Свiтова продовольча проблема

Змiст

Вступ 3

1. Свiтова продовольча проблема. 4

1.1 Сутнiсть проблеми . 4

1.2 Продовольча проблема в краiнах, що розвиваються. 7

1.3 Основнi шляхи та механiзми розвтАЩязання глобальноi продовольчоi проблеми. 9

2.Продовольча проблема в Украiнi: стан та шляхи вирiшення. 12

Висновки 18

Лiтература 19

Додаток1 20

Вступ

Практично проблема продовольства для людини iснувала завжди. Це одна з найдавнiших глобальних проблем. Голод як крайнiй ii прояв i величезне соцiальне лихо знекровлював людей i в давнину , i в середнi вiки, i в новi, й навiть у новiтнi часи.

Продовольча проблема належить до категорii глобальних тому, що для ii розв`язання недостатньо зусиль окремих держав, а потрiбне добре налагоджене спiвробiтництво всiх краiн, незалежно вiд iхнього суспiльного ладу. Зрештою, на нiй органiчно зав`язанi iншi глобальнi проблеми сучасностi тАУ демографiчна, екологiчна, енергетична та iн.

Бiльшiсть дослiдникiв убачають у продовольчiй проблемi багатопланове явище, яке справляi вплив на всi сторони суспiльства i тому маi розглядатися у взiмозв`язку з економiчною системою, полiтичним ладом, нацiональними традицiями господарювання тощо.

У сучасному свiтi спостерiгаiться нерiвномiрнiсть у виробництвi та споживаннi продуктiв харчування. В краiнах, де недостатнiй розвиток сiльськогосподарского виробництва, як правило, i виникають проблеми з продовольством. Це, в першу чергу, стосуiться краiн, що розвиваються. Як показуi процес економiчного розвитку цих краiн, подолати продовольчу проблему самотужки вони не зумiють. Головною ареною голоду i недоiдання в сучасному свiтi i краiни, що розвиваються, де проживаi майже 4/5 населення свiту, виробляють приблизно 1/3 всього продовольства, а споживають трохи бiльше третини його свiтового споживання.

Актуальною ця проблема i i для Украiни, де в останньому десятилiттi минулого вiку обсяг виробництва сiльськогосподарськоi продукцii скоротився бiльше нiж удвiчi.

1.Свiтова продовольча проблема.

1.1Сутнiсть проблеми .

Видiляють чотири групи чинникiв, якi впливають на глобальну продовольчу проблему:

В· природнi умови й розмiщення населення (загальна площа та структура сiльськогосподарських угiдь, сiльськогосподарський потенцiал, клiмат, спiввiдношення мiж кiлькiстю населення i масою продовольства тощо);

В· свiтовий транспорт i зв`язок, котрi забезпечують широкий вихiд продуктiв харчування на зовнiшнiй ринок;

В· полiтична ситуацiя в свiтi (позицii полiтичних сил, наявнiсть мiждержавних спiвтовариств, об`iднань, використання поставок продовольства у полiтичних цiлях);

В· свiтова економiка i торгiвля в iхнiй iдностi (продовольство як складова торговельних потокiв, роль балансових розрахункiв, клiринг);

Протягом усiii iсторii державностi проблема стабiльного продовольчого забезпечення населення була однiiю з найважливiших, оскiльки вiд неi залежить нацiональна безпека.

Визначити iдину для всiii планети норму харчування важко, позаяк зони та регiони Землi об`iктивно розрiзняються за витратами енергii, яка необхiдна для пiдтримання життя людини.

За оцiнками Продовольчоi й сiльськогосподарськоi органiзацii ООН (ФАО) i Всесвiтньоi органiзацii охорони здоров`я (ВООЗ), середня норма харчування для однiii людини маi становити 2300-2400 ккал на добу. Чiтко виражене недоiдання настаi тодi, коли цей показник падаi нижче 1800 ккал, а очевидний голод тАУ коли вiн проходить критичну позначку 1000 ккал на добу.

Голод ( фiзичний брак iжi), який спостерiгаiться в Ефiопii, Суданi та iнших районах пiвденнiше Сахари, i найбiльш вiдомою формою продовольчоi незабезпеченостi.

Що ж стосуiться структури харчового рацiону, то за нормою вiн маi мiстити не менше 100 г бiлкiв на добу. Харчування, при якому бракуi не тiльки калорiй, а й бiлкiв, насамперед тваринного походження, а також жирiв, вiтамiнiв, мiкроелементiв, називаiться неповноцiнним. Неповноцiнне харчування значноi частини населення краiн, що розвиваються, i певноi частини бiдних прошаркiв в iнших державах тАУ важлива причина низькоi тривалостi життя i хвороб, викликаних бiлково-калорiйною нестачею, гострою нестачею в органiзмi вiтамiнiв, мiнеральних речовин.

З урахуванням фiзiологiчних норм, наведених вище, наприкiнцi 80-х рокiв повноцiнне харчування отримували 35% жителiв планети. Приблизно 15% споживали достатню кiлькiсть калорiй, але мали дефiцит бiлкiв. Близько 20% мали дефiцит бiлкiв тваринного походження. А решта 30% жили в умовах кiлькiсноi та якiсноi нестачi iжi, споживаючи менше 1700 ккал на добу.

На кiнець 90-х рокiв загальна кiлькiсть голодуючих оцiнювалася за даними ФАО, в 500-550 млн осiб, а тих, хто недоiдаi, -- 1-1,3 млрд. Середнiй для всього свiту показник калорiйностi харчового рацiону становив 2700 ккал на добу. Середнi споживання продовольства на одну людину в розвинутих краiнах складаi 3390 ккал, а споживання бiлкiв тАУ майже 100 г на добу. Вони виробляють i споживають двi третини свiтового продовольства (у вартiсному вираженнi), хоча у них мешкаi 15% населення свiту. РЗхня питома вага у свiтовому експортi продовольства становить близько 64% ( утому числi 60% готовоi продукцii та 61% сiльськогосподарськоi сировини), а в iмпортi тАУ 67% (вiдповiдно 69 i 64%). Економiчно розвинутi краiни пiдтримують досить високий рiвень самозабезпеченостi продовольством: США i Францiя тАУ понад 100%, Германiя- 93%, РЖталiя тАУ 78%.

Продовольчий потенцiал Землi у принципi достатнiй для задоволення потреб ii жителiв. Так, за перiод 1991-1999 рр. загальносвiтове виробництво основних видiв сiльськогосподарськоi продукцii продовжувало, з певним вiдхиленням, зростати. Наприклад, виробництво зерна збiльшилося до 1, 8 млрд т (середньорiчний темп приросту тАУ 1, 4 %) , м`яса - до 186,2 млн т (2,8%), у тому числi червоного до 133, 2 млн т (2%) i м`яса птицi до 53 млн т(5%), молока тАУ до 386 млн т . Виробництво на душу населення в середньому становило: зерна- 309 кг, м`яса тАУ 31 кг, молока тАУ 64,4 кг.

За прогнозами ООН, чисельнiсть населення у свiтi на середину 21 ст. становитиме 9,4 млрд осiб (нинi 6 млрд) . Навiть за найоптимiстичними прогнозами, до населення Землi в найближчi 15 рокiв додасться ще 1 млрд чоловiк, переважна бiльшiсть яких житиме в краiнах, що розвиваються. При цьому основний додаток населення припаде саме на тi регiони, якi в найбiльшiй мiрi потерпають вiд голоду та недоiдання ( див. табл. 1.1)

Табл. 1.1

Прогноз зростання населення за групами краiн (1995-2050 рр.)

Африка, де сьогоднi 40% населення недоiдаi, характеризуiться найвищими в свiтi темпами приросту населення: у краiнах Тропiчноi Африки жiнка маi в середньому шестеро дiтей. За прогнозами питома вага африканцiв у свiтовому народонаселеннi збiльшиться з 13% у 1995 р. до 22% у 2020 р. Через це бiльшiсть спецiалiстiв ставлять пiд сумнiв можливiсть досягнення Африкою продовольчоi безпеки у 21 ст. А в РЖндii мiнiстр охорони здоров`я прямо заявила, що значне зростання населення зводить нанiвець економiчний прогрес краiни.

Окрiм абсолютного зростання чисельностi населення, обсяг продовольчих потреб визначаiться й низкою демографiчних чинникiв: статевовiковою структурою населення, збiльшенням питомоi ваги мешканцiв мiст. РЖ якщо в РДвропi продовольчi потреби в цiлому трохи скоротяться, то в краiнах, що розвиваються, вони рiзко зростатимуть, а в цiлому свiтi для пiдтримання адекватноi якостi життя населення, що зростаi, виробництво продовольства за 50 рокiв маi пiднестися не менше нiж на 75%.

1.2 Продовольча проблема в краiнах, що розвиваються

Головною ареною голоду i недоiдання в сучасному свiтi i краiни, що розвиваються. Саме тут проживаi найбiльше голодуючих: близько 57% iз них в Азii, 27% в Африцi, 11% у Латинськiй Америцi та близько 5% на Близькому Сходi. Хоча найбiльша кiлькiсть тих, що недоiдають, мешкаi в Азii, найвищий прирiст голодуючих спостерiгаiться в Африцi.

Переважна частина голодуючих сконцентрована у вiдносно невеликiй кiлькостi краiн. Так, 75% голодуючих Азii проживаi у семи краiнах: Бангладеш, Бутанi, РЖндii, Мальдiвах, Непалi, Пакистанi та Шрi-Ланцi; двi третини голодуючих Африки проживають в Ефiопii, Нiгерii, Заiрi, Кенii, Угандi та Мозамбiку.

При цьому не можна не визнати досягнення молодих незалежних держав у сiльському господарствi й постачаннi населення продовольством. Якщо у 30 тАУ 40-вi роки середньорiчний прирiст сiльськогосподарськоi продукцii у краiнах Азii, Африки та Латинськоi Америки становив приблизно 1%, то в перiод iхнього пiсляколонiального розвитку вiн пiднiсся до 2,5-3%. Нинi виробництво продукцii у краiнах, що розвиваються, приростаi: у рослинництвi на 2,4%, у тваринництвi на 3,4%.

Деякi краiни, що розвиваються, широко застосувавши досягнення тАЬзеленоi революцiiтАЭ, добилися повного або майже повного самозабезпечення продуктами харчування . Для бiльшостi краiн, що розвиваються, характерним i рослинний рацiон харчування, де в основному переважають один-два види продуктiв.

Недостатня забезпеченiсть продуктами харчування негативно впливаi на показники середньоi тривалостi життя людей. Вона впливаi також на iх здоров`я , фiзичну працездатнiсть. Безпосередньо вiд голоду в краiнах, що розвиваються, щорiчно вмираi вiд 13 до 18 млн осiб, ¾ з яких дiти.

Здебiльшого жертвами голоду i недоiдання в краiнах, що розвиваються, стають сiльськi жителi, чиi дiти частiше недобирають належну iм за вiком масу тiла. За оцiнками ФАО, 60% дiтей у Пiвденнiй Азii, 39% у Тропiчнiй Африцi вiдтають у фiзичному розвитку.

При оцiнцi скрутноi продовольчоi ситуацii в цих краiнах необхiдно враховувати незавершенiсть аграрних реформ, бiднiсть широких мас селянства, вiдсталiсть систем землеробства, нерацiональне використання земельних i водних ресурсiв, частi стихiйнi лиха, якi знищують працю мiльйонiв людей, вiдсутнiсть транспорту та iншоi iнфраструктури.

Значноi шкоди краiнам, що розвиваються, завдаi аграрна полiтика розвинутих краiн. Так, субвенцiйований iмпорт сiльськогосподарськоi продукцii iз промислово розвинутих краiн, передусiм iз краiн РДС, руйнуi мiсцевi ринки продовольства. Штучно здешевлене ввезення кукурудзи i пшеницi iз краiн РДС в Африку створило перенасичення цими продуктами мiсцевих ринкiв. Наприклад, звiльнена вiд мита кукурудза на 55% дешевша, нiж та, що вирощена в Кенii.

Причиною голоду i не вiдсутнiсть запасiв зерна, а неспроможнiсть краiн, що розвиваються, викупати на свiтовому ринку продукти харчування. У структурi сiмейного бюджету частка продовольчих витрат у цих краiнах перевищуi 60%, тодi як у Германii вона становить 17%, у США тАУ 19%. У деяких краiнах з перехiдною економiкою через невисокi доходи населення цей показник наближаiться до 70%, при цьому рацiон обмежуiться споживанням хлiба, крупiв, картоплi.

Зонами критичноi продовольчоi ситуацii i територii в межах Сахелю (Мавританiя, Сенегал, Гамбiя, Малi, Нiгерiя, Чад), де слабо розвинута промисловiсть, i Пiвнiчно-Схiднiй та Пiвденнiй Африцi ( за винятком ПАР). Найбiльш жахливе становище у 20 краiнах тАЬзони голодутАЭ, що розташована в сухих саванах i напiвпустелях. Тут темпи приросту населення вдвоi перевищують виробництво продовольства. У рацiонi африканцiв переважаi низькокалорiйна рослинна iжа з невисоким вмiстом бiлкiв, жирiв та вiтамiнiв. Для багатьох африканських держав середньодобова забезпеченiсть iжею оцiнюiться у 80-85% вiд рекомендованих ФАО норм.

Осередком хронiчного дефiциту продовольства i також Центральноамериканський субрегiон - Сальвадор, Гондурас, Гватемала, де середньодобове споживання не перевищуi 2000 ккал. Найбiльш загострена проблема на Гаiтi (1905 ккал).

1.3 Основнi шляхи та механiзми розвтАЩязання глобальноi продовольчоi проблеми.

РЖз самого виникнення глобальноi продовольчоi проблеми точилися дискусii про шляхи ii розв`язання. Незважаючи на певнi розбiжностi, мова йде про основнi такi шляхи тАУ екстенсивний та iнтенсивний.

Екстенсивний шлях полягаi насамперед у подальшому розширеннi пасовиськ, орних, рибопромислових та iнших угiдь.

За окремими даними, свiтова площа сiльськогосподарських земель за 1980-2000 рр. Зросла з 4,4 млрд до 5,1 млрд га. У середньому на душу населення у свiтi приходиться 0,3 га рiллi тАУ основного джерела одержання продовольства. За останнi роки площi рiллi скорочуються абсолютно, не говорячи вже про вiдносне скорочення ( на душу населення), у зв`язку з зростанням населення, особливо в краiнах, що розвиваються. В окремих краiнах i великi розбiжностi у площi рiллi на душу населення. Так, у США на душу населення припадаi 0,67 га рiллi, в Австралii близько 2 га, на Украiнi тАУ 0,63 га, у Германii тАУ 0,12 га, у Великiй Британii тАУ 0,11, у Японii тАУ 0,03 га.

У свiтi i резерви для збiльшення оброблюваних площ. Нараховуiться кiлька мiльйонiв квадратних кiлометрiв земель, якi можна було б використати для потреб сiльського господарства. Найбiльшi земельнi площi, потенцiйно придатнi для обробiтку, мають Латинська Америка та Африка. В Латинськiй Америцi нинi використовують трохи бiльше чвертi придатних земель. В Африцi на середину 90-х рр. обробляли менше 20% таких земель. Але розширення iх використання не тiльки потребуi великих капiталовкладень, а й призведе до деградацii грунтiв. Тому для збiльшення виробництва продовольства в першу чергу прагнуть полiпшити використання наявних сiльськогосподарських угiдь. Велика частина оброблюваних площ землi знаходиться у Пiвнiчнiй пiвкулi. Понад половину iх розташовано в РДвропi й Азii i 15% - у Пiвнiчнiй Америцi. У цих регiонах виробляiться й основна частина продовольства бiльше половини площi зайнято зерновими культурами.

РЖнтенсивний шлях розв`язання продовольчоi проблеми передбачаi механiзацiю, хiмiзацiю, пiдвищення енергоозброiностi сiльського господарства, використання високоврожайних сортiв сiльськогосподарських культур, найбiльш продуктивних порiд тварин тАУ тобто застосування всiх тих засобiв, якi дають змогу збiльшити вiддачу землеробства й тваринництва навiть при зменшеннi сiльськогосподарських площ.

Великi перспективи iнтенсифiкацii сiльськогосподарського виробництва пов`язують iз технологiчною революцiiю. Ця революцiя виражаiться у використаннi досягнень генноi iнженерii, бiотехнологii та iнформацiйноi технологii безпосередньо у фермерському землеробствi й тваринництвi для полiпшення якостi продукцii, зниження виробничих витрат i т.д.

Таким чином, можливостi збiльшення виробництва сiльськогосподарськоi продукцii далеко не вичерпанi. Це:

В· пiдвищення родючостi грунтiв, що пов`язано з успiхами агромелiорацii та агрохiмii;

В· пiдвищення бiологiчноi продуктивностi сiльськогосподарських культур шляхом упровадження досягнень сiльськогосподарськоi генетики й селекцii;

В· виведення продуктивних порiд худоби;

В· ефективне використання сонячноi енергii для фотосинтезу органiчноi маси тi впровадження генноi iнженерii;

В· пiдвищення бiологiчноi продуктивностi Свiтового океану та широке впровадження аквакультури.

Значну роль у розв`язаннi продовольчоi проблеми вiдiграють рiзноманiтнi мiжнароднi органiзацii, передусiм спецiалiзованi установи ООН тАУ Продовольча i сiльськогосподарська органiзацiя (ФАО), яка об`iднуi близько 190 держав свiту, та Мiжнародний фонд сiльськогосподарського розвитку.

У вiдповiдностi зi статутом ФАО основними цiлями ii дiяльностi i: полiпшення харчування i пiдвищення життiвого рiвня людей; забезпечення зростання ефективностi виробництва i розподiлу продовольчих продуктiв; оптимiзацiя умов життiдiяльностi сiльського населення; сприяння розвитковi свiтовоi економiки.

Наростання негативних тенденцiй у забезпеченнi продуктами харчування в бiльшостi краiн свiту стало основою для висунутоi ФАО iнiцiативи щодо проведення самiту з питань продовольства. Вiн вiдбувся у римi в листопадi 1996 р. з участю представникiв 186 держав. На самiтi було прийнято Римську декларацiю про всесвiтню продовольчу безпеку i План дiй Всесвiтньоi зустрiчi на найвищому рiвнi з проблем продовольства. Цi документи можуть слугувати базою для рiзноманiтних шляхiв досягнення загальноi мети тАУ продовольчоi безпеки на iндивiдуальному рiвнi, на рiвнi домашнiх господарств, на нацiональному, регiональному i глобальному рiвнях.

У планi дiй зазначено, що кожна краiна маi прийняти вiдповiдну стратегiю залежно вiд ii ресурсiв i здатностi до досягнення iндивiдуальних цiлей, одночасно беручи участь у спiвробiтництвi на регiональному й мiжнародному рiвнях для виробництва колективних рiшень iз глобальних проблем продовольчоi безпеки.

ФАО висловлюi надiю, що за допомогою вироблених на самiтi механiзмiв до 2015 р. вдасться знизити кiлькiсть людностi, котра регулярно недоiдаi.

Таким чином, створення пiдвалин свiтовоi продовольчоi безпеки тАУ це системне завдання, вирiшення якого починаiться з глобального, свiтового рiвня i маi доходити до кожноi окремоi людини.

2.Продовольча проблема в Украiнi: стан та шляхи вирiшення.

В Украiнi одним з найбiльш болючих питань, що потребують першочергового розв`язання, i вирiшення продовольчоi проблеми. Держава, яка ще 10-15 рокiв тому вважалася власником родючих земель, основним виробником продовольчоi продукцii серед краiн колишнього СРСР та потенцiйним конкурентом захiдноiвропейським виробникам на свiтовому ринку агропромисловоi продукцii сьогоднi не в змозi забезпечити своiму народу харчування не тiльки на рiвнi початку 90-х рокiв, а й мiнiмальних фiзiологiчних норм. Сучасний стан споживання основних продуктiв харчування на душу населення характеризуiться значним зменшенням його обсягiв вiдповiдно до 1990 року, i критичним i являi собою реальну загрозу здоровю нацii, продовольчiй та нацiональнiй безпецi краiни. За перiод 1990-2000 рр. рiчне середньодушове споживання населенням основних продуктiв харчування знизилось ( в кг ) : м`яса i м`ясопродуктiв з 68,2 1990 року до 33,5 в 1999 року (або на 51%), молока i молочних продуктiв тАУ з 372,2 до 210 (на 43,2%), риби та рибопродуктiв - з 17,5 до 7,2 (в 2,4 рази), яiць (в шт.) тАУ з 272 до 163 (на 40%), олii тАУ з 11,6 до 8,9 (на 23,3%), цукру з 50,0 до 33,0 (на 34%), хлiбних продуктiв тАУ з 141 до 122 (на 13,5%), картоплi тАУ з 131 до 122 кг (або на 6,9%). Споживання овочiв та фруктiв за цей перiод зменшилось вiдповiдно на 6,5 та 25,4 кг ( або на 6,3% та 53,6%) (табл.2.1).

Абсолютне зменшення рiвня споживання продуктiв харчування порiвняно з ранiше досягнутим супроводжуiться значною невiдповiднiстю фактичного, нормативного та граничного рiвня споживання, погiршенням його якостi. Аналiз даних офiцiйноi статистики свiдчить, що найбiльш критичним i стан споживання повноцiнних бiлкових продуктiв харчування (м`яса, молока, риби, яiць) та вiтамiнноi продукцii (фруктiв). Рiвень iх споживання в 2000 роцi становив близько 50% (по рибi та фруктам ще менше) реального порогу безпечностi, в тому числi споживання бiлкiв тваринного походження за розрахунками становило 23,6 грама (при нормi мiнiмального споживчого кошика для умов соцiально-економiчноi кризи тАУ 36,7 г та граничному рiвнi споживання тваринного бiлка, який забезпечуi функцiонування органiзму людини без особливоi шкоди для здоров`я тАУ 30 г на добу). Нестачу бiлкових продуктiв в рацiонi харчування населення намагаiться компенсувати за рахунок надмiрного споживання вуглеводiв, що

Таблиця 2.1

Споживання основних продуктiв харчування населенням Украiни в 1990-2000 рр.

(на душу населення, кг)

мiстять в собi картопля та хлiб. В результатi в рацiонi харчування частка продовольчих товарiв тваринного походження зменшилась з 28,5% у 1990 роцi (майже норма) до 20,3% 2000 року.

Мiжнароднi порiвняння сучасного рiвня споживання продуктiв харчування населенням Украiни лише пiдтверджують небезпечнiсть iснуючоi продовольчоi проблеми для нормального життя та вiдтворення людини, соцiальноi стабiльностi в суспiльствi. Так, якщо в 1990 роцi калорiйнiсть добового рацiону середньостатистичного украiнця наближувалась до iвропейських краiн i проблема полягала лише в рацiоналiзацii структури та полiпшеннi якостi споживання, то сьогоднi Украiна за показником якостi харчування на душу населення значно поступаiться не лише державам з розвиненою економiкою, а й багатьом пострадянським краiнам ( табл. 2.2). бiльш того, майже у 20% населення енергетична цiннiсть харчування не перевищуi 2100 ккал, що за визначенням Всесвiтньоi органiзацii охорони здоров`я i межею бiдностi.

Таблиця 2.2

Якiсть харчування пересiчного жителя в краiнах з розвиненою ринковою економiкою та перехiдною економiкою

Аналiз узагальненоi статистичноi iнформацii щодо стану забезпечення населення продуктами харчвання в середньому по краiнi не даi можливостi з`ясувати, якi особливостi та проблеми iснують на регiональному рiвнi. На тлi загального зменшення обсягiв та деформованоi структури вiдбуваються значнi регiональнi розбiжностi у рiвнях середньодушового споживання основних продуктiв харчування. Найбiльшу небезпеку для нормальноi життiдiяльностi населення становить занадто низький рiвень споживання бiлкових продуктiв (м`яса та молока) в Донецькiй, Луганськiй, Одеськiй, Днiпропетровськiй областях та АР Крим, який значно менший реальноi межi безпечностi. Населення в Донецькому та Причорноморському районах починаючи з 1995 року хронiчно недоiдаi (див. Додаток 1).

Повноцiнне харчування вiдiграi визначальну роль для збереження здоров`я нацii та пiдвищення життiвого рiвня населення. Зниження загальних обсягiв споживання продуктiв харчування, бiлково-енергетична недостатнiсть рацiону харчування, неякiснi продукти в комплексi з iншими негативними факторами, такими як погiршення умов життiдiяльностi, медичного обслуговування призвели до збiльшення серед населення захворювань органiв травлення, дихання, хвороб системи кровообiгу та обмiну речовин тощо. Так, за останнi 10 рокiв рiвень поширення залiзодефiцитноi анемii серед жiнок 15-45 рокiв збiльшився майже втричi, а кiлькiсть хворих на туберкульоз тАУ бiльш як у пiвтора рази.

Можливостi розв`язання продовольчоi проблеми безпосередньо повязанi з вирiшенням питань агропромисловоi сфери економiки. Стратегiчною метою реформування агропромислового комплексу традицiйно i пiдвищення життiвого рiвня населення на основi збiльшення обсягiв виробництва продуктiв харчування i продуктивностi працi, розвитку науково-технiчного прогресу. Проте протягом 1990-2000 рокiв спостерiгаються зворотнi процеси. За перiод 1990-1999 рр. валовий збiр зернових в усiх категорiях господарств зменшився на 51,9%, цукрових бурякiв тАУ на 68,2%, картоплi тАУ на 24%, овочiв тАУ на 20,2%.

Спад виробництва основних видiв сiльськогосподарськоi продукцii спричинив значне зменшення обсягiв надходжень сiльськогосподарськоi сировини на промислову переробку. Негативнi прояви у виробництвi сiльськогосподарськоi продукцii та кiнцевоi продукцii харчовоi промисловостi вiдповiдним чином вплинули на стан продовольчоi незалежностi краiни та зменшення рiвня споживання продуктiв харчування населенням. Але крiм виробничого фактора, гостроту продовольчоi проблеми обумовило також рiзке падiння доходiв населення краiни, ii регiонiв, а також окремих соцiальних груп.

Посиленню кризових явищ в агропромисловiй сферi та загостренню продовольчоi проблеми сприяла низька конкурентоспроможнiсть та економiчна незахищенiсть сiльських виробникiв на внутрiшньому продовольчому ринку.

Одна з причин низькоi ефективностi аграрноi економiки полягаi у вiдсутностi передумов для утворення та нагромаждення аграрного капiталу. Завдання створення умов для його нормального функцiонування набуваi важливого народногосподарського значення, вирiшення якого без державноi пiдтримки практично неможливо. Необхiдно запозичити досвiд розвинутих краiн, в яких аграрна сфера вiдноситься до прiоритетних i маi значну державну пiдтримку. Так, пряма фiнансова допомога сiльському господарству в США в 1999 роцi становила бiльше 23 млрд дол., тобто 25% загальноi вартостi реалiзованоi сiльгосппродукцii. В краiнах РДС цей показник сягаi 50%, в Японii тАУ перевищуi 80%.

Починаючи з 2000 року призупинився спад виробництва сiльськогосподарськоi продукцii i розпочато його зростання (на 7,6% в 2000р.).

Суттiвою проблемою розвитку продовольчого ринку Украiни i низька якiсть продовольчих товарiв як iноземного, так i вiтчизняного виробництва, споживання яких маi безпосереднiй негативний вплив на здоровя людей.

Аналiз стану забезпечення населення краiни продовольством свiдчить, що вирiшення цiii проблеми неможливе без розробки й впровадження державноi крнцепцii i програми забезпечення нацiональноi продовольчоi безпеки та вiдновлення агропромислового виробництва, якi грунтуються на принципах соцiально орiентованоi та державно регульованоi продовольчоi полiтики та економiчноi полiтики в цiлому. Головною стратегiчною метою продовольчоi полiтики маi стати досягнення споживання основних продуктiв харчування населенням Украiни на рiвнi 1990 року з подальшим покращенням його структури та пiдвищення якостi продукцii вiтчизняного виробництва.

Основними напрямами реалiзацii зазначених цiлей з урахуванням умов перехiдного перiоду i:

В· пiдвищення життiвого рiвня та стимулювання платоспроможного попиту населення на продовольство, формування гарантованого державного попиту на важливi види сiльськогосподарськоi продукцii й сировини шляхом недопущення заборгованостей по виплатi заробiтноi плати, стипендiй, пенсiй та соцiальних допомог; комплексного реформування системи оподаткування, соцiальних гарантiй та пiдтримки малозабезпечених; приведення системи оплати працiвникiв бюджетноi сфери у вiдповiднiсть до динамiки обсягiв прожиткового мiнiмуму.

В· Реформування власного агропромислового виробництва, лiквiдацiя наслiдкiв системноi виробничо-фiнансовоi кризи в цiй сферi, збiльшення обсягiв виробництва агропромисловоi продукцii шляхом створення ринкового економiчного середовища; формування вiдповiдного екномiчного механiзму та системи регулювання внутрiшньо- та зовнiшньогалузевих вiдносин; ефективного використання наявного ресурсного потенцiалу АПК згiдно з потребами забезпечення продовольчоi безпеки держави; регулювання основних товарних ринкiв.

В· Регулювання зовнiшньоекономiчноi дiяльностi вiдповiдно до стану та завдань розвитку вiтчизняного виробництва продукцii агропромислового комплексу шляхом рацiоналiзацii експорту завдяки розширенню вивозу продукцii глибокоi переробки сiльськогосподарськоi сировини, лiкеро-горiлчаних виробiв i безалкогольних напоiв та значного скорочення iмпорту продукцii спецiалiзацii вiтчизняного АПК на основi запровадження елементiв протекцiонiстськоi полiтики.

В· Вдосконалення земельних вiдносин та формування цивiлiзованого ринку землi шляхом створення вiдповiдноi нормативно-законодавчоi бази.

В· Формування сприятливого iнвестицiйного клiмату в агропромисловому комплексi шляхом запровадження податкових пiльг учасникам iнвестицiйного процесу та збiльшення обсягiв централiзованих капiталовкладень як iнструменту державноi структурноi полiтики у сферi АПК.

В· Стимулювання розвитку науково-технiчного прогресу, впровадження високих технологiй в агропромислове виробництво шляхом пiдвищення ефективностi використання наявного науково-технiчного потенцiалу АПК; вiдновлення фiнансування аграрноi науки з державного бюджету до необхiдних рiвнiв; вирiшення питання формування механiзму економiчного стимулювання впровадження новiтнiх технологiй та науково-технiчних розробок; надання продовольчому комплексу прiоритетного розвитку на основi досягнень науки i технiки.

В· Розвиток системи державного регулювання якостi та безпечностi харчових продуктiв на основi комплексного пiдходу до контролю, оцiнки та регламентацii якостi продуктiв харчування на всiх етапах iх виробництва, переробки, зберiгання i транспотрування; вдосконалення нормативноi бази з цього питання та державноi системи стандартизацii, регулювання цiн на сировину та кiнцеву продукцiю вiдповiдно до якостi товару.

Висновки

Продовольча проблема належить до категорii глобальних. Для розв`язання продовольчоi проблеми недостатньо зусиль окремоi держави, а потрiбно добре налагоджене спiвробiтництво всiх краiн, незалежно вiд iх суспiльного ладу.

За останнi 50 рокiв у виробництвi продовольства досягнуто iстотоного прогресу тАУ чисельнiсть людей, що недоiдають i голодують, скоротилася майже в два рази. У той же час за даними ФАО загальна кiлькiсть голодуючих на землi складаi 500-550 млн осiб, а тих, хто недоiдаi, - 1-1,3 млрд.

Головною ареною голоду i недоiдання в сучасному свiтi i краiни, що розвиваються, де проживаi майже 4/5 населення свiту, виробляють приблизно 1/3 всього продовольства, а споживають трохи бiльше третини його загальносвiтового споживання. При оцiнцi скрутноi продовольчоi ситуацii в цих краiнах необхiдно враховувати незавершенiсть аграрних реформ, бiднiсть широких мас селянства, вiдсталiсть системи землеробства, нерацiональне використання земельних i водних ресурсiв.

Актуальною продовольча проблема i i для краiн з перехiдною економiкою, в тому числi Украiни. Можливостi розв`язання продовольчоi проблеми безпосередньо повязанi з вирiшенням питань агропромисловоi сфери економiки. Стратегiчною метою реформування агропромислового комплексу Украiни традицiйно i пiдвищення життiвого рiвня населення на основi збiльшення обсягiв виробництва продуктiв харчування i продуктивностi працi, розвитку науково-технiчного прогресу.

Таким чином, створення пiдвалин свiтовоi продовольчоi безпеки тАУ це системне завдання, вирiшення якого починаiться з глобального, свiтового рiвня i маi доходити до кожноi окремоi людини.

Лiтература

1. Свiтова економiка: навчальний посiбник .- К.: Либiдь, 2000 р., ст. 481-496

2. Стратегiя економiчного розвитку Украiни: науковий збiрник.Вип.4.-К.:КНЕУ,2001 рiк,ст. 163-173

3. Семенов В.Ф , Загальний курс агробiзнесу: навчальний посiбник. тАУ К. : Знання, 2000 рiк, ст. 76-85

4. Дадалко В.А. Мировая экономика: учебное пособие. тАУ Минск: Ураджай, 2001 г

5. Баранчик РЖ.РЖ. тАЬСтабiльне вiтчизняне виробництво тАУ надiйний фактор продовольчоi безпеки УкраiнитАЭ // Економiка АПК, 2001, № 1, ст. 10-14

6. Береговий М. тАЬ Шляхи формування свiтовоi та нацiональноi продовольчоi безпекитАЭ // Бухгалтерiя в сiльському господарствi, 2002 , № 1, ст. 23-30

7. Лукiнов РЖ.РЖ , Саблук П.Т. тАЬПро стратегiю трансформування АПК та забезпечення продовольчоi безпеки УкраiнитАЭ // Економiка Украiни , 2000, № 9, ст. 62-81

8. Хорунжий М.Й. тАЬ Продовольча безпека: соцiально-економiчна суть, стан i показникитАЭ// Економiка АПК, 2003, №6, ст. 146-152

9. Шевчук О.В. тАЬ Сучаснi тенденцii розвитку ринку продовольчих товарiв в УкраiнiтАЭ// Економiка АПК, 2003, № 8, ст. 9-16

10. Янкiв М. тАЬ Аграрна реформа як чинник продовольчоi безпеки УкраiнитАЭ // Регiональна економiка, 2000, № 1, ст. 22-26

ДОДАТОК1

Калорiйнiсть середньодобового споживання населенням Украiни основних продуктiв харчування по регiонах ( на душу населення, ккал/добу)