Гуцульська вишивка iнтер'iрного призначення.

Гуцульська вишивка iнтер'iрного призначення.

Дипломна квалiфiкацiйна робота з декоративно-прикладного мистецтва студентки 4-01 курсу Тетяни Костюк

Мiнiстерство освiти Украiни

Коломийський педагогiчний коледж Прикарпатського унiверситету iм.Василя Стефаника

Коломия - 2000

Вступ

Украiнське народне мистецтво i професiйне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашiй краiнi та за кордоном. У його предновiчних образах, зручних утилiтарних формах i динамiчних мотивах орнаменту мiстяться символи втаiмниченоi, чарiвноi природи, складнi перипетii iсторii, особливостi побуту, доброта i щедрiсть душi украiнського народу.

Сьогоднi декоративно-прикладне мистецтво i важливою складовою частиною системи художньоi освiти.

Народне декоративне мистецтво Украiни розвивалось у двох основних формах - домашнi художнi ремесло й органiзованi художнi промисли, пов'язанi з ринком. Природнi багатства Украiни, вигiдне географiчне i торговельне положення сприяли розвитковi домашнiх ремесел та органiзованих художнiх промислiв. Як уже зазначалося, перехiд вiд мануфактур до фабрик, промислового виробництва у ХРЖХ ст. негативно позначився на подальшому розвитковi художнiх промислiв, основа яких - традицiйна художня рукотворнiсть.

У художньому прогресi людства проходить два зустрiчних процеси. Перший iде вiд первiсного синкретизму. Шлях розвитку мистецтва - це постiйних процес вiдокремлення, видiлення його видiв. Вiн вiдбуваiться безперервно, на рiзних етапах iсторii людського суспiльства.

Виникнувши внаслiдок трудовоi дiяльностi, мистецтво, нерозривно пов'язане з життям народу, було тiльки народним. Демократизм народного мистецтва як особливого засобу пiзнання, вiдображення та творення дiйсностi, виховання й грунтування людей мав важливе занчення для майбутнього розвитку художньоi культури.

Вид мистецтва - це певна його галузь, що характеризуiться тим, якi сторони життя: як вона пiзнаi, вiдображаi.

Народ у своiй художнiй творчостi вiдображаi iсторичну практику пiзнання та освоiння навколишньоi дiяльностi, суспiльний лад i побут. У народнiй творчостi виявлений складний свiт людських почуттiв i переживань, вiдбитi палка любов до рiдноi землi, духовнi запити, прагнення та мрii людини в краще майбутнi.

Високого художнього рiвня досягли художнi ремесла у схiдних слов'ян (метал, керамiка, рiзьблення на деревi тощо). РЗхню оригiнальну, високохудожню творчiсть засвiдчують збереженi пам'ятки, лiтописнi данi та описи iноземцiв, якi за рiвнем художнього ремесла ставили Давню Русь на друге мiсце пiсля Вiзантii.

У Киiвськiй Русi переважали домашнi ремесла, пов'язанi iз сiльським господарством, вони вiдiгравали роль допомiжного заняття. Селяни самi виготовляли рiзнi вироби, полотна, сукна, взуття тощо для власних потреб.

Розглядаючи сучасне декоративно-прикладне мистецтво, ми оцiнюiмо i його мiсце у людськiй дiяльностi, життi. Декоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить у сферу матерiальноi i духовноi культури народу. У цьому планi становлять iнтерес думки дослiдникiв про аспекти умовного розмежування матерiальноi i духовноi культури, спецiальне видiлення художньоi культури на тiй основi, що в останнiй вiдбуваiться процес злиття матерiальноi, реальноi форми i духовного змiсту. Килими, керамiка, одяг, тканини, вишивка i т.iн. i результатом як духовноi, так i практичноi дiяльностi людей.

Свiт людини включаi в себе численнi види художньоi практики. Це плетiння i ткання, розпис i вишивка, рiзьблення i виточування тощо. Однi види - керамiка, обробка кiстки i каменю, плетiння - виникли на зорi людськоi цивiлiзацii, iншi - молодi: мереживо, гобелен, вироби iз бiсеру, витинання з паперу. РЗм заледве налiчуiться кiлька столiть. Правда, до середини ХРЖХ ст. нi народне мистецтво, нi художнi ремесло не визнавалися за рiвноцiннi галузi мистецтва, такi, як музика, театр чи живопис. Ще й досi слово "ремiсник" за звичкою маi негативний, зневажливий вiдтiнок на противагу творчомму пiдходу до працi.

Життя пiдтверджуi, що декоративно-прикладне мистецтво збагачуiться новими аспектами, його змiстовна краса потрiбна людинi, в наш час зростаi його художньо-культурна цiннiсть.

Украiнське народне декоративне мистецтво - унiкальне явище нацiональноi культури. Воно завжди правдиво показувало свiтовi життя нацii, ii духовне багатство, рiвень культури, творчi сили i здiбностi, енергiю, виступало, як феномен незнищенностi. Вивчання народного декоративного мистецтва закономiрно входить в коло проблем нацiональноi культури.

У життi украiнського народу - працi, побуту, моралi, психологii та iн. - народне декоративне мистецтво виступаi як унiкальне явище, яке засвiдчуi невмирущi, життiстверднi сили.

Народне декоративне мистецтво - це багатий, справедливий гармонiйний свiт, що донiс до нас нацiональнi риси орнаментальноi, графiчноi, живописноi, пластичноi композицiйноi культури. У нiй вiдбитi вiковiчнi надбання, художнiй генiй украiнськоi нацii.

Роздiл РЖ.

1.1. РЖсторiя розвитку.

У невичерпнiй спадщинi духовноi культури нашого народу i особлива, винятково важлива ii частина - вишивка.

Вишивка - це духовний символ украiнського народу, рiдного краю, батькiвськоi оселi, тепла материнськиi рук.

"РЖ в дорогу далеку ти мене

на зорi проводжала,

РЖ рушник вишиваний на щастя,

на долю дала".

Цi рядки вiдомоi пiснi на вiршi видатного поета Андрiя Малишка засвiдчують, що на манiвцях життя нашою супутницею i вишивка. Хрестик чи гладь, мереження чи вирiзування на лляних, конопляних, бавовняних тканинах споконвiку милують око, радують душу, дають думу, дають працю рукам i думцi.

Вишивка - поширений вид декоративного й ужиткового мистецтва. В якому узори та зображення виконуються вручну, або способом на рiзних тканинах, шкiрi, та iнших матерiалах лляними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бiсером, коштовними камiнцями тощо.

Першi згадки про вишивку зустрiчаються у давньогрецьких iсторикiв, мабуть, нiколи не зможемо довiдатись, хто i коли вперше втiлив у вишивцi красу природи, своi почуття, любов до рiдноi землi. Однiiю iз причин цього i те, що тканини недовговiчнi, i наука позбавлена можливостi точно визначити час виникнення цього виду мистецтва, тому ми змушенi приймати на вiру здогадки i припущення дослiдникiв.

Данi археологiчних розкопок, свiдчення лiтописцiв i нотатки мандрiвникiв минулого дають змогу вважати, що початок мистецтва вишивання на територii, яку займаi сучасна Украiна, сягаi у глибину вiкiв. Його розвиток триваi з незапам'ятних часiв i до наших днiв. Вiн нiколи не переривався, оскiльки вiчною i духовнiсть народу, його творчiсть, прагнення до найвищих вершин прекрасного.

Вишивка - класичний вид украiнського народного мистецтва, що розкриваi невичерпне багатство творчих сил народу, вершину його мистецького хисту.

Дововижне багатство художньо-емоцiйних рiшень украiнськоi народноi вишивки зумовлено тим, що вона широко виступаi в рiзноманiтних варiантах - як прикраса тканин одягового, побутового, iнтер'iрнообрядового призначення.

Вишивка - це орнаментальна скарбниця колективного генiя. В нiй втiлено чудеса народноi вигадки, фантазii - геометризований метод зображенняВа краси землi, природи, сонця, людини.

Сучасна народна вишивка розвиваiться на основi традицiйноi спадщини минулого i досягнення художньоi культури украiнського народу. РЗi розвиток проходив у iдиному русi сучасного народного мистецтва, пiдпорядковуючись його загальним основам.

Художнi багатство украiнськоi народноi вишивки обумовлене яскраво видiленими провiдними центрами вишивального мистецтва, якi i в усiх етнографiчних зонах Украiни: Середнього Поднiпров'я, Слобожанщини, Полiсся, Подiлля, Карпат з Прикарпаттям i Закарпатттям i Пiвдня Украiни. У кожному iз них - своi традицii, своя система i творчi методи. До того ж i в межах етнографiчних зон, крiм основних центрiв, видiляються локальнi осередки.

Через тисячолiття тягнуться зв'язки орнаментальних схем, якi постiйно видозмiнювались, збагачувались, залежно вiд конкретних соцiально-iсторичних умов. Дослiдники неодноразово пiдкреслювали, що саме орнамент украiнськоi вишивки найповнiше пронiс крiзь вiки тотожнiсть з орнаментом попереднiх епох, передусiм з античним геометричним.

Збереглися важливi iсторичнi вiдомостi про мiсця виготовлення давнiх вишивок, людей, котрi нею займалися. Так, в ХРЖ ст. було органiзовано школу, де молодi дiвчата вчилися вишивати золотом i срiблом. Киiв був центром вишивального мистецтва. Тут iснували майстернi при монастирських школах.

Пам'ятки вишивок Х-ХРЖРЖРЖ ст. засвiдчують високий рiвень орнаментальних композицiй вишивок з антропоморфними, зооморфними i рослинними геометричними мотивами.

Уже в цей перiод два напрями вишивання - орнаментальний i сюжетний - перебували в органiчнiй iдностi, надаючи тканинам сюжетно-художньоi виразостi. Про поiднання сюжетних й орнаментальних зображень як типове явище вишивального мистецтва свiдчать пам'ятки i пiзнiшого часу.

Вишивки ХVРЖРЖ- ХVРЖРЖРЖ ст. виконанi переважно на домотканих полотнах: лляних, конопляних, вовняних, а також тканинах вiтчизняного та зарубiжного мануфактурного виготовлення, шкiрi мiсцевоi виправки, з яких шили рiзнi компоненти одягу, вироби iнтер'iрного побутового та обрядового призначення. Орнаментально-декоративне вишивання набуло великого поширення не тiльки на речах свiтського, а й церковного вжитку. Його посилений розвиток був викликаний загальною схильнiстю до пiдвищеноi декоративностi та розкошi середнiх i заможнiх кiл населення.

Рiзновиднiсть, високий художнiй рiвень орнаментального мистецтва полiськоi вишивки глибше розкриваiться при аналiзi ii локальних типiв. Видiляються вишивки захiдних районiв волинi, пiвночi рiвненськоi, житомирськоi i Киiвськоi областей, Чернiгiвщини i Сумщини. У кожному iз цих регiонiв спостерiгаються локальнi групи, пiдгрупи орнаментiв. Зокрема, становить iнтерес вишивка в пiвнiчно-захiдного ареалу з дрiбними мотивами переважно синьо-червоного колориту. Вишивка пiвнiчних районiв Волинi подiбна на вишивки, поширенi на пiвночi Рiвненщини, Житомирщини. Однак на Житомирщинi композицiя вiзерункiв бiльш монументального звучання, збагачена рiзними варiантами трактування мотивiв - "звiзд", "рож". Такi широкi вишитi смуги розмiщуються на традицiйно визначних частинах одягу, рушниках, скатертинах.

У центральних районах Полiсся (Житомирщина, Киiвщина) поширенi найбiльш типовi, давнi принципи орнаментально-композицiйного вирiшення вишивок, серед яких переважала технiка занизування. Червоними нитками вишивали основнi вiзерунки, а чорнi вводили з метою розподiлу за центром або для побiчного обрамування.

Вишивка бiлими натками гладдю, вирiзуванням, набируванням, використання рiзних видiв мережок (одинарний, двiйний стовпчик, "шеляжок"??, "гречечка" тощо) отримали масове поширення на Чернiгiвщинi, Сумщинi. Точнiстю виконання видiляються бiлi вишивки жiночих сорочок, рушникiв з широкими смугами мережок, на яких настилом окресленi крупнi геометричнi i рослиннi мотиви.

На Киiвщинi особливо популярними були технiки поверхнього вишивання - затягування, набирання, ??????тва, низь, хрестик, шпанiвка, ретязь тощо. Вишивка Киiвщини багата локальними рiзновидами. В усiх районах побутувала вишивка бiлими натками на бiлому тлi. Цi та iншi мотиви мають незчисленнi варiанти зображень в усiх районах Киiвщини. Видiляються такi центри вишивального мистецтва, як Переслав, Канiв, Чигирин, Золотоноша та iн.

Давню загальнослов'янську традицiю маi вишивка одягу на Украiнi. На неi вплинули i взаiмозв'язки з мистецтвом сусiднiх народiв. Давньоруськi принципи вишивання одягу збереглися передусiм серед украiнського населення Карпат. При спiльних ознаках видiляiться локальними рiзновидами вишивки гуцулiв, бойкiв, лемкiв.

Вишивка Гуцульщини на початку ХХ ст. характеризуiться посиленим живописним звучанням при збереженнi геометричного орнаменту.

Вишивка Бойкiвщини - своiрiдне локальне художнi явище в украiнському вишивальному мистецтвi. Основне призначення - декорування одягу впливало на ii художнi особливостi.

У ХРЖХ ст. вишивка набула масового поширення на всiй Украiнi , стала одним iз основних видiв народного декоративного мистецтва. Вишивали в кожному селi, а в мiстах - у дворянському, купецьому, мiщанському середовищi, монастирях, майстернях тощо. Стали вiдомими великi вишивальнi майстернi у селах Качанiвка на Чернiгiвщинi, Григорiвка на Киiвщинi, Яланець на Подiллi та iн. У цих майстернях виготовляли одяг, гаманцi, скатертини, рушники, наволочки, чохли на меблi для власних потреб i на продаж. Украiнськi майстринi брали участь у всесвiтнiх виставках народного мистецтва, iхнi твори експортували.

Украiнськi вишивальницi постiйно збагачували, розробляли новi технiки поверхневого вишивання з лицевого боку. Украiнськiй народнiй вишивцi притаманнi мiнiатюрнiсть, чистота виконання, ювелiрний характер. Дослiдники стверджують, що за технiками вишивання на Украiнi розрiзняють близько 100 типiв вишивок.

Сьогоднi вишивка розглядаiться як важлива художня цiннiсть, що виконуi численнi функцii - естетичну, пiзнавальну, пошукову. Це показовий вид мистецтва, який зберiг, донiс до нас i стверджуi дальший розвиток орнаментальноi, графiчноi, живописноi культури народу.

Найвiдомiшими i майстринi в селах: Рiшетипiвка?? на Полтавщинi, Дiгтярi на Чернiгiвщинi, Кути на РЖвано-Франкiвщинi, а також у мiстах : Киiвi, Львовi, Вiнницi, Нiженi, Косовi, Вижницi. Центри народноi вишивки i зосередженням високоi майстерностi i художнього смаку.

1.2. Територiальнi особливостi

Кожний район, навiть кожне село маi своi художнi обличчя, улюблену гаму. З того, як вишито дорiжку, серветку, легко можна дiзнатися, з якого села iх власниця.

Вишивка - поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконуiться ручним або машинним способом на рiзних тканинах, шкiрi, ??? та iнших матерiалах лляними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, аВа також бiсером, перлами, коштовними камiннями, лелiтками.

Цей вид мистецтва виник давно - коренi його сягають у глибину вiкiв. Мабуть, нiколи не зможемо ми довiдатися, хто i коли вперше здогадався втiлити в узорний мотив красу рiдноi природи, своi переживання та вiдчуття, бо з одягу на недовговiчнiсть тканини та ниток наука позбавлена можливостi точно визначити час виникнення цього мистецтва.

Давню загальнослов'янську традицiю маi вишивка на Украiнi. На неi вплинули i взаiмозв'язки з мистецтвом сусiднiх народiв. Давньоруськi принципи вишивання збереглися передусiм серед украiнського населення Карпат. При спiльних ознаках видiляiться локальними рiзновидами вишивка гуцулiв, лемкiв та бойкiв.

1.Вишивка центральноi Гуцульщини - полiхромна, з певними акцентами в окремих центрах. Так, у вишивцi сiл Яворiв, Рiчки, Брустурiв домiнують блакитний i зелений колiр. Синьо-фiолетова гама характерна для буковинськоi вишивки, а синьо-зелена - для Закарпатськоi Гуцульщини.

2. Багатство, високий художнiй рiвень орнаментального мистецтва гуцульськоi вишивки зумовленi ii численними типами. Славиться вишивка Верховини, Косова, Ворохти, Яремче та iхнiх околицях.

3. Своiрiднi вишивки села Яворiв та його присiлкiв. На початку ХХ ст. тут вишивали вовняними нитками низинкою, хрестиком, позаголковим швом. У Коломийському музеi народного мистецтва Гуцульщини зберiгаiться близько 20 зразкiв яворiвських вишивок для уставок, виконаних у 90-х роках минулого столiття вовняними нитками та хрестиком. Орнамент геометричний; основнi мотиви: ромб, квадрат, прямокутник, трикутник. Це типовi, масово поширенi вiзерунки. Кожна майстриня, досконало опанувавши традицiйнi прийоми композицiйних вирiшень, вносила iндивiдуальну манеру в характер виконання вишивок. Значним внеском у розвиток художнiх традицiй яворiвськоi вишивки кiнця ХРЖХ - початку ХХ ст. i творчiсть вiдомоi вишивальницi К.Ю.Карпанюк.

4. Як своiрiдне локальне явище гуцульського мистецтва вiдома вишивка с.Космач з присiлками. Тут, як i iнших районах Гуцульщини, вишивкою декорували перемiтки, сорочки, сердаки, червонi гарячi та ??обгортки для нiг - понучi тощо. Серед розмаiття вишивок видiляються вишивки чоловiчих та жiночих сорочок. Домiнують вишивки уставок на рукавах жiночих сорочок. РЗм пiдпорядкованi вузенькi стрiчки, розмiщенi на швах i дудах.

Складний геометричний змiст космацькоi вишивок. На початку ХХ ст. майстринi використовували в одному вiзерунку, крiм червоних, чорних, зелених та iнших кольорiв, по чотири вiдтiнки жовтих i оранжових ниток. Два основнi кольори домiнують i надають вишивцi золотистого , сонячного вiдблиску, святковостi.

5. Давнiш осередком декоративноi вишивки i мiсто Коломия. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини - один з мистецько-культурних закладiв РЖвано-Франкiвськоi обл. зберiгаi кращi зразки народноi творчостi.

Вишивка Гуцульщини на початку ХХ ст. характеризуiться посиленням живописним звучанням при збереженнi геометричного орнаменту.

1.3. Орнамент та композицiйна структура Гуцульщини

Одним iз найрозповсюдженiших i найдоступнiших видiв украiнського народного мистецтва i вишивка. Це класичний вид народноi творчостi, отже живуче кришталево чисте джерело, яке даруi нам багатство здорових творчих сил народу, допомагаi осягнути висоти його мистецького хисту.

В украiнськiй народнiй вишивцi при iдиних спiльних ознаках, притаманних усiм районам Украiни, чiтко виступають локальнi вiдмiнностi, логiчно обгрунтованi геометричними, iсторичними та соцiальними факторами.

Життя народу в певному середовищi, його побуту, звичаi, природа, навики працi, критерii розумiння краси спричинили вiдмiннi принципи вишивання в окремих осередках, районах, селах. Об'iктом нашоi уваги i локальнi особливостi вишивального мистецтва Гуцульщини та Покуття.

У вишивцi такоi етнографiчноi групи Карпат, як гуцули, збереглися архаiчнi риси народного орнаменту. Численнi iсторичнi, етнографiчнi, фольклорнi та лiтературнi матерiали стверджують масове побутування на Гуцульщинi вишивки одягового призначення.

Звичайно, гуцульська вишивка розвивалася в iдиному руслi захiдноукраiнського вишивального мистецтва на базi давньоруського, при впливi специфiчних мiсцевих факторiв, що видiлило ii в окреме чiтко виражене локальне явище. На основi багатьох зразкiв вишивки кiнця ХVРЖРЖРЖ-початку ХРЖХ столiть, якi зберiгаються в музеях Украiни, зокрема й Коломийському музеi народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

Колекцiя зразкiв вишивки дорiжок, перемiток тощо свiдчить про високий художнiй рiвень орнаментального мистецтва гуцулiв.

Упродовж вiкiв колективним генiiм народних майстрiв викристалiзувалася чiтка художня система, в якiй взаiмообумовилися фактори матерiалу, технiки, орнаменту, композицii, колориту.

Основнi матерiали вишивання - ручнопряденi ллянi, вовнянi нитки, металевi, срiбнi, золотi нитки, ???, бiсер. З початку ХРЖХ столiття - нитки ДМЦ, ???, бiсер, шовк.

На кожномуВа видi ??? використовувалися своi вiдповiднi технiки вишивання. Так, це - низю, хрестиком, циркою, сердаки.

Яскравою особливiстю гуцульськоi вишивки i ii геометричний орнамент. Вiн включаi в себе простi мотивчi i i складнi фiгурнi елементи, мотиви-комплекси. Це ромб, напiвромб, по-рiзному поiданi в горизонтальному напрямках.

Одним iз них - це геометризацiя рослинних та iнших образотворчих форм, а також трасформацiя в геометричнi мотивчi зображення людей, звiрiв, птахiв, рослин тощо.

У гуцульськiй вишивцi збереглися граничнi геометризованi антропоморфнi, зооморфнi мотиви. Вони чiтко простежуються у вишивках верхнього одягу: на серветках, кептарах, кожухах та гуглях??.

Типовою композицiiю гуцульськоi вишивки i рiзнi за шириною стрiчковi смуги, рапорт яких складаiться з одного, двох або кiлькох мотивiв. Вони розташованi строго геометрично, згiдно з орнаментальною сiткою, створеною з комплексу горизонтальних, скiсних, прямих i кривих лiнiй, що обгрунтовують вiдповiднi орнаментальнi ритми.

Для Гуцульщини i характерними розетковi та квадратовi композицii з численними варiантами контурного обрамлення.

Розглянутi види вишивок розкривають складну систему гуцульськоi орнаментики, властивоi для тiii чи iншоi технiки виконання, матерiалу i призначення. Кожна iсторична епоха вносила певнi змiни у мистецтво вишивки на Гуцульщинi. Поява рослинних мотивiв довiльного трактування - явище рiдкiсне. Гуцульськi майстри виявили глибоке розумiння краси, своiрiдноi опезii геометрично-графiчноi лiнii, гармонiй форми i ритму.

Характерна риса гуцульськоi вишивки ХРЖХ-ХХ столiть - полiхромнiсть, соковита, багата, сповнена дивовижноi сили декоративного звучання. У нiй знайшли вiдображення усi барви спетральноi гами. Домiнуючий червоний колiр у рзкних нюансах звучання - вiд найбiльш темних до iнтенсивних оранжево-золотистих вiдтiнкiв. Так, у вишивцi Верховинського району переважають лiлово-фiолетовi кольори, у вишивцi Яворова, Брустурiв домiнують блакитний i зелений колiр.

Видiляються вишивка найбiльш вiдомих центрiв цього виду мистецтва особливо Верховини, Криворiвнi, Косова, Космача, Яворова, Вижницi, Путили, Ясiня, Яремчi, Рахова, Косiвськоi Поляни. Поряд з домiнуючою технiкою вишивання низинкою тут були поширенi також хрестик, настелювання, штанiвка, шнурок, кучерявий шов.

У 1930-х роках i особливо в повоiнний перiод верховинськi виставки змiнюють свiй характер. З'являються новi складнi форми, мотиви та композицii вiзерункiв. Мотиви стають бiльшi, спостерiгаiться тенденцiя до декоративностi, насиченостi вiзерункiв у композицiйному та кольоровому вiдношеннi.

Для сучасних верховинських вишивок характерне те, що поряд iз традицiями строго геометричними формами появилися геометризованi рослиннi мотиви: "дубовий лист", "капусточка", "чiчкатий".

Назви вишивок указують на те, що вони запозиченi у природи, тварнинного свiту i i специфiчними лише для згаданих вище сiл: "жуки", "курячi лапки", "слоновi"??, "оленячi". Трапляються i композицii iз декоративних зображень зайчикiв та оленiв серед геометричних та рослинних форм. Це - явний вплив друкованих зразкiв.

Вишивка нашого краю вражаi багатством i рiзноманiтнiстю локальних художнiх традицiй. У наш час вiдбуваiться iх активний творчий розвиток. З'явився новий незначний ранiше вид - вишивка iнтер'iрного, обрядового призначення.

Сучасна вишивка - це складне, багатогранне художнi явище. Вона розвиваiться у трьох основних напрямках - традицiйне, професiйне i самодiяльне мистецтво. У кожному iз цих напрямiв i своi специфiчнi методи i вiдповiднi межi взаiмодii.

У традицiйному мистецтвi вишивання вагоме мiсце займають народнi художнi промисли.

Художники, провiднi майстри на основi наближеного вивчення локальних художнiх особливостей, вишивки окремих осередкiв працюють над створенням вишивок нового, полегшеного звучання, спiвзвучних сучасним проблемам декоративно-прикладного мистецтва, в тому числi моделювання.

Роздiл РЖРЖ.

2.1. Матерiали та обладнання.

Вишиванням на Украiнi займалися в основному жiнки. Воно було одним iз улюблених занять. Довгi осiннi та зимовi вечори дiвчата вишивали, часто супроводжуючи його пiснями. Поганою нареченою вважали ту дiвчину, яка не навчилась вишивати змалку. Лише одних сорочок до весiлля кожна украiнська дiвчина готувала собi кiлька десяткiв.

Жiночий одяг оздоблювали надзвичайно гарно. У барвистiй сорочцi, яскравiй ?????, одзобленiй карсетцi дiвчина виглядала немовби букет живих квiтiв.

Кожна мiсцевiсть i навiть окремi села в Украiнi мають своi особистi традицii вишивання: перевагу дають тому чи iншому кольору, узору, технiцi вишивання. Традицii вишивки завжди бережно передавалися з поколiння в поколiння, вiд матерi до дочки.

За кольором, орнаментом, способом розподiлу орнаменту на виробах завжди можна визначити мiсце виготовлення вишивки.

Матерiали зумовлюють художнiй рiвень твору. Згiдно з призначенням вишивальнi матерiали подiляються на два типи: 1) основа, на якiй вишивають, - вовнянi, ллянi, полотнянi, домашнього виробництва тканини, шкiра, сукно та пiзнiше - тканини фабричного виготовлення: перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, ба?бан. шовк, шкiрi та iн.; 2) матерiал, котрим вишивають : ручно-пряденi ллянi, коноплянi вовнянi; нитки фабричного виготовлення - запал, бiль, кумач, волiчка, гарус, з сукна вовнянi нитки "коцик", шкури, шовк. Металевi, золотi та срiбнi нитки, корали, перли, коштовне камiння, бiсер, металевi пластинки - лелiтки, гудзики, сап'яновi стрiчки тощо. Вишивальнi матерiали поступово вдосконалювалися. Так, на змiну ручнопрядним приходили нитки фабричного виготовлення. Для конкретних компонентiв одягу та iнтер'iрних тканин використовували iншi матерiали.

Природнi, фiзичнi, структурно-еластичнi властивостi, кольоровi вiдтiнки, характер взаiмодii цих двох видiв матерiалiв визначають художню якiсть вишивки. Колективна мудрiсть народу полягаi у мистецькому хистi згармонiзування рiзних видiв матерiалiв, найважливiшого виявлення iхньоi краси у двомiрнiй площинi i продуманiй пропорцiйностi вишиваних вiзерункiв i пробiлiв тканини для пiдсилення емоцiйних акцентiв орнаменту, колориту.

Для вишивання необхiднi такi iнструменти та матерiали: голки, нитки, тканина, ножницi, наперсток. Використовують також - п'яльця, ниткопротягувач. При пiдготвоцi до вишивання потрiбний копiювальний папiр, калька, олiвець, сантиметрова стрiчка, шпильки.

Голки. Для вишивання краще мати набiр спецiальних вишивальних голок. Такi голки мають збiльшене вушко, в яке легко затягувати нитку. Це дуже зручно, адже пiд час роботи доводиться часто змiнювати нитку. До того ж затягнута в таке вушко нитка менша перетираiться пiд час вишивання. У наборi i голки рiзноi товщини. Пiдбирають голку вiдповiдно до тканини i нитки. Чим тонша тканина, тим тоншi мають бути нитка i голка. Занадто товста голка, проколюючи тканину, залишатиме на нiй отвори.

ТонкимиВа голками вишивають на марнiзетi, батистi, крепдешинi i тонкому полотнi, середнiми за довжиною i товщиною - на лляних та бавовняних тканинах; товстими - на грубiй тканинi, зокрема на вовнi.

Нитки. Для вишивання використовують найрiзноманiтнiшi нитки: бавовнянi, ллянi, шовковi, синтетичнi, шерстянi, ???????. Найчастiше використовують найрiзноманiтнiшi нитки: бавовнянi, ллянi, шовковi, синтетичнi, шерстянi.

Найчастiше вишивають нитками "мулiне". Мулiне краще зберiгати в косах. Кожний моток розрiзають в одному мiсцi i сплiтають пасмами мiж собою. При такому зберiганнi iз коси можна витягувати будь-яку кiлькiсть ниток. Якщо ж пiсля вишивання залишалася частина невикористаноi нитки, то ii намотують у поперек коси i пiзнiше використовують.

Наперсток. Наперсток потрiбно добирати точно за розмiром середнього пальця правоi руки так, щоб вiн i не був великий i не стискував пальця. Найкращими i наперстки, виготовленi з нержавiючоi сталi. Спочатку при використаннi наперстка вiдчуваiться певна незручнiсть у руках пальцiв, але з часом це вiдчуття минаi. З товстою тканиною рекомендуiться працювати тiльки з наперстком.

Ножницi. Вишивальниця повинна мати в своiму вжитку три пари ножниць - для розкрою тканини; середнiх розмiрiв - для обрiзування кiнцiв ниток та маленькi, якi особливо потрiбнi при вишиваннi з вирiзуванням. Леза ножниць мають щiльно змикатися i бути гостро наточеними.

2.2. Технологiчнi особливостi

За ними вишитий вирiб повинен вiдповiдати затвердженому еталонному зразку, тобто бути виконаним акуратно i технiчно правильно, з гармонiйним поiднанням кольорiв.

У вишитих виробах не повинно бути вузлiв, кiнцiв, петель з ниток, великих переходiв вишивальноi нитки з виворiтного боку, стягування тканин голкою. Не повинно бути також довишивання елемента узору ниткою iншого кольору, недовишитих елементiв малюнка. Невiдповiдностi тканини вишивальнiй нитцi i навпаки, неоднакових малюнкiв вишивки на куток комiра в чоловiчих сорочках "гуцулка", "чумачка", "украiнка" та в жiночих блузках з комiром, деформацiй узору внаслiдок неправильного рахунку ниток.

Краi скатертини, серветок, рушникiв, панно тощо повиннi мати рубець пiдгину однаковоi ширини. Обробляють iх на машинi або вручну ажурним швом зигзаг, ретязем, плахтовим?? швом, гладдю тощо. Для всiх виробiв ширина плахтового шва 0,5 см, ширина внутрiшнього пiдгину 0,3.. 0,4 см. На 1 см машинноi строчки повинно бути 5-6 стiбкiв, 3-5 ажурних стiбкiв (мережки), 2,5 - 3,0 тамбурних.

Усi вишитi вироби потрiбно обробляти крохмальним розчином i прасувати.

Роздiл РЖРЖРЖ. Методика i послiдовнiсть виконання виробу.

Асортимент вшитих виробiв у наш час все бiльше виходить у побут, адже вишивка i найбiльш поширеним видом оформлення речей i невiд'iмною частиною задоволення естетичних потреб людини.

За призначенням вишитi вироби подiляють на:

1 група: столова бiлизна - скатерки, серветки рiзного призначення.

Дорiжки бувають розмiрами : 36 х 60, 45 х 70, 50 х 90, 60 х 110 см.

З двох сторiн iх обробляють дзюбчиками, пiд рубцем вишивають рет??зь. Вишивку на дорiжцi розмiщують на краях окремими фiгурками або суцiльною смугою. Посерединi дорiжки розмiщують орнамент. Кольорове вирiшення буде залежати вiд орнаменту i технiки вишивки.

Серветки мають розмiри 28 х 28 , 36 х 36 , 45 х 45, 51 х 51, 60 х 60 см.

Вишивають також серветки-комплекти - дорiжка i шiсть або дванадцять серветок. Розмiри дорiжоки 36 х 60, 45 х 70, 50 х 90, 60 х 110 см.

Серветки пiд склянки мають розмiр 20 х 20 см, а серветки на тацi - 30 х 50, 36 х 50, 40 х 46 см.

Орнамент серветки розмiщений по краях, а сереветки по серединi. На дорiжцi та на салфетцi i багата гама кольорiв.

Кожний колiр впливаi на наше сприйняття предметiв i навколишнього простору. Знаючи, що означаi кожен колiр зокрема i в поiданнi з iншими можна "прочитати" частково зашифровану мудрiсть мистецтва. Таким чином кожний колiр маi своi властивостi:

Жовтий - цвiтлий??, звеселяючий, юний, сяючий колiр. Виражаi сонце, свiтло, радiсть, багатство, смiливiсть.

Оранжовий - випромiнюючий, виступаючий вперед, сухий, теплий, схвильований колiр. Виражаi спеку, енергiю, радiсть, теплоту, зрiлiсть.

Зелений - скромний, спокiйний, вологий, м'який, посереднiй. Виражаi природу, спокiй, молодiсть, безпеку, надiю, розквiт, юнiсть.

Чорний - темний, важкий, теплий, втягуючий, засмоктуючий. Виражаi темряву, морок, жалобу.

Червоний - близький, палаючий, збуджений, голосний колiр. Виражаi вогонь, любов, пристрасть, боротьбу, динамiзм, гнiв.

Наприклад, пряма горизонтальна лiнiя - означаi землю. Вертикальнi хвилястi лiнii - дощ. Ромб чи квадрат зображували сонце.

Перш нiж вишивати, потрiбно взяти панаму.

Спочатку розводимо чорними нитками, а потiм заповнюiмо кольорами: червоними, зеленими, чорними, жовтими, оранжевими нитками.

Для даноi роботи я вибрала вишивку - дорiжки i серветок, даний вирiб належить до iнтер'iрного призначення.

Роздiл РЖV. Методики викладання ДУМ

Тема: Оздоблення серветки.

Мета: Навчити дiтей вишивати хрестиком рослиннi i геометричнi орнаменти. Закрiпити знання про властивостi ниток i призначення текстильних матерiалiв. Удосконалювати навички користуватися ножницями, голками, наперстком, п'яльцями.

Матерiали та обладнання: Голка, наперстки, кольоровi нитки, ножницi, канва, папiр у клiтку, таблицi правил безпечноi працi i санiтарно-гiгiiнiчних вимог, готовi вироби (серветки).

Тип уроку: комбiнований.

iд уроку

РЖ. Органiзацiйна частина

РЖ. Перевiрка наявностi необхiдних матерiалiв та iнструментiв. Черговi на перервi пiд керiвництвом учителя розкладають на робочих мiсцях учнiв матерiали, iнструменти, приладдя.

- Дiти, перевiрте, чи в кожного з вас на партi i тканина для вишивання, ножницi, голки, папiр, олiвець, кольоровi нитки.

- Як потрiбно правильно розкласти iнструменти на робочому мiсцi?

- Так, ножницi з правого боку, перед вами тканина, подушечка iз голкою, папiр та олiвець.

РЖРЖ. Актуалiзацiя опорних знань.

- Дiти, на минулому уроцi яким швом ви навчилися вишивати?

- Дiти вiдповiдають "хрестиком".

- Пригадайте, як правильно вишивати цим швом?

- Дiти розповiдають.

РЖРЖРЖ. Мотивацiя навчально-трудовоi дiяльностi.

- Сьогоднi ми з вами вже пригадали, як правильно вишивати хрестиком. РЖ ось, я покажу якi гарнi серветки, дорiжки, рушники, сорочки вишитi хрестиком.

- Дiти, скажiть, а якi ще вироби можна прикрасити вишивкою?

- Так, правильно, покривала, сукнi, скатертi. Ось такi гарнi серветки ми будемо з вами вишивати, це чудове прикраса для дому. Вишивати можна на спецiальнiй тканинi (канвi) або панамi. Коли ви подиветеся на заготовленi вами орнаменти, то памiтите, що вони повторюються. Та частина узору, яка повторюiться, називаiться рапортом.

- А зараз, ми починаiмо вишивати червоними нитками частину орнаменту. Тепер вiзьмiть голку, заправте в неi нитку i починайте вишивати.

РЖV. Подача нового матерiалу.

Пригадайте дiти:

- До яких швiв вiдноситься хрестик?

- Якi ви знаiте орнаменти?

- Яку частину орнаменту ми маiмо вишити на наступному уроцi?

- Дiти вiдповiдають на цi питання.

Учитель показуi дiтям зразки i запитуi:

- Як ви вважаiте, з чого треба починати роботу, щоб вишити таку серветку?

- Правильно, треба дiбрати узiр, кольоровi нитки, потiм перезняти узiр, рахуючи квадратики на паперi в клiтку або мiлiметровку. Зараз ми виконуiмо тренувальну вправу, навчимося шити хрест.

Вишивання хрестом виконуiться двома дiагональними стiбками, що перехрещуються. При правильному виконаннi хреста на виворотнiй половинi повиннi проходити рiвнi прямi смуги в одному напрямi.

Учитель на дошцi показуi, як виконувати хрестик.

Проводимо першу лiнiю горизонтально, ставимо на початку крапку, вiдкладаiмо 1 клiтинку i провдимо ще одну лiнiю, паралельну до першоi, крапку В. Коли хрест iде по однiй рiвнiй лiнii горизонтально, то всi стiбки виконуються спочатку в один бiк, а потiм вони перекривають стiбками в протилежний бiк. Вiд крапки А i В вправо через 0,5 см (через клiтку) ставимо крапки через утворений квадратик проводими косу лiнiю спочатку в один бiк, а потiм в протилежний.

Учитель перевiряi, як учнi виконують вправу. А тепер давайте повторимо, як шити хрестик. Дiти повторюють послiдовнiсть виконання лiчильного шва - хрестик.

Учитель виставляi iнструкцiйну картку.

- Хто скаже, якi iнструменти ми повиннi мати при вишивцi?

- Правильно. Це голки, нитки, ножницi, наперсток, п'яльця.

- Дiти, а хто знаi, для чого використовують п'яльця?

- Правильно, для того, щоб тримати тканину в натягнутому станi i вберiгати вишитий узiр вiд стягування. Учитель демонструi учням п'яльця i показуi як заправити в них нитку/тканину??.

V. Самостiйна робота.

- А тепер виконуiмо тренувальну вправу за нашою попередньою розмiткою, прошиваiмо один рядю. Учитель виконуi декiлька стiбкiв i демонструi iх учням, звертаi увагу на стiбки, якi утворилися на зворотньому боцi.

- А тепер продовжуiмо рядок. Дiти вишивають на паперi в клiтку за попередньою розмiткою.

- А тепер кiнець нитки закрiпiть на зворотньому боцi, зробiть петлю в яку просуньте голку i таким чином затягнiть ii. Акуратно вiдрiжте нитку ножницями. Зараз переходимо до головного завдання - вишивання серветки.

Вишивати можна на спецiальнiй тканинi (канвi) або панамi. Коли ви подивитесь на заготовленi вами орнаменти, то помiтите, що вони повторюються. Та частина узору, яка повторюiться, називаiться рапортом.

- А зараз ми приступаiмо до роботи. Починаiмо вишивати червоними нитками частину орнаменту. Тепер вiзьмiть голку, заправте в неi нитку i починайте вишивати.

VРЖ. Пiдсумок уроку.

- До яких швiв вiдноситься хрестик, якими ви вишивали орнамент?

- Якi ви знаiте орнаменти?

- Що таке рапорт узору?

- Яку частину орнаменту ми маiмо вишивати на наступному уроцi?

Черговi збирають iнструменти i приладдя, в

Вместе с этим смотрят:

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg