Голодомор 32-33 рокiв (голод на Украине в 32-33 гг.)

Мiнiстерство освiти Украiни

Контрольна работа

з iсторii Украiни

студента РЖ-го курсу

ФПК

Мiщенко РЖгора

Володимировича

ТЕМА : Голод в Украiнi 32-33 рокiв.

ХАРКРЖВ 2000

В аграрнiй програмi партii бiльшовикiв соцiалiстична перспектива повтАЩязувалась з утворенням на базi експропрiйованоi помiщицькоi власностi великих державних господарств пiд керiвництвом Рад депутатiв вiд сiльських робiтникiв. Економiчнi звтАЩязки мiж сiльськими радянськими господарствами та промисловiстю, а також мiж дрiбними селянськими господарствами i усуспiльненим секторм мали здiйснюватись у нетоварнiй формi, шляхом продуктообмiну.

Та величезна бiльшiсть селян бажала зрiвняльного подiлу земель. РЖнтерес до самостiйного господарювання на своiй землi навiть тi дрiбнi власники, якi опинилися вже на гранi розорення. РЖ тому наприкiнцi серпня 1917р. В.Ленiн висловився за те, щоб партiя пiшла на поступки дрiбнобуржуазному селу i задовольнила його вимогу про соцiалiзацiю, тобто оголошення державних помiщицьких селянських та iнших земель всенародним надбанням, iх безвiдплатне вiдчуження i перехiд у користування всiх трудящих на зрiвняльнiй основi. По сутi, партiя бiльшовикiв брала на озброiння есерiвську аграрну програму. Соцiалiзацiя землi була узаконена Декретом про землю.

Аграрнi перетворення перших рокiв Радянськоi влади зняли основну частину класових суперечностей, якi нагромаджувались всерединi селянства. Якщо ранiше на селi гостро вiдчувалося протистояння двох бiльш-менш сформованих класових спiльностей тАУ пролетарiв та напiвпролетарiв, з одного боку, i куркулiв тАУ з другого, то за нових умов класiв позицii всього селянства почав уособлювати середняк. Середняцькими стали майже половина бiдняцьких господарств i три четвертi куркульських. Куркульський клас, який почав формуватися ще в дореволюцiйному селi, перетворився на прошарок всерединi селянства.

Соцiалiстичне будiвництво у першi роки Радянськоi влади здiйснювалося на воiнно-комунiстичних засадах. Система воiнного комунiзму передбачала продуктообмiн мiж мiстом i селом при заборонi торгiвлi, нацiоналiзаю всiii промисловостi, включаючи дрiбну, встановлення практики замовлень-нарядiв на державних пiдрпиiмствах при максимальнiй централiзацii управлiння промисловiстю (главкiзм), поступове згортання грошового обiгу. Винекнення воiнно-комунiстичноi практики та iдеологii повтАЩзувалося не лише з прогалинами в марксистськiй теорii на початковiй стадii ii розвитку, коли соцiалiзм по сутi був лише доктриною, непiдтвердженою життям, а й з необхiднiстю вистояти у складних умовах згортання громадянськоi вiйни та воiнноi iнтервенцii. Однак вже в умовах переходу до мирного будiвництва було прийнято ряд воiнно-комунiстичних дерктiв, спрямованих на дальше згортання сфери грошового обiгу. Зокрема, у груднi 1920р. зтАЩявилися декрети про безплатнiсть розподiлюваних по картках продуктiв, а також поштово-телеграфних i телефонних послуг. З початку 1921р. безплатним стало користування житлом, водопроводом, каналiзацiiю, газом та електрикою. Припинилося стягнення грошових податкiв.

Радянський уряд прагнув налагодити тАЬдержавну органiзацiю розподiлу продуктiв замiсть приватноi торгiвлi, промислових продуктiв на селотАЭ. Положення про витiснення торгiвлi планомiрно органiзованим розподiлом у рамках споживчо-виробничих комун увiйшло до пiдготовленого Ленiним начерку проекту новоi партiйноi прграми. В умовах розруху у промисловостi обмiн мiж мiстом i селом набув форми продовольчоi розкладки, коли всi товарнi лишки забирали у селян майже безкоштовно. Селянськi маси реагували на продрозкладку скороченням обсягу вироблюваноi продукцii, i тодi, щоб запопiгти цьому VРЖIРЖ зтАЩiзд Рад у груднi 1920р. висловився за встановлення кожному селянському господарству обовтАЩзкових завдань по засiву. Цей крок (нiколи не реалiзований) був таким же логiчним продовженням продрозкладки, як i заборона торгiвлi.

Пiсля виходу з вiйни партiя не збиралась вiдмовлятися вiд воiнно-комунiстичних методiв. Схвалений VIII зтАЩiздом Рад план ГОЕРЛО мав виконуватись перш за все за рахунок розкладки з селянських господарств.

Життя показало, однак, що селяни не мирилися з продрозкладкою, забороною торгiвлi, директивним плануванням посiвних площ. Все це йшло врозрiз з iх життiвими iнтересами. Як тiльки вiйна закiнчилась, селянське невдоволення набуло гострих форм. Стягнення продрозкладки проходило з величезними труднощами. У хлiбовиробничих районах виник i поширився полiтичний бандитизм. Зростання продовольчих труднощiв поглибило господарську розруху. У березнi 1921р. вiдбувся Х зтАЩiзд РКП(б), який проголосив замiну продовольчоi розкладки продовольчим податком. Це рiшення було принциповим кроком на шляху впровадження економiчноi полiтики. У промовi Ленiна на Всеросiйськiй продовольчiй нарадi 16 червня 1921р. вперше зтАЩявляiться термiн тАЬнова економiчна полiтикатАЭ. Уперше тут припусккаiться можливiсть торгiвлi не тiльки в мiсцевому оборотi. Уперше перед бiльшовиками ставиться завдання вчитися контролювати ринок.

Еволюцiя традицiйних для марксистiв поглядiв на торгiвлю i ринок, яка вiдбулася за перший рiк непу, створила нову ситуацiю у питаннi про соцiалiстичнi перспективи села. Замiсть колгоспу, для якого властивим було вiдчуження безпосереднього виробниа од землi та iнших засобiв виробництва, у центрi по-соцiалiстичному органiзованого сiльського господарства ставав кооператив дрiбних товаровиробникiв. Кооперацiя цiлком вiдповiдала селянськiй природi, а тому робила перехiд до соцiалiзму простим, легким i доступним для селянина.

Впроваджена В. РЖ. Ленiним нова економiчна полiтика тАУ явище складне. В ii основi тАУ замiна продрозкладки податком, дозвiл вiльного продажу селянами товарних лишкiв, допущення в економiку приватного капiталу. Проте у непi була ще одна важлива грань: запровадження вартiсних, товарно-грошових вiдносин безпосередньо в економiку соцiалiстичного сектора, вiдмова вiд воiнно комунiстичноi моделi соцiалiзму, яка склалася в роки громадянськоi вiйни. У цьому розумiннi тривалiсть непу не може лiмiтуватися рамками перехiдного перiоду вiд капiталiзму до соцiалiзму. Хоч Ленiн не встиг теоретично обгрунтувати новий погляд на соцiалiзм, у практичнiй дiяльностi Радянського уряду з 1921р. було взято курс на вiдмову вiд воiнно-комунiстичних методiв управлiння пiдприiмствами на замiну iх методами економiчними, госпрозрахунковими . Однак i в практичнiй сферi Ленiн не встиг реалiзувати всi задуми.

Замiсть плати за ресурси в бюджет почали вiдраховувати промисловий податок, потiм податок з обороту, тобто платежi, якi не мали прямого звтАЩзку з результатами внутрiпромислового господарювання. В них через вiдхилення цiн од вартостi акомулювалися нагромадження iнших галузей. Одже, з 1923р. оформилась залежнiсть майбутнього розгортання промисловостi (iндустрiалiзацii) вiд бюджету.

Цей принциповий вiдступ вiд Ленiнськоi економiчноi полiтики вiдбувався непомiтно як для сучасникiв, так i для iсторикiв. Адже вiдмовлялися вiд задуму, що не встиг увiйти в життя. Проте нова економiчна полiтика одразу втратила динамiзм. В обрисах соцiалiзму, що будувався, знову стали помiтнi воiнно-комунiстичнi риси. Яскравим прикладом зростаючого в народному господарствi впливу адмiнiстративного начала служить зовнi непомiтна трансформацiя ленiнського плану кооперування населення. Хоч мережа кооперативiв рiзного профiлю розвивалася на селi посиленими темпами, вищою формою кооперативного руху стали вважати колгоспи в тих iх формах, якi виникли в роки воiнного комунiзму.

Оскiльки прмисловiсть тАЬпосадилитАЭ на бюджет, треба було вишукувати новi джерела бюджетних доходiв. Ще восени 1923р. вiдновили горiлчану монополiю. Проте нi горiлчана монополiя, нi емiсiя не могли бути головним джерелом доходiв бюджету. Ця роль завжди належала сiльському господарству. Випробували й вiдповiдний механiзм вилучення селянських коштiв. Керуючись iдеiю народногосподарського оптимуму дерективи зтАЩзду визначали досить високi темпи iндустрiалiзацii, колективiзацii сiльського господарства i пiднесенням матерiального добробуту трудящих.

Керуючись в основному дерективами, Держплан розробив два варiанти птАЩятирiчки тАУ вiдправий i оптимальний. У квiтнi 1929р. XVI конференцiя ВКП(б) схвалила оптимальний варiант, а через мiсяць, на V зтАЩздi Рад вiн став законом. Проте цей закон залишився на паперi. Перша птАЩятирiчка, яка почалася з жовтня 1928р., виконувалась за сумою щорiчних планiв, якi не мали майже нiчого спiльного iз затвердженим птАЩятирiчним планом.

Справа у тому, що птАЩятирiчка ще у формi деректив ХV зтАЩiзду ВКП(б) мала фундаментальний недолiк: тАЬножицi цiнтАЭ(розрив у цiнах). Селяни не давали на це згоди i взимку 1927-1928 рокiв практично припинили пiдвезення хлiба на ринки. У краiнi спалахнула хлiбозаготiвельна криза. Виiхавши у сiчнi 1928р. на хлiбозаготiвлi до Сибiру, Сталiн у серii виступiв перед партiйними працiвниками розгорнув прграму з трьох пунктiв:

- зажадати вiд куркулiв негайноi здачi всiх надлишкiв хлiба за державними цiнами, а на випадок вiдмови тАУ застосувати надзвичайнi заходи i конфiскувати надлишки;

- у найближчi 3-4 роки провести часткову колективiзацiю сiльського господарства;

- услiд за частковою провести суцiльну колективiзацiю сiльського господарства.

Колгоспи були потрiбнi Сталiну, щоб подолати хлiбозаготiвельну кризу i одержати вiд села додатковi кошти на iндустрiалiзацiю. Надзвичайнi заходи були придатнi для вилучення готовоi продукцii. З iх допомогою неможливо було змусити селян-одноосiбникiв постiйно виробляти товарний хлiб. Одже, одразу пiсля ХV зтАЩiзду ВКП(б) Сталiн вiдiйшов вiд курсу соцiалiстичного будiвництва, накресленого в дерективах по птАЩятирiчному плану. Замисливши в лютому 1928р. скасування непу, примусове обтАЩiднання селян у колективнi господарства i накладання продрозкладки на колгоспи, Сталiн на словах усе це заперечував.

тАЬРiк великого переломутАЭ характеризуiться не тiльки переходом до суцiльноi колективiзацii селянських господарств при розкуркуленнi iх заможного прошарку, а й швидким згортанням ринку, наростанням в економiцi розподiльчих, воiнно-комунiстичних рис. У мiстах вiдбувався перехiд до нормовоi торгiвлi. Призначенi для села промтовари теж були вилученi з вiльного продажу й увiйшли до фонду отоварювання заготiвель на контракцiйнiй основi.

Лiквiдацiя непу, перехiд до суцiльноi колективiзацii зустрiли опiр з боку найстарiших членiв Полiтбюро тАУ М. РЖ. Бухарiна, О. РЖ. Рикова i М. П. Томського. У групи Бухарiна не виявилось альтернативноi програми у найважливiшому для долi соцiалiзму питаннi про темпи iндустрiалiзацii. Вiдкинувши у 1923р. разом з iншими членами партiйно-державного керiвництва курс Ленiна на самофiнансування i повний госпрзрахунок у соцiалiстичнiй промисловостi, вони потiм тАУ хоч-не-хоч тАУ згоджувались i на тАЬнажоцi цiнтАЭ, i на обмежене застосування надзвичайних заходiв про те на лiквiдацiю непу вони згодитись не могли.

Сталiн перемiг пiд прапором боротьби за прискорену iндустрiалiзацiю краiни. Здобувши абсолютний контроль над партiiю i державою, вiн негайно перейшов до авантюристичноi лiвацькоi полiтики тАЬстрибкатАЭ в iндустрiалiзацii. Утруднень у фiнансуваннi капiтального виробництва бiльше не iснувало, хоч через вiдсутнiсть справжнього госпрозрахунку промисловiсть самостiйно заробляла порiвняно небагато.

1928р. Сталiн ще не мiг вiдкинути рiшення XV зтАЩiзду партii

про часткову колективiзацiю на добровiльнiй основi. Пiсля того, як опiр групи Бухарiна було зламано, перегляду цього рiшення нiщо не перешкоджало. Механiзм тАЬстрибкатАЭ, складовий елемент якого становила суцiльна колективiзацiя, було запущено.

Рiк великого перелому характеризувався остаточним вiдступом до полiтики воiнного комунiзму. Початок форсованоi колективiзацii збiгся з практичною забороною торгiвлi i введенням практики планових завдань щодо здавання державi хлiба та iнших сiльськогосподарських продуктiв з розкладкою плану по кожному селу, колективному або iндивiдуальному господарству. Проте розкладка виявилася ефективною тiльки наступного року, коли кiлькiсть колгоспiв зросла, а невиконання плану стало каратися розкуркуленням. З лiта 1930р. поширилась практика твердих завдань щодо здачi всiх тАЬлишкiвтАЭ. Повернення до непопулярного воiнного комунiзму термiнологiчно маскувалося. Методи воiнно-комунiстичного штурму було названо тАЬновим етапом непутАЭ. Поняття тАЬпродрозкладкатАЭ замiнювалося поширеним термiном тАЬплантАЭ.

Перша колгоспна весна 1930р. була обiцяючою. Украiна одержала непоганий урожай. Було здано по 4,7 центнера з гектара тАУ рекордний показник товарностi за всi роки Радянськоi влади. Створювалися уявлення, що колгоспне село здатне забезпечити тАЬстрибоктАЭ в iндустрiалiзацii. Селян результати першого року суцiльноi колективiзацii привели в шоковий стан. Хоч грiзне слово тАЬпрдрозкладкатАЭ не вживалося, в колглспне село повертався напiвзабутий побут десятирiчноi давнини. Ринок зникав. Грошi втрачали свою купiвельну спроможнiсть. Фонд отоварення заготiвель був мiзерний, а заробтки в громадському господарствi тАУ злиденними. Щоб прогодуватися, треба було розраховувати в основному на присадибну дiлянку. Проте кiлькiсть колгоспiв зростала. Пiсля березня 1930р. адмiнiстративний тиск на одноосiбникiв став вважатися перегином. Це не означаi, що колективiзацiя втратила примусовий характер. Господарювати iндивiдуально ставало дедалi важче: одноосiбникiв розкуркулювали, обкладали тАЬтвердим завданням тАЭ та високими податками, тодi як колгоспники одетжували податковi пiдьги. До кiнця 1932р. на Украiнi колективiзували майже 70% селянських господарств з охопленням понад 80% посiвних площ. Не менш високого рiвня колективiзацii досягнули в iнших зернових районах. Колективiзацiя супроводжувалася експропрiацiiю заможного прошарку селянства i руйнування розвинутоi системи сiльськогосподарськоi кооперацii. Продрозкладка вела до швидкого зростання кризових явищ. Найiстотнiшим проявом кризи, яка охопила молодий колгоспний лад, була цiлковита незацiкавленiсть селян у розвитку громадського господарства, iхнi пряме небажання працювати.

До початку суцiльноi колективiзацii в колгоспах панувала тАЬподенщинатАЭ. РЖнодi доходи розподiлялися по iдцям або кiлькостi робiтникiв в сiмтАЩi. Колгоспцентр СРСР у директивi вiд 6 червня 1930р. тАЬПро оцiнку i облiк працi у колглспахтАЭ висловився за впровадження новоi економiчноi категорii тАУ трудодня, який давав змогу враховувати не тiльки кiлькiснi, а й якiснi результати роботи. У 1932р. переважна бiльшiсть колгоспникiв до органiзацii працi за трудоднями. Проте в самому порядку нарахування iх iснувало багато недолiкiв. Один з найсерйознiших тАУ дискримiнацiя працi польових працiвникiв викликана насамперед бюрократизацiiю управлiнськоi сфери через вiдсутнiсть справдi демократичних норм у примiрному Статутi сiльськогосподарськоi артiлi. У 1930-1931рр. У колгоспах створювалися тимчасовi бригади тАУ на перiод сiльськогосподарськоi кампанii. Непостiйний склад пригад i незакрiпленнiсть робочоi худоби, реманенту, земельних дiлянок тягли за собою знеосiблення i зрiвнялiвку. Пiд час збиральноi кампанii i обмолоту запанував цiлковитий розгардiяж i безладдя. Бригади розпалися, на ровоту виходив хто хотiв, праця органiзована не була. Планiв не мали. Роботу зволiкали. Хлiб осипався, просапних не збирали зовсiм. Розкрадвння пiшло навалою, вдень i вночi з поля возили на очах у всiх, розтягали колгоспний хлiб. Облiку не було.

Партiйний вплив на стан справ у колгоспах вiдчувався слабо. З кiлькiсного та якiсного боку, а також за своiю органiзацiйною структурою партiйнi органiзацii не стали на належнiй висотi. Нечисленнiсть сiльськоi парторганiзацii i специфiка складу(переважали члени партii, якi займали керiвнi посади, а також агрономи, лiкарi, вчителi та iншi спецiалiсти) перешкоджали переходу вiд територiального до виробничого принципу в ii побутовi. А життя вимагало розвтАЩязати питання про органiзацiю партiйного осередку безпосередньо в колгоспi. У лютому 1931р. ЦК партii прийняв тАЬположення про осередок ВКП(б) у колгоспахтАЭ. Вiдповiдно до нього сiльськi осередки в районах суцiльноi колективiзацii обовтАЩязково мали бути перетворенi на колгоспнi. Найпоширенiшими були мiжколгоспнi органiзацii, якi обтАЩднували по 5-6, а iнодi бiльше 10 колгоспiв у кiлькох населених пунктах. З жовтня 1930р. до кiнця птАЩятирiчки на Украiнi через кожних два днi зтАЩявлялася нова машинно-тракторна станцiя. Наприкiнцi 1932р. в республiцi дiяло iх 592 тАУ обслуговували половину колгоспiв, переважно великих. Та розгортання мережi тАУ лише частина справи. Активно впливати на органiзацiйно-господарське змiщення колгоспiв МТС ще не могли.

При аналiзi причини дезорганiзацii колгоспного виробництва не можна вiдкидати неготовностi основноi маси колгоспникiв до колективноi працi. Дрiбнобуржуазна психологiя середнього селянина, який раптово для себе опинився в колгоспi, нерiдко виявлялася в низькому рiвнi дисйиплiни, безвiдповiдальному ставленнi до усуспiльненого майна й худоби, байдужостi до всього, що було за межами власноi присадибноi дiлянки. РЖ всеж безуспiшнiсть спроб реалiзувати в масовому масштабi заходи щодо органiзацiйно-господарського змiщення колгоспiв, якi добре себе зарекомендували в передових артiлях, пояснювалася, насамперед, не особливостями селянськоi психологii, а руйнiвним впливом продрозкладки. З одного боку селяни не могли почути себе господарями у власному колгоспi, тому що вироблена колективною працею продукцiя не стала власнiстю колектива. З iншого боку, вони знали, що колгоспи утвореннi шляхом обтАЩiднання iхнiх власних засобiв виробництва. Колiзiя розвтАЩязувалась просто: колгоспники починали забирати продукцiю, вироблену в громадському господарствi, до ii оприбуткування i вивозу. Такi дii квалiфiкувалися як крадiжка. У 1932р. крадiжками займалися вiд 85 до 90% колгоспникiв. Крали, щоб забезпечити себе продуктами харчування або щось заробити прдажею. На ринку, який iснував практично нелегально, цiни на продукцiю сiльського господарства до кiнця першоi птАЩятирiчки зросли в 30 разiв. Колгоспники застосували своiрiдну тактику соботажу хлiбозаготiвель: намагалися приховвти при облiку справжнi розмiри врожаю, залишали зерно в соломi при обмолотi, щоб згодом потайки перемолотити ii другий раз тАУ для себе.

Замiсть того, щоб покiнчити з виробничими вiдносинами, якi змушували колгоспникiв красти власну продукцiю, Сталiн та його найближче оточення обрали шляхи репресii. Хоч давно вже було оголошено про лiквiдацiю куркульства як класу, Молотов знову заговорив про загрозу збоку куркуля, який нiбито органiзував на селi розкрадання хлiба та iншого колгоспного добра, аби шкодити громадському господарству колгоспникiв, виконанню ними державних завдань. ВЦВК i РНК СРСР 7 серпня 1932р. прийняли постанову тАЬПро охорону майна державних пiдприiмств, колгоспiв i кооперацii та про змiцнення громадськоi (соцiалiстичноi) власностiтАЭ. Вiдповiдно до цього законодавчого акту розкрадання майна колгоспiв i кооперативiв каралося розстрiлом, а за помтАЩякшуючих обставин тАУ бозбавлення волi на строк не менше 10 рокiв. 22 серпня 1932р. ВЦВК i РНК СРСР прийняли постанову тАЭПро боротьбу iз спекуляцiiютАЭ.Спекуляцiя каралась увтАЩязненням в концтаборi на строк вiд 5 до 10 рокiв без права застосування амнiстii.

Руйнiвний вплив продрозкладки на продуктивнi сили сiльського господарства повною мiрою виявився 1931р., коли в колгоспi обтАЩiдналася бiльшiсть сiльського населення Украiни. Однак дезорганiзацiя i деградацiя громадського виробництва голгоспiв не позначилася на поставках державi: iх стягували залiзною рукою. Зате рiвень життя колгоспникiв, який залежав вiд тАЭзалишковоготАЭ принципу плати працi. Уже в першi мiсяцi 1932р. в багатьох сiльських районах вичерпалися запаси продовольства насамперел хлiба. Над колгоспниками зависла загроза голоду.

В сiльському господарствi Украiни спостерiгався катастрофiчний стан. Посiвна кампанiя затяглася до кiнця червня i все ж недосiяли понад 2млн гектарiв, вiдведенi пiд чорний пар площi перетворилися на розсадник буртАЩянiв. Через те, що просапних культур не обробляли, частина посiвiв загинула. На площах, що залишилися, урожай був невисокий, незважаючи на задовiльнi погоднi умови.

15 квiтня 1932р. завiдуючий приймальною iнформував Лозовський райком партii про стан артiлi тАЭЧервоний ЖовтеньтАЭ: у колгоспi 70 дворiв, 260 iдцiв, хлiба вистачило тiльки до 1 лютого, колгоспники вживають як iжу винятково буряк, через що хворiють, було чотири випадки голодноi смертi, хворих тАУ 50 чоловiк. 25 квiтня в Решетилiвський райком партii надiйшла iнформацiя за скаргою групи громадян хутора Степового Пiщанськоi сiльради: план хлiбозаготiвель виконано, проте вони залишилися зовсiм без хлiба, нема й картоплi, люди пухнуть з голоду. 25 квiтня в приймальну надiйшов лист з артiлi тАЬ12 ЖовтеньтАЭ Дворiчанського району: в громадському господарствi було 300 коней, а залишилося 5, селяни кидають артiль i розбiгаються. Тi, хто залишився, пухнуть з голоду. Тодi ж група колгоспникiв артiлi тАЬТрактортАЭ Сумського району написала: в хлiбозаготiвлi взяли все зерно, колгоспники не мають хлiба й картоплi, без фуражу залишилася худоба. Балтiйський моряк, який побував у вiдпустцi в селi Петрушки бiля Киiва, писав: непрацездатним хлiб не видають, запаси його, в тому числi страховий фонд, передано в хлiбозаготiвлi, i випадки голодноi смертi. 14 травня приймальня одержала листа вiд жителя Остерського району такого змiсту: тАЬЯ хочу жити, але не можу, вмираю з голоду. Як у нас в селi Крихаiвi, так i по цiлому району Остерському настояща голодовка: пуд муки ржаноi 100 крб, пуд картоплi тАУ 20 крб, i то нiде не купиш i много випадкiв: дяько купив пуд, дав 100 крб, а вiд нього мiлiцiя отобрала. У Крахаiвi одкрився тиф голодний, приiхала бригада з району врачей, закрили школу i ну лiквiдiровать тиф. Навезли з району продуктiв, пiдкормили больних i не стали умирать з голоду. В селi умерло з голоду три душi здорових, много дiтей i старих. В Остерському районi зареiстровано захворювання тифом по 15 селах, в Крихаiвi було 90 випадкiв, з них четверо померлотАЭ.

РДдиним для 1932р. нововведенням у взаiмостосунках мiж мiстом i селом був дозвiл торгiвлi для колгоспiв, колгоспникiв та одноосiбникiв за цiнами вiльного ринку. Зроблена з воiнно-комунiстичних позицiй спроба налагодити плановий продуктообмiн мiж мiстом i селом була офiцiйно визнана неспроможною. Проте на поточну ситуацiю постанова не вплинула. Адже торгiвля хлiбом дозволялася тiльки пiсля виконання заготiвельного плану, з 15сiчня 1933 року.

Сталiн слiпо вiрив у дiiвiсть обовтАЩязкових постанов, незалежно вiд того, чи вiдповiдають вони реальним iнтересам i вiдносинам. Вiн думав, що проблему жнив 1932р. можна розвтАЩязати прийняттям закону, в якому були б передбаченi заходи проти виявлених ранiше хиб. У постановi РНК СРСР i ЦК ВКП(б) вiд 5 липня 1932р. тАЬПро збиральну кампанiю 1932 рокутАЭ висувалася вимога запроваджувати скиртування: своiчасно скошений i заскиртований хлiб не мiг тривалий час зберiгатися в полi. З метою заохочення колгоспникiв дозволялося вже при обмолотi видавати аванси в рахунок натуральноi частини доходiв в обсязi 10-15% фактично обмолоченого хлiба. Це був певний крок уперед вiд тАЭзалишковоготАЭ принципу оплати трудоднiв: ранiше хлiб на трудоднi видавали тiльки взимку, пiсля виконання заготiвельного плану. 1932р. було заскиртовано бiльше скошеного хлiба, нiж у попереднi роки. Втрати вiд обсипання зменшилися. Зате тривале зберiгання хлiба в полi викликало масове розмноження гризунiв. На засiданнi Раднаркому УРСР 11 листопада 1932р. вказувалося, що поширення польових мишей набуваi розмiрiв стихiйного лиха. Щоб не вмерти з голоду колгоспники цiною надлюдськоi працi розкрили мишачi нори на площi 120 гектарiв. У результатi вдалося одержати 17 центнерiв доброякiсного зерна. В кожнiй норi було вiд 2 до 6кг пшеницi.

1932р. втрати врожаю позначилися вже не тiльки на життiвому рвнi колгоспникiв, а й на хлiбозаготiвлях. До першого листопада вiд селянського сектора Украiни надiйшло лише 136млн пудiв хлiба. Мляво вiдбувалися заготiвлi i в iнших регiонах краiни. Централiзованi ресурси хлiба та iнших видiв продовольства швидко танули. Це викликало скорочення i без того низьких норм видачi продуктiв за картками для робiтникiв та службовцiв. Рiзко зменшився хлiбний експорт, що призвело до майже десятикратного збiльшення дифiциту зовнiшньоторговельного балансу порiвняно з 1929 роком. Зростання короткостроковоi заборгованостi обумовило появу на захiдних валютних ринках чорноi бiржi радянських векселiв. Прострочення платежiв загрожувала непередбаченими наслiдками, i з поточних рахункiв iнодi доводилося розплачуватися валютою, одержаною вiд продажу нацiональних художнiх цiнностей. Саме тодi з головних музеiв краiни назавжди пiшли за кордон сотнi творiв великих художникiв.

РД безлiч фактiв, якi незаперечно доводять злочинний характер дiяльностi надзвичайних комiсiй надiсланих Сталiним у листопадi 1932р. до Харкова, Ростова-на-Дону i Саратова iз завданням взяти хлiб за будь-яку цiну. Надзвичайну комiсiю на Украiнi очолив Молотов.

Комiсiя Молотова не приймала власних постанов, а дiяла вiд iменi партiйно-державного керiвництва республiки. Дiяльнiсть ii розпочалася з прийняттям постанов ЦК КП(б)У вiд 18 листопада i РНК УРСР вiд 20 листопада 1932р., майже iдентичних за змiстом i пiд однаковою назвою тАУ тАЬПро заходи по посиленню хлiбозаготiвельтАЭ. Постановами передбачалося, що в артiлях, де пiд час жнив допускали авансування колгоспникiв понад встановлену норму (15% вiд фактичного обмолоту), мають органiзувати повернення незаконно розданого хлiба. Вводилася практика натуральних штрафiв (мтАЩясом, картоплею та iншими продовольчими продуктами тАУ на випадок вiдсутностi запасiв зерна) колгоспникiв та одноосiбникiв-боржникiв по хлiбозаготiвлях. Ключовим серед репресивних заходiв був дозвiл райвиконкомам перераховувати в хлiбозаготiвлю всi створенi в колгоспах натуральнi фонди тАУ насiннiвий, продовольчий i фуражний.

Села, якi мали особливо велику заборгованiсть по хлiбозаготiвлях заносились на тАЬчорну дошкутАЭ. Статут тАЬчорноi дошкитАЭ означав фактичну блокаду: селяни позбавлялися права на виiзд, i якщо в селi не було продовольчих запасiв, люди гинули голодною смертю. Велике село Гаврилiвка загинуло майже повнiстю. Лише з 15 грудня 1932р. було дозволено продавати гас, сiрники та iншi промтовари у селах, за винятком 82 районiв 5 областей, якi найбiльше заборгували по хлiбозаготiвлях.

Вилучення максимальноi кiлькостi колгоспного хлiба методами продрозкладки на перших порах докорiнно полiпшило непросту ситуацiю в зовнiшнiй торгiвлi. Справдi, у 1926\27р., коли хлiбозаготiвлi вiдбувалися шляхом закупок на ринку, було вивезено приблизно130млн пудiв. У 1928р., коли вибухнула хлiбозаготiвельна криза, вивезти вдалося лише 27 млн пудiв, а в 1929р. тАУ 11 млн пудiв. Якраз у цей час почалася свiтова криза, що з особливою силою вдарило по радянськiй зовнiшеiй торгiвлi. Цiни на сировину, що вивозилася, впали значно нижче, нiж цiни на устаткування, що ввозилося. Отже, треба було експортувати зночно бiльше сировини, щоб одержати ту саму валютну вирочку.Продрозкладка спочатку дала можливiсть збiльшити експорт зернових. У 1930р. вiн зрiс у 27 разiв тАУ до 298 млн пудiв, у 1931р. тАУ досяг максимальноi величини за весь пiсляреволюцiйний перiод тАУ 316млн пудiв. Воднораз продрозкладка викликаючи прогресуючий паралiч, сiльськогосподарського виробництва, рiзко зменшила, в кiнцевому пiдсумку, експортнi ресурси.

Хлiбозаготiвлi подовжувалися навiть у першiй декадi лютого 1933 року, коли селяни почали гинути вiд голоду. Практично на всiй територii Украiни в сiльськiй мiсцевостi тодi вже не iснувало скiльки-небудь великих запасiв продовольства.

Повна безвихiдь ситуацii змусила на Днiпропетровщинi звернутися до апсолютно неморального засобу тАУ нагороди за донос. Кожний, хто вказував, де сусiд ховае зерно, одержував вiд 10 до 15% виявленого як премю. 17 лютого цей тАЭдосвiдтАЭ поширився на всю республiку у формi спецiальноi урядовоi постанови.

Насiннiва проблема вiдiйшла на другий план пiсля того, як секретар ЦК ВКП (б) Постишев добився прийняття 25 лютого постанови РНК СРСР i ЦК ВКП (б) про видiлення Украiнi позички в розмiрi 20 млн пудiв зерна. Фактично, телеграфний дозвiл на викорестання розмiщених у республiцi державних запасiв хлiба для харчування голодуючих у розмiрi 3млн пудiв надiйшов 19 лютого. Всього до кiнця квiтня республiка одержала 22,9 млн пудiв насiннiвоi позички, 6,3 млн пудiв фуражноi позички, 4,7 млн пудi продовольчоi позички i 400 тисяч пудiв продовольчоi допомоги.

Про те, що на селi вiдбуваiться щось страхiтливе, знали всi. Бiженцi заповнювали мiста i вмирали сотнями просто на вулицях. РЖнформацiя про голод проникала й за кордон. Намагаючись врятувати вiд голодноi смертi дiтей, селяни везли iх до мiст i залишали в установах, лiкарнях, просто на вулицях. Лавина голодних смертей наростала з мiсяця в мiсяць аж до початку лiта. Така iнформацiя ретельно приховувалася вiд народу. Сталiн говорив про успiхи мiжзтАЩiздiвського перiоду, з пiдкресленим натиском вiдзначав, у контекстi з цифрами про зростання нацiонального доходу i промисловоi продукцii. Включення до традицiйного перелiку успiхiв нового елемента тАУ даних про зростання населення тАУ мало на метi покласти край рiзного роду чутки у краiнi i за кордоном про величезнi втрати людей вiд голоду.

Аналiз даних демографiчноi статистики 30-х рр. свiдчить, що прямi втрати населення Украiни вiд голоду 1932р. становили близько 150 тисяч чоловiк. 1933р. голодною смертю загинуло вiд 3 до 3,5 млн чоловiк. Повнi демографiчнi втрати, включаючи зниження народжуваностi, сягали в 1932-1934 рр. 5млн чоловiк. Не менше мiльона загинуло на Кубанi. Голод у 1933р. був наслiдком спроби здiйснювати соцiалiстичне будiвництво воiнно-комунiстичними методами. Проте примусова колективiзацiя i накладена на колгоспи продрозкладка призвели до глибокоi деградацii сiльського виробництва, яка так дорого, так боляче i невiдшкодовно обiйшлася краiнi й народовi.

Cписок використаноi лiтератури:

1. С. В. Кульчицький тАЬТрагедiя голоду 1933тАЭ ; т-во тАЬЗнаннятАЭ ;К. 1989;

2. С. В. Кульчицький, М. Котляр; тАЬДовiдник з iсторii УкраiнитАЭ; видавництво тАЬУкраiнатАЭ ; К. 1996

Вместе с этим смотрят:

"Архитектурная сказка" М. Ф. Казакова

"Великая депрессия" в США

"Византийский стиль" в архитектуре Москвы

"Дворцовые перевороты" и усиление позиций аристократии и гвардии: причины и последствия

"Золотой век" Екатерины II. Россия во II половине XVIII века