Культовi споруди Мукачiвщини

Реферат з дисциплiни тАЬКультурологiятАЭ на тему:

Змiст

1. Слово про Мукачево

2. Замок тАЬПаланоктАЭ

2.1 З iсторii замку

2.2 тАЬ Паланок тАЭ сьогоднi

3. тАЬ Бiлий палац тАЭ в Мукачевi

4. Монастир на Чернечiй горi

5. Таiмницi мукачiвських цвинтарi

Висновки

Список використаноi лiтератури

1. Слово про Мукачево

Мiсто Мукачево маi давню славну iсторiю. Минуло понад 1100 рокiв з часу першоi писемноi згадки про мiсто. За цей перiод Мукачево будувалось, розширювалось, змiнювало склад населення. В рiзнi перiоди воно входило до складу рiзних держав, що позначилось на його архiтектурi, звичаях, обрядах, мовi людей.

Мукачево тАУ колискова багатьох ремесел, що з вiками переросли в потужний промисловий комплекс. В минулому далеко знали наших ливарiв, каменярiв, гончарiв, склодувiв, навiть виробникiв паперу. Тепер добре iмтАЩя в Украiнi мають лижники, трикотажники, швейники, меблевими, кондитери та iншi мукачiвськi виробники.

У ХVII тАУ ХIХ столiттях Мукачево було вiдомим в РДвропi виробами паперу i текстилю та ярмарками, на якi зтАЩiжджалися купцi не тiльки iз Закарпаття, а й iз Галичини, Польщi, Австрii, Трансiльванii. Цьому сприяло географiчне розташування мiста, шляхи до якого вели звiдусiль.

Мукачево вiдоме своiми архiтектурними памтАЩятками, такими як: замок тАЬ Паланок тАЭ, монастир на Чернечiй горi, Бiлий палац, Ратуша та iн.

Скульптор РЖван Бровдi подарував мiсту памтАЩятник Кирилу i Мефодiю, Тарасу Шевченку, памтАЩятник Матерi, а Михайло Белень тАУ Мiхаю Мункачi.

Славнозвiсна Ратуша, до речi, була споруджена у серпнi 1809 року. Тут в минулому щорiчно вiдбувалися вибори мiського голови. Ратуша завжди була полiтичним i культурним центром мiста. Тут проходили збори городян з рiзних питань, приймалися рiшення по них. Пiсля розпаду Австро-Угорськоi монархii в Ратушi працювала Директорiя.

В 20-30 роках у Ратушi розмiщались полiцейське i жандармське управлiння, всi цивiльнi служби. З1944 року тут працював мiський Народний комiтет i деякий час Народна Рада Закарпатськоi Украiни.

Мукачево також вiдоме тим, що 26 листопада 1944 року в кiнотеатрi тАЬПеремогатАЭ вiдбувся Перший зтАЩiзд Народних комiтетiв, на якому було прийнято Манiфест про воззтАЩiднання Закарпатськоi Украiни з Радянською Украiною.

В 1934 роцi в Мукачевi було створено етнографiчне товариство Пiдкарпатськоi Русi, головою якого було обрано Августина Волошина. Головним завданням товариства було створення етнографiчного музею краю. За два роки з рiзних регiонiв краю було зiбрано понад 2 тисячi оригiнальних експонатiв народноi культури Закарпаття: зразки народного одягу, вишивок, керамiки, iкон, предметiв побуту тощо. Пiд час угорськоi окупацii бiльшiсть експонатiв безслiдно зникла.

У 1915 роцi в мукачiвському замку тАЬПаланкутАЭ був розмiщений створений у Страбичовi i Горондi штаб украiнських сiчових стрiльцiв. На замковiй площi 29 квiтня 1915 року проведено Шевченкiвське свято, на якому, крiм бiля тисячi стрiльцiв, зiбралося чимало селян району Паланку та гостей Мукачева.

Та це лише частинка того, що дiялося у мiстi з часiв його заснування. А ми заглибимось у iсторiю та архiтектуру мiста над Латорицею, щоб дiзнатися безлiч цiкавих речей.

2. Замок тАЬПаланоктАЭ

2.1 З iсторii замку

Древнiй замок видно, з якого б ви боку не наближались до Мукачева. Овiяний легендами й бойовою славою, вiн увiнчуi своiми могутнiми фортечними спорудами одиноку гостроверху сопку на довколишнiй рiвнинi.

Мукачiвський замок тАУ визначний архiтектурний памтАЩятник середньовiччя тАУ був збудований для охорони i контролю торгових i воiнних шляхiв, що схрещувалися тут. Один iз цих шляхiв проходив через Верецький перевал i в сиву давнину називався Великими руськими воротами. Бiля мiста Мукачева вiн виходив у Середньо-Дунайську низовину, зтАЩiднуючи ii з Схiдною РДвропою. Це був один iз тих iсторичних шляхiв, яким переселялися народ.

Про виникнення замку точних iсторичних вiдомостей немаi. Гадають, що вже у РЖХ-Х сторiччi на горi було невелике укрiплення, збудоване для охорони кордонiв Киiвськоi Русi за Карпатами. Пiзнiше замiсть цiii фортецi тут збудували феодальний замок. За народними переказами супроводження його приписують руському князю Федору Корятовичу, володiння якого на Подiллi захопив литовський князь Вiтовт. Корятович знайшов притулок на Закарпаттi. У той час Закарпаття перебувало пiд владою угорських феодалiв. Угорський король Сигiзмунд, з яким Корятович був у союзi, у 1393 роцi подарував йому Мукачево й закрiпленi за ним володiння.

Князь Корятович перетворив Мукачiвський замок У свою резиденцiю. Замок являв собою квадратну жилу башту (донжон), розташовану на вершинi гори. Пiзнiше цю башту називали старою баштою. Пiд нею Корятович наказав видовбати у скелi колодязь глибиною 85 метрiв, для якого мешканцi Великих Лучок щорiчно поставляли канат довжиною 50 сажнiв.

Стара башта була обнесена ровом i фортечною стiною з чотирма круглими баштами. Три з них збереглися до наших днiв.

Час вносив своi поправки в архiтектуру замка. Поступово забудовувалася вся замкова земля-гора, висота якоi становить 68 метрiв над оточуючою ii рiвниною. Замкова гора тАУ крута сопка вулканiчного походження. Але в народних легендах вона фiгуруi як штучна гора, насипана в страшенних муках невiльниками. Звiдси начебто й пiшла назва мiста.

Навколо гори викопаний рiв, що заповнювався водою. Його внутрiшнiй берег обнесений дубовим частоколом, який називався паланком. Звiдси й пiшла назва замку тАУ тАЬПаланоктАЭ. За частоколом бiля пiднiжжя гори жили майстровi. Вони обслуговували замок, а також брали участь в його оборонi, якщо вiн був у облозi.

Пiвденним схилом гори до замку вела крута звивиста дорога. Пiзнiше, на початку ХVРЖРЖРЖ сторiччя, на захiдному схилi збудували нову дорогу. Вона i i зараз.

На першiй терасi знаходяться залишки при ворiтноi башти, спорудженоi посерединi сухого рову, через який був перекинутий мiст. Друга тераса вища вiд першоi на 10 метрiв. На нiй збудовано Нижнiй замок. До нього вiд при ворiтноi башти вiв пiдйомний мiст. Коли мiст пiднiмали, вiн закривав собою ворота. Пiдступи до ворiт Нижнього замку охоронялися двома бастiонами, товщина стiн яких 3,5 метра. На третiй терасi розмiщувався Середнiй замок, обведений також сухим ровом. Пiзнiше був перекинутий третiй мiст. Бiля ворiт височать два бастiони.

Вiд ворiт до квадратного двору Середнього замку веде вузький коридор, оточений дво- й трьоповерховими корпусами, якi служили казармами для гарнiзону. Напроти втАЩiздних ворiт - одноповерховий будинок, в якому жив капiтан фортецi. Бiля цього будинку злiва знаходилася цистерна, куди стiкала питна вода, що подавалася з колодязя. Справа вузьким склепистим тунелем вели сходи пiд одну з уцiлiлих башт Корятовича тАУ на верхнiй замок (акрополь), що розташований на вершинi гори. Сюди вiв потай ний хiд, вихiд якого тепер замуровано. Верхня тераса пiдковоподiбне забудована триповерховими палатами, утворюючи великий двiр, вiдкритий лише з пiвдня в бiк Середнього замку. У цих хоромах жили його володарi. З пiвденного сходу до хоромiв прилягала замкова церква.

У замку понад 120 примiщень. З них, половина тАУ житловi примiщення, а друга половина вiдведена пiд каземати та склади.

Кожна з терас на випадок проникнення ворога в фортецю могла захищатися самостiйно. Головними оборонними засобами, крiм природних, служили стiни фортець i 9 бастiонiв, де розташувалась артилерiя.

Протягом вiкiв замок не раз зазнавав нападу. Але взяти його припустимо тогочасними воiнними засобами було майже неможливо. У1688 роцi пiсля облоги, яка тривала два з половиною роки, замком оволодiли австрiйськi вiйська. Обороною керувала РЖлона Зрiнi.

Пiсля капiтуляцii замок перебудовувався. У вiдповiдностi до вимог тогочасноi воiнноi технiки були знесенi надто високi башти, якi виступали наперед i слугували хорошою мiшенню для ворожоi артилерii. Тодi ж зруйнували i стару башту. Вiд цiii перебудови дуже змiнився зовнiшнiй вигляд замку.

На початку ХVРЖРЖРЖ сторiччя знесли паланок i на його мiсцi побудували зовнiшнi укрiплення, якi обнесли ровом i водою. До наших днiв вiд цих укрiплень залишилися лише слiди.

У 1789 роцi замок перетворили у тюрму для полiтичних втАЩязнiв. ВтАЩязнi Мукачiвського замку знаходилися в страшних умовах. Закованi в ланцюги, у темних брудних казематах, що були заповненi пацюками, мученики вмирали повiльною смертю вiд голоду i тортур.

15 березня 1848 року В Угорщинi почалася буржуазна революцiя для завоювання нацiональноi незалежностi. Революцiйно настроiнi народнi маси Мукачiвщини 2 травня 1848 року звiльнили з казематiв замку полiтичних втАЩязнiв. У честь цього на пiвкруглому бастiонi замку була посаджена липа тАУ тАЬдерево свободитАЭ. Липа росла РЖ тiльки ураган 21липня 1960 року звалив старе дерево.

Пiсля придушення революцii замок у 1856 роцi знову перетворили на втАЩязницю. За документами 1889 року у втАЩязницi замку було увтАЩязнено 19700 чоловiк. У жовтнi 1896 року мiнiстерство юстицii угорського уряду Австро-Угорщини, у звтАЩязку iз тисячолiттям приходу угорцiв у Дунайську низовину, закрило тюрму в Мукачiвському замку. Вiн опустiв, почав руйнуватись.

У 1922-1926 роках чеськi властi замок вiдбудували i перетворили на казарму. У радянський час тут була школа механiзаторiв сiльського господарства, школа голiв колгоспiв, а потiм профтехучилище. Влiтку 1960 року у Верхньому замку вiдкрити музей.

Зараз же замок тАЬПаланоктАЭ i окрасою мiста Мукачева.

2.2 тАЬПаланоктАЭ сьогоднi

Мукачiвський замок це тАУ вiдреставрована середньовiчна фортифiкована архiтектура, старовиннi двори та галереi, в яких розташованi виставки сучасноi скульптури.

РЖсторичний музей

Експозицii музею й досi знаходяться у Верхньому замку, де стiни дихають iсторiiю. Тут експонуються рiдкiснi предмети камтАЩяного вiку, мiдно-бронзовоi доби, знайденi пiд час археологiчних розкопок на теренах Закарпаття. Це камтАЩянi, залiзнi та деревтАЩянi знаряддя працi та експонати, що стосуються середньовiчноi iсторii краю, зокрема захисникiв замку, матерiали про подii, що вiдбувалися в Мукачевi та Закарпаттi у ХХ столiттi. У вiддiлi етнографii музею широко представлено життя та побут мешканцiв мiста та Закарпаття у ХРЖХ-ХХ столiттях.

Картинна галерея музею

У галереi експонуються полотна видатних живописцiв Закарпаття: Федора Манайла, Антона Кашшая, Юрiя Герца, Андрiя Коцки, Володимира Микити, РЖвана Бровдiя, Золтана Мички та багатьох iн.

Поруч з картинами видатних закарпатських художникiв розгорнута виставка сучасного живопису украiнських, угорських та польських майстрiв пензля.

3. тАЬБiлий палацтАЭ в Мукачевi

Серед знаменитих архiтектурно-iсторичних памтАЩяток Мукачева значний iнтерес, безумовно, викликаi двоповерховий будинок у ансамблi старовинних споруд нинiшньоi площi Миру. З давнiх-давен вiн увiйшов в бiографiю мiста пiд романтичною назвою тАЬБiлий палацтАЭ.

Кiлька рокiв томi реставратори, вiдновлюючи первозданний вигляд споруди, змушенi були зняти навколо палацу досить глибокий шар ТСрунту. Колись сходинки його парадного входу вели вгору, сьогоднi, щоб пiдiйти до темних, увiнчаних старовинною геральдикою дверей палацу, треба спуститись кiлькома сходинками вниз, немовби в iсторичну давнину минулих вiкiв.

Палац було споруджено у другiй половинi ХVРЖРЖ столiття трансiльванськими князями династii Ракоцi i до 1711 року служив iм мiською резиденцiiю. Пiсля придушення визвольноi вiйни 1703-1711 рокiв, якою керував Ференц Ракоцi РЖРЖ, палац спочатку переходить у власнiсть iмператора Австрii, а потiм, в 1728 роцi, передаiться разом з величезними земельними угiддями в подарунок нiмецькому графу Шенборну-Бухгейму.

тАЬБiлий палацтАЭ був мiсцем урочистих прийомiв знатi й iноземних послiв. Значно пiзнiше, в 1747 роцi, одноповерхова споруда була перебудована i значно розширена за проектом вiдомого нiмецького архiтектора Йоганна-Бальтазара Неймана. Це була досить складна реконструкцiя. Необхiдно було використати старi елементи споруд, добудувати новий корпус з дотриманням архiтектурних пропорцiй i симетрii.

тАЬБiлий палац тАЭ i цiнним памтАЩятником палацовоi архiтектури ХVРЖРЖ-ХVРЖРЖРЖ столiть i взятий пiд охорону держави.

В бiльш пiзнiй перiод у палацi розмiщалася експозицiя Мукачiвського краiзнавчого музею, заснованого вiдомим закарпатським археологом Тивадором Легоцьким. Там була i канцелярiя графа шен борна, де працював юристом Легоцький.

Деякий час пiсля Великоi вiтчизняноi вiйни у стiнах палацу розмiщувався штаб вiйськового зтАЩiднання Радянськоi Армii, потiм тут мiстилася одна з середнiх шкiл мiста.

Тепер господарями цього затишного палацу i обдарованi дiти тАУ з 1979 року тут вiдкрито першу на Закарпаттi дитячу художню школу. тАЬБiлий палацтАЭ тепер у надiйних руках.

4. Монастир на Чернечiй горi

На Черничiй горi на вiддалi трьох кiлометрiв вiд монастиря , у лiсi, знаходиться печера довжиною до 25 метрiв з чотирма ходами викопана вона, першопоселеннями тАУ монахами, подiбно до Киiвських та Псковських печер.

Якщо в ХРЖ столiттi на чернечiй горi було поселення монахiв, якi могли прийти з Анастасiiю дочкою Ярослава Мудрого, дружиною угорського короля Андрiя, то пiд час татарськоi навали його було зруйновано.

Документи засвiдчують що засновником Мукачiвського монастиря був литовсько-руський князь Федiр Корятович. Анатолiй Кралицький в журналi тАЬСловотАЭ 1874 року писав про iснуючу легенду про Корятовича, на якого на Черничiй горi напав змiй. Князь покликав на допомогу святителя Миколая з обiцянкою побудувати в його честь храм. Змiя було переможено. Ходячи вздовж Латорицi, Корятович гадав, де будувати храм. Тодi вiн побачив серед рiки ангела, який показав йому на Чернечу гору. Тут князь побудував монастирську деревтАЩяну церкву, невеличкий будиночок для монахiв i дав грамоту , якою забезпечив монастир виноградником, млином i заповiв, щоб його там, на горi, й поховали.

Першим iгуменом Мукачiвського монастиря згадуiться Лука. Про нього згадуi 1458 року Матвiй Корвин грамотою на право закрiплення за монастирем сiл Бобовище i Лавки. Перiод iгумена Луки можна вважати епохою розквiту монастиря, адже з того часу розпочалася ведення лiтопису, а монастир одержав право на своi володiння. Першим Мукачiвським iпископом грамотою вiд 31 липня 1491 року узаконюiться Йоан. Вiд пробував збирати десятину i з тих сiл, якi були пiдпорядкованi Грушiвськiй ставропiгii, що загострило стосунки мiж монастирями.

У 1537 роцi Мукачiвський монастир зруйновано вiйною мiж Габсбургами i Семигородськими князями. Мукачево i його домiнiя переходили з рук в руки. Тодi й загинула велика частина монастирських документiв.

Вiдбудова монастиря проходила мiж 1538 i 1550 роками при iпископi Василii РЖ. РЖмператор Ферденанд РЖ вважав церкву важливим фактором , через який можна впливати на людей. Цим скористався iпископ Василiй РЖ, одержавши грамоту iмператора вiд РЖ жовтня 1551 року, якою приписувалося священикам платити iпископу ВлкатедратикумВ». До того деякi православнi священики брали вiд своiх прихожан церковну данину грамотою вiд 15 березня 1552 року засуджувалося втручання магнатiв у церковнi шлюби. РЖншою грамотою дано дозвiл на будiвництво млина на рiчцi Латориця.

Пiзнiше iпископом був призначений РДвфимiй, прибiчник семигородських князiв. Але пiсля взяття Мукачева австрiйськими вiйськами, РДвфимiй повинен був тiкати. Пiсля iпископа РДвфимiя на чолi Мукачiвськоi iпархii став Амфiлохiй. У перiод його правлiння вiдбувся Брестський собор, але владика на ньому не був.

До цього перiоду належить i органiзацiя Острозькоi школи (1578), яка була прототипом Киiвськоi Духовноi Академii. Школа при Мукачiвському монастирi зазнала безпосереднього впливу Острозькоi школи. Тут вже тодi було чимало книг перших Острозьких видань. Граматика Метелiя Смотрицького мала вплив на закарпатську граматику Арсенiя Коцака, який жив i помер у монастирi.

У 1614 роцi в документах згадуiться iмтАЩя Мукачiвського iпископа Софронiя, якого володар домiнii граф Естергазi утримував у тюрмi.

Першим православним iпископом Угорськоi Русi, який визнав Брестську унiю, був Мукачiвський iпископ Парфенiй.

У 1626тАУ1633 роках Мукачiвським iпископом був Йоан Григорович. У грамотi йому наказувалося заснувати бiля монастирiв школи. При Мукачiвському монастирi така школа дiяла , у нiй основна частина уваги була спрямована на вивчення мов.

З другоi половини ХVРЖРЖРЖ столiття починаiться перiод будiвництва нинi iснуючого монастирського комплексу. Велику роль у будiвництвi зiграв Дмитро Рац. Рац користувався авторитетом у Вiднi й домiгся того, щоб iпископську резиденцiю перенесли в Ужгород. Вiн повнiстю перебудував Мукачiвський монастир в стилi бароко. Основний камiнь пiд монастир у 1798 роцi посвятив iпископ Андрiй Бачинський. Будiвництво церкви було закiнчено у 1804 роцi, куди було перенесено останки померлого Дмитра Раца.

З ХVРЖРЖРЖ столiття при Мукачiвському монастирi iснувала духовна школа для монахiв. Звiдси вийшло багато вчених монахiв, якi залишили велику духовно-лiтературно спадщину. Це й протоiгумен РЖоникiй Базелович, iгумен Арсенiй Коцак, Анатолiй Кралицький та iн.

З 1733 року вводився титул протоiгумена. Першим був Гедеон Пазен. За каталогом 1951 року, у монастирi бiблiотека нараховувала 5400 книг на 17 мовах.

РЖсторiя Мукачiвського монастиря знайомить нас iз багатьма iменами, якi творили iсторiю не тiльки цiii обителi. Монастир на Чернечiй горi тАУ це колиска нашоi духовноi культури.

5. Таiмницi мукачiвських цвинтарiв

ВлТака природа людськоi памтАЩятi тАУ минають столiття, i мiсця поховань iнших предкiв поступово зрiвнюються iз землею, заростають деревами, чагарниками. Наступнi поколiння, якi вже не вiдають про цi поховання, використовують цi мiсця на власний розсуд: десь на кiстках померлих споруджуються будинки i навiть заводиВ».

Так писав Юрiй Ревицький у ВлСтарому ЗамкуВ», дослiджуючи таiмницi мукачiвських цвинтарiв.

Майже тисячу рокiв тому угорськi королi ввели закон, яким християн ховали на цвинтарях бiля церков. Не випадково при спорудженнi новоi римо-католицькоi церкви, що на вулицi Миру, пiд час розкопок для котловану було знайдено багато останкiв поховань, датованих минулими столiттями.

Подiбна ситуацiя виникла й при будiвництвi нинiшнього греко-католицького храму Успiня Пресвятоi Богородицi на колишнiй Цвинтарнiй вулицi (нинi Пушкiна). Сьогоднi на тому мiсцi тАУ перша середня школа iм. Пушкiна та колишня девтАЩятнадцята школа i ряд будинкiв. Коли це кладовище було заповнено, то греко-католицький цвинтар вiдкрили на вулицi Тагловетвутцо (сьогоднi пiвденна частина вулицi Горького). Це кладовище було закрито у 1873 роцi.

Римо-католицьке кладовище, вiдкрите у 1659 роцi, займало мiсце на при шпитальнiй площi вулицi Шпитальнiй (нинi Пирогова). У 1665 роцi воно було обкопане ровом. Однак цi роботи викликали непорозумiння мiж мешканцями мiста греко-католицькоi конфесii, а потiм незадоволення з боку протестантiв.

28 червня 1703 року, коли австрiйцi намагалися схопити Ференца РЖРЖ Ракоцi, вони використали кладовище для воiнних цiлей. Окупуючись, солдати знайшли людськi останки. Дiзнавшись про це, римо-католицький плебан Ференц Душек запротестував. На його вимогу мiськi властi видiлили дiлянку пiд кладовище в кiнцi вулицi Киришвийч (нинi Миру).

26 серпня 1849 року пiсля пiдписання капiтуляцii, в Мукачiвський замок увiйшов росiйський стрiлецький батальйон Шлiссельбурзького полку, який повертався з Угорщини пiсля проведення там революцii. Росiйський генерал Врангель пiсля успiшного взяття Мукачiвського замку дав команду: на найбiльш високу башту фортецi пiдняти жовто-червоний прапор, який означаi: Влкрiпость здаласьВ». Замковi ключi, якi були переданi йому особисто, вiн вiдвiз у Петербург, де вони досi зберiгаються в Казанському соборi.

Скупчення великого вiйська на територii мiста i околиць викликало чимало неприiмностей. Залютувала холера, яка викошувала людей, втому числi й солдат.

Громадяни мiста часто бачили гарного росiйського полковника на чорному конi. Це був командир Тобольського пiхотного полку Костянтин Миколайович Палiцин. Спiлкуючись з хворими солдатами, i сам захворiв на холеру. РЖ в день Успiня Пресвятоi Богородицi 28 серпня 1849 року помер. За законами того часу, тiло померлого передавалося землi в той день, коли людина померла. Його одягнули в парадну форму й тiло розмiстили в гарнiй трунi.

В народi залишився спогад похорону полковника. За труною йшли його бойовi побратими i його кiнь. Пiд час салюту кiнь як вкопаний стояв над могилою, а коли грiб було опущено в могилу, став на диби та iз страшним ревом галопом помчав у напрямку вiйськових конюшень.

Могила полковника Палiцина знаходилася бiля великого цвинтарного хреста. А коли виникло питання про закриття кладовища на вулицi Цвинтарнiй, сiмтАЩя полковника перевезла залишки тiла iз Мукачева до Варшави.

З 25 серпня по 31 вересня 1849 року вiд холери в Мукачевi померло 229 росiйських солдатiв. РЗх поховали на греко-католицькому кладовищi по вулицi Цвинтарнiй (нинi Пушкiна). А зовсiм неподалiк, в бiк залiзничноi станцii було розмiщено ще одне кладовище по вулицi Шугар (нинi Я. Мудрого) .Зараз частина територii колишнього кладовища стоiть у виглядi невеличкого парку, а навколо жилi будинки та котеджi.

З 1873 року в мiстi iснувала чимала iврейська громада, яка мала у своiму розпорядженнi старе iврейське кладовище. Воно було розташоване мiж нинiшньою автостанцiiю i ВлМукачiв - приладомВ». Воно було огороджене високою камтАЩяною стiною. У 1894 роцi iвреi та протестанти прибрали новi земельнi дiлянки, якi значно розширили площу iх кладовищ.

Двадцяте столiття внесло своi корективи в органiзацiю нових поховань у мiстi. Перша свiтова вiйна зачепила i Мукачеве. У пiвденнiй частинi мiста, неподалiк Коропецького каналу було побудовано шпитальне мiстечко ВлБороктелепВ». На жаль, госпiталь профункцiонував недовго, але тАЬзаселивтАЭ навколишнi поля близько 16 тисячами воякiв-мерцiв.

Зараз у центрi мiста перед Ратушею маiмо кладовище загиблих воякiв i партизан. Чи найкраще це мiсце спочинку померлих? Мабуть, - нi! Померлим потрiбен спокiй, а тут його немаi.

Висновки

В iсторii Закарпаття Мукачеве посiдаi особливе мiсце. Пiд плащаницею святого Мартина, який впродовж столiть протегував мiсту, кипiло напружене, колоритне життя. Титуловане королiвською вiдзнакою, Мукачеве мало ряд привiлеiв, але найголовнiше тАУ це люди. Нащадки лабертинiв, куруцiв тАУ люди мирнi й дружнi. Злагода в роботi й порозумiння в життi й нинi iднають стотисячну багатонацiональну родину тАУ украiнцiв, угорцiв, росiян, нiмцiв, болгар, словакiв, iвреiв, цигантАж

Заслуговуi пензля художника панорама географiчного розташування старовинного мiста на оперезанiй з пiвнiчного сходу горами рiвнинi, яка тягнеться у пiвденно-захiдному напрямку. Чисельнi iсторичнi памтАЩятки, якими протягом столiть, з доiсторичноi епохи та часiв приходу сюди древнiх угорцiв, збагачувалося мiсто, тiльки пiдкреслюють це.

Нажаль, у Мукачевi не збереглося памтАЩяток цiкавого iсторичного минулого мiста. Побудовану ще в ХРЖРЖРЖ ст. церкву на Чернечiй горi, в 1904 роцi було розiбрано i на ii мiсцi зведено сучасний красивий собор. Вiд староi церкви залишилася лише апсида, яка у ХVРЖ ст., за часiв правлiння короля Мiкши, була зруйнована пожежею. РЗi вiдремонтували, але при цьому вона повнiстю втратила свiй первiсний вигляд.

На мiсцi багатоповерхового графського палацу на головнiй вулицi мiста колись протягом столiть стояв будинок, де проживали володарi замку. Вiн був збудований з каменю, i жителi мiста називали його ВлБiлим палацомВ». Пiд такою назвою цей будинок фiгуруi i в давнiх грамотах. Це була проста одноповерхова споруда з вiкнами в камтАЩяних рамах. Кiлька з них з боку двору i саду в кiнцi минулого столiття ще залишилися на старому мiсцi, та заради симетрii iх замурували. У 1740 роцi попередники теперiшнього графа-власника побудували тут новий багатоповерховий просторий палац, тож вiд старого будинку збереглися лише пiдвали з пiвнiчного боку та склепiння.

Мукачiвський замок, який виник у ХРЖРЖРЖ ст., звитяжно переборовши нещастя й лихолiття, донинi стоiть неушкоджений i гордий. Завдяки багатiй iсторii, вiн заслуговуi уваги i вартий того, щоб його оглянути. Вiд створених за угорським методом зовнiшнiх укрiплень ХVРЖ ст. донинi зберiгся лише кiльцевий рiв. Цей штучний водний рiв мав ширину 12м i глибину 5 м. На березi з боку замку його оточували 15 веж-бастiонiв, побудованих одна вiд одноi на однаковiй вiдстанi. Мiж ними тягнувся, утворений iз високих, гострих, вбитих у землю колод тАУ частокiл (паланок). Вхiд в укрiплення знаходився зi сходу мiж двома вежами. Це був деревтАЩяний мiст через зовнiшню багнисту територiю.

Цiкавим i також у мiстi старовинний так званий соляний будинок, на поверсi якого народився наш вiдомий художник Мiхай Мункачi. На його честь 3 березня 1882 року на стiнi будинку встановлено мармурову табличку з написом:

ВлУ цьому будинку 20 лютого 1844 року народився Мiхай Мункачi.

Пiсля довгого шляху тут спочивав здобувач батькiвщини Арпад. Звiдси вiн окинув поглядом орлиних очей батькiвщину свого предка. Тут народився Мiхай Мiнкачi, звiдси вiн рушив у свiт. РЖ його полумтАЩяний пензель пiдкорив нову iдеальну батькiвщинуВ».

(Кароль Сас).

Ость таке чудове в нас мiсто. РЖ ми маiмо ним пишатися!

Список використаноi лiтератури

1. Василь Пагиря. РЖсторiя мiста над Латорицею. - Мукачево: Карпатська вежа, 2006 р.

2. М. Дочинець, В. Пагиря, РЖ. Лукеча. Мукачево i мукачiвцi. тАУ Ужгород: ВлГромадаВ», 1994 р.

3. Сотов В., Филипов А., Коровай РЖ., Сагун М. Мукачево. Ужгород: Творча група ВлЕкспромтВ», 2006 р.

4. Д. Бурма, О. Горшков. Мукачеве. Мукачево. Mukachevo. Ужгород: ВлКарпатиВ», 1967 р.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada