РЖсторiя села РЖванове Селище

1. Анкета.

Село маi назву РЖванове Селище.

Село розташоване на березi р. Хорол, за 35км. вiд райцентру та за 38км. вiд залiзничноi станцii Глобине. Село знаходиться в Глобинському районi Полтавськоi областi. РЖванове Селище i центром сiльськоi ради, якiй пiдпорядковуються села Демченки i Ковнiрiвщина.

2. РЖсторiя виникнення.

Троiце - Сергiiвський монастир. Осiнь 1689 року. Сюди, боячись нападу прихильникiв царiвни Софii, прибув царевич Петро. З ним прибули також потiшнi полки тАУ Преображенський i Семенiвський.

Одного осiннього вечора до ворiт монастиря пiдiйшов бiдно одягнений юнак.

- Менi треба бачити царя, - вiдповiв вiн на запитання стрiльцiв.

Побачити царя простiй людинi не так просто. Але юнак зумiв переконати стрiльцiв i царю доповiли, що його хоче бачити якийсь смерд.

Юнака привели в келiю Петра. Оглянувши хлопця, Петро запитав:

- Що хочеш ?

- Вiзьмiть мене до себе на службу. Вiрою i правдою служитиму вам вiчно.

Хлопець сподобався царевичу. Хвилинку подумавши, Петро вiдповiв:

- Добре. Як же тебе звати?

- РЖван Шадура.

Так простий селянський хлопець поступив на службу до людини, яка згодом стала керувати державою.

РЖван Шадура своiю вiдданiстю i хоробрiстю завоював довiртАЩя i повагу царя. Бував вiн в Азовських походах, вiдчайдушно бився з турками, на заходi захищав кордони держави росiйськоi. Нелегка була вiйськова служба в тi часи. Але де не бував Шадура, вiн вiрно служив царю, i Петро не забував свого воiна.

Йшла вiйна з Швецiiю. Карл ХРЖРЖ оточив Полтаву. Росiйськi вiйська рушили на пiвдень. Петро вирiшив дати поблизу Полтави бiй шведам.

26 червня 1709 року вечором Карл ХРЖРЖ , вiддавши наказ своiм вiйськам про початок битви, лишив у своiй похiднiй палатцi фельдмаршала Реншiльда, i нiби сам до себе промовив:

- Наше становище серйозне. Перемогти росiян важко, а то й неможливо. Але бiй треба дати навiть при тiй умовi, що це може привести нас до загибелi. Розгром нашоi армii пiд Лiсною, безрезультатна облога Полтави говорять, що росiяни навчилися воювати.

- В нас, - продовжував Карл, - i казна, дорогi нашоi Вiтчизни знамена, штандарти i iншi релiквii, якi будь-що треба врятувати.

- Я пропоную вам, ВнВн- вже звертаючись до Реншiльда, продовжував Карл, - видiлити загiн. Спорядити його всiм необхiдним в далеку дорогу. Зокрема кращих коней. Треба пiдiбрати також кмiтливого провiдника. Потiм вночi, минаючи росiйськi застави, загiн повинен пробиватися на захiд. Спершу в Польщу, а потiм далi тАУ в Швецiю. Релiквii упакованi. Провiдника, який зможе провести загiн через багато численнi застави, видiлить Мазепа. Реншiльд пiшов готувати загiн в далеку дорогу.

Опiвночi з табору Шведiв на пiвденний захiд виiхав загiн. Вiн нiби розтанув в темрявi теплоi червневоi ночi. Провiдником у Шведiв був Кудря.

Рано-вранцi 27 червня 1709 року на одну iз застав росiйських вiйськ на втомленому конi прискакав селянин. Вiн розповiв, що в кiлькох верствах вiд застави пройшов загiн. Темрява не дала йому змоги розгледiти хто це був. Але по стриманiй, уривчастiй мовi вiн пiдозрював, що це були шведи.

Зразу ж в табiр росiйських вiйськ вiдправили гiнця з донесенням.

Йшла битва, коли Меншикову доповiли про прибуття гiнця. Про це негайно ж доповiли i Петру. Вiддано наказ: видiлити спецiальний загiн для переслiдування шведiв. Командиром призначили офiцера РЖвана Шадуру. Загiн негайно вирушив.

Тим часом загiн шведiв швидко рухався на пiвденний захiд, минаючи росiйськi застави. Вiдшукавши брiд, шведи перейшли рiчки Хорол та Псьол. Насувався вечiр. Треба було дати хоч короткочасний вiдпочинок людям i коням. Про це командир загону шведiв сказав провiдниковi. Кудря задумався (вiн пiдтАЩiжджав до рiдних мiсць). ВлКуди я iду? До шведiв я потрапив не по своiй волi. Поки ще не пiзно, треба вирiшувати свою долюВ»

- Недалеко, мiж двома ярами, покритими лiсом, - вiдповiв Кудря, - i галявина. Там же i джерело. РЖ повiв загiн туди.

Загiн шведiв зупинився на вказанiй галявинi. Мiсце дiйсно було чудовим. Влаштувавши загiн на вiдпочинок, Кудря звернувся до командира з проханням вiдпустити його на кiлька годин додому. Вiн запевняв, що опiвночi повернеться назад. Пiсля роздумiв Кудрю вiдпустили.

Провiдник поiхав не шляхом, а понад лiсом, обережно рухаючись вперед. Раптом вiн почув стриману розмову. За групою дерев видiлялись вершники. Росiяни. Погоня, розхвилювався Кудря. А якщо виiхати назустрiч, розповiсти все i допомогти напасти на шведiв? Можливо хоч цим спокутаю свою провину. Куди я пiду з рiдноi землi?

Роздумувати довго не було часу. Кудря виiхав з-за дерев назустрiч вершникам. Помiтили i вершники Кудрю, i зупинились.

- Хто ти i куди iдеш?

- Я iду до вас, - вiдповiв Кудря. тАУ Тут недалеко шведи розташувались на вiдпочинок.

- Де? Далеко? тАУ здивовано запитав старший розвiдки.

- Нi, недалеко, - вiдповiв Кудря.

ПiдтАЩiхав Шадура. Старший розвiдки доповiв йому про причину затримки авангарду.

- Звiдки ти знаiш про шведiв? тАУ запитав Шадура.

Кудря не насмiлився зразу ж сказати, що вiн у шведiв служить провiдником.

- Я бачив, що вони розташувались тут, мабуть, на нiчлiг, - вiдповiв Кудря, не бажаючи дати прямоi вiдповiдi на запитання.

Шадура зупинив загiн, наказав вершникам тихо спiшитись, а сам з групою старших пiдроздiлiв загону вiдiйшов у бiк, щоб вияснити становище. Кудрю вiн також запросив на нараду.

Загiн Шадури тихо пiдiйшов до мiсця ночiвлi шведiв. Було вiддано наказ: хто не буде чинити опору тАУ не вбивати, брати в полон. Сутичка була короткою. Бiльшу частину шведiв у цьому бою росiяни знищили. Всi дорогоцiнностi, золото, знамена, штандарти i iншi релiквii дiсталися росiйським воiнам.

тАжМинала коротка червнева нiч. Свiтало. Шадура, наказавши поховати загиблих, сiв на коня i разом з одним iз козакiв поiхав оглянути мiсцевiсть. ПiдтАЩiхавши до спуску з гори, вiн зупинив коня. Пiд горою виднiлося ще сонне сонце. Над болотами стояв легкий туман, на островах темнiли лiси. Шадура довго не мiг вiдвести погляду вiд чарiвноi картини свiтанку. Згадувалося пережитетАж вiн уже не молодий, а свого подвiртАЩя не мав. За службою якось мало думав про це. Прохав царя вiдпустити, але Петро чомусь барився. Мiсцевiсть, яку вiн оглядав, дуже причарувала його. Буду прохати у царя подарувати менi цi мiсця, вирiшив воiн.

Прибувши в Полтаву, Шадура доповiв Меншикову про виконання завдання.

- Пiдемо до царя, - сказав Меншиков.

Петро пiсля перемоги був у хорошому настроi. Вiн розпитав Шадуру про мiсце, де загiн догнав шведiв, про те, як це трапилось.

Шадура докладно розповiв про все царевi, не забув згадати про Кудрю, заслуги якого належним чином цiнив i попрохав Петра не карати його, а прийняти до уваги його каяття i прохання. В кiнцi розмови Шадура звернувся до царя:

- Петре Олексiйовичу! Я вже давно служу Вам, i ви обiцяли мене при нагодi вiдпустити. Хорошi, багатi мiсця там, де я недавно був. Подаруйте менi землi за рiчкою Хорол. Вони нiкому не належать.

Петро подумав i вiдповiв:

- За заслуги дарую тобi сто десятин землi з угiддями на них. Дарую тобi звання дворянина. Але ти ще потрiбен менi. Кудрю не карати.

тАжТiльки через два роки пiсля цiii розмови Шадура приiхав у селище понад Хоролом i став влаштовуватись на новому мiсцi. Вiдгородив своi землi вiд селянських, побудував пiд горою у вiковiчному лiсi будинок i iншi господарськi примiщення. Садибу обгородив високим тином.

Селище наказав iменувати Вл РЖвановоВ».

Минуло понад сто рокiв щ того часу. Давно помер РЖван Шадура.

В 1783 роцi Катерина РЖРЖ на прохання спадкоiмцiв Шадури, закрiпила за ними селян селища РЖваново.

Наприкiнцi ХVIII ст. народився останнiй з роду тАУ теж РЖван Шадура. Його iмтАЩя по чистiй випадковостi збiглося з iмтАЩям першого тут помiщика тАУ РЖвана Шадури.

Рано пiшов на вiйськову службу нащадок помiщика. До речi, служба в армii була обовтАЩязковою для дворян. Пiд час вiйни 1812 року вiн воював iз французами, неодноразово вiдзначався хоробрiстю в боях з ворогом. Разом з росiйською армiiю дiйшов до Парижа.

Там, на заходi вiн побачив, що селяни не працюють на помiщика. Шадура не мiг миритися з тим, що хоробрi солдати, повернувшись на Батькiвщину, знову попадуть в кабалу до помiщика. Повернувшись до Петербурга, Шадура познайомився з передовими людьми того часу.

14 грудня 1825 року вiйська петербурзького гарнiзону вийшли на Сенатську площу, щоб пiдняти повстання. РЖван теж був там. Але повстання не вдалося. Розпочалась жорстока розправа над його учасниками. РЖ хоч Шадура не приймав активноi участi в повстаннi, до нього докотилась хвиля розправи. За наказом царя вiн повинен був вiдправитись на заслання до Кавказу.

По дорозi РЖван заiхав у РЖваново. Його маiтком управляв селянин. Характерно, що селяни майже не вiдбували панщини. Кожний займався своiм господарством.

Шадура викликав селянина Дениса Колiсниченка.

- Менi потрiбна людина, - сказав вiн Денису. тАУ В тебе i три сини. Вiддай менi одного в денщики.

Денис задумавсь. Вiддати старшого, вже одруженого тАУ жаль розлучати з дружиною; меншого тАУ молодий, недосвiдченийтАж

- Бути по - вашому . берiть середнього тАУ Петра. Хай свiта побачить.

Забравши з собою Петра, Шадура вiдбув на Кавказ. Там, в одному з боiв його тяжко поранили. Вiдчуваючи, що скоро помре, вiн хотiв виявити свою останню волю: дати своiм селянам вiдпускну. Для оформлення треба було знайти свiдкiв тАУ близьких людей. Доки шукали денщика тАУ Шадура помер.

Похоронивши пана, Петро виiхав у рiднi мiсця.

Коли селяни дiзнались про смерть Шадури i про те, що вiн хотiв дати iм вiдпускну, вони говорили:

- Що буде з нами далi?

Бiда була не за горами.

Бiля мiста Хорол i село Нова Аврамiвна. В ньому жила сестра Шадури РДфросинiя тАУ дружина дячка мiсцевоi церкви. Коли звiстка про смерть брата дiйшла до неi, сестра одразу ж заявила про право власностi на маiток. Ставши iдиною власницею багатств брата, вона наказала хутiр назвати РДфросинiвкою. Рухоме майно забрала собi. Будинок, землi i селян тАУ вирiшила продати.

Незабаром зтАЩявився i покупець. Це був Щочка, предок якого був соцьким писарем Лубенського полку, а потiм тАУ власником двох сiл по середнiй течii рiчки Хорол тАУ Заiченець та Бiлякiв. Для одного з своiх синiв купив Щочка маiток Шадури i наказав називати його тАУ хутiр Щочине. Ця назва збереглася до осенi 1917 року.

Щочка вирiшив знищити всi вольностi, якi селяни мали при Шадурi. За найменшу непокору iх били рiзками на конюшнi. До цього часу в РЖвановому Селищi збереглись слiди тих важких часiв. Ось пiд горою невеликий гайок. Ще й зараз тут можна вiдшукати маленький горбик. Пiд ним похований один з селян Щочки, який покiнчив життя самогубством. Не стерпiвши знущань нового помiщика, вiн ударив його. Знаючи, що йому цього не простять, а забтАЩють на смерть на конюшнi, селянин повiсився.

Реформа 1861 року мало що змiнила в долi селян. Навпаки тАУ ще бiльше закабалила iх. Кращi землi лишились у Щочки. З усiх бокiв селянськi дiлянки землi стискала земля помiщика. Нi худобi, нi птицi не можна було навiть ступити на панську землю.

Пiд час бiльшовицького перевороту селяни вiдiбрали в ненависного помiщика зерно, худобу, перейменували село на РЖванове. Пiд час гетьманщини в РЖваново прибув каральний загiн. Розпочалося масове биття селян, стягнення грошового вiдшкодування на користь пана. До речi, останнiй в РЖвановому помiщик Щочка був забитий у своiму будинку народними месниками.

Але все ж таки було в РЖвановому встановлено радянську владу, i восени 1920 року, селище РЖваново зтАЩiдналось з сусiднiм населеним пунктом Селище. Воно стало називатись РЖваново-Селище. Довгий час на цiй територii було два колгоспи, аж поки у 1962 роцi не було утворено iдиний колгосп iм. Енгельса.

3. Видатнi постатi.

Село РЖванове Селище не може похвалитися розмаiттям видатних постатей. Але i i в нас по сiльськiй радi одна така людина. Це Герой Радянського Союзу Коваленко Василь Наумович.

Народився Василь Наумович в 1920 роцi в селi Демченки Глобинського району в сiмтАЩi селянина. Пiсля закiнчення РЖвановоселищенськоi неповноi середньоi школи навчався в Градизькому сiльськогосподарському технiкумi. Пiсля його закiнчення, в 1940 роцi, був призваний в армiю. В 1942 роцi закiнчив Далекосхiдне вiйськове училище. Воював на Сталiнградському, Донському, Воронiжському, Степовому, 2-му Украiнському фронтах. Пiд час бойових дiй був поранений. За мужнiсть i вiдвагу, проявлену в боях при форсуваннi Днiпра, утриманнi плацдарму на його правому березi, який у нерiвному бою за два днi пiдбив 7 танкiв, 2 штурмовi гармати, прямою наводкою знищив 6 дзотiв, 12 кулеметних точок ворога, Указом Президii Верховноi Ради СРСР вiд 26 жовтня 1943 року командиру батареi 235-го гвардiйського стрiлецького полку гвардii старшому лейтенанту В. Н. Коваленку присвоiно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений Василь Наумович також орденами Ленiна, Вiтчизняноi вiйни РЖ ступеня, двома орденами Червоноi Зiрки, медалями.

Пiсля вiйни Василь Наумович продовжив службу у Збройних Силах. В 1957 роцi демобiлiзувався в званнi капiтана.

Пiсля демобiлiзацii проживав у мiстi Одеса. Продовжив освiту. Закiнчив фiнансово-економiчний iнститут. Працював. З 1970 року пiшов на заслужений вiдпочинок. Час смертi не вiдомий, оскiльки звтАЩязок з Василем Наумовичем Коваленком обiрвався.

4. Сучасний стан.

На початку 1990-х рокiв, з початком реформування сiльськогосподарських вiдносин, колгосп перетворюiться на КСП iм. Енгельса. Це утворення мало близько трьох тисяч гектар землi i де працювало бiльше 100 чоловiк.

13 квiтня 2000 року КСП iм. Енгельса перетворилось на СГВК ВлРЖвановоселищенськийВ», який очолюi Денисенко РЖван Пилипович. На сьогоднi у цьому кооперативi налiчуiться 2011,11га. землi, в тому числi 1498,31га. рiллi.

Пiсля реформування сiльського господарства в селi зтАЩявляються фермери та одноосiбники. Цi iнiцiативнi жителi села РЖванове Селище вирiшили самостiйно обробляти свою землю.

На даний момент в селi налiчуiться близько десяти одноосiбних господарств з рiзною за площею кiлькiстю землi.

В селi зтАЩявились також i фермерськi господарства. РЗх тут два. Це фермерське господарство ВлХоролВ» та фермерське господарство ВлСкiфВ».

Фермерське господарство ВлСкiфВ» очолюi Нестеровський Микола Григорович. Утворений у 2000 роцi. Маi в обробiтку 90 га. орноi землi.

Фермерське господарство ВлХоролВ» очолюi Дiденко Володимир Миколайович. Утворено 18 листопада 2004 року. Маi в обробiтку 30 га. орноi землi. Реманентом та необхiдною технiкою фермери в основному забезпеченi . Немало зараз i труднощiв: високi цiни на пальне, добрива, посiвний матерiал. Але викручуються як можуть, пiднiмаючи на високий рiвень сiльське господарство району та областi.

Всi iншi жителi села в якому налiчуiться 226 дворiв працюють в рiзних сферах. Частина працюi в СГВК ВлРЖвановоселищенськийВ» чи у фермерiв, частина тАУ зайнята в соцiальнiй сферi , сферi обслуговування, та працюi на приватних пiдприiмцiв.

В селi i дiюча загальноосвiтня школа РЖ тАУ РЖРЖРЖ ступенiв, де директором працюi Мироненко Нiна Миколаiвна. Школа хоч i невелика за кiлькiстю учнiв, але колектив працюi старанно i наполегливо. РЖ учнi iм вiддячують за це i за доброту i любов гарними знаннями, що показуiться пiд час державноi атестацii i пiд час районних олiмпiад та iнших змагань, повагою. Школа активно бере участь у спортивних змаганнях, де маi також певнi успiхи на районному рiвнi.

В РЖвановому Селищi також розвинута i сфера торгiвлi. В самому селi на теперiшнiй час дii чотири магазини, по сiльськiй радi тАУ ще один. Найбiльшою установою в цiй сферi i РЖваново-Селищанське споживче товариство очолюване головою правлiння Мандрикою РЖнною Володимирiвною, яке маi в своiму активi по сiльськiй радi два магазини а в загальному тАУ птАЩять дiючих торгiвельних пунктiв в селах РЖванове Селище, Демченки, Петрiвка, Турбаi, Романiвка. Ще чотири тАУ в орендi в приватних пiдприiмцiв. РЖншi магазини села знаходяться, або у власностi, або в орендi у приватних пiдприiмцiв Ковнiра Сергiя Миколайовича та Олефiр Олени Борисiвни.

В селi також i дiючий будинок культури, в якому директором працюi Ринденко Володимир Вiкторович. Сюди жителi села приходять на свята, щоб провести своi дозвiлля. Виступають тут i дорослi артисти i початкiвцi-школярi. Ставляться i вистави ,i концерти.

Працюi в РЖвановому Селищi i бiблiотека. Нажаль, в теперiшнiй час люди читають менше нiж ранiше через засилля рiзного роду вiдеопродукцii, але вiдвiдувачi все одно не зменшуiться.

На сучасному iсторичному етапi iснування нашоi молодоi держави селянам живеться дуже важко. Малi зарплати, невлаштованiсть особистого життя, вiдсутнiсть роботи та соцiальних благ змушуi частину населення, i не обовтАЩязково молодь, залишати рiднi домiвки i вирушати в пошуках кращоi долi. На сьогоднi в селi проживаi 558 жителiв, а по сiльськiй радi, яку очолюi Приходько Микола Вiкторович тАУ 696 чоловiк. Велику роль у цьому вiдiграi i вiдсутнiсть у нашому селi газопроводу та дорожнеча твердого палива. Селяни змушенi працювати з ранку до ночi, щоб якось вижити. Основний прибуток отримують з присадибних дiлянок, тримають велику кiлькiсть домашнього господарства, зокрема корiв. Але будемо надiятись що держава все ж таки зверне увагу на село, i селяни зможуть повною мiрою насолодитися життям, адже людина живе тiльки один раз.

5. Список лiтератури.

1. Архiв Полтавського краiзнавчого музею, справа 212, С. 82 тАУ 84.

2. Газета ВлЗоря комунiзмуВ» 285,285.

3. Полтавщина. Енциклопедичний довiдник. С. 311 тАУ 312.

4. РЖван Скоропуд. Переможцi на сушi, водi i повiтрi. Глобине, ВлПолiграфсервiсВ», 2005 р. С. 23

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada