РЖсторiя виникнення та становлення Кельменцiв

"РЖсторiя виникнення та становлення Кельменцiв"

План

Вступ.

1. РЖсторiя виникнення Кельменцiв.

2. Кельменцi як районний центр.

3. Кельменцi пiд час Великоi Вiтчизняноi Вiйни.

4. Пiслявоiнний перiод.

Висновки.

Список використаноi лiтератури

Вступ

Кельменцi тАФ селище мiського типу з 1960 року, центр Кельменецького району. Розташованi на автошляху Чернiвцi тАФ Сокиряни, за 4 км на пiвнiч вiд залiзничноi станцii Ларга i за 106 км вiд Чернiвцiв. Населення тАФ 8,3 тис. чоловiк.

В центрi сучасних Кельменцiв на березi Потока виявлено рештки поселення раннiх слов'ян черняхiвськоi культури (IIтАФVI столiття н. е.), а на пiвденних схиВнлах Потока тАФ рештки поселень XIVтАФXV столiть.

1. РЖсторiя виникнення Кельменцiв.

Вперше село згадуiться в документах 1559 року пiд назвою Келменци. Назва його кiлька разiв змiнювалась. В 1642 роцi воно iменувалося Келмешти, а в 1817 роцi Келмещий.

За народною легендою першим на територii сучасних Кельменцiв поселився корчВнмар на iм'я Кельман. Згодом рядом з корчмою з'явилося кiлька будинкiв. Садибу корчмаря подорожнi називали двором Кельмана, а людей, що служили в нього, кельменцями. Збереглися вiдомостi про те, що з середини XVIII столiття населення Кельменцiв належало до категорii царан. Земля, на якiй вони поселилися, налеВнжала феодалу. Основним заняттям було землеробство i скотарство. За користування землею кельменчани працювали у маiтку феодала та виконували рiзнi повинностi. За Положенням 1749 року царани мали одробити 24 днi на рiк, дати феодалу десяВнтину вiд врожаю, вiд приплоду тварин, вiд бджiл тощо. Крiм того, селян змушували сплачувати великi податки на користь держави: подушне, вiд майна тощо. З 1766 року за Правилами Г. Гiки кiлькiсть урочних днiв зменшувалась до 12. Але обсяг роботи на день визначався такий, що його можна було виконати тiльки за 3тАФ4 робочi днi. Отже, фактично панщина збiльшувалась у 2тАФ3 рази. Згiдно ж ВлПунктiвВ», виданих молдавським диваном у 1810 роцi, кожне тяглове господарство царан повинно було обробити пiвфальчi панського поля, скосити фальчу сiнокосу, давати пановi десятi свого врожаю, привезти вiз дров, постачати по 2 курки, 100 дiйних овець, по мiтку пряжi, платити щорiчно по 10 левiв, за т. зв. Панськi днi тощо. Насправдi ж помiщик не дотримувався згаданих пунктiв, а постiйно збiльшував повинностi, жорстоко поводився з населенням. До того ж царани мали сплачувати i державнi податки.

Становище селян ускладнювалось ще й утисками з боку турецьких загарбникiв. Селяни мусили сплачувати данину грошима, поставляти зерно, худобу, мед, брати участь у походах турецьких армiй, в скл. молдавських вiйськових загонiв та iнше².

Пiсля приiднання Бессарабii до Росii взаiмовiдносини мiж кельменчанами i помiщиками регулювались ВлПоложенням про царанВ» 1819 року, ВлНормальним контрактомВ» 1846 року. Царани мали працювати на помiщика понад 50 робочих днiв на рiк та виконувати ряд iнших повинносте. Кiлькiсть робочих днiв визначалась в залежностi вiд величини земельного надiлу селянина та кiлькостi худоби.

Важкi умови життя, посилення феодальноi експлуатацii викликали протести з боку кельменчан. Найбiльш розповсюдженою формою соцiального протесту були скарги на непосильний гнiт, на збiльшення повинностей, захоплення у помiщика угiдь. Мали мiсце частi втечi селян. Як повiдомляв хотинський земський у 1833 роцi Влселяни залишають своi господарства.., вiдмовляються вiдбувати власВнникам повинностi.., не бажають коритися нi iм, нi земськiй полiцiiВ».

Не полiпшила економiчного становища селян i реформа 60-х рокiв. В Кельменцях, як i в iнших селах Хотинського повiту, земельнi надiли, близько 8 десятин одержали тiльки 25,5% селян, решта тАФ мiзернi клаптики.

Зростало незадоволення селян. Вже у квiтнi 1869 року кельменчани та жителi сусiднiх сiл вiдмовились вiд виконання повинностей на користь власника.

Процес обезземелення селян тривав. В пореформений перiод помiщики i куркулi все бiльше прибирали до своiх рук землi селянськоi бiдноти, вдаючись до беззаконВння та насильства; це змушенi були визнати навiть представники влади. БессарабВнське губернське в селянських справах присутствii констатувало, що заможнi селяВнни, користуючись слабкiстю своiх односельчан, купують у них за найнижчу цiну земельнi надiли i стають власниками величезних угiдь. В той час як помiщик Стар-жинський у 1877 роцi володiв майже 1400 десятинами землi та 430 десятинами лiсу селяни користувалися всього 2675 десятинами землi. Значна ж частина ii належало багатiям. Уже в 1883 роцi з 482 селянських господарств 128 (26%) залишилися безземельними; до того ж 150 (31,1%тАФ не мали робочоi худоби. Корови мали лише 34 (7,1 %) господарства.

Задихаючись вiд безземелля, селяни змушенi були орендувати землю у помiщиВнкiв i куркулiв за дуже високу цiну. У 1883 роцi, наприклад, орендувало землю 16 % безземельних i 21 % надiльних господарства. З орендованоi землi вони давали власниковi половину зiбраного врожаю. Орендна плата за сiнокiс становила близько 25 крб. за фальчу. За випас пари волiв доводилося платити по 10тАФ12 крб., за випас корови тАФ 7тАФ10 крб. Та селяни не завжди мали можливiсть орендувати землю безпосередньо в самих землевласникiв, тому що тi не бажали дробити ii на малi дiлянки, а надавали перевагу лихварям, якi брали в оренду великими масиВнвами. Тому в багатьох випадках селяни орендували землю з других i третiх рук. Виходило, що селяни платили за землю в 5тАФ6 разiв дорожче, нiж орендар, що брав у помiщика великий масив.

Становище основноi маси селян Кельменцiв в кiнцi XIX тАФ на початку XX стоВнлiття залишалось важким. Основнi земельнi площi, що належали до Кельменцiв, були власнiстю помiщикiв i куркулiв. У 1905 роцi, наприклад, помiщики Старжинськi та Холоневськi володiли близько 1170 десятинами землi та понад 300 десятиВннами лiсу, в той час як 410 селянським господарствам належало тiльки 2361 десятина землi. При тому переважна бiльшiсть цих земель була в руках багатiiв. Важким тягарем лягали на селян численнi податки: викупнi платежi, державнi податки, мирськi i земськi збори, рiзнi повинностi. У 1903 роцi селяни Кельменцiв повиннi були дати для виконання рiзних перевезень для вiйськових потреб 116 пiдвiд, для супроводження арештантiв 86 возiв i 442 провiдники, для ремонту шляхiв 1120 роВнбiтникiв та 26 пiдвiд. В 1911 роцi лише земського збору кельменчани сплатили 2236 крб. 74 копiйки.

З розвитком капiталiстичних вiдносин помiщики i куркулi органiзовували пiдВнприiмства первинноi переробки сiльськогосподарськоi сировини. Вже у 1897 роцi в Кельменцях дiяли олiйниця, вiтряний, кiнний та водяний млини. Розвивалось ремесло та кустарне виробництво, якими, як правило, займалися безземельнi селяВнни. В Кельменцях ткали килими, полотно, сукно, робили бочки, вози, плели коВншики тощо. Ткацтвом займалась майже кожна селянська сiм'я.

Незадовiльними були медична справа на селi та становище з освiтою. В 70-х роках XIX столiття в Кельменцях було вiдкрито фельдшерський пункт, який обслуВнговував населення всiii волостi. З 1884 року його перетворено на амбулаторiю. З iнiВнцiативи земського лiкаря К. П. Михалевича в Кельменцях у 1891 роцi почалося буВндiвництво дiльничноi лiкарнi на 10 лiжок, яке завершилося через три роки. Один лiкар з двома фельдшерами i акушеркою мали обслуговувати понад 20 тис. насеВнлення.

До кiнцяXIX столiття в Кельменцях хоч i працювало вже двi школи тАФ церВнковнопарафiяльна та земська, однак бiльшiсть дiтей до школи не ходила. На той час лише 10 % населення вмiли читати й писати. У 1904 роцi тут було вiдкрито чоВнловiчу i жiночу гiмназii. Але вони були доступнi дiтям багатiiв.

В роки першоi росiйськоi буржуазно-демократичноi революцii вiдбулися заВнворушення i в Кельменцях. Старожили згадують, що влiтку 1905 року до них дiВнйшла звiстка про повстання на броненосцi ВлПотьомкiнВ». Про боротьбу робiтничого класу i морякiв-чорноморцiв розповiдав iм iхнiй земляк В. Н. Мардар, який слуВнжив на Чорноморському флотi. Селяни жваво обговорювали революцiйнi подii, виВнсловлювали свою пiдтримку борцям проти царизму. В селi розповсюджувалася реВнволюцiйна лiтература, листiвки.

Перемога Великоi Жовтневоi соцiалiстичноi революцii пiдняла до полiтичного життя всiх трудящих села. В кiнцi жовтня 1917 року в селi вiдбувся великий мiтинг. В центрi села зiбралися солдати волосного гарнiзону i трудящi. На мiтингу перший голова Кельменецькоi волосноi Ради В. В. Раренко, сiльськi активiсти П. Ф. Кучейник, П. Г. Горобiiвський, солдати тАФ представники гарнiзону з радiстю вiтали перемогу Великого Жовтня i заявили про свою одностайну пiдтримку Ради НародВнних Комiсарiв на чолi з В. РЖ. Ленiним, готовнiсть iз зброiю в руках вiдстояти завоюВнвання Жовтня. Здiйснюючи ленiнський декрет про землю, кельменчани захоплюВнвали помiщицькi землi, маiтки, на що скаржилась буржуазна газета 2 грудня 1917 року.

IV селянський з'iзд Хотинського повiту 8тАФ9 (21тАФ22) сiчня 1918 року, на якому були представники Кельменецькоi волосноi Ради, прийняв рiшення про встановленВння Радянськоi влади в повiтi. Взявши владу в своi руки, кельменчани розподiлили мiж селянами помiщицьку землю, дружно включились у будiвництво нового життя.

Однак не судилося в тi роки трудящим Кельменцiв здiйснити своi плани соцiальВнних перетворень. Вони змушенi були пiднятися на боротьбу проти австро-нiмецьких iнтервентiв, що захопили село в лютому 1918 року та румунських окупантiв, якi вдерлися на Пiвнiчну Буковину. Окупанти лiквiдували всi завоювання Радянськоi влади, встановили жорстокий режим.

На заклик бiльшовикiв трудящi Кельменцiв стали на боротьбу проти iноземних загарбникiв. Вони взяли активну участь у Хотинському повстаннi 1919 року. Серед них особливо активними були В. В., О. В. Раренки, А. Ф. Кучейник, В. Г. Атаман, Прокiп i Сава Горобiiвськi та багато iнших. В нiч на 23 сiчня 1919 року за сигналом штабу Хотинського повстання виступив i повстанський загiн кельменчан на чолi з В. В. Раренком. Над Кельменцями замайорiв червоний прапор.

Румунськi загарбники за допомогою Антанти кинули проти повстанцiв великi вiйськовi з'iднання. Пiсля героiчного опору повстанськi загони змушенi були вiВндiйти за Днiстер. Учасник повстання М. М. Раренко згадуi, що кельменчан виводив на Подiлля бiльшовик В. В. Раренко. Вiн вигукнув односельчанам на прощання: ВлМи ще повернемось!В» РЖ трудящi Кельменцiв твердо вiрили, що справа, за яку бороВнлися повстанцi, не загине.

Чимало кельменчан тАФ учасникiв Хотинського повстання тАФ влилось у каваВнлерiйську бригаду Г. РЖ. , Котовського. В ii рядах хоробро билися за Радянську владу на фронтах громадянськоi вiйни Прокiп та Сава Горобiiвськi, Володимир Раренко, Володимир Атаман та iншi. Пiзнiше частина а них повернулася в село i провадили пiдпiльну боротьбу проти боярсько-румунських загарбникiв.

Наляканi повстанням i ворожим ставленням народу, окупанти встановили жорВнстокий режим. Не дозволялось виходити увечерi на вулицю, приймати в квартирах гостей, збиратись групами. Щоб запобiгти спiлкуванню людей, були закритi на певВнний час навiть ярмарки i базари. Насилля i репресii панували повсюдно.

Мало що дала трудiвникам i проведена румунами у 20-х роках земельна рефорВнма. Бiльшiсть земель i кращi ii дiлянки залишились у помiщикiв або згодом переВнйшли до рук куркульства. Безземельнi i малоземельнi кельменчани мали одержати по 1тАФ3 га землi. За проектом селянам належало одержати близько 3 тис. га землi, а одержали лише понад 1 тис. га. Високi викупнi цiни на землю, брак тягловоi сили, важкий податковий тягар призводили до того, що селяни поступово втрачали своi надiли, розорялися. Вже у 1940 роцi, на час возз'iднання Пiвнiчноi Буковини з УРСР, 3 % селянських дворiв були зовсiм безземельними, 10,2 % мали менше 1 га землi, понад 60 %тАФ вiд 1 до 3 га, 19,1 %тАФ вiд 3 до 4 га, близько 1,5 %тАФ вiд 4 до 5 га землi. В цей же час 4 помiщики i церква володiли 285,1 га землi, 24 куркульськi господарства тАФ 286,2 га землi. В помiщицьких i куркульських господарствах працювало 384 постiйнi i сезоннi робiтники. Безземелля i злиднi спричинювали до ворогування i сутичок мiж рiдними та сусiдами. В 30-х роках селяВннин В. В. Рудий понад 10 рокiв судився з рiдною сестрою за межу на городi. АдвокаВнти, судовi чиновники та рiзнi посередники навмисне зволiкали справу i витягували в них останнi соки.

За рахунок розорення основноi маси селян зростали i економiчно мiцнiли помiВнщицькi i куркульськi господарства. В селi виникли рiзнi дрiбнi пiдприiмства перВнвинноi обробки сiльськогогiподарськоi продукцii. Помiщикам i куркулям належало 2 паровi, 11 водяних i 5 вiтряних млинiв та 2 олiйницi.

Окупацiйний режим виявлявся в усiх галузях життя. У двох початкових школах села навчання велося лише румунською мовою. До учнiв застосовувалися методи фiзичного покарання. Все це призводило до того, що бiльшiсть дiтей залишалась поза школою, не одержавши навiть початковоi освiти. В червнi 1940 року в селi було 1061 чоловiк неписьменних i 306 малописьменних. У своiй знахабнiлiй полiтицi нацiонального гноблення окупанти навiть дiйшли до того, що, реiструючи немовлят-украiнцiв, записували iх румунами.

Пiд час панування румунських бояр у Кельменцях не було нi клубу, нi бiблiоВнтеки, нi iнших культурно-освiтнiх установ для культурного обслуговування труВндящих. Зате тут було 3 магазини, де продавалась лише горiлка, понад 20 шинкiв, церква, за допомогою яких окупанти одурманювали свiдомiсть населення.

Велика плата за послуги лiкаря, дорогi медикаменти, були причиною того, що трудящi селяни не могли й думати про медичну допомогу.

Та мешканцi Кельменцiв не припиняли боротьби проти румунських окупантiв i не втрачали надii на визволення, завжди звертали своi погляди на схiд до могутВннього Союзу РСР. Довгожданий час визволення настав у 1940 роцi.

Учасник цiii знаменноi подii М. М. Раренко згадуi: ВлНад натовпом майнув черВнвоний прапор, потiм другий, третiй.. РЗх багато приготували кельменчани до урочисВнтоi зустрiчi наших дорогих визволителiв. Хвилюються всi.. Повiльно рухаються вiйськовi автомашини з пiхотою.. Зупиняiться перша машина. Червоноармiйцям пiднесли хлiб-сiль. Колону визволителiв оточують тисячi кельменчан. Обiйми.. Поцiлунки.. Пiд червоними прапорами тисячi людей вирушають у центр села..В», де вiдбувся багатолюдний мiтинг. Учасники мiтингу висловили подяку Комунiстичнiй партii i Радянському урядовi за визволення.

В Кельменцях було вiдновлено РадянВнську владу.

На час возз'iднання у селi було 1280 дворiв, проживало 4986 чоловiк населення (чоловiкiв тАФ 2349, жiнок тАФ 2637). Нацiональний склад населення був такий: украiнцi становили 93,9 %, рештутАФросiяни, iвреi, поляки, румуни, молВндавани.

У першi ж днi Радянськоi влади були створенi мiсцевi органи управлiння. Дiяли волосний та сiльський виконавчий комiтети Рад депутатiв трудящих. До кеВнрiвництва прийшли представники трудового народу, селяни-бiдняки. Головою воВнлосного комiтету став К. РД. Дудка, секретарем тАФ Т. РЖ. Солдатенко. Кельменецький сiльвиконком очолив П. Ф. Кучейник. До складу сiльвиконкому увiйшли Л. Д. Гарабаджiй, В. Л. Джуруляк, Ф. С. Горобiiвський, Т. В. Крупко, О. П. Бiлобрицький та iншi.

2. Кельменцi як районний центр.

З листопада 1940 року Кельменцi стали районним центром. Керiвником i оргаВннiзатором трудящих у боротьбi за здiйснення соцiалiстичних перетворень була волосна (пiзнiше районна) партiйна органiзацiя, створена в першi днi пiсля визвоВнлення. Першим секретарем волосного комiтету партii був П. Г. Мудрак, другим тАФ Д. Г. Фатiiв, секретарем тАФ Г. РЖ. Сушко. В сiчнi 1941 року в райцентрi працювало 53 члени i кандидати в члени партii.

Розпочала свою дiяльнiсть волосна (пiзнiше районна) комсомольська органiзаВнцiя. Першим секретарем волосного комiтету комсомолу була обрана В. А. Бережна. В установах та на пiдприiмствах виникли первиннi комсомольськi органiзацii.

У серпнi 1940 року в Кельменцях було нацiоналiзовано паровий млин, торгоВнвельнi пiдприiмства, засоби зв'язку. Помiщицька i церковна землi були переданi безземельним i малоземельним селянам. Для розподiлу землi була створена земельна комiсiя, до складу якоi увiйшли активiсти селяни-бiдняки Ф. С. Горобiiвський, В. Т. Безверхний, Ф. М. Рудий та iншi. Радянська влада передала селянам КельВнменцiв 408,5 га землi, весь сiльськогосподарський iнвентар колишнiх помiщицьких маiткiв.

З перших днiв вiдновлення Радянськоi влади трудящi села вiдчували пiклуВнвання Комунiстичноi партii i Радянського уряду про пiдвищення iхнього матерiальВнного добробуту i культурного рiвня. За короткий час у селi була побудована елекВнтростанцiя, почала працювати хлiбопекарня, широка мережа пiдприiмств державноi i кооперативноi торгiвлi та побутового обслуговування. На будiвництво шосейного шляху вiд Кельменцiв до станцii Ларга було видiлено 198 тис. крб., на реконструкВнцiю пекарнi та школи тАФ 185 тис. карбованцiв.

Вперше в iсторii кельменчани одержали право на безплатне медичне обслугоВнвування. У липнi 1940 року в селi була вiдкрита лiкарня з терапевтичним, iнфекВнцiйним i пологовим вiддiленнями, а також медична амбулаторiя.

Радянський уряд подав грошову допомогу багатодiтним матерям. Крiм одноВнразовоi допомоги в розмiрi по 2 тис. карбованцiв, iм було призначено по 2 тис. крб. щорiчноi допомоги. 771 житель Кельменцiв i сiл району в 1940 роцi одержали пенсiю.

Було створено всi умови i для культурного розвитку трудящих. З 1 вересня 1940 року в Кельменцях почали працювати 2 школи тАФ середня i семирiчна, де дiти вчились рiдною украiнською мовою. Вперше всi дiти пiшли до школи. Виявили баВнжання вчитися i дорослi. Населення жадiбно тягнулося до знань. У селi була ствоВнрена мережа гурткiв по лiквiдацii неписьменностi i малописьменностi.

Держава щедро вiдпускала кошти на розвиток народноi освiти оновленого краю. На початку 1941 року було видiлено кошти на будiвництво нового примiщення школи. Сiльська Рада подала допомогу дiтям сиротам.

Широко було розгорнуто в селi культмасову роботу. Почали дiяти клуб, кiноВнтеатр, бiблiотека. Радiо, книга, газета входили у кожну сiм'ю.

Трудящi Кельменцiв стали повноправними господарями краiни, брали активну участь у господарському i культурному життi, в державному управлiннi. Десятки кращих трудiвникiв були обранi до сiльськоi та районноi Рад депутатiв трудящих, працювали у державних установах. Великим всенародним святом для населення був день виборiв до Верховних Рад СРСР та УРСР тАФ 12 сiчня 1941 року. Вперше проВнстий трудiвник мав право обирати до найвищого органу влади. Кельменчани одноВнстайно вiддали своi голоси за кандидатiв блоку комунiстiв i безпартiйних.

3. Кельменцi пiд час Великоi Вiтчизняноi Вiйни

Та недовго продовжувалося мирне, творче життя. На Радянський Союз напала фашистська Нiмеччина. Вже в перший день вiйни Кельменцi зазнали бомбардування. Першою жертвою села стала маленька дiвчинка, що загинула вiд фашистськоi бомби, скинутоi з лiтака. 6 липня 1941 року Кельменцi окупували загарбники. Настали днi чорноi фашистськоi неволi. Окупанти встановили режим кривавого терору i неВнобмеженого свавiлля. Земля, якою надiлила Радянська влада селян, була вiдiбрана i передана помiщикам, що повернулися. Страшних знущань зазнали тi, хто в роки Радянськоi влади активно включився у будiвництво нового життя. В першi днi окуВнпацii фашисти розстрiляли 9 жителiв села, серед них Ф. С. Горобiiвського тАФ голову Кельменецькоi сiльськоi Ради. Багатьох активiстiв вiдправили на каторжнi роботи або кинули до в'язницi, в табори смертi. Всього постраждало понад 120 громадян Кельменцiв. Фашисти грабували i руйнували народне добро.

Але нi вбивства, нi насилля не залякали трудящих. Кельменчани не скорились вороговi. Вони вiрили в перемогу i боролися за неi в рядах Червоноi Армii, у загоВннах народних месникiв, саботували заходи окупантiв.

28 березня 1944 року Червона Армiя визволила Кельменцi. В боях за визволення Кельменцiв вiдзначились воiни 163-i стрiлецькоi Роменсько-Киiвськоi ордена ЛенiВнна Червонопрапорноi ордена Суворова, ордена Кутузова дивiзii (командир тАФ Герой Радянського Союзу генерал-майор Ф. Я. Карлов). Визволяючи Кельменцi, смертю хоробрих загинув заступник командира 759-го стрiлецького полку по полiтчастинi майор М. Л. РЖгдал та iншi воiни. Всiх iх поховано в братськiй могилi в центрi селиВнща i встановлено пам'ятник.

За героiзм, виявлений у бою за визволення Кельменцiв та району,звання Героя Радянського Союзу присвоiно старшому сержантовi М. Ю. Шамшину, сержантовi М. Ф. Перепочину, iфрейторовi Д. В. Шерупi i рядовим РЖ. Я. Дубинському та С. Ю. Алекшевичу. Багато воiнiв були удостоiнi орденiв i медалей.

У боротьбi проти фашистiв жителi селища не шкодували нi сил, нi коштiв,нiжиття свого. Понад 630 кельменчан громили загарбникiв на фронтах, 128 з них заВнгинули смертю хоробрих. Вдячнi односельчани свято шанують пам'ять про своiх земВнлякiв. На iх честь встановлено пам'ятник-обелiск. 160 воiнiв-кельменчан нагороВнджено бойовими орденами i медалями Радянського Союзу.

4. Пiслявоiнний перiод

Пiсля визволення Кельменцiв вiдновили свою дiяльнiсть районнi, сiльськi парВнтiйнi, радянськi та громадськi органiзацii. До складу Кельменецького сiльського виконавчого комiтету увiйшли РЖ. Г. Атаман (голова), Г. С. Раренко (заступник голоВнви), РЖ. Д. Горобiiвський, Т. К. Мардар, РД. С. Коновчук та iншi¹.

Залiковуючи рани вiйни, кельменчани дбали i про перемогу над ворогом. Серед трудящих широкого розмаху набрав рух за збирання коштiв у фонд допомоги фронту. Тiльки за два днi квiтня 1944 року було зiбрано 15 тис. крб. За самовiддану працю i допомогу фронту в 1944 роцi було нагороджено медаллю ВлЗа доблесну працю у ВеВнликiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941тАФ1945 рр.В» велику групу кельменчан, серед них 15 роВнбiтникiв Кельменецького маслозаводу та партiйних i радянських працiвникiв. Хлiборобам Кельменцiв було повернуто конфiсковану у помiщикiв землю, реманент, худобу. Але дрiбнi селянськi господарства були малотоварними. Тому одночасно з поверненням селянам землi, поданнi допомоги в ii обробiтку, насiнням, добривами, партiйнi i радянськi органи райцентру провадили велику роботу по пiдготовцi до об'iднання одноосiбних господарств у колективнi. Важливу роль у цьому вiдiграли

4 земельнi громади, якi об'iднували майже всi селянськi двори. Вони сприяли оргаВннiзацii супряжних груп, допомагали впорядковувати землекористування, подавали допомогу у проведеннi сiвби i збираннi врожаю сiм'ям червоноармiйцiв та iнвалiдам Вiтчизняноi вiйни тощо.

Наслiдуючи приклад своiх братiв схiдних областей Украiни, селяни КельменВнцiв 29 березня 1947 року створили перший колгосп ВлКрасний лучВ». РЖнiцiаторами його стали В. У. Москалюк, РЖ. С. Ковальчук, Г. Г.Тодосiйчук. Першим головою колгоспу обрано В. У. Москалюка.

Згодом був органiзований ще один колгосптАФiм. Горького, який очолив М. М. РаВнренко, а на кiнець 1949 року в Кельменцях було завершено суцiльну колективiзацiю.

В серпнi 1950 року два колгоспи об'iдналися в один пiд назвою ВлКрасннй лучВ». В 1958 роцi вiн був названий iм. В. РЖ. Ленiна, а в 1963 тАФ ВлЗаповiт РЖллiчаВ». Головою правлiння укрупненого колгоспу було обрано РЖ. Г. Атамана. В колгоспi налiчуваВнлось 1127 дворiв. Вiн мав 3344,7 та землi, понад 1 тис. голiв худоби, 2 автомашини.

За роки Радянськоi влади в Кельменцях виникло ряд промислових пiдприiмств. Найбiльшi з них тАФ маслозавод, харчокомбiнат, завод будiвельВнних матерiалiв, кукурудзокалiбрувальний завод та iншi. Продукцiя бiльшостi пiдВнприiмств йде за межi областi i республiки, iх колективи включилися у соцiалiстичне змагання i ювiлейний 1967 рiк завершили з перевиконанням своiх виробничих плаВннiв. Маслозавод виконав план майже на 110% Колектив харчокомбiнату вироВнбив понад план 142,3 тонни хлiбобулочних продуктiв, 610,9 тис. умовних банок конВнсервiв тощо. На всiх пiдприiмствах виросли кадри передовикiв, майстрiв своii справи. Серед них тАФ формувальники заводу будiвельних матерiалiв Г. О. Кавков-ський i В. РЖ. Лавринюк удостоiнi урядових нагород, на комбiнатi побутового обслуВнговування тАФ це робiтники А. М. Грушко, М. Ю. Твердохлiб, Ф. В. Никитюк, Ф. Ф. Пiдлубняк.

Небаченого ранiше розмаху набуло за роки Радянськоi влади в Кельменцях будiвництво. РЖз звичайного села воно перетворилось у селище мiського типу. В КельВнменцях споруджено Будинок культури, кiнотеатр, полiклiнiку, пологовий будинок, дитячий садок, медамбулаторiю, раймаг, магазин книготоргу, триповерховий готель, цегельно-черепичний завод, хлiбопекарню, лазню, двоповерВнховий унiвермаг, побутовий комбiнат. В центрi Кельменцiв красуiться нове триповерхове примiщення середньоi школи, а в зеленi молодого парку тАФ просторе примiщення дитячоi дошкiльноi установи. Своiрiдним ансамблем двоповерхових будинкiв на окоВнлицi селища розташоване медичне мiстечко.

Вiдраднi змiни сталися у медичному обслугоВнвуваннi за пiслявоiнний перiод в Кельменцях. В селищi створена широка мережа лiкувально-проВнфiлактичних i стацiонарних установ тАФ районна лiВнкарня з полiклiнiкою та пологовим будинком, проВнтитуберкульозний диспансер, профiлакторiй, моВнлочна кухня, аптека.

Висновки

Кельменецький район розташований у пiвнiчно-схiднiй частинi областi в лiсоВнстеповiй зонi. На пiвднi межуi з Молдовою, на пiвночi тАФ по рiчцi Днiстер з Кам'янець-Подiльським районом Хмельницькоi областi, на сходi з Сокирянським, на заходi тАФ Хотинським та Новоселицьким районами Чернiвецькоi областi.

В районi 36 населених пунктiв, у т. ч. 1 тАФ центр селищноi (Кельменецька) i 22 центри сiльських рад. Територiя району дорiвнюi 671 кв. км. Густота населення тАФ 86 чоловiк на 1 кв. кiлометр.

Клiмат помiрно-континентальний. Грунти переважно темно-сiрi (44,2 %) та сiрi лiсовi (22,0 %). Майже ЗО % всiх земель займають чорноземнi грунти. Всього земельних угiдь 55,4 тис. га, у т. ч. 46,8 тис. га орних земель (84,5 %), 1,1 тис. га сiножатей (2,0 %), 3,9 тис. га пасовиськ (7,0 %) та 3,6 тис. га багаВнторiчних насаджень (6,5 %).

Список використаноi лiтератури

1. ВлИстория городов и сел УССРВ», (Черновицкая область) за редакцiiю В.М. Кулаковського.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada