РЖсторiя селища Червоноармiйськ
Змiст
Вступ
1. Першi iсторичнi вiдомостi
2. Село в добу козацтва
3. Селище в часи пiсля другого подiлу Польщi
4. Прихiд Радянськоi влади на територiю селища
5. Розвиток економiки в Червоноармiйську за часiв Радянського Союзу
Висновок
Список лiтератури
Вступ
Червоноармiйськ (Пулини), як i кожен населений пункт маi свою iсторiю. В рiзнi часи мав рiзну долю. З часiв створення, тодi село, мало чудове географiчне положення i тому часто привертало увагу ворога, за що жителi села часто страждали. Однак неодноразово розграбоване i знищене завжди поставало з руiн i продовжувало своi життя показуючи, цим самим право на iснування. Селище пройшло великий iсторичний шлях розвитку. Воно пройшло польський передiл земель, Визвольну вiйну Богдана Хмельницького, часи панування росiйського царизму та радянськоi влади. Однак, жителi незламним духом продовжували будiвництво села перетворюючи його в сильну адмiнiстративну одиницю. У всi iсторичнi перiоди жителi селища боролися за виживання i долали перешкоди якi iм ставило життя на iхньому шляху.
В часи Радянського союзу жителi селища намагалися показати свою достатнiсть конкурентно-спроможностi на рiвнi виробничого змагання яке було характерне для всiх населених пунктiв Радянського Союзу.
РЖ на сучасному етапi жителi Червоноармiйська не перестають дивувати своiю завзятiстю та працелюбнiстю, добротою та привiтнiстю, прагненням створення найкращих умов життя та майбутнього iхнiх дiтей.
1. Першi iсторичнi вiдомостi
Червоноармiйськ (до 1935 року тАУ Пулини) тАУ селище мiського типу, центр району. Розташований за 40 км. вiд Житомира i за 7 км. вiд автошляху Киiв тАУ Львiв. До залiзничноi станцii Куренiв 18 км.
У перше село згадуiться в серединi XII столiття пiд назвою Чортолiси. В лiтописах зазначено, що iснував так званий Чортiв лiс (звiдси й назва), через який пролягав старовинний шлях з Киiва на Житомир i Чорнолiси до Звягеля (тепер тАУ Старий шлях). В 1240 роцiпiд час походу Батия Чортолiси в числi iнших сiл були спустошенi.
Наступнi згадки про село стосуються 1545 року, коли воно дiсталося помiщиковi Тишкевичу. 31 серпня 1583 року поселення згадуiться вже як Пулини (в той час воно перебувало пiд владою шляхетськох Польщi) в скарзi воiводи Ф.Ф. Тишкевича не феодала Пронського, який вчинив збройний напад на Пулини, пограбував i побив його пiдлеглих. Через рiк Ф. Тишкевич заставив Пулини старостi Звягеля В. РЖльiнському за 390кiп грошей. 1593 року в Пулинах було 50 будинкiв. У 1602 роцi пулинських селян пограбував озброiний загiн острозького воiводи. Через три роки на село напав загiн пана м. Маховського, урядника Грижанського та брестського воiводи. Вни побили багатьох селян, спалили частину села. В 1617 роцi пулинцiв пограбували загони А. Лiщинського. Соцiально-економiчне гноблення посилювалося нацiонально-релiгiйними утисками.
2. Село в добу козацтва
Мешканцi села взяли участь у визвольнiй вiйнi 1648-1654 рр. За адмiнiстративно-територiальним подiлом село ввiйшло до Киiвського полку. Але за Андрусiвським перемиртАЩям 1667 року воно лишилося за Польщею. У жовтнi 1750 року в Пулинах та навколишнiх селах дiяв загiн гайдамакiв на чолi з РЖваном Подолякою. Пулинцi, Г. Нечай з сином, П. Шанiн, П. Коновалов та iншi взяли участь у Колiiвщинi.
3. Селище в часи пiсля другого подiлу Польщi
1793 року правобережнi землi Украiни, в тому числi й Пулини, обтАЩiднано з лiвобережними у складi Росii. Село Пулини увiйшло до Житомирського повiту. Основними заняттями мешканцiв були землеробство, ремiсництво, торгiвля.
Побоюючись зростання народного гнiву, намагаючись привернути селян на свiй бiк у боротьбi проти польського визвольного руху, царський уряд 1848 року провiв iнвентарну реформу, яка практично полегшила iх становища.
У пореформений перiод у Пулинах дещо прискорився розвиток промисловостi.
1866 року село стало волосним центром. Зростало його населення. Якщо в 1870 роцi в ньому було 130дворiв, то 1899 тут налiчувалося 334 двори з населенням 2125 чоловiк. Працювали свiчковий завод, фабрика гнутих меблiв, двi слюсарнi майстернi, де лагодили землеробське знаряддя. Найбiльшим пiдприiмством була сiрникова фабрика. Протягом 1907-1912 рр. стали до ладу чавуноливарний завод.
Пiд час буржуазно-демократичноi революцii жителi села вдалися до масових потрав панських посiвiв i сiнокосiв (травень 1906 року). Коли ж викликанi стражники хотiли забрати худобу, селяни закидали iх камiнням.
Столипiнська аграрна реформа загострила суперечностi на селi. селяни змушенi були продавати своi надiли мiсцевим землевласникам i йти на заробiтки до мiста чи виiздити до iнших губернiй Росii. Частина селян, шукаючи кращоi долi, переселилися до Сибiру. За перiод 1906-1912 рр. туди переселилося 16 селянських сiмей (82 чол.)
Лише з 1878 року почали працювати дiльнична лiкарня на 2 лiжка та аптека. Лiкарню обслуговував один лiкар. Пiсля революцii 1905-1907 рр. тут вiдкрили земську лiкарню, яку обслуговували два лiкарi. Не кращим було становище в галузi народноi освiти. в 1872 роцi в Пулинах було однокласне народне училище де 1887 року навчалося 67 учнiв грошi на утримання вчителя та школи вносили селяни. 1909 року однокласне народне училище перетворилося на двокласне. В училищi 5 учителiв навчали 139 учнiв. Закiнчили його далеко не всi. У 1909-1910рр. воно випустило лише 9 учнiв, а в 1914-1915рр. тАУ 10.
Напередоднi першоi свiтовоi вiйни в Пулинах налiчувалось 4630 жителiв. За 15 рокiв (1899-1914рр.) кiлькiсть мешканцiв села збiльшилась майже на 2,5 тис. чол. Вiйна завдала нового лиха. Навеснi 1915 року почалися епiдемii холери, тифу, вiспи. Понад 100 уроженцiв села загинули на вiйнi, багато повернулися до дому калiками.
4. Прихiд Радянськоi влади на територiю селища
Населення з надiiю сприйняло Лютневу буржуазно-демократичну революцiю 1917 року. Тимчасовий уряд не виправдав iхнiх сподiвань з березня по листопад 1918 року в Пулинах хазяйнували австро-нiмецькi вiйська. Пiсля краху окупантiв село захопили ставленики директорii, якi були вигнанi в березнi 1919 року. В Пулинах вiдновилася радянська влада.
Однак у двадцятих числах вересня радянськi вiйська вибили ворога з Пулин. У визволенi села вiд петлюрiвцiв брала участь 2-а бригада 45 стрiлецькоi дивiзii пiд командуванням Г.РЖ. Косовського. 23 вересня 1919 року в Пулинах почав дiяти волосний ревком. У жовтнi оформився партiйний осередок. До його склоду входило 5 комунiстiв.
19 червня 1920 року село було визволене вiд польських iнтервентiв. У цiй операцii особливо вiдзначилась 6-а кавалерiйська дивiзiя пiд командуванням С.К. Тимошенка.
У квiтнi 1921 року вiдбулися вибори до Рад. 21 червня в Пулинах був скликаний волосний зтАЩiзд Рад робiтничих та селянських депутатiв та комнезамiв, на який прибуло 85 делегатiв вiд робiтникiв, селян i службовцiв. Дiзнавшись про вiдкриття зтАЩiзду, куркулi вирiшили зiрвати його. До Пулин зтАЩiхалися контрреволюцiйнi елементи. Опiвднi близько 250 бандитiв перебили мiлiцiю i оточили будинок, де вiдбувався зтАЩiзд. Для придушення куркульського заколоту з Житомира до Пулин прибули озброiний загiн на чолi з секретарем повiткому Д.С. Березовським i загiн червоноармiйцiв 54-го кавалерiйського полку. Заколот було придушено.
Пулинцi, як i всiii волостi, на зборах 4 березня 1923 року одностайно схвалили рiшення РЖ Всесоюзного зтАЩiзду Рад про утворення багатонацiональноi соцiалiстичноi держави тАУ СРСР, як добровiльного Союзу рiвноправних i суверенних республiк.
1923 року вiдповiдно до змiн в адмiнiстративному районуваннi УРСР створено Пулинський район. Почали дiяти райком КП(б)У. райвиконком. Весною 1923 року засновано комсомольську органiзацiю.
1924 року стала до ладу електростанцiя, Пулини одержали перший струм. Вiдкрилася прокатна станцiя сiльськогосподарського реманенту.
Великий авторитет серед безпартiйних мас мав партосередок, який обтАЩiднував у 1925 роцi 28 комунiстiв. Комунiсти спрямовували роботу КНС, комсомольськоi органiзацii, проводили виховну роботу серед мас. У робiтничому клубi, сельбудi, хатi-читальнi, бiблiотецi працювали гуртки полiтнавчання, влаштовувалися диспути, голоснi читання газет i книжок. 1925 року на Всеукраiнському конкурсi сельбудiв пулинський сельбуд одержав республiканську премiю.
5. Розвиток економiки в Червоноармiйську за часiв Радянського Союзу
Радянськi та партiйнi органи придiляли увагу поширенню серед селянськоi бiдноти iдей кооперування, залученню ii до громадськоi дiяльностi. На початку червня 1925 року створено виробниче та споживче товариства. У вереснi 1926 року в Пулинах виникло машинне товариство, в яке входило 193 селянськi господарства, 1927 року в селi було три земельнi громади, що об'iднували 322 двори, 2830 чоловiк i обробляли 2897 десятин землi.
У липнi 1935 року за клопотанням трудящих Пулини були перейменованi на Червоноармiйськ.
Завдяки пiклуванню Комунiстичноi партii i Радянського уряду за роки другоi п'ятирiчки значно змiцнiла технiчна база МТС. Станцiя мала 70 тракторiв ХТЗ, 35 тракторiв ЧТЗ, 35 зернозбиральних комбайнiв, 16 льонобралок, 28 молотарок, 10 двигунiв.
В лютому 1936 року колгоспники Червоноармiйська пiдтримали iнiцiативу хлiборобiв сусiднього господарства iм. Р. Люксембург про оголошення стахановськоi декади пiдготовки до весняноi сiвби. 1940 року багато ланок, бригад колгоспiв порадували Батькiвщину високими врожаями.
За роки першоi та другоi п'ятирiчок докорiннi змiни сталися н побутi жителiв Червоноармiйська. Райцентр електрифiкували, центральнi вулицi його вкрилися брукiвкою. Населення обслуговували 6 спецiалiзованих магазинiв, iдальня, 5 побутових майстерень. Працював дитсадок на 35 мiсць. Полiпшувалося медичне обслуговування населення, лiкарня мала вже 60 лiжок.
Помiтний крок уперед було зроблено в галузi культурного будiвництва. 1932 року в Пулинах було двi семирiчки та одна початкова школа, в них навчалося 450 учнiв. Центром культосвiтньоi роботи став клуб, де працювала бiблiотека та гуртки художньоi самодiяльностi. 1937 роцi зведено нову двоповерхову середню школу, будинок культури з кiнозалом, кiмнатами для гуртковоi роботи, бiблiотеки для дорослих i дiтей.
В Червоноармiйську було створено 9 первинних парторганiзацiй, якi налiчували 104 комунiсти.
Пiд час Великоi Вiтчизняноi вiйни селяни Червоноармiйська, як i весь радянський народ, стали на захист, соцiалiстичноi Батькiвщини.
10 липня 1941 року Червоноармiйськ захопили окупанти. Зразу ж почалися масовi репресii.
30 грудня 1943 року вiйська 1-го Украiнського фронту визволили Червоноармiйськ вiд нiмецько-фашистських загарбникiв.
Одразу пiсля визволення вiдновили свою роботу райком КП(б)У, райком ЛКСМУ, виконкоми районноi i сiльськоi Рад депутатiв трудящих. Селяни взялись за вiдбудову народного господарства й культурно-освiтнiх закладiв. Робiтники МТС зiбрали деталi i вiдремонтували кiлька тракторiв. Сiльськогосподарськi машини колгоспам видiлила держава. До весняноi сiвби 1944 року Червоноармiйська МТС мала вже 215 тракторiв, 24 тракторнi плуги, 13 сiвалок, 2 автомашини; укомплектовано 9 тракторних бригад. Колгоспи Вл12-рiччя ЖовтняВ», ВлЗа комунiзмВ» активно готувалися до весняноi сiвби. З особистих заощаджень колгоспники здавали насiння ярих культур, зносили на колгоспний двiр реманент. Трудовий ентузiазм проявили колгоспники, зокрема жiнки, пiд час весняноi сiвби й збирання врожаю 1944 року. В артiлi ВлЗа комунiзмВ» самовiддано працювала бригадиром i заступником голови колгоспу А. С. Плотницька. Зразки сумлiнноi працi подавали Т. П. Бiлова, В. Г. Ткаченко, Г. С. Удюк, М. А. Тузюк та iншi. Жiнки косили сiно, збирали хлiб, працювали механiзаторами. Трактористки Червоно армiйськоi МТС К. Войтенко, К. Вакуленко рiчний план тракторних робiт виконали на 238 %. Тракторна бригада В. В. Теслi план виробiтку на трактор виконала на 180 %. Колгоспники обох артiлей зiбрали врожай за 20 днiв, достроково виконали план здачi хлiба державi та до фонду допомоги фронту.
Трудящi Червоноармiйська внесли на будiвництво танковоi колони ВлРадянська ЖитомирщинаВ» 68 тис. крб., передплатили 3-ю державну воiнну позику на суму 86 500 крб. допомагали сiм'ям фронтовикiв та iнвалiдам Вiтчизняноi вiйни заготовляти паливо, ремонтувати будинки. Органiзацii й установи Червоноармiйська здiйснювали шефську допомогу госпiталю.
На кiнець 1944 року в Червоноармiйську було 18 членiв та кандидатiв у члени ВКП(б). Вони очолили найвiдповiдальнiшi дiлянки господарського й культурного будiвництва. Хоч не вистачало робочоi i тягловоi сили, трудiвники колгоспiв успiшно справилися з поставленими завданнями. В 1944 роцi зiбрано урожай пшеницi по 9,8 цнт з га, жита по 11,5 цнт, хмелю по 11 цнт. Червоноармiйський район до вiйни славився хмельовими плантацiями, окупанти знищили 16 га хмiльникiв. Протягом 1944 року хмелярi колгоспiв вiдновили 5,8 га. Наполегливо працювали робiтники промкомбiнату.
На початку 50-х рокiв вiдбуваються помiтнi змiни в розвитку економiки села. В колгоспи прийшли два агрономи з вищою освiтою, 2 економiсти-плановики, зоотехнiк. Полiпшувалось оснащення МТС технiкою. Вжитi партiiю й урядом заходи допомогли колгоспам збiльшити на кiнець 50-х рокiв виробництво зернових i технiчних культур.
Рiшення XXIV з'iзду КПРС сприяли дальшому економiчному й культурному розвитковi Червоноармiйська. Зростаi урожайнiсть сiльськогосподарських культур, продуктивнiсть тваринництва. Високих виробничих показникiв досягли колгоспники селища у виконаннi соцiалiстичних зобов'язань, взятих на честь 50-рiччя утворення Союзу РСР.
За успiхи, досягнутi в пiднесеннi економiки колгоспiв, у збiльшеннi виробництва й продажу державi сiльськогосподарськоi продукцii, голова колгоспу ВлЗаповiт РЖллiчаВ» РЖ. Д. Прищенко (згодом заступник голови райвиконкому), телятниця цього колгоспу М. Й. Кравченко, голова колгоспу iм. XXIII партз'iзду С. А. Гаврилюк та доярка О. П. Гомон у квiтнi 1971 року нагородженi орденом Трудового Червоного Прапора. За успiхи, досягнутi в збiльшеннi виробництва й продажу державi зерна та iнших продуктiв землеробства в ювiлейному 1972 роцi, бригадир комплексноi бригади колгоспу ВлЗаповiт РЖллiчаВ» М. Ф. Мельник удостоiний ордена Трудового Червоного Прапора.
Помiтнi змiни вiдбулися в промисловостi. В 1961 роцi почало працювати районне об'iднання ВлСiльгосптехнiкиВ». На його територii зведено новi майстернi, гаражi, склади. Райоб'iднання ВлСiльгосптехнiкиВ» виконуi роботи щодо мелiорацii земель, добування та вивезення органiчних добрив, механiзацii тваринницьких ферм, ремонту технiки. Успiшно виконали робiтники райоб'iднання соцiалiстичнi зобов'язання, взятi на честь XXIV з'iзду КПРС. Колектив тричi був удостоiний перехiдного Червоного прапора Ради Мiнiстрiв СРСР, ВЦРПС та Всесоюзного об'iднання ВлСiльгосптехнiкиВ» i кiлька разiв тАФ республiканського та обласного об'iднання ВлСiльгосптехнiкиВ». Ремонтна бригада, очолювана В. Д. Байдилюком, систематично виконуi виробничi завдання на 120тАФ130 проц. У квiтнi 1971 року керуючий об'iднанням 3. А. Гарлiнський i тракторист М. С. Травников нагородженi орденом Трудового Червоного Прапора. За успiхи в соцiалiстичному змаганнi на честь 50-рiччя утворення Союзу РСР колектив райоб'iднання ВлСiльгосптехнiкиВ» нагороджено Ювiлейною Почесною Грамотою ЦК КП Украiни, Президii Верховноi Ради УРСР, Ради Мiнiстрiв УРСР та Украiнськоi республiканськоi ради профспiлок. На територii райоб'iднання ВлСiльгосптехнiкиВ» посаджено великий сад, на постаментi встановлено колiсний трактор ВлХТЗВ». Хороших виробничих показникiв рiк у рiк добиваiться колектив мiжколгоспного цегельного заводу, збудованого в 1957 роцi. Вже 1958 року це пiдприiмство виробило 2140 тис. штук цегли, 16 тис. штук черепицi, що створило сприятливi умови для розширення колгоспного будiвництва. Робiтники ВлМiжколгоспбудуВ» взяли участь у спорудженнi Очеретянськоi мiжколгоспноi електростанцii, Курнен-ського овочесушильного й Червоноармiйського льонозаводiв. В роки восьмоi п'ятирiчки робiтники ВлМiжколгоспбудуВ» здали 33 примiщення тваринницьких ферм колгоспiв, 2 гаражi, 4 зерносховища та ряд iнших виробничо-господарських споруд. Крiм цього, будiвельники звели 2 будинки культури, 2 середнi школи, 2 будинки дитячих ясел, здали 345 кв. метрiв житла.
Первинна органiзацiя товариства ВлЗнанняВ», в складi якоi 92 лектори тАФ працiвники освiти, культури, медицини, спецiалiсти сiльського господарства тАФ органiзовуi читання лекцiй, кiнолекторiй, роботу унiверситету культури.
Урочисто вiдзначаються в селищi радянськi, революцiйнi свята. Входять в життя такi новi традицii та обряди, як щедрiвки, свято першоi борозни, свято урожаю, посвячення молодi в механiзатори, проводи до Радянськоi Армii та iншi.
26 грудня 1972 року на районнiй нарадi передовикiв виробництва переможцям змагання, що вiдбувалися на честь 50-рiччя утворення Союзу РСР, були врученi Ювiлейнi свiдоцтва.
Висновок
На сучасному етапi Червоноармiйськ прогресуi у своiму розвитку збагачуючи своiю славою навколишнiй свiт. Його жителi все такi ж привiтнi та завжди прагнуть до процвiтання свого селища.
Таким чином, за часи iснування селища в ньому вiдбуваються iсторичнi процеси рiзнопланового характеру (Вiд польськоi окупацii до побудови незалежностi). За весь iсторичний перiод розвитку Червоноармiйська його жителi показали, iхнi селище маi право на iснування. Незламний дух полинцiв (червоноармiйцiв) переборов всi труднощi якi поставали нi iхньому шляху пiдтвердивши цим самим свою значимiсть в iсторичному процесi.
Список лiтератури
1. Газ. тАЬРадянська ВолиньтАЭ, 19 травня 1925р
2. Житомирщина у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941 тАУ 1945 рр.
3. Архiв Юго-Западной Росии, ч. 6 т. 1. стр. 226
4. Актова книга Житомирського мiського уряду кiнця XVIст.(1582-1588).К.1965р.
5. Газ. тАЬВiстiтАЭ (Червоноармiйськ), 9, 13 сiчня 1973р.
Вместе с этим смотрят:
"Нивхи"
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
4 capitals of Great Britain
About Canada
Description of Canada