Назви передвесiльних i передшлюбних обрядiв в украiнських схiднослобожанських говiрках
НАЗВИ ПЕРЕДВЕСРЖЛЬНИХ РЖ ПЕРЕДШЛЮБНИХ ОБРЯДРЖВ В УКРАРЗНСЬКИХ СХРЖДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВРЖРКАХ
Введення
Цiiю роботою ми даiмо аналiз лексики, повтАЩязаноi з акцiональним планом схiднослобожанського весiлля. При дослiдженнi послуговуватимемося власними матерiалами, зiбраними в украiномовних селах Луганськоi областi в серединi 90-х рр. минулого столiття, а також вiдомими сучасними й давнiшими записами з теренiв Сходу Украiни. У попереднiй статтi [12] ми розглянули назви обрядiв, якi передують власне весiльному циклу, як-от: передвесiльних гулянь молодi, вивiдування старостiв, сватання, заручин, тАЬвиторговуваннятАЭ дiвчини-нареченоi тощо. Далi зосередимо увагу спочатку на ще не розглянутих назвах передвесiльних обрядiв та обрядових дiй весiльних персонажiв, а потiм тАУ на лексемах на позначення передшлюбних дiйств, якi разом з обрядами шлюбного дня складають власне весiльний етап ритуалу одруження.
1 Назви передвесiльних обрядiв
Традицiйно пiсля сватання батьки та родичi нареченоi приходять у дiм парубка тАУ для того, щоб ознайомитися з його матерiальним станом, побутовими умовами, господарством, щоб знати, де буде жити iхня дочка, ближче познайомитися з рiднею. Якщо ж батькiв дiвчини пiд час оглядин щось не задовольняло, вони могли вiдмовитися вiд одруження, незважаючи на успiшно завершене сватання. На позначення обряду оглядин у схiднослобожанських говiрках уживаються такi назви: оглядини, оглядина, оглядення, розгляди, розглядини, обзорини, iти оглядати(ся), оглядини пить. РЖншi мiсцевi джерела подають у цьому значеннi лексему оглядини [6, с. 12, 605, 870, 883; 8, с. 423; 15, с. 39, 118], розглядини [6, с. 215] i фразеологiзм гризти пiч (у давньому записi тАУ грызты пичъ) [там само, с. 215]. Деривати вiд -гляд- як найменування названого обряду вiдомi в багатьох украiнських дiалектах [Ващенко, 66, 85; Горбач, I, 485, III, 85, IV, 213; Корзонюк, 243; Лисенко, 43, 158, 187; Романюк, 228], а також у говорах росiйськоi [10, с. 30] та бiлоруськоi мов [СлоСЮнiк, III, 254, 487]. Утворення типу обзорини оглядини мають широкий украiнський ареал [Горбач, II, 608, III, 84; Грицак; ДЛАЗ, к. 14; МСБГ, VI, 76; Онишкевич, II, 5; 2, с. 47]. За нашими даними, весiльний фразеологiзм гризти пiч маi аналог печi грiзтi лише в середньо-полiських говiрках [Романюк, 228], що засвiдчуi очевидний звтАЩязок мешканцiв с.Микольське Мiловського району (саме там зафiксований цей вислiв понад 100 рокiв тому) iз Полiссям.
Бiльшiсть зафiксованих у говiрках Луганщини назв обряду оглядин виявляi спiльнiсть на рiвнi синонiмiчних мотивацiйних дiiслiвних основ оглядати, озирати уважно розглядати що-небудь з усiх бокiв з метою обстеження, ознайомлення, виявлення чого-небудь iз мiждiалектними вiдповiдниками, в окремих випадках вiдрiзняючись лише деривацiйно. Бiлексема оглядини пить мiстить у собi подвiйну мотивацiю тАУ основною i супровiдною обрядовими дiями. Слово пить у складi найменування маi образну семантику тАУ доходити згоди, позитивно завершувати обряд. У звтАЩязку з вiдсутнiстю тлумачення змiсту обряду, позначеного фразеологiзмом грызты пичъ, ужитим як дублет до оглядыны, припускаiмо, що первiсно ним мiг називатися обряд, описаний Пелагеiю Литвиновою-Бартош [11, с. 104-105]. Ритуальнi дii учасниць обряду, якi тАЬберуть ся оглядати i колупати пiч руками, трiсками, навiть зубами, гладять руками, де подряпанотАЭ, дослiдниця пояснюi як звичай влаштовувати собi домашнi вогнище. Якщо виходити з того, що пiч тАУ утiлення жiночого начала [7, с. 177], а пiчний куток тАУ хатнi мiсце, належне жiнкам [там само, с. 102], то стаi зрозумiлим i змiст ритуальноi дii колупання печi дiвчиною-нареченою пiд час сватання, що виявляi давнi язичницькi коренi.
Обряд святкування сватання одруженими учасниками весiлля позначений у говiрках Луганщини такими номенами: сватання (вiн покриваi весь дослiджуваний ареал), сватовство, гуляння, другий могорич, запойки, дружбини, iти у свати (цi назви мають поодинокi фiксацii). Лексему дружбини у цьому ж значеннi засвiдчують також захiднополiськi говiрки [Говори, 546]. У давнiших реТСiональних джерелах зустрiчаiмо такi назви обряду: сватаньi [6, с. 794, 962], пiдсватання [8, с. 426], у сваты [6, с. 125]. Вiднесення назв запойки, могорич до рiзних лексико-семантичних груп (вони функцiонують у говiрках також iз семантикою сватання i закрiплення сватання) пояснюiмо близьким змiстом позначуваних обрядiв: на знак обопiльноi згоди родин наречених вiдбуваiться частування горiлкою. Денотативнiй диференцiацii сприяi наявнiсть аналiтичних найменувань тАУ первий (другий) могорич. Полiсемантична лексема сватання та ii словотвiрний варiант у цьому номiнативному ряду i закономiрною з позаобрядових обставин: гостина для дорослих учасникiв весiлля i нiби розвтАЩязкою передвесiльних подiй, що знiмаi напруження, очiкування можливоi вiдмови батькiв нареченоi вiд одруження дочки. Не зовсiм зрозумiлою i назва пiдсватання, оскiльки обряд вiдбуваiться не до, а пiсля власне сватання. Не виключаiмо впливу на ii формування внутрiшньомовного чинника (типовоi для схiднослобожанських говiрок моделi творення весiльних найменувань iз префiксом пiд-: пiдвесiлок, пiдвечiрок, пiдбоярин, пiддружий, пiдсвашка, пiдстароста тощо). Прозорими i найменування у свати, гуляння. Залученi з позаобрядовоi сфери, вони вiдбивають локативний та акцiональний план обряду.
Святкування сватання неодруженими учасниками весiлля окреслене в говiрках такими мовними знаками: сватання, гуляти сватання, пiдсватання, вареники, гуляти вареники, гуляння, гульки, вечiр, вечеря, вечоринки. А свiдченням Валентини Борисенко, лексема вареники як назва цього обряду i власне слобожанською [3, с. 107]; вона ж вiдзначена й у працi Василя РЖванова [6] у 12 населених пунктах колишнього Старобiльського повiту Харкiвськоi губернii. РЗi мотивацiйною ознакою i назва страви, яку виготовляють i споживають пiд час обряду. Святкуючи сватання, молодь збиралась у домi нареченоi або в сусiдськiй хатi. Дiвчата варили маленькi вареники, для смiху клали в них перець, горох, насiння. Сiдали попарно з хлопцями, пригощалися принесеною женихом горiлкою, пiдносили один одному вареники, спiвали веселих пiсень. Супровiдна дiя втАЩязання снопiв пiд час цього обряду (дiвчата i парубки таким чином дякували господарям за гостиннiсть) позначена первинним номеном втАЩязати снопи (зафiксовано в с. РДвсуг Бiловодського р-ну).
Назви передвесiльного обряду домовлення батькiв наречених про майбутнi весiлля репрезентованi лексемами договiр, договори, договорини, переговори, зговор, одговор, договореность, договорятись, рада, нарада, порада, змови, змовини, домовини, беседа, собiсiдування, зазови, ладити, iти на мир. Давнi реТСiональнi джерела фiксують у цьому значеннi назви договоръ [6, с. 524], домовини [СМКО, I, 395; 6, с. 125], порада [14, с. 682], сучаснi тАУ зговорини [15, с. 49], змовини [СУССГ, 87], беседа [Матерiали, 123]. СУМ подаi назву домовини тс. як нормативну [II, 365]. Наведенi мовнi одиницi утворенi словотвiрним шляхом вiд синонiмiчних дiiслiв, спiввiднесених iз досягненням домовленостi мiж батьками наречених шляхом переговорiв. Досить багато в цiй групi слiв, залучених iз позаобрядовоi сфери. Аналiтичне найменування iти на мир, на наш погляд, виявляi звтАЩязок з iсторизмом мир громада, народ, яке у свою чергу i результатом семантичного розвитку прасловтАЩянського *mirъ мир, згода [ЕСУМ, III, 463]. Таке припущення обТСрунтовуiмо тим, що так само, як тАЬмирськийтАЭ сход, батьки наречених пiд час обряду вирiшують важливi органiзацiйнi питання.
Наступнi обряди, що тривали до самоi недiлi, коли розпочиналося головне весiльне дiйство, вiдносимо до передшлюбних обрядiв власне весiльного циклу. Щоб уявити структуру цього весiльного етапу, подаiмо його схему.
2 Назви на позначення передшлюбних обрядiв
За два-три днi до весiлля вiдбувався обряд випiкання весiльного хлiба (коровайний обряд). Для його називання мешканцi реТСiону вживають назву шишки, реалiзовану в складi словосполучення iти на шишки iти випiкати весiльний хлiб. Таку ж семантику маi ця лексема у словнику Бориса Грiнченка: тАЬОт, перед весiллям, так увечерi, кличуть на шишки молодицьтАЭ [Грiнченко, IV, 497]. У нiй чiтко проступаi мотивацiйний звтАЩязок iз назвою рiзновиду весiльного печива.
Лексема зазови як назва обряду запрошення гостей на весiлля i в говiрках рiдкофiксованою. Вона повтАЩязана з дiiсловом зазивати кликати кого-небудь. У деяких населених пунктах вiдзначено назву iти кланятись, повтАЩязану з акцiональним планом обряду: запрошуючи родичiв на весiлля, молода кланялась iм у пояс, цiлувала й казала: тАЬПросили батько-мати, i я просю до мене на весiлля!тАЭ. У рештi говiрок iнформатори подають вербальнi описи такого запрошення, наприклад: тАЬА в суботу молодий iз старшим боярином iздили на конiх приглашати родичiв на свайбу i на пiдвесiлоктАЭ.
У давнину на бiльшiй територii Схiдноi Слобожанщини вiдбувалося окреме та спiльне прощання молодi села з молодим i молодою. Весь обряд у цiлому в минулому мав такi назви: пi(о)двесiлокъ [6, с. 14, 55, 106, 126, 128, 217, 623, 630, 638, 743, 825, 838, 872, 999; 8, с. 427], вечерыны [6, с. 88, 126, 518; 8, с. 427], вечорина, вечорини, вечоринка [Грiнченко, I, 144], дiвич-вечiр [СМКО, I, 354], дСЩвичникъ [9, с. 166], дружбини [6, с. 89, 91; 14, с. 683].
У сучасних говiрках обрядове прощання молодоi з дiвуванням репрезентують численнi найменування: весiлля, пiдвесiлля, пiдвесiлок, весiльний (прощальний, свадiбний, дiвiчий, дiвчачий) вечiр, вечеря, вечi(е,о)рка, вечерок, вечо(е)рницi, вечо(е)рини, вечеринка(и), девiч-вечiр, пiдвечiрок, дiви(о,i)ш(ч)ник, дружби, дружбини, дружбиники, гуляння, гладити дорогу молодiй. Лексему пiдвесiлок тс. вiдзначаi також реТСiональний словник [СУССГ, 160]. Нами зафiксовано такi назви прощання молодого з парубкуванням: пiдвесiлок, вечiр, вечо(е)рини, вечеринка, вечо(i)рка, дружбини, гульки, мальчiшник. Сему вечiрнi зiбрання молодi, що влаштовуi передвесiльне гуляння сьогоднi репрезентують лексеми: пiдвесi(е)лок, пiдвесiлля, весiлля, вечiр, вечеря, вечо(е)рини, вечо(е)рницi, вечо(е)ринка, пiдвечiрок, вечерок, вечерушки, вечiрка, дружби, дружбини, дружбиники, проводи, гульки, сватання, а також аналiтичнi назви: весiльнiй вечiр, гладити дорогу молодим. Як бачимо, лексема сватання у схiднослобожанських говiрках i полiсемантичною i пронизуi кiлька груп назв передшлюбних обрядiв.
Наведенi репрезентанти сягають рiзних коренiв i мають широкий дiапазон фонетичноi та афiксальноi варiативностi. Генетична строкатiсть ряду сигналiзуi про диференцiацiю говiрок за мотивом номiнацii. Мотивацiйна ознака час проведення обряду реалiзована в похiдних вiд вечiр, якi мають лексико-семантичнi паралелi в усiх схiднословтАЩянських дiалектних мовах. Деривати насиченi демiнутивними суфiксами, що надають назвам позитивно-оцiнного вiдтiнку. СУМ подаi лексему вечорина дiвич-вечiр iз позначкою тАЬзаст.тАЭ [I, 345]. Номени, утворенi за моделлю пiд- + весiлля, поширенi в усьому дослiджуваному континуумi, а також у захiднослобожанських [3, с. 62] i середньонадднiпрянських говiрках [5, с. 5], зберiгають семантичне навантаження префiкса, що вказуi на часову попереднiсть. Поодинока лексема пiдвечiрок маi виразно вторинну структуру, залежну вiд домiнуючоi форми пiдвесiлок iз тими ж формантами. Спостереження показують, що лексема вечо(е)рницi в дослiджуваних говiрках iменуi рiзнi передвесiльнi i передшлюбнi обряди, повтАЩязанi з гулянням. Моно- й бiлексемнi номени на позначення прощання молодоi з дiвуванням, мотивованi назвами учасниць обряду, також мають широкий схiднословтАЩянський контекст. Лiтературно-нормативна назва цього обряду тАУ дiвич-вечiр [СУМ, II, 297]. Поширенiсть лексеми дiвiчнiк у росiйських дiалектах [СРНГ, VII, 316] служить на користь висновку про ii запозичення в украiнськi. Таким же способом утворено назву прощання молодого з парубкуванням, мальчiшнiк (двi останнi лексеми зафiксованi в с. Танюшiвка Новопсковського р-ну). Найменування гуляння, проводи мiстять процесуальну ознаку i зберiгають безпосереднiй звтАЩязок iз дiiсловами гуляти, проводжати. Семантика останнього ускладнена символiчним компонентом: нареченi, яких проводжаi молодь, наступного дня змiнять свiй соцiальний статус. Не досить чiтко проступаi мотив номiнацii в назвах, обтАЩiднаних кореневою морфемою дружб-. У звтАЩязку з вiдсутнiстю подiбних найменувань у тих говорах пiвденно-захiдного нарiччя, де побутуi лексема дружба у значеннi неодружений учасник весiлля, яка теоретично могла бути джерелом номiнацii (пор. типову для цiii лексико-семантичноi групи модель учасник обряду тАУ обряд), припускаiмо, що назви типу дружбини могли зтАЩявитися внаслiдок звтАЩязку з дружба ← дружити, що вiдбиваi товариськi стосунки мiж учасниками обряду. Не виключаiмо, що лексема дружба як назва весiльного персонажа в давнiх говiрках iснувала, але згодом була витiснена бiльш поширеною тАУ боярин. Ураховуючи наявнiсть в однiй iз говiрок, де побутують аналiзованi назви, лексеми дружба на позначення прикраси у виглядi квiтки, яку молода вручаi молодому передшлюбного дня, уважаiмо, що вона теж могла вiдiграти роль мотивацiйноi основи. Нарештi, цi назви могли зтАЩявитися i в результатi морфонологiчних трансформацiй значеннiво близькоi лексеми друщ(жч)ини, вживаноi у середньонадднiпрянських [5, с. 6], полiських говiрках [13, с. 55] i на Львiвщинi [3, с. 62], та запозичення ii у схiднослобожанськi.
Розгалуженiсть обрядiв прощання наречених iз неодруженою молоддю демонструють номiнативнi ряди, якi обтАЩiднують назви супровiдних передшлюбних обрядiв. Одним iз них i прикрашання весiльного деревця, яке виконувалося в домi молодоi. Вiн репрезентований в основному описово, за допомогою дiiслiв: вити (власнi записи; 6,с. 127, 872], повивати, завивати, звивати, крутити, рядити, плести, лiпити, лаштувати, у(на-)ряжати, у(об-)квiтчувати, у(при-)бирати, у(при-)крашати. Петро Романюк вiдзначаi, що весiльнi назви типу вити гiльце мають широкий схiднословтАЩянський ареал [13, с. 64-66]. Нами зафiксовано i спецiальнi назви цього обряду: завивання, повивання, обквiтчування, сплiтати нову сiмтАЩю. Однослiвнi найменування мотивованi назвами обрядових дiй, а останнiй фразеологiзм тАУ символiкою гiльця.
Обрядовi частування молодоi з подругами батьками молодого та молодого з товаришами батьками молодоi мають спiльнi назви: обiд, полудень, полуднування, вечеря; лексема вечеря тс. вiдзначена також у давнiших слобожанських говiрках [4, с. 536; 6, с. 519]. Залученi з позаобрядовоi сфери, назви частувань у молодого й молодоi мотивацiйно повтАЩязанi з часом проведення обрядiв. Власнi записи фiксують i описовi назви частувань батьками молодого: полуднювать (у свекрiв), iти полуднувать до свекрухи, обiдати у свекра, iсти пирiжки (пирiжечки), [власнi записи; 6, с. 218, 743], iти до свекра, iти до свекрухи поклониться, вечеряти у свекра, iти до молодого вечерять; батьками молодоi тАУ полуднювать. У давнiх говiрках функцiонували в цьому значеннi такi дiiслiвнi назви: полудничать, полудновать [6, с. 743, 825], йисты пырижкы (пырижечкы) [там само, с. 218, 743], вечеряты у тестя [там само, с. 519], закусыты у тестя [4, с. 536].
Пiдставами для вiднесення описових конструкцiй до аналiзованоi лексико-семантичноi групи i реалiзацiя одними з них опозицii сем проведення обряду в домi молодого тАУ проведення обряду в домi молодоi i вказiвка iншими на страву, що споживаiться пiд час частування.
За свiдченням Василя РЖванова, у говiрцi с. Кризьке (нинi Маркiвського р-ну) побутувала назва супровiдноi обрядодii вытрусювать пирожки вiдбирати пирiжки в дружок по дорозi останнiх додому. Лексема пирiжок невеликий пирiг тАУ словотвiрний дериват вiд *pirogъ, яке повтАЩязане з грецьким pir весiлля [Фасмер, III, 265]. Про обрядову значущiсть цiii страви свiдчить те, що дiвчата тАЬтушать ланпу, хватають пирiжки й кидають у сумку, бiжать надвiр i iдять тамтАЭ (с. Городище Бiловодського р-ну). Спiльну мотивацiйну ознаку виявляють i назви пiслявесiльного частування пирожини i пироги, поширенi вiдповiдно в гуцульських [2, с. 57] i середньо-полiських говiрках [Романюк, 247].
Обряди урочистого (окремого або спiльного) заведення молодих на почесне мiсце за весiльним столом у дослiджуваних говiрках не диференцiюються. РЗх репрезентують описовi конструкцii, що i, по сутi, назвами обрядодii: на посад заводити (вести, садити, садовити), за стiл заводити, садовити на помiст. Назви типу на посадъ завесты (посадыть, систы) фiксують майже всi давнi реТСiональнi джерела, за стилъ завести (посадыть) тАУ деякi з них [6, с. 56, 92, 107, 128, 219, 520, 624, 744, 796, 810, 841, 872, 1001; 14, с. 685, 689]. У СУМi словосполучення на посад саджати (садовити) виконувати народний весiльний ритуал, запрошувати молодих зайняти почесне мiсце на покутi вiдзначене як нормативне [VII, 305]. Екстра- та iнтралiнгвальнi обставини, як-от: розмiщення лави, на яку сiдають молодi, на покутi (= в центрi хати) [1, с. 102], пiд iконами (святiсть мiсця), застелення лави кожухом (символом багатства), урочистiсть заведення; контекстуальна сполучуванiсть назв iз словами князь, княгиня, Господь Бог (i подiбними), наявнiсть у давнiх говiрках дублетних iз посадъ образних назв перве мiсце [14, с. 686], суж(е)не мисце [6, с. 92, 872], а в сучасних тАУ мертва лава, почотне мiсто тАУ аргументують запропонованi багатьма вченими рiзноманiтнi iнтерпретацii ритуалу i служать на користь висновку про його полiсимволiзм. Наведенi найменування обряду мiстять назви локусу (почесного мiсця за весiльним столом) тАУ посад i помiст. Перша тiсно повтАЩязана з назвою обрядодii посадити [Фасмер, III, 338]. Спiльну внутрiшню форму виявляi поодинока лексема посадка. Припускаiмо, що оказiоналiзм помiст мiг постати в результатi контамiнацii та стягнення регiоналiзмiв перве перше + мiсто мiсце. Малоiнформативна на перший погляд назва локусу стiл, за свiдченням А.Байбурiна та Г.Левiнтона, у схiднословтАЩянських мовних традицiях мiстить у своiй структурi семи престол i шлюб i часто входить (iз вiдповiдними означеннями) до складу схiднословтАЩянських найменувань весiльного бенкету [1, с. 105], отже, i актуальною для обряду, який йому передуi.
Влаштовуванi батьками кожного з молодих вечiрки з частуванням, що завершують вiдокремленi прощання молодих iз неодруженою молоддю, на лексичному рiвнi майже не розрiзняються. Для iх вербального окреслення носii говiрок або використовують назви обрядiв прощання в цiлому i лексему вечеря, або ж подають докладнi описи обрядiв. Вiдзначенi в етнографiчнiй лiтературi найменування вечеряты [4, с. 540; 6, с. 14, 519, 872, 999; 8, с. 426], ужинъ [6, с. 14, 631], ужинать [там само, с. 129], праздновать пидвесилокъ [там само, с. 838] також засвiдчують вiдсутнiсть спецiальних назв цього обряду. На загальному тлi осiбну позицiю займаi зафiксована в с. Пантюхине Новопсковського р-ну обрядово маркована лексема млинцi як найменування вечiрки, утворена шляхом метонiмiчного перенесення за сумiжнiстю; вона виявляi спiльну внутрiшню форму з лексемами блины, блинный стол, якi i назвами пiслявесiльного млинового ритуалу в росiян [Даль, I, 98; СРНГ, III, 25; 10, с. 60].
Цього ж дня молодий iз молодою ходили на цвинтар, якщо хтось iз них був сиротою, тАУ для того, щоб ушанувати памтАЩять померлих батькiв i попросити в них благословення (обряд зафiксовано нами у трьох селах областi). Цей ритуал ушанування померлих батькiв наречених позначають прозорi аналiтичнi найменування: iти на кладовище, iти на гроби, мотивованi назвами локусу.
Наведений матерiал дозволяi констатувати мiнiмум власне весiльних найменувань окремих етапiв обрядового прощання молодих, що на мовному рiвнi i показником несамостiйностi денотатiв.
ДЖЕРЕЛА
1. Ващенко тАУ Ващенко В.С. Словник полтавських говорiв. тАУ Х., 1960. тАУ 107с.
2. Говори тАУ Говори украiнськоi мови: Збiрник текстiв / За ред. Т.В.Назаровоi. тАУ К., 1977. тАУ 590 с.
3. Горбач I тАУ Словник дiялектноi лексики пiвденноволинськоi говiрки сiл Ступно й Мощаниця, кол. повiту Здовбунiв // Горбач О. Зiбранi статтi. V. Дiялектологiя. тАУ Мюнхен, 1993. тАУ С. 434-523.
4. Горбач II тАУ Словник дiялектноi лексики пiвденнолемкiвськоi говiрки села Красний Брiд бл. Меджилаборець (Прящiвщина) // Горбач О. Зiбранi статтi. V. Дiялектологiя. тАУ Мюнхен, 1993. тАУ С. 558-652.
5. Горбач III тАУ Словник дiялектноi лексики пiвнiчнонадднiстрянськоi говiрки сiл Романiв, Пiдсонiв, Пiдберезiвцi й Лагодiв // Горбач О. Зiбранi статтi. V. Дiялектологiя. тАУ Мюнхен, 1993. тАУ С. 75-156.
6. Горбач IV тАУ Словник дiялектноi лексики Теребовельщини // Горбач О. Зiбранi статтi. V. Дiялектологiя. тАУ Мюнхен, 1993. тАУ С. 209-255.
7. Грицак тАУ Грицак М.А. Словник украiнських закарпатських говiрок. тАУ Машинопис. Зберiгаiться в РЖнститутi украiнськоi мови iм. О.О.Потебнi НАН Украiни (м. Киiв).
8. Грiнченко тАУ Словарь украiнськоi мови / Упорядк. Б.Грiнченко. тАУ К., 1996-1997. тАУ Т. 1-4.
9. Даль тАУ Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. тАУ М., 1986-1987. тАУ Т. 1-4.
10. ДЛАЗ тАУ Дзендзелiвський Й.О. Лiнгвiстичний атлас украiнських народних говорiв Закарпатськоi областi УРСР: Лексика. тАУ Ужгород, 1958-1960.тАУЧ. 1-2.
11. ЕСУМ тАУ Етимологiчний словник украiнськоi мови: У 7 т. / За ред. О.С.Мельничука. тАУ К., 1982-1988. тАУ Т. 1-3.
12. Корзонюк тАУ Корзонюк М.М. Матерiали до словника захiдноволинських говiрок // Украiнська дiалектна лексика. тАУ К., 1987. тАУ С. 62-267.
13. Лисенко тАУ Лисенко П.С. Словник полiських говорiв. тАУ К., 1972. тАУ 260 с.
14. Матерiали тАУ Матерiали до словника украiнських схiднослобожанських говiрок // Мова тАУ душа народу: РеТСiональний компонент у навчаннi мови. тАУ Луганськ, 1997. тАУ С. 123-130.
15. МСБГ тАУ Матерiали до словника буковинських говiрок. тАУ Чернiвцi, 1971-1979. тАУ Вип. 1-6.
16. Онишкевич тАУ Онишкевич М.Й. Словник бойкiвських говiрок. тАУ К., 1984. тАУ Т. 1-2.
17. Романюк тАУ Романюк П.Ф. Лексика весiльного обряду правобережного Полiсся: Матерiали до тАЬЛексичного атласу украiнськоi мовитАЭ // Дослiдження з украiнськоi дiалектологii. тАУ К., 1991. тАУ С. 225-251.
18. СлоСЮнiк тАУ СлоСЮнiк беларускiх гаворак паСЮночна-заходняй Беларусi i яё пагранiччя. тАУ Мiнск, 1979-1987. тАУ Т. 1-5.
19. СМКО тАУ Словник мови творiв Г. Квiтки-ОсновтАЩяненка / Вiдп. ред. М.А.Жовтобрюх. тАУ Х., 1978. тАУ Т. 1-3.
20. СРНГ тАУ Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф.П.Филина и Ф.П.Сороколетова. тАУ М.-Л., 1965-1991. тАУ Вып. 1-26.
21. СУМ тАУ Словник украiнськоi мови. тАУ К., 1970-1980. тАУ Т. 1-11.
22. СУССГ тАУ Словник украiнських схiднослобожанських говiрок / К.Глуховцева, В.Лiснова, РЖ.Нiколаiнко, Т.Терновська, В.Ужченко. тАУ Луганськ, 2002. тАУ 234 с.
23. Фасмер тАУ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачев. тАУ М., 1986-1987. тАУ Т. 1-4.
24. Байбурин А.К., Левинтон Г.А. К описанию организации пространства в восточнославянской свадьбе // Русский народный свадебный обряд: Исследования и материалы / Под ред. К.В.Чистова и Т.А.Бернштам. тАУ Л., 1978. тАУ С. 89-105.
25. Бiгусяк М.В. Лексика традицiйних сiмейних обрядiв у гуцульському говорi. тАУ Дис. .. канд . фiлол. наук. тАУ РЖвано-Франкiвськ, 1997. тАУ 205 с.
26. Борисенко В.К. Весiльнi звичаi та обряди на Украiнi: РЖсторико-етнографiчне дослiдження. тАУ К., 1988. тАУ 188 с.
27. Гринченко Б.Д. Весiлля въ с. Сыроваткh Сумск. у. Харьковск. г. 1885. // Этнографическiе матерiалы, собранные въ Черниговской и сосhднихъ съ ней губернiяхъ. тАУ Черниговъ, 1899. тАУ Т. 3. тАУ С. 531-550.
28. Грозовська Н.А. Термiнологiя весiльного обряду середньонадднiпрянського регiону (Киiвська, Полтавська, Черкаська областi). тАУ Автореф. дис. .. канд. фiлол. наук. тАУ Запорiжжя, 1998. тАУ 17 с.
29. Жизнь и творчество крестьянъ Харьковской губернiи: Очерки по этнографiи края / Сост. В.В.Ивановъ. тАУ Х., 1898. тАУ Т. 1. тАУ 1012 с.
30. Иванов Вяч. Вс., Топоров В.Н. Славянские моделирующие семиотические системы: Древний период. тАУ М., 1965. тАУ 244 с.
31. Иванова А.В., Марусов П. Матерiалы для этнографическаго изученiя Харьковской губернiи: Слобода Кабанье // Харьковскiй сборникъ. тАУ 1893. тАУ Вып. 7. тАУ С. 417-460.
32. Калiновскiй Г. Описанiе свадебныхъ украинскихъ простонародныхъ обрядовъ, въ Малой Россiи и въ Слободской Украинской губернiи, такожъ и въ Великороссiйскихъ слободахъ, населенныхъ малороссiянами употребляемыхъ. 1777. // Харьковскiй сборникъ. тАУ Х., 1889. тАУ Вып. 3. тАУ С. 163-174.
33. Ларина Л.И. Терминология свадебного обряда Курского региона в этнолингвистическом аспекте. тАУ Дис.тАж канд. филол. наук.тАУ Курск, 1990.тАУ 241 с.
34. Литвинова-Бартош П. Весiльнi обряди i звичаi у с. Землянцi, в Чернiгiвщинi // Материали до украiнсько-руськоi етнольоТСii: Виданнi етнографiчноi комiсиi / За ред. Хв. Вовка. тАУ Т. 3. тАУ Львiв, 1900. тАУ С. 70-173.
35. Магрицька РЖ. Назви передвесiльних обрядiв у схiднослобожанських украiнських говiрках // Донецький вiсник Наукового товариства iм. Шевченка. Т. 4. тАУ Донецьк, 2003. тАУ С. 178-186.
36. Романюк П.Ф. Лексика некалендарных обрядов правобережного Полесья (на материале свадебного обряда). тАУ Дис. .. канд. филол. наук. тАУ К., 1984. тАУ 227 с.
37. Свадьба, записанная въ Харьковской губернiи // Труды этнографическо-статистической экспедицiи въ западно-русскiй край, снаряженной И.Р. Географическимъ обществомъ, Юго-западный отдhлъ: Матерiалы и изслhдованiя, собранныя д.чл. П.П.Чубинскимъ. тАУ СПб., 1877.тАУТ. 4. тАУ С. 679-696.
38. Сватiвщина: Матерiали фольклорно-дiалектологiчних експедицiй / За ред. З.С.Сiкорськоi. тАУ Луганськ, 1998. тАУ 136 с.
Вместе с этим смотрят:
"Нивхи"
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
4 capitals of Great Britain
About Canada
Description of Canada