Поселення, життя, забудова

Мiнiстерство аграрноi полiтики Украiни

СловтАЩянський державний аграрний технiкум

Реферат

з предмету:

РЖсторiя Украiни

Тема

ПОСЕЛЕННЯ, ЖИТЛО, ЗАБУДОВА

Пiдготував

студент

гр. 4Б1101

Шрам Сергiй

СловтАЩянськ

2003 р.

План

1. Типи поселень.

2. Типи народного житла.

3. Двiр.

4. Забудова двору.

5. Двiр i вулиця.

6. Хата.

7. РЖнтертАЩiр хати.

8. Стiни хати.

9. Господарськi будiвлi двору.

10. Господарськi споруди села.

1. ТИПИ ПОСЕЛЕНЬ.

Поселення землеробськоi людностi Украiни, якi складалися з будiвель, пристосованих для життя, рiзноманiтних пiдсобних занять, утримання свiйських тварин та зберiгання продуктiв, сягають глибини вiкiв. Переважна бiльшiсть найдавнiших поселень розташовувалася по високих берегах заплавних рiчок на захищених вiд вiтру мiсцях, найзручнiших для проживання та ведення господарства. Рiзноманiття форм таких поселень зумовлювалося специфiкою освоiння степових, лiсостепових та лiсових територiй, а також тим, що вибiр дiлянки для садиби був майже довiльним.

Залежно вiд переважання тих чи iнших традицiйних планувальних типiв сiльських поселень наприкiнцi XIX тАФ на початку XX ст. на Украiнi видiлялося чотири зони тАФ пiвнiчна, центральна, пiвденна та карпатська гiрська. Пiвнiчна зона в основному охоплювала масиви Украiнського Полiсся. Тут переважав вуличний тип поселень, якi виникли на мiсцi давнiх схiднослов'янських дворищ. Водночас у схiднiй (Чернiгово-Сiверськiй) частинi Полiсся поряд з вуличними iснували безсистемнi та безсистемнотАУвуличнi поселення. На територii центральноi лiсостеповоi зони, де селяни майже до XVIII ст. могли вiльно займати пiд забудову землi, значного поширення також набули безсистемнi поселення, i тiльки пiзнiше з'явилися вуличнi. З послабленням народноi колонiзацii уXIX ст. виникають рядовi, радiальнi, шнуровi, а також квартальнi поселення, створенi на основi проектiв.

У пiвденнiй степовiй зонi, що охоплюi землi колишньоi Запорiзькоi Сiчi та частково Слобожанщини, бiльшiсть поселень виникла в результатi державноi та помiщицькоi колонiзацii другоi половини XVII тАФ першоi половини XIX ст. Тут забудова велася переважно за вказiвкою властей i мала, як правило, квартальну та гнiздову форму. РЖснували й окремi поселення вуличного типу, наприклад, вiйськовi, вiдомi i в iнших зонах Украiни.

В усiх зонах побутували радiальнi поселення, що виникли на основi давнiх торгово-ремiсничих центрiв. Крiм того, у долинах невеликих рiчок i в балках формувались рядовi поселення, котрi являли собою однобiчно забудованi вулицi.

У гiрських районах Карпат поселення були переважно безсистемними i розмiщувалися на зручних земельних дiлянках на значнiй вiдстанi одне вiд одного.

Малодвiрнi поселення, виселки та хутори XIX тАФ початку XX ст. були рiзними за походженням. У пiвнiчнiй частинi Полiсся та Волинi вони змiнили старi назви дворiв та дворищ, на хутори лише у XVIII ст., тодi як на центральному Правобережжi вони називалися кут, кутор, хутор ще з XIтАФXVI ст. Малодвiрнi поселення Лiвобережжя та Слобожанщини XVIII ст. виникали на мiсцi як окремих сiльських займищ, (хуторiв, пасiк), так i виробничих осередкiв землевласникiв або заможноi козацькоi верхiвки. Основою малодвiрних поселень пiвденноукраiнською Степу подекуди були тимчасовi поселення запорiзького козацтва тАФ зимiвники.

2. ТИПИ НАРОДНОГО ЖИТЛА.

В основi типологii традицiйного сiльського житлового комплексу також лежить подiл територii Украiни на зони, проте вiн бiльш розгалужений i детальнiший. Отож, видiляються п'ять зональних типiв, якi в свою чергу дiляться на пiдтипи. Пiвнiчноукраiнський (полiський) тип мав захiдний (Волинське Полiсся), центральний (Киiвське-Житомирське Полiсся) та схiдний (Чернiгово-Сiверське Полiсся) пiдтипи. Центральноукраiнський правобережний лiсостеповий тин включав львiвський (галицький), захiдноподiльський, схiдноподiльський та пiвденнокиiвський пiдтипи. Центральноукраiнський лiвобережний лiсостеповий тип складався з нiвнiчнополтавського, пiвденнополтавського та слобожанського пiдтипiв. Захiдно-украiнський (карпатський) тип подiлявся на шiсть пiдтипiв: гуцульський, бойкiвський, лемкiвський, покутський, буковинський та долинно-закарпатський. РЖ нарештi, пiвденноукраiнський степовий тип був представлений днiстровсько-дунайським, нижньоднiпровським та приазовським пiдтипами. Загальне уявлення про зональнi вiдмiнностi народною житла можна скласти з наведених iлюстрацiй.

3. ДВРЖР.

У сприятливих природно-географiчних умовах Украiни на всiй ii територii сформувався так званий вiдкритий тип Д. Це означаi, що земельна дiлянка, прилегла до хати (хижi) та господарських споруд, завжди лишалася просто неба тАФ на вiдмiну вiд побутуючого в iнших схiднослов'янських народiв закритого типу, коли пiд спiльним дахом iз житлом знаходилася певна площа Д.

За типом взаiмозв'язку житлового будинку з господарськими спорудами украiнський вiдкритий Д у XIX тАФ на початку XX ст. характеризувався переважно незалежним розмiщенням житла. У деяких районах (Полiсся, Карпати, частково Лiсостеп та Степ) побутували рiзнi варiанти поiднання житла з господарськими спорудами тАФ вiд часткового до суцiльного.

4. ЗАБУДОВА ДВОРУ.

За формою взаiморозташування житла i господарських споруд украiнський двiр мав шiсть типiв забудови. При вiльнiй забудовi господарськi будiвлi й хата розташовувалися без певноi системи, пiдпорядковуючись особливостям рельiфу садиби та господарським вимогам ii хазяiна. Однорядна забудова передбачала розмiщення господарських споруд на однiй лiнii з хатою. При цьому елементи забудови могли бути зовсiм не зв'язаними мiж собою, зв'язаними частково або об'iднаними спiльним дахом (довга хата, погон, лiнiйна, шнурова забудова). При дворяднiй забудовi господарськi будiвлi та хата утворювали два паралельних ряди i також могли бути зовсiм не зв'язанi, зв'язанi частково або суцiльно (дворяд). При Г-подiбнiй та П-подiбнiй забудовi ii елементи в планi утворювали вiдповiдну лiтеру, а при периметральнiй розташовувалися по периметру садиби. Цi типи також мали три форми взаiмозв'язку тАФ вiдсутнiй, частковий та суцiльний.

Двори iз суцiльним замкненим взаiмозв'язком усiх будiвель та периметральним iх розташуванням на садибi в рiзних районах Украiни мали рiзнi назви: окружний двiр, круглий двiр, пiдварок тАФ на Полiссi; заiзд, замкнений тАФ на Подiллi; хата у брамах, гражда тАФ на Гуцульщинi; хутiр, зимiвник, козацький двiр тАФ наПiвднi.

5. ДВРЖР РЖ ВУЛИЦЯ.

Щодо розмiщення хати вiдносно вулицi украiнський двiр був представлений трьома варiантами: вiддаленим, наближеним та безпосереднiм.

В умовах народноi колонiзацii земель виникали садиби переважно з вiддаленим розташуванням хати вiдносно проiзних шляхiв, постановкою ii в глибинi двору. Такий тип на Подiллi називався двiр з проiздом, на Полтавщинi тАФ глибокий двiр. При наближеному розташуваннi хати перед нею був невеликий земельний простiр, на якому, як правило, висаджували дерева, кущi, квiти. Цей тип набув значною поширення на початку XX ст. майже по всiй Украiнi, особливо в умовах новоi садибноi забудови вуличних поселень Лiсостепу та Степу. Безпосереднiй вихiд хати на вулицю, ii розташування саме на межi садиби, яка прилягаi до вулицi, i типом, який зустрiчався дуже рiдко тАФ переважно в забудовi садиб, котрi межували з ринковими майданами або жвавими торговельними шляхами. Пiд впливом бiлоруських та росiйських традицiй цей тин наприкiнцi XIX тАФ на початку XX ст. мав деяке поширення в порубiжних районах Полiсся та Слобожанщини.

6. ХАТА.

тАФ загальнопоширена на територii Украiни назва житловоi споруди. Поряд iз цим термiном у захiдних районах побутували назви хижа, халупа, на Лiвобережжi тАФ хатина. У пiвденних степових районах частково заглиблене в землю житло називалося бурдей, землянка, а пiдвищене тАФ верхова хата, горiшня хата, горiшник. Бiдняцька хата гуцулiв та бойкiв Карпат також мала назву бурдей (бурдiй).

Украiнська хата пройшла багатовiковий шлях розвитку вiд одноподiльних до дво-, три- та багатоподiльних споруд, яким були притаманнi яскрава зональна виразнiсть, локальна специфiка, рiзноманiтнiсть планування тощо. Поруч iз повсюдним поширенням двоподiльного житла, яке складалося з хати та неопалюваних сiней, у пiвнiчно-схiдних районах на початку XX ст. з'явилися споруди, в яких обидва примiщення мали печi, а на Закарпаттi двоподiльне житло об'iднувало в собi два незалежних примiщення, кожне з яких мало зовнiшнiй вхiд (хата й клiть), причому лише перше опалювалося пiччю. Ускладнення двоподiльного житла на Полiссi та Слобожанщинi вiдбувалось за рахунок або видiлення в сiнях ще однiii житловоi кiмнати з пiччю (теплушки, теплухи, кухнi), або повного перетворення сiней на тепле примiщення. У другому випадку вхiд влаштовували безпосередньо з вулицi у так званий прихаток, а заможнi господарi прибудовували перед вхiдними дверима ще й сiнцi, ганок.

Найбiльш поширеною на Украiнi в кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. була триподiльна хата багатьох варiантiв. На Полiссi, Пiвнiчному Правобережжi, на Полтавщинi, Слобожанщинi та в долинних районах Прикарпаття й Закарпаття цей класичний тип украiнського житла мав розташованi по центру споруди сiни (сiнь, сiнцi, хороми, боiще, баще, приклад) та розташованi по обидва боки вiд них житлову кiмнату та пiдсобне примiщення для зберiгання продуктiв харчування, дрiбного реманенту та сезонного одягу (комору, клiть). Своiрiднiсть карпатського варiанту полягала в тому, що вхiд до комори влаштовувався не з сiней, як в iнших районах, а знадвору. Це давало змогу прибудовувати комору не лише до сiней, а й до тильноi стiни житловоi кiмнати. Таким чином, остання ставала в центрi всiii будiвлi. В економiчно бiльш розвинених пiвденних районах переважав варiант, коли два житлових примiщення симетрично розташовувались вiдносно сiней. Вiн мав назви: хата на двi половини, двi хати через сiни.

Традицiйним типам хат рiзних регiонiв Украiни надавали своiрiдностi такi елементи, як ТСанок (крильце, калiдор, рундук), значнi виноси даху (пiддашшя, пiддашок, пiдсобiйка, пiдострiшина, дармовис, пiднакат) та галерея (рукiйма, лавочки).

Подальше ускладнення плану хати йшло через виокремлення в сiнях комори (комiрки, комiрчини, клiтi, пiдклiтi, хижки, чулана, кладовки), а в житловому примiщеннi тАФ кухнi (боковки, ванькiри, алькiру, хатчини). На Полiссi, крiм комори, в сiнях видiляли примiщення, яке використовували замiсть льоху (стебку, стьобку), оскiльки високi грунтовi води заважали копанню глибоких льохiв. Аби при мiлкому заглибленнi в грунт корнеплоди не промерзали, стебки обiгрiвали жаровнями з розпеченим вугiллям.

Традицiйний план хати ускладнювався й за рахунок прибудови господарських примiщень, якi розмiщувались пiд подовженим спуском даху. Такi будiвлi набули поширення на Волинському Полiссi (хата з прибiчками, пуклiтом, поклiттю), Подiллi (з прибоками, притулами, причепами), на Слобожанщинi (з захатником, припусницею, прихалабаком, сутком).

Наприкiнцi XIX тАФ на початку XX ст. пiд впливом мiських споруд в украiнських селах з'являiться новий тип триподiльного житла, який складаiться з двох сумiжних хат, розташованих у ряд по один бiк сiней (однобiчна хата). Деякi житла Полiсся, Карпат i Пiвдня являли собою значно видовжену будiвлю (довга хата), в якiй в одному рядi з житловим примiщенням пiд окремим чи спiльним дахом об'iднувалися господарськi прибудови.

Найбiльш заможнi селяни Лiсостепу та iнших районiв будували багатоподiльнi житла з трьох-чотирьох кiмнат (кругла хата, домок). Такi споруди виникали в результатi членування кожноi з камер триподiльного житла: в сiнях видiлялась комора, а кожне з житлових примiщень передiлялось на два тАФ чисту хату (велику хату, залу) та кухню або кухню-спальню (хатину, банкiр, алькiр).

Украiнська хата на всiй територii свого поширення являла собою наземну одноповерхову споруду, за винятком гiрських районiв Карпат, приднiстровськоi зони Буковини та Подiлля, де пiд житлом, розташованим на крутих схилах, влаштовували цокольний поверх (погреб, пивницю), який використовували для господарських потреб. Винятком було житло вкрай зубожiлого сiльського населення деяких районiв тАФ напiвземлянки та землянки.

7. РЖНТЕР'РДР ХАТИ.

Внутрiшнi планування украiнського житла, традицii якого сягають давньоруського перiоду, характеризувалося у XIX ст. повсюдною типологiчною iднiстю. Отже, вариста украiнська пiч завжди займала внутрiшнiй кут хати з одного боку вiд вхiдних дверей i була обернена своiм отвором (челюстями) до фасадноi стiни (чiльноi, входовоi, передньоi), в якiй були вiкна. По дiагоналi вiд печi влаштовували парадний кут (покуть, червоний кут, святий вугол, божнiй кут), де розмiщували iкони, прикрашенi тканими або вишиваними рушниками (божниками), обтиканi цiлющим зiллям та квiтами; перед ними вiшали лампадку. На Лiвобережжi для iкон виготовляли спецiальнi полички (божнички), а у найбiльш заможних селян були цiлi домашнi iконостаси.

Пiд iконами уздовж бiчноi (причiлковоi) стiни ставили стiл. У карпатських горян i подекуди в подолян функцii столу викопувала скриня. Бiля столу попiд тильною (задньою, запiчною, напiльною, примiсткою) стiною розмiщували довгу дерев'яну лаву, а з зовнiшнього боку тАФ маленький переносний ослiнчик. Збоку вiд столу знаходилася скриня. Простiр мiж пiччю та причiлковою стiною заповнювався дерев'яним настилом на стовпчиках, пiднятим на рiвень лежанки печi (пiл, примiст). Удень вiн використовувався для хатнiх робiт, а вночi слугував спальним мiсцем. На Волинському Полiссi лiтнi спальне мiсце (податi) iнодi влаштовували в сiнях. Уздовж чiльноi та причiлковоi стiн наглухо встановлювали лави, якi на свята прикрашали саморобними ряднами (веретами, коцами), а в заможних сiм'ях тАФ килимами. В кутку, протилежному печi, бiля дверей i над ними розмiщували дерев'янi полички або невеличку шафу (мисник, мисничок, судень) для посуду, а вздовж чiльноi стiни над вiкнами проти печi тАФ полицю для хатнього начиння та хлiба (хлiбну полицю).

В одноподiльних бiдняцьких хатах Полiсся та Карпат майже до початку XX ст. побутувала архаiчна форма курноi печi (курянка, пiч по-чорному), дим вiд якоi йшов просто в хату. Для його виводу у стелi робили спецiальний отвiр (димник) iз засувкою. Полiщуки майже до 20-х рокiв XX ст. продовжували користуватися такими архаiчними освiтлювальними пристроями, як посвiт, лучник, свiтак, свiточ, свiтильник, светло, лучина, якi встановлювали бiля вiкна проти печi. Зi стелi, в якiй залишали отвiр, над посвiтом спускали трубу (комин, посвiтнiй комин, свiтильний комин), зроблену iз хмизу або полотняною мiшка, обмазаних глиною. Своiрiдностi полiському та карпатському iнтер'iру надавала цiла система жердок (на бiльшостi територii Украiни iх було лише одна тАФ двi). Це поздовжнi й поперечнi жердки-полицi (гряди, вальки), жердка-перекладина (пересувка, носуля) для плетiння постолiв, личакiв, рогож, жердка для пiдвiшування кросен ткацького верстата (грядка), жердка-сушилка бiля печi (балiчка, бiло) та повсюдно поширенi жердки-вiшалки над спальним мiсцем.

Украiнська вариста пiч за формою димозабiрного пристрою (комина, шиi, цiвки), який розташовувався над припiчком, представлена трьома типами, лiвобережним, правобережним та лемкiвським. Стiнки комина печi лiвобережного типу були поставленi на припiчок урiвень з ним, так що припiчок мав вигляд заглибленоi площадки. Правобережна пiч мала комин у формi зрiзаноi пiрамiди тАФ у виглядi вiльно нависаючого над припiчком або спертого на стовпчики коша. Лемкiвська пiч, крiм своiрiдноi орiiнтацii отвору на причiлкову стiну, мала комин у формi Г-подiбноi труби, коротка частина якоi нависала над припiчком, а подовжена з'iднувалась iз стiною сiней, де був отвiр для виводу диму в сiни. Основу печi (опiчки) найчастiше робили з глиносоломи, у полiському та карпатському житлi були поширенi опiчки з дерева, на Пiвднi та Закарпаттi тАФ з природного каменю, пiзнiше тАФ з цегли.

Традицiйна украiнська хата мала, як правило, не менше трьох вiкон: у чiльнiй стiнi тАФ двоi навпроти печi (перепiчцi) та третi навпроти столу (застiльне, покутне). Робили й маленьке вiконце у причiлковiй стiнi (запiчне). В курних хатах Полiсся та Карпат майже до початку XX ст. зберiгалися так званi волоковi вiкна, що являли собою вузькi наскрiзнi отвори в стiш, якi закривалися дерев'яними засувками тАФ волоками.

8. СТРЖНИ ХАТИ.

зводилися з рiзних будiвельних матерiалiв залежно вiд мiсцевих ресурсiв та економiчних можливостей забудовникiв.

Давнi традицii на Украiнi мали два типи конструкцii стiн: зрубний i каркасний. Через хижацьке знищення лiсу, високi цiни на лiсоматерiали спiввiдношення зрубних i каркасних жител у кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. змiнюiться на користь останнiх, а зрубне житло стаi привiлеiм заможних господарств, перетворюючись на своiрiдний символ добробуту.

У пiвнiчнiй полосi Лiсостепу каркас заповнювали деревом та частково глиносоломою, а у пiвденнiй тАФ плетiнням (мiнiмально вживали дерево, максимально тАФ лозу, очерет, солому з глиносоломою). На Правобережжi вiдстань мiж стовпами каркасу (слупами, шулами) заповнювали дерев'яними горбилями (риглями, дилями, диликами), якi горизонтально закладали в пази (бурти, чари, канi) цих стовпiв. У лiвобережному варiантi переважав вертикальний спосiб заповнення каркасу (сторчiвка, торчiвка, всторч). Промiжки мiж стовпами каркасу закладали бiльш топким деревом тАФ торчами, якi заводилися зверху у поздовжню обводку, а знизу або закопувалися в землю, або вставлялися у нижню балку тАФ пiдвалини. Торчовi стiни з обох бокiв обмазували глиною та бiлили. Для кращого прилягання обмазки ii накладали на забитi у стiни дерев'янi кiлки (клинцi, тиблi). У XX ст. замiсть тиблiв почали набивати металевими цвяхами дерев'янi планки або дранку (решетiвку).

Стiни з плетеним заповненням каркасу (турлучнi) мали поширення у зонi Лiсостепу та Степу. Вони мали досить легкий каркас iз густо поставлених стовпчикiв, якi скрiплювалися кiлькома рядами горизонтальних жердок (веричок, глиць). Каркас вертикально заплiтали хмизом, лозою, очеретом, а далi з обох бокiв обмазували товстим шаром глиносоломи. Турлучнi хати мали рiзнi назви: мазка, мазанка, хворостянка, кильована, на пiдпльотi та iн.

Поряд iз каркасною у лiсостеповiй i особливо у степовiй частинi Украiни побутувала безкаркасна технiка зведення стiн iз глиносолом'яних валькiв та блокiв-цеглин (саману, колибу, лампачу, пацiв), а в рядi районiв тАФ iз природного каменю тАФ ракушняку, солонцю тощо.

9. ГОСПОДАРСЬКРЖ БУДРЖВЛРЖ ДВОРУ.

Найбiльш характерними господарськими будiвлями на Украiнi були: хлiв тАФ для великоi рогатоi худоби; стайня тАФ для коней; саж, куча, кармник тАФ для свиней; курник тАФ для домашньоi птицi; кадуб, вулик, довбня тАФ для бджiл. Зерно в снопах зберiгали в клунi, стодолi, половнику; хлiб та продукти домашнього вжитку, збiжжя тАФ у коморi; сiно й солому тАФ в оборозi, сiннику, одринi; кукурудзу в печатках тАФ у кошi, кошницi. Для зберiгання сiльськогосподарського реманенту слугували возовня, пiднакат, сарай, шопа, повiтка.

Бiльшiсть господарських будов зводили з найменш цiнних матерiалiв. Винятком були двi споруди тАФ комора та клуня, оскiльки в них зберiгали найкоштовнiшi запаси землеробськоi сiм'i.

10. ГОСПОДАРСЬКРЖ СПОРУДИ СЕЛА.

обслуговували цiлий ряд життiво необхiдних для селянства процесiв по переробцi та зберiганню продуктiв, а також забезпечували виготовлення та ремонт знарядь працi, засобiв пересування та iн.

Для переробки зерна на борошно традицiйними для Украiни були два типи мукомельних споруд. Це млини, якi використовували енергiю води, та вiтряки, що використовували енергiю вiтру. Млини тАФ бiльш давнiй тип таких споруд, згадки про нього маiмо ще у XIII ст. Щодо вiтрякiв, то найiнтенсивнiший розвиток iх будiвництва на Украiнi припадаi на XVIIIтАФXIX ст. Та й донедавна вони становили невiд'iмну частку сiльського краiвиду.

Раннi типи нерухомих вiтрякiв тАФ рублених восьмигранних вертикальних башт на могутнiх пiдвалинах тАФ зберiгалися на Полiссi майже до середини XX ст. РЖншого типу вiтряки тАФ у виглядi восьмигранноi з похилими стiнами зрiзаноi пiрамiди, значно вищi за полiськi, були поширенi на Чернiгiвщинi та Волинi. У лiсостеповiй та степовiй смузi побутували рухомi вiтряки, якi мали чотирикутну або квадратну в планi форму, з вертикальними стiнами, зведеними у зрубнiй чи каркаснiй технiцi. Нерухомим лишався тiльки фундамент, заглиблений в землю. Дво- або трисхилi дахи цих вiтрякiв укривали соломою, деревом, iнодi залiзом. Архiтектура вiтрякiв була надзвичайно рiзноманiтною тАФ одно- та двоповерховi, з ТСанками, галереями та iншими деталями. Вхiд до вiтрякiв усiх типiв був просто знадвору, а вiконця досить слабко освiтлювали внутрiшнiй простiр.

Для переробки зерна на крупу окремi села мали спецiальнi споруди тАФ крупорушка. Як тяглову силу тут використовували коней або волiв, котрi приводили в дiю певну механiчну систему. Для переробки сiм'я соняшника на олiю застосовували рiзного роду преси тАФ олiйницi. Своiрiдними типами технiчних споруд були сiльськi сукновальнi та валила. Як i крупорушки та олiйницi, за матерiалом та технiкою вони вiдповiдали мiсцевим будiвельним традицiям.

Особлива роль серед господарських споруд села належала кузнi. Майже до середини нашого столiття ця невелика, маловиразна, але дуже важлива споруда була обов'язковою в кожному селi. Серед господарських споруд села слiд вiдзначити й цiлу низку споруд для ночiвлi худоби при вiдгiнному скотарствi на Полiссi та в Карпатах: стайнi, стаiнки, кошари та iн.

ВИКОРИСТАНА ЛРЖТЕРАТУРА

1. Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Л., 1983.

2. Украiнська минувшина. РЖлюстрований етнографiчний довiдник. К.: тАЬЛибiдьтАЭ, 1994.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada