Краiнознавча характеристика Росiйськоi Федерацii

Краiнознавча характеристика Росiйськоi Федерацii

1. Особливостi iсторичного розвитку Росii.

2. Полiтико-правова система i полiтичнi процеси в Росiйськiй Федерацii.

3. Економiчний розвиток Росii: сучасний стан, проблеми i перспективи.

4. Геополiтичний статус РФ та його вплив на формування зовнiшньоi полiтики держави.

Загальна характеристика Росiйськоi Федерацii

Росiйська федерацiя тАУ держава в схiднiй частинi РДвропи i в пiвнiчнiй частинi Азii. Площа тАУ 17 075,4 тис. км2. Населення 144 млн. чоловiк (перепис 2001 р.), мiське 73%. Росiяни складають 80% ; проживаi понад 100 народiв. Бiльшiсть вiруючих - християни, головним чином православнi, iншi - мусульмани, буддисти i iн. У Росii 1066 мiст, 2270 селищ мiського типу (станом на 1994). Столиця - Москва.

Росiя тАУ демократична федеральна держава з республiканською формою правлiння. Дiюча Конституцiя Росii схвалена на всенародному референдумi 12 грудня 1993. У складi Росiйськоi Федерацii тАУ суб'iкти федерацii: республiки (21), краi (6), областi (49), мiста федерального значення Москва i Санкт-Петербург, автономна область i автономнi округи (10). Офiцiйна (державна) мова на всiй територii Росiйськоi Федерацii - росiйська. Народам Росiйськоi Федерацii гарантуiться право на збереження рiдноi мови.

Глава держави - президент Росiйськоi Федерацii, обираний росiйськими громадянами на 4 роки на основi загального рiвного i прямого виборчого права при таiмному голосуваннi. Президент i також Верховним Головнокомандуючим Озброiними силами Росiйськоi Федерацii.

Представницький i законодавчий орган Росiйськоi Федерацii (ii парламент) - Федеральнi Збори, складаiться з двох палат: Державна дума i Рада Федерацii. Виконавчу владу здiйснюi уряд Росiйськоi Федерацii на чолi з головою, що призначаiться президентом з вiдома Державноi думи.

Велика частина iвропейськоi територii Росii розташована в межах Схiдно-iвропейськоi рiвнини. На пiвднi тАУ пiвнiчнi схили Кавказу, на пiвнiчному заходi - гори Хибiни. На схiд вiд Уралу - Захiдносибiрська рiвнина, огорнута на пiвднi горами пiвденного Сибiру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля i iн.). Мiж РДнiсеiм i Леною розташоване Середньосибiрське плоскогiр'я, мiж Леною i Тихим океаном тАУ хребти i нагiр'я Пiвнiчно-Схiдноi Азii. Клiмат змiнюiться вiд морського на крайньому пiвнiчному заходi до рiзко континентального в Сибiру i мусонного на Далекому Сходi. Середнi температури сiчня вiд 0 до - 50 В°С, липня вiд 1 до 25 В°С. Опади вiд 150 до 2000 мм в рiк. У багатьох районах Сибiру i Далекого Сходу - багаторiчна мерзлота. Найбiльшi рiчки: Лена, РЖртиш, РДнiсей, Об, Волга, Амур; найбiльшi озера - Каспiйське (море), Байкал, Ладозьке, Онезьке. На територii Росii (з пiвночi на пiвдень) розташовуються зони: арктична пустеля, тундрова, лесотундровая, лiсова, лiсостепова, степова, напiвпустинна (Прикаспiйська низовина). Родовища нафти, природного газу, вугiлля, залiзняку, апатитiв, калiiвих солей, фосфоритiв, руд кольорових, рiдкiсних i дорогоцiнних металiв, алмазiв i iн. 85 заповiдникiв i 25 природних нацiональних паркiв (1993).

Особливостi iсторичного розвитку Росii

На частинi територii Росii виникли в 1 тис. до н.е. Боспорська та Скiфська держава. У 552-745 роках частину територii Росii займала держава племiнного союзу тюркiв - Тюркський каганат. У сер. 7 - кiн. 10 ст. у Нижньому Поволжi, Сiвши, Кавказi, Приазов'i розташовувалася держава Хазарський каганат. На поч. 8 ст. тАУ 926 р. на Далекому Сходi iснувала держава Бохай. У 10-14 ст. у Ср. Поволжi i ПрикамтАЩi знаходилася Волзько-Камська Булгарiя. У 9 ст. утворилася Староруська держава. Близько 988 р. прийнято християнство як державну релiгiю Русi. У 12-14 ст. iснували Новгородська республiка, Володимиро-Суздальське, Галицько-волинське i iншi князiвства. У 13 ст. росiйськi князiвства, Волзько-Камська Булгарiя пiддалися монголо-татарському нашестю (1237-42), шведськiй i нiмецькiй агресii (Невська битва, 1240; Льодове побоiще, 1242). Майже 250-рiчне монголо-татарське ярмо закiнчилося вигнанням загарбникiв об'iднаними силами росiйських земель (Куликовська битва, 1380; тАЮСтояння на ВугрiтАЭ, 1480). У 14-16 ст. навколо Москви склалася Росiйська централiзована держава, що включила всi землi Пiвнiчно-Схiдноi i Пiвнiчно-Захiдноi Русi. Наприкiнцi 16 тАУ в сер. 17 ст. оформилося крiпацтво. На поч. 17 ст. Росiя вiдобразила польсько-литовську i шведську iнтервенцii. У сер. 17 ст. Украiна ввiйшла до складу Росiйськоi держави. Посилення крiпацькоi експлуатацii стало причиною повстання i селянських вiйн (поч. 17 ст., 1670-71, 1707-09, 1773-75). Петровськi реформи (кiн. 17 - 1-а чверть 18 ст.) сприяли соцiально-економiчному i культурному розвитку краiни, перемозi в Пiвнiчнiй вiйнi 1700-21, що дало вихiд до Балтiйського моря. В результатi приiднання в 16-19 ст. територiй Пiвночi, Поволжя, Уралу, Сибiру, Далекого Сходу, входження до складу Росii ряду неросiйських народiв утворилася багатонацiональна держава. Росiя вiдобразила наполеонiвське нашестя у Вiтчизнянiй вiйнi 1812. Селянська реформа 1861 вiдмiнила крiпацтво, сприяла соцiально-економiчному розвитку. У 1898 була створена РСДРП, на поч. 20 в. виникли i iншi полiтичнi партii, профспiлки; встановлена Державна дума. Росiйсько-японська вiйна 1904-05 сприяла Революцii 1905-07 в Росii. Росiя взяла участь в Першiй свiтовiй вiйнi 1914-18. В ходi Лютневоi революцii 1917 самодержавство бути повалено. 25.10. (7.11.) 1917 вiдбулася Жовтнева революцiя 1917. Проголошена влада Рад робочих, солдатських i селянських депутатiв. Одночасно вiдбувалася насильницька лiквiдацiя ряду полiтичних партiй, що привела до встановлення монополii полiтичноi влади Комунiстичноi партii, що поступово злилася з централiзованим державним апаратом. Громадянська вiйна i вiйськова iнтервенцiя 1917-22 сприяли затвердженню вiйськово-комунiстичних принципiв органiзацii суспiльства, системи виробництва i розподiлу. У сiчнi 1918 утворена Росiйська Радянська Федеральна Соцiалiстична Республiка (РРФСР). У 1921 була прийнята нова економiчна полiтика (НЕП). 30 грудня 1922 РРФСР разом з Украiною (УРСР), Бiлоруссю (БССР) i республiками Закавказзя (ЗiСР) утворили Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк (СРСР). Подальший розвиток республiки нерозривно пов'язаний з СРСР. 12 червня 1990 З'iзд народних депутатiв РРФСР прийняв Декларацiю про державний суверенiтет Росiйськоi Федерацii. 17 березня 1991 на Росiйському референдумi був встановлений пост Президента Росiйськоi Федерацii (у тому ж роцi першим президентом вибраний Б. М. РДльцин). З грудня 1991 Росiя входить в Спiвдружнiсть Незалежних Держав (СНД). У груднi 1993 прийнята Конституцiя Росiйськоi Федерацii; проведенi вибори у Федеральнi Збори. У Росii здiйснюiться перехiд до демократii i ринковоi економiки. Путiн

Полiтико-правова система i полiтичнi процеси в Росiйськiй Федерацii

Передiсторiя. Головною особливiстю полiтичного життя i те, що Росiя майже нiколи не жила при демократii: до революцii вся повнота влади належала монарху, пiсля революцii - або одному диктатору (Ленiн, Сталiн), або вузькому громадянству (полiтбюро за Брежнiва). РЖдеi свободи володiли лише вузьким громадянством (декабристами або дисидентами), тодi як для народних мас правитель був живою легендою. Безумовно, свого часу така ситуацiя мала об'iктивну пiдставу: зовнiшнi небезпеки вимагали вiйськовоi дисциплiни, а збереження iдностi краiни було неможливе без сильноi центральноi влади. Проте, зрештою наслiдки самодержавства були однозначно негативними: розвиток ринковоi економiки неможливий без демократii i руйнування становоi системи, вiдсутнiсть свободи i гальмом культурного прогресу, та i сама влада за вiдсутностi вiдкритоi критики рано чи пiзно приходить в занепад.

Таким чином, сам хiд iсторii зробив неминучою появу на початку 20 столiття опозицii абсолютизму. При цьому якщо праве ii крило (кадети) було орiiнтоване на конституцiйну монархiю, лiберальнi цiнностi i капiталiстичний розвиток з використанням досвiду iндустрiальних держав РДвропи, то лiве (бiльшовики, меншовики, есери) закликали до революцii, заперечуючи ринковий розвиток i самоцiннiсть свободи. Здавалося, що помiрна опозицiя бере гору: у 1905 роцi Микола II видав так званий Жовтневий манiфест, що декларуi вельми широкий круг конституцiйних свобод, а спроба революцiйного захоплення влади потерпiла провал. У 1905 роцi планувалося скликання 1-е Державноi Думи покликаноi закласти основи парламентаризму, проте через революцiйнi подii Дума приступила до роботи тiльки в 1907 роцi. Безумовно, виборчий закон того часу виявляв собою типовий приклад елiтарноi демократii, але жодна держава ще не переходила вiд феодалiзму вiдразу до суспiльства загального добробуту. Цар постiйно втручався в роботу Думи, без його схвалення не набував чинностi жоден закон, але вже сам розгiн 1-й i 2-й Дум говорив про iх вiдносну незалежнiсть.

У 1917 роцi вiдбувся трагiчний перелом: невдала для Росii Перша свiтова вiйна привела до зниження рiвня життя i втрати упевненостi в завтрашньому днi багатьох верств населення, i масова незадоволенiсть вилилася в буржуазну Лютневу революцiю. Проте, вiрний нацiональним iнтересам, Тимчасовий уряд не мiг вiдразу вийти з вiйни, та i проведення радикальних демократичних реформ не було можливе в умовах бойових дiй. У смутний час екстремiсти мають найбiльшу нагоду для досягнення своiх цiлей, i бiльшовики майстерно скористалися ситуацiiю. Пообiцявши припинити вiйну i дати селянам землю, вони легко захопили владу, поставивши хрест на росiйськiй демократii. З вiйною було покiнчено цiною неймовiрних територiальних поступок, решта обiцянок була виконана в кращому разi частково. Вiд авторитаризму краiна скотилася до тоталiтаризму.

У першi ж днi свого правлiння бiльшовики закрили опозицiйнi газети, а потiм i розiгнали Засновницькi збори, покликанi виробити основи конституцiйного пристрою. По краiнi прокаталася хвиля масових розстрiлiв. Колективiзацiя звела нанiвець головний козир бiльшовикiв, що забезпечило iм найзначнiшу пiдтримку. З приходом до влади Сталiна терор посилився неймовiрно: одержима манiiю переслiдування, влада почала вбивати своiх. Загальне число жертв комунiстичного терору (включаючи i масовi розстрiли без суду i слiдства, i громадянську вiйну, i колективiзацiю, i сталiнськi процеси).

Хрущовська вiдлига, що почалася в 1956 роцi, завдала першого удару сталiнiзму, i наслiдки хай невеликi, але все таки лiбералiзацii не примусили себе чекати: саме на 60-тi роки приходиться розквiт мистецтва i лiтератури. Не дивлячись на всi прорахунки Хрущова (особливо в економiцi i зовнiшньоi полiтицi), саме йому краiна зобовтАЩязана припиненням терору. Проте, в 1964 роцi в результатi "палацового перевороту" Хрущов був вiдправлений на пенсiю, а прихiд до влади Брежнiва знаменував собою вiдхiд вiд реформ. З iм'ям Брежнiва пов'язаний застiй в економiцi, посилювання контролю над пресою, процеси (хоча i не "розстрiльнi") над дисидентами.

Так жити далi було не можна, i в 1985 роцi Горбачов, що чудово бачив стан економiки почав перебудову радянськоi системи, ставлячи собi за мету реформування i економiки, i полiтичного життя без вiдмови вiд соцiалiзму. У 1989 роцi були проведенi першi за всю росiйську iсторiю загальнi вiльнi вибори, гласнiсть поступово переростала в свободу слова, у державного сектора економiки в першi з часiв НЕПу з'явилася конкуренцiя. Проте, Горбачову довелося вiдбивати атаки i злiва, i справа: ортодоксальнi комунiсти вважали його ледве не зрадником, а демократи дорiкали за непослiдовнiсть реформ. Пiком протистояння став 1991 рiк, коли в результатi провалу перевороту антиреформiста, органiзованого найближчими соратниками Горбачова, радикальнi демократи прийшли до влади. Проте, побiчним наслiдком серпневих подiй став розпад СРСР: республiки, що розцiнили спробу путчу напередоднi пiдписання нового союзного договору як удар в спину, не бажали миритися з таким положенням.

В кiнцi 1991 року у полiтичного життя Росii почався новий етап.

Сучасний стан. Зараз Росiйська федерацiя i президентською республiкою, що переживаi перехiдний у всiх сферах перiод полiтичного життя. За мiжнародними стандартами Росiя вiдноситься до частково вiльних держав (повнiстю вiльних краiн на територii колишнього СРСР немаi). На жаль, вiдсутнiсть демократичних традицiй в суспiльствi i недосконалiсть законодавчоi системи дiйсно зумовила iстотнi авторитарнi елементи, але на шляху становлення демократii через це проходили багато держав.

Проте, не дивлячись на те, що демократичний розвиток Росii налiчуi всього три з невеликим роки, краiна маi прийняту на референдумi конституцiю, в якiй закрiпленi всi основнi права i свободи (1993 р.), легiтимний парламент (1993 р.), багатопартiйну систему, незалежний суд, вiльну пресу. На жаль, слабким мiсцем i законодавча система i система контролю за виконанням законiв (багато необхiдних законiв не прийнято, а бiльшiсть прийнятих не виконуiться), але це тАУ неминучий наслiдок перехiдного перiоду.

Росiя маi федеральний устрiй. До складу федерацii входять 21 автономна республiка, 49 областей, 10 автономних округiв. Москва i Санкт-Петербург i мiстами федерального значення. Головна вiдмiннiсть областей i iнших суб'iктiв федерацii полягаi у тому, що автономнi республiки i округи i мiсцями компактного мешкання нацiональних меншин, тодi як в областях переважну бiльшiсть складають росiяни. За конституцiiю всi суб'iкти федерацii надiленi рiвними правами, з тим лише вiдмiннiстю, що нацiональнi утворення мають право разом з росiйською мовою встановлювати i як державнi i iншi мови. Росiя маi iдину грошову систему, iдину зовнiшню полiтику.

Суб'iкти федерацii мають право встановлювати власнi правовi норми в межах, обкреслених Конституцiiю, проте у разi суперечностi мiсцевих i федеральних законiв останнiм вiддаiться прiоритет. Статус суб'iкта федерацii не може бути змiнений в односторонньому порядку, питання це розв'язуiться по взаiмнiй згодi суб'iкта i центру. Усерединi росiйськоi територii заборонене встановлення митних бар'iрiв.

Якщо ще донедавна краiна стояла перед реальною загрозою розпаду, то в даний час тенденцii сепаратизму поволi, але вiрно йдуть на спад. Приклад тому тАУ федеральний договiр про розмежування повноважень, ув'язнений з Татарстаном - однiii з найрадикальнiше налаштованих республiк. Вiдповiдно до цього договору республiка визнаi себе за частину Росii, а центр гарантуi iй вельми широку автономiю. Подiбнi договори, що закладають основу системи мiсцевого самоврядування, плануiться укласти i з рештою суб'iктiв федерацii. Проте не дивлячись на те, що регiонам делегуiться все бiльше i бiльше прав, прiоритетною задачею i цiлiснiсть Росii.

Виборчим правом володiють всi громадяни Росii, що досягли 18 рокiв, незалежно вiд статi, нацiональностей i вiросповiдання. Парламент складаiться з двох палат: нижня палата (Дума) вибираiться шляхом голосування виборцiв за той або iнший виборчий блок. Пiсля пiдрахунку голосiв визначаiться, скiльки всього голосiв набрало те або iнше об'iднання (регiональний розподiл голосiв не враховуiться), i якщо виборчий союз подолав бар'iр в 5%, вiн посилаi в Думу своiх представникiв, склад яких залежить вiд iх розташування в партiйному списку. Верхня палата (Рада Федерацii) складаiться з представникiв регiонiв, яких делегують суб'iкти федерацii на основi загального таiмного голосування. Проте, тут i двi особливостi: по-перше, претенденти у верхню палату розрiзняються в рiзних регiонах, i по-друге, виборцi голосують не за партiю, а за конкретних людей. Вибори вважаються тими, що вiдбулися, якщо в них взяло участь не менше 50% виборцiв.

Мiжнародна iнтеграцiя. Якщо ще 10 рокiв тому СРСР був лiдером таких великих мiжнародних органiзацiй як Рада Економiчноi Взаiмодопомоги (РЕВ), що об'iднувала держави соцiалiстичного блоку, Варшавський договiр (вiйськовий альянс соцдержав), та i сам Радянський Союз, де провiдну роль виконувала Росiя, являв собою приклад щонайтiснiшоi iнтеграцii, то зараз положення корiнним чином змiнилося. Двi першi iнтеграцii ТСрунтувалися тiльки на iдеологiчнiй iдностi, i пiсля падiння комунiстичноi iдеологii iх основа була зруйнована. Розпад СРСР також був неминучий: дуже рiзнi культури намагалися об'iднати в рамках унiтарноi держави, дуже рiзнi цiлi ставили перед собою республiки, якi входили до нього, та i центральна влада придушенням нацiональноi самосвiдомостi впродовж багатьох десятилiть втратила всяку довiру (введення вiйськ до Литви в сiчнi 1991 року показало, що в цiй сферi за роки перебудови по сутi нiчого не змiнилося).

Проте, в даний час Росiя намагаiться зiбрати навколо себе якщо i не все, то принаймнi велику частину республiк колишнього СРСР, побудувавши об'iднання на основi взаiмноi вигоди. Спiвдружнiсть Незалежних Держав (СНД) у момент його створення (1991) сприймалася майже всiма як недiiздатна органiзацiя, проте пройшло 3 роки, а СНД не тiльки не розпалося, навпаки тАУ звучать заклики зробити iнтеграцiю тiснiшою. В рамках СНД вiдбуваiться спiвпраця по полiтичних, економiчним, оборонним питанням. Причому якщо для бiльшостi республiк економiчна сторона спiвпрацi (зокрема, вiдсутнiсть митного збору, отримання енергоносiiв за пiльговими цiнами i т.д.) i найважливiшою, то для Росii СНД маi швидше полiтичне значення, дозволяючи зберегти iсторичну спадкоiмнiсть i лiдерство на значнiй частинi РДвразii.

Економiчний розвиток Росii: сучасний стан, проблеми i перспективи

Економiчну специфiку краiни визначили як клiмат, так i наявнiсть багатих природних ресурсiв, i розмiщення населення, i певнi iсторичнi особливостi. Росiйська економiка переживаi важкий перехiдний перiод, що з'явився результатом попереднього iсторичного розвитку: команднi методи вже не дiють, а ринковi механiзми ще не почали функцiонувати повною мiрою. Створюiться рiзноманiття форм власностi, i хоча частка приватного сектора набагато менше, нiж державного, його значення постiйно росте.

Основу ВНП краiни складаi матерiальне виробництво, хоча питома вага сфери послуг пiдвищуiться досить швидко. Великi бюджетнi дотацii промисловостi i сiльському господарству.

Фiнансове господарство характеризуiться iнфляцiiю i пониженням курсу рубля. Ця рiзниця пояснюiться тим, що внутрiшнi цiни в Росii помiтно нижчi свiтових, i поступово вiдбуваiться iх вирiвнювання. Зменшуються i темпи iнфляцii.

Не дивлячись на всi труднощi, Росiя в 1994 роцi мала позитивне сальдо зовнiшньоi торгiвлi (iмпорт склав 28.2 млрд. дол., експорт - 48 млрд.). Основу росiйського експорту склали природнi ресурси (переважно - нафта), завозилися в основному споживацькi товари, оргтехнiка, машини i устаткування.

Ще однiiю проблемою Росiйськоi Федерацii i дуже сильне розшарування суспiльства: доходи найбiднiших (10%) в 21 разiв менше доходiв найбагатших (10%).

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada