Политэкономия

(Шпаргалка)

1. Система економiчних законiв, iх суть i класифiкацiя.

Система ― це сукупнiсть певних елементiв або пiдсистем i звтАЩязкiв мiж ними, якiй притаманнi такi ознаки цiлiсностi, як органiзованiсть, наявнiсть iнтегративних властивостей i функцiй, саморух i загальна мета.

Економiчний закон (ЕЗ) ― це внутрiшньо необхiднi, сталi й суттiвi звтАЩязки мiж економiчними явищами i процесами, а також мiж протилежними сторонами окремих явищ i процесiв, iх елементами i властивостями. Сутнiсть, а отже i закон (бо цi поняття однорiднi) всебiчно можуть бути дослiдженi лише через всi iншi категорii дiалектики (кiлькiсть i якiсть, змiст i форма, цiле й частина тощо). ЕЗ не залежать вiд свiдомостi людей, але залежать вiд iх свiдомоi дiяльностi.

До системи ЕЗ належать 4 iх типи:

Загальнi ЕЗ ― властивi всiм суспiльним способам виробництва (з. вiдповiдностi виробничих вiдносин рiвню i характеру розвитку продуктивних сил, з. зростання продуктивностi часу, з. економii робочого часу).

ЕЗ, якi дiють у декiлькох суспiльно тАУ економiчних формацiях ― з. вартостi, з. попиту i пропозицii тощо. Такi ЕЗ вiдображають сталi й суттiвi звтАЩязки, властивi декiльком технологiчним способам виробництва в iх взаiмодii з деякими однаковими елементами рiзних суспiльних форм в однотипних сусп. тАУ екон. формацiях.

Специфiчнi ЕЗ ― тi, що дiють лише в межах одного суспiльного способу виробництва. Найважливiший серед них ― основний ЕЗ, який виражаi найбiльш глибиннi звтАЩязки мiж продуктивними силами i виробничими вiдносинами, вiдносинами власностi у взаiмодii з розвитком продуктивних сил.

ЕЗ, що дiють лише на однiй iз стадiй (висхiднiй або низхiднiй) суспiльного способу виробництва (наприклад, з. породження монополii концентрацiiю виробництва, який дii на вищiй стадii розвитку капiталiзму).

2. Економтеорiя в системi економiчних наук та ii функцii.

Завдання кожноi науки ― розкривати сутнiсть явищ i процесiв, що вивчаються. Виходячи з цього, економiчна теорiя i базовою наукою серед iнших економiчних дисциплiн, яка розкриваi виробничi звтАЩязки i вiдносини мiж людьми в процесi виробництва, обмiну, розподiлу i споживання товарiв i послуг (або дii людей у цих сферах), а також економiчнi закони, що управляють цими процесами. Адже екон. закони i внутрiшньо необхiдними, сталими, причинно тАУ наслiдковими звтАЩязками мiж рiзними економiчними явищами i процесами. Екон. теорiя придiляi увагу найрацiональнiшим шляхам виходу з кризових ситуацiй у економiцi, пiдвищеннi продуктивностi виробництва, господарського механiзму, форм власностi, пошук нових органiзацiйно тАУ господарських форм.

Сучасна економтеорiя виконуi такi основнi функцii:

практичну ― всебiчне обгрунтування необхiдностi i шляхiв вдосконалення прогресивних форм власностi, якi найбiльше вiдповiдають iнтересам людини, колективу, суспiльства; розробка наукових основ управлiння господарством, винайдення адекватних форм розвтАЩязання економiчних суперечностей;

пiзнавальну ― розкриття сутностi економiчних законiв i категорiй та форм iх вияву, притаманнi iм внутрiшнi суперечностi, механiзм iх дii. Ця функцiя реалiзуi першу.

економiчна теорiя покликана виробляти новий тип економiчного мислення i таким чином формувати сучасний свiтогляд людини.

3. Загальнi методи наукового пiзнання та iх використання.

Термiн тАЬметодтАЭ походить вiд грецького слова тАЬmethodasтАЭ, яке означаi шлях до чогось. В економiчнiй теорii метод ― це шлях пiзнання системи економiчних вiдносин у iх взаiмодii з розвитком продуктивних сил, мисленного вiдтворення цiii взаiмодii в теорii дiалектики.

Головними методами економiчноi теорii i:

фiлософськi та загальнонауковi принципи (розвитку, суперечностi, детермiнiзму, взаiмодii, обтАЩiктивностi, аналiзу й синтезу, системностi тощо);

закони дiалектики (з. iдностi i боротьби протилежностей, з. кiлькiсно-якiсних змiн i з. заперечення заперечення);

категорii дiалектики (кiлькiсть i якiсть, сутнiсть i явище, змiст i форма та iн.);

закони i категорii економiчноi теорii (з. вартостi, грошового обiгу тощо; категорii вартiсть, грошi, прибуток та iн.).

Три першi структурнi елементи дiалектичного методу дослiдження не механiчно накладаються на економiчнi явища i процеси, а вiдображаються через предмет i метод екон. теорii як науки. Найпростiший елемент дiалектичного методу ― м. абстракцii, що означаi вiдмову вiд поверхневих, несуттiвих сторiн явища з метою розкриття його внутрiшнiх, суттiвих звтАЩязкiв. М. абстракцii тiсно повтАЩязаний з поняттям конкретного ― цiлiсного обтАЩiкту в iдностi з його рiзноманiтними сторонами, властивостями, рисами.

Ядром дiалект. м. i принцип суперечностi. Так, товар ― це iднiсть двох протилежних сторiн: споживчоi вартостi й вартостi. У процесi взаiмодii таких суперечностей вiдбуваiться розвиток екон. явищ i процесiв, а iх iднiсть i боротьба ― i джерелом iх еволюцii. Також використовуються методи iсторизму (екон. явище дослiджуiться в екон. системi на рiзних етапах ii розвитку), м. аналiзу й синтезу, iндукцii та дедукцii; моделювання, дiаграми, математичнi формули, графiки; принципи граничностi, теорii оптимуму.

4. Основнi фактори суспiльного виробництва: сутнiсть i спiввiдношення.

Трьома основними факторами суспiльного виробництва i: капiтал, земля, праця. Але деякi вченi видiляють i 4-тий фактор ― пiдприiмницький талант (здiбностi). Кожний iз факторiв створюi свою частину доходу. Капiтал, пiд яким розумiють переважно засоби виробництва, приносить прибуток, земля ― ренту замлевласниковi, праця ― платню робiтниковi; п/п талант приносить додатковi доходи пiдприiмцю. Зараз окремими факторами виробництва ще називають також ризик, iнформацiю, час.

Речовi фактори виробництва називають ще природнiми, обтАЩiктивними, а працю людини ― субтАЩiктивним фактором. Речовi фактори вир-ва самi не i капiталом, вони перетворюються у нього лише тодi, коли слугують засобом експлуатацii найманоi робочоi сили, коли вони i матерiальним носiiм певноi суспiльноi форми, тобто певного виробничого вiдношення.

Засоби вир-ва ― це речовi фактори, якi беруть участь у створеннi споживчоi вар-тi товарiв, але вартостi (i додатковоi вартостi також) не створюють. РЗхня вартiсть лише частково переноситься на новостворений продукт конкретною працею робiтника.

Праця ― це цiлеспрямована, доцiльна i свiдома дiял-ть людей, в процесi якоi вони змiнюють зовнiшню природу.

Предмети працi ― це речовини природи, на якi люди дiють у процесi працi, пiддаючи iх обробцi.

Засоби працi ― це речi або iх сукупнiсть, якими людина дii на предмети працi, а також усi матерiальнi умови процесу працi (будiвлi, споруди, дороги, канали). Якщо процес працi розглядати як його результат (продукти), то вiн виступаi як процес виробництва, а засоби i предмети працi ― як засоби виробництва.

5. Виробничi ресурси, iх обмеженiсть.

Ринок економiчних ресурсiв - всi види ресурсiв, якi використовуються в процесi виробництва товарiв i послуг. До них вiдносяться:

природнi ресурси тАУ земля, вода, твариннi i рослиннi ресурси;

трудовi ресурси тАУ люди з iх здiбностями виробляти продукти i послуги;

засоби виробництва тАУ виробничi будiвлi, споруди, устаткування, iнший основний i оборотний капiтал, якi називаються iнвестицiйними ресурсами чи виробничим капiталом;

пiдприiмницькi здiбностi.

Цiни на всi види ресурсiв в ринковiй економiцi формуються пiд впливом попиту i пропозицii аналогiчно цiнам готовоi продукцii. Цiною природних ресурсiв i рента, трудових ресурсiв тАУ з/п, виробничих ресурсiв тАУ процент, пiдприiмницьких здiбностей тАУ процент.

Фiрма чи пiдприiмство прагне використати ренту в такiй кiлькостi i сполученнi, яке дозволило б iй одержати максимальний прибуток.

З боку окремоi фiрми попит на ресурси визначаiться iх граничною доходнiстю. Гранична доходнiсть змiнного ресурсу повiльно знижуiться згiдно з законом спадноi вiддачi. Фiрма розширюватиме використання ресурсiв поки його гранична доходнiсть вища вiд граничних витрат до моменту, коли цi два показника зрiвняються. В умовах, коли попит фiрми на ресурс становить незначну частку ринкового попиту на нього граничними витратами ресурсу для цiii фiрми дорiвнюють цiни. Фiрма прагне вибрати таке сполучення використаних ресурсiв, яке б забезпечило iй мiнiмальнi витрати. Це можливо, якщо гранична доходнiсть цього ресурсу пропорцiйна його цiнi.

Виробничi ресурси i обмеженими, а потреби, як вiдомо, тАФ безмежнi. Композицiйнiсть тАФ замiщенiсть обмежених ресурсiв. Тобто, час вiд часу, в звтАЩязку з гострою потребою в зникаючих ресурсах (перш за все природних), виникаi питання iх замiщення ресурсами-замiнниками, для чого використовуються досягнення НТП + з-н зростання потреб тАФ рушiйна сила розв-ку вир-ва.

6. Кориснiсть i гранична кор.продукту: теорiя, практика

Економiсти вважають, що конкретнi потреби споживачiв можуть задовольнятися наступними одиницями продуктiв, згiдно iз законом спадноi граничноi корисностi. Товар маi кориснiсть, якщо вiн може задовольнити потребу.

Кориснiсть тАУ це спроможнiсть товару задовольнити потребу.

Кориснiсть товару або послуги тАУ це задоволення або насолода, яку отримують вiд iх споживання.

Характернi риси:

тАЬкориснiстьтАЭ i тАЬкористьтАЭ, або тАЬфункцiональна придатнiстьтАЭ не i синонiмами. Картина Пiкасо може не приносити користi з практичноi точки зору, але мати величезну користь для знавцiв мистецтва;

кориснiсть i субтАЩiктивним поняттям, кориснiсть конкретного продукту може бути дуже рiзною для рiзних осiб;

оскiльки кориснiсть субтАЩiктивна, ii важко вимiряти кiлькiсно. Проте з метою наочностi, ступiнь задоволення потреб вимiрюiться тАЬютилямитАЭ.

Загальна кориснiсть тАУ це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку отримуi особа вiд споживання деякоi конкретноi кiлькостi продукту.

Гранична кориснiсть тАУ це додаткове задоволення, яке споживач отримуi вiд додатковоi одиницi цього продукту. Точнiше, гранична кориснiсть тАУ це змiна загальноi корисностi внаслiдок споживання однiii додатковоi одиницi продукту.

Уявлення, що гранична кориснiсть буде знижуватись в мiру того, як споживач буде отримувати додатковi одиницi деякого конкретного продукту, вiдоме як закон спадноi граничноi корисностi.

7. Економ. iнтереси i потреби: дiалектика взаiмозвтАЩязку.

Економiчнi потреби тАУ це iдеальний внутрiшнiй мотив людини, що спонукаi ii до екон. дiял-тi з метою забезпеч-ня власного добробуту та добробуту членiв своii сiмтАЩi.

Економiчнi потреби вiдображають вiдношення соцiальних субтАЩiктiв (людина, колектив, суспiльство) до можливого споживання вартостей, опосередкованих економiчними формами iх реалiзацii. Вони виявляються як необхiднiсть у життiвих благах, як стимул до споживання.

В основi походження потреб лежать двi основнi причини: по-перше, фiзiологiчний характер тАУ людина, як жива iстота, потребуi певних умов i засобiв iснування; по-друге, потреба i результатом суспiльних умов.

Потреби характеризують лише можливiсть споживання, але щоб ця можливiсть перетворилася в дiйснiсть, слiд виробити життiвi засоби. Величезна роль економiчних потреб полягаi в тому, що вони спонукають людей до дii. Блага, створенi в процесi виробництва, утворюють рiзноманiтнi проблеми, якi становлять предмет iнтересу.

Економiчну природу людини можна розглядати як сукупнiсть ii економiчних потреб i захоплень. Усвiдомленi економiчнi потреби виявляються як економiчнi iнтереси.

Продуктивнi сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, якi склалися, а й стають ТСрунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси i рiзноманiтностi споживних вартостей у результатi зростання продуктивних сил призводить до змiни структури вир-ва i витiснення старих потреб новими. Цей процес, як i сам процес суспiл. виробництва, вiдбуваiться безперервно, що свiдчить про дiю в суспiльствi закону зростання потреб.

Економiчнi iнтереси тАУ i формою реалiзацii економiчних потреб, це користь, вигода, яка досягаiться в процесi реалiзацii економiчних вiдносин. Причому вона i такою, що забезпечуi самостiйнiсть, саморозвиток субтАЩiкта, тобто створення умов, необхiдних для його вiдтворення на рiвнi прогресивних соцiально-економiчних досягнень.

Кожен субтАЩiкт i носiiм конкретного iнтересу. Скiльки субтАЩiктiв економ. вiдносин, стiльки i економiчних iнтересiв.

За ознакою субтАЩiктивностi видiляють особистий, колективний i суспiльний iнтереси; за ознакою важливостi тАУ головнi та другоряднi тощо.

Для економiчного життя суспiльства характерна наявнiсть рiзноманiтних взаiмоповтАЩязаних i взаiмодiючих iнтересiв, якi утворюють iдину систему. Проте система економiчних iнтересiв суспiльства завжди суперечлива. Суперечностi iнтересiв мають як субтАЩiктивну, так i обтАЩiктивну основу. У реальному життi iдностi iнтересiвВа досягають через реалiзацiю кожного з них в процесi iхньоi взаiмодii та взаiмореалiзацii.

8. РДднiсть i суперечностi в системi iнтересiв.

На темпи екон. перетворень, на перебудову вир-чих вiдн-н потреби впливають не безпосередньо. Екон. поведiнка iндивiда, соц. групи, класу, сусп. визнач-ся екон. iнтересами.

РЖнтерес тАФ форма вираження потреб соцiал. S-тiв тАФ виробникiв i спож-чiв матер. i духов. потреб.

Економiчнi iнтереси тАФ i формою реалiзацii економiчних потреб, це користь, вигода, яка досягаiться в процесi реалiзацii економiчних вiдносин. Причому вона i такою, що забезпечуi самостiйнiсть, саморозвиток субтАЩiкта, тобто створення умов, необхiдних для його вiдтворення на рiвнi прогресивних соцiально-економiчних досягнень.

РЖнтереси виступають як форми вияву вир-чих вiдн-н. Як усвiдомленi потреби, екон. iнтереси поiднуi та приводить в дiю екон. механiзм. В кiнцевому пiдсумку вони визнач-ся панiвними формами вл-тi на засоби вир-ва, а значить, мiсцем певного класу чи соц. групи в екон. укладi сусп. життя.

Головнi способи впливу на iнтереси людей:

позаекономiчний примус до працi;

економiчний примус;

моральне i соцiальне стимулювання трудовоi активностi

РЗх спiввiдношення рiзне в рiзних формацiях

9. Економ. система: сутнiсть та структурнi ел-ти.

У сист. вир-чих вiд-н слiд розрiзняти:

1. Соц.-ек. вiд-ни 2. Органiз.-екон. вiдн-ни.

Серед орг.-ек. вiд-н видiляють: 1) конкрет. орг.-ек. вiд-ни в господ. системах окремих галузей сусп. вир-ва: пром-ть, с/г, торгiвлятАж 2) заг. орг.-ек. вiд-ни, до яких належ. форми i методи господарюв., хар-нi для всiх галузей екон., серед яких видiл-ть: ринкову систему, в центрi якоi тАФ тов.-грош. вiд-ни та пiдприiмництво тАФ з ефективним веденням господ-ва в ц.

Основнi ел-ти (пiдсистеми) екон. системи:

1) Продуктивнi сили. 2) Технiко-екон.вiд-ни. 3) Вир-чi вiд-ни. 4) Господарський механiзм.

Так, до (1) сист. належ: люди, засоби та предмети працi, наука, форми i методи орг-i вир-ва, сили природи, якi викор-я людьми, а також iнфо. (2) форм-ся i розвив-ся у процесi взаiмодii вiд-н спецiалiзацii, кооперацii, комбiнування, конце нтрацii вир-ва, обмiну дiял-тi мiж людьми тощо. (3) тАФ найс-кладнiша, визначальна роль належ. вир-чим вiд-нам, вiд-нам власностi, якi i визнач-ть соц-екон. природу екон. сист., специфiчнi з-ни ii функцiонув-ня i роз-ку, хар-р екон. звтАЩязкiв мiж S-тами ек. сист.

Вiдмiнна риса категорii "ек.сист." тАФ вона нестатична, не застигла, а i живим орг-мом, який знаход. в постiйному русi. Стабiль-ть та орг-ть сучас. ЕС залеж. вiд наявностi в них рiзних форм вл-тi, кожна з яких найбiльш. мiрою вiдповiдаi вимогам роз-ку того чи iн. ел-ту продук. сил, насамперед, iнтересам основ. прод. сили тАФ людини.

Висока еф-ть та орг-ть ЕС значною мiрою залеж. вiд спiввiднош. ступенiв роз-ку названих 3 пiдсистем: (1)-(3).

10. Прод-нi сили як матер. основа вир-ва, iх складовi ел-ти.

Одним з основних ел-тiв (пiдсистем) екон. системи i продуктивнi сили (ПС).

ПС тАФ система факторiв вир-ва, яка забезпечуi перетвор-ня речовин природи вiдповiдно до потреб людей, створюi матер. i духовнi блага i визначаi зрост-ня прод-тi сусп. працi.

До них належать: люди (працiвники), засоби та предмети працi, наука, форми i методи орг-цi вир-ва, використовуванi сили природи, якi викор-ся людьми, особливий фактор, а також iнфо.

Наука перетвор. в окремий ел-т ПС з початку розгортання НТР, тобто з сер. 50-х рр, а iнфо тАФ з сер. 70-х, тобто з поч. 2иетапу НТР. Головною ПС сусп. i працiвники вир-чоi i неви-чоi сфери. ПС вираж. ставлення люд. до природи, ступiнь оволодiння люд. силами прир. Вони i провiдною стороною сусп. способу вир-ва, а iх рiвень заг. показником соц.-ек. прогресу, оскiльки з iх роз-ком зростають прод-ть працi, нац. багатство, зтАЩявл-ся новi джерела енергii тощо. Водночас головним критерiiм сусп. прогресу i роз-к люд., ii потреб, iнтересiв i цiлей.

Взаiмодiя особистiсних (людини) i речових (зас.вир-ва) факторiв вир-ва i найважливiшою умовою зрост-ня прод-тi працi, нац. багатства, у процесi такоi взаiмодii виникаi нова прод. сила, не властива жодному iз цих факторiв зокрема.

Соц-ек. формою роз-ку прод. сил i сист. вир-чих вiд-н або реальних (екон.) вiд-н вл-тi, яка формуi спосiб поiднання особист. та речових факторiв вир-ва, хар-р привласнення рез-тiв працi, природу екон. i полiт. влади. В зал-тi вiд того, наскiльки вiд-ни вл-тi вiдповiдають iнтересам люд., рiвню роз-ку iн. ел-тiв ПС, вони або прискорюють, або гальмують iх розвиток.

17. Форми орг-цii сусп вир-ва

Взаiмодiя людини з природою в процесi працi вiдбуваiться з моменту виникнення людства, в усiх суспiльно-економiчних формацiях. В одних основною метою виробництва i задоволення власних потреб, в iнших тАУ збагачення, отримання максимального прибутку. Це означаi, що суспiльне виробництво маi рiзнi форми свого вияву. Видiляють три основнi форми: натуральну, товарну i безпосередньо суспiльну. Вiдповiдно розрiзняють натуральне, товарне та суспiльне виробництво. РЖсторично першим i натуральне виробництво, при якому продукти працi призначаються для задоволення власних потреб, для споживання всерединi господарства, що iх виробило. В усiх докапiтал. формацiях госп-ва були натуральними - iснував замкнений кругообiг (рух) продуктiв, якi, як правило, не виходили за межi цих госп-в.Ва Суспiльний подiл працi (ПП) у натур. госп-вi розвинений ще слабо; мета вир-ва вкрай обмежена - задоволенню потреб, незначних за обсягом, одноманiтних; воно малоефективне i забезпечуi дуже повiльний розвиток продуктивних сил.Ва Першою важливою причиною виникнення товарного вир-ва, i сусп. ПП, тб спецiалiзацiя виробникiв на виготовленнi окремих видiв продуктiв або на певнiй вироб. дiяльностi: спочатку у рабовласницькому сусп-вi ремесло вiдокремлюiться вiд землеробства (виникнення такого товар. в-ва, який спецiально розрахованого для обмiну), потiм зтАЩявляються металевi грошi, видiляiться клас купцiв (торгiвельний капiтал). Другою причиною виникнення товарного в-ва i соц-економiчна вiдокремленiсть виробникiв, яка виступаi у формi приват. власностi на засоби вир-ва. Сусп ППВа виступаi у трьох формах: загальнiй (тАУце подiл суспiльного вир-ва на окремi сфери: промисловiсть, с\г, сфера мат. та немат. в-ва, частковiй (тАУ це розпад сфер на окремi галузi, види в-ва (напр, у с\г видiляють тваринництво, рослинництво, у промисловостi тАУ важку, легку, харчову, текстильну та iн)), одиничнiй (тАУ це ПП всерединi окремого пiдп-ва на професii, види зайнятостi). Основою для товарного в-ва i загальний та частковий ПП. Товарне в-во i такою орг-цiiю суспiл. госп-ва, коли окремi продукти виробляють вiдокремленi виробники, i для задоволення суспiльних потреб необхiднi купiвля тАУпродаж на ринку цих продуктiв, що стають товарами. Основними рисами тов. вир-ва i: а) суспiльний ПП; б) приватна власнiсть на засоби в-ва; в) повна соцiально-економiчна вiдокремленiсть виробникiв; г) економiчнi зв¢язки мiж вiдокремленими товаровиробниками шляхом обмiну; д) стихiйний та анархiчний характер розвитку.

Безпосередньо суспiльне в-во тАУ тАУ це безтоварне планомiрне, високоорганiзоване в-во продуктiв i послуг, яке виникаi на вищих ступенях еволюцii капiталiзму; це найрозвинутiша форма, яка поступово приходить на змiну товарнiй формi в-ва, пiдриваi ii. Це в-во розвиваiться на основi одиничного ПП як в межах окремих гiгантських компанiй, нацiональних держав, так i в м/н-масштабi.

25.Ва Сутнiвть на процес еволюцii грошей(Г).

Грошi тАУ це специфiчний товар, який виконуi роль загального еквiвалента.

Грошi обтАЩiктивно зтАЩявилися як результатВа розвиткуВа товарного обмiну. Сусп. розподiл працi породив потребу в обмiнi продуктами працi, якi, таким чином, ставали товарами. Обмiн вiдбувався пза формулою Т1 тАУ Т2.Ва Одночасно виникала економiчна задача: як i в яких спiввiдношеннях можна помiняти своi тов. Обмiн однiii корисноi речi вiдбувався випадково i одноразово, тобто 1 шкура=1 кг солi=1сокира. ПiзнiшеВа тов. стали виготовлятись в великiй кiлькостi. Власник якогось тов. мiг вимiняти його на декiлька iнших корисних продуктiв, кожен з яких служив йому еквiвалентом, тобто: 2 сокири=3 шкури=10 кг солi. Але, в цьому випадку, одна рiч безпосередньо обмiнювалась на iнше благо, що не завжди задовольняло покупцiв. Тобто ймовiрнiсть знайти потрiбний товар з першого разу була дуже незначною, часто випадковою. Якщо ж власники таких тов. i знаходили один одного, обмiн теж мiг не вiдбутися у звтАЩязку з невiдповiднiстю кiлькостi чи якостi наявного тов. потребам iншоi сторони. Це суперечливiсть натурального обмiну обмежувала розвиток вир-ва, робила його надто ризиковим. Коли вир-во i обмiн тов. стали регулярними, то в кожнiй краiнi i в великих промислових районах зтАЩявились на мiсцевих ринках загальнi еквiваленти тАУ найбiльш ходовi товари,якi поступово перетворювалися в засоби обмiну, тобто набували грошових якостей. Акт обмiну перетворювався на купiвлю-продаж. Спочатку товарними Г ставали предмети першоi необхiдностi, напр. у грекiв iВа арабiв тАУ худоба, у словтАЩян тАУ хутро. Але, з розвитком торгiвлi, зтАЩявилась потреба в признаному всiма еквiвалентi тАУ Г. Для виконанняВа ролi Г найбiльше пiдiйшло золото(срiбло) тАУ благородний метал, який маi здатнiсть до тривалого зберiгання, портативнiсть, подiльнiсть, наявнiсть в достатнiй кiлькостi для обмiну, велику вартiсть.

Так, Г тАУ особливий тов., який став загальним еквiвалентом. Т.я. Г (золото, срiбло) i загальнопризнанимВа втiленням вартостi, то вони стали виступати в ролi свого роду етолона тАУ ними вимiрюють вартiсть всiх товарiв. З появою ГВа простий товарообмiн був замiнений обiгом, який маi формулу Т1 тАУ Г тАУ Т2.Ва З розвитком тов. вiдносин, зтАЩявились новi формиВа Г: паперовi, депозитнi, електроннi.

Економiчна сутнiсть Г i роль Г проявляiться в iх функцiях, тобто в конкретному призначеннi iх в екон. тАУ мiри вартостi, засобу обiгу, засобу платежу, засобу нагромадження, свiтових Г.

26. Функцii грошей (Г).

Грошi - це специфiчний товар, який виконуi роль загального еквiвалента. Пiд функцiми Г розумiють конкретне призначення iх в екон. Звичайно видiляiться декiлька ф-цiй: мiра вартостi, засiб обiгу, засiб платежу, засiб нагромадження, свiтовi Г. Хоча iнодi видiляють лише 2 ф-i: мiри вартостi, засобу обiгу, засiб збереження.

Мiра вартостi тАУ Г забезпечують вимiрювання вартостi тов. i послуг i визначають ii у формi цiни (тарифу).Ва Завдяки цьому тов. i послуги стають порiвняльними. Цiни тов. виражаються в певнiй кiльк. Г-го товару, золота. Кiлькiсть золота,(його маса) вимiрюiться його вагою. Певна вагова кiльк. металу приймаiтося за одиницю його маси, яка, якщо встановлюiться державою в якостi Г одиницi, наз. масштабом цiн . Вартiсть Г тАУ це та кiльк. тов., якi можна обмiняти на Г одиницю.

Засiб обiгу тАУ Г обслуговують реалiзацiю тов., тобто виступають як посередник в обiгу. Г, виконуючи цю ф-ю, постiйно приводять в рух тов., зумовлюючи iх обiг. Пiсля кожного акту купiвлi-продажу тов. вибувають з обiгу, переходять у сферу споживання, а Г продовжують рух в сферi обiгу. Спочатку золото виконув. цю ф-ю в злитках., пiзнiше тАУ в формi монет. Подальший розвиток привiв до появи паперових Г.

Засiб нагромадження тАУ Г накопичуються i зберiгаються як скарб. Тобто, коли продавець отримував за свiй тов. Г, але не витрачав iх на купiвлю речей, процес обiгу переривався i Г ставали скарбом. Цю ф-ю спочатку виконувало золото, а пiзнiше вартiсть почала нагромаджуватись у формi заощаджень.

Засiб платежу тАУ Г обслуговуютьВа погашення боргових зобовтАЩязань, якi виникають мiж субтАЩiктами екон. в процесiВа вiдтворення; борговi зобовтАЩязання виникають, коли платiж вiддiляiться у часiВа вiд передачi продавцем товару покупцю. В цiй ролi Г використовуються i поза сфери тов. обiгу в випадках, якщо виплачуiться з/п, виконуються рiзнi фiн. зобовтАЩязання(податки, за оренду землi).Ва Борговi зобовтАЩязання породжують нову форму Г тАУ кредитну. Банки почали випускати банкiвськi бiлети, якi випускались на круглi суми, мали золоте забезпечення, мали велику здатнiсть до обiгу.

Свiтовi Г тАУ обслуговують екон. вiдносини субтАЩiктами екон. рiзних краiн. Такi вiдносини складаються у звтАЩязку з зовнiшньою торгiвлею, туризмом, кредитними, культурними, полiтичними, звтАЩязками мiж краiнами. Якщо нац. валюта краiни вiльно конвертуiться, то вона спроможна безперебiйно обслуговувати платежi не лише на внутр. ринку,Ва а на зовн. - в тих самих ф-ях Г. Для зовн. звтАЩязкiв на потрiбна якась нава форма Г, крiм нац. валюта. Якщо ж нац. валюта в краiнi вiльно не конвертуiться, то зовн. звтАЩязки обслугов. iноземн. валютою, яка i виступаi в формi свiтових Г. Як свiтовi Г використовуються iноз. Валюти, якi мають найбiльшу довiру на свiт. Ринку($, марка ФРН, фунт стерлiнгiв i т.д.), а також мiжнароднi валюти: СДР, ЕВРО).

27. Сутнiсть витрат в-ва, класифiкацiя.

В-во життiвих благ потребуi затрат уречевленоi та живоi працi людей. РД затрати сусп-ва та окремих пiдп-в. Суспiльнi затрати становлять вартiсть Т:W=C+V+N (С-варт-ть спожитих засобiв в-ва; V+N - новостворена варт-ть, яка включаi варт-ть необх-го (V) i додат-го (N) продукту. Витрати пiдп-ва-у що обходиться створ-ня продукту пiдп-ву: C+V. Це марксистська теорiя витрат в-ва.

В краiнах з ринковою ек-кою зтАЩясовуiться взаiмозвтАЩязок витрат в-ва, обсягiв в-ва та цiн на певний вид товару стосовно окемого Т-виробника. В основi цiii теорii витрат лежить феномен рiдкостi - обмеженостi всiх ресурсiв та можливостi iх альтерн-го викор-ня. Тут розглядають вмiненi витрати - дiйснi витрати в-ва, якi дорiвнюють найвищiй корисностi благ, якi б сусп-во могло отримати, якби по-iншому були викор-нi вир-чi ресурси. Для пiдп-ва бувають:Ва зовнiшнi (явнi) - повтАЩязанi з придбанням фiрмою ресурсiв та внутрiшнi (неявнi) - повтАЩязанi з викор-ням факторiв в-ва, якi i у власностi самоi фiрми.

РЖснують постiйнi -витрати, розмiр яких залишаiться постiйним, якаб кiль-ть прод-цii не вир-лась (виплата % по позиках, арендна плата) та змiннi. Постiйнi + змiннi = загальнi (сукупнi) витрати. Щоб порiвняти витрати на в-во продукту з його цiною, неоюхiдно пiдрах-ти витрати на в-во одиницi Т або середнi витрати.

Граничнi - додатковi витрати, необхiднi для приросту випуску якогось Т чи послуги на 1 одиницю. Показують витрати останньоi одиницi Т. Пок-к середнiх витрат не даi такоi iнф-цii. Концепцiя граничних витрат показуi величину витрат, якi можна контролювати безпосередньо.

Затрати пiдп-в у грош. формi - це собiв-ть прод-цii, яка i мiрилом вартостi Т. Подiляiться на: розрахункову, фактичну, вир-чу та комерцiйну.

Вир-ча складаiться з витрат на виготовлення Т i оплату працi упр-кого та допомiжного персоналу та iн.

Комерцiйна включаi вир-чу + витрати на реалiзацiю.

Стр-ра собiв-тi: 1). За алементами затрат: сировини i мат-ли; допомiжнi мат-ли; паливо; ел-енергiя; аморт. вiдрах-ня ; з/п (основна i додаткова); соц. страх-ня; iнше. Визнач-ся на повний обсяг в-ва.

2). За статтями калькуляцii - це обчислення собiв-тi одиницi прод-цii: всi попереднi + затрати на пiдготовку i освоiння в-ва; на утримання i експлуатацiю устатк-ня; на упр-ня цехом, пiдп-вом; затрати вiд браку; iншi.

28. Прибуток, його суть та норма. Осн. Теорii прибутку.

Гол. мета пiдп-цтва - одержання прибутку, як надлишку виручки вiд реал-цii прод-цii над затратами ii в-ва. Але не просто одержати прибуток, а макс-ти його. Макс-цiя прибутку залежить вiд: рiвня витрат в-ва та цiн на прод-цiю. Чим < витрати, тим > прибуток i навпаки. Кiлькiсно приб-к - це рiзниця мiж доходом вiд реал-цii прод-цii та сукуп-ми витратами на ii в-во.

Теорii прибутку: 1. Меркантилiстiв - приб-к виникаi в зовн. торгiвлi при продажi Т за кордоном за вищими цiнами, нiж тi, за якi Т куплений. 2. Класична ПЕ (Смiт i Рiкардо) вбачаi джерело приб-ку у в-вi. 3. За Марксом приб-к - це перетворена форма додатк. варт-тi. 4. Теорiя 3-х факторiв в-ва (Сей) - участь у створеннi варт-тi беруть праця, земля, капiтал. А приб-к - це доход вiд вирор-ня капiталу. 5. Немарксистська ПЕ: приб-к - винагорода за пiдп-цьку дiяль-ть (пiдп-цький талант, здiбностi). Але ближчi до iстини теорii, якi повтАЩязують приб-к з в-вом та додат-вим продуктом.

Суть приб-ку проявляiться через ф-цii: 1) як пок-к оцiнки дiяль-тi пiдп-ва; 2) регул-ня розподiлу ресурсiв мiжВа субтАЩ-ми пiдп-цтва.

Норма приб-ку (рентаб-ть в-ва) - вiднош-ня приб-ку до собiв-тi прод-цii: РтАЩ=Р/(C/CT) де Р-прибуток; C/CT-собiв-ть. Рентаб-ть пiдп-ва - вiднош-ня приб-ку до обсягу вир-х фондiв: R=P/ВФ.

Приб-к: балансовий - рiзниця мiж заг. сумою виручки пiдп-ця i заг. витратами в-ва за певний перiод (з нього сплачуiться под-ток на приб-к). Пiсля сплати цих платежiв залишаiться чистий приб-к.

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://" onclick="return false">

Вместе с этим смотрят:

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg