Сiльське господарство

Сiльське господарство тАУ одна з головних галузей матерiального виробництва, що маi важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловости. У свiтi спостерiгаiться бесперервний прирiст сiльскогосподарського виробництва, але це вiдноситься перш за все до економiчно розвинених краiн. В державах, що розвиваються, сiльське господарство не в змозi прогодувати власне населення. Це пояснюiться тим, що через низку соцiально-полiтичних факторiв науково-технична революцiя поки ще слабко вплинула на сiльське господарство економiчно малоразвитих краiн.

Науково-технична революцiя у сiльському господарствi полягаi у комплексний механiзацii усiх галузей сiльськогосподарського виробництва, у хiмiзацii сiльського господарства, у застосуваннi досягнень аграрноi та бiологiчноi науки. Активне впрвадження досягнень НТР допомагаi одержати великий економичний ефект при менших витратах працi та енергii. Умiле застосування мiнеральних добрiв, своiчасна та якiсна машинна обробка землi, висока якiсть насiння дозволяють багаторазово пiдвищити врожайнiсть у рослинництвi. Економiчний розвиток свiтового сiльського господарства вiдбуваiться на пiдставi агропромисловоi iнтеграцii, тобто обтАЩiднання безпосереднiх виробникiв сiльськогосподарськоi продукцii з пiдприiмствами, що переробляють цю продукцiю, а також з виробниками сiльськогосподарських машин, мiнеральних добрив, отрутохiмiкатiв, з заготiвельниками, транспортними, збутовими фiрмами.

Основу сiльськогосподарського виробництва творять земельнi ресурси. Землi, придатнi для ведення сiльського господарства, одержали назву сiльськогосподарських угiдь. Сiльськогосподарськi угiддя займають на земнiй кулi приблизно 1/3 сушi, або 4,5 млрд. га. Угiддя складаються з рiллi (засiв та пар, включаючи городи), перелогiв, сiнокосiв, пасовищ, насаджень. У складi оброблюваних земель на рiллю у свiтi припадаi близько 1,4 млрд. га, на багаторiчнi насадження тАУ до 0,4 млрд. Га.

В РДвропi оброблюванi землi мають найбiльшу питому вагу, що пояснюiться iсторично тривалим землеробським освоiнням даноi територii, щiльнiстю населення та сприятливими природними умовами.

В Азii середнiй показник освоiностi земель також досить високий: розоранi максимально можливо рiвнини сходу, пiвдня та пiвденного сходу, у той час як пустельнi райони пiвденного заходу та центру освоiнi тiльки у окремих оазах. У Пiвнiчнiй Америцi, Росii, Бiлорусii, Украiнi, Казахстанi показники розораностi змiнюються вiд 6 % у зонi лiсiв до 35 тАУ 40 % у зонах лiсостепу та степу.

У Латинськiй Америцi та Африцi показники розораностi земель майже однаковi. У Пiвденнiй Америцi найнижчий показник припадаi на найбiльш зволожену частину материка тАУ басейн рiчки Амазонки, а у Африцi тАУ на найпосушливiшу частину, пустелю Сахару.

Територiя Австралii слабко розорана, що пояснюiться посушливiстю клiмату та незначною мережею внутрiшнiх вод. Але, з iншого боку, з тих же причин у Австралii найбiльша питома вага кормових угiдь: понад 50 % ii територii (середньосвiтовий показник тАУ 22 %).

В Азii кормовi угiддя займають тiльки 10 % земель, а в Африцi тАУ 26 %. РЖншi регiони займають промiжне положення. Слiд сказати, що не всi регiони свiту орiiнтуються на кормову базу природних пасовищ. Так, у розвинених краiнах тваринництво забезпечуiться кормами перш за все за рахунок продукцii рiльництва.

Традицiйне сiльське господарство дiлять на двi галузi: рослинництво та тваринництво. Рослинництво вважаiться провiдною галуззю, бо, окрiм продуктiв харчування та сировини для промисловостi, воно виробляi корми для домашнiх тварин. Мало залежить вiд рослинництва лише пасовищне та кочове тваринництво.

Зерновi культури займають бiльшу частину посiвних площ земноi кулi. Найбiльше поширенi з зернових продовольчих культур пшениця та рис, а з кормових тАУ кукурудза, жито та овес.

Пшениця тАУ найбiльш розповсюджена та найважливiша продовольча культура, районована вiд пiвденних областей Австралii та Пiвденноi Америки до Пiвнiчного Полярного кола, вiд рiвнин та низин тАУ до високогiрних районiв (3500 тАУ 4000 м). Таке поширення пшеницi дозволяi збирати врожай практично цiлий рiк: у сiчнi тАУ в Австралii, у липнi-серпнi тАУ у краiнах РДвропи тощо.

На свiтовий ринок щороку надходить бiля 200 млн. т. Зерна, у тому числi 90-100 млн. т. Пшеницi. Експорт пшеницi виявився сконцентрованим в руках порiвняно невеликоi групи краiн тАУ США, Канади, Францii, Австралii, Аргентини. При цьому частка США складаi бiля 50 % свiтового експорту пшеницi.

Великими iмпортерами зерна (бiльше 50 % свiтового iмпорту) i краiни, що розвиваються. Вони ввозять головним чином продовольче зерно. Наприклад, РДгипет завозить щороку бiля 10 млн. т. зерна, Бразилiя тАУ 5 млн. т. Але найбiльшими iмпортерами зерна i Японiя (бiля 30 млн. т. щороку) та Росiя (27 тАУ 35 млн. т.). До iмпортерiв належать також Великобританiя, Немiч чина, Нiдерланди, Швейцарiя, Китай.

Рис культивують перш за все у краiнах Пiвденноi, Схiдноi та Пiвденно-Схiдноi Азii. На цi регiони припадаi близько 90 % свiтового збору рису. Посiви рису i також у Центральнiй Азii, пiвденних районах РДвропи, на пiвднi Пiвнiчноi Америки та у окремих регiонах Пiвденноi Америки. Найбiльшими виробниками рису i Китай, ВтАЩiтнам, Корея, РЖндiя, РЖндонезiя, Бангладеш, Таiланд, Бiрма, Фiлiппiни, Бразилiя, Мексика, Мадагаскар, Японiя, США, РЖталiя, РЖспанiя.

Азiатськi краiни тАУ великi виробники рису (тiльки Китай та РЖндiя дають понад половину свiтового врожаю), але до числа найбiльших експортерiв вони не входять, що пояснюiться бiльшою кiлькiстю населення у цих краiнах. Натомiсть основними експортерами рису i Таiланд, США, МтАЩянма, РЖталiя, а iмпортерами тАУ РЖндонезiя, РЖран, краiни РДвропи.

Кукурудза у бiльшостi краiн i кормовою культурою. Але в окремих краiнах вона вживаiться як продовольче зерно. Майже половина кукурудзи, що виробляiться у свiтi, припадаi на США. Великими виробниками кукурудзи також i Китай, Францiя, ПАР, Бразилiя, Мексика, Аргентина, Украiна, Росiя, Румунiя. Основнi експортери кукурудзи: США, Аргентина, Францiя, Таiланд, ПАР. Головними iмпортерами цього зерна i краiни РДвропи та Японiя.

До технiчних культур вiдносяться цукроноснi, олiйнi, волокнистi культури та каучуконоси. До цукроносних культур вiдносяться цукрова тростина та цукровий буряк. Бiльше половини цукру виробляiться з цукровоi тростини тАУ тропiчноi травтАЩянистоi однорiчноi культури. Цукрову тростину переробляють поблизу плантацiй, бо ii перевезення та тривале зберiгання повтАЩязане з великими труднощами. Отриманий у результатi переробки цукор-сирець транспортуiться на будь-яку вiдстань на цукрорафiнаднi заводи. Цукрову тростину вирощують у США, Мексицi, Бразилii, Австралii, на Кубi, Фiлiппiнах, у Пакистанi ,Аргентинi, ПАР, Перу, ВтАЩiтнамi, Китаi. Головнi експортери тростинного цукру-сирцю: Куба, Бразилiя, Мексика, Ямайка, Пуерто-Рико, Фiлiппiни, Маврикiй, Австралiя . Основними iмпортерами i краiни РДвропи, Японiя, Канада.

Цукровий буряк як цукроносна культура з кожним роком набуваi дедалi бiльшого значення. Вирощують його переважно у краiнах РДвропи та Пiвнiчноi Америки. Головними виробниками цукру-сирцю з цукрового буряку i Францiя, Нiмеччина, Украiна, РЖталiя, Росiя, Великобританiя, РЖспанiя, Польща, Чехiя, Словаччина. Великих експортерiв бурякового цукру немаi. Виняток становить хiба що Францiя. Поступово стаi великим експортером цього продукту Украiна. Бiльшiсть краiн РДвропи та США iмпортують цукор, навiть якщо у них i власне виробництво.

Олiйнi культури i сировиною для одержання жирiв рослинного походження, що вiдiграють у рацiонi харчування питомiшу роль, нiж жири тваринного походження. Головною олiйною культурою i соiвi боби, з яких у свiтi отримують до 1/3 олii. Близько 60 % збору соiвих бобiв та 80 % виробництва припадаi на США. Ця олiя виробляiться також у Китаi, Кореi, Японii, Канадi Бразилii, РЖндонезii. Важливе значення для корму худоби маi те, що залишаiться пiсля видобування олii з бобiв, - соiвий шрот. Його експортують з США до краiн РДвропи.

Арахiс вирощують у багатьох краiнах субтропiкiв та тропiкiв. Вiн поширений в РЖндii, Нiгерii, краiнах Захiдноi Африки, РЖндонезii, Бразилii, Аргентинi, США, Китаi. Основнi експортери тАУ краiни Захiдноi Африки, iмпортери тАУ краiни РДвропи.

Рапс тАУ однорiчна травтАЩяниста рослина; розповсюджений як олiйна культура у Польщi, Угорщинi, краiнах Пiвнiчноi РДвропи, США, Канадi, Китаi. Найбiльшим експортером рапсового насiння та олii i Канада.

Соняшник вирощуiться головним чином у Росii, Украiнi, краiнах пiвденноi РДвропи, США, Аргентинi, Китаi.

Найбiльшу кiлькiсть бавовняного насiння збирають в РЖндii, Пакистанi, Китаi, США, Узбекистанi.

Окрiм згаданих польових олiйних культур, i важливi деревнi олiйнi культури. Так сушена мтАЩякоть кокосових горiхiв (копра) переробляiться на кокосову олiю. Половина свiтового виробництва копри припадаi на Фiлiппiни. У краiнах пiвденно-схiдноi Азii та екваторiальноi Африки поширенi оливнi пальми, з плодiв яких одержують пальмову та пальмово-ядрову олiю, що використовуiться як у харчовий, так i у парфумернiй промисловостi.

Значне мiсце серед продукцii олii займаi маслична олiя, що одержуiться з маслин тАУ плодiв оливкового дерева. Основний регiон вирощування довгорiчних оливкових дерев тАУ середземноморськi краiни. Перше мiсце належить РЖталii, друге тАУ РЖспанii, потiм iдуть Португалiя Грецiя, Туреччина, Кiпр, краiни Пiвнiчноi Африки, Албанiя, Болгарiя.

Волокнистi культури i сировиною для текстильноi промисловостi. Бiльша частина iх вирощуiться в краiнах i районах тропiчного i субтропiчного клiмату. Найважливiшою волокнистою культурою i бавовник. Найцiннiшi сорти бавовнику вирощуються в пустелях при штучному зрошеннi (краiнах Пiвнiчноi Африки).

Посiви бавовнику у свiтi займають близько 35 млн. га. Вони зосереджуються у пiвнiчнiй пiвкулi мiж 20В° п. ш. i 40В° п. ш. Свiтове виробництво бавовнику постiйно зростаi i сягаi 18 млн. т.

Найбiльшi виробники бавовнику: Китай (4,5 млн. т.), США (3,4 млн. т.), РЖндiя й Пакистан (по 1,5 млн. т.), Таiланд (1 млн. т.), Узбекистан (1,5 млн. т.), Туреччина (0,7 млн. т.), Бразилiя (0,7 млн. т.). Багато бавовнику виробляють також РЖран, РЖрак, Сирiя, Афганiстан, РДгипет, Судан, Ефiопiя, Уганда, Танзанiя, Нiгерiя, Камерун, Заiр, Мозамбiк, Мадагаскар, Мексика, Аргентина, Венесуела, Перу, Австралiя.

Експортери бавовнику: США, Узбекистан, Китай, Пакистан, РЖндiя, краiни Африки. РЖмпортери: краiни Схiдноi i Пiвденно-Схiдноi Азii та РДвропи.

Льон-довгунець виробляiться тiльки у краiнах РДвропи: у Бiлорусii, Росii, Украiнi, Польщi, Нiмеччинi, Чехii, Словаччинi, Румунii, Францii, Бельгii, Нiдерландах.

На свiтовому ринку волокнистоi сировини важливе мiсце належить таким твердо волокнистим культурам, як джут, сизаль, абака, кенаф. Ця сировина використовуiться для виробництва грубих тканин: мiшковини, парусини, брезенту. Джут вирощуiться у Китаi, РЖндii, Бангладеш, Таiландi, Бразилii, РЖранi. Головний експортер необробленого джуту тАУ Бангладеш, а джутових виробiв тАУ РЖндiя, Китай, Бразилiя; iмпортери тАУ краiни РДвропи, Пiвнiчноi Америки, Японiя.

Основнi виробники та експортери абаки тАУ Фiлiппiни, сизалю тАУ Бразилiя, Мексика, Таiланд, кенафу тАУ Таiланд.

Основними районами вирощування каучуконосiв i Малайзiя, РЖндонезiя, Таiланд, Шрi-Ланка, Лiберiя, ВтАЩiтнам. Бразилiя втратила значення великого виробника натурального каучуку, яким вона була у першому десятирiччi ХХ ст., i тепер на ii частку припадаi не бiльш як 3 тАУ 4 % свiтового збору цiii сировини. Натуральний каучук, у звтАЩязку з подорожчанням нафти та газу тАУ сировини для синтетичного каучуку, а також у звтАЩязку з екологiчними проблемами, успiшно конкуруi з синтетичним каучуком та поступово повертаi своi колишнi позицii на свiтовому ринку.

Особливу групу в рослинництвi становлять культури тропiчного землеробства: чай (гербата), кава, шоколадне дерево. Найбiльшi виробники чаю: РЖндiя, Шрi-Ланка, Китай, Японiя, РЖндонезiя. Розвиток чаiвництва спостерiгаiться також у Кенii, Угандi, Мозамбiку, Танзанii, Аргентинi, Грузii, Росii та iнших краiнах. Головними постачальниками чаю на свiтовий ринок i РЖндiя та Шрi-Ланка, а його споживачами тАУ краiни РДвропи, США, Канада.

Кавове дерево росте в Африцi, Латинськiй Америцi, Пiвденнiй та Пiвденно-Схiднiй Азii. Виробники кави: Бразилiя, Колумбiя, Мексика, Сальвадор, Гватемала, Уганда, Кот дтАЩРЖвуар, Ефiопiя, Камерун, Ангола, Заiр, РЖндiя, РЖндонезiя. Найбiльшi експортери кави: краiни Латинськоi Америки, iмпортери тАУ США, краiни РДвропи, Японiя, Канада.

Шоколадне дерево росте у Африцi та Пiвденнiй Америцi. Головними виробниками какао-бобiв, плодiв шоколадного дерева, i Гана, Нiгерiя, Кот дтАЩРЖвуар, Камерун, Бразилiя, Еквадор. РЖмпортерами какао-бобiв, що йдуть на виготовлення шоколаду та напою какао, i краiни Пiвнiчноi Америки та РДвропи.

Тваринництво залежить вiд кормовоi бази. Тому воно привтАЩязано до рослинництва та харчовоi промисловостi. Тiльки в окремих районах, де нема розвиненого рослинництва, переважаi кочове або пасовищне тваринництво. Тваринництво пiдроздiляiться на галузi за основними видами тварин: розведення великоi рогатоi худоби, свиней, овець, птахiв.

Розведення великоi рогатоi худоби характеризуiться ii поголiвтАЩям та продуктивнiстю. Ця галузь маi мтАЩясний, молочний та мтАЩясо-молочний напрями. МтАЩясний напрямок притаманний краiнам з малопродуктивними пасовищами, скотарством у пустельних, гiрських районах. Вiн i також у окремих посушливих районах, де вирощують i вiдгодовують молодняк, а потiм забивають його бiля великих мiст.

Молочне тваринництво i, перш за все, у краiнах з високим рiвнем розвитку, де воно зосереджене молоком та молокопродуктами. Найбiльшими виробниками молока i краiни РДвропи, але його виробляють i в Африцi, i в Азii, i на iнших континентах. Проте експорт молока не маi великого поширення. Молоко переробляiться на масло, сир, згущене та сухе молоко. Цi молокопродукти експортуються з краiн РДвропи та Новоi Зеландii.

Основними експортерами мтАЩяса великоi рогатоi худоби тАУ яловичини тАУ i Монголiя, Туреччина, Аргентина, Уругвай, Францiя, РЖрландiя, Нова Зеландiя, Австралiя. РЖмпортери: Великобританiя, США, Японiя.

Свинарство розвинене у густонаселених районах свiту, а також у районах виробництва зерна, картоплi, поруч iз великими переробними пiдприiмствами харчовоi промисловостi.

В економiчно розвинених краiнах переважаi iнтенсивне свинарство. У бiльшостi цих краiн розповсюдженi беконнi та мтАЩясо-сальнi породи. Бiльше половини поголiвтАЩя свиней припадаi на Азiю, де видiляiться Китай тАУ бiльш як 1/3 свiтового поголiвтАЩя. Ще третина поголiвтАЩя вирощуiться у краiнах РДвропи, одна десята тАУ у США. На Пiвденну Америку та Африку припадаi невелика частина свiтового поголiвтАЩя свиней тАУ свинарство тут розвинене слабко. Експортери свинини: Бельгiя, Данiя, Нiдерланди, Нiмеччина, Китай. РЖмпортери: Великобританiя, Росiя, iншi краiни РДвропи.

Вiвчарство розмiщене нерiвномiрно: переважаi воно у тих регiонах, де iншi види тваринництва не можуть набути достатнього розвитку, де i пасовища з низкотравною рослиннiстю. Найбiльше поголiвтАЩя овець розмiщене в Австралii тАУ приблизно 1/7 свiтового стада. Великi отари овець у Китаi, Новiй Зеландii, ПАР, РЖндii, Аргентинi, трохи менше тАУ у Англii, РЖспанii, РЖранi, Туреччинi, Перу, Уругваi, Болгарii, Румунii, Алжирi, Монголii, Казахстанi, Узбекистанi, Туркменii. Вiвчарство i постачальником не тiльки мтАЩяса, але й високоякiсноi вовни. Основнi краiни-iкспортери вовни: Австралiя, Нова Зеландiя, ПАР, Аргентина, Уругвай. РЖмпортери вовни: Японiя, Великобританiя, Францiя, Нiмеччина, РЖталiя, Бельгiя, Нiдерланди, США. Важливе значення маi також особлива вовна тАУ каракуль, найбiльшими виробниками якого i Афганiстан, Намiбiя, краiни центральноi Азii, ПАР, Судан. Паралельно з експортом вовни здiйснюiться експорт баранини.

Птахiвництво тАУ одна з швидко зростаючих галузей тваринництва. У краiнах РДвропи, США, Канади птахiвництво розвиваiться у складi птахо промислових комплексiв, на яких виробляють бройлерне мтАЩясо. Найбiльшими виробниками птахiв та продуктiв птахiвництва тАУ мтАЩяса та яiць тАУ i США, Китай, РЖталiя, Францiя, Великобританiя, Росiя, Украiна, РЖспанiя, Нiдерланди, Японiя, Канада, Бразилiя. Основнi експортери бройлерiв: США, Нiдерланди, Бельгiя, Данiя, Францiя, а яiць тАУ США, Бельгiя, Нiдерланди.

Агропромисловий комплекс Украiни даi 95% продовольчих ресурсiв, i за рахунок його продукцii формуiться бiльше двох третин фонду народного споживання.

Перехiд АПК до ринковоi економiки вимагаi створення iдиноi системи рiзноманiтних форм господарювання, здатноi викликати у робiтникiв сiльського господарства iнтерес до високопродуктивноi працi. Вiд вибору ефективних форм господарювання залежить успiх органiзацii сiльськогосподарського виробництва.

Нацiональна програма розвитку АПК в Украiнi спрямована на пошуки i пiдтримку оптимального спiвiснування господарств рiзних форм власностi i розмiрiв, кожне з яких в конкретних природноклiматичних умовах маi своi переваги i засоби ефективного функцiонування.

Тепер в Украiнi i такi форми господарювання: колективнi сiльськогосподарськi пiдприiмства (КСП), державнi господарства (держгоспи), селянськi (фермерськi) господарства, акцiонернi товариства, асоцiацii фермерських господарств, кооперативи.

У структурi сiльськогосподарських угiдь провiдне мiсце належить рiллi, проте резерви ii збiльшення дуже незначнi.

Украiна маi всi умови для розвитку сiльського господарства, але вони диференцiйованi за природними зонами. Кожна зона маi власнi особливостi у структурi земельних ресурсiв, сiльськогосподарських i лiсових угiдь.

Так, Полiсся займаi близько 20% площi Украiни i вирiзняiться порiвняно низьким ступенем розвитку сiльського господарства, освоiнiстю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угiдь. Тому для зони характернi дрiбно контурнiсть, подрiбненiсть, землекористування. Тут переважають дерново-пiдзолистi ТСрунти (до 70% територii). На Полiссi обробляiться близько 35% земельноi площi.

Лiсостеп тАУ найбiльша зона краiни: близько 30% площi. Враховуючи високу освоiнiсть (76%) та розоранiсть (65,9%), значну частину земель складають сiнокоси, лiси та кущi, болота, яри та зсуви, що роздiляють орнi масиви. ТРрунтовi та клiматичнi умови найбiльш сприятливi для iнтенсивного ведення сiльського господарства. В лiсостепу переважають типовi чорноземи та сiрi опiдзоленi ТСрунти.

Степова зона роздiляiться на двi пiдзони: Пiвнiчну та Пiвденну. Пiвнiчна частина степу займаi бiльше 25% територii. Пiвденний степ тАУ 1/7 частину, але освоiнiсть та розоранiсть земель тут дещо нижчi, нiж у Пiвнiчному степу.

Гiрський Крим займаi невелику територiю, що вирiзняiться пiдвищеною лiсистiстю, а орнi землi становлять тут лише 21,8%.

Украiнськi Карпати характеризуються найбiльшою лiсистiстю, низькою сiльськогосподарською освоiностю земель.

На Прикарпаттi переважають кислi, дерново-пiдзолистi, глейовi та суглинковi ТСрунти. Цi фактори несприятливо впливають на розвиток сiльського господарства.

Сiльське господарство Украiни Складаiться з двох великих, взаiмоповтАЩязаних комплексiв тАУ рослинництва та тваринництва. До рослинництва належать виробництво зерна, буряку, льону-довгунця, соняшнику, картоплi, овочiв, плодiв, ягiд, винограду тощо. У складi тваринництва переважають скотарство, свинарство, вiвчарство, бджiльництво, конярство, звiроводство, рибоводство.

У рослинництвi Украiни переважають зерновi культури. Вони за питомою вагою у структурi посiвних площ перевищують iншi культури. У степовiй зонi зерновi займають бiльше половини посiвних площ, у Лiсостепу, Полiссi, Карпатах цей показник трохи нижчий. Найбiльша кiлькiсть зерна виробляiться у центральних областях Лiсостепу, а також на бiльшiй частинi Степу. Менше зерна виробляiться у полiссi, Карпатах. Значна вiдмiннiсть спостерiгаiться у показниках врожайностi зернових культур. На Полiссi та в Карпатах врожайнiсть пшеницi у 1,5 тАУ 2 рази нижча, нiж у центральних та пiвденних областях. Середня врожайнiсть Зерових значно поступаiться аналогiчним показникам захiдноiвропейських та пiвнiчноамериканських краiн, що за наявних природних умов недопустимо. При цьому i ареали, де врожайнiсть пшеницi сягаi свiтового рiвня.

У структурi посiвiв зернових переважаi озима пшениця тАУ 43%, яровий ячмiнь тАУ 21, кукурудза тАУ 13, зернобобовi тАУ 7, овес тАУ 5, озиме жито тАУ 4,6, просо тАУ 2,5, озимий ячмiнь тАУ 1,5, гречка - 1,5%. РЖншi культури (ярова пшениця, рис, сорго) мають невелику питому вагу тАУ менше половини вiдсотка.

Озима пшениця вирощуiться майже скрiзь, але найвища ii концентрацiя тАУ у степових та лiсостепових районах. Ярова пшениця культивуiться у Лiсостепу.

Яровий ячмiнь поширений у пiвнiчному Степу, Лiсостепу та у передгiртАЩi Карпат. Озимий ячмiнь останнiм часом з'явився в Степу.

Озиме жито вирiзняiться високою холодо- та посухостiйкiстю. Невибагливе воно й до пiщаних ТСрунтiв, осушених земель, i навiть засолених ТСрунтiв. Основне виробництво озимого жита зосереджене на Полiссi, де воно i другою культурою пiсля озимоi пшеницi.

Кукурудза належить до пiзнiх ярових культур. Вона вельми вимоглива до родючостi ТСрунтiв, боiться приморозкiв. Найбiльш сприятливi для кукурудзи ТСрунти та клiмат тАУ у районах Лiсостепу та Степу, i тому основнi посiви цiii культури на зерно зосередженi саме тут. А бiльше за все кукурудзи виробляють центральнi райони Полтавськоi, Днiпропетровськоi, Донецькоi областей, Пiвнiчнi райони Запорiзькоi та Луганськоi областей, пiвденнi райони Вiнницькоi та Одеська область. Висока врожайнiсть кукурудзи (понад 30 ц / га) характерна для лiсостеповоi зони та окремих районiв Степу, Закарпаття, Полiсся. Проте найвищi врожаi (понад 110 тАУ 130 ц / га) можна одержати тiльки на зрошуваних землях пiвдня Степу, але iх у краiнi мало.

Значне мiсце серед зернових культур займають круп'янi: просо, гречка, рис. Найбiльшi площi серед них займаi просо, що як посухостiйка культура поширене у Степу та Пiвденних районах Лiсостепу. Найбiльшi врожаi збирають у Лiсостепу, особливо у Хмельницькiй, Вiнницькiй, Киiвськiй, Черкаськiй областях.

Гречка маi короткий вегетацiйний перiод, тому ii використовують для пересiвання загиблих вiд морозiв озимих культур, а також як повторну культуру. Найбiльш поширена вона у Лiсостепу та на Полiссi. Найвищi врожаi збирають у Лiсостепу, пiвнiчному та центральному Степу.

Рис культивуiться у нас порiвняно нещодавно. Його вирощують у птАЩятьох районах Криму, у зонi Пiвнiчно-Кримського каналу, у двох районах Одеськоi та трьох тАУ Херсонськоi областi. Вирощування рису повтАЩязане з повтАЩязане з будiвництвом нових зрошувальних систем.

Сорго вирощують в областях Степу та у господарствах Лiсостепу. Бiльша частина посiвiв сорго розташована у Днiпропетровськiй областi, менша тАУ у Кiровоградськiй, Запорiзькiй, Херсонськiй областях.

Важливе значення для рацiону харчування людей мають зернобобовi культури. Основною зернобобовою культурою i горох, питома вага якого у посiвах зернобобових сягаi 80%. Горох тАУ вологолюбний, вимогливий до ТСрунтiв (гумус, вапно), не витримуi суховiiв. Тому його виробництво зосереджене в областях Лiсостепу та, частково, у Степу та на Полiссi.

З iнших зернобобових розповсюдженi вика, люпин, чечевиця, соя, квасоля тощо. Вика зосереджена у Лiсостепу. В iнших зонах вона представлена незначно. Посiви люпину на 85% розмiщенi на Полiссi, i тiльки незначна частина тАУ у Лiсостепу.

Украiна i вiдомим виробником технiчних культур, особливо цукрового буряка та соняшника. Цукровий буряк тАУ провiдна технiчна культура, пiд посiвами якоi зайнято близько половини площ, вiдведених пiд технiчнi культури. Головний ареал цукрового буряку тАУ Лiсостеп. Найбiльша концентрацiя цiii культури тАУ у Вiнницькiй, Полтавськiй, Хмельницькiй, Тернопiльськiй, Черкаськiй та Чернiвецькiй областях. Цукровий буряк вирощують i на пiвночi Степовоi зони i на пiвднi Полiсся, разом у 19 з 25 областей Украiни. При достатньому iнвестуваннi бурякоцукрового виробництва Украiна маi всi шанси стати найбiльшим постачальником цукру на свiтовий ринок. Необхiдно пiдвищити врожайнiсть цукрових бурякiв, удосконалити агротехнiчнi прийоми його вирощування.

Соняшник тАУ основна олiйна культура. Його посiвнi площi зосередженi переважно на пiвднi краiни. Найбiльшi площi пiд соняшником тАУ у Днiпропетровськiй, Запорiзькiй, Луганськiй областях. Найвища врожайнiсть соняшнику тАУ у пiвнiчних та центральних районах Степу.

Важливою технiчною культурою i також льон-довгунець. Посiви льону-довгунця зосередженi у Житомирськiй, Киiвськiй, РЖвано-Франкiвськiй, Львiвськiй, Рiвненськiй, Чернiгiвськiй, Волинськiй, Чернiвецькiй областях.

Значне мiсце серед технiчних культур займають ефiроолiйнi культури: корiандр, мтАЩята, лаванда, троянда та iн. Корiандр вирощують у Кiровоградськiй, Миколаiвськiй, Запорiзькiй областях, мтАЩяту тАУ у Киiвськiй, Полтавськiй, Сумськiй, Чернiгiвськiй, Черкаськiй областях, кмин тАУ в Криму та Одеськiй областi.

Хмiль вирощують на Полiссi, особливо у Житомирськiй областi. Вiн на 30% використовуiться у нас у броварствi, а решта тАУ експортуiться.

Споживачами тютюну i бiльш 30 тютюнових i ферментацiйних пiдприiмств. Його посiви зосередженi у вiдомих областях. У розмiщеннi посiвiв тютюну головну роль вiдiграють грунтово-клiматичнi умови. Розрiзнюють три основних райони виробництва тютюну: Кримський, Закарпатський, Приднiстровський. Тютюн також культивуiться в Одеськiй областi.

Картоплю вирощують у всiх областях, але сконцентрована вона на Полiссi та у пiвнiчних районах Лiсостепу. Це пояснюiться рiзними грунто-клiматичними умовами. На Полiссi врожайнiсть картоплi у 2 рази вища, нiж у Пiвденному Степу. Тому виробництво товарноi картоплi маi бути зосереджено перш за все на Полiссi та у передгiртАЩi Карпат.

Овочевi культури вирощують у Лiсостепу та Степу, а також у районах мiст та промислових ареалах. На пiвднi, в Степу, у структурi овочевих культур переважають помiдори, на Полiссi та у Карпатах тАУ капуста, огiрки. На пiвднi дають багатi врожаi баклажани, перець, рання капуста.

Важливою галуззю сiльськогосподарського виробництва i садiвництво i виноградарство. Сади найбiльш поширенi у приморських зонах великих мiст, а iхнi товарнi масиви зосередженi в Криму, Вiнницькiй, Одеськiй, Харкiвськiй та Черкаськiй областях. Високоякiснi iвропейськi сорти винограду вирощують у пiвденнiй частинi Криму, Закарпаттi та iнших регiонах. Великi площi товарного винограду i в Одеськiй, Миколаiвськiй, Запорiзькiй областях.

Тваринництво щодо вартостi валовоi продукцii i найбiльшою галуззю сiльськогосподарського виробництва. Провiдне мiсце у його структурi займаi скотарство. Це галузь мтАЩясо-молочного напряму. РЗi розмiщення характеризуiться певними територiальними вiдмiнностями у рiвнi розвитку й виробничiй спецiалiзацii. У примiських зонах переважаi молочно-мтАЩясний напрям.

На Полiссi розвиваiться молочно-м'ясне i м'ясне тваринництво, у пiвденних районах переважаi мтАЩясо-молочне. Молочний напрям скотарства розвинуто лише в окремих районах, орiiнтованих на великi молокопереробнi пiдприiмства i мiста.

Поблизу великих споживачiв розташованi потужнi комплекси вiдгодiвлi та первинноi переробки великоi рогатоi худоби, свиней i птицi, виробництва молока.

У Лiсостепу, на Полiссi, у окремих районах Карпат розвиваiться скотарство мтАЩясо-молочного напряму. При цьому перевага молока у товарнiй продукцii спостерiгаiться у примiських районах великих мiст.

У валовому виробництвi молока на першому мiсцi Лiсостеп, потiм тАУ Степ, Полiсся, Карпати. У перерахунку на 100 га сiльгоспугiдь перше мiсце належить Карпатам, далi йдуть Полiсся, Лiсостеп, Степ. Збiльшення надою молока вiдбуваiться як за рахунок зростання поголiвтАЩя худоби, так i за рахунок пiдвищення продуктивностi корiв. Перше мiсце за надоями на одну фуражну корову займаi Степ, за ним йдуть Лiсостеп, Карпати, Полiсся. Проте, середнiй надiй молока на одну фуражну корову коливаiться вiд 2,2 до 3 тис. Кг на рiк, що значно менше за аналогiчнi показники економiчно розвинених держав РДвропи та Пiвнiчноi Америки. Продуктивнiсть корiв залежить вiд багатьох факторiв, але перш за все тАУ вiд якостi кормiв, органiзацii утримання стада та племiнних якостей худоби.

Наступний найважливiший напрям у структурi скотарства тАУ це виробництво яловичини. Найбiльша питома вага у територiальнiй структурi виробництва м'яса належить карпатським районам, а також територiям iнтенсивного бурякосiяння. У перерахунку на 100 га сiльськогосподарських угiдь бiльше за всiх м'яса виробляють Карпати, потiм - Полiсся, Лiсостеп, Степ. Вихiд яловичини в забiйний вазi на 100 голiв великоi рогатоi худоби найвищий показник у Карпатах i на Полiссi, менше тАУ у Лiсостепу, ще менше тАУ у Степу.

Свинарство тАУ друга за значенням галузь тваринництва у краiнi. Най поширеною породою i велика бiла, - понад 80% поголiвтАЩя. Поширенi також украiнська бiла степова, миргородська, пiвнiчнокавказька, велика чорна, естонська беконна, уельська та iншi породи. Велика бiла порода розводиться в усiх областях краiни, ii питома вага перевищуi решту. Украiнська степова бiла порода розводиться у Степу, миргородська тАУ у Полтавськiй та Хмельницькiй областях, пiвнiчнокавказька тАУ у Запорiзькiй, Херсонськiй, Луганськiй та Донецькiй областях, велика чорна тАУ у Донецькiй, Луганськiй, Чернiгiвськiй, Сумськiй областях, естонська беконна тАУ у Криму, Львiвськiй, Киiвськiй, уельська тАУ у Харкiвськiй та Днiпропетровськiй областях.

У забезпеченостi населення мтАЩясом частка свинини, особливо ii беконних сортiв, у перспективi маi зростати. Найбiльше валове виробництво свинини тАУ у Лiсостепу та Степу, а на 100 га сiльгоспугiдь тАУ попереду Карпати, потiм тАУ Лiсостеп та Полiсся. На душу населення бiльше за все свинини виробляiться у Лiсостепу, на Полiссi, а потiм iдуть Степ та Карпати. Вихiд свинини (у забiйнiй вазi) на 100 структурних голiв свиней приблизно одинакiв у всiх регiонах, але на Полiссi цей показник трохи вищий. Продуктивнiсть свинарства залежить насамперед вiд забезпеченостi кормами, що мiстять активнi речовини, збiльшення у рацiонах питомоi ваги концентрованих кормiв, вiд племiнних якостей свиней, структури стада тощо. Усi цi фактори дiють у кожному регiонi по-рiзному.

Питома вага вiвчарства у структурi товарного тваринництва невелика тАУ лише 2%; тiльки в окремих районах цей показник пiдiймаiться до 5%. Тим часом продукцiя цiii галузi маi бiльший попит як у галузях господарства, так i у населення. У нас розводять тонкорунних, напiвтонкорунних та грубововняних овець. Тонкорунна порода переважаi над iншими: вона удвоi чисельнiша за напiвтонкорунну та у десять разiв тАУ за грубововняну. В окремих ареалах розводять чорнокарпатських овець та полiпшених напiвтонкорунних баранiв. Серед тонкорунних переважають асканiйська порода та прекос, серед напiвтонкорунних тАУ цигайська порода, серед грубововняних тАУ каракульська та деякi мiсцевi карпатськi породи. РД й iншi породи: мерино-фляйш, ромни-марш, латвiйська темноголова, литовська чорноголова, Лiнкольн та iн. Вiвцi породи прекос зосередженi у Вiнницькiй, Киiвськiй, Тернопiльськiй, Чернiгiвськiй, Харкiвськiй, Житомирськiй, Сумськiй областях. Асканiйська порода тАУ у Луганськiй, Днiпропетровськiй, Миколаiвськiй, Херсонськiй, Запорiзькiй, Кiровоградськiй областях. Цигайськi породи розповсюдженi у Донецькiй, Одеськiй областях та у Криму, а вiвцi породи ромни-марш тАУ у Сумськiй, Житомирськiй, Харкiвськiй областях, латвiйську темного лову тАУ у Волинськiй та Львiвськiй, литовську чорноголову тАУ у Рiвненськiй та Чернiгiвськiй, меринофляйш тАУ у Львiвськiй, Житомирськiй, Рiвненськiй, РЖвано-Франкiвськiй, Черкаськiй, каракульськi тАУ у Полтавськiй, Одеськiй, Харкiвськiй, Хмельницькiй, карпатськi тАУ у Закарпатськiй, РЖвано-Франковськiй, Львiвськiй та Чернiвецькiй областях. У перерахунку на 100 га сiльгоспугiдь найбiльша кiлькiсть вовни та баранини виробляiться у Степу та в Карпатах. Продуктивнiсть овець за настригом вовни на одну вiвцю найвища у Степу, а за виходом баранини тАУ у Карпатах.

Птахiвництво забезпечуi потреби населення у м'ясi птицi та яйцях. Воно зосереджене у Лiсостепу та Степу. На цi зони припадаi найбiльше валове виробництво м'яса та яiць. Птахiвницькi господарства розмiщуються бiля великих мiст. Бiльше за все таких господарств - у Донецькiй, Днiпропетровськiй, Харкiвськiй, Луганськiй, Одеськiй, Львiвськiй областях та у Криму. Питома вага м'яса птицi у загальному виробництвi м'яса у Степу сягаi однiii птАЩятоi, а на Полiссi тАУ однiii десятоi. Бiльше за все яiць на одиницю земельноi площi отримуiться у зонi Карпат, а м'яса птицi тАУ у зонi Степу та Лiсостепу. Серед птицi переважають кури: кури-несучки складають 70 - 96%, а м'яснi тАУ 40 тАУ 30%. Основний прирiст м'яса птицi вiдбуваiться за рахунок бройлерiв, перш за все у степових та лiсостепових областях: Донецькiй, Киiвськiй, Луганськiй, Днiпропетровськiй та у Криму. На другому мiсцi у птахiвництвi зосталися качки. РЗх розводять у всiх зонах краiни. Виробництво качиного м'яса маi тенденцiю до зростання: собiвартiсть його значно нижче, нiж курячого. З iншоi птицi поширенi гуси та iндики, проте питома вага виробництва iхнього м'яса невелика.

Збiльшенню мтАЩясних ресурсiв та сировини для хутро обробноi промисловостi сприяi розвиток кролiвництва. Ця галузь завжди погано розвивалась у колективних господарствах i була зосереджена майже цiлком в особистих господарствах. Виробництво м'яса кролiв зосереджене у Лiсостепу та Степу. Найбiльше розвинута ця галузь у Чернiгiвськiй, Черкаськiй, Полтавськiй, Сумськiй, Миколаiвськiй, Кiровоградськiй областях.

Рибне господарство розвиваiться на основi ставкiв, водоймищ Днiпра, Пiвденного Бугу, Сiверського Дiнця, озер, лиманiв та багатьох невеликих рiчок. У нас розвиток ставкового виробництва стримуiться низкою факторiв. Серед них тАУ обмеженi воднi ресурси, слабке використання наявних ставкових ресурсiв, недостатнiй агротехнiчний та зоотехнiчний рiвень, погане утримання водосховищ. Теперiшнi виробництво товарноi риби в Украiнi не задовольняi потреб ii населення.

Бджiльництво забезпечуi збiр меду. Окрiм того, бджоли сприяють запиленню культурних рослин, що важливо для пiдвищення врожайностi. Рiвень розвитку бджiльництва визначаiться наявнiстю медоносноi рослинностi та кiлькiстю виробленого меду. Мед виробляiться переважно у Степу та Лiсостепу, де зосередженi основнi медоноснi культури: гречка, соняшник. Там же i великi масиви садiв та ягiдникiв.

У нас i гарнi можливостi для розвитку шовкiвництва. Шовкiвництво культивуiться у бiльшостi областей Украiни, розташованих у рiзних природно-економiчних зонах. Проте його розвиток не вiдповiдаi потребам краiни у сировинi для шовковоi промисловостi через погану матерiально-технiчну базу.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada