Соцiальна iнфраструктура Украiни

ЗМРЖСТ

Вступ

1. Передумови розвитку та розмiщення соцiальноi iнфраструктури Украiни в системi РПС

2. Характеристика елементiв соцiальноi iнфраструктури Украiни

3. Основнi етапи формування i оцiнка сучасного рiвня соцiальноi iнфраструктури Украiни

4. Динамiка соцiальноi iнфраструктури Украiни у системi РПС

5. Регiональнi особливостi та територiальнi вiдмiнностi соцiальноi iнфраструктури Украiни

6. Прiоритетнi завдання та механiзми соцiальноi iнфраструктури Украiни на майбутнi роки

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розвиток продуктивних сил характеризуiться вiдповiдними соцiальними-економiчними показниками:

- величина валового суспiльного продукту;

- нацiональний доход;

- частка нацiонального доходу для споживання та нагромадження;

Рiвень розвитку продуктивних сил визначаiться виробничим потенцiалом, розвитком соцiальноi iнфраструктури. Соцiальна iнфраструктура охоплюi галузi забезпечення нормальних умов життiдiяльностi людей.

Соцiальна iнфраструктура i похiдною величиною вiд розвитку виробництва, розмiщення галузей народного господарства. Темпи урбанiзацii залежить вiд соцiальноi iнфраструктури.

Роздрiбна торгiвля, як елемент соцiальноi iнфраструктури забезпечуi людей товарами народного споживання.

Громадське харчування забезпечуi людей товарами народного споживання та продукцiiю харчування. Важливим показником соцiальноi iнфраструктури i забезпеченiсть населення житлом.

Охорона здоровтАЩя вiдiграi важливу соцiальну роль з забезпеченням лiкування та профiлактиками захворювань. Закладами культури Украiна забезпечена вiдносно добре.

РЖнтелектуальний потенцiал тАУ це кiлькiсть пiдготовлених кадрiв з вищою освiтою, якi працюють у народному господарствi. РЖнтелектуальний потенцiал визначаiться навчальними закладами, якi готують кадрiв вищоi квалiфiкацii. Велике значення маi санаторно-курортний комплекс.

Отже, до соцiальноi iнфраструктури належать об'iкти культурно-побутового обслуговування, охорони здоров'я, культури, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт i зв'язок та iн. З радянських часiв значна частка об'iктiв iнфраструктури належала виробничим пiдприiмствам. Нинi багато iз них не в змозi фiнансувати власнi об'iкти iнфраструктури i продають iх.

Викладене пояснюi, на наш погляд, актуальнiсть обраноi теми курсовоi роботи ВлСоцiальна iнфраструктура Украiни у системi РПСВ», ii структуру, змiст, а також вибiр теоретичного, нормативно-правового та практичного матерiалу, який використовувався при написаннi курсовоi роботи.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ Украiни.

Предмет - соцiальна iнфраструктура.

Науково-теоретичною базою дослiдження i працi вiтчизняних та зарубiжних вчених у дослiджуванiй галузi.

1. Передумови розвитку та розмiщення соцiальноi iнфраструктури Украiни в системi РПС

Украiна тАФ значить Влземля, що лежить скраюВ». Це влучна назва для краiни, розташованоi на пiвденно-схiдному пограниччi РДвропи, на порозi Азii, по окраiнах Середземноморського свiту, з обох бокiв колись важливого кордону мiж лiсом, де ховалися вiд небезпеки, i вiдкритим степом. РЖншою суттiвою рисою географii краю i вiдсутнiсть природних бар'iрiв.

За винятком Карпатських гiр на заходi й невеликого Кримського кряжу на пiвднi 95% територii Украiни тАФ це рiвнина, котра поступово спадаi з покритих лiсом Галицького, Волинського та Подiльського плато до горбистих мiсцин по обидва боки Днiпра й переходить в неосяжний вiдкритий Причорноморський степ. Неозорi рiвнини настiльки переважають в украiнському краiвидi, що один географ писав на початку нашого столiття: ВлДев'ять десятих украiнцiв звичайно нiколи не бачили гiр i навiть не знають, якi вони на виглядВ». Тут на розлогих степах тАФ знаменитi, надзвичайно родючi украiнськi чорноземи, якi займають мало не двi третини територii краю. Проте на пiвночi та пiвнiчному сходi чорноземiв немаi тАФ тут переважають менш родючi грунти й лiси (на останнi припадаi лише одна сьома всiii площi). Украiна багата на кориснi копалини, зокрема вугiлля та залiзну руду, що залягають на пiвденному сходi. Природа тут узагалi благодатна. Можна навiть сказати, що за природними ресурсами це найбагатша краiна РДвропи [13, c.25-26].

Передумови розвитку тАУ це сукупнiсть природних та суспiльних ресурсiв i можливостей, здатних спричинити соцiальний прогрес. Можливiсть i необхiднiсть розвитку тАУ не одне й те ж. Тут слiд розрiзняти необхiднi та достатнi передумови. Необхiднi передумови створюють можливiсть розвитку, але не обовтАЩязково тАУ його незворотнiсть. Остання потребуi додаткових чинникiв, у т.ч. i субтАЩiктивного вибору суспiльством власноi iсторичноi перспективи, а, отже, можливих напрямiв подальшого руху. Достатнi передумови тАУ це вагомiший чинник. Вони зумовлюють високу ймовiрнiсть саме зазначеного вибору, чiткiше окреслюють iсторичну перспективу, вимогливiшi до людських дiй саме в даному напрямi, визначаючи цiннiснi орiiнтацii та iсторичний вибiр. Достатнi передумови тАУ це сукупнiсть засобiв розвитку. Тому вони бiльш дiiвi, мобiльнi i визначальнi. Необхiдними, але не достатнiми передумовами розвитку i географiчне середовище, населення i виробництво. Розглянемо iх докладнiше [13, c.27-28].

Було б недоречним заперечувати будь-який вплив на суспiльне буття природних чинникiв взагалi, географiчного середовища зокрема. Клiмат, грунт, характер земноi твердi, наявнiсть чи вiдсутнiсть корисних копалин, енергетичних i водних ресурсiв, звичайно, позначаiться на характерi суспiльних процесiв. Однак немаi пiдстав вважати iх визначальними чинниками iсторii. Багато залежить вiд конкретно-iсторичних обставин.

Отже, географiчне середовище можна розглядати як один iз чинникiв формування суспiльства та його розвитку поряд iз демографiчними i виробничими. Залежнiсть мiж ними така: чим сприятливiшi географiчнi умови, тим шведше зростаi кiлькiсть i густота населення.

Конкретнi форми впливу географiчного середовища на соцiальнi процеси рiзнi. Передусiм це позначаiться на характерi розселення людей. Так, люди завжди розселялися бiля води, адже воднi артерii i важливими шляхами сполучення, комунiкацii впливають на iнтенсивнiсть суспiльних процесiв. Водоймища традицiйно використовуються для захисту, iзоляцii чи самоiзоляцii. Спостерiгаiться цiкава залежнiсть мiж клiматом i типом будiвель, зокрема формою даху. Часом природнi чинники стають головним елементом регiональноi або навiть континентальноi культури.

Визнаючи певний вплив географiчного середовища на соцiальнi процеси, слiд пiдкреслити, що суспiльство тАУ це, передусiм, тАЬсамотворчатАЭ система. Саме в цьому вiдношеннi воно i обтАЩiктом соцiологiчного дослiдження. Тому однiiю iз вимог соцiологiчноi методологii iснуi необхiднiсть пояснювати соцiальне лише через соцiальне. Географiчнi чинники тепер необхiдно враховувати: визначити той природний простiр i час, де розгортаються суспiльнi процеси, зважаючи, що суспiльство не виникаi тАЬiз нiчоготАЭ. Для його появи були, а для його розвитку iснують i дiють такi природнi передумови, як зовнiшня природа, географiчне середовище i природа самоi людини. Соцiологiя, визнавши принцип багаточинникового аналiзу, маi уникати абсолютизацii будь-якого чинника, в тому числi географiчного, демографiчного, технологiчного, економiчного чи навiть суто соцiального [13, c.28-29].

Пiд демографiчними факторами розумiють кiлькiсть, густоту i внутрiшню структурованiсть населення певноi територii, що впливаi на перебiг i розвиток суспiльних процесiв. Звичайно, народонаселення значною мiрою i наслiдком соцiальних явищ, таких як тип сiмтАЩi, цiннiсть i престиж репродуктивноi дiяльностi, норми i традицii, економiчне становище i полiтичне регулювання народжуваностi. У той же час воно i передумовою соцiальноi еволюцii. Тут особливо важливi обсяг i густота населення.

Кiлькiсть i густота населення взагалi i дуже значущими величинами. Тому наука завжди прагнула враховувати iх дiю. Так, активiзацiя бiологiчного життя шляхом простоi чисельноi концентрацii заслуговуi на увагу вже сама по собi. РЗi значення неймовiрно зростаi i для дослiдження людського суспiльства, де життя iндивiда завжди протiкало у певних спiльнотах, а iзоляцiя вважаiться покаранням.

Взаiмозумовленiсть густоти населення i загального соцiокультурного розвитку маi конкретнi прояви: чим рiдше розселення людей, тим вiрогiднiша колективна власнiсть, зокрема на землю. Однак це лише загальна схема, характерна переважно для РДвропи (зi Сходу на Захiд). Досвiд Китаю показуi, що зростання кiлькостi населення (до соцiалiстичноi революцii) призводило до подрiбнення земельних дiлянок. Все це свiдчить на користь того, що соцiоприроднi чинники не i визначальними для суспiльних процесiв.

Отже, аналiзуючи проблему соцiального розвитку в його звтАЩязку з економiчною дiяльнiстю людей, слiд вiдмовитися вiд ряду досить поширених серед суспiльствознавцiв стереотипiв i забобонiв. Виробництво не i рушiйною силою iсторичного процесу. РозвтАЩязання суперечностей мiж продуктивними силами i виробничими вiдносинами не i двигуном розвитку навiть самого виробництва. Воно вiдчуваi на собi вплив значно бiльшого кола чинникiв, у т. ч. полiтичних, культурно-iдеологiчних, побутово-психологiчних. Обираючи лише один чинник як вирiшальний, ми суттiво спрощуiмо, вульгаризуiмо дiйсний процес.

Термiн тАЬкультуратАЭ тАУ латинського походження i у перекладi означаi обробку, вирощування. Поняття вживаiться також в iнших значеннях: виховання, навчання, повага, шанування, пошана, розвиток. У соцiологiчному вжитку означаi спосiб органiзацii i розвитку суто людськоi життiдiяльностi. Культура втiлюiться у продуктах матерiальноi i духовноi працi, системi соцiальних норм i цiнностей, закладах i установах по iх втiленню, сукупностi вiдносин людини до природи, а також людей мiж собою i до самих себе [17, c.19-20].

Людина i продукт природи. Але вона винаходить вiдповiднi засоби обробки своii власноi натури. Це соцiалiзацiя, навчання i виховання. Мiра перетворення натури в культурну завжди виступала важливим критерiiм самоусвiдомлення i самооцiнки людини. У вихованостi стародавнi греки вбачали свою основну вiдмiннiсть вiд оточуючих iх варварiв. Починаючи iз Середньовiччя, в РДвропi культура стала синонiмом особистоi досконалостi.

У сучасному, розвиненому суспiльствi значнi маси людей охоплюються соцiальною мобiльнiстю. Вони змушенi перiодично змiнювати свiй культурний профiль. Отже, вважаiться, що маргiнальна особа i досить поширеним явищем, особливо щодо тАЬсередньоготАЭ класу, де цi процеси найбiльш iнтенсивнi.

Без регулятивноi i контрольноi функцiй культури iснування суспiльства неможливе. Якби поведiнка людини не контролювалася б органiзованою системою символiв, то замiсть соцiальноi органiзацii був би соцiальний хаос. Чи можна на цiй пiдставi назвати культуру виключно репресивною структурою, як це робить З. Фрейд? На наш погляд, розумiння культури виключно як системи заборони i придушення вроджених iмпульсiв схематичне. Культуру швидше можна розглядати як свого роду компромiс мiж власне природою i власне суспiльством. Вона визначаi рамки можливого i припустимого. У цих межах природний енергетизм людськоi тiлесностi набуваi соцiально сприйнятливоi форми, що зовсiм не означаi повне його заперечення; вiн втрачаi саме свiй руйнiвний аспект. З метою виживання суспiльства культура накладаi обмеження на агресивнi iнстинкти чи iншi деструктивнi схильностi людини, хоч джерела останнiх ще не зовсiм точно встановленi [17, c.20-21].

У процесi розвитку освiтi належить особлива роль. У сучасних умовах вона i системою засвоiння культури. На раннiх стадiях iсторичноi еволюцii культура була самодостатньою. Народна (фольклорна) культура одночасно формуiться i засвоюiться. Така культура iз поколiння в поколiння тиражуi усталенi взiрцi, символи i цiнностi. У сучасних умовах культура розгалужена, iнформативна, структурована, професiйна. РЗi не можна засвоiти безпосередньо у колективно органiзованих формах дозвiлля. У ходi еволюцii була сформована цiла мережа культурно-освiтнiх закладiв: школи, театри, кiнотеатри, засоби масовоi iнформацii (преса, радiо, телебачення), заклади агiтацii i пропаганди, просвiтницькi установи, церква, музеi i т. д. Вищого культурно-освiтнього рiвня досягло побутове спiлкування i повсякденне життя в цiлому.

Культура та освiта, будучи ресурсами розвитку, орiiнтують на критичний пiдхiд, перманентну переоцiнку цiнностей, дiяльностi та стосункiв.

Всi перерахованi вище фактори сприяють розвитку соцiальноi iнфраструктури Украiни, яка перебуваi у тiсному зв'язку з виробничою сферою.
2. Характеристика елементiв соцiальноi iнфраструктури Украiни

Соцiальна iнфраструктура включаi установи освiти, культури, об'iкти охорони здоров'я, пiдприiмства торгiвлi, громадського харчування, побутового обслуговування, а також житловий фонд.

Соцiальна сфера охоплюi систему установ сфери послуг, призначення якоi тАФ задовольняти фiзичнi й духовнi потреби населення. Об'iкти соцiальноi сфери не беруть безпосередньоi участi у виробництвi матерiальних благ, проте забезпечують необхiднi умови для формування виробництва i життя людей.

Наявнiсть у краiнi розвиненоi соцiальноi сфери сприяi розширенню економiчноi бази, припливу населення.

Найвищий рiвень розвитку цiii сфери в урбанiзованих регiонах, найменший тАФ в областях з високою часткою сiльського населення, переважанням серед мiських поселень малих мiст i селищ мiського типу. Це пiдтверджують показники локалiзацii основних невиробничих фондiв.

Серед галузей соцiальноi сфери важливою i охорона здоров'я. Мережа закладiв охорони здоров'я охоплюi велику кiлькiсть лiкарень, амбулаторно-полiклiнiчних закладiв, санаторiiв, пансiонатiв, будинкiв вiдпочинку, iнтернатiв для старих людей та iнвалiдiв.

В останнi роки спостерiгаiться постiйне скорочення мережi закладiв охорони здоров'я через брак коштiв у держави на iх утримання. Водночас вiдбуваiться неконтрольована комерцiалiзацiя медичних послуг.

Пiдтримка державою збиткових виробництв, витрати на утримання органiв державного управлiння забирають з бюджету багато коштiв, що негативно позначаiться на соцiальнiй сферi.

Однiiю iз складових соцiальноi iнфраструктури i iнтелектуальний потенцiал [15, c.278-279].

Удосконалення системи освiти передбачаi пошук шляхiв ii подальшого розвитку в областi, розробку нових пiдходiв до навчання та виховання, розширення можливостей отримання випускниками базовоi освiти, рiвень якоi маi бути вищим за програмний мiнiмум.

За останнi роки значно скоротилися iнвестицii в соцiальну сферу, зросли обсяги платних послуг, особливо побутових. Значно скоротився обсяг роздрiбного товарообороту. Стало менше закладiв культури, установ вiдпочинку, а також; мiсць у санаторiях та пансiонатах вiдпочинку, житлового й соцiально-культурного будiвництва.

Значно менше дiтей нинi вiдвiдують заклади дошкiльного виховання. Скоротилась мережа клубiв i бiблiотек, лiкарняних установ, зменшилися лiжковий фонд i потужностi амбулаторно-полiклiнiчних закладiв.

До соцiальноi сфери належать також торгiвля (державна, кооперативна, приватна) i пiдприiмства масового харчування. На iх розмiщення впливають особливостi розселення в краiнi. Мiста, селища мiського типу й великi села i торговельними центрами для навколишнiх сiл. У вiддалених невеликих селах пiвнiчноi частини району рiвень торгових послуг найнижчий [15, c.280-281].

Найбiльший iнтерес у зарубiжних iнвесторiв викликаi харчова промисловiсть тАФ 7,1 % та паливна тАФ 49,9 % вiд загального обсягу вкладень у цю галузь. Найреальнiшим внутрiшнiм iнвестором i комерцiйнi банки. Однак через низький рiвень економiчноi дiяльностi пiдприiмств фiнансовi активи банкiв знижуються i вiдповiдно збiльшуiться кiлькiсть збанкрутiлих банкiвських установ.

Торгiвля i масове харчування тiсно пов'язанi з виробництвом. За останнi роки набула розвитку приватна торгiвля. Заклади торгiвлi й громадського харчування розмiщенi переважно у мiстах i великих селах. В останнiх функцiонують продовольчi, промтоварнi, а також спецiалiзованi магазини. У невеликих селах, зазвичай, по одному магазину, де продають промисловi та продуктовi товари широкого вжитку. У структурi роздрiбного товарообiгу переважають непродовольчi товари (понад 59 %), серед них одяг, взуття, галантерейнi вироби.

Важливою галуззю соцiальноi сфери i побутове обслуговування (послуги з ремонту, пошиття одягу, взуття, трикотажних i шкiряних виробiв, ремонту телерадiоапаратури, побутовоi технiки, а також послуги перукарень, лазень, хiмчисток, iнших установ).

Майже всi пiдприiмства побутового обслуговування мають недержавну форму власностi. Обсяги iх дiяльностi цiлком залежать вiд рiвня доходiв населення.

Житлово-комунальне господарство тАФ галузь соцiальноi сфери, яка займаiться обслуговуванням житлового фонду. Благоустрiй житлового фонду дуже неоднорiдний. Найвищий вiн у мiстах i мiстечках де бiльшiсть жител газифiковано, забезпечено водогоном i каналiзацiiю, центральним опаленням [15, c.294-295].

До важливих галузей нематерiального виробництва слiд вiднести також фiнансову сферу, через яку здiйснюються обiг грошей, кредитування, вкладення, iнвестування.

Подолання структурних деформацiй та активiзацiя розвитку соцiальноi iнфраструктури можливi лише за умови максимальноi мобiлiзацii внутрiшнiх ресурсiв краiни, пiдвищення ефективностi i конкуренто-спроможностi виробництва, зростання трудовоi, творчоi та пiдприiмницькоi iнiцiативи громадян.

Досягнення стабiльного соцiально-економiчного розвитку потребуi реалiзацii комбiнованоi моделi економiчного зростання як з внутрiшньою, так i зовнiшньою спрямованiстю (за умови випереджаючого зростання внутpiшнього споживання). В Укpаiнi i всi обтАЩiктивнi умови для розвтАЩязання цiii проблеми. В Укpаiнi здiйснюiться реформування економiки, результатом якого маi бути створення соцiально орiiнтованоi ринковоi моделi господарювання. Внутрiшнiй ринок i складовою частиною економiки i повинен забезпечувати потреби субтАЩiктiв господаpювання всерединi краiни.

3. Основнi етапи формування i оцiнка сучасного рiвня соцiальноi iнфраструктури Украiни

До складу соцiальноi iнфраструктури входять освiта, наука, культура i мистецтво, охорона здоров'я, побутове обслуговування, торгiвля, зв'язок, житлове будiвництво, транспорт для перевезення пасажирiв тощо.

Рiвень освiти населення в Украiнi i одним з найвищих серед краiн Центральноi та Схiдноi РДвропи. За даними Нацiональноi доповiдi про розвиток людини ПРООН валовий показник охоплення навчанням у 2005 р. в Украiнi становить 79,6% (для порiвняння: в середньому по свiту - 65%, по краiнах, якi розвиваються, - 61%, високорозвинених краiнах ОРДСР - 94%, в краiнах Схiдноi РДвропи та СНД - 77%). Зрушення, що вiдбулися мiж останнiми переписами населення, свiдчать про суттiве полiпшення освiтнього складу населення. РЖстотно (на 57,5%) зросла i чисельнiсть випускникiв вузiв, що дозволяi оптимiстично оцiнювати дальшi змiни.

Бiльш освiченим i мiське населення, яке значною мiрою поповнюiться за рахунок навчальноi та пiслянавчальноi мiграцii сiльськоi молодi. Так, питома вага осiб з вищою (включаючи базову та неповну вищу) освiтою серед мiського населення у 2004 р. становила 37,9% (у 1989 р. - 34,5%), а серед сiльського - 17,7% (у 1989 р. - 13,3%). Натомiсть частка осiб, якi не мають навiть повноi загальноi середньоi освiти, серед мiського населення у 2005 p. становила 27,3%, а серед сiльського - 47,3% (у 1989 р. - вiдповiдно 35,8% та 60,4%) [15, c.295-296].

За останнi 15 рокiв вiдбулися вiдчутнi змiни в "насиченостi" населення студентами та учнями. Так, з 1990 р. кiлькiсть учнiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв на кожнi 10000 населення зменшилася з 1373 до 1269, професiйно-технiчних закладiв зi 127 до 104, а студентiв вищих навчальних закладiв на ту саму кiлькiсть населення стало бiльше у 1,6 раза - вiдповiдно 316 та 512 осiб. У 2005 р. 720 тис. пiдлiткiв отримали базову, а понад 526 тис. - повну загальну середню освiту, що вiдповiдно на 13% та 46% бiльше, нiж 8 рокiв тому.

Звертаi на себе увагу поступове збiльшення питомоi ваги випускникiв 9-х класiв, якi продовжують навчання для здобуття повноi загальноi середньоi освiти в загальноосвiтнiх навчальних закладах: з 62% у 1996/97 до 69% у 2003/04 навчальному роцi [15, c.296-297].

Серед факторiв, якi негативно впливають на навчальний процес, слiд вiдзначити недостатню забезпеченiсть сучасними пiдручниками та наочним приладдям, а також низький рiвень комп'ютеризацii, оскiльки школи здебiльшого оснащенi морально i фiзично застарiлими комп'ютерами або (особливо в сiльськiй мiсцевостi) взагалi iх не мають. Основною причиною такого стану i недостатнi фiнансування державних навчальних закладiв.

Наявнiсть ефективноi системи пiдготовки нових працiвникiв, якi б вiдповiдали сучасним вимогам до квалiфiкованоi робочоi сили, i обов'язковою умовою економiчноi стабiльностi суспiльства.

Пiдготовку квалiфiкованих робiтникiв у 2005 р. здiйснювали 953 професiйно-технiчних заклади, в них здобували професiю 483 тис. осiб. За останнi роки число зазначених закладiв i чисельнiсть учнiв в них зменшилися в основному за рахунок лiквiдацii або реорганiзацii закладiв, якi втратили соцiально-економiчну перспективу в регiонах або мали слабку матерiальну базу. Скорочення кiлькостi учнiв зумовлено передусiм зменшенням потреб пiдприiмств у новiй робочiй силi та збiльшенням числа учнiв старших класiв, що продовжують навчання в школi [22].

Статистичнi данi пiдтверджують, що чоловiки та жiнки в Украiнi мають рiвний доступ до вищоi освiти. Так, серед студентiв вищих навчальних закладiв, якi здобувають вищу освiту, жiнок традицiйно трохи бiльше половини (у 2005/2006 н.р. -54%) [22].

У системi доступу громадян для здобуття вищоi освiти все вiдчутнiший вплив ринковоi економiки. З кожним роком збiльшуiться питома вага студентiв, зарахованих до вищих навчальних закладiв для навчання на платнiй основi. Так, якщо у 1995/1996 н.р. для навчання за рахунок фiзичних та юридичних осiб було прийнято двох з десяти студентiв (18%), то у 2005/2006 - вже шiсть з десяти (60%) [22].

Випуск фахiвцiв рiзного рiвня вищими навчальними закладами краiни щороку збiльшуiться: у 1990 р. вони налiчували 366 тис, у 2004 р. - 422 тис, у 2005 р. - 579 тис. РЖз загальноi кiлькостi осiб, пiдготовлених вищими навчальними закладами у 2005/06 н.р., 31 тис. отримали квалiфiкацiю магiстра, 213 тис. - спецiалiста, 147 тис. - бакалавра, 184 тис. - молодшого спецiалiста. Крiм того, понад 5 тис. осiб отримали робiтничу професiю. Особливо видiляються темпи зростання випуску фахiвцiв з економiчних та юридичних спецiальностей [22].

4. Динамiка соцiальноi iнфраструктури Украiни у системi РПС

У 2005 р. кiлькiсть центрiв (вiддiлень) реабiлiтацii iнвалiдiв та дiтей-iнвалiдiв, пiдпорядкованих мiсцевим органам працi та соцiальноi захисту населення, становила 296 установ, з яких понад 20 центрiв професiйноi реабiлiтацii iнвалiдiв здiйснюють професiйне навчання за 32 робiтничими професiями.

Упродовж 2005 р. забезпечено стале функцiонування 316 будинкiв-iнтернатiв та 746 територiальних центрiв соцiального обслуговування пенсiонерiв та одиноких непрацездатних громадян. Розвиваiться мережа вiддiлення територiальних центрiв, у 2005 р. iх кiлькiсть зросла з 1931 до 1979.

Порiвняно з 1 сiчня 2005 р. чисельнiсть людей похилого вiку та iнвалiдiв, якi проживають у будинках-iнтернатах системи, збiльшилася майже на тисячу осiб тАУ на сьогоднi налiчуiться вже 53,3 тис. таких громадян.

У 2005 р. в санаторiях сфери управлiння Мiнпрацi оздоровлено понад 26,3 тис. осiб та в санаторiях, переможцях тендерних торгiв тАУ 9053 особи iз числа iнвалiдiв, ветеранiв вiйни, що на 2 тисячi бiльше нiж у 2004 роцi.

Але, на жаль, питання оздоровлення iнвалiдiв та ветеранiв залишаiться проблемним: у 2005 р. оздоровлення потребувало 322 тис. осiб, тобто фактично оздоровлено лише 11% вiд загальноi потреби.

Протягом 2005 р. утворено 5 будинкiв нiчного перебування на 168 мiсць (у Днiпропетровськiй, Донецькiй, Миколаiвськiй, Одеськiй, Рiвненськiй, Херсонськiй областях), де впродовж року надано послуг 1893 особам, та 8 спецiально вiдведених мiсць для надання послуг особам, якi не мають житла (на 220 мiсць), отримали послуги тАУ 1762 особи. У Киiвi функцiонують Будинок соцiального пiклування (для нiчного перебування), Центр соцiальноi адаптацii для жiнок, якi не мають визначеного мiсця проживання, Центр соцiальноi адаптацii престарiлих, iнвалiдiв та iнших осiб, якi не мають постiйного мiсця проживання.

На початок 2006 р. в краiнi функцiонуi 20,6 тис. загальноосвiтнiх навчальних закладiв, у тому числi 14,2 тис. - у сiльськiй мiсцевостi; в яких вiдповiдно навчаються 5207,2 тис. учнiв, у т.ч. 1812,8 тис. - у сiльськiй мiсцевостi або 34,8%.

Попри негативнi тенденцii iз закриттям шкiл, у 2005 р. введено в експлуатацiю 44 новi школи (на 12 бiльше, нiж у попередньому роцi) на 12074 учнiвських мiсць. З них 38 тАУ на селi [7].

У 2005 р. стовiдсотково забезпечено пiдручниками учнiв 1-5-х класiв, всього надруковано майже 8 млн. пiдручникiв на суму 76,5 млн. гривень.

У загальнiй середнiй освiтi упродовж 2004/2005 навчального року 8658 учнiв випускних класiв взяли участь у тестуваннi з математики, iсторii, украiнськоi мови та економiки на добровiльних засадах.

У професiйно-технiчнiй освiтi за рахунок iнвестицiй (понад 1 млн. грн.) створено та оновлено навчально-виробничу базу 20 майстерень училищ будiвельного профiлю. Розроблено 115 проектiв державних стандартiв професiйно-технiчноi освiти. Здiйснюiться робота щодо iх апробацii у професiйно-технiчних навчальних закладах (ПТНЗ) та на виробництвi. Переглянуто та структуризовано державний перелiк професiй з пiдготовки квалiфiкованих робiтникiв у ПТНЗ.

Здiйснювалась пiдготовка робiтничих кадрiв за 530 професiями.

Особливу увагу було придiлено питанням цiльового прийому сiльськоi молодi. Кiлькiсть сiльськоi молодi порiвняно з 2004 р. зросла на 4300 осiб (17,7%).

Важливi змiни вiдбулися у вищiй освiтi, зумовленi приiднанням Украiни у травнi 2005 р. до Болонського процесу. Запроваджено кредитно-модульну систему органiзацii навчального процесу на перших курсах вищих навчальних закладiв РЖРЖРЖ-РЖV рiвнiв акредитацii, пiдготовлено програми навчання (експериментальнi навчальнi плани), адаптовано до iвропейських вимог вищоi освiти окремi документи (iнформацiйний пакет, академiчна довiдка, додаток до диплома) [7].

У сучаснiй Украiнi роль нацiональноi культури набуваi ключового значення, а отже - зростаi i значення державноi полiтики у сферi культури.

Упродовж 2005 р. Верховною Радою прийнято закони щодо врегулювання правових питань культурноi галузi, зокрема: тАЬПро театри i театральну справутАЭ (вiд 31.05.05 № 2605); тАЬПро Концепцiю державноi полiтики в галузi культури на 2005-2007 р.тАЭ (вiд 03.03.05 № 2460); тАЬПро тимчасову заборону приватизацii обтАЩiктiв культурноi спадщинитАЭ (вiд 01.02.05 № 2391); тАЬПро внесення змiн до Закону Украiни тАЬПро позашкiльну освiтутАЭ(щодо наповнюваностi груп в школах естетичного виховання)тАЭ (вiд 02.06.05 № 2626-15); та постанову тАЬПро недопущення закриття обтАЩiктiв соцiально-культурного призначення в сiльськiй мiсцевостiтАЭ(щодо збереження iснуючоi мережi закладiв культури) (вiд 06.09.05 № 2848).

Протягом 2005 р. Кабiнетом Мiнiстрiв затверджено Заходи щодо збереження, ремонту та реставрацii обтАЩiктiв Нацiонального заповiдника тАЬЗамки ТернопiллятАЭ (постанова вiд 26.05.05 № 383), утворено наглядову раду Нацiонального заповiдника тАЬЗамки ТернопiллятАЭ (розпорядження вiд 13.04.05 №100), затверджено Комплексну програму збереження та використання палацово-паркового комплексу у селищi Вишнiвець Збаразького району Тернопiльськоi областi на 2005-2010 роки (постанова вiд 14.09.05 № 914).

Державному iсторико-архiтектурному заповiднику у м. Збаражi надано статус нацiонального (Указ Президента Украiни вiд 15.01.05 № 35/2005) [7].

З метою забезпечення проведення упорядження мiсць i населених пунктiв Украiни, невiдкладних протиаварiйних та ремонтнотАУреставрацiйних робiт на обтАЩiктах, вулицях i площах для пiдготовки до вiдзначення 200-рiччя з дня народження Т.Г. Шевченка прийнято розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв вiд 17.12.05 №532-р.

Фактично у 2005 р. на забезпечення виконання державного замовлення в галузi кiнематографii спрямовано 26,5 млн.грн., що становить 80% до планових призначень. У виробництвi було 77 кiновiдеофiльмiв, на кiнець року завершено виробництво 36.

Для забезпечення права кожноi дитини на виховання у сiмейному оточеннi створювались дитячi будинки сiмейного типу та прийомнi сiмтАЩi. Упродовж 2005 р. створено 19 дитячих будинкiв сiмейного типу та 64 прийомнi сiмтАЩi. За оперативними даними, станом на 1 сiчня 2006 р. в Украiнi налiчувалось 149 дитячих будинкiв сiмейного типу та 180 прийомних сiмей (в яких виховуiться понад 1,3 тис. дiтей).

З метою пiдвищення ефективностi державноi полiтики щодо захисту дiтей прийнято Закон тАЬПро органiзацiйно-правовi умови соцiального захисту дiтей-сирiт та дiтей, позбавлених батькiвського пiклуваннятАЭ (вiд 13.01.05 № 2342) та Указ Президента Украiни тАЬПро першочерговi заходи щодо захисту прав дiтейтАЭ (вiд 11.07.05 № 1086).

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiд 27.12.05 №1291 затверджено Типове положення про соцiально-реабiлiтацiйний центр - дитяче мiстечко, яке являi собою заклад соцiального захисту для проживання дiтей-сирiт та дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, безпритульних дiтей, вiком вiд 3 до 18 рокiв, надання iм комплексноi соцiальноi психологiчноi, педагогiчноi, медичноi, правовоi допомоги та iх подальшого влаштування.

За перiод лiтньоi оздоровчоi кампанii 2005 р. в Украiнi органiзованими формами оздоровлення та вiдпочинку охоплено близько 3 млн. дiтей (50 % дiтей шкiльного вiку). У дитячих оздоровчих закладах вiдпочило 2,4 млн. дiтей, в санаторно-курортних закладах тАУ майже 595,9 тис. дiтей. У першу чергу оздоровлювались дiти соцiально вразливих категорiй, зокрема: 90,2 тис. дiтей-сирiт i дiтей, позбавлених батькiвського пiклування; 100,3 тис. дiтей, постраждалих вiд наслiдкiв аварii на ЧАЕС; 576,6 тис. дiтей з багатодiтних та малозабезпечених сiмей та 24,6 тис. дiтей-iнвалiдiв.

Розвиток туристичноi та курортноi галузей Украiни упродовж останнiх трьох рокiв характеризуiться позитивною та сталою динамiкою. Створення нового iмiджу украiнського турпродукту, конкуренто-спроможного в нашiй державi та за кордоном. комплексний пiдхiд до розвитку туризму та курортiв на регiональному рiвнi, пiдтримка розвитку малого та середнього бiзнесу у туристичнiй сферi, зокрема сiльського зеленого туризму, зумовили неухильне зростання кiлькостi туристiв та обсягiв наданих iм послуг [7].

Протягом 2005 р. Украiну вiдвiдало 17,6 млн. iноземних туристiв, за кордон виiжджало 16,5 млн. украiнських туристiв.

Введення безвiзового режиму втАЩiзду до Украiни громадян iвропейських та ряду iнших держав свiту сприяло збiльшенню втАЩiзних туристичних потокiв загалом на 14% Зокрема, кiлькiсть подорожей в Украiну громадян краiн РДС у 2005 р. становила 6,3 млн. осiб, що на 36 % бiльше аналогiчного показника 2004 року.

За попереднiми даними, у розвиток туристично-рекреацiйноi iнфраструктури було вкладено понад 1 млрд. грн. з яких бiльшiсть - власнi кошти пiдприiмств, понад 32 % - кошти внутрiшнiх та iноземних iнвесторiв.

За даними лiцензiйного реiстру субтАЩiктiв туристичноi дiяльностi на 1 сiчня 2006 р. лiцензii на туроператорську дiяльнiсть отримало 3449 суб'iктiв господарювання, з них у 2005 р. видано лiцензiй на туроператорську дiяльнiсть - 1333, на турагентську дiяльнiсть - 2116.

Здiйснюiться iнтеграцiя Украiни у свiтовий туристичний ринок. Станом на 1 сiчня 2006 р. укладено 40 мiжнародних угод, у тому числi 9 - з краiнами РДС. Готуються до пiдписання ще близько 30 мiжнародних угод з краiнами, що i перспективними для Украiни туристичними ринками. 18 жовтня 2005 р. Украiна стала членом РДвропейськоi туристичноi комiсii (РДТК).

5. Регiональнi особливостi та територiальнi вiдмiнностi соцiальноi iнфраструктури Украiни

Проаналiзуiмо регiональнi особливостi та територiальнi вiдмiнностi соцiальноi iнфраструктури Украiни.

За кiлькiстю вищих навчальних закладiв та охопленням молодi вищою освiтою Донеччина посiдаi третi мiсце в Украiнi пiсля таких всесвiтньо вiдомих вузiвських центрiв, як Киiв та Харкiв. Найвiдомiшi вищi навчальнi заклади Донеччини тАФ Донецький нацiональний унiверситет, Донецький нацiональний технiчний унiверситет, Донецький державний медичний унiверситет, Приазовський державний технiчний унiверситет, Донбаська державна машинобудiвна академiя, Горлiвський та Слов'янський державнi педагогiчнi iнститути, Донецька державна академiя, Донецький державний унiверситет економiки та торгiвлi iм. М. Туган-Барановського, Донбаська державна академiя будiвництва i архiтектури та iн. Наймолодшими, але не менш вiдомими в нашiй краiнi та за ii межами i Донецька державна академiя управлiння та Донецький державний iнститут штучного iнтелекту.

Останнiми роками активно розвиваiться i сектор недержавних вузiв Донеччини III-IV рiвнiв акредитацii. Бiльшiсть приватних вузiв дiстали право видавати випускникам дипломи державного зразка.

Основнi тенденцii розвитку вищоi освiти регiону зумовленi ii унiфiкацiiю з iвропейською та свiтовою системами, що виявляiться у впровадженнi багаторiвневоi системи освiти та скороченнi термiну пiдготовки фахiвцiв вищоi квалiфiкацii.

На початок 2005/06 навчального року пiдготовку фахiвцiв вищоi квалiфiкацii в Донецькiй областi здiйснювали 26 вищих навчальних закладiв IIIтАФIV рiвня акредитацii (в т.ч. 16 державних), в яких навчалося 120, 4 тис. студентiв, з них 72,1 тис. тАФ на денному вiддiленнi.

Пiдготовку молодших спецiалiстiв у Донецькiй областi здiйснюють 68 вищих навчальних закладiв РЖ-II рiвня акредитацii (з них 4 недержавнi), в яких навчаiться 51,1 тис. студентiв.

У навчальному процесi вузiв усiх рiвнiв акредитацii зайнято 9,1 тис. штатних викладачiв. Навчання здiйснюiться переважно росiйською мовою (76,8 % усiх студентiв). За 2006 р. частка студентiв, що навчаються украiнською мовою, зросла з 20,5 % до 23,2 %.

У системi вищоi освiти Донецькоi областi дii три проекти програми ВлTacisВ» РДвропейського Союзу тАФ ВлНавчальний курс з прикладноi соцiальноi полiтикиВ», ВлРозробка та впровадження рiчноi програми з пiдготовки магiстрiв з економетрiiВ» та ВлРозповсюдження iнновацiй в життiздатнiй економiцiВ». Проекти реалiзуються на базi двох вузiв тАФ Донецького нацiонального унiверситету та Донецького державного унiверситету економiки та торгiвлi iм. Туган-Барановського. Завданням цих двох навчальних центрiв маi стати iнтеграцiя наукового потенцiалу Донбасу в загальноiвропейське спiвтовариство [9, c.332-333].

У Донецькiй областi створено мережу закладiв освiти, яка задовольняi потреби населення у формах, профiлях та мовах навчання пiдростаючого поколiння, у розвитку творчоi особистостi дитини, реалiзацii ii природних здiбностей.

У Луганськiй областi мережа навчальних закладiв загальноi середньоi освiти складаiться з 809 загальноосвiтнiх закладiв, де навчаються 285,8 тис. учнiв, або 98,9 % дiтей шкiльного вiку. Серед закладiв загальноi середньоi освiти 11 гiмназiй, 9 лiцеiв, 1 колегiум, 15 навчально-виховних комплексiв. Функцiонують 15 спецiальних шкiл-iнтернатiв для дiтей з фiзичними та психiчними вадами. Крiм комунальних загальноосвiтнiх закладiв створенi i дiють 13 приватних. Для громадян, якi не змогли здобути середню освiту своiчасно i мають бажання вчитись, працюють 8 вечiрнiх шкiл.

РЖз 809 загальноосвiтнiх закладiв 214 проводять навчання украiнською мовою (32,2 тис. учнiв), 494 тАФ росiйською i в 315 школах i класи з викладанням украiнською i росiйською мовами.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada