Економiка зарубiжних краiн \укр\
перелiк екзаменацiйних питань
з курсу тАЬЕкономiка зарубiжних краiнтАЭ
1. Причини та наслiдки фiнансових криз у свiтi в 90-тi рр. ХХ ст.
2. Сучасна модель економiчного розвитку Латинськоi Америки.
3. Характернi риси ринковоi трансформацii у постсоцiалiстичних краiнах.
4. Зрушення у галузевiй структурi економiки РЖндii у другiй половинi ХХ ст.
5. Галузева трансформацiя економiки Китаю у 80-х ― 90-х рр. ХХ ст.
6. Глобалiзацiя та регiоналiзацiя як основнi тенденцii розвитку свiтового господарства на сучасному етапi.
7. Особливостi економiчноi структури краiн Пiвнiчноi Африки та Близького Сходу.
8. Вплив мiжнародноi економiчноi iнтеграцii на краiни, що розвиваються.
9. Характеристика основних етапiв економiчноi реформи КНР.
10. Особливостi процесу адаптацii краiн Схiдноi i Пiвденно-Схiдноi Азii до свiтового господарства у 70-х ― 90-х рр. ХХ ст.
11. Масштаби та динамiка мiжнародноi торгiвлi в 90-тi роки.
12. Диференцiацiя i нерiвномiрнiсть розвитку краiн, що розвиваються.
13. Диференцiацiя та нерiвномiрнiсть розвитку промислово розвинутих краiн.
14. Еволюцiя мiжнародноi валютно-фiнансовоi системи в останнi десятирiччя.
15. Економiчне становище краiн Тропiчноi Африки.
16. Економiчний потенцiал краiн СНД.
17. Економiчнi реформи у господарствi Чехii i Словаччини.
18. Характеристика етапiв мiжнародного науково-технiчного обмiну.
19. Вплив прямих iноземних iнвестицiй на розвиток краiн Латинськоi Америки.
20. Фактори економiчного зростання Китаю у 80-тi - 90-тi рр. ХХ ст.
21. Закономiрностi розвитку свiтового господарства на сучасному етапi.
22. Зовнiшнi фактори розвитку краiн, що розвиваються (на прикладi краiн Пiвнiчноi Африки).
23. Зовнiшньоекономiчна експансiя США. Суперечнiсть мiж США та iншими свiтовими центрами.
24. Поняття та значення iнформацiйних ресурсiв свiтового господарства.
25. РЖсторичний процес формування свiтового господарства. Етапи розвитку свiтового господарства.
26. Китайськi реформи: напрями, особливостi, наслiдки.
27. Характеристика провiдних галузей нацiональноi економiки Францii.
28. Людськi ресурси свiтового господарства. Поняття людського капiталу.
29. Методи i наслiдки широкомасштабного державного регулювання соцiально-економiчноi полiтики РЖндii.
30. Вплив мiжнародноi валютно-фiнансовоi системи на постсоцiалiстичнi краiни.
31. Характернi риси мiжнародноi торгiвлi розвинутих краiн та краiн, що розвиваються: новiтнi тенденцii 90-х рр. ХХ ст.
32. Етапи розвитку мiжнародного спiвробiтництва. Форми i типи мiжнародного спiвробiтництва (на прикладi краiн-членiв РДС).
33. Мiжнародний науково-технiчний обмiн як динамiчний елемент функцiональноi структури свiтовоi економiки.
34. Мiсце Францii у всесвiтньому господарствi та РДС.
35. Мiсце ФРН у всесвiтньому господарствi та РДвропейському Союзi.
36. Характеристика моделей iндустрiалiзацii краiн, що розвиваються.
37. Характеристика циклiв динамiки свiтовоi економiки.
38. Основнi види мiжнародного кооперування розвинутих краiн свiту у галузi машинобудування (80-i - 90-i рр. ХХ ст.).
39. Основнi галузi застосування iнвестицiй у розвинутих краiнах у 80-х тАУ 90-х рр. ХХ ст.
40. Причини i наслiдки процесу iнформатизацii свiтового господарства.
41. Загальнi i специфiчнi риси iндустрiалiзацii сiльського господарства (на прикладi США i ФРН).
42. Фактори динамiки економiчного зростання Японii в останнiй чвертi ХХ ст.
43. Характернi риси свiтових економiчних криз 1974―1975 рр. та початку 80-х тАУ 90-х рокiв ХХ ст.
44. Нерiвномiрнiсть економiчного розвитку регiонiв США.
45. Нерiвномiрнiсть розмiщення та споживання сировинних ресурсiв.
46. Характеристика валютно-фiнансових ресурсiв свiту та iх розмiщення.
47. Характеристика економiчноi моделi ФРН.
48. Основнi напрями i характернi риси зовнiшньоекономiчноi дiяльностi промислово розвинутих краiн.
49. Основнi напрямки переходу до ринковоi економiки. Суть концептуальних змiн в економiчнiй полiтицi.
50. Основнi напрямки розвитку зовнiшньо-економiчноi дiяльностi краiн СНД.
51. Основнi напрямки торгово-економiчних зв'язкiв краiн Схiдноi i Пiвденно-Схiдноi Азii.
52. Основнi ознаки промислово розвинутих краiн.
53. Основнi риси соцiально-економiчноi моделi Китаю.
54. Основнi риси соцiально-економiчноi моделi Японii.
55. Основнi типи i моделi розвитку промислово розвинутих краiн.
56. Взаiмозв'язок економiчноi i соцiальноi полiтики КНР у 90-тi рр. ХХ ст.
57. Особливостi галузевоi структури економiки краiн Пiвнiчноi РДвропи.
58. Характернi риси трансформацiйноi моделi економiки Угорщини у 90-тi рр. ХХ ст.
59. Причини i наслiдки швидкого економiчного зростання Пiвденноi Кореi в останнiй чвертi ХХ ст.
60. Особливостi зовнiшнiх торгових зв'язкiв краiн Латинськоi Америки.
61. Система органiзацii пiдприiмництва в Японii.
62. Диспропорцii у галузевiй i територiальнiй структурi господарства РЖталii.
63. Характернi змiни у структурi промисловостi США. Вплив НТР на галузеву специфiку.
64. Особливостi товарноi структури та географii зовнiшньоi торгiвлi Японii.
65. Еволюцiйна стратегiя РДС щодо постсоцiалiстичних краiн РДвропи.
66. Мiжнародна спецiалiзацiя господарства Францii.
67. Особливостi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв в економiцi ФРН.
68. Структура економiки краiн Тропiчноi Африки.
69. Структура зовнiшньоекономiчних зв'язкiв Японii.
70. Характеристика фiнансово-кредитноi системи Францii.
71. Переваги та недолiки радикальноi i поступовоi моделей переходу до ринковоi економiки.
72. Критерii, за якими проводиться порiвняння моделей економiчного розвитку краiн.
73. Основнi характеристики полiтики тАЬвiдкритостi зовнiшнього свiтутАЭ, що здiйснювалась у Китаi з початку 90-х рокiв ХХ ст.
74. Процеси, пiд впливом яких вiдбуваються змiни у структурi свiтового господарства.
75. Позитивнi та негативнi наслiдки глобалiзацii.
76. Структура ресурсного потенцiалу свiтовоi економiки.
77. Природно-ресурсний потенцiал Канади i його вплив на структуру зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.
78. Природно-ресурсний потенцiал краiн, що розвиваються.
79. Прiоритети економiчноi полiтики та стратегii США на сучасному етапi.
80. Процеси диференцiацii i нерiвномiрностi соцiально-економiчного розвитку серед краiн, що розвиваються.
81. Процеси диференцiацii та нерiвномiрностi соцiально-економiчного розвитку серед розвинутих краiн свiту.
82. Стратегiя економiчного розвитку краiн Схiдноi та Пiвденно-Схiдноi Азii.
83. Розвиток економiчноi системи Китаю у повоiнний перiод.
84. Роль Бразилii в економiчному розвитку латиноамериканського регiону.
85. Роль держави в економiцi Японii.
86. "Скандинавська модель" економiчного розвитку краiн Пiвнiчноi РДвропи.
87. Структура зовнiшньоекономiчних зв'язкiв Великобританii.
88. Динамiка зовнiшньоекономiчних зв'язкiв КНР у 90-тi рр. ХХ ст.: причини та наслiдки.
89. Сутнiсть тАЬшоковоi терапiiтАЭ в Польщi на початку 90-х рокiв ХХ ст.
90. Регiональнi вiдмiнностi у здiйсненнi ринкових реформ у Польщi у 90-i рр. ХХ ст.
91. Сучаснi тенденцii соцiально-економiчного розвитку Японii.
92. Технологiчнi ресурси свiтового господарства та iх роль.
93. Товарна та географiчна структура мiжнародноi торгiвлi у постсоцiалiстичних краiнах.
94. Експортна модель АПК США.
95. Особливостi прояву конфлiктного характеру протiкання процесу транснацiоналiзацii.
96. Специфiка органiзацii ринкового господарства Францii.
97. Фактори економiчного зростання у краiнах тАЬтретього свiтутАЭ: характернi риси та специфiка.
98. Суть лiбералiзацii економiки краiн Латинськоi Америки у 80-х тАУ 90-х рр. ХХ ст.
99. Форми здiйснення процесу iнтернацiоналiзацii капiталу (на прикладi постiндустрiальних краiн).
100. Форми та напрями регiоналiзацii промислово розвинутих краiн.
101. Характеристика рiвнiв розвитку субрегiонiв Африки. Фактори, що iх визначають.
102. Характернi риси i напрямки структурноi перебудови в окремих краiнах Центральноi та Схiдноi РДвропи.
103. Характернi риси та особливостi процесiв перемiщення факторiв економiчного розвитку (трудовi ресурси i капiтал) в межах свiтового господарства.
104. Прiоритет сервiсних галузей в економiцi США.
105. Система найважливiших показникiв розвитку свiтовоi економки в цiлому.
106. Дефiцит бюджету. Утворення та зростання державного боргу у рiзних типах краiн.
107. Вплив дiяльностi ТНК на соцiально-економiчний розвиток краiн iх базування.
108. Вплив розвитку спецiалiзацii i кооперування на посилення взаiмозалежностi нацiональних економiк.
109. Змiни цiлей та прiоритетiв державного регулювання економiки ФРН у повоiнний перiод.
110. Вплив мiжнародноi економiчноi iнтеграцii на економiку краiн-учасниць.
111. Основнi напрямки державного регулювання економiки США у 80-тi роки ХХ ст.
112. Особливостi економiчноi структури краiн, що розвиваються.
113. Рiвнi та динамiка iнтеграцiйних процесiв в Латинськiй Америцi.
114. Еволюцiя та нацiональна специфiка розвитку iнтеграцiйних процесiв у краiнах Центральноi та Схiдноi РДвропи.
115. Модель тАЬсоцiального ринкового господарстватАЭ у ФРН: особливостi функцiонування та трансформацii у другiй половинi ХХ ст.
116. Тенденцii розвитку зовнiшньоекономiчних зв'язкiв ФРН.
Алфавитный список вопросов.
ВзаiмозвтАЭязок економiчноi i соцiальноi полiтики КНР у 90-тi роки ХХ столiття56
Вплив мiжнародноi валютно-фiнансовоi с-ми на постсоцiалiстичнi краiни.30
Вплив мiжнародноi економiчноi iнтеграцii на краiни, що розвиваються.8
Вплив прямих iноземних iнвестицiй на розвиток краiн латинськоi Америки.19
Галузева трансформацiя економiки Китаю у 80-90 рр.5
Глобалiзацiя та регiонолiзацiя як основнi тенденцii розвитку свiтового госп-ва на сучасному етапi.6
Дефiцит бюджету. Утворення та зростання державного боргу у рiзних типах краiн.106
Динамiка зовнiшньоекономiчних звтАЭязкiв КНР у 90-тi рр. ХХст.: причини та наслiдки.88
Диспропорцii у галузевiй i терито-рiальнiй структурi господарства РЖталii.62
Диференцiацiя та нерiвномiрнiсть розвитку краiн що розвиваються 12
Диференцiацiя та нерiвномiрнiсть розвитку промислово розвинутих краiн.13
Еволюцiйна стратегiя РДС щодо постсоцiалiстичних краСШн РДвропи.65
Еволюцiя мiжнародноi валютно-фiнансовоi системи в останнi десятирiччя.14
Еволюцiя та нацiональна специфiка розвитку iнтеграцiйних процесiв у краiнах Центральноi та Схiдноi РДвропи.114
Економiчне становище краiн Тропiчноi Африки.15
Економiчний потенцiал краiн СНД,.16
Економiчнi реформи у госп-вi Чехii i Словаччини.17
Експортна модель АПК США.94
Етапи розвитку мiжнародного спiвробiтництва. Форми i типи мiжнар. Спiвробiтництва (на прикладi краiн членiв РДС).32
Загальнi i специфiчнi риси iндустрiалiзацii с/г( на прикладi США i ФРН).41
Закономiрнiсть розвитку свтового господарста на сучасному етапi.21
Зовнiшнi фактори розвитку краiни, що розвиваються (на прикладi краiни Пiвнiчноi Африки).22
Зовнiшньоекономiчна експансiя в США. Суперечнiсть мiж США та iншими свiтовими центарми.23
Зрушення у галузевiй структурi економiки РЖндii у другiй половинi XX ст .4
РЖсторичний процес формування свiтовогогос-ва. Етапи розвитку свiт гос-ва.25
Китайськi реформи:напрями, особливостi, наслiдки.26
КритерiСШ, за якими проводиться порiвняння моделей економ. розвитку краСШн.72
Людськi ресурси свiтового господарства. Поняття людського капiталу.28
Масштаби та динамiка мiжнароднноi торгiвлi.11
Методи i наслiдки широкомасштабного державного регулювання соц.-екон. Полiтики РЖндii.29
Мiжнародна спецiалiзацiя господарства Францii.66
Мiжнародний науково - технiчний обмiн як динамiчний елемент функцiональноi структури свiтовоi ек-ки.33
Мiсце Францii у всесвiтньому господарствi та РДС.34
Мiсце ФРН у всесвiтньому господарствi та РДС.35
Нерiвномiрнiсть економiчного розвитку регiонiв США.46
Нерiвномiрнiсть розмiщення та споживання сировинних ресурсiв.45
Осн.хар-ки пол. тАЬВiдкритостi зовн.свiту тАЬ, що здiйсн.в Китаi з поч.90-х р.20ст.73
Основнi види мiжнародного кооперування розвинутих краiн свiту в галузi машинобудування (80-тi тАУ 90-тi рр ХХст).38.
Основнi галузi застосування iнвестицiй у розвинутих краiнах у 80-х тАУ 90-х рр ХХ ст.39
Основнi напрями i характернi риси ЗЕД промислово розвинутих краiн.48
Основнi напрямки переходу до ринковоi економiки.Суть концептуальних змiн в економiчнiй полiтицi.49
Основнi напрямки розвитку ЗЕД краiн СНД.50
Основнi ознаки пром. розвинутих краiн.52
Основнi риси соц.-ек. моделi Китаю.53
Основнi типи та моделi розитку промислово розвинутих краiн.55
Особливостi галу-зевоi структури Пiв-нiчноi РДвропи.57
Особливостi зовн. торгових зв. краiн Латинськоi Америки.60
Особливостi зовнiшньоекономiчних звтАЭязкiв в економiцi ФРН.67
Особливостi процесу адаптацii краiн Схiдноi i Пiвденно-Схiдноi Азii до свiтового господарства у 70-х ― 90-х рр. ХХ ст.10
Особливостi та наслiдки ек. зростання Пiвд. Кореiв останнiй чвертi ХХст.59
Особливостi товарноi структури та географii зовнiшньоi торгiвлi Японii.64
Переваги i недолiки радикальноi i поступовоi моделей переходу до ринковоi економiки.71
Позитивнi i негативнi наслiдки глобалiзацii.75
Поняття та значення iнформацiйних ресурсiв свiтового господарства.24
Природно-ресурсний потенцiал краiн,що розвиваються.78
Природно-ресурсний потенцiал Канадди i його вплив на стр-ру зовн.Екон. ЗвтАЭяз.77
Причини i наслiдки процесу iнформатизацii свiтового господарства.40
Причини та наслiдки фiнансових криз у свiтi в 90-тi рр. XXст.1
Прiоритет сервiсних галузей в економiцi США.104
Прiоритети екон.пол. та стратегii США на сучасному етапi.79
Процеси диференцiацii i нерiвномiрностi соц-екон роз-у серед кр., що розвив-ся.80
Процеси диференцiацii та нерiвномiрн-тi соц-екон розвитку серед розвинутих кр.свiту.81
Регiональнi вiдмiнностi у здiйсненнi ринкових реформ у Польщi у 90-i рр. ХХ ст.90
Рiвнi та динамiка iнтеграцiйних процесiв в Латинськiй Америцi.113
Роль Бразилii в економiчному розвитку латиноамериканського регiону.84
Роль держави в економiцi Японii.85
Сис-ма органiзацii пiдприiмництва в Япо-нii.61
Скандинавська модельтАЭ економiчного розвитку краiн Пiвнiчноi РДвропи.86
Стратегiя екон.розвитку кр. Сх. Та Пд-Сх. Азii.82
Структура економiки краiн Тропiчноi Африки.68
Структура зовнiшньоекономiчних звтАЭязкiв Великобританii.87
Структура зовнiшньоекономiчних звтАЭязкiв Японii.69
Структура ресурсного потенцiалу св.екон.76
Сутнiсть тАЬшоковоi терапiiтАЭ в Польщi на початку 90-х рокiв ХХ ст.89
Сучасна модель економiчного розвитку Латинськоi Америки.2
Сучаснi тенденцii соцiально-економiчного розвитку Японii.91
Технологiчнi ресурси свiтового господарства та iх роль.92
Товарна та географiчна структура мiжнародноi торгiвлi у постсоцiалiстичних краiнах.93
Фактори динамiки економiчного зростання Японii в останнiй чвертi ХХ ст.42
Фактори економiчного зростання Китаю у 80-90рр. 20ст.20
Форми та напрями регiоналiзацii промислово розвинутих краiн. 100
Характеристика валютно-фiнансових ресурсiв свiту та iх розмiщення.46
Характеристика економiчноi моделi ФРН.,47
Характеристика моделей iндустрiалiзацiСШ краСШн, що розвиваються .36
Характеристика основних етапiв економiчноi реформи КНР.9
Характеристика рiвнiв розвитку субрегiонiв Африки. Фактори, що iх визначають.101
Характеристика фiн-кред. с-ми ФранцiСШ. 70
Характеристика циклiв динамiки свiтовоСШ економiки37
Характернi змiни у структурi промисловостi США.63
Характернi риси i напрямки структурноi перебудови в окремих краiнах Центральноi та Схiдноi РДвропи.102
Характернi риси мiжнародноi торгiвлi розвинутих краiн (ПРК) та краiн, що розвиваються(КщР): новiтнi тенденцii 90-х рр ХХст.31
Характернi риси ринковоi економiки у постсоцiалiстичних краiнах. 3
Характернi риси свiтових економiчних криз 1974―1975 рр. та початку 80-х тАУ 90-х рокiв ХХ ст. 43
Характернi риси та особливостi процесiв перемiщення факторiв екон. розвитку (трудовi ресурси i капiтал) в межах свiтового господарства.103
Характернi риси трансформацiйноi моделi ек. Угорщини у 90-тi роки.58
Х-ка провiдних галузей нац. Е-ки кр-ни Францii.27
Х-ка этапов межд научно-тех обмела.18
1.Причини та наслiдки фiнансових криз у свiтi в 90-тi рр. XXст.
Першою фiнансовою кризою, що була продуктом новiтньоi свiтовоi фiнансовоi системи, стала криза в Мексицi 1995 р. Вона виявилась тут не просто хворобою, а справжньою катастрофою, поставивши краiну перед загрозою краху всiii екоВнномiки. Це мало б руйнiвний вплив на весь Американський конВнтинент. Для подолання кризи в Америцi 20 млрд дол. було надано з Фонду валютноi стабiлiзацii, 25 млрд тАФ. iз спецiального пулу для пiдтримки американських iнвесторiв. РЖ це тiльки у сферi акцiйного капiталу. Збитки власникiв облiгацiй i нерухомостi значно збiльшують цю суму.
Пiд час розгортання фiнансовоi кризи в Японii у свiтi переваВнжала думка, що вона матиме найвагомiшi негативнi наслiдки тiльки у краiнах Пiвденно-Схiдноi Азii i дуже незначною мiрою вiдiб'iться на США, Латинськiй Америцi, Захiднiй РДвропi, переВнхiдних економiках. РЖ справдi, пiсля Японii криза дуже вiдчутно вразила Корею, Таiланд, Малайзiю, РЖндонезiю.
Уже влiткутАФвосени 1998 р. дедалi частiше стало чути авторитетнi думки, що ВлазiйськаВ» хвороба може поширитися на весь свiт. Вибух фiнансовоi кризи в Росii в серпВннiтАФвереснi 1998 р. прискорив подii. РЖнфекцiйний процес уже досяг Латинськоi Америки. Бразилiя пiдвищила норму вiдсотка до 50 %, щоб ослабити негативнi тенденцii в економiцi. Колумбiя здiйснила девальвацiю своii валюти. Кризовi явища загрожували стабiльностi РДВС.
Таким чином, фiнансова криза поширювалась на всю глобалiзовану фiнансову систему.
Процес розгортання фiнансовоi кризи стосуiться насамперед компВнлексу ВлпозикодавецьтАФпозичальникВ». На думку бiльшостi аналiВнтикiв, за умов розгортання фiнансовоi кризи як позикодавцi, так i боржники в краiнах, що змушенi звертатися за пiдтримкою до Мiжнародного валютного фонду (МВФ), мають умiло й диплоВнматичне пом'якшувати славнозвiснi ВлкондицiоналiтiсВ» (обов'язВнковi умови, якi маi виконувати краiна тАФ реципiiнт допомоги вiд МВФ), що передбачають жорстку макроекономiчну полiтику. Загалом полiтики багатьох краiн вважають, що кредити, наданi на здiйснення програм МВФ, спроможнi завдати бiльше шкоди, анiж принести користi.
Швецiя, Фiнляндiя, НорВнвегiя i ВлнайпрозорiшимиВ» краiнами щодо дiяльностi банкiв, фiВннансових iнституцiй. А проте за останнi десятирiччя у цих краiнах сталися найглибшi кризи iх фiнансових систем. РЖ навпаки, вiдомо, що система iнформацii, контролю у нiмецькiй фiнансовiй системi даi вкрай обмежену iнформацiю про ii iнститути та дiяльнiсть. За обсягом ii не порiвняти з iнформацiiю про американськi та бриВнтанськi фiрми. Однак Нiмеччина тАФ одна з краiн, де в останнi часи не було великих банкiвських та фiнансових криз. До речi, портфель нiмецьких банкiв i таким же диверсифiкованим, як i англосаксонських фiнансових установ.
Загалом слiд визнати, що на нинiшньому етапi iмунiтету щодо .фiнансовоi кризи не маi нi свiтова фiнансова система, нi фiВннансова система будь-якоi краiни. Це, однак, не означаi, що слiд вiдмовитись вiд економiчного регулювання у сферi мiжнародних i нацiональних фiнансiв.
Нинi дедалi бiльше утверджуiться переконання, що без регуВнлювання i контролю мiжнародних потокiв капiталiв украй важко запобiгти кризовим явищам, а тим бiльше зменшити збитки вiд iхньоi дii.
У свiтi пануi майже всезагальна конвертованiсть валют iз поВнточних рахункiв. А тому МВФ виявляiться просто непотрiбним розвинутим ринковим краiнам. Тож його парафiя тАФ в основному краiни, що розвиваються, i краiни з перехiдними економiками. Економiчний застiй в Украiнi й Росii, якi дружньо спiвпрацюють iз МВФ i Свiтовим банком (СБ), на тлi Китаю, який без сприяння МВФ затьмарив своiми успiхами найкращi перехiднi економiки, свiдчить про недостатню ефективнiсть допомоги МВФ.
Таким чином, свiтова фiнансова система й у XXI ст. розВнвиватиметься через суперечностi мiж ii дедалi глобальнiшим хаВнрактером i iнтересами держав, регiонiв, ТНК. Актуальними залиВншаться проблема iнтеграцii всiх елементiв свiтовоi економiки, а також потреба ii зв'язку з реальною економiкою, виробництвом, нейтралiзацii фiнансових криз.
2. Сучасна модель економiчного розвитку Латинськоi Америки.
Краiни ЛА тАУ 33 сувереннi держави та деякi залежнi держави. Притаманна багатоукладнiсть економiки. У сiльському господарствi ця особливiсть проявляiться у збеВнреженнi латифундизму та пов'язаних з ним рiзних форм докапiталiстичних аграрних вiдносин. Лише в Чилi, Панамi та на Кубi, частково у Мексицi латифундизм лiквiдовано. Крiм того, у сiльському господарствi багатьох краiн активно розвиваються капiталiстичнi виробничi вiдносини з найманою працею, дiють великi монополii. У деяких краiнах створено кооперативнi та державнi госпоВндарства.
Певна багатоукладнiсть спостерiгаiться i в промисловосВнтi. Майже половину робочоi сили регiону становлять ремiсВнники, робiтники кустарних пiдприiмств або невеликих фабрик, якi всi разом виробляють менше 8% вартостi промисловоi продукцii. Поряд з цим iснують великi промиВнсловi пiдприiмства, що належать мiсцевому капiталовi, державi та iноземним монополiям. Значна питома вага архаiчних укладiв у мiстi й на селi виключаi певну частину населення з активних товарно-грошових вiдносин, звужуi внутрiшнiй ринок, гальмуi розвиток господарства.
Ще одна негативнах риса сучасноВнго господарства ЛА краiн, якоi багатьом iз них не вдаiться подолати, полягаi у монопродуктовостi спецiалiзацii. Монополiя на землю та iншi природнi ресурси, що зберiгаiться за привiлейованими верствами суспiльства, обмежений внутрiшнiй ринок i часто недостатнiй розвиток сучасноi обробноi промисловостi тАФ все це iстотнi фактори, що спричиняють традицiйну орiiнтацiю нацiональних госВнподарств на ринки розвинутих краiн. Звичайно, розвиток в окремих краiнах обробноi промисловостi в останнi роки дещо сприяв подоланню вузькоi спецiалiзацii.
Спiльною проблемою для всiх без винятку краiн ЛатинВнськоi Америки залишаiться уже згадувана залежнiсть вiд iноземного капiталу. На краiни Латинськоi Америки на початку 90-х рокiв припадало близько 48% усiх прямих закордонних iнвестицiй краiн, що розвиваються, в цiлому. Левова пайка прямих закордонних iнвестицiй надходить у Латинську Америку iз США тАФ 45% iнвестицiй у краiни регiону, Великобританii тАФ майже 19, Японii тАФ понад 18%. РЖндустВнрiалiзацiя з участю iноземного капiталу i iстотною ознакою залежного становища Латинськоi Америки тАФ наукового, технологiчного, патентно-лiцензiйного.
Гострою залишаiться проблема зовнiшнього боргу, якою також заклопотанi всi без винятку краiни Латинськоi АмеВнрики. За роки Влвтраченого десятилiттяВ» зовнiшнiй борг Латинськоi Америки зрiс вiд 221 млрд дол. у 1980 р. до 441 млрд дол. у 1990 р. Тенденцiя до його зростання зберiгаiтьВнся, i вже 1992 р. зовнiшнiй борг сягав 459 млрд дол. Тягар лише обслуговування такого боргу значно перевищуi економiчнi та фiнансовi можливостi регiону.
В економiцi Латинськоi Америки досить сильнi позицii маi державний сектор. У деяких краiнах держава контролюi iнфраструктуру, великi нафтовi, металурВнгiйнi, хiмiчнi пiдприiмства, водночас ii позицii слабкiшi у машинобудуваннi, електротехнiчнiй, радiоелектроннiй та iнВнших галузях, що визначають науково-технiчний прогрес. Великi державнi пiдприiмства дiють у металургiйнiй промиВнсловостi та в машинобудуваннi Аргентини, Бразилii, МекВнсики. В Аргентинi до державного сектора належать також головнi потужностi м'ясохолодобойноi промисловостi, що i однiiю з провiдних галузей економiки цiii краiни. Значною i частка державних капiталовкладень у провiднi галузi економiки та в iнфраструктуру. На частку держави припаВндаi вiд 40 до 50% валових капiталовкладень у Болiвii, Перу, Еквадорi, вiд 30 до 40% тАФ в Колумбii, Уругваi.
Одна з основних особливостей сучасного економiчного розвитку регiону полягаi в тому, що вiн продовжуi залишатися периферiйною частиною свiтового госпоВндарства i перебуваi в багатостороннiй залежВнностi вiд провiдних промислових центрiв. З одного боку, Латинська Америка маi досить сприятливi умови для всеВнбiчного економiчного розвитку. Вона володii значними людськими ресурсами. В ii розпорядженнi величезнi масиви родючих земель. Загальна площа сiльськогосподарських угiдь сягаi 1546 млн га, щоправда, землi, якi обробляються, становлять лише 8% цiii площi. Надра Латинськоi Америки багатi на великi запаси рiзноманiтноi мiнеральноi сировини. Це даi змогу регiоновi посiдати провiдне мiсце у свiтi за низкою показникiв: на Латинську Америку припадаi вiд 30 до 50% свiтового виробництва срiбла, сурми, вiсмуту, молiВнбдену, мiдi, залiзноi руди, олова; вiд 20 до 30% свiтового виробництва бокситiв, сiрки, цинку, марганцю, свинцю; вона посiдаi помiтне мiсце у виробництвi золота, нiкелю, хрому, фосфатiв, вольфраму тощо. Латинська Америка баВнгата всiма видами енергоносiiв. Деякi краiни регiону, зокреВнма Бразилiя, Мексика, Аргентина, за рiвнем економiчного розвитку можуть бути зарахованi до нових iндустрiальних краiн, а за окремими показниками наближаються до висо-корозвинутих держав свiту.
Однiiю з провiдних галузей економiки багатьох краiн Латинськоi Америки i гiрничовидобувна промисловiсть. В цiлому ж гiрничовидобувна промисловiсть розвиВнваiться нерiвномiрно, а ii питома вага у промисловому виробництвi Латинськоi Америки тримаiться на рiвнi 15тАФ 16%. Особливiстю i також залежнiсть гiрничовидобувноi галузi вiд iноземного капiталу
3. Характернi риси ринковоi економiки у постсоцiалiстичних краiнах.
До краiн з перехiдною ек-кою вiднос-ся 14 пост. соц-х кр-н, за виключенням КНДР i Куби та 15 пострад-х кр. Умовно iх подiл. на: 1 група: Краiни Центр-i та Сх. РДвропи.найв. ВВП=12т.дол, найн. ВВП=4660 дол. Чехiя, Польща, Словаччина, Угорщина, Словенiя, Естонiя тАУ 1-а хвиля iнтеграцiя до РДС.
2 група: Болгарiя, Литва, Латвiя, Румунiя. 2-а хвиля до РДС. Вiд 3,5 т. до 4,4т. дол. ВВП.
3 група: краiни колишнього СРСР
4 група: Азiатськi краiни: Монголiя, Китай, Вiтнам.
Заходи переходу до ринковоi ек-ки: 1. Припинення планового керiвництва. 2. Приватизацiя держмайна. 3. Стимулювання розвитку малого та середнього бiзнесу. 4. Змiна структури вир-ва (зменш. Питомоi ваги базових галузей). 5. Розширення ринковоi iнфраструктури. 6. Цiнова лiбералiзацiя. 7. Вiдмiна валових обмежень. 8. Реприватизацiя (Угорщина, Чехiя, Польща, краiни Балтii).
Негативнi наслiдки: зменш. ВВП реального, збiльш. Рiвня безробiття, зубожiння широких верств нас., деквалiфiкацiя трудових ресурсiв.
Перехiднимими називаiмо такi економiки, якi перебуВнвають у процесi великомасштабних змiн, що ведуть до iншоi, стабiльноi економiки. Перехiд маi наперед визначену кiнцеву мету тАФ ринкову економiку та парламентську демоВнкратiю. Як очевидне сприймаiться те, що полiтичне керiвВнництво краiн, якi розпочали перехiд, прагне вiдiйти i зректись староi, соцiалiстичноi системи.
У 1989тАФ 1991 рр. перехiд трактувався як скасування державою панування комунiстичноi партii та марксистсько-ленiнськоi iдеологii, припинення планового керiвництва економiкою з одного центру i впровадження нових правил економiчноi поведiнки. Внаслiдок цього розпочнеться швидкий перехiд вiд штучноi полiтизованоi соцiалiстичноi системи до природноi ринкоВнвоi економiки, де вiльнi конкурентнi цiни й приватна власнiсть визначатимуть поведiнку пiдприiмств, людей як виробникiв i споживачiв.
Новi, ринковi форми економiки, заснованi на приватнiй власностi, враз не зможуть заповнити соцiально-економiчВнний вакуум, який виникаi. РЖ можна припустити, що свiдоВнмо породжена економiчна нестабiльнiсть буде продовжуваВнтись i змiнюватись новими ii формами. Такий тип економiВнчного розвитку демонструють багато краiн Влтретього свiтуВ».
З цього випливаi, що водночас iз нормативним визнаВнченням перехiдних суспiльств, якi характеризуються систеВнмними змiнами, що ведуть вiд небажаного соцiалiзму до бажаноi ринковоi економiки та парламентськоi демократii, i мiсце i для позитивного визначення, а саме, що перехiднi суспiльства вiдходять вiд соцiалiстичноi економiки. Однак далi аналiзуiться процес переходу в усiй його складностi й тривалостi. У цьому визначеннi не конкретизуiться кiнцева мета переходу. Втiм, iз збiльшенням тривалостi розвитку перехiдних суспiльств збiльшуються рiзниця, розходження щодо характеру економiки й суспiльства, яке формуiться в результатi переходу. Стають бiльш зрозумiлими i з'ясовуюВнться тi чинники у iх множинностi, рiзноспрямованостi й рiзнотривалостi, якi формують економiку, що ii вибудовуi процес переходу. Однак не можна сказати, що перехiд маi якийсь рубiж, за який вiн не може вийти. Твердження, що бiльшiсть достеменно перехiдних економiк вже пройшли стадiю iндустрiалiзацii, населення цих краiн маi значний рiвень освiченостi, такi краiни, як Украiна, Росiя, Чехiя та iншi, мають розвиненi галузi науково-дослiдних i проектно-конструкторських робiт. Дослiдження показали, що чимало пiдприiмств цих краiн потенцiйно конкурентоспроможнi на свiтових ринках. Загалом населення даних краiн пiдтримуi основнi цiнностi, якi формують Влдух iндустрiальноi цивiлiВнзацiiВ». Це не даi змоги вважати iх краiнами, що розвиваюВнться. Водночас взятi в сукупностi в середньому найважливiВншi показники перехiдних економiк поступаються перед вiдповiдними даними розвинутих ринкових систем, взятих у цiлому. Данi економiчнi системи грунтуються на ринковому господарюваннi рiзного рiвня зрiлостi. Приватний сектор у них i головною частиною економiки, а у краiн, що розвиВнваються, тАФ якщо не головною, то легiтимною i важливою частиною економiки. Фiрми-пiдприiмства у цих регiонах схильнi переважно однаково реагувати на ринковi сигнали, хоч, щоправда, i значнi розходження у межах цього типу поведiнки. Перехiднi суспiльства мають дедалi зростаючий приватВнний сектор.
Економiка передбачаi перебудову промислоВнвостi та сiльського господарства, формування новоi сфери послуг, впровадження нових технологiй, спираючись на модернiзованi галузi науково-дослiдних i проектно-конструВнкторських робiт. Сюди входить також створення iнфраструВнктури для ринковоi економiки, включаючи потрiбнi для неi полiтичну, управлiнсько-органiзацiйну, правову, морально-культурну сфери. Реструктуризацiя охоплюi й перебудову освiти, культури, реконструкцiю мiст i змiну iхньоi ролi у суспiльствi, впровадження дiйових пiдходiв до регiональноi та соцiально-економiчноi нерiвностi. Перебудова й полiпВншення довкiлля теж i одним iз найважливiших завдань економiчноi реструктуризацii. Вона веде до закриття збитВнкових та неконкурентоздатних пiдприiмств, модернiзацii старих i виникнення нових пiдприiмств iз сучасним менеВнджментом. Виникнення нових галузей, розбиття монополii й поява численних малих та середнiх пiдприiмств разом iз формуванням сучасноi сфери комунiкацii, транспорту, фiВннансових послуг у сукупностi з усiм попереднiм мали забезпечити матерiально-продуктивнi та органiзацiйнi осноВнви для збалансованоi економiки, здатноi безперервно екоВнномiчно зростати та пiдвищувати добробут.
4. Зрушення у галузевiй структурi економiки РЖндii у другiй половинi XX ст .
РЖндiя належить до групи нових iндустрiальних краiн (НРЖК). РЖндiя тАУ лiдер Пiвденно-Азiатського регiону, входить у першу десятку промислово розвинутих держав у свiтi. Проте обсяг ВВП на душу населенняне перевищуi 300 дол., а 40% населення краiни живе нижче рiвня бiдностi. Переважна частина його задовiльняiться лиш елементарними життiвими потребами. Постiйний попит на промисловi товари, а також на житло й послуги предявляють 100-150 млн. чол , що гостро обмежуi розмiри внутрiшнього ринку i можливостi розвитку сучасних галузей економiки. Проблема голоду далека вiд вирiшення. Кiлькiсть офiцiйно безробiтних перевищуi 50 млн.
тАЬЗелена революцiятАЭ в РЖндii триваi вже 30 рокiв, але середньодушове споживання продуктiв харчування у краiнi маi тенденцiю до зменшення. РЖндiя тАУ це найкрупнiший на планетi виробник i експортер чаю i спецiй. РЖндiя тАУ найкрупнiша аграрна краiна, але резервнi територii невеликi.
Подолати економiчну вiдсталiсть серед краiн регiону вдалося тiльки РЖндii, де переважним джерелом фiнансування i зовнiшнiй ринок капiталiв. Зовнiшнiй борг РЖндii оцiнюiться приблизно в 60 млрд дол., маi в цiлому сприятливу струкВнтуру, бо сформований на 3/5 з пiльгових позик.
РЖз трьох головних агентiв технологiчних ресурВнсiв (iнновацii, iнноватори, наукомiсткi продукти працi) у краiнах Пiвденноi Азii можна говорити про iхню вiдносну розвиненiсть тiльки в РЖндii. Недостатнi фiнансування - до 0,6% ВНП. РЖснуi розвиток переважно фундаментальних дослiдiв - космос, атомна енергетика, бiотехнологiя.
ВнСутнiсть постколонiальноi господарськоi еволюцii в РЖндii складаi процес iндустрiалiзацii. Це розглядаiться як генеральний напрям формування економiчного росту, лiквiдацii вiдсталостi й залежностi.
У контекстi даноi стратегii державi вiдводилась трiада прiоритетних напрямiв дiяльностi:
-централiзоване планово-господарське регулювання вiдВнтворюваних процесiв;
- формування державного сектора економiки;
- пiдтримка нацiонального приватного капiталу. Цi напрями етатизму в подальшому зумовили основний змiст, характер розвитку та полiтику iндустрiалiзацii.
Для комплексного економiчного аналiзу регiональних процесiв показовим i досвiд РЖндii в пошуку науково адаптиВнвних моделей суспiльного ладу та господарського розвитку. Для РЖндii вона визначилась як Влсуспiльство демократичного соцiалiзму, матерiальний базис якого формуiться переважВнно державним виробничим комплексом в умовах регульоваВнноi дii ринкових механiзмiв, множинностi форм власностi та демократичних правових нормВ». Соцiалiзм тут розглядаiВнться не як економiчна доктрина, а як фiлософiя життя тАФ така собi уявна гармонiя розвитку суспiльства i природи, рiвнiсть людей тощо.
Вибраний РЖндiiю шлях i досить результативним i контВнрастуi з досягненнями iнших краiн регiону. На вiдмiну вiд них РЖндiя стаi Влчленом клубуВ» нових iндустрiальних краiн, тут створюiться цiлiсний народногосподарський комплекс, а основне джерело коштiв на цiлi iндустрiалiзацii формуi мобiлiзацiя внутрiшнiх, а не зовнiшнiх ресурсiв (тобто ендогенний характер нагромадження).
Змiстова i складова етатиськоi полiтики, заходи по ii практичнiй реалiзацii багато в чому подiбнi для краiн регiону, хоча i в цьому РЖндiя пiшла далi. Зокрема, держава взяла на себе вироблення та здiйснення загальнонацiональВнних програм i планiв iндустрiалiзацii й суспiльного впорядВнкування. Планування стало осьовою константою економiчВнного передбачення та управлiння. В краiнi функцiонують рiзного ступеня диверсифiкацii структури загальнонацiоВннальних i регiональних органiв адмiнiстративного i фiнанВнсово-iнвестицiйного регулювання та контролю. Дiють мехаВннiзми економiчних регламентуючих засобiв i методiв стимуВнлювання бажаних та гальмування небажаних господарських процесiв i тенденцiй.
Створено державний сектор економiки як матерiальну базу активного втручання держави в процес суспiльного вiдтворення, його пiдвалини були закладенi в першi десятиВнрiччя незалежностi, коли нацiональний приватний капiтал перебував в стадii становлення, не маючи достатнiх ресурсiв i можливостi для спорудження капiталомiстких пiдприiмств iз довгими термiнами окупностi та невизначеною кон'юнкВнтурою.
В РЖндii держсектор створювався переважно за рахунок вводу нових об'iктiв (виняток становить масштабВнне одержавлення банкiв на початку 70-х рокiв). Тут зосереВнджена бiльшiсть великих пiдприiмств базових галузей екоВнномiки. Контролюючи процеси концентрацii та централiзаВнцii виробництва й капiталу, держава забезпечила собi моноВнпольнi позицii у:
1) промисловостi тАФ видобуток вугiлля, нафти, нафтопеВнреробка, виплавка чавуну й ста
Вместе с этим смотрят:
9 сочинений для 9 класса /english/
A Farewell to Arms
A history of the english language
About England
Accommodation in St.Petersburg