Матерiальна та духовна культура iвреiв Пiвдня Украiни у XIX ст.
Реферат
Матерiальна та духовна культура iвреiв Пiвдня Украiни у XIXст.
План
1 Побут
2 Одяг
3 РЗжа
4 Обряди
5 Особливостi соцiальноi органiзацii та самоврядування
Висновки
Список лiтератури
1 Побут
Культура тАУ це сукупнiсть матерiальних i духовних цiнностей, якi вiдображують активну творчу дiяльнiсть людей в освоiннi свiту в ходi iсторичного розвитку суспiльства. Специфiка культури вiдбиваiться у тому, що вона свiдчить, якою мiрою людина стала для себе та iнших людиною, як вона вiдчуваi та усвiдомлюi себе такою. Матерiальна культура характеризуi дiяльнiсть з погляду ii впливу на розвиток людини. Духовна культура i результатом дiяльностi розуму. Цiлiсна iврейська культура ще не склалася. Вона iснуi як конгломерат деяких культурних комплексiв, характерних для рiзних етнолiнгвiстичних груп iвреiв, якi розвивались в рiзних етнокультурних умовах, можна казати про синтез цих комплексiв
Житла iвреiв вiдрiзнялися вiд украiнських. Як правило, iх розплановували, щоб мати вихiд одразу на вулицю. Це диктувалося умовами i специфiкою дiяльностi iвреiв. Оскiльки торгiвля була основним iхнiм заняттям, то часто-густо житло ставало й крамницею. В селi Крутому Кодимського району ще зовсiм недавно (в повоiннi роки минулого столiття) навколо базарноi площi можна було побачити iврейськi будiвлi, мешканцi яких торгували саме по своiх житлах.
РДврейськi будинки мали вiкна i дверi бiльших розмiрiв, нiж украiнськi. Господарських споруд, а отже й подвiр'iв та огорож практично не було, за винятком тих господарств, де тримали худобу.
У мiстечках мало мiсце й таке розпланування: подвiр'я, до якого можна було заiхати через широкi ворота, стояло пiд одним дахом iз житлом. Такi будинки найчастiше належали 3 - 4 i бiльше родинам.
Якщо в украiнськiй хатi повсякденний одяг тримали на жердцi, то у iвреiв його чiпляли на позабиваних у стiну цвяхах та кiлках. Не було по iврейських хатах лав та ослонiв - користувалися стiльцями. Порiвняно бiльше, нiж iншi народи, мали iвреi посуд. РЖ не лише того, в якому iжу подавали до столу, а й того, в якому iжу готували. Наприклад, для молочних i м'ясних страв кожна господиня тримала окремi горщики чи каструлi. Грiх було також готувати рибу в молочному чи м'ясному горщику. Був i спецiальний пасхальний посуд - як столовий, так i кухонний. Ним користувалися тiльки раз на рiк.
Власне, од iвреiв до трудового украiнського люду перейшов звичай подавати кожному за столом окрему тарiлку, а згодом це передалося й на села, де ранiше традицiйно iли зi спiльних мисок.
У iврейських хатах мали мiсце картини релiгiйноi тематики, портрети видатних рабинiв i предкiв господарiв, але заборонялось тримати вироби рельiфного i скульптурного зображення, бюсти. Нерiдко на схiднiй стiнi в рамцi пiд склом можна було побачити кольоровий аркуш паперу з текстом Святого письма, емблемами щита Давида (два перехрещенi трикутники) тощо. А балкiв у кожнiй кiмнатi мало бути парне число.
Деякi iвреi на пам'ять про сплюндрування РДрусалима, фарбуючи або бiлячи житло, залишали на стiнi не замальований квадрат розмiром в аршин. На дверях прибивали пергаментнi аркушi з главами Святого письма.
Побутовi умови небагатих iврейських родин були досить напруженими. В серединi XIX столiття в мiстечках нашого краю в 3 - 4 кiмнатах жило по 8 - 10 сiмей. Якщо у християнського населення мiст на 100 будинкiв приходилось 410-500 мешканцiв, то у iвреiв - 1299.
2 Одяг
За давнiх часiв украiнськi iвреi тАУ чоловiки носили старопольський костюм - довгий чорний сюртук, штани, заправленi в панчохи, черевики. Але пiд шапками на головах мали ще й ярмулку - невеличку чорну шапочку, якоi нiколи не скидали - навiть пiд час iжi й молитви. Непокриту голову вважали за грiх перед Богом. У зачiсцi обов'язковими були пейси, що неширокими пасемками звисали з голови по обидва боки обличчя. РДврейки вирiзнялись з-помiж iнших, передусiм, способом запинатися: хустку зав'язували кiнцями на потилицi так, щоб було видно вуха. Замiжнi iврейки, крiм того, носили перуки, а власне волосся стригли: всi вважали, що жiнцi нiколи дбати про власну зачiску - iй треба насамперед глядiти чоловiка i дiтей.
Релiгiя забороняла iвреям носити одяг iз змiшаних волокон. Тканина повинна бути з чогось одного: як iз шовку, то з шовку, як iз льону, то з льону, а як шерстяна, то без домiшки лляних ниток. Мойсей не дозволяв своiму народовi носити мiшанi тканини, як це практикували iгипетськi жерцi. За iншою версiiю, жертва перших Адамових дiтей складалася в одного з рослин, а в другого з тварин, i не слiд рослинних волокон перемiшувати з тваринними, щоб не виникло братовбивства. Кожен маi додержуватись власних уподобань i не нав'язувати iх iншому
3 РЗжа
РДврейська народна кухня доволi смачна й рiзноманiтна. Але теж маi своi застороги. Про те, що iвреi не iли свинини, знають усi. Але понад те iм заборонялося брати до вжитку м'ясо худобини, яку роздер хижий звiр. Не годилося, також, iсти м'ясо хижакiв i хижих птахiв, бо воно маi недобрий вплив на людину, робить ii брутальною i жорстокою. Це все належало до того, що звалося трефним, тобто до iжi непридатним.
Основою ж кошерних, тобто придатних до iжi м'ясних страв було м'ясо жуйних тварин з роздвоiними ратицями: корови, кози, вiвцi. РЖз птицi годилися в iжу всi ii домашнi види, але треба було ще знати, як ii зарiзати, щоб i вона була кошерною. Умiли це робити спецiальнi рiзники, iх чимало було по мiстечках. А орендарi сiльських корчем мусили наймати балагулу, щоб завезти птицю до рiзника та споживати ii з чистим сумлiнням як кошерну.
Рибу мали за кошерну лише лускову з плавниками. Сомiв, отже, не iли, як й не iли кодимських в'юнiв (рiзновид вугра). Одначе навiть тодi, коли до готування iжi було дiбрано цiлком кошернi продукти, iврейськi господинi мали виконати найголовнiшу засторогу: "Не давай вогню, поки не посолиш". Тiльки за такоi умови, вважали вони, iжа нiкому не завадить. Тому вариво найчастiше солили тричi: дрiбку до вогню, жменьку до смаку i щипочку наостанцi. Так, у всякому разi, чинила дружина шинкаря в селi Новосiлцi Голованiвського району, тепер Кiровоградськоi областi. Овочi й фрукти iвреi вважали кошерними всi. Але особливо полюбляли такий корисний i здоровий овоч, як часник. Цiнували його й украiнцi, особливо з салом та в ковбасах i холодцях.
Зате ставлення до квасолi у iвреiв та украiнцiв було неоднакове: першi ii любили, другi не дуже. Тому садили ii в украiнських селах по городах передусiм для продажу iвреям. А ще казали, пiсля квасолi добре родить картопля.
4 Обряди
Весiльна обрядовiсть iвреiв, як i iнших народiв, складалася з кiлькох частин. Найпершою були заручини. Справляли iх частенько ще тодi, коли "молодий" i "молода" бавились у пiсочку чи гралися ляльками. Але - за всiма вимогами традицiй i звичаiв.
Посередником мiж сторонами виступав сват, що мав таку професiю i наймався як до батькiв майбутньоi нареченоi, так i до батькiв майбутнього нареченого. Саме вiн залагоджував усi незгоди та добивався компромiсiв. РЖз цього приводу в Одесi складено анекдота:
-Ой, то вашiй донечцi не пiдходить нi син Терешковича, нi син Абрамовича! Може б ви оддали ii за графа Потоцького? тАУ iронiзував сват
- За графа Потоцького таки оддав би.
- Ну то пiв дiла зроблено. Зосталось умовити тiльки графа Потоцького.
Кiнчались заручини урочистим пiдписуванням акта. Робили це батьки молодих у присутностi родичiв з обох сторiн. Пiдписували акт про заручини також двоi спецiально запрошених свiдкiв.
Зарученого нареченого щороку на Пасху кликали до родини нареченоi (дуже рiдко бувало навпаки), однак мiж собою зарученi навiть не розмовляли. Минав не один рiк, поки доходило до весiлля. Але перед ним батько нареченоi мав обов'язок подарувати майбутньому зятевi годинника.
Та ось, нарештi, призначено день шлюбу. Перед ним у домi молодого й молодоi влаштовували молодiжнi гуляння. Обiдали там i там окремо, а на вечерю молодий разом зi своiми гiстьми йшов до молодоi. Невдовзi його гостi розходилися. Товаришки ж молодоi розплiтали iй коси пiд журливу мелодiю оркестру, молодий у присутностi двох своiх свiдкiв накидав iй на голову хустку, нiби ставлячи знак своii власностi, i теж йшов (разом з оркестрантами) додому, бо i на неi, i на нього чекав iще обряд омовiння. Виконати його треба було обов'язково до пiвночi, тобто до настання суботи, бо цього дня iвреям заборонялися всякi роботи й справи, окрiм молитов, читання Бiблii та звертання до Бога.
Щоправда, перед виходом до шлюбу молодий мав iще пройти обряд випосадження, коли на нього накладали китель- одежу, яку iвреi вбирали тiльки на Пасху та Судного дня, i в якiй iх ховали. Але цю чиннiсть не мали за грiх, бо вона, як i шлюб, була звернена до Бога i кликала iврея до Його церкви (синагоги).
Тут слiд зауважити, що й у iншi днi, тобто щосуботи, iвреi вдягали до свого Божого дому теж спецiальну рiч. Це був т а л е е - широка бiла стрiчка з вишитими текстами зi Святого письма та щитом Давида, ii накладали через плече. Ходили до синагоги лише чоловiки. Саме вони мали обов'язок ставати перед Богом i звiтувати за все, що коiться в iхньому домi, в тому числi й вiдповiдати за поведiнку та грiхи своiх жiнок i дiтей. Жiнки до церкви не ходили. Лише раз на рiк - у Судний день - вони йшли до синагоги. Та ще в день свого шлюбу.
Молодого до синагоги в день весiлля супроводжували двоi його друзiв зi смолоскипами, близькi родичi i той, хто хотiв, iз знайомих та сусiдiв. Молоду - ii найближче оточення.
Шлюб проходив на спецiальному майданчику синагоги просто неба в присутностi не менш як десятьох дорослих i шановних чоловiкiв. Молода разом з батьками сiм разiв обходила навколо молодого i ставала обiч нього по праву руку. Рабин читав спецiальну молитву над чашею, з якоi молодi надпивали, пiсля чого молодий на вказiвний палець молодоi накладав обручку зi словами "цiiю обручкою ти заручена зi мною за законами Мойсея й РЖзраiлю". При цьому вiн ногою мав роздушити спецiальну посудину тАУ на знак пам'ятi про зруйнування РДрусалиму. Далi молодi пили з молитвою з другоi чашi i шлюбний обряд закiнчувався.
У домi молодоi iм подавали передусiм "голден зуп" ( золотий бульон) - для пiдкрiплення, а гостей частували вином i всякими печивами. Десь опiвднi розпочинався так званий "ф о р ш п и л ь" - весiльний обiд з почастунками, найкращими зиченнями й подарунками, а ввечерi, по заходi сонця, не ранiше, приходив оркестр (йому теж не дозволялося в суботу працювати) i починалися танцi. Закiнчувалися вони тим, що кожен з гостей чоловiчоi статi пiдходив до молодоi, яку садовили на окремому стiльцi, брав ii за хусточку, другий кiнець якоi вона тримала в руцi, i провадив на одне коло танцю.
Так само "обтанцьовував" усе жiноцтво молодий. Насамкiнець вiн пiдходив до молодоi, i iх обох виряджали пiд музику до шлюбноi кiмнати.
На другий день весiлля було в домi молодого i з музикою, сказати б, вiд ранку до останку. Молодого вiтали з законним шлюбом, i теж з цього приводу обдаровували.
Дуже поширеним серед iвреiв i свято Песах. На цьому святi iдять мацу (прiснi хлiбцi, якi схожi на тi, якими годувалися у пустелi в давнину iвреi, якi вийшли з РДгипту) i замiнюють звичайний хлiб 8 днiв Песаха. У цих хлiбцях нема нiчого крiм борошна та води, але вiд замiсу до повного випiкання маi пройти не бiльше 18 хвилин.
Також не менш значним святом для iвреiв i Днi Пiрума. Це яскравий, радiсне, карнавальне свято. Знаками Пiрумаi трещотка, клоунський ковпак, маска для пуримшпиля, солодкi трикутниковi пирiжки, якi мають назвутАЭ вуха АманатАЭ(так звали негативного героя давньоi iсторii), яка стала основою свята. Пiд час святкування iнсценуються рiзнi заповiдi. Ще однiiю ознакою Пурiма i пурiмшпиль тАУ карнавальне дiйство з кумедними масками та карнавальними костюмами
5 Особливостi соцiальноi органiзацii та самоврядування
З погляду соцiологii iврейська спiльнота на пiвднi Украiни геть не вiдзначалася однорiднiстю. Були в нiй i дуже багатi люди, i не дуже, були люди середнiх статкiв i геть бiднi. Були банкiри й торговцi, але ж були й ремiсники та робiтники.
З погляду релiгii у iврейського загалу теж не було одностайностi. Якщо хасиди твердили, що жодному iвреiвi не потрiбна освiта, бо годi йому опанувати Святе письмо й вивчити Тору, i вiн уже стане мудрiшим та розумнiшим за всiх у свiтi, - то представники помiрно ортодоксальноi групи, за якими йшли промисловцi й фiнансисти, а також бiльшiсть значнiших i дрiбнiших торговцiв та ремiсникiв, обстоювали таки потрiбнiсть технiчних, економiчних та iнших знань. Були серед iвреiв i п р о г р е с и с т и - люди здебiльшого з середньою i вищою освiтою, з яких багато хто iвропеiзувався, i догмати Талмуду та вимоги, давньоiврейськоi вiри вважав навiть шкiдливим для органiзацii життя цивiлiзованого iврейства.
Та попри всi соцiальнi й релiгiйнi розбiжностi, жоден iврей не мiг кроку ступити без рабина, що керував молитвами в синагозi( мiсце для органiзацii богослужiння, тлумачив релiгiйнi закони, виконував обовтАЩязковi обряди тАУ шлюбнi, родильнi, поховальнi; не мiг обминути також ц а д и к а тАУ тАЮмудрого з мудрихтАЭ проповiдника i порадника в усiх життiвих та морально-етичних питаннях.
Вiдiгравали свою роль i к а н т о р и при синагогах. Крiм того, що вони були учасниками всiх обрядiв та служби в церквi, дбаючи про голосовий супровiд обрядовiй, вони ще й складали акти заручин i шлюбнi угоди, виступаючи порадниками у формуваннi дiлових паперiв. У малих поселеннях, де громада не могла утримувати рабина, релiгiйнi та iншi потреби iврейського люду задовольняв кантор, обслуговуючи iнодi по кiлька сiл.
Основу релiгiйного виховання серед iвреiв закладали м е л а м е д и та педагоги-самоуки, покликанi, як казали, самим Богом до працi з дiтьми, бо не знались нi на фiнансах, нi на торгiвлi, нi на якомусь ремеслi. Вони виховували дiтей у релiгiйному дусi, а понад те навчали читати, писати й рахувати. Меламеди вищих розрядiв навчали дiтей також росiйськоi грамоти. До школи хедера - дiтей брали з 4-5 рокiв. Перебували вони там (найчастiше це було помешкання самого вчителя) з 9 ранку до 9-оi вечора. Субота й недiля - вихiднi. За навчання платили батьки.
В бiльшостi мiст багатi люди намагалися дати своiм дiтям ТСрунтовнiшу росiйську освiту. Але в XIX столiттi iвреiв до гiмназiй не брали. Тим-то дуже поширеними стали приватнi школи, рiзнi комерцiйнi й технiчнi училища, де викладання йшло росiйською мовою, все утримання було iврейський. Однак початкове релiгiйне виховання кожна iврейська дитина мусила пройти в хедерi. Так в Одесi першу таку школу було засновано у 1826р.
Отже, в одне цiле, незважаючи на всi соцiальнi розбiжностi, iвреiв iднала таки релiгiя? Якоюсь мiрою так. Проте набагато значнiшу роль у цьому планi вiдiгравав к а г а л - колективний орган урядування в громадi (щось на зразок ради, тiльки не обраноi привселюдно, а сформованоi без розголосу з найавторитетнiших мудрецiв - старiйшин, до слова яких дослухалися, i на розсуд яких покладалися всi). Кагали були рiзних рiвнiв, як ми б сказали тепер, селищнi, районнi та обласний, але функцii на них покладались однаковi: виконувати роль посередника мiж державою i iврейським поспiльством, кагал провадив громадськi справи, збирав податки, стежив за внутрiшнiм життям громади, був першим суддею в нiй. Та найголовнiше його завдання полягало в збереженнi iврейськоi окремiшностi як у вiрi, так i в звичаях, етично-моральному поводженнi, тобто в усьому тому, що визначаi нацiональнiсть. Для цього кагал мав право вдаватися до всiляких заходiв, аж до застосування засудження та покарання тих, хто поза межi iврейськоi виходив.
Висновки
Так склалося, що iврейський народ став складовою частиною населення Росiйськоi iмперii та Пiвдня Украiни, куди росiйський уряд переселив iвреiв, бо намагався не залишати iх у межах власно Росii. Компактне поселення iвреiв iснували у смузi осiлостi, в якiй iвреi i здiйснювали свiй економiчний та культурний розвиток. Такi побоювання з боку влади по вiдношенню до iвреiв були зумовленi тим, що iвреiв вважали ворогами Христа, а населення Росii було християнським.
РДвреi мали своi особливостi у культурному розвитку. РЖ не дивлячись на те, що вони проживали на чужiй територii, iм вдалося зберегти свою неповторнiсть та самобутнiсть.
Досить мiцна органiзацiя iврейськоi спiльноти i врядування нею допомагали iвреям протягом столiть зберiгати свою цiлiснiсть i самостiйнiсть в iноетнiчному середовищi. РЗхня етносоцiальна група завжди була свiдома своii етнографiчноi iдентичностi, сформованоi на ТСрунтi етнiчноi своiрiдностi матерiальноi, духовноi культури народу, у якiй би краiнi вона не жила. Культура як i праця робить людину людиною, вона i якiсною характеристикою розвитку суспiльства у тому числi i iврейського.
Список лiтератури
1. М. Бельский. Книжники тАУ братья Баршай // Ор Самеах. -2005. тАУ № 448.- с.12
2. М. Бельский. Путеводитель по истории одесских евреев// Ор Самеах. тАУ 2005. №447. тАУ с.5
3. О. Губарь. Небесполезные люди. Еврейские земледельческие колонии в Новоросийском крае. // Ор Самеах. - 2004. - № 412. тАУ с.11
4. О. Губарь. А .Симанович тАУ секретарь загадочного фаворита.// Ор Самеах. тАУ 2005. - №489. тАУ с.7
5. Н. Елисеева. Позорное словотАЭПогромтАЭ. //Ор Самеах. тАУ 2005. - №448. тАУ с.6-7
6. В. Жаботинский. Избранное. тАУ Иерусалим. тАЮБиблиотека - АлиятАЭ. тАУ 1990. тАУ 368с.
7. История еврейского народа: от талмудической эпохи до эпохи эмансипации.- Иерусалим тАЮБиблиотека тАУ АлиятАЭ. тАУ 1994. тАУ 458с.
8. История еврейского национального движения. 1870-1914гг. тАУ Иерусалим тАЮБиблиотека тАУ АлиятАЭ. тАУ 1994. тАУ 374с.
9. История Росии. Эпоха реакции. Отдел третий. тАУ т.7(часть третья). тАУ 1228с.
10. Израиль: вчера , сегодня, завтра. Материалы семинара. Израиль 2004-2005. тАУ Иерусалим тАЮБиблиотека тАУ АлиятАЭ. тАУ 2004. тАУ 526с.
11. И. Котлер. Почерки по истории евреев Одессы. тАУ Иерусалим. тАУ 1996. тАУ 245с.
12. Е. Корнеева. С.Я. Боровой: известный исследователь истории евреев Российской империи.// Альманах В»Мория В». 2004. тАУ №1
13. Н. Лесков. Еврей в России. Несколько замечаний по еврейскому вопросу. тАУ М.: Книга. 1990. тАУ 32с.
14. Народознавство Одещини. Навч. пос. тАУ Кушнiр В.Г. тАУ Гермес, Одеса, 1998. тАУ 245с.
15. Патрицiя Герлiгi. Одеса. РЖсторiя мiста, 1794-1914. тАУ Критика. тАУ Киiв. тАУ 1999. тАУ 382с.
16. Стивен Циперштейн. Евреи Одессы. История культуры. 1794-1881.- Москва. тАУ Иерусалим, Гемарим, 1995. тАУ 415с.
17. А. Симанович. Распутин и евреи. тАУ М. тАУ 1994. тАУ 265с.
Вместе с этим смотрят:
"Нивхи"
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
4 capitals of Great Britain
About Canada
Description of Canada