Рiвненщина в контекстi iсторичного краiзнавства
План
Вступ
1. РЖсторичне краiзнавство тАУ комплексна наука про iсторiю розвитку суспiльства в певнiй мiсцевостi
1.1 Предмет iсторичного краiзнавства
1.2 Проблематика iсторичного краiзнавства
1.3 Методи iсторико-краiзнавчих дослiджень
1.4 Джерельна база iсторичного краiзнавства
1.5 Роль iсторичного краiзнавства у патрiотичному вихованнi
2. Рiвненщина в контекстi iсторичного краiзнавства
2.1 Дослiдження iсторii Рiвненщини тАУ складова частина волинiiзнавства
2.2 РЖсторiя та сучаснiсть Рiвненщини
2.3 РЖсторiя Рiвного
2.4 Острiг та Дубно тАУ iсторичнi мiста Рiвненщини
2.5 РЖсторiя села Борове Зарiчненського району Рiвненськоi обл.
2.6 Вiдомi дiячi науки, освiти, культури Рiвненщини
3. Рiвненщина в краiзнавчих дослiдженнях
3.1 РЖсторiя розвитку краiзнавства на Волинi
3.2 Перспективи програми дослiдження iсторii мiст i сiл Украiни, в тому числi Рiвненщини
Висновок
Лiтература
ВступВ розбудовi Украiнськоi держави постаi чергове завдання: формування нацiональноi самосвiдомостi та iсторичноi памтАЩятi украiнського народу. В його реалiзацii велика роль належить скарбницi памтАЩятi народноi тАУ iсторичному краiзнавству.
В 1990 роцi в Украiнi була створена Всеукраiнська спiлка краiзнавцiв, як спадкоiмниця Украiнського комiтету краiзнавства, що дiяв в 20-30-i роки ХХ столiття. РЗi оновленню сприяли Нацiональна академiя наук Украiни, РЖнститут iсторii НАН Украiни, Украiнський фонд культури, Мiнiстерство культури i освiти.
Члени спiлки брали найдiйовiшу участь у громадсько-полiтичних процесах спрямованих на проголошення суверенiтету i державноi незалежностi Украiни.
Важливе значення для розгортання краiзнавчого руху в 70-80-х роках ХХ столiття мало залучення громадських дослiдникiв рiдного краю до роботи над випуском "РЖсторii мiст i сiл УРСР" у 26 томах. Загальний обсяг цiii працi становив 2360 авторських аркушiв, у томах вмiщено 1340 статей з iсторii обласних i районних центрiв та iнших найбiльш значних населених пунктiв, 8319 статей про селища мiського типу i центри сiльських рад, вмiщено понад 9 тисяч iлюстрацiй.
В добу незалежностi Украiни вiдбувся бурхливий розвиток iсторичного краiзнавства. Краiзнавчий рух носить демократичний характер, адже в краiзнавчих дослiдженнях беруть участь представники рiзних верств населення, рiзноi фаховоi пiдготовки.
Вченi та аматори тАУ краiзнавцi тАУ зробили чималий внесок у вивчення iсторii Украiни, ii окремих регiонiв, мiст i сiл.
1. РЖсторичне краiзнавство тАУ комплексна наука про iсторiю розвитку суспiльства в певнiй мiсцевостiКраiзнавство тАУ творчо-пошукова дiяльнiсть, пiзнання iсторii i природи, матерiальноi i духовноi культури певноi територii (краю), сума добутих знань та iх популяризацiя серед населення. Воно i невiдтАЩiмною складовою нацiональноi культури та украiнознавства i переймаi усе наше суспiльне й особисте життя. Ним як скарбницею знань про рiдний край користуються в своiй повсякденнiй дiяльностi працiвники, спецiалiсти рiзних галузей.
Краiзнавство як вияв самопiзнавальних та практичних потреб окремих громад суспiльства вiдiграi велику роль не тiльки як пiдТСрунтя iсторичних i природничих наук, постачальник "мiсцевих фактiв" для узагальнення у фундаментальних працях (допомiжне знання), а й як активний чинник формування побутово-iсторичноi (буденноi) свiдомостi населення, особливо пiдростаючого поколiння, i чи не iдиний засiб для одержання iнформацii про довкiлля (природне, iсторичне, економiчне, лiтературно-мистецьке) в масштабах села, мiста, району, областi.
У визначеннi самого термiна "краiзнавство" нарiжним поняттям i "край". "Украiнська Радянська енциклопедiя" даi таке "краiзнавство" тАУ всебiчне вивчення частини (областi, району, мiста тощо) переважно мiсцевим населенням. Особливим завданням краiзнавства i вивчення природи, населення, господарства, iсторii та культури рiдного краю з пiзнавальною, науковою, навчальною i практичною метою.
"Енциклопедiя украiнознавства" розрiзняi два розумiння краiзнавства тАУ у широкому i вузькому значеннях. У широкому тАУ це "сукупнiсть iнформацii про якусь краiну з погляду географii, природи, iсторii, етнографii, народного господарства тощо (тобто краiзнавства)".
У вужчому значеннi, краiзнавством називаiться "вивчення якоiсь невеликоi територii з вищеподаних поглядiв, звичайно, мiсцевими силами". Таке розумiння вироблялось в Украiнi впродовж XX столiття.
Предметом iсторичного краiзнавства i вивчення загальних закономiрностей та конкретних особливостей iсторичного та культурного розвитку певного населеного пункту, iсторико-географiчного регiону, адмiнiстративно-територiальноi одиницi
РЖсторiя населення (вiдтворення населення та вплив на данi процеси соцiальних i природних факторiв; змiни в чисельностi i розмiщеннi населення; дослiдження станового i класового складу населення, нацiональностей, змiн професiйного складу населення, його освiтнього рiвнiв; дослiдження впливiв на населення демографiчноi полiтики, голоду, репресiй, вiйн.
Вивчення народного господарства; питання формування мiсцевих i зовнiшнiх економiчних звтАЩязкiв i iх центрiв, напрямкiв торгових шляхiв i транспорту.
Проблеми розвитку культури рiдного краю; вивчення бiографiй i творчостi дiячiв культури.
Методи iсторико-краiзнавчих дослiджень базуються на використаннi загальнонаукових методiв аналiзу i синтезу в iсторико-краiзнавчих дослiдженнях, принципах науковостi, обтАЩiктивностi, всебiчностi, прiоритетностi iсторичного, порiвняльного методiв.
Джерельною базою iсторичного краiзнавства i речовi, документальнi та вербальнi (словеснi) джерела.
Багатовiкова iсторiя i культура Украiни складалася i втiлена в бiографiях бiльш як 30 тисяч великих i малих мiст i сiл. В iх числi понад 800 мiст, селищ мiського типу, яким минуло понад 300 рокiв. Деякi з них вiдсвяткували свiй тисячний ювiлей, частина наближаiться до цiii вiкопомноi дати. 39 найстаровиннiших украiнських мiст взято пiд державну охорону. В Украiнi близько 5000 сiл, яким теж понад 300 рокiв, вiк деяких становить тисячу та бiльше рокiв. Саме iсторичнi мiста i села були колискою нашоi державностi, де формувалося козацтво, а iх мешканцi ставали активними учасниками боротьби за нацiональне i соцiальне визволення, де розвивалася самобутня культура, нацiональнi традицii, створювалась неповна iсторико-культурна спадщина.
РЖсторiя для багатьох старовинних мiст i сiл не була милосердною. Впродовж вiкiв з цiлоi низки причин багато iсторико-культурних надбань цих мiст i сiл знищено й втрачено назавжди. Тiльки у XX столiттi зникло з карти Украiни майже двi тисячi населених пунктiв. Однi згорiлi в полумтАЩi громадянськоi та Другоi свiтовоi воiн, iншi залишились без мешканцiв у роки голодомору, примусових депортацiй населення з багатьох областей, в т.ч. й Рiвненськоi.
Справжнiй патрiотизм, нацiональна гордiсть, любов до Батькiвщини виростають iз любовi до рiдного краю, формуються на багатовiкових Л народних традицiях, на цiлiснiй системi звичаiв, вiрувань, обрядiв, нацiонального свiторозумiння i свiтопереживання.
Велике значення маi рацiональний, "крайовий" патрiотизм: тiльки з пiзнання глибоких джерел народноi памтАЩятi, яка персонiфiкуiться, оживаi в долях, почуттях, переживаннях конкретноi особи, можна скласти уявлення про долю всiii нацii.
2. Рiвненщина в контекстi iсторичного краiзнавстваСкладовою частиною волинiiзнавства i дослiдження iсторii Рiвненщини.
Землi нашого краю тАУ украiнськi. Входили до складу Киiвськоi Русi, Галицько-Волинського князiвства, а згодом Великого Литовського, Речi Посполитоi, Росiйськоi iмперii. Лише у XX ст. були у складi Польщi, Радянського Союзу (Радянськоi Украiни), з 1991 р. тАУ у незалежнiй Украiнськiй державi.
У груднi 1939 р. була утворена Рiвненська область. Сучасна область обтАЩiднуi 16 адмiнiстративних районiв. Область нараховуi за останнiм переписом населення (2001 р.) 11173,3 тис. жителiв. Обласним центром i мiсто Рiвне з 248,8 тис. мешканцiв. За нацiональною ознакою в областi мешкаi 95,9% украiнцiв, решта представники iнших народiв: росiяни, поляки, iвреi тощо. Рiвненщина вiдноситься до iсторичноi Волинi, великого iсторико-географiчного, iсторико-етнографiчного регiону, до якого входять сучаснi областi Украiни: Волинська, Рiвненська i частини Житомирськоi, Хмельницькоi, Тернопiльськоi, Львiвськоi.
Заселення територii Рiвненщини, зокрема ii пiвденноi частини, почалося ще в добу пiзнього палеолiту, приблизно 40-35 тис. рокiв тому. Найбiльш раннiми i поселення первiсних мисливцiв, дослiдження поблизу сiл Липи, Мирогощi Другоi i Мирогощi Першоi Дубнiвського та Городка Рiвненського районiв. На поселеннях виявлено залишки жител з кострищами, кремтАЩянi знаряддя працi, багато кiсток мамонтiв та iнших тварин.
У селi Шепетинi Дубенського району вперше на Рiвненщинi виявлено значне поселення доби мезолiту, на якому 12-10 тис. рокiв тому проживали мисливцi, що вже володiли луком та стрiлами з кремтАЩяними наконечниками.
ВерхiвтАЩя рiчки Горинi в добу неолiту (V-РЖV тис. до н.е.) було пiвнiчно-схiдною околицею великого етнiчного масиву, що охоплював Захiдну Волинь i ПоднiстровтАЩя, заселеною скотарськими племенами. В Корецькому, Рiвненському й Дубенському районах вiдомо близько 10 неолiтичних поселень, два з них, бiля с.Зозова Рiвненського району, частково дослiдженi.
В добу мiдi (РЖV тАУ РЖРЖРЖ тис. до н.е.) територiю Рiвненщини заселювали скотарсько-землеробськi племена. Бiльш раннi племена поширювались у верхiвтАЩях Горинi i досягали лiвобережжя Вiсли. РЗх поселення дослiдженi поблизу селища Гощi та с.Острова Радивилiвського району. Пiзнiшi набагато чисельнiшi племена охоплювали територiю Середньоi РДвропи, Волинi та Подiлля. Поселення цих племен виявлено в Острозькому, Здолбунiвському, Рiвненському та Дубенському районах.
В кiнцi РЖРЖРЖ тАУ на початку РЖРЖ тис. до н.е. (в добу ранньоi бронзи) Рiвненщина була густо заселена бiльш-менш однорiдними землеробсько-скотарськими племенами, якi займали промiжну територiю мiж Схiдною i Середньою РДвропою. Археологами виявлено близько 100 поселень i могильникiв. Частину з них дослiджено в Здолбунiвському, Острозькому, Рiвненському та Дубенському районах. Найцiкавiшi матерiали здобуто пiд час розкопок i дослiджень поховань у камтАЩяних гробницях на околицях с.Здовбицi (Здолбунiвський р-н) та курганного могильника бiля с.РЖванного (Дубенський р-н). Майстернi камтАЩяних знарядь цього ж часу виявлено поблизу с.Городок Рiвненського, с.Крилiв Дубенського, с.Устенське Друге Здолбунiвського районiв.
Пiвденнi райони краю в добу середньоi i пiзньоi бронзи (РЖРЖ тАУ поч. РЖ тис. до н.е.) освоювали племена тшинецько-комарiвськоi культури. Частина дослiдникiв вважаi iх раннiми предками словтАЩян. Скарби бронзових знарядь працi, зброi та прикрас тих часiв знайдено поблизу сiл Липи Дубенського, Стеблiвки Здолбунiвського районiв та в iнших мiсцях. Вони свiдчать про виникнення майновоi нерiвностi в середовищi племен доби пiзньоi бронзи.
Коли у VРЖРЖРЖ тАУ VРЖРЖ ст. до н.е. тогочасне населення навчилося добувати залiзо i виготовляти з нього знаряддя працi та зброю, то це допомогло пiднести продуктивнiсть господарства, сприяло прискоренню майнового розшарування i серед племен, якi заселяли територiю сучасноi областi. Пiвденне Погориння в добу раннього залiза (VРЖ тАУ РЖРЖ ст. до н.е.) заселювали скотарськi племена, поширенi головним чином у полiських районах пiвнiчноi частини сучасноi Украiни та на пiвднi Бiлорусii. На Рiвненщинi зафiксовано понад 50 поселень та могильникiв того перiоду.
В РЖРЖРЖ-РЖРЖ ст. до н.е. в РЖРЖ-VРЖ ст. н.е. на територii сучасноi областi поширюються ранньословтАЩянськi племена зарубинецькоi та черняхiвськоi культур. В с.Могиляках Острозького р-ну дослiджено 4 поховання зарубинецькоi культури. Поселення черняхiвськоi культури виявлено i частково дослiджено поблизу сiл Марковичiв i Пiдлужжя Дубенського району, а на поселеннях помiж селами Мирогощею Першою, Мирогощою Другою i Костянцем цього ж району розкопано кiлька наземних жител.
У кiнцi VРЖ тАУ на початку VРЖРЖ ст. на Волинi, куди входили землi i сучасноi Рiвненськоi областi, виникло обтАЩiднання племен державного типу на чолi з дулiбами-волинянами. У Х ст. територiя сучасноi областi ввiйшла до складу Киiвськоi Русi. Це сприяло економiчному i культурному розвитку краю. По берегах рiчок Горинi, Случi, Стиру, РЖкви виникли численнi поселення та украплення. На територii областi вiдомо близько 80 могильникiв, поселень та городищ. Укрiпленi мiста, що тодi виникли, ставали центрами ремесла й торгiвлi. У мiстах проживала феодальна верхiвка. Знайденi поблизу Бегеня i Городка (Рiвненський район), Висоцька (Дубровицький район), Торговицi (Млинiвський район) скарби дорогоцiнних прикрас, що часто включають i грошовi гривнi, вказують на ступiнь заможностi окремих прошаркiв населення. Знайдене неподалiк с.Бiлова Рiвненського району поховання ювелiра свiдчить про високий рiвень розвитку мiсцевого ювелiрного ремесла.
Деякi з погоринських мiст вiдiграли помiтну роль в iсторii давньоруськоi держави i неодноразово згадуються в лiтописах. Багато з них поклали початок сучасним мiстам i селам: Дубен тАУ Дубно, Корчеськ тАУ Корець, Заречеськ тАУ Зарiцьк, Милеськ тАУ Мильськ, Сапогинь тАУ Сапожин, Небль тАУ Нобель. Окремi поселення повнiстю зберегли своi старi назви до наших днiв (Острог, Муравиця, Степань). Серед 11 мiст, згаданих у лiтописах, найвизначнiшу роль в iсторii краю вiдiграли Дорогобуж i Пересопниця, якi в ХРЖ тАУ ХРЖРЖ ст. перiодично були центрами удiльних Пересопницького та Дорогобузького князiвств Погориння.
На пiвнiчному Погодиннi деякий час iснували також Степанське i Дубровицьке князiвства, якi в ХРЖтАУХРЖРЖ ст. входили до складу туровопiнських земель.
Пiсля обтАЩiднання 1199 року Галицького i Волинського князiвств Рiвненщина входить в iдине Галицько-Волинське князiвство. Пiд час нападу в 1240-1241 рр. монголо-татар на галицько-волинськi землi населення краю (Дорогобуж, Муравиця, Мильськ, Дубно та iн.) стiйко боронилося вiд завойовникiв, проте не могло встояти перед численними полчищами ворога. Францисканський чернець тАУ глава мiсii папи РЖнокентiя РЖV до татар, Плано Карпiнi, який у 1246 роцi приiжджав через Рiвненщину, розповiдав про великi руiни, що траплялися на його шляху.
В 1254тАУ1255 рр. руське вiйсько на чолi з галицько-волинським князем Данилом Романовичем перейшло в наступ проти татарського воiводи Куремси i визволило землi до Пiвденного Бугу, Тетереву, Случi. Але з Золотоi орди замiсть Куремси був присланий новий воiвода Бурундай з великим вiйськом. 1259 року територiя Рiвненщини знову опинилася пiд владою татар.
Перебуваючи пiд гнiтом монголо-татарських завойовникiв, народнi маси мусили виконувати рiзнi тяжкi повинностi, сплачувати ханським наглядачам поплужне (данина вiд плуга), ямне (повиннiсть пiдводами), кормове (утримання татарських наглядачiв) та iн. У звтАЩязку з тим, що завойовники дуже поруйнували мiста, на Рiвненщинi занепало ремiсниче виробництво. Населення краю не раз пiднiмалось на боротьбу проти iноземних загарбникiв.
Галицько-Волинське князiвство, ослаблене внаслiдок монголо-татарських нападiв, втратило свою незалежнiсть i в 1340 роцi було захоплене Литвою. В другiй половинi ХРЖV ст. мiж Литвою i Польщею за галицько-волинськi землi тривала майже тридцятирiчна боротьба. Щоб залучити на свiй бiк украiнських феодалiв, великi литовськi князi надавали iм жалуванi грамоти на володiння землею, угiддями й селянами. Особливо виросли феодальнi володiння магната Ф.Д.Острозького, якому великий князь литовський i польський король Владислав РЖРЖ Ягайло в 1386 роцi дав намiсництво в Луцьку та населенi пункти Корець, Заславль, Хлапотин, РЖванiв, Хребтовичi, Красне, Крупу, а великий литовський князь Вiтовт у 1396 роцi подарував Радосiлки, Межиричi, Ставки, Городницю та iншi села. Князь Острозький iз своiм загоном брав активну участь у Грюндвальськiй битвi (1410 р.) i в гуситських вiйнах.
Впродовж ХV ст. триваi процес зростання феодального землеволодiння. Зокрема, литовський князь Свидригайло жалуваними грамотами, якi були виданi в Острозi, Луцьку й Житомирi, роздавав села своiм прибiчникам. У жалуваних грамотах вiн вказував, щоб "цi села держати вiчно, непорушимо, з усiм, що до цих сiл належить: з полями, з сiножатями, з водами, з рiками, з криницями, з притоками, з озерами, з рибами, з млинами, з ставами, з ловищами, i з звiрами, i з потоками, з лiсами, з дiбровами, з порослями, з бобровими гонами, з травами, з бортними деревами, з вигонами i з усiма видатками i прибутками."
Пiсля смертi Свидригайла в 1452 роцi Волинське князiвство було остаточно лiквiдоване, i Волинь стала складовою частиною Литовського великого князiвства.
Завдяки розвитку феодально-крiпосницьких вiдносин на Волинi у ХVтАУХVРЖ ст. посилюються товарно-грошовi вiдносини, розвиваiться внутрiшня i зовнiшня торгiвля. Територiiю сучасноi областi в середнi вiки пролягали торговельнi шляхи iз Львова через Броди, Радзивилiв, Дубно, Острог, Гощу, Корець, Житомир до Киiва, з Киiва через Корець, Острог, Дубно, Луцьк на Польщу. Купцi з Рiвненщини iздили на ярмарки до Луцька. Предметами торгiвлi були рiзнi ремiсничi вироби, худоба, шкiра, одяг, зброя, взуття, вина, хутра. По рiчцi Горинi плавали невеликi судна, на яких мiсцевi купцi вивозили товари до Польщi та Балтiйських портiв.
Розвиток торгiвлi й ремесла вiдбився на зростаннi волинських мiст. На географiчнiй картi РДвропи, складенiй в 1554 роцi фламандським картографом Г.Меркатором, позначено 29 населених пунктiв Волинi, в т.ч. Боремель, Вiльгiр, Дубровиця, Дорогобуж, Дубно, Клевань, Корець, Острог, Рiвне, Степань. Цi та iншi захiдноукраiнськi мiста були вiдомi росiйським купцям та дипломатам i згадуються в документах про переговори дипломатiв РЖвана РЖРЖРЖ та РЖвана РЖV з польсько-литовськими послами про повернення Московськiй державi захоплених литовськими та польськими магнатами земель "скони руських государем".
Пiсля пiдписання Люблiнськоi унii у 1569 роцi бiльша частина населених пунктiв краю ввiйшла до Луцького повiту (мiста Бiлiв, Гоща, Дубно, Дорогобуж, Корець, Клевань, Острог, Межиричi, Острожець, Рiвне, Тучин), частина тАУ Кременецького повiту (мiста Козин, Крупець, Радзивилiв) Речi Посполитоi. До цих повiтiв належало також понад 500 сiл краю.
Майже всi поселення належали феодалам. Частина з ним становила власнiсть Дорогобузького, Дерманського, Степанського монастирiв, Киiво-Печерськоi лаври (села Обарiв, Городок в районi Рiвного).
Населення краю займалося сiльським господарством, передусiм землеробством. Кожне господарство (дим) користувалося волокою тАУ дiлянкою землi, яка мала 30 моргiв. На одну волоку або лан припадало близько 18 чоловiк сiльського населення. Були в селах ще городники (володiли лише присадибними дiлянками), халупники чи комiрники (крiм власноi хати, нiчого не мали) i пiдсусiдки, що жили в чужих хатах. Кiлька димiв (3-8) складали дворище, а з дворищ утворювалися села. Вирощували жито, овес, ячмiнь. Населення ще займалося лiсними промислами, рибальством, бджiльництвом, мисливством.
Впродовж ХVРЖ тАУ першоi половини ХVРЖРЖ ст. на Рiвненщинi вiдбувався дальший розвиток ремесла. В сiльськiй мiсцевостi поширюються ткацтво, гончарство, бондарство, в мiстах тАУ виробництво сукон, ковдр, зброi, сiльськогосподарських знарядь працi. Острог славився ювелiрами, Дубно тАУ зброярами, Степань тАУ майстрами музичних iнструментiв. Ремiсники у мiстах обтАЩiднувалися в цехи. На територii краю зароджуються пiдприiмства, якi були повтАЩязанi з фiльварковим господарством. Це тАУ поташнi (Клевань, Тучин, район Полiсся, Межиричi), руднi (райони Дубровицi, Володимирця, Степанi), гути (райони Бережного, Степанi). В Острозi в 1580-1630 рр. дiяло пiдприiмство, яке виробляло папiр. Князi Острозькi мали понад 100 млинiв, десятки млинiв на рiчцi РЖквi належали королевi Бонi. Усi цi пiдприiмства були дрiбними, з примiтивними машинами, якi приводились у рух водяним колесом.
У першiй половинi ХVРЖРЖ ст. майже всi землi Рiвненщини перебували в руках купки великих землевласникiв тАУ Заславських, Острозьких, Корецьких, Любомирських, Чарторийських, Радзiвiлiв, Гойських, Сангушкiв, Малинських. Феодалам належали сотнi селянських дворiв.
В економiчному життi краю зростала роль мiст. Вони майже всi належали мiсцевим феодалам. У ХVРЖ ст. частина мiст (Рiвне, Острог, Дубно, Межиричi) користувались магдебурзьким правом. Але феодали, зокрема князi Острозькi, часто порушували це право, чинили кривди й утиски цеховим ремiсникам, стягували великi мита з торговцiв. Феодали часто мiж собою ворогували, вели мiжусобнi вiйни, вiд чого значного лиха зазнавали народнi маси. Незважаючи на великi матерiальнi засоби i збройну силу, магнати не дбали про охорону краю вiд татарських наскокiв. Впродовж ХVРЖ ст. татари не раз нападали на мiста i села Рiвненщини, руйнували iх, забирали людей у полон. Великi набiги ординцiв були в 1617тАУ1619 рр., вiд яких дуже потерпiло багато сiл. Дошкуляли населенню й жовнiри, яких наймали феодали у рiзних краiнах Захiдноi РДвропи. В 1617 роцi загiн жовнiрiв у районi Рiвного повбивав i поранив багатьох селян. У лютому 1640 року брати-шляхтичi Юрiй, Владислав i Стефан Немиричi захопили мiсто Гощу, села Терентiiв, Милятин, пограбували населення i фiзично розправилися з ним. Такi розбiйницькi наiзди було вчинено на Боремель, Пiдгайцi та iншi населенi пункти.
Тяжкий феодально-крiпосницький гнiт доповнювався релiгiйними утисками. Особливо це гноблення посилилось пiсля Брестськоi церковноi унii 1596 року. Мiсцевi феодали почали переходити у католицизм, в край масово переселялися представники католицьких чернечих орденiв - iзуiтiв, домiнiканцiв, францисканцiв, кармелiтiв та iн.
У вiдповiдь на посилення соцiального, нацiонального i релiгiйного гнiту народнi маси Рiвненщини пiднiмалися на визвольну боротьбу.
В 1633 роцi проти унiатства виступили солдати Дубенського замкового гарнiзону. 1636 року повстали жителi Острога проти магнатки-католички Ганни Острозькоi-Ходкевич. Повстання було жорстоко придушене, а учасники його зазнали нелюдських катувань. Будинки страчених повстанцiв були спаленi.
Виявом протесту проти свавiлля феодалiв були масовi втечi селян на землi Слобiдськоi Украiни. Особливо цi втечi почастiшали в ХVРЖРЖ ст. Селяни та мiська бiднота часто йшли в козаки.
Пiд час визвольноi вiйни украiнського народу проти польсько-шляхетського гнiту 1648-1654 рр. вся Рiвненщина була охоплена повстаннями. В 1649 роцi на боротьбу проти шляхти пiднялися жителi сiл Сарн, ДеревтАЩяного, Голишева, ЗаставтАЩя, Виткова, Симонова, Завiзова, Умiльцiв, Кухаревi та багатьох iнших. Вони знищували панiв i iхнi маiтки, виганяли католицьке духiвництво. Народнi маси створювали вiйськовi загони, висували з своiх рядiв талановитих ватажкiв (РЖван Буняк, Михайло Тиша, РЖван Куковський). Перебування тут селянсько-козацькоi армii пiд командуванням видатного державного дiяча i полководця Богдана Хмельницького значно активiзувало виступи мiсцевих повстанцiв. За участю мiсцевих жителiв козацькi полки оволодiли Острогом, де перебувало близько 20 тис. шляхтичiв. Повстанський загiн М.Тишi неодноразово захоплював Дубно, Клевань та iншi мiста. Повставало населення в районi Корця-Гощi.
На територii Рiвненщини пiд Берестечком у 1651 роцi вiдбулася вiдома в iсторii битва мiж польсько-шляхетською армiiю i вiйськом Богдана Хмельницького. Народнi маси краю подавали козакам всiляку допомогу, перевозили козакiв через рiчку Горинь. У бою пiд Берестечком повстанцi виявили величезний героiзм. Навiчно ввiйшов в iсторiю подвиг 300 козакiв, якi тримали оборону на одному з островiв. Тiльки через зраду татар козаки змушенi були вiдступити. Чимало iх загинуло в нерiвному бою, проте основнi сили були збереженi.
За Андрусiвським договором 1667 року майже вся правобережна Украiна, в т.ч. i землi Рiвненщини, залишилась у складi Польщi.
На початку ХVРЖРЖРЖ ст. панщина становила 180-190 днiв на рiк, в серединi столiття вона зросла до 210- 230 днiв. Панщина доповнювалася рiзними поборами й повинностями.
Найбiльшими мiстами в 1775 роцi були: Дубно тАУ 1127 будинкiв, Острог тАУ 765, Рiвне тАУ 543, Степань тАУ 521, Клевань тАУ 275, Корець тАУ 272, Бере жниця тАУ 262, Здовбиця тАУ 218, Торговиця тАУ 182 будинки. Крiм замкiв, культових споруд, всi iншi будинки в мiстах були деревтАЩянi, переважно одноповерховi.
Коли вiдбувалася Пiвнiчна вiйна 1700-1721 рр., Рiвненщина стала театром воiнних дiй мiж шведськими iнтервентами i росiйськими вiйськами. В 1706 роцi шведськi вiйська захопили Рiвне, Дубно, Тучин, Шубкiв, деякi погоринськi села. Мiсцеве украiнське населення виступало проти вiйськових сил Карла ХРЖРЖ, подавало всiляку пiдтримку росiйськiй армii. Того ж року шведськi загарбники були вигнанi з Дубна.
У ХVРЖРЖРЖ ст. неодноразово спалахували селянськi заворушення проти феодалiв. Пiд час Колiiвщини 1768 року повстанський рух перекинувся в район Дубна.
Всупереч вiйськовим i полiтичним подiям того часу, одним з перших найвизначнiших центрiв культурного пробудження краю став Острог. У 70-х роках ХVРЖ ст. у мiстi вiдкрилась греко-словтАЩянська школа. Вона була першою на Украiнi школою т.зв. вiльних наук, ii називали Острозькою академiiю. Навколо цього закладу гуртувалися педагоги, письменники, вченi, якi своiми творами внесли значний вклад у розвиток украiнськоi культури. Викладачi Острозькоi академii склали "граматику словенського язика", що була надрукована у Вiльнi 1586 року виходцями з Бiлорусii Мамоничами. В Острозi деякий час жив i працював один з першодрукарiв РЖ.Федоров. Тут вiн заснував друкарню, яка за свого iснування (1578-1612 рр.) випустила понад 20 книжок переважно полемiчноi лiтератури, спрямованоi проти католицизму. Найвизначнiшими друкованими працями були "Острозька Бiблiя" (1580-1581 рр.), "Буквар" та iн. Вони становили високi зразки друкарства того часу.
На початку ХVРЖРЖ ст. була заснована словтАЩяно-руська друкарня в Дерманi, яка в 1604 роцi видала книгу "Октоiх осмигласник". В 1629 роцi згадуiться мандрiвна друкарня в Чорнiй бiля Ровно. В 30-х роках ХVРЖРЖ ст. вiдкриваються школи в Рiвному, Гощi, Дубнi.
На Рiвненщинi розгортали свою дiяльнiсть украiнськi письменники-полемiсти, творчiсть яких послужила важливою зброiю в боротьбi за соцiальне i нацiональне визволення украiнського народу. До них належали тАУЛаврентiй Зизанiй, Герасим i Мелентiй Смотрицькi, РЖгнатiй Старушич.
Рiвненщина вiдома своiми памтАЩятками культури. Тут створювались Дубенське (1539-1568 рр.), Дорогобузьке (1580 р.) та Пересопницьке (1556 -1561 рр.) iвангелiя. З них найвизначнiшою памтАЩяткою староукраiнськоi мови ХVРЖ ст. було Пересопницьке iвангелii. Воно оздоблене орнаментами, заставками i i також памтАЩяткою украiнського мистецтва тих часiв. При монастирях у Дубнi, Дерманi, Клеванi, Степанi, Дорогобужi, Пересопницi iснували бiблiотеки. Книги там були переважно богословськi, написанi на пергаментi.
В ХV тАУ ХVРЖ ст. на територii Рiвненщини збудовано ряд феодальних замкiв, украплених монастирiв. В архiтектурi церковних споруд застосовувався давньоруський тип хрестовокупольного храму (церква Богоявлення в Острозi, Троiцька в Межирiчi). На початку ХVРЖРЖ ст. в краi завершуiться процес перенесення в камтАЩяну архiтектуру форм народного деревтАЩяного будiвництва.
В 1793-1795 рр. землi Рiвненщини в складi Правобережноi Украiни увiйшли до складу Росii. Згiдно з царським указом вiд 1797 року замiсть лiквiдованого Волинського намiсництва було створено Волинську губернiю з центром в Новоградi-Волинському, а з 1804 року тАУ Житомирi. До губернii входило 12 повiтiв, у т.ч. на територii Рiвненщини тАУ Рiвненський, Дубенський та Острозький.
Пiд час Вiтчизняноi вiйни 1812 року Волинь вiд французьких загарбникiв захищали 3-я росiйська армiя i 4-й украiнський козацький полк, штаб якого перебував у Дубнi. В Рiвненському, Острозькому, Дубенському повiтах перебували загони полтавського, чернiгiвського, нижегородського, костромського ополчення. Рiвненщина стала прифронтовою смугою. Тому з Рiвненщини до Киiва були вивезенi цiнне майно i архiвнi документи.
З проникненням капiталiстичних вiдносин на окраiни Росiйськоi iмперii i виникненням внутрiшнього ринку в краi почала розвиватись мануфактура. У 1783-1831 рр. в Корцi дiяла фарфоро-фаянсова мануфактура, на якiй працювало понад 1000 робiтникiв. У 1816 роцi на суконних мануфактурах Рiвненського повiту було зайнято 800 чоловiк. У 20-х роках ХРЖХ ст. суконнi мануфактури були в Рiвному, Дубровицi, Бережному, Гощi, Гориньградi, Держаному, Самострiлах, Сiнному, Устi. РЗх обслуговувало понад 1500 чоловiк.
Розвивалась торгiвля. Головними предметами ii були хлiб, лiс, льон, полотно, хутра, мед, вiск. У селах та помiщицьких маiтках щовесни зтАЩявлялися сотнi скупникiв, якi на пнi скуповували пшеницю та iншi зерновi культури. Восени i взимку з Рiвненщини тяглися валки з хлiбом до Устилуга на Захiдному Бузi, Бреста, а також до Пiнська через Степань, Дубровицю. У звтАЩязку з потребами ринку розвивалася борошномельна промисловiсть. Провiдне мiсце по виробництву борошна займав Корець, потiм iшли Дубно, Острог i Клевань.
В рiзнi часи на Рiвненщинi побували вiдомi дiячi культури. Край вiдвiдали украiнський поет-фольклорист Климентiй Зиновiiв, украiнський просвiтитель-гуманiст, фiлософ i поет Григорiй Сковорода. За завданням Археографiчноi комiсii восени 1846 року Рiвненщину вiдвiдав Т.Г.Шевченко. У Вербi, Дубнi, Острозi, Корцi та iншим мiсцях вiн вивчав iсторичнi i архiтектурнi памтАЩятки, малював, збирав фольклорнi матерiали. Своi враження вiд подорожi по Волинi вiн пiзнiше зафiксував у повiстях "Прогулка с удовольствием и не без морали", "Варнак", поезiях "За байраком байрак" та "Ой, чого ти почорнiло, зеленеi поле". Вивчаючи Волинь, життя ii людей, Т.Г.Шевченко робить висновок, що украiнський народ Схiдноi i Захiдноi Украiни тАУ одне нерозривне цiле.
Селянська реформа 1861 року, проведена в iнтересах помiщикiв, викликала загальне незадоволення селян. Наляканий польським визвольним повстанням 1863 року, царський уряд змушений був дещо помтАЩякшити умови реформи на Правобережнiй Украiнi. Указом вiд 30 липня 1863 року скасовувалась тимчасова залежнiсть селян i запроваджувався обовтАЩязковий викуп надiлiв.
Реформа 1861 року сприяла розвитку капiталiзму. Помiщицькi господарства пристосовувалися до нових умов, перетворюючись на капiталiстичнi пiдприiмства. Питома вага цих господарств у виробництвi продукцii сiльського господарства поступово зменшувалася.
Характерним для краю в пiсляреформений перiод було виникнення хуторiв та iнтенсивне поселення колонiстiв. Заможнi колонiсти утворювали окремi населенi пункти. На початку 70-х рокiв ХРЖХ ст. на Рiвненщинi вже перебувало понад 7300 нiмцiв-колонiстiв.
На територii Рiвненщини у пiсляреформений перiод найбiльшого розвитку набула харчова промисловiсть. З 1861 по 1914 рiк тут було збудовано 30 винокурних, 4 цукровi, кiлька пивоварних i маслоробних заводiв, близько 60 млинiв тощо. 1889 року в Здолбуновi став до ладу цементний завод. Переважали дрiбнi пiдприiмства. На заводах деревообробноi, харчовоi i легкоi промисловостi працювало всього по кiлька робiтникiв.
Економiчному розвитку краю сприяли залiзничнi магiстралi Козятин тАУ Брест, Здолбунiв тАУ Радивилiв, Рiвне тАУ Ленiнець, якi проходили через територiю Рiвненщини.
Соцiальне гноблення народних мас, iх розорення й зубожiння створювали умови для розгортання визвольного руху. З 1866 по 1900 рiк вiдбулися заворушення у 215 населених пунктах Волинi, в т.ч. у селах Липках Рiвненського повiту, Бущi Дубенського повiту. Проте селянськi виступи були стихiйними i локальними.
Пiд час першоi росiйськоi революцii 1905-1907 рр. набрала розмаху боротьба трудящих краю. Застрайкували робiтники Житинського цукрового заводу Рiвненського повiту. У березнi застрайкували залiзничники Сарн, до них приiднались залiзничники Здолбунова, робiтники-будiвельники, друкарi, кравцi й пекарi Рiвного.
В роки столипiнськоi реакцii царський уряд почав здiйснювати земельну реформу. Столипiн прагнув зробити Волинь зразком хутiрського землеволодiння. Але збiднiлi селяни виступили проти насадження хуторiв i вiдрубiв. До 1915 року на хутори видiлилося лише 11 % селянських дворiв.
Зазнала краху i полiтика переселення. Бiльшiсть безземельних i малоземельних селян, якi переселилися в Сибiр, на Урал i Далекий Схiд, не змогли там завести своi господарство i розоренi поверталися назад.
Промислове пiднесення, що вiдбувалося в краiнi, охопило й Рiвненщину. За перiод з 1897 по 1914 рiк число пiдприiмств зросло з 340 до 366, а кiлькiсть робiтникiв з 4699 до 6490. Зокрема, в Дубенському повiтi налiчувалось 131 пiдприiмство, Острозькому тАУ 75, Рiвненському тАУ 158. Але вони були переважно дрiбнi, з невеликою кiлькiстю робiтникiв.
Розвиток капiталiзму дав певний поштовх дальшому розвитку освiти й культури. Проте неписьменнiсть i далi залишалася великим злом. У 1897 роцi серед усього населення було грамотних лише 18, 5 %, зокрема серед селян тАУ 12 %, селянок тАУ 4,9 %. У галузi освiти переважали церковнопарафiяльнi школи й школи грамоти. А в Дубнi, Рiвному, Острозi, крiм них, були ще реальнi училища й гiмназii тАУ всього 8 середнiх навчальних закладiв.
В 70-х роках на територii Острозького повiту побував видатний украiнський письменник РЖ.С.Нечуй-Левицький. У нарисi "Дрегочин та Острiг" вiн писав про старовиннi захiдноукраiнськi мiста. У 90-х роках на Рiвненщинi жив росiйський письменник О.РЖ.Купрiн. перебуваючи в полiському селi Кузьмiвнi, вiн зiбрав цiкавий матерiал з життя мiсцевого населення, що став основою його повiтi "Олеся".
До народноi творчостi Рiвненщини знаний iнтерес виявляли прогресивнi вченi-дослiдники. За iнiцiативою Росiйського географiчного товариства в захiднi райони краiни була споряджена в 1869 роцi етнографiчно-статистична експедицiя на солi з украiнським етнографом П.П.Чубинським. члени експедицii вiдвiдали мiста й села Рiвненського, Дубенського й Острозького повiтiв, де зiбрали цiнний етнографiчний i фольклорний матерiал, який було вмiщено в 7-томному виданнi.
На початку 90-х рокiв у селах Ярославицькоi волостi побувала велика украiнська поетеса Леся Украiнка, де записувала народнi пiснi.
У звтАЩязку з розвитком капiталiзму зростала кiлькiсть промислових пiдприiмств. Бiльшiсть з них була дрiбними, напiвкустарними, але траплялися й порiвняно великi на той час пiдприiмства тАУ Здолбунiвський цементний завод, цукровi заводи в Мiзочi, Корцi, Шпановi, Городищi та iн.
Багато лиха населенню краю завдала Перша свiтова вiйна. Бiльше половини мiст i сiл Рiвненщини входило до прифронтовоi смуги. Тут перебували вiйськовi частини 3-i i 8-i росiйських армiй, якi влiтку 1916 року здiйснили Луцький прорив, визволивши вiд австро-нiмецьких вiйськ Дубно, Млинiв, Демидiвку, Острожець, Ярославичi та iншi населенi пункти краю, якi в 1915 роцi були тимчасово загарбанi ворогом. За час вiйни до армii було мобiлiзовано 49,9 % працездатного чоловiчого населення, реквiзовано 70% коней, багато рогатоi худоби.
Лютнева революцiя 1917 року вплинула на розгортання нацiонально-революцiйного руху на украiнських землях, не обминувши Волинську губернiю. У мiстах i селах Волинi солдати, робiтники та селяни вiтали повалення самодержавства. 1 травня вiдбулася манiфестацiя в Рiвному пiд демократичними гаслами. Офiцiйною владою на Волинi було представництво Тимчасового уряду.
Близькiсть фронту, значна чисельнiсть вiйськ Пiвденно-Захiдного фронту наклала вiдбиток на характер формування нових органiв мiсцевоi влади у регiонi. Впродовж березня-квiтня утворились ради робiтничих i солдатських депутатiв в Рiвному, Дубнi, Острозi. Бiльшiсть з них становили представники не бiльшовицьких партiй: есери, меншовики, бунд. Вони пiдтримували Тимчасовий уряд.
Цивiльне населення здебiльшого байдуже спостерiгало за бездiяльнiстю влади. А серед вiйськових ма
Вместе с этим смотрят:
"Нивхи"
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
4 capitals of Great Britain
About Canada
Description of Canada