Утворення Скiфii та ii полiтична iсторiя

Реферат Виконав студент ** гр.ФМРД

Мiнiстерство освiти та науки Украiни

Одеський державний економiчний унiверситет

Кафедра: iсторii Украiни

Одеса ОДЕУ 2003

РЖсторiя державно-правового розвитку на територii сучасноi Украiни бере свiй початок вiд середини РЖ тис. до н. е., коли у народiв i племен Пiвнiчного Причорномор'я з'являються першi державнi утворення. Це були рабовласницькi держави, якi виникли у процесi розпаду первiснообщинного ладу й встановлення класового суспiльства.

Держава скiфiв

1. Географiчне розташування. Етнографiчна iсторiя.

У VIIтАФIII ст. до н. е. у степових районах Пiвнiчного Причорномор'я, на територii сучасноi Пiвденноi та Пiвденно-Схiдноi Украiни, а частково i в Криму панували скiфськi племена. Вони займали значну територiю вiд низин Дунаю до гирла Дону i Приазов'я. Бiльшiсть сучасних дослiдiнинiiв вважаi, що формування скiiфiв вiдбулося внаслiдок взаiмодii як мiсцевих (кiммерiйських), так i прибулих (iранських) кочових племен. Прихiд цих кочових племен у причорноморськi степи датуiться звичайно кiнцем VIIIтАФVII ст. до н.е.У VII ст. до н. е. у скiфiв утворюiться могутнiй племiнний союз. Вiдомостi про основнi племена, якi входили у цей союз, подаi грецький iсторик Геродот (V ст. до н. е.). Наймогутнiшим й найчисленнiшим племенем, розповiдаi вiн, були скiфи царськi, якi вважали iнших скiфiв своiми рабами. Жили вони на лiвому березi нижньоi течii Днiпра, аж до Азовського моря i нижнього Дону, а також у степовому Криму. На правому березi нижнього Днiпра мешкали скiфи-кочiвники, мiж РЖнгулом i Днiпром разом з кочiвниками жили скiфи-землероби. У басейнi Пiвденного Бугу поблизу грецького мiста Ольвiя знаходились елiно-скiфи. Нарештi, на пiвнiч вiд царських скiфiв (мабуть, у межах степовоi смуги Украiни) розташовувалися снiiфи-хлiбор'оби (орачi).

РЖ хоч у рамках скiфського племiнного союзу проживали не тiльки власне скiфи, а й iншi племена та рiзноплемiннi групи, якi вiдрiзнялися вiд скiфiв за походженням i живою, цю спiльнiсть античнi автори називали ВлСкiфiiюВ», або ВлВеликою Скiф'юВ».

2. Суспiльний лад. Ведення господарства.

У VII - VI ст. до н. е. бiльшiсть скiфських племен вже знаходилася на останнiй сходинцi первiснообщинного ладу.

Родовi зв'язки все ще були сильнi. Основною суспiльною одиницею була родова община, що складалася з кiлькох патрiархальних сiмей. Рiд, родова община володiли землею, видiляючи кожнiй патрiархальнiй сiм'i дiлянку землi за жеребом. Приватноi власностi на землю в цей час не iснувало.

У скiфiв-кочiвникiв кожна сiм'я мала свою отару, стадо корiв, але земля, як i у землеробiв, належала общинi, племенi. Родова органiзацiя вiдiгравала велику роль у кочiвникiв при розподiлi пасовищ, перекочовках i-т. iн.

У скiфському суспiльствi VII - VI ст. до н. е. вже можна виявити ознаки, що свiдчать про розклад родового ладу. З середовища вiльних общинникiв тАФ кочових скотарiв i осiлих землеробiв тАФ видiлялася родоплемiнна .знать (iродовi старiйшини, племiннi вождi та iн.). Як свiдчать археологiчнi данi, ставала все бiльш помiтною майнова диференцiацiя. З'являються у скiфiв i раби, яких вони добували пiд час численних воiн i походiв. Щоправда, роль рабськоi працi у Скiфii була незначною.

Досягнутiй скiфами сходинцi розвитку вiдповiдала й органiзацiя управлiння у формi вiйськовоi демократii. Найважливiшi питання розглядалися на народних зборах воiнiв. Значним впливом користувалися ради родових старiйшин, i перш за все союзна рада. Але особлива роль у союзi належала вiйськовим вождям тАФ ВлцарямВ», якi очолювали скiфське вiйсько пiд час походiв. Влада ВлцарiвВ» передавалась у спадщину, але кандидатури ВлцаряВ» та його спадкоiмця все ще затверджувалися народними зборами.

Розвиток виробництва, зростаюча майнова й соцiальна диференцiацiя, процес класоутворення, що розпочався, сприяли посиленню влади скiфських вiйськових керiвникiв, розвитку зародкiв спадковоi знатi та дiйсноi царськоi влади.

Значно прискорила змiни, що назрiвали у скiфському суспiiльстiаi, .вiйна окiфiв з вiйськами перського цари Дарiя РЖ у 514тАФ513 рр. до н. е.

Згiдно з Геродотом скiфськi племена, що вступали у боротьбу з персами, складалися з трьох основних частин, угрупувань. Кожну з них очолював свiй вiйськовий вождь тАФ ВлцарВ». Один з них на iм'я РЖданфiрс був головним, i йому пiдкорялися iншi вождi.

Боротьба з Дарiiм РЖ, що закiнчилася перемогою скiфiв, сприяла змiцненню скiфського союзу племен, пiднесла полiтичний авторитет Скiфii. Крiм того, у цiй боротьбi кочовi племена, у першу чергу царськi скiфи, виступили на захист всього союзу, чим забезпечили собi панiвне становище у союзi племен. Це надало iм можливостi експлуатувати землеробськi племена, вимагати вiд них данину. Значно змiцнилася пiсля перемоги над Дарiiю РЖ влада ВлцарiвВ» i вiйськово-дружинноi знатi.

У пiдсумку на iрубежi VIтАФIV ст. до н. е. у Скiфii, як вважаi ряд скiфологiв, вiдбуваються становлення класового суспiльства та виникнення рабовласницькоi держави. Саме у цей час скiфський цар Атей усунув iнших ВлцарiвВ» i узурпував усю владу. Атей прожив довге життя i в 40 р. IV ст. до н. е. зумiв об'iднати пiд своiю .владою майже всю краiну - вiд Азовського моря до Дунаю, перетворивши Скiфiю на могутнi царство. Центр держави Атея знаходився на нижньому Днiпрi, де наприкiнцi V ст. до н. е. виникло велике укрiплене поселення тАФ Каменське городище. Однак сутичка скiфiв у 339 р. до 'н. е. з македонським царем Фiiлiппом II закiнчилася поразкою i смертю Атея.

Незважаючи на загибель Атея, Скiфське царство збереглося, хоч розмiри його значно зменшилися. Скiфiя залишалася все ще сильною в економiчному i воiнному вiдношеннях. Як свiдчать писемнi й археологiчнi джерела, царство, створене Атеiм, iснувало з IV до III ст. до н. е.

Бiльш мiцною була Скiфська держава з центром у Криму, що склалася близько III ст. до н. е. Столицею новоi держави стало мiсто Неаполь скiфський ('неподалiк вiд сучасного Сiмферополя) тАФ з мiцними мурами, великими зерносховищами, багатимиВаВа гробницями. Свого розквiту Скiфське царство у Криму .досягаi у II ст. до н. е. Воно проiснувало аж до другоi половини III ст. н. е. i було знищено готами.

Рiвень господарського життя населення Скiфii на той час був досить високим. Панiвне становище в економiцi займали орне землеробство i скотарство. Скiфи вирощували рiзнi культури рослин. Скiфи-орачi сiяли хлiб не тiльки для власних потреб, але й на продаж. Орання землi здiйснювалося за допомогою запряженого волами плуга, врожай збирався залiзними серпами, зерно змолочувалось у зернотерках. Величезними стадами худоби i табунами коней володiли скiфи-кочiвники. Значних успiхiв набуло у скiфському суспiльствi також виробництво шкiри, ткацтво i т. iн. РЖнтенсивно розвивалася торгiвля з прибережними грецькими мiстами. Скiфи доставляли сюди хлiб, худобу, хутро, .рабiв та iншi товари, а натомiсть одержували вино, дорогу керамiку, ювелiрнi вироби. У результатi мiж скiфами i греками встановилися мiцнi й широкi торговi зв'язки.

Успiхи в економiчному розвитку стали основою для росту майновоi нерiвностi й соцiальноi диференцiацii.

Основи родоплемiнноi структури у скiфському суспiльствi пiдривалися зростанням приватноi власностi, майновою нерiвнiстю, розвитком рабства. У руках iмущих опинялися кращi дiлянки землi, пасовища, величезнi стада худоби, табуни коней, раби. Ще Геродот повiдомляв про скiфських багачiв, якi вважалися Влнайблагоррднiшими, що користувалися найбiльшим майномВ», i про скiфську бiдноту, яка належала до Влнайнижчого походженняВ».

ВаВаВа Унаслiдок цього з загальноi маси вiльних землеробiв i скотарiв видiлилася пануюча верхiвка, до якоi належали царська сiм'я, вiйськова аристократiя, дружинники, родоплемiнна знать, що зливалася з оточенням правителя, багатi торговцi. Саме у неi зосереджувались основнi багатства, джерела яких були рiзноманiтними. Так, важливим засобом збагачення пануючоi верхiвки залишались, як i ранiше, грабiжницькi воiннi походи. З часом усе бiльшого значення набувала експлуатацiя вiльних общинникiв, данникiв i рабiв. РЖстотний прибуток приносила й торгiвля, особливо хлiбом, з грецькими мiстами Пiвнiчного Причорномор'я.

У скiфiв було, за даними Геродота, багато жерцiв, котрi являли собою вiдособлену соцiальну групу, окремi категорii якоi займали досить високе становище.

Найбiльш численну верству скiфського суспiльства складали .вiльнi общинники. Вони вiдбували вiйськову службу, платили данину, виконували рiзнi повинностi. У тяжкому становищi були скiфi-орачi, якi опинились у данницькiй залежностi вiд степових кочiвникiв.

У Скiфському царствi з центром у Криму основну масу мiського населення становили вiльнi ремiсники i торговцi.

Нижню сходинку соцiальноi градацii скiфського суспiльства займали раби. Головне джерело рабства у скiфiв тАФ вiйськовий полон, пiдкорення сусiднiх народiв. Але у виробництвi рабство не вiдiгравало вирiшальноi ролi, хоч кiлькiсть рабiв у скiфiв була досить значною. Як правило, вони використовувалися у домашньому господарствi, для охорони худоби i т. iн. Дуже часто вони виступали як товар у торгiвлi з грецькими мiстами.

Наочне уявлення про соцiальне розшарування i класову структуру суспiльства скiфiв дають розкопки поховань, особливо грандiозних курганiв скiфськоi знатi, що вiдомi в лiтературi пiд назвою ВлцарськiВ». У таких курганах археологи виявили силу-силенну золота й дорогоцiнностей, дорогу керамiку, багату зброю i т. iн. Рiзкий контраст з ВлцарськимиВ» курганами складають поховання простих скiфiв пiд невисокими земляними насипами iз скромним набором речей або взагалi без iнвентаря.

3. Державний апарат.

Скiфське царство може бути вiднесено до держав рабовласницького типу. За формою пiравлiння це була одна з рiзновидiв рабовласницькоi монархii.

Главою Скiфськоi держави був цар. Влада його передавалася у спадщину. Тодi вже склалось уявлення про божественне походження царськоi влади. У рядi випадкiв правитель сам виконував обов'язки жерця. Цар також здiйснював судовi функцii.

Влада царя була дуже великою. Вiн нiчим не був зв'язаний у проведеннi внутрiшньоi полiтики. Вiдомо, що Атей вирiшував багато .рiзних .важливих питань, карбував свою монету. Владними правителями Скiфського царства з центром у Криму у IIIтАФII ст. до н. е. були Скiлур i його син Палак, а в II ст. до н. е. тАФ Фарзой i РЖнесмей, якi зосереджували у своiх руках зовнiшню торгiвлю хлiбом. Самостiйно здiйснювалась скiфськими правителями i зов'нiiiшня полiтика. Так, дипламатичнi переговори Атея з македонським царем Фiлiппом II свiдчили про те, що скiфський цар вiдчував себе не менш могутнiм i сильним, нiж македонський правитель.

Царю вiддавали велику шану як за його життя, так i пiсля смертi. Досить детальнi й красномовнi, з рiзноманiтними деталями свiдчення про те, як скiфи ховали своiх царiв, наводить Геродот. Як показують розкопки царських курганiв, скiфських царiв ховали у глибоких i складних похоронних спорудженнях. Поруч з царем помiщали вбитих жiнок або наложниць, слуг, рабiв та iн. У Неаполi скiфському поховання царя, поряд з яким знаходилися домовини його наближених i поховання коней, розташовувалося у кам'яному мавзолеi.

Навколо скiфського царя утворювався апарат державного управлiiйня. Я'к i у багатьох iнших народiв, вiн включав до свого складу, з одного боку, найближчих родичiв правителя, а з iншого тАФ йото особистих слуг, переважно вiйськових. За свiдченням грецького iсторика i географа Страбона (63 р. до н. е. тАФ 23 р. н. е.), у II ст. до н. е. скiфи у Криму знаходилися Влпiд владою Скiлура i його синiiв з Палакам на чолiВ». А синiв у Скiлура було, за одними даними, шiстьдесят, за iншими тАФ вiсiмдесят, що забезпечувало мiцну пiдтримку владi царя. Цим теж пояснюiться особлива роль вiйськовоi дружини правителя та воiначальникiв. Найбiльш впливовi поiмiчники правителя входили до складу царськоi ради.

Проте виникнення державного апарату не знищило повнiстю колишню родову органiзацiю, ii пережитки ще довгий час давали взнаки, особливо у мiсцевому управлiннi, де зберiгалися своi старiйшини та вождi.

4. Джерела i норми Скiфського права.

Основним джерелом права у скiфiв був звичай, перетворений вiдповiдно з iнтересами правлячоi верхiвки на звичаiве право. Скiфи, згiдно з Геродотом, уникали запозичення чужоземних звичаiв не тiльки вiд iнших народiв й особливо вiд елеiнiв. Скiфська культура протягом усiii iсторii залишалася, безписемною, тому i фiксацiя норм звичаiвого права не могла бути здiйснена. Поряд iз звичаiм досить рано з'являiться й iнше дже-iрело права тАФ правила, встановленi царською владою. На великiй територii Скiфськоi держави збереглися групи населеная, янi жили на основi своiх законiв. Зберегли, наприклад, своi звичаi племiннi союзи таврiв у Криму, неври, що жили на пiвдень вiд Прип'ятi.

Норми скiфського права захищали приватну власнiсть на худобу, повозки з пересувними житлами, домашнi речi, рабiв. Розкопки поховань свiдчать, що особисту приватну власнiсть у скiфiв становили зброя, знаряддя виробництва, прикраси. Верховна власнiсть на. землю належала царю, який встановлював порядок користування пасовищами i землями.

Зобов'язальне право регулювало договiрнi вiдносини мiни, дарування, купiвлi-продажу i т. iн. Звичайно договори у скiфiв скрiплювали клятвою, як це робилося, наприклад, при укладеннi договору знаменитого скiфського побратимства. Правова регламентацiя зачiпала й данницькi вiдносини. На практицi вiдмова вiд сплати данини вважалася достатнiм приводом для початку воiнних дiй, якi супроводжувалися грабуванням майна, крадiжкою худоби, захопленням полонених з наступним перетворенням iх у рабiв.

Шлюбно-сiмейне право базувалося на принципах патрiархату. Рахування родоводу велося по чоловiчiй лiнii. У сiм'i панував чоловiк, практикувалося багатоженство. Старша жiнка займала привiлейоване становище. Пiсля смертi чоловiка вдова переходила як майно в спадщину до старшого брата померлого. Нерiвнiсть у сiм'i визначалася не тiльки пiдкореним становищем жiнки, але й тим, що старшi сини у випадку одруження одержували частку майна i право на видiл ще за життя глави дому, а молодший з синiв ставав спадкоiмцем батькiвського господарства.

Найбiльш небезпечними злочинами у скiфiв вважалися злочини проти царя (замах на життя правителя шляхом чаклунства, непокора царському наказу). Злочином була також неправдива клятва богам царського вогнища. Усi названi злочини каралися смертю. Порушення звичаiв i вiдступ вiд вiри в богiв також тягли за собою смертну кару винного.

Вiдомi злочини проти власностi (крадiжка, грабiж i т. iн.), проти особи (вбивство, перелюбство, ображання).

ВаНайбiльш поширеними видами покарання були смертна кара, вiдрубання правоi руки, вигнання. Довгий час у скiфiв зберiгалася кровна помста.Можна гадати, що оправи про злочини, якi не зачiпали основ царськоi влади i взагалi iнтересiв держави, розглядалися у порядку здiйснення змагального процесу. Проте з найбiльш небезпечних злочинiв здiйснювався слiдчий процес.

Список литературы

Рыбаков Б. А. Уличи // Крат. сообщ. Ин-та матер. культуры. М., 1950. Т. 35;

Трубачев О. Н. О племенном названии ВлуличиВ» // Вопр. слав. языкознания. 1961. № 8;

Горленко В. Ф., Бойко РЖ. Д., Кунацький О. С. Народна землеробська технiка украiнцiв. К., 1971;

Самойлович В. П. Украiнське народне житло. К., 1972;

Попов А. И. Названия народов СССР. Введение в этнонимику. Л., 1973;

Грушевський М. РЖсторiя Украiни-Руси. К., 1991, Т. 1;

Вместе с этим смотрят:

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg