Етнографiчний район Карпат

Карпати i Прикарпаття, Галичина, Буковина, Покуття

До Карпатського етнографiчного району належать Львiвська, РЖвано-Франкiвська, Закарпатська (крiм схiдноi частини), Чернiвецька, бiльша частина Тернопiльськоi областей. В Карпатському етнографiчному районi видiляються три основнi пiдгрупи: Прикарпаття, Власне Карпати, Закарпаття. Так iсторично склалося, що, перебуваючи у складi рiзних держав, украiнцi зберегли свою етнокультуру, хоча i не уникли деяких взаiмовпливiв з культурами словакiв, угорцiв та полякiв. Мешканцi гiрських районiв Карпат зберегли найархаiчнiшi риси культури, якi дещо вiдмiннi вiд полiських.

Ще до 40-х рокiв тут зберiгались залишки ручного землеробства (в Закарпаттi залишки пiдсiчно-вогневого землеробства), а в деяких мiсцевостях обробiток землi з допомогою рискаля i сапи (на РЖвано-Франкiвщинi). У гiрському скотарствi багато спiльних рис зi степовим, проте воно маi своi особливостi: тiльки в гiрських скотарiв жiнки не допускаються до роботи на полонинах, тiльки вiвчарi зберегли обряди, повтАЩязанi з культом вогню. Пастухи полонин вдягалися в сорочки, прокиптАЩяченi в лою, змiшаному з iншими жирами. Архаiчнi риси збереглися також в обрядах при покiйнику, якi вiрогiдно залишилися ще з княжоi доби. Зрiдка такий обряд ще, зберiгався i на Подiллi.

У гiрських районах i влiтку й узимку носять киптар. Давнi типи житла з коморою, розмiщеною позаду хати, характернi також i для полякiв. Житло також маi галерею, в iнших районах вона поширилася значно пiзнiше. У Карпатському регiонi i три етнографiчнi групи: лемки, бойки, гуцули. Розглянемо особливостi культури i побуту кожноi з них.

Лемки живуть по обидва схили Бескиду, мiж рiчками Саном (Сяном) та Попрадом. Це автохтоннi жителi Карпат: Першi згадки про них у писемних джерелах зтАЩявляються в VI ст. до лемкiв за етнографiчними особливостями культури належать русини, якi через рiзнi iсторичнi обставини опинилися на територiях рiзних держав: Угорщини, Польщi, Словаччини, Украiни. Значна частина цих украiнцiв асимiлювалася мiсцевим населенням. Так у Словаччинi iх було близько 200 тисяч, нинi лишилося близько 40 тис.; у Польщi пiд час операцii тАЬВiслатАЭ в 1947 p. русинiв було примусово вивезено з рiдних земель i розселено по всiй краiнi. Тому визначити мiсця iхньоi локалiзацii нинi важко, хоча приблизно можна вважати: в Словаччинi - Пряшiвщина (по с. Остурно), в Польщi - по Бiлу Вежу i мiсцевостi, заселенi украiнцями-русинами.

Отже, лемки i найзахiднiшою групою украiнцiв. Назву свою вiрогiдно отримали вiд сусiднiх народiв за вживання поширеноi тут дiалектноi частки лем, що означаi тАЬтiльки, лише". За гiпотезою М. Худаша, назва лемкiв походить вiд давньословтАЩянського iменi Лемко. Самоназва iх - русини або лемаки.

Народний одяг Лемкiвщини маi специфiчнi риси, що лишилися, [вiрогiдно], з князiвськоi доби - плащоподiбна чуга з широким комiром та шнурками. РЖншi стародавнi види одягу: сiряк, лейбик, опанча, сiрманя (одяг з пелериною). Тiльки у лемкiв лишився обрус, який накидаiться (а не повтАЩязуiться) на голову, а також чоловiча сорочка з розрiзом iззаду.

Культурно-побутовi особливостi населення Закарпаття позначенi деяким впливом сусiднiх народiв: так звана волоська сорочка з чотирикутним вирiзом нагадуi молдавську (не слiд плутати волохи - молдовани i валахи - румуни). На Закарпаттi до початку ХХ ст. збереглися будiвлi кiлькох сiмей в одному подвiртАЩi, вiдомi ще з описiв ХVРЖРЖРЖ ст. Типовим для закарпатцiв i народний верхнiй одяг з ворсу гуня, який маi плащеподiбну форму i поширений також серед угорцiв. Збереглося також кiлька видiв короткого чоловiчого i жiночого верхнього одягу: уйош, сiрак, кожух (губа) без рукавiв. Дiвчата носили гiрляндочки з квiтiв (косицi) над вухами - традицiйна прикраса. Набедреним одягом жiнок i лише фартух (плат), який закриваi сорочку тiльки спереду. З РЗжi тут цiкавi ячнi коржики. Землеробство, як i в горах, пiдсiчно-вогневе. Бойки живуть на РЖвано-Франкiвщинi; у пiвденно-захiднiй частинi Рожнятiвського району та в Долинському районi (за винятком його пiвнiчноi частини); на Львiвщинi: у Воловецькому, на пiвночi Мiжгiрського i Великоберезнянського районiв; в Закарпатськiй областi. Самi бойки цю назву не люблять, дехто вважаi ii глузливою, тому вiддають перевагу назвi верховинцi. Дослiдник С. Верхратський виводить назву бойкiв вiд дiалектноi частки бойi, яку вони вживають у значеннi тАЬтак". тАЬРуська трiйцятАЭ - Маркiян Шашкевич, РЖван Вагилевич та Якiв Головацький - вважали бойкiв нащадками кельтських племен, якi з VI ст. до н. е. жили в Центральнiй РДвропi, а близько РЖ ст. н. е. перейшли на Балкани. Археологи стверджують, що в басейнах рiк Тиси, Днiстра, Захiдного Бугу, а також ПриптАЩятi, Днiпра, в Криму i памтАЩятки кельтського походження. Як видно, територiя бойкiв також позначена кельтськими памтАЩятками. Мовознавцi назву бойкiв повтАЩязують з антропонiмом (прiзвище чи iмтАЩя) Бойко, яке в словтАЩян було поширене з дуже давнього часу.

Для поселень бойкiв дуже характерний замкнутий двiр, де будiвлi розташованi в одну лiнiю. Клуня називаiться боiско. Оригiнальний стародавнiй звичай мали жiнки для укладання волосся. У буденнi днi замiжнi жiнки вiд закладених пiд очiпок кiс вiддiляли по пасму волосся з обох бокiв так, щоб воно спускалось на груди. На свята ж волосся повнiстю розпускалося на спину, навiть якщо воно було довшим, нiж до пояса. Розпущене волосся покривали пiвкою, давнiм видом намiтки (прямокутне полотно або перкаль з вишивкою на одному з краiв). Чоловiки також носили довге розпущене волосся, яке iнодi заплiтали в двi коси - це було дуже архаiчне явище, зафiксоване тiльки у бойкiв. Жiночi сердаки без рукавiв такi ж, як i в лемкiв та болгар. Жiноча сорочка складаiться з двох частин: верхня дуже коротка, вiдокремлена вiд нижньоi - подолки. Чоловiчий сердак довший вiд гуцульського, з вусами, бiльше схожий на свиту.

Гуцули живуть на РЖвано-Франкiвщинi: пiвдень Надвiрнянського, Косiвського та Верховинського районiв; в Чернiвецькiй областi: в Путильському та на пiвднi Вижницького районiв; в Закарпатськiй областi переважно в Рахiвському районi.

Походження назви гуцулiв досi викликаi дискусii серед вчених. Найпоширенiшi гiпотези - вiд молдавського гуц, гоц, що означаi тАЬрозбiйниктАЭ. У ХVРЖРЖ - ХVРЖРЖРЖ ст. серед гуцулiв було чимало опришкiв - повстанцiв, народних месникiв. На думку Дмитра Зеленiна це слово позначало партизанiв, тобто тАЬблагородних розбiйникiв". Мовознавцi повтАЩязують цю назву з дiiсловом кочувати через форми кочул, гочул, що не зовсiм переконливо. Немаi також достатнiх аргументiв на пiдтвердження гiпотез про походження цiii назви вiд назви тюркського племенi уци, або давньоруського племенi уличi. Отже, назва досi лишаiться не зовсiм зрозумiлою. Самi гуцули не називають себе цим словом, яке, можливо, в давнину було для iхнiх предкiв образливим.

Володимир Шухевич писав: тАЬВсiм укладом свого життя, своiми нравами i звичаями гуцули вiдрiзняються вiд своiх спiввiтчизникiв, що живуть у Карпатах i далi на захiд. Зокрема, гуцульський костюм являi собою особливе й видатне явище; бiльш за все вiн вiдзначаiться великою кiлькiстю металiчних прикрас, що дуже красиво видiляються на темно-червоному фонi iхнього одягутАЭ.

Оригiнальнiсть культури гуцулiв стала причиною гiпотез про походження iх вiд кавказцiв, котрi змiшалися з украiнцями (Федiр Вовк), або фракiйцiв. Володимир Сiчинський знаходить в гуцульськiй архiтектурi чимало спiльних рис iз культурою давнiх етрускiв. Архаiзм давнiх гуцульських будiвель полягаi насамперед у типовому замкненому подвiртАЩi - своiрiднiй фортецi, яка маi тiльки ворота i хвiртку. Кожна гуцульська хата нагадуi своiрiдний музей народного мистецтва: всi речi повсякденного вжитку (посуд, меблi, килими, одяг, зброя) прикрашаються рiзноманiтними вiзерунками, рiзьбою, вишивками, художнiм розписом тощо.

Живучи в горах, гуцули не забули землеробства, тим бiльше, що в жнива вони спускалися в долини на заробiтки. Землеробська термiнологiя гуцулiв уся словтАЩянського походження, тодi як термiнологiя тваринництва маi багато слiв волоського (молдавського) походження: бербениця - дiжка: бриндзя; будз - назви сирiв; деякi назви рослин i тварин.

Типовi гуцульськi прикраси клокiчки - намисто з плодiв, яке носять як жiнки, так i чоловiки. Можливо, в давнину воно було ритуальним або оберегом. Нараквицi - чоловiчi та жiночi прикраси у виглядi браслетiв, плетених з вовни, прикрашених геометричним орнаментом. З часiв Киiвськоi Русi збереглися жiночi чiльця - налобнi прикраси. Згарди - литi з металу хрести, нанизанi на ремiнець, якi носять жiнки, не зустрiчаються бiльше нiде в РДвропi. Лише в гуцулiв зберiгся плащевидний ритуальний одяг нареченоi гугля, який нагадуi давньоруське корзно.

Особливi й гуцульськi штани: холошi вишиваються iз зворотного боку яскравою вовною, а потiм вивертаються вишивкою наверх. Сорочка носиться поверх штанiв. Онучi та шкарпетки (капчурi) вишиваються по краях. Жiнки носили доколiнницi - ногавицi з бiлого сукна (в холодну пору року). Доколiнницi - стародавнiшi вiд жiночих штанiв. Гуцулки також носили головнi перемiтки - убруси. Безрукавний одяг називався: гугля, гуня, манта, чуга.

Характерна дiвоча налобна прикраса, схожа на давньоруськi рясна, потребувала багато працi i була святковою. РЗi готували всi дiвчата й жiнки для старшоi дочки: поки старша не виходила замiж, молодшi не мали права вдягати цей головний убiр.

Етнографiчний район Карпат i Прикарпаття маi ще iсторичну назву Галичина. У Х - ХРЖ ст. вона входила до складу Киiвськоi Русi. В ХРЖРЖ ст. тут було Галицьке князiвство, а ХРЖРЖРЖ - XIV ст. Галицько-Волинське. Отже, нинi територiя Галичини точно не визначена. Крiм того, Галичиною називалися у пiзнiшi часи й землi, що входили до iнших держав (Польщi, Австрii). Нинi Галичиною прийнято вважати територii РЖвано-Франкiвськоi, Львiвськоi, Тернопiльськоi, Чернiвецькоi областей. Частину етнографiчних груп цих областей ми вже розглянули, тому далi мова пiде про райони, перехiднi мiж Подiллям i Гуцульщиною.

Назву Галичина повтАЩязують з племенами Геродотових алазонiв (галiзонiв). Геродот розмiстив iх у межирiччi Днiпра й Пiвденного Бугу, нинi це територiя Вiнницькоi та Киiвськоi областей. Отже, така гiпотеза була б правомiрною, якщо припустити, що цi племена перемiстилися на захiд. Цiкавою гiпотезою i думка Олексiя Стрижака про кельтське походження назви i самого населення Галичини. Це пiдтверджуiться багатьма топонiмами та етнонiмами спiльного походження як у Галичинi в Украiнi, так i в Галлii у Францii, в Галатii у Малiй Азii, тобто на всьому шляху, який подолали цi племена. Греки називали кельтiв галатами, римлянм - галлами. Цiкаво й те, що в пiвденнiй Галлii i iсторична провiнцiя Руссийон, столицею якоi було мiсто Русцино, а трохи пiвнiчнiше - м. Рутени (теперiшнi Родез), населення якого ще i нинi називаi себе рутенами.

Галицьке Прикарпаття i перехiдним етнографiчним районом мiж Карпатами та Подiллям. Зберiгаючи основнi риси культури, спiльнi з населенням Карпат, Галицьке Прикарпаття маi й своi оригiнальнi особливостi. До наших днiв у Чернiвецькiй областi збереглися хати-мазанки, якi можна вважати полiпшеним варiантом трипiльських будiвель: стiни, стеля, пiл для спання, дверi й лави - все це виплетене з лози. На Тернопiльщинi переважають садиби на кiлькох терасах: на верхнiй - хата, на нижнiй - господарськi будiвлi. Такого типу забудови характернi також i для Подiлля.

Одяг жiнок вiдрiзнявся вiд одягу iнших регiонiв тим, що жiнки тут не носили керсета, замiсть нього була коротенька безрукавка з перехватом на талii - камiзелька. Чоловiчий одяг - полотнянка, опанча з вiдлогою - особливо не вiдрiзнявся вiд подiльського. Жiночий кожушок кабат - кофтоподiбний одяг приталеного крою, близький до закарпатського сiряка. Дiвчата заплiтали коси в дрiбушки. На весiллi у молодоi вiдтинали косу - звичай дуже архаiчний. Головний убiр дiвчат вiнчик.

У цьому регiонi можна видiлити двi етнографiчнi територii: Буковину i Покуття, якi мають своi локальнi особливостi. Назва Буковини походить вiд назви дерева бук, буковий лiс. Така назва зафiксована у грамотах молдавських господарiв з XIV ст. Нинi пiвденна Буковина належить до Сучавського повiту в Румунii, а ii населення i нащадками волохiв i словтАЩян. Пiвнiчна Буковина - це переважно територiя Чернiвецькоi областi.

Господарство Буковини маi такi ж особливостi, як i середнi ПоднiпровтАЩя (Правобережжя): тут переважаi землеробство, поширений безколiсний плуг, який застосовувався аж до початку ХХ ст. Житло таке ж, як i на Правобережжi, але були вiдомi рубленi хати, в яких стiни мазали широкою смугою тiльки посерединi вiд верху до низу. В необмазанiй частинi стiни нагадують гуцульську хату. Чоловiки-буковинцi носять широкi шкiрянi пояси та кольоровi торбинки через плече, як i гуцули. Жiночi сорочки двох типiв: тунiкоподiбна та волоська. Запаска називаiться горбаткою. Вона схожа на гуцульську, але маi горизонтальний крiй, як молдавська катринца. Верхнiй одяг - кирея або манта.

Назва Покуття походить вiд назви смт Кути Косiвського району РЖвано-Франкiвськоi областi. На думку польського етнографа Оскара Кольберга, автора збiрки тАЬПокуття", тАЬГуцульщина" та iн., поляки, захопивши значну частину Украiни, говорили: тАЬНаша держава по КутитАЭ, що пiзнiше оформилося в Покуття. Нинi Покуттям прийнято вважати рiвнинну частину РЖвано-Франкiвщини мiж Днiстром i Прутом. Отже, це пiвденно-схiдний кут Галичини.

Етнографiчнi особливостi Покуття мають багато спiльного з Буковиною та Гуцульщиною, проте i й оригiнальнi риси. ПодвiртАЩя маi своiрiдне планування типу тАЬдворядноi звтАЩязi". РЖнтертАЩiр хати вiдзначаiться великою кiлькiстю барвистих тканин, вишивок. На лiжках викладають по кiлька вишитих подушок, на жердках вивiшують рушники, а над лiжком - одяг. Мальовнича керамiка також була окрасою покутськоi хати: миски, глечики рiзноi форми i рiзного призначення. Одяг вiдрiзняiться вiд гуцульського i буковинського переважно вiзерунками, вишивками, але не кроiм. Чоловiки носять сорочку поверх штанiв, одягають торбинку через плече. Жiнки пiдтикають запаску, як на Буковинi. Сердак тут носили довгий, опанчу - подiльського типу

Украiнськi Карпати

Украiнськi Карпати i фiзико-географiчною провiнцiiю величезноi Карпатськоi гiрськоi краiни. Це середньовисотнi гори, iх витягнутi з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд паралельнi гiрськi хребти мають асиметричну будову. Вони складенi глинястими сланцями, алевритами, вапняками, пiсковиками крейдового та палеогенового перiодiв. Сланцi легко пiддаються руйнуванню, тому гiрськi хребти здебiльшого мають пологi схили, зручнi перевали. На найвищих гiрських масивах (Чор-ногора, Полонинський хребет, Рахiвськi гори, Чивчини) трапляються давньольодовиковi форми.

В Украiнських Карпатах немаi льодовикiв i постiйноi снiговоi лiнii. Однак на окремих невеликих дiлянках найвищих вершин снiг лежить до середини лiта.

На клiматичнi умови Украiнських Карпат впливають висота та орiiнтацiя схилiв гiрських хребтiв, змiни температури i кiлькостi опадiв з висотою. Сумарна рiчна сонячна радiацiя становить З 770-4 106 МДж/м2 у Передкарпаттi i 4 399 МДж/м2 на Закарпатськiй низовинi. Середнi температури сiчня становлять вiдповiдно - 4,5 i - З В°С, а в горах - 6.. - 12 В°С. Зима м'яка, багатоснiжна, з тривалими вiдлигами, а лiто в горах не жарке, з дощами. Середнi температури липня в Передкарпаттi +19 В°С, Закарпаттi +20 В°С, в горах +10.. +7 В°С. Гори i передгiр'я надмiрно зволожуються: рiчнi суми опадiв у передгiр'ях становлять 500-800 мм, а в горах - 1 500 - 2 0000 мм. Випадання снiгу iнодi супроводжуiться снiговими зсувами, лавинами. Подекуди лавини набирають великоi руйнiвноi сили i бувають небезпечними. РЖнтенсивне танення великоi маси снiгу, дощi спричинюють бурхливi розливи карпатських рiчок. Тодi швидка течiя пiдмиваi берег, несе каламуть, камiння, дерева. Пiдйом рiвня води в рiчках iнодi набуваi характеру стихiйного лиха. Паводки на рiчках Карпат можливi в будь-яку пору року пiсля тривалих дощiв. Бурхливi рiчки прорiзують гiрськi хребти, утворюючи вузькi долини, мальовничi ущелини, оточенi густою зеленню лiсiв. (Знайдiть цi рiчки на картi)

Широколисто-лiсовi ПТК Передкарпаття розвиваються в умовах помiрного теплого клiмату з надмiрним зволоженням (рiчна сума опадiв 600-750 мм). Тут переважають ландшафти передгiрних розчленованих рiвнин, горбистих передгiр'iв на неогенових породах з буково-дубовими, буковими, буково-грабовими лiсами на ясно-сiрих i сiрих лiсових ТСрунтах. Такi ландшафти поширенi на острiвних горбогiр'ях та терасово-рiвнинних мiсцевостях Закарпатськоi низовини, для яких характерними i дубово-грабовi i дубовi лiси на дерново-буроземних ТСрунтах.

В Украiнських Карпатах спостерiгаiться вертикальна пояснiсть природних компонентiв i ландшафтiв. До 400 - 700 м розвинутий передгiрний пояс з дубово-грабовими i дубовими лiсами.

Низькогiрний пояс пiднiмаiться вiд 700 до 1 200 м. Там ростуть високостовбурнi буковi, мiшанi буково-смерековi, ялиново-смерековi лiси. Середньогiрний пояс досягаi 1 200 - 1 500 м, у якому переважають ялиновi i ялиново-ялицевi лiси. Вище, в субальпiйському поясi (1 500 - тАв 1 800 м), ростуть чагарники з гiрськоi сосни, чорноi вiльхи, ялiвцю, схили вкритi гiрськими луками.

Гiрськi хребти Украiнських Карпат витягнутi з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд, що збiгаiться з простяганням тектонiчних структур i вiдповiдних iм орографiчних елементiв.

В Украiнських Карпатах зосереджено понад 1 400 природоохоронних об'iктiв.

У межах провiнцii Украiнських Карпат видiляються сiм фiзико-географiчних областей: Передкарпатська височинна, Зовнiшньокарпатська, Вододiльно-Верховинська, Полонинсько-Чорногорська, Рахiвсько-Чивчинська, Вулканiчно-Карпатська, Закарпатська низовинна лiсолучна.

Передкарпатська височинна область знаходиться в межах Львiвськоi, РЖвано-Франкiвськоi i Чернiвецькоi областей. Простягаiться вздовж Зовнiшнiх Карпат з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд. Це височина з висотами вiд 200 до 700 м. Вона приурочена до Передкарпатського прогину, що заповнений потужною товщею неогенових вiдкладiв - глин, пiсковикiв, мергелiв, сланцiв, а також антропогенових водно-льодовикових, рiчково-озерних пiщаних, глинястих, галечникових! нашарувань. Клiмат помiрно теплий, з надмiрним зволоженням. За рiк там буваi 600-750 мм опадiв. Лiси займають близько 25%, а болота - 10% територii областi. В Перед-карпатськiй височиннiй областi поширенi передгiрнi, горбистi, терасово-рiвниннi ландшафти з дубовими i грабово-дубовими лiсами на дерново-пiдзолистих, поверхнево оглеiних i лучних ТСрунтах. Великi площi зайнятi сiльськогосподарськими угiддями. На орнi землi припадаi близько 40%, на сiножатi i пасовища - 25% територii.

В межах областi знаходяться Княждвiрський заказник, заказники Турова Дача, Цецине.

Зовнiшньокарпатська фiзико-географiчна область простягаiться смугою 260-280 км з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд. Знаходиться в межах Львiвськоi, РЖвано-Франкiвськоi i Чернiвецькоi областей.

До неi входять Схiднi Бескиди, Горгани, Покутсько-Буковинськi Карпати. Це середньо - i низькогiрнi хребти з висотами 800-1 000 м. Вони складенi крейдовими i палеогеновими гiрськими породами: чорними сланцями, пiсковиками та iн. Схили хребтiв пологi, вершини - куполоподiбнi. Вони перетинаються долинами рiчок Прута, Черемоша, Серету та iн. Клiмат областi прохолодний, вологий. За рiк тут буваi вiд 700-800 до 1 000 мм опадiв. Це сприяi iнтенсивному поверхневому змиву, утворенню сельових явищ в басейнах рiчок Черемош, Серет.

У межах Зовнiшньокарпатськоi областi поширенi середньо-, низькогiрнi, улоговиннi ландшафти з ялиново-буковими, яли-

ново-широколистими лiсами. Середньогiрнi хребти Горган займаi субальпiйський пояс з кам'янистими осипищами, криволiссям, гiрськими луками (мал.58).

У Зовнiшнiх Карпатах знаходяться Карпатський природний нацiональний парк, заказники Джурджiйський, Тавпиширкiв-ський, Садки.

До Вододiльно-Верховинськоi фiзико-географiчноi областi входять гiрськi хребти Вододiльний, Верховинський, Горгани, а також Ворохта-Путильське низькогiр'я, Стрийсько-Сянська верховина, Воловецька верховина, Ясiнська мiжгiрна улоговина. Область знаходиться в межах Львiвськоi, РЖвано-Франкiвськоi i Закарпатськоi областей. Гiрськi хребти складенi породами крейдового i палеогенового перiодiв - сланцями, пiсковиками та iн. У рельiфi переважають низькогiрнi i середньогiрнi хребти з висотами 800-1 200 м, мiжгiрнi улоговини, низькогiрно-увалистi малолiсистi мiсцевостi - верховини. Клiмат помiрний, прохолодний. Середнi температури сiчня - 8,5.. - 5 В°С, липня +13.. +17 В°С. Рiчнi суми опадiв у низькогiр'ях становлять 750 мм, у середньогiр'ях - до 1 500 мм. У ТСрунтовому покривi поширенi буроземнi ТСрунти, на яких ростуть ялиновi лiси. Значнi площi зайнято вторинними (пiслялiсовi) луками, орними угiддями. У ландшафтнiй структурi Вододiльно-Верховинськоi областi переважають низькогiрнi схиловi i мiжгiрно-улоговиннi ландшафти. Природнi умови областi сприятливi для розвитку лiсового господарства, мiжнародного туризму тощо.

У межах Вододiльно-Верховинських Карпат знаходяться частина Карпатського заповiдника, кiлька заказникiв та iнших природно-заповiдних територiй й об'iктiв.

Полонинсько-Чорногiрська область - найвища частина Украiнських Карпат з добре вираженою висотною пояснiстю ландшафтiв. Вона розташована мiж Вододiльно-Верховинською, Рахiвсько-Чивчинською та Вулканiчно-Карпатською фiзико-географiчними областями. До складу областi входять Полонинський хребет, гiрськi масиви Свидовець, Чорногора та Гринявськi гори. В ii будовi наявнi породи юрського, крейдового i палеогенового перiодiв. Це - вапняки, конгломерати та iн.

Клiматичнi умови змiнюються з висотою. Рiчнi суми опадiв становлять 1 300-1 500 мм i бiльше. Середньогiрнi хребти в нижнiх i середнiх частинах вкритi буковими i ялиновими лiсами. Пiд цими лiсами розвинулися буроземнi i дерново-буроземнi ТСрунти. На бiльш пологих пiвденно-захiдних схилах, де бiльше тепла, ростуть буковi лiси, на пiвнiчно-схiдних - ялиновi, ялиново-ялицевi. РЖ буковi, i ялиново-ялицевi лiси пiднiмаються до лучного субальпiйського поясу. Верхнi частини гiрських хребтiв мають крутi схили, на них i льодовиковi форми - кари, осипнi конуси.

Рахiвсько-Чивчинська фiзико-географiчна область знаходиться в схiднiй частинi Закарпаття, ii територiя складена найдавнiшими в Украiнських Карпатах гiрськими породами - палеозойськими вапняками i сланцями, трiасовими конгломератами, вапняками i доломiтами, юрськими вапняками, крейдовими сланцями i пiсковиками. Схили Рахiвсько-Чивчинських гiр крутi, iх вершини i гребенi гострi. Не випадково один з гiрських масивiв цього району названо Гуцульськими Альпами. Рахiвськi i Чивчинськi гори розчленованi глибокими рiчковими долинами на окремi масиви. Чивчинськi гори i вододiлом рiчок Тиси, Пруту, Серету. За рiк тут буваi 1 300-1 500 мм опадiв. Зима холодна, середнi температури сiчня - 5.. - 7 В°С, лiто прохолодне, середнi температури липня залежно вiд висоти гiр змiнюються вiд +18 до +10 В°С. Переважають буроземнi ТСрунти, якi розвинулись пiд буковими, ялиновими i ялицевими лiсами, що пiднiмаються до 1 700-1 800 м. Вище знаходиться пояс з гiрськоi низькорослоi сосни, вiльхи, ялiвцю. Для Рахiвсько-Чивчинськоi областi характернi середньогiрськi, альпiйськi, гiрськоущелиннi i долинно-терасовi мiсцевостi.

У межах областi знаходиться Чорногiрський масив Карпатського заповiдника та кiлька заказникiв, понад 50 пам'яток природи.

Вулканiчно-Карпатська область (Вулканiчнi Карпати) знаходиться в межах Закарпатськоi областi на пiвденний захiд вiд Полонинсько-Чорногiрського хребта. До неi входять власне Вулканiчний хребет, Березне-Лiпшанська долина, РЖршавська i Верхньотисинська улоговини. Вулканiчнi Карпати утворилися в неогенi. Хребет складений вулканiчними породами: андезитами, туфами, базальтами. Над прилягаючою до хребта Закарпатською низовиною вiн пiднiмаiться на 600 - 700 м. Долини рiчок Тиси, Боржави, Латорицi роздiляють Вулканiчний хребет на окремi масиви. Клiмат помiрно теплий, вологий. Рiчнi суми опадiв становлять 800-1 000 мм. У цих умовах добре ростуть дубово-буковi i буковi лiси, пiд якими сформувались буроземнi i буроземно-пiдзолистi ТСрунти. Це сприяi розвитку землеробства, виноградарства, садiвництва.

На територii Вулканiчно-Карпатськоi областi знаходяться частина Карпатського заповiдника, заказники Росiшний, Чорна гора, пам'ятки природи гора Яворник, урочище Тепла Яма та iн.

Закарпатська низовинна лiсолучна область прилягаi на сходi до Вулканiчного хребта. В тектонiчному вiдношеннi вона приурочена до Закарпатського прогину. Прогин виповнений продуктами руйнування гiрських порiд: брилами, галькою, глинами, пiском. Поверхня Закарпатськоi низовини рiвнинна, найвищi висоти не перевищують 120 м (мал.59).

На фонi плоскоi низовини помiтно видiляiться вулканiчне Берегiвське горбогiр'я - острiвний масив плоских вулканiчних горбiв. У межах областi переважають ландшафти низовинних рiвнин з дерновими опiдзоленими глейовими, лучно-болотними та болотними ТСрунтами з дубовими i вiльховими лiсами, луками. Майже половина низовини зайнята сiльськогосподарськими угiддями - орними землями, садами, виноградниками. В межах областi знаходяться Карпатський заповiдник, заказники Росiшний, Стужиця, Горгани та кiлька заказникiв, iншi природно-заповiднi об'iкти й територii

Напрямки розвитку дiяльностi карпатського регiону

НевiдтАЩiмною складовою формування i побудови соцiально-орiiнтованоi ринковоi економiки областей Карпатського регiону i реалiзацiя комплексу заходiв, повтАЩязаних з розвитком соцiального захисту населення, охорони здоровтАЩя, удосконалення мiжнацiональних вiдносин в усiх сферах суспiльного життя. Прiоритетами соцiальноi полiтики на регiональному рiвнi i створення умов для забезпечення достатнього життiвого рiвня населення областей, збереження i вiдтворення трудового потенцiалу, рiзке скорочення безробiття, утвердження необхiдностi мотивацii до працi, недопущення надмiрноi диференцiацii населення за рiвнем доходiв, полiтики охорони здоровтАЩя тощо.

Без врахування природних, iсторичних, геополiтичних, економiчних особливостей регiонiв розраховувати на успiх ринкових реформ буде важко. Внаслiдок цього останнiм часом активiзувалась проблема регiоналiзацii реформ, вибору оптимальних стратегiй територiального розвитку.

Карпатський регiон, в який входить Львiвська, Закарпатська, РЖвано-Франкiвська, Чернiвецька областi, займаi загальну площу 56,6 тис. км i в ньому проживаi бiля 6,5 млн. чоловiк (13,7% вiд загальноi кiлькостi в краiнi).

Перспективна полiтика розвитку економiки та соцiальноi сфери областей регiону повинна базуватися на врахуваннi комплексу факторiв сприятливого та релаксантного характеру.

До сприятливих факторiв вiднесено:

географiчний. Займаючи вигiдне географiчне положення, територiя областей i захiдними воротами Украiни в РДвропу, що створюi iй певнi переваги в зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi. На сучасному етапi за участю Украiни створенi та функцiонують iвро регiони на захiдному та пiвденно-захiдному кордонах: тАЬБуг", тАЬВерхнiй Прут", тАЬКарпатськийтАЭ та iн.;

достатнiй ресурсний потенцiал (природний, мiнерально-сировинний, трудовий), здатний забезпечити стабiльний розвиток традицiйних для областей галузей економiки;

економiчний. Деякi позитивнi структурнi зрушення, досягнутi в останнi роки в сферi приватного господарювання, зменшення залежностi вiд контАЩюнктури зовнiшнього ринку, зростання iнвестицiйноi активностi тощо служать вагомою передумовою для економiчного зростання;

транспортний. Розвинута мережа автомобiльних та залiзничних дорiг з урахуванням зручного географiчного положення може принести реальнi прибутки економiцi регiону;

рекреацiйний. Регiон володii вагомим природним потенцiалом для санаторно-курортного лiкування та оздоровлення населення, який за своiю економiчною властивiстю i вiддачею може перетворити рекреацiйну сферу в одну з провiдних галузей економiки областей Карпатського регiону;

еколого-клiматичний. Порiвняно низький рiвень антропогенного забруднення довкiлля та виняткова екологiчна роль Карпат на континентi сприяють позитивному сприйняттю областей держави на мiжнароднiй аренi. Природно-клiматична специфiка областей створюi умови для спецiалiзацii сiльськогосподарського виробництва продукцii iвропейського асортименту;

iсторичний. Вiдносно бiльш висока ринкова культура, обумовлена iсторичним минулим регiону, створюi передумови для швидкоi адаптацii населення до ринкових умов господарювання.

Розумною альтернативою подальшiй промисловiй ескалацii може служити економiчно, соцiально та екологiчно обТСрунтоване освоiння рекреацiйного потенцiалу Карпатського регiону. Тут зосередженi найбiльшi на Украiнi запаси мiнеральних вод усiх вiдомих типiв, значнi поклади лiкувальних грязей та озокериту, якi i основою розвитку санаторно-курортноi справи. Сприятливий клiмат, мальовничi природнi ландшафти (полонини, гори, рiчки, лiси), багата iсторико-культурна спадщина сприяють створенню сучасноi туристичноi iндустрii в краi.

Не менш важливо i те, що вигiдний геополiтичний фактор зможе активiзувати iнтеграцiю рекреацiйноi системи регiону в РДвропейський рекреацiйний простiр.

Надмiрна експлуатацiя природних ресурсiв, якi фактично склали економiчне ядро регiону, опинились перед загрозою закриття. Орiiнтована, до того ж, на внутрiшнi ринки колишнього СРСР, регiональна економiчна система виявилась нежиттiздатною в кризових умовах.

Створений в регiонi виробничий потенцiал, його структура i ефективнiсть i прямим результатом реалiзацii економiчноi полiтики командно-адмiнiстративноi економiки в Захiдних областях Украiни. За рахунок екстенсивного нарощування виробничих потужностей, в першу чергу в природо експлуатуючих галузях, благодатний край був активно перетворений в сировинний придаток iмперii.

Такi дii призвели до шкiдливих наслiдкiв у багатьох регiонах краiни: вирубка лiсiв, мелiорацiя, створення штучних водойм, висушування цiлих регiонiв i iншi шкiдливi дii для природи, яка побудована на саморегулюваннi.

Вiдзначимо, що на початку 1990 р. в регiонi було зосереджено 9,2% основних фондiв, в тому числi - 9,7% основних невиробничих фондiв Украiни. Вироблялось майже 12% нацiонального доходу. Приблизно такою ж була частка регiону в загальному обсязi споживання матерiальних благ i послуг населення. В тi ж роки в економiку Карпатських областей щорiчно спрямовувалось в середньому 9 - 10% iнвестицiй.

Таким чином, певний рiст економiчних показникiв, безперечно, був викликаний виключно дiiю екстенсивних факторiв, якi вже останнiми роками вичерпали себе i не дають нiяких вагомих доходiв в регiонi.

У Карпатському регiонi сформувався iндустрiально-аграрний тип господарського комплексу з розвинутою промисловiстю та багатогалузевим сiльським господарством, в якому вирощують продукцiю тваринництва (м'ясну, молочну), зерновi культури, овочiвництво (огiрки, капуста, морква, редис та iншi), садiвництво (яблука, грушi, сливи), бджiльництво (набираi розвитку в окремих районах), птахiвництво (кури, гуси, iндики, качки), крiльництво, козярство та iншi напрямки дiяльностi.

Видiленi нами галузi сiльського господарства, якi мають достатньо розвинену структуру в Карпатському регiонi, пiдтверджують те, що цi напрямки сприяють розвитку рекреацii, туризму i забезпечення регiону свiжими сiльськогосподарськими продуктами харчування, а також значною кiлькiстю туристiв.

Регiон за своiю укрупненою структурою наслiдуi загальну структуру народного господарства Украiни, за винятком Львiвськоi областi, яка наближаiться до промислово розвинутих районiв краiни, де виробляються автобуси, крани на колiсному шасi, верстати рiзних видiв, телевiзори, машини сiльського пристосування, долота для нафтогазовоi промисловостi i багато iнших.

Необхiдно також наголосити, що у 1990 роцi регiон давав 32,7% товарноi продукцii лiсовоi, деревообробноi та целюлозно-паперовоi промисловостi, 10% машинобудування, металообробки, промисловостi будiвельних матерiалiв, легкоi i харчовоi промисловостi.

Регiон даi весь обсяг в Украiнi видобутку самородноi сiрки та сировини для полiвiнiлхлорид них смол, технiки для обробки рослин отрутохiмiкатами, майже всi украiнськi автобуси, автонавантажувачi та калiйнi добрива, 39% кольорових телевiзорiв, 75% автомобiльних кранiв, третину паперу, четверту частину картону, половину вироблюваних в краiнi нетканих матерiалiв i iн.

Провiдне мiсце в галузевiй структурi промисловостi займають машинобудування та металообробка - 25%, легка - 16%, лiсова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловiсть - 8,6%.

Особливiстю розвитку сiльського господарства Карпатського регiону i низька землезабезпеченiсть. Показники забезпеченостi на душу населення сiльськогосподарськими угiддями та рiллею найнижчi в Украiнi (вiдповiдно 0,4 га та 0,24 га при середньому по Украiнi 0,78 га та 0,67 га).

Тут вiдзначимо, що регiон, на який припадаi 6,4% площi сiльськогосподарських угiдь держави та 5,3% рiллi, виробляi 10% продукцii сiльського господарства Украiни. Разом з тим, можна констатувати, що агропромисловий комплекс нинi не забезпечуi потреб населення регiону в продуктах харчування, в останнi роки знижуiться виробництво усiх видiв продуктiв харчування сiльського виробництва. Значна частина постачаiться з iнших краiн - переважно Польщi, Туреччини та iнших.

Завезення продуктiв харчування з iнших краiн нинi пояснюють iншими причинами, до яких можна вiднести такi, як продаж товарiв (продуктiв) за демпiнговими цiнами, низький розвиток фермерства в регiонi (1,2 - 3,1% вiд загальноi кiлькостi), високi податки, що дiють в краiнi, не надають можливостi вiтчизняному виробниковi розширити виробництво, нестабiльна фiнансова система, низький рiвень державноi пiдтримки сiльськогосподарського виробника з боку державних органiв влади, вiдтiк капiталу за межi Украiни та низька участь iноземних iнвесторiв в економiцi, зокрема в галузi сiльського виробництва.

За останнi роки нагромадилось багато соцiально-економiчних проблем, гострота i необхiднiсть яких з усiiю силою проявились в нашi днi. Оцiнюючи ситуацiю в регiонi за критерiями цивiлiзованих нацiй, шукаючи найоптимальнiшi шляхи до процвiтання i прогресу, треба рахуватись з тими негативними явищами i фактами, якi виникли i мають мiсце, а саме:

соцiально-економiчна структура регiону страждаi виробничою однобокiстю: майже З/4 працюючих зайнято у виробничiй сферi, що говорить про соцiально несприятливий характер регiональноi економiки;

iснують вiдчутнi територiальнi диспропорцii у вищому розвитку продуктивних сил рiвнинноi частини i соцiальною вiдсталiстю гiрських районiв;

промисловiсть регiону, як i в цiлому його господарство, i еколого небезпечним, а окремi виробництва i галузi з вiдсталими технологiями i взагалi несумiснi з природою краю; орiiнтацiя деяких галузей промисловостi, особливо машинобудування, на привiзну сировину (комплектуючi) i прискоренi темпи розвитку природо-експлуатуючих галузей (сiрка, лiс, калiйнi солi, нафта, газ, вугiлля) зробили регiональну економiчну систему малопридатною до виживання в критичних ситуацiях;

в регiонi чiтко простежуiться тенденцiя до рiзкого погiршення демографiчноi ситуацii: падаi природнiй прирiст населення, йде процес старiння населення. Кожен п'ятий житель регiону - пенсiонер. РЖснуi реальна загроза генофонду регiону, а саме поступово загострюiться соцiальна ситуацiя, пов'язана з проблемами безробiття i зайнятостi населення, яку пiдсилюi ще й той факт, що тут вже давно був надлишок трудових ресурсiв, який було зроблено штучно;

заподiянi в попереднi роки екологiчнi збитки природi, якi сьогоднi доповнюються марнотратством i безгосподарнiстю, спричинили значне погiршення стану навколишнього середовища, викликали деградацiю унiкальноi природи Карпат.

Аналiз географiчних, природних, iсторичних, економiчних умов показуi, що Карпатський регiон на етапi становлення державностi i входження Украiни у свiтове господарство маi унiкальний шанс стати своiрiдним полi

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada