Суспiльно-полiтична дiяльнiсть Костомарова

Академiя працi i соцiальних вiдносин

Федерацii профспiлок Украiни

Реферат на тему:

Виконав:

Студент 21 групи

юридичного ф-ту

Саiнко Д.

Перевiрила:

Третяк С.М.

КИРЗВ-2001

ПЛАН

1. Народження видатного украiнського вченого;

2. РЖнтерес М.РЖ. до Украiни;

3. Дiяльнiсть у Кирило-Мефодiiвському товариствi;

4. РЖдеi Миколи Костомарова

Висновок

Список використаноi лiтератури

Микола РЖванович КОСТОМАРОВ (псевдонiми тАФ Иiремiя Галка, РЖван Богучаров), - народився 4 (16) травня 1817 року в слободi Юрасовка, нинi Ольховатского району Воронезькоi областi, що входила тодi до складу Слобiдсько-Украiнськоi губернii (теперiшня Харкiвська область), у родинi помiщика, вiдставного капiтана РЖвана Петровича Костомарова i крiпачки Тетяни Петрiвни Мельниковоi (згодом тАФ Т. П. Костомарова). Помер 7квiтня 1885 р.

Майбутнiй великий iсторик перемiнив багато навчальних закладiв, здебiльшого через незадоволенiсть рiвнем знаннь викладачiв. З воронезького пансiону, куди його вiддала мати, вiн перейшов вiдразу в третiй з чотирьох класiв гiмназii, а потiм, у вiцi 16 рокiв, iдиний iз усiх гiмназистiв поступив на iсторико-фiлологiчний факультет Харкiвського унiверситету. Не знайшовши i тут серйозного викладання, юнак занурюiться в античнiсть i удосконалюi мови. 8 грудня 1837 року Радою унiверситету був затверджений у ступенi кандидата, про що одержав посвiдчення 28 листопада 1838 року.

Знайомство з М.Максимовичем, М.Гулаком, О.Марковичем, В.Бiлозерським, П.Кулiшем, Т.Шевченком та iншими видатними дiячами украiнськоi науки й культури остаточно визначило iнтерес М.Костомарова до культури та iсторii украiнського народу.

Восени 1840р. Н. И. Костомаров здав магiстерський iспит i одержав дозвiл писати дисертацiю на обрану тему. У 1841р. Вiн подав на факультет дослiдження тАЬПРО причини i характер унii в Захiднiй РосiiтАЭ, ще через рiк було прийнято до захисту. Але церковна влада, царська цензура й уряд прийшли до висновку про те, що воно не гiдно ученоi дисертацii як по характерi теми, так i через фактичний матерiал, що приводиться широко, про аморальнiсть духiвництва, важких поборах з народних мас, а головне тАФ про повстання селян i козакiв. За розпорядженням мiнiстра освiти С. Уварова всi надрукованi екземпляри цiii роботи випливало знищити. (Але все-таки залишилися три унiкальних екземпляри книги, що i сьогоднi великою бiблiографiчною рiдкiстю.) Н. И. Костомарову дозволили писати дисертацiю на iншу тему. В другiй дисертацii Н. И. Костомаров провiв, як вiн виразився, свою задушевну думку тАЬпро вивчення iсторii на пiдставi народних пам'ятникiв i знайомства з народомтАЭ, звертаннi до життя народу в ii рiзноманiттi, тим самим поставивши одним з перших у той час украiнськоi iсторiографii нову актуальнейшую проблему i зайняв у науцi своiрiдне мiсце на загальному тлi вiйськово-адмiнiстративноi iсторii. Навеснi 1843 р. Н. И. Костомаров подав на факультет дисертацiю на тему тАЭПро iсторичне значення росiйськоi народноi поезiiтАЭ i захистив ii. 13 сiчня 1844 року вiн одержав ступiнь магiстра iсторичних наук. Це була перша на Украiнi дисертацiя етнографiчного характеру.

Основною задачею суспiльства Н. И. Костомаров вважав тАЬпоширення iдей слов'янськоi взаiмностi як шляхами виховання, так i шляхами лiтературнимитАЭ

Вiн був членом таiмного Кирило-Мефодiiвського товариства. Товариство прагнуло здiйснення планiв iнтеграцii слов'янства у федерацiю рiвноправних народiв, позбавлених станового розподiлу, "мерзенного крiпацтва" i котрi будуть розвиватись в умовах свободи, просвiти, рiвних прав народiв, громад i кожноi людини. М.Костомаров розробляi програму та iдеологiю братства, що були закладенi в основу "Книги Битiя украiнського народу". Ця праця була знайдена в жандармських архiвах 1917 р. За своiю структурою, формою та стилем вона нагадуi Бiблiю. Костомаров використовуi ii сюжети, стиль, дух i певною мiрою повторюi прийом РЗ.Котляревського, "перелицьовуючи" й пристосовуючи Старий Заповiт для викладу соцiально-полiтичноi програми дiяльностi Кирило-Мефодiiвського братства. Такий засiб цiлком виправданий i доцiльний, бо для тодiшнього масового читача подiбний виклад матерiалу був звичним, зрозумiлим. Актуальнiсть цього твору визначалася ще й популярнiстю iдеологii слов'янофiльства та прагненням створити слов'янську федерацiю народiв.

Соцiально-полiтичне та культурно-iсторичне значення цього документа в нацiональнiй iсторii Украiни величезне: вперше таiмна органiзацiя iнтелiгенцii поставила гострi полiтичнi й нацiональнi питання про вiдродження нацii та ii державностi в союзi вiльних слов'янських народiв, про створення суспiльства без соцiального гнiту, без царiв i панiв.

РЖдея органiзацii панслов'янського союзу вiльних народiв мала своi причини, витоки й вiдобразила величезне коло соцiальних, економiчних, полiтичних i нацiональних проблем, якi були характернi для Захiдноi РДвропи й слов'янських народiв першоi половини XIX ст.

РЖдея тАЬреволюцiйного об'iднання слов'янтАЭ , що пропагувалася кирилло-мефодиiвцами, виникла в них тАЬза прикладом i пiд впливом такоi ж iдеi декабристiвтАЭ. Поряд з цим варто пiдкреслити, що тАЬКнига буття украiнського народутАЭ, виражаючи сутнiсть лiберально-буржуазного крила суспiльства,, мiстить ряд помилкових положень про месiанську роль Украiни з нiбито властивим iй демократизмом, вони iдеалiстично трактують iсторичний процес i питання iсторii Украiни.

Кирило-Мефодiiвське братство та його органiзатори, зокрема Микола Костомаров, зосередили головну увагу саме на соцiальних i полiтичних питаннях. РЗ хоч за своiю дiяльнiстю органiзацiя не була радикально революцiйною, вона страшенно налякала царизм. Адже центральними пунктами програмних документiв була боротьба проти крiпацтва, самодержавства, встановлення демократичноi системи державного управлiння, самостiйний розвиток кожноi слов'янськоi держави в межах слов'янського федеративного союзу.

В прокламацii "До братiв украiнцiв" М.Костомаров розкривав систему полiтичноi федеративноi органiзацii слов'ян, котрi мають поiднатись, але "так, щоб кожен народ складав свою республiку й управляв своiми справами незалежно вiд iнших, щоб кожен народ мав свою мову, свою лiтературу i свiй власний устрiй.. Щоб був один сойм або Рада Слав'янства, де б сходилися депутати.. i рiшали такi дiла, котрi належать до цiлого Союзу Слав'янського. Щоб у кожнiй республiцi була загальна рiвнiсть i свобода, а станiв щоб зовсiм не було. Щоб депутатiв

i урядовцiв вибирано не по роду, не по багатству, а по розуму й освiтi".

"Книги Битiя.." Костомарова дають пiдстави вважати, що iдина полiтична органiзацiя слов'янських народiв виводилась iз iх спiльного походження, духовноi спорiдненостi й подiбностi iсторичноi долi. А додатковим аргументом на користь цього припущення i ще одна праця Миколи Костомарова "Слов'янська мiфологiя" (1846), написана на основi прочитаних ним лекцiй у Киiвському унiверситетi. Провiдною iдеiю ii був показ духовноi та свiтоглядноi iдностi давнiх слов'ян в доiсторичнi часи. "Слов'янська мiфологiя" мала обгрунтувати прагнення кирило-мефодiiвцiв до об'iднання слов'янства не лише в iдине полiтичне тiло, а й у iдину духовну цiлiснiсть.

Про це свiдчить i Статус Кирило-Мефодiiвського братства, в якому подаiться детальний опис системи полiтичноi органiза-цii Слов'янського Союзу. Основою такого об'iднання i духовне життя слов'ян. В "Книгах Битiя украiнського народу" Костома-ров писав, що слов'яни "приймовали вiру Христову так, як нi один народ не приймовав".

Об'iднання слов'ян мало вiдбуватися шляхом приiднання до Росii на основi федерацii, де кожний народ зберiгаi свою самостiйнiсть. Федерацiя складаiться з польського, болгарського, чехословацького, сербського штатiв (держав), а Росiя подi-ляiться на три великоруськi, два надволзькi, два пiвденнi, два сибiрськi, два кавказькi, два украiнськi i один бiлоруський штати (держави) на чолi з загальним сеймом, куди входитимуть представники всiх слов'янських народiв. Киiв мав бути мiсцем розташування сейму i не включатися в жоден штат. Кожний штат як держава маi свiй власний сейм i президента. Центральна ж влада у федерацii належить президентовi, котрий, як i всi iншi президенти, обираiться на чотири роки.

Теоретичною основою вибору Киiва столицею панслов'янськоi федерацii були мiркування братчикiв про те, що Украiна - найбiльш пригнiчена серед слов'янських народiв, вона не мала i не маi власних нацiональних експлуататорiв - панiв, знатi, i духовно iдиним цiлим, тому украiнський народ з його нацiональним "народним духом" (М.Костомаров, П.Кулiш) покликаний першим звiльнитись вiд нацiонального, соцiального та полiтичного гнiту, ствердити "народне право" на основi хри-стиянського вчення i моралi.

Засобами досягнення поставлених цiлей i мирнi шляхи, а не насильство, бо влада на землi вiд Бога, i лише Бог - iдиний цар, а не земнi царi й королi, що "дурiють" вiд самодержавного панування.

РЗдеi егалiтарностi (рiвностi) украiнцiв мiстили елемент нацiонального месiанства й не вiдповiдали iсторичним реалiям. У соцiальнiй структурi Украiни Костомаров не побачив тiii соцiальноi полярностi, яку гнiвно засуджував Т.Г.Шевченко.

У федерацii слов'янських держав вища законодавча влада мала належати двопалатному сейму, а виконавча - президенту. Вона буде нагадувати той справедливий соцiальний устрiй, який iснував у далекому минулому в слов'янських народiв, де не було царiв, панiв, всi люди були вiльнi, рiвнi, не знали невiльноi працi, бiдувань i незгод, а жили "братством, усе у них було общественне".

М.РЖ.Костомаров вбачав головну мету в об'iднаннi слов'янських народiв. Основою костомаровськоi концепцiiю iсторii було визнання у всiх народiв тАЬфедеративних початкiвтАЭ, з яких повинна була скластися федерацiя. Тому вiн надавав великого значення вивченню тАЬпитомо-вiчового свiтутАЭ i бачив у цьому тАЬнайважливiшу пiдмогу для розумiння справжньоготАЭ, бiльш того тАФ для тАЬпрактичних цiлей i в сьогоденнi, i в майбутньомутАЭ.З класовоi точки зору костомаровская федералистическая концепцiя iдейно обТСрунтовувала боротьбу за буржуазну чи республiку федерацiю таких республiк.

Н. И. Костомаров розглядав Давню Русь не як федерацiю, що склалася в полiтичну державу, а з наявнiстю тАЬфедеративних початкiвтАЭ, з яких могла б за певних умов скластися федерацiя.

У березнi 1847 року Кирило-Мефодiiвське братство було розгромлене за доносом провокатора. Переляканий царський уряд розпочав слiдство, яке показало, що органiзацiя була не такою вже радикальною i революцiйною, як це йому уявлялось. Але страх перед про-гресивними демократичними iдеями був настiльки великий, що режим приховав iх, представивши братство як таке, що прагнуло об'iднати слов'янськi народи пiд керiвництвом Росiйськоi корони. Проте розправа над його органiзаторами та активiстами настала негайно. М.Костомарова, П.Кулiша та iнших представникiв помiркованого крила заслано вглиб Росii, М.Гулака ув'язнено на три роки в Шлiссельбурзькiй фортецi, а Т.Г.Шевченка вiддано на 10 рокiв у солдати.

Погляди М.РЖ. Костомарова на державу i право мали велике значення. Рушiйною силою iсторii вони вважали народ, а його iнтереси тАУ iдиним критерiiм iсторичноi оцiнки, що було дуже важливим для усвiдомлення необхiдностi замiни монархii демократiiю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ:

1. М.В. Захарченко Соцiологiчна думка Украiни, Заповiт, Киiв, 1996;

2. Ф.П. Шульженко РЖсторiя полiтичних i правових вчень, Юрiнком РЖнтер, Киiв, 1999;

3. М.РЖ. Костомаров у 1817-1860 р. тАФ Русявий. Старовина, 1891, №2

Вместе с этим смотрят:

"Архитектурная сказка" М. Ф. Казакова

"Великая депрессия" в США

"Византийский стиль" в архитектуре Москвы

"Дворцовые перевороты" и усиление позиций аристократии и гвардии: причины и последствия

"Золотой век" Екатерины II. Россия во II половине XVIII века