Здоровий спосiб життя
Реферат на тему:
Здоровий спосiб життя
План
1. Вступ.
2. Поняття про здоровий спосiб життя.
3. Рацiональне харчування.
4. Норми i режими харчування.
5. Вiдмова вiд шкiдливих звичок.
6. Оптимальний руховий режим.
7. Режим працi i вiдпочинку.
8. Антропогеннi змiни.
Вступ.
Тiльки дуже втомлена вiд життя, скривджена долею людина може вiдмовитися вiд можливостi прожити 100 i бiльш рокiв, залишаючись при цьому здоровою i енергiйною. Однак така можливiсть надаiться деяким. РЖ справа тут не стiльки в генетичнiй схильностi, скiльки в бажаннi людини стати довгожителем.
Фахiвцi стверджують, що резерви людського органiзму використовуються людьми слабко, i тривалiсть життя вже сьогоднi може бути iстотно збiльшена. Цифри називаються рiзнi: 120, 150, 400 i бiльш рокiв, аж до необмеженого довголiття. Напевно багато хто чув про людину по iменi Поль Брег. Вiн був ентузiастом i пропагандистом здорового способу життя. Брег трагiчно загинув, катаючи на дошцi по океанiчних хвилях, у вiцi 95 рокiв. До самоi смертi вiн був абсолютно здоровий. Вiдзначимо, що ентузiастам здорового способу життя в минулому були не доступнi багато сучасних засобiв, що збiльшують тривалiсть життя. Тому люди, що живуть наприкiнцi 20-го столiття, а тим бiльше тi, котрi будуть жити в 21-ом, зможуть домогтися набагато бiльших успiхiв.
Наступнi цифри показують, як рiвень розвитку науки впливаi на тривалiсть життя. У 1975 р. у Бiрмi середня тривалiсть життя дорiвнювало 51 року. У цей же час у Швецii 76 рокiв. У 1896 р. у Росii люди в середньому жили 32 роки, у 1926 р. - 45, а в 1971 р. уже близько 70. Мислячiй людинi очевидно, що завдяки дуже iнтенсивним дослiдженням, що ведуться в багатьох краiнах свiту, процес збiльшення тривалостi життя буде продовжуватися, поки не вiдбудеться остаточна перемога над старiнням.
Сучасна геронтологiя, наука, яка вивчаi проблеми довголiття, розташувала зараз поруч засобiв, що збiльшують тривалiсть життя лабораторних теплокровних тварин на 60% i бiльше. Однак важливо вiдзначити, що якщо якийсь засiб продовжив життя мишки на 10% (женьшень), то ефект для людини вiд цього засобу, швидше за все, виявиться скромнiше (може на 5-7%), тому що людський органiзм вже i так повнiше органiзму мишi використовуi своi резервнi можливостi. Крiм того, якщо ми припустимо, що використання всiх можливих лiкарських препаратiв продовжить наше життя на 25 рокiв, i особлива дiiта на 20 рокiв, то начебто не можна розраховувати на загальне збiльшення тривалостi життя в 45 рокiв (можливо на 30-40).
Отже, до дiйсного часу вiдомi всi чи, принаймнi, бiльшiсть причин, якi ведуть наш органiзм до руйнування i смертi. У теорii ученi вже сьогоднi знають, що необхiдно робити, щоб жити необмежено довго. РЖ незабаром, по iсторичних мiрках, теорiя дасть своi практичнi плоди!
1. Поняття про здоровий спосiб життя
Здоров'я людини бiльш нiж на 50%, вiдповiдно до рiзних джерел залежить вiд його способу життя. Д. У. Нiстрян пише: тАЬЯк вважають деякi дослiдники, здоров'я людини на 60 % залежить вiд його способу життя, на
20 % - вiд навколишнього середовища i лише на 8 % - вiд медицинитАЭ. За даними ВООЗ, здоров'я людини на 50-55 % визначаiться умовами i способом життя, на 25 % - екологiчними умовами, на 15-20 % воно обумовлено генетичними факторами i лише на 10-15 % - дiяльнiстю системи охорони здоров'я .
РЖснують рiзнi пiдходи до визначення поняття тАЬспосiб життятАЭ.
Так, ряд авторiв думають, що спосiб життя - це бiосоцiальна категорiя, що визначаi тип життiдiяльностi в духовнiй i матерiальнiй сферах життя людини. Згiдно Ю. П. Лiсiцину, тАЬспосiб життя - визначений, iсторично обумовлений тип, вид життiдiяльностi, визначений спосiб дiяльностi в матерiальнiй i нематерiальнiй (духовнiй) сферах життiдiяльностi людейтАЭ. У даному випадку спосiб життя розумiiться як категорiя, що вiдображуi найбiльш загальнi i типовi способи матерiальноi i духовноi життiдiяльностi людей, узятих у iдностi з природними i соцiальними умовами.
В iншому пiдходi поняття спосiб життя розглядаiться як iнтегральний спосiб буття iндивiду в зовнiшньому i внутрiшньому свiтi , як тАЬсистема взаiмин людини iз самим собою i факторами зовнiшнього середовищатАЭ, де система взаiмин людини iз самим собою являi собою найскладнiший комплекс дiй i переживань, наявнiсть корисних звичок, що змiцнюють природний ресурс здоров'я, вiдсутнiсть шкiдливих, що руйнують його.
Бiльшiсть захiдних дослiдникiв визначають спосiб життя, як тАЬшироку категорiю, що включаi iндивiдуальнi форми поведiнки, активнiсть i реалiзацiю своiх можливостей у працi, повсякденному життi i культурних звичаях, властивих тому чи iншому соцiально-економiчному укладутАЭ.
А. М. РЖзуткiн i Г. Ц. Царегородцев структуру способу життя представляють у видi наступних елементiв: тАЬ1) передосвiтня дiяльнiсть, спрямована на змiну природи, суспiльства i саму людину; 2) способи задоволення матерiальних i духовних потреб; 3) форми участi людей у суспiльно-полiтичнiй дiяльностi й у керуваннi державою; 4) пiзнавальна дiяльнiсть на рiвнi теоретичного, емпiричного i цiнносно-орiiнтованного знання; 5) комунiкативна дiяльнiсть, що включаi спiлкування мiж людьми в суспiльствi i його пiдсистемах (народ, клас, родина й iн.); 6) медико-педагогiчна дiяльнiсть, спрямована на фiзичний i духовний розвиток людинитАЭ. Ю. П. Лiсiцин, Н. В. Напiвнiна, Е. Н. Савельiва й iн. пропонують такi складовi частини (аспекти) способу життя, як виробнича, суспiльно-полiтична, медична активнiсть. РЖншi автори в поняття спосiб життя включають трудову дiяльнiсть людини, соцiальну, психоiнтелектуальну, рухову активнiсть, спiлкування i побутовi взаiмини, звички, режим, ритм, темп життя, особливостi роботи, вiдпочинку i спiлкування.
Ю. П. Лiсiцин, опираючись на класифiкацii способу життя И.В. Лад-Бестужев-лади й iншi вiтчизнянi соцiологи i фiлософи, видiляi в способi життя чотири категорii: тАЬ.. економiчну - тАЭрiвень життятАЭ, соцiологiчну - тАЬякiсть життятАЭ, соцiально-психологiчну - тАЬстиль життятАЭ i соцiально-економiчну - тАЬуклад життятАЭ. Рiвень життя чи рiвень добробуту характеризуi розмiр, а також структуру матерiальних i духовних потреб, у такий спосiб кiлькiсну, що пiддаiться вимiру сторiн, умов життя. Пiд укладом життя розумiiться порядок громадського життя, побуту, культури, у рамках якого вiдбуваiться життiдiяльнiсть людей. Стиль життя вiдноситься до iндивiдуальних особливостей поведiнки як одного з проявiв життiдiяльностi. Якiсть же життя i оцiнкою якiсноi сторони умов життя; це - показник рiвня комфорту, задоволенiсть роботою, спiлкуванням i т.п. Згiдно Ю. П. Лiсiцину, здоров'я людини багато в чому залежить вiд стилю й укладу життя.
Здавна, ще до виникнення професiйноi медицини, люди помiчали вплив на здоров'я характеру працi, звичок, звичаiв, а також вiрувань, думок, переживань. Вiдомi медики рiзних краiн звертали увагу на особливостi працi i побуту своiх пацiiнтiв, погоджуючи з цим виникнення недуг.
Якщо звернутися до iсторичного аспекту зародження уявлень про здоровий спосiб життя, то уперше вони починають формуватися на Сходi. Вже в Стародавнiй РЖндii 6 столiть до н.е. у Ведах сформульованi основнi принципи поведiнки здорового способу життя. Один з них тАУ досягнення стiйкоi рiвноваги психiки. Першою i неодмiнною умовою досягнення цiii рiвноваги була повна внутрiшня воля, вiдсутнiсть твердоi залежностi людини вiд фiзичних i психологiчних факторiв навколишнього середовища. РЖншим шляхом, що веде до установлення внутрiшньоi рiвноваги, вважався шлях серця, шлях любовi. Пiд любов'ю, що даi волю, у бхакти-йоге розумiлася не любов до окремоi людини, до групи людей, а любов до усього живого в цьому свiтi як до вищого вираження сутностi буття. Третiй шлях досягнення внутрiшньоi волi тАУ шлях розуму, розуму - пропонувався джана-йогою, що стверджуi, що жодний з йог не повинен вiдмовлятися вiд знання, тому що воно пiдвищуi життiву стiйкiсть.
У схiднiй фiлософii завжди ставився акцент на iдностi психiчного i тiлесного в людинi. Так, китайськi мислителi вважали, що дисгармонiя органiзму виникаi в результатi психiчноi дисгармонii. Вони видiляли п'ять хворобливих настроiв: гнiв i запальнiсть, тАЬзатьмаренiстьтАЭ переживаннями, заклопотанiсть i зневiра, сум i смуток, страх i тривожнiсть. Схильнiсть до таких настроiв, - вважали вони, - порушуi i паралiзуi енергiю як окремих органiв, так i всього органiзму в цiлому, скорочуючи людинi життя. Радiсть же додаi гармонiчну еластичнiсть енергопотокам органiзму i продовжуi життя.
У тибетськiй медицинi у вiдомому трактатi тАЬчжуд-шитАЭ неуцтво вважалося загальною причиною усiх хвороб. Неуцтво породжуi хворий спосiб життя, вiчну незадоволенiсть, приводить до тяжких, песимiстичних переживань, пагубним пристрастям, несправедливому гнiву, несхвальностi до людей. Помiрнiсть в усьому, природна природнiсть i подолання неуцтва - основнi складовi здорового способу життя, що визначаi фiзичне i психiчне благополуччя людини.
Схiдна фiлософiя заснована на розумiннi людини як цiлого, нерозривно пов'язаного з безпосереднiм оточенням, природою, космосом i орiiнтована на пiдтримку здоров'я, виявлення величезних можливостей людини протистояти недугам.
Уявлення про здоровий спосiб життя зустрiчаiться й в античнiй фiлософii. Мислителi античного перiоду намагаються видiлити в даному явищi специфiчнi елементи. Так, наприклад, Гiппократ у трактатi тАЬПро здоровий спосiб життятАЭ розглядаi даний феномен як деяку гармонiю, до якоi варто прагнути шляхом дотримання цiлого ряду профiлактичних заходiв. Вiн акцентуi увагу в основному на фiзичному здоров'i людини. Демокрит у бiльшiй мiрi описуi духовне здоров'я, що представляi собою тАЬблагий стан духутАЭ, при якому душа перебуваi в спокоi i рiвновазi, не хвилючись нiякими пристрастями, страхами й iншими переживаннями.
В античному свiтi iснують своi традицii ведення здорового способу життя. Наявнiсть гарного здоров'я було основним критерiiм для забезпечення iнтелектуального розвитку пiдростаючого поколiння. Так, юнаки, фiзично погано розвитi, не мали право на вище утворення. У Древнiй Грецii культ тiла зводиться в рамки державних законiв, маючи на увазi систему фiзичного виховання.
У цей перiод з'являються першi концепцii здорового способу життя: тАЬпiзнай самого себетАЭ, тАЬпiклуйся про самого себетАЭ. Вiдповiдно до останньоi концепцii в кожноi людини повинен бути визначений образ дiй, здiйснюваний стосовно самого себе i включаючи турботу про самого себе, змiну, перетворення себе. Особливiсть античного перiоду полягаi в тому, що на перший план виходить фiзичний компонент здорового способу життя, вiдтискуючи духовний на другий план. У схiднiй же фiлософii чiтко прослiджуiться нерозривний зв'язок мiж духовним i фiзичним станом людини. Здоров'я тут розглядаiться як тАЬнеобхiдна ступiнь досконалостi i вища цiннiстьтАЭ. Положення схiдноi медицини базуються на вiдношеннi до людини як особистостi. Воно виражаiться у формах ведення дiалогу мiж лiкарем i пацiiнтом у тих ракурсах, у яких вiн бачить самого себе, тому що нiхто, крiм самоi людини не може змiнити його спосiб життя, звички, вiдношення до життя i хвороби. Такий пiдхiд заснований на тому, що багато хвороб мають функцiональну природу i iхнi симптоми i сигналами серйозних емоцiйних i соцiальних проблем. Але в будь-якому випадку людина виступаi активним учасником збереження i придбання здоров'я. Тому на пiдставах схiдноi медицини особливо пiдкреслюiться, що проблему здоров'я не можна вирiшити тiльки зробленими технiчними засобами дiагностики i лiкування. До неi варто пiдходити з облiком iндивiдуального вiдношення до здоров'я, що включаi усвiдомлення себе i власного способу життя. Цей аспект багато в чому втрачений у сучаснiй медицинi, що розглядаi хворобу як порушення благополуччя тiлесного стану людини, наявнiсть специфiчних, локальних вiдхилень в органах i тканинах, а пацiiнта - як пасивну особистiсть, що одержуi визначенi розпорядження, у виробленнi яких вiн не приймав участi.
У захiднiй i росiйськiй науцi проблему здорового способу життя торкалися такi лiкарi i мислителi як Ф. Бэкон, Б. Спiноза, Х. Де Руа, Ж. Ламетри, П. Ж Ж. Кабанiс, М. Ломоносов, А. Радищев.
20 сторiччя багато чого дало людству: електрику, телебачення, сучасний транспорт. Але разом з тим, кiнець сторiччя характеризуiться глибокою неузгодженiстю природних, соцiальних i духовних основ людини i середовища його життiдiяльностi. Вiдбулися iстотнi змiни у свiдомостi людини: якщо ранiше вiн був одночасно i виробником, i споживачем рiзних благ, то в даний час цi функцii роздiлилися, що вiдбилося i на вiдношеннi нашого сучасника до свого здоров'я. За старих часiв людина, тАЬспоживаючитАЭ своi здоров'я у важкiй фiзичнiй працi й у боротьбi iз силами природи, добре усвiдомлювала, що вона сама повинна подбати про його вiдновлення. Тепер же людям здаiться, що здоров'я так само постiйне, як електро- i водопостачання, що воно буде завжди. И.И.Брехман вiдзначаi: тАЬСамi по собi досягнення науково-технiчноi революцii не скоротять вiдставання адаптацiйних можливостей людини вiд змiн природного i соцiально-виробничого середовища його iснування. Чим бiльшими будуть автоматизацiя виробництва i кондицiонування середовища iснування, тим менш тренованими виявляться захиснi сили органiзму. Породивши своiю виробничою дiяльнiстю екологiчну проблему, стурбований збереженням природи в планетарному масштабi, людина забуваi, що вона частина природи, i своi зусилля направляi головним чином на збереження i полiпшення навколишнього середовищатАЭ. Таким чином, перед людством стоiть задача не займатися утопiчними планами огородження людини вiд усiх можливих патогенних впливiв, а забезпечити його здоров'я в реально iснуючих умовах.
Для збереження i вiдновлення здоров'я недостатньо пасивного чекання, коли природа органiзму, ранiше чи пiзнiше зробить свою справу. Людинi самiй необхiдно робити визначену роботу в даному напрямку. Але, на жаль, бiльшостi людей цiннiсть здоров'я усвiдомлюiться тiльки тодi, коли виникаi серйозна погроза для здоров'я, воно в значнiй мiрi втрачено, унаслiдок чого виникаi мотивацiя вилiкувати хворобу, повернути здоров'я. А вiд позитивноi мотивацii до удосконалювання здоров'я в здорових людей явно недостатньо.
И. И. Брехман видiляi двi можливi причини цього: людина не усвiдомлюi свого здоров'я, не знаi величини його резервiв i турботу про нього вiдкладаi на потiм, до виходу на пенсiю чи на випадок хвороби . Разом з тим, здорова людина може i повинна орiiнтуватися у своiму способi життя, на позитивний досвiд старшого поколiння i на негативний - хворих людей. Однак, такий пiдхiд дii далеко не на всiх i з недостатньою силою. Дуже багато людей таким чином i поведiнкою не те, що сприяють здоров'ю, а руйнують його.
Ю. П. Лiсiцин вiдзначаi, що здоровий спосiб життя - це не просто все те, що благотворно впливаi на здоров'я людей. У даному випадку мова йдеться про всi компоненти рiзних видiв дiяльностi, спрямованих на охорону i полiпшення здоров'я. Автор вказуi на те, що поняття здорового способу життя не зводиться до окремих форм медико-соцiальноi активностi (викорiнюванню шкiдливих звичок, проходженню гiгiiнiчним нормам i правилам, санiтарнiй освiтi, звертанню чи за лiкуванням, порадою в медичнi установи, дотриманню режиму працi, вiдпочинку, харчування i багато iншим, хоча усi вони вiдбивають тi чи iншi сторони здорового способу життя. тАЬЗдоровий .. спосiб життя - це насамперед дiяльнiсть, активнiсть особистостi, групи людей, суспiльства, що використовують матерiальнi i духовнi умови i можливостi в iнтересах здоров'я, гармонiйного фiзичного i духовного розвитку людинитАЭ. Ю. П. Лiсiциним i И. В. Напiвнiною видiляються також ряд критерiiв, критерii здорового способу життя, до числа яких вiдносяться, наприклад, гармонiчне сполучення бiологiчного i соцiального в людинi, гiгiiнiчне обТСрунтування форм поведiнки, неспецифiчнi й активнi способи адаптацii органiзму i психiки людини до несприятливих умов природи i соцiального середовища. Б. Н. Чумакiв вiдзначаi, що здоровий спосiб життя включаi типовi форми i способи повсякденноi життiдiяльностi людей, що змiцнюють i удосконалюють резервнi можливостi органiзму. У той же час, поняття здорового способу життя набагато ширше, нiж режим працi i вiдпочинку, систему харчування, рiзнi що гартують i розвивають вправи; у нього також входить система вiдносин до себе, до iншого людинi, до життя в цiлому, а також свiдомiсть буття, життiвi цiлi i цiнностi.
У практичнiй дiяльностi при визначеннi iндивiдуальних критерiiв i мети здорового способу життя iснують два альтернативних пiдходи. Задачею традицiйного пiдходу i досягнення всiма однаковоi поведiнки, що вважаiться правильною: вiдмовлення вiд палiння i вживання алкоголю, пiдвищення руховоi активностi, обмеження споживання iжею, насиченою жирами i повареною сiллю, збереження маси тiла в границях, що рекомендуються. Ефективнiсть пропаганди здорового способу життя i масового змiцнення здоров'я оцiнюiться по числу осiб, що дотримують рекомендованоi поведiнки. Але, як показуi практика, захворюванiсть неминуче виявляiться рiзною при однаковiй поведiнцi людей з рiзними гено- i фенотипом. Явний недолiк такого пiдходу в тому, що вiн може призвести до рiвнозначноi поведiнки людей, але не до рiвностi кiнцевого здоров'я.
РЖнший пiдхiд маi зовсiм iншi орiiнтири, i в якостi здорового розглядаiться такий стиль поведiнки, що приводить людину до бажаноi тривалостi i необхiдноi якостi життя. З огляду на те, що всi люди рiзнi, iм потрiбно протягом життя поводитися по-рiзному. И. А. Гундаров i В. А. Палесский констатують: тАЬЗдоровий спосiб життя в принципi не може i не повинен бути iдентичним. Будь-яку поведiнку варто оцiнювати як здорову, якщо вона веде до досягнення бажаного оздоровчого результатутАЭ. При такому пiдходi критерiiм ефективностi формування здорового способу життя виступаi не поведiнка, а реальне збiльшення кiлькостi здоров'я. Отже, якщо здоров'я людини не полiпшуiться, незважаючи на, здавалося б, розумне, культурне, суспiльно корисну поведiнку, вона не може розглядатися як здорова. Для оцiнки кiлькостi здоров'я в цьому пiдходi розроблена методика, що даi людинi можливiсть з урахуванням iндексу здоров'я i його положень по шкалi здоров'я самому приймати рiшення, яку поведiнку вважати здоровою. Отже, у рамках цього пiдходу здоровий спосiб життя визначаiться, виходячи з iндивiдуальних критерiiв, особистого вибору найбiльш кращих мiр оздоровлення i контролю за iхньою ефективнiстю. Отже, для особистостей з великою кiлькiстю здоров'я будь-який спосiб життя, що i для них звичайним, буде цiлком здоровим.
У валеопсихологii, т.с. психологii здоров'я, що розвиваiться на стику валеологii i психологii, передбачаiться цiлеспрямована послiдовна робота з повернення людини до самоi себе, освоiнню людиною свого тiла, душi, духу, розуму, розвитку "внутрiшнього спостерiгача" (умiння чути, бачити, почувати себе). Щоб зрозумiти i прийняти себе необхiдно "доторкнутися", звернути увагу на свiй внутрiшнiй свiт.
Пiзнаючи себе, прислухати до себе, ми вже стаiмо на шлях утвору здоров'я. Для цього необхiдно усвiдомлення особистоi вiдповiдальностi за життя i зокрема, за здоров'я. Тисячорiччями чоловiк вiддавав своi тiло в руки лiкарiв, i поступово воно перестало бути предметом його особистоi турботи. Людина перестала вiдповiдати за сили i здоров'я свого тiла i душi. У результатi цього тАЬдуша людини тАФ тьматАЭ. РЖ iдиний шлях звiльнення свiдомостi вiд iлюзiй i нав'язаних схем життя - це наш власний досвiд.
Кожнiй людинi необхiдно повiрити в те, що вона маi всi можливостi для посилення власного життiвого потенцiалу, пiдвищення стiйкостi до рiзних хвороботворних, стресогенних факторiв. Як пише В. И. Белов, маючи у видi насамперед фiзичне здоров'я, можна тАЬдосягти суперздоров'я i довголiття незалежно вiд того, у якiй би стадii хвороби, передхворобi людина не знаходиласятАЭ. Автор також надаi методи i способи пiдвищення рiвня психiчного здоров'я в розпорядження кожного готового стати творцем власного здоров'я. Дж. Рейнуотер, пiдкреслюючи вiдповiдальнiсть людини за власне здоров'я i великi можливостi кожного у формуваннi останнього, вказуi: тАЬТе, яке здоров'я маi кожний з нас, багато в чому залежить вiд нашоi поведiнки в минулому - вiд того, як ми дихали i рухалися, як ми харчувалися, якi вiддавали перевагу думкам i вiдносинам. Сьогоднi, зараз ми визначаiмо наше здоров'я в майбутньому. Ми самi за нього вiдповiдаiмо!тАЭ. Людинi варто переорiiнтуватися з лiкування хвороб, тобто "виривання бур'янiв", на турботу про своi здоров'я; зрозумiти, що причина нездоров'я насамперед не в поганому харчуваннi, некомфортному життi, забрудненому середовищi iснування, вiдсутностi належноi медичноi допомоги, а в байдужостi людини до самоi себе, у звiльненнi завдяки цивiлiзацii людини вiд зусиль над собою, наслiдком чого стало руйнування захисних сил органiзму. Таким чином, пiдвищення рiвня здоров'я зв'язано не з розвитком медицини, а зi свiдомою, розумною роботою самоi людини по вiдновленню i розвитку життiвих ресурсiв, по перетворенню здорового способу життя у фундаментальну складову образу Я. Для удосконалювання i формування здоров'я важливо вчитися бути здоровим, творчо пiдходити до власному здоров'я, сформувати потребу, умiння i рiшучiсть дiяти здоров'ю своiми руками за рахунок своiх внутрiшнiх резервiв, а не чужих зусиль i зовнiшнiх умов. тАЬПрирода обдарувала людину зробленими системами життiзабезпечення i керування, що представляють собою чiтко налагодженi механiзми, що здiйснюють регуляцiю дiяльностi рiзних органiв, тканин i клiток на рiзних рiвнях у тiснiй взаiмодii центральноi нервовоi й ендокринноi систем. Функцiонування органiзму за принципом саморегулюючоi системи з урахуванням стану зовнiшнього i внутрiшнього середовища даi можливiсть здiйснювати поступове тренування, а також навчання i виховання рiзних органiв i систем з метою збiльшення його резервних можливостейтАЭ. Як вiдзначаi Э. Чарлтон, колись вважалося, що iнформацii про наслiдки для здоров'я визначеного стилю поведiнки буде досить для формування вiдповiдного вiдношення до нього i змiни в бажану сторону. Вiн пiдкреслюi, що даний пiдхiд не враховував багатьох соцiальних i психологiчних факторiв, що беруть участь в ухваленнi рiшення, а також наявностi навичок ухвалення рiшення. Автор бачить можливiсть змiни способу життя i вiдносини до свого здоров'я в демонстрацii безпосереднiх наслiдкiв небажаноi поведiнки. Як вiдзначають ряд авторiв, у формуваннi здорового способу життя i збереженнi здоров'я iндивiда велике значення маi творчiсть, що пронизуi всi життiвi процеси i благотворно впливаючи на них. Так, Ф. В. Василюк стверджуi, що лише цiнноснi творчостi мають здатнiсть перетворювати потенцiйнi руйнiвнi подii в крапки духовного росту i збiльшення здоров'я. В. А. Лищук же думаi, що розвиток духовного свiту людини, його творчих здiбностей сприяють змiнi способу життя, збереженню i збiльшенню здоров'я.
Отже, здоров'я багато в чому залежить вiд способу життя, однак, говорячи про здоровий спосiб життя, у першу чергу мають на увазi вiдсутнiсть шкiдливих звичок. Це, звичайно, необхiдне, але зовсiм не достатня умова. Головне в здоровому способi життя тАФ це активний створення здоров'я, включаючи всi його компоненти. Таким чином, поняття здорового способу життя набагато ширше, нiж вiдсутнiсть шкiдливих звичок, режиму працi i вiдпочинку, системою харчування, рiзнi що гартують i розвивають вправи; у нього також входить система вiдносин до себе, до iншого людинi, до життя в цiлому, а також свiдомiсть буття, життiвi цiлi i цiнностi i т.д. Отже, для стврення здоров'я необхiдно як розширення уявлень про здоров'я i хвороби, так i умiле використання всього спектра факторiв, що впливають на рiзнi складовi здоров'я (фiзичну, психiчну, соцiальну i духовну), оволодiння оздоровчими, загальзмiцнювальними, природодоцiльними методами i технологiями, формування установки на здоровий спосiб життя.
Виходячи з вищевикладеного, можна вкласти, що поняття здорового способу життя i багатогранним i поки недостатньо розробленим. Разом з тим на рiвнi повсякденноi свiдомостi уявлення про здоровий спосiб життя iснують багато сторiч. Дослiдженню сучасних соцiальних уявлень про здоровий спосiб життя присвячена дана робота. Але колись хотiлося б ненадовго зупинитися на самому поняттi тАЬсоцiальнi уявленнятАЭ i iсторii iхнього вивчення.
2. Рацiональне харчування.
Кiлька слiв про харчування. До нашого подиву, зовсiм деякi з ветеранiв зв'язують своi довголiття з характером харчування. тАЬПростатАЭ iжа, тАЬяк у всiхтАЭ, на iхню думку, особливоi ролi в збереженнi здоров'я не граi. Смiiмо завiрити, що це не так. Природна iжа, до того ж дуже рiзноманiтна, що включаi широкий набiр молочних продуктiв, овочевих блюд, свiжих ягiд, безумовно, пiдтримуi здоров'я. Помiтимо, що в пiвнiчнiй кухнi не було смажених блюд, усi продукти вживалися у свiжому, вiдвареному чи тушкованому виглядi, i тому легко засвоювалася органiзмом. Звернiть увагу i на ту обставину, що в селах iли не наспiх, а повiльно, не кваплячись, i, як правило, чотири рази на день, у той самий час. Режим харчування, рiзноманiтнiсть його, чергування тАЬпiсноiтАЭ i тАЬскоромноiтАЭ iжi i фiзична праця, що забезпечуi активну витрату енергii тАФ усе це складовi того здорового способу життя, що у даний час наполегливо пропогандуi наука.
Насамперед нам необхiдно осмислити той факт, що з погляду збiльшення тривалостi Життя, саме особлива система харчування здатна дати найбiльший ефект (порiвнятися по ефективностi може лише застосування лiкарських препаратiв). А значить харчуванню варто придiлити особливу увагу!
Якщо органiзм починаi вiдчувати недолiк калорiй, а також бiлка, то вiн включаi пристосувальну реакцiю, що полягаi в чи уповiльненнi пiдвищення економiчностi обмiнних процесiв. При уповiльненому обмiнi задовольнити потребу в калорiях i бiлку легше. При цьому, чим повiльнiше, тим економiчнiше обмiн, тим довше живе органiзм.
Висновок: чим менше калорiй i бiлка в iжi, тим довше життя! Треба розумiти, скороченню бiлка в iжi, i ii калорiйностi i межа. Дослiдження на тваринах пiд керiвництвом В. Фролькиса показали, що обмеження калорiйностi споживаноi iжi на 20-60 % викликаi продовжувальний ефект. РЗжа при цьому повинна бути якiсною, повноцiнною (вiтамiни, мiкроелементи). Переклад молодих мишей на годiвлю через день збiльшував тривалiсть життя на 17%. Переклад бiльш старших у вiцi 12 мiсяцiв приводив до збiльшення термiнiв тривалостi життя на 30%. Збiльшення тривалостi життя спостерiгалося i при перекладi на дiiту "лiтнiх" мишей. Був виявлений зв'язок мiж вiком переходу тварин на дiiту i тривалiстю життя. Так, зниження споживання iжi в сосунковому перiодi в експериментi на мишах приводило до зниження смертностi на 71%, пiсля досягнення статевоi зрiлостi - на 85%. Дуже важливо пiдкреслити, що i якась оптимальна величина обмеження дiiти. Спочатку в мiру зниження калорiйностi iжi термiни тривалостi життя прогресивно наростають, а потiм це не приводило до подальшого росту i навiть збiльшувало смертнiсть.
Певне обмеження бiлку в iжi, також призводить до ефекту, що пролонгуi. Так, у пацюкiв, при вмiстi в рацiонi: 51, 30, 23, i 8% бiлка максимальна тривалiсть життя буде дорiвнюти, вiдповiдно: 810, 847, 1072, i 1251 дням.
Дуже важливо: Зменшення калорiйностi i бiлка в iжi (крiм уповiльнення обмiнних процесiв) даi ще ряд чудових ефектiв! Обмежена дiiта володii могутньою профiлактичною дiiю, вiдсуваi термiни початку вiковоi патологii - порушень функцii серця, атеросклерозу, дiабету, ниркових захворювань, ушкодження кiстковоi тканини. Так, пухлини спостерiгалися в 60% контрольних тварин, а в дослiдах на тваринах того ж вiку тiльки в 10 %. Захворювання серця в старих пацюкiв виявлялися в 92% випадкiв, а у тварин "на дiiтi" того ж вiку тiльки в 26%. Зменшення рацiону сприятливо впливало на систему iмунiтету i на виникнення так званих iмунодефiцитних захворювань. Однак слiд помiтити, що калорiйно недостатня дiiта лише вiдсуваi виникнення захворювань, але не рятуi вiд уже виниклих.
Звернiть увагу, що калорiйно обмежена дiiта впливаi не тiльки на тривалiсть життя тварин, але i на iхнiй загальний стан, на всi рiвнi обмiну речовин. Це не просто розтягнутий в часi звичайний розвиток, а нова траiкторiя всього життiвого циклу. В.Н. Нiкiтiним було показано, що при обмеженiй дiiтi росте вироблення одних гормонiв i падаi - iнших. Досвiдченi тварини вiдрiзнялися по здатностi спаровуватися, що зберiгалося в них до 33-36 мiсяцiв, у порiвняннi з 20-28 мiсяцями в контрольних пацюкiв. В.Н. Нiкiтiн думаi, що механiзм дii дiiти на органiзм зв'язаний з розвитком "м'якого стресу", в умовах якого по iншому протiкають багато життiвих процесiв. Обмежена дiiта - це один з найбiльш ефективних способiв впливу на темп розвитку старiння!
Як вiдзначалося, старiння - це комплексний процес. Виходить, для боротьби з передчасним старiнням необхiдно починати i комплекс мiр. Саме такою системнiстю дii i вiдрiзняiться обмежена дiiта. У мозку в людини i вiддiл, який називаiться гiпоталамусом. Саме в ньому розташованi центри апетиту i насичення, пов'язанi з усiiю нервовою системою i залозами внутрiшньоi секрецii. Почуття голоду - важливий стимул для всiii перебудови дiяльностi внутрiшнього середовища органiзму. В умовах обмеженого надходження енергетичного i пластичного матерiалу включаються пристосувальнi механiзми спрямованi на зменшення витрат органiзму, використання бiльш економiчних шляхiв забезпечення функцiй, знижуiться розпад бiлка, сповiльнюiться обмiн речовин, падаi температура тiла. Весь цей комплекс зрушень i збiльшуi тривалiсть життя тварин i людини!
Крiм пiдвищення економiчностi обмiнних процесiв, за допомогою спецiальноi дiiти можна домогтися ряду iнших корисних ефектiв, здатних продовжити життя! Найважливiшим компонентом харчування, за допомогою якого можна збiльшити тривалiсть життя, i клiтковина. Клiтковина - це достатньо тверда речовина, з якого складаеться оболочка ростущих клiток. В чому ж ii цiннiсть? У нас у кишечнику буваi багато рiзних шкiдливих речовин. Вони можуть попасти туди з iжею чи виникати в процесi травлення. Крiм того, наш жовчний мiхур викидаi в кишечник вiдповiдну кiлькiсть жовчi, яка сама по собi мiстить холестерин. Клiтковина володii властивiстю, якби вбирати в себе шкiдливi речовини. Поскiльки сама клiтковина не переварюеться и виводится з органiзму, то разом з собою вона виводить i значну частину шкiдливих вiдходiв. В iншому випадку, цi вiдходи всасувались б в кров i отруювали органiзм. Клiтковина, таким чином, виступаi своерiдним двiрником нашого кишечнику. Також клiтковина стимулюi травлення.
Отже, пiдвищенний вмiст рослинних продуктiв в iжi сприяi виведенню ядiв i холестерину з кишечнику! Токсини найменьш розрушають органiзм, а низький вмiст холестерину протистоiть виникненню атеросклiрозу!
Наукою встановлено, що на рослиннiй iжi (овочi, фрукти, ягоди i т.д.) в кишечнику розмножуються кориснi бактерii, в тому числi i тi, що виробляють вiтамiни. РЗжа ж тваринного походження (мясо, яйця, риба i т.д.) даi початок процесу гноiння. По-першi, це отруюi органiзм. По-друге, що надзвичайно важливо, пригнiчуе iмунiтет. А iмунна система не тiльки знищуi все чужерiдне (раковi клiтки у тому числi), але й стимулюi все корисне в органiзмi! Без сильного здорового iмунiтету жити долго неможливо. Отже, чим бiльше тваринних продуктiв Ви поiдаете, тим бiльше скорочуете собi життя! Встановлено також, що рослинна iжа робить нашу кров бiльш лужною, а тваринна - кислiшою. РЖ знов, саме лужна (рослинна) дiiта сприяi довголiттю. Менi приходилося чути, що у людей i тварин, що харчуються тiльки рослинною iжею, раковi пухлини практично не розвиваются. Можливо перебiльшення, але експерименти на тваринах показали, що при обмеженiй дiiтi кiлькiсть пухлин рiзко (в 6 раз) скорочуеться.
Пiсля попадання в органiзм живильнi речовини шляхом окислення розпадаються на простiшi. Саме в такому простому виглядi вони з легкiстю виводяться з органiзму. Проте твариннi продукти дуже "важкi" для окислення, i тому утворюють безлiч неокислених з'iднань, iнакше шлакiв. Шлаки засмiчують органiзм i порушують обмiннi процеси. Рослинна iжа майже не даi шлакiв.
Вiд тваринних продуктiв утворюiться багато вiльних радикалiв (див. Лiкарськi препарати), вiд рослинних значно менше. Помiтьте також, що бiльшiсть тваринних продуктiв (м'ясо, риба, сир, сир, яйця) мiстять велику кiлькiсть бiлку, що некорисний.
Отже, переважно рослинна дiiта допоможе Вам: знизити рiвень холестерину i захистити вiд атеросклерозу, уникнути дii на органiзм токсинiв, пiдвищити iмунiтет, зменшити утворення шлакiв i вiльних радикалiв, знизити вмiст в iжi бiлка i зробити кров бiльш лужною. Все це значно пiдвищуi вашi шанси на довголiття.
РЖ останнi. Твариннi жири шкiдливi. Вони, крiм всього iншого, нашаровуються на стiнки судин i дають початок атеросклерозу. Зовсiм iнше жири рослиннi! За рахунок олеiновоi кислоти, що мiститься в них, рослиннi жири розчиняють вiдкладення з жирiв тварин. Таким чином, уникати вживання рослинних жирiв не слiд.
Про воду. Щоб довше жити необхiдно пити багато рiдини, зрозумiло чисту. Вода, в достатнiй кiлькостi допомагаi пiдтримувати в порядку обмiннi процеси i сприяi вимиванню з органiзму шкiдливих речовин. Саме по собi вживання дистильованоi (абсолютно чистоi) води протягом декiлькох мiсяцiв веде до оздоровчого ефекту.
3. Норми i режими харчування
В даний час опрацьованi фiзiологiчнi норми харчування, якi являють собою середнi величини, що вiддзеркалюють оптимальнi потреби окремих груп населення в основних харчових речовинах i енергii. Вони представленi в таблицях.
Середня iдеальна маса тiла прийнята 70 кг для мужчин i 60 кг для жiнок.
Людям розумовоi працi рекомендуiться харчування, яке побудоване з врахуванням вiкових, якiсних i кiлькiсних норм, виконуваноi працi, умов навколишнього середовища та iнших особливостей життя.
Зменшення в харчовому рацiонi людей розумовоi працi бiлкiв викликаi порушення дiяльностi кори великих пiвкуль головного мозку.
Збiльшення iх також веде до нагромадження в органiзмi шкiдливих речовин i може призвести до захворювання.
Надмiрна кiлькiсть жиру знижуi функцiю головного мозку, серцево-судинноi i дихальноi систем. Для поповнення органiзму вуглеводами, людям розумовоi працi необхiдно вживати не лише бiлий хлiб, але i чорний, який маi багато клiтковини.
Важко переоцiнити значення вiтамiнiв у харчуваннi людей розумовоi працi. Недостатня кiлькiсть iх приводить до виникнення рiзноманiтних захворювань i до зниження розумовоi працездатностi. Вiтамiн А вмiщують такi продукти, як масло, молоко, сметана, яiчний жовток, морква, помiдори, сир, рибний жир. Вiтамiн С вмiщують цитрини, апельсини, фрукти, овочi, шипшина. Вiтамiн В6 знаходиться в печiнцi, рибi, дрiжджах, бобових. Вiтамiн В1 i в житньому хлiбi, пивних дрiжджах, м'ясi, горiхах, квасолi, гречанiй крупi. Вiтамiн В2 тАФ в дрiжджах, житньому хлiбi, печiнцi, молоцi. Вiтамiн РР знаходиться в м'ясi, печiнцi, картоплi, гречанiй крупi.
Людям розумовоi працi необхiдно вживати якнайбiльше рiзноманiтну iжу i забезпечити РЗРЗ норми Добова кiлькiсть iжi для людини розумовоi працi повинна досягати бiля 3 кг. Цю iжу слiд приймати в умовах чотирьохразового харчування. При цьому, на снiдання слiд приймати приблизно третю частину рацiону, на друге снiдання тАФ 15тАФ20%, на обiд тАФ 45тАФ50% i на вечерю тАФ 10тАФ15% всього об'iму iжi. На обiд обов'язково приймати рiдку iжу у виглядi супу. Пiл час обiдньоi перерви на роботi слiд випити склянку гарячого чаю. Вечеряти краще всього за 2тАФ2,5 години, до сну. В iнших випадках добре випити склянку кефiру або кислого молока.
Прийом iжi слiд закiнчувати, коли з'явиться перше вiдчуття ситостi. Воно зберiгаiться довше, якщо меню рiзноманiтне, а саме: закуска, суп, м'ясо, городина, каша, хлiб, солодке. Рiзноманiття рацiону забезпечуi органiзм усiм необхiдним для його життiдiяльност
Вместе с этим смотрят:
Amadeus - глобальная распределительная система туристических услуг
Multiple negation
Sport and recreation in the United States
Sport is an Essential Part of Life
XXX летние Олимпийские Игры