Традицii Великодня

МРЖНРЖСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

КРИВОРРЖЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

Р Е Ф Е Р А Т

З предмету: Етнографiя Украiни

На тему: ВлТрадицii ВеликодняВ»

Роботу виконала:

студентка 2-го курсу

групи УМЛ 06-1

Колiсник А. О.

МЕТОДИЧНИЙ КЕРРЖВНИК

Грабар М.М.

м. Кривий Рiг

2008 р.

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Свято Великодня. Традицii святкування

Роздiл 2. Про украiнськi писанки

Роздiл 3. Символiка та семантика украiнських писанок

Висновок

Вступ

Кожна нацiя, кожен народ, навiть кожна соцiальна група маi своi звичаi, що виробилися протягом багатьох столiть i освяченi вiками.

Але звичаi - це не вiдокремлене явище в життi народу, це - втiленi в рухи i дiю свiтовiдчуття, свiтосприймання та взаiмини мiж окремими людьми. А цi взаiмини i свiтовiдчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в свою чергу впливаi на процес постання народноi творчостi. Саме тому народна творчiсть нерозривно зв`язана з звичаями народу.

Звичаi народу - це тi прикмети по яких розпiзнаiться народ не тiльки в сучасному, а i в його iсторичному минулому.

Звичаi - це тi неписанi закони, якими керуються в найменших щоденних i найбiльших всенацiональних справах. Звичаi, а також мова - це тi наймiцнiшi елементи, що об`iднують окремих людей в один народ, в одну нацiю. Звичаi, як i мова, виробилися протягом усього довгого життя i розвитку кожного народу .

В усiх народiв свiту iснуi повiр`я, що той хто забув звичаi своiх батькiв, караiться людьми i Богом. Вiн блукаi по свiтi, як блудний син, i нiде не може знайти собi притулку та пристановища, бо вiн загублений для свого народу.

Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до Украiни, як до матерi, що вiчно страждаi питаi:

Чи ти рано до схiд-сонця

Богу не молилась ?

Чи ти дiточок непевних

Звичаю не вчила?

Ми, украiнцi, нацiя дуже стара i свою духовну культуру нашi пращури почали творити далеко до християнського перiоду на Украiнi. Разом iз християнством Вiзантiя принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагалi. У нас на Украiнi вже була нацiональна культура, i Володимир Великий тiльки додав християнську культуру до своii рiдноi, батькiвськоi культури.

Зустрiч Вiзантii з Украiною - це не була зустрiч бiдного з багатим; це була зустрiч якщо не рiвних, то близьких потугою, але рiзних характером культур. Ще й тепер ми маiмо у своiх звичаях i народнiй уснiй творчостi ознаки зустрiчi, поiднання староукраiнськоi, дохристиянськоi культур. Але ми до цього вже так звикли, що iнодi не можемо розпiзнати де кiнчаiться в народних звичаях староукраiнське i де починаiться християнське. Бо староукраiнськi традицii ввiйшли у плоть i кров наших звичаiв, i тепер ми собi не уявляiмо Рiздва без кутi, Великодня - без писанки, Святоi Троiцi - без клечання, навiть називiмо це останнi свято ВлЗеленими СвятамиВ». Всi ми вiдзначаiмо свято Купала, на ВлВведiнняВ» закликаiмо щастя на майбутнiй рiк на ВлКатериниВ» кличемо долю, а на ВлАндрiяВ» хто з нас не кусав калети (це великий корж iз бiлого борошна) i яка дiвчина не ворожила, чи вийде замiж цього року?

Все це - наша дохристиянська та християнська культура, наша найстарiша традицiя.

Роздiл 1. Свято Великодня. Традицii святкування.

Великдень, Паска, Христове Воскресiння. Так називають свято, що вiдображаi звершення найзаповiтнiшоi мрii людства тАФ подолання смертi. У словосполученнi ВлВеликий ДеньВ» лунаi вiдгомiн мiфiв та вiрувань давнiх iндусiв, iгиптян, грекiв, римлян, слов'ян та iнших народiв, що втiлювали iдею вiчного життя в образах Вiшну, Озiрiса, Фенiкса, бога Сонця..

Вибраний Богом iврейський народ, з-помiж якого мав прийти Спаситель, найбiльшим, встановленим пророком Мойсеiм, святом вважали Паску. Вона знаменувала перехiд обраного людського племенi з рабства у вiльне життя на дарованiй Всевишнiм землi. Назва свята дiйшла й до нас, однак наповнилась новим змiстом. РЖсус Христос через добровiльну смерть i воскресiння звершив перехiд для всього людства i кожноi людини зокрема з рабства смертi до вiчного життя. Тому Паска стала святом найбiльшоi буттiвоi радостi тАФ вiдчуття iдностi з усiм свiтом i з Живим Богом.

Людство вiдзначаi цей день уже тисячi рокiв. Тож дiбрало чимало способiв вшанування Воскреслого Христа, що сформувалися у традицii та звичаi. Багата на них i наша ненька Украiна.

Основна ознака украiнського Великодня тАФ писанка, яка в своiй символiцi поiднала давнину дохристиянських часiв, наше сьогодення i вiру у вiчнiсть. Тому, готуючись в часi Великого посту до гiдноi зустрiчi Паски, украiнцi протягом цiлоi чотиридесятницi (навiть i у святковi днi) пишуть писанки. Тодi ж люди вишивають рушники i серветки, якими згодом покривають великоднi кошики.

Страстного тижня господинi печуть особливий хлiб тАФ паску тАФ на згадку про Христовi слова: ВлЯ i Хлiб життяВ». Цi паски i найбiльшою окрасою i основною поживою великоднього столу.

За три днi до свята Живного четверга дiти ходять Влгрiти дiдаВ», вiдвiдуючи хресних батькiв та iншi господи, особливо тi, де i старенькi люди. iх душi малеча зiгрiваi окликами: ВлГрiiм дiда. Печiть паски. За три днi Великдень!В». Дiточок вiддячують за добру звiстку спецiально спеченими булочками з хрестиками. В нашi днi ще й пригощають солодощами.

А в Страстну п'ятницю тАФ у день страдницькоi смертi розп'ятого Христа старi й малi iдуть до церкви, щоб вклонитися Святiй Плащаницi. Саме час посидiти бiля неi, як бiля померлоi людини, мiркуючи про своi життя та слухаючи читання ВлДiй святих апостолiвВ». Багато людей, особливо молодь, у храмi проводять нiчнi чування, що розпочинаються з ВлХресноi дорогиВ». Жодноi справи не повинна торкнутися рука в цей день скорботи, жодне зайве слово чи жарт не мають зiрватися з язика.

А Великодня субота тАФ це останнiй день пiдготовки до свята i остання нагода висповiдатися й прийняти Святi Тайни Тiла i Кровi Христа. Без цього не досягнути повноти свята. Не гiдно сiдати до великоднього столу з неочищеним серцем i устами. Великдень i символом щорiчноi можливостi почати нове життя.

У Пасхальну нiч храм буваi переповнений молiльниками. На цей час сюди приiздять i тi, хто живе у найвiддаленiших куточках i не завжди може бувати на богослужiннях. Адже йдеться про момент особливого духовного пережиття величного Воскресiння.

ВлХристос воскрес!В» тАФ лунаi на свiтанку. Пiд передзвiн церковних дзвонiв та спiв пасхальних пiсень освячуються паски, писанки та все принесене в прикрашених кошиках i кухлях. Люди христосуються i поспiшають додому тАФ до сiм'i, родини, особливо якщо вдома з нетерпiнням чекають свяченого старенькi й хворi, найменшi.. РЖ ось всi умиваються свяченою водою, в яку опущено писанку та хрестик, а лише тодi до святкового снiданку, щоб розговiтися (Говiти тАФ постити, вiдвiдувати церковнi служби, готуючись до сповiдi й причастя, сповiдатися, причащатися.) яйцем i паскою.

Великоднiй тиждень тАФ Свiтлий тиждень. А закiнчуiться вiн Провiдною недiлею, або Антипасхою. Це день вiдвiдин померлих. Мало не всi родичi тих, хто вiдiйшов у вiчнiсть, збираються на цвинтарi, щоб згадати рiдних i сповiстити радiсть воскресiння: Вл..Христос воскресе iз мертвих i смертiю смерть поправ!В».

Роздiл 2. Про украiнськi писанки

Фарбованi яйця - неминуча ознака Великоднього розговiння. Особливо вони користуються повагою в Украiнi. У деяких iз слов'янських народностей, наприклад у гуцулiв, iснуi справжнiй культ великодньоi писанки, оточений старовинними легендами i безлiччю особливих звичаiв.

Великоднi писанки не просто фарбуються: вони пишуться, тобто розмальовуються за допомогою особливих технiчних прийомiв. Вiд цього i сама назва iх тАФ писанки.

Про походження великоднiх писанок в народi iснуi безлiч легенд. Згiдно однiii з цих легенд, краплi кровi Розп'ятого РЖсуса Христа, упавши на землю, стали як куринi яйця i зробилися твердими як камiння. Гарячi сльози Богоматерi, котра плакала у пiднiжжя Хреста, упали на цi криваво-червонi яйця i залишили на них слiди на вигляд прекрасних узорiв. Коли Христос був знятий з Хреста i покладений до гробу вiруючi зiбрали Його сльози i подiлили iх мiж собою. А коли пронеслася серед них радiсна звiстка про Воскресiння, вони вiтали одне одного: тАЮХристос воскрес" i при цьому передавали з рук в руки Христовi сльози. Пiсля Воскресiння звичай цей суворо зберiгався у перших християн, i знамення великого чуда тАФ сльози-яйця суворо зберiгалися у них i були предметом радiсного дару в день Свiтлого Воскресiння. Згодом, коли люди почали бiльше грiшити, Христовi сльози розтанули i зникли з потоками i рiчками в морi.

РЖнша легенда розповiдаi таке. РЖсус Христос, коли ще був дитиною, любив курей, грався з ними i годував iх. РЖ Богоматiр, щоб зробити Йому задоволення, розмальовувала курячi яйця i дарувала iх Йому в якостi iграшок. Коли розпочався над Христом суд Матiр Божа пiшла до Пiлата i щоб задобрити його принесла йому в дарунок розмальованi з великим мистецтвом яйця. Вона поклала iх в свiй фартух, i, коли впала перед Пiлатом долi, прохаючи про Сина, яйця викотилися з фартуха i покотилися по всьому свiтi.. З тих пiр вони служать для нас спогадом про страждання Христовi i Його воскресiння.

Зображення i узори, що на писанках, дуже рiзноманiтнi i виникли ще в давнину. Цiкаво те, що деякi з цих зображень i узорiв характернi тiльки тiй чи iншiй мiсцевостi. Деякi розшифрувати i непростою справою. Турботи з виготовленнями писанок розпочинаються ще до вербноi недiлi. Писанкарка розшуковуi в селi принаймнi три яйця, якi були б знесенi молодою куркою. В страсний понедiлок вона розбиваi до сходу сонця об дерево цi яйця, вiддiляi жовток вiд бiлка i збираi жовток в чистий ще не бувший у використаннi горщик. Цей жовток повинен закрiпити фарби на яйцi i надати йому особливий блиск i красу.

В той же день вона виготовляi особливий пристрiй для малювання, що нагадуi собою ручку для написання чорнилами. Вона бере шматочок латунi, розплющуi його в тонкий лист i обгортаi його навколо швейноi голки так, щоб вийшла маленька трубка. Через неi вона протягуi кiнський волос; а потiм вставляi трубку в дерев'яну ручку довжиною бiля 10 сантиметрiв i прив'язуi трубку до ручки ниткою. Для того, щоб робота йшла без зупинки, таких ручок здебiльшого виготовляiться двi. Потiм готуються фарби створенi за власними рецептами. Фарби розводяться тiльки на тАЮчистiй" водi. Це означаi, що вода повинна бути принесена iз криницi до сходу сонця перш нiж до неi доторкнеться будь-яка тАЮнечиста" жiнка, або тварина. Тiльки при цiй умови писанки виходять дуже гарними.

Найголовнiший момент в процедурi виготовлення писанок iх розписування тАФ починаiться в страсний четвер. Художниця-писанкарка обмиваi кожне яйце в теплiй водi, обтираi його i кладе на тепле мiсце. Потiм розпускаi на легенькому вогнi в чистому горщику вiск i, коли вiск розпуститься, кладе в горщик обидвi ручки, якими вона потiм буде розмальовувати яйце. Попередньо приготованi фарби, в якi пiдбавляiться вищезгаданий курячий жовток. Ось тодi i починаiться священне дiйство.

Помилково було б думати, що художниця буде малювати фарбами. За невеликими винятками, вона малюi не фарбами, а воском. Вiск вiдiграi в ii мистецтвi активну роль: створюi узори i всю графiку писанки. Фарби ж дiють пасивно: вони дають необхiдний тон для малюнка. Пiсля свята писанка перетворюiться в окрасу помешкання.

Що стосуiться цiкавих моментiв, якими супроводжувалося написання писанки, то iх було досить багато. Перш за все, писанкарка мала бути "чистою" (вiдсутнiсть "menstruatio"). Окрiм того, обов'язковим було приповiдання рiзних молитов. Ганчiрка, якою обтирали бджолиний вiск (iз щойно вийнятоi з печi писанки), набувала магiчних властивостей - однi писанкарки ховали ii, аби розпалити вогонь напередоднi наступного Великодня, iншi тАЬ.. нею вiдкурюють бешиху..тАЭ

Писанки дарувалися на знак побажання добробуту, удачi, радостi. Вони символiзували вияв загальноi любовi до братiв i сестер у Христi взагалi, дарувалися друзям, родичам, знайомим.

Писанка тАУ це не просто сувенiр чи народна мiнiатюра. Адже писанка несе в собi високий заряд енергетики. РЗi писали лише в доброму настроi та з добрими побажаннями, щоб подарувати iншим на щастя, на здоровтАЩя, на багатство, вкладаючи в це душу.

Роздiл 3. Символiка та семантика украiнських писанок

Колесо - як знак iднання найвищого спокою iз напруженою силою - i вершиною досконалостi, образом Вiчностi Божоi i уявленням того безсмертя, яке у природi виражене повторенням вiдродження життя. У загально християнському розумiннi колесо i символом безсмертя i майбутнього небесного iснування, образом безмежноi Божоi любовi.
Сонце - як центр i основа небесного простору - i носiiм свiтла i життя. Бог - це свiтло, i тому сонце i символом Бога. В наших лiтургiйних молитвах ми часто звертаiмося до Христа, як до Сонця-Правди.
Хрест - чотирирiг, як символ Всесвiту - i знаком чотирьох сторiн свiту, чотирьох вiтрiв, чотирьох пiд року i чотирьох темпераментiв. У християнствi хрест - це святий знак вiдкупу, яким церква все починаi, благословляi i освячуi. Тому належить йому перше мiсце серед християнських символiв.
Трикутник - символ вогню, безсмертя, а також чоловiчоi i материнськоi сили. У християнствi - це символ Пресвятоi Трiйцi. РЖз вписаним у трикутник колесом - це символ Божого ока.
Дерево життя - як космiчне дерево - i символом небесного стрижня i скарбницею життя: поiднуi в собi подовженiсть i короткочаснiсть, стiйкiсть i динамiку, силу i слабкiсть, верх i низ; це символ безперервного вiдродження природи. Дерево займаi у Святому письмi центральне мiсце. РЖз багатьох понять можна видiлити найсуттiвiше, а саме: дерево - це сукупнiсть усього доброго й цiнного; це образ Божоi мудростi, входження в Божу волю i Божу довiру.
Спiраль - знак вегетативноi i органiчноi плодючостi, i як знак Сонця i во-лодарем часу. Числа 7 i 12 належать до аспекту Сонця. Це також символ порядку таiнства лiтургiйного року.
Трирiг - знак святого числа 3 i трибожества. Число 3 i символом симпатii та порядку i тому i класичним числом культових повторень.
Зiрка - знак неба, визначення порядку небесних тiл i пiдтвердження сонячного божества. В християнствi зiрка - це знак царства Христа. Святий Апостол Павло називав зiрку образом вибраних у вiчностi, i найбiльш яскраво серед них свiтить Марiя-Мати. Ласкава, як вранiшня зоря, вона сповiщаi про схiд Сонця-Христа.
Свастика - знак святого вогню i сонця. У християнствi свастик i символом Божественноi Величi. У ранньому християнствi свастика охороняла вiд злих духiв.
Блискавка - небесний вогонь, одночасно караючий i освячуючий; це поява сонячноi сили i провiсник божественного; до чого вона доторкаiться, те стаi освяченим. В християнствi - це блиск Божоi Ласки.
Колосся i зерно i образним вiдображенням предкiв, святою iжею i пристанищем сонячного божества. У християнствi колосся символiзуi Воскресiння, таiнство Христа i Божого царства. Пiзнiше колосся стаi символом Святоi Тайни РДвхаристii.
Церква-Вежа - символ святоi гори, вершина якоi сягаi небес. Вона також i знаком прагнення до висот. Церква i дзвiниця в християнствi - це символ прагнення людей до вiчностi.
Граблi - символ дощу, верхньоi i нижньоi води, яка вийшла iз неба i землi. В Старому Завiтi дощ i прообразом обiцяного Спасителя; в Новому Завiтi - символом ласки i благ вiстi науки святого РДвангелiя.
Гiлка як частинка дерева i важливим символом культури. Це образ живучостi Божоi Ласки, завжди нових проявiв добродiйностi та заклик до нових добрих справ. Освячена лоза оберiгаi вiд хвороб та злих сил. Гiлка на Трiйцю i первiстком природи, даром весняного цвiтiння та символом безкiнечного життя та Божоi ласки.
Дубовий листок, як частинка дуба, що вважався притулком божого грому, бо в нього легко потрапляi блискавка, символiзуi силу Богiв природи. У Святому Письмi дуб - святий знак повноти життя Людей Божих та символ Божоi справедливостi.
Пiвень, передвiсник дня - провiдник божого сонця та сторож, який охороняi добро вiд впливу зла. У християнствi пiвень, як передвiсник свiтла, i символом Христа, свiтла, що перемогло темряву. Птахи символiзують благочестя Святих та iх пiднесення до Бога.
Кiнь. У архаiчнiй мiфологii Бог-Сонце iде по небу на вогняних конях. Кiнь - символ невтомностi руху сонця та нестриманоi швидкостi плинноi води. У християнствi кiнь - це образ безстрашного пророка вiри, який летить у свiт, готовий до загибелi.
Риба символiзуi воду, а також, як i вода, i символом життя та смертi. Через ii незвичайну якiсть примноження вона i поширеним знаком щастя. У християнствi - це символ новохрещених.
Олень. Рiг оленя i символом променiв сонця, яке сходить. З цiiю символiкою свiтла пов'язане поняття переможця-спасителя, охоронителя, вказiвника шляху та провiдника. У християнствi олень i образом пошуку Бога та взаiмноi допомоги [8; 9; 26; 91].
Зигзаг, хвильки - символи води.
Безкiнечник - нескiнченнiсть життя.
Квадрати та ромби - знаки землi та iснуючого на нiй всього, що пов'язане з числом 4: 4 перiоди життя людини (1 - народжуiться, 2 - живе, 3 - старii, 4 - помираi) - народження, юнiсть, старiсть, смерть; 4 пори року (весна, лiто, осiнь, зима); 4 стихii - вогонь, вода, повiтря, земля; 4 сторони свiту (пiвдень, пiвнiч, схiд, захiд); у мiсяця 4 фази; у дня - ранок, день, вечiр, нiч. Все, що пов'язано з часом, пов'язували з числом 4, яке геометрично виражаiться квадратом або хрестом. Якщо потрiбно було зашифрувати час, день, роки - малювали квадратики, якi дiлилися навхрест, утворювалося 4 квадрати - означало тиждень (7 днiв), бiльший квадратик означав 4 тижнi - мiсяць, пори року. Дiвчата, коли малювали писанку, хлопцям казали: "Щоб ти жив так довго, скiльки я тобi намалювала". РЖ вiн рахував 1, 2, 3.. i по колу безконечно. Знайомились i одружувались через писанку.
Сiгма - знак змii.
Баранячi рiжки - вiдродження рослинного свiту. Таким чином, писанкарство як образотворчий фольклормаi коло символiчних предметiв народного мистецтва, що застосовувався для висловлення певних етичних понять, матерiалiзуючи iх у конкретному втiленнi.