Украiнський рушник

План

Вступ.

1. Актуальнiсть.

2. РЖсторичнi етапи розвитку вишивання.

3. Функцiональне призначення.

4. Народна вишивка.

5. Основнi мотиви украiнського народного орнаменту.

6. Художнi особливостi, матерiал та технiка виконання.

Висновки.

Лiтература.

Актуальнiсть обраноi теми пояснюiться тим, що вишитий рушник на стiнi тАУ давнiй украiнський народний звичай. Не було, здаiться, жодноi на Украiнi оселi, якоi не прикрашали б рушниками. Хоч би як судилося iм убого жити, а все ж естетична принада за всякчас знаходила мiсце в помешканнях тАФ хай то була одинока хатина вдови чи затiсна багатодiтна оселя, приземкувата мазанка на пiвднi Украiни або курна хата помiщика тАФ всюди палахкотiли багатством кольорiв рушники. Хата без рушникiв, казали в народi, що родина без дiтей. Рушник з давнiх-давен символiзував не тiльки естетичнi смаки, вiн був своiрiдною вiзиткою, а якщо точнiше тАФ обличчям оселi, вiдтак i господинi. По тому, скiльки i якi були рушники, створювалася думка про жiнку, ii дочок. Нiщо, здаiться, так предметно й точно не характеризувало жiночу вправнiсть, майстернiсть, зрештою охайнiсть i працьовитiсть, нiж тi вимережанi рукотвори. Вони завжди були на людях, розкривалися мистецьким багатством, оцiнювалися справжнiми пошанувачами.

Вишитий рушник створював настрiй, формував естетичнi смаки, був взiрцем людськоi працьовитостi. Згадаймо про утилiтарне призначення: з рушником, як i хлiбом, приходили до породiллi, ушановували появу немовляти в родинi, з ним виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловiка й коханого, шлюбували дiтей, зустрiчали рiдних i гостей, проводжали людину в останнiй путь, ним прикривали хлiб на столi. Хлiб i рушник тАФ одвiчнi людськi символи. Хлiб-сiль на вишитому рушниковi були високою ознакам гостинностi украiнського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, пiдносили цю давню святиню: прийняти рушник, поцiлувати хлiб символiзувало духовну iднiсть, злагоду, глибоку пошану тим , хто виявив ii.

Вишитий рушник на Украiнi - здавна неодмiнний атрибут традицiйних народних свят. Важливi подii в життi народу нiколи не обходились без рушникiв. Вишитий рушник завжди був знаком гостинностi, на ньому пiдносили дорогiм гостям хлiб-сiль; на рушниках приймали новонароджених, а також проводжали людину в останню путь. Пiд час будiвництва нового дому рушниками пiднiмали сволок, а потiм дарували iх будiвельникам. Без рушникiв не обходилось i весiлля. Рушник, на який ставили молодят, був запорукою вiрностi. Рушником зв'язували руки молодим, бажаючи iм щасливоi, мiцноi сiм'i.

Кожна молода дiвчина готувала собi придане, вишивала багато рушникiв, сорочок, бо за iх кiлькiстю, красою i складнiстю узору оцiнювали працьовитiсть нареченоi.

Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому життi. Його берегли як пам'ять про рiдний дiм, про дитинство.

Вiдколи iснуi памтАЩять народна, украiнцi прикрашали предмети хатнього вжитку орнаментами, якi формували естетичнi смаки поколiнь, були взiрцем iхньоi рацьовитостi та мистецьких здiбностей. Ця потреба мала також магiчний та релiгiйний змiст. Бажаючи прихилити до себе богiв, люди закликали iх вiдповiдними знаками-символами та оберегами.

Рушник тАУ довгий прямокутний шмат лляного чи конопляного полотна тАУ маi на кiнцях, а часто i по всьому полю рiзноманiтнi вишитi або витканi композицii. Вони вiдображають свiтогляднi уявлення наших предкiв, несуть iнформацiю про добро, достаток, здоровтАЩя тощо. Рушники i символом матерiальноi культури украiнцiв, важливою складовою обрядiв та ритуалiв.

РЖсторичнi етапи розвитку вишивання

Мабуть, не зможемо сказати напевне, кому першому спало на думку втiлити в орнаменти красу оточуючого свiту. Археологiчнi знахiдки та лiтописи пiдтверджують, що вишивати на Украiнi власне нiколи не припиняли, тож уся орнаментика, незалежно на якому матерiалi (керамiка) виконана, маi спiльнi риси.

Впродовж вiкiв вишивки зазнавали рiзних етнографiчних впливiв але асимiльовано ii так, що украiнська основа залишалася незмiнна, лише постiйно збагачувалася. В системi украiнських вiзерункiв домiнуi простота, а також система знакiв i символiв, розумiння яких, на жаль, частково загублено. Вiдомо, що в цю систему знакiв входили явища природи та речi, якими люди користувалися повсякденно. На початок XIX столiття сформувалися найхарактернiшi особливостi орнаментики рiзних регiонiв Украiни та тiльки iм притаманнi технiчнi прийоми. Основною прикметою нашого народного орнаменту i його ритм, такий же як у пiснi. Як правило, один сегмент орнаменту можна повторювати в безконечнiсть або замкнути в iдине обрамлення i так завершити композицiю вiзерунка.

Вишиваний рушник донинi не втратив свого значення в побутi. РЖ тепер ним прикрашають iнтертАЩiри помешкань, вiвтарi та iкони в церквах. РЖ надалi вiн залишаiться атрибутом народних звичаiв та обрядiв. На рушнику несли новонароджену дитину до хресту, на ньому проводжали людину в останню дорогу.

Рушники Галичини дещо вiдрiзнялися вiд тих, що у схiдних областях, за звичай, були вони коротшi. Вишивали смугами геометричних, рiдше рослинних орнаментiв. На образах iх призбирували посерединi складками та завтАЩязували кольоровою стрiчкою. Кiнцi не спадали з обох бокiв образу, а нiби розпростертi крила птаха увiнчували його горизонтальною лiнiiю.

Рушники як певний декор хати вишивали двома або трьома смугами орнаменту. Двi смуги вишивали Влз лицяВ» полотна, а третю тАФ на зворотнiм боцi. Такi рушники завiшували на спецiальному держаку з планкою, iнколи рiзьбленому так, що всi три смуги орнаменту через певнi iнтервали доповнювали одна одну. Тим рушником нiхто не витирався, вiн був своiрiдною вiзитною карткою господинi дому, ii працьовитостi та почуття краси.

У рiзних регiонах Галичини, зокрема таких, як Надсяння, побутували певнi назви держакiв, а саме: жердь, жердка, палка, держак, гряда, гредка, греда. Часто держак був рiзьблений.

У лемкiв греда тАФ то широка планка, з прекрасною, рiзьбленою головою оленя посерединi, прикрашена з бокiв листям клена або дуба. Палку, на яку завiшували рушник, закрiплювали пiд сподом греди. В гуцулiв жердь прикривали багато iнкрустованою геометричним орнаментом широкою планкою. На територii Надсяння та у Львiвськiй областi з початку XX столiття держаки почали прикрашати плоским гравiрованим геометричним орнаментом, який розмальовували акварельними фарбами. Такi держаки, що iмiтують вишивку, побутують удеяких домiвках i нинi.

Зберiгся також звичай, будуючи хату, останню крокву на завершення даху заносити на рушниках, потiм наймолодший з майстрiв маi поставити на вершину даху ВлвiнокВ» тАФ букет з гiлок берези або дуба (не сухi гiлки, а свiжi, бо може загинути рiд), разом з квiтами, повтАЩязанi рушничком, якого для цiii мети вишивала майбутня господиня дому. У наш час у деяких районах Галичини його замiнюють кольоровою стрiчкою, якою повтАЩязують ВлвiхуВ». Побутували також невеликi за розмiром так званi ВлхлiбникиВ» (у лемкiв з польських Бескидiв та лемкiв словацьких тАФ ВлхлiбовкиВ»), в якi загортали хлiб. iх оздоблювали по краях двома невеликими смужками орнаменту. Часом ВлхлiбникиВ» гарно вишивали й посерединi, а iх краi завершували вузенькими смужками орнаменту.

На рушнику, вишитому свiтлими, веселими кольорами, без жодного чорного стiбка, несли дитину до хрещення. Хресна мати готувала його заздалегiдь, а загортаючи в нього немовля, примовляла Влкрасну дорогуВ» новонародженому, щоби життiвий шлях був такий же свiтлий i добрий, як той рушник. Пiсля хресноi купелi дити ну знову загортали в рушник, а поверх нього кожен з хресних батькiв неодмiнно клав ВлкрижмоВ» тАФ золоту або срiбну монету з побажанням добробуту. Цього рушника та ВлкрижмаВ» не можна було нiкому пере-даровувати. Вважали, що через ВлтеВ» зломиться дорога життя. В першiй половинi XX столiття рушник ВлкрижмоВ» ЧК замiнено на чисте бiле полотно, якого маi бути непарна кiлькiсть метрiв. З того полотна цiй дитинi шили сорочечки чи платтячка i т.п.

Тепер новонародженим разом з крижмом при хрещеннi дарують цiнний подарунок.

Важлива функцiя рушника в обрядах сватання та вiнчання. Вдеяких селах Галичини, Надсяння, Лемковини, Холмщини, крiм рушникiв для сватiв, дiвчина повинна була вишити ще дванадцять. Дванадцять дружок несли iх перед нею через цiле село, якщо вона переходила жити до хати молодого, а скриню з приданим везли на возi. Якщо парубок iшов у прийми до тещi, то також вiдбувався урочистий похiд через село, щоби всi бачили, яка то молода працьовита i ВлфайнаВ». Ось чому кожну дiвчину привчали до вишивання змалку, i в орнаменти вона вкладала своi бачення краси, але при тому старалася зберегти деталi вiзерунка й мову знакiв, якi передавали з роду в рiд. Орнаменти на весiльних рушниках вишивали геометричними або рослинними мотивами, часто iз зображенням голубiв, якi в народних обрядах були символом любовi, чесностi, щиростi та вiрностi молодят. Саме iх щедро прикрашали.

Коли дiвчина виходила юною замiж i ще не надбала тради-цi й н их два-над-ц я т и рушникiв, тодi допомагали iх вишивати всi жiнки роду аби не було осуду, що дiвчина лiнива. Згаданий похiддружокдотеп-ними ритуальними пiснями та приказками супроводжували дружби, свашки та молодь.

Найкращого рушника першi дружби стелили молодим пiд ноги пiд час вiнчання в церквi, щоби iхнi подружнi життя було щасливе, а ще вiрили тАФ хто перший стане на рушника, той верховодитиме в сiмтАЩi (звичай зберiгся). Молодих, якi пiсля вiнчання поверталися додому, на порозi хати зустрiчали батьки з короваiм на вишиваному рушнику та добрими побажаннями. Коровай прикрашали голубками,колоссям, квiтками. Рушник, на якому ставали до шлюбу, завiшували над образами або на видному мiсцi в свiтлицi.

Одними з етнiчних регiонiв захiдних земель Украiни були землi Надсяння, Лемковини та Холмщини. Пiсля переселення украiнцiв на територiю колишнього Радянського Союзу та на пiвнiч Польщi дуже багато творiв народного мистецтва безповоротно втрачено. Але те, що збереглося, даi нам змогу розглянути певнi, дуже характернi для цих око-л и ц ь вiзе-рунки. В орнаментах втiлено мотиви й сюжети усноi поетичноi творчостi, образи народноi лiрики й календарноi поезii.

Рушник iз села Торки бiля Перемишля короткий, з широкою смугою вишивки посерединi. Орнамент вишиваний чорними, або темно-вишневими нитками з вкрапленням червоного або синього кольорiв. Елементи орнаменту тАФ безконечник та мiсяченько. Символ мiсяця у всiх фазах, а саме: рiжок, пiвмiсяць, повня символiзував безконечне життя на землi. А ще в основi цього орнаменту народний мiсяцелiк тАФ коло (повнi). Основнi свята землеробства подiлено вiдмiтками на частини мiсяця (пори року), вказують час сiяння, збирання врожаю, а також ворожби на врожай. Орнамент з обох сторiн ВлмiсяченькаВ» завершено смугами ВлбезконечникаВ», як безконечним i життя. В селах поблизу Перемишля орнаменти в ВлмiсяцiВ» називали календарем.

Цiкавий орнамент iз села Негрибки поблизу Перемишля. Чiткий геометричний вiзерунок складаiться з вузькоi центральноi частини, основним компонентом якоi i Влп i р i ж к иВ» Покрайницi складаються з половини квiток. У цiлому творять неповторний ритм орнаменту.

Рiдкiсний орнамент з села МтАЩякиш Новий (повiт Ярослав), Центральна смуга тАФ буряк iз гичкою, обрамлений з бокiв меншими смугами рослинно-геометризованого зображення чорнобривцiв. Не менш цiкавий орнамент рушника з села Лагiвцiв, Холм-щина. Це оспiване в пiснях i легендах дерево розмарину. РЖдучи до вiнця, дiвчата прикрашали волосся, вiнок гiлками розмарину, а хлопець припинав розмаринову гiлоч-ку до одягу бiля серця. ii вважали символом любовi.

Орнамент ВлгейсикиВ» на малому рушнику, очевидно робочому, якого дружина вишила чоловiковi, котрий йшов на заробiтки.

В шахтах Зверху над орнаментом цiкаво закомпоновано свiч-ники-трiйники, адже Бог перебуваi в трiйцi. Ось так, з далеких часiв вiд предкiв шйшов до нас оцей полотняний лист.

Орнамент з Жидачева Львiвськоi областi тАФ ромб у квадратi тАФ символ засiяного гiоля, покрайницi тАФ баранцi говорять, що врожай зiйшов, поле заколосилося, а навколо зтоять обереги.

Функцiональне призначення

Рушники - це вiдбиття культурноi пам'ятi народу, в iх вiзерунках збереглися прадавнi магiчнi знаки, образи Влдерева життяВ», ВлберегинiВ», символiка червоного кольору, якi знайшли подальше своiрiдне переосмислення й оновлення.

В Украiнi рушникам завжди надавалося важливе образно-символiчне значення. Вони - обов'язковий атрибут весiльноi обрядовостi, предмет народного побуту, неодмiнна окраса селянського житла. (Матейко К.М., ВлУкраiнський народний одягВ», К.,1977,с.145. ).

У кожному районi склалися локальнi особливостi, що виявилось у композицii, колiрнiй гамi, засобах шитва.

Сучаснi майстри, продовжуючи традицiю, наповнюють орнаментацiю рушникiв новим змiстом i образами, пiдсилюють iх монументально-декоративне вирiшення, розширюють дiапазон застосування у громадському iнтер'iрi.

Вишитi рушники здавна були поширенi в Украiнi як неодмiнний атрибут народного побуту, весiльноi та святковоi обрядовостi, як традицiйна окраса селянського житла. Важливi подii в життi народу нiколи не обходилися без рушникiв, якi, крiм декоративного навантаження, мали великий образно-символiчний змiст. У всьому декоративно-прикладному мистецтвi немаi iншого такого предмета, який би концентрував у собi стiльки рiзноманiтних символiчних значень.

Рушник супроводжував селянина протягом усього життя i в радостi, i в горi. Вiн завжди був символом гостинностi - на ньому пiдносили дорогим гостям хлiб-сiль. Пiд час будiвництва хати рушниками пiдiймали сволоки, потiм цi рушники дарували майстрам. На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь. Особливо значну роль вiдiгравав рушник у весiльному обрядi як один iз найважливiших атрибутiв. Рушники дарували старостам, перев'язували через плече, якщо на заручинах доходили до згоди. Такi рушники називали плечовими. Рушниками зв'язували руки молодим, бажаючи iм щасливого подружнього життя.

Почуiмо, побачимо, що нам скажуть,

Бiленьким рушничком рученьки зв'яжуть.

На рушнику вiнчались.

Коли б менi, Боже, недiлi дiждати,

Недiлi дiждати, на рушничок стати.

У народних пiснях, легендах i переказах опоетизовано готування дiвчиною рушникiв до весiлля. У вишитих орнаментах вона вiдтворювала своi думки та почуття, надii та сподiвання на щасливу долю. Кожна дiвчина готувала значну кiлькiсть рушникiв для свого майбутнього життя.

А в коморi сволок,

На ньому рушникiв сорок,

Бiжiть, внесiть

Та бояр прикрасiть.

РЖснували також i подарунковi рушники. РЗх використовували в знак побажання щасливоi дороги та найшвидшого повернення.

Поряд iз обрядовим призначенням рушники широко використовувались у побутi. Вiдповiдно до функцiонального призначення вони мали назви ВлстирокВ» (для посуду), ВлутиральникВ» для рук i обличчя.

Вишитi рушники - неодмiнна окраса кожноi селянськоi хати. У минулому iх вiшали над iконами (на ВлобразникиВ», ВлбожничкиВ»), навколо портретiв Т.Г.Шевченка, народних картинок. Рушники вiшали на кiлок, вiд чого вони дiстали назву ВлкiлковiВ».

У цей час в усiх областях Украiни розповсюджуються як взiрцi для гаптування друкованi картинки з побутовими сценами з народного життя:

Несе Галя воду, коромисло гнеться.

За нею РЖванко, як барвiнок, в'iться..

(тАЬБiля колодязятАЭ)

Била жiнка мужика, за чуприну взявши..

Била жiнка мужика, била, била i товкла.

(тАЬБила жiнка за чубтАЭ)

На рушниках, призначених для оздоби хати (на дзеркала, на консолi полиць тощо), вишивають здебiльшого тАЭдерево життятАЭ i теж рiзнi апотропеiчнi символи, подiбно як на стiнах свiтлицi, тiльки в iншiй стилiзацii. Часто гаптували фантастичне дерево з групою пташок, котрi лiтають над ним. Це являло собою iлюстрацiю якоiсь iз колядок

Коли не було з нащада свiта,

Тогди не було неба, нi землi,

А но лем було синi море,

А серед моря зелений явiр,

На явороньку три голубоньки,

Три голубоньки радоньку радять,

Радоньку радять, як свiт сновати.

На рушниках бiля дерева поруч iз рiзними квiтками, зiрками (тАЬбудуть копойки, яко звiздойки, будуть стогойки, яко горойки), сонечками вишитi також рiзнi пташки, i часом, у великiй кiлькостi. Дуже можливо, що цi пташки мали б iлюструвати казкову тАЬжар-птицютАЭ або пiвнiв, котрих уважали за вiщих птиць:

Ой рано-рано пiвнi запiли,

Пiвнi запiли - сонце збудили..

Але, крiм птахiв, трапляються ще часом, як окремi елементи орнаменту, риби, сiтчастi ромби, дволезi сокирки, дубове листя, спiралi, грецькi хрести й так званi ламанi або гачковi хрести тощо. Усi цi символи вiдомi нам iз егейсько-месопотамського культурного кола ще задовго до Рiздва Христового. Тепер зовсiм забуто значення цих символiв, i нiяка господиня, нi ii дочки не можуть iх пояснити, але тiльки знають, що для такоi-то мети потрiбнi саме такi орнаменти i, навпаки, не пасують iншi.

Тут вiдiгравало велику роль християнство, яке хотiло усунути поганськi традицii, тому воно давало своi пояснення для одних орнаментiв i забороняло iншi, через що занепало розумiння старовинноi символiки, а деякi символи прийняло за своi, як, наприклад, рибу. Цi оздоби й символи вживав украiнський народ, так як i старовиннi пiснi: колядки, веснянки, купальськi, жнивнi тощо.

Ой що ж то за дiдух такий,

У котрого чуб, як сонце, золотий?

Уживали iх, не питаючи пояснення, лише тому, що тАЬтак годитьсятАЭ. Тiльки пiсля докладного аналiзу цих гаптованих орнаментiв на рушниках i пiсля порiвняння з iншими етнологiчними матерiалами стають зрозумiлими й значення цих орнаментiв, i iх джерела.

На сучасному етапi у виготовленнi рушникiв намiтилося два напрямки, що iснують i розвиваються паралельно. Це, з одного боку, творчiсть майстрiв i художникiв, що спираiться на традицiйну спадщину минулого, а з другого - дiяльнiсть широкого загалу селянства, яке гаптуi для власних потреб, за своiми рисунками та смаками.

Народна вишивка

Пiд руками народних майстринь простий шматок домотканого полотна ставав справжнiм витвором мистецтва. А вишиванням займалися всi жiнки для потреб своii родини; його навчалися з дитинства. Це був один з найпоширенiших у селянському середовищi домашнiй художнiй промисел.

Орнаментованi вишивками рушники, пiдзори, наволоки, декоративнi тканини оживляли iнтер'iр традицiйного народного житла, входили до складу фольклорно-естетичного контексту селянського побуту; прикрашений вишивкою одяг був органiчним компонентом святково-обрядових дiйств. Хiба можна уявити собi украiнську хату, не заквiтчану рушниками? РЗi багате вишиване вбрання було суттiвою етнiчною ознакою. З особливою наочнiстю це простежувалося в селах iз змiшаним нацiональним складом. Наприклад, у пiвденних, пiвденно-схiдних районах Украiни наявнiсть великоi кiлькостi декорованих рушникiв вирiзняла житло украiнцiв вiд житла сусiдiв-росiян. Мальовничiстю i багатством орнаментальних сюжетiв вражаi традицiйний украiнський костюм: прикрашений вишивкою одяг (жiночi та чоловiчi сорочки, корсетки, кептарi), головнi убори (хустки, стрiчки, бавницi тощо), пояси.

З давнiх-давен жила та традицiя серед народу. РЗi корiння губиться ще в дохристиянських культурах. Про це свiдчать археологiчнi знахiдки, а також символiчне значення вишитоi тканини та ii орнаментики. Так, розмiщення вишивки на рукавах жiночоi сорочки пов'язане iз вшануванням руки як знаряддя працi, побажанням iй сили i вправностi.

Живучiсть традицii використання рушникiв в iнтер'iрi житла, в обрядах (рушником пiдперiзували молоду, в нього сповивали немовля) певною мiрою пояснюiться ii зв'язком з релiгiйними вiруваннями стародавнiх слов'ян, за якими рушники виконували охоронну функцiю, запобiгаючи впливу ворожих людинi сил. З плином столiть магiчне значення вишитоi тканини вивiтрилося з народноi пам'ятi i в ii використаннi стали переважати естетичнi й архiтектонiчнi функцii: розвiшанi над вiкнами i дверима рушники фiксували конструктивнi деталi житла, вишитi на комiрi i рукавах орнаменти пiдкреслювали крiй сорочки i т. д. Кожна господиня дбала, щоб ii оселя була затишною, а одяг чепурним. Кiлькiсть вишитих тканин у хатi свiдчила про достатки родини, а орнаменти на одязi могли розповiсти не лише про майстернiсть вишивальницi, а й про ii вiк.

Та час не владен над художнiм образом вишивки. РЖ хоча кожне з поколiнь вишивальниць вносить в орнаментику своi свiтосприймання, але в численних повторах ii мотивiв збереглися до сьогоднi елементи свiтоглядних уявлень первiсних людей, символiка пiзнiших землеробських культур РДвропи. Ромбомеандровий узор, який ми знаходимо в украiнських вишивках у виглядi ромба, ромба з гаками, подовженими боками, графiчно вiдтворюi малюнок дентину на зрiзi бивня мамонта. У пiзньопалеолiтичну добу вiн був символом мамонта-блага, а далi тАФ в землеробських культурах тАФ символом родючостi. У хрестоподiбних фiгурах, розетках, кругах упредметилися - космогонiчнi, уявлення стародавнiх людей. У вишивках круг трансформувався у багатогранник, ромб, квадрат, розетку; хрест, запозичений пiзнiше християнською релiгiiю, став правити за символ православ'я, а розетка в орнаментах XIX ст. сприймалася узагальненим образом квiтки.

Орнаментальнi мотиви украiнських вишивок сягають своiм корiнням у мiсцеву флору та фауну, в iсторичну традицiю. У давнину основнi орнаментальнi мотиви вiдображали елементи символiки рiзних стародавнiх культiв.

Протягом багатовiковоi iсторii мистецтва вишивання прямий, безпосереднiй змiст символiчних зображень поступово стирався. Однак, хоча орнаментальнi форми дiйшли до нас дещо трансформованими, можливо, бiльш абстрактними, символiка iх в основному збереглася завдяки традицii.

Основнi мотиви украiнського народного орнаменту

За мотивами орнаменти вишивок подiляються на три групи: геометричнi (абстрактнi), рослиннi, зооморфнi (твариннi).

Геометричнi орнаменти притаманнi всiй слов'янськiй мiфологii. Вони дуже простi: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лiнii, хрести (простi й подвiйнi). Важко судити, який змiст вкладался в цi символи ранiше. Сьогоднi на основi iх в народнiй вишивцi широко використовуються такi мотиви, як "баранячi роги", "кучери", "кудрявцi", "гребiнчики" тощо. В орнаментi подiльских вишивок трапляiться мотив "кривульки", або "безконечника", який вiдомий ще з часiв трипiльскоi культури, тобто значно ранiше, нiж славнозвiсний грецький меандр. Зигзагоподiбний меандровий орнамент зустрiчаiться у вишивках захiдних районiв Подiлля. До цього виду орнаментальних мотивiв належать "сосонки", "хвощ" та "перерви", що набули поширення в пiвденних та захiдних районах Подiлля. Вiдомий взiр "рожи" (зiрки, розетки) представляi собою перехiд вiд геометричного до рослинного орнаменту. РЖнодi вiн нагадуi зображення сонця.

В основi рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. Навiть гранично умовнi узори виникли внаслiдок спостереження реально iснуючих форм у природi. В украiнськiй вишивцi часто використовуються такi мотиви, як "виноград", "хмiль", "дубове листя", "барвинок" тощо. Деяки з них несуть на собi вiдбиток стародавнiх символiчних уявлень народу. Так, мотив "барвинку" i символом немеркнучого життя, узор "яблучне коло", подiленний на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорi - символом кохання. У сучаснiй вишивцi трапляiться й древнiй символ "дерево життя", який здебiльшого зображаiться стилiзовано у формi листя або гiлок.

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментiв зображуються: кiнь, заiць, риба, жаба; з птахiв - пiвень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летючi жуки. В багатьох випадках зооморфнi орнаменти i своiрiдним, властивим саме цiй вишивальницi, зображенням, в якому вiдбиваiться ii iндивiдуальне бачення узору. У подiбних орнаментах виступають у рiзноманiтних часто химерних сплетеннях (однак из збереженням традiцiйних вимог до композицii) заячi та вовчi зуби, волове око, коропова луска, баранячi роги тощо.

Найпростiшi геометричнi орнаменти, що часто зустрiчаються в орнаментах вишивок схiднослов'янських народiв, здогадно розшифровуються: пряма горизонтальна лiнiя тАФ земля, хвиляста тАФ вода, змiя; квадрат, подiлений на чотири частини, тАФ вiнця нового будинку-зруба або засiяне поле.

Рiзноманiтнiсть i варiативнiсть геометричних композицiй, що i такими характерними для украiнськоi народноi вишивки, досягаються шляхом простого чергування фiгур в орнаментальних рядах або iх розмiщенням по горизонталi, вертикалi i дiагоналi, змiнами ритмiв i масштабiв малюнка. До того ж, вiзерунок вишивки завдяки включенню в його ритм просвiтiв мiж фiгурами, iх чергуванням в орнаментальному ланцюгу часто набуваi багатоплановостi.

Якщо уважно придивитися до поширеного в украiнських вишивках кiнця XIX тАФ початку XX ст. сюжету баринi, селянки з вершниками, квiтами, то з-пiд численних побутових деталей або рослинних мотивiв явно проступають давньослов'янськi образи Влвеликоi богинiВ» (берегинi, покровительки життя на землi) i пiдвладних iй стихiй.

РЖсторiю багатьох рослинних орнаментiв також можна простежити з XтАФXIII ст., хоча найбiльшого поширення рослиннi мотиви набули у XVIII тАФ на початку XX ст. пiд впливом професiйних стилiв - бароко, рококо. Серед них тАФ квiти, зображенi в розкритому виглядi, начебто в розрiзi, що характерно саме для украiнського народного образотворчого мистецтва, в'юнкi стеблини, дерева, вазони i букети. Образ квiтучоi рослини (узагальнений або конкретний тАФ сосни, берези, вишнi, калини) в народнiй вишивцi не тiльки украiнцiв, а й росiян i бiлорусiв, генетично пов'язаний з язичницьким культом дерев. Вiн символiзуi вiчно живу природу, унiверсальнi закони свiтобудови.

Рослинна орнаментика, що увiбрала в себе все багатство i розмаiття форм рослинного свiту, далi розвивалася шляхом наближення до своiх реальних прообразiв. Наприкiнцi XIX тАФ на початку XX ст. цьому посприяла поява рiзнобарвних фабричних ниток, анiлiнових барвникiв. У стриманi одно-двоколiрнi традицiйнi вишивки (шитi бiлими нитками по бiлому полотну, червонi з додаванням чорного або синього кольорiв) увiйшла полiхромiя.

Змiст геометричних i рослинних орнаментiв розкриваiться в термiнологii узорiв, часто пов'язанiй з практичною дiяльнiстю людей (наприклад, ВлсухарцiВ», ВлграбелькиВ», ВлгречкаВ» i т. д.), тваринним i рослинним свiтом (Влкурячi лапиВ», ВлпавучкиВ», ВлракиВ», ВлхмеликВ», ВлбарвiнокВ», ВлрожаВ» i т. д.).

Художнi особливостi, матерiал та технiка виконання

Художнi особливостi вишивки були завжди тiсно пов'язанi з технологiiю i матерiалом. Геометричнi орнаменти виконуються, як правило, набируванням, низзю, занизуванням, гладдю, хрестиком, тобто швами, що пов'язанi з рахуванням ниток тканини. Рослиннi орнаменти виконуються поверхневими швами: полтавською гладдю, художньою гладдю. Вiльно плинуть по поверхнi тканини тамбурний та рушниковий шви. Легкiсть i прозорiсть вишитих виробiв досягаiться завдяки виколюванню i вирiзуванню, оздобленню мереживом i бахромою.

Оцi стисло охарактеризованi риси були iдинi для традицiйноi вишивки, яка побутувала по всiй територii Украiни. Але в кожному iсторико-етнографiчному районi, навiть в окремому селi, iй були властивi своi особливостi в орнаментах, кольорових поiднаннях тощо. Так, на Украiнському Полiссi збереглися найдавнiшi зразки народноi вишивки; в одно-, двоколiрних орнаментах переважали архаiчнi геометричнi мотиви, виконанi низзю, набируванням. На пiвночi цього району переважав червоний колiр з додаванням чорного, синього, а на пiвднi тАФ бiлий (орнамент вишивався бiлими нитками по небiленому полотну). Волинськi вишивки вирiзнялися своiми геометризованими рослинними мотивами.

Ажурнiстю, високими художнiми якостями вiдзначаються вишивки на полтавських жiночих сорочках: в'юнкi гiлки вишитих геометризованих рослинних орнаментiв (синiх, коричневих, бiлих), виконаних вирiзуванням i лiчильною гладдю, пiднiмаються вiд манжет до поликiв рукавiв. У мiру просування на пiвдень Украiни орнаменти вишивок поступово втрачають своi вишуканi геометричнi форми. РЗх заступають геометризованi i рослиннi, як на Полтавщинi, барвистi рослиннi узори.

Локальна своiрiднiсть вишивок часом полягала в iх композицiйних рiшеннях: наприклад, на Подiллi було популярним розмiщення геометричних мотивiв у шаховому порядку. РЗхнi рельiфнi, густо зашитi переважно низзю орнаменти наче проступають бiлим контуром тканини крiзь чорну, чорну з червоною (iнодi з додаванням жовтоi) нитку.

Рiзноманiтнiстю, незвичайнiстю кольорових сполук уславилися вишивки Карпатського регiону. В них виразно вiдчуваiться взаiмовплив украiнцiв та iхнiх захiдних сусiдiв i в той же час тАФ певна стабiльнiсть традицiйно-побутовоi культури. У традицiйних вишивках Прикарпаття переважали полiхромнi рослиннi орнаменти, виконанi гладдю; на Львiвщинi тАФ геометричнi, вишитi набируванням, хрестиком. У гiрських районах, на Закарпаттi вишивки вiдрiзнялися своiю композицiйною будовою; тричаснi з широким центральним рядом орнаменти Схiдного Закарпаття, РЖвано-Франкiвщини; смугастi, подiбнi до тканих, орнаменти Бойкiвщини тощо.

РЗхня локальна своiрiднiсть визначалася кольоровою гамою (вiд монохромних орнаментiв до полiхромних, якi складалися з 10тАФ15 кольорiв), а також використанням рiзних матерiалiв, ниток, бiсера, комбiнуванням вишивок з аплiкацiями, кольоровим шнуром тощо. Короткий нарис з iсторii украiнськоi вишивки свiдчить про багатоплановiсть i значущiсть цього компонента народноi культури. Опанування учнями ii естетичних цiнностей, пiзнання iсторичних витокiв i закономiрностей розвитку у поiднаннi з практичними навичками, здобутими на уроках працi та рiзних позаурочних заняттях, сприятиме збереженню традицiйних художнiх промислiв i iхньому дальшому розвитку.

Висновки

Украiнське народне мистецтво набуло широкого визнання у нашiй краiнi та за кордоном. У його предновiчних образах, зручних формах i динамiчних мотивах орнаменту мiститься символи таiмничоi, чарiвноi природи, складнi переплети нашоi iсторii, особливостi побуту, доброта i щедрiсть душi украiнського народу.

У кожному регiонi i свiй стиль, технiка вишивання. Майже кожному регiону притаманнi своi кольори вишивки. По кольору ниток ми можемо узнати де вишито той чи iнший рушник.

Рушник можна порiвняти з пiснею, витканою чи вишитою на полотнi. Без рушника, як i без пiснi, не обходиться народження, одруження людини, ювiлейнi урочистостi. Рушником накривали дiжу пiсля випiкання хлiба, ставлячи ii пiд образами на покутi, дарунковими рушниками перев'язували кумiв i гостей, хлiбом-сiллю на рушнику зустрiчали i зустрiчають зараз дорогих гостей. А ось цiкавий спогад: у перший день огляду озимини йшли в поле гуртом-родом. Попереду батько нiс на рушнику хлiб-сiль; у кошику, накритому рушником, несла рiзне частування мати. На зеленому полi розстеляли рушник, клали iжу. Так робили i в перший день оранки, сiвби та жнив. Пiсля закiнчення жнив господар зустрiчав женцiв з хлiбом-сiллю на рушнику, а тi одягали на господаря обжинковий вiнок.

Як i в пiснi спiваiться, за звичаiм, коли син вирушав iз дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб берiг сина вiд лиха. А весiльний рушник кожна дiвчина готувала сама. А вiзерункiв яких тiльки не знайдеш на рушниках: засiяна нива - ромб з крапкою, вазон чи квiтка - свiтове дерево од неба до землi, людськi фiгурки, немов з дитячого малюнка, - знак берегинi, богинi хатнього вогнища. Скринi повнилися дiвочими рушниками, iх дбайливо оберiгали, хизувалися - гостям i сусiдам показували, бо то дочка на виданнi готуi собi посаг. А вишивати рушники i сорочки матерi навчали дочок змалку.

I тут украiнськi майстринi - неперевершенi. Казковоi краси вiзерунками прикрашали сорочки, намiтки, очiпки - прагнули до краси, до самобутностi. Готували дiвчата собi на все життя по 50, 80, а iнодi в по 100 сорочок з тонкого вибiленого полотна. А часом не тiльки вишивали нитками, а ще гаптували срiблом, золотом, бiсером, перлинами, коштовними камiннями, лелiтками прикрашали одяг. Так що красунею виглядала кожна дiвчина, яка мала бажання, терпiння, старання i хист.

Рушник з давнiх-давен був своiрiдним обличчям оселi, вiдтак i господинi. В тому, скiльки i якi були рушники, створювалась думка про жiнку, ii дочок. РЖ завжди цiнувалися рушники справжнiми пошанувачами.

Цi украiнськi обереги пройшли крiзь вiки i нинi символiзують чистоту почуттiв, глибину безмежноi любовi до своiх дiтей, до всiх, хто не черствii душею. "Хай стелиться вам доля рушниками!" - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди i любовi.

Лiтература

1. Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.РД. Декоративно-прикладне мистецтвотАЭ тАУ Львiв: Свiт, 1999.

2. Василащук Ганна. Альбом. Киiв, Мистецтво, 1985.

3. Гасюк Е.О. Художнi вишивання. Альбом. тАУ Киiв: Вища школа, 1984.

4. Гурчала РЖрина. Народне мистецтва Захiдних областей Украiни. Киiв.: 1966.

5. Кара-Васiльiва Т. Украiнська вишивка. Альбом. тАУ Киiв. Мистецтво, 1993.

6. Кравець О.М. Сiмейний побут i звичаi украiнського народу. тАУ К., 1996.

7. Макарчик С.А. Етнографiя Украiни.- Львiв: Видавництво тАЬСвiттАЭ, 1994.

8. Наулко В.РЖ., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф. та iн. Культура i побут населення Украiни. тАУ К., 1993.

9. Украiнська минувшина. РЖлюстративний етнографiчний довiдник. тАУ Киiв.: Либiдь, 1993.

10. http://ukrainaforever.narod.ru, тАЬсемантика рушникатАЭ.

11. http://" onclick="return false">

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada