Нацiональна полiтика СРСР в роки перебудови

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

РРЖВНЕНСЬКИЙ ГУМАНРЖТАРНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

Кафедра всесвiтньоi iсторii

Shura19@yandex.ru

Курсова робота

на тему:

Нацiональна полiтика СРСР в роки перебудови

Виконала:

студентка -го курсу,

групи , iсторико-

соцiологiчного факультету

Науковий керiвник:

РРЖВНЕ - 2004

ЗМРЖСТ

Стор.

Вступ.......................................................... 3

1. Передумови перебудови...................................... 5

1.1. Початок перебудови: вiдсутнiсть передумов для

розвитку демократii.................................... 5

1.2. Цiлi i задачi перебудови ................................. 8

2. Перебудова та викликанi нею змiни.......................... 10

2.1. Реформа державного апарату в перiод перебудови........... 10

2.2. Змiни в законодавствi ...................................... 15

2.3. Формування новоi зовнiшньополiтичноi доктрини СРСР.... 20

2.4. Соцiально-економiчна i полiтична ситуацiя в

перiод перебудови.......................................... 25

3. Наслiдки перебудови......................................... 36

3.1. Завершення перебудови..................................... 36

3.2. Пiдсумки перебудовитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 37

Висновки тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 40

Лiтература тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 42

Вступ

У 1982 р. пiшов з життя Л.РЖ.Брежнiв, людина, яка уособлювала собою неосталiнiзм. Протягом птАЩятнадцяти рокiв, за винятком розстрiлiв i масових тортур, практично все лишалося, як було при Сталiнi. За неповнi два десятилiття в краiнi було вiдновлено й змiцнено командно-адмiнiстративну систему управлiння всiма сторонами суспiльного життя. Вона не передбачала нi в економiцi, нi в культурi, нi, тим бiльше, в пресi нiяких дiй, якi не були би узгодженi з керiвництвом. РЖнiцiатива дозволялася лише в межах того, як краще виконати вказiвки партii.

Новий генеральний секретар, який прийшов пiсля Л.РЖ.Брежнiва, Ю. В. Андропов, прагнув тАЬзатягнути гайкитАЭ i, як багаторiчний голова комiтету держбезпеки, взявся не до демократизацii життя, а до впорядкування насильства, яке мало покласти край розпаду соцiалiстичного суспiльства. Серед заходiв, до яких вдалося керiвництво краiни, були i дуже непопулярнi, наприклад, було дано команду зупиняти людей на вулицях та в кiнотеатрах за те, що вони в робочий час перебували не на роботi.

Наступний генеральний секретар ЦК КПРС К.У. Черненко повернув краiну назад, на рейки застою, до брежнiвських часiв. Знову i партiю, i пресу охопила апатiя, а економiка й соцiальна сфера продовжували втягуватися в повномасштабну кризу.

Врештi в квiтнi 1985 р. до найвищоi партiйноi влади в СРСР прийшов новий генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов. Квiтневий пленум знаменував собою докорiнний поворот в iсторii i компартii, i Радянського Союзу, i Украiни, i украiнськоi преси, i в цiлому всього свiту. На квiтневому пленумi так званi реформацiйнi сили партii провели в генсеки свою кандидатуру першого секретаря Ставропольського обкому, реформатора, який вже мав певний авторитет за кордоном (ще як член полiтбюро ЦК КПРС, вiн побував в Англii i тодiшнiй премтАЩiр-мiнiстр Великоi Британii Тетчер дала йому дуже високу оцiнку як гнучкому полiтичному i державному дiячевi).

В лютому-березнi 1986 р. пройшов ХХVII з¢iзд КПРС. Вперше, на вiдмiну вiд попереднiх зтАЩiздiв, на ньому було заслухано не звiтну, а полiтичну доповiдь. В нiй було поставлено дiагноз нашому суспiльству: його державна й полiтична система застарiла, не вiдповiдаi вимогам сучасностi. Зокрема, було наголошено на проблемi тАЬвiдiрваностi слова вiд справитАЭ.

XXVII зтАЩiзд КПРС зробив спробу повернути партiю обличчям до людей. По сутi, було поставлено iсторичний експеримент на сумiснiсть соцiалiзму та демократii. РЖ експеримент, на подив його органiзаторiв, дав негативну вiдповiдь: командно-адмiнiстративний соцiалiзм, збудований в СРСР, протилежний демократii, несумiсний з нею, - i таким чином довiв перевагу демократii.

Почалися процеси, якi спочатку мали на метi пристосувати партiю до нових умов, позбутися застiйних явищ, оживити, прискорити, активiзувати партiйну роботу i вiдтак перевести економiку на режим оздоровлення.

Стратегiчний курс на перебудову соцiальних вiдносин було визначено на кiлькох наступних пленумах i затверджено у новiй редакцii програми партii (програми побудови комунiзму, прийнятоi ще в хрущовськi часи). Це сталося на ХХVРЖРЖ зтАЩiздi КПРС, а згодом було пiдтверджено та поглиблено на ХРЖХ Всесоюзнiй партiйнiй конференцii.

Метою бурхливих перемiн у соцiально-економiчнiй та полiтичнiй сферах життя було визнано вирiшення назрiлих соцiальних проблем на основi розвитку планово-ринкового господарства, повнiстю звiльненого вiд бюрократичних пут.

В економiцi було проголошено вiдмову вiд командно-адмiнiстративноi системи управлiння й проголошено переважно економiчнi методи управлiння господарством - а згодом навiть визнано необхiднiсть переходу до соцiально орiiнтованих ринкових вiдносин, що по сутi вже означало скасування планового принципу розвитку промисловостi й сiльського господарства.

В соцiальнiй сферi було проголошено вiдмову вiд так званого залишкового принципу, за яким на освiту, культуру, медицину, екологiю тощо витрачаiться те, що лишаiться пiсля прiоритетних витрат. Проголошено було повернення до усвiдомлення iх першочергового значення, до практичного переорiiнтування економiки на вирiшення ii потреб.

У полiтицi - взято курс на пробудження вiд апатii та байдужостi, на рiзку полiтизацiю народних мас, на роздiлення функцiй партii i держави, перехiд вiд монополii КПРС у сферi iдеологii, зокрема ЗМРЖ, до плюралiзму, становлення багатопартiйностi. Певне здивування при цьому викликало те, як старi, ще сталiнського гарту газети пишалися тим, що саме партiя проголосила курс на оновлення життя в краiнi, та ставали на чолi цього дозволеного та узгодженого прогресу.

1.
Передумови перебудови.

Квiтень 1985 року поклав початок повiльним, обережним реформам, спрямованим на часткове вiдновлення iснуючоi системи. Змiни, що вiдбувалися протягом приблизно трьох наступних рокiв, вiддалено нагадували ситуацiю, що склалася в Росii наприкiнцi 50-х рокiв минулого столiття. Сто тридцять рокiв тому потреба в частковiй модернiзацii режиму була усвiдомлена в результатi поразки в Кримськiй вiйнi, що продемонструвала усьому свiту, як далеко вiдстала Росiйська iмперiя вiд iнших iвропейських держав за час, що пройшов пiсля трiумфальноi перемоги ii над наполеонiвською Францiiю. Тепер же причиною тАЬремонту, що почався,тАЭ стало вiдставання вiд США в гонцi космiчних озброiнь: нездатнiсть у силу економiчних причин дати вiдповiдь на програму тАЬзоряних вiйнтАЭ переконала правлячi кола СРСР у тому, що змагання в сферi високих технологiй уже майже програно (про близькiсть економiчноi кризи говорить хоча б такий факт: з 1971 по 1985 р. у наявностi була негативна динамiка росту по найважливiших економiчних показниках.

Мова йшла зовсiм не про те, щоб змiнити систему - iснуюча цiлком влаштовувала правлячi верхи. Систему цю прагнули лише пристосувати до нових - насамперед мiжнародних - умов.

Навпроти, у первiсному проектi перебудови в главу кута ставилася технологiя, а не людина - iй придiлялася незрозумiла роль тАЬлюдського факторатАЭ.

1.1. Початок перебудови: вiдсутнiсть передумов для розвитку демократii.

У 1985 роцi СРСР являв собою типовий приклад панування тоталiтарного режиму в рамках соцiалiстичноi системи. Природно, що в такiй обстановцi не могли скластися передумови, необхiднi i достатнi для переходу до демократii.

У захiднiй полiтологii прийнято розрiзняти економiчнi, полiтичнi i культурно-психологiчнi передумови, що сприяють становленню ефективноi демократii. До економiчних передумов можна вiднести високий рiвень iндустрiалiзацii i певний рiвень добробуту населення. Вiдповiдно до теорii полiтолога Лернера, високий рiвень економiчного розвитку, досягнутий у ходi попередньоi полiтичноi епохи, i первинною умовою стабiльноi демократii i всебiчноi модернiзацii суспiльства. Перефразувавши Лернера, можна сказати, що чим нижче рiвень економiчного добробуту маi краiна, тим менше в неi шансiв для демократизацii.

У СРСР були вiдсутнi соцiально-економiчна основа i вiдповiднi передумови демократii тАУ не було ринку, середнього класу, достатнього економiчного розвитку.

До полiтичних передумов демократii захiднi полiтологи вiдносять визнання всiма полiтичними суб'iктами тАЬправил демократичноi гритАЭ, пiд якими розумiються: визнання полiтичною елiтою й основною масою громадян краiни демократичних принципiв устрою держави (наприклад, принцип подiлу влади в державi, багатопартiйнiсть, воля ЗМРЖ i. т.д.), визнання полiтичноi опозицii, активна участь громадян у полiтичному життi краiни.[10;144]

Тоталiтарна полiтична культура громадян, що ТСрунтувалася на принципах колективiзму, визначеностi, iдностi й однаковостi, перешкоджала виникненню продемократичних чи хоча б антитоталiтарних поглядiв. Для успiхiв процесiв демократизацii в СРСР необхiдно було поступово змiнювати, трансформувати полiтичну культуру соцiалiзму, що з погляду свiтовоi полiтологii не пiдходила для демократii, точно так само що як iснувала економiчна культура, теорiя i практика соцiалiзму не пiдходили для лiберальноi економiки.

Перебудова тАУ комплекс реформ, що були iнiцiйованi i перетворенi в життя тАЬзверхутАЭ.

Розглянемо бiльш докладно основнi складовi переходу до демократii з погляду захiдних полiтологiв.

Перша стадiя тАУ лiбералiзацiя, вiдповiдно до поглядiв захiдних теоретикiв, являi собою процес iнституцiоналiзацii основних громадянських воль без радикальноi змiни владного апарату, тобто свого роду контрольоване вiдкриття нового полiтичного простору, що маi цiль поставити пiд сумнiв легiтимнiсть i стабiльнiсть попереднього полiтичного режиму. Легiтимнiсть колишнього режиму звичайно зменшуiться внаслiдок його дискредитацii реформаторами i демонстрацii ними переваг нового, демократичного режиму.

Широка полiтична участь громадян, розширення громадянських прав i воль теоретично повиннi вести до появи в суспiльствi альтернативних думок i настроiв. Основним критерiiм лiбералiзацii, звичайно, вважаiться поява конфлiктiв iнтересiв, що, з одного боку, i необхiдною передумовою демократii, а з iншого боку тАУ одночасно пiдриваi стабiльнiсть попереднього режиму.

На другiй стадii конфлiкт мiж прихильниками старого режиму й опозицiiю може мати два варiанти завершення. Або це демонтаж колишньоi системи внаслiдок мирного дозволу конфлiкту iнтересiв мiж режимом i опозицiiю, або розпад системи у випадку небажання позначених сторiн прийти до компромiсу.

Для остаточного демонтажу системи необхiдно, щоб протистояння опозицiйних сил завершилося добровiльним прийняттям усiма сторонами демократичних норм i цiнностей.

Третьою стадiiю розвитку моделi i власне демократизацiя, що являi собою конституцiйне оформлення демократii. Основним критерiiм досягнення певного рiвня демократизацii суспiльства в данiй моделi служать демократичнi вибори, при проведеннi яких жодна зi сторiн не може цiлком iх контролювати i гарантувати результат у свою користь. Конституцiйне оформлення демократичних iнститутiв за цiiю схемою здiйснюiться шляхом прийняття спецiальних нормативних актiв.

Остання четверта стадiя характеризуiться засвоiнням нових норм i цiнностей громадянами краiни.

У чому ж помилка горбачовськоi демократизацii? У 1985 роцi демократизацiя системи випереджала рiст потреб громадян СРСР у цiй демократii.

1.2. Цiлi i задачi перебудови

Керiвництво краiни на чолi з Горбачовим поставило перед собою цiль вивести суспiльство з колишнього, застiйного стану i повести краiну до демократii, що своiрiдно розумiiться. У заявах керiвництва того часу можна виявити три потенцiйно необхiдних для здiйснення реформи компонента: аналiтичний, що мiстив критику iснуючоi системи (гасло гласностi), перспективний, пояснюючий те, що повинно бути зроблене (гасло перебудови) i тактичний пояснюючий механiзми досягнення мети (на рiзних етапах цю роль грали гасла тАЬприскореннятАЭ, тАЬнового мисленнятАЭ i тАЬдемократизацiiтАЭ).[1;94] Перебудова мала своiю урочисто проголошеною метою не трансформацiю системи, а перехiд до нового, гуманного соцiалiзму. Усебiчна ж демократизацiя повинна була торкнутися тiльки нижчих ешелонiв влади. Процеси, що почалися, були спрямованi лише на часткову видозмiну колишньоi полiтичноi системи i на збереження позицiй КПРС при пануваннi трохи модернiзованоi соцiалiстичноi iдеологii.

Першi реформи. Причини кризи в економiцi, що наступили, треба шукати у виродливiй структурi народного господарства краiни i вiдсутностi серйозних стимулiв до працi. Усе це варто помножити на серйознi помилки в управлiннi, допущенi на початку перебудови.

Спочатку, на XVII З'iздi КПРС питання ставилося правильно: повернути виробництво обличчям до споживача й активiзувати людський фактор. Але як домогтися поставленоi мети? Горбачов обрав цiлком марксистський метод - метод проб i помилок.[4;47]

Спочатку було тАЬприскореннятАЭ - наiвна спроба за допомогою iдеологiчних заклинань i призовiв до тАЬкожного на своiму робочому мiсцiтАЭ змусити проржавiлий господарський механiзм крутитися швидше. Але одними домовленостями було не обiйтися: на випуск товарiв народного споживання була задiяна тiльки одна сьома частина основних виробничих фондiв. РЖ уряд затiяв малу iндустрiалiзацiю - для того, щоб в остаточному пiдсумку модернiзувати вiдсталу легку промисловiсть. Усе це, однак, закiнчилося провалом уже на першому етапi: мiльярднi держкапiталовкладення в базовi галузi безвiсти розчинилися в загальному бедламi - нового обладнання, матерiалiв, технологiй легка промисловiсть так i не дочекалася.

Тодi скоротили закупiвлю ширвжитку i кинули валютнi кошти на закупiвлю технiки за рубежем. Результат - мiнiмальний. Частина устаткування так i залишилася на складах i пiд вiдкритим небом - недостача виробничих площ. А те, що удалося зрештою змонтувати, то i справа давала вiдмовлення. Цiлi потоковi лiнii простоювали через неправильну експлуатацiю, вiдсутностi запчастин, низькоi якостi сировини.

Нарештi зрозумiли, що при вiдсутностi стимулiв у виробникiв нiчого в економiцi не повернеш. Вирiшили дати пiдприiмствам госпрозрахункову самостiйнiсть. Але обмежена воля обернулася лише правом безконтрольноi витрати державних засобiв i призвела до здуття цiн, скороченню обсягiв виробництва i рiзкому ростi грошовоi маси в наявному обiгу.

Рiст заробiткiв при цьому нiяк не вплинув на вихiд кiнцевоi споживчоi продукцii, оскiльки грошi виплачувалися не тiльки виробникам товарiв, але i всiм iншим без винятку.

Бажання влади виглядати добре без усяких на те основ зiграло з нею поганий жарт. Не скорочуючи колишнiх витрат, у центрi i на мiсцях розробляли незлiченнi соцiальнi програми, накачували в економiку iнфляцiйнi грошi. Зрештою роздутий платоспроможний попит початкiв потихеньку роздавлювати i торгiвлю, i споживчий сектор промисловостi.

Втрати народного господарства вiд реформ Горбачова зростали. Другий подих до соцiалiзму так i не прийшло - почалася агонiя..

2. Перебудова та викликанi нею змiни.

2.1. Реформа державного апарату в перiод перебудови.

Змiни, що вiдбувалися в краiнi, основним змiстом котрих була демократизацiя суспiльного життя, зокрема розвиток гласностi i полiтичного плюралiзму, а також послаблення влади КПРС тАФ стрижня адмiнiстративно-командноi системи управлiння, обумовиВнли необхiднiсть реформування державного апарату як в центрi, так i на мiсцях. Ця робота почала розгортатись перш за все на союзному рiвнi. Досить радикальним кроком у реформуваннi держапарату було прийняття 15 березня 1990 p. III з'iздом народних депутатiв СРСР постанови про обрання М.Горбачева Президентом СРСР. М.Горбачев став президентом краiни, одержавши лише 59,2% вiд списочного складу з'iзду народних депутатiв СРСР.[2;114] ЗапровадженВння iнституту президентства в краiнi було логiчним втiленням у практику державного будiвництва теорii розподiлу влади, що пеВнредбачало функцiонування трьох самостiйних гiлок влади, в тому числi й виконавчоi.

26 грудня 1990 p. з'iзд народних депутатiв СРСР прийняв Закон "Про змiни i доповнення Конституцii (Основного Закону) СРСР у зв'язку з удосконаленням системи державного управлiння", значне мiсце в якому вiдводилося правовому регулюванню органiзацii та дiяльностi уряду СРСР. Замiсть Ради Мiнiстрiв СРСР уряд далi iменувався Кабiнетом Мiнiстрiв СРСР. В оновленiй ст. 128 КонстиВнтуцii СРСР зазначалося, що Кабiнет Мiнiстрiв СРСР i виконавчо-роВнзпорядчим органом Союзу РСР i пiдлеглий президенту СРСР. ДокВнладно органiзацiя i дiяльнiсть уряду СРСР регламентувалися Законом СРСР вiд 20 березня 1991 p. "Про Кабiнет Мiнiстрiв СРСР". Реконструювання уряду СРСР означало логiчне продовження консВнтитуцiйного оформлення виконавчоi влади. Галузеве управлiння в краiнi здiйснювали мiнiстерства СРСР та iншi центральнi органи державного управлiння Союзу РСР. Перелiк названих союзних оргаВннiв наводився в Законi СРСР вiд 1 квiтня 1991 p.[14;221]

У перiод, що розглядаiться, була пiддана реформуванню й судова система. 13 листопада 1989 p. Верховна Рада СРСР прийняла новi Основи законодавства СРСР i союзних республiк про судоусВнтрiй. Пiдвищити роль суду були покликанi й iншi правовi акти. Так, 20 червня 1989 p. Верховна Рада СРСР прийняла Закон "Про статус суддiв в СРСР", а в груднi 1989 p. ухвалила низку правових актiв про судову систему, зокрема Закон СРСР "Про вiдповiдальнiсть за неповагу до суду", постанови "Про затвердження Положення про квалiфiкацiйнi колегii суддiв судiв Союзу РСР", "Про затвердження Положення про квалiфiкацiйну атестацiю суддiв", "Про затвердВнження Положення про дисциплiнарну вiдповiдальнiсть суддiв, вiдВнкликання i дострокове звiльнення суддiв та народних засiдателiв судiв Союзу РСР".[4;118]

В процесi конституцiйних нововведень у роки "перебудови" було зроблено спробу створити орган конституцiйного контролю. Цим органом став Комiтет конституцiйного нагляду СРСР, органiВнзацiя i дiяльнiсть якого були врегульованi Законом про КонституВнцiйний нагляд в СРСР, ухваленим з'iздом народних депутатiв СРСР У груднi 1989 p. Проте дiяльнiсть зазначеного органу виявилась малоефективною. Комiтет був квазiсудовим органом i являв собою додаток до з'iзду народних депутатiв СРСР. Громадяни були позВнбавленi можливостi звертатися до нього з конкретних питань.

На союзному рiвнi було зроблено спробу здiйснити корiнну реформу органiзацii мiсцевоi влади. 9 квiтня 1990 p. був прийнятий Закон СРСР "Про загальнi засади мiсцевого самоврядування i мiсцевого господарства в СРСР". Згiдно з постановою Верховноi Ради СРСР про порядок введення в дiю зазначеного Закону вважаВнлися такими, що втратили силу, закони про основнi права i обоВнв'язки усiх ланок мiсцевих Рад народних депутатiв. У той же час Верховним Радам союзних республiк пропонувалось забезпечити розроблення i прийняття законодавчих актiв, якi б регулювали мiсцеве самоврядування республiк. Закон СРСР вiд 9 квiтня 1990 p. мiстив основну iдею тАФ перевести мiсцевi Ради з режиму iдиного державного керiвництва в режим мiсцевого самоврядуванВння тАФ i закрiплював становище мiсцевих Рад як повноправних господарiв на своiй територii.

В руслi зазначених напрямкiв реформування союзноi державВнностi здiйснювалось i реконструювання державного апарату УРСР.

Помiтною подiiю в державно-правовому життi УРСР було прийВнняття Верховною Радою республiки 27 жовтня 1989 p. Закону "Про змiни i доповнення Конституцii (Основного Закону) Украiнськоi РСР". У преамбулi цього Закону зазначалося, що змiни до КонсВнтитуцii УРСР вносяться з метою розвитку демократii, самоврядуванВння народу, удосконалення виборчоi системи, структури, дiяльностi Рад народних депутатiв, органiв правосуддя та вiдповiдно до Закону СРСР "Про змiни i доповнення Конституцii (Основного Закону) СРСР". Прийняття Закону вiд 27 жовтня 1989 p. означало певне зрушення у бiк розвитку представницькоi демократii в Украiнi. Це було пов'язано у першу чергу з демократизацiiю виборчоi системи. Закон, зокрема, забезпечував перехiд до реальноi, а не тiльки прогоВнлошеноi альтернативностi висування кандидатiв у депутати. РЖстотнi змiни було внесено в роздiл 12 Конституцii УРСР, що регламентував органiзацiю i дiяльнiсть Верховноi Ради республiки. Чiткiше визначаВнлась компетенцiя Верховноi Ради, предмети виключного вiдання цього вищого органу влади УРСР. Значно розширювалися повноваження Голови Верховноi Ради УРСР, який набуваi рангу найвищоi посадовоi особи республiки i представляв УРСР у краiнi та в мiжнародних вiдносинах. Конституцiя УРСР у редакцii Закону вiд 27 жовтня 1989 p. передбачала функцiонування в республiцi Комiтету конституцiйного нагляду УРСР, який обирався Верховною Радою строком на 10 рокiв. РЖстотнi змiни були внесенi також в роздiл 18 Конституцii УРСР "Суд i арбiтраж". Наприклад, змiнювався порядок обрання народних суддiв районних народних судiв. Обирали iх облаВнснi Ради народних депутатiв. Суддi усiх судiв обиралися строком на 10 рокiв. В розвиток демократичних начал виборчоi системи, ВерВнховна Рада республiки 27 жовтня 1989 p. прийняла закони "Про вибори народних депутатiв Украiнськоi РСР" та "Про вибори депуВнтатiв мiсцевих Рад народних депутатiв Украiнськоi РСР".[14;315]

Демократизацiя виборчоi системи дала позитивнi результати. У березнi 1990 p. на виборах до Верховноi Ради УРСР i мiсцевих Рад народних депутатiв нацiонально-демократичнi сили одержали переВнконливу перемогу. Так, на виборах до Верховноi Ради вони завоюВнвали в умовах жорсткого пресингу з боку владних структур 27% депутатських мандатiв. У парламентi республiки була сформована опозицiя в особi Народноi Ради, до складу якоi увiйшло 125 депуВнтатiв. Мiж ними i партапаратною бiльшiстю депутатiв ("група 239") розгорнулася запекла полiтична боротьба.[3;7] Уперше за багато рокiв свого iснування Верховна Рада почала працювати в парламентськоВнму режимi, тобто сесii продовжувалися по кiлька мiсяцiв. Порядок iх роботи визначався Тимчасовим регламентом засiдань Верховноi Ради Украiнськоi РСР дванадцятого скликання, затвердженим ВеВнрховною Радою УРСР 22 травня 1990 p.

Новий поштовх справi удосконалення державного апарату УРСР дало прийняття Декларацii про державний суверенiтет Украiни. 24 жовтня 1990 p. Верховна Рада прийняла Закон "Про змiни i доповВннення Конституцii (Основного Закону) Украiнськоi РСР". Вони стосувалися в першу чергу роздiлу "Полiтична система". Було змiнено статтю Конституцii про принцип демократичного централiзму. У новiй редакцii зазначалося, що органiзацiя i дiяльнiсть держави ТСрунтуються на засадах виборностi всiх органiв державноi влади, пiдзвiтВнностi iх народовi, вiдповiдальностi кожноi державноi та службовоi особи за доручену справу, обов'язковостi рiшень вищестоящих оргаВннiв для нижчестоящих вiдповiдно до iх компетенцii. Цим же Законом було виключено ст. 6 Конституцii про керiвну i спрямовуючу роль КЛРС у суспiльному та державному життi i надано право полiтичним партiям, громадським органiзацiям i рухам через своiх представникiв, обраних до Рад народних депутатiв, та в iнших формах брати участь у розробцi i здiйсненнi полiтики в управлiннi державними i суспiльними справами. Таким чином, були пiдiрванi засади монопольного пануВнвання компартii в державi як вирiшального чинника функцiонування командно-адмiнiстративноi системи управлiння.

Змiни i доповнення Конституцii УРСР торкалися ряду статей про розмежування повноважень мiж представницькими, виконавчими та судовими органами. РЖстотнi змiни було внесено до роздiлiв 18 ("Суд i арбiтраж") та 19 ("Прокуратура"). Судова i прокурорська системи Украiни фактично виводилися iз пiдпорядкування союзВнним структурам. Так, в ст. 149 Конституцii зазначалося, що "найВнвищий судовий контроль i нагляд за судовою дiяльнiстю судiв республiки здiйснюiться лише Верховним Судом Украiнськоi РСР", а в ст. 163 тАФ що "Генеральний прокурор Украiнськоi РСР призначаiться Верховною Радою Украiнськоi РСР, вiдповiдальний перед нею i тiльки iй пiдзвiтний". Встановлювалося, що органiзацiя й порядок дiяльностi судiв i органiв Прокуратури УРСР визначаюВнться виключно законами УРСР.[12;9] Передбачалося також створення в Украiнi дуже важливого органу тАФ Конституцiйного Суду.

20 грудня 1990 p. був прийнятий закон Украiни "Про мiлiцiю". Згiдно з ним основними завданнями мiлiцii оголошувалися: забезВнпечення особистоi безпеки громадян, захист iх прав i свобод, законних iнтересiв; запобiгання правопорушенням та iх припиненВння; виявлення i розкриття злочинiв, розшук осiб, що iх скоiли;

забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власностi вiд злоВнчинних посягань; виконання кримiнальних покарань i адмiнiстраВнтивних стягнень; участь у наданнi соцiальноi та правовоi допомоги громадянам, сприяння в межах своii компетенцii державним оргаВннам, пiдприiмствам, установам, органiзацiям у виконаннi покладеВнних на них законом обов'язкiв.

Робота по удосконаленню держапарату Украiни тривала й у 1991 р. Так, Законом вiд 21 травня 1991 p. були змiненi i доповненi статтi Конституцii про структуру вищоi виконавчоi влади республiВнки. Посада голови Ради Мiнiстрiв замiнялась посадою прем'iр-мiнiстра, Рада Мiнiстрiв стала називатися Кабiнетом Мiнiстрiв тАФ урядом Украiни тАФ найвищим органом державного управлiння ресВнпублiки. 13 травня 1991 p. був прийнятий Закон "Про перелiк мiнiстерств та iнших центральних органiв державного управлiння Украiнськоi РСР". Значною подiiю стало запровадження в Украiнi поста Президента УРСР. З цього приводу Верховна Рада УРСР прийняла 5 липня 1991 p. такi закони: "Про заснування поста Президента Украiнськоi РСР i внесення змiн i доповнень до КонсВнтитуцii (Основного Закону) Украiнськоi РСР", "Про Президента Украiнськоi РСР", "Про вибори Президента Украiнськоi РСР". Вибори Президента Украiни призначалися на 1 грудня 1991p.[10;198] Таким чином, запровадження поста Президента УРСР було новим кроком по створенню в республiцi державного апарату, побудоваВнного на принципах розподiлу влади.

У перiод, що розглядаiться, значнi за обсягом та змiстом змiни i доповнення до Конституцii були внесенi Верховною Радою УкраВнiни Законом вiд 19 липня 1991 p., викликанi створенням Кримськоi Автономноi республiки, необхiднiстю визначення ii конституцiйВнного статусу. В свою чергу це викликало змiни статей Конституцii про адмiнiстративно-територiальний устрiй, систему i компетенцiю державних органiв.

РЖстотним змiнам було пiддано законодавство УРСР про мiсцевi Ради. Це було пов'язано з прийняттям 7 грудня 1990 p. Закону УРСР "Про мiсцевi Ради народних депутатiв Украiнськоi РСР та мiсцеве самоврядування". Вiн визначив засади мiсцевого самоВнврядування тАФ основи демократичного устрою влади в республiцi, правовий статус мiсцевих Рад народних депутатiв, органiв теритоВнрiального громадського самоврядування, а також форми безпосеВнредньоi демократii. У преамбулi Закону пiдкреслювалося, що цей правовий акт i основою реалiзацii державноi влади i мiсцевого самоврядування, утвердження повноти народовладдя на вiдповiдВнних адмiнiстративних територiях. З введенням в дiю зазначеного Закону втрачало чиннiсть законодавство про обласнi, районнi, мiВнськi, районнi в мiстi, селищнi, сiльськi Ради народних депутатiв УРСР .

Ось такi основнi змiни в державному апаратi Украiни сталися в умовах реформування полiтичноi системи краiни. Новий етап реформи держапарату республiки розпочався уже у другiй половинi 1991 p., коли Украiна набула статусу незалежноi держави.

2.2. Змiни в законодавствi в перiод перебудови.

На початок 1985 р. в Украiнi дiяло розгалужене як союзне, так i повнiстю вiдповiдне йому республiканське законодавство. Воно було покликане забезпечити функцiонування командно-адмiнiстВнративноi системи управлiння i плановоi економiки. У роки "переВнбудови" здiйснюiться реформування законодавства. У дiючi закоВнни, iншi правовi акти вносяться численнi змiни i доповнення. Крiм того, приймаються новi законодавчi акти. Практично не було жодВнноi галузi права, де б не сталися часом iстотнi змiни. Усе це було обумовлено процесами, якi вiдбувалися у суспiльствi.

Особливо активний процес оновлення законодавства спостеВнрiгався в галузях права, якi регулювали економiчнi вiдносини. Так, було прийнято низку правових актiв, покликаних забезпечити пеВнрехiд економiки СРСР на систему ринкових вiдносин.

Змiна економiчного фундаменту суспiльства, пов'язана з переВнходом до багатоукладноi економiки, викликала посилення значення цивiльного права як основного регулятора ринкових вiдносин, що формувалися. Головними актами, якi регулювали цивiльно-правовi вiдносини в Украiнi у перiод, що розглядаiться, були Основи цивiльного законодавства Союзу РСР i союзних республiк вiд 8 грудня 1961 p. та Цивiльний кодекс УРСР 1964 p., куди вносилися змiни i доповнення. Проте поряд iз зазначеними актами були прийнятi й новi закони, якi вносили iстотнi змiни в цивiльне право. Це перш за все закони СРСР вiд 4 червня 1990 р. "Про пiдприiмсВнтва в СРСР", вiд 26 травня 1988 p. "Про кооперацiю в СРСР", вiд 6 березня 1990 p. "Про власнiсть в СРСР", Основи законодавства Союзу РСР i союзних республiк про оренду вiд 23 листопада 1989 p. та iн. В УРСР новими важливими актами в галузi цивiльного права стали закони вiд 17 лютого 1991 р. "Про власнiсть" i вiд 27 березня 1991 р. "Про пiдприiмства в Украiнi".[14;156]

У травнi 1991 p. були прийнятi новi Основи цивiльного закоВннодавства Союзу РСР i союзних республiк, якi набрали чинностi 1 сiчня 1992 p. Вони являли собою серйозний, глибоко продумаВнний, працездатний закон ринкового типу.

До законодавства в галузi цивiльного права тiсно примикали правовi акти, покликанi створити сприятливi умови для пiдприiмВнницькоi дiяльностi. Одним з них був Закон СРСР вiд 2 квiтня 1991 p. "Про загальнi засади пiдприiмництва громадян в СРСР", яким, зокрема, регламентувалися права i вiдповiдальнiсть суб'iктiв пiдприiмницькоi дiяльностi. В Законi пiдкреслювалося, що вiн спрямований на створення умов для широкого виявлення господарВнськоi iнiцiативи i заповзятливостi громадян на пiдставi реалiзацii принципу рiвностi усiх форм власностi, свободи розпорядження майном i вибору сфер дiяльностi. На забезпечення ефективного функцiонування економiки в умовах ринкових вiдносин були спряВнмованi Основи законодавства про iнвестицiйну дiяльнiсть вiд 10 грудня 1990 p., а також Закон СРСР вiд 11 грудня 1990 р. "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", який передбачав можливiсть iснуВнвання поряд з державними й комерцiйних банкiв.[14;157]

В Украiнi союзне законодавство про пiдприiмницьку дiяльВннiсть було продубльовано в законах УРСР вiд 7 лютого 1991 р. "Про пiдприiмництво" i вiд 18 вересня 1991 р. "Про iнвестицiйну дiяльВннiсть".

Одним з найважливiших правових актiв, покликаних регулюВнвати економiчнi вiдносини, були Основи законодавства Союзу РСР i союзних республiк про землю вiд 28 лютого 1990 p. Вони мали регулювати земельнi вiдносини i створювати умови для рацiональВнного використання та охорони земель, вiдтворення родючостi ТСрунтiв, збереження i полiпшення природного середовища, розвитку усiх форм господарювання.

Перехiд до ринковоi моделi розвитку економiки був неможлиВнвим без кардинального реформування трудового законодавства. Першi кроки у цьому напрямку були зробленi на початку 1988 p., коли розпочався перехiд практично усiх пiдприiмств на повний госпрозрахунок i самофiнансування. З цього часу був встановлений новий порядок розробки й укладення колективних договорiв. ОсВнновною його особливiстю i деяка демократизацiя усiii колдоговiрВнноi роботи.

З метою забезпечення рiвноправностi з чоловiками трудове законодавство розширило жiнкам пiльги i надало iм додатковi гарантii трудових прав. Це було закрiплено, зокрема, в Законi СРСР вiд 22 травня 1990 р. "Про внесення змiн i доповнень у деякi законодавчi акти СРСР з питань, що стосуються жiнок, сiм'i та дитинства" i постановi Верховноi Ради СРСР вiд 10 квiтня 1990 p. "Про деякi заходи щодо полiпшення становища жiнок".

Питання трудових вiдносин регулювалися i в таких законах СРСР, як "Про власнiсть в СРСР", "Про пiдприiмства в СРСР", Основи законодавства Союзу РСР i союзних республiк про оренду. Наприклад, в ст. 62 Закону "Про власнiсть в СРСР" закрiплялося, що громадянину належить виключне право розпорядження своiми здiбностями до працi.[14;157]

У трудовому законодавствi були й iншi змiни прогресивного характеру. Так, тривалiсть випробування при прийомi на роботу стала визначатися за погодженням сторiн трудового договору, були скасованi нерозумнi обмеження роботи за сумiсництвом, краще стимулювалося сумiщення професiй i посад тощо.

Кардинальними можна вважати також змiни в iнститутi трудоВнвого договору по запровадженню союзним законодавством 1990тАФ 1991 pp. так званоi контрактноi форми прийняття на роботу. СвiдВнченням розумiння необхiдностi кардинальних змiн в галузi правоВнвого регулювання працi i включення до плану пiдготовки проектiв законодавчих актiв, необхiдних для правового забезпечення еконоВнмiчноi реформи, пiдготовка проекту закону СРСР про приведення Основ законодавства Союзу РСР i союзних республiк про працю у вiдповiднiсть з новими принципами господарювання.

Постановою Верховноi Ради УРСР "Про економiчну самостiйВннiсть Украiнськоi РСР" було передбачено розробку законодавчих актiв про працю. Законом УРСР вiд 20 березня 1991 p. були внесенi окремi змiни в КЗпП УРСР. Щоправда, цi змiни можна охарактеВнризувати лише як тимчасовi заходи щодо оновлення трудового законодавства. Були прийнятi й iншi законодавчi акти, присвяченi окремим iнститутам трудового права Украiни, наприклад закони УРСР вiд 1 березня 1991 р. "Про зайнятiсть населення" i "Про основи соцiальноi захищеностi iнвалiдiв в Украiнi".

Таким чином, i в союзному, i в республiканському трудовому законодавствi мали мiсце певнi зрушення реформаторського харакВнтеру. Проте в цiлому трудове законодавство перебувало у кризовому станi i не вiдповiдало потребам часу. РЖстотними недолiками цiii галузi права були:

Ø хибна орiiнтацiя на виробництво, а не на працiВнвника; незахищенiсть розмiрiв зарплати; низький рiвень умов працi;

Ø майже повна вiдсутнiсть договiрних начал мiж працiвником i адмiВннiстрацiiю пiдприiмства, установи, органiзацii; слабкiсть захисту трудових прав при iх масових порушеннях (йдеться про обмежеВннiсть предмета i вузька сфера дii права, яка охоплювала лише робiтникiв i службовцiв держпiдприiмств, органiзацiй i установ);

Ø слабкiсть економiчних методiв регулювання; негнучкiсть права, внаслiдок чого приймалися спрощенi рiшення при регулюваннi трудових вiдносин; надмiрна централiзацiя права, яка не залишала мiсця самостiйнiй правотворчостi союзних республiк. Тому в умоВнвах економiчних реформ i розвитку ринкових вiдносин потрiбнi були радикальнi змiни всього законодавства про працю, якi вiдобВнражали реальнi процеси перебудови в рiзних сферах життя суспiльВнства.

Робилися також спроби реформувати законодавство, яке регуВнлювало соцiально-культурну сферу. Наприклад, були прийнятi такi закони СРСР: вiд 11 квiтня 1991 р. "Про загальнi засади державноi молодiжноi полiтики в СРСР", вiд 15 травня 1990 р. "Про пенсiйне забезпечення громадян в СРСР", вiд 24 квiтня 1990 р. "Про мови народiв СРСР", вiд 1 жовтня 1990 р. "Про свободу совiстi i релiгiйнi органiзацii". Серед правових актiв Украiни соцiально-культурного призначення можна назвати, зокрема, закони вiд 28 жовтня 1989 p. "Про мови в Украiнськiй СРСР" i вiд 5 листопада 1991 р. "Про пенсiйне забезпечення".[14;158]

У роки перебудови в кримiнальне законодавство, яким керуваВнлись в Украiнi, вносилися змiни i доповнення, обумовленi процеВнсами, якi вiдбувалися в соцiально-скономiчнiй i полi

Вместе с этим смотрят:

"Архитектурная сказка" М. Ф. Казакова

"Великая депрессия" в США

"Византийский стиль" в архитектуре Москвы

"Дворцовые перевороты" и усиление позиций аристократии и гвардии: причины и последствия

"Золотой век" Екатерины II. Россия во II половине XVIII века