Розмаiття народного житла

Змiст

Вступ

1. РДднiсть i локальне розмаiття народного житла

2. РЖнтер'iр та його елементи

3. Конструктивнi особливостi

4. Декоративно-художнi оздоблення

Висновки

Лiтература

Вступ

Народна архiтектурна творчiсть сягаi своiм корiнням найдавнiших етапiв формування цивiлiзацii. Вся iсторiя розвитку цiii галузi культури переконливо свiдчить про неабиякий талант ii творцiв, мудрiсть багатовiкового народного досвiду.

Максимально враховуючи природнi умови, найдавнiше населення територii Украiни створювало своi оселi бiля водоймищ, на захищених вiд вiтрiв дiлянках, рацiонально використовуючи ландшафтнi особливостi. Найдоцiльнiшими вважалися житла, захищенi самою природою: як заглибленi в землю (печери та напiвпечери, а пiзнiше тАФ землянки та напiвземлянки), так i пiднесенi над землею споруди на дерев'яних платформах. Майже до середини XIX ст. цi архаiчнi типи житла спiвiснували з наземними.

Про мистецькi та практичнi уподобання наших предкiв свiдчить також використання ними широкоi палiтри будiвельних матерiалiв, дарованих самою природою: вiд кiсток мамонта, дерева, очерету, соломи, каменю, глини до новiтнiх витворiв промислового виробництва.

Особливостi природно-географiчних, соцiально-економiчних та iсторичних умов рiзних районiв Украiни сприяли розвитковi своiрiдних форм поселень, садиб та типiв житла. Отож народна архiтектура украiнцiв, котра в своiй джерельнiй основi мала багато спiльних схiднослов'янських ознак, уже в XVIIтАФХVРЖРЖРЖ ст. набула рис яскравоi нацiональноi виразностi. Про це свiдчать наведенi нижче особливостi традицiйноi архiтектури окремих iсторико-етно-графiчних районiв Украiни.

1. РДднiсть i локальне розмаiття народного житла

Внаслiдок сприятливих природно тАУ географiчних умов Украiни на бiльшостi ii територii сформувався вiдкритий тип двору, в якому вiльна земельна дiлянка, прилегла до житла (хати, хижi) та господарських споруд, завжди лишалася просто неба, не накритою дахом тАФ на вiдмiну вiд iнших схiднослов'янських народiв, зокрема бiлорусiв та пiвнiчних росiян.

За типом взаiмозв'язку житлового будинку з господарськими спорудами (хлiвом, стайнею, коморою, сажем, льохом, стебкою та iн.) на бiльшостi територii Украiни переважав двiр з не зв'язаними мiж собою будiвлями. Це особливо характерно для пiвденних i центральних районiв Украiни. На територii Полiсся, Карпат, Захiдного Подiлля, Буковини, Полтавщини, меншою мiрою Пiвдня водночас iз таким розмiщенням житла побутували рiзнi варiанти його поiднання з господарськими спорудами тАФ вiд часткового до суцiльного. Отож, за характером взаiмозв'язку житла i господарських споруд у забудовi украiнського двору можна видiлити такi три типи: з незв'язаними будiвлями; з частковим взаiмозв'язком; з повнiстю з'iднаними спорудами.

За характером взаiморозташування житла i господарських споруд видiляiться шiсть типiв забудови: вiльна, однорядна, Г-подiбна, П-подiбна, замкнена та змiшана.

При вiльнiй забудовi господарськi будiвлi i хата розташовувалися без певного регулярного порядку, йдучи за особливостями рельiфу та вимогами господаря. Однорядна забудова характеризувалася тим, що господарськi будiвлi розташовувалися в одному ряду з хатою, хоча могли бути з нею не зв'язанi, зв'язанi частково чи об'iднанi спiльним дахом. Г-подiбна тАФ це така забудова, що мала форму лiтери "Г" i також могла бути представлена у трьох типах взаiмозв'язку. При П-подiбнiй забудовi сполучення споруд утворювало, звiсно, лiтеру "П" (типи взаiмозв'язку тi ж). За двором iз суцiльним замкненим взаiмозв'язком будiвель та периметральним iх розташуванням на садибi в рiзних районах Украiни закрiплялись рiзнi назви: окружний двiр, круглий двiр, пiдварок, заiзд тАФ на Полiссi, замкнений тАФ на Подiллi, хата у брамах, гражда тАФ на Гуцульщинi, хутiр, зимiвник, замкнений козацький двiр тАФ на Пiвднi.

Щодо розмiщення хати вiдповiдно до вулицi украiнський двiр був представлений трьома варiантами: вiддаленого, наближеного та безпосереднього розмiщення щодо вуличноi межi.

За умов народноi колонiзацii земель виникали садиби переважно з вiддаленим розташуванням хати вiдносно проiзних шляхiв, постановкою ii в глибинi двору. Такий тип отримав назву двiр з проiздом тАФ на Подiллi, глибокий двiр тАФ на Полтавщинi та Правобережжi. Наближене, або курдонерне, розташування хати характеризуiться наявнiстю перед житлом невеликоi земельноi дiлянки, на якiй, як правило, висаджувались дерева, кущi, квiти. Цей тип набув значного поширення на початку XX ст. майже по всiй Украiнi, особливо в умовах новоi садибноi забудови Лiсостепу та Степу.

Безпосереднiй вихiд хати на вулицю, ii розташування на межi садиби, яка прилягаi до дороги, i новацiйним типом, який практично був вiдсутнiй в традицiях украiнського народу i зустрiчався спорадично в забудовi садиб, якi межували iз майданами або жвавими торговельними шляхами. Пiд впливом традицiй бiлоруського та росiйського народiв цей тип у кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. мав деяке поширення в районах Полiсся та Слобожанщини.

Украiнська хата тАФ колиска нашого народу. В нiй знайшли яскравий вияв спадковiсть традицiй, естетичнi засади, доцiльнiсть i соцiальна зумовленiсть. Хату можна вважати i своiрiдною вiзитною карткою Украiни.

Олександр Довженко так писав про украiнську хату: "..бiла, з теплою солом'яною стрiхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архiтектурна праматiр пристановища людського. Незамкнена, повсякчас вiдкрита для всiх, без стуку в дверi, без "можна?" i без "увiйдiть!", житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людськi руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плiд, серед зеленi i квiтiв".

Украiнське народне житло пройшло багатовiковий шлях розвитку тАФ вiд однокамерних до дво-, три- та багатокамерних споруд. Унаслiдок нерiвномiрного соцiально-економiчного розвою окремих районiв Украiни, специфiки природно-географiчних умов, особливостей етнокультурних контактiв з iншими народами цей процес був неоднозначним та складним. Свiдченням цього i типологiчна виразнiсть, локальна специфiка та рiзноманiтнiсть планiв житла в окремих районах.

Поруч iз повсюдним поширенням двокамерних жител, якi складались iз хати та неопалюваних сiней, у пiвнiчно-схiдних районах на початку XX ст. з'явилися житла, в яких обидва примiщення мали печi, а на Закарпаттi двокамерне житло об'iднувало два незалежних примiщення, кожне з яких мало зовнiшнiй вхiд (хата та клiть), причому лише хата опалювалася пiччю. Ускладнення плану двокамерного житла (Полiсся, Слобожанщина) вiдбувалось за рахунок або видiлення в сiнях житловоi кiмнати так званоi теплуки, кухнi, або повного перетворення сiней на тепле примiщення. За умови видiлення теплушки сiнi перейменовувались на сiнцi, фiксуючи зменшення iхньоi площi. При перетвореннi сiней на теплуху вхiд улаштовували безпосередньо з вулицi у так званий прихаток, а бiльш заможнi господарi перед вхiдними дверима прибудовували додаткове примiщення тАФ гонок.

Найпоширенiшою в Украiнi у кiнцi XIX тАФ нa початку XX ст. була триподiльна хата. Варiативнiсть цього типу житла була бiльшою, нiж двокамерного. У районах украiнського Полiсся, пiвнiчних районах Правобережжя та Лiвобережжя, на Полтавщинi, Слобожанщинi та в долинних районах Карпат побутував класичний тип украiнського триподiльного житла тАФ з розташуванням сiней у центрi споруди та двобiчним вiдносно до них розташуванням iнших двох камер: з одного боку тАФ житлового примiщення (хати, хижi, халупи, хатини), з другого тАФ пiдсобного для зберiгання продуктiв, реманенту або сезонного одягу (комори, клiтi). Своiрiднiсть карпатського варiанту трикамерного житла полягала в тому, що вхiд до пiдсобного примiщення влаштовувався не з сiней, як в iнших районах Украiни, а безпосередньо з подвiр'я. Це дозволяло прибудовувати клiть не лише до сiней, а й до бiчноi стiни житловоi кiмнати. Таким чином, хата займала центральне мiсце. Поширення цього типу трикамерного житла вiдоме вже з XV ст.

В економiчно бiльш розвинених районах украiнського Лiсостепу та особливо Пiвдня переважаючим варiантом трикамерного житла був такий, в якому два житлових примiщення розташовувались симетрично по обидва боки вiд сiней. Цей варiант отримав назву хата на двi половини, або двi хати через сiни.

Своiрiдностi традицiйному плануванню житла схiдних районiв Полiсся та окремих районiв Подiлля, Полтавщини, Слобожанщини, Карпат i Пiвдня надавали ТСанок (крильце, калiдор), подовженi виноси даху (пiддашшя, пiддашок, пiдсобiйка, пiдострiшина) та галерея (рукiйма, лавочки).

У другiй половинi XIX ст. у зв'язку з соцiально-економiчним розшаруванням населення вiдбувались помiтнi змiни в архiтектурно-планувальнiй системi житла. Вони полягали у вiдокремленнi в сiнях комори (комiрчини, клiтi, хижки, чулана, кладовки), а в житловому примiщеннi тАФ кухнi (теплушки, боковки, ванкури, хатчини), а на Волинському та Киiвському Полiссi тАФ у вiдокремленнi так званоi стебки тАФ примiщення з функцiональним призначенням льоху. У мiсцях з пiдвищеним рiвнем виходу ТСрунтових вод, де не можна було копати глибокi льохи, цi стебки взимку обiгрiвалися жаровнями.

Традицiйний тип житла ускладнювався також за рахунок прибудов господарських примiщень пiд подовженим виносом даху. Такi споруди були поширенi на Волинi (хати з прибiчками, поклiттю), Подiллi (хати з прибоками, притулами, причепами), Слобожанщинi (хати з захатни-ком, припусницею, суткам), у Карпатах тощо.

У кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. iз розвитком капiталiстичних вiдносин та зростанням впливу мiст з'являiться новий тип трикамерного житла, який складаiться з двох сумiжних хат, розташованих у ряд по один бiк сiней (однобiчна хата). Деякi житла киiвського та чернiгiвського Полiсся, лемкiв та бойкiв у Карпатах та заможних селян Пiвдня являли собою значно видовжену будiвлю (довга хата), в якiй з житловим примiщенням об'iднувались господарськi прибудови.

У кiнцi XIX ст. найбiльш заможнi селяни i мешканцi примiських зон будували багатокамернi житла з трьох-чотирьох кiмнат (кругла хата, домок). Такi будiвлi теж мали регiональнi особливостi. Зокрема, у правобережних районах Лiсостепу вони виникали внаслiдок членування кожноi з камер триподiльного житла: у сiнях влаштовувалась комора, а кожна з хат передiлялась на двi тАФ чисту хату (велику хату, залу) й кухню або кухню-спальню (хатину, ванкiр, алькiр).

Украiнська хата на всiй територii свого поширення в кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. являла собою наземну одноповерхову споруду, за виключенням' гiрських районiв Карпат, приднiстровськоi Буковини та Подiлля, де пiд житлом, яке будували на крутих схилах, влаштовували цокольне примiщення для господарських потреб тАФ погреб, пивницю. Однак житло зубожiлого сiльського населення, як свiдчать письмовi та друкованi джерела, iнколи зберiгало такi архаiчнi типи, як напiвземлянки та землянки (бурдеi, бухнi тощо). На Пiвднi на вiдмiну вiд такого типу житла наземнi споруди мали назву верхова хата, тобто та, що стоiть на поверхнi землi.

2. РЖнтер'iр та його елементи

Щодо традицiйного iнтер'iру украiнського житла, то вiн ще iз часiв давньоруського перiоду характеризувався типологiчною iднiстю. Вона притаманна також i сумiжним з Украiною районам Росii, Бiларусi, Молдови та iн. Цей тип внутрiшнього планування житла дiстав назву украiнсько-бiлоруського.

Отже, украiнська вариста пiч завжди займала внутрiшнiй кут хати з боку вхiдних дверей i була обернена своiм отвором (челюстями) до фасадноi стiни (чiльноi, входовоi, передньоi), де були вiкна. По дiагоналi вiд печi влаштовували парадний кут (покуть, червоний, або святий, кут), у якому розмiщували iкони, прикрашенi тканими або вишиваними рушниками, цiлющим зiллям та квiтками, вивiшували лампадку. На Лiвобережжi для iкон виготовляли спецiальнi полички (божники), а у найбiльш заможних селян були навiть домашнi iконостаси.

Пiд божником уздовж причiлковоi стiни (традицiйно з одним, пiзнiше тАФ з двома вiкнами, а у карпатських украiнцiв тАФ нерiдко зовсiм без вiкон) ставили стiл (у житлi бойкiв, лемкiв та закарпатських верховинцiв функцii столу виконувала скриня). Бiля столу попiд тильною стiною ставили довгу дерев'яну лаву, а з зовнiшнього боку тАФ маленький переносний ослiнчик. Злiва вiд столу знаходилася скриня. Уздовж тильноi стiни, мiж пiччю та причiлковою стiною будували дерев'яний настил, на рiвень пiчноi лежанки,тАФ так званий пiл. Удень вiн використовувався для хатнiх робiт, а вночi на ньому спала родина. На Волинi лiтнi спальне мiсце (полатi) iнодi влаштовували в сiнях. Уздовж чiльноi та причiлковоi стiн установлювали лави, якi на свята прикрашали доморобними ряднами (веретами, коцами), а в заможних сiм'ях тАФ килимами. Бiля дверей та понад ними робили дерев'янi полички або невеличку шафу (мисник, судень) для посуду, а уздовж чiльноi стiни над вiкнами проти печi тАФ полицю для хатнього начиння та хлiба (хлiбна полиця).

В однокамерних бiдняцьких полiських та карпатських хатах майже до початку XX ст. побутувала архаiчна форма курноi печi (курилка, пiч no-чорному), дим вiд якоi йшов просто в хату. Для його виходу в житлi карпатських горян у стелi був спецiальний отвiр (димник) iз засувкою, яку вiдкривали у разi потреби. Полiщуки майже до 20-х рокiв XX ст. продовжували користуватися давнiми освiтлювальними пристроями (посвiт, лучник, свiтак тощо), якi встановлювались бiля вiкна напроти печi. РЖз стелi, в якiй залишали отвiр, над посвiтом спускали трубу (комин), зроблену iз хмизу або полотняного мiшка, обмазаних глиною.

Своiрiднiсть полiському та карпатському iнтер'iровi надавала цiла система жердок (на переважнiй бiльшостi територii Украiни iх було лише одна-двi). Це повздовжнi та поперечнi жердки-полицi (гряда, балька); жердка-пере-кладина (пересувка, носуля) для плетення постолiв, личакiв, рогож; жердка для пiдвiшування кросен ткацького верстата (грядка); жердка-сушилка бiля печi (балiчка, бiло); нарештi тАФ жердки-вiшаки над спальним помостом.

Украiнська вариста пiч за формою димозабiрного пристрою (комина, шиi, цiвки), який розташовувався над припiчком, представлена трьома типами: лiвобережним, правобережним i лемкiвським. Самi назви засвiдчують ареали поширення кожного з типiв. Лiвобережна пiч мала комин, стiнки якого були поставленi на припiчок врiвень з ним, так що припiчок мав вигляд заглибленоi площадки. Правобережна пiч мала комин у формi зрiзаноi пiрамiди тАФ у виглядi нависаючого над припiчком або спертого на стовпчики коша. Лемкiвська пiч, крiм орiiнтацii ii отвору на причiлкову стiну, мала комин, подiбний до правобережного типу,тАФ вiн нависав над припiчком, але мав форму Г-подiб-ноi труби, коротка частина якоi нависала над припiчком, а подовжена з'iднувалась iз стiною сiней, у якiй був отвiр для виводу диму в сiни. Основу печi найчастiше робили з глиносоломи, у полiському та карпатському житлi були поширенi опiчки з дерева, на Пiвднi та Закарпаттi тАФ з природного каменю, пiзнiше тАФ з цегли.

3. Конструктивнi особливостi

Традицiйна украiнська хата мала, як правило, не менше трьох вiкон. У чiльнiй стiнi тАФ двоi: проти печi перепiчне, а проти столу тАФ покутне; третi тАФ у причiлковiй стiнi тАФ застiльне. В курних хатах Полiсся та Карпат майже до початку XX ст. зберiгались так званi волоковi вiкна, що являли собою вузькi наскрiзнi отвори в стiнi, якi закривались дерев'яiвши засувками тАФ волоками.

Стiни украiнського житла зводились iз рiзних будiвельних матерiалiв залежно вiд мiсцевих ресурсiв та можливостей забудовникiв.

Давнi традицii в Украiнi мали два типи конструкцii стiн: зрубний i каркасний. У зв'язку з хижацьким знищенням лiсу, високими цiнами на лiсоматерiали спiввiдношення зрубних i каркасних жител дедалi бiльше змiнювалося на користь останнiх. Зрубне житло ставало привiлеiм заможних господарств, перетворюючись у своiрiдний символ добробуту. В кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. каркасна технiка стаi переважаючою, i лише в пiвнiчно-захiдних районах Украiни (Полiссi, Карпатах, частково Надднiпрянщинi) продовжують зводити разом iз каркасним зрубне житло. У пiвнiчному Лiсостепу каркас заповнювали деревом та частково глиносоломою, а в пiвденному тАФ плетiнням з великою кiлькiстю глиносоломи. На Правобережжi мiж стовпами каркасу (слупами, шумами) встановлювали дерев'янi бруски (риглi, дим), якi закладали горизонтально в пази (бурти) цих стовпiв.

У лiвобережному варiантi переважав вертикальний спосiб закладки кругляка i заповнення каркасу тАФ так звана сторчiвка. Промiжки мiж стовпами каркасу заповнювали бiльш тонким деревом (торчами), яке зверху заводилось у поздовжню обводку, а знизу або закопувалось у землю, або вставлялось у нижню балку тАФ пiдвалини. Пiсля цього стiни з обох бокiв обмазували глиною та бiлили. Для кращого прилягання глиняноi обмазки ii накладали на забитi у стiни дерев'янi кiлки (клинцi, тиблi). У XX ст. почали набивати металевими цвяхами дерев'яну дранку (решетiвку).

Стiни з плетеним заповненням (турлучнi) мали поширення на Надднiпрянщинi та Пiвднi. Вони мали каркас iз густо поставлених стовпчикiв, якi скрiплялись горизонтальними жердками (варичками, глицями). Каркас вертикально заплiтали хмизом, лозою, очеретом, а далi з обох бокiв обмазували товстим шаром глиносоломи. Турлучнi хати мали рiзнi назви тАФ мазанка та iн.

Разом iз каркасною у лiсостеповiй i особливо у степовiй частинi Украiни була поширена технiка зведення стiн iз глиносолом'яних валькiв та цеглин (саману, пацiв), а у рядi районiв тАФ iз природного каменю тАФ ракушняку, солонцю тощо.

4. Декоративно-художнi оздоблення

У рiзних районах Украiни оздоблення житла було досить рiзноманiтним. Якщо засоби зовнiшнього оздоблення зрубних полiських жител обмежувались частковою побiлкою або обмазкою, до того ж лише житловоi частини хати, то в крайнiх пiвнiчно-захiдних районах зруб залишався небiленим або пiдбiлювалася лише частина стiн навколо вiкон. Декор зрубного карпатського житла вiдзначався багатством профiльованого рiзьблення (глухого, площинного, наскрiзного)- Значним розмаiттям оздоблення характеризувалося каркасне та безкаркасне житло Надднiпрянщини та Пiвдня, в якому, крiм традицiйноi обмазки глиною та побiлки, широкого вжитку набули пiдводка кольоровими глинами та декоративний полiхромний розпис. У прикарпатських зонах Подiлля, на Буковинi та в гiрських районах застосовувалось художнi викладання тАФ шалiвка, шинелi, пiку-вання.

Долiвка у давньому украiнському житлi завжди була глиняною, дощана пiдлога навiть у заможного сiльського населення в кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. траплялася рiдко, та й то в районах, багатих на лiс.

Стеля пiдтримувалася повздовжнiми або поперечними балками тАФ сволоками. На них укладали рiзного роду настил (з горбилiв, дощок, пруття, переплетеного глиносолом'яними перевеслами та iн.). Лише на Полiссi збереглися поодинокi випадки влаштування таких архаiчних форм стелi, як трикутна, трапецiiподiбна та напiвкругла. Стеля, як правило, бiлилася, залишались небiленими iнодi лише сволоки. Повнiстю небiлена стеля зустрiчалась тiльки в захiдних районах Полiсся та у карпатських горян.

Найбiльш поширеною конструкцiiю даху в кiнцi XIX тАФ на початку XX ст. була чотирисхила на кроквах, якi крiпились на верхньому вiнцi зрубу або на повздовжнiх балках, покладених по верху стiн. На Полiссi ще побутував двосхилий дерев'яний дах кiлькох варiантiв. На Правобережжi дах покривали переважно соломою, зв'язаною снопиками, на Лiвобережжi тАФ розстеленою соломою. На Правобережжi та в Карпатах по ребрах та уздовж всього даху викладали сходинки (острiшки, карби, стрiхачi). Такий дах завершувався високим гребенем, прокладеним по всiй його довжинi. Через велику кiлькiсть атмосферних опадiв дахи в цих районах були значно вищими, нiж, скажiмо, на Лiвобережжi та Пiвднi. У Карпатах та деяких районах Полiсся покрiвельним матерiалом слугувало дерево (плахи, драницi, гонт, шинглi, фiнська стружка та iн.).

Висновки

Таким чином, сучасне украiнське сiльське житло, увiбравши цiлий ряд традицiйних ознак, збагатившись досвiдом професiональноi архiтектурноi творчостi, виявляi зональну варiативнiсть, що даi пiдставу зробити висновок: народнi майстри у виборi засобiв вирiшення плану будiвель, конструктивних та декоративно-художнiх прийомiв iх оформлення творчо розвивають мистецькi стереотипи житла, якi вiдбивають iхнi можливостi та художнi смаки. Щодо виявлення зональних господарських уподобань та прiоритетiв, то новi закони про землю, приватну власнiсть, кооперативну дiяльнiсть напевне сприятимуть покращенню будiвельноi практики на селi.

Розвиток новiтньоi житловоi архiтектури характеризуiться дедалi бiльшим взаiмозв'язком традицiйного та професiйного архiтектурно-будiвельного досвiду. Сучасний етап розвитку украiнськоi архiтектури продовжуi процес всебiчного проникнення професiональноi будiвельно-архiтектурноi творчостi на село та творчого освоiння традицiй народноi архiтектурно-художньоi спадщини в архiтектурi мiста. Традицiйнi елементи органiчно входять у декор iнтер'iрiв жилих i громадських споруд, у монументально-пластичнi прийоми iх зовнiшнього оформлення. РЖ навпаки, сiльська архiтектура дедалi бiльше спираiться на промислову базу.

Лiтература

1. Байбурин А. К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Л., 1986.

2. Гуцулыцина: РЖст.-етногр. дослiдження / За ред. Ю. Г. Гошка. К., 1987.

3. Етнографiя Украiни: Навч. посiбн./ За ред. Проф. С. А. Макарчука. тАУ Вид. 2- е, перероб. i доп. тАУ Львiв: Свiт, 2004. тАУ 520с.

4. РЖсторiя Украiнськоi культури / За ред. РЖ. КриптАЩякевича. тАУ К.: Либiдь, 1994. тАУ 656с.

5. Культура i побут населення Украiни: Навч. посiбник / В. РЖ. Наулко, Л. Ф. Артюр. тАУ К.: Либiдь, 1993. тАУ 288с.

6. Сiльське житло. Подiлля. Кiнець XIXтАФXX ст. К., 1980.

7. Самойлович В. П. Украiнське народне житло. К., 1972.

8. Самойлович В. П. Народное архитектурное творчество Украины. К., 1989.

9. Стельмах Г. Ю. РЖсторичний розвиток сiльських поселень на Украiнi. К., 1964.

10. Этнография восточных славян / Под ред. Ю. В. Бромлея, К. В. Чистова. М., 1988.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada