Старовиннi парки Украiни

Кабiнет Мiнiстрiв Украiни

Нацiональний унiверситет бiоресурсiв i природокористування Украiни

ННРЖ лiсового та садово-паркового господарства

Факультет садово-паркового господарства та ландшафтноi архiтектури

РЕФЕРАТ

на тему:

ВлСтаровиннi парки УкраiниВ»

Виконала:

магiстр другого року

навчання

Ляшенко РЖ.М.

Перевiрив: Кузнiцов С.РЖ.

Киiв-2010

ЗМРЖСТ

1 Устимiвський дендрологiчний парк

2 Хомутецький парк

3 Парк Феофанiя

4 Качанiвський парк

1 Устимiвський парк

Устимiвський дендрологiчний парк тАФ парк загальнодержавного значення, знаходиться на територii села Устимiвка Глобинського району Полтавськоi областi.

Статус загальнодержавного парку надано з метою вивчення та збагачення в штучних умовах рослинних ресурсiв регiону для найбiльш ефективного наукового та господарського використання

Загальна площа дендропарку складаi 8,44 гектари. Територiя роздiлена на 51 куртину i захиснi смуги.

Весною 1893 року мiсцевий землевласник Василь Васильович Устимович разом iз своiм другом та колегою Олександром РЖвановичем Дегтярьовим заклав першi посадки парку на площi 0,15 десятин, це мiсце i досi носить назву ВлДегтярiвщинаВ». Надалi площа парку щорiчно збiльшувалася i у 1910 роцi була доведена до 8,44 га, отримавши назву ВлНова ботанiкаВ». Поповнення колекцiй йшло, без перерви, до 1916 року. Саджанцi i насiння завозилися в основному з берлiнськоi фiрми Шпетта, а також iз садiвництв Варшави, Львова, Одеси i Кременчука.

18 травня 1929 року приймаiться рiшення оголосити Устимiвський дендрологiчний парк заповiдником республiканського значення та взяти його пiд охорону держави. Статус загальнодержавного парку надано з метою вивчення та збагачення в штучних умовах рослинних ресурсiв регiону для найбiльш ефективного наукового та господарського використання.

Бiльш нiж за 100 рокiв iснування Устимiвського парку склад його дендрофлори перiодично змiнювався. Перша наукова iнвентаризацiя була проведена у 1922 роцi. На той час у парку росло 234 види i форми дерев та кущiв. У 1929 роцi в Устимiвському парку зафiксовано 293 види i форми рослин. Найповнiше i всебiчне дослiдження дендрофлори парку здiйснив вiдомий украiнський ботанiк А. Л. Липа у 1936 роцi. Ним було зареiстровано бiльше 400 порiд.

Першу пiслявоiнну iнвентаризацiю було проведено у липнi 1952 року. У парку нараховувалося 171 вид рослин, а у 1970 роцi - вже 476 видiв. До каталогу, який у 1975 роцi був виданий ВРЖРом, було внесено 490 найменувань рослин.

На сьогоднiшнiй день колекцiя налiчуi 483 таксони, якi належать до 51 родини, 123 родiв, 376 видiв, 107 рiзновидностей, садових форм, сортiв та гiбридiв (майже на 90% колекцiя парку складаiться з лiкарських рослин). Вона являi собою унiкальне зiбрання деревних та кущових порiд.

Географiя рослин представлена такими регiонами: Пiвнiчна Америка, РДвропа, Крим, Кавказ, Сибiр, Середня Азiя, Далекий Схiд, Китай, Гiмалаi.

Колекцiя хвойних порiд представлена 5 родинами, 12 родами, 42 видами, 36 рiзновидностями та садовими формами. Серед них i доволi цiкавi екземпляри дерев з родини Сосновi. Зокрема, надзвичайно красива ялиця калiфорнiйська, або одноколiрна, вiком близько 110 рокiв. Вона добре аклiматизувалась i щороку плодоносить. Привертаi увагу 20-ти метровий екземпляр псевдотсуги тисолистоi, яка походить iз тихоокеанського узбережжя Пiвнiчноi Америки. Доволi цiкава за формою крони ялина звичайна ВлГiрлянднаВ». Не поступаiться iй ялина звичайна ВлЗмiiвиднаВ». Ялина колюча представлена формами тАФ блакитною, сизою й срiблястою. Особливо привабливо виглядаi модрина японська, яка стоiть окремо вiд iнших. Батькiвщина цього екзота тАФ Японiя. В ботанiчних садах i парках нашоi краiни зустрiчаiться рiдко. Росте в парку Устимiвки i iдине в Украiнi 95-рiчне дерево сосни вiргiнськоi. Крiм вищезгаданих видiв ростуть у парку 105 екземплярiв сосни Веймутова (хвоя у цiii породи м'яка i не колеться).

Одним з найбiльш широко представлених в Устимiвському дендропарку видiв i туя захiдна. Крiм базового виду у нас ростуть 12 садових форм туi захiдноi, якi вiдрiзняються мiж собою за кольором та формою хвоi, за формою крони. Широко представлений у колекцii парку яловець вiргiнський (107 екземплярiв). Довгi, розлогi, трохи пiднесенi вгору гiлки утворюють широку, майже округлоi форми крону. Надзвичайно декоративнi садовi форми ялiвцю вiргiнського тАФ сиза, сiрувата та голчаста.

Крiм хвойних колекцiя дендропарку налiчуi 404 види i форми листяних деревних i кущових порiд.

У дендропарку росте значна кiлькiсть дерев лiщини деревовидноi (ведмежого горiху). Першi 3 дерева до Устимiвського дендропарку (та в Украiну) потрапили у 1910 роцi з Ростову-на-Дону. Рослини добре прижилися, цвiтуть, плодоносять та дають самосiв до цього часу (тривалiсть життя в природних умовах 200 рокiв).

Культивуiться чимало видiв i форм дубiв: дуб звичайний ВлКолоноподiбнийВ» вiком близько 110 рокiв, дуб звичайний ВлГлибоколопатевийВ», що маi глибоко-розсiчене листя, дуб великоплiдний родом з Пiвнiчноi Америки, дуб пiвнiчний вiком 115 рокiв.

Серед гарноквiтуючих кущiв привертають увагу забарвленням квiток та чудовим ароматом садовi жасмини (чубушники) та бузки. Всього в парку ростуть 14 садових форм чубушнику, 7 видiв бузку та 10 сортiв бузку звичайного.

Найбiльш широко в Устимiвцi представлена родина Розовi (26 родiв, 83 види). В парку росте велика кiлькiсть видiв черемхи (5 видiв), iрги (5 видiв), глоду (10 видiв), горобини (4 види), таволги (13 видiв), яблунь (5 видiв), шипшини (7 видiв). Доволi цiкавий маловiдомий вид екзохорда Альберта, яка походить з Середньоi Азii.

З представникiв родини Бобових у парку ростуть: аморфа (3 види), робiнiя (3 види), карагана (7 видiв), золотий дощ (2 види); мiхурник, кладрастис, дрок, петтерiя. Деревам софори японськоi близько 110 рокiв. Походить вона з Китаю i Японii. Крона густа ажурна, листя яскраво-зелене, квiтки жовтувато-бiлi запашнi, зiбранi у великi китицi.

Бархат амурський, або амурське коркове дерево, походить з Далекого Сходу i Пiвнiчного Китаю. Стовбур бархата вкритий свiтло-сiрою, трохи зморшкуватою, бархатистою на дотик, завдяки корковому шару, корою. В парку зростають кiлька дерев цього виду.

В Устимiвцi ростуть два види айланту. Стрункi стовбури, ажурна крона, великi перистi листки надають деревам декоративний вигляд.

Ксантоцерас горобинолистий, який походить з Пiвнiчного Китаю, росте у виглядi невеликих дерев або кущiв у рiзних куртинах парку. Рослини вiком вiд 1 до 110 рокiв. Це найбiльша колекцiя в Украiнi. В умовах Устимiвки добре плодоносить i даi самосiв.

Ковпа́кiвський лiсопа́рк тАФ пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення (з 1975). Розташований на обох берегах рiчки Ворскли, у Котелевському районi, на територii Котелевського лiсництва. Площа Ковпакiвського лiсопарку тАФ 196 га.

Зростають 75 видiв дерев та чагарникiв, 467 видiв трав'янистих рослин (серед них тАФ значна кiлькiсть рiдкiсних). РД багато лiкарських рослин.

В лiсопарку тАФ 17 видiв ТСрунтiв, великi запаси прiсноi та мiнеральноi води.

Закладений у 1918 з iнiцiативи та за участю колишнiх солдатiв-фронтовикiв. Пiсля Великоi Вiтчизн вiйни жителi Котельви вирiшили в пам'ять про свого земляка тАФ прославленого партизанського генерала, двiчi Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака створити новий лiсопарк, вiдтворити в мiнiатюрi бойовий шлях ковпакiвцiв по тилах ворога. Жителi селища, учнi пiд керiвництвом ентузiастiв-учителiв побували у всiх головних пунктах партизанського рейду, здiйсненого в роки Великоi Вiтчизн вiйни партизанами-ковпакiвцями, зробили ескiзи кожного лiсу, гаю, ковпакiвськоi землянки. А потiм усiiю громадою садили дерева, кущi, засипали яри, прокладали стежки. Висаджували саджанцi брянських дубiв, карпатських смерек, полiських кленiв, карпатських чагарникiв. Обладнано землянку С.А.Ковпака.

У лiсопарку створена ВлПартизанська стежкаВ», яка вiдтворюi шлях партизанського з'iднання по тилах нiмецько-фашистських окупантiв вiд Путивля до Карпат. Дiлянки носять вiдповiднi назви: ВлСпадщанський лiсВ», ВлБрянщинаВ», ВлДеснянщинаВ», ВлЛельчинцiВ», ВлЛоiвщинаВ», ВлПрип'ятський гайВ», ВлСарненський гайВ», ВлСкалацький гайВ», ВлТетерiвщинаВ», ВлЯремчеВ». Багато саджанцiв i кущiв завезено iз цих мiсць.

На пiдходi до лiсопарку росте стара тополя, посаджена 1918 партизаном громадянськоi вiйни П.РЖ.Токарем, розстрiляним фашистами в 1942. Збереглося 50 сосен, посаджених С.А.Ковпаком. У лiсопарку i також iсторична пам'ятка тАФ Барвiнкова гора. Лiсопарк перебуваi у вiданнi Полтавського лiсгоспзагу.

2 Хомутецький парк

Хомутець заснований у ХVI столiттi миргородськими козаками. У 1620 р. польський король Сигiзмунд РЖРЖРЖ вiддав Миргород iз хутором Хомутець шляхтичу РЖвану Чернишевському, але 1621 iх захопив черкаський староста Костянтин Вишневецький (дядько й опiкун РЖiремii Вишневецького). Польський суд присудив цi володiння королю, який вiддав iх Бартоломею Обалковському. Але К. Вишневецький не пiдкорився рiшенню суду i до визвольноi вiйни украiнського народу 1648-54 Хомутець був у числi його володiнь. Наступний власник тАФ хомутецький сотник, пiзнiше тАФ миргородський полковник Павло Апостол. який 1659 був наказним гетьманом. У 1689 Данило Апостол (згодом тАФ гетьман Лiвобережноi Украiни) отримав на Хомутець унiверсал гетьмана РЖ. Мазепи.

В 18 ст. садиба була розбудована з урахуванням настанов доби бароко. Серед садибних будiвель - оранжерея i сад бароко, розпланований за примiтивним планом. Рештки первiсного розпланування збереглися посеред сучасного пейзажного парку, а сам парк оголошено пам'яткою садово-паркового мистецтва. Нiяких значущих робiт по реставрацii паркiв не проводиться, частина парковоi територii зайнята вiд училищний стадiон.

На початку ХРЖХ столiття господарем Хомутця став росiйський письменник, iсторик i дипломат РЖ. М. Муравйов-Апостол. У 1754 полковником М. Д. Апостолом була збудована мурована Троiцька церква з дзвiницею, 1883 освячена Покровська дерев'яна церква з дзвiницею, при якiй дiяли бiблiотека i жiноча школа грамоти, у 1892 тАФ дерев'яна Воскресенська церква. 1884 в примiщеннi, спорудженому на кошти помiщицi Муравйовоi-Апостол, вiдкрито земську школу ( зруйнована у 2008 ). З 1891 дiяла земська лiкарня.

У 1888 та 1889 Хомутець вiдвiдав А. П. Чехов. Вiн хотiв тут придбати хутiр, заснувати Вллiтературну колонiюВ» i побудувати лiкарню, але цi задуми не здiйснилися. Влiтку 1889 вiн ВлвiдкривВ» у Хомутцi талановитого майстра гончарноi справи П. РЖ. Калашника, вироби якого експонувалися потiм в рiзних музеях краiни.

На початку 19 ст. маiток перейшов у володiння РЖвана Муравйова-Апостола тАУ письменника, iсторика та дипломата тАУ нащадка Данила Апостола по жiночiй лiнii. З 1806 року вiн мешкав у Хомутцi i саме за нього було перебудовано палац та переплановано парк. За Радянського Союзу палац передано пiд агропрофшколу, технiкум свинарства i нарештi зооветеринарний технiкум, який iснуi тут i дотепер. Зараз палац покинутий (для потреб технiкуму збудовано новi примiщення) i поступово руйнуiться.

3 Парк Феофанiя

Парк Феофанiя у Киiвi - це не тiльки гарна природа, затишне мiсце для вiдпочинку, але й цiнний iсторичний пам'ятник, центр духовного життя украiнського народу. Здавна парк Феофанiя вважався однiiю з найкращих природних зон для оздоровлення органiзму i змiцнення душевних сил. Цьому сприяi не тiльки цiлюще повiтря, але й позитивна енергетика, якою буквально "просочена" ця мiсцевiсть. Зручною i i транспортна розв'язка. Хоча Феофанiя i розташована на околицi Киiва, мiж районами Теремки, Голосiiво i Пирогово, але досить вигiдною i близькiсть до парку Кiльцевоi дороги, проспектiв Академiка Глушкова та Академiка Заболотного, що дозволяi вiдпочиваючим швидко дiстатися центра мiста.

Рис. 1 Феофанiя

РЖсторична мiсцевiсть, селище на пд. околицi Киiва. Розташована мiж Голосiевом, Теремками i Пироговом. Найстарiша частина тАФ вздовж вул. Академiка Лебедiва, довкола Свято-Пантелеймонiвськоi церкви. Згадуiться у 1471 як Лазорiвщина, що була володiнням киiв. тiуна (розпорядника) Ходики. Версiю про походження назви вiд iменi ченця-пасiчника Лазаря науково не пiдтверджено. Згодом тАФ хутiр Лазарiвка. Тодi ця мiсцевiсть була частково рiвною, частково горбистою, мiсцями усiяною ярами, а мiсцями вкритою густим лiсом. Вона перебувала у власностi киiвського розпорядника Ходика. У 16 столiттi Лазарiвщина вiдiйшла до Печерського монастиря, а пiзнiше перейшла у власнiсть митрополитiв Киiвських - Петра Могили та Сильвестра Косова. Саме Сильвестр Косов подарував Лазарiвщину чиновнику Ширховському, а той, у свою чергу, наприкiнцi 18 столiття передав ii у вiдання Софiйського монастиря.

Одночасно у 17 тАФ 18 ст. згадуiться пiд назвою Шахравщина (Шархавщина). Наприкiнцi 18 ст. належала Софiйському чоловiчому монастирю.

У 1802 роцi Урядовий сенат наказав Киiвськiй Казеннiй палатi видiлити дiлянку землi, що зветься Лазарiвщина, настоятеля Михайлiвського монастиря. З 1803 року тут оселився перший киiвський вiкарiй iпископ Феофан Шиянов. Тодi ж Лазарiвщину було перейменовано у Феофанiю. У цей час на територii побудовано i освячено перший храм на честь Чуда Архангела Михайла i архiiрейський будинок при храмi. У Феофанii не було постiйноi братii, урочище не мало нiяких матерiальних благ, а богослужiння тут почали проводитися з 1858 року, тiльки на свята. У 1859 роцi настоятель Михайлiвського монастиря доручив одному зi старцiв - iiромонаху Вонiфатiю розпочати будiвництво монастиря на територii Феофанii.

З 1861 року починаiться поступовий розквiт Феофанii. З цього часу i до революцii у Феофанii зведено 4 храми: дерев'яну церкву Чуда Архангела Михаiла, храм Всiх Святих, кам'яний храм Володимирськоi iкони Божоi Матерi, а також собор Святого Пантелеймона. Тiльки в 1901 роцi пiсля благословення митрополита Киiвського i Галицького Феогноста парк Феофанiя офiцiйно став iменуватися скiтом, приписаним до Михайлiвського Золотоверхого монастиря. Скiт було поступово упорядковано завдяки працi старцiв-ченцiв. До початку 20 столiття у Феофанii залишилося тiльки 3 храми. За перiод з 1905 по 1912 роки на територii Феофанii побудовано Пантелеймонiвський собор, який на сьогоднiшнiй день i пам'ятником архiтектури. Будiвництвом храму займався iпархiальний архiтектор РД.Ф. РДрмаков. Будiвлю було виконано в бiло-рожевiй гамi, в архiтектурi превалювали строгi пропорцii, якi вдало гармонiювали з горбистою мiсцевiстю. Доля храму склалася трагiчно, тут прийняли мученицьку смерть iконописцi, якi розписували стiни храму i вiдмовилися завершити роботу за наказом червоноармiйцiв, сам храм було зруйновано.

Частину територii парку Феофанiя в Киiвi було вiддано пiд дитячий будинок, оскiльки на той момент раз у раз представники радянськоi влади виступали зi звiтами про те, як з користю для широких мас використовуiться майно монастирiв. З 1920 року на територii парку Феофанiя розмiстився примiський радгосп, пiзнiше з'явилися рiзнi лiкувальнi установи, в основному вiдомчi, а також головна обсерваторiя i польова експериментальна лабораторiя РЖнституту ботанiки НАН Украiни. У 1941 роцi Пантелеймонiвський собор на територii парку Феофанiя опинився в епiцентрi мiнометного обстрiлу, пiзнiше в будiвлi собору проводилися експерименти з вибухами направленоi дii.

Статус парку-пам'ятника Феофанii присвоiно в 1972 роцi. А в 1992 роцi Державне заповiдне господарство Феофанiя, що належить Нацiональнiй академii наук Украiни, стало пам'ятником садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. З 1993 р. Феофанiя стала скiтом Покровського жiночого монастиря. Вперше за 90 рокiв свого iснування Пантелеймонiвський собор освячено архiiрейським чином. Ця подiя вiдбулася в серпнi 1998 року. У 2002 роцi Благовiщенський храм на територii Феофанii став самостiйним.

2003 рiк - переломний для парку Феофанiя. Тут почалися реконструкцiйнi роботи: було створено зони вiдпочинку бiля ставкiв, проведено каналiзацiю, встановлено альтанки, фонтани, прокладено брукованi дорiжки, упорядковано берег. Плануiться органiзацiя пунктiв громадського харчування i контрольно-пропускного пункту з автостоянкою. Повне завершення реконструкцiйних робiт плануiться завершити до 2010 року. На сьогоднiшнiй день у Феофанii розташовано: Свято-Пантелеймонiвський монастир, РЖнститут теоретичноi фiзики Нацiональноi Академii наук Украiни. Недалеко вiд Феофанii - однойменна клiнiчна лiкарня.

У парку i паломницька стежка, на якiй розташовано джерела. Популярним серед туристiв i прочан i цiлюще джерело пiд назвою "Сльози Божоi Матерi". Вода в ньому трохи солонувата, адже згiдно з легендою Божа Матiр впустила сюди свою сльозу, вiд чого вода i набула такого смаку. Трохи поодаль iнше джерело, що представляi собою яму з обробленими деревом бортами. Вода в ньому влiтку не бiльше +8 градусiв, а взимку не опускаiться нижче +4. Священики та монахи радять три рази зануритися в купiль з головою, тричi перехреститися, а потiм прочитати молитву. З монастирського лiсу стежкою можна вийти до каскаду озер, де часто влаштовуються пiкнiки. Хоча поряд здавалося б незайманий лiс, але територiя парку облагороджена. Тут i оповитi квiтами альтанки, клумби з декоративними рослинами, лавочки та фонтани.

Рис. 2 Парк Феофанiя

У парку ростуть лiкарськi рослини: мати-й-мачуха, ромашка, лаванда, звiробiй, i комплекс озер, в яких водяться соми та вужi, альпiйськi гiрки, дитячi майданчики.

Рис. 3 Парк Феофанiя

4 Качанiвський парк

Качанiвський парк, площею 560 га, виплеканий трьома поколiннями Тарновських, i одним з найбiльших пейзажних садiв в Украiнi i РДвропi. Вiн виник на основi природного лiсу i нараховуi понад 50 порiд дерев i 30 видiв кущових. У формуваннi художнього образу парку особливу роль вiдiграють хвойнi породи, аклiматизованi в лiсостепу тАФ ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибiрська, кипарисовик горiхоплiдний. З порiд екзотiв привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, плетея, катальпа.

Парк подiляiться на двi частини тАФ регулярну та пейзажну (ландшафтну). Регулярна, прикрашена клумбами, розташована на пiдвищеному плато. Ця частина парку невелика i збагачена флiгелями та спорудами рiзного призначення. Ландшафтна частина значно бiльша, складаiться iз зелених масивiв гаiв i дiбров, що чергуються з полянами i дзеркалами озер (загальна площа тАФ 125,63 га), розташованими на нижньому плато. Тут збереглись парковi мости, гiрки Кохання i Вiрностi, ВлРомантичнi руiниВ» на березi Великого ставу, якi i пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII столiття. Численнi живописнi алеi i дорiжки перетнають парк у всiх напрямках. Загальна довжина великоi парковоi дороги тАФ 60 км.

Садиба була заснована вiдомим росiйським полководцем, графом П. О. Рум'янцевим-Задунайським як одна iз резиденцiй президента Малоросiйськоi колегii i генерал-губернатора Малоросii. За проектом московського архiтектора Карла Бланка украiнський зодчий Максим Мосцепанов звiв розкiшний палац та спланував регулярний парк при ньому. Архiтектура палацу цього перiоду належить до стилю романтичного напрямку, притаманного спорудам XVIII тАФ кiнця XIX столiть.

Рис. 4 Дуб Олександра Довженка

Рис. 5 Мiсток у парку

Рис. 6 Романтичнi руiни

Рис. 7 Ландшафтна дiльниця ВлПуста криницяВ»

Споруда палацу була одноповерховою з двосвiтними центральними залами. Фасади декорованi романтизованими формами численних башточок, увiнчаних шатрами, що переходили в шпилi, всебiчними уступами та нiшами, якi в цiлому асоцiювались з архiтектурою Сходу, як того забажав замовник тАФ герой росiйсько-турецьких воiн.

У 1808 роцi Румянцев продав маiток помiщику Г. Я. Почецi та його дружинi Парасцi Андрiiвнi. За нових власникiв садиба переживаi другий будiвельний перiод. Розширюiться територiя садиби, палац перебудовуiться в стилi росiйського класицизму, зводяться новi будiвлi рiзного призначення, закладаiться пейзажний парк. Пiсля смертi Григорiя Яковича в 1824 роцi маiток успадкував син дружини вiд першого шлюбу Григорiй Степанович Тарновський i понад 70 рокiв садиба належала цiй родинi.

У 1828 роцi закiнчуiться розпочате ще при Г. Я. Почецi будiвництво храму i церкву освячено Георгiiвською тАФ на честь Георгiя Хозевiта. В цей час садиба сформувалась у кращих традицiях класичноi схеми. Вона складалась з палацу з флiгелями i баштою, двох служб тАФ пiвнiчноi i пiвденноi, що завершували парадний двiр; церкви усипальницi, яка завершувала головну вiсь композицii садибного комплексу.

Пiд час володiння Тарновськими палац пережив п'ять будiвельних циклiв i дiйшов до нас у змiненому виглядi, але все ж зберiг цiлiснiсть планованого рiшення ансамблю i цiльову iднiсть споруд. З одноповерхового палац був перебудований у двоповерховий з невисоким куполом, згодом додали барабан, що надавав будiвлi бiльш центричного характеру. Перший поверх виконаний з цегли на вапняному розчинi, другий тАФ дерев'яний, обкладений цеглою i потинькований. На сходi будiвлi у флiгелях i центральнiй частинi палацу тАФ портики, на заходi тАФ галереi. Фронтон портика завершуiться скульптурами нiмф.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada