Виникнення Ольвii. Поселенцi

Виникнення давнiх мiст i держав на берегах Чорного моря - Понта Евксинського стало складовоi частиною так званоi Великоi грецькоi колонiзацii. Процес цей був в цiлому обумовлений вiдносним перенаселенням територii Грецii i Малоi Азii. Безпосереднiми причинами руху людей на iншi землi були: нехватка земель, воiнно-полiтичнi негаразди.

Першi вихiдцi з РЖонii (з Мiлету), у другiй половинi 7 ст.до н.е. основали античне поселення на островi Березань (в районi сучасного м.Очакiв Миколаiвськоi областi). Основна ж частина грецьких поселень на пiвнiчному узбережжi Чорного моря основуiться в 6 ст.до н.е. цi мiста-держави - Тира, Ольвiя Понтийська, Херсонес Тавричний, Пантикопей на Боспорi Кимерiйському - були складовою частиною всього античного свiту i пройшли в цiлому аналогiчний шлях розвитку.

Античнi держави, що виникли на окремих вiд Грецii землях, на вiдмiну вiд колонiй епохи капiталiзма, нi полiтичнго, анi економiчно своiй метрополii не пiдкорялись, взаiмовiдносини мiж ними мали вiльно-договiрний характер i проявлялись, головним чином, в областi торгово-економiчних i культурних зв'язкiв.

Як вже вiдмiчалося, найбiльш раннi грецьке поселення виникло в гирлi Березанського лимана (до цiii зони умовно вiдносять узбережжя Днiпровського, Бузького, Березанського i Сосицького лиманiв, а також Кiмбурського пiвострова). В першiй половинi 6 ст.до н.е. з'являються першi сiльськi поселення на Березанському лиманi, що складали сiльську округу - хору Борисфениди (так, скорiш всього звали Березанське поселення в давнину).

Пiсля засвоiння Борисфенiди, у РЖРЖ чвертi - бiля середини 6 ст.до н.е. виникаi поселення на мiстi майбутньоi Ольвii - одного з чотирьох найбiльш крупних античних пiвнiчно-причорноморських держав. Немаi доказiв, що Ольвiя вже з самого свого заснування в якостi поселення мала статус як мiста так i держави. Про Ольвiю як про державу мова може йти достатньо впевнено тiльки вiд кiнця другоi третини 6 ст.до н.е., коли вже майже весь Нижньобугський регiон був заселений грецькими переселеняцями в результатi стихiйноi колонiзацii. З органiзацiiю Ольвiйськоi держави Борисфенида, вливаiться в його склад.

Нижньобугський регiон був заселений вихiдцями з РЖонii, головним чином, з Мiлету i iнших поблизу iснуючих мiсць. В перекладi з грецього "Ольвiя" перекладаiться як "Щаслива". Ця офiцiальна назва мiста, засвiдчена в мiських декретах, написах на монетах, в багатьох лiтературних джерелах. В творах античних авторiв мiсто названо Борисфеном (грецька назва рiчки Днiпро), а його мешканцi - борисфенитами, це може пояснюватися тим, що Ольвiя розташовувалася поблизу вiд гирла Днiпра. РЖснуi думка про те, що назва Борисфен вiдноситься не до Ольвii, а до поселення на о.Березань.

В iсторii Ольвii вiдiляють три основних перiода. На початку першого етапа свого iснування (в сер.6 ст.до н.е.) Ольвiя представляла собою нвелике поселення, що розташовувалося в основному в центральнiй частинi Верхнього мiста (воно складалося з полуземлянок i землянок). В цей же час виникаi i найбiльш давня в Ольвii культова дiлянка - теменос, де поклонялися Апполону Лiкарю. З часом, у РЖРЖ пол. i особливо в останнiй третинi 6ст. до н.е., земляночна жила забудiвля розповсюджуiться майже на всю територiю верхнього мiста, в центрi котрого з'являiться ще один теменос - з культом Апполона Дельфiнiя. На обох дiлянках будують алтарi. Поява цих двох теменосiв - призвело до виникнення своii, сугубо мiсцевоi бронзовоi монети у формi дельфiнiв, вага котрих iндi сягала 100г i бiльше.

До другоi половини 6 ст. до н.е. центром античноi держави в Нижньому Побужжi було поселення на о.Березань. В Ольвii в цей час, як i на всьому пiвнiчно-захiдному Причорномор'i, в якостi грошових знакiв iснують так званi монети-стрiлки - бронзовi кiнчики стрiл.

У другiй половинi 6 ст.до н.е. бiля Ольвii на берегах Бузького i Березанського лиманiв виникаi багато невеликих поселень, населення котрих займалося землеробством, скотарством, мисливством, промислом тощо. Культура та побут мешканцiв цих поселень i навiть економiчний рiвень практично нiчим не вiдрiзнялися вiд рiвня життя населення сучасноi iм Ольвii.

Зовнiшньополiтична ситуацiя була спокiйна, взаiмостосунки з оточуючими племенами були мирними.

Ольвiя у другiй половiнi 4 в до н.e.

У другiй половiнi 4 в до н.е. навколо Ольвii на берегах Бузького та Березанського лиманiв виникають невеликi поселення (в сучасний час iх вiдомо бiля 70), населення котрi займалися в основному землеробством, скотарством, iнодi мисливстовм i ремесництвом. Поселення, мабуть, входили до складу Ольвiйськоi держави в якостi його сiльського отчення тАУ хори. Економiчне становище, культура i побут iх мешканцiв практично нiчим не вiдрiзнялися вiд Ольвii.

Населення мiста в цей час за своiм майновим станом вiдрiзнялося вiдносною однорiднiстю. Загальнополiтична ситуацiя була спокiйною. Однак, хоч вiйськовi сутички були вiдсутнi, ситуацiю неможно було назвати мирною. Оточуюче мiсцеве населення вiдносилося до грецьких звичаiв обережно, а частiше вороже. Характер цих складних вiдношень яскраво вiдображений в розповiдях Геродота про скифського царя Скила, який полюбляв елiнскi звичаi.

На початку 5 ст до н.е. як в Ольвii, так i в ii сiльському оточеннi вiдбулися суттiвi соцiально-культурнi змiни. Земляночнi помешкання перших мешканцiв змiнюються наземними сирцово-кам"яними домiвками звичайних для Грецii того часу типiв.

Такаж забудова розповсюджуiться i на територiю Нижнього мiста. Будуються обороннi стiни, за межами котрих виникаi забудоване землянками предмiстя, починаiться момументальне будвiницто.

Для початку всього етапу тАУ вiд 5 до останньоi третi 4 ст до н.е. тАУ характерно поступове укрiплення полiсу, подальший розвиток його економiки. На початку 5 ст. до н.е. рiзько скорочуiться кiлькiсть сiльських поселень, мешканцi котрих концентруються в самоi Ольвii. Поряд з ростом мiста зменшуiться територiя сiльского оточення.

Це даi пiдстави думати, що роль сiльского господарства в економiки держави у 5 тАУ першiй половинi 4 ст до н.е. знизилась. Мабуть, продуктами землеробства Ольвiя в цей час могла забезпечувати тiльки себе. Слiд пiдкреслити, що мешканцi мiста займалися не тiльки ремесництвами (металообробними, гончарними i iншими), але й безпосередньо сiльським господарством, пiдтвердженням чого i поява в культурних шарах даного перiоду великоi кiлькостi зернових ям.

Приблизно на рубiжi 5 тАУ 4 ст. до н.е. тАУ першiй половинi 4 ст до н. е. у розвитку економiки мiста наближаiться якiсний злом, розширюiться будiвництво, пiдвищуiться рiвень будiвельних робот; з початку 5 ст до н.е. Ольвiя починаi випуск великоi литоi бронзовоi монети, так званих "ассов", на одному боцi котрих розмiщувалось зображення Афiни, Горгони або Деметри. На межi 5 тАУ 4 ст до н. е. монетна справа повнiстю переходить до ведення держави. У серединi 4 ст до н.е. видаiться декрет, що предписуi робити всi торгiвельнi розрахунки в ольвiйькiй монетi.

В той же перiод Ольвiя пiдтримуi широкi торгiвельнi зв"язки з низкою грецьких мiст. За думкою деяких дослiдникiв, вона також деякий час входило до складу 1 Афинського морського союзу.

До серединi 4 ст. до н.е. роль сiлького господарства в економiцi полiсу значно пiдвищуiться. Вiдбуваiться регламентуюче державою освоiння сiльського оточення: поряд iз звичайними сiльськими поселеннями з"являються так званi "вiли".

Поряд iз сiльським господарством i ремеслами в економiцi Ольвii важливе мiсце займаi торгiвля як з античним свiтом, так i з оточуiчим мiсцевим населенням. Протягом 6-4 ст до н.е. спостерiгаiться поступова перiоринтацiя торгiвельних зв"язкiв. У 4 ст до н.е. розвиваiться торгiвля з пiвденнопонтiйським центрами, з Гераклiiю i Синопою.

За свiдоцтвом Геродота найближчими сусiдами Ольвii були калiпiди (iсторик називаi iх також еллiно-скифами) пiвнiчнiше розмiщувалися алазони i скiфи-пахарi.

Таким чином, Ольвiйський античний полiс складався iз мiста Ольвiя тАУ культурно тАУполiтичного i торгiвельно-ремесницького центру тАУ i хори. За своiм полiтичним укладом це була демократича рабовласницька республiка у всякому випадку з 5 ст до н.е. Прав громадянства не мали жiнки, а також iноземцi, що переiздили сюди на постiйне мiсце мешкання. Права громадянства предоставлялись тiльки тим iноземцам, котрi зробили достатньо великi послуги державi. Незначною була роль у полiтичному життi i простих громадян, що добували кошти власною працею.

Законодавчим органом були народнi збори, скорочено назвалися народом ( в ньому могли брати участь всi повноправнi громадяни) i рада, вiд iменi которих видавалися декрети i постанови.

У функцii ради входили попередньi обговорення всiх важливих питань державноi дiяльностi, пiсля чого вони виносилися на народнi збори. Крiм того, рада спостерiгала за роботою органiв виконавчоi влади.

Виконавчу владу здiйснювали рiзнi магистратури: колегii або окремi посадовi особи (магiстрати), що обиралися на народних зборах вiдкритим голосуванням на термiн, як правило, одного року. Вищою магiстратурою була колегiя архонтов ( 5 чоловiк), що керувала всьома iншими колегiями i слiдкувала за станом фiнансiв, випуском монети. У випадку необхiдностi колегiя архонтiв могла скликати нороднi збори.

Фiнансовим справами займалися ще двi колегii: колегiя сьоми i колегiя дев"яти.

Вiйськовими справами займалася колегiя стратегiв (6 чоловiк).

Колегiя аргономiв (5 чоловiк) i астиномiв спостерiгали за порядком на ринках, на агорi, за якiстю товарiв, правильнiстю мiр i вагiв. При надзвичайних обставинах формувалися колегiя ситонiв, котра пiклувалася про закупiвлю зерна на випадок неврожая, зберегання його i продажi громадянам за помiркованi цiни.

Серед одноособих посад вiдомi гiмнасiарх, керувавший гiмнасiiм i органiзацiiю змагань, а також жрецi, секретарi, глашатаi i iншi.

Був суд, що складався iз декiлька вiддiлiв, кожен iз яких вiдав визначеним колом справ. Суд штрафував виновних, конфiсковував майно i iнше.

Вiльна частина населення Ольвii була вiдносно однорiдна в етничному i економiчному вiдношеннях. На початку 4 ст. до н.е. росте майнове розшарування, посилюються соцiально-економiчнi i правовi протирiччя., в мiстi з"являiться значана кiлькiсть рабiв.

Особливо це ярко проявилося в останнiй третi 4 ст до н.е., коли у 331 р. до н.е. Ольвiя була осаджена тридцятитясячною армiiю одного iз полководцiв Македонського тАУ Зопiрiона.

В кiнцi 4 тАУ 3 ст до н. е. Ольвiя досягаi найвищого за всю iсторiю розквiту. Проводяться великi градобудiвнi роботи тАУ перебудовуються i iнодi переплановуються цiлi райони, забудовуiться терасна частина мiста, ведеться велике будiвництво, як монументальне тАУ культове i мiське, так i приватне. площа мiста зiбльшуiться до 50-55 гектарiв. До кiнцi 4 сь до н.е. з метою укрiплення грошового курсу Ольвiя починаi випускати золотi монети.

В останнi десятирiччя 4 ст до н.е. Ольвiя значно посилила зв"язки зi своiю минулою метрополiiю тАУ Мiлетом. Громадянам цих мiст були представленi права iсополiтii, тобто поселення Мiлета користувалося в Ольвii всьома правами ольвiополiтiв так же , якi ольвiополiти в Мiлетi.

Розширилися i торгiвельнi зв"язки. Окрiм Синопи i Гераклiеi, з яким торгувала Ольвя, завязувалися добрi вiдношення iз багатьма центрами, котрi в той час вишли на iсторичну арену у зв"язку iз формуванням нових елiнiстичних держав, - з Пергамом, Родосом, Самосом, Косом, кнiдом i iншими. Як i ранiше, Ольвiя ввозить олiвкову олiю, вино, коштовний парадний посуд, прикраси i т.iн. торгiвельнi зв"язки содiювали розвитку ремесел, особливо гончарного виробництва, сiльського господарства, до деякого ступеню тАУ рибальства (по епiграфiчним даним, тут iснував рибний ринок).

Паралельно з розвитком мiста активизувалося життя на поселеннях сiльського оточення. Вiдроджуються багато старих поселень, основуються новi, де теж застосовуються кам"яне будiвництво, жилi дома за совiми особливостями наближаються до мiського мешкання. Розквiтаi не тiльки мiсто Ольвiя, але й вся держава вцiлому.

Занепад Ольвii

Намагаючись захистити себе вiд нових нападкiв кочiвникiв,Ольвiя зверталася за допомогою до Риму.у 2 ст.до н.е. тут було розмiщено залогу римську.На початку 3 ст.мiсто включено до складу римськоi провiнцii Нижньоi Мезii.Зовнiшнiм проявом римського впливу була поява зображення римського iмператора Сетимiя Севера(193-211 рр.) та членiв iмператорського дому на монетах Ольвii,встановлення на iх честь вiд iменi ради i народу статуй тощо.

В серединi 3 ст. Римляни залишили Ольвiю.А ii знову розгромили кочовi племена.

Зруйнованому i позбавленому звтАЩязкiв з мiсцевим населенням та з античним свiтом,мiсту не судилося вiдродитися.А на межi 4-5 ст.н.е.життя Ольвii повнiстю згасло.

Припинення життя Ольвiйськоi держави спiвпало з важкою внутрiшньою економiчною та полiтичною кризою бiльшостi античних держав Пiвнiчного ПричорномортАЩя.Спiльною причиною цього занепаду була криза рабовласницького способу виробництва,зародження в його надрах нових,ранньофеодальних вiдносин.

На вiдмiну вiд iнших великих центрiв античноi культури,у Пiвнiчному ПричорномортАЩi-Херсонеса i пантикапея(сучаснi Севастополь i Керч),де життя продовжувалося i в пiсляантичнi часи,Ольвiя не пережила своii епохи.

Стародавнi будiвлi дедалi бiльше вкривалися наносними шарами грунту.Сильнi степовi вiтри засипали руiни мiста пилом.РЖ через 1000 рокiв про iснування квiтучого мiста нiщо не нагадувало.

Тiльки в 16-18 ст. Руiни Ольвii привернули увагу туркiв,що тодi володiли узбережжям Чорного моря.Перетворивши рештки стародавнього мiста на каменоломнi,вони вивозили Ольвiйський камiнь на будiвництво своiх фортець,зокрема Очакова,випалювали з нього вапно, виготовляли селiтру.

Ольвия. Римский период

РЖ тАУ РЖРЖРЖ сторiччя н.е. харктеризувалося для Ольвii експансiiю Римськоi iмперii. Взагалi на протязi усьго РЖ-го ст.н.е. ольвiополiтам приходилось не одноразово вступати у вiйськовi конфлiкти або лiквiдовувати небезпеку дипломатичними засобами тАУ задобрювання царiв сусiднiх племен рiзними поступками та подарунками. З посиленням експансii Римськоi iмперii у Пiвнвчному ПричорномортАЩi ситуацiя поступово змiнюiться. Ольвiя, розташована на важливих торгiвельних та стратерiчних шляхах, все бiльш привертала до себе увагу Риму. Саме тут проходила одна з дiлянок шляху вiд Дунайськоi повiнцii до Малоi Азii. РЖснуi думка про те, що Ольвiя виступила з боку римлян у iх вiйнi 45 р.н.е проти Боспора, за що отримала ряд пiльг.

Починаючи вiд часiв iмператора Траяна в Ольвii вiдмiчаiться збiльшення кiлькостi римських монет, що свiдчить про iснування все бiльш тiсних звтАЩязкiв з Римською iмперiiю. За часiв iмператора Антонiна Пiе (138-161рр.н.е.) в Ольiвю були направленi вiйська з Нижньоi Мезii для того щоб запобiгти тавроскифську навалу. Ольвiя втратила полiтичну незалежнiсть з пiдпорядкуванням ii намiснику Нижньоi Мезii при iмператорi Септимii Северi (193-211 рр.н.е.). Зовнiшнiм проявом римського впливу була поява зображення римського iмператора та членiв iмператорського дому на монетах Ольвii, встановлення на iх честь вiд iменi Ради та Народу статуй, присвячення iм нових будiвель. В Ольвii був розповсюджений типовий для Риму та його провiнцiй червонолаковий та скляний посуд. В будiвництвi використовувалась обпалена цегла, для оздоблення тАУ мармуровi плити, вiдомо також i використання скла. Але в цiлому i в побутi, i в будiвництвi головними були грецькi традицii попереднiх часiв.

Пiсля входження Ольвii в середенi 2 ст.н.е. до складу Римськоi провiнцii життя в мiстi стабiлiзувалося. Держава значно укрiплюiться. В цей час спостерiгаiться пiдйом ремесел, сiльського господарства, торгiвлi. В мiстi виникла велика кiлькiсть ремесленних майстерень тАУ гончарних, металургiйних. Населення мiста активно займалося також виноробством. На територii частини мiста, яка була покинута пiсля гетськоi навали, споруджувалися виноробки, великi зерносховища, гончарнi пiчки. Виникають своiрiднi ремесленно-господарськi передмiстя. Окрiм перелiчених споруд, тут знаходилися складськi примiщення, загiн для худоби. Слiд вiдмiтити, що в Ольвii на той час не спостерiгаiться особливого розвитку рибальства та рибообробки. Важливу роль знову почала вiдiгравати торгiвля, особливо з районами Захiдного та Пiвденного ПричорномортАЩя. Прослiджуються торговi звтАЩязки з малоазiйськими та iталiйськими центрами. Про активнi звтАЩязки Ольвii з великою кiлькiстю iнших великих античних мiст свiдчить декрет кiнця РЖРЖ- початку РЖРЖРЖ ст.н.е. на честь ольвiйського архонта Теокла, сина Сатира. Теокл виконував обовтАЩязки жреця, багаточисленнi iншi доручення, у тому числi дипломатичнi. Тут спостерiгаiться натуралiзацiя господарства. Значно зростаi скученiсть забудови, погiршуiться технiка будiвництва.

Населення Ольвii було рiзноманiтним. Воно складалося з грекiв, скифiв, сарматiв, фракiйцiв та iнш. Вiдсоток римлян у складi населення Ольвii був незначним. Наявнiсть римлян документально засвiдчена лише серед воiнiв гарнизону.

До сорокових рокiв РЖРЖРЖ ст.н.е.розквiт закiнчуiться. Припиняiться чеканка монет. Гинуть укрiпленi городища сiльського округу. Держава не пережила двох готських навал в 40-вi та 60-тi роки РЖРЖРЖ ст.н.е.

Крыжицкий С., Лейпунская Н. Ольвия - память тысячелетий. - О: Маяк, 1982. - 117 с.

Крыжицкий С.Д. Ольвия: Раскопки, история, культура.- Николаев:

Возможности Киммерии, 1997. - 192 c.

Вместе с этим смотрят:

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg