Народна архiтектура

Вiдкритий мiжнародний унiверситет розвитку людини тАЬУкраiнатАЭ

Вiнницька фiлiя

Контрольна робота №1

з дисциплiни тАЬЕтнографiятАЭ

Тема: тАЬНародна архiтектуратАЭ

Виконала: студентка 1 курсу

заочноi форми навчання

групи ДД-11-02

Кошек Свiтлана Леонiдiвна

Перевiрив: ________________

м. Вiнниця-2003

Змiст

Контрольна робота №1................................................. 0

з дисциплiни тАЬЕтнографiятАЭ............................................ 0

Змiст.................................................................... 1

Вступ................................................................... 2

1. Еволюцiя народного житла на територii Украiни.......................... 3

2. Структура та регiональнi особливостi украiнських поселень............... 5

3. Украiнська хата........................................................ 8

3.1. РЖнтертАЩiр хати....................................................... 8

3.2. ЕкстертАЩiр хати........................................................ 9

5. Житло в духовному свiтi народу........................................ 12

5.1. Житлова обрядовiсть.............................................. 12

5.2. Обряд тАЬЗакладинитАЭ................................................ 13

5.3. Обряд завершення будiвництва тАУ "квiтка"............................ 15

5.4. Новосiлля........................................................ 15

5.5. Символiка житла.................................................. 16

Заключення............................................................. 18

Лiтература.............................................................. 19

Вступ

За часiв вiдродження украiнськоi культури необхiдним i i знання тих звичаiв i культурних досягнень, що мали мiсце минулих столiть. Органiчно розвиваючись, цi культурнi набуття сприяли iснуванню украiнськоi нацii у ii важкi iсторичнi часи, пiдтримували дух народу у моменти суворих випробувань, що iх зазнавала Украiна, i i невiдтАЩiмною частиною державноi незалежностi Украiни.

Культура украiнцiв за суттю своiю завжди була осiдлою, аграрною. Тому основним типом поселення були села та хутори. Максимально враховуючи природнi умови, найдавнiше населення територii Украiни будувало своi оселi бiля водоймищ, на захищених вiд вiтру дiлянках. Жителi територii сучасноi Украiни використовували печери та напiвпечери (пiзнiше використовувалися землянки), iнколи будiвлi ставилися на стовпах, на платформах. Цi типи житла використовувалися поряд зi звичайними будинками майже до 19 столiття. Для будування використовувались майже всi матерiали, що могла дати природа тАФ дерево, солома, очерет, глина, камiння.

1. Еволюцiя народного житла на територii Украiни

Первинною формою давнього житла були землянки i напiвземлянки. Як пiдтверджують археологiчнi розкопки, це досить простi конструктивнi споруди, зведенi на невеликiй глибинi й навершенi похилим чи двосхилим дахом. Релiкти таких будiвель довгий час зберiгалися в глибинних полiських селах; до речi, саме тут i досi законсервувалися окремi форми давнього житла тАУ переростання землянок в однокамерне житло. Скажiмо, зi зведенням стiн тАЬу зрубтАЭ первинною формою було шестигранне втАЩязання кутiв. Воно можливе лише тодi, коли стiни зводили з неколотих, тобто суцiльних деревин, кiнцi яких скрiплювали в замок з виступами. Такi технологiчнi прийоми археологи разом з етнографами вiдкрили нещодавно при дослiдженнi Золотих ворiт у Киiвi. Ця технiка частково й дотепер збереглася в традицiйному полiському житлi.

Оселя, як правило, була однокамерною i опалювалася тАЬпо-чорномутАЭ тАУ дим з печi виходив безпосередньо в помешкання, пiднiмався до стелi (тАЬвисiвтАЭ). Це зумовлювалося кiлькома причинами: в такий спосiб краще зберiгалося тепло, проводилася своiрiдна дезинфекцiя помешкання. Примiщення час од часу провiтрювали тАЬволовими вiкнамитАЭ. Невеличкий отвiр, що пiзнiше перетворився на вiкна, регулювався засувною дощечкою; при потребi ii можна було вiдкрити, щоб надходило свiже повiтря й свiтло.

Житловi умови в давнiх однокамерних житлах були, мтАЩяко кажучи, не з кращих. Люди нерiдко хворiли на легенi (одушшя), запалення очей тощо. Тому з часом мусили зтАЩявитися вивiднi димоходи в стiнi, а згодоам i комини. Та, проте, основний тип житла довгий час залишався традицiйним. У цьому можуть переконатися численнi вiдвiдувачi музеiв народноi архiтектури та побуту в Киiвi, Переяславi-Хмельницькому, Львовi та Ужгородi.

Типологiчно житло на Украiнi як за конструктивними формами, так i за будiвельними матерiалами дiлиться на кiлька типiв. Кожен з них позначений характерними регiональними особливостями.

Перш нiж перейти до огляду найосновнiших типiв, вiдзначимо, що традицiйна вкраiнська хата, за визначенням багатьох iноземних мандрiвникiв i дослiдникiв, якi свого часу побували на наших землях, являла цiлком оригiнальний витвiр народу, була самобутнiм явищем в iсторii архiтектури, високим зразком будiвельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцiй. Зводячи той чи той тип житла, народнi будiвничi опрактикували цiлу систему симетричних прийомiв з використанням унiкальних i пропорцiйних силуетiв. Не випадково французький вiйськовий iнженер Боплан, мандруючи в ХVII столiттi по Днiпру, захоплювався високим мистецтвом народного зодчества. РЖнший iноземець тАУ нiмецький географ Йоганн-Геогр Коля, котрий у 1838 роцi побував на Украiнi, вiдзначав у своiх мандрiвних нотатках: тАЬУкраiнцi живуть в охайних, завше пiдтримуваних у чистотi хатах, якi начебто усмiхаються до тебе. Господинi не задовольняються тим, що кожноi суботи миють iх, як це роблять голландцi, але ще й раз на два тижнi бiлять житло. Вiд того хати на Украiнi виглядають вельми чепурно, немовби свiжовибiлене полотнотАЭ.

Довгий шлях свого розвитку пройшла хата тАУ вiд приземкуватоi землянки до чепурноi, що вчарувала увесь свiт, оселi з бiлизною стiн, вишневих садкiв, плакучих рушникiв на покутi, мальованих коминiв i терпкого запаху рути-мтАЩяти на долiвцi.

2. Структура та регiональнi особливостi украiнських поселень

Хоч в цiлому житла на Украiнi мають чимало спiльного, одначе кожен регiон характеризуiться i своiми вiдмiнностями, якi найкраще вiдповiдали географiчним i клiматичним умовам (наявнiсть рельiфу, будiвельного матерiалу, опадiв, певних впливiв тощо). Типологiчно форми житла подiляються на кiлька осередкiв тАУ подiльський, полiський, пiвденноукраiнський, Середню Надднiпрянщину, Слобожанщину; зона Карпат, у свою чергу, дiлиться на Бойкiвщину, Лемкiвщину, Гуцульщину та Закарпаття. Кожному регiоновi характернi як спiльнi, так i вiдмiннi форми, коротко на яких ми й зупинимося.

Для подiльського регiону властиве каркасно-глиносоломтАЩяне житло. Здавна стiни в хатах будували з лiски або грабового хворосту, якi обмащували глиною, перемiшаною з половою. Пiзнiше (ХVIII-ХРЖХ ст.) найужиткованiшою була валькована технiка тАУ сумiш глини та суглинка з житньою соломою. Почасти будували житло з цегли-сирцю або ж каменю. Типологiчно воно мало усталену форму тАУ хата з двома житловими примiщеннями, роздiленими сiньми.

Полiське традицiйне житло найдовше зберегло словтАЩянський тип тАУ однокамерне помешкання зi стебкою i клiттю, якi виконували функцii допомiжних господарських прибудов. Стiни зводили iз суцiльних круглякiв або колотих плах переважно iз сосни, iнодi з осики чи вiльхи. Дах крили дошками (драницями) та соломою. На початок минулого столiття переважаючими були двосхилi, а пiзнiше чотирисхилi дахи. З огляду на економiю матерiалу до житла навтАЩязували численнi господарськi примiщення i, таким чином, утворювалися довгi хати як релiкти замкнутих дворiв.

На Пiвднi Украiни, у звтАЩязку з бiднiстю лiсiв, основними будiвельними матерiалами були камiнь i глина з широким використанням вапняку та черепашника. Житловi споруди переважно нагадували напiвземлянковi форми. Як засвiдчують iсторичнi джерела, iх здебiльшого будували представники козацькоi бiдноти у ХVI-XVII столiттях. Такi хати мали досить гарнi художнi оздоблення: стiни обмащували синюватими, як високi небеса, вiдтiнками; декоративне кольорування присутнi також на вуглах, попiд стрiхою, навколо вiкон.

У помешканнi широко використовувалися вироби домашнього вжитку тАУ рушники з геометричним орнаментом, домотканi дорiжки тощо. Варто при цьому наголосити на однiй деталi: верхнi частини фасадiв, тобто фронтони, завершували стилiзованi ви рiзьблення кiнськоi голови. Як вiдомо, символ коня був своiрiдним оберегом тАЬод злих духiвтАЭ у схiднословтАЩянських язичникiв i воднораз невiдтАЩiмним супутником нелегкого життя козакiв. Крiм того, тут зустрiчалися зображення змiiв, котрi, згiдно з давньою мiфологiiю, символiзували мудрiсть, вiчнiсть, життiстверджуванiсть.

Середню Надднiпрянщину, куди територiально входять землi пiвденноi Киiвщини та Черкащини, нерiдко називають Шевченковим краiм. У цьому районi переважали каркаснi та зрубнi хати. Будiвельним матерiалом були солома, очерет, лоза, почасти камiнь. На Уманщинi до початку нашого столiття широко користувалися настiнним розписом. Дахи на хатах мали чотирисхилу форму з тАЬдармовисомтАЭ тАУ довгим виступом стрiхи на причiлку, пiд яким зберiгали господарське начиння, у тому числi й мажi.

На Полтавщинi, як i в цiлому на Слобожанщинi, хати будували тАЬв шулитАЭ та зрубнi. Широкого розповсюдження набули мазанки й глинобитнi з переважанням трикамерного житла. Помешкання вiдзначалося особливою ошатнiстю, iз значною кiлькiстю декоративних оздоб.

Карпатський регiон характеризуiться чи не найбiльшим розмаiттям конструктивних i мистецьких ознак. Скажiмо, на Бойкiвщинi ужиткувалися справжнi шедеври народноi архiтектури горян. Високi й стрiмкi дахи, мистецьки оздобленi галереi тАУ прибудови обiч стiн тАУ вдало контрастують з оточуючим середовищем тАУ млинами, церквами, iншими спорудами. Будiвлi зводили переважно з ялицi та смереки. Стiни жител, на вiдмiну вiд iнших регiонiв, не бiляться.

Надмiрною суворiстю i стриманiстю позначена архiтектура в лемкiвському житлi. Цiкавим i своiрiдним елементом тут i традицiйний тАЬквiттАЭ, котрий, як правило, малюють на дверях. При цьому кожна гiлочка такого тАЬдерева життятАЭ символiзуi народження дитини (на Полiссi також iснував звичай: якщо в родини зтАЩявилося немовля, то на сволоцi робили зарубку).

Та, проте, одним з найцiкавiших етнографiчних регiонiв карпатськоi зони i, безперечно, Гуцульщина. Якщо на Бойкiвщинi i Лемкiвщинi зовнiшня структура будiвель нагадуi мтАЩякi i легкi обриси, то гуцульське житло детермiнуi спокiйнiшi форми, вiдзначаiться меншими розмiрами. Особливо оригiнальним i комплекс будiвель, якi прийнято називати замкнутими дворами або граждами. Це досить зручнi в умовах лiсу мiнi-фортецi. Житло з господарськими спорудами будували в формi закритого двору. Проникнути в обiйстя лiсовим хижакам чи злодiям надто важко тАУ воно оточене суцiльним оборонним квадратом. Такi типи iнодi зустрiчаються i на Полiссi. Майже кожен дiм гуцула нагадуi своiрiдний мистецький осередок. Адже край цей здавен багатий народними умiльцями тАУ рiзьбярами, килимарниками, мосяжниками, гончарями тощо. Розвиток цих промислiв вiдповiдно вiдбився i на iнтертАЩiрi гуцульського житла.

На рiвнинному Закарпаттi оселi вже нагадують центральнi областi Украiни тАУ бiлi хати з трикамерним плануванням. Тут широко практикуiться мистецьке опорядження зовнiшнiх стiн, вигадливi форми огорожi тощо.

3. Украiнська хата

3.1. РЖнтертАЩiр хати.

Внутрiшнi планування украiнського житла, традицii якого сягають давньоруського перiоду, характеризувалося у XIX ст. повсюдною типологiчною iднiстю. Отже, вариста украiнська пiч завжди займала внутрiшнiй кут хати з одного боку вiд вхiдних дверей i була обернена своiм отвором до фасадноi стiни, в якiй були вiкна. По дiагоналi вiд печi влаштовували парадний кут, де розмiщували iкони, прикрашенi тканими або вишиваними рушниками, обтиканi цiлющим зiллям та квiтами; перед ними вiшали лампадку. На Лiвобережжi для iкон виготовляли спецiальнi полички, а у найбiльш заможних селян були цiлi домашнi iконостаси.
Пiд iконами уздовж бiчноi стiни ставили стiл. У карпатських горян i подекуди в подолян функцii столу виконувала скриня. Бiля столу попiд тильною стiною розмiщували довгу дерев'яну лаву, а з зовнiшнього боку тАУ маленький переносний ослiнчик. Збоку вiд столу знаходилася скриня. Простiр мiж пiччю та причiлковою стiною заповнювався дерев'яним настилом на стовпчиках, пiднятим на рiвень лежанки печi. Удень вiн використовувався для хатнiх робiт, а вночi слугував спальним мiсцем. На Волинському Полiссi лiтнi спальне мiсце iнодi влаштовували в сiнях. Уздовж чiльноi та причiлковоi стiн наглухо встановлювали лави, якi на свята прикрашали саморобними ряднами, а в заможних сiм'ях тАУ килимами. В кутку, протилежному печi, бiля дверей i над ними розмiщували дерев'янi полички або невеличку шафу для посуду, а вздовж чiльноi стiни над вiкнами проти печi тАУ полицю для хатнього начиння та хлiба. В одноподiльних бiдняцьких хатах Полiсся та Карпат майже до початку XX ст. побутувала архаiчна форма курноi печi, дим вiд якоi йшов просто в хату. Для його виводу у стелi робили спецiальний отвiр iз засувкою. Полiщуки майже до 20-х рокiв XX ст. продовжували користуватися такими архаiчними освiтлювальними пристроями, як посвiт, лучина, якi встановлювали бiля вiкна проти печi. Зi стелi, в якiй залишали отвiр, над посвiтом спускали трубу, зроблену iз хмизу або полотняного мiшка, обмазаних глиною. Своiрiдностi полiському та карпатському iнтер'iру надавала цiла система жердок (на бiльшостi територii Украiни iх було лише одна тАФ двi). Це поздовжнi й поперечнi жердки-полицi,жердка-перекладина для плетiння постолiв, личакiв, рогож; жердка для пiдвiшування кросен ткацького верстата, жердка-сушилка бiля печi та повсюдно поширенi жердки-вiшалки над спальним мiсцем.

Украiнська вариста пiч за формою димозабiрного пристрою, який розташовувався над припiчком, представлена трьома типами: лiвобережним, правобережним та лемкiвським. Стiнки комина печi лiвобережного типу були поставленi на припiчок урiвень з ним, так що припiчок мав вигляд заглибленоi площадки. Правобережна пiч мала комин у формi зрiзаноi пiрамiди тАФ у виглядi вiльно нависаючого над припiчком або спертого на стовпчики коша. Лемкiвська пiч, крiм своiрiдноi орiiнтацii отвору на причiлкову стiну, мала комин у формi Г-подiбноi труби, коротка частина якоi нависала над припiчком, а подовжена з'iднувалась iз стiною сiней, де був отвiр для виводу диму в сiни. Основу печi найчастiше робили з глиносоломи, у полiському та карпатському житлi були поширенi опiчки з дерева, на Пiвднi та Закарпаттi тАФ з природного каменю, пiзнiше тАФ з цегли.

Традицiйна украiнська хата мала, як правило, не менше трьох вiкон: у чiльнiй стiнi тАФ двоi навпроти печi та третi навпроти столу. Робили й маленьке вiконце у причiлковiй стiнi. В курних хатах Полiсся та Карпат майже до початку XX ст. зберiгалися так званi волоковi вiкна, що являли собою вузькi наскрiзнi отвори в стiнi, якi закривалися дерев'яними засувками тАФ волоками.

3.2. ЕкстертАЩiр хати

Стiни хати зводилися з рiзних будiвельних матерiалiв залежно вiд мiсцевих ресурсiв та економiчних можливостей забудовникiв.

Давнi традицii на Украiнi мали два типи конструкцii стiн: зрубний i каркасний. Через хижацьке знищення лiсу, високi цiни на лiсоматерiали спiввiдношення зрубних i каркасних жител у кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. змiнюiться на користь останнiх, а зрубне житло стаi привiлеiм заможних господарств, перетворюючись на своiрiдний символ добробуту. У пiвнiчнiй полосi Лiсостепу каркас заповнювали деревом та частково глиносоломою, а у пiвденнiй тАФ плетiнням (мiнiмально вживали дерево, максимально тАФ лозу, очерет, солому з глиносоломою). На Правобережжi вiдстань мiж стовпами каркасу заповнювали дерев'яними горбилями, якi горизонтально закладали в пази цих стовпiв. У лiвобережному варiантi переважав вертикальний спосiб заповнення каркасу. Промiжки мiж стовпами каркасу закладали бiльш тонким деревом тАФ торчами, якi заводилися зверху у поздовжню обводку, а знизу або закопувалися в землю, або вставлялися у нижню балку тАФ пiдвалини. Торчовi стiни з обох бокiв обмазували глиною та бiлили. Для кращого прилягання обмазки ii накладали на забитi у стiни дерев'янi кiлки. У XX ст. замiсть тиблiв почали набивати металевими цвяхами дерев'янi планки або дранку.Стiни з плетеним заповненням каркасу мали поширення у зонi Лiсостепу та Степу. Вони мали досить легкий каркас iз густо поставлених стовпчикiв, якi скрiплювалися кiлькома рядами горизонтальних жердок. Каркас вертикально заплiтали хмизом, лозою, очеретом, а далi з обох бокiв обмазували товстим шаром глиносоломи. Турлучнi хати мали рiзнi назви: мазка, мазанка, хворостянка, кильована, на пiдпльотi та iн. Поряд iз каркасною у лiсостеповiй i особливо у степовiй частинi Украiни побутувала безкаркасна технiка зведення стiн iз глиносолом'яних валькiв та блокiв-цеглин, а в рядi районiв тАФ iз природного каменю тАФ ракушняку, солонцю тощо.

Декоративно-художнi оздоблення хати було досить рiзноманiтним у рiзних районах Украiни. Так, якщо засоби зовнiшнього оздоблення зрубних полiських жител обмежувалися частковою побiлкою або обмазкою глиною, до того ж лише житловоi частини хати, то у крайнiх пiвнiчно-захiдних районах зруб залишався небiленим або пiдбiлювалася тiльки частина стiн навколо вiкон. Декор зрубного карпатського житла вiдзначався багатством профiльованого рiзьблення. Значним розмаiттям прийомiв оздоблення характеризувалось каркасне та безкаркасне житло лiсостепових та степових районiв. Тут, окрiм традицiйноi обмазки глиною та побiлки, широкого вжитку набули пiдводка кольоровими глинами та декоративний полiхромний розпис. У прикарпатських зонах Подiлля, Буковини, гiрських районах Прикарпаття та Закарпаття застосовували прийоми художнього викладання тАФ шалiвку.

У традицiйному украiнському житлi долiвка завжди була глиняною. Дощана пiдлога навiть у домiвках заможних селян наприкiнцi XIX тАФ на початку XX ст. траплялася дуже рiдко, та й лише в районах, багатих на лiс.
Стеля пiдтримувалася поздовжнiми або поперечними балками тАФ сволоками. На них укладали рiзного роду настил (iз горбилiв, дощок, пруття, переплетеного глиносолом'яними перевеслами, тощо). Лише у полiському житлi збереглися поодинокi випадки влаштування таких ар хаiчних форм стелi, як трикутна, трапецiiподiбна та напiвкругла (горбата) стеля. Стелю, як правило, завжди бiлили, залишаючи небiленими iнодi лише сволоки. Повнiстю небiлена стеля побутувала лише у захiдних районах Полiсся та у карпатських горян.

Найбiльш поширеною конструкцiiю даху на Украiнi була чотирисхила на кроквах, якi крiпилися на вiнцi зрубу або на поздовжнiх балках, покладених по верху стiн. На Полiссi ще побутував двосхилий дерев'яний дах кiлькох варiантiв: накотом, на стiльцях, на сохах тощо. У правобережних лiсостепових районах дах покривали переважно соломою, зв'язаною снопиками, а в лiвобережних тАФ розстеленою соломою. На Правобережжi та в Карпатах по ребрах та вздовж усього даху викладали сходинки. Такий дах завершувався високим гребенем, прокладеним по всiй його довжинi. Через велику кiлькiсть атмос ферних опадiв дахи тут були значно вищi, нiж в iнших районах. У зонах, багатих на лiс, покрiвельним матерiалом слугувало дерево.

4. Житло в духовному свiтi народу

4.1. Житлова обрядовiсть

Будiвництво житла здавна було одною з найважливiших подiй. З переселенням до новоi хати люди пов'язували своi надii на щасливiше й заможнiше життя. Боротьба з природною стихiiю, бажання найрiзноманiтнiшими засобами задобрити ii, прагнення забезпечити надiйнiсть та мiцнiсть новоi оселi тАФ усе це знайшло вiдбиття у своiрiдних вiруваннях, звичаях та обрядах. Це вибiр мiсця i часу для будiвництва житла, його закладини, закiнчення будiвництва, перехiд у новий дiм та багато iншого.

Колись суворо канонiзований та регламентований комплекс обрядовостi, пов'язаноi з житлом, сьогоднi iснуi лише у виглядi розрiзнених елементiв i побутуi серед невеликоi частини сiльського населення. А такий украй необхiдний захiд, як вибiр мiсця для житла, нинi майже зовсiм не здiйснюiться, оскiльки це мiсце в обов'язковому порядку визначаiться районним архiтектором при виборi забудовником того чи iншого типового проекту i неодмiнно узгоджуiться з генеральним планом розвитку села.

Вибiр мiсця для новоi хати по всiй Украiнi (крiм Пiвдня) був одним iз найважливiших обрядiв, пов'язаних iз народним житлом. При вирiшеннi цього питання брали до уваги багато чинникiв: вiддаленiсть житла вiд вулицi, рельiф садиби, розташування хати щодо сторiн свiту тощо. Для нового житла намагались знайти таке мiсце, яке мало задовольняти цiлий ряд вимог, зокрема: 1) щоб город за хатою та господарськими спорудами виходив до рiчки, ставка, на долину; 2) щоб це мiсце було по можливостi на цiлинi, де земля "спокiйна"; 3) на горбку, де немаi вологи; 4) там, де ранком не буваi роси; 5) де не ростуть дерева; 6) де колись водилася худоба, була в сiм'i злагода i не вмирали дiти; 7) де можна вдало розмiстити господарськi споруди; 8) де i зручний пiд'iзд; 9) вхiд до хати повинен бути iз пiвденного боку або зi сходу.

Слiд зауважити, що заборон при цьому було значно бiльше. Так, не можна було будувати нову хату: 1) за розмiрами меншою вiд староi (щоб не зменшилась сiм'я); 2) на, мiсцi староi, хоча б трохи не посуваючись убiк; 3) на садибi родини, де були п'яницi, злодii тощо; 4) там, де люди вимерли вiд пошестi; 5) де часто хворiли; 6) де були сварки та розлучення; 7) де колись вбили когось чи ще якось осквернили мiсце; 8) де були поховання, особливо вiшальникiв; 9) де ранiше була церква чи якесь iнше святе мiсце; 10) де колись молотили (бо будуть чорти молотити); 11) на пустирах, вигонах, мочарах, на роздорiжжi, перехрестi дорiг та на межi; 12) там, де хата роздiляла дiлянку землi навпiл; 13) на стежках, дорогах та корчах; 14) на камiннi та болотах; 15) там, де росло дерево, а особливо бузина, терен, груша i вкрай небезпечна калина; 16) де був льох чи якiсь ями; 17) де був хлiв чи стайня; 18) де був смiтник, гноярка, мiсце, куди виливали помиi; 19) де скупчувалась дощова вода; 20) де була хата, яка згорiла вiд удару блискавки.

Крiм того, щоб визначити мiсце для нового будинку, ходили до ворожок та розпитували старих людей. У деяких випадках на цьому мiсцi сiяли жито: якщо воно росло гарно, то вважалося, що й мiсце гарне. Перевiрка правильностi обраного мiсця полягала у подальшому уточненнi розмiщення хати на однiй iз найбiльш придатних дiлянок. Для цього здiйснювався такий обряд: пiд кожним рогом майбутнього житла забивали дерев'янi кiлки або ж клали камiнцi, бiля яких пiсля заходу сонця таiмно вiд чужих очей насипали певну кiлькiсть зерен жита або пшеницi тАФ 27, 30, 33, 36, 39 тощо. Водночас посерединi майбутнього житла на столику або стiльцi, застеленому рушником, клали хрест (який потiм, при зведеннi хати, переносили на покутнiй стовп), хлiб, сiль i залишали яку-небудь посудину з водою. Подекуди для бiльшоi вiрогiдностi воду ставили бiля кожного кiлка чи камiнця. Наступного ранку до схiд сонця перевiряли, в якому станi були хлiб, зерна, сiль та вода. Якщо все лишалося незачепленим, а кiлькiсть води навiть побiльшала, то це було доброю ознакою. Такий обряд iнколи повторювали двi-три ночi пiдряд.

Широко побутував також обряд iз використанням металевого або глиняного посуду (сковорода, горщик тощо). Пiд такий посуд увечерi клали жмут вовни, а вранцi перевiряли, чи не зволожилась вона. Якщо так, то й житло буде вологим i будувати його в цьому мiсцi небажано. Усi зазначенi магiчнi обряди в далекому минулому виконували тiльки чоловiки, хоча наприкiнцi XIX ст. цiii традицii вже не дотримувались.

4.2. Обряд тАЬЗакладинитАЭ

Вибiр часу для закладин житла вважався однiiю з важливих умов успiшного будiвництва. Закладати нову хату було прийнято навеснi та влiтку. На Подiллi будiвництво починали у п'ятницю, найкраще у повнолуння, тАЬщоб у хатi було повнотАЭ. Загалом по Украiнi найбiльш сприятливими днями вважались вiвторок, четвер, п'ятниця та субота. Небажано було починати будiвництво у високосний рiк, понедiлок, середу та на свята. Перш нiж закладати житло, довiдувалися, чи не припадаi це на день, присвячений комусь iз святих мученикiв, тАЬбо не доведеш справу до кiнцятАЭ. Пiсля ж закладин уже можна було працювати всi днi, крiм недiлi, свят та постiв (Петрiвка, Спасiвка).

Обряд тАЬЗакладинитАЭ, як правило, починався рано-вранцi. У центрi майбутнього житла, перед мiсцем, де мала бути пiч, або у схiдному кутку пiвденного боку ставили стiлець, застелений рушником, на якому лежали хрест, букет квiтiв, хлiб, сiль, чашка води або вина. Старший майстер брав рушник iз хлiбом, цiлував його, промовляючи: "Господи, допоможи", i починав роботу. Рушник, а iнколи й добрий шмат тканини i грошi майстер забирав собi. Якщо у майстра були помiчники, то найчастiше вiн розраховувався з ними сам.

Закладини починалися з того, що майстер робив хрест, який з ходом будiвництва поступово пiднiмався до вершини даху (по закiнченнi його назавжди прибивали на горищi).

Щоб будинок стояв довго, перший камiнь чи якийсь iнший жертовний атрибут закладали тодi, коли пролiтав крук. Майстра на закладини гарно частували, щоб той не зарубав на кого-небудь, коли закладатиме першу пiдвалину; намагалися не попадати йому на очi, бо як побачить кого, то той може померти скоро чи сильно занедужати.

Крiм того, на закладини, як i при зведеннi новоi хати, навхрест дерева не клали, бо невдовзi буде в домi мрець. Дрiбнi грошi, зерно, хлiб, вино, трави, квiти, зiлля, часник, овечу вовну, лампадки, iконки, ладан, освячену воду, проскурки та iншi жертовнi атрибути (як i перший камiнь, перший кiлок, глинянi вальки та iншi будiвельнi матерiали) обов'язково закладали господарi майбутнього житла. У пiвденнозахiдних районах цей обряд iнколи здiйснювали куми. Жертовнi атрибути закладались пiд усi чотири кутки житла, а подекуди тАФ лише пiд один так званий красний куток, який, як правило, був розташований на сходi. Пiсля того як майстер з помiчниками уже встиг добре попрацювати, а господар приготував усе необхiдне для трапези, родичiв та сусiдiв запрошували на "Закладини", тобто обiд на мiсцi майбутнього житла. Таким чином сплачувалася своiрiдна данина займанiй природi. За звичаiм, господар наливав чарку горiлки чи вина i спочатку випивав сам, дякуючи всiм, що прийшли, а потiм пiдносив кожному по черзi, починаючи з того кiнця, звiдки сонце сходить. Пообiдавши, гостi розходились, а майстер продовжував роботу. РЖнодi гостi допомагали йому i працювали до вечора.

4.3. Обряд завершення будiвництва тАУ "квiтка".

По закiнченнi основних будiвельних робiт на гребенi даху ставили хрест, колоски збiжжя та букет квiтiв тАФ це й була тАЬквiткатАЭ. Досить часто вiдзначали й завершення якихось етапiв будiвництва. Так, пiсля зведення стiн i стелi майстер прибивав до сволока хрест i квiти. Господар у свою чергу прив'язував до сволока кожух (щоб у домi було тепло), скатертину (для чистоти й порядку), хустку з хлiбом та сiллю (щоб у домi завжди був хлiб-сiль). Хустка, хлiб i сiль призначались у подарунок майстровi. Обряд "квiтки" зберiгся й донинi, оскiльки його активно пiдтримують майстри, що зводять житло. Вивершення хати "квiткою" слугуi своiрiдним сигналом до того, що господаревi слiд розраховуватися з майстром, а господинi тАФ накривати стiл. Це яскравий приклад утрати обрядом своii колишньоi змiстовностi, його суто матерiального приземлення. Слiд зазначити такий прояв магiчноi дii, котра мала вберегти мешканцiв новоi хати вiд усякого лиха, як iдея незавершеностi. Закiнчуючи будiвництво, майстри обов'язково залишали непокритою частину даху над сiньми, вважаючи, що через цей отвiр мусить вилетiти усе зло. Через декiлька днiв отвiр все ж закривали. Крiм того, пiсля спорудження хати протягом року не можна було бiлити всю будiвлю, а залишити хоча б невелику "латку" де-небудь, щоб не бачили стороннi люди.

4.4. Новосiлля.

Сьогоднi зовсiм небагато збереглось вiд такого колись розмаiтого обряду, як новосiлля. Так, лише подекуди сучасне новосiлля починаiться з того, що господарi за день до цiii подii (вiрнiше тАФ на нiч) залишають у новiй хатi кота або пiвня. Наступного дня, коли вже все готове до переходу в новий дiм, старшi члени сiм'i беруть у руки iкону, вишитий рушник з хлiбом i сiллю, миску з житом, пшеницею, дрiбними грiшми та пляшкою горiлки i входять до новоi хати. Лiтнiй чоловiк (батько молодих господарiв, а за його вiдсутностi кум чи iнший близький родич) iконою або ж тiльки хлiбом iз сiллю благословляi на всi боки нове помешкання, пiсля чого залишаi iкону на покутi. Вийшовши на вулицю iз хлiбом i сiллю на вишитому рушнику, вiн благословляi дiтей на щасливе життя в новiй хатi. Молодi господарi беруться за кiнцi рушника, i вiн заводить iх у нове житло. За ними заходять родичi та сусiди; лiтня жiнка посипаi всiх зерном i дрiбними грiшми, бажаючи щастя в новому домi. Пiсля цього всi дарують подарунки та сiдають за столи, а молодi господарi частують гостей. Новосiлля закiнчуiться спiвами й танцями.

Слiд зауважити, що в минулому на новосiлля обов'язково спочатку спiвали обрядових пiсень i тiльки потiм тАФ звичайних. Неодмiнно виконували обряди освячення житла, обкурення його ладаном, смирною, вугiллям та кусочками шкiри. Перед заселенням ворожили, кладучи на нiч до ранку хлiб, сiль i жито. Вважали за краще переселятися на молодик i не в перiоди посту. Всi учасники дiйства чiтко знали, хто що мав приносити на новосiлля. Так, батьки новоселiв несли подушки, родичi та сусiди тАФ клуночки з житом, хлiб, сiль, посуд, ножi, ложки (старий посуд у новiй хатi категорично заборонявся). На новосiлля господар обов'язково рiзав барана або свиню. В далекому минулому першим у хату навiть вводили коня, тАФ мабуть, для того щоб засвiдчити, що хата добротна, мiцна та велика за розмiрами.

4.5. Символiка житла.

Селянська хата була не тiльки рiччю, але й досить змiстовним знаком, що виконував естетичну та магiчну функцii. Так, просте споглядання садиби, житла та господарських споруд давало змогу визначити заможнiсть та уподобання господаря; зручнiсть мiсця для будинку та пiдходiв до нього свiдчили про шанування господарем певних народних знань; чисто пiдведенi призьба, стiни, вiкна засвiдчували те ж саме i про господиню; наявнiсть намальованих знакiв, червоних квiтiв чи пташок на хвiртцi, воротах або над вiкнами промовляла про те, що у данiй оселi i на виданнi дiвка чи парубок. Для того щоб зацiкавленi мали привiд зупинитися i довiдатися про все детальнiше, бiля ворiт вiд вулицi була закопана лава для вiдпочинку, а неподалiк, на межi садиби з вулицею, знаходилася криниця, де можна було напитись води та напоiти коней чи волiв, перепочити, почути якiсь новини.

Розглядаючи хату, можна було побачити вiконнi та двернi пройми, пофарбованi в iнтенсивно червоний колiр, що символiзував очищення вогнем "усього входящого". Функцiю оберегу виконували також наведенi крейдою хрестики навколо вiкон та дверей. Оберегами слугували й рушники, якими оздоблювали вiкна та дверi. РЗхня вишивка обов'язково вiдрiзнялась вiд тiii, якою вишивали рушники для картин та iкон. Неодмiнними хатнiми амулетами були часник та пiдкова. Останню прибивали до порога чи бiля нього. Часник та рiзнi трави розвiшували навколо дверей та вiкон.

Широко побутували настiннi розписи, якi найчастiше несли в собi вiддаленi мотиви календарних, релiгiйних та сiмейних свят. Умовнiсть форми й колориту цих розписiв, далеких вiд натуральних рослин, свiдчить про те, що вони мислились i як сакральний акт. Проте вже на кiнець XIX ст. декоративнi мотиви розпису традицiйного житла чимдалi втрачали свiй символiчний змiст.

Настiннi розписи традицiйно розмiщували переважно трьома горизонтальними смугами: середня визначалася висотою вiкон, а двi iншi тАФ вiдстанню вiд вiкон до даху та призьби. Триподiльна система тАФ явище не випадкове, адже й житло також дiлиться по вертикалi на три частини: призьба, стiни, дах. У житловiй кiмнатi найчастiше було три вiкна, на фасаднiй стiнi тАФ три отвори (дверi та два вiкна), бiльшiсть традицiйних хат мала триподiльне планування. З появою вiконного скла великих розмiрiв швидко набули широкого побутування вiкна на три шибки. Потаiмний смисл триподiльноi системи ще чекаi на своi розшифрування.

Заключення

Ми коротко зупинилися на основних регiональних осередках украiнського житла. Проте й серед них i чимало рiзновидiв, якi подекуди властивi навiть окремим сусiднiм селам. У цiлому ж помешкання на Украiнi увiбрало кiлька стилiв, якi нерiдко позначенi неперевершеними естетичними, мистецькими та конструктивними вивершеннями i по праву посiдають чiльне мiсце в свiтовому житлобудiвництвi. На увесь свiт уславилася традицiйна украiнська хата своiю ошатнiстю, кольоровим оздобленням, мистецькими обладунками. Став уже крилатим Шевченкiв вислiв: неначе писанка село!

Лiтература

1. Байбурин А. К. Жилище в обрядах и представленнях восточных славян. - Л., 1983.

2. Гошко Ю. Г. Населення Украiнських Карпат XVтАФ XVIII ст. - К., 1976.

3. Космiна Т. В. Сiльське житло Подiлля. Кiнець XIXтАФ XX ст.: РЖст.-етногр. дослiдження. - К., 1980.

4. Пономарьов А. Украiнська минувщина. тАУ К, 1993

5. Самойлович В. П. Украiнське народне житло. - К., 1972.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada