Голодомор в Украiнi 1932-33 годах

1. Причини голодомору

2. Голод- геноцид в Украiнi

3. Дiти- жертви голодомору

4. Звернення уваги свiтового суспiльства на голод в Украiнi

5. Наслiдки голодомору

". У. нас i окремi випадки i навiть окремi села голодуючих, однак це лише результат мiсцевого головотяпства, перегинiв, особливо вiдносно колгоспiв. Всiлякi розмови про ВлголодВ» на Украiнi треба категорично вiдкинути."

З листа генерального секретаря ЦК КП(б) УС. Косiора Сталiну (25 квiтня 1932 р.).

Героiчна i водночас трагiчна iсторiя украiнського народу. Давнi джерела зберегли гiркi свiдчення про голоднi лихолiття украiнського народу.

Жахливою подiiю в iсторii людькоi цивiлiзацii постаi голод 1931-1933 рокiв.

Голод був спричинени насильницькою суцiльною колективiзацiiю горезвiснии хлiбозаготiвлями, людиноненависницькою полiтикою розкуркуленя, вiдвертим масовим терором тоталiтарного режиму проти селян Украiнi.

Творцi голодомору, а це велика армiя партiйноi й державноi номенклатури, яка була багатонацiональною за своiм складом, не обстоювали iнтересiв якоiсь однiii нацii, а дбали насамперед про змiцнення економiчних пiдвалин комунiстичноi iмперii.

Причиною голоду вважають його штучний характер, походження, тобто свiдомо органiзований тодiшнiм полiтичним керiвництвом.РЖснуi думка, що голод був наперед спланований задля фiзичного винищення саме украiнських селян.

Голод стався внаслiдок насильницького запровадження комунiстичноi доктрини у сiльському господарствi яку украiнськi селяни не сприйняли, той що вiд дiда- прадiда займалися хлiборобством на власнiй землi. Дослiдники доводять, що це був наслiдок безтямноi полiтики добування коштiв на iндустрiалiзацiю, коли частка селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне- голод в Украiнi виник не в наслiдок стихiйного лиха, а був органiзований штучне. Основною причиною голоду стала розвестка, яку повторно запровадили в сiчнi 1928 долi, офiцiйно ii називали хлiбозаготiвельним планом. Хлiбозаготiвлi супроводжувалися репресiями, фiзичними та моральними знущаннями над селянами, яким поступово стало брауквати все бiльше хлiба. Селяни чинили опiр, почали ховати хлiб на Влчорний деньВ».Уряд вишукував новi форми i методи заготiвель сiльськогосподарськоi продукцii, щоб забезпечити шаленi темпи Влсоцiалiстичноi iндустрiалiзацiiВ». Вiхiд було знайдено. Майже всi керiвники партiйних установ дiйшли думки, що саме масова колективiзацiя сприятиме подоланню зерновоi проблеми.

Мета масовоi колективiзацii це створення декiлькох десяткiв тисяч колгоспiв замiсть 5 мiльйонiв розпорошених селянських господарств, що сприяло б швидкому виконанню хлiбозаготiвель. Колектiвiзацiя призвела до рiзкого падiння продуктивностi сiльського господарства. У1930 роцi валовий збiр зерна в Украiнi становив 23 мiльйони тон, в 1931 роцi- 18, в 1932 роцi- 13. Цього ще цiлком вистачало, щоб прогодувати населення республiки, однак союзний уряд продовжував встановлювати для Украiнi непомiрнi хлiбозаготiвельнi плани. У1931 роцi республiканське керiвництво звернулося до москви з проханням знизити плановi цифри. Сталiн погодився на незначне зменшення плану, але це не могло врятувати сетуацiю. Як наслiдок, вже наприкiнцi 1931 долi в Украiнi почався голод.

Голод 1932 1933 рр. для украiнцiв був тим же, чим нацистський геноцид для iвреi або рiзанина 1915 р. для вiрмен. Ця трагедiя, масштаби якоi просто неможливо усвiдомити, завдала нацii непоправного удару, соцiальнi, психологiчнi i демографiчнi наслiдки якоi дають знати про себе i сьогоднi. Вона ж кинула чорну тiнь на ВлперемогиВ» радянськоi системи i методи iх досягнення.

Саме жахливе в голодоморi 1932-1933 рр. те, що його можна було уникнути. Сам Сталiн заявляв: ВлНiхто не може заперечувати, що. загальний урожай зерна 1932 р. перевищуi 1931В». Як вiдмiчають Роберт Конквест i Богдан Кравченко, урожай 1932 р. всього лише на 12 % був менше середнiх показникiв 1926 i 1930 рр. РЖнакше кажучи, продуктiв вистачало. Однак держава систематично вилучала велику iх частину для власних потреб. Незважаючи на прохання i попередження украiнських комунiстiв, Сталiн пiдняв завдання по хлiбозаготiвлям в Украiнi на 44 %. Його рiшення i та жорстокiсть, з якою воно виконувалося, прирекли мiльйони людей на смерть вiд штучно створеного голоду.

Молотiв на полiтбюро ЦК КП(б)У 30 жовтня 1932 р. iнформував, що зобов'язання Украiни меншають на 70 млн. пудiв i встановлюiться остаточний хлiбозаготовчий план в об'iмi 282 млн. пудiв, в тому числi по селянському сектору 261 млн. РЖншими словами, у селян потрiбно було вилучити стiльки ж, скiльки вже було заготовлено з червня по жовтень. Зрив заготiвель пояснювався вiдсутнiстю не хлiба, а боротьби за хлiб. РЖ дiйсно, боротьби не було. Партiйнi, радянськi i господарськi працiвники, яких майже в повному складi кинули на хлiбозаготiвлю, бачили власними очима трагiзм ситуацii. Багато хто з них не мiг залишатися лише гвинтиками бездушноi державноi машини. Сталiн на сiчневому (1933 р.) об'iднаному пленумi ЦК i ЦКК ВКП(б) прямо звинуватив мiсцевi кадри в саботажi: ВлНашi сiльськi комунiсти, принаймнi бiльшiсть з них.. почали боятися того, що селяни не здогадаються притримати хлiб для вивозу його потiм на ринок по лiнii колгоспноi торгiвлi i, чого доброго, вiзьмуть так i здадуть весь свiй хлiб на елеваториВ».

Наочним свiдченням повноi байдужостi режиму до людських життiв, що приносяться в жертву його полiтицi, стала серiя заходiв, здiйснених в 1932 р. У серпнi партiйнi активiсти дiстали право конфiсковувати зерно в особистих селянських господарствах; тодi ж був ухвалений закон Влпро три колоскиВ», що передбачав смертну страту за крадiжку Влсоцiалiстичноi власностiВ». Будь-який дорослий i навiть дитина, спiйманi хоч би з жменею зерна бiля державноi комори або колгоспного поля, могли бути страченi. При пом'якшувальних обставинах подiбнi Влзлочини проти державиВ» каралися десятьма роками таборiв. Щоб перешкодити вiдходу селян з колгоспiв в пошуках продуктiв, вводилася паспортна система. У листопадi Москва ухвалила закон, по якому колгосп не мiг видавати селянам зерно, поки не був виконаний план здачi хлiба державi.

(1 сiчня 1933 р.)

Запропонувати ЦК КП(б)У i СНК УССР широко оповiстити через сiльраду колгоспи, колгоспникiв i трудящих одноосiбникiв, що:

а) тi з них, якi добровiльно здають державi ранiше розкрадений i прихований хлiб, не будуть зазнавати репресiй;

б) вiдносно колгоспникiв, колгоспiв i одноосiбникiв, що наполегливо продовжують вкривати розкрадення i прихований вiд облiку хлiб, будуть застосовуватися найсуворiшi заходи стягнення, передбаченi постановою ЦИК i СНК СРСР вiд 7 серпня 1932 р. (про охорону майна державних пiдприiмств, колгоспiв i кооперацii i змiцненнi суспiльноi соцiалiстичноi власностi).

Секретар ЦК ВКП(б) РЖ. Сталiн

Надзвичайна комiсiя перевела Украiну на блокадне положення. У поiздах i на станцiях бригади працiвникiв ГПУ перевiряли багаж пасажирiв i конфiсковували продовольство, яке селяни придбали за великi грошi або обмiняли на цiннi речi в сусiднiх з Украiною мiсцевостях, щоб привезти голодуючим сiм'ям. Деякi села заносилися на Влчорну дошкуВ». У цих селах селяни позбавлялися права на виiзд, i якщо в селi не було запасiв продовольства, населення вимирало. Зокрема, на Днiпропетровщинi велике село Гаврилiвка Межевського району вимерло повнiстю, село Вербки Павлоградського району наполовину. Пiд загальним керiвництвом надзвичайноi хлiбозаготiвельноi комiсii Молотова загони партiйних активiстiв в пошуках хлiба обшарювали кожний будинок, зламували пiдлоги, залiзали в колодязi. Навiть тим, хто вже пухнув вiд голоду, не дозволялося залишати собi зерна. . Марфа РЖванiвна Затуливiтер з села Товмач Шполянського району на Черкащинi згадувала: тАЬтАжХодила така комiсiя- тАЬмакогонщикитАЭ, i все в людей забирали-грабували. Навiть зерно з динь, кавунiв i гарбузiв у вузликах забирали. Це була страшна весна 1933-го. Люди паслися на травi, як худоба, iли листя з липи, i очерет жали на ставках та варили тАЬкапустутАЭ, i так рятувалися. Але кожний третiй падав- умирав з голодутАЭ

Люди, що не виглядало голодними, пiдозрювалися в прихованнi продуктiв. Звертаючись до подiй того часу, один з партiйних активiстiв так змальовував мотиви своiх дiй: ВлМи вiрили в мудрiсть Сталiна як керiвника.. Ми були обдуренi, але ми хотiли бути обдуреними. Ми так беззавiтно вiрили в комунiзм, що були готовi на будь-який злочин, якщо його хоч трохи прикрашали комунiстичною фразеологiiюВ».

Розповсюджуючись протягом всього 1932 року, голод досяг пiка на початку 1933-го. Пiдрахунки показують, що на початку зими на середню селянську сiм'ю в п'ять чоловiк доводилося бiля 80 кг зерна до наступного урожаю. РЖншими словами, кожний член сiм'i отримував для виживання 1,7 кг зерна в мiсяць. Залишившись без хлiба, селяни поiдали домашнiх тварин, пацюкiв, ялини кору i листя дерев, харчувалися покидьками кухонь начальства, що добре забезпеченi. Мали мiсце численнi випадки каннiбалiзму. Як пише один радянський автор: ВлСпочатку вмирали чоловiки. Потiм дiти. Останнiми вмирали жiнки. Однак ще перед смертю багато хто божеволiв, втрачав людський виглядВ». Незважаючи на те, що вимирали вже цiлi села, партiйнi активiсти продовжували вiдбирати зерно. Один з них, Вiктор Кравченко, пiзнiше писав: ВлНа полi битви люди вмирають швидко, iх пiдтримують товаришi i почуття обов'язку. Тут я побачив людей, вмираючих в самотностi, поступово, вмираючих жахливо, безцiльно, без надii, що iх жертва оправданна. Вони попали в капкан i залишилися там вмирати вiд голоду, кожний в себе в будинку, за полiтичним рiшенням, прийнятим десь в далекiй столицi за столами нарад i банкетiв. Не було навiть утiхи неминучостi, щоб полегшити цей жах..

З 1 листопада 1932 р. по 1 лютого 1933 р. молотовская комiсiя додатково ВлзаготовилаВ» в Украiнi всього 104,6 млн. пудiв зерна. Загальна кiлькiсть хлiба, вилученого державою з урожаю 1932 р., становила 260,7 млн. пудiв. Таким чином. Молотiв справився з виконанням хлiбозаготовительного плану, хоч вивiз з республiки майже всi готiвковi запаси. На початку 1933 р. практично нiде в Украiнi хлiбних запасiв не залишилося, а треба було ще дожити до нового урожаю. Зимова хлiбозаготiвля фактично вiдривала останнiй шматок хлiба у тих, що голодують.

У архiвах не виявлено документацii надзвичайноi хлiбозаготiвельноi комiсii. Тому що ii i не було. Молотiв, а iнодi i Каганович, здiйснювали iнспекцiйнi поiздки по Украiнi, давали уснi вказiвки, а всi письмовi постанови вiдносно ВлпосиленняВ» хлiбозаготовок, якi вони вважали потрiбними прийняти, йшли пiд грифом республiканських органiв за пiдписами генерального секретаря ЦК КП(б)УС. Косiора, голови Совнаркома УССР В. Чубаря i iнш. Навiть в протоколах засiдань полiтбюро ЦК КП(б)У, якi продовжувалися годинами, зафiксована тiльки присутнiсть цих сталiнських емiсарiв.

У продиктованому Молотовим постановi Совнаркома УССР ВлПро заходи по посиленню хлiбозаготовокВ» вiд 20 листопада 1932 р. був пункт про застосування Влнатуральних штрафiвВ». Йшла мова про штрафування м'ясом тих колгоспiв, якi ВлзаборгувалиВ» по хлiбозаготовкам, але не мали хлiба, щоб розрахуватися з державою.

Штрафи повиннi були стягуватися не тiльки спiльною худобою, але i худобою колгоспникiв. Санкцiю на них в кожному окремому випадку повинен був давати облвиконком.

Керуючись цiiю нормою, властi почали вiдбирати у селян, що не мають хлiба, всi iншi продовольчi запаси.

У всiх мiсцевостях Украiни, крiм прикордонних, розповсюдилися подвiрнi обшуки з конфiскацiiю, крiм хлiба, будь-яких запасiв продовольства сухарiв, картоплi, буряка, сала, солiння, фруктовоi сушки i т.п., заготовленого селянами до нового урожаю. Конфiскацiя застосовувалася як покарання за Влкуркульський саботажВ» хлiбозаготовок. Фактично ж ця дiя була свiдомо направлена на повiльне фiзичне знищення селянських сiмей. Пiд виглядом хлiбозаготiвельноi кампанii на величезнiй територii Украiни (як i Пiвнiчного Кавказу, де надзвичайну комiсiю очолював Каганович) був розгорнений небачений терор голодом, щоб навчити тих, хто виживе, Влрозуму-розумуВ» (вираження Косиора), тобто добросовiсному труду на державу в суспiльному господарствi колгоспiв.

Те, що вiдбувалося в Украiнi в 1933 р., нiде не вiдображене в документах офiцiйних установ. Причиною i те, що Сталiн наказав вiдноситися до голоду як до неiснуючого явища. Навiть в стенографiчних звiтах пленумiв ЦК КП(б)У i протоколах полiтбюро ЦК КП(би)У цього перiоду слово ВлголодВ» не згадуiться.

Не пiдлягаi сумнiву, що до загибелi мiльйонiв селян привело холоднокровне рiшення Сталiна вилучити у украiнських селян всi зтАЩiстнi запаси, а потiм обкутати тих, що голодують завiсою мовчання, заборонити яку-небудь допомогу iм з боку мiжнародноi або радянськоi громадськостi.

Почалися масовi спроби втечi людей за межi Украiни. Лiкар iз Сум Шевченко Микола Анатолiйович писав: тАЬтАжПо залiзницi вiдбувався рух голодного люду всi поiзди i товарнi, i пасажирськi- були забитi сiрою, голодною масою. То висохлi, як трiски,то набряклi, як мiшки з просом, мiльйони людей зрушили з мiсця. Вошей на людях було стiльки, що вони мов тирса вкривали пiдлогу. Сотнi голодних людей присiдали спочивати пiд насип залiзницi там i зоставались, хто вмирав одразу,а хто ще довго лежав без руху тАЭ.Щоб украiнський селянин не мiг вирватися з влаштованого йому пекла у Кремлi згадали про кордони мiж республiками-колонiями i мiж Украiною, Росiiю i Бiлорусiiю виставили загороджувальнi загони внутрiшнiх вiйськ.

Смертнiсть вiд голоду почалася вже в перший мiсяць- дiяльнiсть молотовськоi комiсii. З березня 1933 р. вона стала масовою. Майже скрiзь органи ГПУ реiстрували випадки людоiдства i трупоiдства. тАЬГолод на той час розлюттiв. Так i косив людей, так i косив. Нас скотомогильник порятував: здохне яка коняка в колгоспi з голоду, тато примiтять, коли ii вiдвезуть, а вночi до ями пiдкрадуться, вiдрубають стегно з конячого трупа i додому несуть. Мама потiм днiв зо два те мтАЩясо у водi вимочувала, щоб воно карболкою не тхнуло, а тодi вже варили i iли. Але й конина не порятувала: першою Марiйка померла, потiм Галя, Люба i МишкотАж Слава богу на дворi вже на весну йшлосятАжТрава довкола наростала ми на споришевi й паслисятАж Бабку на толоцi рвали та iли, какиш, свирiпу. А як зацвiла акацiя ми вiд неi вiдiрватись не могли.тАЭ-так пригадувала свiдок того часу Винник Полiна Петрiвна.

Незноснiше всього був вигляд маленьких дiтей, в яких висохлi, як у скелета, кiнцiвки звисали по сторонах, роздувшогося живота. Голод стер з iх лиць всi ознаки дитинства, перетворивши iх в змученi страхiтний видiння; тiльки в iх очах залишався вiдблиск далекого дитинстваВ».

Авантюризм Сталiнськоi полiтики тАЬстрибкатАЭ, що прирiкала на напiвголодне iснування, а потiм i на голод хлiбовиробнi регiони краiни, злочиннiсть зимових хлiбозаготiвель 1932-33 рокiв у голодуючiй мiсцевостi найбiльш яскраво розкриваються у документах, що стосуються дитячого харчування.

Уберезнi 1931 року до Наркомату освiти УРСР надiйшов лист вiд КамтАЩянського райвиконкому на Днiпропетровщинi: тАЬДiти залишаються зовсiм без хлiбатАжтАЭ 220 дiтей дитячоi колонii в КамтАЩянцi треба було термiново рятувати, оскiльки централiзоване постачання хлiбом припинилося, децентралiзоване (зправом вiльноi закупiвлi продуктiв)- заборонялося, а мiсцевих продовольчих ресурсiв не iснувало.

У1931 роцi дiти в сiмтАЩях ще якось перебивалися, а в школах-iнтернатах, дитячих будинках, колонiях, притулках дiти, перебуваючи на державному утрмманнi, страждали вiд голоднечi найбiльше, бо цi заклади цiлком залежали вiд зовнiшнього постачання. РЖ ось у березнi 1931 року Наркомос довiдуiться ,що в 180 районах Украiни, якi не виконали плани хлiбозаготiвель, дитячi заклади знято з постачання. Заступник наркома освiти Полоцький у звтАЩязку з цим пише до ЦКК- НК РСРЖ та Наркомату постачання: тАЬЦим районам заборонено з поточних хлiбозаготiвок постачати дитячi iнтернатнi установи. Учiтелiв i видiляти продукти для гарячих безплатних снiданкiв. Зцентралiзованог фонду для цих районiв теж нiчого не видiлено. Це утворило катастрофiчний стан з постачанням, особливо дитячих iнтернатних установ, що не мають жодних запасiв. Дiти цих установ примушенi тiкати, чим збiльшують безпритульнiстьтАжтАЭ

Такi тривожнi вiстi протягом першоi половини 1931 року надходили до Наркомосу звiдусiль. Лавина таких листiв заповнила центральнi i мiсцевi органи, але практичну допомогу могли подати переважно з центру, в розпорядженнi якго були деякi продовольчi резерви.Вже в березнi 1931 року Наркоиат постачання УСРР дав термiнове розпорядження про позачергове постачання дитячих закладiв у тому числi й децентралiзовано тобто шляхом закупок продовольства на мiсцях, де ще були такi можливостi. А в червнi того ж року за спецiальою рознарядкою Наркомосу Украiни для 42000 дiтей в iнтернатних закладах було вiдпущено 35000 килограмiв мтАЩяса 5000 килограмiв вершкового асла понад 105000 штук яiць, iншi продукти. Хоча норми споживання продуктiв були мiнiмальними проте вже можна було якось протриматися до нового врожаю, бо щомiсяця видiлялася певна кiлькiсть продовольства для дитячих закладiв.

Масштаби трагедii, яка винищувала цiлi поколiння, змусили замислитись уряд над остаточними наслiдками голодомору, особливо серед дiтей. Раднарком УСРР переглянув своi закони про припинення централiзованого продовольчого постачання дитячих установ. Було трохи збiльшено мережу притулкiв та ясельних будинкiв у мiстах. Шостого травня 1933 року ЦК КБ(б)У прийняв постанову тАЬ Про боротьбу з дитячою безпритульнiстю тАЭ. Знову зтАЩявилася Всеукраiнська комiсi дя роботи з безпритульними дiтьми, але порiвняно з повоiнними роками iх було значно бiльше.Вона дiяла при РНК УССР, а до ii складу входили представники вiд ДПУ, НаркомздоровтАЩя, Наркомосвiти, Наркомпрацi, Уповнарком шляхiв, а акож вiд Харкiвського облвиконкому. Останню очолював заступник начальника Харкiвського обласного управлiнн ДПУ О.О. Бронiвой.

Навiть у голоднi роки Бронiвой залишався тАЬшефомтАЭ комуни вiд ДПУ. Комiсiя займалася рiзними справами: створювала дитпритулки у селах, влаштовувала харчування у школах, стримувала втАЩiзд безпритульних дiтей до мiст, притягала до вiдповiдальностi осiб, що не допомагали голодним дiтям, вимагала коштiв для працевлаштування пiдлiткiв.

Чутки про дiяльнiсть комiсii дiйшли сiл. Селяни сподвалися, що у мiстах приймуть iхнiх дiтей до ясел. З усiх районiв Украiни привозили дiтей до Харькова i Киiва. На вулицях зтАЩявилися десятки тисяч безпритульних. Зокрема, 14 травня 1933 року у Щитовських i Салтовських бараках розмiщували малолiтнiх дiтей вiком до чотирьох рокiв,яких масово пiдiймали на вулицях та залiзницях. Удитячих будинках Харькова залишали переважно дiтей до одного i бiльше рокiв, якi були безнадiйно хворими i кволими. У доповiднiй записцi мiського вiддiлу здоровтАЩя повiдомлялося про те, що дiти у бараках дуже виснаженi, а щомiсяця помираi бiльше третини. Якщо 14 травня 1933 року у Салтовських бараках перебувало 450 дiтей, то на 1 червня- уже 900. Вони масово прибували до Харькова здичавiло тулилися великими юрбами пiд будинками просто неба. В архiвах збереглося чимало матерiалiв, що засвiдчують страхiтливi картини дитячоi безпритульностi. Харкiв був тодi не лише столицею Украiни, а й центром невимовного i нестерпного дитячого болю i вiдчаю. З 11402 чоловiк, пiдiбраних на вулицях Харкова за сiчень-травень, 8557 були дiти. Комiсiiю, яку очолював Бронiвой було затримано лише на залiзницi 1000 дiтлахiв.

Голодували дiти по всiй Украiнi. Станом на 25 березня у 66 районах Киiвськоiобластi голодувало 398201 чоловiк, з них 178544 дiтей. А15 квiтня вiд голоду страждали 493644 чоловiка i зних 262109 становили дiти. Майже 20000 дiтей чекали смертi 1 серпня 1933 року. ЦК КП(б)У органiзував планове переселення безпритульних дiтей з мiст до колгоспiв, тобто дiтей повертали батькам, якi вже померли вiд голоду. Розселяли дiтй по колгоспах групами- по 5-20 чоловiк.

Смертнiсть дiтей сягала за деякими не повними пiдрахунками 50 i бiльше вiдсоткiв до загальноi кiлькостi померлих. Дiти значно швидше захворювали внаслiдок тривалого недоiдання i фiзичного виснаження.

У 1932-1933 роках смертнiсть дiтей становила щонайменше половину померлих вiд голоду селян Украiни. За неповними даними лише кiлькiсть учнiв у початкових, неповносереднiх, професiйних школах, а також дiтей у дошкiльних закладах за три голодних роки зменшилася на 1 мiльйон 71 тисячу чоловiк. Стали пусткою сiльськi школи, буртАЩяном поросли дитячi майданчики, а вiдсутнiсть учнiвсько-педагогiчногоколективу сягала подекуди 96-98 рiвня попереднiх рокiв.

Для забезпечення життiздатностi дитячого органiзму, не нижче навiть голодноi норми, необхiдно було мати щодня: 300 грамiв хлiба, склянку молока, пiв-яйця, 5 грамiв цукру, жирiв i 25 грамiв мтАЩяса. Такоi норми не мали навiть робiтники у мiстах, а тим паче дiти. Уряд дбав про новобудови птАЩятирiчки, зводив пiдвалини тАЬсвiтлого майбутньоготАЭ, а затьмаренi вiд голоду дiти мрiяли тодi про рятiвний шмат хлiба.

Однак Сталiн в цi трагiчнi мiсяцi небаченого в iсторii голодомору спромiгся визнати публiчно лише Влпродовольчi труднощi в рядi колгоспiвВ». У мовi на Всесоюзному з'iздi колгоспникiв-ударникiв 19 лютого 1933 р. вiн цинiчно заспокiйливо заявив: ВлПринаймнi, порiвняно з тими труднощами, якi переживали робочi 10 15 рокiв тому, вашi нинiшнi труднощi, товаришi колгоспники, здаються дитячою iграшкоюВ».

Аналiз що стали доступними даних демографiчноi статистики 30-х рр. свiдчить про те, що прямi втрати населення Украiни вiд голоду 1932 р. складають бiля 150 тис. чоловiк, а вiд голоду 1933 р. 3 3,5 млн. людей. Повнi демографiчнi втрати, включаючи зниження народжуваностi пiд впливом голоду, досягають за 1932 1934 рр. 5 млн. людей.

Звичайно, Сталiн i його оточення дивилися на речi iнакше. У 1933 р. Мендель Хатаiвич, ще один з сталiнських ставленикiв в Украiнi, що очолював кампанiю хлiбозаготовок, гордо заявляв: ВлМiж нашою владою i селянством йде безпощадна боротьба. Це боротьба не на життя, а на смерть. Цей рiк став випробуванням нашоi сили i iх витримки. Знадобився голод, щоб показати iм, хто тут господар. Вiн обiйшовся в мiльйони життiв, однак колгоспна система затвердилася. Ми виграли вiйну!В»

Радянська статистика того часу вiдома своiю невисокою достовiрнiстю (вiдомо, що Сталiн, незадоволений результатами перепису 1937 р., що показали страхiтливий рiвень смертностi, наказав розстрiляти ведучих органiзаторiв перепису). Тому визначити чисельнiсть жертв голоду дуже складно. Пiдрахунки, заснованi на методах демографiчноi екстраполяцii, показують, що число загиблих пiд час голодомору в Украiнi склало вiд 3 до 6 млн. чоловiк.

У той час як в Украiнi, особливо в пiвденно-схiдних ii районах, i на Пiвнiчному Кавказi (де жило багато украiнцiв) звiрствував голод, велика частина Росii ледве вiдчула його. Одним з чинникiв, що допомагають пояснити цю обставину, було те, що вiдповiдно до першого п'ятирiчного плану ВлУкраiнi поставлено стати колосальною лабораторiiю нових форм соцiально-економiчноi i виробниче-технiчноi реконструкцii для усього Радянського СоюзуВ». Важливiсть Украiни для радянських економiчних прожектерiв пiдкреслювалася, наприклад, в редакцiйнiй статтi ВлПравдиВ» за 7 сiчня 1933 р., озаглавленоi: ВлУкраiна вирiшальний чинник хлiбозаготовокВ». Вiдповiдно i задачi, поставленi перед республiкою, були непомiрно великi. Як показав Всеволод Голубiiчий, Украiна, що забезпечувала 27 % загальносоюзних урожаiв зерна, повинна була дати 38 % загальних планiв хлiбозаготовок. Богдан Кравченко затверджуi, що украiнським колгоспникам до того ж платили вдвiчi менше, нiж росiйським.

Украiнцi, з iх традицiiю приватного землеволодiння, чинили опiр колективiзацii бiльш запекло чим росiяни. Саме тому режим здiйснював в Украiнi свою полiтику iнтенсивнiше i глибше, нiж де-небудь ще, з всiма витiкаючими звiдси страшними наслiдками. Як вказував Василь Гроссман, письменник i колишнiй партiйний активiст ВлБуло ясно, що Москва покладаi своi надii на Украiну. Результатом же стало те, що найбiльший гнiт згодом обрушився саме на Украiну. Нам говорили, що приватновласницькi iнстинкти тут значно сильнiше, нiж в Росiйськiй республiцi. РЖ дiйсно, загальний стан справ на Украiнi був значно гiршим, нiж в насВ».

Деякi вважають, що голодомор був для Сталiна засобом подолання украiнського нацiоналiзму. Зрозумiло, що взаiмозв'язок нацiонального пiдйому i селянства не вислизнув вiд уваги радянського керiвництва. Сталiн затверджував, що Влселянське питання в своiй основi i суттю нацiонального питання. По сутi, нацiональне питання це селянське питанняВ». У 1930 р. головна газета комунiстiв Украiни розвивала цю думку: Влколективiзацiя на Украiнi маi перед собою спецiальну мету: зруйнувати соцiальну основу украiнського нацiоналiзму iндивiдуальне селянське господарствоВ». Отже, щонайбiльше можна зробити висновок, що смерть мiльйонiв людей була для Сталiна неминучою цiною iндустрiалiзацii. У гiршому ж випадку можна передбачити, що вiн свiдомо дозволив голоду змести всяку подiбнiсть опору в цiй особливо неспокiйнiй частинi його iмперii.

Примiтним аспектом голодомору були спроби влади стерти його з людськоi пам'ятi. Ще недавно радянська позицiя в цьому питаннi була однозначною: заперечувався сам факт голоду. Зрозумiло, якби iстиннi масштаби голодомору стали загальновiдомими, це нанесло б непоправного збитку тому образу Влсвiточа свiту i прогресуВ», який Москва намагалася затвердити в свiдомостi людей як всерединi СРСР, так i за рубежем. Тому довгий час режим забороняв навiть згадувати про цю трагедiю.

Деякi газети на Заходi iнформували громадськiсть про голод, однак тут також не вiдразу усвiдомили його страхiтливi масштаби. Експорт зерна, що не припинявся в 1930-i роки i вiдмову режиму прийняти будь-яку iноземну допомогу вводили в помилку захiдний свiт, де насилу могли повiрити, що при таких умовах в Украiнi може лютувати голод. Здiйснивши ретельно органiзованi i обставленi владою подорожi по СРСР, такi захiднi свiтила, як Бернард Шоу або колишнiй прем'iр-мiнiстр Францii Едуард Еррiо, яскраво описували досягнення радянськоi влади, не забуваючи, звичайно, розказувати про задоволених життям, процвiтаючих селян. Московський кореспондент в ВлНью-Йорк таймiВ» Уолтер Дюрантi, стараючись сподобатися Сталiну, неодноразово заперечував в своiх статтях факт голоду (хоч в приватних бесiдах допускав можливе число жертв голоду в 10 млн). ВлЗа глибину, об'iктивнiсть, тверезу оцiнку i виняткову яснiстьВ» його репортажiв з СРСР Дюрантi в 1932 р. був нагороджений Пулiтцеровською премiiю.

Хоч захiднi уряди знали про голод, iх позицiя в цьому питаннi була схожою на ту, що була викладена в одному з документiв британського мiнiстерства iноземних справ:

ВлМи дiйсно маiмо в розпорядженнi досить iнформацii, що свiдчить про голод на пiвднi Росii, аналогiчноi тiii, що з'являiться в пресi.. Проте ми не вважаiмо можливоi робити ii надбанням громадськостi, оскiльки це може зачепити радянський уряд i ускладнити нашi вiдносини з нимВ». До того ж пiд час Великоi депресii значна частина захiдноi iнтелiгенцii, охоплена прорадянськими симпатiями, рiшуче не сприймала нiякоi критики СРСР, тим бiльше в питаннi про голод. Як вiдмiтив Р. Конквест, Влганьба полягала не в тому, що вони були готовi виправдати будь-кого дii Рад, а в тому, що вони не бажали навiть чути про що-небудь подiбне, не були готовi поглянути правдi в очiВ».

Свiтова iсторiя знаi чимало жахливих масових злочинiв. Але рiдко який за своiми масштабами й садизмом може зрiвнятися з тим, який було скоiно в 1932-1933 роках московсько-комунiстичним режимом супроти украiнськоi нацii. Скiльки загинуло украiнцiв у цей голодомор нiхто точно не знаi. РДрiзнi здогади ще 1935 року кореспондент газети ВлНью-Йорк АмерикенВ» писав, нiби Скрипник, з яким вiн був знайомий сказав йому, що кiлькiсть жертв голодомору в Украiнi й на Кубанi перевищила 8 мiльйонiв.

Дослiдники, пiдраховуючи кiлькiсть загиблих, зiставляють данi переписiв 1926 i 1939 рокiв як найбiльш достовiрнi. Але при цьому випускаiться з уваги той каламутний потiк , що йшов до нас з Росii. Адже в Украiну направлялися рiзнi емiсари для ВлзмiцненняВ» й Влнадання допомогиВ». Правильне уявлення про цiлеспрямованiсть голодомору i його наслiдкiв може дати зiставлення змiн у кiлькостi населення за його нацiональною ознакою, а не за територiiю. У матерiалах Мiжнародноi комiсii для розслiдування голоду в Украiнi 1932-1933 рокiв так данi наводяться. З1926 по 1939 роки кiлькiсть росiян у СРСР збiльшилася майже на 22 мiльйони, бiлорусiв- бiльш як на 0,5 мiльйонiв,а украiнцiв зменшилась на 3 мiльйони, тобто було 33,2 мiльйона, стало 28,1 мiльйона. Якщо врахувати, що в попереднi бiльш менш благополучнi роки кiлькiсть украiнцiв щороку зростала приблизно на 0,6 мiльйона осiб, то за 12 рокiв ми недорахуiмося понад 10 мiльйонiв украiнцiв

Список використаноi лiтератури

1. В.Г Афанасьева, Г.Л. Смiрнова. Урок даi iсторiя. - М.:Полiздат, 1989 р.

2. Кульчинський С.В., Курнаков Ю.О., Коваль М.В. РЖсторiя Украiни. ДО. Освiта, 1995 р.

3. Орест Субтельний Украiна РЖсторiя. ДО. Лебiдь 1994 р.

4. тАЬОсвiта" № 33- газета

5. тАЬЛiтературна Украiна" вiд 14 грудня 1989 року

6. тАЬКомсомольська правда " вiд 3 лютого 1990 року

7. Газета тАЬРада"

8. тАЬСiльськi вiстi" вiд 4 вересня 1991 долi

9. Спецвипуск- пiдручник тАЬОсвiта"

Вместе с этим смотрят:

"Архитектурная сказка" М. Ф. Казакова

"Великая депрессия" в США

"Византийский стиль" в архитектуре Москвы

"Дворцовые перевороты" и усиление позиций аристократии и гвардии: причины и последствия

"Золотой век" Екатерины II. Россия во II половине XVIII века