Сутнiсть i види мiжнародноi мiграцii робочоi сили

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПРЖДГОТОВКИ ФАХРЖВЦРЖВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисциплiнi Вл Мiжнародна економiка В»

Слухач : ............тАжтАжтАжтАж..............Сидоркевич Дмитро РЖванович

Спецiальнiсть, група : ...............ЗФ тАУ 02 ( фiнанси )

Керiвник : ...............................Петкова Леся Омел’янiвна

Результат, дата:

Реiстрацiйний номер, дата:

м. Черкаси

2002 р.

З А В Д А Н Н Я

ТЕМА : Сутнiсть i види мiжнародноi мiграцii робочоi сили. Регулювання мiжнародних мiграцiйних процесiв.

1. Сутнiсть i причини мiжнародноi мiграцii робочоi сиВнли .............- 3

2. Державне та наддержавне регулювання мiжнародноi мiграцii робочоi сили ..........тАж..........................................................тАж..- 6

3. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя ....тАжтАж..тАжтАж........тАжтАж........тАж.....- 8

Лiтература .......................................................................- 11

1. Сутнiсть i причини мiжнародноi мiграцii робочоi сиВнли

Як форма мiжнародних економiчних вiдносин мiжнародна мiграцiя робочоi сили виникаi i розвиваiться водночас зi стаВнновленням i еволюцiiю мiжнародноi мiграцii капiталу, мiжнаВнродноi торгiвлi. РЖнтенсивно цей процес вiдбувався наприкiнцi XVIII тАФ на початку XIX ст. iз здiйсненням промисловоi революВнцii та формуванням технологiчного способу виробництва, засноВнваного на машиннiй працi.

Мiжнародна мiграцiя робочоi сили спричинена насамперед економiчними факторами:

по-перше, дiiю законiв капiталiстичного нагромадження, народонаселення, нерiвномiрностi еконоВнмiчного розвитку тощо, якi зумовлюють вiдносне перенаселення в одних краiнах та нестачу робочоi сили в iнших;

по-друге, iстотВнною рiзницею в умовах працi, рiвнi заробiтноi плати, рiвнi житВнтя, умовах пiдприiмницькоi дiяльностi тощо;

по-третi, циклiчВнним характером економiчного розвитку, зокрема асинхроннiстю економiчного циклу в рiзних краiнах;

по-четверте, нерiвномiрВнним розгортанням НТР, структурних криз i структурних реформ;

по-п'яте, демографiчними факторами, рiзницею у природному приростi населення. Так, якщо у XX ст. темпи щорiчного приВнросту населення у слаборозвинутих краiнах становили приблизВнно 2,5%, то в розвинутих вони не перевищували 1%;

по-шосте, полiтичними, вiйськовими, нацiонально-етнiчними та iншими неВнекономiчними чинниками.

Мiжнародна мiграцiя робочоi сили тАФ форма мiграцii населенВння, яка полягаi в перемiщеннi працездатного населення у межах свiтового господарства в пошуках роботи, кращих умов життя вiдВнповiдно до економiчних законiв.

Певною мiрою таке перемiщення зумовлене неекономiчниВнми факторами. З погляду речового змiсту мiграцiя малоквалiфiкованоi та неквалiфiкованоi, недостатньо освiченоi робочоi сили вiдбуваiться, по-перше, з азiатських та африканських краiн у розВнвинутi краiни захiдноi РДвропи, з латиноамериканських краiн тАФ до США та iн. Цей вид мiграцii наймасовiший. По-друге, маi мiсце мiграцiя висококвалiфiкованоi та освiченоi робочоi сили iз захiдноiвропейських краiн до США, частково iз слаборозвинуВнтих краiн, краiн колишнього СРСР (зокрема з Украiни до США та краiн Захiдноi РДвропи i деяких краiн Схiдноi РДвропи).

З погляду соцiально-економiчноi форми мiжнародна мiграВнцiя робочоi сили означаi процес формування ii iнтернацiональВнноi вартостi, а також певну сукупнiсть вiдносин економiчноi власВнностi мiж рiзними суб'iктами з приводу привласнення створеноВнго нею необхiдного i додаткового продукту.

Процес формування iнтернацiональноi вартостi робочоi сили складаiться з трьох основних елементiв:

1) формування нових витВнрат, пов'язаних з утриманням самого працiвника i членiв його сiм'i. Такi витрати тАУ це зрослi фiзичнi, нервовi, психiчнi, розумовi витВнрати, зумовленi пiдвищенням iнтенсивностi та продуктивностi праВнцi; споживання певноi кiлькостi матерiальних i духовних благ за iншими цiнами, оплата житла тощо. Змiни в утриманнi членiв сiм'i пов'язанi з грошовими переказами на утримання сiм'i, а в разi мiграцii найманого працiвника з сiм'iю тАФ зi споживанням iнших благ та новими цiнами на них;

2) поява нових витрат, зумовлених необхiднiстю переквалiфiкацii, отримання новоi професii, вивчення мови тощо;

3) розвиток нових потреб найманого працiвника в якiсно новому середовищi. Йдеться про модифiкацiю соцiально-iсторичного елемента вартостi робочоi сили, в якому вiдображаВнiться розвиток матерiальних, соцiальних i духовних потреб.

Як засвiдчив чималий досвiд формування iнтернацiональноi вартостi робочоi сили в краiнах РДвропейського Союзу, така варВнтiсть утворюiться на основi середнiх для певного регiону рiвнiв освiти та квалiфiкацii працiвникiв, середньоi складностi працi, середнiх умов вiдтворення робочоi сили нормальноi якостi. ВияВнвом цього процесу i вирiвнювання заробiтноi плати на середньоВнму (а не нижчому i не вищому) для РДС рiвнi, на яку (зарплату) впливаi не лише iнтернацiональна вартiсть товару, а й його цiна. Остання, у свою чергу, може вiдхилятися вгору й донизу вiд варВнтостi залежно вiд попиту та пропозицii на товар, економiчноi кон'юнктури загалом та iнших чинникiв.

В iнших краiнах та регiонах iнтернацiональна вартiсть може формуватися на нижчому вiд середнього рiвнi. Це зумовлено тим, що iмпортована робоча сила переважно використовуiться на непрестижних, нижчеоплачуваних роботах, маi мiсце дискримiВннацiя в ii використаннi (а отже, й в умовах працi та оплати), в обмеженнi економiчних, соцiальних, полiтичних та громадських прав. Така ж ситуацiя складаiться в межах РДС i у випадку мiграВнцii малоквалiфiкованоi робочоi сили з асоцiйованих краiн, дерВнжав колишнього СРСР.

Щорiчно в пошуках роботи, кращих умов життя в 90-х роках емiгрувало до 25 млн. осiб (на початку 80-х рокiв тАФ приблизно 20 млн. осiб). Кiлькiсть iноземних працiвникiв у США в серединi 90-х рокiв становила 7тАФ8 млн. осiб, в краiнах Захiдноi РДвропи тАФ понад 10 млн. осiб, у нафтодобувних краiнах Близького Сходу тАФ до 4 млн. осiб. Це свiдчить про перемiщення центру мiграцii роВнбочоi сили зi США до Захiдноi РДвропи.

Створюючи кращi умови працi, встановлюючи вищу заробiтВнну плату, США проводять активну полiтику перемiщення кадрiв вищоi та найвищоi квалiфiкацii, особливо молодих. Тому не дивВнно, що майже третина всiх лауреатiв Нобелiвськоi премii в цiй краiнi тАФ емiгранти.

Найбiльшого динамiзму й завершеностi набула мiжнародна мiграцiя робочоi сили в краiнах РДвропейського Союзу, про що буде сказано далi.

Важливою ii особливiстю в 90-тi роки стала масова мiграцiя працездатного населення як всерединi СНД, так i в iншi розвиВннутi краiни. Наприклад, у Росii в серединi 90-х рокiв налiчувалоВнся до 3 млн. мiгрантiв, зокрема й з Украiни.

Якiсно новою формою мiграцii робочоi сили в епоху НТР i масовi перемiщення науково-технiчних кадрiв iз Захiдноi РДвроВнпи та краiн СНД (насамперед з Росii та Украiни) до США.

Ще однiiю рисою мiжнародного руху робочоi сили в сучасВнних умовах i послаблення стихiйностi та посилення регульованостi цього процесу як з боку окремих нацiональних краiн, так i мiжнародних органiзацiй. Крiм того, постiйно зростають масштаВнби нелегальноi емiграцii. Так, щорiчний потiк нелегальних емiгранВнтiв до США перевищуi 1 мли. осiб. Розвинутi краiни свiту намаВнгаються проводити iммiграцiйну полiтику з метою припливу й використання найбiльш працездатноi, мобiльноi, в розквiтi фiВнзичних та розумових здiбностей робочоi сили.

Як i будь-яка форма мiжнародних економiчних вiдносин, мiжВннародна мiграцiя робочоi сили маi позитивнi й негативнi наслiдВнки. Позитивним для краiн-експортерiв робочоi сили i зменшенВння безробiття, набуття емiгрантами нових знань i досвiду, полiпВншення iх (та членiв iх сiмей) умов життя, отримання краiною-експортером додаткового джерела валютних доходiв у формi гроВншових переказiв вiд емiгрантiв, а отже, покращення й платiжноВнго балансу (крiм того, повертаючись з емiграцii, найманi працiвВнники привозять з собою цiнностi та заощадження на суму, яка приблизно дорiвнюi iх грошовим переказам).

До негативних наслiдкiв краiни-експортера вiдносять насамВнперед вiдплив високоосвiчених та висококвалiфiкованих кадрiв (так звана "втеча умiв"). Якщо виходити з наведених вище оцiВннок про середню вартiсть створюваноi однiii складноi робочоi сили в США, яка в середньому перевищуi 400 тис. дол., а iнжеВннера тАФ до 800 тис. дол., то у випадку постiйного виiзду з краiни таких спецiалiстiв держава-експортер зазнаi вiдповiдних збиткiв по кожному емiгранту. Ще бiльших збиткiв вона зазнаi у разi виiзду за кордон кандидата або доктора наук, пiдготовка яких обходиться вiд 1 до 2 млн. дол.

Ця проблема не обминула i Украiну. В останнiй час Президент краiни, Кабiнет Мiнiстрiв та НАН Украiни прймають невiдкладнi заходи по полiпшиню умов працi та заробiтноi плати науково-технiчного потенцiалу нацii, створення нових робочих мiсць .

2. Державне та наддержавне регулювання мiжнародноi мiграцii робочоi сили.

Глобальнi мiграцiйнi процеси робочоi сили вимагають державного та наддержавного регулювання.

Державне регулювання мiжнародноi мiграцii робочоi сили тАФ

сукупнiсть форм i методiв цiлеспрямованого впливу держави на мiграцiйний рух працездатного населення з метою його пристоВнсування до потреб нацiональноi економiки i насамперед для потреб розширеного вiдтворення крупного капiталу.

Ця сукупнiсть форм i методiв залежить вiд особливостей iсторичного розвитку краiни, економiчноi кон'юнктури, умов вiдтворення. Так, у США в першi 140 рокiв iснування краiни вiдбувалося освоiння величезних вiльних територiй, бракувало робочоi сили. Тому iммiграцiя с цю краiну в той час була пракВнтично вiльною (здiйснювалася без будь-яких обмежень).

З 1952 p. уряд почав регламентувати в'iзд мiгрантiв за такими критерiями:

1) суворий вiдбiр мiгрантiв;

2) члени сiм'i емiгрують разом з главою сiм'i;

3) значна питома вага осiб, якi iммiгрують на пiдставi родинних зв'язкiв;

4) вiдносна свобода вибору мiсця проживання й роботи;

5) значна частка iммiгрантiв, якi пiсля п'яти рокiв перебування у краiнi отримують американське громадянство;

6) чимала частка iноземних громадян набуваi стаВнтусу бiженцiв.

Отримання громадянства (а отже, працевлаштуВнвання в будь-якому штатi, в тому числi право займатися пiдприВнiмницькою дiяльнiстю) через п'ять рокiв закрiплено за iммiгранВнтами. Водночас iснуi категорiя не iммiгрантiв, якi отримують право на працевлаштування на чiтко визначений термiн, по закiнченнi якого вони повиннi виiхати з краiни.

З-помiж методiв державного регулювання мiграцii робочоi сиВнли важлива роль належить регулюванню кiлькiсного та якiсного складу мiгрантiв. Для регулювання кiлькостi iммiгрантiв викоВнристовують показник iммiграцiйноi квоти, який розраховують i затверджують щороку. При цьому враховуються статево вiкова струкВнтура, рiвень освiти, безробiття, наявнiсть ринку житла та iншi параметри. Так, у США в 1995 p. загальна iммiграцiйна квота становила 675 тис. осiб. РЖз них родичi американцiв тАФ 480 тис. (71%), 140 тис. (20%) тАФ спецiалiсти (в яких зацiкавленi США) i 55 тис. тАФ iншi групи iммiгрантiв.

Якiсний склад працiвникiв-мiгрантiв регулюiться процедуВнрою визнання наявних у них документiв про освiту або профеВнсiйну пiдготовку, роботу за спецiальнiстю, встановлення вiковоВнго цензу (бiльшi шанси на в'iзд мають молодi працiвники), враВнхування нацiональностi (для забезпечення нацiональноi рiвноваВнги), стану здоров'я, додатковi вимоги до певних професiй i спеВнцiальностей (наприклад, програмiст повинен володiти прийняВнтими у краiнi програмними заходами та iн,), врахування деяких якостей особистостi (наприклад, характеру, якщо йдеться про в'iзд iз певних краiн). Водночас прiоритет вiддаiться пiдприiмцям, якi хотiли б зайнятися бiзнесом.

Краiни-експортери робочоi сили також намагаються впливаВнти на мiжнародну мiграцiю працiвникiв. Вони регулюють обсяги емiграцii та якiсний склад емiгрантiв (деяким iз них вiдмовляють в емiграцii через нестачу квалiфiкованих i висококвалiфiкованих спецiалiстiв, за несприятливоi демографiчноi ситуацii); викорисВнтовують емiграцiю як засiб залучення валютних ресурсiв в еконоВнмiку краiни (вiдкривають валютнi рахунки з наданням вищих вiдВнсоткових ставок, створюють вигiднiшi умови для використання цих коштiв, ставиться вимога про переказ у краiну певноi частки зарплати тощо, залучають частину коштiв посередницьких оргаВннiзацiй та iн.); краiна-експортер намагаiться захистити права емiгВнрантiв за кордоном, укладаючи двостороннi угоди з краiною-iмпортером, використовуючи контрактну форму найму робочоi сили для роботи за кордоном (яка повинна гарантувати певну заробiтну плату, оплату проiзду, житла, медичного обслуговуванВння тощо); органiзовують спецiальнi установи, фонди, представВнництва, аташе з працi при посольствах тощо, якi приймають наВнроднi конвенцii, угоди з трудовоi мiграцii, дотримання основних прав емiгрантiв, допомагають у забезпеченнi iх медичними посВнлугами, житлом, навчанням дiтей у школi (цим насамперед зайВнмаються спецiальнi фонди).

Важливим засобом регулювання процесу трудовоi мiграцii i запровадження обов'язкового державного лiцензування дiяльностi органiзацiй щодо найму працiвникiв для роботи за кордоном. Лiцензiю надають лише тим органiзацiям, якi мають необхiднi знання, досвiд роботи, мiжнароднi зв'язки й можуть нести вiдпоВнвiдальнiсть (юридичну, матерiальну) за своi дii.

Процес регулювання мiжнародноi мiграцii робочоi сили окреВнмими краiнами в сучасних умовах вiдбуваiться на пiдставi праВнвових норм i правил, зафiксованих у документах мiжнародних органiзацiй, насамперед МОП. При цьому держави, якi ратифiВнкували мiжнароднi конвенцii, визнають прiоритет мiжнародного права над нацiональним.

МОП створена в 1919 p. У 1962 p. на 46-й сесii МОП було прийнято угоду про основнi цiлi та норми державноi полiтики, в якiй закрiплювалися такi ж права мiгрантiв, як i корiнних жителiв, зокрема у сферi соцiального забезпечення. Краiни, якi ратифiкували цю угоду, зобов'язалися надавати мiгрантам за мiсцем iх проживання соцiальну допомогу (оплату медичВнного обслуговування, допомогу в разi безробiття, хвороби, iнваВнлiдностi, професiйного захворювання тощо). У загальнiшому планi визначаiться рiвнiсть мiгрантiв щодо нацiональностi, реВнлiгii, статi тощо.

Захист прав мiгрантiв забезпечуiться через органiзацiю безВнплатних служб для допомоги мiгрантам. Цi служби надають iм необхiдну iнформацiю, вживають заходiв, якi допомагають виВнiзду мiгрантiв та iх перемiщенню, забезпечують переведення заВнробiтноi плати й заощаджень на батькiвщину, дбають про письВнмове оформлення трудових контрактiв i дотримання прав мiгВнрантiв на iх отримання (цi контракти передбачають термiн найВнму, умови та змiст працi, рiвень заробiтноi плати i порядок ii виплати), про рiвнiсть в отриманнi мiнiмальноi заробiтноi плаВнти, забезпечення права на освiту i здобуття квалiфiкацii (а таВнкож ii пiдвищення), участi в профспiлках, працевлаштування й соцiальне забезпечення.

3. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя

Процеси iнтернацiоналiзацiю одиничного подiлу працi, формування iнтернацiональноi вартостi супроводжуються посиленням мiжнародноi концентрацii виробВнництва, мiжнародною кооперацiiю та спецiалiзацiiю тощо. В суВнкупностi вони i матерiальною основою iнтернацiоналiзацii виробВнничих вiдносин (або вiдносин економiчноi власностi) i господарВнського механiзму, що, у свою чергу, детермiнуi процес iнтернацiВноналiзацii соцiальних, правових та iнших надбудовних вiдносин.

Найбiльшого розвитку цi процеси набули в iнтеграцii краiн ЗаВнхiдноi РДвропи, зокрема в утвореннi та функцiонуваннi РДвропейсьВнкого економiчного спiвтовариства, або "Спiльного ринку". Спершу це було об'iднання шести краiн (ФРН, Францii, РЖталii, Бельгii, ГолВнландii та Люксембургу), якi пiдписали "Римський договiр" 1957 p., що набрав чинностi з 1.1.1958. У 1973 p. до них приiдналися ВелиВнкобританiя, Данiя, РЖрландiя, у 1981 p. тАФ Грецiя, у 1986 p. тАФ ПортуВнгалiя та РЖспанiя. У 1991 p. на сесii РДЕС було пiдписано угоду мiж РДЕС i РДвропейською асоцiацiiю вiльноi торгiвлi (РДАВТ) про ствоВнрення РДвропейського економiчного простору (РДЕП). До РДАВТ, яка була створена в 1960 p., увiйшли Великобританiя, Норвегiя, Данiя, Швецiя, Австрiя, Швейцарiя, Португалiя. Отже, в РДЕП входять ниВннi 17 iвропейських краiн, у РДС тАФ 15.

Згiдно з РДдиним РДвропейським актом 1987 p. i Маастрихтським договором 1991 p. було утворено РДвропейський Союз iз заВнгальною кiлькiстю населення понад 370 млн. осiб. Подали заяви про входження до РДС Австрiя, Туреччина, Польща, Угорщина та iншi краiни. Мають намiр вступити до цiii органiзацii деякi краВнiни колишнього СРСР, зокрема Украiна, Бiлорусь, республiки Балтii. У недалекому майбутньому РДС може налiчувати понад 20 держав РДвропи.

Головними органами РДС i Рада Мiнiстрiв (до якоi входять представники краiн-членiв на рiвнi мiнiстрiв i яка надiлена закоВннодавчою владою, а ii рiшення обов'язковi i входять до нацiональВнного законодавства); РДвропейська комiсiя (у складi 20 осiб, яких призначають уряди нацiональних краiн на 5 рокiв), яка виступаi iз законодавчими iнiцiативами та сприяi iх втiленню в життя та iн.; РДвропейський Парламент (до нього прямим голосуванням обиВнрають 626 депутатiв, якi здiйснюють законотворчу дiяльнiсть i конВнтролюють дiяльнiсть РДС, РДвропейського Суду та iн.).

Колишнiй голова Комiсii EC Жак Делор пiдрахував в 1992 p., що за 33 роки свого iснування EC пережив 19 рокiв динамiчного розвитку, 5 рокiв криз, 19 рокiв застою. За цей час були закладеВннi основи митного союзу (зниженi, а вiдтак скасованi митнi збоВнри при перевезеннi товарiв з краiни в краiну, встановленi iдинi тарифи в торгiвлi з iншими державами); жителi краiн-учасниць мають змогу пересуватися всерединi спiвтовариства без паспорВнтiв i вiз (лише з нацiональним посвiдченням особи), почалося взаiмне визнання свiдоцтв та дипломiв про освiту, громадяни iнтегрованих краiн мають право на постiйне проживання в iншiй краiнi за наявностi роботи; проводиться спiльна сiльськогоспоВндарська полiтика; майже без перепон компанii цих краiн роблять взаiмнi iнвестицii; досягнуто значного прогресу щодо вiльного перемiщення товарiв i послуг, робочоi сили i капiталiв. Надалi плануiться узгоджувати iдину податкову, цiнову полiтику тощо, тобто домогтися економiчноi iнтеграцii. Так, з 1993 p. будь-який банк-резидент маi право на здiйснення всiх банкiвських операВнцiй у будь-якiй краiнi РДС. У 1999 p. створено Центральний РДвроВнпейський банк, який разом iз центральними банками iнших краВнiн РДС сформуi iдину РДвропейську систему центральних банкiв, а у безготiвковий обiг введено iдину валюту iвро (у готiвковiй обiг вона буде запроваджена в 2003 p.).

Експерти Комiсii РДС пiдрахували, що остаточна лiквiдацiя торговельних бар'iрiв дасть щорiчну економiю 15 краiнам у сумi майже 330 млрд. дол.; введення iдиноi грошовоi валюти зеконоВнмить 10 млрд. дол.; цiни на споживчi товари внаслiдок посиленВння конкуренцii знижуватимуться на 4,5тАФ5% щорiчно; темпи зросВнтання економiки пiдвищаться на 4,5тАФ7%; на 1,8тАФ5,7 млн. збiльВншиться кiлькiсть робочих мiсць. Для досягнення цього уже нинi формуiться iдиний наднацiональний бюджет у сумi майже 100 млрд. iвро.

Крiм економiчноi, РДС проводить iдину соцiальну полiтику, спрямовану (згiдно з офiцiйними документами) на забезпечення вищого рiвня соцiальноi iдностi, унеможливлення експлуатацii.

Але економiчна iнтеграцiя супроводжуiться й значними втраВнтами. У краiнах РДС зросло безробiття (до 22 млн. осiб), iз сiльВнськогосподарського обiгу через перевиробництво продукцii до 2000 p. буде вилучено майже 15 млн. га землi, знищуiться чимаВнло готовоi сiльськогосподарськоi продукцii, в той час як у краiВннах РДС налiчуiться майже ЗО млн. бiдних. Але загалом життiвий рiвень бiльшостi населення пiдвищуiться. Наприкiнцi 80-х рокiв жителi РДС витрачали на продовольство до 20% споживчих витрат, у 1987 p. уперше витрати на вiдпочинок та розваги перевищували витрати на харчування. Передбачаiться скорочення середнього робочого тижня до 35тАФ36 годин та iн.

Економiчна iнтеграцiя не може не супроводжуватися полiВнтичною, юридичною та iншими видами iнтеграцii у сферi надбуВндови. Сьогоднi РДС тАФ це переважно конфедеративний устрiй зi значними елементами федерацii. Такi органи цiii органiзацii, як Рада та Комiсiя, надiленi правом прийняття юридичне обов'язВнкових для державтАФчленiв цього товариства рiшень з багатьох пиВнтань. Крiм проблем вiльного перемiщення товарiв, послуг, робоВнчоi сили та капiталiв, керiвнi органи товариства мають право виВнрiшального голосу (наднацiональне право) у сферi сiльськогосВнподарськоi, антитрестiвськоi, транспортноi полiтики та у сферi зовнiшньоi i внутрiшньоi торгiвлi. Згiдно з рiшеннями Маастрiх-тського договору в РДС запроваджено iдине громадянство. ВодВнночас цi краiни не проводять iдиноi промисловоi полiтики. ЗгоВндом органи РДС матимуть право регулювати валютнi вiдносини. Тому справедливим i твердження Дж. Пiндера (професора КороВнлiвського iнституту мiжнародних вiдносин Великобританii) про те, що "розвиток спiвтовариства з часу його утворення може розВнглядатися як поступ до створення федеративноi системи". Якщо iнтеграцiя, на його думку, пошириться й на сферу безпеки, то це спiвтовариство стане федеративною державою.

Нинi, коли наднацiональнi органи приймають закони лише у межах тих функцiй, якi добровiльно делегують РЗм нацiональнi держави, закони окремих краiн не можуть протиставлятися закоВннам всього спiвтовариства i не повинна виникати проблема iх прiоритету. З прийняттям у 1986 p. РДдиного РДвропейського акта в разi конфлiкту нацiонального права i права спiвтовариства прiВноритет надаiться праву спiвтовариства.

Право спiвтовариства поширюiться на всiх фiзичних та юриВндичних осiб у краiнах. Для того, щоб воно набрало чинностi, не вимагаiться згода всiх учасникiв спiвтовариства. До кiнця 90-х рокiв сферами такого права, крiм названих, буде iдина полiтика в соцiальнiй сферi, в сферi охорони навколишнього середовища, фундаментальних дослiджень, регiональна полiтика. Бiльшiсть краiн РДС дiйшли висновку про необхiднiсть поглиблення iнтегВнрацii у сферi зовнiшньоi полiтики та безпеки. Плануiться ствоВнрення Кабiнету Мiнiстрiв РДС. До 2010 p., коли кiлькiсть держав спiвтовариства зросте майже вдвiчi, постане питання обрання преВнзидента, головною функцiiю якого буде координацiя дiяльностi держав спiвтовариства у полiтичнiй, вiйськовiй, соцiальнiй, екоВнномiчнiй та iнших сферах.

У наступному столiттi вiдбуватиметься боротьба двох супеВнречливих тенденцiй. Перша з них тАФ тенденцiя до утворення моноетнiчних держав. Так, за науковими прогнозами, до 100-рiччя ООН (заснована у 1949 p.) на планетi з'являться ще майже 100 нових держав. Друга тенденцiя тАФ створення економiчних угруВнповань багатьох краiн конфедеративного i федеративного типу.

Лiтература:

1. “Мiжнароднi економiчнi вiдносини” В.Б.Буглай, Н.Н.Ливенцев. Москва, “Фiнанси i статистика”, 1996 р. тАУ 347с. ;

2. “Мiжнароднi економiчнi вiдносини” Е.Ф.Авдокушин Москва, Информационно-внедренческий центр “Маркетинг”, 1997 р. тАУ 289с. ;

3. Мочерний С.В. ВлЕкономiчна теорiя: Посiбник для студентiв вищих закладiв освiтиВ». тАУ К.: Видавничий центр “Академiя”, 1999. тАУ 592с. ;

4. Тлумачний словник економiчних термiнiв “Це - бiзнес”. Киiв, “Альтерпрес”, 1996р. тАУ 278с. ;

5. Положення мiжнародного валютного фонду.

Вместе с этим смотрят:

"Великая депрессия" в развитых капиталистических странах

"Закавказский треугольник" вчера, сегодня, завтра

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения