Хмельницкий
Змiст
Змiст
БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (1648тАФ1657)
ПЕРША ДОБА ПОВСТАННЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО тАФ 1648-Й РРЖК
ВРЖД ПОВСТАННЯ ДО ВИЗВОЛЬНОРЗ ВРЖЙНИ
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА
Вступ
По десяти роках цiлковитого упадку Украiни в 1648 роцi прийшла нагла змiна на лiпше, а цю змiну спричиВннив славний гетьман Богдан Хмельницький.
Богдан Хмельницький був сином украiнського шляхВнтича Михайла, що був урядником у мiстi Чигиринi й неВндалеко пiд Чигирином мав невеликий хутiр Суботiв. ЗаВнмолоду вчився Богдан у школах у Киiвi, в Ярославi та у Львовi, а потiм скоро вступив до козацького вiйська. Вже небавом показалося, що з нього буде хоробрий i вiдВнважний козак-лицар та розумний вождь. Як козацький старшина вiн брав участь у численних битвах з Турками, а в битвi пiд Цецорою (1620 року) боровся поруч свого батька. Батько згинув у тiй битвi, а молодий Богдан поВнпався в турецьку неволю, де пробув два роки. В неволi навчився вiн турецькоi й татарськоi мови та пiзнав туВнрецькi звичаi, а це в пiзнiшiм життi йому не раз дуже приВндавалося.
Вийшовши з неволi, став сотником козацького вiйська i його знали запорожцi, як вiдважного й розумного чоловiка. По козацькiм повстаннi в р. 1638, що не вдалося, Хмельницький жив постiйно в Чигиринi, або в своiм хуторi Суботовi, що одержав по батьковi. Та чигиринський староста й урядники не довiряли йому й боялися тримати коло себе. Отже часто висилали його з козаками у степи, побивати татарськi загони. Найбiльше зненавидiв Богдана чигиринський пiдстароста, Чаплiнськi. Коли раз, уже в 1647 роцi, Хмельницький рушив з сотнею козакiв у степ, Чаплiнськi напав зi своiми гайдуками на Суботiв, ограбив цiлий хутiр i побив наймолодшого синВнка Хмельницького так важко, що хлопець незабаром умер. Хмельницький подав Чаплiнського до суду, але суд розсуВндив справу несправедливо. Тодi Богдан поiхав на скаргу аж до польського короля Володислава IV у Варшаву, та король сказав, що й вiн сам безсильний проти шляхти. А зрештою тАФ говорив король тАФ тАЮви люди вiйськовi, маiте шаблi при боцi, тож самi боронiть своii чести i свого майна.."
Тодi Богдан Хмельницький сам рiшив пiмститися за свою кривду i за кривду народу, не тiльки на Чаплiнськiм, а й на всiх подiбних панах, що самовiльно поводилися з народом. Вiн поiхав на Сiч, скликав усiх козакiв, що маВнлими вiддiлами перебували по степах, i розказав iм про свою кривду й кривду всього народу. Вiн промовив до козакiв так сердечно, що вони вибрали його гетьманом i в захопленнi взивали його, щоб вiв iх до боротьби. Хмельницький договорився ще з татарами, що обiцяли йоВнму помагати, й весною 1648 року рушив проти польського вiйська i всiii шляхти, що була на Украiнi. Коли тiльки по Украiнi пiшла чутка, що Хмельницький збираi сили проти польських панiв, усi, молодi й старi, почали приВнставати до козакiв. Незабаром гетьман мав коло себе веВнлике вiйсько й зачав побивати польське вiйсько, раз-по-раз.
БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (1648тАФ1657)
Великий рух народнiй, пiднятий Хмельницьким, дав новий лад усiй схiднiй Украiнi тАФ Гетьманщинi.
М.Грушевський. 1913.
Хмельницький став керiвником Визвольноi вiйни завдяки тому, що здобув довiртАЩя мас. Вiн рiс i жив серед козацтва, розумiв його прагнення й iнтереси. Народнi маси зустрiли Хмельницького з цiлковитим довiртАЩям, розумiючи, що вiн i справжнiм захисником iх iнтересiв.
РЖ.КриптАЩякевич. 1954.
Вiн поводився так, неначе був монархом суверенноi держави, й розвинув широку дипломатичну акцiю на мiжнародному полi для змiцнення свого становища.
Д.Дорошенко. 1921
Народився близько 1595 року на Надднiпрянщинi, ймовiрно у Чигиринi, в родинi службовця при дворi коронного гетьмана Станiслава Жолкевського, пiзнiше чигиринського пiдстарости Михайла Хмельницького.
Навчався в однiй з Братських шкiл, а також у iзуiтському колегiумi у Львовi, заснованiй 1608 року. Опанував польську, латинську мови, писав i говорив тогочасною украiнською мовою.
У 1620 роцi разом з батьком, старшиною загону охочих стрiльцiв з Чигиринщини, бере участь у походi гетьмана Жолкевського на Молдавiю. У бою з татарами пiд Цецорою в жовтнi того ж року Михайло Хмельницький загинув, а Богдан потрапив у полон, в якому був два роки. Пiсля повернення з полону вступив до Запорозького вiйська, брав участь у козацьких походах на татар i туркiв, у селянсько-козацьких повстаннях проти польськоi шляхти 1630, 1632, 1637 рокiв.
1637 року бере участь у битвi пiд Боровицею як вiйськовий писар Запорозького вiйська. 1638 року у складi делегацii iздив до Варшави до короля з петицiiю про повернення реiстровому козацтву привiлеiв.
1640-вi роки. Стаi вiдомим козацьким дiячем, який викликав недовiру у польськоi влади й популярнiсть на Запорожжi. У березнi 1645 року разом з козаками брав участь у битвi французiв проти iспанцiв пiд Дюнкерком (Францiя).
Богдан-Зиновiй Хмельницький, який провiв глибоку межу по мiж добами iсторii Украiни, поклав початок Украiнськоi Козацькоi Держави, був найбiльшим державним мужем, що його будь-коли мала Украiна, тАФ так характеризував його один з найвидатнiших дослiдникiв тiii доби, В. Липинський.
Проте, хоч порiвняно не так багато рокiв вiддiлюють нас вiд
Б. Хмельницького, ми знаiмо про нього дуже мало, а саме життя
його овiяне легендами. Невiдомо навiть точно, де й коли саме вiн
народився. Не пiдлягаi сумнiву, що походив Богдан Хмельницький
з шляхетськоi родини, бо користався гербом ВлАбданкВ», але з котроi
частини Украiни походив тАФ невiдомо. З усiх гiпотез найбiльше за-
слуговують на довiр'я двi: за одною тАФ рiд Хмельницьких походив
з Галичини, з Хмельника на Перемищинi, бо в Галичинi вже з XVI
ст. зустрiчаються Хмельницькi; за другою гiпотезою тАФ рiд його
походив з Переяславщини; один iз сучасникiв тАФ князь За-
славський тАФ називав його Влпереяславським козакомВ». Богдан
Хмельницький дiйсно мав зв'язки з Переяславом: мав там власний
двiр, одружений був з переяславською мешканкою, Ганною Сом-
кiвною, брат якоi пiзнiше був полковником Переяславським; там
Хмельницький тримав до хрищення майбутнього гетьмана Павла
Тетерю. З Переяславом зв'язанi видатнi подii: 1649 року Богдан прий-
мав там польських послiв, а 1654 року вiдбулася там рада з москов-
ськими послами.
Рiд Хмельницьких був незаможний. Батько майбутнього гетьма-
на, Михайло, служив у коронного гетьмана Жолкевського в Жов-
квi, потiм у зятя Жолкевського, Яна Даниловича, на Львiвщинi, i
переiхав з ним, коли його призначили старостою Корсунським та
Чигиринським. Михайло Хмельницький був осадчим Чигирина та
Лисянки. У Чигиринському повiтi вiн був податковим писарем i зго-
дом тАФ пiдстаростою. Пiд Чигирином мав хутiр Суботiв. 1620 року
Михайло Хмельницький iз сином Богданом-Зиновiiм брав участь
в походi на Молдавiю i був забитий пiд Цецорою, Його вдова одру-
жилася вдруге з польським шляхтичем Ставецьким.
Можливо, що пiд час служби батька в Жовквi народився Бог-
дан-Зиновiй. Це було десь коло 1595 року. Вчився вiн спочатку в
украiнськiй школi, потiм в iзуiтськiй ВллатинськiйВ», треба гадати, у
Львовi, де викладав доктор теологii Андрей Гонцель-Мокрський,
вiдомий письменник та проповiдник. З тiii школи винiс молодий
Хмельницький добре знання латини. Наука закiнчилася 1620 року,
коли пiд Цецорою турки взяли його в полон i два роки продержали
у Царгородi в тяжкiй неволi. Викупила його мати. Пiсля того Хмель-
ницький служив, мабуть, у Чигиринському полку, одружився з
Ганною Сомкiвною i господарював на хуторi Суботовi.
Про життя Богдана Хмельницького в наступних роках нiчого
невiдомо. Очевидно, вiн здобув авторитет й зайняв поважне мiсце
в козацькiй громадi. 1637 року вiн був вiйськовим писарем: пiдпис
його с на актi капiтуляцii пiд Боровицею тАФ 24 грудня 1637 року.
Наступного року вiн iздив, як член делегацii, до короля, а на пiд-
ставi ординацii 1638 року втратив уряд писаря i став звичайним
сотником Чигиринського iдолку.
1644 року французький уряд закликав на вiйськову службу
украiнських козакiв. Посол де-Брежi писав 21 вересня 1644 року
кардиналовi Мазарiнi, що козаки мають дуже здiбного полководця
Хмельницького, якого поважають при дворi короля: Влце людина
освiчена, розумна, добре знаi латинську мову. . вiн готовий допо-
могти намВ». У 1645тАФ1646 роках понад 2.000 козакiв перевезено до
Францii, i вони брали участь в облозi Дюнкерхену. Треба гадати,
що серед ких був i Хмельницький." Всi цi факти свiдчать про ту
пошану, якою користався Хмельницький, не зважаючи на свою
невисоку рангу.
Року 1646 король Владислав IV заходився був творити коалiцiю
держав для боротьби проти Туреччини, але зустрiв опозицiю збоку
польськоi шляхти. Тодi разом з канцлером Юрiiм Оссолiнським ви-
рiшив спровокувати Туреччину на воiннi дii нападом на них козакiв.
Для цього закликано до Варшави на таiмну нараду 4-ох козацьких
представникiв: осаулiв тАФ Барабаша та Караiмовича i сотникiв тАФ
Нестеренка та Богдана Хмельницького. Король видав iм грошi, пра-
пор i грамоту, якою дозволялося збiльшити реiстр козакiв до 12.000.
З цього пляну нiчого не вийшло, хоч зiбрано тодi 16.000 найманого
вiйська. Сам канцлер зрадив таiмницю, i сойм у жовтнi 1646 року
зажадав розпустити вiйсько. Однак, для наступних подiй ця таiмна
нарада вiдiграла не абияку ролю: вiстки про неi поширилися серед
козацтва i стали ТСрунтом для леТСенди, що король дивиться на коза-
кiв, як на своiх спiльникiв у боротьбi з польськими магнатами.'
До 1647 року бачимо Богдана Хмельницького, як цiлком льо-
яльного сотника, який користувався пошаною не лише на Украiнi, але й у Варшавi.
Раптом усе життя Хмельницького було зламане так, як то часто
траплялося в Речi Посполитiй, де украiнцi були ВлунтерменшамиВ».
Можливо, якраз пошана, якою користувався Хмельницький при
дворi Владислава IV, викликала ненависть до нього родини магнатiв
Конецпольських, вороже наставлених до украiнцiв. Олександер Ко-
нецпольський, з 1632 року Корсунський та Чигиринський староста,
син коронного гетьмана Станiслава Конецпольського, вирiшив усу-
нути нелюбого йому сотника. Тож, пiдстароста Чигиринський, Чап-
линський, учинивши ВлТСвалтовний заiздВ» на Суботiв пiд час вiд-
сутности Хмельницького, зруйнував його, пограбував майно, забрав
його другу жiнку, а сина досмерти забив канчуками. Легальнi захо-
ди Хмельницького не дали жадних наслiдкiв, а Конецпольський на-
вiть дав наказ арештувати його i стратити. Лише приятель i кум
Хмельницького, Станiслав-Михайло Кричевський, допомiг йому
втекти з-пiд варти. З невеликим загоном козакiв Хмельницький ви-
iхав на Запорiжжя.
Цi нещастя, ця сваволя магнатiв переродили Богдана Хмельниць-
кого: зi статечного, спокiйного сотника вiн, позбавлений родини,
маiтку, переслiдуваний мiсцевою адмiнiстрацiiю, став бунтiвником,
месником за власнi образив
ПЕРША ДОБА ПОВСТАННЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО тАФ 1648-Й РРЖК
На Запорiжжi Богдан Хмельницький незабаром здобув загальну
пошану i його обрали гетьманом. На його бiк перейшла залога ре-
iстрових козакiв, що стояла на Запорiжжi, а татарський хан вислав
йому на допомогу своi вiйсько.
Чутки про рух, що його пiдняв Хмельницький, занепокоiли поль-
ський уряд. Коронний гетьман Микола Потоцький вирушив на За-
порiжжя, щоб здавити повстання в самому початку. Реiстрових ко-
загiв i загiн нiмецькоi пiхоти вiн вислав Днiпром, щоб вони бiля
Кодака з'iдналися з 4. тисячами польського вiйська i реiстро-
вих козакiв, що йшли пiд проводом гетьманового сина, Стефана
Потоцького. За ними йшло 6.000 вiйська пiд проводом гетьманiв тАФ
Миколи Потоцького та Мартина Калиновського.
Реiстровi козаки, що пливли човнами, збунтувалися, перебили
всiх старшин, крiм Михайла Кричевського, i перейшли на бiк
Хмельницького. Бiля балки Жовтi Води Хмельницький напав на
польський авангард, що був пiд проводом Стефана Потоцького. Реi-
стровi козаки з вiйська Стефана Потоцького також приiдналися до
нього. Вiйсько Стефана Потоцького було знищене, а сам вiн тяжко
поранений, потрапив у полон до татар i помер. Живим залишився
один лише челядник, який сповiстив гетьманiв про поразку. Вони
почали вiдступати, але Хмельницький наздогнав iх 26 травня 1648 р.
бiля Корсуня i розгромив. Поразка полякiв була повна. Обидва геть-
мани опинилися в татарському полонi.
Тим часом Владислав IV помер i полякiв охопила панiка: нi ко-
роля, нi гетьманiв, нi вiйська. Панiку пiдсилило повстання селян
на Киiвщинi, якi почали бити панiв, жидiв, палити польськi маiтки,
Повстання перекинулося на Полтавщину, на Вишневеччину. Сам
князь РДремiя Вишневецький ледве втiк до Польщi.
Згiдно з конституцiiю, пiд час мiжкоролiв'я канцлер мусiв по-
даватися на демiсiю, але, зважаючи на тяжкий стан краiни, канц-
лер Оссолiнський почав правити нею сам. Спiшно скликано сойми-
ки, асигновано кошти на 70.000 найманого вiйська. Обрано нових
гетьманiв: князя Домiнiка Заславського, Миколу Остророга та Олек-
сандра Консцпольського.
Хмельницький дiйшов до Бiлоi Церкви. Вдаючи, що не знаi про
смерть короля, вiн вислав до нього листа, в якому вимагав збiль-
шити реiстр козакiв до 12.000, повернути православним церкви i
виплатити козакам платню за 5 рокiв. Такi скромнi умови запропо-
нував був Хмельницький пiсля перемог при Жовтих Водах та Кор-
сунi. Цi умови конвокацiйний сойм прийняв, i оголошено було пе-
ремир'я.
Богдан Хмельницький тодi ще й сам не розумiв грандiозних
форм того повстання, що вiн пiдняв, щоб помститися за власнi
образи. Його лякали селянськi повстання, i вiн намагався втихоми-
рити iх. Однак, повстання ширилося по всiй Украiнi тАФ на Подiллi,
Волинi. Ватажком iх став Максим Кривонiс, шотляндець з похо-
дження. З польського боку виступив РДремiя Вишневецький, який
мордував повстанцiв, вбивав iх на палi i тим ще бiльше розпалював
ненависть.
Тим часом вiйсько Хмельницького збiльшувалося спольщеними
украiнськими шляхтичами, якi переходили на його бiк пiсля по-
разки пiд Жовтими Водами та Корсунем, серед них були тАФ май-
бутнiй вiйськовий писар та вiрний спiвробiтник Хмельницького
РЖван Виговський, С. Мрозовицький-Морозенко, брати РЖван та Данило
Нечай, РЖван Богун, Кричевський. Деякi з цих людей мали освiту,
яку здобули в закордонних унiверситетах, мали державний досвiд.
Вони зайняли високi посади у вiйську, поруч з старими полковни-
ками, здебiльшого з Запорiжжя, як Джеджалiй, Бурлiй, Вишняк,
Гиря, Нестеренко, Топига та iншi.
Селянськi повстання i терор, що його вносив Вишневецький, при-
мусили Хмельницького поновити рух, бо тiльки таким способом
мiг вiн тримати в руках повстанцiв. Знову закликав вiн татар, 3-го
липня 1648 року поновилися воiннi дii.
Сили противникiв були майже однаковi: бл. 100.000 чоловiка
i 100 гармат мали поляки, бл. 118.000 мав Хмельницький, але в
тiм числi було коло 40.000 слабо озброiних повстанцiв-селян, якi
часто тiльки заважали дiям. Слабiстю польського вiйська був його
величезний обоз: до 100.000 возiв з винами, припасами, посудом,
одягом панiв. На кордонi Подiлля та Волинi, пiд Пилявцями, 23
вересня 1648 року польське вiйсько було розбите, 80 гармат i десят-
ки тисяч возiв забрали козаки. Цю здобич оцiнювано на декiлька
десяткiв мiльйонiв злотих.
Польське вiйсько тiкало на захiд. За ним iшли козаки. Вони
здобули Збараж, Вишневець, Броди i 8 жовтня пiдступили пiд Львiв.
Богдан Хмельницький обложив Львiв, але задовольнився оку-
пом у 200.000 червiнцiв та крамом на пiвмiльйона червiнцiв i рушив
на Варшаву. Рух Хмельницького викликав великi селянськi по-
встання в Галичинi й на Волинi. Селяни палили замки, палаци,
вбивали шляхту. Хмельницький не врахував значення цих повстань
i не використав iх.
Не зважаючи на погром польськоi армii, Хмельницький вважав,
що воюi вiн не з державою, не з королем, а зi шляхтою. Вiн ви-
слав до Польщi послiв з вимогою обрати на короля брата Владисла-
ва IV тАФ Яна-Казiмiра. Неясно, чому наполягав вiн на кандидатурi
цiii обмеженоi, малоiнтелiгентноi людини. Новому королевi Хмель-
ницький ставив умови: амнестiя для всiх, хто брав участь у вiйнi,
залежнiсть гетьмана лише вiд короля, скасування церковноi унii,
поновлення козацьких прав, збiльшення реiстру козакiв, право ви-
ходу на море, територiяльна автономiя Украiни.
Чекаючи на вiдповiдь, Хмельницький зупинився в Замосгi, де
й дiстав вiстi обрання на короля Яна-Казiмiра. Причину, яка спи-
нила рух Хмельницького на Польщу, тлумачиться по-рiзному. На-
самперед тАФ вiйсько було втомлене, серед нього ширилися хворо-
би, стояла вже пiзня осiнь, i похiд серед ворожого польського насе-
лення був дуже небезпечний; полковники вiдрадили Хмельницькому йти далi. З другого боку шанси Польщi значно пiднялися, бо
в жовтнi 1648 року пiдписано в Мюнстерi мир, який закiнчив ЗО-лiт-
ню вiйну, i Австрiя, союзниця Польщi, могла дiяти по ii боцi. Але
головним було те, що Хмельницький ще не мав на метi нищити
Польщу, вiн хотiв лише встановити там уряд, який виконав би
домагання козакiв. Полковник Силуян Мужиловський писав, що
король Ян-Казiмiр до обрання обiцяв Богдановi Влбути руським ко-
ролемВ» i пiдтвердити все, що козаки Влчерез шаблю узялиВ».
На бажання короля Хмельницький залишив Замостя i рушив до
Киiва.
ВРЖД ПОВСТАННЯ ДО ВИЗВОЛЬНОРЗ ВРЖЙНИ
На Рiздво 1649-го року Богдан Хмельницький трiюмфально в'i-
хав до Киiва. Його зустрiчали, як героя-визволителя Украiни з
польськоi неволi, як нового Мойсея. РДрусалимський патрiярх Паi-
сiй, митрополит Киiвський Сильвестер Косiв, духовенство, профе-
сори Киiво-Могилянськоi Колегii, спудеi влаштовували пишнi акти,
виголошували панегiрики. В Киiвi чекали посли Молдавського та
Волоського господарiв i Семигородського князя.
Перебування в Киiвi вiдiграло велику ролю в формуваннi пси-
хологii Богдана Хмельницького, Розмови з патрiярхом i киiвською
елiтою вiдкрили йому очi на те, що сталося в Украiнi. Вiн збагнув,
що то було не повстання селян проти панiв, не помста магнатам за
сваволю та утиски народу, а велика вiйна за незалежнiсть Украiни,
за створення держави. Перемоги пiд Жовтими Водами, Корсунем,
Пилявцями, переможний похiд до Замостя створили нову iдеологiю
украiнцiв: вони зрозумiли свою вагу, свою силу. До вiйська Хмель-
ницького, як згадано вище, переходило багато спольщених укра-
iнцiв-шляхтичiв, людей з широкою освiтою, якi сприяли створен-
ню державницькоi iдеологii Богдана.
У лютому 1649 року, коли Хмельницький був у Переяславi, при-
iхали до нього посли вiд короля Яна-Казiмiра. Хмельницький роз-
мовляв з послами не як ватажок повстанцiв, а як володар Украiни.
ВлВиб'ю з лядськоi неволi руський народ увесь! тАФ казав вiн. тАФ
Перше я за свою шкоду i кривду воював, тепер буду воювати за на-
шу православну вiру. . . Поможе менi в тому чернь уся тАФ по Люб-
лин, по Кракiв, i я ii не вiдступлю, бо це права рука наша, щоб ви
(польськi пани), знищивши хлопiв, i на козакiв не вдарили. Буду
мати тисяч 200, 300 своiх, орду при тiм.. За границю вiйною не
пiду, шаблi на туркiв i татар не пiдiйму. Досить маю в Украiнi, По-
дiллi i Волинi тепер. . . у князiвствi моiм по Львiв, по Холм i Га-
личВ»."
Таку широку програму розгорнув Богдан Хмельницький перед
польськими послами у 1649 роцi. Властиво, цю програму зберiг вiн
до кiнця свого життя.
Серед послiв був сенатор, воiвода Брацлавський, а пiзнiше i
Киiвський тАФ Адам Кисiль, один iз найвидатнiших украiнських
патрiотiв та полiтичних дiячiв XVII столiття. Вiн походив з волин-
ськоi шляхти, був одним iз найзаможнiших магнатiв та провiдником
непокозаченоi православноi шляхти i виступав в соймi та в сенатi
в оборонi украiнського народу i православноi вiри. Але вiн був
противником повстання i вважав, що мiж Польщею та Украiною
можна знайти компромiс. Кисiль не раз брав участь як представник
Польщi в переговорах з козаками. За вiдданiсть iнтересам Украiни
польська шляхта вважала його ВлзрадникомВ». ВлЯ майже зiв'ялий,
ввесь умучений i на здоров'i скалiчений, тАФ писав Кисiль Хмель-
ницькому в 1651 роцi, тАФ три роки ганяю.. вiд сойму почавши,
досi постiйно зношуся з королем, щоб кров християнська не ли-
лася, щоб остання частина народу нашого козацького не згинулаВ».
Так характеризував вiн свою дiяльнiсть з першого року повстання
Хмельницького.
В особах колишнiх друзiв Хмельницького i Киселя стали один
проти одного патрiоти, вiдданi Украiнi дiячi, бо йшли вони рiзними
шляхами i роздiляла iх рiзниця iдеологii i тактики.
Перед Хмельницьким стояло тяжке завдання. Боротися з Поль--
щею своiми лише силами Украiна не могла, бо Польща не тiльки
мала великi власнi вiйськовi сили, але й була багатою державою,
що могла користатися найманим вiйськом. Татари виявили себе як
ненадiйнi союзники, якi грабували населення i виводили ясир. Отже
треба було шукати iнших союзникiв.
У перших же мiсяцях повстання 1648 року Хмельницький мусiв
звернути увагу на Московщину. З 1647 року мiж Москвою i Поль-
щею iснував оборонний союз, спрямований проти Криму, але по-
скiльки татари стали союзником Хмельницького, московсько-польський союз мiг обернутися проти Украiни. Богдан Хмельницький
щоб не допустити спiльного виступу Польщi та Московщини проти
Украiни, ще в 1648 роцi радив царевi Олексiiвi, скориставши з на-
годи, зайняти Смоленськ i заявити претенсiю на польський престiл."
РЖдею союзу з ВлодновiрноюВ» Москвою пiдтримував i патрiярх Паiсiй.
Ще гострiше стало питання про цей союз у 1649 роцi, коли Хмель-
ницький готувався до новоi вiйни з Польщею. Силуян Мужилов-
ський, украiнський посол до Москви, пропонував царевi на початку
того року окупувати Сiверщину, щоб забезпечити Украiну з пiв-
ночi, просив хоч би дипломатичноi iнтервенцii для захисту прав
Православноi Церкви в Речi Посполитiй, але Москва не допомогла
Украiнi."
Шукання союзу привело Хмельницького до першоi коалiцii
украшо-турецько-татарськоi, яку створив вiн тодi, коли не вдалося
зреалiзувати союзу з Молдавiiю та Семигородом.
Вiйна була неминуча, ii диктували настроi селян: Влвся чернь
зброiться, смакуючи собi свободу вiд робiт та податкiв, i навiки
не хоче мати панiв, тАФ писав сучасник. тАФ Так чернь роз'ярилася,
що або знищити шляхту, або сама згинути хочеВ». З другого боку
Польщу лякали чутки, що Богдан Хмельницький творить Влвiльне
князiвство козацькеВ», Влвiдокремлену державуВ».
На початку лiта 1649 року 200-тисячне польське вiйсько посу-
нуло на Украiну. Хмельницький, мавши лише коло 70.000 козакiв,
не рахуючи селянських повстанцiв, та стiльки ж татар, обложив
у Збаражi польську армiю i тримав ii в облозi пiвтора мiсяця.
Тим часом з пiвночi на Украiну виступив Литовський гетьман
Радзiвiлл. Пiд Лоiвом полковник Станiслав-Михайло Кричевський
дав йому вiдсiч, але сам загинув у бою.
На допомогу польськiй армii прийшов король з новими силами.
Хмельницький оточив королiвське вiйсько пiд Зборовом, але канц-
лер Оссолiнський пiдкупив хана РЖслам-ТСерея, i той поставив вимо-
гу Хмельницькому: замиритися з королем, або татари перейдуть
на бiк полякiв. Хмельницький примушений був погодитися.
Пiдписаний 18 серпня 1649 року Зборiвський договiр мав такi
пункти: В межах Польськоi держави утворюiться автономна об-
ласть, до якоi входять воiвiдства: Киiвське, Брацлавське та Чернi-
гiвське тАФ вiд Случi до Днiстра, частини Волинi, Подiлля. Цiiю
областю управляi гетьман. Вона маi своi вiйсько тАФ 40.000 реiстрових козакiв. Решта тАФ селянство тАФ мусить повертатися до панiв
i вiдбувати панщину. Королiвська адмiнiстрацiя та польськi пани
можуть повертатися на своi мiсця. Православна Церква дiстаi права
рiвнi з Римо-Католицькою. Унiя касуiться. РДзуiтськi школи в Ки-
iвi лiквiдуiться.
Так тАФ замiсть визволення украiнського народу з-пiд польськоi
влади та створення власноi держави тАФ здобутки кривавоi бороть-
би обмежилися нацiонально-територiяльною автономiiю для ко-
зацькоi верстви."
Зборiвський договiр проголошений як ВлДеклярацiя ласки коро-
ля, даноi на пункти прохання Вiйська ЗапорозькогоВ», був паперовий:
нi в Польщi, нi в Украiнi його не зреалiзовано. Особливо викликав
протест пункт 6-ий про зрiвняння православних з католиками. Оста-
точне рiшення було вiдкладене до наступного сойму, на якому мав
бути присутнiй i православний митрополит. Однак, на засiдання
сойму католицькi iпископи митрополита не допустили, також не
допустили його до сенату. Украiнська Унiятська Церква звернулася
до папи РЖнокентiя X, який в листi до короля просив захисту для унiя-
гiв, але не знайшов пiдтримки. 8 сiчня 1650 року сойм ратифiкував
Зборiвську угоду."
В Украiнi влада фактично перейшла до Вiйська Запорiзького.
Всю територiю подiлено на полки, спочатку на 16, згодом число iх
зросло. Податки збирав вiйськовий скарб. Хмельницький, як не-
залежний володар, вiв дипломатичнi переговори з сусiднiми дер-
жавами.
Коли Хмельницький спробував був на пiдставi Зборiвського до-
говору перевести реiстр козакiв, селяни, що брали участь у вiйнi,
не захотiли зрiкатися козацьких прав та повертатися до панiв i
пiдняли повстання. Ще бiльше обурювали iх польськi пани, якi по-
верталися в своi маiтки. З другого боку Польща не виконувала
своiх зобов'язань: православний митрополит, як згадано, не дiстав
мiсця в сенатi, не повернено спiрних земель, польський уряд не
здiйснив амнестii, i багатьох повстанцiв страчено."
Вiдчуваючи неминучiсть вiйни, Хмельницький старався забез-
печити себе союзами з сусiдами. Насамперед примусив вiн до союзу Молдавського господаря Василя Лупула, з дочкою якого, Роксан-
дою, мав одружитися його син Тимiш. Наприкiнцi 1651 р. уклав
союз з Туреччиною, i султан дозволив Кримському хановi допо-
магати козакам. Султан Магомет IV назвав Богдана Влславою кня-
зiв християнського народуВ» i обiцяв свою опiку. (М. Грушевський
вважав це васалiтетом, але Д. Дорошенко тАФ просто союзом). Це
ще бiльше дратувало Польщу. Навеснi 1651 року поляки напали
на мiстечко Красне на Подiллi, i в бою з ними згинув один iз най-
кращих украiнських полководцiв Данило Нечай. Але вiд Вiнницi
полякiв вiдбив видатний козачий стратег тАФ РЖван Богун.
Рiшальна битва вiдбулася 28-30 червня 1651 року коло мiстечка
Берестечка, над р. Стирем. Там у болотянiй долинi зустрiлися два
вiйська: Хмельницький -тАФ бл. 100.000 козакiв разом iз повстанцями
та 50.000 татар, i полякiв тАФ 80.000 та стiльки ж озброiноi челядi.
На самому початку бою татари раптом почали тiкати. Хмельниць-
кий i Виговський поiхали мобiлiзувати новi сили, залишивши ко-
мандувачем 1. Богуна, який вiдбиваючи наступ полякiв, почав ви-
водити козакiв з бою. Але серед повстанцiв зчинилася панiка, вони
кинулися тiкати i понад 30.000 iх втопилося в рiчцi. Загинув i мит-
рополит Коринтський Йоасаф, що привiз Хмельницькому меч, освя-
чений на Гробi Господнiм.
4-го серпня 1651 року Литовський гетьман Радзiвiлл узяв Чер-
нiгiв та Киiв. Мiщани спалили Подiл, щоб не дати його литовцям.
Митрополит Сильвестер Косiв, пiддавшись панiцi, вiтав переможцiв.
Хмельницький зiбрав новi полки, побудував укрiплення бiля
Бiлоi Церкви, спинив польський похiд i погодився на переговори.
Згiдно з Бiлоцеркiвським миром, за козаками залишено лише Ки-
iвське восвiдство, реiстр козакiв зменшено до 20.000, польська шлях-
та мала право повернутися до своiх маiткiв, заборонялося вести
закордоннi переговори" В Украiнi почалися знову повстання, збiль-
шилася втеча населення за московський кордон тАФ на Слобожан-
щину.
Бiлоцеркiвський договiр також не був реалiзований: на соймi
один iз шляхтичiв наклав ВлветоВ», i договiрне затверджено. Богдан
Хмельницький поновив переговори з Молдавiiю, Кримом, Туреч-
чиною, Москвою. Тому, що Лупул вiдмовився виконати угоду тАФ
видати Роксанду за Тимоша, Хмельницький вирядив пiд його ко-
мандою вiйсько до Молдавii. По дорозi пiд Батогом Тимiш зустрiв
20-тисячне вiйсько гетьмана Калиновського. Поляки зазнали нищiв-
ноi поразки, а сам гетьман був забитий, взято 57 польських гармат.
Тимiш вступив до Молдавii i одружився з Роксандою. В 1653 р. вiн загинув пiд час облоги Сучави, яку захопив волоський князь Мат-
вiй Басараб.
Катастрофа балканськоi полiтики була страшним ударом для
пляну Богдана Хмельницького: вiн хотiв посадити на пресгiл Мол-
давii Тимоша, Лупулевi дати Волощину i тим забезпечити Украiнi
надiйний захiднiй кордон.
Нове лихо чекало далi: обложене козаками в Жванцi у груднi
1653 року польське вiйсько з королем Яном-Казiмiром вже готове
було капiтулювати, але полякiв знову врятували татари, уклавши
з ними сепаратний мир. Татарам дозволено грабувати украiнське
населення та брати ясир по Барське староство.
Становище Украiни було тяжке. Вiйна, татарськi напади, тоталь-
на мобiлiзацiя, нарештi посухи, неврожай, пошестi, знищення про-
мислових закладiв, головно рудень, iзоляцiя вiд ринкiв Захiдньоi
Европи тАФ все це руйнувало господарство. Внаслiдок цього населен-
ня в щораз бiльшiй кiлькостi пересолюiться на схiд, на пiвден-
ний схiд, на Слобожанщину, Донеччину. Як казав М. Грушев-
ський, Влсправа самостiйности Украiни була вбита за цiну ii тери-
торiяльного розширенняВ», бо прилучення Украiни до Москви було
вже пересуджене оцим емiграцiйним рухом.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА
Загроза новоi вiйни з Польщею, повстання в полках Украiни,
брак надiйних союзникiв звертали знову думки до православноi
Москви, тим бiльше, що тисячi втiкачiв знаходили притулок на
пiдлеглiй Слобiдськiй Украiнi i далi в Московщинi.
З 1648 року Богдан Хмельницький час вiд часу звертався до
Москви з проханням допомогти в боротьбi з Польщею. Вiн загро-
жував навiть вiйною, якщо вона не дасть допомоги проти Польщi.
Значну ролю в справi союзу Украiни з Москвою вiдiграло схiдне
духовенство, вищi представники якого брали на себе посередництво
иiж Богданом Хмельницьким i царем: Паiсiй, патрiярх РДрусалим-
ський, що зустрiчав Хмельницького у Киiвi в 1648 роцi й вiтав, як
нового Мойсея; Йоасаф, митроп. Коринтський, що загинув пiд Бере-
стечком у 1651 роцi; Гавриiл, митрополит Назаретський, що був
у гетьмана пiсля берестейськоi поразки.
Усi звернення до Москви в справi допомоги були марнi. Мо-
ковський уряд вiдмовляв або вiдповiдав загальними заявами, виси-
лав хлiб i сiль, але вичiкував, не бажаючи розривати миру з Поль-
щею.
В. Ключевський так характеризував полiтику Москви супроти
Украiни: вона Влпротягом 6 рокiв приглядалася з нерухомою цiка-
вiстю, як справа Хмельницького, попсована татарами пiд Зборовом
i Берестечком, хилилася до упадку, як Украiна пустошилася союз-
никами-татарами i люто-нелюдською усобицею, i нарештi, коли
Украiна вже знищилася дорешти, й прийняли пiд свою високу
рукуВ».
Наводячи цю цитату, М. Грушевський пояснював справу так:
ВлУвесь хiд iсторii Схiдньоi Европи мiг би взяти iнший i кращий на-
прямок, коли б Украiна ввiйшла в полiтичну унiю з Москвою в
початках своii боротьби з Польщею, ще повна сил, повна людности, не зневiреноi в своiх провiдниках i в пiднятому ними дiлi,
здатноi бути опозицiiю Москви, обстояти себе в сiй позицii i не
дати себе зiпхнути на становище провiнцii. Московськi полiтики
може ненароком, а може й умисно дали поборюкатись украiнськiй
козаччинi з Польщею i дiйти до останнього обопiльного знищен-
ня .., аби ввiйти з свiжими силами мiж сил обезкровлених против-
никiв i взяти козаччину вже не в родi рiвнорядного союзника, а
пiдручного, котрого можна було б звести до ролi прислужника, пiд-
даного тАЮхолопа"В».
У Москвi добре врахували i другий бiк питання. Союз з Укра-
iною був конче потрiбний для Москви з рiзних поглядiв: вiн вiд-
кривав шлях до Чорного моря i на захiд, забезпечував iй пануван-
ня на сходi, а головне тАФ трагiчне становище Украiни загрожу-
вало Москвi або захопленням ii Польщею, або союзом Украiни з Туреччи-
ною, чим не раз лякав Москву Хмельницький. Союз з Украiною
був дуже бажаний для Москви тим, що забезпечував ii мiлiтарнi
iнтереси. Украiна мала 300.000 випробуваного, досвiдченого, най-
кращого на Сходi Европи вiйська. Всi цi умови робили союз з
Украiною конче потрiбним для Москви.
1-го жовтня 1653 року Земський Собор у Москвi ухвалив прий-
няти Украiну Влпiд високу руку царяВ», а 1 листопада московське
посольство вже було на кордонi Украiни. Цей поспiх, невластивий
московському урядовi, свiдчить, яка велика була заiнтересованiсть
Москви. На чолi посольства стояв боярин Василь Бутурлiн, намiс-
ник Тверський. В посольствi були: окольничий РЖван Олфер'св, на-
мiсник Муромський та дяк Ларiон Лопухiн. З ними iхало духовен-
ство з iконами, корогвами, хрестами, з образом Спаса тАФ дар царя
Хмельницькому тАФ та великий почет.
Гетьман був зайнятий вiйною з Польщею та похороном Тимзша
i прибув до Переяслава лише 6 сiчня 1954 року. Вiн уникав будь-
яких урочистих прийнять i нi разу не запросив московських пос-
лiв до себе. Можливо, для того обрав для переговорiв не Киiв,
чого добивалися посли, а тихий козацький Переяслав. Не було прий-
няття i в полковника Переяславського Тетерi. Всi переговори вiд-
бувалися сухо й офiцiйно."
8-го сiчня вiдбулась Рада Старшин та поспiхом скликана Загальна Рада мешканцiв Переяслава. Пiсля вислухання царськоi
грамоти, гетьман, посли та старшини поiхали до Успенського со-
бору. Там стався iнцидент, не передбачений у Москвi. Коли ду-
ховенство хотiло було привести до присяги гетьмана та старшину
Хмельницький зажадав вiд послiв, щоб вони першi принесли при-
сягу вiд iмени царя. Цим Хмельницький вимагав урочистого, фор-
мального ствердження украiно-московського союзу i запевнення
оборони Украiни та ii прав. В цьому виявилася рiвноправнiсть сто-
рiн i тАФ недовiр'я щодо дiйсних намiрiв Москви.
Боярин Бутурлiн рiшуче вiдмовився приносити присягу за царя.
Гетьман i старшина пiшли на нараду. Посли довгий час стояли
в соборi, чекаючи. З'явились два полковники тАФ Тетеря та Лiс-
ницький (Миргородський) тАФ i почали переконувати послiв скласти
присягу, i знову вони вiдмовилися. Вся ця iсторiя з присягою була
публiчним скандалом для московського посольства. Воно кiлька
годин чекало на гетьмана, i двiчi пiдтверджена Бутурлiним обi-
цянка, що цар охоронятиме всi права Украiни, була фактичною
присягою. ВлЦарское слово пременно не бьiваетВ», тАФ сказав Бутурлiн.
Питання тАФ чи приносили московськi посли присягу, чи нi тАФ
розв'язувалося рiзним способом. Сучасники вважали, що фактично
присяга була зложена, бо двiчi повторив Бутурлiн запевнення, що
цар словом своiм ручиться, що Польщi Украiни не вiддасть i дер-
жавний лад ii буде збережений. Це витлумачили Хмельницький i
старшина, як акт рiвнозначний з присягою царя.
РДдиний документ, в якому зберiгся опис подiй тАФ це ВлСтатей-
ний списокВ» Бутурлiна тАФ звiт, що його вiн подав царському уря-
довi про переговори в Переяславi. Цей звiт не можна вважати за
цiлком вiрний, бо вiн мас ознаки пiзнiшоi переробки, а про неточ-
нiсть його промовляi такий деталь: Бутурлiн писав, що на Пере-
яславськiй Радi зiбрався Влвесь народВ» i в церквi присягало Влвели-
кое множество всяких чинов людейВ» тАФ тодi, як вiдомо навiть iмена
тих, що присягали, разом 284 особи."
Далi тАФ протягом двох днiв Хмельницький з Виговським та посли
обговорювали деталi угоди, в тому числi тАФ бажання гетьмана, щоб
на Украiну, власне до Киiва, прийшло московське вiйсько. Це
було важливе для Украiни не як оборона, бо що могли зробити
навiть 3.000 московського вiйська, коли йшлося про 60.000 реестрових козакiв та 350-тисячну армiю, що стояла пiд Жванцем. Але це
було конче потрiбне для Украiни, як доказ, що не iснувало вже й
тiнi залежности вiд Польщi, тАФ це було найг
Вместе с этим смотрят:
"Архитектурная сказка" М. Ф. Казакова
"Великая депрессия" в США
"Византийский стиль" в архитектуре Москвы
"Дворцовые перевороты" и усиление позиций аристократии и гвардии: причины и последствия
"Золотой век" Екатерины II. Россия во II половине XVIII века