Гуни в iсторii Миколаiвщини

Найпершу звiстку про гунiв, що жили мiж аланами i бастармами (останнi мешкали в Карпатах), ми дiстаiмо вiд давньогрецького географа Птоломея, який жив у II ст. На своiй мапi Птоломей помiстив iх в околицi Днiпра. РЖнший географ II ст. (т. зв. Дiонiсiй ПерiеТСета) помiщаi тАЬУннiвтАЭ (Ού̃ννοι) на захiдному березi Каспiйського моря. Вiрменськi письменники знають гунiв пiд iменем тАЬГунктАЭ.

Михайло Грушевський пише, що тАЬнайповнiшi вiстi про Гунiв зтАЩявляються тiльки пiсля iхнього нападу на ТРотiв: письменники умiщують тодi Гунiв уже недалеко Дону, на пiвнiчному Сходi i просто на Сходi вiд нього. Десь коло 370 p. Гуни знищили Алянiв, що сидiли коло Меотиди i на лiвiм боцi Дону, силу iх вирiзали, iнших прилучили до себе i зi збiльшеними силами кинулись на ОстроТСотiвтАЭ.

В останнiх сучасних дослiдженнях (особливо, в англомовних) впевнено заявляють, що намагання знайти етнiчнi i географiчнi коренi гунiв залишаються безплiдними.

Поки що вважалося, що це тюрко-монголо-фiно-угорсько-iнiсейсько-тунгусько-кавказько-iранська сумiш народiв центрально-азiйського походження, яка якось повтАЩязана з кочовою iмперiiю Хунну (Xiongnu) i проти якоi китайцi збудували Велику Китайську стiну. Буцiмто гуни i залишками Хунну, яких було розгромлено iмперiiю Хань i витiснено на захiд.

З тих пiр, як французький вчений Жозеф де Гуiнь (Joseph de Guignes) у 18 столiттi ототожнив гунiв з Хунну, гунiв розглядали (i тепер часто розглядають) лише як азiйських нащадкiв. Але цьому немаi твердих обТСрунтувань, так само, як i тому, що гуни зтАЩявилися зразу ж пiсля того, як зникла Хунну. РЖ навiть якщо це так, до iмперii гунiв входили найрiзноманiтнiшi народи зi своiми культурами. Але всi вони були пiд тоталiтарним управлiнням однiii аристократii.

Припускаiться, що мовою гунiв була тюркська мова, але iснують також свiдчення, що вказують на використання германських мов, якi були рiдними на тих землях, що завойовували гуни.

Цiкаво, що за 150-лiтнiй промiжок часу, який минув вiдколи гуни покинули Китай i прибули в РДвропу, немаi жодних записiв i згадок того, що з ними за цей час вiдбулося. The Columbia Encyclopedia, Sixth Edition (2001-05) так i каже, що походження гунiв тАУ справжня таiмниця. Енциклопедiя пише, що етнологiчна якiсть гунiв невiдома, але повторюi традицiйнi уявлення iсторикiв про гунiв: це кочовий i скотарський народ, який географiчно походить з Центральноi Азii, а в РДвропi зтАЩявляiться в IV столiттi i створюi там могутню вiйськову iмперiю. При цьому зауважуi, що гунiв безпiдставно повтАЩязувати з мадярами та тюрками.

Поява на дунайських обрiях ВлновогоВ» народу тАФ гунiв тАФ примусила тодiшнiх iсторикiв шукати iхнi коренi повсюди. Зокрема, Фiлосторгiй, який народився приблизно 365 року, писав: ВлЦi гуни тАФ напевно, народ, якого давнi називали неврамиВ»? РДвстафiй, який жив в XII ст. пише, що Влунни або тунни тАФ каспiйський народ iз племенi скiфiвВ». РЖнший пiзно римський iсторик Аммiан Марцелiан, хоч i жив у цi часи (IV ст.) про походження гунiв нiчого конкретного також не знаi: ВлПлемтАЩя гунiв, про яке мало вiдомо з давнiх памтАЩяток, живе за Меотiйським болотом бiля Льодовитого океану i переважаi всяку мiру дикостiВ».

Принагiдно вiдзначимо, що для римлян всi неримськi народи були дикими i називалися ними варварами.

Свiдчення про словтАЩянську етнiчну приналежнiсть гунiв можна вiдшукати у грека Прокопiя Кесарiйського. Прокопiй з Кесарii, автор книги "Вiйна з готами", брав безпосередню участь у вiзантiйських вiйськових акцiях, якi проводилися в рiзних кiнцях iмперii. На той час у вiзантiйську армiю досить часто брали найманцiв з пiвнiчних краiв, серед яких було немало й антiв.

Стикаючись з вихiдцями iз словтАЩянського середовища, Прокопiй дуже добре вивчив iх побут i звичаi, i ось, описуючи антiв i склавiнiв, вiн зауважуi, що i тi, i другi у всiй чистотi зберiгають гунськi звичаi (!). ВлМартiн i Валерiан привели з собою тисячу шiстсот вершникiв, бiльшiсть iз яких були гуни, склавiни i анти, якi мають своi домiвки з цiii сторони ДунаюВ», тАУ пише вiн про словтАЩяно-сарматськi племена Антського союзу.

У Прокопiя i ще один твiр тАУ ВлТаiмна iсторiяВ». Ось двi цитати звiдти, гл. 18: Вл..майже кожен рiк, як Юстiнiан (527тАФ565 рр.) став володiти Римською державою, робили набiги i творили жахливi справи супроти римського населення гуни, склавiни i антиВ». Глава 23: Вл.. мiдiйцi i сарацини розграбували бiльшу частину Азii, а гуни, склавени i анти тАФ всю РДвропу, руйнуючи до основи однi мiста, а iншi прискiпливим чином обiбрали грошовими контрибуцiямиВ».

Прокопiй, характеризуючи антiв i склавiнiв писав, що Вл.. вони зберiгають гунський норов, i iмтАЩя в склавенiв i антiв було одне й тежВ». Якщо гуни належали до кочiвникiв-тюркiв, то яким чином анти мали триматися iхнiх звичаiв? Але найголовнiше, що за Прокопiiм, анти зберiгають гунськi звичаi також у вiйськових звитягах - пiд час кожного нападу антiв на iмперiю (а цi напади здiйснювались щороку) бувало перебито i забрано в полон до 200 тисяч ромеiв.

У своiй книзi Прокопiй описуi могутнiй похiд антiв i склавiнiв на Балкани в 551-552рр., коли вони страшенно розорили РЖллiрiю та Фракiю i пiдiйшли до Константинополя. В iншому мiсцi знову повертаючись до описаних подiй, вiн називаi учасникiв походу .. гунами.

Цiкавим видаiться те, що пише Йордан про похорон Аттiли, ватажка i правителя гунiв: ВлПiсля того, як вiн був оплаканий такими стогнаннями, вони (гуни) справляють на його курганi ВлстравуВ», так називають це вони самi, супроводжуючи ii величезним бенкетом..В» Як зазначаi Г. Василенко у ВлВеликiй СкiфiiВ», слово ВлстраваВ» збереглося лише в украiнськiй та совацькiй мовах.

Чи мiг народ, ховаючи свого видатного представника, називати частину похоронноi процесii чужим словом?

РЖсторикiв також дивуi, чому так по-дружньому гуни вирiшили допомогти антам в боротьбi з готами. Деякi дослiдники вважають, що анти тАФ це осiлi словтАЩяни, а гуни тАФ кочовi.

Чи могла б iснувати бiльше 150 рокiв спiльнота гунiв, склавiнiв, антiв, якби у них не було спiльних коренiв?! Якби рiзниця в звичаях, побутi, мовi цих народiв була великою тАФ вороги давно б це використали для розвалу цього союзу. Геродот, пишучи про скiфiв, видiляв серед них скiфiв-орачiв, скiфiв-землеробiв, скiфiв-кочiвникiв. Може щось подiбне було з антами i гунами?

Як пише в своiму дослiдженнi Олесь Бабiй, гуни сприймалися як тАЬунитАЭ, тобто тАЬсоюзникитАЭ (вiд тАЬунiятАЭ, тАЬунiонтАЭ, що означаi тАЬсоюзтАЭ), гуни тАУ це тАЬсоюзникитАЭ.

Отже виходить, що гуни i анти (представники Антського союзу) тАУ слова-синонiми, рiзнi назви того ж самого поняття. Так само, як руси i тавроскiфи тАУ назви того ж самого народу, який атакував Вiзантiйську iмперiю в 10 столiттi i який вiзантiйськими iсториками називався по-рiзному: в одних джерелах тАУ читаiмо тАЬтавроскiфитАЭ, в iнших тАУ тАЬруситАЭ, хоча описуiться той самий iсторичний перiод. Вiдомо, що до гунськоi армii, яка атакувала Римську iмперiю в серединi V ст., входили сарматськi i словтАЩянськi племена - тi самi анти, якi входили до Антського союзу. За повiдомленнями iсторикiв Прокопiя та Йордана, основним населенням Дунайського регiону i словтАЩяни. Вони заселили цю територiю як раз в кiнцi РЖV i протягом всього V столiть.

РЖ ще такий цiкавий факт. В iсторii традицiйно вважаiться, що в Дунайському регiонi велика змiна i перемiщення народiв були повтАЩязанi iз завойовницькими походами гунiв. Але коли у II-й половинi V столiття остроготи, якi ранiше були васалами гунiв, покинули береги Дунаю i вирушили до РЖталii, то домiнуючою силою тут залишилися .. анти та склавiни(!). Куди ж тодi подiлися гуни?

У Олеся Бабiя i ще друга версiя походження слова тАЬгунитАЭ: гуни могли означати те ж саме, що й куни. тАЬКунатАЭ на древньоскандинавськiй мовi означаi тАЬдружинатАЭ. Отже назва вiйськовоi верстви та правлячоi елiти словтАЩянських племен для пiвнiчних германцiв поширювалось на весь народ. Тим бiльше, що у Середньовiччi скандинави вживали щодо Украiни назву Кунагард.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada