Лiтнiй цикл свят

Тема: Лiтнiй цикл свят

Вступ.

Лiтнiй цикл свят, як i весняний вщент заповнений хлiборобськими турботами, насамперед, доглядом за посiвами, не мав чiтко окреслених меж. За народними прикметами його початок визначали останнiми днями травня. Першою такою датою був день РЖвана Богослова, який припадав на 21 травня. За народним календарем, це був рубiж сiвби ярих. Недаремно з цього приводу казали тАЬХто не посiяв до РЖвана Богослова, той не вартий доброго слова.тАЭ За iншими прикметами початок лiта повтАЩязували з перiодом, коли на дубах зтАЩявлялося листя. Якщо до дня Теодора (29 травня) дуби добре зазеленiли, то й лiто мало бути врожайним.

Червень.

Колись початок червня збiгався з бiлiнням полотна. Як почали розквiтати сади, збиралися бiля рiчок, озер чи ставкiв дiвчата, жiнки i розстеляли на берегах довгi полотнища, що на сонцi вибiлювалися й ставали нiжнi, шовковистi.

З глибини вiкiв прийшло до нас вiдзначання у червнi Зелених свят, Клечальноi недiлi. Головний iх атрибут тАУ прикрашання садиби зеленим гiллям i запашною травою. За цим святом стоiть ще одна дуже важлива, життiво необхiдна справа тАУ народне травозбирання, що становило колись основне джерело лiкiв. Розпочинали збирання любистку, кропиви, звiробою, золототисячника, м`яти, кульбаби, папоротi, молодила, подорожника, рути, полину i т.д. Чарiвна рослина полин й сьогоднi продаiться в аптеках для лiкування шлунку, полiпшення апетиту. Чимало iнших трав i зiлля успiшно застосовуiться в сучаснiй медицинi.

Донедавна в селi жодна дiвчина чи жiнка не виходила з хати без полину, жодна не пiшла б без нього в поле, не набрала б води, не вкинувши в неi стеблини полину. Вважалося, що полин мав чарiвну силу на Клечальну недiлю, коли розпочиналося своiрiдне лiтнi свято тАУ одне з тих, якi знайшли оригiнальне обгрунтування в прекрасному фантастичному свiтi слов`янськоi мiфологii.

На початок червня, на перший день пiсля Петрiвки вiдбувалися проводи русалок, вiнець русалiй тАУ стародавнього аграрного свята, повтАЩязаного з родючiстю полiв, молiннями на дощ. Ранiше цi свята мали чiтку хронологiчну послiдовнiсть i тривалiсть, але з прийняттям християнства втратили строгi календарнi рамки, купальськi обряди та iгри були завершальним пунктом лiтнiх язичницьких русалiй.

На це свято за повiр`ям, з далекого раю на землю сходили чарiвнi Нави, Мавки, Криницi, Берегинi, Лiтавицi, Огневицi, Лоскотарки. Русалки виходили з води. Вродливiшi за людей,голi, з прекрасним довгим волоссям Нави плавали в рiчках i ставках, Мавки гойдалися на гiллях дерев, на цямринах сидiли статечнi Криницi, в полях забавлялися веселi Лоскотарки, у горах i долинах шугали Лiтавицi й Огневицi. Горе було тому, хто зустрiнеться з Лоскотаркою або кого причаруi прекрасна Криниця.

РДдиним засобом порятунку вiд цього багатоособового царства був чарiвний полин. Захований пiд пояс або зашитий в сорочку пiд пахвою, вiн рятував вiд усiх напастей i чарiв. Тим, хто хотiв побачити Мавку чи Лоскотарку, допомагав любисток.

Культ померлих, який чiтко простежуiться в обрядах русалiй, подiляiться на такi структурнi частини:закликання померлих, ритуальне спiлкування з iхнiми душами, проводи душ померлих (русалок). Цей культ повтАЩязаний з вiрою словтАЩян у вплив предкiв на родючiсть полiв.

У день поводiв русалок дiвчата в полi на житах робили спiльний обiд i частувались, пiсля чого розплiтали коси, покладали вiнки i спiвали:

Ой проведу я русалку до броду,

А сама вернусь додому,

РЖдiть русалоньки, iдiте,

Та нашого житечка не ломiте,

Бо наше житечко в колосочку,

А нашi дiвчата у вiночку.

Аграрно магiчнi дii виявлялися i в киданнi вiнкiв на грядки капусти чи посiву льону, цi обряди прямо вказують на зв`язок з iдеiю родючостi та культу предкiв.

Липень

РЖвана купала.

Початок липня збiгаiться з найвiдомiшим святом, яке прийшло до нас з далекого минулого тАУ РЖвана Купала. Воно посiдаi чiльне мiсце серед iнших календарних свят i обрядiв. Повне таiмничостi та образно тАУ поетичноi спадщини, свято Купала й дотепер певною мiрою залишаiться загадковим щодо основного змiсту. Напевне, не всi легенди, якi б могли розкрити суть всiх цього символiв i дiйств, дiйшли до нас. Купала як мiстична iстота не входить до словтАЩянського пантеону. Це швидше персонiфiкацiя самого свята, коли подiя виступаi в конкретному образi.

Народ зауважив, що пiсля найдовшоi ночi 22 грудня вiдбуваiться поворот сонця до весни. На птАЩятнадцятий день пiсля цього настаi Коляда. Другий поворот сонця вiдбуваiться на птАЩятнадцятий день пiсля найкоротшоi ночi (22 червня), тодi i вiдзначаiться Купала.

Купальськi обряди i дiйства збереглися в украiнських народних казках, в основу яких закладенi стародавнi мiфи. Мiфiчний Вуж з великого озера викрав доньку Сонця якраз у момент найпишнiшого розквiту природи. Так образно нашi пращури обгрунтували причини повороту сонця на зиму, до майбутнього приходу холоду, повернення на землю злих Чорнобожичiв.

В основi купальських обрядiв лежать культи вогню, води i рослинностi. Вогонь виступаi символом сонячного свiтла, яке в нiч на РЖвана Купала досягаi своii зрiлостi й набуваi найбiльшоi життiвоi сили. Давнiй звичай, що ранiше побутував на територii всiii Украiни, - добування вогню для купальського вогнища тертям тАУ за смислом спорiднював дерево iз сонцем як iз джерелом вогню. Дерево купальське уособлюi Прадерево або Дерево життя. Сонце у купальських iграх переноситься на землю у виглядi колеса, яке обвиваiться соломою i спалюiться або запалене пускаiться з горба у воду. Це пускання колеса утверджуi перехiд вiд сонцестояння лiтнього до зменшення життiвоi сили сонця.

Мiсце для розпалювання вогнища вибирали на околицi села, в лiсi бiля рiчки, як правило, на пагорбах, що давало змогу пiдняти священний вогонь найближче до сонця. Вогонь у давнi часи розпалював найстарший з роду. Сушняк для багаття готували заздалегiдь, збирали для цього й мотлох та непотрiб.

Найважливiший момент купальського свята тАУ стрибання молодi через вогонь, що нiбито сприяло очищенню вiд хвороб i грiхiв. РЖнколи багаття розкладали так, щоб перестрибнувши через нього, вiдразу попадали у воду, тобто здiйснювали ритуал подвiйного очищення. Вогонь i вода звтАЩязували пари тАУ начебто благословляли iх шлюб, обiцяли здоров`я i багатодiтнiсть. Вогонь купальського багаття виконував ще й очищувальну магiчну функцiю тАУ у ньому спалювали речi хворих, вiрячи, що це принесе iм одужання. Спалення купальського деревця ( Марени ) належить до обряду жертвоприношень, а спалювання опудала символiзуi знищення нечистоi сили. У давнину побутував звичай кидати у вогонь пывня або кынський череп тАУ солярних ( повтАЩязаних з сонцем ) жертовних тварин.

Попiл купальського вогню був надзвичайно цiнним атрибутом лiкувальноi та вiдьомськоi магii, тому вогнище охоронялось всю нiч.

Вода у купальських обрядах теж вiдiгравала важливу роль. Роса, що випадала вдосвiта, вважалась не лише цiлющою, а й священною. Захоплюючою частиною свята було ворожiння на вiнках пущених на воду. Такий самий звтАЩязок вiдчуваiться i в регiональних особливостях знищення купальського деревця та соломтАЩяноi ляльки ( Купала ) тАУ у деяких мiсцевостях iх топили у водi.

Щодо Марени та Купала, то iхня участь у купальських обрядах тАУ пряма вказiвка на побутування у праукраiнцiв обрядiв жертвоприношень людських. Пiд деревцем, яким найчастiше були верба, вишня, береза, ясен, липа, сосна, ялина, кущ бузку або терну, прибраним квiтами, зiллям та городиною, садовили маленьку дiвчинку, роль якоi полягала у тому, щоб бути своiрiдною жертвою Дереву життя. Спалення антропоморфного зображення людини i i вiдгомоном людського жертвоприношення.

Вшануванню рослинностi у перiод ii розквiту вiдтворене в обрядi прикрашання купальського дерева i в обрядах, повтАЩязаних iз зображенням зiлля у цю священну нiч. Взагалi, нiч на РЖвана Купала була наповнена надзвичайними явищами. За народним повiр`ям, яке збереглося на Чернiгiвщинi, у цю нiч розквiтаi золотим цвiтом лiщина. Хто побачить таку квiтку тАУ обовтАЩязково знайде козацький чи татарський скарб. Хто хоче розбагатiти, той повинен iти до схiд сонця в поле i шукати житню стеблину з двома колосками, а коли ii знайдеш, необхiдно вiдразу копати в цьому мiсцi, не думаючи про грошi, бо пропаде безслiдно скарб.

За народним повiр`ям, у купальську нiч дерева переходять з мiсця на мiсце, розмовляють мiж собою. РЖ хто почуi ту розмову, той нiколи не згубить живого дерева, не скривдить жодноi рослини. В такоi людини завжди сад хороший, а в ньому все добре цвiте i родить. Коли ж розпочинався новий день, знахарi ходили на луки й узлiсся за травою тАУ зiллям, яке саме в цей час мало найбiльш цiлющу силу. Пiсля свята настаi гаряча пора тАУ косовиця, а потiм i жнива. тАЬПiсля РЖвана не треба жупанатАЭ, тАЬВимолiть попи, дощу до РЖвана, а пiсля i ми, грiшнi, вмолимотАЭ, - Говорять на Переяславщинi та на пiвднi Украiни.

РЖснувало переконання, що в купальську нiч людина може стати щасливою, розумною, багатою. Той, хто в нiч на Купала зiрве чарiвний цвiт папоротi. Може досягти всього. Народна фантазiя витворила чимало перепон, Якi необхiдно подолати, аби заволодiти чарiвним цвiтом. Потрiбнi величезне вмiння, хитрощi, терпiння, щоб вирвати вiд злих духiв чарiвну силу.

Опишемо ж основнi моменти купальського обряду.

Починалась пiдготовка до свята рано-вранцi, коли матерi йшли по воду, де примовляли тричi: тАЬ Вода швидко йде, щоб до моii дочки свати швидко iхали! Як сонцем всi люди радiють, як любить дитина свою мамку, так щоб хлопцi гинули за моiю дiвкоютАЭ. Пiсля цього жiнка тричi зачерпувала купальську воду, в якiй варила траву тирлич. Умившись цим вiдваром, дiвка мала надiю вийти скоро замiж.

Так само до схiд сонця дiвчата йшли на дзвiницю обмивати найбiльшого дзвона, обмивали його зсередини, приказуючи: тАЬ Як серце тебе розбиваi, щоб серце ( називалось iм`я хлопця ) так за мною розбивалось; який ти голосний, аби i я така голосна була; як люди йдуть до церкви, коли ти дзвониш, так щоб до мене старости йшли; як люди сонечку радiють, коли ти iх кличеш, аби вони i мною так радiлитАЭ. Вода, яка стiкала iз дзвона ,збиралась у посудину i зберiгалась вдома. Дiвчина, яка до схiд сонця вмивалась тiiю водою, вiрила, що вийде замiж саме за того хлопця, за якого схоче.

Хлопцi починали обхiд села, збираючи мотлох на купальське вогнище i зносячи його до заздалегiдь визначеного мiсця. Потiм люди сходилися до громадських криниць, де вiдбувалось богослужiння. Цiкаво, що ця традицiя виникла вiдносно недавно. Служителi церкви, зрозумiвши марнiсть боротьби iз тАЬ поганським святом тАЭ, архаiчну традицiю вшанування води християнiзували. Пiсля молiння жiнки сипали мак до криницi або прикрашали iх вiнками цибулi чи просто квiтами, виконуючи обряд закликання дощу.

Перед заходом сонця двоi хлопцiв приносили щойно зрубане деревце i закопували на обраному для святкування мiсцi. Дiвчата обмiтали довкола верби галявину, посипали ii чебрецем, мтАЩятою, волошками та iн., гiлки заквiтчували, а на самий вершечок вiшали вiнки з калини та барвiнку. Коли з`являлись першi зорi, починалося свято: дiвчата надягали вiнки, запалювали на деревцi свiчки i, повiльно кружляючи у хороводi навколо деревця, спiвали купальських пiсень.

Бувало, що роль деревця виконувала дiвчина, одна iз найвродливiших у селi. РЗi саджали в неглибоку яму, заповнену квiтами та листям, завтАЩязували очi, i вона роздавала вiнки дiвчатам, що ходили круг неi хороводи. Кому дiстанеться вiнок iз свiжих квiтiв, той того року вийде замiж, а кому завтАЩялий, той не матиме пари принаймнi до наступного року. Дiвчата бiгли до рiчки, де пускали вiнки на воду, слiдкуючи, у який бiк попливе вiнок. Потiм дiвчата тАЬзаворожували красутАЭ, роздягаючись i обливаючись водою. Хлопцi сидiли окремо вiд дiвчат, оскiльки у такому роз`iднанi полягав один iз елементiв обряду.

Серпень.

Наступний мiсяць в украiнському календарi маi назву серпень, що вказуi на широке застосування донедавна населенням Украiни такого важливого iнструменту для збирання зернових, як серп. Серпень тАУ пора жнив. Страшнi бувають грозовi ночi наприкiнцi липня й початку серпня. РЗх у народi звуть горобинами (сильна блискавка i гучний грiм не дають заснути горобцям), вони i спричинили фантастичну персонiфiкацiю народних уявлень про довколишнiй свiт. Сонце повертаi на осiнь, i над землею лiтаi грiзний Перун з громами i блискавками. РЖснуi прикмета: коли 1 серпня впаде дощ, то вся осiнь буде дощовою. За повiр`ям, на початку серпня Перун покидаi землю i йде на луги Даждьбога. У цей день люди докладали всiх сил, щоб зiбрати кращий врожай.

2 серпня святкуiться день пророка РЖллi. За язичницькою мiфологiiю, РЖлля тАУ це Перун, тому i оспiвувався вiн як сiвач озимого посiву. Щоправда, вiд прадавнiх вшанувань Перуна в украiнських обрядах збереглись лише колядки на свято Василя:

Ходить РЖлля на Василя,

Носить пугу житяную;

Куди махне тАУ жито росте,

Жито, пшениця i всяка пашниця.

Та ще, можливо, легенди та перекази, у яких РЖлля тАУ Перун виступаi силою, що здатна покарати пiдлу нечисть.

9 серпня тАУ день святого Великомученика Пантелеймона, або тАЬсвятого ПалiятАЭ.

За народними вiруваннями, Пантелеймон вважаiться оборонцем людей вiд вогню. Пiд час пожежi навколо хати, яка горить, тричi носять iкону святого Пантелеймона, вiрячи, що пожежа припиниться, особливо у це вiрять, якщо пожежа виникла вiд грому.

У цей день селяни перед образом святого Пантелеймона запалюють свiчку, тАЬщоб у полi копи зберiг вiд пожежiтАЭ. РЖснуi повiр`я, що той, хто цього дня возитиме хлiб додому, - неодмiнно втратить його. Цей день ще називаiться тАЬПаликопатАЭ. Знахарi в цю пору збирають трави для лiкування свiйських тварин.

14 серпня святкуiться день Семи Святих Мученикiв. Маккавеi, або, як кажуть в народi, тАЬМаковеятАЭ. В цей день у церквах святять воду, квiти й мак. Пiсля освяти квiти й мак кладуть за образами, i вони зберiгаються аж до весни, ними ж прикрашають хрест на Йордань, iх же дiвчата вплiтають в коси на Благовiщення, а мак розсiвають по городi. Обрядовою iжею i тАЬшуликитАЭ тАУ ламанi коржi з маком i медом.

Маковея тАУ давнi козацьке свято. У Киiвi колись цього дня чоловiки, якi приходили святити воду, були обовтАЩязково у козацькому вбраннi.

19 серпня вiдзначаiться Преображення Господнi, або Спаса. У цей день у церквi святили грушi, яблука, мед i обжинковi вiнки тАУ жмут колосся жита i пшеницi.

Колись селяни до цього дня не iли садових фруктiв тАУ це вважалося грiхом. Повернувшись iз церкви, сiдали за стiл, iли яблука з медом i запивали виноградним або яблуневим вином. Спаса тАУ день поминання померлих, за вiруваннями, це третiй вихiд душ, померлих пiсля Страсного Четверга та Зелених Свят.

На Спаса закiнчуються жнива, тож у такi роки якраз на Спаса справляють обжинки. Женцi та жницi ходять по нивi й збирають колоски, потiм сплiтають вiнки i зберiгають iх до наступного року, коли з них вибтАЩють зерно i посiють лану. Збираючи колоски, жницi спiвають:

Ой, чиi ж то поле

Зажовтiло стоя?

РЖванове поле

Зажовтiло стоя.

Женцi молодii,

Серпи золотii.

Ой, чиi ж то поле

Задрiмало стоя?

То Грицькове поле

Задрiмало стоя;

Женцi всi старii,

Серпи всi стальнii;

А ми свому пану

РЖзробили славу:

Хитечко пожали,

В снопи пов`язали,

У копи поклали.

А ми свому пану

РЖзробили славу:

От, паночку наш,

Обжиточкiв час.

Обжинки справлялись всiм селом.

28 серпня тАУ свято Успiння Пресвятоi Богородицi, або, як кажуть в народi, Перша Пречиста. Протягом осiннього перiоду i три Пречистi, що про них у народi говорять: тАЬПерша Пречиста жито засiваi, Друга дощем поливаi, а Третя тАУ снiгом покриваiтАЭ. Пiсля Першоi Пречистоi дiвчата вже звiльняються вiд важкоi працi i готуються зустрiчати сватiв, оскiльки це якраз початок пори весiль. Збираючи яблука дiвчата спiвають:

Пречиста по грушi ходила,

Пречиста мiшок загубила,

А Спас iшов, мiшок знайшов.

Спасику-батьку,

Вiддай мiй мiшечок,

Не буду ходити

У твiй садочок.

Список лiтератури:

1. РДвтушенко тАУ Народна художня творчiсть. Харкiв1997.

2. Макарчук С.А. тАУ Етнографiя Украiни. Львiв 1994.

3. В.Наулко - Культура i побут населення Украiни. Киiв 1993.

4. Воропай О. тАУ Звичаi нашого народу.

5. Павлюк С.П.; Горинь Г.РЖ.; Кирчiва Р.Ф. тАУ Украiнське народознавство. Львiв 1994.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada