Мiсце лiнгвокраiнознавства у вивченнi iноземноi мови в середнiй школi

Вступ

Починаючи з 1991 року, коли Украiна набула статусу незалежноi держави, з року в рiк розширюються мiжнароднi зв'язки, вiдбуваiться iнтернацiоналiзацiя усiх аспектiв суспiльного життя, тому iноземна мова i реально необхiдною в рiзних сферах дiяльностi людини, вона стаi дiйовим фактором соцiально-економiчного, науково-технiчного та загально-культурного прогресу суспiльства. До цього часу головним завданням радянськоi освiти було оволодiння учнями спiлкуванням iноземною мовою, що передбачало досягнення школярами мiнiмально достатнього рiвня комунiкативноi компетенцii.

Наша держава взяла курс на гуманiзацiю освiти, а це зумовлюi вiдмову вiд вузьких прагматичних цiлей вивчення iноземноi мови. У сучасних концепцiях навчання iноземна мова розглядаiться як вiдображення культури вiдповiдного народу тАУ як оволодiння iншомовною культурою i як засвоiння свiтових духовних цiнностей. Таким чином, соцiальне замовлення передбачаi не тiльки формування в школярiв, що вивчають iноземну мову, необхiдних iншомовних навичок та вмiнь, але й ознайомлення через мову з культурою краiни, ii традицiями, iсторiiю та сучаснiстю. Таке завдання ставить перед собою лiнгвокраiнознавство, що дослiджуi питання вiдбору та прийомiв подачi учням вiдомостей про краiну, мова якоi вивчаiться, з метою забезпечення iх практичного володiння даною мовою. Лiнгвокраiнознавство тАУ це аспект методики викладання iноземних мов, який вiдбиваi нацiонально-культурний компонент мовного матерiалу.

Практично лiнгвокраiнознавство спрямоване на реалiзацiю кiнцевих цiлей навчання iноземнiй мовi, а саме, на навчання спiлкуванню. Адже без прищеплювання учням норм адекватноi мовноi поведiнки у вiдривi вiд знань неможливо пiдготувати iх до iншомовного спiлкування та сформувати комунiкативну здатнiсть. Це визначаi, що розробка лiнгвокраiнознавчого аспекту в навчаннi iноземнiй мовi в середнiй школi i надзвичайно актуальною та важливою.

Роздiл 1. Мiсце лiнгвокраiнознавства у вивченнi iноземноi мови в середнiй школi

1.1. Теоретичнi та методологiчнi основи лiнгвокраiнознавства.

Лiнгвокраiнознавчу проблематику складають два великих кола питань тАУ фiлологiчнi та лiнгводидактичнi. По-перше, предметом лiнгвокраiнознавства i аналiз мови з метою виявлення нацiонально-культурноi семантики. По-друге, предметом дослiдження i також пошук викладацьких прийомiв презентацii, закрiплення та активiзацii нацiонально-специфiчних мовних одиниць та культурологiчного прочитання текстiв на практичних мовних заняттях.

В основi лiнгвокраiнознавства лежать п'ять методологiчних принципiв. Розглянемо iх.

Перший принцип тАУ це суспiльна природа мови, яка постаi як об'iктивна можливiсть залучення до новоi дiйсностi.

РДднiсть мови i нацiональноi культури реалiзуiться в рядi функцiй, з яких для лiнгвокраiнознавства особливо важливi три, а саме: комунiкативна функцiя тАУ бути знаряддям передачi iнформацii вiд одного учасника акта комунiкацii iншому (ця функцiя при вивченнi мови не може бути забезпечена, якщо в процесi навчання не будуть використанi вiдомостi про краiну, оскiльки саме вони нерiдко визначають змiстовний план як усноi, так i писемноi мови); культуроносна та накопичувальна.

Другий принцип - засвоiння людиною, що виросла в однiй нацiональнiй культурi, iстотних фактiв, норм i цiнностей iншоi нацiональноi культури. Потрiбно не тiльки викласти учневi iнформацiю про краiну, щоб вiн ii запамтАЩятав, але й сформувати в нього позитивне вiдношення до неi.

Третiй принцип - формування в учнiв позитивноi установки до народу тАУ носiя мови, адже вивчення мов починаiться з метою зближення народiв, тих, яких вважають гiдними цього.

Четвертий принцип втiлюi в собi вимоги цiлiсностi i гомогенностi мовного навчального процесу: краiнознавча iнформацiя пiдлягаi витягу з природних форм мови i з навчальних текстiв i не маi привноситися ззовнi.

Нарештi, п'ятий принцип також пов'язаний з уточненням специфiки краiнознавства: краiнознавчий аспект викладання реалiзуi в навчальному процесi фiлологiчний спосiб вторинного пiзнання дiйсностi.

Лiнгвокраiнознавство як спосiб викладання iноземноi мови

Кожна нацiональна культура складаiться з нацiональних i iнтернацiональних елементiв i не може цiлком збiгатися з iншою культурою. Тому в процесi викладання iноземноi мови ми вимушенi витрачати час та енергiю на формування у свiдомостi учнiв поняття про новi предмети i явища, що не знаходить аналогii нi в рiднiй культурi, нi в рiднiй мовi. Отже, мова йде про включення елементiв краiнознавства у викладання мови, але це включення якiсне iншого роду в порiвняннi з загальним краiнознавством. Так як ми говоримо про з'iднання в навчальному процесi мови i вiдомостей зi сфери нацiональноi культури, такий вид викладацькоi роботи пропонуiться назвати лiнгвокраiнознавчим викладанням.

Знання нацiональних реалiй важливе при вивченнi культури i мови краiни. Постiйною ознакою належностi слова до лiнгвокраiнознавчого матерiалу i присутнiсть нацiонально-культурного компонента, якого немаi в iнших мовах.

Реалii тАУ назви, властивi тiльки певним нацiям i народам, предмети матерiальноi культури, факти iсторii, iмена нацiональних героiв, мiфологiчних iстот. Так, наприклад, можна назвати французькi лiнгвокультурологiчнi реалii (лiнгвокультуреми), якi можуть зустрiчатися в iншому видi у представникiв украiнськоi лiнгвокультурологiчноi спiльноти:

Реалii, якi i у французькiй культурi та вiдсутнi в украiнськiй: державнi iнститути, економiчнi структури, суспiльнi органiзацii, засоби масовоi iнформацii, реалii з областi мистецтва, iсторii, повсякденного життя (DOM, Ordre des médecins, CNRS, grandes écoles).Реалii, що i в наявностi в обох культурах, але розрiзняються якою-небудь ознакою. Наприклад, isoloir m тАУ кабiна для голосування. Пiд час виборiв перебування в нiй виборцiв обов'язкове: бюлетень, вкладений у конверт, без заходу виборцiв у кабiнет, анулюiться.

Невiдповiднiсть спiвставлення Влзнак тАУ рiчВ» також виявляiться як неадекватнiсть однаково названих реалiй. Наприклад, рiзниця мiж esprit gaulois i украiнським - галльська дотепнiсть. Перше означаi гумор вуличний, вiдвертий, грубуватий, в той час як друге асоцiюiться з легкiстю i добiрнiстю (веселий невимушений гумор, властивий французам).

Реалii, що мають iнтернацiональний характер, але вiдрiзняються при цьому нацiональним наповненням: - до них вiдносяться народженi у Францii iдеi, концепцii, винаходи, що складають внесок цiii краiни у свiтову культуру (socialisme, style gothique, code civil, curie, impressionisme); опис нацiональноi своiрiдностi французькоi культури i неповним без урахування тих особливостей, якi отримали на французькому ТСрунтi деякi загальноiвропейськi фiлософськi та художнi течii - стилi та жанри, спортивнi рухи, iсторичнi подii (romantisme, opérette francaise, Union européenne).

РД однi й тi ж реалii, що мають в украiнськiй i французькiй мовi рiзнi назви. Наприклад, бiй Великоi армii i росiйською армiiю у вереснi 1812 року для французiв тАУ Влбитва пiд МосквоюВ», а в нашiй iсторii це ВлБородинська битваВ».

Аспект викладання мови тАУ це, по-перше, мовний матерiал, по-друге, це прийоми викладання, якi необхiднi для даного мовного матерiалу. Прийоми викладання - рiзнi, залежать вiд поставлених цiлей. Звичайно, вони своiрiднi для кожного з трьох етапiв роботи: презентацiя, чи первiсне ознайомлення учнiв з новим для них матерiалом; закрiплення (меморизацiя), чи переклад первiсних знань, умiнь i навичок з короткочасноi в довготривалу пам'ять, iндивiдуальну свiдомiсть людини; активiзацii, чи виведення засвоiного матерiалу в дiяльнiсть мовою, яка вивчаiться.

Лiнгвокраiнознавчi прийоми розподiляються на три етапи: презентацiя, закрiплення та активiзацiя. У лiнгвокраiнознавствi, подiбно до стану справ у будь-якому iншому аспектi викладання мови, вирiшуються проблеми вiдбору навчального матерiалу. РЖз загального лексичного або фразеологiчного запасу та iз лексичних та фразеологiчних мiнiмумiв вибираються одиницi, надiленi нацiонально-культурною семантикою. Фонетичний або граматичний устрiй обстежуiться з метою виявлення в ньому потенцiйних носiiв даних про культуру. РД також самостiйнi краiнознавчi прийоми викладання, такi як експлiкацiя лексичного фону, додатковiсть зорового та вербального рядiв, виявлення проективного краiнознавчого змiсту художнього тексту, системне та повне коментування.

Таким чином, лiнгвокраiнознавство тАУ це самостiйний аспект викладання iноземних мов, як i фонетичний, лексичний, граматичний, стилiстичний. Тепер ми можемо визначити поняття, що таке лiнгвокраiнознавство. Лiнгвокраiнознавство тАУ це аспект викладання iноземноi мови, у якому з метою забезпечення комунiкативностi навчання та для вирiшення загальноосвiтнiх та гуманiстичних задач реалiзуiться кумулятивна функцiя мови i здiйснюiться аккультурацiя адресата, причому методика викладання маi фiлологiчну природу тАУ ознайомлення здiйснюiться за допомогою iноземноi мови та в процесi ii вивчення.

Роль лiнгвокраiнознавчого аспекту у пiдвищеннi пiзнавальноi активностi

Одна з актуальних проблем сучасноi методики навчання iноземноi мови - орiiнтацiя всього навчального процесу на активну самостiйну роботу учнiв, створення умов для iх самовираження i саморозвитку. В проектi розроблюваного експертними групами Ради Европи пакета документiв пiд назвою тАЬЕвропейський Мовний ПортфолiотАЭ вiдмiчаiться, що в умовах геополiтичноi ситуацii тАЬевропейське товариство стаi бiльш iнтерактивним, европейцi стають бiльш мобiльними i подорожують для збагачення свого професiйного, освiтнього та особистiсного досвiду. Але навiть для тих, хто мало подорожуi, сучаснi iнформацiйнi технологii роблять подолання мовних бар'iрiв нормою життя. Молоде поколiння повинно пiдготувати себе до того, щоб мати максимальну користь з такого роду дiяльностi з метою вдосконалення своiх лiнгвiстичних знань, навикiв i умiнь.тАЭ В усiх матерiалах цього проекту зроблено акцент на самостiйнiй роботi по вивченню iноземноi мови, а на першому мiстi серед якостей майбутнього повноцiнного члена европейського демократичного спiвтовариства називаються тАЬздатнiсть до самоорганiзацii, незалежнiсть, висока самосвiдомiсть, впевненiсть у своiх силах, поiднання незалежностi мислення i дiй з соцiальною вiдповiдальнiстютАЭ. В такому контекстi особливого значення набувають iдеi розвиваючого навчання, головною метою його i формування особистiсноi активностi учнiв. Останнi забезпечуi активне вiдношення до знань, систематичнiсть i наполегливiсть у навчаннi, позитивнi результати та успiшна безперервна освiта.

Пiзнавальна активнiсть - це готовнiсть та бажання учня до вивчення нового матерiалу розширеноi тематики, що стосуiться вивчення iноземноi мови та особливостей краiни, мова якоi вивчаiться, бажання самостiйно розширювати знання з даного предмету, виявлення iнiцiативи в пошуку цiкавоi iнформацii, бажання застосувати набутi знання в повсякденному життi та при вивченнi iнших предметiв.

Для цього необхiдно пропонувати дiтям вивчення тем, якi безпосередньо стосуються краiни, мову якоi вони вивчають.

Читання книг, журналiв та газет, перегляд телепередач, документальних та художнiх фiльмiв на iноземнiй мовi сприяi розширенню свiтогляду учнiв, iх обiзнаностi в усiх сферах життiдiяльностi людини. У дiтей виникаi бажання розповiсти про прочитане, побачене або почуте стосовно подiй, що вiдбуваються у краiнi, мову якоi вони вивчають.

При вивченнi iноземноi мови обов'язковим повинно бути передбачене:

оволодiння знаннями про культуру, iсторiю, реалii та традицii краiни, мова якоi вивчаiться (лiнгвокраiнознавство, краiнознавство);

залучення до дiалогу культур (iншомовноi та рiдноi);

усвiдомлення учнями сутi мовних явищ, iншоi системи розумiння, через яку може сприйматися дiйснiсть;

розумiння особливостей свого мислення;

порiвняння явищ iноземноi мови, що вивчаiться, з рiдною мовою;

умiння вчитися (працювати з книгою, пiдручником, довiдковою лiтературою, словниками тощо).

Досягнення цих цiлей навчання iноземноi мови можливе за умов взаiмоповтАЩязаного вивчення мови i культури народу - носiя цiii мови, а також активноi комунiкативно-пiзнавальноi дiяльностi учня як суб'iкта навчання.

Тому для стимулювання пiзнавальноi активностi учнiв важливим фактором буде самостiйна пiдготовка матерiалу про один з епiзодiв iсторii краiни, або про одного з видатних дiячiв краiни. Коли учень самостiйно готуi матерiал, вiн виявляi творчу iнiцiативу, а вона в свою чергу, сприяi розвитку пiзнавальноi активностi.

Важливою умовою у пiдвищеннi пiзнавальноi активностi i iнформованiсть викладача i учнiв не тiльки про заходи, спецiально направленi на вивчення iноземноi мови, яка вивчаiться (таких, як навчальнi програми телебачення i радiо), але i про iншi можливi способи реалiзацii комунiкативних потреб у навчальнiй дiяльностi. Умiння вчителя зацiкавити, привернути увагу, зробити рекламу фiльмовi, передачi, безумовно, стимулюi самостiйну дiяльнiсть учнiв, створюi психологiчну готовнiсть до сприйняття новоi iнформацii.

Лiнгвокраiнознавчий аспект знаходить своi вiдображення в цiлях та задачах навчання iноземноi мови, а також у змiстi та прийомах навчання, що даi можливiсть цiлеспрямовано проводити роботу з формування фонових краiнознавчих знань з перших крокiв. На наш погляд, можна казати про лiнгвокраiнознавчий компонент змiсту пiдручникiв, тому що вiн входить в цiлi, змiст та прийоми навчання, якi в них викладенi. Правомiрно вважати лiнгвокраiнознавчим компонентом змiст навчально-методичного комплексу в цiлому, тому що його складовими частинами i книга для читання, книга для вчителя, яка значною мiрою вирiшуi цi задачi.

Найважливiшим мотивацiйним стимулом вивчення iноземноi мови i, звичайно ж, прагнення до розширення свого загального кругозору, причому провiдну роль вiдiграi бажання познайомитися з життям краiни дослiджуваноi мови, з ii географiiю, iсторiiю, побутом. Важливим i i той фактор, що iнтернацiоналiзацiя всiх аспектiв життя суспiльства, змiна полiтики держави даi можливiсть наочно познайомитися з краiною, мова якоi вивчаiться, вiдвiдати ii чи як турист, чи пройшовши там стажування, навчальний курс, беручи участь в численних мiжнародних освiтнiх програмах.

Справдi, iноземна мова робить значний внесок у розширення загальноосвiтнього кругозору учнiв. Його роль можна пiдсилити за рахунок ще бiльш послiдовноi i бiльш широкоi реалiзацii лiнгвокраiнознавчого аспекту, що i частиною здiйснення мiжпредметних зв'язкiв. РЖноземна мова стикаiться з багатьма шкiльними дисциплiнами i, перш за все, вiдкриваi школярам шлях до додаткових знань з географii, iсторii, лiтератури й iнших предметiв. Тому важливо так побудувати навчання, щоб учнi оволодiвали умiнням користуватися iноземною мовою для поповнення своiх знань з цих предметiв.

Велика кiлькiсть рiзних факторiв, що впливають на навчання iноземних мов, iхнiй взаiмозв'язок i взаiмозумовленiсть приводить до об'iктивноi необхiдностi розглядати навчання iноземноi мови як складну систему, що вимагаi бiльш повного виявлення цих факторiв i послiдовного iхнього облiку. Оволодiння iноземною мовою як засобом спiлкування повинне дати школярам безпосереднiй доступ до культури iнших народiв, забезпечити в процесi навчання дiалог культур, сприяти вихованню, всебiчному розвитку школярiв, пiдвищувати якiсть пiдготовки iхньоi дiяльностi в рiзних сферах життя тАУ у побутовiй, соцiально-культурнiй i т.д. Володiння iноземною мовою вiдкриваi бiльш широкi можливостi для науково-технiчного прогресу, тобто тут мова йде про пiдвищення результативностi навчання iноземнiй мовi.

Таким чином, у даному роздiлi нами були викладенi методологiчнi принципи, якi i основою лiнгвокраiнознавства, данi теоретичнi основи лiнгвокраiнознавства, показанi кола питань, якi складають лiнгвокраiнознавчу проблематику та мотивацiйнi стимули вивчення iноземноi мови. Виходячи iз вищесказаного, можемо дiйти висновку, що головною метою лiнгвокраiнознавства i вивчення iноземноi мови разом з вивченням культури краiни, мова якоi вивчаiться. Лiнгвокраiнознавчий аспект навчання тАУ це самостiйний аспект навчання iноземноi мови (поряд з фонетичним, лексичним, граматичним та стилiстичним), який вiдбиваi нацiонально-культурний компонент мовного матерiалу. Кiнцевою метою засвоiння лiнгвокраiнознавчого аспекту i формування в учнiв лiнгвокраiнознавчоi компетенцii, тобто тАЬцiлiсноi системи уявлень про основнi нацiональнi традицii, звичаi та реалii краiни, мова якоi вивчаiться, що дозволяi учням асоцiювати з мовною одиницею ту ж саму iнформацiю, що й тАЬносiiтАЭ цiii мови i досягати повноцiнноi комунiкацii тАЬ.

Роздiл 2. Використання лiнгвокраiнознавчого аспекту в процесi викладання iноземноi мови

2.1. Урок iноземноi мови та лiнгвокраiнознавчий аспект

Пiдготовка учнiв до життя, трудовоi та творчоi дiяльностi закладуiться у загальноосвiтнiй школi. Для цього процесу навчання органiзацiйна методика урока повинна бути побудована так, щоб широко спонукати учнiв до самостiйноi творчоi дiяльностi по засвоiнню нових знань та успiшному застосуванню iх на практицi.

Класно-урочна система передбачаi рiзноманiтнi форми органiзацii навчально-виховного процесу: домашня навчальна робота (самопiдготовка), екскурсii, практичнi заняття, семiнарськi заняття, позакласна навчальна робота, факультативнi заняття, консультацii, контрольнi роботи, iспити. Але основною формою органiзацii навчання в школi i урок.

Майстернiсть вчителя на уроцi iноземноi мови полягаi головним чином в умiлому володiннi методикою навчання i виховання, творчому застосуваннi новiтнiх досягнень педагогiки i передового педагогiчного досвiду, рацiональному керiвництву пiзнавальною i практичною дiяльнiстю учнiв, iх iнтелектуальним розвитком.

Педагогiчна наука та шкiльна практика спрямовують своi зусилля на пошуки шляхiв вдосконалення уроку iноземноi мови, основними напрямками якого i.

Посилення цiлеспрямованостi дiяльностi вчителя i учнiв на уроцi. Одна з важливих задач вчителя тАУ мобiлiзувати учнiв на виконання поставлених задач, досягнення цiлей безпосередньо на уроцi. Для цього необхiдно спланувати кожний урок, щоб в ньому були передбаченi найкоротшi шляхи до поставленоi мети, i в першу чергу намiченi структура, методика i засоби навчання в суворiй вiдповiдностi з поставленою метою.

2. Здiйснення органiзацiйноi чiткостi кожного уроку вiд першоi до останньоi хвилини. Заздалегiдь на перервi готуються необхiднi для уроку нагляднi посiбники (географiчнi карти, плакати, фотографii), технiчнi засоби (магнiтофон, вiдеомагнiтофон, дiапроектор), учнiвське приладдя, довiдники i додаткова лiтература, все необхiдне кладеться на кожне робоче мiсце. Також для цього можна поставити перед учнями цiкаве завдання, яке включить iх в роботу з першоi хвилини уроку. Замiсть домашнього завдання застосовуються рiзноманiтнi способи фронтальноi прискореноi перевiрки тАУ тестовi письмовi роботи, програмування, перфокарти та iн.

3. Пiдвищення пiзнавальноi самостiйностi i творчоi активностi учнiв. Найбiльш цiкавий напрямок пов'язаний з питаннями застосування на уроцi методiв i прийомiв проблемного навчання i створення проблемних ситуацiй як засобу пiдвищення пiзнавальноi активностi учнiв, це сприяi пiдвищенню якостi знань i створенню необхiдних навикiв i умiнь. Також передбачаiться самостiйна робота учнiв додатковою лiтературою iноземною мовою, словниками, журналами, картами.

3. Оптимiзацiя навчально-виховного процесу. Цiлеспрямований вибiр найкращого варiанту пiдбору лiнгвокраiнознавчого матерiалу, який забезпечуi за певний час максимальну ефективнiсть вирiшення завдань освiти щодо вивчення iноземноi мови в даних конкретних умовах школи, певного класу.

4. РЖнтенсифiкацiя навчально-виховного процесу на уроцi. Чим бiльше навчально-виховних дiй i операцiй виконано учнями за урок, тим вища iнтенсивнiсть навчальноi працi. Ступiнь iнтенсивностi навчальноi працi залежить вiд продуктивностi використання кожноi хвилини уроку, майстерностi вчителя, пiдготовки учнiв, органiзованостi класного колективу, наявностi необхiдного обладнання i рацiонального його розмiщення, правильного чергування працi i вiдпочинку i т.i. В умовах iнтенсифiкацii навчання учнi опановують знання в основному на уроках, i вiдпадаi необхiднiсть заучування матерiалу вдома. Замiсть заучування учнi одержують можливiсть краще його зрозумiти i закрiпити, виконати творчi завдання, якi викликають у них iнтерес, почуття iнтелектуального задоволення вiд вдало виконаноi роботи.

5. Здiйснення мiжпредметних i внутрiшньопредметних зв'язкiв. При переходi до нового матерiалу, ставляться задачi i питання для вiдтворення i подальшоi корекцii, опорних для засвоiння нового матерiалу знань, практичних навикiв i умiнь. Цi знання одержанi учнями в процесi навчання на основi особистих спостережень, при вивченнi iнших, крiм iноземноi мови, предметiв. Це можуть бути уявлення, поняття, закони, формули, числовi данi, якi створюють опору, фундамент для повноцiнного сприйняття i розумiння нових знань. Але вiдтворення опорних знань повинно супроводжуватися iх вдосконаленням: додаванням неповних, поглибленням поверхневих, розширенням вузьких, виправленням помилкових знань. Внутрiшньопредметнi та мiжпредметнi зв'язки також здiйснюються з метою досягнення узагальнення i систематизацii широкого кола знань. Мiжпредметнi зв'язки сприяють засвоiнню системи знань про об'iкти, якi окремими елементами вивчаються по рiзноманiтних навчальним дисциплiнам.

6. Вдосконалення типологii i структури уроку.

У зв'язку з розвитком та змiною освiтньоi системи, розробкою нових методик, багато вчителiв починають перебудову i у навчаннi iноземноi мови. У чому вона полягаi? Насамперед, у великiй увазi до дiтей, у прагненнi розвинути в них мотивацiю, iнтерес до оволодiння iноземною мовою, у спробах перебороти формалiзм в органiзацii навчально-виховного процесу й оцiнцi дiяльностi учнiв, перейти вiд авторитарного стилю спiлкування з учнями до справжнього спiлкування, дiалогу. Вчителi намагаються залучати додатковi цiкавi краiнознавчi матерiали, спонукають учнiв до самостiйного пошуку таких матерiалiв значно ранiше, нiж це передбачено програмою, органiзовують на уроках роботу з газетою, пiклуються про створення сприятливого психологiчного клiмату на уроцi. Пiснi, вiршi, театралiзацiя на позакласнiй роботi все бiльше проникають на урок, стають обовтАЩязковими його елементами. Починаiться це для того, щоб тАЬзробити навчання бiльш iнформативним, змiстовним, щоб пiдсилити вплив на особистiсть школяра засобами навчального предмета, щоб розвивати не тiльки його свiтогляд, але й свiтовiдчуваннятАЭ.

Цьому служить i прагнення в бiльшiй мiрi спиратися на свiдомiсть в оволодiннi iноземною мовою, розвивати мислення, пам'ять, формувати загальнi i специфiчнi навчальнi умiння, наприклад, умiння користатися словником, пiдручником.

В Украiнi постiйно зростаi iнтерес до вивчення iноземноi мови i у звтАЩязку з цим з'явилася об'iктивна необхiднiсть розширити наявнi шляхи пiдготовки з цього предмету. Насамперед, виявляiться можливим почати бiльш раннi вивчення iноземноi мови там, де для цього i вiдповiдна кадрова i матерiальна база. Багато педагогiв вважають, що на ранньому етапi оволодiння iноземною мовою найбiльш ефективною формою навчання i гра. За допомогою гри в школярiв розвиваiться iнтерес до iншомовного спiлкування, залучаються елементи культури спiлкування, формуються деякi умiння, здiйснюiться iнтернацiональне, естетичне виховання, створюiться iншомовна iнформацiйна база, формуються мовнi механiзми. Усерединi iснуючих органiзацiйних форм можуть бути рiзнi варiанти навчання iноземноi мови, що вiдрiзняються тривалiстю курсу, термiном i характером його початку i завершення.

Усе це пошуки наявних резервiв пiдвищення якостi i результативностi навчання, а також бажання створити умови, що дозволяють дiтям легше опанувати основи iншомовного спiлкування.

В iнтенсивних методах велику методичну цiннiсть представляють використання зв'язного фабульного тексту, розмаiття способiв i багаторазовiсть пред'явлення тексту, широке використання групових форм роботи. При iнтегруваннi положень iнтенсивностi методiв у систему шкiльного навчання необхiдно враховувати наявнiсть у кожному учнiвському колективi некомунiкативних типiв школярiв, а також тих, що недостатньо володiють методичною майстернiстю.

Отже, важливо створювати диференцiальнi i iндивiдуалiзованi програми навчання. Рiзноманiтне сполучення усiх форм роботи: iндивiдуальноi, самостiйноi, парноi, груповоi являi собою важливий засiб пiдвищення якостi навчання i виховання школярiв, дозволяi краще враховувати iхнi iндивiдуальнi вiдмiнностi, сферу iнтересiв. Необхiдно враховувати iндивiдуальнi особливостi учнiв i забезпечити учню можливiсть досягти планований результат. Навчання робить вкрай активним бiльш широке впровадження елементiв самонавчання i взаiмоповтАЩязаного навчання.

Надзвичайно перспективними i iдеi створення навчальних програм з використанням комп'ютерiв i вiдеозаписiв, i впровадження iх у практику школи. РЖнтенсифiкацiя навчання як одна з важливих сучасних тенденцiй, диктуi необхiднiсть модифiкувати урок iноземноi мови тАУ перетворювати його в урок тАУ екскурсiю, в урок тАУ конференцiю, урок тАУ телемiст. Особливе значення маi вихiд в iншi практичнi види дiяльностi, у процесi яких вiдбуваiться реальне iншомовне спiлкування. Такий вихiд може здiйснюватися:

на внутрiшньому шкiльному рiвнi тАУ при реалiзованому спiлкуваннi з iноземними гостями, зустрiчах типу КВК;

на мiжшкiльному рiвнi тАУ органiзацiя переписування iноземною мовою, олiмпiад, фестивалiв, тижнiв iноземноi мови;

на позашкiльному рiвнi тАУ у процесi включення школярiв у реальну трудову дiяльнiсть.

Очевидно, що запланований результат навчання iноземнiй мовi може бути досягнутий, якщо будуть полiпшенi умови навчання i якщо школярi насправдi будуть вiдчувати, що вiд них реально потрiбне практичне володiння iноземною мовою.

2.2. Аналiз навчально-методичного комплексу

Пiд час педагогiчноi практики ми проводили роботу щодо вивчення краiнознавчого аспекту в процесi викладання iноземноi мови та його значення. Учням були викладенi поряд з фонетичним, граматичним та лексикологiчним матерiалом з французькоi мови цiкавi вiдомостi з iсторii, географii, культури та повсякденного життя Францii. Аналiзуючи результати, ми можемо зробити висновки, що лiнгвокраiнознавчий пiдхiд сприяi знайомству з Францiiю, ii народом, традицiями, розширюi загальний кругозiр учнiв. Таким чином, використання лiнгвокраiнознавчого пiдходу сприяi реалiзацii загальноосвiтньоi мети на уроцi французькоi мови. Крiм того, лiнгвокраiнознавство допомагаi вирiшувати виховнi цiлi на уроцi. Для французьких дослiдникiв в областi викладання французькоi мови як iноземного характерно наполегливе i послiдовне прагнення знайомити учнiв iз сучасною дiйснiстю Францii за посередництвом французькоi мови й у процесi ii вивчення. Саме французька методична школа, у якiй навчання мовi не вiдокремлюiться вiд навчання цивiлiзацii, характеризуiться особливою увагою до соцiальноi природи мови пiсля другоi свiтовоi вiйни. Були проаналiзованi деякi пiдручники, учбовi посiбники, виявлялись iх переваги i недолiки. По-перше, це ВлПiдручник французькоi мовиВ» Жоржа Може, що складаiться з двох томiв i чотирьох аудiо касет. У цьому пiдручнику послiдовно розглядаiться лiнгвокраiнознавчий аспект, представляються данi про Францiю. Далi хотiлося б вiдзначити учбово-методичний комплекс ВлLe nouveau sans frontièresВ» колективу французьких авторiв для пiдлiткiв i початкiвцiв. У даному учбово-методичному комплектi представленi численнi вправи, уснi i письмовi, в яких використовуються всi види мовленнiвоi дiяльностi, матерiали, спрямованi на розвиток комунiкативноi компетенцii, а саме присвяченi французькiй цивiлiзацii. ВлLe nouveau sans frontièresВ», що складаiться з книги учня, зошита вправ, книги викладача i шести аудiо касет, з яскравими iлюстрацiями, дiалогами i текстами, даi чудову можливiсть доторкнутися до iсторii французькоi цивiлiзацii, поезii, до рiзних жанрiв мистецтва, автентичних матерiалiв, що iстотно пiдвищуi мотивацiйнi стимули вивчення французькоi мови.

Велику увагу використанню краiнознавчого матерiалу в процесi засвоiння французькоi мови придiляють автори аудiовiзуального методу П.Риван i П.Губерина в навчальних посiбниках тАЬVoix et images de FranceВ». Французькi дослiдники пiдкреслюють i аргументують необхiднiсть використання краiнознавчого пiдходу саме в середнiх навчальних закладах, тому що знання мови допомагаi учням краще зрозумiти багато фактiв французькоi мови. В сучасному закордонному методi викладання французькоi мови тАУ Methode Orange (2) придiляiться велика увага ознайомленню школярiв з культурою Францii, способом життя ii народу. Можна говорити про визначену систему реалiзацii краiнознавчого пiдходу цього методу на всiх трьох ступенях навчання.

На першому ступенi (5-6 класи) з перших урокiв учнi знайомляться з окремими реалiями Францii.

На другому ступенi (7-8 класи) мовна пiдготовка учнiв дозволяi глибше ознайомитися з iсторiiю, культурою Францii, способом життя i проблемами французьких школярiв. На цьому ступенi:

на кожному уроцi з практики мови всi засвоiнi мовнi дii обов'язково вiдтворюються в ситуацiях краiнознавчого характеру;

третя частина уроку з практики мови завжди будуiться на матерiалi художнiх, документальних текстiв, що вiдбивають повсякденне життя французiв;

видiляються спецiальнi уроки краiнознавчого характеру (тАЬleçons-civilisationВ»). На них реалiзуються наступнi практичнi цiлi: savoir sтАЩorienter et déplacer en ville, en train, sur la route, savoir se débrouiller (acheter, manger, se soigner, sтАЩinformer), savoir entrer en contact avec des jeunes Français, savoir lire la presse des jeunes en France.

Ситуацii, представленi на цих уроках, типово французькi, головнi героi ситуацiй тАУ французькi школярi. Подiбнi уроки дозволяють ближче познайомитися iз способом життя французiв, а також придбати ряд практичних навичок: як, наприклад, користатися планом - картою мiста, знайти потрiбну iнформацiю в газетi, зателефонувати.

Третiй ступiнь (9-11 класи) цiлком побудований на краiнознавчому матерiалi. Автори методу не ставлять перед учнями цiль спецiалiзацii в областi французькоi iсторii i культури. Головне, не тiльки навчити учнiв французькiй мовi як засобу комунiкацii, але й ознайомити iх з культурою краiни в тому видi, як вона вiдбита мовою. РЗхня мова повинна бути правильною не тiльки в планi вираження, але й у планi змiсту, щоб учнi, вживаючи навiть мiнiмальний лексичний запас, могли говорити мовою, що не здивуi сучасного француза, якою говорять i читають сьогоднi у Францii.

Тематика лiнгвокраiнознавчого матерiалу представлена наступними роздiлами:

Les dossiers de civilisation vécue.

Les dossiers de civilisation découverte.

Les dossiers Grands Problèmes (ВлPollution-EcologieВ»).

Dossiers outils (ВлLes surprises de la langueВ»).

Заслуговуi уваги той факт, що багато вчених-лiнгвiстiв та методистiв Францii придiляють велике значення розповсюдженню французькоi мови в усьому свiтi. З цiiю метою ними розробляються новi методи викладання французькоi мови як iноземноi, друкуються новi спецiальнi журнали, створюються численнi методичнi центри, що вивчають проблеми навчання iноземним мовам.

2.3. Нацiонально-культурний компонент навчання iноземноi мови та засоби його засвоiння

Включення в змiст навчання краiнознавчих знань забезпечують засвоiння учнями реалiй iншоi нацiональноi культури, розширення iхнього загального кругозору, що приведе також до пiдвищення iнтересу до iноземноi мови.

До категорii засобiв навчання, що бiльше усього можуть наблизити учня до природного культурологiчного середовища, вiдносяться автентичнi матерiали: справжнi лiтературнi, образотворчi, музичнi добутки, предмети реальноi дiйсностi (одяг, меблi, посуд ) та iх iлюстративне зображення. Нерiдко в цей перелiк попадають одноразовi, повсякденнi матерiали, такi, як афiшi-оголошення, анкети, квитки проiзнi i вхiднi, вивiски, етикетки, меню, рахунки, карти, рекламнi проспекти з туризму i т.д. Перерахованi вище матерiали можна видiлити в самостiйну групу прагматичних матерiалiв. Специфiка цих засобiв полягаi в тiм, що вони забезпечують спiлкуванню з живими, реальними предметами, стимулюють майже справжню комунiкацiю: учнi як би проживають усi подii, грають визначенi ролi, вирiшують проблеми (купiвлi, екскурсiй, вибору навчального центра i професii, заповнення анкет, вибору меню i т.д.).

При навчаннi iноземноi мови можна використовувати лiнгвокраiнознавчий матерiал з таких сфер:

1) учбово-професiйна сфера спiлкування:

оголошення по працевлаштуванню;

розклад урокiв;

вирiзки з газет i журналiв про систему освiти, шкiльних проблемах, бюджетних асигнуваннях.

рекламнi проспекти рiзних навчальних центрiв ( курси iноземноi мови, пiдвищення квалiфiкацii i т.д.);

програми рiзних заходiв (музичних, образотворчих, спортивних);

2) соцiально-культурна сфера спiлкування:

запрошення на виставки, концерти, у музеi;

програми екскурсiй, турiв, розваг пiд час лiтнього вiдпочинку;

вхiднi квитки на видовищнi заходи.

репродукцii художнiх творiв;

рекламнi проспекти, довiдники з iлюстрацiями визначних пам'яток, карти-плани мiст;

програмки й афiшi спектаклiв, концертiв, фестивалiв, масових видовищ;

3) побутова сфера спiлкування:

- предмети побуту;

проспекти тАУ реклами: готелiв, кемпiнгiв, пралень, перукарень;

схеми-плани усiх видiв транспорту;

проiзнi квитки усiх видiв транспорту;

рахунки для оплати рiзних видiв послуг.

4) торгово-комерцiйна сфера спiлкування

рекламнi проспекти рiзноманiтних товарiв;

запрошення-реклами в ресторани, кафе, бари (iз зазначенням рiзноманiтних страв та послуг);

меню замовлених страв, вiдомостi про доставку iх додому, зазначення iхньоi вартостi;

рецепти приготування нацiональних блюд;

рахунка за покупки, обiди, вечерi;

талони для покупку товарiв.

5) спортивно-оздоровча сфера спiлкування:

- реклама оздоровчих центрiв, спортивних комплексiв;

афiшi про масовi спортивнi заходи;

- рекламнi проспекти рiзних лiкувальних заходiв i засобiв.

6) сiмейно-побутова сфера спiлкування:

листи, листiвки, запрошення;

вiзитнi картки;

бланки вiтальних листiвок у зв'язку з рiзними святами (народження, весiлля, ювiлей, хрестини).

Функцiонально-цiльове призначення прагматичних матерiалiв може бути рiзним.

Вони використовуються для придбання краiнознавчих знань: наприклад, учитель демонструi прагматичнi матерiали, повiдомляi iнформацiю, доповнюi змiст пiдручника, чи учнi самостiйно тАЬдобуваютьтАЭ iнформацiю з прагматичних матерiалiв, а потiм викладають свiй варiант у класi, вислухують доповнення вчителя й iнших учнiв, чи вчитель i учнi спiльно працюють по систематизацii розрiзнено отриманоi iнформацii, складають колажi, альбоми. Також, цю iнформацiю можна використати для органiзацii мовного спiлкування, розвитку усного мовлення у сферах i ситуацiям спiлкування (сiмейно-побутовiй, учбово-трудовiй, соцiально-культурнiй, спортивно-оздоровчiй): органiзацiя iнтерв'ю, рiзних опитувань про навчальнi i спортивнi центри; вивчення розумiв i вимог, зв'язаних з одержанням рiзних професiй; прогнозування по довiдниках i картах маршрутiв екскурсiй; iмiтацiя подорожей, вiдвiдувань ресторанiв; вибiр подарункiв по рекламних проспектах i т.д. Вчитель повинен користуватися вищевказаним прагматичним матерiалом для семантизацii мовних одиниць i розвитку значеннiвого i лiнгвiстичного здогаду; для розвитку компаративних умiнь, оцiнних суджень; для прищеплювання допитливостi, пiзнавальноi активностi, iнтересу.

Пропонуiмо рольову гру для учнiв 8-9 класiв з використанням прагматичного матерiалу, а саме, рекламного проспекту товарiв французькоi фiрми, вiзитноi картки та/або зразка замовлення. Пiд час гри учнi мож

Вместе с этим смотрят:

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg