Банкiвська система

Введення

Грошi - один з найбiльших наших винаходiв складають найбiльш захоплюючий аспект економiчноi науки. "Грошi зачаровують людей. Через них вони мучаться, для них вони трудяться. вони придумують найбiльш митецькi способи одержати iхнiй i найбiльш митецькi способи витратити iх. Грошi - iдиний товар, якому не можна використовувати iнакше, крiм як звiльнитися вiд них. Вони не нагодують вас, не одягнуть, не дадуть притулку i не розважать до тих нiр, поки ви чи не витратите не iнвестуiте iх. Люди майже усi зроблять для грошей, i грошi майже усi зроблять для людей. Грошi - це чарiвна, повторювана, що змiнюють маски загадка"'. Грошi, крiм того, один з найбiльш важливих роздiлiв економiчноi науки. Вони представляють собою щось набагато бiльше, нiж пасивний компонент економiчноi системи, чим простий iнструмент, що сприяi роботi економiки. Правильно дiюча грошова система вливаi життiву силу в кругообiг доходiв i витрат, що уособлюi всю економiку. Добре працююча грошова система сприяi як повному використанню потужностей, так i повноi зайнятостi. РЖ навпаки, погано функцiонуюча грошова система може стати головною причиною рiзких коливань рiвня виробництва, зайнятостi i цiн в економiцi, спотворити розподiл ресурсiв.

Тут будуть розглянутi природа i функцii грошей, а також iншi основнi iнститути американськоi банкiвськоi системи. РЖснують методи, якими окремий комерцiйний банк i банкiвська система в цiлому можуть змiнити пропозицiю грошей.

Нарiжний камiнь банкiвськоi системи

Давайте тепер звернемося до пропозицii грошей. Узагалi говорячи, усе, що в принципi прийнятно як засiб обiгу, i грошi. Такi предмети, як китовий вус, щетина слонових хвостiв, круглi каменi, цвяхи, велика рогата худоба, пиво, сигарети, шматки металу, та й люди, грали в iсторii роль засобу обiгу звертання. Як ми переконаiмося, зараз зобов'язання держави, комерцiйних банкiв i iнших фiнансових заснувань використовуються в нашiй економiцi як грошi.

Паперовi грошi

Паперовi грошi, набагато бiльш значимi в кiлькiсному вiдношеннi, чим металевi, складають близько 25% грошовоi пропозицii в економiцi. Усi 200 млрд. дiл., чи бiля того, паперових грошей представленi у формi банкнот Федерального резервного банку, тобто банкнот, що були випущенi Федеральним резервним банком з дозволу конгресу. Кинувши швидкий погляд на будь-якi американськi грошi у вашому гаманцi, ви заметете лiворуч на верху лицьовоi поверхнi банкноти напис "Банкнота Федерального резервного банку" i знак Резервного банку лiворуч вiд напису в кружку.

Чековi внески i iхня еволюцiя

Збереження грошей на поточних рахунках одержало в США найбiльше поширення, оскiльки це i безпечно, i зручно. Дiйсно, вам не прийде в голову набити конверт, скажемо, 4896,47 дол. у банкнотах i монетах i кинути в поштову скриньку, щоб заплатити борг; замiсть цього попросту виписуiться чек на дану суму i посилаiться поштою. Чек повинний бути iндосируваний (пiдписаний на зворотнiй сторонi) обличчям, що одержало по ньому наявнi. Обличчя, що виписало чек, потiм одержуi його погашеним як завiрену квитанцiю, що пiдтверджуi виконання зобов'язання. Оскiльки видача чека також вимагаi передатного пiдпису, чи крадiжка втрата чековоi книжки не настiльки трагiчна, як утрата тiii ж кiлькостi готiвки. Крiм того, у багатьох випадках бiльш зручно виписувати чек, чим транспортувати i пiдраховувати великi суми наявних. У силу всiх цих причин грошi безготiвкового розрахунку стали основною формою грошей у нашiй економiцi. У доларовому вираженнi 90% всiх угод здiйснюються за допомогою чекiв.

Може показатися дивним, що поточнi рахунки i частиною грошовоi маси. Але це легко з'ясувати: чеки, що i не що iнше, як засiб передачi власностi на внески в банки й iншi фiнансовi заснування, широко використовуються як засiб звертання. Крiм того, такi внески можуть бути за вимогою негайно зверненi в паперовi i металевi грошi; чеки, виписанi на цi внески, при будь-якiм практичному використаннi замiняють грошi.

Чековi внески, безсумнiвно, i самим важливим компонентом грошовоi маси. Тому досить важливо зрозумiти, як еволюцiонуi цей спектр чекових внескiв. Таким чином, чеки, як засiб передачi боргiв банкiв i ощадних заснувань, приймаються як грошi, оскiльки банки й ощаднi заснування здатнi виконувати зобов'язання. У свою чергу, здатнiсть банкiв i ощадних заснувань виконувати своi зобов'язання засноване на тiм, що вони не дають занадто багато таких зобов'язань. Ми незабаром побачимо, що децентралiзована система часток, що прагнуть до прибутку, банкiв не гарантований у достатньому ступенi вiд випуску занадто великоi кiлькостi чекових грошей. Для цього iснуi високий рiвень централiзацii i державного контролю, що охороняi американську банкiвську i фiнансову систему вiд необачного вiдкриття поточних рахункiв.

Позички комерцiйних банкiв

Позички комерцiйних банкiв представляють короткостроковий оборотний капiтал. Вони видаються пiдприiмствам i фермерам. За рахунок таких позичок фiнансуються покупки споживачами автомобiлiв i iнших товарiв тривалого користування. Комерцiйнi банки доповнюються безлiччю бiльш спецiалiзованих фiнансових заснувань - ощадно-позичковими асоцiацiями, взаiмо-ощадними банками i кредитними союзами, - якi усi разом називаються ощадними установами. Ссуди - ощаднi асоцiацii i взаiмо-ощаднi банки розмiщають заощадження домашнiх господарств, що потiм використовуються, крiм iншого, для фiнансування житлових iпотек. Кредитнi союзи приймають внески "членiв" - звичайно групи людей, що працюють в однiй компанii, - i надають цi фонди для фiнансування купiвель на виплат.

Варто вiдзначити, що близько 20 рокiв тому тiльки комерцiйнi банки вiдкривали поточнi рахунки. Потiм у 70-х роках рiзнi ощаднi заснування установили новi види поточних рахункiв. Наприклад, ощадно-позичковi асоцiацii створили так називанi оборотнi рахунки по ощадних вкладах (NOW ассоunts).

Цi рахунки, власне кажучи, i поточними рахунками, заснованими на ощадних вкладах у позичково-ощаднi асоцiацii. Подiбним же чином кредитнi союзи установили "шейр драфт " рахунка, що являють собою поточнi рахунки, заснованi на внесках у кредитнi союзи. Оборотнi рахунки по ощадних вкладах i "шейр драфт" рахунка були новаторськими засобами, що дозволили ощадно-позичковим асоцiацiям i кредитним союзам конкурувати з комерцiйними банками в банкiвськiй справi. Оборотнi рахунки по ощадних вкладах i "шейр драфт" рахунка були дiйсно дуже привабливi для вкладникiв, оскiльки по таких рахунках дозволялося платити вiдсоток; тодi як комерцiйним банкам закон забороняв платити вiдсоток по iх чекових рахунках (безтермiновим вкладам). Щоб iх не обiйшли, комерцiйнi банки вiдповiли створенням автоматичних рахункiв трансферних послуг (АТ ассооunts). Завдяки цiй мерi банк автоматично переводив би фонди з вашого ощадного рахунка, що приносить вiдсотки, на ваш чековий чи рахунок безтермiнових вкладiв (коли буде потрiбно його поповнити). Тим самим автоматичнi рахунки трансферних послуг дозволили банкам "обiйти" юридична заборона на сплату вiдсотка по поточних рахунках. У 1980 р. Закон про дерегулюваннi депозитних заснувань i монетарний контроль санкцiонував вiдкриття поточних рахункiв усiма депозитними заснуваннями i дозволив комерцiйним банкам виплачувати вiдсотки по iндивiдуальних чекових рахунках. У 1986 р. всi обмеження процентноi ставки i вимоги визначеного мiнiмуму. У результатi цього нововведення колишня рiзниця мiж поточними рахунками (безтермiновими вкладами) комерцiйних банкiв i ощадних вкладiв ощадних заснувань практично зникла. Якщо пiвтора десятилiття назад грошi можна було визначити як "наявнi плюс безтермiновi вклади комерцiйних банкiв", то зараз визначення повинне звучати так: "Готiвка плюс усi чековi внески". Чековi внески включають не тiльки безтермiновi вклади (поточнi рахунки) у комерцiйних банках, але й оборотнi рахунки по ощадних вкладах, автоматичнi рахунки трансферних послуг i "шейр драфт" рахунка.

Готiвка i чековi внески, що належать державi (мiнiстерству фiнансiв) i Федеральним резервним банкам, комерцiйним чи банкам iншим фiнансовим заснуванням, не враховуються. Почасти це робиться для того, щоб уникнути завищення грошовоi пропозицii, а почасти тому, що грошi, що знаходяться в розпорядженнi домашнiх господарств i пiдприiмств - тобто "у звертаннi", - мають бiльше вiдношення до рiвня витрат в економiцi'.

"Майже грошi" - це визначенi високолiквiднi фiнансовi активи, такi, як безчековi ощаднi рахунки, строковi вклади i короткостроковi державнi цiннi папери, що хоча i не функцiонують безпосередньо як засiб звертання, але можуть легко i без ризику фiнансових утрат переводитися в чи готiвку чековi рахунки. Так, ви можете зажадати зняти готiвку з безчекового ощадного рахунка в комерцiйному чи банку ощадному заснуваннi.

Чи, в iншому випадку, ви можете зажадати перекладу фондiв з безчекового ощадного рахунка на поточний рахунок. Строковi вклади, як припускаi iхня назва, стають доступними вкладнику лише пiсля закiнчення термiну. Наприклад, вкладник може вилучити без сплати штрафу 90-деннi чи 6-мiсячнi внески тiльки пiсля закiнчення зазначеного термiну. Хоча строковi вклади мають явно меншу лiквiднiсть здатнiстю бути витраченими), чим безчековi ощаднi рахунки.

Кредитнi картки

Як же визначити грошi, iгноруючи кредитнi картки - Visa, MasterCard, American Express експрес i т. д? Зрештою, кредитнi картки - зручний засiб придбання покупок. Вiдповiдь полягаi в тому, що кредитнi картки насправдi не грошi, а скорiше засiб одержання короткостроковоi позички в комерцiйному чи банку iншiм фiнансовому заснуваннi, що випустило картку.

Коли ви купуiте, допустимо, коробцi касет по кредитнiй картцi, що випустив ii банк вiдшкодуi суму магазину. А потiм ви вiдшкодуiте цю суму банку. Ви будете платити щорiчний внесок за зробленi послуги, а якщо ви волiiте розплачуватися з банком на виплат, то будете вносити процентнi платежi значних розмiрiв. Пiдсумовуючи сказане, можна зробити висновок - кредитнi картки призначенi для того, щоб чи вiдстрочити вiдкласти оплату на короткий час. Ваша покупка касет насправдi не завершуiться доти, поки ви не оплатите свiй рахунок кредитних карток. Те, що кредитнi картки - а в дiйсностi i всi iншi форми кредиту - дозволяють iндивiдуумам i пiдприiмствам "заощадити" використання грошей, нiчого не значить. Кредитнi картки дають вам можливiсть мати в розпорядженнi менше готiвки i чекових внескiв для висновку угоди. РЖнакше кажучи, вони допомагають синхронiзувати витрати i доходи, зменшуючи тим самим необхiднiсть у збереженнi наявних i чекових внескiв.

Банки i iхня роль у фiнансовiй системi США

Кардинальнi змiни за останню декаду

Останнi 10 рокiв (чи бiля того) у фiнансовому секторi нашоi економiки вiдбувалися стрiмкi змiни, i справедливостi заради треба сказати, що фiнансова система дотепер знаходиться в станi змiни. Законодавство, що ранiше iснувало, задоволено строго визначало задачi i види дiяльностi, дозволенi рiзним фiнансовим заснуванням. Наприклад, комерцiйнi банки повиннi були вiдкривати поточнi рахунки i надавати позички пiдприiмствам i споживачам. Функцiя ощадно-позичкових асоцiацiй зводилася до прийому ощадних вкладiв i видачi цих заощаджень для iпотечного кредитування. Але тиск, що пiдсилився в останнi роки, конкуренцii, а також дерегулювання i нововведення, узятi в сукупностi, розширили функцii рiзних фiнансових iнститутiв i розмили традицiйнi розходження мiж ними. Ми вже показали, яким винахiдливим образом ощаднi установи включилися в банкiвськi операцii комерцiйних банкiв, володiючи при цьому перевагою сплати вiдсотка вкладникам. Комерцiйнi банки вiдповiли на це видiленням автоматичних рахункiв трансферних послуг, що дозволили iм обiйти юридична заборона на сплату вiдсотка на чековi рахунки. Банки й ощаднi заснування вторглись так само в сферу дiяльностi маклерських фiрм i страхових компанiй. У свою чергу, нефiнансовi фiрми, такi, як "Сiарс", поширили свою активнiсть на банкiвську i фiнансову область. Створювалися банкiвськi холдинги-компанii, що дозволяють керувати декiлькома формально самостiйними банками як iдиним цiлим i, таким чином, обходити юридичнi обмеження на систему банкiвських фiлiй.

Прийняття DIDMCA. як найважливiший крок у банкiвському законодавствi

Прийнятий у 1990 р. Закон про дерегулювання депозитних заснувань i монетарний контроль (DIDMCA) спробував вiдбити цi реалii шляхом чи зменшення виключення багатьох iсторично сформованих розходжень мiж комерцiйними банками i рiзними ощадними заснуваннями. Варто сказати, що DРЖDМСА - найбiльш важлива частина банкiвського законодавства, прийнята з часу "Великоi депресii" 30-х рокiв. Ми коротенько зупинимося на деяких конкретних положеннях цього документа, коли будемо розглядати рiзнi компоненти Федеральноi резервноi системи. Для цiлей дiйсного аналiзу особливо важливо, що DIDMCA дозволив усiм депозитним заснуванням вiдкривати поточнi рахунки. Але, надаючи ощадним заснуванням таку можливiсть, DIDMCA разом з тим наклав на них такi обмеження по створенню чекових внескiв, якi застосовувалися до комерцiйних банок. З огляду на цi вступнi зауваження, давайте звернемося до аналiзу загальноi схеми нашоi фiнансовоi системи.

Централiзацiя i регулювання в банкiвськiй системi

Незважаючи на сучасну тенденцiю дерегулювання фiнансовоi системи, ступiнь централiзацii i державного контролю залишаiться значноi. Централiзацiя i регулювання мають iсторичнi коренi. Американська iсторiя в борошнах довела, що централiзацiя i суспiльний контроль, подобаються вони чи нi, служать обов'язковими передумовами ефективностi банкiвськоi системи. Приблизно до початку ХХ в. конгрес початкiв в усi бiльшому ступенi усвiдомлювати це. Децентралiзацiя банкiвськоi справи через рiзнорiднiсть паперових грошей, поганого грошового регулювання i грошовоi пропозицii, що не вiдповiдаi нестаткам економiки, незручна i вносить безладдя.

Надлишок грошей може ускладнити небезпечнi iнфляцiйнi проблеми; недолiк грошей може загальмувати рiст економiки, перешкоджаючи виробництву й обмiну 6лаг i послуг. Сполученi Штати i дуже багато закордонних краiн на гiркому досвiдi переконалися, що децентралiзацiя, нерегульована банкiвська система навряд чи здатнi забезпечити пропозицiю грошей, найбiльшою мiрою сприятливе добробуту економiки в цiлому.

Небувала панiка 1907 р. стала останньою краплею, що переповнила чашу терпiння конгресу. Для вивчення грошових i банкiвських проблем i вироблення напрямку дii конгресу була утворена Нацiональна комiсiя з грошей.

Рада управляючих i ФРС

Стрижнем нашоi грошовоi i банкiвськоi системи i Рад керуючих Федеральноi резервноi системи. Сiм членiв Ради призначаються президентом зi схвалення конгресу. РЗм установлюються тривалi термiни повноважень 14 рокiв, але разом з тим кожнi два роки замiняiться один член Ради. Це робиться для того, щоб дати можливiсть Радi дiяти послiдовно, мати компетентних членiв, бути незалежними i користатися автономiiю. Призначення, а не обрання складу Ради маi на метi вiдокремити кредитно-грошову полiтику вiд полiтики партiй.

Рада керуючих вiдповiдаi за загальний посiбник i контроль за роботою грошовоi i банкiвськоi системи краiни. Широко визнано, що голова Ради - самий впливовий керiвник центрального банку у свiтi. Ефективнiсть заходiв Ради, що повиннi вiдповiдати суспiльним iнтересам i сприяти загальному економiчному добробуту, досягаiться за допомогою определенн0й технiки керування грошовою пропозицiiю.

У формуваннi основ банкiвськоi полiтики Радi керуючих допомагають два важливих органи. Один - Комiтет вiдкритого ринку, що складаi iз семи членiв Ради i п'яти президентiв федеральних резервних банкiв, визначаi полiтику Федеральноi резервноi системи в областi закупiвель i продажу державних облiгацiй на вiдкритому ринку. Цi операцii являють собою найбiльш важливий спосiб впливу керiвних кредитно-грошових заснувань на пропозицiю грошей. РЖншоi - Федеральна консультативна рада складаiться з 12 видних керiвникiв комерцiйних банкiв, що обираються щорiчно по одному вiд кожного з 12 федеральних резервних банкiв. Перiодично Рад проводить зустрiчi з Радою керуючих i висловлюi своi розумiння про банкiвську полiтику. Однак Рада, як говорить сама його назва, чисто консультативний орган, вона не маi повноважень для формування полiтики.

Полiтична незалежнiсть ФРС

Важливо ще раз пiдкреслити, що Федеральна резервна система власне кажучи своiму незалежна органiзацiя. Вона не може бути скасована чи визнана недоцiльноi по примсi президента: конгрес теж не може змiнити ii роль i функцii.

Тривалi термiни повноважень членiв Ради мають на метi захистити й iзолювати iх вiд полiтичного тиску.

Незалежнiсть Федеральноi резервноi системи продовжуi бути причиною споровши. Прихильники не залежностi думають, що Федеральна резервна система повинна бути обгороджена вiд полiтичного тиску, оскiльки на неi покладена складна i переважно технiчна задача ефективного керування пропозицiiю грошей. Вони затверджують, що конгресу й органам виконавчоi влади полiтично вигiдно призивати до фiскальноi полiтики, що розширюiться, (зниження податкiв i витрати на дотацii приносять голосу виборцiв), а крiм того, для захисту вiд викликаноi нею iнфляцii необхiдно мати незалежний кредитно-грошовий орган.

Супротивники незалежноi Федеральноi резервноi системи вважають, що наявнiсть могутнього заснування, члени якого не пiдкоряються безпосередньо волi народу, абсолютно недемократично. Вони затверджують, що коли незабаром вiдповiдальнiсть 3а економiчний добробут нацii в кiнцевому рахунку лягаi на державнi органи законодавчоi i виконавчоi влади, те цi органи повиннi мати в руках усi полiтичнi iнструменти, за допомогою яких можна впливати на економiку. Чому конгрес i адмiнiстрацiя повиннi вiдповiдати за наслiдки полiтики, що вони не контролюють цiлком? Критики приводять приклади проведення Федеральною резервною системою кредитно-грошових заходiв, що йшли врозрiз з цiлями фiскальноi полiтики.

Банки

Дванадцять федеральних резервних банкiв. Дванадцять федеральних резервних банкiв мають три головнi вiдмiтнi риси. Вони i (1) центральними банками, (2) квазiгромадськими банками i (3) банками банкiрiв.

Центральнi банки

Бiльшiсть краiн мають один центральний банк, наприклад Англiйський банк у чи Великобританii Бундсебанк у Захiднiй Нiмеччинi. У Сполучених Штатах iх 12. Почасти це вiдбиваi нашi географiчнi масштаби, економiчна розмаiтiсть i наявнiсть великого числа комерцiйних банкiв. Крiм того, це - результат полiтичного компромiсу мiж прихильниками централiзацii i захисниками децентралiзацii. Через центральнi банки здiйснюються основнi полiтичнi директиви Ради керуючих. Найважливiший з них - Федеральний резервний банк мiста Нью-Йорка. З розвитком сучасних засобiв повiдомлення i транспорту географiчна необхiднiсть у системi регiональних банкiв, безсумнiвно, зменшилася.

Квазiгромадськi банки

Дванадцять федеральних резервних банкiв i квазiгромадськими банками. Вони вiдбивають зацiкавлений симбiоз приватноi власностi i суспiльного контролю. Федеральнi резервнi банки знаходяться у власностi комерцiйних банкiв - учасникiв вiдповiдного округу. Для вступу у Федеральну резервну систему комерцiйнi банки зобов'язанi придбати частку участi в акцiонерному капiталi Федерального резервного банку свого району. Але принципи полiтики, що проводиться федеральними резервними банками, установлюються державним органом - Радою керуючих. Центральнi банки американськоi капiталiстичноi економiки знаходяться в приватнiй власностi, але керуються державою. Власники не контролюють нi склад посiбника, нi полiтику центральних банкiв.

Той факт, що федеральнi резервнi банки i, власне кажучи, суспiльними заснуваннями, украй важливий для розумiння iхньоi дiяльностi Випливаi, зокрема, пiдкреслити, що на вiдмiну вiд приватних пiдприiмств федеральнi резервнi банки не керуються прагненням до прибутку. Центральнi банки випливають полiтицi, що, з погляду Ради керуючих, полiпшуi стан економiки в цiлому. Отже, дiяльнiсть федеральних резервних банкiв входить у суперечнiсть iз прагненням до прибутку. До того ж федеральнi резервнi банки мають справа не з людьми, а з державою i комерцiйними банками.

Банки банкiрiв

Федеральнi резервнi банки роблять для депозитних заснувань, власне кажучи, тi ж саме, що депозитнi заснування роблять для людей. Саме тому федеральнi резервнi банки називають "банками банкiрiв". Подiбно тому як банки й ощаднi заснування приймають внески людей i надають iм позички, центральнi банки приймають внески банкiв i ощадних заснувань i надають позички iм. Але у федеральних резервних банкiв i i третя функцiя, що не виконують банки й ощаднi заснування: функцiя випуску готiвки. Конгрес уповноважив федеральнi резервнi банки пускати в звертання банкноти федерального резервного банку, що утворять пропозицiю паперових грошей в економiцi.

Комерцiйнi банки

Роль "робочих коней" американськоi фiнансовоi системи грають 13 753 ii комерцiйних банку. Приблизно 2/3 з них i банками штатiв, тобто приватними банками, що дiють вiдповiдно до чартеру штату. РЖнша третина одержуi чартери вiд федерального уряду, тобто i нацiональними банками. До прийняття DIDMCA це розходження було досить важливим, оскiльки закон ставив за обов'язок нацiональнi банки входити у Федеральну резервну систему, тодi як банки штатiв самi вирiшували, приiднуватися до неi чи немаi.

У 1970-х роках число членiв федеральноi резервноi системи досить рiзко скоротилося. До кiнця 1970-х рокiв у неi входило менш 40% комерцiйних банкiв. Головна причина такого скорочення полягала в тому, що вхiднi у федеральну резервну систему комерцiйнi банки були зобов'язанi тримати у федеральних резервних банках внески, чи "резерви", по яких не сплачуiться вiдсоток.

Високi процентнi ставки 1970-х рокiв значно пiдвищили змiннi витрати (неодержаний доход у видi вiдсотка) членiв. Через цього багато банкiв вийшли з Федеральноi резервноi системи, у результатi чого ii здатнiсть керувати банкiвською системою i грошовою пропозицiiю ослабнула. DIDMCA вiдреагував на цю проблему вимогою унiфiкацii резервiв усiх комерцiйних банкiв (як нацiональних, так i банкiв штатiв) i iнших депозитних заснувань, поза залежнiстю вiд того, чи i вони офiцiйними членами Федеральноi резервноi чи системи немаi. Закон також дозволив усiм депозитним заснуванням користатися позиками Федеральноi резервноi системи i ii послуг при клiрингових розрахунках.

У 1980-i роки але мерi вступу в силу цих юридичних змiн розходження, що ранiше iснували, мiж вхiдними у Федеральну резервну систему комерцiйними банками, комерцiйними банками-аутсайдерами i рiзними ощадними заснуваннями поступово стиралися.

Комерцiйнi банки й ощаднi заснування виконують двi основнi функцii. По-перше, вони зберiгають грошовi внески пiдприiмств i домашнiх господарств. По-друге, вони надають людям позички i тим самим збiльшують пропозицiю грошей в економiцi.

Ринок фiнансових ресурсiв в Украiнi

Задачi банкiвськоi системи на сьогоднi

У перехiдний перiод (вiд твердоi адмiнiстративноi системи керування економiкою до ринкового господарства) банкiвська система повинна вирiшувати не тiльки своi "внутрiшнi" проблеми, але i сприяти реформуванню економiки в цiлому.

По-перше, вона повинна забезпечувати економiчно виправдане (у коротко- i довгостроковому планах) розподiл фiнансових ресурсiв, стимулювати, а не придушувати конкурентнi вiдносини, приватизацiю, перебудову, цiноутворення i цiнових пропорцiй.

По-друге, банкiвський сектор повинний пiдтримувати в досить стабiльному станi грошово-кредитну систему, у тому числi створюючи перешкоду безконтрольному нарощуванню дефiциту бюджету i розкручуванню гiперiнфляцiйних процесiв. Одне з необхiдних (але iнодi i недостатнiх) умов для цього - незалежнiсть Нацiонального банку у взаiминах з Урядом.

По-третi, банки повиннi створювати умови для вiдкриття економiки, забезпечуючи обслуговування мiжнародного руху товарiв, прямих i "портфельних" iнвестицiй, робочоi сили, сприяти переходу до конвертованостi нацiональноi валюти.

По-четверте, банкiрство, вiдповiдно до призначення, повинне не тiльки забезпечувати фiнансову дисциплiну, але й учити клiiнтуру (населення, пiдприiмства, держава) вважати грошi, що в результатi приводить до умiння економiчно мислити, розвиваючи заповзятливiсть у суб'iктiв нацiональноi економiки.

Передумови життiвого функцiонування банкiвськоi системи

Загальновiдомо, що, у вiдмiнностi вiд товаровиробничого сектора економiки, грошово-кредитна сфера i бiльш мобiльноi по своiй природi. Витрати i час на створення нового продукту в нiй значно менше, нiж, наприклад, у промисловостi, де вирiшальну роль грають якiсть i структура основного капiталу, складностi в змiнi технологiй, сформованi корпоративнi зв'язки. У цьому бачиться один з аргументiв на користь випереджального темпiв реформування кредитно-фiнансовоi системи, банкiвського сектора i, як наслiдок, використання його в якостi "локомотива" трансформування економiки. Розширення пропозицii послуг клiiнтурi (як пiдприiмствам, так i населенню) з боку фiнансових iнститутiв повинне сприяти формуванню грошового ринку i ринку капiталiв, полегшенню приватизацii, оптимiзацii системи розподiлу i використання ресурсiв, змiнi цiнових пропорцiй в економiцi.

Очевидно, що бiльш динамiчний i спрямований хiд реформ у грошово-кредитнiй сферi дозволяв би всiй економiцi переборювати перехiдний перiод менш болiсно. РЖнфляцiйнi наслiдки дефiциту бюджету, утриманське вiдношення державних пiдприiмств до кредитних ресурсiв могли б бути менш драматичними, якби заздалегiдь, до лiбералiзацii цiн, здiйснився перехiд взаiмин мiж Нацiональним банком i Урядом на якiсно новi початки - оформлення кредитiв Уряду цiнними паперами, проведення бiльш визначеноi структурноi полiтики.

Стiйкiсть грошовоi системи залежить вiд загальних умов макроекономiчноi рiвноваги мiж нагромадженням i iнвестицiйним попитом i вiд механiзму переливу капiталiв, що забезпечують цiлiснiсть господарськоi системи. Крiм того, падiння купiвельноi спроможностi грошей зв'язано з виникнень в економiцi стiйких монополiстичних зв'язкiв. Таким чином, iнфляцiя маi насамперед, не грошовий, а вiдтворюваний, фiнансово-вiдтворюваний i виробничий характер. Тому боротьба з нею повинна здiйснюватися шляхом загального оздоровлення економiки, практичного створення нового економiчного середовища.

Тiсний взаiмозв'язок банкiвського капiталу з промисловим

РЖнша проблема - невиправдано тiсна прив'язка банкiвського капiталу до промислового. Близько 4/5 статутних фондiв дiючих комерцiйних банкiв сформовано на засоби держпiдприiмств. Прагнення останнiх створити "кишеньковi" банки цiлком зрозумiло. РЖнтереси засновникiв складаються не тiльки в одержаннi доходу на вкладений капiтал, але й у намiрах пiдвищити якiсть i оперативнiсть у банкiвському обслуговуваннi самих засновникiв. Не можна не враховувати те, що iнших "вiльних засобiв", а тому i джерел формування статутного капiталу для знову створюваних банкiв у державнiй економiцi просто не iснуi. Але подiбного роду "участь" держпiдприiмств не рiдко приводить до втрати банками самостiйностi, зацiкавленостi в роботi з незалежною клiiнтурою. Система "особливих" вiдносин iз клiiнтом-засновником, природно, не сприяi сумлiнноi органiзацii банкiвськоi практики, дозволяi використовувати преференцiйований доступ до ресурсiв банку.

Негативна суспiльна думка про дiяльнiсть комерцiйних банкiв i причини цього

Повiльний розвиток конкурентного середовища в банкiвському секторi, одне з причин якого i повiльнi темпи приватизацii в економiцi в цiлому, привело до девальвацii самого поняття "комерцiйний банк", оскiльки безлiч органiзацiй, що носять таку назву, фактично не впровадили на належному рiвнi депозитний, позичково-депозитнi i платiжнi операцii, iгнорують такi норми банкiвськоi справи, як довiра, знання клiiнта й iншi принципи менеджменту i маркетингу.

Одним з аспектiв ефективноi дiяльностi банкiв став рiст iхнього престижу серед пiдприiмств, органiв влади i населення. Останнiм часом пiдсилилися негативнi оцiнки комерцiйних банкiв з боку керiвникiв пiдприiмства через високi цiни кредитiв, недолiку ресурсiв, затримки платежiв, поганого обслуговування клiiнтури i, на жаль, варто визнати, що ця критика в багатьох випадках небезпiдставна.

Керiвники багатьох пiдприiмств дорiкають банки в тiм, що вони не вкладають своi ресурси у виробництв, а переважно кредитують посередницькi, торгово-посередницькi операцii. Така позицiя банкiв визначаiться, насамперед, iнфляцiйними процесами i високим ризиком. Разом з тим потрiбно сказати, що переважна бiльшiсть банкiв все-таки в тiй чи iншiй формi зв'язано з виробництвом промисловоi i сiльськогосподарськоi продукцii. Але всiм банкiрам треба зрозумiти, що успiх реформ i вихiд iз кризи залежать вiд стану економiки. Тому кредитування виробництва повинне бути прiоритетним напрямком iхньоi дiяльностi.

У той же час необхiдно грамотно роз'ясняти госпорганам, що в умовах високоi iнфляцii i рiвня вiдсотка, установлюваного Нацiональним банком, кредит не може бути дешевим. Але комерцiйнi банки не повиннi захоплюватися великою маржею i брати великi комiсiйнi за послуги, хоча цi питання i регулюються попитом. В усьому повинна бути справедливiсть i мiра. Ми створюiмо нову нацiональну банкiвську систему i тому зобов'язанi закласти в ii фундамент здоровi i цивiлiзованi принципи.

Мiри Нацбанку по перебудовi платiжноi системи

Головною проблемою банкiвськоi системи Украiни найближчим часом залишаiться подолання галопуючоi iнфляцii i стабiлiзацiя нацiональноi грошовоi одиницi - купоно-карбованця. Очевидно, що в таких умовах винятково монетарними факторами перебороти iнфляцiю неможливо, тобто стабiлiзацiя грошовоi системи неможлива без стабiлiзацii економiки, а останнi залежить вiд стабiльноi нацiональноi валюти. У цьому складаiться складнiсть проведення майбутньоi грошовоi (гривневоi) реформи.

Макроекономiчна ситуацiя в народному господарствi Украiни, що склалася наприкiнцi 1993 р., може бути охарактеризована, як гiпер-стагфляцiя, коли значне падiння виробництва сполучаiться з iнфляцiiю, середньомiсячнi темпи якоi в 1993 р. складали 42%. У той же час Нацiональний банк проводить полiтику на стримування грошовоi маси, рiст якоi в середньому за мiсяць на той же перiод складав 27%. Деяке полiпшення ситуацii спостерiгалося в листопаду 1993 р., коли факт вiдсутностi кредитноi емiсii був найбiльш вагомим, що стало реальним кроком у планi оздоровлення ситуацii в економiцi Украiни.

Нацiональний банк Украiни вживаi невiдкладних заходiв по перебудовi платiжноi системи, якi можна роздiлити на технологiчнi (впровадження електронних платежiв), iнституцiйнi (створення регiональних клiрингових розрахункових центрiв), органiзацiйно-економiчнi (сертифiкацiя комерцiйних банкiв, що пiдвищить iхню вiдповiдальнiсть за органiзацiю розрахункiв, включаючи дисциплiну платежiв, а також буде сприяти створенню конкурентного середовища). При цьому Уряд зi своii сторони повинне забезпечити заходу для максимального прискорення розмежування фiнансiв пiдприiмств i держави, упровадити реальний механiзм банкрутства, прискорити процес акцiонування господарських одиниць, що знаходяться у власностi держави. Нiж повiльнiше будуть упроваджуватися цi процеси, тим довше нам прийдеться звертатися до екстраординарних мiр - взаiмозалiкам з iхнiм кредитно-емiсiйним пiдкрiпленням.

Упровадження цивiлiзованих платiжних засобiв в Украiнi - вексель

Одним зi значних проектiв, покликаних перебороти частина проблем в областi внутрiшнiх розрахункiв, i впровадження Нацiональним банком Украiни новоi системи мiжбанкiвських розрахункiв в Украiнi з використанням електронних платежiв. Основним iнструментом новоi системи мiжбанкiвських розрахункiв i створення мережi розрахункових палат, що будуть здiйснювати регiональнi i мiжрегiональнi розрахунки. На сьогоднi ця система апробована у Волинськоi, Житомирськоi, Закарпатськоi, Львiвськоi, Полтавськоi, Одеськоi, Сумський, Тернопiльськоi, Харкiвськоi, Чернiгiвський областях i в Севастополевi. Вона продемонструвала прискорення розрахунку в кiлька разiв, тобто день у день. Цiiю системою користаються до 80% банкiв. Центральна розрахункова палата працюi в двох режимах - з документальним пiдтвердженням (внутрiшньомiськi розрахунки) i без документального пiдтвердження (мiжмiськi розрахунки) з використанням електронноi пошти.

З 1 сiчня 1994 р. здiйснився перехiд до такого механiзму облiку, вiдповiдно до якого сальдо на кореспондентських рахунках повинне збiгатися як по облiку на кореспондентських рахунках повинне збiгатися як по облiку Нацiонального банку Украiни, так i самих банкiв з точнiстю до карбованця. Це стало можливим при переходi на систему мiжбанкiвських електронних розрахункiв, при якiй момент платежу i його оплата здiйснюiться майже одночасно. Тобто зникаi умови, згiдно яким банки могли користатися розбiжнiстю в облiках собi на користь, що квалiфiкувалося одним з iстотних джерел iнфляцii. Ми наближаiмося до умов роботи цивiлiзованих банкiв, для яких стан коррахунку, загальна сума на ньому - ця та i тiльки та сума, у межах якоi вони можуть працювати.

З метою удосконалювання функцiонування новоi системи мiжбанкiвських розрахункiв упроваджуються сучаснi мiжнароднi технологii i стандарти, що повиннi привести до поступового входження банкiвськоi системи Украiни у свiтову банкiвську систему. Комерцiйнi банки Украiни, наприклад, одержали можливiсть користатися однiii iз самих розповсюджених у свiтi системою електронних платежiв SWIFT.

Реформа розрахунково-платiжноi системи неможлива без впровадження в Украiнi цивiлiзованих платiжних засобiв. У свiтовiй практицi основним представником таких засобiв i вексель. Застосування векселiв у господарському оборотi Украiни необхiдно для удосконалення грошово-кредитного механiзму i пiдвищення його ефективностi, тому що вони i важелями, здатними впливати на змiцнення i стабiлiзацiю грошово-кредитноi системи, платiжноi дисциплiни, прискорення звертання оборотних коштiв i полiпшення лiквiдностi комерцiйних банкiв. Роль векселя в торгово-економiчному оборотi маi велике значення, оскiльки вiн - найбiльш гарантований засiб вимоги оплати i перекладу грошей з однiii мiсцевостi в iншу.

Вексель застосовуiться в передбачених господарськими договорами випадках, а також як засiб впливу постачальника на порушника платiжноi дисциплiни. Вексель дозволяi в обумовлений iз продавцем термiн одержувати платежi й оформляти взаiмнi зобов'язання мiж пiдприiмствами. Важливою його перевагою i можливiсть одержання до настання термiну платежу акцепту платника за мiсцем його перебування чи, якщо це надiйний клiiнт, i акцепту банку. Гарантiя платежу за векселем може бути забезпечена чи цiлком частково в частину вексельноi суми через аваль, що також може даватися банком. Оскiльки авалiст вiдповiдаi також, як i той, за кого вiн дав аваль, це i ще однiiю гарантiiю платежу.

Усi перерахованi переваги векселя вказують на необхiднiсть найшвидшого впровадження в господарський оборот i розгортання в банках операцiй з векселями, оскiльки вони мають значно кращi iнвестицiйнi якостi в порiвняннi, наприклад, з депозитними сертифiкатами (а тим бiльше з депозитами) завдяки бiльш високiй лiквiдностi i можливостi використання як засiб платежу. У даних умовах найбiльш привабливими будуть короткостроковi операцii з векселями. Необхiднiсть векселiв виникаi при тимчасовому надлишку вiльних фiнансових засобiв.

Важливим протиiнфляцiйним засобом може стати дисконтна полiтика держави, а саме сукупнiсть заходiв, за допомогою яких Нацiональний банк регулюi облiковий вiдсоток, а через нього - вексельний курс, розмiр процентних ставок по видаваних комерцiйними банками

Вместе с этим смотрят:

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg

Acquaintance with geometry as one of the main goals of teaching mathematics to preschool children