Виготовлення скатертини

Виготовлення скатертини

Дипломна (квалiфiкацiйна) робота з декоративно-прикладного мистецтва студентки 4- курсу Триноги Валентини Керiвник:

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Коломийський педагогiчний коледж Прикарпатського унiверситету iменi Василя Стефаника

Вiддiл образотворчого мистецтва

Коломия 2001

Вступ

Народне декоративно-прикладне мистецтво розвиваiться в наш час у виглядi домашнього ремесла та художнiх промислiв. Як результат творчоi дiяльностi народних мас, воно тiсно повтАЩязане з побутом, тому й маi головним чином прикладний характер.

Для народного декоративно-прикладного мистецтва характерний постiйний звтАЩязок з традицiями минулого, в ньому знаходять вiдображення тi соцiально-економiчнi та культурнi змiни, що вiдбувалися у життi народу в процесi його iсторичного розвитку. Мистецтву в цiлому притаманнi такi ознаки, як узагальненiсть художнього образу, стилiзацiя i умовнiсть орнаментальних форм, яскрава декоративнiсть та композицiйна яснiсть.

Вишивка тАУ класичний вид украiнського народного мистецтва, що розкриваi невичерпне багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту.

Дивовижне багатство художньо-емоцiйних рiшень украiнськоi народноi вишивки зумовлено тим, що вона широко виступаi в рiзноманiтних варiантах тАУ як прикраса тканин одягового, побутового, iнтертАЩiрно-обрядового призначення.

Численнi матерiали свiдчать, що вишивкою займались майже в кожнiй селянськiй хатi. Популярною вона була i в мiському середовищi.

Вишивки на тканинах i шкiрi не могли довго зберiгатися. Зношувались вишитi речi, але узори з них повторювались, перефразовувались, видозмiнювались. До узорiв, вшитих матерями, бабусями, прабабусями, дiвчата додавали новi мотиви, кольоровi акценти, i кожна робила це по-своiму. А всi разом вони створювали спiвзвучнi своiму часовi складнi орнаментальнi композицii, в яких виявляються нашарування тем, образiв i сюжетiв рiзного iсторичного походження.

Вишивка тАУ це унiкальне мистецтво народноi графiки. Характерно, що у вишивцi нагляднiше i переконливiше, нiж в iнших видах мистецтва, можна спостерiгати народну винахiдливiсть щодо методу розмiщення мотивiв на лiнii, яку в народi називають стежиною, дорогою, бiгунчиком. Цi лiнii стеляться на тканинi рiвно, зубчастими або хвилястими виступами, строго органiзуючи в лiнiйно-стрiчковому ритмi безлiч мотивiв, образiв, знакiв.

У вишивцi найглибше вiдображене орнаментальне багатство народного мистецтва, вона даi численнi зразки генiальних композицiй, неперевершених за рiвнем художнього трактування в iнших видах народного мистецтва.

Вишивка тАУ це орнаментальна скарбниця колективного генiя. В нiй втiлено чудеса народноi вигадки, фантазii тАУ геометризований метод зображення краси землi, природи, сонця, людини.

РЖсторiiю визначена особлива роль вишивки в духовному життi людини, створеннi естетичного середовища у працi, вiдпочинку, святкуваннi. Вишитi одяг, рушники, скатертини, завiси тощо, якi органiзовують iнтертАЩiр житлових i ритуальних споруд, супроводжують свята, обряди, несуть в собi не тiльки матерiально-практичну, а й духовне самовираження народу, його морального етикету, як утвердження краси земного життя.

Вишивка тАУ це радiсне мистецтво, i радiсна сама праця над ii створенням. Скiльки поезii, творчих таiмниць у працi вишивальниць на вечорницях, досвiтка або в самотинi. РЖ пiсня за вишивкою завжди поряд. Вони нерозривнi супутницi життя народу.

У всезагальнiй народнiй культурi важливу роль вiдiграi декоративне мистецтво тАУ широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формуi матерiальне середовище, створене людиною. До нього належать такi види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декоративне тощо.

Сьогоднi декоративно-прикладне мистецтво розглядаiться як важлива художня цiннiсть, що виконуi численнi функцii тАУ пiзнавальну, комунiкацiйну, естетичну та iн.

Життя пiдтверджуi, що декоративно-прикладне мистецтво збагачуiться новими аспектами фiлософсько-естетичного звучання, його змiстовна краса потрiбна людинi, в наш час зростаi його художньо-культурна цiннiсть.

Декоративно-прикладне мистецтво тАУ предметно-духовний свiт людини тАУ включаi в себе численнi види художньоi практики. Це плетiння i ткання, розпис i вишивка, рiзьбленнi i виточування тощо. Однi види тАУ керамiка, обробка кiстки i каменю, плетiння тАУ виникли на зорi людськоi цивiлiзацii, iншi тАУ молодi: гобелен, мереживо, вироби з бiсеру, витинанки з паперу.

Ткацтво тАУ один з найдавнiших i найважливiших елементiв нацiональноi культури Украiни. Художнi ткацтво тАУ це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстатi. Ткацьке виробництво обтАЩiднуi пiдготовку сировини, прядiння ниток, виготовлення з них тканин i заключну обробку: вибiлювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.

Килимарство вiдоме з прадавнiх часiв i маi свою iсторiю. Воно було поширене i в краiнах Сходу, i в Стародавньому Римi, i в Киiвськiй Русi. Килими тАУ це унiкальнi твори, в яких виявленi висока культура технiчного виконання, орнаментальне, композицiйне, колористичне багатство. Килим ткали з овечоi вовни.

Килимарство тАУ це виготовлення килимiв, а також килимових виробiв (гобеленiв, дорiжок, килимових покриттiв) ручним або машинним способом. Важливе значення мають добiр якiсноi сировини (волокон), вiдповiдна пiдготовка пряжi, прядiння ниток, iх фарбування, технiка ткання, принципи орнаментально-композицiйного розвтАЩязування i кiнцева обробка виробiв: зарублення, втАЩязання торокiв, вирiвнювання, вичiсування.

Вишивка тАУ найпоширенiший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкiрi, повстi, виконане рiзними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоцiйних рiшень украiнськоi народноi вишивки зумовлене рiзнотипнiстю матерiалiв, технiк виконання орнаментiв, композицiй, колориту, якi мають численнi локальнi особливостi. Художнi обдарування украiнського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявленi у вишитих творах. Немаi меж розмаiттю iхнiх художньо-виражальних засобiв.

ВтАЩязання тАУ популярний вид в Украiнi домашнього заняття, який полягаi в виготовленнi суцiльного полотна, або окремих виробiв переплiтанням нитки у виглядi петель.

Мереживо тАУ один з популярних видiв народного декоративного мистецтва; ажурнi, сiтчастi, декоративнi вироби з лляних шовкових, бавовняних, металевих та iнших ниток. Мереживо виготовляiться для оздоблення одягу, прикрашення тканин iнтертАЩiрного призначення.

Вибiйка, розпис (вибивання, набiйка, друкування, мальованка, димка, синильниця) тАУ це тканини з вiзерунками, нанесеними за допомогою рiзьблених дощок (форм, печаток, степлiв);Ва декорування тканин, коли орнамент утворюiться не в процесi ткання, а наноситься на готову тканину, друкуiться. Дослiдники вибiйки часто називають ii народною графiкою. Вiдмiннiсть назв обТСрунтовуiться рiзними технiками вибивання узорiв, перiодами виготовлення та побутування в окремих регiонах Украiни.

Художня обробка шкiри тАУ це вид декоративно-прикладного мистецтва iз специфiчними прийомами формоутворення, оздоблення, утворюi чимало естетично досконалих побутових речей,: взуття, одягу i т.д. Основним матерiалом i натуральна шкiра, а з ХХ ст. тАУ штучна.

Художнi плетiння тАУ це вид декоративно-прикладного мистецтва, що означаi процес виготовлення творiв, виробiв з природних, рослинних матерiалiв. Плетенi вироби вiдомi з епохи, де iх виплiтали як мiсткостi для зберiгання зерна. Суцiльне плетiння тАУ це переплетення навхрест вертикальних каркасних плотiв з горизонтальними стрiчками. Вiзерунчасте плетiння вiдзначаiться привабливiстю поверхнiх виробiв. Ажурне плетiння оригiнальне за структурою та фактурою поверхнi.

Писанкарство. Розпис писанок маi стародавнi корiння, характеризуiться вишуканими, символiчними орнаментальними мотивами, якi чiтко пiдпорядковуються формi яйця.

Витинанка. Украiнськi народнi паперовi витинанки як прикраси сiльських хат зявляються в серединi ХРЖХ столiття. Орнамент традицiйних витинанок тАУ це геометричний i рослинний, трапляiться також антропоморфний та зооморфнi фiгурки.

1.1. РЖсторiя розвитку вишивки

Проблема походження, еволюцii на територii сучасних земель Украiни складна i багатогранна. Не тривкi вишивальнi матерiали, не пiдданi вони зберiганню. Невiдомо, хто, в який час був першовiдкривачем художньоi творчостi з допомогою голки i нитки. Якими несхожими шляхами проходила еволюцiя, як формувалась дорогоцiнна скарбниця вишивального мистецтва, що ми ii отримали як спадщину народноi художньоi культури?

Нечисленнi збереженi зразки вишивки зумовлюють необхiднiсть виходу за межi мистецтвознавчого аспекту дослiдження проблеми, звернення до iнших памтАЩяток народноi творчостi, загальних iсторико-теоретичних основ ii розвитку. Окремi питання художньоi творчостi поставленi цiлим рядом гуманiтарних дисциплiн (археологiiю, антропологiiю, етнографiiю, психологiiю, лiнгвiстикою, фiлософiiю та iн.). Безперечно важливими i аспекти спiвставлення даних сумiжних наук, фактологiчного, археологiчно-мистецтвознавчого аналiзу першосвiдкiв генезису народноi художньоi творчостi на територii Украiни. РЖсторико-мистецтвознавче дослiдження даi можливiсть аналiзу художнiх аспектiв органiчноi частини цiлiсних матерiальних комплексiв, що вiдображають складну iднiсть людськоi життiдiяльностi. Вишивка тАУ складова частина народноi художньоi творчостi. В роздумах про проблеми ii походження звертаiмося до питань первiсноi творчостi тАУ перш за все як унiверсальноi форми пiзнання, до збережених памтАЩяток мистецтва.

Вiдомо, що людина палеолiту вперше вiдкрила можливiсть творчостi шляхом вiдтворення художньоi картини дiйсностi. Через льодовики i тисячолiття дiйшли до нас шедеври епохи палеолiту, не втративши своii естетичноi сили i художньоi виразностi. З тих вiддалених часiв збереглися памтАЩятки, якi в певнiй iсторичнiй послiдовностi засвiдчують високий художнiй рiвень анiмалiстичних творiв (обтАЩiмних, барельiфних, графiчних), антропоморфних зображень, знакiв, iдеограм, складних геометричних композицiй. Славнозвiснi памтАЩятки археологii часiв палеолiту на Украiнi, зокрема Мiзина на Чернiгiвщинi та його аналогiв розкривають складну абстрактно-знакову систему вiдображення дiйсностi, початки зародження геометричного орнаменту, що, як вiдомо, активних процесiв розвитку зазнав у рiзних видах декоративного мистецтва i досяг вершин художньоi довершеностi саме у вишивцi. Круги, зубцi, ромби, зигзаги, ялинки тАУ елементи меандру, цi строгi мотиви, якi ми сприймаiмо як абстрактно-геометричнi, декоративнi, у свiй час виступали як сюжетнi зображення людей, землi, води, птахiв та iн. Вони мали символiчне значення, в той же час були зрозумiлi сучасникам, якi iх не лише зображували, а й читали. Протягом тисячолiть вироблялись навики абстрагування, удосконалювались сюжетно-знаковi композицii.

Складна iсторична специфiка знаковоi системи вiдображення дiйсностi. Сучасною наукою немало зроблено в справi розгадки символiчного значення окремих геометричних мотивiв. Важливi вiдкриття в галузi семантики вишивок належать В.А.Городкову, Л.А.Динцесу, А.К.Аброзу, В.А.Фадеiвiй, Г.С.Масловiй, РЖ.Я.Бугославськiй та iн. Розгляд iсторичних коренiв геометричного орнаменту дослiдники починають з часiв палеолiту, розкриваючи значення елементiв, знакiв, аналiзуючи вмiння людей того часу графiчними символами виражати складнi поняття. Геометричнi мотиви, магiчнi знаки, символи виникнувши в таку вiддалену епоху, зазнавали змiн в орнаментi рiзних часiв, племен i народiв, в усiх видах iхнього мистецтва. В численних варiантах зображення ними особливо багатi памтАЩятки трипiльськоi культури. Мистецтво того перiоду тАУ важливе джерело дослiдження стану землеробського свiтогляду, який зберiгся впродовж багатьох тисячолiть, характерний вiн i для словтАЩянськоi правiтчизни.

В раннiх землеробських культурах ромбiчним узором тАУ символом родючостi покривала глинянi жiночi фiгури богинь, посудин тАУ жертовники. Простий ромб з крапкою посерединi виражав iдеограму засiяного поля, ромб з вiдростками або завитками на зовнiшнiх кутах був символом родючостi. Трипiльськi художники поiднували реальне i мiфологiчне. Зберiгалися архаiчнi пласти, зтАЩявлялися новi, вiдображаючи свiтогляднi уявлення трипiльцiв про складну картину свiту.

Минали вiки. На територii нашоi краiни змiнювались народи (кiммерiйцi, скiфи, сармати), культури (зарубинецька, пiзньозарубинецька, черняхiвська та iн.). Збагачувалися знання людей про навколишнiй свiт i про себе. Магiчний змiст геометричного орнаменту поступово змiнювався. ЗтАЩявлялися новi мотиви, знаки, обереги. Але в безперервному процесi розвитку нiчого не зникало. На старе нашаровувалось нове, в тiсних взаiмозвтАЩязкахВа вiдкладалося в народнiй памтАЩятi. Унiкальнi памтАЩятки декоративно-прикладного мистецтва давньоi словянськоi культури розширюють погляд на еволюцiю орнаменту, появу нових мотивiв, iх символiчне значення. В ц6ентрi уваги людини першого тисячолiття продовжували залишатися iдеi родючостi полiв, плодючостi тварин, продовження роду. Невипадковим i те, що в памтАЩятках мистецтва, якi вiдображають свiтогляднi та космологiчнi уявлення людей, продовжують жити згаданi ранiше орнаментальнi композицii, в яких домiнуюча роль належить зображенню людини, птахiв, звiрiв складною геометричною мовою. Орнаментальнi мотиви образно вiдображають уявлення людей про життя i смерть, про добро i зло, здоровтАЩя, хвороби тощо. В них магiчне та естетичне виступаi в iдиному синтетичному взаiмозвтАЩязку.

Про поширення вишивки на територii сучасних земель Украiни свiдчать збереженi археологiчнi матерiали, повiдомлення лiтописцiв, мандрiвникiв. Важливими свiдками про вишивку на територii сучасних пiвденноукраiнських земель i численнi тАЬкамтАЩянi бабитАЭ, на яких чiтко позначенi вишивки на уставах, подолах, манжетах.ВаВа

У Х-ХРЖ ст. для прикрашання тканин одягового та обрядово-iнтертАЩiрного призначення широко застосовувалась вишивка з поховань Х-ХРЖ ст. вiдомi фрагменти шовкових тканин з вишивкою золотими нитками; жалобнi повтАЩязки тАУ чiльця, стрiчковi стоячi комiрцi, нарукавники, пояси, кайми, плащi.

В епоху Киiвськоi Русi вишивка золотими i срiбними нитками зазнала розквiту i поширення в побутi i феодальноi знатi. Вона була популярною i оцiнювалась як надзвичайна коштовнiсть. Нею прикрашали не тiльки святковий, ритуальний, княжий, а й цивiльний одяг, тканини для храмiв.

Вишивки ХРЖРЖ-ХРЖРЖРЖ ст. виконанi переважно на домотканих матерiалах: лляних, конопляних, вовняних, а також тканинах зарубiжного мануфактурного виготовлення, шкiрi, з яких шили рiзнi компоненти одягу, вироби iнтертАЩiрного та побутового призначення. Мiсцеве виробництво шовкових тканин ХРЖРЖ-ХРЖРЖРЖ ст. у таких провiдних осередках, як Киiв, Корсунь, КамтАЩянець-Подiльський, Львiв, Броди, Корець, РЖвано-Франкiвськ, мало велике значення для поширення шовкових ниток у народному вишиваннi.

Особливого розвитку зазнав рослинний орнамент у вишивках великих скатертин, простирадл. Складнi рослиннi орнаментальнi форми логiчно розмiщеннi на бордюрах, що обрамлюють прямокутну i центральну частини. Цiкавими памтАЩятками вишивок ХРЖРЖРЖ ст. i скатертини, що датуються 1760-1722 рр., простирадло Галагана 1760 р.

ХРЖХ ст. тАУ важливий перiод в iсторii розвитку украiнськоi вишивки. Вишивка зазнала масового поширення, стала одним iз основних видiв народного, декоративного мистецтва. Видiлялись великi вишивальнi майстернi в селах Качанiв цi на Чернiгiвщинi, Григорiвнi на Киiвщинi, Яланцi на Подiллi та iн. У цих майстерна вишивали одяг, гаманцi, скатертини, рушники, наволочки.

Художники, народi майстри в своiй творчiй практицi розвивають нагромаджений досвiд, багато працюють в справi пiдвищення художнього рiвня виробiв, декорованих вишивкою. Новий свiтогляд людей, висока професiйна пiдготовка майстрiв спричинились до визначення нових художнiх напрямiв розвитку вишивального мистецтва. Загальнiй тенденцii тАУ пiдвищення рiвня якостi художнiх виробiв, активiзацii творчих процесiв сприяло покращання пiдготовки кадрiв тАУ художникiв-професiоналiв i майстрiв-виконавцiв.

Важливою формою пiдвищення квалiфiкацii виконавцiв творчих майстрiв, художникiв i семiнари, конференцii, конкурси, виставки тощо. Обмiн досвiдом тАУ важлива школа навчання, що зумовлюi активiзацiю новаторських пошукiв.

Сучасна вишивка, що виготовляiться в системi пiдприiмства народних художнiх промислiв тАУ складне багатогранне художнi явище.

Численнi колективи художникiв, вишивальниць Киiвщини працюють у виробничо-художньому обтАЩiднаннi iм.Т.Г.Шевченка та його фiлiалах в РЖванковi, Васильковi, Кагарлику, на Лiткiвськiй фабрицi виробiв iм.Т.Г.Шевченка. Творчо працюють колективи вишивальниць у Харкiвському виробничо-художньому обтАЩiднаннi тАЬУкраiнатАЭ, Львiвськiй фабрицi iм.Лесi Украiнки.

Творчою спiвпрацею художникiв, майстрiв, якi працюють в сферi пiдприiмств рiзного пiдпорядкування народних художнiх промислiв, наромаджений досвiд нового пiдходу до матерiалiв вишивки, вiдродження i вдосконалення рiзних видiв технiчного виконання, творчого використання локальних принципiв трактовки орнаментальних форм, побудови композицiй, кольорових зiставлень. Збагачена композицiйно-орнаментальна культура вишитих виробiв. РЖде постiйне оновлення iх символiчно-декоративних функцiй.

1.2. Територiальнi особливостi вишивки

Для гуцульських вишивок характернi рiзноманiтнiсть геометричних та рослинних вiзерункiв, розмаiття композицiй, багатство кольорових поiднань, здебiльшого червоного з жовтим та зеленим, причому червоний колiр домiнуi.

Вишивки Закарпаття визначаi мотив тАЬкривулькатАЭ, а також технiка зволiкання i вишивання хрестиком. Тут часто також використовуiться гаптування (бiсером, золотом, срiблом).

Сьогоднi, як i сотнi рокiв тому, не старii стародавнi мистецтво тканих i вишиваних рушникiв тАУ традицiйноi окраси украiнського народного житла. Розвiшанi у свiтлицi по стiнах i над портретами, картинами, вони надають iй охайностi, святковостi та затишку.

Чимало уваги довелось би вiддати багатьом помiщицьким майстерням, що iснували в Украiнi наприкiнцi ХVIII тАУ на початку ХРЖХ ст. Жiнки-крiпачки вишивали подушки, скатерки, гаманцi, чохли на меблi та iншi речi панського побуту. Далеко за межами Украiни вiдомi майстринi з сiл Григорiвна на Киiвщинi, Качанiвка на Чернiгiвщинi, Клембiвка та Яланець на Подiллi. Бурiмка, Долина на Полтавщинi. Особливi слова слiд було б написати i про жiнок-крiпачок iз Скоринцiв тАУ маiтку Галаганiв на Чернiгiвщинi, якi за малюнком Тараса Шевченка вишивали блузу i хусточку. тАЬПрозора, мов обсипана яблуневим цвiтом, вишивка блузи тАУ наче оповiдь про цнотливiсть i сподiвання молодостi, про чари дiвочоi вроди, про любов, тАЬщо тiльки народжуiться i розквiтаi в душiтАЭ, - так пише Т.В.Кара-Васльiва про цей твiр високого народного мистецтва.

На нашу думку, до такоi енциклопедii поряд з iменами Г.Герасимович, Л.Богинич, О.Василенко, О.Головко, М.Федорчак-Ткачовоi неодмiнно мало бути занесене iмтАЩя Стефанii Василiвни Кульчицькоi, майстра народноi творчостi, справжньоi наставницi молодi, яка понад 20 рокiв педагогiчноi дiяльностi вiддала пiдготовцi вишивальниць та швачок, i вони сьогоднi також стали вiдомими майстрами.

Як i бiльшiсть народних ремесел в Украiнi, вишивка не вважаiться суто жiночою справою. Вiдомо, що чимало вишивок, виконаних вправними руками чоловiкiв, зберiгаiться в музеях, представленi на виставках. Багато кому вiдоме iмтАЩя вчителя географii з Калуша РЖвано-Франкiвськоi областi Михайла Покидання, узори якого стали надбанням усiii Украiни, оскiльки не раз друкувалися в перiодичних виданнях.

1.3. Орнамент та композицiйна структура вишивки

У процесi соцiально-економiчного i культурного розвитку на Украiнi сформувалися локальнi особливостi народноi вишивки кожного етнографiчного регiону тАУ Середнього ПоднiпровтАЩя, Полiсся, Подiлля, Карпат i Прикарпаття, Пiвдня Украiни. Це виявилося у характерних орнаментальних мотивах i композицiях, усталенiй колiрнiй гамi i специфiчних технiках виконання. Спiвiснують рослинний i геометричний орнаменти, семантика останнього сягаi глибинних джерел. Назви мотивiв свiдчать про глибоку реалiстичнiсть i образнiсть свiтобачення народу. На зламi ХРЖХ-ХХ столiть улюбленими стають хрестик, квiтковi узори червоного та чорного кольорiв, якi поступово витiсняють характернi мiсцевi засоби м-ва i вишуканi сполучення кольорiв.

У процесi iсторичного та культурного розвитку на Украiнi у кожнiй мiсцевостi утворились характернi орнаментальнi мотиви i композицii, найбiльш улюблена i поширена колiрна гама, специфiчнi технiки виконання. Дбайливо передавалися вони з поколiння в поколiння, майстри вiдшлiфовували кращi досягнення своiх попередникiв, розвиваючи i вдосконалюючи iх. Вишивкою займалися повсюди. Кожний район, навiть кожне село вiдзначалися своiрiднiстю мотивiв. У розповсюджених орнаментальних мотивах, iх назвах вражаi образна спостережливiсть, тонке поетичне почуття. Це тАЬбарвiноктАЭ, тАЬхмеликтАЭ, тАЬкурячий брiдтАЭ, тАЬзозулькатАЭ, тАЬгарбузове листятАЭ та iн. Ось тому вишивка тАУ це не тiльки художнi оформлення речей, а й своiрiдне свiтобачення вiдтворене специфiчними художнiми засобами.

В украiнськiй вишивцi органiчно спiвiснують рослинний i геометричний орнаменти. Геометричнi мотиви, такi, як ромб, розетки, хрестоподiбнi фiгури, стали основою схiднословтАЩянського узору.

Найпоширенiшим i мотив ромба, який набуваi рiзноманiтних окреслень. Ускладнюiться не тiльки внутрiшнiй простiр, а й зовнiшнiй контур. Ромб тАУ один з найпопулярнiших мотивiв вишивки Волинi, Подiлля, Гуцульщини. У вишивцi у вiдповiдностi iз застосованою технiк4ою вiд даi рiзноманiтний художнiй ефект.

У ХРЖХ ст. пiдвищення iнтересу до рослинноi орнаментацii сприяють витiсненню стародавнiх композицiй, новому iх переосмисленню. Велике художнi значення мали лiнii крою, що iх майстринi не намагалися приховати, а навпаки, виявити за допомогою ажурних швiв. Принцип поiднання ажурних швiв типовий для всiх районiв Украiни, однак колористичне i технiчне рiшення рiзне в кожнiй мiсцевостi.

У Киiвському i Чернiгiвському Полiссi поряд з геометричними популярне рослинно-геометричнi мотиви в чорно-синiй гамi. Улюбленими тут i тАЬрожiтАЭ, тАЬберiзкитАЭ, тАЬхмiльтАЭ, тАЬбарвiноктАЭ, а також тАЬгусячi лапкитАЭ, тАЬсливкитАЭ.

На гранi ХРЖХ-ХХ ст. вiдбуваiться кардинальна змiна художньо-образного вирiшення народноi вишивки. Пояснюiться це поширенням технiки хрестика. Цiiю технiкою вишивали в мiстах та панських маiтках, рiзноманiтнi предмети iнтертАЩiрного призначення: панно, скатерки, серветки.

Класичною технiкою Подiлля i низь чорного i червоного кольорiв, якi мають стиль тАЬляганнятАЭ густими насиченими лiнiями на полотно. Ця технiка виконуiться з вивороту, а на лицi, як на негативi маi протилежний вигляд щодо розмiщення кольорiв.Ва

Високим художньо-технiчним рiвнем виконання вирiзняiться вишивка багатонацiонального Закарпаття. Вони демонструють, як широту етнокультурних взаiмовпливiв, так i збереження традицiй сивоi давнини. Цей регiон вiдзначаiться рiзноманiтнiстю технiк виконання i колiрноi гами, застосуванням бiсеру, стелярусу.

Особливу групу утворюють вироби Гуцульщини. Гуцульщина тАУ iсторично-етнографiчний край, що охоплюi гiрськi райони РЖвано-Франкiвськоi та Чернiвецькоi областей, та Рухiвський район Закарпатськоi областi.

Кожний район, навiть кожне село маi своi художнi обличчя, улюблену колiрну гаму. Так, у Яворовi були тАЬсливовiтАЭ, тАЬчерешневiтАЭ, тАЬсосновiтАЭ мотиви, а найулюбленiшими узорами залишалися тАЬскриньковийтАЭ у виглядi ромбiв або зигзагiв, утворений прямокутними тАЬскринькамитАЭ, або ж малюнок тАЬголовкатийтАЭ. Колорит ворiвських вишивок червоний, який пiдсилено жовтим, зеленим та червоним. Поступово гама змiнюiться у бiк багато барвистостi, в нiй переважають голубi, зеленi, синi кольори, а у брусторiвськiй тАУ зеленi, чорнi.

Мiсцевою своiрiднiстю вiдзначаються вишивки гiрського села Космач. Характерною прикметою i те, що вишивка виконуiться дрiбним хрестиком, стiбками, що утворюiться завдяки гармонiйному поiднанню ясних тонiв тАУ жовтого, оранжевого, темно-червоного кольорiв, з незначним додаванням зеленого та чорного.

2.1. Матерiали та обладнання для вишивки

Матерiали та iнструменти тАУ важливi фактори, якi зумовлюють художнiй рiвень вишивки. Вражаюча генiальнiсть народних вишивальниць тАУ у iх глибокому розумiннi матерiалу, вмiннi використовувати, здавалося б, простi засоби для отримання сильних декоративних ефектiв. Згiдно призначення матерiали для вишивання подiляються на два види: матерiал, як основа, на якiй вишивають (тканини, шкiра), i матерiал, яким вишивають (нитки рослинного, тваринного походження, металевi, бiсер, корали, перли, лелiтки).

Найпоширенiшим матерiалом були льнянi i коноплянi полотна. Льнянi тАУ мтАЩякi, мають дрiбнiшу клiтку, сiрувато-охристi вiдтiнки. Коноплянi тАУ тугiшi, зеленувато-сiрих вiдтiнкiв.

Кожен тип тканин вiдiгравав важливу роль тАУ як поле для видiлення вишивки, як один iз важливих факторiв ii художнього вирiшення. Поетапно в iсторичному аспектiв iшов процес еволюцii i вiдповiдного використання матерiалу вишивки.

В усiх районах Украiни поширеним було вишивання ручнопрядними нитками з овечоi вовни. Для таких ниток пiдбирались найкращi волокна вовни чорного, бiлого, коричневого кольорiв.

Льнянi, коноплянi, вовнянi нитки домашнього виготовлення природного кольору, вибiленi або пофарбованi, - основний, масово доступний матерiал для вишивання.

Вони забезпечували такий суттiвий фактор мистецтва вишивання, як гармонiйне спiввiдношення фактури ручного виготовлення тканин i фактури вишитих узорiв.

Для вишивання використовувались i вовнянi нитки фабричного виготовлення. Локальнi iх назви залежали вiд якостi структури, кольору тощо. В районах Волинi, Подiлля, Бойкiвщини iх називали тАЬволiчкатАЭ, тАЬлучкатАЭ, на Полтавщинi тАУ тАЬлучоктАЭ, в пiвденних областях тАУ тАЬгарустАЭ та iн.

Побутувало на Украiнi i вишивання шовком, особливо в мiському середовищi.

Матерiалом для вишивання були металевi золота i срiбнi нитки. РЗх застосування у вишивцi повтАЩязане з дiяльнiстю мануфактурних виробництв. Вiтчизняне виробництво золотих i срiбних ниток створювало можливiсть iх широкого використання у вишиваннi. На Украiнi були засвоiнi вiдомi технiки виготовлення золотих i срiбних тягнутих ниток тАУ тонесеньких дротянок та ниток, якi називали тАЬсканимтАЭ золотом. Це льнянi або коноплянi нитки, обкрученi дуже тонким срiбним або позолоченим дротиком.

Цi нитки, як згадувалось, тАЬтянулитАЭ у Львовi. Очевидно, при майстернi по виготовленню золотих тканин (1637), заснований у Львоi, були гаптанi золотом i срiблом. На замовлення знатi, помiщицько-магнатських маiткiв, церков i монастирiв виготовлялись дорогi вироби, вишитi золотом i срiблом.

В рiзних районах виробились певнi вiдмiнностi поiднання в однiй вишивцi золотих, срiбних металевих ниток з iншими мтАЩякими шовковими, вовняними, бавовняними нитками. В серединi ХРЖХ ст. захiдноiвропейська мода на вишивку бiсером спричинилась до поширення його i в народнiй вишивцi. Рiзнокольоровими бiсеринками доповнювали вишивки на уставках жiночих сорочок, головних стрiчках. На Буковинi вишивали i металевими тонкими пластинками тАУ тАЬлелiткамитАЭ круглоi, рiдше тАУ витягнутоi овальноi форми, з золотими або срiблястими вiдтiнками.

Бiсер, металевi пластинки, ТСудзики, корали, стеклярус тАУ матерiали, якi в украiнськiй народнiй вишивцi були пiдпорядкованi основному вишивальному матерiалу тАУ ниткам, рiзноi структури i якостi, вiд тонких, ледве помiтних, до грубих нитяних шнурiв.

РЖнструменти i приладдя. Для вишивання необхiдно мати: голки, наперсток, ножицi, виколку, птАЩяльцi та стрiчковий метр.

Голки. Потрiбно мати 6-7 голок рiзноi товщини i довжини. Тонкими голками вишивають на батистi, крепдешинi, тонкому полотнi, середнiми за довжиною i товщиною тАУ на лляних та бавовняних тканинах, великими тАУ на грубiй тканинi, зокрема на вовнi.

Вушко голки маi бути овальним, iз гладенькими краями. Голки зберiгаються в сухому мiсцi, щоб запобiгти корозii.

Наперсток потрiбно добирати точно за розмiром середнього пальця правоi руки так, щоб вiн i не був великий, i не стискував пальця. Найкращими i наперстки, виготовленi з нержавiючоi сталi.

Ножицi. Вишивальниця повинна мати в своiму вжитку три пари ножиць: великi тАУ для розкрою тканини; середнiх розмiрiв тАУ для обрiзування кiнцiвок ниток та маленькi, якi особливо потрiбнi при вишиваннi з вирiзуванням. Леза ножиць мають щiльно змикатися i бути гостро наточеними.

Виколка потрiбна для утворення дiрок у тканинi при вишиваннi соловтАЩiних вiчок, волового ока.

ПтАЩяльця. При вишиваннi застосовують круглi та квадратнi птАЩяльцi. Квадратнi потрiбнi для великих робiт, гладдьових швiв), але вони менш зручнi, нiж круглi птАЩяльця i тому значно менш поширенi. ПтАЩяльцi складаються з двох частин i не складнi у користуваннi. На менше кiльце кладуть тканину з орнаментом, на тканину кладуть бiльше кiльце i затискують ii мiж кiльцями. Малюнок вишивки, що маi вирiзування, у птАЩяльцях перетягувати не можна, бо iнакше зiбтАЩiться сiтка. В цьому випадку потрiбно обовтАЩязково щоразу виймати з них тканину i перекладати заново.

2.2. Технологiчнi особливостi

Своiрiдну групу утворюють вишивки Гуцульщини тАУ iсторико-етнографiчного краю, що охоплюi гiрськi райони РЖвано-Франкiвськоi та Чернiвецькоi областi i Рухiвський район Закарпаття.

Кожний район, навiть кожне село маi своi художнi обличчя, улюблену колiрну гаму. З того, як вишито сорочку, кептар, легко можна дiзнатися, з якого села iхня власниця. Орнаменти чорного кольору доповнюють украпленнями зеленого, коричневого, жовто-гарячого, вишневого, iнодi проступаi бiле тло. У цiлому гуцульськi вишивки справляють враження коштовноi iнкрустацii. Кольори завжди згармонованi й пiдкоренi якомусь основному, завдяки чому складаiться чорно-фiалкова гама верховинських вишивок, темно-вишнева тАУ пистенських, ясно-червона тАУ яворiвських, зелено-голуба тАУ села Рiчки.

У вишивках Городенкiвського району колiр вишневих, малинових вiдтiнкiв часто поiднуiться iз золотисто-жовтим i зеленим. Цiкавi й узори, в яких нитка кладуться у двох протилежних напрямках, вiд чого кольори мають два рiзнi вiдтiнки. Святинськi вишивки виконуються бiлим, прозорим шитвом, мережками тАЬциркамитАЭ багатих рослинних вiзерункiв.

На Гуцульщинi й дотепер усi жiнки вишивають. Скiльки мистецького таланту, тонкого розумiння краси, любовi й терпiння ввiбрала в себе вишивка. Технiки ii дуже складнi й потребують великого хисту та копiткоi працi. Найпоширенiшою серед них i тАЬнизинкатАЭ. Нитки йдуть паралельно основi, шиiться вона з вивороту, пiд час ii виконання стiбки лягають суцiльними рельiфними площинами, створюючи iнтенсивнiсть колiрноi гами. Майстринi застосовують такi давнi технiки, як тАЬколеннятАЭ, тАЬкрученнятАЭ, тАЬпозаголковий шовтАЭ. Рукави жiночих сорочок суцiльно вкритi вишивкою дрiбними тАЬрозеткамитАЭ, тАЬкочiльцямитАЭ, ромбиками, або ж на них розмiщують скiснi рiзноi ширини орнаментальнi смуги.

Барвисто i з великим художнiм смаком прикрашають на Гуцульщинi верхнiй одяг: кептарi, сердаки, кожухи. Вони також рiзноманiтнi за кроiм i оздобленням. Космацiький кептар щедро орнаментований квадратами коричневого саптАЩяну, густо вибитими металевими прикрасами тАУ капселями; жабтАЩiвський -Ва вишитий барвистими вовняними шнурками з переважанням зеленого; верховинський тАУ по низу оздоблений широкою узористою смужкою з барвистих кручених ниток. Гаму кольорiв доповнюють темно-коричневi саптАЩяновi аплiкацii та вишивка зеленими нитками. Святково декорують кептарi в селi Розтоки, суцiльно вкриваючи iх вiзерунками тАЬаплiкацiйтАЭ на мотиви тАЬрачкитАЭ, тАЬкучерiтАЭ, тАЬзубцiтАЭ.

Не можуть залишити байдужою людину кожухи, оздобленi вишивкою, мiсцевi сердаки з чорного, вишневого, ясно-червоного сукна. Вишивка не лише змiцнювала лiнii швiв, а й була яскравою декоративною прикрасою. Шви обшивали довкола вовняними нитками червоного, жовтого кольорiв, пiдкреслюючи простому й лаконiчнiсть крою, вишивали тАЬкучерiтАЭ, тАЬзвiзшитАЭ, тАЬзубчикитАЭ, нашивали яскравi вовнянi ТСудзики, китицi.

Багатством вишивок вiдзначаються сорочки Вижницького i Путивльського районiв. Нижня частина рукава в них покрита суцiльним узором з незнаними просвiтами, що органiчно входять у загальну композицiю узору. Малюнок вишивки на рукавi найчастiше розмiщений скiсними смугами або будуiться по скiснiй сiтцi, або в обох випадках складаiться з ромбоподiбних фiгур зi складною внутрiшньою та зовнiшньою розробками. На грудях ромбоподiбнi фiгури повторюють малюнок рукава, але розташованi вздовж розрiзу вiльнiше.

Для колориту вишивок нагiрних сiл характерна дзвiнка гама глибоких за тоном кольорiв тАУ чорного, червоного, жовтого, зеленого. Не широке опрiччя зашиваiться смугами, що складаються з повторюваних геометричних мотивiв, якi чергуються з гладкими смугами, шитими срiблом або чорною шерстю.

Методика i послiдовнiсть виготовлення виробу

Для виготовлення скатертини потрiбно придумати орнамент, композицiйно розмiстити його, вирiшити, де буде розмiщена мережка. Важливим значенням i пiдбiр ниток для вишивання, i тканина.

Скатертина вишита технiкою тАЬхрестиктАЭ. Це звичайний хрестик, один з найпоширенiших у сучасних украiнських народних вишивках. Вишивка тАЬхрестиктАЭ виконуiться двома перехресними дiагональними стiбками. Верхнi стiбки лежать в одному напрямi, нижнi тАУ в iншому.

Орнамент вишивки поiднаний з мережкою. Мережка тАУ це своiрiдна прозора ажурна вишивка, що виконуiться тiльки на тканинах полотняного переплетення, оскiльки для виконання мережки необхiдно витягти певну кiлькiсть горизонтальних ниток, а вертикальнi зiбрати голкою в кучки i обмежити нитками, окреслюючи первинний орнаментальний мотив.

У кiнцевому оформленнi вишитих виробiв велика роль придiляiться iх пiдрублювання, обметуванню, рубцюванню.

В данiй скатертинi зроблено тороки, що надають iй естетичного вигляду.

Методика викладання ДПМ в процесi навчання дiтей в школi

Тема: Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва

Мета: Коротко ознайомити дiтей з iсторiiю виникнення вишивки, основними мотивами украiнського народного орнаменту, технiками вишивання. Виховувати естетичне почуття, повагу до звичаiв рiдного народу. Вчити дiтей любити i берегти вишивку в своiму домi i своiй памтАЩятi.

Обладнання: iлюстративний матерiал: малюнки-зразки, таблицi з зображенням рiзних технiк вишивання.

Хiд уроку

РЖ. Органiзацiйна частина.

Органiзацiя учнiв до уроку пiд керiвництвом вчителя.

РЖРЖ. Подача нового матерiалу.

Сьогоднi у нас дуже цiкава тема уроку, а яка?

Ви дiзнаiтесь тодi, коли розгадаiте кросворд. (Я зачитую загадки, дiти вiдгадують).

* * *

Сам вечiрньоi години

Заховався в кущ калини,

Й на сопiлочку одну

Граi пiсню чарiвну. (Соловей)