Стан i перспективи розвитку СНД

СНД як об'iднання 12 держав пострадянського простору виникла пiсля розпаду СРСР вiдповiдно до Мiнськоi угоди, Алма-Атинськоi декларацii та Протоколу до Мiнського договору. При створеннi СНД було визначено, що Спiвдружнiсть будуiться на принципах мiжнародного права. Членство в СНД i добровiльним, i кожен з учасникiв маi право його призупиняти чи припиняти. Органи СНД мають суто консультативнi та координуючi функцii.

Розвал Радянського Союзу та створення СНД в 1991 роцi були тiльки початком перебiгу складних iнтеграцiйних i дезiнтеграцiйних процесiв на теренi останньоi iмперii свiту. СНД виявилась полiтично й економiчно неспроможною, нестабiльною структурою. Неефективнiсть функцiонування Спiвдружностi зумовлена ii суперечливою природою, яка закладена в концепцiю ii iснування. Власне, СНД виникла як механiзм розв'язання протирiч, що виникли в часи "перебудови" ще у колишньому СРСР мiж союзним Центром i периферiiю, яку утворювали радянськi республiки. Боротьба вiдцентрових i доцентрових тенденцiй розвитку призвела до утворення нових незалежних держав з власним розумiнням своiх нацiональних iнтересiв, тодi як функцii "центру" перехопила одна з новоутворених держав - Росiйська Федерацiя, яка проголосила себе спадкоiмницею СРСР i згодом почала спрямовувати свою полiтику на вiдновлення Союзу, тобто знову почала "збирати землi" навколо Москви. Однак зростаюча бiполярнiсть вiдносин в СНД по осi "центр - периферiя" фактично призвела до формування двох блокiв краiн, якi мають протилежнi погляди на роль, функцii, органiзацiю i майбутнi цiii структури.

Функцii СНД та труднощi iх реалiзацii. Утворення СНД в цiлому можна вважати iсторично виправданим на етапi становлення нових держав пострадянського простору, але за сучасних умов, коли цей процес фактично закiнчився, ii iснування стаi проблематичним. Щоб розiбратися, що i позитивним i що негативним у дiяльностi СНД за останнi сiм рокiв, необхiдно проаналiзувати реальнi функцii та цiлi, що виправдовували ii iснування. Вiдзначимо також, що кожна з функцiй маi подвiйну природу (вiдцентрову та доцентрову) згiдно з рiзними концептуальними схемами бачення СНД:

а)Культурно-iсторична функцiя зумовлена спiльним минулим i полягаi в пiдтримцi вiдчуття солiдарностi народiв пострадянсько го простору, яке склалося за умов тривалого спiвжиття в межах Росiйськоi iмперii та СРСР. РЖснуi також певна гуманiтарна iднiсть краiн СНД, зокрема - подiбнi системи освiти, "росiйськомовнiсть", родиннi зв'язки тощо. Загалом, ця функцiя збережена в iснуваннi СНД, що значно пом'якшило "шок" у населення пострадянських краiн, викликаний розпадом СРСР. Було збережено режим вiльного пересування через новi кордони, конвертованiсть документiв про освiту та науковi звання, елементи спiльного iнформацiйного простору тощо. Разом з тим, у пострадянському просторi набула поширення "гуманiтарно-iнформацiйна" гегемонiя РФ (вимоги щодо захисту "росiйськомовних" i введення подвiйного громадянства, тенденцiйнiсть росiйських мас-медiа тощо). Навряд чи справедливим можна назвати той факт, що робочою мовою Спiвдружностi визнано лише росiйську.

б)Мiжнародно-правова функцiя. Утворення СНД сприяло бiльш цивiлiзованому вирiшенню проблем, пов'язаних з трансформацiiю колишнiх радянських республiк у незалежнi краiни (механiзм "розлучення"). Пiсля закiнчення цього процесу внаслiдок укрiплення нацiональних держав, iх виходу на мiжнародну арену, укладання двостороннiх мiждержавних угод з РФ тощо, мiжнародно-правова функцiя Спiвдружностi в iснуючому виглядi втрачаi сенс i маi отримати iнше навантаження.

В ситуацii, що склалася, Спiвдружнiсть як об'iднання незалежних держав поступово трансформуiться у проросiйську наддержавну структуру. Незважаючи на те, що "столицею" СНД за Бiловезькими угодами було проголошено Мiнськ, основнi структури й органи СНД перебувають у Москвi. РФ усiляко намагаiться закрiпити в очах мiжнародного спiвтовариства своi право на домiнування в СНД, про що, зокрема, свiдчить намагання закрiпити статус СНД в ООН i пiд егiдою цiii органiзацii безконтрольно проводити своi iнтереси. Цьому сприяють i широкi пропагандистськi заходи РФ з метою вiдвернення уваги мiжнародного спiвтовариства вiд нових незалежних краiн або формування iхнього негативного iмiджу.

Створення розгалуженоi структури органiв СНД можна вважати наслiдком iснування старих стереотипiв бюрократичноi свiдомостi радянських часiв. У дiяльнiсть Спiвдружностi були привнесенi принципи радянськоi системи, i це багато в чому спричинило ii неефективнiсть. Фактично рiшення органiв СНД мають необов'язковий характер, i кожна краiна дотримуiться лише тих з них, якi для неi вигiднi й узгоджуються з нацiональним законодавством. Так, Украiна не пiдписала Статут СНД i i лише його асоцiйованим членом, не бере участi в Митному та Платiжному союзах, не працюi в органах вiйськового спiвробiтництва. У Мiжпарламентськiй Асамблеi Украiна маi лише статус спостерiгача.

в)Економiчна функцiя. При створеннi СНД важливо було зберегти рацiональнi економiчнi зв'язки, що сформувалися за умов колишнього iдиного народногосподарського комплексу. РЖснуi взаiмодопов нюванiсть та взаiмозалежнiсть економiчних систем краiн - членiв СНД, спiльнi проблеми у здiйсненнi економiчних перетворень, якi можна було б вирiшувати узгоджено.

Однак сподiвання на створення ефективноi моделi мiждержавних економiчних зв'язкiв так i не справдилися. В економiчних органах СНД закрiплено росiйське домiнування. Митна угода здебiльшого не спрацьовуi, а в торгiвлi РФ з краiнами СНД iснують значнi протекцiонiстськi бар'iри, дискримiнацiйнi щодо членiв Спiвдружностi. Залежнiсть економiк краiн СНД вiд поставок з РФ остання використо вуi для значного пiдвищення своiх цiн порiвняно iз свiтовиим з метою полiтичного тиску або досягнення одностороннiх вигод. Все це змушуi держави Спiвдружностi шукати iншi варiанти реалiзацii власних iнтересiв економiчного розвитку.

г)Вiйськово-полiтична функцiя i проблеми безпеки. На початковiй стадii iснування СНД зберiгалися елементи спiльного вiйськового командування та воiнноi iнфраструктури сил стратегiчного призначення. З розбудовою нацiональних збройних сил, з передачею ядерних озброiнь з Украiни i Казахстану до РФ, iз влагодженням ситуацii навколо Чорноморського флоту ця функцiя поступово вiдмерла. Спроби ii реанiмацii у виглядi Ташкентського пакту успiху не мали, i фактично вiйськова спiвпраця переведена в площину двостороннього спiвробiтництва. Функцii захисту кордонiв по зовнiшньому периметру краiн Спiвдружностi (крiм Украiни) свого часу перейняла на себе РФ, але з розбудовою нацiональних прикордон них вiйськ ця функцiя також поступово вiдмираi.

Прихильники реiнтеграцii пострадянського простору на засадах росiйського домiнування вважають, що без вiйськово-полiтичноi присутностi РФ у нових незалежних державах тут неодмiнно виникатимуть мiжетнiчнi та мiжконфесiйнi конфлiкти. Та практично, якщо цi конфлiкти й виникали, то багато в чому не без участi самоi РФ. Грузiя висловлюi незадоволення поведiнкою РФ в Абхазii. Азербайджан аналогiчно незадоволений росiйською пiдтримкою вiрменськоi сторони. Украiна могла опинитися перед загрозою масштабного конфлiкту в Криму, iнспiрованого з боку РФ. Чеченський конфлiкт виник саме внаслiдок неконструктивноi позицii Москви тощо. Теза про необхiднiсть росiйськоi вiйськовоi присутностi в краiнах СНД не витримуi критики й вiдповiдаi скорiше геополiтичним амбiцiям Москви, нiж iнтересам воiнноi безпеки iнших краiн Спiвдружностi.

Сiм рокiв iснування СНД засвiдчили, що Спiвдружнiсть як iнтеграцiйне об'iднання держав пострадянського простору так i не склалася. Прийнятi ii керiвними органами близько 800 документiв фактично не дiють. Координуючi iнституцii аж нiяк не впливали на розвиток економiки краiн СНД. Якщо i виникали деякi елементи iнтеграцii, то це робилося за рахунок двостороннiх угод. Обсяги торгiвлi осьовоi краiни СНД - РФ з iншими членами Спiвдружностi в 2,5 разу меншi, нiж з iншими краiнами свiту. Замiсть проголошеного економiчного зростання, РФ сповзаi у все глибшу соцiально-еконо мiчну кризу.

Загалом слiд визнати, що Спiвдружнiсть маi тенденцiю до перетворення в механiзм реалiзацii виключно росiйських iнтересiв . Пануючи в робочих органах СНД, РФ фактично маi можливостi проводити такi рiшення, якi узгоджуються з ii власними нацiональними iнтересами, але часто-густо суперечать iнтересам iнших краiн-членiв. Домiнування росiйських iнтересiв в СНД аж нiяк не сприяло розгортанню того потенцiалу спiвробiтництва, який планувався спочатку. Це, зрозумiло, викликало певну занепокоiнiсть i опiр з боку нових незалежних держав, якi стрiмкими темпами розбудовували власнi державницькi структури i поглиблювали власне розумiння своiх нацiональних iнтересiв.

У вiдносинах мiж краiнами СНД та РФ накопичуються економiчнi, полiтичнi та правовi протирiччя. Незадоволенiсть станом справ виявилася на останнiх зустрiчах керiвникiв держав СНД, де гостро критикувалася неконструктивна позицiя РФ. Показовою i тенденцiя до утворення в пострадянському просторi, в межах СНД, особливих iнтеграцiйних пiдструктур (Союз РФ та Бiлорусi, Митний союз 4-х, центральноазiйський економiчний союз, ГУАМ тощо). Спiвдружнiсть поступово перетворюiться в багаторiвневу структуру з рiзним ступенем участi в iнтеграцiй них процесах окремих краiн.

Основними причинами нежиттiздатностi та нестабiльностi СНД i:

1. Нерiвноправнiсть вiдносин мiж краiнами СНД, а також претензii РФ на полiтичне, економiчне, iнформацiйне та соцiокультурне домiнування.

2. Намагання РФ розглянути весь пострадянський простiр як зону "легiтимних" життiво важливих ii iнтересiв.

3. Несумiснiсть вимог РФ щодо координацii зовнiшньоi й економiчноi полiтики краiн СНД з повним iгноруванням нею iнтересiв i прiоритетiв краiн-партнерiв.

4. Постiйнi спроби РФ сформувати в рамках СНД новий вiйськово-полiтичний блок чи систему колективноi безпеки (для кого i проти кого?).

5. Стратегiчний курс РФ на розбудову наддержавних структур СНД пiд ii контролем i прогресуючу iнтеграцiю пострадянських краiн в новий потужний геополiтичний блок.

Полiтика РФ щодо СНД. Основнi стратегiчнi прiоритети полiтики РФ щодо СНД завжди визначались намаганнями використати цю структуру як знаряддя реiнтеграцii СРСР у тiй чи iншiй формi, як засiб втiлення у життя економiчних, полiтичних, вiйськових i територiальних амбiцiй далеко за ii сучасними межами. Первiсно сформована як об'iднання незалежних держав Спiвдружнiсть поступово трансформувалася в повнiстю пiдконтрольну Москвi полiтико-економiчну структуру. РФ не тiльки прагне бути лiдером i новим центром СНД, а й вiдкрито домагаiться повного домiнування в цiй органiзацii. Вперше представлена на жовтневому 1994 р. саммiтi у Москвi росiйська версiя розвитку СНД не могла бути охарактеризована iнакше, як довгострокова програма реiнтеграцii СРСР. Порушуючи всi попереднi домовленостi, Москва стала центром функцiонування СНД. Всi ключовi комiтети i керiвнi органи СНД очолюються представниками РФ. Повнiстю зрусифiкований комiтет з питань оборони фактично перетворився на марiонетку, що формально затверджуi вiйськовi операцii РФ у краiнах СНД. Мiжнародний економiчний комiтет, у якому РФ залишила за собою 50 вiдсоткiв голосiв, також i наочним прикладом "рiвностi по-росiйськи", що пануi в СНД. Настирливi спроби РФ закрiпити статус СНД в ООН потенцiйно можуть бути використанi для вимог фiнансовоi пiдтримки й санкцiонування ii вiйськових операцiй пiд виглядом миротворчоi дiяльностi, перетворення Спiвдружностi в потужне знаряддя просування росiйських iнтересiв на всьому геополiтичному просторi колишнього СРСР i за його межами.

Головнi напрямки геополiтичноi стратегii РФ щодо краiн СНД були окресленi в указi Президента РДльцина № 940 вiд 14 вересня 1995 р. "Стратегiчний курс РФ щодо краiн - учасниць СНД", в якому весь пострадянський простiр проголошено "насамперед зоною iнтересiв РФ". Розвинула цю стратегiю Росiйська служба зовнiшньоi розвiдки (СЗР) у доповiдi "Росiя i СНД: чи потребуi змiни позицiя Заходу?", яка стверджувала, що "об'iктивнi" реiнтеграцiйнi процеси з неминучiстю зумовлять реставрацiю в рамках СНД "новоi економiчноi, оборонноi зони" за лiдерством РФ. Ця доповiдь пропонувала двi чiтко означенi альтернативи: або тотальна iнтеграцiя в економiчнiй i вiйськовiй сферах з формуванням "спiльноi оборонноi зони", об'iднаним командуванням i вiйськовими пiдроздiлами, що маi гарантувати стабiлiзацiю, демократизацiю i просування реформ, або повна дестабiлiзацiя СНД, яка "i загрозою всьому людству".

Тому цiлком очевидно, що РФ не маi намiру будувати вiдносини з краiнами - членами СНД на основах рiвного партнерства i норм мiжнародного права, поважати iхнiй економiчний i полiтичний суверенiтет i територiальну цiлiснiсть. На практицi "iнтеграцiя", необхiднiсть i кориснiсть якоi широко декларуiться в документi, означаi розмивання суверенiтету краiн - членiв СНД, пiдпорядкування iхньоi дiяльностi iнтересам РФ, вiдродження централiзованоi наддержави.

Довгострокова стратегiя РФ маi включати:

В· реформу геополiтичних прiоритетiв i механiзму зовнiшньоi полiтики РФ з метою посилення ii домiнування i впливу в кожнiй краiнi СНД;

В· перенесення акценту в дiяльностi СНД з пiдписання угод на розроблення проектiв зв'язкiв у полiтичнiй, соцiальнiй та економiчнiй сферах. Створення фiнансово-промислових груп, митних союзiв, бiрж, спiльних банкiв i кредитних спiлок з метою входження i домiнування там РФ. Особливу роль при цьому маi вiдiгравати росiйська мова i росiйська культурна й iнформацiйна експансiя;

В· формування широкоi мережi формальних i неформальних контактiв з економiчними i культурними елiтами СНД з метою створення умов для поширення й iмплементацii "зсередини" даноi стратегii.

Аналогiчнi рекомендацii даються i в iншiй доповiдi Ради з оборонноi та зовнiшньоi полiтики РФ "СНД: початок чи кiнець iсторii?" (1997), де зазначено: "Треба визнати, що без жорсткоi терапii росiйсько-ук раiнськi вiдносини не одужають. Хоча розпад Украiни - проблемний для РФ варiант, проте краще сприяти йому, нiж терпiти постiйний виклик Украiни й ерозiю наших зусиль у близькому зарубiжжi."

Таким чином, попри всi вiдмiнностi мiж представниками правлячоi елiти РФ, рiзними партiями i полiтичними угрупованнями, генераль на лiнiя РФ щодо Украiни цiлком вiдповiдаi двом основним програмним настановам:

Програма максимум . Дезинтеграцiя або повна субординацiя Украiни, повернення ii до колишнього напiвколонiального статусу в складi нового Союзу, конфедерацii чи федерацii. Встановлення тотального контролю над зовнiшньою, вiйськовою й економiчною полiтикою Украiни.

Програма мiнiмум. "Фiнляндизацiя Украiни" в сферi "легiтимноi зони впливу" РФ. Прогресуюча економiчна i соцiокультурна експансiя в Украiну з метою тiсноi прив'язки ii полiтики до нацiональ них iнтересiв РФ, забезпечення полiтичноi слухняностi й економiчноi залежностi Украiни.

Пiдтримання iнтеграцiйних процесiв в СНД було й залишаiться для Росiйськоi Федерацii надзвичайно важливою проблемою з огляду на низку внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникiв. Водночас полiтика "силовоi iнтеграцii" РФ краiн СНД зазнала невдачi. Серед головних причин цього:

В· обмеженiсть матерiальних i фiнансових ресурсiв РФ, поглиблення економiчноi кризи та невизначенiсть внутрiшньополiтич ноi ситуацii роблять неможливим проведення активноi експансiонiстськоi полiтики;

В· збiг у часi процесiв розширення НАТО на Схiд та розшаруван ня СНД iстотно ослаблюють потенцiал РФ як наддержави;

В· розширення i поглиблення вiдносин краiн СНД з краiнами Заходу та Сходу, iх поступове входження до iнших економiчних зон (ОЕС, ЧЕС, CEFTA).

За таких умов Москва змушена термiново шукати новi моделi стосункiв iз своiми партнерами по СНД, i в першу чергу з Украiною.

Украiна в СНД. Вiд початку створення Спiвдружностi з'ясувалися двi дiаметрально протилежнi iдеологii щодо сенсу та перспектив розвитку цiii органiзацii. Для Украiни ставлення до СНД було насамперед як до механiзму "цивiлiзованого розлучення" республiк колишнього СРСР, як до органiзацii, в якiй Украiна перебуватиме лише певний час - до подальшоi iнтеграцii з Об'iднаною РДвропою. РФ, навпаки, розглядала i розглядаi СНД як промiжну форму вiдновлення колишньоi iмперськоi державностi, а в iснуючому видi - як сферу домiнування своiх iнтересiв.

Росiйськi геополiтики вважають, що орiiнтацiя Украiни на Захiд i спроби вiд'iднатись вiд сфери впливу РФ неминуче призведуть до створення перманентного джерела внутрiшнiх конфлiктiв. Не утруднюючи себе пошуком аргументiв, вони приписують украiнцям сподiвання, що начебто вони, спираючись на пiдтримку Заходу, прагнуть поступово вигнати частину росiян з Украiни, украiнiзувати решту росiян i росiйськомовних украiнцiв. Власне, такi уявлення скорiше вiддзеркалюють спосiб мислення самих росiян, нiж спосiб мислення украiнцiв (яким це робити i не спадаi на думку).

Для протидii "телурократичним" амбiцiям РФ Украiна змушена проводити полiтику блокування пропозицiй щодо створення наддержавних структур у межах СНД. Необхiднiсть останнiх мотивувалася тим, що нiби без таких органiв координацiя економiчних зв'язкiв i врегулювання гострих полiтичних проблем мiж членами Спiвдружностi та на iхнiх теренах стають практично неможливими, а рiшення, що приймаються керiвниками вiдповiдних краiн, не мають шансiв бути виконаними. При цьому замовчувалися прагнення РФ забезпечити домiнування власних iнтересiв у колективних органах Спiвдружностi.

За умов поглиблення економiчноi кризи прибiчники iдеi одержавлення СНД можуть спиратися на значну пiдтримку частини населення як у РФ, так i в Украiнi й iнших нових незалежних державах, яка ще ностальгiчно зберiгаi спогади про вiдносний добробут за часiв СРСР. Водночас виявилося, що економiчнi (залежнiсть вiд постачання iз Сходу енергоносiiв, вiдсутнiсть альтернативних ринкiв збуту власноi продукцii тощо), соцiально-полiтичнi, мiжособистiснi тощо зв'язки на пострадянському просторi настiльки вагомi, а альтернати ви iм настiльки непевнi, що Украiна протягом осяжного майбутнього приречена не просто зберiгати, а й поглиблювати та розвивати зв'язки з республiками колишнього СРСР.

Украiна зробила ставку на розгортання у межах СНД переважно двостороннiх, а не багатостороннiх вiдносин. Так, готуються до пiдписання мiждержавнi програми довгострокового (10 рокiв) економiчно го спiвробiтництва Украiни з Бiлоруссю, Вiрменiiю, Грузiiю, Молдовою, Узбекисаном. Пiдтримати позицiю одержавлення СНД означало б працювати за логiкою телурократичного принципу. Але й тут з'ясувалося, що у стосунках з кожним iз своiх партнерiв по Спiвдружностi РФ як потужнiша держава нав'язуi свою волю. Вiдсутнiсть iдностi мiж членами СНД (у тому числi й щодо гегемонiстських намiрiв РФ) вигiдна лише останнiй.

РЖншi держави пострадянського простору частково вже обрали власну логiку iснування - таласократичну (краiни Балтii) або телурокра тичну (Бiлорусь), але бiльшiсть, як i Украiна, перебувають у стадii пошукiв. До речi, як вiдомо, одним з чинникiв прискорення консолiдацii членiв РДвропейського Союзу було об'iднання Нiмеччини i побоювання сусiдiв щодо перспектив ii гегемонii. Вiдповiдно свiдома й послiдовна полiтика Украiни, спрямована на зближення й координацiю зусиль з Молдовою, державами Закавказзя, краiнами колишньоi радянськоi Середньоi Азii, особливо Казахстану, сприяла б змiцненню ii мiжнародних позицiй.

Для Украiни та деяких iнших республiк головна притягальна сила СНД полягала як раз у лiквiдацii центру. Вони категорично вiдкидають iдею створення нового центру в Москвi. Саме тому Украiна постiйно наголошуi на своiму статусi асоцiйованого члена i ретельно уникаi тiсноi участi у полiтичному та вiйськовому спiвробiтництвi. Молдова проголосила, що ii участь обмежена виключно економiчною сферою. Туркменистан та Азербайджан здебiльшого утримуються або вiдмовляються пiдписувати угоди СНД, брати участь у реальнiй кооперацii. Бiльшiсть саммiтiв СНД теж закiнчувалися провалом. Провiднi мiнiстерства Украiни дiйшли висновку, що пiдготовленi у Москвi пропозицii щодо митного i монетарного союзiв разом з пропозицiями Росiйськоi Федерацii по приiднанню Украiни до запропоно ваного економiчного союзу як повноправного члена i передчасними. Особливо беручи до уваги, що пропозицii Украiни щодо захисту економiчного суверенiтету краiн СНД не були врахованi при пiдготовцi вiдповiдних документiв.

Понад те, участь Украiни в запропонованих союзах може бути розцiнена як змiна ii зовнiшньоi полiтики i може зашкодити ii сприйняттю краiнами-членами РДС як незалежноi держави. Приiднання Украiни до згаданих вище угод може розглядатися РФ як привiд для тиску з метою подальшого ii втягування в iншi наднацiональнi (особливо вiйськовi й полiтичнi) структури пiд егiдою СНД.

Таким чином, повне членство Украiни в згаданих структурах може тiльки призвести до ii полiтичного й економiчного вiдчуження вiд центрально- i захiдноiвропейських краiн.

Незважаючи на те, що стратегiчну полiтику Украiни щодо СНД в 1991-1997 роках важко назвати послiдовною чи оптимальною (з точки зору нацiональних iнтересiв), Украiнi все ж здебiльшого вдавалося протистояти спробам РФ нав'язати своi економiчне й полiтичне домiнування. Цьому немалою мiрою сприяв самопроголошений статус асоцiйованого членства в СНД i постiйний тиск нацiонально-пат рiотичних сил всерединi краiни.

Подальша еволюцiя Спiвдружностi до структури, аналогiчноi РДС, значною мiрою залежатиме вiд темпiв, послiдовностi та результатiв економiчних та соцiально-полiтичних перетворень в Росii i Украiнi. Неподоланнi кризовi соцiально-економiчнi явища, особливо на тлi слабкоi iнтегрованостi у свiтову економiку та зростання питомоi ваги полiтичних ризикiв у зв'язку з наступними президентськими виборами в обох краiнах посилюють ймовiрнiсть небажаних сценарiiв розвитку ситуацii. Формуватимуться, зокрема, потужнi полiтичнi сили, якi вбачатимуть вихiд iз становища, що складаiться, в реiнтеграцii держав СНД та створення на територii колишнього СРСР самодостатнього геоекономiчного та геополiтичного простору. Наслiдками для нових демократичних держав, в тому числi i для Украiни, будуть iзоляцiя цього простору вiд загальноцивiлiзацiйних процесiв, консервування технологiчноi вiдсталостi, втрата суверенiтету тощо.

Рацiональна полiтика Украiни щодо СНД повинна, по-перше, базуватися на нацiональних, а не на кланових або корпоративних iнтересах, а по-друге, бути спрямованою на закрiплення й утримання альтернативного лiдерства в цiй органiзацii й загалом у регiонi. Як вже вiдзначалося, СНД фактично вже маi бiполярну полюсну структуру. Формування угруповання ГУАМ (Грузiя, Украiна, Азербайджан, Молдова) при лiдерствi Украiни й пiдтримцi iнших краiн, якi розумiють всi переваги й вигоди створення регiональних угруповань, заснованих на принципах рiвностi та взаiмноi пiдтримки, були лише першою ознакою початку нових надзвичайно важливих iнтеграцiйних процесiв на теренi колишнього СРСР. Результатом цих процесiв буде формування регiональних структур i союзiв "без Москви", i Украiна може претендувати на мiсце "першого серед рiвних" в цих новоутвореннях.

Сiчнева (1998 р.) зустрiч керiвникiв краiн Центральноi Азii в Ашгабатi продемонструвала як зростаючу тенденцiю до рiвноправноi взаiмовигiдноi кооперацii згаданих краiн, так i стрiмку втрату стратегiчних позицiй РФ у цьому надзвичайно важливому регiонi. ГУАМ плюс краiни Центральноi Азii - це вже дев'ять краiн СНД, якi рiшуче пiдтримують iдею створення нових рiвноправних i взаiмовигiдних структур кооперацii. Якщо до цього додати зростаюче спiвробiтницт во Украiни з краiнами Балтii й утворення у травнi 1997 року Балто-Чорноморського Альянсу (Украiна, Польща, Латвiя, Естонiя, Литва), то тенденцii розвитку iнтеграцiйних процесiв на пострадянсько му просторi стають цiлком очевидними.

Майбутнi СНД. Неодноразове перенесення зустрiчей на найвищому рiвнi лiдерiв краiн СНД свiдчить про iхнi прохолодне ставлення до майбутнього Спiвдружностi. Фактично краiни СНД мають мiж собою мало спiльного, крiм iсторичного минулого. Вектори прiоритетних iнтересiв окремих краiн СНД все бiльше набувають вiдцентрового вiд СНД спрямування. Зростаi критика на адресу РФ, яка намагаiться використати структури Спiвдружностi у власних iнтересах, зневажаючи iнтереси iнших ii членiв, що найбiльшоi гостроти набуло на саммiтi лiдерiв краiн СНД у Кишиневi.

Найближчим часом слiд виробити нову концепцiю Украiни щодо багатостороннього економiчного спiвробiтництва , яка враховуватиме новi реалii в пострадянському геополiтичному просторi й вiдповiдатиме структурi нацiональних iнтересiв держави. Економiчне спiвробiтництво доцiльно налагоджувати в субрегiональних системах, до яких включаються краiни за власними сферами iнтересiв, а не за принципом iснування в пострадянському просторi.

Створення в РДвроазiйському просторi ще однiii спiльноти на взiрець iвропейськоi навряд чи i можливим i доцiльним з огляду на обраний Украiною курс на iнтеграцiю в iснуючi iвропейськi структури. Жорстка прив'язка до новоi, "змiцненоi" , моделi СНД назавжди означатиме вiдмову вiд самостiйноi iвропейськоi полiтики, а згодом i вiд будь-якоi самостiйностi у зовнiшньополiтичних i зовнiшньоекономiчних справах. Мiж двома системами неодмiнно виникатиме конкурентна боротьба за геостратегiчнi й геоекономiчнi впливи, в якiй Украiна вiдiграватиме периферiйну роль. Для Украiни важливо опрацювати шляхи, що ведуть до поступового перетворення всього РДвроазiйського геополiтич ного простору - вiд Атлантики до Тихого океану - в iдину спiльноту суверенних держав без домiнування якогось одного центру. Украiна зацiкавлена як у прилученнi до високотехнологiчного iвропейського ринку, так i в мiстких ринках на Сходi, зокрема у виходi до краiн Азiйсько-Тихоокеанського регiону, шляхи до якого пролягають через РФ та Центральну Азiю.

РЖнтеграцiя краiн пострадянського простору за iвропейським взiрцем маi вiдбуватися з одночасним розвитком механiзмiв iнтеграцii з iвропейською спiльнотою . Але цей процес маi вiдбуватися за схемою конвергентного, а не паралельного або конфронтацiйного руху. Це досить тривалий i важкий шлях, якщо подивитися на iсторiю становлення iвропейськоi спiльноти. Це шлях розбудови новоi системи "знизу", з самого фундаменту, а не "згори", директивно, вольовими рiшеннями. Принаймнi можна очiкувати, що тривалiсть розбудови такоi системи i сумiрною з тривалiстю процесу входження Украiни в iвропейськi структури. Якщо ж Украiнi буде нав'язаний шлях "згори", то реально це означатиме повне нехтування ii нацiональними iнтересами i призведе до економiчноi та соцiальноi катастрофи з наступним пiдпорядкуван ням Украiни iнтересам росiйського капiталу.

Список лiтератури:

В· Бестужев-Лада РЖ.В. Теория социального прогнозирования и сценарии социального развития Росии и стран СНГ на перспективу. тАУ М., 1998р.

В· Указ про створення СНГ.

В· Газета тАЬЗеркало неделитАЭ, 1998р., №6.

В· Ресурси РЖнтернет

Вместе с этим смотрят:

"Великая депрессия" в развитых капиталистических странах

"Закавказский треугольник" вчера, сегодня, завтра

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения