Розвиток науки на Харкiвщинi у ХХ столiттi

Реферат

з харкiвщинознавства на тему:

ВлРозвиток науки на ХаркiвщинiВ»

Виконав: учень 9-А класу

Бiлоус Василь

Перевiрила: учитель

Запорожченко Людмила Романiвна

2007 рiк

Змiст

1. Вступ

2. Наука на початку ХХ столiття

3. Наука у мiжвоiнних роках (1917-1941)

4. Вiдродження науки у 1940-1950 рр

5. Розвиток науки у серединi 50 тАУ на початку 90-х рокiв

6. Висновок

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

Чи нiколи ви не замислювалися над тим, що було б коли людина випадково не створила тертя мiж двома деревтАЩяними палками? Якби не побачила, що вода витримуi деякi матерiали? Що округлий предмет легко можна котити, не докладаючи масу зусиль при цьому, як при перемiщеннi чогось кутастого? Якби не посадила першi корiнцi? Не була такою комунiкабельною? Не прагнула створити певний комфорт для себе? Не прагнула б до якогось прогресу? Полiпшення умов працi i життя?

Звичайно ви зараз скажете: тАЮнавiщо нам ламати голову, ми маiмо сiрники, електроенергiю, човни, яхти, базари, де можна купити овочi, тепло, енергiю, дах над головою, РЖнтернет тощо.тАЭ Зараз проблеми тепла, свiтла, транспорту дiйсно виглядають банально, та 3-4 тис. тому рокiв люди не те що не мрiяли про РЖнтернет, вони й гадки не мали про сiрники. РЖ якби людство не було таким активним, ми б або залишилися печерними людьми, або нас взагалi не було, т. як людство вимерло б, на зразок мамонтiв чи шаблезубих тигрiв.

Та щоб не бути вкрай нудним я вирiшив дослiдити перiод, не на стiльки далекий вiд нашого часу, а саме ХХ ст. адже протягом цього часу були новi вiдкриття i прогрес науки не лише в iноземних краiнах, але й в нашiй державi. Наприклад, чи знаiте ви, що сироватка проти сказу, яка зараз широко використовуiться у всьому свiтi, була винайдена харкiвтАЩянином?

Отже, Украiна, i зокрема Харкiвщина, мала великий iнтелектуальний потенцiал. Та чомусь наша держава належить зовсiм не до передових краiн свiту. РЖ я вирiшив дослiдити, чому маючи таку базу, Украiна не скористалася нею. Чи може iй хтось заважав?

Наука на початку ХХ столiття

Наукова дiяльнiсть в Росii на початку XX столiття, як i ранiше, була зосереджена в унiверситетах, якi за статутами мали не лише викладати та навчати, але й рухати вперед науку (вiд iнститутiв останнього не вимагалося).

Помiтний крок у своiму розвитку зробили гуманiтарнi науки. Серед видатних украiнських iсторикiв дослiджуваного перiоду одне з почесних мiсць належить О. Я. РДфiменко. Майже всi своi найкращi працi, як вiдзначаi Д. РЖ. Багалiй, вона написала у Харковi. Так, у 1906 р. побачила свiт двотомна ВлИстория украинского народаВ», через рiк тАФ ВлИстория Украины и ее народаВ». За видатнi успiхи в галузi iсторii Вчена рада Харкiвського унiверситету в 1910 р. присвоiла iй першiй серед жiнок Росii звання Почесного доктора росiйськоi iсторii.

Важко переоцiнити науковi дослiдження професора Харкiвського унiверситету Д. РЖ. Багалiя, який i в 1900тАФ1917 рр. продовжував працювати над вивченням iсторii Слобiдськоi Украiни, до цього майже не розробленоi. Цiй темi вiн присвятив двотомну ВлИсторию города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 по 1905 год)В», написану разом з Д. П. Мiллером, ВлРЖсторiю Слобiдськоi УкраiниВ», пiдготував три томи документiв з iсторii Слобожанщини. Так, в 1897 р., на пропозицiю мiськоi думи, Д. РЖ. Багалiй приступив до написання iсторii Харкова. Комiсiя професорiв Харкiвського унiверситету присудила йому вищу премiю iменi iмператора Олександра II саме за це дослiдження. Д. РЖ. Багалiй брав участь у виданнi творiв Г. Сковороди з викладенням його фiлософських поглядiв i бiографii. Вiн написав цiнну працю ВлОпыт истории Харьковского университетаВ», в якiй червоною ниткою проходить iдея зв'язку iсторii унiверситету з iсторiiю росiйськоi культури взагалi i мiсцевоi зокрема. Не можна не згадати ще про двi великi роботи iсторика тАФ зiбрання творiв, листiв i паперiв засновника Харкiвського унiверситету В. Н. Каразiна (кошти вiд продажу було перераховано на заснування премii iменi В. Н. Каразiна для студентiв унiверситету) i ВлКурс русской историиВ», перший випуск якоi вийшов у свiт у 1909 роцi. Д. РЖ. Багалiй брав участь у всiх археологiчних з'iздах у перiод з 1885 до 1910 року. Пiд його безпосереднiм керiвництвом i за його участю велись пiдготовчi роботи до XII археологiчного з'iзду в Харковi. Вiн сам склав археологiчну карту Харкiвськоi губернii i провiв ряд розкопок. Якщо не пiд його керiвництвом, то, у всякому разi, пiд його впливом i за його почином виникла школа харкiвських археологiв. Пiд час святкування 30-рiччя науковоi дiяльностi Д. РЖ. Багалiя 10 жовтня 1910 р. зазначалося, що за цей час з-пiд його пера вийшло понад 160 наукових праць.

Серед iсторикiв, що займалися всесвiтньою iсторiiю, серйозними дослiдженнями перiоду античностi вирiзнявся В. П. Бузескул. Його працi ВлПолiтiя АрiстотеляВ», ВлВступ до iсторii ГрецiiВ», ВлПерiклВ», ВлРЖсторiя античноi демократiiВ» стали дiйсно видатним надбанням вивчення грецькоi iсторii.

Розвитку фiлологiчних наук сприяли учнi i наступники видатного харкiвського ученого професора унiверситету О. О. Потебнi М. Ф. Сумцов i М. Г. Халанський.

Слов'янознавство в Харкiвському унiверситетi мало знанi традицii, започаткованi ще в першiй половинi XIX столiття. Одним з найвiдомiших учених початку ХХ столiття був професор Харкiвського унiверситету М. С. Дрiнов. Вiн працював над проблемами iсторii пiвденнослов'янських народiв i заклав основи сучасноi болгарськоi лiтературноi мови.

Харкiвський унiверситет став головним центром розвитку мистецтвознавчоi науки. З появою в унiверситетi РД. К. Рiдiна почалося систематичне викладання теорii та iсторii мистецтва. Його справедливо вважають фундатором вiтчизняного мистецтвознавства, джерелознавства та бiблiографii мистецтва.

У 1912 р. до унiверситету на посаду завiдувача кафедри всесвiтньоi iсторii та теорii й iсторii мистецтва прийшов Ф. РЖ. Шмiт. Вiн вiдразу активно включився до науково-дослiдноi роботи, в якiй був послiдовником РД. К. Рiдiна. Найбiльш вiдомою працею Ф. РЖ. Шмiта, створеною в 1916 р., була тАУ ВлЗакони iсторii. Вступ до курсу загальноi iсторii мистецтвВ», в якiй вiн поставив за мету виявити в еволюцii мистецтва повне вiдображення еволюцii людськоi цивiлiзацii.

На юридичному факультетi Харкiвського унiверситету розвивалися правознавчi науки. Вiдомим ученим, котрий займався проблемами досить актуального тодi фiнансового права, був П. П. Мiгулiн. У Харкiвському унiверситетi працював один з найталановитiших учнiв iсторика права професора М. Ф. Владимирського-Буданова М. О. Максимейко.

Значнi успiхи спостерiгалися в цей час у розвитку природничих наук та технiки. До 1902 р. у Харкiвському унiверситетi працював професор-математик Д. О. Граве, один iз засновникiв алгебраiчноi школи в Украiнi, що дослiджував найважливiший роздiл алгебри тАФ теорiю груп. До 1902 р. викладав у Харкiвському унiверситетi i всесвiтньо вiдомий учений О. М. Ляпунов, котрий започаткував тут свою математичну школу.

Засновником харкiвськоi школи радiофiзикiв вважаiться Д. А. Рожанський, який своiми дослiдженнями коливного розряду в 1908 р. набагато випередив зарубiжних учених. До видатних спецiалiстiв у галузi оптики належав професор Харкiвського унiверситету Т. П. Кравець, дослiдження якого з питань поглинання свiтла в розчинах забарвлених речовин становило на той час одне з найвидатнiших досягнень. Цiннi дослiдження з питань геофiзики, оптики, радiотехнiки i рентгенографii проводив професор технологiчного iнституту М. Д. Пильчиков. Рiзнi галузi електротехнiки збагатили своiми винаходами професор Харкiвського унiверситету, автор перших вiтчизняних пiдручникiв з електротехнiки П. П. Копняiв, науковi працi якого були присвяченi теорii машин i електричноi тяги, та М. А. Артем'iв, котрий вивчав дii струму високоi напруги i розробив проекти електростанцii та електромережi в Харковi.

Широко розвивалася в мiстi хiмiчна наука. У цiй галузi слiд вiдзначити науковi пошуки професора унiверситету, вихованця школи М. М. Бекетова РЖ. П. Осипова, який поклав початок фiзичнiй хiмii.

Успiшно працював у геолого-географiчнiй науцi професор Харкiвського унiверситету А. М. Краснов, невтомний мандрiвник, який придiляв значну увагу вивченню рельiфу, рослин i ТСрунтiв Харкiвськоi губернii.

Високого рiвня на початку XX столiття харкiвськi вченi досягли в бiологii та медицинi. У Харковi в цей час працював вiдомий ботанiк-морфолог, засновник харкiвськоi школи альгологiв В. М. Арнольдi. Далеко за межами Росii стали вiдомi працi видатного фiзiолога В. Я. Данилевського тАФ професора Харкiвського унiверситету, одного iз засновникiв ендокринологii, автора тритомного пiдручника ВлФiзiологiя людиниВ». Його працi з фiзiологii було вiдзначено нагородами Паризькоi академii наук, РЖнституту тропiчноi медицини в Лiверпулi.

Ще в 1872 р. став професором Харкiвського унiверситету вiдомий учений-патологоанатом В. П. Крилов. Його дiяльнiсть (iнколи з ризиком для життя) у галузi загальноi та iнфекцiйноi патологii, епiдемiологii стала гiдним внеском до свiтовоi науки.

Талановитим харкiвським хiрургом був М. П. Трiнклер, професор Харкiвського унiверситету з 1905 року. Його науковi працi охоплювали, питання травматологii, нейрохiрургii, онкологii, лiкування ран. Блискуче працював у хiрургii у факультетськiй клiнiцi унiверситету В. Ф. Грубе, який за перiод перебування в Харковi надрукував 35 наукових праць, зробив 20 доповiдей у Харкiвському медичному товариствi.

Безцiнний внесок у розвиток офтальмологii зробив Л. Л. Гiршман, який до 1905 р. працював професором Харкiвського унiверситету, а потiм перейшов до мiськоi очноi клiнiчноi лiкарнi. Ще в 1870 р. вiн створив при Харкiвському унiверситетi першу самостiйну клiнiку очних хвороб. На початок столiття вiн мав чимало наукових праць i цiлу школу послiдовникiв. Своiю науково-практичною дiяльнiстю Л. Л. Гiршман здобув широку популярнiсть у Росii та за ii межами.

Науковi товариства, якi iснували в Харковi на початку XX столiття, своiю дослiдницькою, видавничою, лекцiйною роботою сприяли координацii наукових дослiджень, надавали науковцям фiнансову допомогу, допомагали обмiну науковими розробками мiж вiтчизняними та зарубiжними вченими i, нарештi, популяризували науковi дослiдження серед широкоi громадськостi, сприяли демократизацii наукових знань. Бiльшiсть наукових товариств були створенi при Харкiвському унiверситетi: iсторико-фiлологiчне, математичне, юридичне, природничих дослiджень, фiзико-хiмiчних наук, науковоi медицини i гiгiiни, хiрургiчне.

Дослiдженнями в рiзноманiтних галузях науки займалося найстарiше в Украiнi Товариство дослiдникiв природи, що iснувало ще з 1863 року. Воно вивчало природнi ресурси краю, геологiю, рельiф, ТСрунти, клiмат, флору та фауну. Товариство видавало своi науковi працi (на 1904 р. вийшло у свiт 38 томiв вiд 25 до 28 друкованих аркушiв кожен, де було надруковано 4450 повiдомлень i статей) та численнi додатки до них.

Найбiльш плiдною виявилася робота РЖсторико-фiлологiчного товариства при Харкiвському унiверситетi, статут якого було затверджено ще в 1876 р., а перше засiдання вiдбулося 28 лютого 1877 року. Товариство було одним iз найбiльш популярних учених товариств в Украiнi. Сорок з лишком рокiв дореволюцiйноi дiяльностi воно з гiднiстю виконувало важливi науковi завдання, головним чином вивчаючи мiсцеву слобожанську iсторiю. РЖснуi думка, що дослiдження краю фактично й почалося iз заснування товариства, а розвиток мiсцевих наукових знань був тiсно пов'язаний зi зростанням та розвитком самого товариства. В товариствi вченi працювали над проблемами iсторii мови i словесностi, iсторii розвитку правових вiдносин i правових iнститутiв, iсторii церкви, iсторii мистецтв, археологii та етнографii. Крiм того, товариство за роки дiяльностi створило педагогiчний вiддiл, етнографiчний музей, iсторичний архiв з вiддiлом листiв i паперiв мiсцевих видатних дiячiв, двi бiблiотеки тАФ педагогiчноi лiтератури i лiтератури документально-довiдкового характеру, органiзувало науковi лекцii для жiноцтва, якi стали основою для створення Вищих жiночих курсiв. Товариство видавало вченi працi тАФ ВлЗбiрникиВ», що мiстили статтi i матерiали, перш за все, з iсторii Слобiдськоi Украiни, украiнськоi лiтератури, працi загального характеру, археологiчнi вiдомостi, iсторичнi документи, фольклорний матерiал, дослiдження з етнографii.

Одним iз найбiльших науково-практичних товариств було Харкiвське медичне товариство, створене зусиллями лiкарiв усього мiста з iнiцiативи професора В. Ф. Грубе в 1861 роцi. На початок XX столiття науково-педагогiчна дiяльнiсть товариства полягала в розробцi актуальних проблем медицини, влаштуваннi курсiв i лекцiй з метою перепiдготовки лiкарiв. РЖз 1866 до 1904 р. Медичне товариство взяло за правило публiкувати найбiльш цiкавi доповiдi, прочитанi на його засiданнях, у своiх ВлПрацяхВ». РЖз 1904 р. товариство почало видавати перiодичний орган ВлХаркiвський медичний журналВ», яким цiкавилися не лише медики-науковцi, а й практикуючi лiкарi. Наукова бiблiотека Медичного товариства нараховувала бiльше 10 тис. томiв спецiальноi лiтератури. Найбiльше читачiв збирав журнальний вiддiл бiблiотеки, який одержував усi росiйськi та багато iноземних медичних видань.

Товариство стежило за санiтарним станом мiста, особливо водопроводу, м'ясобоiнь, базарiв, продуктових лавок тощо. Неодноразово мiське управлiння зверталося до Медичного товариства з проханням про проведення дезiнфекцii вiдпрацьованих заводських вод. Пiд час росiйсько-японськоi вiйни товариство органiзувало бактерiологiчно-гiгiiнiчний загiн, який був вiдправлений на фронт.

Товариство проводило значну благодiйницьку роботу, яка полягала у створеннi безплатноi лiкарнi для бiдних, стацiонару для хворих на 10 лiжок, притулку для безнадiйно хворих.

Одним iз найбiльш масових товариств було Пiвденноросiйське товариство технологiв, започатковане пiд час святкування 10-рiччя Харкiвського технологiчного iнституту в 1895 роцi. Серед його фундаторiв тАФ ректор Харкiвського технологiчного iнституту В. Кирпичов, професори РД. Зубашев, В. Зернов та iн. У 1910 р. у зв'язку з активiзацiiю наукових дослiджень у галузi аеронавтики i зростанням iнтересу до авiацiйноi справи при Харкiвському вiддiленнi товариства вiдкрили повiтроплавальний вiддiл, який очолили iнженери В. Мороховець i Г. Окулiч-Козарiн. У 1910 р. у мiстi вiдбулася виставка аероплана, винайденого i власноручно зiбраного з вiтчизняних матерiалiв харкiвським конструктором. Вiддiл видавав у 1911 тАФ 1913 рр. журнал ВлТяжелее воздухаВ», а також вiдкрив школу пiлотiв та органiзував перший в Украiнi аероклуб.

Наука у мiжвоiнних роках (1917-1941)

Вельми суперечливим виявився i розвиток науки у зазначений перiод. Суттiвi змiни вiдбулися насамперед в органiзацiйнiй структурi та системi управлiння наукою. Як вiдомо, основним структурним елементом науки в СРСР став науково-дослiдний iнститут. Не торкаючись вельми дискусiйного питання про причини та наслiдки таких новацiй, зазначу лише, що Харкiв перш за все став тим мiстом Украiни, де створювалася мережа таких iнститутiв. Серед перших були iнститути медичного профiлю. Бурхливий розвиток ендокринологii у 30-i роки призвiв до вiдкриття iнсулiну, тестостерону та iн. Уперше в СРСР iнсулiн було вироблено саме в Харковi в органотерапевтичному iнститутi.

У 1920 р. виникла Украiнська рентгенiвська академiя (тепер тАФ РЖнститут медичноi радiологii iм. С. П. Григор'iва Академii медичних наук Украiни). У 1930 р. для цього наукового закладу збудували спецiальне примiщення. Це одна з найцiкавiших споруд, виконаних у стилi функцiоналiзму. Цiкаво, що перший радiй для дослiдницькоi роботи академiя отримала вiд Марii Склодовськоi-Кюрi. Про певнi успiхи в цiй галузi свiдчить той факт, що у 1931 р. в Харковi був проведений перший Всесоюзний з'iзд онкологiв, а в 1936 р. за iнiцiативою iнституту було створено Украiнське товариство онкологiв.

З кiнця 20-х рокiв спостерiгаiться безпрецедентне зростання прикладноi науки, яке здебiльшого пов'язують iз запитами виробництва, iндустрiалiзацiiю краiни. Аналогiчнi процеси вiдбувалися й у iнших краiнах. За визначенням iсторика науки Д. Бернала, Влетап 20 тАФ30-х рокiв XX столiття являв собою епоху промисловоi наукиВ». Однак при цьому в СРСР зв'язок науки i виробництва значно вiдрiзнявся вiд тих форм, якi спостерiгалися в iнших краiнах, оскiльки в умовах панування державноi власностi було створено державну систему управлiння наукою. Зокрема, управлiння прикладною наукою було побудовано за галузевим принципом. На межi 20тАФ 30-х рокiв у Харковi виникло чимало таких галузевих науково-дослiдних iнститутiв. У 1927 р. було поставлено завдання про реорганiзацiю однiii з небагатьох на той час проектних органiзацiй у Харковi тАФ Украiнського вiддiлення Ленiнградського дiпромезу (iнститут з проектування металозаводiв). На початку наступного року це питання було вирiшено тАФ виник Укрдiпромез. У 1930 р. з нього видiлився Укрдiпромаш, потiм Дiпросталь, ВНДРЖчормет, iнститут проблем машинобудування та iн. На початок 1940 р. в Харковi нараховувалось уже 46 науково-дослiдних та проектних iнститутiв.

Плiдно розвивалася й заводська наука в лабораторiях та КБ. Слiд сказати, що у цей час науковi установи i пiдприiмства працювали разом над вирiшенням багатьох не лише iнженерних, а й наукових проблем. Не випадково у вереснi 1937 р. до складу того ж ХПЗ було включено Украiнський науково-дослiдний авiадизельний iнститут, який до цього з 1929 р. iснував як лабораторiя Украiнського НДРЖ промисловоi енергетики, а в 1932 р. став самостiйним iнститутом. На заводi iнститут став базою нового дизельного вiддiлу.

Видатними були дослiдження украiнських учених у галузi хiмii, фiзичноi хiмii i фiзики. На особливу увагу при цьому заслуговуi дiяльнiсть Украiнського фiзико-технiчного iнституту (УФТРЖ) тАФ науковоi установи академiчного профiлю, створеноi у Харковi у 1928 р. за iнiцiативи академiка А. Ф. Йоффе. Мотивуючи необхiднiсть органiзацii в Украiнi фiзико-технiчного iнституту на засiданнi колегii Науково-технiчного управлiння ВРНГ УСРР А. Ф. Йоффе, зокрема, сказав: ВлУ першi десять рокiв радянськоi влади фiзика концентрувалася у мiстах Москвi i Ленiнградi. Процес створення у цих мiстах фiзичних iнститутiв викачав з краiни всi таланти. Тепер прийшов час децентралiзацii фiзики, час створення iнститутiв на периферii. Централiзацiя надзвичайно небезпечна. Однiiю з причин високого стану технiки в Нiмеччинi i децентралiзацiя. Науковi центри розкиданi там по всiй краiнi, що збiльшуi ii загальний культурний рiвень i живить науку. РЖнститут, який маi бути пов'язаний з промисловiстю, повинен бути там, де i заводи, де i промисловiсть. Отже, доцiльно створити центр саме в Харковi. Якщо погодитися з тим, що тут маi бути центральна лабораторiя низьких температур, то дуже важливо, щоб вона мала центральне становище в СоюзiВ». Вже в першi роки iснування iнституту проф. Д. Д. РЖваненко, який очолював вiддiл теоретичноi фiзики в УФТРЖ, висловив iдею протонно-нейтронноi моделi ядра, що нинi i загальновизнаною. 10 жовтня 1932 р. харкiвським науковцям (А. К. Вальтеру, Г. Д. Латишеву, О. РЖ. Лейпунському, К. Д. Синельникову) другими у свiтi (пiсля Резерфорда в Англii) вдалося здiйснити розщеплення ядра лiтiю прискореними протонами. З цього часу вивчення атомного ядра стало одним iз головних наукових напрямiв iнституту.

У травнi 1934 р. в Харковi вiдбулася Всесоюзна конференцiя з теоретичноi фiзики. На конференцiю приiхали вiдомi фiзики-теоретики, у тому числi й Нiльс Бор. На нiй були присутнi В. Фок, Я. Френкель, РЖ. Тамм та iншi вченi. Тут Дiрак, Фок i Подольський виконали класичну працю з квантовоi електродинамiки. Дiрак був обраний почесним членом ученоi ради УФТРЖ, а Капиця i Гамов були науковими консультантами iнституту. В УФТРЖ Ландау почав створювати свiй багатотомний ВлКурс теоретичноi фiзикиВ», який набув всесвiтнього визнання.

Ось як згадуi про тi роки О. РЖ. Ахiiзер: ВлНаукове життя в УФТРЖ у тi роки вирувало. Прекрасно працювали реферативнi зiбрання i вчена рада iнституту. Вiдвiдання цих зборiв, участь у iх роботi приносили спiвробiтникам УФТРЖ величезну користь. Про те, що являла собою наукова дiяльнiсть iнституту, можна довiдатися з наступного тАФ на першiй виiзнiй сесii фiзичноi групи АН СРСР, яка вiдбувалася в УФТРЖ у сiчнi 1937 р., академiк С. РЖ. Вавiлов сказав: ВлПрацi УФТРЖ тАФ це чверть усiii радянськоi фiзикиВ». У резолюцii сесii зазначалося, що УФТРЖ за шiсть рокiв свого iснування перетворився на один з провiдних фiзичних iнститутiв Радянського Союзу. ВлМи тодi дуже пишалися такою високою оцiнкою роботи УФТРЖВ».

На хiмiчному факультетi та в НДРЖ хiмii Харкiвського унiверситету пiд керiвництвом проф. А. РЖ. Кiпрiанова група науковцiв розробляла проблему фотосенсибiлiзаторiв, що знайшли застосування у виробництвi вiтчизняноi кiноплiвки, завдяки чому радянська кiнопромисловiсть перестала бути залежною вiд iмпорту. Якiсть ii була вищою вiд закордонноi, що дозволяло вести аерофотозйомку при мiнiмальному освiтленнi.

Значних змiн зазнали гуманiтарнi науки. Зокрема, у Харковi в 1921 р. виникла така нова установа, як Комiсiя по вивченню iсторii Великоi Жовтневоi революцii на Украiнi та iсторii КП(б)У (РЖстпарт) з фiлiями в центрах губернiй. Невдовзi було створено РЖнститут марксизму (пiзнiше перейменований на Украiнський iнститут марксизму-ленiнiзму, з 1931 р. Всеукраiнська асоцiацiя марксистсько-ленiнських iнститутiв (ВУАМЛРЖН), президентом якоi став О. Шлiхтер). Влада розраховувала на те, що таке об'iднання наукових установ успiшнiше розроблятиме проблеми суспiльних наук, нiж ВлбуржуазнаВ» ВУАН.

У 20 тАФ 30-i роки в Харковi вiдбулося чимало значних наукових форумiв. Окрiм тих, про якi вже згадувалося, тут проходили перший Всеукраiнський з'iзд бактерiологiв та епiдемiологiв (1920), перший Всесоюзний математичний з'iзд (1930), Всесоюзний з'iзд фiзiологiв (1930) та iн.

Науковi дослiдження у цей перiод проводились i у вищiй школi, проте на цей час уже стало тенденцiiю вiдокремлення науковця вiд викладача. Пiсля реорганiзацii унiверситетiв i створення iнститутiв народноi освiти були створенi самостiйнi науковi структури тАФ науково-дослiднi кафедри. Попри те, що науково-дослiднi кафедри були автономними закладами, iхня дiяльнiсть, однак, проходила в тiсному контактi з ВНЗ. Харкiвський РЖНО щодо цього вiдрiзнявся вiд решти навчальних закладiв. Лише при ньому кiлькiсть науково-дослiдних кафедр була вiдповiдною тим групам дисциплiн, якi викладалися у ВНЗ. Взагалi ж по iнститутах ситуацiя з науково-дослiдними кафедрами (зокрема на 1927 р.) виглядала таким чином: ХРЖНО тАФ 13, технологiчний iнститут тАФ 9, сiльськогосподарський тАФ 5, медичний тАФ 5, ветеринарний тАФ З, iнститут народного господарства тАФ 2, фармацевтичний технiкум тАФ 1. Науково-дослiднi кафедри при ВНЗ проводили не лише значну науково-теоретичну роботу, але й працювали над вирiшенням невiдкладних практичних завдань. Кафедра хiмiчноi технологii мiнеральних речовин вивчала iзюмськi фосфорити та можливостi iх використання як мiнеральних добрив, працювала над створенням емалей для захисту металiв вiд корозii i т. iн.

У другiй половинi 20-х рокiв поступово посилюiться тенденцiя перетворення кафедр на iнститути. Так, наприкiнцi 1926 р. на основi кафедри педагогiки було створено Украiнський науково-дослiдний iнститут педагогiки. У 1929 р. при ХРЖНО на базi науково-дослiдних кафедр прикладноi математики i геометрii було створено науково-дослiдний iнститут математики на чолi з академiком С. Н. Бернштейном. А вiдповiдно до постанови Раднаркому УСРР вiд 1 серпня 1930 р. ВлПро лiквiдацiю деяких науково-дослiдних установ НКО та нову мережу цих установВ» при ХРЖНО була лiквiдована решта науково-дослiдних закладiв. З вiдродженням унiверситету чимало наукових структур увiйшло до його складу.

Вiдповiдно до положення про науково-дослiднi кафедри 1921 р., головним iх завданням була Влрозробка пiд керiвництвом найбiльш видатних учених наукових проблем, а також пiдготовка до науковоi i педагогiчноi дiяльностi осiб, що мають потяг до науковоi дiяльностi i необхiднi для цього знання i здiбностiВ».

Студенти, якi бажали стати аспiрантами, спочатку вiдвiдували так званi семiнари пiдвищеного типу (як при iнститутах, так i при кафедрах), якi мали покращити якiсть знань кандидатiв в аспiранти, оскiльки програми ВНЗ були скороченi i не давали необхiдноi теоретичноi пiдготовки. Семiнари пiдвищеного типу присвячувались окремим галузям науки. Частину доповiдей на них робили студенти, частину тАФ викладачi. Робота в таких семiнарах за своiм характером та рiвнем наближалася до наукових дослiджень. Так, наприклад, студенти ХРЖНО, члени семiнару з етнографii, яким керував проф. О. В. Вiтухов, не лише аналiзували основну лiтературу з етнографii, знайомилися з музеями Харкова, а й робили спроби краiзнавчого дослiдження мiста та його пам'яток. До речi, колективи майже всiх науково-дослiдних кафедр проводили чималу роботу щодо вивчення ресурсiв Харкiвського регiону.

Для вступу до аспiрантури необхiдно було пройти спiвбесiду з керiвником кафедри, а з 1925 р., вiдповiдно до ВлПравил вступу аспiрантiв у кафедри, iхньоi науково-пiдготовчоi роботи та переводу в науковi спiвробiтникиВ», обов'язковим стаi складання колоквiуму. Навчання в аспiрантурi спочатку зводилося до розробки 10тАФ12 тем та написання промоцiйноi роботи (аналог кандидатськоi дисертацii). У другiй половинi 20-х рокiв система пiдготовки аспiрантiв ускладнюiться: до старих форм контролю (звiти, уснi виступи на семiнарах та письмовi доповiдi) додаються колоквiуми та iспити.

У 1926 р. було прийнято ВлПоложення про iнститут студентiв-висуванцiвВ». Вiдповiдно до цього положення зi складу студентiв двох останнiх курсiв вiдбиралися кандидати для поглибленого вивчення профiлюючих дисциплiн. За умови успiшного навчання цi студенти мали переваги при вступi до аспiрантури. У 1928 р. були переглянутi правила вступу до аспiрантури. Перевагу при зарахуваннi вони надавали робiтникам та селянам.

У 30-х роках пiдготовка наукових кадрiв здiйснювалась як у вищих навчальних закладах, так i науково-дослiдних iнститутах, але в останнiх навчалося не бiльше третини всiх аспiрантiв.

Навчання молодих науковцiв у той час ускладнювалося багатьма обставинами: недолiками iхньоi загальноосвiтньоi пiдготовки, скрутними матерiальними й поганими побутовими умовами, навчальною перевантаженiстю, а ще бiльше позанавчальною роботою, нестачею наукових керiвникiв, поганою органiзацiiю iх навчання. Але поступово вiдбувалося вдосконалення системи пiдготовки наукових кадрiв. У 1939 р. було прийнято нове ВлПоложення про аспiрантуруВ». Здiйсненi заходи пiдвищили ефективнiсть аспiрантури. Про це свiдчать данi й по харкiвських ВНЗ: лише в Харкiвському фармацевтичному iнститутi за чотири передвоiннi роки було захищено 40 дисертацiй.

Так чи iнакше, але слiд зазначити, що серед тих, хто навчався в аспiрантурi в 20 тАФ30-i роки, було чимало майбутнiх видатних учених та органiзаторiв науки. Зокрема, у 1926тАФ1929 рр. аспiрантом сектора порiвняльноi фiзiологii науково-дослiдноi кафедри зоологii Харкiвського iнституту народноi освiти був РЖ. М. Буланкiн тАФ у майбутньому доктор наук, професор, ректор Харкiвського державного унiверситету.

Уже в 20-i роки у ВНЗ активно дiяли студентськi науковi гуртки. Так, серед найбiльш активних наукових гурткiв ХТРЖ був гурток гiдравлiки та авiацii. У ньому не лише вивчалися теоретичнi проблеми, читалися доповiдi, але й виконувалися проекти лiтальних апаратiв. Силами гурткiвцiв були спроектованi для представлення на конкурс, оголошений Товариством авiацii та повiтроплавання Украiни та Криму, три планери тАФ всi три проекти були вiдзначенi премiями. За тими самими проектами Харкiвська авiабаза побудувала два планери, якi у вереснi 1924 р. брали участь у змаганнях. Для заводу ВЕК гурток розробив проект невеликого аероплана.

На хвилi украiнського нацiонального пiднесення у мiстах i селах створювалися осередки дослiдникiв iсторико-культурних скарбiв рiдного краю та його природних багатств. Перший такий осередок було створено взимку 1923 р. в Харковi за iнiцiативою професора ХРЖНО К. Д. Зеленiна. На його установчих зборах була прийнята ухвала про об'iднання всiх украiнських краiзнавцiв. Це був початок створення органiзацii центру краiзнавства в Украiнi. Пiсля певноi пiдготовки в Харковi у травнi 1925 р. в примiщеннi ветеринарного iнституту вiдбулася перша Всеукраiнська краiзнавча конференцiя, було створено Украiнський комiтет краiзнавства. У 1927 р. спiвробiтники УКК налагодили випуск науково-методичного журналу ВлКраiзнавствоВ». Краiзнавчий рух об'iднав як науковцiв, так i широкi кола громадськостi.

Оскiльки вченi прагнули до самостiйноi профспiлковоi органiзацii, був знайдений компромiсний варiант тАФ секцiя наукових працiвникiв у профспiлцi працiвникiв освiти. Однiiю з перших така секцiя була створена в Харковi. У вереснi 1921 р. секцiя наукових працiвникiв була органiзована в Одесi, а в жовтнi 1922 р. тАФ у Киiвi.

Значних успiхiв у цiй справi досягла й Харкiвська СНП. Завдяки ii зусиллям стипендiя аспiрантiв у деяких iнститутах мiста досягла 180 крб. на мiсяць (рiвень професорськоi зарплати в серединi 20-х рокiв). Практично в 20-i роки секцii були iдиними органiзацiями, що постiйно вiдстоювали матерiально-правовi й професiйнi iнтереси науковоi та вузiвськоi iнтелiгенцii. Значний вклад вони вносили i в розв'язання житловоi проблеми, вельми гостроi для науково-викладацькоi iнтелiгенцii того перiоду. Незважаючи на ряд вiдповiдних розпоряджень Раднаркому Украiни, житловi права вчених, особливо староi професури, обмежувалися. СНП всiляко протестували проти таких дiй. РЗх представники брали участь у судових розглядах житлових конфлiктiв.

На межi 20 тАФ30-х рокiв у дiяльностi секцiй наукових працiвникiв сталися суттiвi змiни. Значно бiльше уваги почали придiляти виробничим питанням, захист же професiйних iнтересiв оголошувався тред-юнiонiзмом. У 1934 р. вiдбулася чергова реорганiзацiя профспiлок. СНП були лiквiдованi. З цього часу почала iснувати iдина профспiлка працiвникiв освiти, вищоi школи i наукових установ. РЗi дiяльнiсть будувалася на принципах адмiнiстративно-бюрократичноi системи.

Рiзноманiтнi форми громадськоi iнiцiативи науковоi вузiвськоi та науково-технiчноi iнтелiгенцii наприкiнцi 20 тАФ на початку 30-х рокiв увiйшли в суперечку з тенденцiiю до одержавлення усiх сфер життя, у тому числi й науки. Масовi репресii 30-х рокiв не оминули й вчених. Зловiсну роль у долi украiнськоi iнтелiгенцii вiдiграв судовий процес, що вiдбувся навеснi 1930 р. в Харковi над членами ВлСпiлки визволення УкраiниВ» (СВУ), у справi якоi проходили 45 осiб на чолi з видатним украiнським вченим-лiтературознавцем, вiце-президентом ВУАН академiком С. О. РДфремовим. Майже одночасно з процесом СВУ в Житомирi вiдбувся суд над Влшкiдниками сiльського господарстваВ» тАФ викладачами ВНЗ Харкова, спiвробiтниками рiзних сiльськогосподарських установ. Внаслiдок цього Харкiвська секцiя наукових працiвникiв залишилася без 12 чоловiк, у тому числi таких вiдомих фахiвцiв, як М. 3. Рiзников, К. Г. Манькiвський, К. С. Кононенко, А. Ф. Дiдусенкота iн. Гучною стала Влсправа УФТРЖВ», коли були звинуваченi у шпигунствi всесвiтньо вiдомi фiзики.

Про масштаби кампанii пошуку Влворогiв народуВ» серед наукових спiвробiтникiв, зокрема, свiдчить такий факт: двадцять п'ять працiвникiв Харкiвськоi науково-дослiдноi кафедри (iнституту) iсторii украiнськоi культури були репресованi. Приводи для арештiв були рiзноманiтнi тАФ належнiсть у минулому до рiзних полiтичних партiй, пропаганда украiнофiльських поглядiв у своiй творчостi тощо. Лише протягом 1933 р. в науково-дослiдних установах Наркомосвiти УСРР та унiверситетах було репресовано 270 учених i викладачiв, у педiнститутах тАФ 210. Повною мiрою це торкнулося i харкiвських учених та викладачiв ВНЗ. Лише декiлька прикладiв мовою документiв 1933 р.: Вл..у педагогiчному iнститутi, особливо на шкiльно-педагогiчному вiддiлi, мав мiсце цiлий ряд контрреволюцiйних, нацiоналiстично-петлюрiвських, антисемiтських та правоопортунiстичних вилазок та вихваток як вiд позапартiйних (Малюга, Савенко), так i вiд комсомольцiв (Зубарев, Наливайко, Шевченко, Гончарова, Терещенко, Головаш, Андрущенко) та навiть членiв партii (Лось), що виявлялося у формi систематичного розповсюдження анекдотiв чи вiдверто прямих тАФ часто хулiганських тАФ вчинкахВ». Доповiдна записка про iдеологiчний стан навчального процесу та партiйно-масову роботу в медичному iнститутi також даi приклад Влантирадянськоi дiяльностiВ»: ВлСеред викладачiв i елементи, якi в процесi викладання проводили антирадянську пропаганду. Так, на робiтфаку викладач росiйськоi мови Краков, ведучи весь свiй курс з явних буржуазно-iдеалiстичних позицiй, до того ж, практикувався на диктантах, пiдiбраних з речень такого типу: ВлМягко стелет, да жестко спатьВ», ВлТолько и одежки, что одни рогожкиВ», ВлВставай, голодный и бездомный, вставай, измученный народВ», ВлПротив вражьего напора ощетиним мы штыкиВ», ВлСлезы льются из глазВ» i т. iн. ВлГолодаю, система, закон, разбираюВ» тАФ це слова, що iх саме в такому порядку подавав Краков для вивчення наголосiвВ». Стан речей в iнститутi характеризувався словами Влатмосфера аполiтичного дiляцтваВ». Як доповiдав на районнiй конференцii в сiчнi 1934 р. ректор Харкiвського державного унiверситету Я. С. Блудов, Влзусиллями партiйноi органiзацii i ректоратуВ» були звiльненi з роботи Влворожi елементи, нацiоналiсти та iн.В», з числа студентiв 50 чоловiк i викладачiв 20 чоловiк. РЖ такi ВлприкладиВ» можна продовжити наводити. У подальшому репресii лише набирали обертiв.

РЖдеологiзацiя науки призвела до суттiвоi змiни стилю i змiсту науковоi аргументацii та полемiки, вона мала наслiдком звуження мiжнародних контактiв. Звичайно, остання обставина обумовлювалася й зростанням мiжнародноi напруги, засекречуванням досягнень науки, якi мали вiйськове значення. Так чи iнакше тАФ адмiнiстративний та iдеологiчний тиск суттiво обмежили наукову творчiсть, створили умови для зловживань владою, прийняття невиправданих рiшень, усунення вiд науки талановитих учених.

Пiдбиваючи пiдсумки розвитку науки в Харковi у 20 тАФ 30-i роки, необхiдно ще раз пiдкреслити, що вiн характеризуiться значною суперечливiстю: руйнацiя сталих традицiй i боротьба з неписьменнiстю, реорганiзацiя унiверситету, створення мережi науково-дослiдних iнститутiв i репресii видатних науковцiв. Як одним словом оцiнити цi, iнодi абсолютно протилежнi явища? Але одне безсумнiвно тАФ попри всi складнощi життя, долаючи неабиякi перешкоди, наприкiнцi 30-х рокiв Харкiв значно посилив свiй освiтнiй та науковий потенцiал.

Вiдродження науки у 1940-1950 рр

До вiйни в Харковi працювало 59 науково-дослiдних iнститутiв (НДРЖ). Пiд час окупацii бiльшiсть примiщень, де вони розташовувалися, було зруйновано, а матерiальнi цiнностi пограбовано та вивезено до Нiмеччини. Тому першi роки пiсля визволення головним завданням було вiдновлення роботи науково-дослiдних закладiв, вiдбудова iхньоi матерiально-технiчноi бази, укомплектування висококвалiфiкованими науковими кадрами. Завдяки самовiдданiй працi харкiв'ян у 1946 р. працювало вже 49 НДРЖ, а через рiк були вiдродженi 58 наукових установ. До кiнця 40-х рокiв внаслiдок реорганiзацiй кiлькiсть iх зросла до 74, але в серединi 50-х знов зменшилася до 57.

Важливо зазначити, що в науково-дослiдних i проектних iнститутах мiста закладався ТСрунт пiд вiдбудову, оновлення i подальший розвиток матерiально-технiчноi бази не лише мiста, а й усiii краiни. У 1944 р. у Харковi був створений Дiпроцемент, за проектами якого iз руiн i попелу пiднiмалися всi цементнi та керамiчнi заводи союзного значення. А в 1951 р. вiн перетворився на самостiйний iнститут союзного пiдпорядкування тАФ Пiвдендiпроцемент. Вагомий внесок у вiдбудову вугiльноi промисловостi Донбасу внесли найстарiший у краiнi iнститут iз проектування шахт i збагачувальних фабрик Пiвдендiпрошахт i створений у 1947 р. Всесоюзний НДРЖ органiзацii та механiзацii шахтного будiвництва. Важливим науковим центром галузi став УкрНДРЖгаз, який здiйснював науковi дослiдження та проектно-конструкторськi робот

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada