Характеристика краiн РДгипту та Аргентини

Мiнiстерство аграрноi полiтики Украiни

Тальнiвський будiвельно-економiчний коледж Уманського ДАУ

Виконала: Нiженська Ю.А.

Студентка 1 курсу

Групи ЕС-14

Фаху " Бухгалтерський облiк"

Перевiрив: Мiняйло О.О.

Тальне 2009

РДгипет

РДгипет, Арабська Республiка РДгипет (АРЕ) (Jumhuriyah Misr al Arabiyah) - держава на пiвнiчному сходi Африки та Синайському пiвостровi в Азii (близько 6% територii). РДгипту належать також кiлька невеликих островiв у Суецькiй затоцi та Червоному морi. На пiвночi краiна омиваiться Середземним морем, на сходi - Червоним морем. На заходi межуi з Лiвiiю, на пiвднi - з Суданом, на пiвнiчному сходi - з РЖзраiлем.

Площа краiни 1001,45 тис.км2.

Населення 61,401 млн чол.(2001).

Столиця тАУ Каiр (Cairo).

Офiцiйна мова тАУ арабська.

Грошова одиниця тАУ iгипетський фунт.олиця тАУ Каiр (Cairo). Населення столицi з передмiстями (станом на початок 2002 року) становить понад 16 млн. жителiв. Великi мiста Александрiя, Порт-Саiд, Луксор, Ель-Фаюм, Асуан.

Форма правлiння тАУ Республiка

Голова держави тАУ Президент

Вищий законодавчий орган тАУ Консультативна рада

Вищий виконавчий орган тАУ Народне зiбрання(однопалатний парламент)

Походження назви РДгипет вiд староiгипетського тАЮКемет" тАУ тАЮчорна"

.Фiзико-географiчне положення

РДгипет розташований на пiвнiчному сходi Африки i частково Азii (Синайський пiвострiв) Бiльшу частину територii РДгипту займають плато з висотами 300-1000 м (плато Лiвiйськоi, Аравiйськоi i Нубiйськоi пустель), якi поступово пiдвищуються на сходi до 2200 м i обриваються до Червоного моря i Суецькоi затоки. Невисокi гори трохи бiльше 2000 м над рiвнем моря, де знаходиться найвища точка краiни гора Катерiн (2642 м), розташованi на пiвднi Синайського пiвострова. У пiвнiчнiй частинi Лiвiйськоi пустелi розвиненi великi безстiчнi западини еолового походження тАУ Каттара (-133 м), Ель-Фаюм (-43 м) i Сiва (-17 м).

РДгипет межуi з Лiвiiю на заходi, Суданом на пiвднi, i в секторi Газа з Палестиною та i РЖзраiлем на сходi. Важливу роль РДгипту в геополiтицi пов'язують з його стратегiчним положенням: трансконтинентальний нацii, оскiльки вони володiють "полiтико-економiчним мостом" (Суецький перешийок) мiж краiнами Африки та Азii, якi, у свою чергу, проходиться по судноплавним водним шляхам (Суецький канал), що сполучаi Середземне море з РЖндiйським океаном через Червоне море.

Поряд з долиною Нiлу, бiльшiсть краiвиду РДгипту це i пустелею. Вiтри можуть створювати пiщанi дюни, висотою бiльше 100 футiв (30 м). РДгипет включаi в себе частину пустелi Сахари i Лiвiйськоi пустелi. Цi пустелi стали називати "Червона земля", ще за часiв стародавнього РДгипту i вони захищали Королiвства фараонiв вiд захiдноi кочiвноi загрози.

Рельiф

Рельiф краiни переважно рiвнинно-горбистий. Близько 1/3 територii, головним чином на пiвнiчному заходi i заходi зайнято горами Атласу заввишки 1000-1200 м i мiжгiрними плато (Пiвнiчний i Високий Тель). У захiднiй частинi Тунiського хребта знаходиться найвища точка краiни тАУ г. Шамбi (1544 м). Решту територii займають Тунiська низовина (Нижнiй Тель) на пiвночi, пiвденнiше тАУ Тунiська Сахель. У центрi краiни знаходяться безстiчнi солончаковi низовини (шоти) тАУ Шотт-Джерiд (близько 5 тис. км2), Шотт-ель-Гарса (1,3 тис. км2), розташованi нижче за рiвень моря, та iншi, облямованi на пiвночi горами. На пiвденному сходi гори Ксур вiдокремлюють вiд береговоi низовини рiвнини кам'янистих пустель Сахари, що покриваються горбами. На крайньому пiвднi тАУ пiщана пустеля Рмель-ель-Абiод.

Геологiя

К Територiя РДгипту розташована в пiв.-сх. частинi Африканськоi платформи, в межах якоi видiляються Нубiйсько-Аравiйський щит, Лiвiйсько-РДгипетська плита, Пiвн.-Синайська складчаста зона (Сирiйська дуга), Сх.-Середземноморський перикратонний прогин i рифтовi западини Червоного м., Суецькоi затоки i затоки Акаба. У будовi Нубiйсько-Аравiйського щита беруть участь три комплекси:

архейсько-нижньопротерозойський, сланцево-гнейсовий та амфiболiтовий;

нижньосередньорифейський зеленосланцевий вулканогенно-осадовий;

пiзньорифейсько-вендський вулканогенно-осадовий.

Нубiйсько-Аравiйський щит i основним рудоносним районом РДгипту, в якому зосередженi родов. руд залiза, мiдi, золота, олова, танталу i нiобiю, вольфраму, молiбдену тощо.

Лiвiйсько-РДгипетська плита характеризуiться гетерогенною блоковою будовою, в якiй видiляються великi конседиментацiйнi структури типу синеклiз, лiнiйних западин, валоподiбних пiднять i склепiнь. Потужнiсть платформного чохла 8000-10000 м.

З рифтовими западинами Червоного моря i Суецькоi затоки, якi сформувалися в неоген-четвертинну добу i виконанi потужною (понад 6000 м) евапоритовою товщею, пов'язанi родов. руд марганцю, свинцю, цинку, стронцiю, кам. солi, гiпсу та iн.лiмат

Клiмат

Клiмат РДгипту: на пiвночi тАУ субтропiчний, на iншiй територii тАУ тропiчний. Але на бiльшiй частинi РДгипту клiмат тропiчний континентальний пустельний з рiзкими добовими коливаннями температури. У пустелях деннi температури можуть досягати 50 В°С, а вночi опуститися до 10 В°С - 0 В°С.

РДгипет дуже бiдна на опади територiя земноi кулi, адже на пiвдень вiд Каiру, кiлькiсть опадiв, взагалi, становить лише вiд 2 до 5 мм на рiк (а в деяких районах з бездощiв'я триваi по кiлька рокiв). Тiльки дуже тонка смуга пiвнiчного узбережжя краiни отримуi достатню кiлькiсть опадiв i ця кiлькiсть може досягати 410 мм (16,1 дюйма)[6]. Найбiльш вологий та багатий дощами зимовий перiод - з жовтня по березень[7]. В цей же перiод спостерiгаiться, по-де-куди, випадання снiгу, здебiльшого в горах Синай, а деякi з пiвнiчних прибережних мiст (Дамiiтти, Балтiм, Сiдi Бейрренi i рiдко в Олександрii) пiддаються морозам, якi i частим явищем в основному для серединого Синаю i деяких мiсцин серединного РДгипту.

Середня температура влiтку коливаiться вiд 80 В°F (27 В°С) i 90 В°F (32 В°С) влiтку i до 109 В°F (43 В°С) на узбережжi Червоного моря, в цю ж пору року. Середня температура в зимовий перiод коливаiться вiд 55 В°F (13 В°С) i 70 В°F (21 В°С), а в по-одиноких гiрських районах (здебiльшого Синаю) опускаiться до нулевоi вiдмiтки. Стiйкий вiтер з пiвнiчного заходу допомагаi утримувати помiрну температуру поблизу узбережжя Середземного моря. Хамасiн i вiтер, який дме з пiвдня (пустелi Сахари) i спричиняi на веснi пiщанi й пиловi буревii по всiй територii РДгипту, а iнодi i пiдвищуi температуру в пустельних районах до бiльш нiж 100 В°F (38 В°С), крiм того, на територiю РДгипту, щороку, вторгаються циклоннi вiтри Сiрокко i самум.

Гiдрогеологiя

Видiляють такi гiдрогеологiчнi регiони: пустельна область, долина i дельта Нiлу, Синайський п-iв. У пустельнiй обл. головний водоносний комплекс пов'язаний з нубiйськими пiсковиками, пiсками та конТСломератами ниж. крейди. На пiвднi вiн залягаi на поверхнi, на пiвночi занурюiться пiд бiльш молодi вiдклади (у западинi Каттару глибина покрiвлi 1885 м) i води стають напiрними. Дебiти свердловин тАУ десятки л/с. В западинi Каттару природне розвантаження напiрних вод складаi 1,4 млн м.куб/добу. Сумарний вiдбiр води в оазах Харга та Дахла тАУ 3,36 млн м. куб/добу, т-ра води 25-39 оС, мiнералiзацiя пiвденнiше 28 о пiвн. ш. 0,5-0,6 г/л, склад HCO3- - Cl- - Na+. Пiвнiчнiше розвинутi солонуватi та солонi води Cl- - Na+ складу.

У долинi i дельтi Нiлу головний водоносний горизонт приурочений до четвертинних алювiальних вiдкладiв. Глибина залягання ТСрунтових вод тАУ вiд 1-2 до 10 м i бiльше. Дебiти колодязiв i свердловин тАУ вiд 0,5 до 15 л/с. Там, де до алювiю приуроченi напiрнi води, тАУ до 100-150 л/с. Питомi дебiти 18-50 л/с. Води в долинi Нiлу прiснi (0,5-1,0 г/л). За складом гiдрокарбонатнi кальцiiвi. У дельтi поряд з прiсними розвинутi i солонуватi (до 3-10 г/л) хлориднi натрiiвi води. Щорiчнi ресурси ТСрунтових вод в дельтi складають 500 млрд м3. З них лише 0,5 млрд. м3 використовуiться для водозабезпечення i зрошування. Синайський пiвострiв маi дуже обмеженi ресурси прiсних пiдземних вод, якi зосередженi лише в малопотужних осадових i вулканогенних породах гiрських районiв.

Загальна характеристика господарства

РДгипет тАУ аграрно-iндустрiальна краiна. Економiка тАУ змiшаного типу при сильному державному секторi. Основнi галузi промисловостi: текстильна, харчова, туризм, хiмiчна, нафтова, конструкцiйних м-лiв, цементна. Гол. тр-т: залiзничний, автомобiльний, морський. Гол. порти: Александрiя, Порт-Саiд, Суец. У 1999 в РДгиптi були два мiжнародних летовища тАУ в Каiрi i Луксорi i 88 аеропортiв для внутрiшнiх авiаперевезень.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП тАУ $ 70,3 млрд. Темп зростання ВВП тАУ 5,6%. ВВП на душу населення тАУ $1146. Прямi закордоннi iнвестицii тАУ $ 858 млн. РЖмпорт (продовольчi товари тАУ бл. 30%, машини i обладнання, промисловi товари тАУ вiд цементу до автомобiлiв) тАУ $ 17,3 млрд (г.ч. краiни РДС тАУ 43,1%; США тАУ 18,0%; краiни Азii та Африки тАУ 17,5%). Експорт (нафта i нафтопродукти, бавовна i текстиль, рiзнi сiльськогосподарськi культури тАУ рис, картопля, фрукти i овочi) тАУ $ 13 млрд (г.ч. США тАУ 38,3%; краiни РДС тАУ 29,3%; арабськi краiни тАУ 13,0%; краiни Азii та Африки тАУ 11,2%).

Основи сучасноi iгипетськоi економiки були закладенi при Мухаммедi Алi, який правив краiною в 1805-1849. У той час почалося вирощування бавовни для експорту в iвропейськi краiни, бiльш iнтенсивне будiвництво гребель i каналiв, перших залiзниць i модернiзацiя портiв. Починаючи з 1920-х рокiв створюються текстильнi i iншi промисловi пiдприiмства. Пiсля революцii 1952 однiiю з головних задач нацiонального розвитку стала iндустрiалiзацiя РДгипту. До початку 1990-х рокiв в промисловому виробництвi було зосереджено 22% трудових ресурсiв краiни. Серйозний удар по економiцi завдала поразка у вiйнi з РЖзраiлем в червнi 1967. Внаслiдок вiйни були загубленi такi важливi райони, як зона Суецького каналу i Синайський п-iв, де зосередженi основнi нафтовi родовища краiни.

У 1991 за домовленiстю з МВФ уряд РДгипту оголосив про початок реалiзацii програми реформування економiки. У 1993 почалася реалiзацiя програми приватизацii, за якою до 1997 передано в приватнi руки 85 з 314 державних пiдприiмств. РЖншi тенденцii - лiбералiзацiя торгiвлi, зниження ролi держави в сферi iнвестицiйноi дiяльностi, iнтеграцiя економiки РДгипту в свiтову економiчну систему.

Головним енергетичним ресурсом i нафта. РЖншi джерела - мiсцевий природний газ i гiдроелектроенергiя, що виробляiться головним чином на двох ГЕС в районi Асуану. Бл. 3/4 електроенергii виробляiться на ТЕС. У 1998 в РДгиптi було вироблено 63 млрд кВтВ·год електроенергii. Ця галузь повнiстю забезпечуi внутрiшнi енергетичнi потреби.

Флора i фауна

Хоча РДгипет на 94% складаiться з пустельних чи напiвпустельних районiв, тут все ще перебувають представники рiзноманiтних екосистем, якi адаптувалися до вкрай ворожих природнiх умов. Внаслiдок аридних клiматичних умов велика частина РДгипту позбавлена природного рослинного покриву. Мiсцями в пустелях пiд час зимових дощiв з'являються ефемери - маки, жовтцi, iриси. До напiвпустельноi i пустельноi тутешньоi рослинностi входять злаки, ксерофiльнi чагарники, акацii. У Середземномор'i флора багатша - ковила, верблюжа колючка, степова цибуля, астрагал, шипшина.. У дельтi Нiлу i в його долинi по берегах водойм виростаi папiрус, зустрiчаються фiнiковi та iншi види пальм, тамарикс, олеандр, сикомор (фiгове дерево. Природна рослиннiсть у долинi Нiлу i в оазисах витiсняiться - зерновими, бавовною, плантацiями фiнiковоi пальми.

Найбiльш рiзноманiтна лише фауна птахiв, як тих, що постiйно в РДгиптi гнiздяться, так i мiгруючих видiв, що прилiтають на зимiвлю з РДвропи (лелеки, чаплi, пелiкани, гуси, качки, фламiнго, баклани. З хижих птахiв тут ще водяться грифи, соколи, сарич, але через постiйний наступ людськоi цивiлiзацii, iх ареал розповсюдження постiйно ущiльнюiться, що призводить до зменшення особин. Водночас, РДгипет ще здавна був краiною де культивувалося скотарство. Селяни i по сей день розводять верблюдiв, ослiв, велику рогату худобу, овець i коней.

На вiдмiну вiд тварин, у пустелях багато плазунiв (це "рай" для iх видiв) - рiзноманiтнi змii, iгипетська кобра, змiя Клеопатри, пiщанi змii, ефа, гюрза; ящiрки - варани, гекони, агам i велика популяцiя рiзних видiв комах. Ну й звичайно, Нiл i без крокодила (хоча ще на початку XXI столiття вважали, що вiн вже на гранi винищення) - Нiльський крокодил, тепер зберiгся в озерi Насера, та на деяких дiлянках пониззя Нiлу. З ссавцiв зустрiчаються - шакал, гiiна, лисиця, кабан, мангуст, кажани, дрiбнi гризуни (мишi, пiщанi мишi, ..). В заповiднику Катерин на Синайському пiвостровi водиться пiщана газель i Синайський леопард, а в заповiднику Вадi-Рiшраш (бiля Каiра) пiд охороною знаходиться нубiйських козерiг. Води Нiлу багатi рибою - нiльський окунь, тигрова риба, сом..

Нижче наведена реальна кiлькiсть бiо-видiв у РДгиптi, саме таксони та iх кiлькiсть(по деяких, здебiльшого в фаунi, ще йдуть дослiдження та iх кiлькiсть зростатиме) :Фауна

Фауна:

Комахи 10000

РЖншi безхребетнi 4701

Риби прiсноводнi 85

Морськi риби 669

Амфiбii 8

Наземнi рептилii 99

Морськi рептилii 5

Мiсцевi види птахiв, що гнiздяться 150

Мiгруючi i зимуючi птахи 320

Наземнi ссавцi 73

Морськi ссавцi 13

Кажани 22

Флора:

Вiруси 44

Бактерii 238

Гриби 1260

Водоростi 1148

Не цвiтучi рослини 337

Квiтучi рослини 2094

За даними Червоноi книги (Red Data Book IUCN,2000).

Кориснi копалини

РДгипет маi значнi запаси вуглеводневоi сировини. Нафтовi родовища приуроченi головним чином до рифтових западин Червоного моря i Суецькоi затоки та пiвнiчноi околицi Лiвiйськоi пустелi (западини Каттара i Сiва i iншi пiвнiчно-захiднi райони). У межах деяких нафтоносних горизонтiв, а також в дельтовiй областi розвiданi родовища природного газу.

У нафтогазоносному басейнi Суецькоi затоки виявлено понад 50 нафтових i газових родовищ. Загальнi запаси нафти тАУ 510 млн т (1998), природного газу тАУ бл. 814 млрд м³ (1998). Найбiльшi родовища нафти тАУ Ель-Бiлаiм, Рамадан, Джулай, Ель-Морган. Нафти важкi (920 кг/м³) високосiрчистi (3,3-4,6%), середнi (850 кг/м³, вмiст сiрки 1,3-1,7%). У 2000-2001 рр. зроблено серiю газових вiдкриттiв в дельтi Нiлу. Компанiя BG International на дiльницi Уест-Дельта-Дiп-Марiн отримала притоки газу в 1.2 млн м³/добу, у вкв. Файоум (Fayoum)-L-1x, в 35 км вiд берега на глибинi моря 400 м, з двох продуктивних горизонтiв отримано 0.8 млн м³/добу газу. Запаси родовища, за оцiнкою компанii, можуть досягати 17 млрд м³. Загальнi видобувнi запаси нафти в РДгиптi станом на 2001 складають 3.75 млрд барелiв (за бiльш оптимiстичними оцiнками тАУ до 10 млрд бар.).

Ресурси i резерви природного газу оцiненi в 1999 складають 1 100-1 700 млрд м. куб.

Поклади кам'яного вугiлля зосередженi в Файюмськiй западинi i на пiвночi Синайського п-ова. Запаси бурого i кам'яного вугiлля в краiнi невеликi тАУ до 190 млн т. Вугленоснi вiдклади юри i карбону. Найбiльшi родовища вугiлля тАУ Магара, Аюн-Муса, Вадi-Тора. Потужнiсть пром. пластiв 0,2-1,87 м. Вмiст сiрки 2,7-3,6%, вихiд летких 23,5-59%, золи 4,4-26,3%, теплота згорання вугiлля 14,7-30,48 МДж/кг.

Основним рудоносним районом краiни i гори Етбай (родовища урану, титану, мiдi, олова, золота, молiбдену, нiобiю, вольфраму).

Родовища залiзних руд зосередженi в Бахарiйському (запаси понад 417 млн т), Кусейрському (80 млн т) i в Асуанському районi (150 млн т). Осадовi руди приуроченi до еоцен-олiгоценових (Бахарiя) i верхньокрейдових (Асуан) вiдкладiв, метаморфогеннi тАУ до докембрiйських порiд (Ель-Кусейр). Поклади придатнi для вiдкритоi розробки.

Родовища марганцевих i залiзо-марганцевих руд виявленi на Синайському п-овi i узбережжi Червоного м. в районi Халаiб. Руди метасоматичнi i жильного типу. Найбiльше родов. Умм-Бугма. Вмiст Mn в рудах змiнюiться вiд 6 до 57%, Fe тАУ 16-69%. Загальнi запаси родов. 20 млн т.

Родовища титанових руд осадовi i магматогеннi, загальнi запаси тАУ 106 млн т. Запаси уранових руд на середину 1990-х рр. складали бл. 425 тис.т. Ресурси власне урану на 1998 р. тАУ 15 тис. т. Платиноiди. Прогнознi ресурси МГП РДгипту незначнi i складають до 300 т (~ 0,6% свiтових).

Алюмiнiй. Основне джерело алюмiнiiвоi сировини в краiнi тАУ нефелiновi сiiнiти (родовище Абу-Хурук в Аравiйськiй пустелi).

Загальнi запаси руд iнших к.к такi: вольфрамових тАУ бл. 25 тис.т., золотоносних тАУ 30-45 т, ресурси тАУ до 450 т (в перерахунку на метал), молiбденових тАУ 32 тис.т. (метал), нiобiiвих тАУ 150 тис.т. (оскид), оловтАЩяних тАУ понад 50 тис.т. (метал), свинцевих тАУ 50 тис.т. (метал), стронцiiвих тАУ 1,7 млн т. (оскид), танталових тАУ 43 тис.т.(оксид), цинкових тАУ 860 тис.т.

РДгипет багатий на фосфорити. Запаси P2O5 в РДгиптi тАУ 5.2% вiд свiтових. Видiляються три фосфоритоноснi райони: Червоного моря, (родов. Хамравейн, Абу-Тундуб, Дувi, Васiф), Нiльський (Ель-Махамiд, Абу-Хад, Вадi-ель-Батур, Вадi-еш-Шагаб та iн.), оазис Харга. Загальнi запаси фосфоритiв в 1990 х рр. оцiненi в 3,1 млрд т., вмiст Р2О5 в рудах 21,5-34%.

У РДгиптi зосередженi iстотнi запаси цементноi сировини (вапняки, глини, мергелi). Багатi родов. вапнякiв знаходяться в долинi Нiлу, Олександрii i Суецького каналу, Синайського п-ова. Загальнi запаси вапнякiв РД. На середину 1990-х рр. складають бл. 17 млрд т. Всесвiтньою популярнiстю користуються асуанськi гранiти i iншi будiвельнi матерiали.

До дельти Нiлу приуроченi родовища кухонноi i кам'яноi солi, соди, гiпсу, титану i iнших корисних копалин. У надрах РДгипту i промисловi запаси азбесту, бариту, тальку, плавикового шпату.

Транспорт

У РДгиптi iснуi найстарiша залiзнична мережа Африки (РДгипетськi нацiональнi залiзницi), загальна протяжнiсть якоi складаi 4751 км. Близько 30 % дорiг протяжнiстю 50 000 км асфальтовано. Береги РДгипту омиваються Середземним морем на пiвночi i Червоним морем на сходi. Хоча загальна протяжнiсть берегових лiнiй досить велика, тут практично немаi зручних мiсць для морських портiв. Середземноморське побережжя протяжнiстю в 960 км. не маi жодноi природноi бухти, придатноi для стоянки сучасних великих судiв. Окремi гаванi i на побережжi Червоного моря, що протягнулося на 1900 км. Проте дно Червоного моря ряснii кораловими рифами, що сильно утрудняють морську навiгацiю в цьому районi. Судна зi всього свiту стоять на якорi у величезному порту Александрiя. Це друге за величиною мiсто РДгипту, засноване греками в 32 роцi до н.е. У РДгиптi i ще два стародавнi морськi порти - це Суец на Червоному морi i Порт-Саiд на Середземному. Вони зв'язанi мiж собою Суецьким каналом. Ефективно працюi керований державною компанiiю Суецький канал. Пiсля лiквiдацii наслiдкiв iгипетсько-iзраiльськоi вiйни були проведенi роботи з розширення i поглиблення каналу, що зробило його доступним для супертанкерiв. Рiвнинний характер рельiфу РДгипту i концентрацiя населення в долинi i дельтi Нiлу дозволили вiдносно легко вирiшити завдання транспортного сполучення.

У 1996р. в РДгиптi було 64 тис. км автомобiльних дорiг, з них приблизно 50 тис. км з твердим покриттям. Завдяки сухому м'якому клiмату можна без особливих витрат пiдтримувати дорожню мережу, i велика частина вантажних перевезень у краiнi здiйснюiться автотранспортом. В РДгиптi i два мiжнародних аеропорти - в Каiрi i Луксорi та 88 аеропортiв для внутрiшнiх авiаперевезень. В 71-му аеропортi злiтно-посадочнi смуги мають тверде покриття. Крiм того, дiють два аеропорти з обслуговування вертольотiв. Автопарк РДгипту налiчував 1280 тис. легкових автомобiлiв i 423,3 тис. автобусiв.

Залiзничнi перевезення пасажирiв i вантажiв здiйснюють РДгипетськi нацiональнi залiзницi.

Зовнiшньоекономiчнi звтАЩязки

В результатi помiтного скорочення експорту торгiвельний баланс краiни постiйно зводиться з великим дефiцитом. З 1991 по 1994 експорт, не повтАЩязаний з нафтою i нафтопродуктами, зменшився на 20%. У 1998 експортних вступiв склали 3 млрд. дол., а витрати на iмпорт тАУ 15,5 млрд. Головнi статтi експорту тАУ нафта i нафтопродукти, бавовна i текстиль, рiзнi сiльськогосподарськi культури (рис, картопля, фрукти i овочi). Головнi статтi iмпорту тАУ продовольчi товари (30% загальнiй вартостi), машини i устаткування, а також широкий набiр iнших промислових товарiв тАУ вiд цементу до автомобiлiв. На закупiвлю продовольства за кордоном витрачаються майже всi вступи вiд продажу нафтi. Дефiцит торгiвельного балансу покриваiться головним чином за рахунок валютних перекладiв iгиптян, що працюють за кордоном, доходами вiд iноземного туризму, митами за право користування Суецьким каналом, фiнансовою допомогою уряду США i кредитами приватних банкiв. В серединi 1980-х рокiв у звтАЩязку з труднощами у сферi iнвестицiй i проблемами зайнятостi в нафтовидобувних арабських краiнах, викликаних рiзким скороченням вступiв вiд експорту нафти, грошовi перекази i приплив iноземних туристiв до РДгипту iз-за побоювань актiв тероризму зменшилися. Грошовi обтАЩiми перекладiв родичiв сновасталi, що працюють за кордоном, зростати пiсля закiнчення в 1991 вiйна в районi Персидського затоки. Тодi багаточисельна армiя iгипетських робiтникiв вiдправилася до Кувейту вiдновлювати зруйновану вiйною економiку цiii краiни. Вже на початку 1992 офiцiйна сума грошових переказiв досягла 6,104 млрд. До 1999 сума зовнiшнього боргу РДгипту оцiнювалася в 30 млрд. дол. США. Для виплати вiдсоткiв по кредитах i обслуговування цього боргу необхiдно витрачати ок. 170% сум експортних вступiв i 35% засобiв, що отримуються з-за кордону. Фiнанси i банкiвська дiяльнiсть. У 1950тАУ1960-i роки бiльше 90% всiх банкiвських активiв належало чотирьом державним банкам. Всi вони контролювалися Центральним банком РДгипту, який здiйснював емiсiю грошовоi одиницi краiни, тАУ iгипетського фунта. У 1970-i роки, при Садате, чотири крупнi банки створили змiшанi банки, в яких доля акцiй зарубiжних iнвесторiв не перевищувала 49%. Такi банки отримали право здiйснювати фiнансовi операцii в iноземнiй валютi. РЖмпортери iноземних товарiв отримали дозвiл тримати валютнi рахунки в iгипетських банках. Аби стимулювати iгиптян, що працювали за кордоном, зберiгати накопичення в iгипетських банках, була розроблена система заохочення таких вкладникiв. Нововведення дозволили розширити джерела кредитування, полегшили iнвестування в нацiональну промисловiсть, але одночасно сприяли зростанню iнфляцii, темпи якоi в серединi 1980-х рокiв складали 25тАУ30% в рiк. Завдяки зусиллям по стабiлiзацii макроекономiки, зробленим на початку 1990-х рокiв, темпи iнфляцii з 1992 по 1996 зменшилися з 21,1% до 7,2%, а до 1999 досягли 3,7%. Програма реформування економiки була поширена i на банкiвський сектор. В даний час в РДгиптi допускаiться дiяльнiсть банкiв з 100-процентним iноземним капiталом, яким дозволено здiйснювати банкiвськi операцii як в мiсцевiй, так i в iноземнiй валютi. Приблизно половина внутрiшнiх кредитiв прямуi в приватний сектор. У 1990-х роках в РДгиптi функцiонувало бiльше 80 комерцiйних, дiлових i спецiалiзованих банкiв.

Писемнiсть

У Стародавньому РДгиптi впродовж його довгоi iсторii iснували кiлька рiзних систем письма, якi використовувалися в рiзних цiлях: демотичне, iiратичне та iiроглiфiчне письмо. Першi iiроглiфи були схематичними зображеннями тварин або предметiв, якi з часом перетворилися на фонетичнi знаки. Кiлькiсть iiроглiфiчних знакiв зростала з часом, i в пiзнiй еллiнiстичний перiод iх нараховувалося бiля 5 тисяч.

РЖiроглiфiчним письмом у РДгиптi користувалися приблизно з 30 по 18 столiття до н.е., пiсля чого писемнiсть перейшла до простiших позначень тАУ iiратичного письма (13 - 2 ст. до н.е.). Потiм iгипетське письмо стало ще бiльш удосконаленим тАУ демотичним, в якому кожен iз символiв щось означав. Наприклад овал та три дерева над ним означали повiнь, видозмiнене зображення хижака означало якусь небезпеку.

Образотворче мистецтво i вiрування

Завдяки вiрi iгиптян в життя пiсля смертi, в них розвивалося образотворче мистецтво. РДгиптяни вiрили що окрiм тiлесноi оболонки та душi, кожна людина маi "КА" (можливо, життiва енергiя, або свiдомiсть людини, або i те i iнше). Щоб це не було, але КА повинно було повернутися в тiло i розпочати нове життя. Але як може КА пiсля довгоi мандрiвки знайти свою тiлесну оболонку? РДгиптяни вирiшили цю проблему. Бiля гробниць ставили статуетки або скульптури iз зображенням людини, яка померла. Цi образи повиннi якнайбiльше бути схожими на померлого, бо iнакше КА не знайде своi тiло.

Живопис, портретнi скульптури

Були i iншi види мистецтв, як наприклад живопис. Найчастiйше малювали на стiнах гробниць та храмiв. Також малювали на глиняних посудинах, горщиках тощо. Найчастiше на давньоiгипецьких зображеннях ми бачимо фараонiв тАУ верховних правителiв краiни. За давньоiгипецькими вiруваннями фараона вважали сином бога сонця РА, земним втiленням бога Гора та спадкоемцем Осiрiса. Тому самоправство фараона нiким не осуджувалося. Найбiльших успiхiв iгиптяни досягли у створеннi портретних скульптур з каменю i дерева.

Музична культура РДгипту

Музична культура РДгипту налiчуi понад 5 тисячолiть. Але записи iгипетськоi музики не були виявленi. Джерелом свiдчень про неi i археологiчнi памтАШятки, а саме: були знайденi дугоподiбна арфа, повздовжня флейта, систр (металеве брязкальце). Найчастiйше музика була одноголосною, синкретичною, тiсно повтАШязаною з танцем, пантомiмою, драматичними виставами тощо. Згодом виникли три напрями в музицi РДгипту. Релiгiйно-культова, придворна та народна музика. Удосконалювались форми виконання. Утворювались ансамблi та зародилася так звана хейрономiя тАУ рання форма керування хором за допомогою жестiв та мiмiки. В процесi подальшого розвитку виникла лiра, кутова арфа, подвiйний гобой, деревтАШянi i бронзовi сурми, рiзноманiтнi барабани, та що дуже важливо тАУ пневматичний та гiдравлiчний органи. Це однi з кращих винаходiв iгиптян. Пiсля завоювання РДгипту Римом, знання i технологiя поширились в Римськiй iмперii. Зокрема iгипетський орган став попередником iвропейського органу. Також розвивалися примiтивнi форми багатоголосся, створювались невеликi хори.

Визначнi мiсця

В Ель-Гiзi знаходяться пiрамiди Хеопса, Хефрена та Мiкерина, якi i iдиним iз семи чудес стародавнього свiту, що збереглися до наших днiв, i не менш вiдомий Сфiнкс.

У давнiй столицi РДгипту Мемфiсi (Менноф-Ра) - величнi руiни храму Птаха. Тут коронували фараонiв, а також вiдома статуя фараона Рамзеса II заввишки 14 м.

Свiтовим надбанням i також Луксор (у давнину Фiви), одна з давнiх столиць РДгипту. Особливим i Луксорський храм на честь Амона-Ра з велетенськими статуями фараонiв. Не оминають туристи й знамениту Алею сфiнксiв.

Карнак вiдомий найбiльшим у свiтi колонним храмом на честь Амона-Ра та двома святилищами.

У Долинi царiв знаходяться гробницi фараонiв рiзних династiй i iдина нерозграбована гробниця фараона Тутанхамона, де були знайденi неоцiненнi скарби.

Знаменитим i Саккар з некрополем фараонiв рiзних династiй i величним поховальним комплексом фараона Джосера та iн. Цьому перелiку немаi кiнця.

Аргентина

Аргентина (iсп. Argentina [arxenˈtina] Архентíна), офiцiйно Аргентинська Республiка тАФ краiна в Пiвденнiй Америцi, що межуi на пiвднi i заходi з Чилi, на пiвнiчному заходi з Болiвiiю, на сходi з Парагваiм, Бразилiiю, Уругваiм i омиваiться Атлантичним океаном. Площа 2 780 092 км²

Населення 40,914 млн осiб (оцiнка 2009).

Столиця тАФ Буенос-Айрес.

Офiцiйна мова тАУ iспанська.

Грошова одиниця тАФ аргентинське песо.

Форма правлiння тАУ Республiка

Голова держави тАУ Президент(Обираiться на 6 рокiв)

Вищий законодавчий орган тАУ Двухпалатний парламент тАУ Нацiональний конгрес(Сенат i Палата Депутатiв)

Вищий виконавчий орган тАУ Кабiнет Мiнiстрiв

Походження назви Аргентина тАФ вiд латинського "арТСентум" (срiбло). Купцi використовували аргентинську рiчку Рiо-де-ла-Плата (Срiбна рiчка) до перевозу срiбла та iнших скарбiв з Перу. Земля вниз за течiiю i стала вiдома як Аргентина (Земля срiбла).

Фiзико-географiчне положення Аргентини

АрТСентина займаi фактично всю пiвденно-схiдну частину Пiвденноi Америки. Протяжнiсть АрТСентини з Пiвночi на Пiвдень складаi бiля 3800 км. i бiля 1400 км. iз заходу на схiд. Площа тАФ близько 2 780 400 км². АрТСентина вiдрiзняiться великою рiзноманiтнiстю ландшафту: на пiвночi великi простори займаi рiвнина Гран-Чако, покрита тропiчною саваною; до неi примикають сухi субтропiчнi степи Пампи, на пiвднi розташоване Патагонське плоскогiр'я з суворим клiматом. На пiвднi i заходi АрТСентина граничить з Чилi, на пiвночi - з Болiвiiю i Парагваiм, на пiвнiчному сходi i сходi - з Бразилiiю i Уругваiм. Пiвденно-схiдну межу АрТСентини обкреслюi Атлантичний океан, а ii кордон з Чилi на заходi i пiвденному заходi визначаiться Андами.

Географiчно АрТСентину можна роздiлити, на чотири основнi регiони:

1) гiрська область тАФ Передандiйським плато, що переходить в Анди (г. Аконкагуа, 6960 м) з численними конусами вулканiв i снiговими вершинами;

2) Пiвнiчнi рiвнини, Гран-Чако i межирiччя Парани та Уругваю;

3) Пампа тАФ великi i практично безлiсi рiвнини на пiвдень вiд Гран-Чако, на схiд вiд Анд i на пiвнiч вiд р. Рiо-Колорадо;

4) Патагонiя тАФ вiдкритi вiтрам степи Патагонського плато (висоти до 2 000 м) на пiвдень вiд Рiо-Колорадо.

Рельiф

Велика довжина територii АрТСентини з пiвночi на пiвдень забезпечуi рiзноманiтнiсть природних умов. За будовою поверхнi краiну можна роздiлити на двi частини: пiдвищену - захiдну i пiвденну,i рiвнинну - схiдну.

Вздовж усього захiдного кордону АрТСентини простяглися могутнi Анди, що виникли пiд час альпiйського гороутворення. На пiвнiчному заходi (до 28В° пд. ш.) на висотi 3000-4000 м розмiщуiться широке вулканiчне плато Пуна-де-Атакама, кам'янистi дiлянки якого чергуються з солончаковими западинами. Зi сходу плато обрамлюi Схiдна Кордiльiра (м. Галан, 6600 м) з величними снiговими вершинами, а з заходу - пасма вимерлих вулканiв, серед яких вулкан Льюльяйльяко (6723 м), вулкан Антофалiя (6100 м), гора Охос-дель-Саладо (6880 м) та iншi.

На пiвдень вiд 28В° пд. ш. Анди рiзко вужчають. У Головнiй Кордiльiрi знаходяться найвищi вершини Пiвденноi Америки, увiнчанi снiговими шапками: Аконкагуа (6959 м), Тупунгато (6800 м), Мерседарiо (6770 м).

На пiвдень вiд 37В° пд. ш. Анди знижуються до 2000 м, стають бiльш розчленованими, кордон снiговоi лiнii опускаiться до 1200 м.

На пiвдень вiд 41В° пд. ш. починаються Патагонськi Анди. Тут збереглися слiди древнього заледенiння. А вологий i прохолодний клiмат на пiвднi сприяi розвитку сучасних льодовикових форм рельiфу. Льодовики спускаються вниз довгими химерними язиками. Бiля пiднiжжя гiр вони створюють живописнi форми рельiфу.

Вирiшальний вплив на утворення форм рельiфу Вогняноi Землi мало заледенiння, тому на островi переважаi морений ландшафт. Пiвнiчна його частина - низовинна, пiвденна - гориста.

Мiж 23В° i 38В° пд. ш. на схiд вiд Анд витяглися в меридiональному напрямку Прекордiльiри i Пампiнськi Сьiрри. Цi гори древнього походження, для них характернi плоскi вершини i крутi асиметричнi схили. З горами чергуються глибокi долини (вальiс) i широкi мiжгiрнi улоговини, зайнятi солончаками. У районах Сан-Хуана, Сан-Луiса, Ла-Рiохи зустрiчаються специфiчнi форми рельiфу - меданос i ареналес - утворення рухомих пiскiв.

На пiвдень вiд рiчки Рiо-Колорадо i на схiд вiд Анд лежить Патагонiя. РЗi поверхня складаiться зi ступiнчастого плато з крутими схилами, розчленованими глибокими каньйонами. Схiдцi спускаються iз заходу на схiд до Атлантичного океану з висоти 2000 м до 100-150 м.

Древня кристалiчна основа Патагонськоi платформи вкрита великим чохлом морських i континентальних, у тому числi давнiх водольодовикових вiдкладень.

Весь пiвнiчний схiд АрТСентини займаi Лаплатська низовина, що складаiться з рiвнин Гран-Чако, Пампа i межирiччя Парани та Уругваю. Рiвнина Гран-Чако полого знижуiться вiд передгiр'iв Анд на схiд. Межирiччя Парани i Уругваю - рiвнинна область, утворена червоними пiсковиками i мергелями, покритими товстим шаром глинистого алювiю та лiсом. Пiвнiчна частина цiii рiвнини - лавове плато, центральна - плоска заболочена низовина, пiвденна - горбиста рiвнина, перетнута пiщаниковими грядами - кучильяс. Пампа за рельiфом дiлиться на пiвнiчно-схiдну - низьку (Вологу) i пiвденно-захiдну - високу (Суху). Низька Пампа - плоска рiвнина, що знижуiться з 250 м на заходi до 20 м на сходi. Висока Пампа лежить на рiвнi 300-600 м. РЗi поверхня хвиляста, ряди пiщаних дюн чергуються з солончаками i солоними озерами, а рiвниннiсть порушуiться древнiми середньовисотними масивами.

Геологiя АрТСентини

У межах АрТСентина видiляються: Пiвденно-Американська платформа, Патагонська епiпалеозойська платформа, частина Андiйськоi складчастоi системи та роздiляючий iх Передандiйський крайовий прогин. Докембрiйськi утворення древньоi платформи перекритi осадовим чохлом морських вiдкладiв раннього i середнього палеозою i континентальних вiдкладiв верх. палеозою, мезозою i кайнозою. Породи фундаменту i низiв чохла виступають в пiдняттях сьiрр Буенос-Айреса (Сьiрра-де-ла-Вентана, Сьiрра-дель-Тандiль).

У межах Патагонськоi платформи складчаста основа виступаi в масивах Самун-Кура i Де-Сеадо, складених верхньодокембрiйськими та мезозойськими породами, якi прорванi верньопалеозойськими гранiтами i перекритi верньопалеозойськими, мезозойськими i кайнозойськими морськими та континентальними вулканогенними i уламковими породами, якi наповнюють прогини Колорадо та Сан-Хорхе. Мiж Патагонською платформою та Андами знаходиться Переадандiйський прогин. Це система впадин рiзного вiку.

Клiмат

Оскiльки АрТСентина маi велику протяжнiсть з пiвночi на пiвдень, вона лежить у трьох клiматичних поясах: тропiчному, субтропiчному i помiрному. Середньорiчнi температури коливаються вiд +24С на пiвночi до +5С на пiвднi. Клiмат краiни формуiться переважно пiд впливом морських повiтряних мас з Атлантичного океану. Проте бiльше нiж половина територii лежить у зонi недостатнього зволоження, що пов'язано з розташуванням гiрських систем, якi затримують вологi вiтри. На бiльшiй частинi територii краiни клiмат помiрний.

На пiвнiчному сходi - клiмат субтропiчний, вологий, зима м'яка. . У Буенос-Айресi лiтнi мiсяцi дуже спекотнi, i бiльшiсть жителiв вiдразу пiсля Рiздва виiжджають вiдпочивати. У сiчнi i лютому мiсто пустii. Взимку для iвропейцiв погода дуже приiмна, температура знижуiться, але не набагато.

Клiмат рiвнинноi частини на Пiвночi. тАФ тропiчний, з вологим жарким лiтом i теплою сухою зимою (пересiч. температура сiчня +30В°, липня +20В°, опадiв до 900 мм), в центр, районах тАФ субтропiчний (пересiч. температура сiчня +23В°, липня +9В°, опадiв бл. 1000 мм). На пiвднi краiни (у Патагонii) набагато холоднiше i бiльшу частину року йдуть дощi тАФ клiмат помiрний, напiвпустельний (пересiч. температура сiчня +12, +22В°, липня +2, +5В°, опадiв 100тАФ250 мм). У Андах тАФ на Пiвночi переважають високогiрнi, пустельнi клiмати, в пд. районах помiрно холоднi.

Гiдрогеологiя

Рiчкова сiтка густiша на пiвночi: великi судноплавнi рiки тАФ Парана з Парагваiм, Уругвай. Серед водних ресурсiв АрТСентини головна роль належить рiчкам. В краiнi багато озер, особливо на пiвднi Патагонii i в басейнi Парани та Уругваю. Бiльшiсть з них маi стiк в Атлантичний океан. Найбiльш розвинута рiчкова мережа на пiвнiчному сходi краiни, де двi багатоводнi рiки Парана та Уругвай зливаються в гирло Ла-Плати. За довжиною i площею басейну рiка Парана i другою рiчкою Пiвденноi Америки пiсля Амазонки. На територii провiнцii Мiсьонес вона тече в скелястiй ущелинi i ряснii порогами i водоспадами. Нижче, виходячи з ущелини, зливаiться зi своiю головною притокою - рiчкою Парагвай. Нижче гори Дьяманте Парана розширюiться до 50 км, а пiсля впадiння у неi рiчки Уругвай утворюi естуарiй Ла-Плати шириною до 300 км.

Рiчки Парана, Уругвай i Парагвай мають нерiвномiрний режим стоку з лiтньо-осiннiм максимумом i переважно дощове живлення. Рiвень води дуже коливаiться, тому нерiдкi повенi, що завдають великих збиткiв краiнi.

Найбiльшi рiчки пiвнiчноi Аргентини - це притоки Парани: Пiлькомайо, Рiо-Бермехо, Рiо-Саладо. Вони течуть по рiвниннiй мiсцевостi, влiтку розливаються; взимку, в посушливий перiод, мiлiють.

Гiрськi рiчки Анд мають льодовиково-дощове живлення i вiдрiзняються рiвномiрним режимом стоку. В

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

4 capitals of Great Britain

About Canada

Description of Canada