История Украины (шпаргалки)

1. Предмет, методи та джерела вивчення iсторii У.

Предмет вивчення в кожнiй науцi становить система обтАЩiктивних закономiрностей. Предметом вивчення iсторii У. i закономiрностi виникнення соцiально-економiчного та полiтичного розвитку суспiльства на всiх укр. землях. РЖсторiя У. розглядаi суспiльнi процеси та рухи, розвиток рiзних полiтичних сил та партiй, прагнення укр. народу до незалежностi, процес обтАЩiднання всiх укр. земель в iдину державу, розвиток державних структур та полiтичноi системи. Це перша складова частина предмету. Друга тАУ вивчення свiтових суспiльних процесiв, iх взаiмозвтАЩязку в iсторii У., а також мiсце У. в iсторii свiтового суспiльства. РЖснують 5 основних типiв iсторичних джерел: 1) речовi (поселення, архiтектурнi споруди), якi даi нам археологiя; 2) етнографiчнi; 3) лiнгвiстичнi; 4) уснi; 5) писемнi (актовi матерiали, оповiднi памтАЩятки).

2. Кiммерiйцi, скiфи, сармати на територii У.

Кiммерiйцi (кiнець 2 - початок 1 тис. до н. э.) першi племена на територii У, назви яких збереглися у давньогрецьких (Гомер у тАЬОдиссеiтАЭ) та ассирiйських джерелах. Скiфи- войовничi iрано-язичнi племена кочовикiв-скотарiв, що у 7 сторiччi до н. э. витiснили кiммерiйцiв зi степу пiвдня У. У 513-515 рр. до н. э. Скiфи вiдбили наступ величезного вiйська персидського царя Дарiя I, що намагався iх завоювати. Сармати - племена схiдних кочовикiв, що в другому сторiччi до н. э. Завоювали бiльшу частину Скiфii, витiсняючи скiфiв до Криму, за Дунай та Днiстер. Панування сарматов тривало продовжувалося до 3 ст. н. э., коли на землi Пiв. У напали готи. В пiдсумку до кiнця залiзного сторiччя встановилася майнова нерiвнiсть мiж членами общини; розпочався перехiд частини засобiв виробництва (худоби, землi, знарядь працi та т. i.) у приватну власнiсть верхiвки племен; боржники та вiйськовополоненi перетворювалися у рабiв, що свiдчить про розкладання первобитного суспiльства та формування класового.

3. Античнi мiста-держави Пiвнiчного ПричорномортАЩя.

З кiнця VII в. до н.е. греками (в основному вихiдцями з Мiлета) на Пiвнiчному узбережжi Чорного моря й в устях рiк, що впадають у Чорне море, були заснованi торговi факторii, що виросли згодом у мiста: Тиру (устя Днiстра), Ольвiя (устя Юж. Бугу), Пантiкапей (на мiсцi м. Керч), Феодосiя, Херсонес (на мiсцi Севастополя) та Найбiльшоi з мiст-республiк була Ольвiя, iдиною монархiiю - Боспорське царство. Економiка держав-республiк була багатоплановою. Торгiвля велася по 2-х напрямках: iз Грецiiю i зi скiфами (сiв. сусiдами). У Грецiю вивозилися: хлiб, худоба, шкiра, хутровина, раби й iн. З Грецii ввозилися товари для жителiв мiст i для перепродажу скiфам; вiно, оливкова олiя, озброiння, тканини, мармур, предмети мистецтва й iн. Скiфам продавали: вино, ювелiрнi вироби, керамiку i т.п.; iмпортували - худоба, хлiб, хутра i рабiв. Ремесло - досягло високого рiвня i славилося виготовленням металевих виробiв (дзеркал, статуеток, прикрас i т.п.), керамiчним виробництвом (глинянi судини, черепиця, посуд i т.п.), ткацтвом, ювелiрним i каменерiзним виробництвом i iн. Землеробство -розроблялися пшениця, ячмiнь, просо, виноград, яблуко, груша, гранати i м. п. Тваринництво у господарствi утримувалися: коня, корови, вiвця, свинi й iн. Рибальство - у рiках i на море. Полiтичний розвиток. РЖснувало двi форми правлiння: а) Мiста-республiки (Ольвiя, Тиру, Херсонес i iн.), у яких законодавча влада належала народним зборам. У нього входили всi вiльнi городянини-чоловiки. Виконавча влада належала архонтам, що обиралися з рабовласницькоi знатi мiста. б) Монархiя - Боспорське царство, що виникнуло в 5 в. до н.е. у результатi об'iднання ряду мiст на чолi з Пантiкапеiм. Законодавча i виконавча влада концентрувалася в руках царя (династii Перепадiв, Митридатiв i iн.). У 107 р. до н.е. Перепад був убитий повсталими рабами пiд проводом Савмака, що захопив царський трон i початкiв чеканити власну монету. РЖдеологiя - антична релiгiя; у мiстах вiдправляли культ того бога, у залежностi вiд того, iз якоi частини Грецii були переселенцi (у Боспорському царствi - культ Аполлона, через мелетського походження його жителiв). Причини спаду: а) iз 3 в. н. 9. починаiться загальна криза античного товариства (праця рабiв стала невигiдна, вiдбуваiться натуралiзацiя господарського життя, рiзке скорочення внутрiшньоi i зовнiшньоi торгiвлi), що спричинило за собою ослаблення причорноморських держав; б) набiги кочiвникiв. У результатi: у 3 в. н.е. пiд тиском готовий загинула Ольвiя й iн. мiста-республiки, у IV в. н. е. пiд набiгами гуннiв - Боспорське царство.

4. Захiднi, схiднi й пiвденнi словтАЩянськi племена. Розселення стародавнiх схiдних словтАЩян.

Слов'яни - одна з найбiльших етнолингвiстичеських спiльностей, на територii сучасноi РДвропи, що нараховуi бiля 227 млн.чоловiк (германцi - 86 млн.) Проблема походження слов'ян - одна зi найбiльш складних. Умовно можна видiлити два напрямки в суперечках: мiграцiйна теорiя i теорiя автохтонного походження славян. а) По мiграцiйноi теорii - слов'яни i прибулцями; - по дунайськоi теорii- на основi ВлПовiстi тимчасового рокiвВ» . затверджуiться, що слов'яни спочатку жили по Дунаю Влде i нинi Угорська земля i БолгарськаВ»; - по висло-одерской теорii (В. Сiдов, И. Русанова) - слов'яни вийшли з Празькоi культури,(тер. Польщi i Чехословаччини). б) По теорii автохтонного походження слов'ян (ii притримуються - Н. Шахматов, Б. Рибаков, С. Шелухин i iн.) слов'яни i споконвiчними жителями РДвропи вiд Днепра до Вiсли. У свою чергу чеський учений Л. Нiдерле приходив до висновку, що походження слов'ян не може бути з'ясовано в силу хиби науково достовiрних джерел. Найдавнiшi письмовi звiстки про древнiх слов'ян: а) Венеди - пiд такою назвою древнi слов'яни вперше згадуються в працях римських iсторикiв I ст. н.е. - Плiнiя i Тацiта. Вони займали територiю вiд Одера до середнього плину Днепра, вiд Прикарпаття до Балтiйського моря. Венеди разом iз готами, гунами й аварами неодноразово чинили набiги на багату, але ослаблу Римську iмперiю. На думку археологiв, венедам вiдповiдаi археологiчна зарубинецька культура (Зап. У.) i пшеворська культура (територiя Польщi). У результатi: пiсля початку з 375 р. великого переселення народiв . (викликаного потребою в нових землях через екстенсивне землеробство; прагнення до здирства Римськоi iмперii i просування кочiвникiв - готовий, гуннiв, аварiв) вiдбулося переселення венедiв i iх роздiло на склавинов (предкiв захiдних i пiвденних слов'ян, що розселилися вiд Балкан до Вiсли) i на антiв (предкiв схiдних слов'ян). б) Анти (4-7 в. н.е.) займали територiю мiж Днiстром i Сев. Дiнцем. Мова декiлька змiнилася, тому що слов'яни почали асимiлюватися з iншими народами, зокрема зi скiфами i сарматами, що належали до североiранськоi мовноi гiлки. У результатi асимiляцii древнеславянська мова вийшла переможцем, але доповнився поруч скифсько-iранських слiв (словоВлдоброВ», сокира - сокира будинок скiфо-iранських слiв (слово ВлдобреВ» поряд iз слов'янським, собака - пес i т.д.). У культурi древнiх слов'ян були аналоги нiмецькоi, гето-франкiйскоi, кельтськоi i балтийськоi культури, у тому числi б моделей кремацii мертвих родичiв (на Поднiпров'i), елементи вогнепоклонства й iн. У результатi: на поч. 7 в. анти були розгромленi кочовими племенами аварiв. Схiднi слов'яни розселяються у важкодоступних лiсових районах сучасноi У, Бiлорусii, Росii, де ослав'янiвають значну частину мiсцевого (балтiйського, угро-фiнського й iн.) населення в) 15 вiйськово-племiнних спiлок (7-9 вв.) -завершальний етап розкладання п/о. товариства в схiдних слов'ян. Галявинi заселяли сучасну Киiвську обл., древляне - Житомирську i Вiнницьку, хорвати - Карпат, жителi пiвночi - Чернiгiвську, Сумську, Брянську i т.i. Кожна спiлка складалася з десяткiв дрiбних племен на чолi з князями i старiйшинами. Зовнiшня полiтика а) важка тривала боротьба (iз змiнним успiхом), iз пiвденно-схiдними сусiдами - кочовими племенами (аварiв, печенегiв), що неодноразово чинили набiги; б) сформоване до VII в. могутнi Хазарське держава протистояла атакам арабських армiй, завдяки чому за цiiю захисною стiною змогла розвиватися в майбутньому Киiвська Русь; в) в основному мирнi сусiдськi вiдношення з аланами, болгарами (пiвдень, пiв-схiдн), прибалтiйськими племенами, угро-фiнськими племенами (весь, мiряй, мордва, мурома й iн.). РЖдеологiя - поганська релiгiя - обожнювання сил природи, що робили найбiльш сильний вплив на людину (Перун- бог грому i блискавки, Ярило - бог Сонця, Даждь - бог i iн.). У результатi: а) розвиток схiдних слов'ян йшло природничоiсторичним шляхом i було типовим для сотень iнших народiв б) рабовласництво зустрiчалося (патрiархальне, домашнi), але воно не стало пануючою формою виробництва у слов'ян, тому що для рабовласницького засобу виробництва: - необхiднi сприятливi клiматичнi умови i висока родючiсть грунтiв, при яких навiть така малоефективна праця, як рабський, приносив би стабiльнi високi врожаi. Якби слов'яни обрали такий шлях при iхньому клiматi i родючостi - вони б померли вiд голоду разом iз рабами; - характерна обмеженiсть родючих грунтiв при наявностi повноводних рiк (РДгипет, Межирiччя, Ср. Азiя i т.п.), що робило необхiдним створення зрошувальних систем, для будiвництва яких була потрiбно величезна кiлькiсть рабiв. У слов'ян ця необхiднiсть була вiдсутня - у схiдн. слов'ян держава утворилася в 9 в. н.е., коли рабовласництво у усьому свiтi вже терпiло серйозну кризу.

5. Норманська та анти норманська теорii походження державностi Киiвськоi Русi.

РЖснують 2 точки зору на утворення К. Русi: норманська теорiя i теорiя природничоiсторичного утворення Киiвськоi Русi. 1) Норманнская теорiя - про несамостiйний розвиток росiянкою державностi (засновники - нiмецькi вченi Байер i Мiллер, запрошенi в 18 в. Катрею II для роботи у Росiйськiй Академii наук) - спираiться; а) на ВлПовiсть тимчасового рокiвВ» - (основне джерело того часу, написаний киiвським ченцем Нестором на поч. 12 , де перекладаiться легенда про запрошення слов'янськими племенами в якостi князiв 3-х братiв на чолi з Рюриком (Синеус, Трувор) - варягiв (вiкiнгiв, норманiв) по походженню; б) першими керiвниками К. Русi були нормани-князi Рюрик, Олег; в) у творах римських iсторикiв i рядi iнших неславянских лiтописiв затверджуiться про дикiсть i вiдсталiсть схiдно-слов'янських племен, що говорить нiбито про iхню нездатнiсть без: помочi ззовнi заснувати таку могутню державу, як К. Русь. 2)Теорiя iстествено iсторичного процесу утворення класiв i держави у схiдних слов'ян: а) для цього iснували всi необхiднi економiчнi, передумови: достатньо високий розвиток iн. сил (археологами знайденi залiзнi знаряддя працi; доведене вiддiлення ремесла вiд с/х та iнше, що говорить про майнову диференцiацiю, вiд котроi один крок до утворення класiв i держави); численнi успiшнi вiйськовi . походи слов'ян приносили видобуток i прискорювали процес класоутворення; захоплення старiйшинами общинних земель говорить про початок складання феодальних вiдношень i т.i.; б) археологiчнi розкопки вказують, що кiлькiсть поховань воiнiв-норманiв мiзерно мало в порiвняннi зi знайденими похованнями росiйських воiнiв; в) у лiтописах наступних сторiн нормани не згадуються, тому можна зробити висновок, що iх кiлькiсть була малою i вони швидко злилися з корiнним населенням - ослов'янилися; г) порiвняльний аналiз залишкiв озброiнь норманiв i слов'ян говорить про приблизно однаковий рiвень розвитки продуктивних сил; д) у лiтописах прямо говориться; що ще до приходу варягiв. у Киiвi правил 1-й князь - слов'янин Кий (кiн. поч. ' 7 в.); франкскi ВлБертинськi анали уперше згадують про державу схiдних слов'ян (поч. 9 в.), коли в 838 р. до вiзантiйського iмператора явилися - посли, що пiдтверджували, що Влiхнiй народ звуть Росс i спрямованi вони царем, називаним Хаканом, заради дружбиВ». Висновок: iз норманами або без норманiв, схiднi слов'яни були в силах зробити останнiй крок вiд розкладання первiснообщинного до феодального товариства.

6. Полiтичний устрiй та соцiальна органiзацiя Киiвськоi Русi.

Ранiфеодальна монархiя федерального типу, при якiй iснувала така пiрамiда влади: а) на чолi держави - великий киiвський князь; б) найближче оточення, за допомогою якого великий киiвський князь управляв державою: особиста дружина, що дiлилася на старшу (бояре, мужи) i молодшу, (отроки, дитячi); питомi князi, що стояли своiми вiйськами в значних мiстах (Чернiгiв, Переяславль, Псков i iн.) i вправлявшi пiдпорядкованими Рад iз князiв i старших дружинникiв складав боярську думу при великому князi, що збирав ii для прийняття важливих рiшень (виступ . у похiд, висновок свiту i т.п.); в) суд, збiр данини i судових мит здiйснювали спецiальнi дружинники, що називалися мечниками, вирниками. г) керування невеличкими мiстами здiйснювали намiсники великого князя - тисяцькi i посадники. Залежне населення: ВлСмердиВ» - селяни, що не потрапили в особисту залежнiсть вiд феодала i якi експлотувалися шляхом стягування данини. ВлЗакупиВ» - ( смерди, що взяли у феодала ВлкупуВ» - позичку грошима, iнвентарi), насiннями i т.п. ВлРядовичиВ» - селяни, що уклали з феодалом ВлрядВ» - договiр i за це виконуючi рiзноманiтнi роботи у вотчинi. ВлРЖзгоiВ» - вигнанi з общини селяни, що не мали права через це користуватися общинною землею (луками, пасовищами i т.п.). ВлХолопиВ» - полураби. Феодальна експлуатацiя здiйснювалася шляхом: а) економiчного примуса - виплата княжоi данини; висновок селянами кабальних договорiв iз феодалами (ВлкупаВ», ВлрядВ»); роздача феодалами землi селянам, за що останнi сплачували земельну ренту (панщина, натуральний оброк, згодом грошовий оброк); б) позаекономiчного адмiнiстративного примуса - станова нерiвноправнiсть селян стосовно феодалiв. До другоi половини Х сторiччя на Русi не iснувало iндивiдуальноВ» власностi на землю. Вона рахувалася спiльною власнiстю князiв, бояр, старших дружинникiв, а уособлювала ii глава своiрiдноi корпорацii - киiвський великий князь. Власне ж боярська земельна власнiсть укладаiться лише на початку XII сторiччя. У силу цих особливостей повстання населення в Киiвi (у 1068 i 1113 роках - найбiльше значнi) не носили характеру класовоi боротьби.

7. Соцiально-економiчнi вiдносини в Киiвськiй Русi.

Пануi натуральне . господарство, при якому все необхiдне провадиться не для продажу на ринок, а для внутрiшнього вжитку. Землеробство - основне заняття, 2--3-польною системою розроблялися: пшениця, овес, просо, жито, ячмiнь та iн. культури. Основними знаряддями працi були: рало (дерев'яний плуг), борона, серп, коса. Скотарство - розводилися воли, конi, корови, вiвця, свинi, кози i т.i. Ремесло - до 60 фахiв: ковальське, ткацьке, гончарне, шкiрян, ювелiрне й iн. Внутрiшня торгiвля - ремiсничi вироби повсюдно змiнювалися на с/господарськi. Намiтилася деяка спецiалiзацiя районiв: iз Прикарпатья- везли сiль; iз пiвдня - хлiб, худоба; iз пiвночi - хутра. Зовнiшня торгiвля - ДО Русь експортувала: худобу, хлiб, сiль, ремiсничi вироби, хутра; iмпортувала: вино, тканини, прянощi, дивовижнi товари i т.п. Найбiльший торговий шлях - Влiз варяг у грекиВ» - по Днепру. Допомiжнi галузi - полювання (за допомогою цибулi, стрiл, мереж i пасток); Рибна ловля (ловили гачком, неводом); бортництво (збирання дикого меду).

8. Головнi напрямки зовнiшньоi полiтики Киiвськоi Русi. Прийняття християнства.

Рюрик -. варязький ватажок, правил спочатку в Ладозi, а в' 862 р., скориставшись внутрiшнiми усобицами, захопив Новгород,' що викликало . значне повстання проти варягiв, придушене в кровi Рюриком. Новгородський князь. Саме з 860 р. летоисчисление починатити вживати термiн. ВлРуська ераВ» i веде його майже 30 рокiв. Олег Вещий (882-912) - послiдовник Рюрика; отримавши в 879 р. влада вiд мертвого Рюрика в Новгородi, зумiв об'iднати Киiвську i Новгородську землi (убивши князiв, що правили в Киiвi, Аскольда i Дира). Розширив територiю К. Русi, присоединив древлян, северян радимичiв. У 911 р. учинив переможний похiд на Константинополь. РЖгор (912-945) син Рюрика, приiднав територiю междуречья Днiстра i Дунаю. Величезну частину часу провiв у вiйськових походах; у 915 р. першим зiткнувся з печенегами, пiдписав iз ними; f мирний договiр, через 15 рокiв порушений (через подстрекательств печенеги Вiзантiiю, не зацiкавленоi в посиленнi К. Русi); 941 р.- поразка вiд Вiзантii; 943-944 - захоплення Дербента i Пiвденного Прикаспия (союзника Вiзантii); 944 р. - незначна перемога над Вiзантiiю; через величезнi витрати на вiйськовi походи збiльшив данина, через що був убитий древлянами в 945 р. (при спробi зiбрати данину вдруге). Убивство пояснюiться й iншими чинниками. Ольга ('945-964) - дружина РЖгоря, регент при малолiтньому синi Святославовi; помстилася за убивство чоловiка, знищивши 5 тис. древлян i два посольства, що прибули сватати ii за древлянского князя Мала; провела податкову реформу: определив кiлькiсть дани- ВлурокиВ» i мiсця збору данини - ВлцвинтарiВ»; особисто прийняла християнство i встановила дипломатичнi вiдносини з Нiмеччиною, пiднявши авторитет К. Русi. Святослав (964-972) - син РЖгоря й Ольги, велику частину часу провiв у вiйськових походах, використовуючи наступальну тактику, швидкiсть i раптовiсть, розгромив Хазарский каганат, Волзьку Болгарiю, Дунайську Болгарiю й iн. Ввiв традицiю призначати князями в iншi мiста своiх сыновей (для змiцнення iдностi К. Русi). Хотiв перенести столицю з Киiва в Переяславец на Дунаi (перехрестя торгових шляхiв), але потерпiв у 971 роцi поразка пiд Доростолом вiд византийцев, через що вiдмовився вiд претензiй на дунайськi землi. При поверненнi в Киiв загинув у 972 р. у боi з печенегами в районi днiпровських порогiв. У останнi роки князювання Святослав проводив антихристианский терор, намагаючись перекласти на християн провину за власнi вiйськовi невдачi на Дунаi. Вiн мав намiр знищити всiх християн i розорити i спалити iхнi храми. Володимир (980-1015) - перемiг у результатi братовбивчоi боротьби за княжий престол у Киiвi. Його основним суперником був брат Ярополк, що вiдрiзнявся увагою до духовного життя: вiдновив лiтописання, схилявся до розширення зв'язкiв iз бiльш культурними краiнами Заходу, Болгарiiю, Вiзантiiю. Володимир узяв владу як лiдер антихристианского плину i, створюючи систему поганського 6-божа, руйнував храми. Приiднав землi вятичей i радимичiв, але включно як колонiальнi анклавы. 'На пiвденно-захiднiй межi з печенегами побудував мережу мiст-мiцностей. Для централiзацii влади в 988 роцi хрестився самий, а в 989:року хрестив населення Киiвськоi Русi, причому не завжди добровiльно жителi вiдмовлялися вiд язичества. Ярослав Мудрый (1019-1054) - син Володимира, будучи Новгородським князем, пiсля смертi батька вийшов переможцем iз мiжусобноi боротьби з братами за Киiвський престол. Юридично, закрiпив феодальнi вiдношення на Русi введенням збiрника законiв ВлРосiйська правдаВ», замiсть запрошення митрополита з Вiзантii - самий призначив його в 1051 р., прямуючи захистити себе вiд вiзантiйського впливу. Розширив права церкви i ii земельнi володiння. Заснував Киiво-Печерський лавру i першiй бiблiотецi на Русi при Софiйським соборi. Побудував пiвденну оборонну лiнiю уздовж р. Рось для захисту вiд набiгiв кочiвникiв. В зовнiшнiй полiтика, як i батько, бiльше покладався на дипломатiю, чим на зброю. У традицiях того часу порiднився з королiвськими подвiр'ями Францii, Нiмеччини, Вiзантii, Норвегii i т.п. (дочка Ганна - королева Францii). При Ярославовi К. Русь досягла вищоi могутностi. У той же час при ньому дiяла така правова норма як кревна помста. У краiну вливаiться сильна монашеско-аскетическая струмiнь iз Вiзантii, що уповiльнило процес реформацii i ренесансних явищ. Володимир Мономах (1113-1125) - онук Я. Мудрого, переяславский князь; у 1113 р., подавивши народне повстання в Киiвi, зайняв великокнязiвський престол i зм'якшив ступiнь експлуатацii селян; об'iднав 3/4 територii Русi, припинивши на нiй усобицi. Талановитий полководець, учинив 85 успiшних походiв, зупинив тиск половцiв на Русь, нанеся iм ряд значних поразок у глибинi iхнiх територiй. Автор ВлПовчання Володимира МономахаВ». Мстислав (1125-1132) - син В. Мономаха, вийшов переможцем у мiжусобнiй боротьбi за Киiвський престол. Продовжив полiтику батька по змiцненню держави, припиненню усобиць i захисту зовнiшнiх меж. Пiсля його смертi К. Русь остаточно розпадаiться на окремi князiвства. Причини прийняття християнства: а) необхiднiсть змiцнення феодальних вiдношень у раннефеодальном державi, тому що язичество суперечило iднанню Русi; б) прийняття iдиноi з Вiзантiiю релiгii змiцнювало б пiвденнi межi Русi, тому що Русь одержала б на пiвднi авторитетного i могутнього союзника; в) прийняття християнства сприяло пiдняттю мiжнародного авторитету Русi, т. к. до 988 р. Русь в очах РДвропи i Вiзантii була Влдремучей, поганськоiВ»; г) прийняття християнства сприяло б зближенню з високорозвиненоi Вiзантiiю - спадкоiмицею культури Древньоi Грецii (технологii, лiтература, мистецтво, архiтектура i т.п.). Розвиток подiй: а) для змiцнення великокнязiвськоi влади Володимир проводить реформу язичества, створивши пантеон шести богiв на чолi з Перуном; б) переконавшись у неспроможностi язичества, як пануючоi релiгii феодальноi держави, Володимир вирiшив прийняти християнство вiзантiйського обряду (православ'я). Щоб не потрапити при цьому у васальну залежнiсть вiд Вiзантii, як iншi, Володимир захопив Вiзантiйську мiцнiсть Херсонес (988 р.), i вiдтiля як переможцi продиктував 2 умови вiзантiйському iмператору: видати за нього сестру iмператора, пiсля чого вiн готовий прийняти християнство; водохрещення киевлян мало мiсце, певне, на рiцi Почайне в 988 або 989 року (iсторик 0. М. Раков називаi iншу дату - 1 серпня 990 р.). Значення прийняття християнства: а) сприяло змiцненню К. Русi як раннефеодального держави, пiдняло ii мiжнародний авторитет, змiцнило ii зв'язку з Вiзантiiю, сприяло поширенню писемностi на Русi, дало iмпульс розвитку староруськоi культури (живопису, архiтектури); б) християнство насаждалось на Русi жорстокими методами, у результатi були знищенi багато пам'ятникiв поганськоi культури; церква згодом перетворилася в найбiльшого феодала.

9. Соцiально-економiчнi та полiтичнi передумови феодальноi роздробленостi Киiвськоi Русi.

Феодальна роздробленiсть не була випадком, i всi краiни РДвропи пройшли, через ii. 1) У результатi розвитки феодальних вiдношеннi всередину в нач. 12 в. наступаi криза росту, коли стара форма об'iднання земель (К. Русь) уже не вiдповiдаi прогресу i перестаi бути необхiдноi, тому що: а) унаслiдок розвитку натурального господарства нiхто з феодалiв нe був зацiкавлений ринутися до об'iднання з iншими феодалами, тим бiльше мiж ними постiйними були заздрiсть, ненависть, ворожнеча, т. е. не було нiякоi економiчноi причини триматися старого об'iднання (К. Русi); б) феодали, у своiх вотчинах за допомогою особистоi дружины могли одержати все необхiдне iз селян, i без помочi великого Киiвського князя, через що влада останнього на час виявилася зайвоi (до цього феодали годувалися з княжоi данини i вiйськових походiв); в) мiсцевi феодали в себе у вотчинах вже обзавелися чималими штатами керування i дружинами, що давало iм можливiсть самостiйно звiстки господарство, а з iншого боку - посостязаться за владу з великим Киiвським князем (як правило, iхнiм родичем); г) рiст i змiцнення мiст - перетворив iх в економiчнi, полiтичнi центри значних феодальних вотчин i щодо убезпечив вiд нападу великого киiвського князя або кочiвникiв. 2) Величезнi географiчнi розмiри К. Русi об'iктивно сприяли росту сепаратизму, а з iншого боку, в умовах загострення соцiальноi боротьби, великий киiвський князь змушений був самий iх посилювати, тому що був не в силах зробити iм, у випадку селянського повстання швидку i дiючу помiч за тисячi кiлометрiв вiд Киiва. 3) Насильницьке об'iднання схiднослов'янських земель у 9 сторiччi дало обернену реакцiю в 12 в.; майже поголовне прагнення до самостiйностi значних i дрiбних феодалiв тим бiльше, що областi склалися переважно в рамках колишнiх племiнних спiлок. 4) Змiна торговоi кон'юнктури - Захiдна РДвропа початку торгувати безпосередньо з Ближнiм Сходом. Крiм того, Киiвська Русь загубила важливий торговий маршрут до Чорного моря. Сутнiсть i значення феодальноi роздробленостi. По своiй сутi вона явилася перехiдним перiодом вiд раннефеодального держави К. Русi, (механiчного об'iднання земель) до зрiлого феодального товариства (централiзованiй державi). У цей перехiдний перiод завершуiться складання всiх основних рис i iнститутiв феодалiзму (основних феодальних повинностей селян, основних прав феодалiв, системи феодально-становоi iiрархii, основних елементiв феодального апарата i т.п.) тiльки не в рамках усiii держави (як на стадii централiзованоi держави), а лише в рамках окремих феодальних вотчин i князiвств. Т. е. , феодальна, роздробленiсть була закономiрним i бiльш високим етапом у розвитку феодальноi держави, чим раннефеодальная К. Русь, тому що. сприяла росту продуктивних сил i бiльш гнучко захищала iнтереси панiвного класу (одна з основних функцiй держави). Водночас, феодальна роздробленiсть знизила обороноздатнiсть краiни, що в умовах посилення монголотатар призвело до транедii росiйських земель. Спочатку, у 12 в., Киiвська Русь розпадаiться на 12 . князiвств (iхнi число постiйно змiнювалося), найбiльшими з який були: Галицко-волынское, Владимиро-Суздальское, Новгородська феодальна республiка й iн. Потiм iхнi число на початку ХШ. ст. дiйшло до 50, а в XIV сторiччi - навiть 250.

10. Загарбання Польщею та Литвою украiнських земель.

У 13-15 вв. ослабленi золотоордынским ярмом, укр. землi стали об'iктом захоплення iноземними державами. Захоплення бiльшоi частини укр. земель Великим Князiвством Литовським (ВКЛ). Здiйснення захоплення бiлоруських i укр. земель велося князями: Миндовгом (ЗО-сг. 13 в. - 1263; фундатором Литовськоi держави), що захватили ВлЧорну РусьВ» (сучасну Гродненскую область Бiлорусii); Витеном (1293-1316) i Гедимином (1316-1341), що захопили велику частину бiлоруських земель; Ольгердом (1345 - 1377), що захватили велику частину укр. ч частина росiйських земель (вiд сучасних Волыни до Бiлгородськоi областi на сходi, вiд Брянськоi областi на пiвночi до Херсонськоi i Миколаiвськоi на пiвднi; . Ольгердом був узятий Киiв); Витовтом (1392 - 1430), що захватили пiвденно-укр. степу аж до Чорного моря в районi Одеси. Причини швидкого захоплення: а) Русь була ослаблена золотоордынским ярмом; б) багато князiвств добровiльно входили до складу Литви, намагаючись спiлкою з нiй убезпечити своi землi вiд тиску Тевтонського ордена i монголо-татарського ярма. Полiтика Литви на захоплених землях - укр. i бiлоруськi землi складали 9/10 територii литовськоi держави: а) эго вносило специфiку в життя усього Великого князiвства Литовського, державний мова - староруський, закони складенi на основi ВлРосiйськоi правдиВ» i iн.; б) У. К. Л, незважаючи на тенденцii до централiзацii, що проявилися при Витовте, було схоже на федерацiю численних земель, у внутрiшнi життя яких литовський князь майже не втручався, i влада там була в руках мiсцевоi укр.ой i бiлоруськоi знатi, що одержала значну автономiю в справах. ВлСтаре - не змiнюiмо, нове - не впроваджуiмоВ» - такий був принцип правлiння литовських князiв). Тому М. С. Грушевський вважав, що В.К.Л в бiльшого ступеня, чим Московия, зберегло традицii Киiвськоi Русi. Захоплення Галичины Польщею був здiйснений польським королем Казимиром РЖРЖРЖ в 1349 р. У 1351- 1352 р. мiж В.К.Л и Польщею спалахнула вiйна за Галицко-волынские землi. У результатi: Галичина залишилася за Польщею, Волынь - за Литвою.

11. Соцiально-полiтичне становище украiнських земель пiд владою Литви.

12. Польсько-литовськi унii та iх наслiдки для У.

Кревская унiя (1385): а) причини - прагнення об'iднанням пiдсилити своi держави перед особою Тевтонського ордена (совершившего з територii В. Пруссii, Латвii, Естонii з 1340 по 1410 р. бiльш 100 значних походiв на слов'янськi землi) i Московського князiвства (пiсля перемоги в Куликовской битвi 1380 р. виростив його авторитет серед укр. i бiлоруського населення В.К.Л, а авторитет литовського Князя-Ягайло - союзника Мамая, упал ); б) утримання Унii: Ягайло женився на польськiй королевi Ядвiзi i був проголошений польським королем, до Польщi приiдналися землi В.К.Л (включаючи укр. i бiлоруськi), на яких уводилося католицтво як державна релiгiя; припинялися сутички мiж Польщею i В.К.Л, а iхнi збройнi сили об'iдналися для боротьби з Тевтонським орденом; скарбниця В.К.Л переходила на потреби Польщi; в) значення унii двойственно: з одного боку - позитивне (допомогла об'iднаним силам у 1410 р. у Грюнвальдской битвi розбити Тевтонський орден) з iншого боку - негативне (роздача укр. земель польським феодалам, передача скарбницi В.К.Л на потреби Польщi, насильницьке поширення католицизму й iн.); г) наслiдки унii: Витовт, ставши великим литовським князем, зумiв на час (1392-1430) вiдновити незалежнiсть B. K. Л., але через 10 рокiв пiсля його смертi великокнязiвський престол у Литвi знову зайняли нащадки Ягайло (явившиеся одночасно польськими королями, що продовжили полiтику свого предка). Окремi спроби вiдродити колишню владу Киiва як центру, хоча i починалися, але успiху не мали. Так, запрошенi в 1433 р. князем Свидригайлом татары воювати з польсько-литовськими рядами благоразумно вiдмовилися. А в 1470 р. пiсля смертi киiвського князя Симеона Олельковича ця посада залишалася незайнятим. Проте, Кревская Унiя була лише особистою Спiлкою, заснованим на шлюбi царюючих персон 2-х держав, зберiгши автономiю Литви i Польщi (при васальнiй залежностi Литви). Така Люблинская унiя цiлком об'iднала цi держави. Люблинская унiя (1569 р.) - Утворення Промови Посполитой а) причини - повна поразка Литви вiд Росii на першому етапi Ливонской вiйни (1558 - 1583 г); б) утримання Унii - Польща i Литва об'iдналися в iдину державу Промова Посполитую; на об'iднанiй територii встановлювалися: iдиний державний устрiй, загальна грошова система, iдиний сейм, суд, закони и т п. по польському зразку; загальний польський король (колишнiй одночасно великим князем Литовським) обирався i польськими i литовськими феодалами; польськi феодали могли мати землi в Литвi, литовськi - у Польщi; католицтво, як пануюча релiгiя й iн.; в) Польща середини XVI ст. була островом цивiльного свiту i внутрiшньоi солiдарностi на фонi кривавих релiгiйних конфлiктiв у Францii, Англii, Нiмеччини, кривавоi опричнини в Росii й iнквiзицii в РЖспанii; г) значення унii - допомогла переможно завершити Ливонскую вiйну, але рiзко пiдсилила колонiзацiю укр., бiлоруських i литовських земель, класове i нацiонально-колонiальне гноблення трудящого населення; д) наслiдки унii: захоплення укр. земель мiсцевоi, частково польською шляхтою, що поступово перетворювалася в значних землеробських магнатiв (Вишневецкий, Острожский, Заславский, Калиновский i iн.), iз посиленою енергiiю що експлуатували укр. селян; покрiпачення селян - остаточно затверджено Литовським статутом 1588 , по якому встановлювався 20-лiтнiй термiн пiймання швидких селян, шляхтичам давалося право самим установлювати всi повинностi селян, розпоряджатися селянським життям i селянським майном; полонiзацiя укр.ой знатi, що приймала мову, традицii, вiрування Польщi. Втративши смак до полiтики, укр. магнати перетворилися в невiдомих ранiше польському товариству олiгархiв, що мають бiльше збройних сил i грошових ресурсiв, нiж мала вища влада Промови Посполитой. Брестська унiя (1596 р.): а) причини - прагнення Ватикана пiдпорядкувати католицтву схiдну православною церква, створивши перехiдний перiод для повного переходу православних украiнцiв до католицизму; бажання ряду православних священикiв зрiвнятися в правах, прагнення захистити себе вiд впливу Московського патрiарха, що пiдтримував укр. братерства, що намагалися обирати священикiв, втручатися в церковнi справи i т.д.; б) утримання унii - укр.ая церква визнавала основнi догмати i не переходила, пiд владу Ватикана, визнавши своiю главою - тата Римського. Богослужiння залишалося на слов'янськiй мовi; в) наслiдки унii - перехiд у лоно католицизму, фактична заборона православноi церкви; переслiдування священикiв, що залишилися вiрними православ'ю, роздiв украiнцiв на 2 конфесii, поклавши початок вiдмiнностям, що пiзнiше розвилися мiж захiдними i схiдними украiнцями. Проти Унii виступили народнi маси (козацьке повстання 1594 - 1596 р., повстання городян Луцька в 1620 р., у м. Острозi в 1638 р. i т. д.). Проти Унii вели боротьбу частина дворянства на чолi з князем Костянтином Острожским (1527-1608), а також укр. братерства. Це змусило Промову Посполитую в 1633 р. знову розв'язати легальне iснування православноi церкви, хоча пiльги як i ранiше поширювалися лише на унiатiв.

13. Соцiально-економiчнi вiдносини на У у складi Речi Посполитоi.

Поворот У особою до Польщi i до Запасу призвiв до перерв не тiльки в полiтичноi, але i господарського життя краiни. Все товариство починаiться перебудовуватися по захiдних зразках. Прямi хоз. зв'язку стають бiльш тривкими. Станова система У. У вiдмiнностi вiд подiлу товариства на класи, що виникаi станова система грунтувалася на правах, обов'язках або привiлеях, установлених юридично. Дворянство - перше i головне серед усiх станiв, що сформувалися в XIV-XV сторiччях. Цей стан склали рiзноманiтнi соц. групи. Самими численними були нижнi прошарки шляхти. Усерединi дворянського стана iснували не тiльки економiчнi вiдмiнностi, але i соцiальне тертя. Мiщани - бiля 10-15 % населення укр. земель склали жителi мiст (особливий стан). Вiдповiдно до Магдебургскому права, усi жителi його мiст, що одержали, були рiвнi мiж собою. Проте на дiлi мiж городянами iснували глибокi соц. -економiчнi вiдмiнностi. Багатi захоплювали всi посади i користувалися всiма привiлеями мiського самоврядування. Середнiй мiський клас складався з дрiбних купцiв i торговцiв. А робочий люд фактично був позбавлений усiх прав, оскiльки не мав у мiстi нi власностi, нi найчастiше, свого рогу. Саме городяни в етнiчному вiдношеннi були найбiльше рiзношерстою частиною населення того часу. Селяни вiдрiзнялися друг вiд друга особливими правами. Своi iдине право користуватися землею селянин вiдпрацьовував на панщинi або сплачував феодалу оброк. Панщина рiдко перевищувала 14 днiв у роцi. Виконуючи регулярно всi умови селянин мiг самий розпорядиться своiм земельним надiлом (заповiдати або продати). Ставши частиною Мови Посполитой, У. потрапила в сферу стимулюючого впливу Заходу. У той же час у самому соц. -економiчному укладi Промови Посполитой iснували гострi проблеми i протирiччя. У результатi зернового бума економiка У (як i Польщi) ставати несбалансированной, однобокоi: майже

Вместе с этим смотрят:

"Архитектурная сказка" М. Ф. Казакова

"Великая депрессия" в США

"Византийский стиль" в архитектуре Москвы

"Дворцовые перевороты" и усиление позиций аристократии и гвардии: причины и последствия

"Золотой век" Екатерины II. Россия во II половине XVIII века