Лубнам 1020 рокiв

Рiдному мiсту - 1020 рокiв

Лубни - мiсто обласного пiдпорядкування орденоносноi Полтавщини, районний центр. Воно постаi перед вами серед мальовничих краiвидiв. РЖз пiвночi до нього пiдступають лiси з пам'яткою природи - Мгарською дачею.

З пiвдня - дивовижнi у своiй красi гаi та розгонистi колгоспнi луки. На захiд - безмежний степ, який ряснii багатими врожаями жита й пшеницi, цукрових бурякiв i картоплi. Нiби вплiтаються в тi лiси та степ широкi стрiчки дорiг до Полтави i Харкова, Киiва i Черкас..

А на сходi височить шiстдесятиметровий мис, що омиваiться тихоплинною Сулою, притокою могутнього Днiпра. Це Верхнiй Вал, археологiчна пам'ятка. Саме тут тисячу рокiв тому й виникло мiсто, коли 988 року киiвський князь Володимир, влаштовуючи Посульську оборонну лiнiю, "повелiв ставити городи.."

Який обшир вiдкриваiться звiдси! За десятки кiлометрiв ясноi днини русичам було видно нападникiв, i тi дiставали належну вiдсiч. Пригадаймо рядки зi "Слова о полку РЖгоревiм":

Конi iржуть за Сулою,

Гримить слава у Киiвi..

Та було й лихолiття, коли через князiвськi усобицi хазяйнували на лiвобережному Поднiпров'i спочатку половцi, потiм ординцi. РЖ надовго ставало воно Диким полем.. А з часом тут почали панувати магнати Вишневецькi, обравши своiм "мястом столичним" Лубни.

Згадаймо ж сьогоднi славного Северина Наливайка, що пiд Лубнами, в урочищi Солоницi, 1596 року з повстанцями-козаками дав бiй багаточисельному вiйську польського гетьмана.

Згадаймо керiвникiв селянсько-козацьких повстань Богдана Кизиму, Якова Острянина, Павла Павлюка та iнших звитяжцiв, якi гнали ката украiнського народу Ярему Вишневецького не тiльки з цих земель, а й з усього Лiвобережжя.

Ген-ген височить над Сулою Лубенський Мгарський монастир (пам'ятка архiтектури XVII столiття). Там бував антиунiатський дiяч РЖсайя Копинський, i звiдти йшли до Росii посланцi з проханням про возз'iднання двох братнiх народiв.

Стоiш на цьому мисовi, де збереглися рештки давньоруських оборонних укрiплень, i мимоволi напрошуються слова з новоi пiснi сучасних бандуристiв:

На Верхньому Валу поглянемо

довкола -

Удалеч за Сулу й на мiсто трудове. Лубенський Верхнiй Вал стоiть

високочоло,

РЖ Киiвська в нiм Русь, i день новий

живе.

Багато вiкопомних i цiкавих подiй вiдбулося, перш нiж настав цей новий день. Бували на лубенськiй землi декабристи С. Муравйов-Апостол i Ф. Вадковський. Завдавала клопоту царським сатрапам утворена пiд керiвництвом групи РСДРП у 1905 роцi Лубенська республiка.

Саме тодi тут побачила свiт перша в Царськiй Росii газета украiнською мовою "Хлiбороб". А в 1917 роцi в Лубнах виникла одна з перших на Украiнi Рада робiтничих i солдатських депутатiв i дiяла бiльшовицька органiзацiя, яку очолював Микола Ворошилов.

Пройдiмось неквапом зеленими вулицями, прислухаючись до розмiреного биття пульсу стародавнього й такого молодого мiста. Молодii воно на очах. Молодii новими вулицями й майданами, висотними будинками i цiлими кварталами.

Важко зараз повiрити, що були тут руiни й згарища, коли 1943 року фашисти, втiкаючи пiд натиском Радянськоi Армii, хотiли залишити по собi на довгi роки пустельну землю. Та давно вже загоiлися рани вiйни.

Часто можна бачити у Дитячому парку загони школярiв з квiтами та червоними полотнищами. Це сьогоднiшня юнь прийшла присягтися на вiрнiсть справi батькiв бiля пам'ятника вiдважним пiонерам-героям Толi Буценку, Борi Гайдаю, Ванi Сацькому.

Приiмно ходити таким мiстом, милуватися його парками й новобудовами. Прислухаймось же до трудового ритму його пiдприiмств, адже Лубни посiдають третi мiсце на Полтавщинi за своiм промислово-економiчним потенцiалом i кiлькiстю населення.

Давнi традицii маi хiмiко-фармацевтичний завод. Ще 1707 року Петро РЖ заснував у мiстi першу на Украiнi Польову аптеку.

Вiдтодi збирання дикорослих лiкарських рослин, вирощування цiлющих культур, дослiдження й перетворення iх у лiки стали iдиним комплексом - галуззю, яка невпинно розвиваiться.

Зараз тут дii Украiнська зональна дослiдна станцiя лiкарських рослин, а спецiалiзуiться на iх вирощуваннi мiсцевий радгосп "Дружба". Хiмфармзавод виробляi майже шiстдесят препаратiв, iз яких пiвтора десятка виготовляються у нашiй краiнi тiльки в Лубнах.

Марка лубенських пiдприiмств вiдома сьогоднi в сiмдесяти краiнах. Верстати пiдвищеноi точностi для шлiфування колiнвалiв до двигунiв внутрiшнього згоряння виготовляi завод "Комуна".

Завод лiчильних машин спецiалiзуiться на випуску пристроiв циклового програмного керування роботами-манiпуляторами, а завод "Комсомолець" - млиново-елеваторного обладнання.

В мiстi також виготовляють меблi, шиють одяг, тчуть багатоколiрнi жакардовi ковдри, ремонтують двигуни для тракторiв, роблять спецiальнi машини для лiсового господарства всiii краiни, провадять ремонт землерийноi технiки для механiзаторiв, якi будують залiзницi в пiвденних районах СНД.

Окремо скажемо про встановлення двох пам'ятникiв на честь 1000-лiття Лубен - засновникам i захисникам мiста перiоду Киiвськоi Русi; це високомистецькi твори, у роки пiдготовки до ювiлею лубенцi виявили справжнiй патрiотизм, адже вони усвiдомлювали, що а Лубнами тiсно пов'язано чимало героiчних iтрагiчних сторiнок: iсторii Украiни, i пам'ять про це маi бути вiчною.

На цiй землi народилося 16 Героiв Радянського Союзу; серед видатних дiячiв мирних професiй - Героi Соцiалiстичноi Працi академiк Академii медичних наук СРСР А. Ромоданов i залiзничниця РД. Федоренко; доктор фiзико-математичних наук РЖ. Ляшко, доктор iсторичних наук археолог РЖ. Шовкопляс, доктор хiмiчних наук Ю. Розум, дипломат С. Червоненко, композитор Б. Пiдгорецький, народний артист республiки П. Сергiiнко, перша радянська чемпiонка свiту з шахiв Л. Руденко.

Вiдвiдавши краiзнавчий музей, можна дiзнатися багато цiкавого про перебування чи проживання в цьому благодатному краi О. Пушкiна й Т. Шевченка, О. Афанасьiва-Чужбинського i РД. Гребiнки, Шолом-Алейхема i П. Капельгородського, С. Василькiвського, Г. Нарбута, О. Донченка, Л. Первомайського, П. Усенка, В. Симоненка, П. Артеменка.. Духовна щедрiсть людей, краса навколишньоi природи завжди надихала професiйних та самодiяльних художникiв на створення оригiнальних полотен, що демонструються нинi в галереi образотворчого мистецтва.

А кому поталанить побувати на традицiйному конкурсi "Поетична весна" чи на республiканському святi "Художня весна", той назавжди збереже спомин про високу майстернiсть та масовiсть народноi творчостi у цьому районi.

Звичайне мiсто на славнозвiснiй Полтавщинi. Звичайне i водночас самобутнi, неповторне, де зримо переплелися сучасне з минулим. Побувавши тут, ви вiдчуiте i подих тисячолiтньоi давнини, i нацiленiсть у прийдешнi - квiтуче, щасливе.

У мiстi було багато гостей iз усiх-усюд - Киiва, Москви, Львова, Ленiнграду, Полтави, Ростова, з Далекого Сходу, республiк середньоi Азii та Кавказу, серед яких колишнi воiни-захисники й визволителi Лубенщини вiд нiмецько-фашистських загарбникiв. Вiдтодi i пiшла традицiя кожного року у другi суботу та недiлю вересня проводити в Лубнах день мiста.

У тiсному звтАЩязку з освiтянами працюi лiтературне обтАЩiднання при редакцii газети тАЮЛубенщина". Пiсля О. Донченка його очолювала Н. Хоменко, а понад тридцять останнiх рокiв П. Лубенський, якi стали членами Спiлки письменникiв по вiйнi.

Чимало тих, чиi твори обговорювалися на зборах лiтоб'iднання, стало професiйними лiтераторами, а В. Малика; ще й удостоiно звання лауреата республiканськоi премii iм. Лесi Украiнки, його iсторичнi повiстi i романи видано сiмома мовами.

Найвизначнiшим письменником - вихiдцем iз Лубенщини став В. Симоненко (народився в с. Бiiвцi де i його хата-музей). Його творчiсть i доля вiдомi нинi у всьому свiтi.

Здавна славилися лубенцi пiсеннiстю. Не дарма тут вiд початку ХРЖХ ст. записували народнi пiснi М. Цертелiв, В. Милорадович, О. Кононенко.

1895 р. в мiстi органiзував хор лубенець, композитор Б. Пiдгорецький, а в 20-х роках те ж зробив хоровий диригент i композитор Г. Давидовський.

У 40-х роках першi виходи на самодiяльну сцену зробила учениця залiзничноi школи Дiана Петриненко - в майбутньому знаменита украiнська спiвачка. У 50-х роках минулого столiття популярними були пiснi, влаштовуваннi на Лисiй Горi.

Побувавши в ювiлейнi днi в Лубнах, вiдомий спiвак, народний артист СРСР Д.М. Гнатюк дав таке iнтервтАЩю: тАЮЦе щастя тепер - жити в невеликому мiстi. А Лубни особливо вирiзняються - цiкавi, затишнi, я сказав би - якiсь хатнi своiю домашнiстю. Народ веселий. Як голова республiканського музичного товариства я проводив чимало свят.

Але дуже сподобалось у Лубнах. Який хор зiбрався, якi фольклорнi колективи! Це поспiхом не робиться, видно, що у вас народна пiсня, творчiсть узагалi в пошанi. Аби скрiзь так - не було б подекуди занепаду культуритАЭ.

Вiрi Сергiiвнi Роiк - 97!

Рушники, народженi iз болю,

З радостi i тихоi журби.

Вишивала не рушник, а долю

Сива жiнка пiзньоi пори.

Данило Кононенко.

Справдi, вся ii доля лягла квiтами на полотнi. Це ж треба так вмiти любити свiт, людей i саме життя, щоб вiдчувати його через призму квiткового бачення, поiднувати тоненькими кольоровими квiточками сьогоднiшнiй i завтрашнiй день, одним словом, творити прекрасну мить для нащадкiв.

Вiра Сергiiвна Роiк - це надзвичайна людина, яка зумiла через все нелегке i, далеко непросте життя, пронести вiру у людей, у те, що добро, краса i жiноча мудрiсть тримають на собi свiт, роблять його щедрим на любов.

Вона народилася 25 квiтня 1911 року в Лубнах у сiмтАЩi освiчених людей. Батьки Вiри Сергiiвни приятелювали з такими вiдомими особами як Антоном Макаренком, Панасом Мирним i Володимиром Короленком. Змалечку була дуже непосидючою дитиною.

Через це ii часто сварив тато. Але незважаючи на це, Вiра ще з дитинства захопилася вишиванням, що стало справою всього життя.

Навчалася вона у Полтавськiй Марiiнськiй гiмназii та балетнiй студii, на робiтфацi Полтавського iнституту сiльськогосподарського будiвництва.

У роки вiйни Вiра Сергiiвна отримала тяжку контузiю i довгий час не могла вставати з лiжка. Проте за цей час у неi не зламалася сила волi i поводила себе мужньо.

У 1944 роцi ii сiмтАЩя переiхала до Ставропольського краю, де Вiра знову береться за вишивання, а також вiдчуваi прилив життiвоi сили.

РЖ знову далека дорога.. На цей раз доля закинула Вiру Сергiiвну до Сiмферополя. Тут розправили крила ii найкращi рушники i полинули по всьому свiтовi дарувати радiсть, любов i вчити прекрасного.

Пiзнiше Вiра Сергiiвна закiнчуi рiчнi курси з вишивки, крою та шиття у художньому навчальному комбiнатi у Москвi, працюi в середнiх школах мiста, а потiм стаi методистом образотворчого i декоративно - прикладного мистецтва у Будинку народноi творчостi та художньоi самодiяльностi профспiлок.

Як здiбний органiзатор, талановитий педагог i художник Вiра Роiк створила музей декоративного мистецтва народних умiльцiв i салон живопису самодiяльних художникiв в Криму, а також школу украiнськоi народноi вишивки.

У 2003 роцi вона написала книгу про своi життя i творчiсть, а саме: тАЬМелодii на полотнi. Спогади. Вишивки. Вiдгуки".

Вiра Роiк - це майстриня народноi творчостi Украiни, заслужена художниця АР Крим, член Нацiональноi спiлки художникiв СРСР, почесний член товариства вчених Криму й Товариства тАЬПросвiта" iм. Т.Г. Шевченка, лауреат Асоцiацii нацiональних товариств i общин народiв Криму та Республiканського фонду культури, лауреат Державноi премii АР Крим, Почесний член Лубенського земляцтва, лауреат премii iм. В.Г. Короленка, Почесний громадянин мiст Лубен i Кобеляк.

РЗi вiдзначено орденом княгинi Ольги РЖРЖРЖ ступеня, мiжнародним орденом Миколи Чудотворця РЖ ступеня тАЬЗа примноження добра на землi", орденом тАЬСвятоi Варвари-великомученицiтАЭ, багатьма медалями, дипломами, грамотами, а також найвищою нагородою - звання Героя Украiни.

Зараз Вiра Сергiiвна проживаi в мiстi Сiмферополь, де до сьогоднi мешкаi там зi своiю великою, проте дружньою сiмтАЩiю. А також творить неоцiненнi шедеври, якi поповнюють скриньку духовностi нашоi Украiни.

Пiсня про Лубни

В старих Лубнах похмура осiнь

РЖ дощ холодний накрапаi за вiкном

Пожовклi сквери ще сонця просять

Та тiльки осiнь iх не балуi теплом.

Приспiв

Я тут живу i тут мiй дiм

Над Нижнiм Валом пеленою сивий дим

РЖ крiзь столiття дзвони бтАЩють iз давнини

Тече Сула, стоять Лубни.

Посольський край, земля чарiвна

Нiким не випите цiлюще джерело

Похилi верби, рясна калина

РЖ тут ще граi i привiтнiсть, i тепло.

РЖ тiльки нiч здiймаi крила,

Як першi зорi запалають лiхтарi

Буденна втома, вдихнути б сили

Малечий гомiн стихне в кожному дворi.

Який вже день пливе Сулою

Тисячолiтнi мiсто в золотi дiбров.

Твоi сивини завжди красою,

Бо це iсторiя i гордiсть, i любов.

Олег Приймак

Висновок

Пiд час виконання лiтературно-краiзнавчоi практики, яка включаi два етапи було дослiджено: на першому етапi життя i творчiсть РЖ.П. Котляревського, який проживав у Полтавi; на другому етапi я вивчив iсторичне минуле свого рiдного мiста Лубни, що на Полтавщинi.

Багато цiнного матерiалу я почерпнув з експонатiв лiтературно-меморiального музею РЖ.П. Котляревського та iз розповiдi працiвника музею. А також побував на садибi РЖ.П. Котляревського, яка була вiдтворена з за ескiзом Т.Г. Шевченка у 1969 роцi з нагоди 200-лiтнього ювiлею поста, що справило на мене не абияке враження.

На другому етапi практики я знайомився з iсторичним минулим свого рiдного мiста, якому у цьому роцi виповнюiться 1020 рокiв. Тому у своiму звiтi розповiв про визначних людей, що проживали тут. Це, зокрема, Вiра Сергiiвна Роiк, якiй виповнилося 97 рокiв, майстриня вишивок, Василь Симоненко, вiдомий поет. Описав, як з Лубенщиною повтАЩязане iмтАЩя Т. Шевченка.

Вважаю, що практика принесла велику користь менi, як студенту фiлологiчного факультету, бо збагатила мiй багаж знань з лiтератури i iсторii рiдного краю.

Це те, що я знаю з лiтератури про РЖ.П. Котляревського.

А в перший день практики ми вiдвiдали лiтературно-меморiальний музей РЖ.П. Котляревського.

В iсторичному центрi Полтави зберiгся чи не iдиний в мiстi житловий особняк початку ХРЖХ столiття. За переказами, дiм належав вiдомому поетовi i драматурговi, авторовi тАЬОди на рабствотАЭ, комедii тАЬЯбеда", вiрша на честь вiдкриття монумента Слави в Полтавi В.В. Комунiсту.

28 вересня 1952 року тут був вiдкритий Полтавський лiтературно-меморiальний музей РЖ.П. Котляревського.

Музейна збiрка налiчуi бiльше 7000 експонатiв. Тут зберiгаiться рукописний архiв РЖ.П. Котляревського, його особистi речi, чисельна колекцiя прижиттiвих i пiзнiших видань творiв письменника.

Експозицiя розташована у семи залах, один з яких виставковий. У чотирьох залах зiбранi матерiали про життiвий i творчий шлях РЖ.П. Котляревського, два наступних розповiдають про вшанування памтАЩятi поета.

Документи, книги, твори образотворчого мистецтва, предмети старовини вiдтворюють дитячi та юнацькi роки славетного полтавця, участь у росiйсько-турецькiй вiйнi 1806 р., Вiтчизнянiй вiйнi 1812 р. Висвiтлена службова дiяльнiсть на посадi наглядача Будинку виховання дiтей бiдних дворян та пiклувальника Полтавських благодiйних закладiв, а також звтАЩязки з декабристами та вiдомими дiячами культури.

РД зал, який присвячено iсторii створення i виходу у свiт поеми тАЬЕнеiда" та експонуiться унiкальне видання 1798 р., здiйснено коштом мецената М. Парнури.

У третьому залi розповiдаiться про театральну i драматургiчну дiяльнiсть РЖ.П. Котляревського, представленi першi видання його птАЩiс, афiшi, запрошення, фото театральних труп та окремих виконавцiв.

У виставковiй залi музею щомiсяця проходять виставки творчого доробку сучасних полтавських митцiв, творчоi молодi, цiкавi матерiали з приватних колекцiй.

Лiтература

1. П.К. Волинський. РЖван Котляревський. Життя i творчiсть. Держлiтвидав Украiни, вид. РЖ. К., 1951, вид.2, К., 1955.

2. РД.П. Кирилюк РЖ.П. Котляревський i його значення в iсторii украiнськоi лiтератури. Передмова до 2 тома Повного зiбрання творiв РЖ.П. Котляревський, В-во АН УРСР, К., 1953.

3. РЖ.РЖ. Пiльгук. Життя i творчiсть РЖ.П. Котляревського. Стенограма публiчноi лекцii, К., 1954.

4. Б.С. Ванцак, В.М. Козюра. Рiдний край. м. Лубни, 1993.

5. Л.А. Банкова, Т.М. Дяченко, Т.С. Мошнiкова. Лубенський краiзнавчий музей. Харкiв, тАЬПрапор", 1991.

6. Б.С. Ванцак. Лубни: фотоальбом. Киiв, тАЬмистецтво", 1985.

7. Ольга Рось тАЬВ.С. Роiк - 97! тАЭ, газета тАЬЛубенськi краяни №16 (24), 2008 рiк.

8. В. Козюра, РЖ. Козюра тАЬЛубни провiнцiйнi", газета тАЬЛубенськi краяни №14 (22), 2008 рiк.

9. Ф. Барабаш тАЬСпогад про В. СимоненкатАЭ. тАЬЛубенськi краяни №2 (10) 2008 рiк.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada