Туриз як галузь свiтового господарства

УКООПСПРЖЛКА

ЛЬВРЖВСЬКА КОМЕРЦРЖЙНА АКАДЕМРЖЯ

Кафедра регiональноi економiки

з дисциплiни тАЬСвiтова економiкатАЭ

на тему: тАЬТуризм у свiтовому господарствiтАЭ

Виконала студентка381групи

факультету МЕВ

Данкова Наталiя Олегiвна

Керiвник: к.е.н., в.о. доц. Скоропад РЖ.С.

Львiв тАУ 2003

ЗМРЖСТ

Вступ...........................................................3

1. РЖсторiя розвитку туризму..........................................5

2. Рекреацiйнi ресурси як основа туристичного потенцiалу................8

3. Туризм як галузь свiтового господарства............................15

4. Економiчний вплив туризму.......................................27

5. Цiноутворення в туризмi..........................................32

Висновки.......................................................44

Список лiтератури...............................................46

ВСТУП

Мiжнародний туризм i вiдносно молодою галуззю в свiтi, хоча своi коренi бере з давнiх часiв. Сучасного вигляду туристична галузь набуваi в 1937 р., коли цим питанням почали цiкавитись мiжнароднi органiзацii.

Значення туристичного бiзнесу постiйно зростаi. Це повтАЩязано з тим, що туризм набираi все бiльшого значення для мiжнародних звтАЩязкiв, i стимулом для пожвавлення економiчного стану краiн i окремих регiонiв. Мiжнародний туризм i постiйним джерелом для поповнення валютних надходжень и державного бюджету. Туризм виступаi стабiлiзатором налагодження та укрiплення стосункiв мiж краiнами, дiйовим фактором пiдвищення престижу краiни в мiжнародному спiвтовариствi, дiлових колах.

Надання туристичних послуг i вигiдним для держави з точки зору використання рекреацiйних ресурсiв. Таким чином, iноземний турист платить за туристичнi послуги, при цьому не вивозячи рекреацiйнi ресурси за межi краiни. Краiна отримую прибутки зберiгаючи своi природнi та культурно-iсторичнi цiнностi.

Для деяких слаборозвинутих краiн туризм i iдиним рушiiм економiчного зростання. Кенiя, Танзанiя, РДгипет, Марокко, Тунiс, Мадагаскар та Маврикiй тАУ це тi краiни, уряди яких стимулюють розвиток туристичноi галузi, так як туризм тАУ це iдине джерело надходження капiталу, та iноземних iнвестицiй.

На мiжнародному туристичному ринку на сучасному етапi iсную жорстка конкуренцiя. Великi туристичнi пiдприiмства намагаються розповсюджувати свiй вплив, яскравим прикладом чого i просування свого капiталу на iноземнi ринки. Тим самим вони здiйснюють позитивний вплив на розвиток туристичноi галузi, допомагаючи краiнам, що розвиваються зайняти стiйке положення на мiжнародному ринку туристичних послуг.

Метою нашоi курсовоi роботи було розкрити питання важливостi туристичноi галузi для розвитку не лише окремоi краiни, але й регiонiв. Туристична галузь характеризувалася як фактор встановлення мiжнародних економiчних звтАЩязкiв, встановлення миру у всьому свiтi.

В цiй курсовiй роботi були висвiтленi питання, якi на нашу думку i найважливiшими для розвитку мiжнародноi туристичноi галузi. По-перше, це iсторiя виникнення туризму, так як саме першi мандрiвки стали рушiйною силою для подальшого розвитку туризму. По-друге, це опис рекреацiйних ресурсiв. Нами був проведений розподiл краiн по регiонам, так як це допомогло нам обтАЩiктивнiше висвiтлювати стан рекреацiйних ресурсiв, фактори якi позитивно або негативно впливають на розвиток туризму в тому чи iншому регiонi.

Дуже важливим було охарактеризувати туризм як галузь свiтового господарства. В цьому роздiлi нами були проведенi дослiдження, якi допомогли нам практично пiдкрiпити теоретичнi знання якi ми отримали за перiод написання цiii курсовоi роботи.

Але головним завданням написання цiii курсовоi роботи було висвiтлення питання економiчного впливу i цiноутворення в туризмi. На нашу думку вибiр правильного цiнового методу i запорукою успiшних заходiв по мiнiмiзацii витрат i максимiзацii прибутку вiд надання туристичних послуг. Правильний метод цiноутворення дозволить збiльшувати прибутки паралельно збiльшуючи кiлькiсть споживачiв туристичних послуг.

Загальний обсяг роботи становить 46 сторiнок. В роботi мiстяться 1 таблиця, 5 рисункiв, 13 формул. Нами було використано 12 лiтературних джерел та 4 джерела всесвiтньоi мережi Internet. Для проведення нами дослiджень використовувалася комптАЩютерна програма Econometric Views.

РОЗДРЖЛ 1

РЖсторiя розвитку туризму

Масовий туризм i феноменом XX столiття, оскiльки отримав сучасний вигляд в основному за рахунок автомобiлiв i лiтакiв з реактивними двигунами. Проте люди подорожували вже з незапам'ятних часiв, головним чином для того, щоб уникнути голоду або небезпеки. Останки перших людей були знайденi в Захiднiй РДвропi, Африцi, Китаi i Джавi. Цей факт вказуi на чудову здатнiсть стародавнiх людей подорожувати на дальнi вiдстанi без яких-небудь засобiв пересування.

Винахiд грошей фiнiкiйцами i розвиток торгiвлi, що почався в 4-му тисячолiттi до н. э., можна визначити як початок сучасноi ери подорожей. Фiнiкiйци також винайшли писемнiсть i колесо, так що iх по праву можна вважати родоначальниками Влтуристського бiзнесуВ» [6, с. 176].

Як перших мандрiвникiв можна видiлити жителiв Океанii та СередземномортАЩя.

Серед найперших були подорожi по Океанii. Маленькi човниковi каное, не бiльше 40 футiв завдовжки, використовувалися для подорожей з Пiвденно-Схiдноi Азii через Мiкронезiю i Тихий океан до островiв Маркiзи, архiпелагу Туамоту i З'iднаних островiв. В 500 р. до н.е. Полiнезiя iз З'iднаних островiв подорожувала на Гаваi на вiдстань бiльше 2 тис. миль. Навiгацiя здiйснювалася шляхом спостереження за розташуванням сонця i зiрок, хвилюваннями океану, хмарами i польотами птахiв. Нерозгаданою залишаiться проблема поповнення запасiв прiсноi води i iжi.

В стародавнiй колисцi Захiдноi цивiлiзацii подорожi з метою торгiвлi, комерцii, релiгii, лiкування або навчання були популярними ще за давнiх часiв. У Ветхому Заповiтi iснують численнi згадки про подорожi торговцiв на караванах.

З метою вивчення нових територiй вiдправлялися в далекi подорожi старогрецькi ученi (Геродот, V в. до н.е.) i дослiдники iнших краiн (Пiфей, IV в. до н.е.).

Починаючи з 776 р. до н.е. щорiчно на Олiмпiйськi iгри стiкалися тисячi любителiв спорту i шанувальникiв мистецтв не тiльки з Еллади, але i iнших держав Середземномор'я. До цього перiоду вiдноситься i споруда спецiальних великих будинкiв, в яких могли розмiститися i вiдпочити атлети i глядачi.

Нагромадженi до початку нашоi ери географiчнi данi про рiзнi краiни якнайповнiшi були висловленi стародавнiми географами Страбоном (63 р. до н.е.-20 р. н.е.) i Клавдiiм Птоломiiм (90-168 рр. н.е.).

Стародавнiй Рим внiс свiй внесок в iсторiю туризму: багатство, достаток i величезнi територii iмперii були першорядними складовими, необхiдними для туризму. Римляни побудували прекрасну мережу дорiг, по яких вони могли подорожувати на конях на вiдстань бiльше 100 миль в день, щоб подивитися знаменитi храми в регiонi Середземномор'я, особливо пiрамiди i пам'ятки РДгипту. В перiод розквiту римськоi iмперii для римлян з багатих сiмей поiздка до Грецii часто була пов'язана з необхiднiстю доповнити свою освiту. Пiзнiше подорож до Грецii стала набувати розважального характеру: краiна привертала туристiв фестивалями, атлетичними змаганнями i iншими видами розваг. Перемiщення багатих мандрiвникiв вимагало вiдповiдноi органiзацii iх вiдпочинку. Особливо охоче вiдвiдувалися мiсця з теплими мiнеральними джерелами.

Ще в 1 в. до н.е. в римськiй iмперii виникли державнi заiжджi двори, що знаходилися один вiд одного на вiдстанi одного дня iзди на конi. Вони розташовувалися в мiстах i на головних дорогах, по яких проiжджали кур'iри i державнi службовцi з Рима, аж до Малоi Азii i Галii.

В правлiння Олександра Великого (з 334 р. до н.е.) мiсто Ефес в Туреччинi стало важливим торговим центром i одним з головних мiст в античному свiтi, куди стiкалися туристи, щоб помилуватися на акробатiв, жонглерiв, чарiвникiв, якi переповнювали його вулицi.

Проте занепад римськоi iмперii (1 в. н.е.) супроводжувався i занепадом туризму. Потiк багатих мандрiвникiв скоротився, дороги прийшли в непридатнiсть, краiна стала наповнюватися бандитами, злодiями, що зробили подорожi небезпечними. Протягом подальших столiть i до середини XV столiття головним видом подорожей було паломництво iвропейцiв, якi подорожували по святих мiсцях континенту.

Наймасовiше пересування людей в середньовiчнiй РДвропi вiдбувалося за часiв хрестових походiв, якi робилися iвропейськими лицарями i слiдуючими за ними купцями в цiлях захоплення чужих багатств i територiй. Вслiд за ними рухалися на схiд священики i паломники у супроводi незлiченних натовпiв бродяг i знедолених. Представники привiлейованих класiв в середнi столiття подорожували до цiлющих джерел. Проте, не дивлячись на рiзнi цiлi походiв i подорожей, всi вони об'iктивно розширювали географiчнi пiзнання людини. Докладнi описи побачених ними рiчок, морiв, материкiв i краiн залишили Афанасiй Никiтiн, Марко Поло, Васко де Гама, Христофор Колумб i iн.

Створювалися передумови для великих географiчних вiдкриттiв кiнця XV - другоi половини XVII столiття, число невiдкритих географiчних мiсць на картi миру неухильно скорочувалося.

В XVI столiттi величезний континент Пiвнiчноi Америки дослiджувався iспанцями, якi для своiх подорожей використовували коней.

Першi подорожi американцiв по краiнi здiйснювалися пiшки або на конях, надалi стали використовуватися маленькi човни i каное. Залежно вiд того як будувалися дороги, стали розповсюджуватися поiздки на поштових каретах. Будiвництво залiзниць по всiй краiнi привело до ще бiльшоi популярностi подорожей. В 1850 р. була заснована компанiя ВлАмерiкен ЕкспресВ», яка стала пiонером у використаннi дорожнiх чекiв (1891 р.) i рiзних туристських послуг.

Однiiю з найважливiших подiй в iсторii подорожей по Америцi i поiздки, вчиненi пiд час другоi свiтовоi вiйни: бiльше 12 млн. американцiв обслуговували озброiнi сили з 1941 по 1945 р.

РОЗДРЖЛ 2

Рекреацiйнi ресурси як основа туристичного потенцiалу

Природнi рекреацiйнi ресурси тАУ це обтАЩiкти i явища природного походження, що можуть бути використанi для туризму, лiкування, вiдпочинку, впливають на територiальну органiзацiю рекреацiйноi дiяльностi, формування рекреацiйних районiв (центрiв), iхню спецiалiзацiю та економiчну ефективнiсть. Вони сприяють вiдновленню фiзичних i духовних сил людини, ii працездатностi, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг [12, с. 148].

Рекреацiйнi ресурси - це сукупнiсть природних, природно-технiчних, соцiальВнно-економiчних комплексiв та iх елементiв, що сприяють вiдновленню та розвитку фiзичних та духовних сил людини, ii працездатностi [3, с. 86]. Розрiзняють природнi i соцiально-економiчнi (або природнi i культурно-iсторичнi) ресурси рекреацiйноi дiяльностi.

Природнi рекреацiйнi ресурси - це особливостi природи, природнi та природно-технiчнi геосистеми, тiла, явища природи, iх компоненти й властивостi, природоохороннi об'iкти.

Соцiально-економiчнi рекреацiйнi ресурси - культурнi об'iкти, пам'ятки iсторii, архiтектури, етнографiчнi особливостi територii.

Рис. 2.1. Фактори привабливостi рекреацiйно-туристичних ресурсiв, %

Поняття тАЬрекреацiйнi ресурситАЭ i набагато ширшим вiд поняття тАЬтуристичнi ресурситАЭ, оскiльки включаi в себе компоненти природи, соцiально-економiчнi принципи i культурнi цiнностi, якi задовольняють туристичнi потреби споживачiв. Зробивши порiвняння всiх факторiв привабливостi рекреацiйно-руристичних ресурсiв (рис.2.1), ми прийшли висновку, що i надалi основним джерелом задоволення туристичних потреб залишаiться природнiй потенцiал.*

Рекреацiйнi ресурси океанiв та морiв характеризуються значною рiзноманiтВннiстю. До основних рекреацiйно-туристських берегових районiв належать: в АтланВнтичному океанi - Середземноморське узбережжя Пiвденноi РДвропи та Пiвнiчноi АфВнрики, узбережжя Бiскайськоi затоки, Пiвнiчного, Балтiйського та Чорного морiв, пiвострова Флорида, островiв Куба, Гаiтi, Багамських, райони мiст та мiських конгломерацiй Атлантичного узбережжя Пiвнiчноi та Пiвденноi Америки; в Тихому океанi - Гавайськi острови i схiдне узбережжя Австралii, острiв Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони мiст та мiських конгломерацiй узбережжя Пiвнiчноi та Пiвденноi Америки; в РЖндiйському океанi - острiв Шрi-Ланка, район прибережних мiських конгломерацiй РЖндii, схiдне узбережжя острова Мадагаскар. Нинi поширення набувають туристськi подорожi на кораблях (круiзи), пiдводне поВнлювання, спортивне рибальство, вiндсерфiнг, подорожi на яхтах, катамаранах.

На нашу думку, загальний обсяг свiтових рекреацiйних ресурсiв не може бути визначений повнiстю якiсно або кiлькiсно. Для оцiнки свiтових рекреацiйних ресурсiв треба враховувати географiчне положення, особливостi клiмату i ландшафтiв. До осВнновних видiв рекреацiйних ресурсiв належать: 1) узбережжя теплих морiв; 2) узбережжя рiчок, озер та водосховищ; 3) лiсовi масиви; 4) передгiр'я та гiрськi краiни; 5) мiста - столичнi та iсторичнi центри; 6) мiста-курорти або курортнi мiсцевостi; 7) релiгiйно-культовi комплекси та окремi споруди, розташованi поВнза межами населених пунктiв; 8) давнi мiста, фортифiкацiйнi споруди (печернi мiста, фортецi тощо), каменярнi.

На характер використання рекреацiйних ресурсiв надзвичайно впливаi екоВнлогiчний стан територii - чистота або забрудненiсть вод, повiтря, грунтiв, порядок або безладдя в соцiально-полiтичному життi суспiльства, економiцi краiни. Ми вважаiмо, що до найгострiших екологiчних проблем багатьох держав свiту треба вiднести забрудненiсть повiтря, поверхневих вод, вод морiв i океанiв, розповсюдження СНРЖДу, тероризм, наркоманiю, а також осередки десяткiв великих та малих вiйВнськових конфлiктiв, що не припиняються.

На данний момент iснуi ще одна проблема: iснуi неповноцiнне використання багатих рекреацiйних ресурсiв. Ситуацiя ускладнюiться тим, що рекреацiйний попит найбiльш високий в щiльнонаселених урбанiзованих районах. Територiя використовуiться доволi iнтенсивно iншими сферами господарства, а не в оздоровчих цiлях.

Рекреацiйнi ресурси, як i iншi ресурси, у свiтi розташовуються нерiвномiрно. Для бiльш обтАЩiктивного висвiтлення свiтового туристичного потенцiалу, ми б хотiли розглянути рекреацiйнi ресурси, подiляючи iх за такими регiонами: РДвропа, Азiя, Африка, Пiвнiчна Америка, Центральна ти Пiвденна Америка, Австралiя та Океанiя.

РДвропа. Маi в своiму розпорядженнi сприятливi рекреацiйнi ресурси i надалi залишаiться основним регiоном свiту в сферi санаторно-курортного лiкування, вiдпочинку та туризму.

Позитивнi якостi:

v вигiдне економiчно

-географiчне розташування;

v високий рiвень економiчного розвитку;

v зростаюча урбанiзацiя;

v зручнi транспортнi звтАЩязки з iншими краiнами;

v розвинена рекреацiйна iнфраструктура.

В iвропейському регiонi зосередженi джерела мiнеральних вод, пляжi, гiрськi територii. Бiльша частина регiону маi всi умови для проведення вiдпочинку, санаторно-курортного лiкування.

До краiн з найкращими рекреацiйними ресурсами вiдносяться:

Ø приморськi, з переважною кiлькiстю сонячних днiв (РЖталiя, Францiя, Хорватiя, Монако та iншi);

Ø краiни з гiрськими ландшафтами та чистим повiтрям (Швейцарiя, Австрiя).

Ще одна причина популярностi iвропейського регiону тАУ це зосередження найбiльшоi кiлькостi iсторичних та архiтектурних цiнностей. На розвиток рекреацii впливаi i те, що в РДвропi найвищий рiвень освiченостi та культури. Традицiйно тут проводяться рiзнi мiжнароднi заходи: конгреси, зтАЩiзди, конференцii, семiнари, симпозiуми, фестивалi, спортивнi змагання i iнше, що сприяi розвитку туризму.

Азiя. Останнiм часом цей регiон набираi все бiльшоi популярностi, що сприяi швидкому розвитку рекреацiйноi сфери.

Основнi фактори якi сприяють розвитку:

o сусiдство з великим рекреацiйним ринком (РДвропа);

o найбiльш iмка та найбiльша територiя в свiтi за населенням;

o територiю омивають три океани, багато морiв, де проходять основнi водно-транспортнi комунiкацii;

o рiзноманiтнi i багатi природнi ресурси та культурно-iсторична спадщина;

o розмiщення в межах територii важливих центрiв паломництва;

o велика рiзноманiтнiсть етнiчного складу (екзотика).

Негативнi фактори розвитку рекреацii:

- непридатнiсть значноi частини територiй (пустелi, скелi, гори, джунглi) для органiзацii масового туризму;

- невисокий рiвень економiчного розвитку бiльшостi краiн, непiдготовленiсть до прийому туристiв;

- слабкий розвиток транспортних комунiкацiй, нестабiльнiсть внутрiшньополiтичного становища а бiльшостi азiатських краiн.

Для Азii основними постачальниками туристiв i розвиненi краiни РДвропи (Великобританiя, Францiя, Нiмеччина, РЖталiя, Нiдерланди, Бельгiя, Скандiнавськi краiни), а також США, Канада, Австралiя, Нова Зеландiя. З краiн Африки найбiльшi потоки рекреантiв спостерiгають пiд час паломництва в Мекку та Медiну.

Африка. На сьогоднiшнiй момент i важливим рекреацiйним регiоном, так як маi великий потенцiал для розвитку туристичноi сфери.

Привабливiсть африканського регiону заключаiться в:

1. теплий клiмат, сонячнi днi на протязi всього року;

2. чудовi пiщанi пляжi;

3. унiкальнi iсторичнi та культурнi памтАЩятки (РДгипетьсi пiрамiди);

4. екзотична флора i фауна (заповiдники, нацiональнi парки, якi зберегли свiй первiсний стан).

Але iснують фактори якi мають вiдштовхуючiй вплив на туристiв:

В· низькiй рiвень економiчного розвитку;

В· слабо розвинена рекреацiйна iнфраструктура (розмiщення туристiв, транспортнi сполучення);

В· природнi умови в окремих районах (жара, суховii, чисельнi опади);

В· нестабiльне полiтичне положення в деяких краiнах.

Але для африканського регiону i дуже важливим i вигiдним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських краiн придiляють увагу розвитку рекреацiйних ресурсiв, вбачаючи в туризмi важливу статтю прибутку, а iнколи навiть iдиний шлях економiчного пiдняття. Економiка таких краiн, як Кенiя, Танзанiя, РДгипет, Марокко, Тунiс, Мадагаскар та Маврикiй, з значнiй степенi залежать вiд iноземного туризму, так як це i надiйним джерелом надходжень iноземноi валюти. Тому у всiх перерахованих краiнах в складi уряду створений пост мiнiстр по туризму.

Пiвнiчна Америка. Цей рекреацiйний регiон включаi в себе такi високорозвинутi краiни як США i Канада. Пiвнiчна Америка маi вигiдне економiко-географiчне положення, омиваiться трьома океанами тАУ Атлантичним, Тихим та Пiвнiчним Льодовитим. Регiон знаходиться на перетинi важливих морських комунiкацiй та повiтряних трас, маi в розпорядженнi велику територiю, яка володii природнiм та соцiально-економiчним потенцiалами та людськими ресурсами. Регiон маi високий рiвень рекреацiйноi iнфраструктури, включаючи всi види транспортних комунiкацiй.

Центральна та Пiвденна Америка. Цей регiон включаi всi краiни Латинськоi Америки. На мiжнародному рекреацiйному ринку вiн займаi дуже мале мiсце, не дивлячись на те, що дуже швидко розвиваiться туристичний бiзнес в Мексицi та в краiнах Карибського моря. РЖснують фактори якi мають негативний вплив:

q вiддаленiсть вiд iнших щiльно населених регiонiв, де формуються значнi рекреацiйнi потоки (РДвропа, Азiя);

q слабо розвинутi транспортнi комунiкацii;

q недостатнiй розвиток рекреацiйноi iнфраструктури в бiльшостi краiн Латинськоi Америки;

q низький рiвень економiчного розвитку та тяжке матерiальне становище населення в окремих краiнах регiону;

q вiдсутнiсть в бiльшостi латиноамериканських краiнах полiтичноi стабiльностi.

Основним видом транспорту, який використовуiться для перевезення туристiв, i авiацiйний, на другому мiстi тАУ автомобiльний транспорт. Залiзничний транспорт в цьому регiонi практично не використовуiться.

Основними iноземними туристами i громадяни сусiднiх держав, iз iвропейських краiн: РЖспанiя, РЖталiя, Нiмеччина, Англiя, Францiя. Поiздки туристiв iз Латинськоi Америки в РДвропу i незначними.

Австралiя та Океанiя. Цей регiон знаходиться далеко вiд туристичних ринкiв, а також вiд транзитних, повiтряних та морських лiнiй. Однак швидкий розвиток рекреацiйноi дiяльностi спостерiгаiться останнiм часом в цьому регiонi.

За нашими дослiдженнями за останнi десятилiття потiк туристiв збiльшився бiльш нiж на два рази. З кожним роком рекреацiйна дiяльнiсть, а точнiше туристична iндустрiя, перетворюiться у все бiльш прибуткову дiяльнiсть. На Таiтi рекреацiйно-туристична галузь зайняла друге мiсце (пiсля експорту кокосового горiха) по надходженню iноземноi валюти. На Гавайських островах в цiй галузi зайнято бiльш нiж третина працездатного населення, i вона i бiльш прибуткова нiж експорт цукрового тростини або бананiв.

У бiльшiсть туристiв викликають iнтерес мистецтво та побут аборигенiв. Найбiльша кiлькiсть туристiв вiдвiдують Австралiю та Океанiю в мiсяцi, коли в РДвропi та Пiвнiчнiй Америцi вiдбуваiться спад туристичноi активностi. Це по-перше дозволяi згладити сезоннi коливання в мiжнародному туризмi в загальному, а по-друге вiдкриваi перед Австралiiю та Океанiiю широкi можливостi подальшого розвитку рекреацiйноi дiяльностi, а точнiше мiжнародного туризму.

РОЗДРЖЛ 3

Туризм як галузь свiтового господарства

Для того, щоб сформулювати повне визначення поняття ВлтуризмВ», необхiдно розглянути багатоаспектнiсть туризму i його взаiмодiю з iншими видами дiяльностi. Вiдсутнiсть iдиних визначень ускладнюi вивчення туризму як учбовоi дисциплiни.

Вивчення туризму з науковоi точки зору (у рядi iнших дисциплiн) з недавнiх пiр привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку з цим виникла необхiднiсть в розробцi точних визначень i термiнiв. Ця проблема не так проста, як здаiться на перший погляд. Нею щорiчно займаються рiзнi органiзацii, включаючи Органiзацiю ОбтАЩiднаних Нацiй, Всесвiтню туристичну органiзацiю, Органiзацiю економiчного спiвробiтництва i розвитку.

Мiжнароднi органiзацii постiйно звертаються до теми тлумачення термiнологii, в основному з метою узгодження принципiв мiжнародноi статистики. Так, в 1937 р. визначення Влмiжнародний туристВ» було дано на Конференцii експертiв за статистикою Лiги Нацiй. В 1950 р. International Union Official Travel Organization (IUOTO) тАУ Мiжнародне обтАЩiднання офiцiйних туристських органiзацiй (МСОТО), перетворений в 1975 р. у Всесвiтню туристичну органiзацiю (ВТО), уточнив визначення ВлтуристВ», ввiвши новi поняття: ВлекскурсантВ» i Влтранзитний мандрiвникВ». При цьому було дано чiтке розмежування цих категорiй вiд категорii ВлтуристВ».

Певнi груповi i економiчнi iнтереси краiн iстотно впливають на тлумачення понять, що приймаються за основу в нацiональних нормативних актах, регулюючих певнi вiдносини у сферi туризму.

Туризм у сучасному уявленнiтАУ велика економiчна система з рiзноманiтними звтАЩязками мiж окремими елементами як у межах народного господарства окремоi краiни, так i в межах звтАЩязкiв нацiональноi економiки зi свiтовим господарством у цiлому [4, с. 244].

ТуризмтАУ це динамiчне, розвинене, орiiнтоване на споживача явище. Всесвiтня рада з туризму i подорожей вказала на наступнi характеристики сучасного туризму:

v це найбiльша iндустрiя свiту, що маi приблизно 3,5$ трильйона оборотного капiталу i включаюча такi компоненти як подорожi (круiзи, автобуси, лiтаки, автомобiлi, залiзницi); мешкання (готелi i мотелi, конференцii, виставки, зустрiчi); харчування (ресторани, кафе, бари); вiдпочинок i дозвiлля (iгри, парки, розваги, атракцiони);

v провiдний платник податкiв;

v працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зi всiх працюючих;

v сама прогресивнiша галузь не тiльки iвропейськоi, але i свiтовоi економiки.

Туристська iндустрiя- це сукупнiсть засобiв розмiщення; транспортних засобiв; об'iктiв харчування, розважального, пiзнавального, дiлового, оздоровчого, спортивного i iншого призначення; органiзацiй, що здiйснюють туроператорську i турагентську дiяльнiсть, а також органiзацiй, що надають екскурсiйнi послуги i послуги гiдiв-перекладачiв.

В бiльш широкому планi туристську iндустрiю можна визначити як мiжгалузевий комплекс, що включаi:

- пасажирський транспорт (повiтряний, водний, автомобiльний, залiзничний) з його розгалуженою мережею технiчних служб;

- рiзнi спецiалiзованi туристськi пiдприiмства i пiдприiмства галузей, що не мають яскраво вираженого туристського характеру (зокрема, транспортного машинобудування i автомобiлебудування, паливноi промисловостi, капiтального i дорожнього будiвництва, мiсцевоi промисловостi по виготовленню сувенiрiв, харчовоi промисловостi, багатьох галузей сiльського господарства i т.д.);

- широку сферу послуг, якими користуiться турист.

Розрiзняють наступнi види туризму [6, с. 58]:

- маршрутно-пiзнавальний;

- спортивно-оздоровчий;

- дiловий i конгрес-туризм;

- курортний, лiкувальний;

- фестивальний;

- мисливський;

- екологiчний;

- шоп-туризм;

- релiгiйний;

- учбовий;

- етнiчний i iн.

Цi види туризму можна згрупувати в декiлька загальних роздiлiв:

Рекреацiйний туризм. Цей вид туризму i для багатьох краiн наймасовiшою формою. Поiздки iноземних туристiв до РЖспанii, РЖталii, в Болгарiю переслiдують, перш за все, саме цю мету, причому характерна велика тривалiсть всiii поiздки, менша кiлькiсть мiст, що входять в маршрут, i вiдповiдно, велика тривалiсть перебування в одному мiстi.

РЖнша особливiсть масових поiздок на вiдпочинок полягаi в широкому використаннi авiацiйного транспорту i, перш за все чартерних перевезень.

Особливо вiдрiзняються вiд iнших видiв туризму поiздки з метою лiкування. Перш за все, це суто iндивiдуальний вид поiздок, хоча окремi туристи можуть об'iднуватися туристською фiрмою для сумiсних перевезень з метою отримання групових знижок на проiзд. Звичайна тривалiсть туру на лiкування тАУ 24 тАУ 28 днiв, тобто значно вище, нiж по iнших видах туризму.

Екскурсiйний туризм. Для екскурсiйного туризму, як i для рекреацiйного, характернi поiздки як на iндивiдуальнiй, так i на груповiй основi. Цей вид туризму включаi поiздки з пiзнавальною метою.

Отже, при аналiзi необхiдно видiлити по кожнiй краiнi категорii населення, що цiкавиться пiзнавальними поiздками взагалi i в дану краiну зокрема, а також тi туристичнi органiзацii, якi спецiалiзуються на такому видi туризму.

Необхiдно мати на увазi, що пiзнавальнi цiлi можуть поiднуватися з метою вiдпочинку. Пiзнавальна поiздка може передувати вiдпочинку на курортi або пiд час вiдпочинку туристи можуть iздити на екскурсii, включаючи навiть вiдвiдини iнших мiст.

В багатьох краiнах характерною особливiстю пiзнавальних поiздок i тенденцiя вирушати на великi вiдстанi з вiдвiдинами за одну поiздку великого числа краiн i мiст. Для цього виду туризму важко видiлити який-небудь один вид транспорту, що використовуiться. Разом iз значним об'iмом авiаперевезень, включаючи чартернi, можна вiдзначити зростаючу популярнiсть туристських поiздок по залiзницi, рiчкових i морських круiзiв.

Одним з рiзновидiв пiзнавальних поiздок i автомобiльний туризм. Поiздки на автомашинах i автобусах дають великi в порiвняннi з iншими видами транспорту можливостi познайомитися з краiною. В той же час вони мають таку велику специфiку, що iх прийнято видiляти в окремий вид туризму. Необхiдно враховувати, що в даному випадку ними займаються тiльки спецiалiзованi туристськi органiзацii i, перш за все автомобiльнi клуби i асоцiацii. Велике значення мають фiрми, що спецiалiзуються на прокатi автомашин. Ще вужче спецiалiзацiя фiрм, органiзуючих поiздки з розмiщенням в кемпiнгу.

Науковий туризм. Даний вид туризму, що включаi поiздки з метою участi в рiзних конгресах, симпозiумах i нарадах, займаi все бiльше мiсце в сучасному мiжнародному туризмi. За наявними оцiнками, учасники подiбних мiжнародних заходiв складають 6 тАУ 7% загальноi кiлькостi iноземних тимчасових вiдвiдувачiв, i на iх частку доводиться бiля 10% валютних надходжень вiд туризму. Учасники мiжнародних заходiв в основному використовують авiацiйний транспорт.

Дiловий туризм. Поiздки з дiловою метою розглядаються як одна з найважливiших складових частин сучасного мiжнародного туристського обмiну. Бiльш того, цей вид поiздок вважаiться одним з найперспективнiших, оскiльки вiн базуiться на об'iктивнiй закономiрностi подальшого мiжнародного розподiлу працi. Одним з рiзновидiв дiлових поiздок i також поiздки для участi або для вiдвiдин мiжнародних i нацiональних виставок i ярмаркiв. Вельми поширеною формою дiлових поiздок i конгреси i наради рiзних мiжнародних органiзацiй. Ще однiiю формою дiлового туризму i поiздки у складi спецiалiзованих груп по професiях. З останнi роки попит на такi поiздки також постiйно зростаi.

Етнiчний туризм. Цей вид туризму, пов'язаний з вiдвiдинами родичiв або мiсць народження батькiв, займаi важливе мiсце в мiжнародному туризмi. В цьому край своiрiдному видi туризму за останнi роки вiдбуваються певнi структурнi змiни, що мiняють його характер. Рiзновидом етнiчного туризму i прикордонний обмiн, що даi для статистики значнi цифри кiлькостi тимчасових вiдвiдувачiв, але не маi такого великого економiчного значення.

В той же час при всiй рiзноманiтностi видiв туризму можна прийти до висновку, що самi загальнi види туризму, такi як поiздки, з пiзнавальною метою, з метою вiдпочинку або для дiлових зустрiчей, в основi своii класифiкацii повиннi мати територiальний принцип i усерединi нацiонального ринку дiлиться по видах туризму.

В даний час iндустрiя туризму i однiiю з форм мiжнародноi торгiвлi послугами, що динамiчно розвиваються. В останнi 20 рокiв середньорiчнi темпи зростання числа прибулих iноземних туристiв в свiтi склали 5,1%, валютних надходжень - 14%. Згiдно даним всесвiтньоi туристичноi органiзацii, в 2000 роцi в свiтi було зареiстровано 776 мiльйонiв прибулих туристiв, надходження вiд мiжнародного туризму досягло 572 мiльярди доларiв (без урахування надходжень вiд мiжнародного транспорту). В цiлому об'iми валютних надходжень вiд туризму за перiод з 1950 по 2000 рiк виросли в 174 рази.

Всесвiтня органiзацiя по туризму видiляi краiни, що i переважно постачальниками туристiв (США, Бельгiя, Данiя, Нiмеччина, Голландiя, Нова Зеландiя, Швецiя, Канада, Англiя) i тi краiни, що i, в основному, приймаючими туристiв (Австралiя, Грецiя, Кiпр, РЖталiя, РЖспанiя, Мексика, Туреччина, Португалiя, Францiя, Швейцарiя).

В таблицi 3.1 поданий перелiк краiн, якi в 1999 р. отримали найбiльшу кiлькiсть доходiв вiд туристичноi дiяльностi.

Таблиця 3.1

Перелiк краiн, що отримали найбiльшу кiлькiсть доходiв вiд туристичноi дiяльностi, станом на 1999 р. [15]

За прогнозами експертiв, бурхливий розвиток мiжнародного туризму продовжуватиметься i далi. Очiкуiться, що при збереженнi темпiв зростання, що склалися, число мiжнародних подорожей до 2005 року досягне 900 млн. людина, а до 2010 року збiльшиться i складе порядка 937 млн. людина.

На думку рiзних аналiтикiв, в основi розвитку мiжнародного туризму лежать наступнi чинники:

v Економiчне зростання i соцiальний прогрес привели до розширення об'iму дiлових поiздок i поiздок з пiзнавальною метою.

v Вдосконалення всiх видiв транспорту здешевило поiздки.

v Збiльшення числа найманих робiтникiв i службовцiв в розвинених краiнах i пiдвищення iх матерiального i культурного рiвня.

v РЖнтенсифiкацiя працi i отримання трудящими бiльш тривалих вiдпусток.

v Розвиток мiждержавних зв'язкiв i культурних обмiнiв мiж краiнами призвiв до розширення мiжособових зв'язкiв мiж i усерединi регiонiв.

v Розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень i технологiчний прогрес в областi телекомунiкацiй.

v Ослаблення обмежень на вивiз валюти в багатьох краiнах i спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму в свiтi постiйно зростаi, що пов'язаний iз збiльшеним впливом туризму на економiку окремоi краiни. В економiцi окремоi краiни мiжнародний туризм виконуi ряд важливих функцiй:

Вз Мiжнародний туризм - джерело валютних надходжень для краiни i засiб для забезпечення зайнятостi. Позитивний вплив туризму на економiку держави вiдбуваiться лише у тому випадку, коли туризм в краiнi розвиваiться всесторонньо, тобто не перетворюi економiку краiни в економiку послуг. РЖншими словами, економiчна ефективнiсть туризму припускаi, що туризм в краiнi повинен розвиватися паралельно i у взаiмозв'язку з iншими галузями соцiально-економiчного комплексу.

Вз Мiжнародний туризм розширюi внески в платiжний баланс i ВНП краiни.

Вз Мiжнародний туризм сприяi диверсифiкацii економiки, створюючи галузi, обслуговуючi сфери туризму.

• РЖз зростанням зайнятостi у сферi туризму ростуть доходи населення i пiдвищуiться рiвень добробуту нацii.

Розвиток мiжнародного туризму приводить до розвитку економiчноi iнфраструктури краiни i мирних процесiв. Таким чином мiжнародний туризм слiд розглядати, погодившися з економiчними вiдносинами окремих краiн.

Мiжнародний туризм входить до числа трьох найбiльших галузей, поступаючись нафтовидобувнiй промисловостi i автомобiлебудуванню, питома вага яких в свiтовому експортi 14% i 11% вiдповiдно. В 2000 роцi сумарний дохiд краiн свiту вiд мiжнародного туризму складав 10% вiд загального об'iму свiтового експорту i 6% вiд свiтового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятостi населення, розширення мiжособових контактiв зростаi.

Велику увагу розвитку iноземного туризму надаiться не тiльки на нацiональному рiвнi. Цi питання знаходяться в центрi уваги мiжнародних органiзацiй. В цьому контекстi слiд вказати на такi найважливiшi мiжнароднi угоди, як [14]:

Ø Заключний акт Хельсинськоi Наради по безпецi i спiвпрацi в РДвропi в 1975 р., в якому значний роздiл присвячений спiвпрацi краiн тАФ учасникiв цiii Наради в розвитку мiжнародних туристських зв'язкiв;

Ø Манiльська декларацiя по свiтовому туризму, прийнята Всесвiтньою конференцiiю по туризму, що проходила в Манiлi в 1980р.;

Ø Гаагська декларацiя Мiжпарламентськоi конференцii по туризму, що проходила в 1989 р.

Ø Документ Акапулько (1982г.)

Ø Хартiя по туризму i Кодекс поведiнки туриста (Софiя, 1985г.)

Узагальнюючи дiяльнiсть багатьох розвинених краiн у сферi туризму, Комiсiя РДС опублiкувала прогноз основних тенденцiй розвитку туризму. Зокрема, в ньому наголошуiться, що:

o В РДвропi доведеться витримувати жорстку конкуренцiю за доходи вiд туризму, яка буде вимагати вiд iвропейськоi iндустрii туризму пiдвищення якостi послуг, що надаються.

o Витрати на всi види подорожей i, в першу чергу, витрати на транспорт, збiльшуватимуться швидше, нiж iншi статтi сiмейного бюджету. Подорожi стануть бiльш частими, але менш трив

Вместе с этим смотрят:

Австралия как перспективный регион развития международного туризма

Билеты за весенний семестр 2001 года по предмету ОСНОВЫ ОРГАНИЗАЦИИ ТУРИСТСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Развитие туризма в России и Германии

Туризм (на примере региона Кавказских Минеральных Вод)

Туризм на Карибах