Формування у молодших школярiв естетичних почуттiв на уроках класного читання

Дипломна робота

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Формування естетичних почуттiв як педагогiчна проблема

1.1 Аналiз психолого-педагогiчноi лiтератури з проблеми формування естетичних почуттiв у молодших школярiв

1.2 Урок класного читання як засiб формування естетичних почуттiв у молодших школярiв

Роздiл РЖРЖ. Виховання естетичних почуттiв на уроках читання у початкових класах

2.1 Вiдбiр засобiв мистецтва до урокiв класного читання

2.2 Експериментальна перевiрка процесу формування естетичних почуттiв у молодших школярiв на уроках класного читання

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

Людина за своiю суттю - митець. Вона всюди, так чи iнакше, прагне вносити в своi життя красу.

Життя в свiтi прекрасного породжуi в людинi бажання i прагнення самiй стати красивою, духовно багатою. Естетично розвинена i вихована людина бiльше бачить, тонше вiдчуваi, глибше розумii i свiт, в якому вона живе, й iнших людей, з якими вона спiлкуiться, i саму себе. Вiдомо, що виховати культуру почуттiв можливо лише пiд час рiзнобiчноi дiяльностi, в процесi багатогранного духовного життя, емоцiйного сприймання навколишньоi краси. Коли людина дивиться в обличчя краси, вона бачить у нiй себе, кращi своi риси, найвищi своi можливостi. Дiйсно, естетичне сприймання формуi спостережливiсть, стимулюi мислення, розвиваi вмiння оцiнювати та висловлювати вiдповiдне судження.

Естетичне виховання дiтей формуi вчитель початкових класiв. Саме вiн закладаi фундамент всебiчного розвитку особистостi, навчаi своiх вихованцiв бачити прекрасне у навколишньому життi, у вчинках людей. Багатство духовноi культури людини завжди визначаiться тими цiнностями, якi вона засвоюi i осмислюi, глибиною здобутих знань, умiнням активно використовувати i застосовувати iх на практицi.

Уроки читання збагачують дитину знаннями, якi пробуджують ii почуття, викликають у неi бажання стати кращою, зробити щось добре, допомагають усвiдомити кращi людськi риси: любов до природи, чеснiсть, скромнiсть, працьовитiсть, виховують моральнi якостi, культуру поведiнки, формують особистiсть. Але зустрiч iз справдi прекрасним приносить не лише почуття милування i заспокоiння. Краса - це заклик жити та дiяти, ставати кращими, добрiшими. Успiх полягаi в удосконаленнi самого уроку. А вдосконалювати урок - обов'язок кожного учителя. Школа вирiшуi, що будуть любити i ненавидiти, чим захоплюватись i пишатись, чому будуть радiти учнi.

Формування ж будь - якого свiтогляду не може вважатися завершеним, якщо не сформованi естетичнi погляди. Без естетичного ставлення свiтогляд не може бути справжньо цiлiсним, спроможним об'iктивно i у всiй повнотi охопити дiйснiсть.

"Як не можливо собi уявити людське суспiльство без iсторii його культурного i художнього розвитку, точно так не можливо уявити собi культурноi людини без розвинутих естетичних почуттiв ". [9]

В останнi роки зросла увага до проблем теорii i практики естетичного виховання як найважливiшого засобу формування ставлення до дiйсностi, засобу морального i розумового виховання, як засобу формування всебiчно розвинутоi, духовно - багатоi особистостi. А формувати особистiсть i естетичну культуру, - особливо важливо в найбiльш сприятливому для цього молодшому шкiльному вiцi.

Вiдчуття краси природи, оточуючих людей, речей створюi в дитини особливi емоцiйнi стани, збуджуi безпосереднiй iнтерес до життя, загострюi цiкавiсть, розвиваi мислення, пам'ять, волю i iншi психiчнi процеси. Ми милуiмося, захоплюiмося прекрасним часто незалежно вiд мiркувань про користь, не думаючи, яку ВлвигодуВ» з цього можна мати для себе. Безкорисливiсть - найважливiша якiсть вiдчуття краси.

Навчити бачити прекрасне навколо себе, в навколишнiй дiйсностi покликана система естетичного виховання. Для того щоб ця система впливала на дитину найбiльш ефективно i досягала поставленоi цiлi, В.О. Сухомлинський видiлив таку ii особливiсть: "Система естетичного виховання повинна бути, передусiм iдиною, що поiднуi всi предмети, всi позакласнi заняття, все життя школяра, де кожний предмет, кожний вид заняття маi своi чiтке завдання в справi формування естетичноi культури i особистостi школяра". [11]

Мистецтво включаi в собi великий потенцiал для розвитку особистостi.

Глибина естетичних почуттiв, здатнiсть сприймати прекрасне у навколишнiй дiйсностi й мистецтвi - запорука повноцiнного духовного життя дитини.

Важливо, щоб учнi знайшли, зрозумiли, усвiдомили у собi людську красу, пережили почуття захоплення красивим, людяним у самих собi.

Вивчаючи рiзнi за змiстом i характером твори, вчителi використовують метод зiставлення та порiвняння, вчать дiтей вiдрiзняти красиве вiд потворного, змiстовне вiд безглуздого, виховувати в них високий художнiй смак, любов до свого народу, ненависть до ворогiв, повагу до старших, доброту, чуйнiсть, спiвчуття чужiй бiдi. Формуючи моральнi та естетичнi якостi молодших школярiв, слiд не лише викликати в них позитивнi емоцii пiд час переживання образного змiсту твору, а й робити все для того, щоб високими почуттями вони керувались i в своiму життi. Успiшне розв'язання цiii важливоi моральноi проблеми потребуi пильноi уваги вчителя початкових класiв до розвитку естетичних знань учнiв у взаiмозв'язку з естетичними почуттями з перших днiв шкiльного життя.

Дитячi враження закарбовуються в пам'ятi, напоюють душу трепетною поезiiю, нiжним теплом, свiтлою добротою, щирою любов'ю до життя. Чим бiльше дитина бачить прекрасного, тим змiстовнiшою вона стаi сама, тим повнiшим стаi все ii життя.

Цим i визначаiться актуальнiсть нашого дослiдження.

Об'iктом дослiдження i процес формування естетичних почуттiв на уроках класного читання.

Предмет - використання засобiв мистецтва у цьому процесi.

Мета дослiдження - виявлення можливостей засобiв мистецтва у формуваннi естетичних почуттiв.

Гiпотеза - якщо на уроках класного читання систематично використовувати засоби мистецтва, то формування естетичних почуттiв, iнтелектуальний, творчий i духовний розвиток учнiв буде ефективнiшим.

При написаннi дипломноi роботи ми ставили такi завдання:

- вивчити i проаналiзувати лiтературу з проблеми формування естетичних почуттiв на уроках класного читання засобами мистецтва;

- з'ясувати особливостi сприйняття творiв мистецтва молодшими школярами;

- вiдiбрати засоби мистецтва до урокiв класного читання;

- провести експериментальну перевiрку процесу формування естетичних почуттiв на уроках класного читання засобами мистецтва.

Засоби мистецтва сприяють формуванню естетичних почуттiв, виховують доброту, справедливiсть, смiливiсть, мужнiсть, бажання прийти на допомогу.

Завдяки засобам мистецтва можна виховати високоморальну, освiчену, рiзнобiчно розвинену сучасну людину.

Роздiл 1. Формування естетичних почуттiв як педагогiчна проблема

1.1 Аналiз психолого-педагогiчноi лiтератури з проблеми формування естетичних почуттiв у молодших школярiв

Гармонiйне поiднання розумового i фiзичного розвитку, моральноi чистоти i естетичного ставлення до життя та мистецтва - умова формування цiлiсноi особистостi. Правильно здiйснюваний естетичний розвиток завжди пов'язаний з удосконаленням багатьох якостей дитини.

Поняття естетичного виховання, естетичних почуттiв зародились в глибокiй давнинi. Сутнiсть естетичного виховання, його завдання, цiлi змiнювалися починаючи з часiв Платона i Арiстотеля аж до наших днiв. Доповiдi з питань розвитку i формування естетичних почуттiв доручались i проводились спецiалiстами, дiяльнiсть яких не обмежувалась вузько методичними пошуками. Вiдомi педагоги i психологи прекрасно знали природу мистецтва i мали вже творчий досвiд роботи з дiтьми (Д.Н.Джола, Н.РЖ.Доломанова, Г.О.Рошаль, М.Т.Румер, В.Н.Шацька, А.Б.Щербо)

В наш час проблема формування естетичних почуттiв, розвитку особистостi, формування естетичноi культури молодших школярiв i одним iз найважливiших завдань, якi постають перед школою.

У використаннiй лiтературi i безлiч рiзноманiтних пiдходiв до визначення понять, вибору шляхiв i засобiв естетичного виховання.

Значна роль у розробцi питань формування естетичних почуттiв належить РД.Фльорiнiй. "Якщо дiти виховуються в дусi чутливостi до всього прекрасного в життi, якщо вони збагачуються рiзнобiчними враженнями, захоплюються рiзними видами художньоi дiяльностi, то iхнi спецiальнi здiбностi розвиваються успiшно i плодотворно. Художнi враження залишаються в дитячiй пам'ятi надовго, iнодi на все життя." [15]

У книзi "Загальнi питання естетичного виховання в школi" пiд редакцiiю вiдомого фахiвця по естетичному вихованню В.Н. Шацькоi i таке формулювання: "Завдяки естетичним почуттям учнi сприймають, вiдчувають, вiрно розумiють i оцiнюють красу у навколишнiй дiйсностi - в природi, в суспiльному життi, працi, в явищах мистецтваВ». [ 24 ]

"Естетичне виховання - система заходiв, спрямованих на удосконалення в людини спроможностi сприймати, правильно розумiти i створювати прекрасне i пiднесене в життi i мистецтвi." [31]

Естетичне виховання повинно виробляти i вдосконалювати у дитини спроможнiсть сприймати прекрасне у мистецтвi i життi, правильно розумiти i, оцiнювати його.

Г.О. Люблiнська вважала, що процес формування естетичних почуттiв складний i рiзноманiтний. Вiн перебуваi в дуже тонких i своiрiдних зв'язках з розумовою дiяльнiстю дитини, з ii поведiнкою i моральними звичками. Лише та дiяльнiсть маi естетичний характер, яка пов'язана з мистецтвом. Проте не тiльки мистецтво сприяi розвитку естетичних почуттiв. Багато явищ дiйсностi вiдкриваiться перед дiтьми, якщо привчати iх прислухатись до звукiв i голосiв природи, придивлятися до ii краси. [16]

Маi рацiю видатний письменник Л.Леонов, який закликаi в своiй статтi ВлВ зелений наступ, товаришi!В» прищеплювати дiтям любов до природи, умiння слухати i бачити ii - адже Влтреба знати мову природи, безлiч ii таiмниць, таких привабливих, таких поетичних, овiяних чарiвною загадкоюВ». Не можна не погодитись з пропозицiiю Л.Леонова: "Нехай на прогулянках пiзнаi малеча принаднiсть весняних паросткiв, почуi голоси пернатих. Треба навчити дiтей розпiзнавати голоси природи, щоб вони зрозумiли багатство щедрого свiту, в якому живуть, свiту щирого, вiдкритого всiiю душеюВ». [25]

Наприкiнцi 40-х i, початку 50-х рокiв Д.Б. Лiхачiв в своiй книзi "Теорiя естетичного виховання школярiв" вважаi: Вл дiти у яких розвинуте естетичне почуття здатнi оцiнювати прекрасне, трагiчне, комiчне, потворне в життi i мистецтвi, жити i творити за законами красиВ».[43 ] Так само широко, цiкаво i захопливо може бути вiдкритий свiт лiнiй, форм i кольорiв, що оточуi дитину в повсякденному життi: поiднання iх в одязi, забарвлення художнiх iграшок, форми посуду. Усе це збагачуi духовний свiт. Автор пiдкреслюi провiдну роль цiлеспрямованого педагогiчного впливу в естетичному становленнi дитини. Наприклад, розвиток у дитини естетичного вiдношення до дiйсностi i мистецтва, як i розвиток його iнтелекту, можливий як не керований, стихiйний i спонтанний процес.

Спiлкуючись з естетичними явищами життя i мистецтва, дитина, естетично розвиваiться. Але при цьому дитиною не усвiдомлюiться естетична сутнiсть предметiв, а розвиток зазвичай зумовлений прагненням до розваги, до того ж без втручання ззовнi у дитини можуть формуватися невiрнi поняття про життя, цiннiсть, iдеали.

Е.Т. Мейман, також як i багато iнших педагогiв i психологiв, вважаi, що тiльки цiлеспрямований естетичний вплив, залучення дiтей до рiзноманiтноi художньоi, творчоi дiяльностi здатнi розвинути iхнi естетичнi почуття, забезпечити глибоке осягнення естетичних явищ, пiднятись до розумiння справжнього мистецтва, краси дiйсностi i прекрасного в людськiй особистостi. [42]

Дослiдження РЖ.П. Павлова в галузi дiяльностi кори великих пiвкуль головного мозку розкриваi фiзiологiчну основу людського мислення, як абстрактно - логiчного, так i художнього. РЖ.П.Павлов довiв, що нормальне людське мислення протiкаi за нерозривною участю 1 i 2 сигнальних систем, тобто конкретних образiв, створених внаслiдок безпосереднього впливу на органи чуття явищ дiйсностi i здатностi абстрагувати, робити узагальнення.

Надзвичайно цiнним i також положення РЖ.П. Павлова про взаiмодiю образу i слова в мислительному процесi. Вивчення особливостей цiii взаiмодii в художникiв даi основу для вивчення зв'язкiв мiж iдеями i образними уявленнями в художньому мисленнi, а також асоцiацiй образiв уяви i пам'ятi, взаiмного стимулювання ВлобразностiВ» i ВлузагальненьВ» у процесi творчостi.

РЖснуi безлiч визначень поняття "естетичне виховання", але розглянувши лише деякi iз них, уже можна видiлити основнi положення, що говорять про його сутнiсть.

По-перше, це процес цiлеспрямованого впливу на особистiсть. По-друге, це формування можливостi сприймати i бачити красу в мистецтвi i життi, оцiнювати ii. По-третi, завданням естетичного виховання i формування естетичних смакiв i почуттiв особистостi. По - четверте - розвиток спроможностi до самостiйноi творчостi i створення прекрасного.

Так В.О.Сухомлинський писав: ВлПро багато важливих i необхiдних речей дiзнаються нашi вихованцi в школi: про елементарнi частинки i гравiтацiю, про таiмницi живоi речовини i озброiння спартанських воiнiв. Але як мало вони знають про людину, як слабо розкриваються для самопiзнання i самовиховання гуманiтарнi знання з таких предметiв як читання, мова.В» (В.О. Сухомлинський. Вибранi твори в 5т. - Т.З. - С.533). Вiн вважав, що байдуже ставлення до духовного свiту дитини не припустиме, бо духовна убогiсть, яка i причиною такого ставлення, веде до морального спустошення i падiння, i тодi нiщо не зможе замiнити найвищоi втрати людини. Щоб цi втрати звести до мiнiмуму, потрiбно турбуватися передусiм про виховання людськоi душi, формування естетичних почуттiв.

На думку В.О. Сухомлинського дуже важливо, щоб дитина мала духовне життя, моральнi цiнностi. ВлДитину треба вчити i вчити, адже вона живе у не в пустелi, а серед людей, кожний ii крок врештi - решт вiдбиваiться на ближньому, кожне ii слово вiдгукуiться в душi iншоi людини, але як вiдгукнеться залежить вiд неiВ». ВлУже те що ти дивишся на навколишнiй свiт i бачиш його, - приховуi в собi i добро, i зло: все залежить вiд того що ти бачиш i як бачишВ».

Непорушним педагогiчним переконанням В.О. Сухомлинського була iстина: "Чуйнiсть i лагiднiсть - та духовна сила, яка здатна вберегти дитяче серце вiд огрубiння, озлоблення, жорстокостi i байдужостi, безсердечного ставлення до всього доброго i свiтлого в життi. Зло в дитячому серцi породжуiться тiльки грубiстю та байдужiстю дорослих". Педагогiка i сплавом iдей i гуманностi, як слушно зазначив Василь Олександрович: ".. це iдея людяностi, помножена на доброту кожного вчинку, як живоi особистостi, як неповторного людського серця з його радощами i горем".[70]

Морально-цiннiсний досвiд, що нагромаджуiться в дитинствi утверджуiться у свiдомостi дитини iз пiзнанням перших найважливiших життiвих iстин. Проте, багато що маленькiй дитинi ще неможливо розтлумачити: прекраснi слова про благородство не завжди сприймаються нею, але вiдчути серцем красу людяностi здатнi навiть малюки.

З перших днiв створення "Школи радостi" В.О. Сухомлинський прагнув, щоб кожний вихованець переживав радiсть, прикрощi, незгоди iншоi людини, бо чим бiльше дитина турбуiться про iнших, тим добрiше стаi ii серце. Чуйнiсть до радощiв i горя iнших формуiться лише в дитинствi, бо у цьому вiцi серце особливо вiдкрите до людських страждань, горя, туги, самотностi.

Дитина легко уявляi себе на мiсцi iншоi людини. Учити вiдчувати - це найважче, що i у вихованнi. В.О.Сухомлинський переконаний, що дитина вiдчуваi найтоншi переживання iншоi людини тодi, коли робить щось для ii щастя, радостi, душевного спокою.[71] Серед природи вiн терпляче вчив своiх вихованцiв дивуватися, думати, передавати словом красу навколишнього свiту. "Без переживання краси, розум дитини не може збагнути потаiмних граней ii змiсту. А переживання краси неможливе без фантазii, без особистоi участi дiтей у творчостi, iм'я якоi казка".[70]

Пiдкреслюючи важливiсть почуттiв у пiзнавальнiй дiяльностi людей, В.О. Сухомлинський писав: "Без людських емоцiй нiколи не було, не маi i бути не може формування естетичних почуттiв." [70 ] Педагог висунув оригiнальнi положення щодо органiзацii таких видiв дитячоi творчостi, як складання оповiдань, вiршiв, загадок, казок.

Без вiдчуття краси слова для дитини недосяжнi потаiмнi гранi його смислового значення. Естетичнi почуття займають особливе мiсце в духовному життi дiтей, впливають на закрiплення iхнiх моральних поглядiв: "Казка, - зазначаi В.О.Сухомлинський, - невiддiльна вiд краси. Вона сприяi розвитку естетичних почуттiв, без яких неможливi благородство душi, щира чуйнiсть до людського нещастя, горя, страждань. Завдяки казцi дитина пiзнаi свiт не тiльки розумом, а й серцем. [71]

Аналiз емоцiйностi естетичних суджень свiдчить про те, що учнi вибирають тi репродукцii, якi викликають у них позитивнi почуття, зокрема почуття прекрасного.

К.Д.Ушинський називав слово - дивним педагогом, який "навчаi напрочуд легко, за якимось недосяжно полегшеним методом" (К.Д.Ушинський. Вибранi твори у 2т. - Т.РЖ.- СРЖ24)

К.Д.Ушинський справедливо вважав неповноцiнним дитинство, позбавлене радощiв живого спiлкування з рiдноi природи. Вчений закликав учителiв дбайливо готувати учнiв до сприймання краси природи, розширювати коло знань на основi чуттiвого досвiду, розвивати естетичнi почуття. Головне завдання К.Д.Ушинський вбачав у тому, щоб навчати дiтей прекрасному. Важливе мiсце педагог вiдводив формуванню у дiтей високих моральних якостей. Лише той твiр, пiдкреслював К.Д.Ушинський, можна назвати моральним, який спонукаi дитину полюбити хороший вчинок, думку, висловлену у цьому творi. Серед моральних рис, якi пiдкреслюють гiднiсть людини, у творах великого педагога поряд з почуттям любовi до природи, присутнi ще й такi, як чеснiсть, скромнiсть, душевна щирiсть. [73]

В.Н.Шацька ставить перед естетичним вихованням таку мету: "Естетичне виховання служить формуванню спроможностi активного естетичного вiдношення учнiв до творiв мистецтва, а також стимулюi участь в утвореннi прекрасного в мистецтвi, працi, в творчостi по законам краси".[54]

Мистецтво - це частина естетичноi культури, як художнi виховання, частина естетичного, частина важлива, вагома, що охоплюi тiльки одну сферу людськоi дiяльностi. " Художнi виховання - процес цiлеспрямованого впливу засобiв мистецтва на особистiсть, завдяки якому у вихованцiв формуються художнi вiдчуття i уподобання, любов до мистецтва, умiння розумiти його, насолоджуватися ним i спроможнiсть по можливостi творити у мистецтвi". [43]

Естетичне ж виховання значно ширше, воно включаi як художню творчiсть, так i естетику побуту, працi, вiдносин.

Естетичне виховання, використовуючи для своiх цiлей художнi виховання, розвиваi людину в основному не для мистецтва, а для його активноi естетичноi життiдiяльностi. Всебiчний розвиток особистостi i кiнцева мета i одне iз основних завдань естетичного виховання . Головне -виховати, розвинути такi якостi, що дозволять особистостi не тiльки досягнути успiху в будь - якiй дiяльностi, але i бути творцем естетичних цiнностей, насолоджуватися ними i красою навколишньоi дiйсностi.

К.Д.Ушинський вважаi: " Кiнцева цiль естетичного виховання - гармонiйна особистiсть, всебiчно розвинута людина, освiчена, прогресивна, високоморальна, що володii умiнням працювати, бажанням творити добро, що розумii красу життя i красу мистецтва ". [74] Ця мета також вiдбиваi i особливiсть естетичного виховання, як частини всього педагогiчного процесу.

Я.А. Коменський пише, що виховання гармонiйноi особистостi - головна мета всiх педагогiчних зусиль. Фiлософiя його педагогiки - утвердження гуманiзму та оптимiзму, глибокоi вiри у великi можливостi дитини. [28] Вiн прагнув розкрити, якою i природа людськоi думки, як людина доходить до iстини, як взаiмопов'язанi мiж собою педагогiчнi явища, як формуються естетичнi почуття. Його книга ВлВiдчиненi дверi мовВ» за своiю популярнiстю поступалася лише Бiблii. Звертаючись до сучасникiв i майбутнiх послiдовникiв, Я.А. Коменський пише, що школа маi бути Влмайстернею гуманностiВ», де молодi люди формуватимуть риси гуманностi, розвиватимуть естетичнi почуття. Я.А. Коменський важливу роль вiдводив створенню педагогiчно доцiльного середовища, яке б стимулювало самостiйну, пiзнавальну дiяльнiсть учнiв. Тому навколишнi життя маi стати джерелом рiзноманiтних вiдчуттiв. Дитина повинна дiзнатися, що таке вода, земля, повiтря, вогонь, дощ, снiг, лiд, залiзо, дерево iз власних спостережень, а не з чужих слiв, щоб слух поiднувався iз зором, а слово - з дiяльнiстю рук. | Вiн вважав, що для розвитку мислення учнiв необхiдна максимальна вiддача розумових сил. (Це можна зiставити з одним iз принципiв розвивального навчання за Л.В. Занковим, який вважав що Влнавчання молодших учнiв маi бути на високому рiвнi труднощiвВ»). [28]

Б. Т. Лiхачов вiдзначаi, що ".. таке випадкове знайомство з шедеврами мистецтва виключаi один iз головних елементiв естетичного вiдношення - насолодження". [19]

РЖз естетичним насолодженням тiсно пов'язана загальна спроможнiсть до глибокого переживання. " Виникнення гами пiднесених почуттiв i глибокоi духовноi насолоди вiд спiлкування iз прекрасним; почуття вiдрази при зустрiчi iз потворним; почуття гумору, сарказму в момент споглядання комiчного; емоцiйного потрясiння, гнiву, страху, - все це ознаки естетичного вихованняВ», - вiдмiчаi М.Г.Чернишевський. [22]

Аркiн вважаi, що вчитель повинен сформувати такi якостi учня, якi дозволили б йому дати самостiйну, критичну оцiнку будь - якому твору, висловили судження про нього. [34]

А. В. Луначарський пiдкреслюi, що дитина навчаiться всебiчно розумiти красу лише тодi, коли сама бере участь в ii творчому створеннi в мистецтвi, працi, суспiльному життi.

Увага дитини пiд час сприймання природних явищ мимоволi розпорошуiться внаслiдок одночасноi дii багатьох подразникiв. РЖ, звичайно, найскладнiшi для неi - естетичнi емоцii, пов'язанi з людськими стосунками в процесi працi, навчання. [36]

Бiльшiсть дослiдникiв видiляють наступнi категорii естетичного виховання: естетичне сприймання, естетичний iдеал, естетичну оцiнку. О.РД.Фльорiна видiляi також естетичне почуття, естетичну потребу i естетичне судження. Найважливiшим елементом естетичного виховання i естетичне сприймання. Сприймання - початковий етап спiлкування з мистецтвом i красою дiйсностi. Вiд його повноти, яскравостi, глибини залежать всi наступнi естетичнi переживання, формування художньо - естетичних iдеалiв i смакiв. [27]

Н.П.Аксарiна естетичне сприймання характеризуi, як: " Спроможнiсть людини вiдокремлювати в явищах дiйсностi i мистецтвi процеси, властивостi, якостi, якi розвивають естетичнi почуття ". [35] У життi, естетичнi переживання перебувають у тонких, рiзноманiтних взаiмовiдносинах.

Емоцiйний вiдгук, на думку Н.В.Кузьмiна, i основою естетичного почуття. Воно являi собою " соцiально - обумовлене, суб'iктивно - емоцiйне переживання, яке породжене оцiночним вiдношенням людини до естетичного явища чи предмету ". [18]

Розвиток культури сприйняття i початком естетичного вiдношення до свiту. Залежно вiд змiсту, яскравостi, естетичнi явища здатнi викликати у дитини почуття духовноi насолоди чи вiдрази, жаху, страху, смiху. [71]

П.П. Блонський вiдзначаi, що вiдчуваючи такi емоцii неодноразово, в дитини формуiться естетична потреба, що становить стiйку потребу в спiлкуваннi iз художньо - естетичними цiнностями, якi викликають глибокi переживання. [41 ]

Естетичнi почуття формуються у людини протягом багатьох рокiв, особливо в перiод становлення особистостi.

К.Корнiлов вважаi, що естетичне почуття, що виникаi пiд впливом дii людини, ii ставлення до працi та побуту, до всього життя, наближаiться до бiльш високого поняття - до поняття ВлпрекрасногоВ», як вищого морального iдеалу. [29]

Естетичнi почуття слiд виховувати в молодшому шкiльному вiцi. Адже естетична iнформацiя в дитячому вiцi служить основою уподобань людини. В школi дитина маi можливiсть систематично знайомитися з явищами мистецтва. Учителевi не важко акцентувати увагу учня на естетичних явищах життя i мистецтва. Таким чином, поступово в учнiв формуiться система понять, що характеризують його особистi уподобання, симпатii.

Уся система естетичного виховання нацiлена на загальний розвиток дитини як в естетичному планi, так i в духовному, моральному i iнтелектуальному. Це досягаiться шляхом вирiшення наступних завдань: оволодiння учнями знань художньо - естетичноi культури, розвитку можливостi до художньо - естетичноi творчостi i розвитку естетичних, психологiчних якостей учнiв, що вираженi естетичним сприйманням, почуттям, оцiнкою, уподобанням та iншими категорiями естетичного виховання. [59]

П.П.Блонський зазначаi, що естетичне почуття включаi емоцiйне ставлення до полярних проявiв у життi та мистецтвi, прекрасного i потворного. [31]

Естетичне почуття завжди характеризуiться творчими прагненнями.' (Шоно викликаi бажання дiяти. А.С.Макаренко чудово показав, як вiн? виховував у дiтей бажання Влбачити кращий завтрашнiй день i прагнути до нього в радiсному спiльному напруженнi, в наполегливiй веселiй мрiiВ». [16] ¹тАФ Таким чином, формування естетичних почуттiв у молодших школярiв починаiться iз сприймання i розумiння краси, оцiнки прекрасного у мистецтвi.

Розвинути здатнiсть захоплюватись красою природи, яскравою картиною, виховати прагнення особистоi досконалостi - означаi пробудити тi духовнi цiнностi у почуттях i свiдомостi, якi стануть чiткими орiiнтирами на шляху до справедливостi, спiвчуття, сприймання всього талановитого i творчого.

1.2 Урок класного читання як засiб формування естетичних почуттiв у молодших школярiв

Людина живе в реальнiй дiйсностi. Вона пiзнаi навколишнiй свiт, природу, людей, iх соцiальнi взаiмовiдносини. У процесi дiяльностi, спiлкування з iншими людьми в людини складаються певнi вiдносини з суспiльством, колективом, з окремими його членами. Реальний свiт у всiй багатогранностi вiдбиваiться в свiдомостi людини. Але людина не пасивно вiдображаi навколишнi життя. Вона активно впливаi на середовище, пiзнаi його i водночас суб'iктивно переживаi своi ставлення до людей, предметiв i явищ реального свiту. Це ставлення проявляiться в ii iнтересах, прагненнях, оцiнках, почуттях. Отже, джерелом почуттiв i реальний, незалежний вiд людини, об'iктивний свiт. Почуття людини i своiрiдною формою вiдображення свiту, в якiй знаходить свiй вияв ii суб'iктивне ставлення до свiту.

У процесi взаiмодii людини з навколишнiм середовищем у неi виникають рiзнi реакцii - вiдповiдi. Велика кiлькiсть iх маi стiйкий характер, емоцiйно забарвлена. Часте повторення перетворюi цi реакцii в стiйкi форми емоцiйного ставлення до дiйсностi, якi займають значне мiсце в життi людини i мають певний вплив на ii дiяльнiсть. Крiм того, емоцii надзвичайно доцiльнi як механiзм пристосування органiзму до навколишнього середовища (почуття страху тАФ сигнал про небезпеку). [27]

Почуття являi собою певний процес, що вiдбуваiшся в часi, i i психiчним станом особистостi. Людина може бути спокiйною, схвильованою, веселою, сумною i т. д. Почуття тАФ це властивiсть людини, що виявляiться в бiльш або менш стiйкому позитивному чи негативному ставленнi до певних предметiв, людей, явищ. Таким i, наприклад, почуття дружби, любовi до працi, до науки, до Батькiвщини, до iншоi людини.

"Почуття i важливим виявом свiдомостi людини. Вiд того, як людина ставиться до iнших об'iктiв, до своii справи, залежить характер ii почуттiв."

Почуття людини дуже рiзноманiтнi. Вони подiляються на види за змiстом, тобто характером ставлення людини до дiйсностi. Усю рiзноманiтнiсть людських переживань можна подiлити на днi групи: переживання, що i вiдображенням ситуацiйного ставлення людини до певних об'iктiв (або емоцii у вузькому значеннi цього слова), i переживання, в яких виявляiться стiйке i узагальнене ставлення до цих об'iктiв (або почуття).[10]

Емоцiями у вузькому значеннi називаються найпростiшi емоцiйнi переживання, якi виникають у зв'язку з задоволенням або незадоволенням органiчних первинних потреб тАФ в iжi, у свiжому повiтрi, у захистi вiд холоду чи спеки, у зв'язку з ситуацiями, якi несуть загрозу для життя, та iн.

Найпростiшi емоцii i i в тварин. Але навiть найелементарнiшi емоцii людини iстотно вiдрiзняються вiд емоцiй тварин, тому що вони i емоцiями суспiльноi iстоти. [10]

Основнi напрямки роботи над твором визначенi в методицi такими положеннями: взаiмозв'язок мiж формуванням навичок читання i вмiнь працювати з текстом; взаiмопов'язаний розгляд змiсту i художнiх засобiв твору; комплексне розв'язання освiтнiх i виховних завдань у процесi роботи над твором.

Це зумовлено запитаннями i завданнями, якi виконуються учнями в ходi аналiзу тексту. Наприклад, вивчаiться у 3 класi ВлТравеньВ» О.В. Копиленка. Спершу достатньо виявити, чи сподобався твiр учням, що iх вразило, зацiкавило. Повторне, осмислене сприймання змiсту стаi повноцiнним, якщо дiти вiдчують красу мови, картин природи, встановлять причинно-наслiдковi часовi зв'язки. Для цього знадобиться кiлькаразове звертання школярiв до тексту, але з рiзними завданнями вiдшукати i прочитати, про яких пташок мовиться в оповiданнi. Яким спiваком названо соловейка? Як змальована кульбабка? Чому травень тАФ найвеселiший мiсяць? Який настрiй навiюi вiтер? Як передати голосом, iнтонацiiю подiбне пiднесення? Художнiй твiр багатий на образнi вислови. Щоб дiти вникли у iх змiст, свiдомо поставились до слова, вчитель зосереджуi iхню увагу на образних засобах, з'ясовуi iх значення.

Буйно пiднiмаються хлiба, трави, а над ними, мов чорнi стрiли, шугають ластiвки. Цими словами вiдтворена цiла картина: зелена i густа, соковита пiдростаi на очах пшениця; над нею швидко проносяться ластiвки. Щоб дiти зрозумiли змiст речення, виразно уявили зображену письменником картину, необхiдно пояснити вислови: пiднiмаються хлiба, трави; буйно пiднiмаються; шугають ластiвки, уточнити iх взаiмозв'язок i залежнiсть. Пiднiмаються хлiба, трави тАФ тягнуться у висоту, буйно пiднiмаються тАФ немаi iм зупинку; шугають ластiвки тАФ лiтають швидко.

Пояснюючи слова, вжитi в переносному розумiннi, можна спочатку нагадати iх узвичаiне значення, потiм те, що вiдображено у цьому реченнi, i нарештi пояснити, чому властивостi й ознаки одного предмета приписуються iншому. Наприклад, ось при дорозi сховалась у травi кульбабка. Голiвка ii в бiленькiй прозорiй шапочцi. У кого буваi голiвка? Що називаiться тут голiвкою кульбаби? Чому ii так названо? Варто зосередити увагу дiтей на епiтетах: бiленькiй, прозорiй. Для того, щоб дiти збагнули змiст у кожнiй прочитанiй фразi, недостатньо розумiння ними значень окремих слiв. Запитаннями класовод допомагаi вихованцям помiчати зв'язок мiж образами й поняттями, вирiзняти вислови, потрiбнi для сприймання думки. Там, де сяде парашутик тАФ нова кульбабка виросте. Всi слова тут зрозумiлi школярам. Та для усвiдомлення, завдяки чому ця рослина росте всюди: на луках, полях, при дорогах тАФ учитель зверне увагу дiтей на величезну кiлькiсть парашутикiв, пiд кожним з яких висить насiннячко. Вiтер легко переносить iх на великi вiдстанi.

Осмислення емоцiйного, образного i логiчного змiсту тiсно пов'язане з вiдпрацюванням виразного, правильного читання. Кiлька слiв про повноту роз'яснень. На практицi, буваi, вчителi надовго спиняються на деяких словах, ведуть тривалу бесiду, про вiдповiдний предмет чи явище. Зрозумiло, за такого детальноi пояснення саме читання втрачаi сенс, у школяра згасаi природнi прагнення самостiйно шукати вiдповiдь, вловлювати загальний змiст. Кожне слово чи зворот пояснюiться стiльки, скiльки це потрiбно для розумiння думки прочитаноi частини тексту.

Питання до твору вчитель маi ставити за певною системою i цiлеспрямовано. Вiзьмемо для прикладу байку Л. Глiбова ВлЧиж та ГолубВ». Щоб пiдвести дiтей до розумiння основноi думки, вчитель задаi ряд запитань для з'ясування послiдовностi подiй, значення опису i роздумiв, прагне спiльно з дiтьми визначити ставлення автора до Чижика. Учнi спробують уявити себе на мiсцi Чижика i зроблять такий висновок: не можна смiятися над чужою бiдою, бо це жорстоко, цим додаiмо болю. Треба бути просто обережним, щоб не трапилось чогось подiбного. З досвiду своiх переживань школярi зрозумiють, що добрi почуття i дii бувають приiмнi, а злi тАФ обтяжливi.

Шкiльна практика переконуi, що досить результативнi такi види роботи над твором, як вибiркове читання, постановка запитань самими учнями. У працях К.Д. Ушинського, М.О. Рибниковоi не раз пiдкреслювалось, як важливо вчити дiтей ставити запитання, адже правильно поставлене запитання тАФ це половина вiдповiдi.[4]

Вивчення змiсту твору стимулюють словесне малювання та графiчне iлюстрування. Перше тАФ своiрiдний i нелегкий вид роботи, що вимагаi чiткого вiдтворення картини за допомогою слiв. Дитина повинна розказати, що на картинi буде зображено, аби всi з ii слiв ВлпобачилиВ» те, що вона уявляi. Однак часом класоводи задовольняються такими вiдповiдями: я намалюю царицю-сосну i березу, яка плаче. А як передати на картинi царську велич сосни i плач берези, вчителя не цiкавить.

Усвiдомленню змiсту сприяють усi види переказу: детальний, стислий, вибiрковий, творчий, а також складання плану. Спинимось на останньому. Це завдання допомагаi дiтям встановити зв'язки мiж основними компонентами твору, краще запам'ятати головнi подii, образи, описи. Щоб скласти план оповiдання Остапа Вишнi ВлФазаниВ», вчителька М. А. Коць даi третьокласникам завдання: прочитати все оповiдання, звернути увагу, як воно побудоване, що мовиться на початку твору (прохання Павлика взяти його на полювання), якi подii описано далi (розповiдь дiдуся про диких звiрiв, про красивих птахiв фазанiв), чим закiнчуiться розповiдь (Павлик з дiдусем пiдгодовують iх).

Потiм дiти розбивають текст на смисловi частини, пам'ятаючи, що одна частина вiдрiзняiться вiд iншоi новим змiстом; визначають головне, помiчають у текстi основнi слова, речення. Пiсля перечитування частин говорять своiми словами, про що головне мовиться у кожнiй, добирають до них заголовки.

Наприклад, такi:

1. Павлик проситься на полювання.

2. Розповiдь дiдуся про фазанiв.

3. Турбота Павлика з дiдусем про фазанiв.

Записують iх у зошити, перевiряють себе за пiдручником: чи передано основне, чи не пропущено головного. Ця робота вимагаi великоi уваги вiд педагога. РЖнколи дiти дають дуже вузький заголовок, який не охоплюi змiсту всiii частини, або й зовсiм не вiдповiдаi йому. Треба сказати, що правильний добiр заголовкiв важить багато. Тож учителi мають не лише заохочувати дiтей тАФ хто краще придумаi, а й дбати про точнiсть, лаконiчнiсть заголовкiв.

Неодмiнно слiд пам'ятати, що всi види роботи над текстом пiдпорядковуються досягненню визначеноi мети уроку.

РЖнтерес до урокiв читання, як i до всiх iнших, прищеплюi педагог. Мистецтвом живоi, образноi, виразноi розповiдi вчителька буквально приковуi до уроку увагу, думки й почуття учнiв. У класi створюiться атмосфера повноi спiвзвучностi.

На уроцi працюють всi. Активна розумова дiяльнiсть приносить учням глибоке задоволення. Вони не втомлюються, вiльно висловлюють своi думки, знають, що iх цiнуi вчитель, товаришi. Майстернiсть вчителя, розумна органiзацiя уроку - ось що сприяi розвитку iнтелектуальноi активностi, вольових зусиль, емоцiйного розвитку дiтей.

"Робота з художнiм текстом на уроцi тАФ це зустрiч з прекрасним, пошуки та вiдкриття, це спiлкування дiтей з учителем i автором."[41] Лише такий пiдхiд до методики уроку читання вважаiмо сучасним.

Завдання вчителя

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi