РЖсторiя розвитку гiдроархеологii в Украiнi

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. СТАН НАУКОВОРЗ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА АНАЛРЖЗ ДЖЕРЕЛ (РЖсторiя розвитку гiдроархеологii в Украiнi)

РОЗДРЖЛ 2. ГРЖДРОАРХЕОЛОГРЖЧНРЖ ДОСЛРЖДЖЕННЯ ДНРЖПРА В 1967-1997 РОКАХ

РОЗДРЖЛ 3. СЬОГОДНЯШНРЖЙ ДЕНЬ ГРЖДРОАРХЕОЛОГРЖРЗ ДНРЖПРА ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальнiсть теми. Актуальнiсть цiii роботи полягаi в том, щоб спробувати пiдбити пiдсумки 40-рiчноi роботи, враховуючи досвiд останнiх за часом великих дослiдницьких проектiв тАУ Чайки та Бригантини, проаналiзувати застосування сучасних методик музеiфiкацii, консервацii та реставрацii памтАЩяток пiдводноi спадщини та органiзацiйних засад проведення гiдро-археологiчних робiт в умовах майже вiдсутнього державного фiнансування.

ОбтАЩiкт дослiдження. Гiдроархеологiчнi дослiдження Днiпра як комплексний процес, який розвиваiться синхронно з iншими галузями археологii, методикою дослiджень, та загальним станом громадських вiдносин у державi.

Предмет дослiдження. Розвиток методики, способiв та результатiв науковоi обробки матерiалiв гiдроархеологiчних дослiджень Днiпра вiд перших крокiв до сьогодення.

Мета дослiдження. Дослiдити розгортання гiдроархеологiчних дослiджень Днiпра, узагальнити досягненнi результати та спробувати намiтити шляхи подальшого розвитку.

Наукова новизна одержаних результатiв. Останнiй раз роботи узагальнюючого характеру було опублiковано близько 20 рокiв тому. За цей час гiдроархеологiя Днiпра зробила ряд величезних крокiв, вiдбулися принциповi змiни в ii органiзацii, змiнилася загальнополiтична ситуацiя у державi, тому спроба узагальнити результати дослiджень маi певну наукову цiннiсть.

Методологiчна основа та методи дослiдження. Дипломне дослiдження базуiться на принципах науковостi, iсторизму; в роботi застосувалися описовий, статистичний порiвняльний, хронологiчний та iншi методи iсторичного дослiдження.

Наприкiнцi ХРЖХ ст. було розпочато першi спроби збору iнформацii про пiдводнi знахiдки Днiпра бiля славетного острову. Вiдомий iсторик Якiв Новицький наводить у своiх дослiдженнях данi, що русло рiки бiля Хортицi i надзвичайно багатим на рiзноманiтнi предмети минувшини. Так мiсцевi жителi, а особливо рибалки, iз рiки пiднiмали рiзноманiтнi стародавнi посудини, грошi, доiсторичнi скамтАЩянiлi кiстки, зброю, спорядження, знаходили камтАЩянi та чавуннi ядра, гармати. Пiсля сильних паводкiв з пiску вiдкривалися залишки стародавнiх суден, якi без жодних дослiджень розбиралися, а знахiдки здавалися на брухт в мiсцевi заводи. У 1878 роцi в руслi Старого Днiпра було випадково знайдено чайку, з якоi було пiднято залiзнi кованi гармати ХV-ХVРЖ. У 1905 роцi в Днiпрi нижче Хортицi в урочищi Наливач, при роботах по поглибленню русла було виявлено корабель, з якого було пiднято декiлька гармат, та зразки деревтАЩяних корабельних конструкцiй. Саме тодi було вперше пiднято питання про необхiднiсть археологiчного дослiдження памтАЩяток якi знаходяться пiд водою.

Вивчення пiдводно-археологiчних обтАЩiктiв в Украiнi в акваторii Чорного моря почалось в 1905 роцi з дослiджень iнженера Л.П. Коллi. Зацiкавленiсть вчених була повтАЩязана з тим, що з РЖV сторiччя до н. е. рiвень моря пiднявся не менш, нiж на чотири метри, в результатi чого на морському днi залишилась велика кiлькiсть археологiчних памтАЩяток: затопленi портовi споруди, прилеглi до них житловi квартали, сiльськогосподарськi садиби, якiрнi стоянки, загиблi кораблi.

Але справжнiй початок гiдроархеологiчних дослiджень в Украiнi можна датувати червнем 1937 року, коли професор Р. А. Орбелi в доповiдi на iмтАЩя начальника головного управлiння Червонопрапорноi експедицii пiдводних робiт на морях i рiках СРСР (ЕПРОН) поставив питання про необхiднiсть проведення систематичних пiдводних археологiчних дослiджень. 5 серпня 1937 року за наказом №100 по ЕПРОНу до складу археологiчноi експедицii вперше було включено водолазiв. У цьому наказi було сказано: ВлНадаючи виключне значення проведенню науково-дослiдницьких робiт з метою вивчення знахiдок пiд водою та у ТСрунтi якi належали до старовинитАж приступити до обстежувальних робiт поблизу Керчi, Феодосii, Херсонесу i Ольвii протягом серпня-вересня поточного рокуВ». Одеський вiйськово-морський технiкум надав необхiдну кiлькiсть водолазiв, пiдводну технiку i судна. Загальне керiвництво роботами здiйснював Р.А.Орбелi [2].

Оцiнюючи даний факт Р.А.Орбелi писав: ВлтАжводолазна органiзацiя вперше в свiтi стаi пiд прапор науки, переходячи до систематичних розкопок пiд водою, приступаi до охорони памтАЩяток старовини, сама робиться силою, сприяючою розвитку iсторичного знаннятАж Народжуiться нова галузь iсторичноi науки тАУ пiдводна археологiя або гiдроархеологiяВ».

Першими обтАЩiктами експедицiй 1937 року стали затопленi водами Чорного моря частини древнiх мiст Херсонеса та Ольвii. З днища рiки Пiвденний Буг, експедицiiю Р.А. Орбелi, було пiднято човен тАУ днище древка, датований неолiтичним часом. В1939 роцi експедицiiю було обстежено узбережнi частини мiст Феодосii, Коктебелю та Керчi. Нарiвнi з органiзацiiю пiдводних археологiчних дослiджень Р.А. Орбелi придiляв велику увагу розробцi теоретичних питань пiдводноi археологii, охоронi памтАЩяток археологii, якi знаходяться пiд водою. РЗм було поставлене велике завдання тАУ складання гiдроархеологiчноi карти краiни, намiчувалось використання гiдрографiчних служб, аеро- та пiдводних фотозйомок, припускалось створення музею пiдводних дослiджень та РЖнституту пiдводноi археологii. Вiн планував органiзувати пiдводнi археологiчнi дослiдження Чорного та Азовського морiв, рiк Днiпро, Десна, Буг та iнших. Втiлення цих планiв в життя скасувала вiйна та смерть Р.А. Орбелi в 1943 роцi.

Новий етап у розвитку пiдводноi археологii повтАЩязано з винайденням аквалангу. В 1957 роцi вивчення затоплених античних мiст Пiвденного ПричорномортАЩя почала Азовсько-Чорноморська експедицiя АН СРСР. Протягом 1957-1967 рокiв вона провела розвiдки затоплених частин античних мiст Гермонаси, Фанагорii, Херсонесу, Ольвii, Тiри, дослiджено мiсце корабельноi аварii кiнця РЖV тАУ початку РЖРЖРЖ ст.ст. до н. е. бiля Донузлава [9].

РОЗДРЖЛ РЖ

СТАН НАУКОВОРЗ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА АНАЛРЖЗ ДЖЕРЕЛ

Дослiдження пiдводно-археологiчноi спадщини Днiпра тривають вже близько 40 рокiв, тому настав час узагальнити накопичений досвiд, оглянути минуле критичним поглядом та зробити деякi висновки. Остання праця на цю тему тАУ ВлПроблемы охраны и исследования подводных историко-археологических памятников Запорожья: Тезисы докладов. 27-28 ноября 1987 г. - Запорiжжя, 1987.(Шаповалов, Калмукиди [2],[3],[4].)В» - вийшла 20 рокiв тому, до того ж вона мала невеликий обсяг i не торкалась проблем консервацii та музеiфiкацii памтАЩяток. Дослiдження до 1998 року проводились, великою мiрою, за власнi кошти дослiдникiв, спирались на iх ентузiазм, постiйно наштовхувались на бюрократичнi перешкоди, тому не дивно, що монографiчних дослiджень, присвячених виключно, гiдро-археологii Днiпра, не iснуi. Серед праць, що тiiю чи iншою мiрою торкаються проблем розвитку гiдро-археологii Днiпра, переважну бiльшiсть складають працi, присвяченi матерiалам дослiджень конкретних експедицiй по сезонах, якi торкаються загальних аспектiв розвитку пiдводноi археологii Днiпра лише в контекстi вiдмiнностей обтАЩiктiв дослiджень та районiв, де вони вiдбувались.

Працi першого етапу мали здебiльшого прикладний, описовий характер. Це пояснюiться насамперед тим, що автори починали майже з нуля, спиралися на методику сухопутноi археологii та на дослiдження ВлморськихВ» гiдроархеологiв. Цi працi, окрiм польових описiв, малюнкiв та фотографiй артефактiв, креслень та схем, дають опис методик, якi застосовувалися в той час. З цих робiт яскраво видно обмеження, якi накладали на дослiдникiв мала технiчних забезпеченiсть експедицiй та залежнiсть вiд iснуючоi тодi командно-адмiнiстративноi системи. Але незважаючи на це, в цi роки вiдбулися яскравi подii, якi заклали мiцний фундамент для подальшого розвитку гiдроархеологii Днiпра тАУ пiдйом носовоi частини парусно-гребного човна в 1971 роцi [8],[3].

Авторитет запорiзьких гiдроархеологiв був таким великим, що саме в Запорiжжi в 1987 роцi було проведено Всесоюзний науково-практичний семiнар з проблем охорони та дослiдження пiдводних iсторично-археологiчних памтАЩяток [2],[3].

Другий етап розвитку гiдроархеологii Днiпра характеризуiться передачею естафети другому поколiнню запорiзьких гiдроархеологiв тАУ В. В Нефьодова, М.А. Остапенка, Д.Р. Кобалii та iнших. Цi роки були складними для науки взагалi та для гiдроархеологii зокрема.

Вiдсутнiсть фiнансування, iнфляцiя, загальнi змiни в соцiально-полiтичнiй сферi призвели до того, що гiдроархеологiчнi дослiдження в цi часи обмежувалися розвiдками [7].

Сучасний етап гiдроархеологii Днiпра повтАЩязаний з унiкальною знахiдкою тАУ козацькою Чайкою. Судно було виявлено у травнi 1998 року пiд час проведення гiдро-археологiчних робiт у гирлi Старого Днiпра бiля Наумовоi скелi i було iдентифiковано, як морський козацький човен тАУ ВлЧайкаВ» [5]. В 15-ти метрах вiд берега на днi невеличкоi скелястоi бухти, де пiд час повенi сильною течiiю Днiпра було змито птАЩятиметровий шар донних вiдкладень. На глибинi 9,5 метрiв iз берегового схилу оголилася кормова частина деревтАЩяного судна iз пiдставками для гармат. Перший огляд та обмiри дозволяли стверджувати, що збереженiсть знахiдки перевищуi 60-65%. ЗтАЩясувалося, що знайдений човен пов'язаний iз дiяльнiстю Запорiзькоi Верфi i входив до складу Днiпровськоi флотилii у 1736 тАУ 39 роках,за за типом належить до морських козацьких човнiв, що з 17 ст. вiдомi пiд назвою ВлчайокВ» [14],[15].

У звтАЩязку iз загрозою втрати знахiдки пiд впливом дii руйнацiй них процесiв постала складна задача дослiдження та збереження цiii памтАЩятки. Нажаль, незважаючи на зусилля дослiдникiв та пiдтримку РЖнституту Археологii НАН Украiни в державi тодi не знайшлося необхiдних фiнансiв для вивчення та збереження знайденого судна.

В таких умовах проект по збереженню памтАЩятки, що отримала назву ВлПроект Запорiзька ЧайкаВ», було органiзовано громадський комiтет, до якого ввiйшли представники науки, громадськостi, бiзнесових кiл та просто не байдужi люди. Очолив рух по пiдйому ВлЧайкиВ» ХVРЖРЖРЖ столiття благодiйний Фонд ВлдопомогаВ» та народний депутат Украiни Олексiй Кучеренко, а наукове керiвництво на себе узяв РЖнститут археологii НАН Украiни та Запорiзьке наукове товариство iм. Якова Новицького. Зусиллями сотень людей вперше у межах колишнього СРСР були проведенi дослiдження, пiдйом та транспортування у реставрацiйний ангар стародавнього корабля. Слiд зазначити, що примiщення для реставрацii площею 800 кв. м було побудовано силами Запорiзького Алюмiнiiвого Комбiнату, на чолi якого в той час був РЖван Бастрига. Цим подiям присвяченi роботи авторiв[16],[17].

Наступним та одним з найцiкавiших обтАЩiктiв, виявлених в руслi Старого Днiпра бiля о. Хортиця, стала бригантина, яку було виявлено у травнi 1999 року, пiд час проведення охоронних гiдро-археологiчних робiтна днi Старого Днiпра бiля скелi Наумовоi.

Унiкальна памтАЩятка розвитку судноплавства та судно будiвництва в Украiнi першоi половини ХVРЖРЖРЖ ст. тАУ затонуле вiйськове вiтрильно-весельне судно, зазнало суттiвих пошкоджень пiд час паводку, але незважаючи на це ii стан дозволяв ставити питання про пiдйом та подальшу реставрацiю знахiдки [8].

Паралельно iз пiдводними обмiрами та фiксацiiю стану in situ, була проведена кропiтка робота у вiйськово-морських архiвах та музеях Росii, в результатi якоi стало зрозумiло, що ми маiмо справу iз типом кораблiв, вiдомих пiд термiном Влбригантин русского манираВ». Палубне одномачтове вiтрильно-весельне судно мало довжину близько 20 м та ширину до 4 м. Конструкцiя та теоретичнi креслення бригантин Влрусского манираВ» розроблялися в 1710 р. для ведення бойових дiй на Балтiйському морi. Пiд час першоi росiйсько-турецькоi вiйни було вирiшено побудувати декiлька подiбних кораблiв i на Днiпрi для подальшого використання на Чорному морi. Знайдений корабель також входив до складу Днiпровськоi флотилii у 1735 тАУ 39 роках.

В наслiдок дii негативних процесiв в руслi Днiпра виникла загроза повноi руйнацii та втрати цiii унiкальноi памтАЩятки протягом декiлькох рокiв, але нажаль у державi знов не знайшлось потрiбних коштiв для дослiдження та збереження стародавнього судна. У 2004 роцi пiд егiдою РЖнституту Археологii НАНУ завдяки пiдтримки громадськостi, допомозi багатьох меценатiв та участi вiдомого росiйського спiвака А. Макаревича було здiйснено громадський проект ВлЗапорозька бригантинаВ» в результатi якого було проведено охороннi пiдводнi дослiдження, пiдйом на поверхню та розпочато процес консервацii корпусу судна.

Не вистачило лише кормовоi частини корпусу бригантини, яка була пошкоджена та вiддiлена пiд час повенi 1999 р. Пiсля тривалих пiдводних пошукiв у 2006 р. кормова частина була знайдена у 10-ти км. нижче за течiiю Днiпра у перед плавневiй частинi русла. Дослiдження та пiдйом кормовоi частини в рамках завершення проекту ВлЗапорозька бригантинаВ» вiдбулися у лютому тАУ квiтнi 2007 року.

РОЗДРЖЛ РЖРЖ

ГРЖДРОАРХЕОЛОГРЖЧНРЖ ДОСЛРЖДЖЕННЯ ДНРЖПРА В 1967-1997 РОКАХ

Рiка Днiпро i унiкальною iсторико-археологiчною памтАЩяткою, в акваторii якоi представленi обтАЩiкти вiд камтАЩяноi доби до козацькоi епохи. На протязi тисячолiть Днiпро був шляхом, що зтАЩiднував регiони вiд Скандинавii до СередземномортАЩя, вiддаленi одне вiд одного тисячами кiлометрiв. Пiдводнi археологiчнi дослiдження Днiпра ведуться вже близько 40 рокiв i дозволили виявити величезний пласт iсторичноi iнформацii про минувшину нашого краю.

Пiдводнi археологiчнi дослiдження у Запорiзькiй областi були початi восени 1967 року членами клубу любителiв пiдводного спорту ВлСкiфВ». РЗх iнiцiатива була пiдтримана державним iсторико-культурним заповiдником на о. Хортиця, обласним краiзнавчим музеiм, обласною органiзацiiю суспiльства охорони памтАЩяток iсторii та культури.

Необхiднiсть та цiлеспрямованiсть гiдро-археологiчних робiт були продиктованi цiкавими iсторичними даними письмових джерел вiдносно Хортицi, а також багатьма випадковими пiдводними знахiдками. Спiвробiтники експедицii ставили цiллю не тiльки виявлення та дослiдження археологiчних памтАЩяток, прихованих водами Днiпра, але й створення певноi методики пiдводного пошуку, фiксацii та пiдйому матерiалу. Також гiдроархеологи фiксували коливання рiвню води, змiн у швидкостi течii рiки, котрi були обТСрунтованi роботою Днiпрогесу-1 та будiвництвом Днiпрогесу-2. У 1971 роцi експедицiя була зайнята обстеженням та пiдйомом найбiльш цiкавоi знахiдки 1970-х рокiв тАУ човна ХVРЖРЖРЖ столiття. Третього вересня 1971 року за допомогою 20-тонного крану була пiднята носова частина парусно-гребного човна завдовжки - 6,5 м, шириною - 3,7 м, висотою - 2,5 м. Борта були обшитi подвiйною обшивкою: внутрiшня тАУ дубом, зовнiшня тАУ сосною. В серединi човна знайшли ядра, кременевi рушницi, палаш з клеймом на лезу (Вл1726В» - рiк виготовлення), судовий багор, ковану шрапнель, литi свинцевi кулi. Ця знахiдка та значна частина предметiв, пiднятих на поверхню у наступнi роки, повтАЩязанi з iснуванням поблизу о. Хортиця, Запорiзькоi верфi в 1736-1739 роках.

У 1984 роцi Експедицiя Пiдводних Археологiчних робiт (ЕПАР) Запорiзького обласного краiзнавчого музею виявила на днi Днiпра бiля Хортицi човен-однодревку, який знаходився на глибинi 7,5м i був цiлковито прихований пiд пiщаним ТСрунтом. Човен було видовбано iз стовбура дерева, дiаметр якого сягав 1м, довжина човна тАУ 5,2м, висота бортiв тАУ 0,5м, ширина тАУ 0,6м, в носовiй частинi тАУ отвiр для крiплення якоря, у кормi тАУ площадка-сидiння для гребця. Шляхом радiо вуглецевого аналiзу деревини було зазначено, що човен виготовлено мiж 1395 i 1475 роками.

Завдяки регулярним експедицiям та численним знахiдкам у 1984 роцi рiшенням облвиконкому за № 354 вiд 23.10.84. р. дiлянку Старого Днiпра вiд Нового мосту Преображенського взято пiд охорону держави. В листопадi 1987 року у Запорiжжi було проведено Всесоюзний науково-практичний семiнар з проблем охорони та дослiдження пiдводних iсторично-археологiчних памтАЩяток.

Роботи, започаткованi в кiнцi 60-х рокiв, дали можливiсть виявити та дослiдити сотнi археологiчних комплексiв вiд доби неолiту i до ХVРЖРЖРЖ-ХРЖХ столiть. Реiстр пiдводних памтАЩяток нараховуi десятки обтАЩiктiв, а число знахiдок, тАУ вимiрюiться сотнями. В значнiй мiрi гiдроархеологiчнi знахiдки унiкальноi збереженостi, складають значну частину музейноi колекцii Запорiзького краiзнавчого музею та музею iсторii Запорiзького козацтва на о. Хортиця. Але найголовнiше, що фактично вперше було започатковано методики системних пошукiв, дослiдження та консервацii археологiчних памтАЩяток в умовах рiки, якi значно вiдрiзняються вiд принципiв роботи на морi.

Пiд водою бiля Хортицi виявлено рештки давнiх поселень, дiлянок, переправ, торжищ, якiрних стоянок i т. п., однак найбiльш вагомим серед виявлених памтАЩяток i комплекс, пов'язаний з останнiм перiодом запорозького козацтва та дiяльнiстю Запорозькоi верфi 1736-1739 рр [7],[15]. Для захисту Днiпровськоi флотилii, що базувалася бiля острова Хортиця, була збудована фортеця з 28 редутiв, обтАЩiднаних валами та ровами. В рiзнi перiоди вiйни 1736-1739 рр. тут базувалося до 400 кораблiв рiзних типiв (бригантини, галери, дюбель-шлюбки, козацькi човни, байдаки тощо). На сьогодення археологiчно зафiксованi мiсця загибелi бiльше 10 кораблiв флотилii, що затонули взимку та навеснi 1739 року.

Нефьодов В.В. i Кобалiя Д.Р., вивчивши звiти експедицiй Шаповалова Г.РЖ., Спiнова РД., Зуiва В., Мазурика Ю. та провiвши багато численнi самостiйнi пiдводнi дослiдження, видiлили 11 скупчень знахiдок 1737-1739 рр.:

1) пiвнiчнiше гирла б. Молодняга (рiчища Нового Днiпра), площа 20×30м², кiлькiсть знахiдок близько 200 одиниць. Скупчення складаiться з речей озброiння (порохiвниця, рушничний кремнiй, ядро калiбру 97 мм, до сотнi свинцевих куль, рушничний замок); речi побуту (фрагменти скляного i гончарного посуду, сокира, лопата, пiдкова, пряжка, декiлька ТСудзикiв); корабельних деталей (обшивнi дошки, фрагмент них брускiв, шпангоути, фрагмент кiля з форштевнем). Дослiдники припускають, що утворювання цього скупчення виникло в результатi загибелi судна, яке затонуло в цiлому.

2) Скупчення у балок Наумовiй тАУ Громушиноi, як найбiльш великi та близько розташованi, гiдроархеологи розглядають iдиним комплексом. Тут, вiдповiдно мапам 1-i половини ХVРЖРЖРЖ сторiччя та спогадам сучасникiв, розташувалась головна частина Днiпровськоi флотилii. Зараз у районi балок залягають декiлька остовiв крупних судiв, бiля них виявлено рiзноманiтний матерiал вiйськово-судовоi спецiалiзацii (дворогi якорi, ядра, гармати та вибухiвки рiзних калiбрiв, мушкети, пiстолi, двi кремнiiвi рушницi, штики, пiки, фальконетнi вертлюги, предмети судового оснащення тАУ юферси, бугеля, шплiнти, цвяхи, скоби, заклепки);

3) Скупчення 8 повтАЩязано з дiяльнiстю правобережного ретраншементу та характеризуiться рiзноманiтнiстю археологiчного матерiалу: двi кремнiiвi рушницi, штик, деталi рушничних замкiв, ядра ТСудзикiв, пряжки, фрагменти керамiчного та скляного посуду тощо;

4) Скупчення 9 знаходиться у 300-х метрах пiвнiчнiше водноi бази ЗАЛК. Було знайдено близько 30 предметiв: фрагмент ложа мушкету, вiдро, гончарна керамiка та iншi;

5) Скупчення 10 розташовано в гирлi б. Куцоi. Виявлено 10 предметiв: фальконетна виделка, штик, залiзна полоса, цвяхи, казан. Район передбачаiться вивчати в подальшому;

6) Скупчення 11 знаходиться пiвденнiше скелi Рогози та складаiться цiлковито з предметiв озброiння тАУ три кремнiiвi рушницi, 13 вибухiвок калiбру 270 мм, вагою 82кг, гарматне правило.

Також археологи зазначили декiлька перспективних мiсцезнаходжень, вiдмiчених археологiчно або в письмових джерелах:

1) Проти гирла б. Музичноi. Мiсце видiлено великим скупченням якорiв (до 30 одиниць )на рiзнiй глибинi;

Акваторiя Нового Днiпра у гирлi б. Гановки.

На протязi 90-х рокiв ядро ЕПАР складали науковi спiвробiтники вiддiлу охорони памтАЩяток iсторii та культури Нацiонального заповiдника ВлХортицяВ»: В. Нефьодов, М. Остапенко, Д. Кобалiя. РЗм вдалося обтАЩiднати навколо себе краiзнавцiв та ентузiастiв-пiдводникiв i органiзувати проведення систематичних комплексних гiдро-археологiчних дослiджень в руслi Днiпра. Також паралельно проводилася робота по консервацii та реставрацii пiдводних памтАЩяток.

РОЗДРЖЛ РЖРЖРЖ

СЬОГОДНРЖШНРЖЙ ДЕНЬ ГРЖДРОАРХЕОЛОГРЖРЗ ДНРЖПРА ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Сьогоднiшнiй етап гiдроархеологii Днiпра пов'язаний з унiкальною знахiдкою тАУ козацькою Чайкою. Судно було виявлено у травнi 1998 року пiд час проведення гiдро-археологiчних робiт у гирлi Старого Днiпра бiля Наумовоi скелi i було iдентифiковано як морський козацький човен тАУ ВлЧайкаВ». У результатi проведених дослiджень було встановлено, що ця конструкцiя вiдповiдаi кресленням, якi було зроблено у 1736 роцi Андрiiм Алатчаниновим [16],[17].

В безпосереднiй близькостi вiд мiсця знахiдки Чайки були виявленi i iншi кораблi Флотилii. Два з них збереглися особливо добре: це дюбель-шлюпка, побудована за кресленнями вiдомого корабельного майстра Джеймса Брауна, та росiйська Бригантина зразка 1711 року.

У 1737 роцi кораблям що були побудованi на Брянськiй та Кiвськiй верфi i прямували на Очакiв, довелось проходити складнi Днiпровськi пороги. Для значного числа кораблiв це було фатальним, тому командуючий флотилiiю вiце-адмiрал Наум Сенявiн прийняв рiшення про будiвництво корабельноi верфi нижче порогiв поблизу о. Хортиця.

Пiсля прийнятого рiшення вiце-адмiралом, на верфi почалось вестись iнтенсивне будiвництво галер, бригантин, прамiв, дюбель-шлюпок, козацьких Чайок, байдакiв та iнших. Бiльшiсть кораблiв були козацьких типiв, добре пристосованих до бойових дiй в лиманах та днiпровському гирлi. Пiсля закiнчення бойових дiй в 1739 роцi, частина кораблiв Днiпровськоi флотилii повернулась до Хортицi. На той момент тут базувалось близько 400 кораблiв. Пiд час сильноi повенi 1739 року затонуло близько 40 суден.

Вiтрильно-весельнi бригантини Влрусского манираВ» розробленi талановитим галерним майстром Петром Меншиковим в 1710 роцi. Новi бригантини були спробою синтезу iвропейськоi школи суднобудування та досвiду росiйських корабельних майстрiв часiв Пiвнiчноi вiйни.

Навеснi-влiтку 1999року, хортицька бригантина була щiльно вимiряна (довжина тАУ 20, ширина тАУ 4 метри), знята на фото та вiдео, замальована i нанесена на ситуацiйний план. 27-го лютого 2004 року на мiсцi робiт були початi польовi дослiдження. Проведена додаткова фото та вiдео фiксацiя памтАЩятки, здiйснена очистка деревтАЩяних деталей вiд молюскових наростiв.

З кiнця березня було розпочато пiдводнi розкопки за допомогою гiдромонiтору, встановленого на плав кранi. Паралельно розкопкам велись розробки i виготовлення пiдйомного стапелю. По завершенню виготовлення, стапель по частинам було доставлено до мiсця здiйснення робiт. У декiлька етапiв корпус човна було закрiплено на стапелi, а сам стапель пiдготували до пiдйому.

Тим часом велась камеральна обробка усiх знахiдок, деталi якi почали вiддiлятися вiд корпусу човна, знахiдки консервувалися в польових умовах.

6 листопада 2004 року було здiйснено пiдйом човна, i з цього моменту було розпочато етап транспортування, який вiдбувався до кiнця грудня 2004 року. Даний етап був найбiльш тяжким та драматичним, так як вимагав мiцних нестандартних транспортних i пiдйомних засобiв.

Визначення теоретичних обрисiв Бригантини вимагали великоi старанностi. Замiри прогину бортовоi та днищовоi на човнi зтАЩясувались можливими завдяки добрiй збереженостi лiвого борту, який завалився на зовнiшню сторону. У якостi орiiнтирiв використовувались бiмсовi кницi, перпендикулярнi осi кiля, по ним i проводились замiри. Для цього вздовж кожноi кницi, перпендикулярно бiмсу крiпилась двохметрова рейка. Промiри до зовнiшньоi сторони борту здiйснювались вздовж рейки. Отримавши бiльшу товщину обшивки, можна отримати серiю поперечних згинiв, спiвпадаючих з вигином борту. Кожне сiчення охоплювало дiлянку вiд клямса i далi, вздовж першого та другого футоксiв усерединi обшивки. Огляд показав що розлом вздовж лiвого борту човна йде по лiнii зтАЩiднання першого футоксу шпангоутiв з флортiмберсами, зберiгши ми своi положення у кiлевому наборi. Тому зтАЩявилась можливiсть порiвняння загального згину борту зi згином днищевоi обшивки. Для визначення останньоi використовувався косинець, закрiплений у боковiй гранi кiля, та рейка, встановлена вздовж кожного флору так, щоб ii вiсь була перпендикулярна данiй боковiй гранi. Промiри, як i в першому випадку, проводились через 10 см. Виконання цих робiт полегшувалось завдяки ущiльненостi днища човна [13],[16],[17].

Пiсля транспортування човна, вдалось означити конфiгурацiю носовоi частини корпусу по лiвому борту та екстраполiрувати його правий бiк. Загальна довжина реконструкцii склала 10 метрiв.

Ряд промiрiв вимагав проведення подальших розкопок. Так як заповнення усерединi корпусу складалось головним чином з пiщаних та мулистих вiдкладень дрiбних фракцiй, i також враховуючи чутливiсть деревини, у цих роботах не використовувались твердi предмети.

Варто уваги, що свiже вимите дерево мало яскравий, насичений колiр та виражену фактуру. Через декiлька днiв потому деревтАЩянi речi темнiли. Роботи трохи обтяжувались великою кiлькiстю дрiбного каменю, який осiв знизу з верхнiх шарiв.

Бiльшiсть знахiдок концентрувалось мiж бiмсовими кницями лiвого борту. Тут конструкцiя створювала прямокутнi ВлкишенiВ», у котрих i зберiгалися знахiдки. Пiд час очистки речi не здвигалися зi своiх мiсць та фiксувалися. Пiсля пiдйому вони маркiрувались та проходили подальшу камеральну обробку. Шкiрянi речi оброблялися глiцерином. Механiчно очищений метал покривався тонким шаром воску.

КОНСТРУКЦРЖЯ КОРПУСУ БРИГАНТИНИ:

Кiль човна виготовлено з прямокутного дубового брусу з шпунтовим вирiзом у верхнiй частинi. Сiчення класичне. На всiй довжинi вiдкритого фрагменту брус цiльний. У переднiй та заднiй частинах видно слiди розлому. До носу мiсце розлому приблизно спiвпадаi з районом зтАЩiднання кiля i стема, котрий повнiстю вiдсутнiй.

Шпангоути закрiплено на кiлi за допомогою кiльсона, виготовленого iз легких порiд деревини. Поверх головного проходить балка ВлверхньогоВ» кiльсона. Уся конструкцiя повтАЩязана залiзними нагелями. Шпацiя головних шпангоутiв у переднiй частинi кiлевого набору складаi 40 сантиметрiв. Шпангоути, за винятком носових, мають U- подiбну форму.

Нiс човна потерпiв вiд багатьох пошкоджень i важко пiддаiться реконструкцii. Лiва скула збереглась до недгедсу, який також вiдсутнiй. Носовий зрiз, який, як правило, мав мiсце на великих вiтрильниках РЖ половини ХVРЖРЖРЖ столiття, виявився вiдiрваний разом iз правою скулою. До теперiшнього часу його не виявлено. Нiс човна маi двi крамболи, котрi пiдтримувались вигнутим сапортусом. Один з них повнiстю уцiлiв по лiвому борту. Конструкцiя крамбола включала блок, урiзаний у балку з торцю, та доповнювався якiрною подушкою, змiщеною трохи назад. Клюзи, подвоiнi сквознi витвори з кожного борту, вiдмiченi у верхнiй частинi носовоi скули. Кожен переднiй витвiр примикаi до недгедсу i частково врiзаний в нього. У цiй же частинi човна поверх планшира закрiплено зубчатий стопор галс-боканца. Аналогiчна деталь другого борту була виявлена в районi дослiджень деякими роками ранiше. Обидва стопори виготовлено з дуба.

Середня частина човна, починаючи з другого бiмсу вiд носу, згину не маi. Борти паралельнi. Шпангоути аналогiчнi мiдель-шпангоуту.

Бiмси, яких на човнi збереглося десять, за винятком останнiх чотирьох, до корми обламанi. Сьомий бiмс внаслiдок деформацii корпусу виявився над палубним настилом. Балки не зiгнутi, птАЩята трохи мiцнiша iнших. Вiдстань перевищуi один метр, тому, як i було треба у таких випадках, мiж ними у клямс врiзанi додатковi поперечнi бруси. Судячи по спецiальним вирiзам у бiмсах, вони посилювались повздовжнiми зтАЩiднаннями. У дiаметральнiй площинi бiмси, видно, опирались на кiльсон за допомогою вертикальних стiйок. Аналiз конструкцii дозволив виявити деяку закономiрнiсть у взаiмному розташуваннi поперечного набору. Бiмси створюють пари, вiдстань мiж якими створюi рiвну величину.

Увесь поперечний набiр увтАЩязано з корпусом за допомогою книць, поiднуючих мiж собою бiмси, клямр та шпангоути у iдину конструкцiю. Кожен бiмс опирався на бiмсову кницю, розташовану збоку. З iншоi сторони розташовувались горизонтальнi кницi. Як правило, вертикальнi знаходились перед бiмсами, горизонтальнi за ними. У районi бiмса №7 картина зворотна. Визначення iх взаiмного розташування далi по корпусу вимагаi проведення розкопок. Для крiплення книць застосовувались нагелi.

Палуба збереглася фрагментарно. Настил складався з прямих дощок, поставлених паралельно середнiй лiнii корпусу. Пази i стики мiж дошками проконопаченi. Ширина дощок варiюiться, товщина тАУ 4см. Характерно, що крайнi палубнi дошки мали невисокий до 30мм буртик, примикаючий до фальшборту. Буртик виконано за допомогою видовбування всiii площi з верхнього боку дошки.

Фальшборт складаiться з подвiйного поясу дощок з зовнiшньоi i внутрiшньоi сторони. Стики мiж дошками як прямi, так i косi. Верхнiй ряд накрито планширом, поверх якого через рiвнi вiдстанi встановлено упори для весел. На однiй iз опор зберiгся залiзний нагель. З внутрiшнього боку i крiплення для гармат. Вони являють собою пару вертикальних i горизонтальних кiлець. Горизонтальнi кiльця розташованi знизу i доповненi римом. Вiдстань мiж крiпленнями, де знаходилось знаряддя тАУ близько 1-го м. У 5-ти метрах до корми i аналогiчне крiплення. Такий пристрiй i типовим для човнiв РЖ половини ХVРЖРЖРЖ столiття i призначався для лафетних знарядь. Фальшборт маi квадратнi у сiченнi шпигати. Середнiй промiжок мiж ними тАУ 2.6 м.

Степс гротмачти зберiгся на фрагментi днища. Його виготовлено з цiльноi дубовоi балки, крiпився за допомогою восьми нагелiв до додаткових шпангоутiв. Розташування степса тАУ поперечне. Гнiздо пiд шпори тАУ прямокутне крiзне. Спiввiдношення обох фрагментiв човна дозволяi визначити приблизне розташування гротмачти у районi 5-го тАУ 6-го бiмсiв. Вiддалення вiд форштевня тАУ 6-7метрiв.

Корма виявилась вiдiрваною вiд корпусу. Нижнiй фрагмент, включаючий кормову закiнченiсть кiлевоi дошки, кормовий дейдвуд та кiльсон, втримуючи чотири пiкових шпангоути, виплив на поверхню у 1999 роцi i був викинутий на берег у пiвденнiй закiнченостi Хортицi. У теперiшнiй час вiн знаходиться у будинку Музею козацтва. Верхнiй фрагмент корми, який складаiться з ахтерштевня, транцевих книць та частини надбудови було знайдено на днi тiльки у 2005 роцi у 6-ти кiлометрах вниз по течii Днiпра.

Вочевидь, останнiй якийсь час дрейфував разом з першим, складаючи з ним iдину конструкцiю. У подальшому кормова частина розвалилась i бiльш важкий фрагмент пiшов на дно [14],[20].

Завдяки запропонованiй методицi обмiру вдалось реконструювати носову частину човна. Можна вважати, що до мiдель-шпангоуту, то його обводи вiдповiдають розрахункам. Головнi габарити човна такi: висота борту тАУ 2.2 м, фальшборту тАУ 0.6 м, фальшборту на бацi тАУ 0.75 м, ширина по мiделю тАУ 4.2 м. Враховуючи, що поперечнi бiмсовi кницi складають пари з рiвною вiдстанню мiж ними i що пара з максимальною вiддаленiстю один вiд одного розташована у районi мiдель-шпангоуту, пiсля чого знову починаiться зменшення, довжина човна по такiй проекцii могла складати 18-19 метрiв.

На пiдставi отриманих даних та iх порiвняння з маючимися кресленнями човнiв Днiпровськоi флотилii, можна стверджувати, що човен, який пiдлягаi дослiдженню, i бригантиною росiйського типу, будiвництво яких велось у петровськi часи та було вiдновлене з початком росiйсько-турецькоi кампанii. Будiвництво бригантин у росiйському флотi почалось з 1706 року. З цього моменту цi судна стабiльно входять до складу вiйськового флоту на Балтицi. Рiшення про iх будiвництво пiд час росiйсько-турецькоi кампанii 1736- 1739 рр. було прийнято Н. Сенявiним у жовтнi 1737 року. Згiдно затвердженого плану передбачалось побудувати 50 бригантин ВлросiйськогоВ» типу, з котрих 20 у першiй половинi року та 30 у другiй половинi.

Походження бригантин Влрусского манираВ» слiд повтАЩязувати з iталiйськими бригантинами, якi зтАЩявилися у Балтiйському флотi у першi роки ХVРЖРЖРЖ столiття. Англiйський посланець Уiтворт характеризуi iх як iталiйськi на-пiв галери. На вiдмiну вiд своiх iталiйських попередникiв, першi росiйськi бригантини були значно коротше та ширше, що, у цiлому, було притаманне човнам петровського флоту. РЗх довжина складала 15.8 м при ширинi 4.26 м, вiдмiченою була й присутнiсть 10-12 весел. Човни мали одну мачту, парусне оснащення включало грот, клiвер та фор-стеньга-стаксель. Таке оснащення iнодi називають тендерним. Воно мало голландське походження, оскiльки човни мали на озброiннi 4-6 невеличких корабельних гармат. У подальшому, у 1711 роцi розмiри росiйських бригантин були змiненi: довжина тАУ 18.11 м, ширина тАУ 4.37 м. У створеннi цього типу безпосередню участь приймали Петро РЖ, Ф. Скляiв та Г. Меншиков. Останнiм, третiм пiдвидом росiйських бригантин було три човна 1714 та 1715 рр., побудованi за проектом РЖ. Боцiса.

Данi про наявнiсть Влросiйських бригантинВ» у складi Днiпровськоi флотилii мають i деяке розходження. Так, корпус бригантини, виявленоi у Хортицi у 1998 роцi, за своiми розмiрами не вiдповiдаi бригантинам 1704-1705 рр., котрi i планувалось будувати на початку кампанii 1738 року, але повнiстю спiвпадаi з пропорцiями човнiв 1711 року. Так, як у будь-якому випадку, мова йшла про один i той самий тип човнiв, ця змiна, вочевидь, не була вiдображена в документацii.

Первинна консервацiя човна, враховуючи досвiд Чайки, яка майже повнiстю складаiться з ВлмокроiВ» деревини, повтАЩязана з вiдомими труднощами початку консервацii. Як правило, це викликано тривалiстю пiдйомних робiт етапу доставки памтАЩятки до мiсця реставрацii, погодними умовами та вiдсутнiстю досвiду. Не дивлячись на те, що пiдйом старовинного човна тАУ явище не нове у науковiй практицi, всiлякий раз, коли справа доходить до цього, треба все починати спочатку. Розмiри обтАЩiкту, вiддаленiсть вiд мiсця збереження, його стан, глибина залягання та фiнансовi надходження, усе це маi значний вплив на хiд подальших робiт. Навiть такий грандiозний проект, як спасiння всесвiтньовiдомого ВлВазиВ» зiткнувся з тим, що корпус човна майже рiк знаходився пiд вiдкритим небом i первинну консервацiю доводилось проводити далеко не у лабораторних умовах. У нашому випадку цей перiод продовжився пiв року i, природно, рятiвнi роботи були розпочатi з перших же днiв пiсля пiдйому. Маючи досвiд витягнення iз прiсних водоймищ старовинних деревинних речей, нескладно помiтити, що найбiльш небезпечним перiодом для iх збереження i саме першi днi пiсля пiдйому. У науковiй лiтературi цей кризовий перiод часто порiвнюють з шоком, котрий ВлвiдчуваютьВ» витягнутi речi. Якщо ми маiмо справу з невеликими знахiдками, це явище майже завжди вдаiться легко попередити. Достатньо помiстити речi в iмкiсть з водяним розчином, близьким до умов його недавнього перебування. Далi, поступово змiнюючи розчин, ми маiмо можливiсть поступового впливу на фiзичний стан речi. Зовсiм iнший сценарiй очiкуi нас при пiдйомi крупного обтАЩiкту, яким може бути човен, його частина або залишки пiрсу. Великий обтАЩiкт звичайно не можна розташувати у пiдготовлений розчин, а навiть якщо й можна, то це не можливо зробити швидко. З рiзкою змiною фiзичних, хiмiчних та клiматичних умов, вченим доводиться зштовхуватися з величезною кiлькiстю проблем. Зокрема це такi як деформацiя, яка наступаi пiд час випаровування вологи з деревини. Також ще одна найбiльш негативна проблема, це трiщини, якi бувають рiзних розмiрiв.

Пiсля початку консервацii вони втягуються, але нiколи не зникають повнiстю. Боротися з виниклою трiщиною дуже складно. Бiльш мтАЩякi породи дерев характеризуються появою великоi кiлькостi мiкро трiщин, рiвномiрно вкриваючих всю поверхню.

Пiсля офiцiйного пiдйому човна 6 листопада 2004 року, воно було на короткий час затоплено i пiднято знову лише через декiлька днiв. Саме з цього моменту було дано старт рятiвним роботам. Спершу до

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada