Обучение детей письму \укр\

Обучение детей письму

ПЛАН

Вступ......................................................Частина 1 . Загальне визначення письма,

як вид мовленнiвоi дiяльностi........................

1.1 Загальне визначення письма..........................

1.2 Лiнгвопсихологiчнi особливостi письма.................

1.3 Цiлi та принципи навчання письма....................

Частина 2 . Методи та прийоми навчання письма

на початковому етапi...............................

2.1. Лiнгвiстичний матерiал для письма..................

2.2. Типологiя вправ для навчання письма................

2.3. Навчання графiки.................................

2.4. Навчання орфографii..............................

Висновки..................................................

Бiблiографiя.................................................

ВСТУП

На сучасному етапi навчання iноземнiй мовi письмо вiдiграi одну з важливих ролей, презентуючи в цiлому iншi види мовленнiвоi дiяльностi : аудiювання , говорiння i читання , з якими воно дуже тiсно повтАЩязане , являючи собою рецептивно-репродуктивний механiзм вiдтворення iноземноi мови. Письмо i потужним фактором прискореного розвитку людства, тому йому належить визначна роль на зламi тисячолiть створювати та зберiгати духовнi , а через них i матерiальнi цiнностi.

Наприкiнцi 20 ст. проблемою навчання письма замалися такi вiдомi методисти радянського перiоду, як РЖ.Л. Бiм, С.Ф. Шатiлов, Г.В. Рогова,

Н.РЖ. Гез, В.Н. Рахманiнова, С.Ю. Нiколаiва.

Ефективнiсть процесу навчання письма залежить вiд правильного вибору вчителем методiв та прийомiв навчання письма, вiд правильного пiдходу до комунiкативних завдань.

Мета роботи . Основною метою цiii роботи i дослiдження. Осмислити та проаналiзувати науковi передумови та практичнi методи навчання письма на початковому етапi в школi, як основи подальшого навчання з метою оволодiння мовленнiвою дiяльнiстю.

ОбтАЩiкт. ОбтАЩiктом дослiдження курсовоi роботи i предмет навчання письма на початковому етапi, тому що це питання представляi собою практичний та теоретичний iнтерес.

Завдання роботи. Поставлена мета визначила необхiднiсть вирiшення наступних завдань :

- визначити роль письма в навчаннi нiмецькоi мови на початковому

етапi.

- розкрити особливостi навчання письма i специфiку навчального

матерiалу на початковому етапi

- дослiдити i проаналiзувати проблеми, що виникають в теорii та на практицi в звтАЩязку з навчанням письма на початковому етапi.

Для вирiшення поставлени завдань нами використовуiться ряд методiв дослiдження : збiр iнформацii, аналiз науковоi та методичноi лiтератури, iндуктивно-дедуктивний метод, метод кiлькiсноi та якiсноi обробки даних.

Наукова новизна роботи полягаi в тому, що робиться спроба осмислити цiлi та задачi навчання письма i сучаснi методи викладання.

Теоретичне значення : дослiдження полягаi в розширеннi iсистематизацii теоретичних знань i конкретизацiiособливостей навчання письма на початковому етапi .

Практична цiннiсть дослiдження полягаi у використаннi фактичного матерiалу у викладаннi основ нiмецького письма на початковому етапi.

Курсова робота складаiться з вступу, 2 частин, висновкiв, бiблiографiю,

та додатку.

У вступi визначаiться обтАЩiкт дослiдження, обТСрунтовуiться актуальнiсть дослiдження, розкриваiться наукова новизна, теоретичне та практичне значення виконаноi роботи.

У першiй частинi розглядаються питання загальноi теорii навчання письма на початковому етапi.

У другiй частинi розглядаються методи та прийоми навчання на початковому етапi.

У заключнiй частинi пiдсумовуються результати проведеноi роботи.

У додатку наводяться приклади вправ та iгор для введення та закрiплення навичок письма на початковому етапi.

Частина 1. Загальне визначення письма, як вид мовленнiвоi дiяльностi

1. 1. Загальне визначення письма

В життi кожноi людини письмо вiдiграi дуже важливу роль. Письмо тАУ видатне надбання людства, величезний здобуток кожного народу, кожноi людини , що оволодiваi писемнiстю. Воно використовуiться в рiзноманiтних галузях дiяльностi людини : в органiзацii виробництва, в науцi, культурi, засобах масовоi iнформацiii та звтАЩязку, в мiжнародних, полiтичних вiдносинах, у просвiтницькiй роботi. РЖсторики вказують на те , що письмо тАУ неперехiдна памтАЩять поколiнь, яка зберiгаi повiдомлення про подii та справи минулих вiкiв i тисячолiть.

Все написане називаiться текстом. Окремi тексти чи iх зiбрання набирають форму рукописiв, книжок, журналiв, газет, листiвок, плакатiв, оголошень, листiв, телеграм тощо. Письмовi тексти складають автори i користуються ними мiльйони читачiв.

Письмо i потужним фактором прискореного розвитку людства. Йому належить визначна роль у створеннi та збереженнi духовних, а через них i матерiальних цiнностей. Письмо маi iнтернацiональний характер. Воно продовжуi i розвиваi те, що було створено iншим народом. Так було в далекiй давнинi, те ж саме спостерiгаiться i зараз. Клинопис, який винайшли у давньому Шумерi, використовувався у Вавилонському царствi, в Асiрii, у стародавнiй Персii. Тобто клинописне письмо iснувало протягом багатьох вiкiв на великих територiях серед рiзних народностей. Багато сучасних систем письма створено на основi латинського алфавiту, який склався ще в античну давнину на основi захiдного рiзновиду старогрецького письма. Письмо не природне, а суспiльне явище, винахiд людини, яким користувались i користуються всi.

Письмо iнодi розглядають як особливу графiчну форму мови i навiть як писемне мислення. Рельiфне визначення письма можна дати, порiвнюючи його не змовою, а з мовленням. Як вiдомо, мовлення тАУ це мова в дii. Письмо нiби зупиняi мовленнiвий потiк, даi можливiсть тАЬслухати, чутитАЭ (тобто читати) сказане (тобто написане) в будь-який час. На цiй основi письмо розглядаiться як графiчна фiксацiя мовлення, точнiше тАУ тексту мовлення. Написання тАУ процес такоi фiксацii, письмовий текст тАУ ii результат. Письмо можна порiвнювати i з мовою. Мова тАУ це система засобiв спiлкування та правил iх вживання. Аналогiчно цьому письмо i системою письмових засобiв та правил iх використання [10:285].

В сучаснiй методичнiй лiтературi розрiзняють письмо та писемне мовлення. Деякi дослiдники використовують лише термiн тАЬписьмотАЭ, пiдкреслюючи його вузьке чи широке значення. Подiл цей повтАЩязаний з особливостями механiзму письма, що складаiться з двох етапiв :

- складання слiв за допомогою лiтер,

- формування письмових повiдомлень , до складу яких входять слова, словосполучення тощо.

Навчання письму (тобто навчання письму та письмовому мовленню) включаi роботу над технiкою письма (графiка, орфографiя, пунктуацiя) та над письмовим вираження думок на мовi , що вивчаiться (продукт письмового мовлення).

Графiка представляi собою сукупнiсть основних начертальних засобiв (букв, буквосполучень та дiакритичних знакiв) для зображення на письмi звукiв та звукосполучень даноi мови.

В будь-якiй мовi письмо являi собою сталу графiчну систему й менш за все пiддане змiнам. Орфографiя тАУ це система правил вживання письмових знакiв при написаннi слiв. Продуктивне писемне мовлення-це комплексне використання графiчних, орфографiчних, лексико-граматичних та стилiстичних засобiв для вираження думок та здiйснення комунiкацii . Графiчнi та лексичнi навички розвиваються на рiвнi лексичноi одиницi. ОбтАЩiктами вивчення письмового мовлення i речення, абзац та звтАЩязний текст. Письмове мовлення використовуiться як самостiйна форма спiлкування, однак оволодiння ним вiдбуваiться на базi звукового мовлення. А. М. Мiшковський вiдзначаi, що письмова мова нi для жодноi людини у свiтi не може бути рiдною мовою в буквальному розумiннi, слова тому що завжди i друга мова, яка наслаюiться на усну [5:276].

В учбовому процесi роль та мiсце письма визначаiться цiльовою направленiстю навчання iноземнiй мовi.

1. 2. Лiнгвопсихологiчнi особливостi письма.

З точки зору психологii протiкання письмовоi мови важке й рiзноманiтне. Письмове мовлення як спосiб формування та формулювання думок грунтуiться на використаннi лiнгвiстичних знакiв, закрiплених у нервових звтАЩязках кори головного мозку в виглядi зорових та рукомоторних образiв ,дiючих у сукупностi з слуховими та мовленнiворуховими. У людей , якi володiють грамотою, додатково до звукових, створюються графiчнi образи слiв. Зорово-графiчнi образи мають рукомоторнi паралелi, якi контролюються руховим механiзмом пишучоi руки. Психолiнгвiстичною основою письма i створення зорово-графiчних вiдбиткiв мовних знакiв та розвиток механiзму пишучоi руки.

Вмiти писати-значить графiчно правильно зображувати букви алфавiту: переводити звуки й звукосполучення в букви та буквосполучення, асоцiюючи при цьому звуковий, графiчний та кiнестезичний образи слова з його семантикою,

- значить орфографiчно правильно писати слова, словосполучення слiв та розставляти пунктуацiйнi знаки,

- значить оперувати мовними структурами, вмiти висловлювати своi думки в письмовiй формi.

Навчання письму складаiться з аналiтичноi роботи над звуком, буквою, складом, словом, словосполученням, реченням, абзацом та письмовим повiдомленням. Письмовi дii виконуються, як правило довiльно, при постiйнiй активностi думки.

Письмове мовлення заздалегiдь формуiться в думцi й передбачаi велику кiлькiсть розумових дiй та операцiй. Процес починаiться iз внутрiшнього мовлення, з складання програми майбутнього висловлювання. Вiн включаi розумову дiяльнiсть по вiдбору лексичних одиниць, органiзацii iх у граматично оформленi речення та обтАЩiднанню цих структур у великi вiдрiзки мовлення тАУ абзаци тАУ для виявлення логiчних зв*язкiв мiж окремими думками. Цей процес складаiться iз внутрiшньоi вимови й фiксацii мислено приготованого матерiалу на паперi, що потребуi автоматичного оперування звуко-графiчними асоцiацiями [9:86].

За кiлькiстю операцiй письмове повiдомлення складнiше усного . Однак при усному спонтанному висловлюваннi породження мовлення та його звукове вiдтворення синхронне, а тому потребуi повного автоматизму в оперуваннi лексичним та граматичним матерiалом. Труднощi письма полегшуються вiдсутнiстю браку часу у того, хто пише, що дозволяi виконувати упреджаючий синтез (продумування змiсту та форми майбутнього висловлювання) та ретроспективний аналiз написаного.

Можливiсть знаходити в памтАЩятi потрiбнi мовнi засоби для точного й ясного висловлювання думки, можливiсть користування словниками та iншими довiдниками придають тому, хто пише, впевненостi. В результатi постiйного тренування письмового висловлювання учнiв поступово набувають досвiду, процес знаходження слiв та структур вiдбуваiться швидше, навичка письма стаi стiйкою.

Як зазначаi А.Р. Лурiя , письмо з самого початку оволодiння ним i свiдомим актом, який довiльно будуiться в процесi спецiального свiдомого навчання. До того ж , усвiдомленiсть однаково притаманна утворюючiй ся та утворившiйся навичцi. На початковiй стадii навчання письму навiть на рiднiй мовi всi елементи, форми та другi способи, за допомогою який той, хто пише, позначаi потрiбний змiст, стають предметом його усвiдомлення. При використаннi iноземноi мови мiра усвiдомленостi та довiльностi без сумнiвно вище.

Завдяки обтАЩiднанню слухо-мовленнiворухових образiв внутрiшнього мовлення й зорово-рукомоторних образiв у актi письма забезпечуiться комплексне засвоiння знань. Створенi таким чином стiйкi асоцiацii сприяють бiльш ефективному сприйняттю, запамтАЩятовуванню та вiдтворенню матерiалу. Мiцнiсть запамтАЩятовуванню матерiалу, який використовуiться при письмi, забеспечуiться участю всiх аналiзаторi, поiднанням аналiзу та синтезу, усвiдомленiстю та довiльнiстю процеса письма. Засвоiнi шляхом письмових вправ графiчнi образи слiв та структури моделей речень легше впiзнаються при зоровому сприйняттi [12:268].

В письмовому мовленнi бiльш чiтко проявляiться лiнгвiстична природа звтАЩязного висловлювання. ЗвтАЩязне висловлювання, зазвичай, складаiться з кiлькох, логiчно та структурно повтАЩязаних мiж собою, речень. Письмове завдання забезпечуi формулювання iндивiдуального зв*язного висловлюваня вiдповiдно з рiвнем пiдготовки учнiв на певному етапi навчання мови, тому що виконання письмового завдання не обмежене часом та колективними формами аудиторноi роботи.

Результат письмовоi дiяльностi тАУ це дiйовий фактор, котрий робить письмо помiчником вихователя в боротьбi за мiцнi знання. Письмо удосконалюi усне висловлювання, сприяi формуванню навичок самоконтролю. Велика питома вага письма у домашнiй роботi з iноземноi мови не i випадковiстю. Цей факт пояснюiться психологiiю учнiв : вони зазвичай придiляють бiльше уваги виконанню завдань, нiж усних. При аудиторнiй роботi письмо - найбiльш економний, надiйний, ефективний та масовий спосiб контролю знань та рiвня володiння мовою.

1. 3. Цiлi та принципи навчання письма.

Як зазначаiться у Державному освiтньому стандартi з iноземних мов, володiння письмом передачаi досягнення елементарноi комунiкативноi компетенцii, яка забеспечуi учням вмiння реалiзувати навички писемного мовлення в найбiльш типових ситуацiях повсякденного спiлкування [6:18].

У вiдповiдностi з учбовою функцiiю засвоiння мови та комунiкативною функцiiю застосування мови в навчаннi письму необхiдно розрiзняти слiдуючи заiмообумовленнi цiлi :

- отримання знаньпро графiчну систему iноземноi мови та вмiння швидкоi калiграфiчноi реалiзацii нового звучання в мiру засвоiння нового алфавiту,

- навчання диференцiацii знакiв, котрi при однаковiй формi представляють рiзнi значення в двох мовах,

- придбання звички зтАЩiднувати збереження мовних знань з письмом, досягаючи цим бiльш високого ефекту закрiплення матерiалу,

- демонстрацiя в диктантах наскiльки правильно учнi можуть записати почуте,

- складання письмового повiдомлення на основi власного досвiду й оформлення його в виглядi листа,

- опис картини, речi, порядку, дiй,

- записування почутого або прочитаного у текстi, застосовуючи це як основу для послiдовних усних чи письмових переказiв, вiдповiдей на питання, та iн.

- виконання нотаток до докладiв та дискусiй.

В процесi навчання письма на початковому етапi в середнiй школi слiд дотримуватись наступних принципiв послiдовного та поетапного засвоiння матерiалу :

- для повiдомлення ще невiдомоi системи письма окремi графiчнi знаки слiд давати по черзi, з урахуванням певноi градацii складностей. Необхiдно застосовувати спецiальнi вправи для розвитку рукомоторних навичок,

- орфографiчнi та лексичнi знання слiд давати одночасно, щоб у учнiв вироблялась асоцiююча iднiсть компонентiв : значення тАУ звукова форма тАУ форма написання,

- закрiплення ; тренування для засвоiння iншомовних знань повиннi тiсно повтАЩязуватись з повторенням орфографiчних знань (переписування, письмове виконання завдань). Це вiдноситься перш за все до мовних одиниць при застосуваннi котрих очiкуються або передбачаiться,

- правила орфографii необхiдно пояснювати учням шляхом систематизацii та пояснення ними спiвпадаючих ознак даного класу явищ,

- письмовi вправи повиннi супроводжуватися iх повною перевiркою,

- короткi письмовi роботи тАУ як правило для контролю граматичних та лексичних знань, не повиннi перевищувати 10 хвилин,

- вправи та переписування на початковому ступенi мають привчати учнiв до специфiчноi форми написання iншомовних слiв,

- ретельно пiдiбранi диктанти (слова, вибiрковi й короткi) i придатнi форми вправ для закрiплення i контролю орфографiчних знань,

- в якостi системних та епiзодичних прийомiв закрiплення орфографiчних знань використовуються вправи в пiдборi та протиставленнi слiв з однаковими та рiзними орфографiчними елементами. Це сприяi поясненню орфографiчних категорiй та систематизацii словникового запасу,

- необхiдною передумовою того , щоб письмовi вправи сприяли подальшому розвитку орфографiчних навичок, i контроль та корекцiя [16:220].

Проаналiзувавши теоретичнi вiдомостi про письмо як вид мовленнiвоi дiяльностi, можна зробити наступнi висновки :

- в процесi комунiкацii письму надаiться менше уваги, нiж говорiнню, аудiюванню та читанню, але воно використовуiться як ефективний засiб розумiння, закрiплення, заучування ; використання лексичних i граматичних явищ,

- письму належить значна учбова функцiя, що зумовлюi пiдтримку процеса аудiювання, говорiння та читання, даi можливiсть одночасно здiйснювати iндивiдуальну продуктивну мовленнiву дiяльнiсть всiх учнiв, i рацiональним засобом контролю знань учнiв, вчить самоконтролю та самоперевiрцi.

Частина 2. Методи та прийоми навчання письма на початковому етапi

2.1.Лiнгвiстичний матерiал для письма

Лiнгвiстичний матерiал для письма являi собою, додаткову до звуковоi, знакову систему ; норму сполучуваностi ii елементiв. Графiчнi знаки виконують рiзноманiтнi iнформацiйнi функцii. Знаки найнижчого порядку (графеми) диференцiюють формальну сторону писемного мовлення аналогiчно фонемам в усному мовленнi. Знаки найвищого порядку (морфеми й лексеми) служать для передачi змiстовноi сторони висловлювання. В нариснiй системi розрiзняють основнi засоби вираження (алфавiт, знаки пунктуацii, абзац, пропуск) та другоряднi (курсив, розрядка, пiдкреслення, знаки параграфiв, розмiр та колiр лiтер). Первi вiдображають предметно-логiчний змiст, другi тАУ надають повiдомленню оцiночно тАУ стилiстичну окрас ку [4:305].

Мiнiмальною одиницею письма i графема тАУ нарисний тип мови, який створюiться рукомоторним механiзмом i який сприймаiться через зоровий канал. Реалiзуючись у мовi, графеми мають алло графи (варiанти), зтАЩiднанi з позицiiю (стрiчна чи прописна буква), з оточенням (нарис букви в серединi i на початку слова, з iндивiдуальними особливостями пишучою та технiчною реалiзацiiю письма (почерк, типограф та машинописний шрифти).

Кiлькiсть графем, iх типове зтАЩiднання та розташування в словах не спiвпадають в рiзних мовах. По якостi графеми розрiзняють :

- сегментнi ( букви, буквосполучення ),

- морфемнi (корiнь, префiкс, суфiкс, флексiя),

- прикордоннi (на межi слiв),

- суперсегментнi (пунктуацiя та другоряднi знаки)

Система правил орфографii створюi iндивiдуальнiсть мови. РЖснуi чотири основнi принципи орфографii :

а) фонетичний : написання слова спiвпадаi з його звучанням

Kurz, rot, Baum, u.z.w.,

б) морфологiчний : морфема завжди пишеться однаково, незалежно вiд фонетичних умов в якi вона попадаi Hand зберiгаi в написаннi букву тАЬdтАЭ, яка в кiнцi слова вимовляiться як тАЬtтАЭ,

г) iiроглiфiчний (iдеографiчний) : для розрiзнення звукових омонiмiв на письмi використовують особливi знаки

Saite тАУ Seite, fühllen- fühlen

Вiд превалiювання того чи iншого принципу орфографii у мовi залежить ступiнь ii складностi в цiлому; в нiмецькiй мовi превалюi морфологiчний принцип.

Значна складнiсть письма та письмового мовлення i причиною того, що навчання цiii дiяльностi сполучене з багатьма труднощами. Це повтАЩязано з лiнгвiстичною специфiкою коду, за допомогою якого реалiзуiться письмове спiлкування. Ця специфiка розповсюджуiться як на технiчну сторону фiксування слiв i словоформ (область графiки й орфографii), так i на вiдбiр лексико-граматичних засобiв (образ стилю) [23:140].

Письмо, як продуктивна комунiкативна дiяльнiсть, передбачаi здатнiсть фiксування розумового змiсту та його внутрiшньомовленнiву фонетичну реалiзацiю завдяки графiчним знакам. При цьому реалiзуються наступнi його компоненти :

- потреба в комунiкацii, яка стимулюi письмову дiю,

- повтАЩязана з потребою мета комунiкацii,

- планування та розвиток комунiкативноi стратегii вiдповiдно мети та умов,

- повтАЩязана з цим тематизацiя, тобто вибiр та упорядкування елементiв змiсту, iх попередня аранжировка,

- внутрiшньо мовленнiва реалiзацiя за правилами мовноi системи,

- втiлення задуму в письмових знаках у вiдповiдностi з орфографiчними традицiями використовуваноi мови.

Письмо тiсно повтАЩязане з навчанням iншим видам мовленнiвоi дiяльностi. За виключенням орфографiчних компонентiв перш за все в говорiннi у монологiчному мовленнi в наявностi всi умови, якi мають значення i для письма : виникнення задуму, формулювання думки, мовленнiва (лексико-граматична) реалiзацiя. В принципi, учнi можуть зафiксувати все те , що вони можуть сказати усно. Письмова фiксацiя вiдрiзняiться вiд усноi, тим, що тут i можливiсть бiль зрiлого обдумування думки i тим самим тАУ ii кращого формулювання.

Слухання створюi мiцнi асоцiацii мiж звуковою формою та значенням мовних явищ. Воно надаi приклади для складення текстiв рiзних видiв i розвиваi вмiння аналiзу та структурування думок, оцiнювання висловлювань.

Знання графiчних знакiв при вивченнi iноземноi мови маi значення якщо ii графiчна система вiдрiзняiться вiд графiчноi системи радноi мови. Це вiдноситься до кирилицi при вивченнi росiйськоi або украiнськоi мови якк iноземноi нiмецькими учнями, i латинськоi абетки при вивченi нiмецькоi мови нашими учнями. Знання цих знакiв при виконуваннi актiв письмового мовлення повинно повтАЩязуватись зi здатнiстю iх швидко записати.

Пишучий повинен вмiти асоцiювати з графiчними знаками звуками, якi iм вiдповiдають. Написання й вимова вiдрiзняються майже в кожнiй мовi, але ступiнь цих розходжень рiзний. Внiмецькiй мовi рiзниця менш значна, в украйнськiй мовi iснуi далекойдуча однозначна кореляцiя мiж фонемами та вiдповiдними iм графемами.

У нiмецькiй мовi тiльки декотрi письмовi знаки представляють безпосередньо один звук, наприклад p, t, k. У бiльшостi випадкiв графiчнi знаки можуть передавати рiзнi звуковi значення, наприклад

фонема [i :] тАУ графема /i/ mir , /ie/ Tier , /ih/ ihr

При закономiрностях, iснуючих в мовi мiж значенням букви та звука (вiдношення графема-фонема), кожна мова маi такi правила ,якi визначають написання словотворчих та граматично-морфологiчних явищ. До них , наприклад, вiдносяться написання на тАУ schaft, -heit,-keit або змiна кореневоi голосноi в третьоi особi однини тАЮich lese, er liestтАЬ.

Знання цих правил полегшуi роботу памтАЩятi учнiв, сприяi упорядкуванню нових явищ вiдповiдного класу правильному написанню.

Але такi висновки по аналогii можуть призвести до помилкових результатiв при наявностi виключень в орфографiчнiй системi даноi мови.

2.2. Типологiя вправ для навчання письма.

В методичнiй лiтературi iснують рiзнi критерii класифiкацii вправ в уснiй та письмовiй формi. Так, письмовi вправи розрiзняють з точки зору :

- призначення (пiдготовчi та основнi),

- специфiки мовленнiвоi дiяльностi (рецептивнi та репродуктивнi),

- характеру учбових дiй (вправи з вiдтворення, видозмiни та комбiнування мовних структур),

- пiдходу до мовного матерiалу (вправи на цiлеспрямовану активiзацiю мовного матерiалу та вправи на некеровану активiзацiю мовного матерiалу)

Якщо до комплексу письмових вправ пiдiйти х точки зору ступеня включення графiчних навичок, то можливо схематично розбити iх на групи:

А) вправи, якi потребують використання лише найпростiших засобiв графiчного видiлення та рiзноманiтних умовних графiчних знакiв (пiдкреслення, виключення в рамку, помiтка наголосу, пауз, позначення зчiпок, злиттiв, графiчне зображення iнтонацiйного малюнка фрази),

Б) вправи, графiчне завдання яких мiститься в простому (копiювання прописiв) та ускладненому (списування печатного тексту) вiдтвореннi зорово сприйманого тексту, а також вправи, якi мiстять завдання на групування або перестановку готових елементiв (групування слiв за певними семантичними та словотворчими ознаками, побудування речень з ряду даних готових елементiв),

В) вправи, якi потребують самостiйного написання окремих елементiв : графем, морфем, слiв , словосполучень (заповнення пропускiв потрiбними словами, пiдбiр до поданих слiв, антонiмiв, однокореневих слiв, слiв, близьких за значенням або повтАЩязаних тематично, перебудова речення: змiна особи, числа, часу глаголу або ознак других частин мови),

Г) вправи, якi потребують самостiйного вiдбору графiчних засобiв для вираження завершеноi думки, написання абзацу або цiлого тексту (переклад з iноземноi на украiнську, диктант, вiдповiдi на питання, письмо, анотацiя) [18:65].

Окремi групи вправ можуть комбiнуватися, наприклад, записування печатного тексту з пiдкресленням, перестановка окремих елементiв з заповненням пропускiв. Деякi вправи ( наприклад, вiдповiдi на питання) можуть бути вiднесенi до всiх груп; це залежить вiд ступеня складностi питань.

Пiдсумовуючи складне та беручи до уваги видiлення етапiв формування навичок письма, можна видiлити три групи вправ:

- вправи на формування навичок технiки письма,

- вправи на формування мовленнiвих навичок письма,

- вправи на розвиток вмiнь письма.

2.3. Навчання графiки .

Згiдно з програмою з iноземних мов для середньоi загальноосвiтньоi школи письмо використовуiться як засiб навчання, що сприяi оволодiнню читанням i усним мовленням. Воно може також бути засобом контролю.

Основна мета навчання письма у середнiй школi тАУ формування в учнiв графiчних автоматизмiв i певних орфографiчних навичок.

Навчання графiки i спiльним для технiки читання i письма, тому що в його основi лежить один i той же механiзм асоцiювання певних нарисiв iз звуками мовлення, однак при письмi (кодуваннi) головi операцii виконуються в зворотному напрямку, нiж при читаннi ( декодуваннi) [3:119].

Характер роботи i кiлькiсть вправ в графiцi знаходяться в прямiй залежностi вiд складностi звуко-буквених вiдношень мови. Найбiльш простий випадок, коли вiдношення звука i букви постiйнi й вiдсутня iнтерференцiя з боку рiдноi мови. В такому випадку асоцiацiя встановлюiться дуже просто : звуко-кiнестетичне сприйняття- зорове уявлення- письмова дiя [2:112].

В цьому випадку достатньо незначноi кiлькостi самих простих вправ. Цi вправи грунтуються на вказаних вище асоцiацiях та припускають пiдвищення самостiйностi учня. Так, спочатку учнi шукають в розрiзнiй абетцi або прописах букву або буквосполучення, якi вiдповiдають звуку або звукосполученню, що вимовив вчитель. В таких вправах подаються можливi графiчнi вiдповiдностi, iх слiд лише вибрати. Бiльш складним i виписування з тексту слiв з постiйними звуко-буквеним вiдповiдностями та написання букв i буквосполучень, якi вiдповiдають вимовленому звуку.

За умов полiсемii та синонiмii графем необхiднi додатковi вправи та збiльшення iх загальноi кiлькостi. При полiсемii велику допомогу надають таблички, якi передають, наприклад, вiдповiднiсть букви тАЬтАЭ звукам [], [z] та [S]. Такi схематичнi зображення закрiплюють асоцiацii.

Ss

[s] [z] [S]

Також потрiбнi специфiчнi вправи, нацiленi на групування та вибiр слiв iз набору iх або з тексту з урахуванням тiii чи iншоi вiдповiдностi. Наприклад, вибрати всi слова, в яких тАШтАЩ звучить як [s]. Можна собi уявити й таку вправу, як рознесення учнями слiв з буквою тАШsтАЩ по групам, в залежностi вiд того, який звук вона передаi. Аналогiчнi вправи можна застосовувати й при синонiмiчних графемах.

Важливу роль при навчаннi звуко-буквеним позначенням вiдiграi звуко-буквений та складовий аналiз. Значення такого аналiзу полягаi в тому , що при його виконаннi послiдовно розчленовуiться весь процес кодування слова в графiчний образ, пiд час якого достатньо яскраво виявляються звуко-буквенi вiдповiдностi. Вiн вiдбуваiться за схемою:

цiле слово в його звучаннi звуковi склади звуки вiдповiднi iм графеми графiчнi склади цiле слово на письмi.

До вправ, нацiлених на формування графiчних навичок, слiд вiднести:

- вправи на написання окремих простих, потiм складних лiтер, повнiстю або частково спiвпадаючих в нiмецькiй та украiнськiй мовах (Аа, Мм, Оо, Ее, Кк) ; тих , що вiдрiзняються, але мають спiльнi, схожi елементи (Dd, Pp, Uu, Ii, Tt) не спiвпадаючих за написанням (Ss, Ff, Ch,ch, Rr та iн.) ; лiтер з дiакритичними знаками ( ö,ä,ü) та ß,

- вправи на написання буквосполучень , якi зображують один простий звук : [ k]- ch, ck; [S] тАУsch, sp, st ; [I] тАУ ie, ih та складний звук (дифтонг) тАУ[ ae] тАУ ei, ; [ao]- au ; [ o] тАУäu,eu,

- вправи на списування окремих слiв, речень, текстiв ,

- вправи на звуко-буквений аналiз окремих буквосполучень, слiв, речень та iн.

На початковому етапi дуже важливе значення маi навчання калiграфii, яке вiдбуваiться на навичках , придбаних у процесi навчання письму в рiднiй мовi у початкових класах. Учнi легко виконують перенос навички написання заглавних та стрiчних прописних лiтер на вiдповiднi лiтери латинськоi абетки вiдносно до рiзницi в звуковому значеннi. Однак наявнiсть лiтер, якi вiдрiзняються в цiлому вiд лiтер рiдноi мови i мають лише деякi схожi елементи , iнтерферуi i гальмуi оволодiння калiграфiiю. В цьому випадку радять застосовувати елементарне письмо. Ним користуються також i тодi , коли спостерiгаiться змiшання нарисiв в серединi виучуваноi мови [24:89]. Для наочного розрiзнення схожих елементiв деякi автори рекомендують рiзноманiтнi групування лiтер, наприклад :

- q,y,j тАУ (спiльний елемент тАУ нижня петля)

- а,с,о тАУ (спiльний елемент тАУ округлий елемент),

- b,l,d тАУ (спiльний верхнiй елемент)

Помилки в калiграфii можна в значнiй мiрi запобiгати, якщо момент презентацii супроводжувати поясненням, яке включаi в себе показ прописноi букви в цiлому, окремих ii елементiв та розмежування елементiв зi схожими елементами лiтер рiдноi та нiмецькоi мови, демонстрацiю напряму руху руки при написаннi даноi лiтери, показ у пропису цiлого слова, в якому мiститься дана лiтера (строчна й заглавна).

2.4. Навчання орфографii.

Навчання орфографiчним навичкам i важливим завданням при навчаннi писемного мовлення на початковому етапi, а створення у учнiв елементарних орфографiчних навичок i метою навчання письма в середнiй школi.

Навчанню орфографii придiляiться особлива увага у 5-6 класах, проте робота над нею практично не припиняються аж до кiнця курсу навчання.

Як вiдомо, орфографiчна система нiмецькоi мови ТСрунтуiться на слiдуючи трьох принципах :

- фонетичний, коли лiтера повнiстю вiдповiдаi звуку, напр.

Fünf, Mutter, werden,

- граматичний (морфологiчний), коли написання визначаiться правилами граматики, незалежно вiд фонетичних девiацiй в вимовi однiii й тiii ж лiтери, напр. :

Kind (kint)- Kinder (kinder), legte (le:kte),

- iсторичний (традицiйний), напр.:

fünf, vier,Vater.

Ведучими принципами в нiмецькiй орфографii i фонетичний та морфологiчний, тому iм потрiбно придiляти найбiльше уваги при формуваннi орфографiчних навичок. Навчання граматичнiй орфографii маi вiдбуватися паралельно з навчанням граматичних явищ в письмових вправах на закрiплення цих явищ у письмовiй формi. Найбiльш придатнi для цього мовнi граматичнi вправи на списування , граматичну трансформацiю, граматичну пiдстановку дописування вiдмiнкових та особистих закiнчень з використанням вiдповiдних граматичних правил [22:70].

Правила, якi повиннi розглядатись як iнструкцii до виконання дiй, можуть торкатись орфографiчних явищ, повтАЩязаних з граматикою, та явищ, зумовлених традицiйним написанням.

Вправи , якi ТСрунтуються на використаннi правил, можна розбити на двi групи :

- вправи, метою яких i розпiзнання будь-яких слiв, вiдповiдаючи правилу. В цю групу входять рiзноманiтнi вправи на виписування, наприклад, iменникiв у множинi. Ця ж група включаi слова по принципу збiжностей iх написання

- вправи нацiленi на самостiйне вживання слiв. Це вправи на постановку групи слiв або окремих слiв у складi речень ц множину або певну часову форму, добiр слiв по памтАЩятi на основi певних орфограм та iнше.

Однак оволодiння орфографiiю на основi лише правил неможливе, тому що в багатьох випадках традицiйне написання не пiдкоряiться правилам (написання сильних глаголiв в Partizip 2) . В цьому випадку необхiдно спиратись на не на лише механiчне запамтАЩятовування , а й мислення учнiв. Треба застосовувати вправи, якi побудованi по принципу аналогii. Написання слiв в таких вправах запамтАЩятовуiться на основi зтАЩясування асоцiацii з другими вiдомими словами . Звичайно даiться який-небудь приклад, i учнi повиннi дiбрати слова з аналогiчним написанням [21:135].

Для практики навчання характерна така форма роботи по засвоiнню орфографii, як тренувальнi диктанти. Цi диктанти i ефективним засобом засвоiння орфографii, i на початковому етапi iх слiд застосовувати систематично. Розрiзняють декiлька видiв тренувальних диктантiв :

- зоровий : учитель читаi речення, записуi на дошцi, пiдкреслюi важкi орфограми i пояснюi iх. Потiм речення стирають i диктують знову,

- попереджувальний : учитель читаi речення, учнi аналiзують його, написання окремих слiв. Найважчi слова пишуться на дошцi. Пiсля цього вчитель читаi речення ще раз i учнi записують,

- пояснювальний : учитель диктуi, всi пишуть в зошитах, один учень на дошцi. Допущенi на дошцi помилки виправляються. Речення на дошцi служить орiiнтиром для виправлення помилок.

Дуже велике значення в навчаннi графiки та орфографii вiдiграють наочнi посiбники. Це перш за все прописи, якi iлюструють написання букв та iх зтАЩiднань у нiмецькiй мовi . Не менш важливi настiннi таблицi , якi вiдображають звуко-буквенi вiдношення, але на початковому етапi не зовсiм демонструють таблицi, якi мiстять ще не розглянутi вчителем буквосполученням та звуко-буквенi вiдношення. У противному випадку учнi сприймають iх як вiдомi й не звертають на них належноi уваги.

Висновки

Результати даноi роботи показують :

- в процесi комунiкацii письму надаiться менше уваги, нiж говорiння, аудiюванню та читанню, але воно використовуiться як ефективний засiб розумiння, закрiплення, заучування та використання лексичних i граматичних явищ

- письму належить значна учбова функцiя, що зумовлюi пiдтримку процесу аудiювання, говорiння та читання, даi можливiсть одночасно здiйснювати iндивiдуальну продуктивну мовленнiву дiяльнiсть всiх учнiв, i рацiональним засобом контролю знань учнiв, вчить самоконтролю та самоперевiрцi,

- завдяки взаiмодii рiзних аналiзаторiв мовний матерiал в процесi письма запамтАЩятовуiться краще, позитивну роль при цьому грають уповiльненiсть акта письма, яка дозволяi проводити ретельний внутрiшнiй аналiз утворення та вживання мовних явищ,

- письмо служить не лише цiлям засвоiння мовного матерiалу, а допомагаi вдосконалювати вмiння читання та усного мовлення. Завдяки писемному фiксуванню ус

Вместе с этим смотрят:

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg

Accusat+vus duplex. Nominat+vus duplex \латинский\