Етноботанiчнi характеристики рiдкiсних видiв рослин флори Чернiгiвщини
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Чернiгiвський державний педагогiчний унiверситет iменi Т.Г. Шевченка
Кафедра екологii та охорони природи
Терещенко Катерина Олександрiвна
Етноботанiчнi характеристики рiдкiсних видiв рослин флори Чернiгiвщини
КУРСОВА РОБОТА
Науковий керiвник:
к. б. н, доцент кафедри екологii та
охорони природи
Карпенко Ю.О
Чернiгiв тАУ 2006
Змiст
Вступ
1 Систематичний огляд видiв рослин, якi мають етноботанiчне значення
2 Етноботанiчна характеристика окремих видiв рослин
2.1 Квiтка богинi весни Остари й освiдчення в коханнi тАФ конвалiя
2.2 Цариця вод i квiтка русалок тАУ лiлея
2.3 Снiг i пiдснiжник
2.4 Ряст
2.5 Сон-трава
3 Використання етноботанiчного матерiалу у виховнiй роботi з бiологii в школi
Висновки
Список використаноi лiтератури
ВступЧернiгiвщина. Край зачарованоi Десни, розмiщений на границi лiсовоi та лiсостеповоi зон, край з досить теплим лiтом i помiрно м'якою зимою. Природа неначе створила його для того, щоб людина використовувала дари ii природи, любила та шанувала ii.
Чернiгiвщина тАФ край рiчок, лiсiв та болiт. Близько 1200 рiчок басейну Днiпра нараховуiться на територii областi. Це тАФ славетна Десна та ii притоки Убiль, Мена, Снов, Сейм, Остер та iншi. Численнi "голубi очi" Чернiгiвщини тАФ ii озера та ставки, водосховища.
На Чернiгiвськiй землi створено чимало природно-заповiдних територiй i об'iктiв, в яких охороняються лiси i водойми, типовi рослиннi угруповання i фаунiстичнi комплекси. Значна увага придiлена охоронi раритетноi компоненти нашого бiорiзноманiття тАФ рiдкiсних видiв рослин i тварин, рiдкiсних рослинних угруповань.
Багатовiкова iсторiя нашого краю багата на легенди та перекази, якi безпосередньо стосуються i рослин.
Етноботанiка тАУ це наука, яка займаiться вивченням рiзних переказiв, повiр`iв, легенд про бiологiчнi об`iкти, а саме про рослини.
Досить цiкавим матерiалом i вивчення рiдкiсних видiв рослин. Про бiльшiсть iз них також iснують легенди та перекази.
Мета нашоi роботи тАУ узагальнити вiдомостi про етноботанiчнi особливостi окремих видiв рослин.
Завданнями роботи i:
1) дати систематичний огляд видiв рослин, якi мають етноботанiчне значення;
2) навести легенди про деякi рiдкiснi види рослин;
3) розробити виховний захiд з використанням легенд та переказiв про рослини.
1 Систематичний огляд видiв рослин, якi мають етноботанiчне значенняВiддiл Квiтковi, або Покритонасiннi (Magnoliophyta, або Angiospermae)
Характерними особливостями рослин цього вiддiлу, що вiдрiзняють iх вiд усiх iнших вiддiлiв вищих рослин, i такi:
1) насiннi зачатки, вмiщенi в бiльш або менш замкнуту порожнину (зав'язь), утворену однiiю або кiлькома зрослими карпелами (плодолистками);
2) пилковi зерна вловлюються не самим мiкропiле насiнних зачаткiв, а приймочкою;
3) гаметофiти позбавленi гаметангiiв i розвиваються в результатi мiнiмальноi кiлькостi мiтотичних подiлiв;
4) так зване Влподвiйне заплiдненняВ», яке характеризуiться тим, що в результатi потрiйного злиття (злиття одного з двох спермiiв з двома полярними ядрами) утворюiться триплоiдне первинне ядро ендосперму тАФ спецiальноi поживноi тканини для зародка, що розвиваiться, яка притаманна лише для покритонасiнних. Вiд iнших насiнних рослин покритонасiннi вiдрiзняються досить сильно, i промiжнi форми мiж ними до цього часу не знайденi.
Данi з цiлком достовiрних викопних залишкiв покритонасiнних належать до епохи нижньоi крейди. Вважають, що вони виникли задовго до барремського вiку, найшвидше ще до крейдового перiоду. Аналiз географiчного поширення i фiлогенетичних вiдносин (фiлогенетичноi фiтогеографii) найбiльш архаiчних груп нинi живучих покритонасiнних, або квiткових, привiв А. Л. Тахтаджяна до висновку, що первинний центр формування i диференцiацii цих рослин знаходиться скорiше всього десь в Пiвденно-Схiднiй Азii (включаючи Малазiю) i Меланезii.
У вiддiлi Magnoliophyta 2 класи, 533 родини, близько 13 000 родiв i, очевидно, не менше 250 000 видiв.
Клас магнолiопсиди, або Дводольнi (Magnoliopsida, або Dicotyledones)
Зародок у магнолiопсид з 2 сiм'ядолями, iнодi з 1 сiм'ядолею, рiдко з 3тАФ4 сiм'ядолями. Сiм'ядолi звичайно з 3 провiдними пучками. Листки з пiрчастим, рiдше пальчатим, жилкуванням, iнодi жилкування дугоподiбне або паралельне, звичайно незамкнуте. Черешок звичайно чiтко виражений. Листових слiдiв 1тАФ3, iнодi бiльше. Профiлли i брактеоли звичайно парнi. Провiдна система стебла звичайно складаiться з одного кiльця провiдних пучкiв, як правило, з камбiiм. У флоемi звичайно i паренхiма. Кора i серцевина стебла звичайно добре диференцiйованi. Первинний (зародковий) корiнець звичайно розвиваiться в головний корiнь. Чохлик i епiдерма кореня мають в онтогенезi спiльне походження (за винятком порядку Nymphaeales). Деревнi або трав'янистi рослини, iнодi вториннi деревнi рослини. Квiтки найчастiше 5- або (рiдше) 4-членнi, i лише у деяких переважно примiтивних таксонiв 3-член-нi. Нектарники рiзних типiв. Оболонка пилкових зерен звичайно 3-кольпатна або похiдних вiд неi типiв; значно рiдше (у небагатьох примiтивних таксонiв) дистально 1-кольпатна.
Пiдклас Магнолiiднi (Magnoliidae)
Об'iднуi групу порядкiв квiткових рослин, якi мають низку досить архаiчних примiтивних ознак. Цими ознаками i наявнiсть ациклiчних, гемiциклiчних, рiдше циклiчних, квiток з яскравим забарвленням простоi або подвiйноi оцвiтини з численними тичинками, розташованими в центропетальнiй послiдовностi, а типовим i апокарпний гiнецей; стиглий пилок 2тАФ3-клiтинний. Сюди належать дерева, кущi або трави безсудиннi або з судинами, членики яких мають драбинчасту перфорацiю.
Порядок Лататтiцвiтi (Nymphaeales)
Водянi й болотянi кореневищнi трав'янистi багаторiчнi рослини з двостатевими спiральноциклiчними квiтками з багатьма тичинками i синкарпним або апокарпним гiнецеiм з сидячою променястою або голiвчастою приймочкою; плоди тАФ багатолистянки або горiшки. Порядок мiстить 3 родини, з них 1 переважно в тропiках.
Родина Лататтiвi (Nymphaeaceae). Водянi й болотнi багаторiчнi рослини з добре розвинутими кореневищами. Листки на довгих черешках, великi, плавають на поверхнi води, рiдше зануренi в воду; в останньому випадку вони розсiченi на дрiбнi часточки. Квiтки поодинокi, великi, двостатевi, правильнi; оцвiтина звичайно подвiйна, з нечiтким подiлом на чашечку i вiночок; чашолисткiв 3тАФ6; пелюсток багато; вони поступово переходять у тичинки, яких багато, рiдше 6; маточка утворена з багатьох зрослих плодолисткiв, рiдше вони вiльнi, зав'язь нижня, напiвнижня або верхня; плоди багатолистянки.
Лататтiвi тАФ давня, переважно тропiчна родина, що налiчуi близько 100 видiв, вiднесених до 7тАФ8 родiв. В Украiнi найбiльш поширенi в старицях рiчок i в озерах: латаття бiле (Nymphaea alba) з чотирилистою чашечкою i численними бiлими пелюстками.
Пiдклас Ранункулiднi (Ranunculidae)
Частiше всього трав'янистi рослини переважно з двостатевими ациклiчними або частково циклiчними квiтками з багатьма тичинками i маточками або iх кiлька з вiльними або зрослими карпелами; насiння з ендоспермом або без нього. Ранункулiди за рядом ознак близькi до магнолiiд, але бiльш розвинутi. Охоплюють 4 порядки, 4 пiдпорядки, 12 родин, 16 пiдродин i значну кiлькiсть родiв та понад 3000 видiв.
Порядок Макоцвiтi (Papaverales)
Макоцвiтi спорiдненi з жовтецевими i барбарисовими. Рисами, що зближують родини цих порядкiв, i насамперед велика кiлькiсть вiльних тичинок, невизначена кiлькiсть (у первiсних форм) часток оцвiтини, численнi насiннi зачатки тощо. До порядку належать три родини, з яких тут розглядаiться одна тАФ Маковi. До цiii родини вiдноситься ряст.
Порядок Жовтецевоцвiтi (Ranunculales)
Охоплюi 3 пiдпорядки, 8 родин i 12 пiдродин.
Пiдродина Анемоновi (Anemonoideae). Охоплюi близько 20 родiв переважно в позатропiчних областях; в Украiнi представлено 5 родiв з такими спiльними ознаками: плiд тАФ збiрна сiм'янка, квiтки правильнi; оцвiтина проста, вiночкоподiбна, рiдше подвiйна.
Досить поширений у соснових лiсах сон широколистий, або сон-трава (Pulsatilla latifolia), з великими поодинокими рожевувато-бузковими квiтками, що з'являються в квiтнi ранiше вiд прикореневих пальчастих листкiв.
Клас Лiлiопсиди, aбo Однодольнi (Liliopsida, або Monocotyledones)
Зародок з 1 сiм'ядолею. Сiм'ядолi звичайно з 2 головними провiдними пучками. Листки звичайно з паралельним жилкуванням, рiдше жилкування дугоподiбне i ще рiдше тАФ пальчасте або пiрчасте. Жилкування звичайно замкнуте. Листки звичайно не розчленованi на черешок i пластинку, рiдше бiльш чи менш диференцiйованi, але в таких випадках ВлчерешокВ» i ВлпластинкаВ» не гомологiчнi черешковi i пластинцi магнолiопсид (вторинного походження), часто з основою у виглядi пiхви. Кiлькiсть листових слiдiв звичайно значна. Профiлли i брактеоли звичайно непарнi. Провiдна система стебла звичайно складаiться з багатьох окремих провiдних пучкiв або iнодi з 2 або бiльшоi кiлькостi кiлець провiдних пучкiв; провiднi пучки звичайно позбавленi камбiю (рiдко спостерiгаiться залишковий пучковий камбiй). У флоемi немаi паренхiми. Звичайно немаi ясноi диференцiацii кори i серцевини. Первинний корiнець рано вiдмираi, замiнюючись системою адвентивних коренiв, якi звичайно утворюють мичкувату кореневу систему. Чохлик i епiдерма кореня мають в онтогенезi рiзне походження. Звичайно трави, iнодi вториннi деревоподiбнi форми. Квiтки звичайно 3-член-нi, iнодi 4- або 2-членнi. Нектарники переважно септальнi. Оболонка пилкових зерен звичайно 1-кольпатна або похiдних вiд неi типiв (частiше над усе 1-поратна). Найбiльш примiтивним типом пилкових зерен лiлiопсид i 1-кольпатна (тектонно-колумелятний пилок типу Butomus).
Клас однодольних, крiм наявностi однiii сiм'ядолi в насiнинi, маi ще такi характернi риси, властивi бiльшостi його представникiв: паралельне або дуговидне жилкування листкiв (дуже рiдко воно сiтчасте); раннi вiдмирання головного кореня, натомiсть його розвиваються додатковi коренi; судинно-волокнистi пучки замкнутi, тобто не мають камбiю i розмiщенi в стеблi безладно; стебло i корiнь не ростуть у товщину через вiдсутнiсть камбiю; тiльки в окремих родiв (юки, драцени) спостерiгаiться вторинне потовщення стебла, але не за рахунок камбiю, а внаслiдок утворення вторинноi меристеми в периметральнiй частинi стебла. Квiтки здебiльшого тричленного типу, п'ятиколовi.
Порядок Холодковоцвiтi (Asparagales)
Походить вiд предкiв типу мелантiiвих. До порядку належать 8 родин, поширених в обох пiвкулях переважно в областях з аридним i субаридним клiматом. В Украiнi зростають дико представники 4 родин; бiльшiсть з них веснянi лiсовi рослини.
Родина Конвалiiвi (Convallariaceae). На вiдмiну вiд iнших; родин цього порядку у всiх конвалiiвих плiд тАФ ягода.
Конвалiя (Convallaria majalis). Вiдома лiсова рослина з двома широкоовальними прикореневими листками i бiлими запашними квiтками, зiбраними в однобiчну китицю. Всi частини конвалii отруйнi: мiстять глiкозид конвалятоксин, сапонiн конвалямарин, ефiрну олiю i деякi кислоти. З листкiв i квiток конвалii виготовляють препарати, якi застосовуються при захворюваннях серця Конвалiя тАФ улюблена декоративна рослина. Ефiрна олiя з ii квiток використовуiться в парфюмерii для виготовлення духiв, одеколону тощо.
2 Етноботанiчна характеристика
окремих видiв рослин
ВлВ гомонi зеленiм лiс залопотiв Пiд яскравим сонцем весь позолотiв; Горда i цнотлива, до княжни подiбна, Вийшла на узлiсся конвалiя срiбна..В»
Що може бути таким простим i таким чарiвним водночас, як не конвалiя? Кiлька бiленьких, немов iз порцеляни, дзвiночкiв на довгiй стеблинi i двiйко свiтло-зелених листкiв тАФ от i все; а тим часом тАФ яке диво, яка довершенiсть! Особливо ж гарна конвалiя у своiму лiсовому середовищi, на галявинi серед негустого лiсочка, оточена безлiччю яскраво-зеленого листя. А яка вона гарна в букетi, обкладена своiм же листям!
Та найкраще, що в нiй може бути,тАФ п'янкий запах. Це один iз найтонших приiмних запахiв, з котрим можуть зрiвнятися хiба що запахи фiалки й резеди. Щоправда, конвалiю нiколи не можна залишати у кiмнатi, де сплять, оскiльки вiд ii запаху починаi болiти голова, зате як приiмно вдихати той цiлющий аромат на вiдкритому повiтрi, особливо ж у лiсi, коли вiн лине до вас з легеньким повiвом вiтерцю!
Тепер конвалiя для нас тАФ лиш прикраса, i хiба що зрiдка букет на Трiйцю, коли ми йдемо iз ним молитися до церкви,тАФ набуваi деякоi символiки. Поет каже:
ВлНа Трiйцю, давнiх заповiтiв Оберiгаючи ключi, Нiхто не з'явиться без квiтiв, До храму Божого йдучи. Бузок, конвалiя, фiалка тАФ Травневii дари природнi, Улюбленi й коханi палко, Прикрасять щедро храм ГосподнiйВ».
Та був час, i час дуже давнiй, коли конвалiя, скажiмо, у давнiх германцiв була присвячена богинi Остарi тАФ богинi ранкового сонця, променистоi зорi й провiсницi весни.
На честь цiii богинi на Пасху розкладали багаття й влаштовували свято, де всi молодi дiвчата й хлопцi прикрашали себе квiтами конвалii як квiтами щастя й кохання. Свято тривало, поки тримались конвалii, а потiм, коли квiти в'яли, iх кидали у вогонь тАФ ними приносили богинi Остарi приiмну жертву.
Нiмецький поет Ф. Вебер у поемi ВлТринадцять ОбличВ» про це розповiдаi:
ВлБог кохання, о чистий Бальдер, наш привiт сприйми прихильно, квiти чистi, немов серце, ми кладем до нiг твоiх..В» РЖ, обходячи жертовний камiнь, вони кидали священнi трави, бiлi дзвiночки (конвалii) тАФ цi свiтлi зiрочки, цi яскравi iскри у вогонь.
З квiтами цими молодицi вирушали рано-вранцi на початку свята до священного джерела й умивалися, щоб якомога довше зберегти свiжiсть i чарiвнiсть обличчя. Це середньовiчне повiр'я так глибоко вкорiнилося у деяких мiсцевостях Саксонii, наприклад в Альтмарку, де й тепер можна бачити дiвчат, що йдуть перед Пасхою вмиватися джерельною водою з метою зберегти свою вроду.
РЖз зникненням язичництва богиню Остару замiнила в народному переказi Пресвята Дiва й досi iснуi повiр'я, що в яснi мiсячнi ночi, коли вся земля огорнута глибоким сном, Цариця Небесна, оточена вiнцем iз блискучих, мов срiбло, конвалiй, з'являiться iнодi тому iз щасливих смертних, кому готуi яку-небудь несподiвану радiсть..
А в Англii в Сусексi склалася цiкава легенда про бiй св. Леонарда, одного iз сподвижникiв Хлодвiга, котрий прийняв християнство, iз страшним драконом Сiнь побiля Толбiака.
Три днi й три ночi св. Леонард невтомно бився з ним, iнодi зовсiм втрачаючи силу й надiю перемогти. Та нарештi з допомогою Божою, на четвертий день iз задоволенням побачив, як страшне чудовисько, тягнучи за собою довгого хвоста, щезаi у глибинi лiсiв, аби бiльше звiдти не з'являтися. Це була перемога християнства над язичницькими примарами.
Ця боротьба св. Леонардовi не обiйшлася марно: його руки й тiло були жорстоко зраненi iклами й кiгтями дракона, а на мiсцях боротьби було безлiч слiдiв кровi з його ран.
Та Господь вiдзначив цi плями пролитоi святителем кровi й освятив iх, виростивши на тому мiсцi квiти цноти й святостi тАФ конвалii. Благочестивi мандрiвники й досi зустрiчають цi слiди битви повсюди у лiсi, забарвленi в бiле, уважно прислухаючись, вони здатнi, як стверджують, чути, як снiжно-бiлi дзвiночки конвалii видзвонюють переможний гiмн..
Мов вiдлуння середньовiчних звичаiв у деяких селах Францii ми й тепер зустрiчаiмо звичай вiдзначити щорiчно Влсвято конвалiiВ». Воно завжди вiдбуваiться першу недiлю травня.
Цього дня пiсля полудня мешканцi кiлькох сусiднiх сiл збираються у найближчий лiс по конвалii. Вирушають не лише молодi, але й старi, пильнуючи, щоб не розходились у лiсi, а нарвавши конвалiй, до ночi повертаються додому.
Наступного дня конвалiями прикрашають у будинках вiкна, камiни й столи, причому до конвалii часто додають i бузок. Потiм збирають на стiл i запрошують молодь снiдати. Спiвають пiснi на честь першопричини свята тАФ конвалii, символу весни. Смiх i розваги зрештою закiнчуються танцями.
Ось тут конвалiя знову стаi предметом ритуалу. Запрошуi на танець, звiсно, хлопець, але погодитись чи нi тАФ справа дiвчини, й вона вiдповiдаi на запрошення мовчки, з допомогою конвалii.
Це вiдбуваiться так. У кожноi i в кожного тАФ по букетику конвалiй. Дiвчата прикрiплюють його до лiфа, а хлопцi тАФ у петличку сюртука.
Коли хлопець запрошуi дiвчину до танцю, то вона, на знак згоди, вiддаi йому свiй букетик, а вiн передаi свiй, й вони прикрiплюють конвалiю знову. Раз вибравши одне одного, молодi люди вже не розлучаються й танцюють усi танцi разом.
Тепер такий вибiр означаi лиш взаiмну симпатiю i обмежуiться танцями протягом усього вечора; та колись букетик конвалii мав значно глибше значення: вiн означав певним чином згоду молодих людей на взаiмний шлюб, i сам цей вечiр закiнчувався оголошенням тАФ хто кого вибрав i хто з ким одружуiться.
Якщо хлопець, наприклад, хотiв висловити дiвчинi своi почуття, то вiн просив у неi шпильку й пришпилював ii букетик навпроти серця. Вiдмова дати йому шпильку означала, що дiвчина не хоче бути його дружиною.
Якщо хлопець був гордий або ж сором'язливий, то перш нiж попросити у дiвчини шпильку, вiн пропонував iй свiй букет. Дiвчина взяла букет й приколола до грудей,тАФ отже, виявила йому свою симпатiю i згоду на шлюб.
Кинути конвалii на землю мало рiзноманiтне значення: цим жестом можна було висловити i холод почуттiв, i незгоду на шлюб, але наступити при цьому на них ногою тАФ означало антипатiю, вiдразу й навiть озлобу.
Ще вiддаленiшим вiдгуком тих середньовiчних свят став у двадцятих роках минулого столiття звичай мешканцiв Ганновера влаштовувати прогулянки в замiський лiс Ейлерейде, в якому конвалii росли в такiй кiлькостi, що утворювали подекуди суцiльнi галявини.
Марною, стверджують сучасники, була б спроба змалювати чарiвнiсть таких галявин, засипаних, мов снiгом, бiлими квiтами, i дивовижний, п'янкий аромат, що линув звiдти. На мiсцi веселощiв ставились намети, де можна було випити кави, майтранку, лимонаду та iнших напоiв, а також намети для курiння й закусок. Свято закiнчувалось, як i згаданi свята у Францii, танцями, серед яких улюбленим був так званий нiмецький вальс-Landler.
Усi дороги до лiсу тими днями заповнювали натовпи мiщан рiзного вiку, якi потiм з раннього ранку до пiзнього вечора снували по лiсу, збираючи конвалiю. РЖ нiхто не повертався додому без букетiв цих квiтiв, якими потiм прикрашали всi кiмнати й навiть дверi будинкiв..
Конвалiя тАФ улюблена квiтка й парижан. Першого травня, коли робiтники на знак солiдарностi з iншими трудiвниками свiту з'являються з червоними гвоздиками в петлицi, решта парижан ходять, прикрашенi бiлими конвалiями, немов емблемою Влосвiдчення сердецьВ», тому навiть перше травня називаiться в Парижi тАЮднем конвалiйтАЭ.
Цього дня попит на конвалii буваi такий великий, що ii привозять з провiнцii цiлими вагонами, не враховуючи тих мiльйонiв квiтiв, якi штучно вирощуються в теплицях на околицях Парижа.
На того, хто не маi в цей день у руках, на грудях чи в петлицi конвалii, всi дивляться з якимось подивом..
Пiсля того, як конвалiя вiдцвiте, з неi виростаi кругла червона ягiдка. Про цi ягiдки одне нiмецьке повiр'я каже, що то не ягоди, а палкi, пекучi сльози, котрими, нiбито, конвалiя оплакуi закiнчення весни, до якоi вiдчула величезну любов. Та й сама весна була небайдужа до маленькоi, вишукано зодягненоi в бiле платтячко квiтки, схованоi пiд широкою парасолькою зеленого листя.
Але весна, це чарiвне веселе створiння у блискучому строi, насправдi тАФ лиш кругосвiтня непостiйна мандрiвниця. Вона нiде не знаходить собi спокою i, голублячи всiх, нi на кому не зупиняi свого вибору; тут теж так сталося: конвалiя всiiю душею прикипiла до своii веселоi непостiйноi подруги, а легковажнiсть весни для нiжноi тендiтноi квiтки перетворилась на важке невимовне горе. Маленькi квiточки серед лiтньоi спеки обсипались, а на iхньому мiсцi, iз самого серця конвалii, вилились вогненно-червонi краплини слiз тАФ ягiдки.
У зв'язку з цiiю язичницькою легендою виник, мабуть, i християнський переказ про походження конвалii з пекучих слiз Пресвятоi Богородицi, котрi вона проливала, стоячи бiля хреста розп'ятого Сина. Пекучi ii сльози падали великими краплями на землю, й на мiсцi iхнього падiння виникали чистi бiлi конвалii, котрi, осипаючись, перетворювалися на червонi, що нагадують краплини кровi, плоди..
З конвалiiю пов'язана в деяких мiсцях Нiмеччини легенда про бiлу дiву, котра показуi таiмнi скарби.
Ця бiла дiва з'являiться там у мiсячнi ночi з букетом конвалiй i тримаiться поблизу мiсця, де сховано скарб.
Таке з'явлення, наприклад, спостерiгаiться кожнi сiм рокiв бiля замку Вольфарствейлер у Гессенi i, що найбiльш цiкаво, деякi дiлянки, котрi належали кiльком волостям тiii мiсцевостi (наприклад, ОрГегосiе), зобов'язанi, згiдно з давньою угодою, щорiчно вносити як процент за користування землею по букетовi конвалiй.
Очевидно, був колись якийсь шляхетний барон тАФ володар тих земель, котрий, не бажаючи обтяжувати селян грошовим податком за користування землею, запровадив щорiчний оброк у виглядi букета конвалii. Сам цей барон i сама угода давно зникли, але залишилась легенда. Орендна плата у виглядi букета квiтiв i далi сумлiнно вноситься, як i колись.
Форма квiтки конвалii у виглядi дзвiночка, що нагадуi також i краплю, послужила тому, що цiй рослинi почали приписувати цiлющi властивостi.
Задля пояснення треба завважити, що у середньовiччя цiлющiсть рослини, хоч як це дивно, визначали за ii зовнiшнiм виглядом. Так, рослини, що мали звивисту або заокруглену форму, як, наприклад, полин, веронiка, родовик, вважалися прекрасним засобом проти головного болю, а тi, що мали тонке волосоподiбне листя, такi як (заячий) холодок, крiп,тАФ засобом, що змiцнюi волосся; квiти, форма яких певним чином нагадувала око,тАФ троянда, маргаритка або очанка тАФ вважалися лiками для хворих очей. Чебрець i аконiт тАФ оскiльки трохи схожi на вухо тАФ вiд вушних захворювань, щавель, схожий на язиктАФ вiд хвороб язика, а кропива, оскiльки вкрита жалкими волосинками, вважалась чудовим засобом вiд кольок.
От i конвалiя, що маi форму краплi, вважалася чудовим засобом проти паралiчу. Для виготовлення лiкiв квiти конвалii треба було збирати до сходу сонця, поки вони ще покритi росою, й робити настiй на мальвазii.
Але те, що середньовiчнi лiкарi якось знайшли навпомацки, виявилось у наш час справдi могутнiм засобом проти аритмii. У виглядi усiм тепер вiдомих крапель конвалii цi лiки тАФ серйозний суперник дигiталiну тАФ настою наперстянки (гiiдiiаiiа), що був протягом тривалого часу iдиними лiками серцевих хвороб.
Крiм того, англiйцi виготовляють iз настояних на водi квiтiв конвалii щось на зразок елiксиру, вiдомого пiд назвою золотоi води, оскiльки вiн продаiться в позолочених та посрiблених флаконах i вживаiться для змiцнення нервiв i проти головного болю. Цей елiксир також вживався як запобiжний засiб проти рiзних заразних хвороб.
Нарештi, висушенi стебла й квiти конвалii, розтертi на порошок, нюхали при нежитi й головних болях, а разом iз каштаном були основою ВлшнеiберзькогоВ» нюхального тютюну.
Одначе, приносячи у тому чи iншому виглядi користь людинi, квiти конвалii вкрай шкiдливi для домашньоi птицi. Траплялись випадки, що кури та iнша птиця, надзьобавшись того цвiту, отруювались i гинули.
Та найцiкавiше, що запах конвалii тАФ убивчий для деяких квiтiв.
А втiм, ворожiсть, якщо можна так висловитись, одних квiтiв до iнших через рiзнi запахи тАФ непоодиноке явище. Так, троянда й резеда не терплять одна одну. Аби переконатися в цьому, варто щойно зiрванi квiти поставити разом в одну склянку води. Не мине й пiвгодини, як вони почнуть в'янути, тим часом розташованим неподалiк iншим квiтам тАФ не завадить нiчого.
Так само вбивчо дii своiм запахом на iншi квiти й конвалiя: вона немилосердно нищить майже усiх своiх сусiдiв, що пахнуть; особливо ж не любить бузку, тому бузок, поставлений до однiii вази з конвалiiю, завжди швидко блякне.
Та якщо деякi квiти так убивчо дiють на своiх сусiдiв, то трапляiться iнодi й зворотне явище. Так, наприклад, резеда прекрасно почуваi себе поряд з гелiотропом i немовби пiдсилюi його запах. Так само й конвалiя в добрих стосунках iз незабудкою i навiть додаi iй особливоi свiжостi й чарiвностi.
У давньослов'янських землях, якими i Саксонiя та Сiлезiя, конвалiя по-вендськи маi назву ВлструпВ»тАФ кора, оскiльки, як стверджують, нею в минулому з успiхом лiкували захворювання шкiри, а в нiмецькiй Богемii конвалiю називають ВлцавкаВ»тАФ булочка, бо обвислi квiточки нагадують низку дрiбних булочок. У тих же землях i, кажуть, у нас соком ii корiння дiвчата натирали й натирають собi щоки, щоб викликати рум'янець.
Приносячи людинi насолоду у травнi, конвалiя останнiм часом стала однiiю з найпопулярнiших серед квiтiв, вирощуваних узимку. Для цього корiння дикоi конвалii штучно культивують, потiм пересаджують у горщик з вогким мохом i ставлять у теплому мiсцi на печi або навiть на батареях водяного опалення в кiмнатах, там рослина поступово розвиваiться й серед зими розквiтаi у всiй своiй красi. Щоправда, квiти ii пахнуть слабко, але все одно прекраснi. Вирощена таким чином конвалiя, розмiщена в корзиночцi чи жардиньiрцi,тАФ одна з найвишуканiших кiмнатних прикрас. А кому доводилося бачити квiтки в теплицях, де ii вирощують на продаж майже суцiльним килимом, той знаi, що то за видовище.
В штучних умовах конвалii часто культивують у посудi особливоi форми, що маi вигляд або кулi, або гарноi вази, або яйця з отворами. Проростаючи з тих отворiв, конвалiя за дбайливого догляду так щiльно обростаi цi посудини, що iх самих i не видно. Особливо ж оригiнальною й красивою i форма у виглядi яйця.
Такi величезних розмiрiв яйця з квiтiв конвалii, прикрашенi бiлими й рожевими шовковими стрiчками,тАФ один iз найчарiвнiших великодних подарункiв i, виставленi перед святом у вiкнах квiткових магазинiв, вони завше приваблюють численних глядачiв.
ВлКомишi береги облiпили,
На ставу тАФ дзеркала молодi;
Снiжнобiлi чаруночки лiлiй
Розцвiли у прозорiй водi..В»
Свiтанок. На озерi тиша тАФ нi вiтру, нi хвилi. Вода, мов дзеркало, й посеред того дзеркала то там, то сям визирають, немовби голiвки русалок, чудеснi бiлi лiлеi, з повними красивими бутонами, з круглим, наче з воску, листям-лататтям..
РЖ наша уява мимоволi переносить нас на далекий пiвнiчний захiд, в Ельсiнор, до замку Кронеборг, з його дивовижним, чистим, немов кристал, озером, порослим водяними лiлiями (лiлеями). Причинна Офелiя у вiнку з лiлей i з цiлими пучками цих квiтiв у руках, повiльно, спiваючи, заходить в озеро. Все глибше й глибше опускаiться в воду тАФ зникаi.. Спливають над водою бiлi лiлеi, що випали з рук, пливе зелена трава, вiдiрвавшись од берега, й здалеку, тихо, нiби завмираючи, ще долинаi ii сумна пiсня:
ВлЗайнялась давно вже днина,
Валентинiв день настав,
Пiд вiкном стоiть дiвчина тАФ
РЖ пита тАФ чи милий встав?В»
Цю чарiвну квiтку завжди любила молодь. У давнiй Грецii ii вважали промовистим символом краси. Юнi дiвчата плели з лiлей гiрлянди, прикрашали ними волосся й своi тунiки. Зi слiв Феокрита, молодi грекинi сплели вiнок iз лiлей i для прекрасноi РДлени на день ii весiлля з царем Менелаiм й прикрасили ним вхiд до iхнього шлюбного примiщення.
РЗi любили i в стародавньому Римi. На фресцi одного iз храмiв, нещодавно розкопаних у Помпеi, i досi можна побачити бутони лiлей, що прикрашають божкiв та крилатих генiiв.
Чарiвна водяна лiлея, як стверджуi одна грецька легенда, виникла з тiла прекрасноi нiмфи, котра загинула через кохання й ревнощi до незворушного Геркулеса. Вiд неi й походить наукова назва лiлеi тАФ нiмфея.
Очевидно, як вiдгомiн легенди, у давньогерманських казках йдеться про те, що в ставах i озерах серед квiтiв та очеретiв постiйно живуть нiмфинiкси. Верхня частина тiла водяних красунь тАФ прекрасноi постави жiнка iз завжди привiтним обличчям, а нижня частина тАФ потворний риб'ячий хвiст. Вони заманюють людей у воду й тягнуть на дно, у вологу дочасну могилу.
Але, з iншого боку, й сама ця чарiвна квiтка за своiми властивостями маi чимало спiльного з водяними дiвами. Вона так само приваблюi усiх своiю красою й так само губить тих, хто надто захоплюiться ii красою. Не раз необачнi полювальники накладали головою, запливаючи надто далеко, щоб нарвати лiлей: або не ставало сил вернутись на берег, або заплутувались у iхнiх довгих пiдводних стеблах. Особливо страждають дiти вiд свого непереборного бажання заволодiти квiткою.
У Шварцвальдi (Нiмеччина) i велике красиве озеро тАФ Муммельзеi тАФ вiд стародавнього нiмецького слова Влdiе MummelВ»тАФ нiмфа, якими воно нiбито заселене.
Народне повiр'я стверджуi, що тi нiмфи ховаються тут у квiтах i на лататтi разом iз крихiтними ельфами, для яких цi квiти тАФ човники або ж кораблики. Опiвночi нiмфи починають водити хороводи i знаджують за собою людей, котрi проходять у цей час мимо озера. Особливо пожвавленими й веселими бувають цi хороводи мiсячноi ночi. РЖ горе тому смiливцю, котрий надумав би зiрвати на озерi лiлею о цiй порi. Нiмфи, що охороняють квiти, хапають його й тягнуть на глибину, i якщо навiть йому вдаiться вирватися з iхнiх рук, все одно горе його висушить.
Це повiр'я дуже образно передано нiмецьким поетом Шрейбером у вiршi ВлDiе МummelseeВ» (ВлРусалчине озероВ»):
(Високо на горi, порослiй ялинами, лежить гарне озеро, й на озерi тому плаваi бiла, мов снiг, лiлея. Одного разу приходить до цього озера пастушок iз горiховою палицею в руках i каже: ВлХоч би там що, а я хочу цю чудесну лiлею собi добутиВ». Вiн уже благополучно притягнув ii до берега, порослого осокою, як раптом з води з'являiться бiла рука. Вона занурюi лiлею углибину, в пiдводне царство, й кличе: ВлПiдем зi мною, милий, я вiдкрию тобi багато великих таiмниць. На днi глибоко у землю вросла корiнням лiлея, котра тобi так подобаiться. Я зiрву ii й вiддам, якщо ти послухаiш менеВ». Тодi юнака охоплюi жах. Вiн тiкаi вiд озера, але нiяк не може забути бiлоi, мов снiг, лiлеi. РЖ блукаi з того часу серед гiр з невимовним горем в душi, й нiхто не може сказати, куди вiн дiвся).
У слов'янськiй мiфологii всi оцi муммель, нiмфи та нiкси замiненi русалками, котрi, з'являючись iнодi i в нiмецьких легендах, виступають, одначе, у другорядних ролях тАФ пiдлеглими нiкс, iхнiми рабинями.
Про наших русалок вiдомий збирач украiнських переказiв Маркевич розповiдаi так: ВлРусалки тАФ це водянi красунi; вони блiдi, але риси iхнi виразнi, стан чарiвний, коса тАФ нижче колiн. Вночi при мiсяцi вони виходять на береги озер, рiчок i струмкiв, оголенi, у вiнках з осоки й гiлок.
Чорнi коси, розплiтаючись,
З голих плiч стiкають прiч
РЖ щезають, вигинаючись,
Вслiд за хвилями у нiч.
Груди дiви пристрасть грii,тАФ
Перед ними нiч зiтхне,
Хвиля раптом сторопii
Й тихо-тихо омине..
Ось русалки вийшли на берег, сiли на траву, розчiсують коси. Ось уже водять хоровод. РЖнодi вони щезають серед кущiв, у травi. Найчастiше iх викликаi з води вечiрня зоря. Коли сiльськi дiвчата йдуть на рiчку по воду, русалки, затаiвшись, чигають на них. Бiда необережнiй, котра забула прихопити з собою полину, це зiлля тАФ оберiг у таких випадках. Русалки кидаються на дiвчину, лоскочуть ii до смертi й тягнуть за собою в рiчку. Те саме чекаi й хлопця, котрий не запасся полином або захопився красою русалкиВ».
Русалки живуть у пiдводних кришталевих хоромах, викладених iз мушлi, дрiбних черепашок, де сяють перли, яхонти, срiбло й корали. Поряд, на устеленому рiзнокольоровими камiнчиками днi, жебонять смарагдовi джерела. Сонце просвiчуi крiзь воду у цi оселi, а мiсяць та зорi викликають русалок на берег.
Цi русалки iнодi перетворюються також на нашi водянi лiлеi. Послухаiмо давньонiмецьку легенду, що наводить Балабанова у статi ВлТюрiнгiя в картинахВ».
ВлОдним iз найпрекраснiших ландшафтiв Тюрiнгського лiсу в Нiмеччинi,тАФ розповiдаi вона,тАФ як вiдомо, вважаiться Шварцталь, де на величезнiй скелi височить замок Шварцбург. Цей замок реставровано у XVIII столiттi, оскiльки старий згорiв дотла. Легенда розповiдаi, що у старому ставу побiля замку жила-була кiлькасот лiт тому одна презлюща нiмфа-нiкса, якiй служили двi чарiвнi молодi русалки.
Частенько русалки виходили з води подивитися на рiзнi святкування в замку. РЖ ось одного разу на них звернули увагу два лицарi. Незабаром русалки покохали тих лицарiв й готовi були полишити води й iти за ними будь-куди. Але стара нiкса запiдозрила русалок у стосунках iз мешканцями замку й вирiшила пiдстерегти iх. За допомогою чарiв вона перевела стрiлки на усiх годинниках замку, а русалки могли перебувати на березi лише вiд заходу сонця до пiвночi. Опiвночi завжди мали повертатися в воду.
Весело гомонiли нашi молодi русалки в лицарськiй залi, не передчуваючи бiди. На великому годинниковi замку пробило одинадцяту, до пiвночi залишалась цiла година, а мiж iншим, церковний годинник Шварцбурга пробив пiвнiч тАФ те ж саме сповiстив i сторож.
Бiдолашнi русалки кинулись до ставу. Побiгли за ними й лицарi, та не встигли врятувати iх. Коли юнаки добiгли до ставу, то на тому мiсцi, де хвилину тому миготiли бiлi сукнi русалок,тАФ пiднiмались iз води двi бiлi лiлеi: зла нiкса перетворила русалок на квiти.
Довго квiтли тi лiлеi, довго оплакували лицарi своiх коханих, але до осенi зав'яли квiти, а лицарi вирушили до Святоi Землi й не повернулись.
Ставок пiсля того почав висихати й незабаром не вистачило води в ньому навiть для злоi нiкси тАФ задихнулась вона в тому болотi. Тепер той ставок зовсiм висох, вiн не наповнюiться водою нi восени, нi весною..В»
Згiдно з iншою гарною iталiйською легендою, котру розповiв Амфiтеатров, лiлеi тАФ то дiти iталiйськоi красунi графинi Мелiнди, затягнутi у баговиння болотним царем.
За цiiю легендою, болотний цар, котрий жив у болотах Мареми, був такий бридкий, що нiхто нi з земних дiвчат, анi з чарiвних фей не хотiв вийти за нього замiж.
Чорний, брудний, злiплений iз болота, увесь обплутаний водоростями, вiн був бридким чудовиськом.
Очi його ледь-ледь блимали, немов гнилi свiтляки. Замiсть вух тАФ двi порожнi мушлi слимакiв, а замiсть нiг у нього тАФ жаб'ячi лапи.
РЖ ось це чудовисько надумало здобути собi дружину. Але як це зробити? Де знайти таку дiвчину, до того ж, красиву, як йому хотiлося, котра погодилася б на це?
Думав, думав i вирiшив здобути ii хитрощами.
Якось вiн дiзнався, що край його болотяних володiнь мешкаi красуня, золотокоса Мелiнда, дочка однiii староi графинi. Вiн вирiшив затягнути ii до себе й пiдкорити силою.
Потрiбен був лиш випадок, i цей випадок не забарився.
Одна iз служниць молодоi графинi, йдучи повз болото, побачила раптом дивнi жовтi квiти-глечики й побiгла сповiстити про це своiй господинi.
Мелiнда, яка дуже любила квiти, вирiшила глянути на них, спустилася з гори, де стояв iхнiй замок, до самоi трясовини i, справдi, була так вражена жовтими глечиками, що iй захотiлося iх дiстати.
Але квiти росли далеченько вiд твердого берега, й Мелiнда нiяк не могла дотягнутися до них рукою,
У вiдчаi вона ходила берегом i все мiркувала, як до них дiстатися.
РЖ тут побачила край берега пiдгнилий, зчорнiлий пень й вирiшила на нього перебратись.
Стрибнувши, мов коза, вона ступила на нього ногою i вже потягнулась до квiтки, щоб зiрвати ii, але раптом пень ожив, схопив ii у своi обiйми й потягнув на дно.
Виявилось, що то був сам болотний цар, котрий незрушно лежав на поверхнi, очiкуючи.
Служниця, побачивши загибель своii панi, розгубилась, кинулася до замку й сповiстила стару графиню про нещастя. Але та вже нiчим не могла допомогти своiй дочцi.
Приголомшена горем, мати щодня ходила на берег цього проклятого болота й лила гiркi сльози, очiкуючи, може, станеться якесь диво.
РЖ раптом, якось восени, перед вiдльотом птахiв на пiвдень, до неi пiдiйшов лелека й, на превеликий подив, промовив людським голосом:
тАФ Не побивайся так, графине. Дочка твоя жива. РЗi викрав болотний цар тАФ володар цiii мареми. Якщо хочеш одержати про неi вiсточку, пiди до ворожбита, котрий мешкаi на цьому ж болотi. Вiн знаi все й розповiсть тобi.
Графиня послухала, розпитала гарненько, де той вор
Вместе с этим смотрят:
"Нивхи"
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
4 capitals of Great Britain
About Canada
Description of Canada