Методика вивчення творiв рiзних жанрiв

Курсова робота

Коломийський педагогiчний колледж Прикарпатського унiверситету iм.В.Стефаника

План

Ознайомлення учнiв початкових класiв з творами рiзних жанрiв с.

Методика опрацювання оповiдань с.

Особливостi роботи над казкою с.

Робота над легендою, переказом с.

Методика вивчення вiрша. Ознайомлення молодших школярiв з лiричним вiршем с.

Особливостi роботи над байкою с.

Методика опрацювання нарисiв с.

Вивчення малих фольклорних жанрiв с.

Освiтнi i виховне значення урокiв читання. Естетичне виховання на на уроках читання с.

Конспект уроку читання № 1 с.

Конспект уроку читання № 2 с.

Конспект уроку читання № 3 с.

Використана лiтература с.

Ознайомлення учнiв початкових класiв з творами рiзних жанрiв

тАЬШкола тАУ духовна колиска народу. Чим бiльше пiклування про свою колиску виявляi народ, тим блискучiше його майбутнiтАЭ, - писав В.О.Сухомлинський.

Сьогоднi, коли взято курс на вiдродження й дальший розвиток нацiональноi культури, школи, мови всiх народiв Украiни, особливоi актуальностi набуло використання традицiй народноi педагогiки, фольклору.

Великi можливостi для цього закладенi в уроках читання, i класного, й позакласного. Недаром народне прислiвтАЩя говорить: тАЬЧитання тАУ найкраще навчаннятАЭ. Читання книг вiдкриваi кожному дивовижний, багатоманiтний свiт людей i природи, всього, що нас оточуi. Найбiльшою мiрою це стосуiться дiтей. Учнi початковий класiв прилучаються до цього свiту, саме на уроках читання[1]
.

Метою читання в сучаснiй школi i формування першооснов читацькоi культури школярiв, плекання творчого, нацiонального свiдомого поколiння молодi засобами художнього слова[2]
.

Предмет сприймання у художнiй лiтературi тАУ провiдний у навчаннi й вихованнi учнiв початкових класiв. Через художнi образи дiти збагачують своi почуття, емоцii, пiзнають рiзноманiтнiсть навколишнього свiту. Одночасно вiдбуваiться iхнiй загальний мовленнiвий розвиток. Правильне опрацювання художнього твору сприяi iдностi морального, розумового, естетичного виховання учнiв i кожноi особистостi зокрема. А тому так важливо вчити дiтей сприймати твори художньоi лiтератури через активу естетичну дiяльнiсть.

Художнiй твiр i основою сучасного уроку читання, органiзацiя роботи з яким i складною справою для кожного педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класi протягом навчального року дiти ознайомлюються з творами рiзними за жанром, за обсягом, складнiстю. Це в свою чергу потребуi вiд учителя творчого пiдходу до кожного уроку читання. Але вiд того, наскiльки цiлеспрямовано вчителевi вдаiться врахувати особливостi сприймання учнями певного вiку жанру, змiсту, активiзувати емоцii, мислення, значною мiрою залежить результат опрацювання твору, позитивного впливу його на всебiчний, а особливо мовленнiвий розвиток дитини[3]
.

Враховуючи художнiй жанр, вiковi iндивiдуальнi особливостi сприймання його учнями певного вiку, вчитель маi вибрати тi види роботи над текстом, якi б допомогли зрозумiти прочитане, уявити, засвоiти предмети i явища, картини в тому порядку й повнотi, як прагнув того автор, подивитися на речi його очима, мислити його думками, переживати разом з ним, тобто дати дитинi змогу виявити власний емоцiйно-естетичний вiдгук на зображене, не захоплювати поза текстовими асоцiативними нашаруваннями, якi можуть призвести до розладу авторськоi образно-емоцiйноi структури.

Рiзноманiтна тематика текстiв у тАЬЧитанкахтАЭ подана творами рiзних жанрiв: оповiданнями, вiршами, казками, байками, нарисами, легендами, переказами, малими фольклорними формами. А тому в учнiв треба виробити умiння працювати з тестами творiв рiзних жанрiв, творчо сприймати iх, а також виховувати в молодших школярiв художнiй смак, естетичне почуття, утверджувати основи моральностi i громадянськостi, творчого ставлення до слова.

Методика опрацювання оповiдань

Вводячи в обiг термiн тАЬоповiданнятАЭ, необхiдно забезпечити його тлумачення. Зрозумiло, що його розтАЩяснення потрiбно вести з урахуванням вiку дiтей. Оповiдання тАУ це невеликий художнiй твiр. Художнiй тому, що в ньому даiться словесний малюнок подiй, повтАЩязаних з життям i дiяльнiстю людей, або словесно малюiться природа[4]
.

Словесне змалювання виявляiться у тому, що в оповiданнi читач знаходить опис зовнiшностi героя, його поведiнки. Завдяки цьому створюiться загальне уявлення про дiючу особу. Так, в оповiданнi тАЬЛiсовою стежкоютАЭ О.Донченко описуi дiвчинку Улянку такими словами:

тАЬ..На початку жовтня.. лiсовою стежкою.. iшла дiвчинка рокiв тринадцяти. На нiй була картата новенька кофтина, синя спiдниця й бiля хустинка, як терен-цвiт. РЖ ця хустинка рiзко вiдтiняла чорнi брови дiвчинки, ii засмагле обличчя й свiтлi очi. Такi свiтлi й зеленi, що в темрявi вони, мабуть, блимають, як свiтлячки. РЗi кругле нiжне пiдборiддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький нiс скидався на жовту лiсову грушку, яка вистигла проти сонця аж на верхiвцi дерева.. Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкоютАЭ.[5]

З цього опису легко зрозумiти, що йдеться про сiльську дiвчинку. Письменник дуже добре i вмiло змалював зовнiшнiй вигляд i поведiнку героiнi, використовуючи художнi засоби (епiтети, порiвняння).

У художньому творi справдi художньо змальовано картини. Навколишня природа надiляiться такими рисами, якi властивi людям. У цьому переконують приклади. У творi О.Буцень тАЬЧи i зима?тАЭ перша частина починаiться словами: тАЬБув холодний осiннiй ранок. Визирнуло сонце з-за хмари, скоса кинуло промiнцi на землю. Зазирнув один з них у нiрку до староi черепахи, розбудив iiтАЭ. Справдi, цiкаво: тАЬсонце визирнулотАЭ, тАЬпромiнь зазирнув, розбудивтАЭ. Незвично. У повсякденному життi так не говорять. Але ж так намальовано схiд сонця. У цiй незвичностi малюнку тАУ сутнiсть художнього вiдтворення природи.

Оповiдання, представленi в читанках для 2-4 класiв, умовно подiляють на двi групи: оповiдання, у яких дiють люди, та оповiдання про природу i дiяльнiсть у нiй людей. Першу з них при початковому ознайомленнi з твором варто читати самому вчителевi. Другу тАУ можна доручати учням, але не ранiше, як у 3 класi.

Цю диференцiацiю оповiдань слiд ураховувати i при введеннi у навчальний процес мовчазного читання. Твори, насиченi драматичними подiями (оповiдання про людей), краще сприймаються в голосному прочитуваннi. Оповiдання про природу, якi не мають виразного емоцiйного змiсту, припустимо давати дiтям для мовчазного первiсного читання.

Аналiз частин оповiдання доцiльно вести так, щоб самi дiти приходили до вiдповiдних опдiй. Не вiдкидають можливостi застосовувати питання, що спонукають дiтей до репродуктивноi вiдповiдi, слiд ширше застосовувати запитання, якi змушують учнiв думати, порiвнювати, зiставляти, оцiнювати, робити висновки. Не треба боятися, коли школярi по-рiзному оцiнюють дii героiв. Не рекомендуiться одразу ж виправляти неправильну характеристику персонажа. Дати йому належну оцiнку вчитель ще встигне. Куди важливiше провести з класом розмову про те, як дiти розумiють його дii, чому саме так, а не iнакше уявляiться поведiнка героя.[6]

Особливостi роботи над казкою

Казка вiдома дiтям з дошкiльних рокiв. РЗРЗ привабливiсть тАУ у сюжетностi, таiмничостi, фантастичностi. Дiти з захопленням грають у вовкiв i лисиць, з любовтАЩю готують маскараднi костюми зайцiв i пiвникiв, а на дитячих ранках з iнтересом вiдтворюють повадки улюблених казкових персонажiв. Однак це не може служити пiдставою для того, щоб вважати, що учнi розумiють специфiку казки як лiтературного жанру. Вiд них не слiд домагатися наукового визначення казки, адже дiти не усвiдомлять його змiсту, хоч, можливо, й запамтАЩятають формулювання. У початкових класах мова може йти лише про набуття загальних уявлень про казку i ii вiдмiнностей вiд iнших творiв.

Дiтям не слiд говорити, що казковi подii видуманi. Умовнiсть казки вони самi вiдчувають. Вона iм подобаiться. Вони i в класi ладнi грати в придуманих казкових героiв. РЖ це треба всiляко пiдтримувати. Текст багатьох казок пiддаiться прочитуванню в особах. Методика рекомендуi вчителевi скористатися цiiю можливiстю: учнi залучаються до дiалогу.

У процесi такоi зацiкавленоi роботи дiтей над казкою створюються сприятливi умови для розкриття перед ними особливостей цього виду народноi творчостi. Вони ще раз переконують, що казка тАУ це розповiдь про якусь незвичну подiю. В ii основi тАУ видумка, фантазiя, адже насправдi звiрi не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дiтей це не бентежить, вони цiкавляться казкою саме тому, що в нiй звiрi живуть i розмовляють зрозумiлою мовою.

Дiти усвiдомлюють, що в життi вовк i лисиця не дружать, а в казцi вони тАУ нерозлучнi друзi. Це й переконуi в тому, що казки з участю звiрiв тАУ фантастичнi. Поряд iз звiрями у казках дiють явища природи: Зима, Мороз, Сонце та iн. А це також фантастика. Дiти сприймають це захоплено.[7]
Тому досить часто вдаються до власного фантазування тАУ створення казок про звiрiв, а то й про навколишнi предмети: столи, стiльцi, книжки, зошити. Завдання вчителя тАУ всiляко заохочувати учнiв до написання казок. У меморiальному музеi у Павлишi, де працював В.О.Сухомлинський, зберiгаiться 80 томiв казок, написаних учнями. Видатний вчитель вважав, що створення казок тАУ не розвага, а засiб розумового й естетичного розвитку дiтей.

Дiти молодшого вiку свiдомо сприймають умовнiсть казки, а тому чiтко вiдрiзняють фантазiю вiд реальностi. До фантазii вони ставляться як до гри.

Отже, казкову ситуацiю вони сприймають як гру. Тому немаi потреби повторювати вiдоме iм i пiдкреслювати, що казковий персонаж видуманий. У казцi йдеться про добро i зло, про погане i гарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних i людських категорiях, а не на розвiнчаннi незвичностi казкових ситуацiй. РЖще одна обставина застерiгаi вчителя вiд загострення уваги дiтей на фантастичнiй основi казки. Це тАУ наявнiсть у читанках казок, сюжет яких мало схожий на фантастику, незвичнiсть. Наприклад, болгарська казка тАЬХто ж був працьовитий?тАЭ або ескiмоська казка тАЬМудре рiшеннятАЭ розповiдають про реальнi речi, а називаються казками. До речi, в них дiють люди. Крiм казок про звiрiв i явища природи, i й казки з участю людей. У казцi тАЬКирило КожумтАЩякатАЭ розказуiться про князя, князiвну, Кирила. Але подii, описанi в нiй казковi. Про казковiсть описаного в нiй свiдчить, хоч би те, що одним з ii персонажiв чудовисько-змiй.[8]

Важливо звернути увагу на особливостi чарiвних або героiко-фантастичних казок, iх вiдмiнностi вiд тАЬзвiриного епосутАЭ. Так, наприклад, чарiвнi казки мають складнiшу будову, вони довшi, складаються з багатьох епiзодiв, пригод, вiдзначаються особливою вигадливiстю, мають потужний фантастичний елемент.[9]

Головними позитивними персонажами цих казок часто виступають героi тАУ богатирi, добро творцi, подвиги яких мають визвольно-патрiотичний характер; вони надiленi незвичайними якостями: надприродною силою, кмiтливим розумом, чуйною вдачею (тАЬКирило КожумтАЩякатАЭ, тАЬКотигорошкотАЭ, тАЬРЖван тАУ мужичий синтАЭ).

На вiдмiну вiд казок про тварин, у чарiвних казках наявнi чудеснi перетворення: вони наповненi дивовижними речами та iстотами. Носii добра i справедливостi в цих казках виходять переможцями над будь-якими (реальними чи мiфiчними) силами (тАЬКирило КожумтАЩякатАЭ). Уважне i доброзичливе ставлення людини до природи оплачуiться сторицею i навпаки (тАЬКазка про липкутАЭ, тАЬКривенька качечкатАЭ). Працюючи над змiстом цих казок, учитель залучаi цю привабливу казкову екологiчну iстину з метою виховання школярiв у дусi бережливого ставлення до всього живого[10]
.

Пiд час ознайомлення учнiв з соцiально-побутовими казками учителю варто наголосити на вiдсутностi у змiстi дивовижних iстот, надприродних сил, чудесних перетворень, на тому, що у таких казках, порiвняно з попереднiми, значно бiльше елементiв дiйсностi, реальних життiвих подiй.

Немаi потреби усi данi одразу подавати учням початкових класiв. РЗм достатньо того, що фантастичнiсть цього жанру (чарiвнi казки) вони зрозумiють на казках про звiрiв, явища природи. Коли ж за програмою дiйде черга до вивчення казок про людей (соцiально-побутовi казки), учитель зверне увагу дiтей на те, що героями казок можуть бути й люди. Але i в цьому випадку лишаiться фантастичнiсть оповiдi. З часом вчитель назве дiтям iншi ознаки казки: казки бувають народнi й авторськi, тобто написанi одним казкарем[11]
.

На третьому роцi навчання увагу учнiв можна привернути до особливостей будови казки. Кожна казка побудована по-своiму. Однак у казках як своiрiдному жанрi i й певнi закономiрностi, за якими ведеться викдал. На них треба вказати. Навiть учнi 1 i 2 класiв легко схоплюють, що зачин казки вiдкриваiться переважно словами: тАЬЖив-бувтАЭ чи тАЬЖили-булитАЭ, тАЬЖив собiтАЭ або тАЬДавно, давно це булотАЭ. Нехай i дiти саме так починають вигаданi ними казки.

Шкiльна практика показуi, що учнi без труднощiв усвiдомлюють одну з важливих особливостей багатьох казок тАУ повторення однотипних дiй чи ситуацiй. Повторюючи iх автор казки досягаi послiдового розгортання подiй. У казцi-загадцi тАЬСтарик-роковиктАЭ В.Даля таким повторам i вираз тАЬМахнув Старик-роковиктАЭ. Таку дiю вiн зробив i раз, i два, i три, i чотири. З повтором повтАЩязана поява нових обставин або нових дiйових осiб казки.

Не всi казки ТСрунтуються саме на таких засадах розгортання подiй. Але у переважнiй iх бiльшостi повтор епiзодiв визначаi структуру казки.

Неодмiнною частиною казки i ii кiнцiвка. У нiй тАУ результат усього здiйсненого героями казки[12]
. Кiнцiвка бiльшостi народних казок, як i iх зачин, i своiрiдна: тАЬОсь i казцi кiнець, а хто слухав тАУ молодецьтАЭ, тАЬКазцi кiнець, а менi тАУ меду корецьтАЭ, тАЬРЖ стали вони жити-поживати та добра наживатитАЭ i iншi[13]
. На композицiйну частину казки доречно особливо звернути увагу дiтей. Зробити це можна по-рiзному. Один з прийомiв тАУ поставити запитання: тАЬЧим же закiнчилась казка?тАЭ.

Таким чином, у початкових класах не даiться визначення казки як жанру. У процесi читання казок дiтям розкриваiться iх своiрiднi риси: фантастичнiсть, змалювання незвичайних подiй з участю звiрiв, явищ природи i людей, специфiчний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дiй, кiнцiвка. Пiд кiнець навчання в початковiй школi учнi зможуть видiлити казку як жанр з-помiж iнших розглядуваних на уроцi читання текстiв. Для його iм вистачить знання названих особливостей. Видiлення трьох груп казок: про звiрiв, чарiвнi i побутовi тАУ не входить до програми початкових класiв. Про цю лiтературознавчу класифiкацiю казок учнi дiзнаються у старших класах.

У М.Горького i таке цiкаве спостереження: тАЬУ свiтi немаi нiчого, що не може бути повчальним, - немаi i казок, якi не утримували б у собi матерiал тАЬдидактичнийтАЭ, тАЬповчаннятАЭ. Справдi, хто б у казках не дiяв, його вчинки зрозумiлi дорослим i дiтям. У казцi тАЬЛисичка i ЖуравельтАЭ, наприклад, дiють звiр i птах. Це незвично. Зате читачевi ясно, що приймають вони одне одного нечемно. Сюжет казки спрямований на викриття неуважностi, корисливостi, егоiзму. Методика рекомендуi скористатися повчальнiстю казок.

Особливiсть казки полягаi в тому, що у казцi повчальнiсть виражена не навтАЩязливо, не прямолiнiйно. Дiтей приваблюi захоплююча фабула, яскраво намальованi образи, дотепнi характеристики. Учням запамтАЩятовуiться, наприклад, висновок болгарськоi казки тАЬХто ж був працьовитий?тАЭ тАУ тАЬОдин нiчого не робить, а другий йому допомагаiтАЭ. Неробство братiв досить влучно сформульоване. Його легко запамтАЩятають дiти як дотепний вираз.

Або ще один приклад. Ось украiнська казка тАЬНехайлотАЭ. Скiльки в нiй такого, що здатне викликати цiкавiсть у дiтей, насамперед прiзвище чоловiка тАУ Нехайло. Це ж так у народi називають недбайливих людей, ледарiв. Вони дiють за правилом: тАЬнехай потiм, а не заразтАЭ. Далi: оцiнку дiям Нехаяла даi лисиця. Знаючи його як ледаря, лисиця не тривожилась i тодi, як дiзналась, що Нехайло обiцяв сапою виполоти буртАЩян, i у випадку, коли вiн вирiшив узяти косу для знищення буртАЩяну. РЖ тiльки тодi, як вiн сказав, що пiде за сiрниками, щоб спалити буртАЩян, вона серйозно сприйняла його намiр. Не утрудняючи себе нероба спроможиться пiдпалити буртАЩян.[14]
Будучи переконаною в цьому, лисиця каже лисенятам: тАЬЦе вiн зробить!тАЭ Тому й пропонуi тiкати з виноградника. Будова казки захоплюi дiтей, адже неробство персонажа розкриваiться не людиною, а лисицею.

У казках мiститься значний освiтнiй i виховний потенцiал. Дiти щиро переживають горе, нещастя ображених. Зокрема, вони не байдуже ставляться до загибелi вiвцi, кози, собаки в казцi тАЬСамому вовка не поборотитАЭ. РЗм жаль невдачливих месникiв за смерть батька, брат, подруги. У цьому випаду слiд не розвiювати спiвчуття дiтей загиблим, а спрямовувати iх на усвiдомлення того, у чому помилка дiй тих, хто не повернувся з лiсу, де був вовк.

Не менш емоцiйно молодшi школярi сприймають текст, у якому добро бере верх над злом або знедоленi i бiднi перемагають багатих i ситих. Педагогiчна цiннiсть казок полягаi в тому, що в них перемагаi справедливiсть. Радiсть дiтей слiд всiляко пiдтримувати. Вияв радостi тАУ виховний момент. Учителевi залишаiться тiльки пiдвести своiх пiдопiчних до знаходження причин радостi. Так, сюжет казки тАЬДружнi звiрiтАЭ складний. Спочатку всiх домашнiх тварин i птахiв обтАЩiднувало спiльне горе: вони тiкали вiд холоду. Потiм iх розтАЩiднала особиста пихатiсть: кожен сподiвався, що його врятуi власний одяг тАУ бараняча шуба, гусячий пух тощо. Нарештi вони знову разом. Тепер живуть у теплiй хатi i спiльно завдали прочухана ведмедевi, вовковi й лисицi. Перемогу друзiв над зажерливими звiрами дiти сприймають схвильовано. Однак для вчителя цього недостатньо: необхiдно довести причини цiii перемоги.[15]

Аналiз казок збуджуi дiтей до формулювання оцiночних суджень. Це важливо для розвитку мислення молодших школярiв. Наприклад, до наймолодших школярiв автори читанки пiсля прочитання казки тАЬКолосоктАЭ звертаються iз запитанням: тАЬЯк назвали мишенят? Як пiвника? Чому?тАЭ У вiдповiдi дiтей маi прозвучати оцiнка характеру казкових дiйових осiб. У процесi розгляду казки тАЬЮсiке i його семеро друзiвтАЭ можна запропонувати учням запитання: тАЬЯк ви гадаiте, чи було б весело Юсiке у краiнi Недiлi, якби вiн проминув усi iншi днi? Чому?тАЭ Можна з певнiстю сказати, що в судженнi дiтей виявиться iх осудливе ставлення до нероб i прихильне тАУ до працьовитих людей.

Учнi самостiйно визначають характернi ознаки казкових персонажiв: доброту, смiливiсть, чеснiсть або боягузтво, чванливiсть, пихатiсть.

При розглядi казок правомiрно ставити запитання для узагальнень, роздумiв такого типу: Чим приваблюi вас казковий герой? Що вiдмiнного ви помiтили в дiйових особах казки? За що ми цiнуiмо iх?

Добiр казок у читанках задовольняi й iншу сторону навчального процесу початковоi школи тАУ пiзнавальну. Зокрема, бурятська народна казка тАЬСнiг i заiцьтАЭ в образах розповiдаi дiтям про те, що заiць змiнюi шерсть, пристосовуючись до умов зими i лiта. Пiзнавальний змiст маi також украiнська народна казка тАЬНайближчий родичтАЭ, яка пояснюi, чому хлiбина i родичем зерну жита.

Працюючи над казкою, не слiд випускати з поля зору вимог, якi ставляться до всiх урокiв читання: домогтися усвiдомлення змiсту тексту. Тiльки в цьому випадку можливе здiйснення освiтньоi i виховноi мети урокiв читання. [16]

Структура урокiв читання казок нiчим не вiдрiзняiться вiд будови опрацювання оповiдань. Пiсля ознайомлення з текстом казки i тлумачення (при необхiдностi) слiв i виразiв застосовуiться вибiркове читання, вiдповiдi на запитання (учнiв i вчителя), складання плану (рiзних типiв тАУ малюнкового i словесного), рiзноманiтнi форми переказування. Змiст, мета i завдання кожного з цих етапiв залежить вiд тексту казки.[17]

Головна увага маi бути зосереджена на тому, щоб дiти свiдомо розумiли текст казки, чiтко уявляли послiдовнiсть розгортання подiй i мотиви дiй персонажiв. Допомагають у цьому питання, вiдповiдi на якi пiдкажуть, чи зрозумiли дiти сюжетну канву твору i змальованих картин.

У роботi над казкою широко застосовуються прийоми iнсценiзацii й драматизацii. РЖнсценiзацiя тАУ це переробка будь-якого твору (у тому числi й казки) для сцени або кiно. У захоплюючому твореннi сценарiю учитель дiстане змогу працювати i над складанням плану, i над розвитком мовлення.

Пiд драматизацiiю розумiють передачу подiй, розказаних у прозовому чи вiршованому творi, у драматичнiй формi, тобто в особах. Для драматизацii пiдходять тексти казок тАЬДружнi звiрiтАЭ, тАЬЛисичка i ЖуравельтАЭ. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмiв героiв казок.[18]

Робота над легендою, переказом

Серед етнiчних жанрiв фольклору, в яких iдейно-художнiми засобами особливо яскраво вiдображена iсторiя нашого народу, його свiтогляд i поетична культура, значне мiсце належить легендам i переказам. РЖ тепер на Украiнi, мабуть, не знайти такого мiста чи села, де б в людськiй памтАЩятнi не зберiгалися чудовi фантастичнi iсторii про конкретних героiчних осiб, якi там дiяли. або реалiстичнi художнi оповiдання про них. З поколiння в поколiння передаються мiфологiчнi розповiдi про певнi мiсцини, рiки, озера, лiси, гори, долини та iсторичнi згадки про визначнi подii, що тут вiдбувалися.

З драматичнiстю людськоi долi повтАЩязанi у фольклорних оповiданнях поява багатьох тварин, птиць, рослин. Побутувати i досi побутують на Украiнi творчо переосмисленi народом бiблiйнi оповiдання. Усi цi оповiдi, що i правдивими, але мiстять елементи фантастики, i i легендами i переказами.[19]

Легенда тАУ народне сказання або оповiдання про якiсь подii чи життя людей, оповите казковiстю, фантастикою.[20]

Переказ тАУ це невелике усне оповiдання про визначнi iсторичнi подii та iх героiв.

Звiдси випливаi, що легенди i перекази доступнi для сприймання учнiв 3 i 4 класiв. У пiдручниках з читання пропонуються легенди i перекази про героiчне минуле нашого народу, про походження назв мiст, птахiв, рослин, а також бiблiйнi легенди. У них мiститься значний пiзнавальний i виховний потенцiал. Дiти щиро переживають горе i нещастя людей, дiзнаються про традицii украiнськоi народу, про рослинний i тваринний свiт.[21]

Легенди за змiстом подiбнi до фантастичних казок; у них також головну роль вiдiграi чарiвний, фантастичний елемент. Але сюжети легенд бiльше, нiж казковi, зорiiнтованi на достовiрнiсть зображуваного. Багато легенд ТСрунтуiться на бiблiйних сюжетах (про створення свiту, перших людей, про РЖсуса Христа, Божу Матiр, пророкiв, апостолiв, святих). Тому перед вивченням легенди дiтей треба ознайомити з тими чи iншими бiблiйними iменами, сюжетами, подiями. Наприклад, перед вивченням легенди тАЬСуд СоломонатАЭ дiтям потрiбно розповiсти, що Соломон був найрозумнiшим царем, сказати дещо про його правительство.

Значна частина сюжетiв легенд походить вiд давнiх мiфологiчних вiрувань i уявлень. Це можуть бути легенди про перетворення людини на рiзнi предмети чи тварини, про переселення душ у тварини i рослини. Це легенди про походження калини, верби, папоротi. Такi легенди легше сприймаються дiтьми, бо вони дуже схожi до казок. Дитяча уява не повинна загострюватися на розвiнчаннi фантастичностi у таких легендах. Дiти повиннi провести паралель, що, наприклад, калина така ж красива, як i молода дiвчина. За допомогою таких легенд про перевтiлення людей у рослини дiти повиннi навчитися поважати i любити красу природи. Доцiльно перед вивченням таких легенд розповiсти учням про ту чи iншу рослину.

Також уже в давньоруських лiтописах зафiксованi легенди, повтАЩязанi з iсторичним минулим нашого народу. У них вiдображена боротьба наших предкiв зi степовими кочiвниками, татаро-монгольськими ордами, подвиги козацтва та iншi моменти з iсторii визвольних змагань украiнського народу. Цi легенди i найправдоподiбнiшi. Дечим вони схожi до оповiдань. Наприклад, у легендi тАЬПанщинатАЭ розповiдаiться про конкретний перiод життя украiнського народу, про знущання, якi перенесли украiнськi селяни.

Перед вивченням iсторичних легенд i переказiв дiтей слiд ознайомити з тими чи iншими iсторичними фактами. Чимало цих творiв повтАЩязано з назвами рiзних мiсцевостей, якi можна вивчати пiсля розповiдi про цю мiсцевiсть. Такi легенди i перекази мiстять народне тлумачення iх незвичайного походження назв.

Установкою на достовiрнiсть i одно сюжетнiстю, нестiйкою, довiльною формою легенда вiдрiзняiться вiд казки, в якiй так чи iнакше пiдкреслюiться нарочитiсть, вигаданiсть зображеного. Значним фантастичним, iнодi мiфологiчним елементом легенди вiдрiзняються вiд переказiв, що характеризуються бiльшою реалiстичною, фактичною правдивiстю, позбавленi алегоризму.[22]

Структура урокiв читання легенд i переказiв така, як i казок. Учитель близько до тексту розказуi або читаi легенду (переказ). Пiсля ознайомлення з текстом i тлумаченням слiв та висловiв застосовуiться вибiркове читання, вiдповiдi на запитання, складання плану, рiзноманiтнi форми переказування. Змiст, мета й завдання кожного з цих етапiв залежить вiд тексту.

Головна увага маi бути зосереджена на тому, щоб школярi свiдомо розумiли текст легенди, чiтко уявляли послiдовнiсть розгортання подiй i мотиви поведiнки персонажiв. РЖз вiдповiдей на питання до змiсту класовод визначаi, чи опанували дiти сюжетну канву твору i змальованих картин.

Працюючи над легендою чи переказом, не слiд випускати з поля зору вимог, якi ставляться до всiх урокiв читання: домогтися усвiдомлення змiсту.

Отриманi вiдомостi з прочитаних легенд учнi зможуть використати на уроках природознавства, народознавства та iнших.

Методика вивчення вiрша. Ознайомлення молодших школярiв з лiричним вiршем

Молодшi школярi знайомляться з епiчними (сюжетними) i лiричними вiршами. Вiдмiннiсть цих типiв поетичних творiв накладаi вiдбиток на методику iх вивчення i якоюсь мiрою на органiзацiю урокiв читання.

Так, епiчним вiршам властивий сюжет, розвиток подiй. До сюжетних вiдносяться, зокрема, вiршi тАЬПомагайтАЭ П.Воронька, тАЬТоваришiтАЭ М.Пригари та iншi. Не всi вони однаковi за розмiром i ступенем складностi сюжету, адже пропонуються учням рiзник класiв, у роботi з якими враховуiться технiка читання, здатнiсть сприймати й аналiзувати прочитане. Проте читання всiх iх будуiться за однотипною схемою.

Наявнiсть розвитку подiй, в центрi яких дiють особи, епiчнi вiршi подiбнi до iнших художнiх жанрiв, таких як оповiдання, казки. Тому органiзацiя урокiв iх читання схожа на будову урокiв вивчення оповiдань i казок. Як i при розглядi прозових творiв, в опрацюваннi вiршiв пiсля вступноi бесiди i ознайомлення з текстом застосовуiться кiлькаразове повторне читання, аналiз головноi думки i художнього ii втiлення.[23]

Працювати над вiршем, не слiд забувати, що обтАЩiкт аналiзу тАУ поетичний твiр. У нього особлива форма, що зумовлюi використання специфiчних прийомiв роботи над ним. Йому притаманнi бiльша, нiж в оповiданнях, образнiсть, своiрiдна синтаксична будова речень, лаконiчне змалювання образiв. Це змушуi вчителя бути особливо пильним до пояснень окремих слiв i виразiв, тлумачення смислу речень. У вiршi П.Амбросiй тАЬМорозтАЭ не можна залишати без розтАЩяснення словосполучення тАЬсвiтанковоi поритАЭ, змiст речення тАЬХмура осiнь наступила, лист зелений пожовтилатАЭ. А вiрш П.Тичини тАЬВийшла мати з дiтьми в полетАЭ потребуi часу для ознайомлення дiтей з переносним значенням слiв у таких, наприклад, поiднаннях лексем, як тАЬлегка хмаркатАЭ, тАЬвiтри проснулисьтАЭ, тАЬтанцюi дощиктАЭ, розкриття семантики слiв тАЬголубизнатАЭ, тАЬпрозеленьтАЭ.

Як i iншi поетичнi твори, сюжетнi вiршi не позбавленi емоцiйного авторського ставлення до героя поезii чи обтАЩiкта зображення. Вiдношення автора до описуваних подiй наявна в кожному епiчному вiршi. Вони виявляiться в осудi чи схваленнi дiй героiв. На неi слiд орiiнтуватися у визначеннi провiдноi думки твору. У вiршах для учнiв молодших класiв ставлення автора до зображуваного часто висловлюiться побажаннями, рекомендацiями, адресованими всiм, хто читаi. Показовим прикладом у цьому i вiрш П.Воронька тАЬПомагайтАЭ. Схарактеризувавши дii хлопчика як такi, що заслуговують наслiдування, поет звертаiться до читача зi словами: тАЬОсь i ти часу не гай тАУ будь, як хлопчик Помагай!тАЭ

Або iнший приклад. Вiрш М.Пригари тАЬТоваришiтАЭ тАУ сюжетна розповiдь про хлопчика Андрiя, який смiливо заступився за дiвчинку, не побоявшись двох ii кривдникiв. Для його змалювання поетеса використовуi мало слiв. Проте iх достатньо, щоб читач уявив характер героя. Що ж допомагаi цьому? Прослiдкуiмо за фабулою.[24]

РЖз школи додому прямують Андрiйко i Володимир. Розмовляють. Але як? У вiршi сказано: один iз них (товаришiв) говорив, а другий бiльше слухав. Як оцiнити говорiння i мовчання: що з них добре, а що погане? Мабуть, дати iм оцiнку можна лише у випадку, якщо розглядати iх у певнiй ситуацii. Для того ж слiд подумати над тим, що говорить балакучий хлопчик. З вiрша дiти дiзнаються, про що вiв розмову Володя. Його розповiдь приваблива. Йому хочеться знайти якусь нову планету. А кому не хочеться? Як кожен iз нас, вiн мрii про таке, що багатьох захоплюi. Наприклад, податися iз Землi в путь, щоб дiзнатися, якi люди живуть на iнших планетах. Цiкаво ж! З ним погодиться кожен. А на завершення своiх мрiй вiн запевняi, що, подаючись у путь, не злякаiться. Це похвально? Так. Значить, у тому, що Володя тАУ говорун, нiчого поганого немаi.

А що ж Андрiйко? Вiн, як свiдчить текст вiрша, участi у цiй розмовi не брав. Може, вiн не мрii про таке? Можливо, вiн побоiться мандрувати на iншi планети?

Вiдповiсти на цi запитання допомагаi ситуацiя, у якiй опинилися спiвбесiдники. Потаiмну Володину розповiдь перервав крик iз парку: тАЬна стежцi двоi хлопчакiв дiвча скубли за коситАЭ. Розмова урвалася. Кожен дiяв по-своiму. Андрiйко зреагував першим, вiн тАЬстиснув кулакитАЭ. Володя ж вважаi за краще тут не стояти, бо можна тАЬвстрянути у бiйкутАЭ. Цими словами вiн розкрив себе повнiстю. Говорив одне, а дii не так, як запевняв (тАЬне злякаюсьтАЭ). У Володi, хай скаже вчитель, слова розiйшлися з дiлом. Цей вираз маi стати предметом обговорення так, щоб дiти усвiдомили критерiй поведiнки: словам маi вiдповiдати дiло.

А як же дiяв неговiркий Андрiйко? Учнi читають: тАЬВiн просто кинувся у бiй, не мовивши нi словатАЭ. Образ смiливця окреслюiться кiлькома словами. Але надто виразно. РЖстотну роль у цьому вiдiграi будова (композицiя) твору. Вона розкрита у наведеному вище аналiзi. Один хлопчик запевняв iншого у своiй смiливостi, iнший про це нiчого не говорив. А хто з них справдi смiливий, показали дii кожного з них, коли вони почули дзвiнкоголосий крик дiвчинки.

При розборi цього вiрша не слiд iгнорувати можливостi показати його поетичнi особливостi. Вiн починаiться образним малюнком зимовоi пори, коли снiжок лягаi на землю бiлим мохом (цiкаве порiвняння), коли мете й мета завiйка (не завiрюха i не хурделиця). Нiщо не передвiщаi нiякоi бiди. Хлопцi ведуть розмову, хоч вiтер бтАЩi снiгом в обличчя i сердито скубе за вуха. Аналiз образного апарата вiрша допоможе учням прийняти текст як поетичний твiр, якому притаманнi художнiсть, ритмiка викладу подiй.

На вiдмiну вiд епiчних вiршiв у лiричних поезiях немаi сюжетного розвитку. У них вiдтворено переживання поета чи почуття, властивi не тiльки авторовi твору, а й усiм людям. Авторськi переживання передаються або в змалюваннi картин природи, або в розкриттi полiтичних подiй.

У читаннях представленi вiршованi твори громадянськоi i пейзажноi лiрики.

У роботi над творами громадянськоi лiрики важливо якнайповнiше показати головну думку поезii, виявити складовi частини iдейного задуму, а також тi висновки, якi витiкають з описуваного. Як i при опрацюваннi iнших творiв, аналiз поезiй громадянського спрямування потребуi заключного слова вчителя, яке повинно стати закликом чи порадою, виразом гордостi за нашу Батькiвщину, за свободолюбивий украiнський народ.

Твори пейзажноi лiрики потребують своiрiдного пiдходу до iх вивчення. Зумовлено це тим, що вiршi такого типу невеликi за розмiром i передаються в них не подii з життя людей, а почуття, повтАЩязанi iз змалюванням явищ природи, переживань. Така поезiя сприяi емоцiйному пiзнанню дiйсностi. Звiдси стаi зрозумiлою вимога методики тАУ читанням лiричних вiршiв вводити дiтей у свiт художнiх образiв через почуття, а далi вести вiд почуттiв до думок, до висновкiв.[25]

Сучасний пiдхiд до методики опрацювання лiричного вiрша наголошуi на умовах, за яких можливе повноцiнне сприймання молодшими школярами пейзажноi лiрики[26]
:

а) активного збагачення тезауруса учнiв (тезаурус вiд грецького запас тАУ сукупнiсть понять, словник), розвитку iхньоi поетичноi спостережливостi;

б) наявностi в них настроiностi на сприймання;

в) формування поетичного слуху, асоцiативноi i творчоi уяви;

г) умiння аналiзувати образно-емоцiйний змiст твору;

ТС) давати естетичну оцiнку поезii та вiдображенiй у нiй дiйсностi;

д) активiзацii творчоi думки учнiв.

Забезпечення цих умов та знання вчителем особливостей сприймання лiрики молодшими школярами веде до формування в них неповноцiнного естетичного сприймання пейзажноi лiрики.

Розглянемо роботу над лiричним вiршем, кiнцевим результатом якоi буде не лише виразне декламування вiрша учнями, а й естетичне сприйняття.[27]

1. Спочатку вирiшуiмо конкретнi навчальнi завдання: настроiти дiтей на сприймання тексту, викликати в iхнiй свiдомостi та уявi образи i картини, близькi до тих, якi знаходяться в центрi уваги вiрша; познайомити з автором, пояснити значення слiв, без розумiння яких сприймання вiрша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, використовуiмо бесiду з опорою на власнi спостереження i досвiд дiтей, елементи розповiдi, а також музику i живопис.

2. Пiсля цього вперше читаiмо лiричний вiрш. Конкретизуiмо завдання: донести до учнiв змiст вiрша i, головне, викликати емоцiйний вiдгук на прослухане. Слiд читати так, щоб у дiтей зтАЩявився пiзнавальний i емоцiйний iнтерес до подальшоi роботи з текстом.

3. Наступна робота тАУ розмова про враження, що виникли у дiтей пiсля ознайомлення з твором, виявити рiвень iхнього сприймання. Використовуiмо бесiду на основi вражень учнiв. Наприклад: Дiти, чи сподобався вам вiрш? Чим? Що особливо сподобалось? Якi картини уявили? Як ви думаiте, з яким почуттям поет малюi цi картини?

4. Самостiйна робота учнiв iз текстом вiрша. Вона потрiбна для того, щоб школярi уважнiше вчиталися у змiст, пiдготувалися до його аналiзу. Для цього пропонуiмо прочитати твiр ще раз про себе i позначити олiвцем малозрозумiлi слова i вислови.

5. Мета аналiзу лiричного вiрша тАУ поглибити i розширити образнi уявлення, що склалися в учнiв.

Головне тАУ не зруйнувати той емоцiйний стан класу, який виник пiсля першого читання вiрша. Проводимо аналiз так, щоб поступово зростало захоплення дiтей майстернiстю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскраву картину i радiли цьому вiдкриттю. Тому використовуiмо вибiркове читання окремих рядкiв, строф, слiв. Наприклад: Як автор описуi..? З чим порiвнюi.. ? Прочитайте. За допомогою яких слiв автор малюi .. ? Звертаiмо увагу на образнi засоби мови художнього твору: епiтети, метафори, порiвняння та iнше.

Вибiркове читання супроводжуiмо бесiдою-роздумом та елементами лiнгвiстичного аналiзу тексту. Наприклад: Який настрiй у вас виник пiд час читання цих рядкiв? Якi слова допомагають автору створити такий настрiй? Чому автор порiвнюi ..? Як ви думаiте, для чого ав

Вместе с этим смотрят:

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg

Acquaintance with geometry as one of the main goals of teaching mathematics to preschool children