Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ ТА НАУКИ УКРАРЗНИ

ЧЕРНРЖГРЖВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

РЖМЕНРЖ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

ЗАОЧНЕ ВРЖДДРЖЛЕННЯ

Кафедра бiологii

ПРЖДДУБНА РЖРИНА ЛЕОНРЖДРЖВНА

Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан

дипломна робота

Науковий керiвник: Карпенко

Юрiй Олександрович,

Кандидат бiологiчних наук,

доцент кафедри екологii

та охорони природи

Чернiгiв тАУ 2004

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. РЖсторiя вивчення адвентивноi флори Украiни та Чернiгiвськоi областi

1.1 Поява адвентивних рослин у флорi пiвночi Украiни та iх розселення

1.2 Адвентивнi рослини та шляхи iх поширення

1.3 Рослинний покрив та його змiни, зумовленi господарською дiяльнiстю як передумови появи адвентивних рослин

Роздiл 2. Загальна характеристика адвентивних рослин

2.1Особливостi рослинного покриву Чернiгiвськоi областi

2.2 Окремi вiдомостi про адвентивнi рослини

Експериментальна частина

2.3 Географiчнi ареали адвентивних рослин

2.4 Систематичний склад адвентивноi флори Чернiгiвськоi областi

Роздiл 3. Значення адвентивних рослин в природi та для людини

3.1 Адвентивнi рослини тАУ бур`яни садiв, городiв

3.2 Використання адвентивних рослин в медицинi

3.3 РЗстiвнi та iншi кориснi властивостi адвентивних рослин

Роздiл 4. Використання адвентивних рослин в шкiльному курсi бiологii

Висновки

Лiтература

Додатки

Масове поширення чужоземних видiв пiсля iх випадкового проникнення в краiну або в окремi мiсцевостi, де iх ранiше не було, добре вiдоме. Деякi адвентивнi рослини за короткий час поширюються по всiй краiнi; iншi поволi, але неухильне збiльшують своi ареали; третi - майже не поширюються. Чимало занесених рослин гине вiдразу або через деякий час. Але навiть тi нечисленнi а них, якi добре пристосувалися до нових умов iснування, завдають великоi шкоди сiльському господарству. Для попередження занесення нових адвентивних рослин i боротьби з карантинними буртАЩянами при Мiнiстерствi сiльського господарства Украiни iснуi Державна iнспекцiя по карантину i захисту рослин, яка веде велику роботу по охоронi наших полiв вiд найбiльш злiсних буртАЩянiв, що пiдлягають карантинному контролю. Але для успiшного проведення карантинних заходiв та розробки заходiв боротьби з занесеними буртАЩянами необхiдне поглиблене вивчення адвентивноi флори. На даль, до цього часу дослiдження в цiй галузi мають лише фрагментарний характер. Вивчення адвентивних рослин маi не тiльки важливе практичне (народногосподарське) значення, але i цiкавi й теоретичнi питання; а саме iсторiю розселення адвентивних рослин у нових областях, формування iх вторинних ареалiв, взаiмовiдношення з мiсцевою флорою.

В цiлому вiдомостi про адвентивнi рослини Чернiгiвськоi областi, наявнi в нашiй лiтературi, надто неповнi i по них не можна скласти цiлiсного враження про адвентивну флору Чернiгiвщини. Тому ця тема досить актуальна для вивчення.

Мета дослiдження тАУ узагальнити вiдомостi щодо систематичного складу адвентивноi флори Чернiгiвщини, зтАЩясувати причини й час занесення рослин, iсторiю та поширення на територii областi.

Предмет дослiдження тАУ поширення адвентивних рослин в межах областi.

Об`iкт дослiдження тАУ адвентивна флора Чернiгiвськоi областi.

Визначена мета зумовила постановку та вирiшення певних завдань:

1. ВаЗтАЩясувати причини й час занесення рослин, iсторiю та засоби iх дальшого поширення й сучаснi ареали цих рослин на територii областi.

2. ВаСистематизувати вiдомостi з бiологii та екологii адвентивних рослин, доповнитиiх власними спостереженнями.

3. Навести систематичний огляд адвентивних рослин Чернiгiвськоi областi.

4. ВаНавести описи найбiльш поширених адвентивних рослин Чернiгiвщини.

5. ВаУзагальнити вiдомостi про можливiсть використання деяких адвентивних рослин ународному господарствi та медицинi.

6. ВаЗапропонувати можливi пiдходи використання адвентивних рослин в шкiльному курсi бiологii.

В процесi виконання дипломноi роботи були використанi методидослiдження: збiр науковоi iнформацii, обробка лiтератури, збiр та огляд гербарiю, описовий, експериментальний.

Деякi вiдомостi про адвентивнi рослини Украiни трапляються ще в працях перших флористiв, але бiльш детальне вивчання iх почалося лише в першiй половинi XXст. пiсля першоi свiтовоi вiйни та Великоi Жовтневоi соцiалiстичноi революцii в звтАЩязку iз значним поширенням адвентивних рослин у тi часи i появою багатьох нових пришельцiв. Велику увагу придiляв вивченню заносних рослин проф. М.РЖ. Котов, що присвятив цьому питанню чимало праць.

У вiтчизнянiй лiтературi вiдомостi про адвентивнi рослини трапляються в окремих статтях та визначниках, причому найчастiше в них подано опис нових адвентивних рослин, умов мiсцезростання, в яких виявлено цi рослини, перелiчуються всi вiдомi на той час мiсце знаходження. Про дальшу доли цих рослин вiдомостi майже вiдсутнi. Детальнiше вивчаються лише деякi найбiльш небезпечнi буртАЩяни, такi як амброзiя полинолиста, паслiн колючий, повитицi, що пiдлягають карантинному контролю. А втiм адвентивнi рослини заслуговують на бiльшу увагу. Чимало з них, лише недавно оселившись у нас, стали вже злiсними буртАЩянами, поширення яких тепер не можна припинити i залишаiться лише стримувати iх розселення за допомогою карантинних заходiв. Приплив нових видiв збiльшуiться з кожним роком i веде до поступовоi змiни надоi буртАЩяновоi флори. Вже тепер на околицях великих мiст на рудеральних мiсцях 6ур`янова флора бiльш як наполовину складаiться з адвентивних рослин.

У вивченнi адвентивних рослин слiд видiлити кiлька етапiв:

1. загальне вивчення флори, в току числi й адвентивних рослин;

2. видiлення групи буртАЩянiв, до яких належить бiльшiсть адвентивних рослин, i бiльш глибоке iх вивчення;

3. видiлення адвентивних рослин у самостiйну групу.

В перший перiод вивчення флори Украiни провадилося переважно флористами унiверситетiв, а також окремими вченими - ентузiастами i любителями природи, якi екскурсували в межах порiвняно невеликих районiв. Деякi вiдомостi про адвентивнi рослини маiмо в працях перших мандрiвникiв - П.С. Паласа. РЖ.А. Гюльденштедта, РЖ.Г.Гмелiна.

До перших флористичних дослiджень, в яких згадуються адвентивнi рослини, належать працi В.Г. Бесера (Bessec, I822), О.С.Роговича, В.М. Черняiва , К.Ф. Ледебура, А.Л. Андржiiнського, В.В. Монтрезора. У працях O.С. Роговича, який вивчав флору на територii сучасноi Чернiгiвськоi областi, подано вже значно бiльше адвентивних рослий. Крiм згаданих вище, вiн наводить ще цiлу низку заносних рослин: галiнсогу дрiбноквiткову (Galinsoga parviflora Cav.), енотеру дворiчну (Oenothera bienaia L.), щирицю звичайну (Auiaranttius retroflexus L.), лепеху звичайну (Асоtus calainua L.) та iн. [3].

У дослiдженнях В.В. Монтрезора, а також у тих вiдомостях, якi було опублiковано на той час, наприклад у працi К.Ф. Ледебура, також згадуiться чимало адвентивних рослин. Але всi цi дослiдження мали фрагментарний характер i часто обмежувалися лише списками рослин. Автори вiдзначали тiльки наявнiсть тiii чи iншоi рослини та ii мiсцезнаходження, не зупиняючись на ii походженнi. Наслiдки дослiдження окремих частин територii Украiни рiзними авторами було зведено РЖ.Ф. Шмальгаузеном, у працi якого вперше в нашiй лiтературi названо батькiвщину занесених до нас рослин.

Другий перiод у вивченнi адвентивноi флори Украiни належить до початку XX ст. В перiод iнтенсивного освоiння степiв, збiльшення орних земель було звернуто бiльше уваги на буртАЩяни, кiлькiсть яких зросталаiз року в рiк.

Становлення адвентивноi флори дослiдженого районумаi давню iсторiю, повтАЩязану з розвитком суспiльства. Багато рослин здатнi оселитися в нових мiсцевостях з сприятливими для них умовами, якщо механiчнi перешкоди, якi стримують iх розселення, будуть подоланi. Агентами поширення рослин i воднi течii, вiтер, птахи, ссавцi, мурашки. В лiтературi i чимало прикладiв заносу рослин без будь-якого сприяння з боку людини.

Але з кожним новим сторiччям на процес розселення адвентивних рослин все бiльше впливав дiяльнiсть людини, внаслiдок якоi скорочуються вiдстанi мiх рiзними пунктами земноi поверхнi i руйнуються перешкоди, якi ранiш рослини не могли подолати. По-перше, людина сприяв заносу рослин гiд час воiн i переселення народiв, шляхом торгового обiпну з рiзними краiнами, введенням нових культур, пересилкою насiння, через транспорт, за допомогою якого вiдбуваiться перевезення вантажiв i пасажирiв у всi райони краiни, розвитком мiжнародних вiдносин. По-друге, людина створюi умови, сприятливi для вкорiнення занесених рослин, спрощуючи i збiднюючи рослиннi угруповання i навiть знищуючиiх у мiсцях свого поселення i тим самим звiльнюючи тАЬпришельцiвтАЭ вiд конкуренцii з мiсцевою флорою.

Тому вивчення процесу господарчого освоiння краiни маi велике значення для розумiння шляхiв вселення адвентивних рослин iiхдальшого поширення.

На пiдставi перегляду гербарних матерiалiв гербарiю ЧДПУ iм. Т.Г.Шевченка та численних лiтературних даних ми спробували зтАЩясувати iсторiю розселення на пiвночi Украiнi адвентивних рослин.

Першi адвентивнi рослини зтАЩявилися на територii областi, очевидно, дуже давно. Але вiрогiднi вiдомостi про iх появу вiдсутнi [3].

На той час, коли вийшли першi працi про флору Украiни, вже чимало адвентивних рослин були дуже поширенi на нашiй територii. Але тiльки про поширення окремих з них при археологiчних розкопках одержано бiльш-менш точнi данi.

Про час появи iнших пришельцiв можна висловлювати лише рiзнi припущення.

Однiiю з перших адвентивних рослин, вiдомих на Чернiгiвщинi з глибокоi давнини, можна вважати нетребу звичайну. Походження ii й досi остаточно не зтАЩясовано. Ряд дослiдникiв приписуi iй американське походження, iншi вважають i середньоiвропейським видом, деякi - середньоазiатським.

Ф. Вiддер, який довгий час вивчав рiд нетребу, вважаi, що нетреба звичайна у вузькому розумiннi в середньоiвропейським видом, тому що вона вiдома в Середнiй РДвропi ще з 1542 p. Думку про американське походження даного виду вiн вважав зовсiм неспроможною, тому що, за його даними, нетреба звичайна в Америцi не росте, а всi вказiвки щодо неi стосуються нетреби голчастоi.

У свiтлi останнiх даних бiльш iмовiрно припустити, що нетреба звичайна походить з Середньоi Азii i прикаспiйських районiв, звiдки вона поступово поширилася майже по всiй РДвропi. Вадлива роль у розселеннi цього виду, безумовно, належить кочiвникам. На Украiну його, очевидно, занесено пiд час татарськоi навали, а можливо, i ранiш - гуннами або половцями. За нашими спостереженнями, тепер нетреба звичайна скрiзь витiсняiться iншим, - порiвняно недавно занесеним видом - нетребою ельбинською - i в бiльшiй частинi областi трапляiться значно рiдше останнього.

Другою рослиною, занос якоi в давнi часи можна тiльки припускати i аiр, або лепеха звичайна. Батькiвщина його - тепла Схiдна Азiя. У нас ця рослина вже давно трапляiться лише в природних мiсцезростаннях. Вона росте на болотистих луках, болотах, по берегах рiчок, озер. Добре розвиваiться лише в тих мiсцях, де порушений рослинний покрив.

В РДвропу аiр був завезений з Малоi Азii. Яким способом ця рослина зтАЩявилася у нас, достовiрно невiдомо.

РЖснуi думка, що аiр був занесений на Украiну пiд час татарськоi навали, приблизно в серединi ХVРЖ ст. Прихильники цiii думки вважають, що татари пiд час своiх походiв возили з собою кореневища аiру, з яких вони робили освiжаючий напiй [3].

Але вiдомi й iншi способи заносу. В давнi часи аiр вважали цiнною лiкарською рослиною, i з цiiю метою його дуже давно було завезено до РДвропи. Як лiкарську рослину аiр могли завезти i на Украiну.

Першi вiдомостi про цю рослину знаходимо в працi М. Бiберштейна, О.С. Рогович вiдзначав, що аiр зростав на болотах, переважно в пiвнiчних повiтах Чернiгiвськоi губернiй. В.В. Монтрезор вважав його звичайною рослиною болотистих мiсць. Очевидно, до того часу аiр вже зайняв свiй можливий ареал на Украiнi i в наступнi роки розселення його мало лише незначний характер. У даний час це звичайна рослина болiт та водойм.

З розвитком мореплавства процес розселення видiв надзвичайно посилився. В РДвропi зтАЩявилися представники рiзних краiн, але бiльшiсть пришельцiв виявилася американського походження [23].

З другiй половинi ХVРЖ ст. в РЖспанiю з Америки був завезений дурман звичайний, який згодом здичавiв i розселився майже по всiй ii територii.

Походження дурману звичайного до цього часу залишаiться незтАЩясованим. Але бiльшiсть дослiдникiв батькiвщиною цього виду вважають Малу Азiю, РДгипет, РЖндiю, Кавказ i прикаспiйськi краiни. Деякi автори висловлюють припущення про походження дурману звичайного з Центральноi чи Пiвденноi Америки.

На Украiнi цей вид вiдомий повсюдно, хоч поширення йогомаiспорадичний характер.

У 1646 р. у французькi сади було завезено злинку канадську, яка знайшла в РДвропi другу батькiвщину. Р. Вебер вважав, що ця рослина лише в 1655 р. була завезена з Канади.

З давнiх часiв в РДвропi культивували як лiкарську рослину блекоту чорну. Вона часто дичавiла i поширювалася далi самостiйно як рудеральний буртАЩян.

Блекота чорна в невеликiй кiлькостi культивуiться i, причому дуже легко дичавiв. Але це не iдиний шлях поширення цього виду. Г. Рiдлi припускав, що поширення блекоти чорноi, так само як i iнших лiкарських рослин, частково повтАЩязане i з аптекарськими крамницями: звiдти ii насiння могли разом з смiттям викидати на смiтники, де воно проростало. Крiм того, ця рослина засмiчуi насiння маку i поширюiться з ним.

О.С. Рогович вiдзначав цi рослини як звичайнi для Украiни. Очевидно, вони проникли на Украiну ще в кiнцi ХVII - на початку ХVIII ст., тому що встигли вже досить широко розселитися. В даний час цi рослини поширенi по всiй територii Украiни, за винятком енотери дворiчноi, яка поширена лише в Полiссi i на пiвночi Лiсостепу, на заходi i пiвднi Лiсостепу трапляiться рiдше.

Особливо великий наплив адвентивних рослин спостерiгався в XIX ст. в звтАЩязку з розширенням торгiвлi через пiвденноукраiнськi порти, швидким розвитком економiки краiни, створенням паркiв i садiв.

За даними Д.К. Ларiонова в 1830 p. з насiнням василькiв справжнiх з РЖталii на Украiну було завезено дуже небезпечний буртАЩян - повитицю пiвденну. Цей вид поширився по Украiнi переважно з насiннiвим матерiалом i в даний час спорадично трапляiться майже в усiх областях Украiни.

У 1840 p., за даними Т.Г. Юнкера, з Америки в РДвропу було завезено повитицю запашну. Батькiвщиною цього виду вважають Чiлi. В РДвропi повитиця запашна поширилася в РЖталii, Австрii, Угорщинi, Нiмеччинi та в iнших краiнах i згодом через Галичину була завезена з насiнням люцерни й конюшини в колишню Чернiгiвську губернiю.

У кiнцi ХVIII ст. в РДвропу було занесено пiвденноамериканську рослину - галiнсогу дрiбноквiткову. Пiзнiше вона поширювалася ботанiчними садами i з рiзними вантажами, особливо з насiнням. На Украiнi галiнсога дрiбноквiткова вперше виявлена О.С.Роговичем у 1855 р. як дуже рiдка рослина в парках Бiлоi Церкви. В 30-х роках галiнсога дрiбноквiткова була вже досить поширеним буртАЩяном. В даний час галiнсога дрiбноквiткова поширена спорадично по всiй Украiнi, за винятком найпiвденнiших районiв [23].

У серединi XIX ст. в РДвропi зтАЩявилася ромашка запашна, батькiвщиною якоi i Захiдна Америка i Схiдна Азiя. На Украiнi ромашка запашна зтАЩявилася, очевидно, в самому кiнцi XIX ст. Вперше ii. наводить РЖ.Ф. Шмальгаузен. Вже на початку XX ст. цей буртАЩян дуже поширився по Украiнi, особливо по залiзницях.

З 1842 р. на Украiнi зтАЩявилася нова адвентивна рослина - чорнощир звичайний. Батькiвщина ii - степи Пiвнiчноi Америки. В РДвропi чорнощир звичайний вiдомий давно. В минулому його культивували в багатьох ботанiчних садах, звiдки вiн, здичавiвши, поширювався по рудеральних мiсцезростаннях.

На Украiнi чорнощир звичайний поширився з Киiвського ботанiчного саду, де його в той час культивували. В розселеннi цього бур'яну важливу роль вiдiграли залiзницi, вздовж яких ця рослина а киiвського осередку швидко просунулася в iншi райони, в тому числi i на Чернiгiвщину. На початку XX ст. i особливо в роки жовтневоi революцii та громадянськоi вiйни чорношир звичайний вже досить значно поширився на Украiнi.

Незважаючи на таке швидке поширення, ареал цього виду до вiйни був порiвняно невеликий.

Пiд час другоi свiтовоi вiйни ареал чорнощиру звичайного надзвичайно збiльшився. За цi роки i в пiслявоiнний час вiн розселився по всiй Украiнi, переважно по залiзницях i рудеральних мiсцях.

В серединi XIX ст. на Украiнi знайдено ще цiлий ряд адвентивних рослин. Кiлька нових видiв зазначав О.С. Рогович. Переважно це здичавiлi рослини або рослини, занесенi з посiвним матерiалом.

Квасеницю прямостоячу вперше було знайдено в парку "Олександрiя" коло Бiлоi Церкви Киiвськоi областi, де вона росла мiж деревами t на засмiчених мiсцях. Батькiвщина ii - Пiвнiчна Америка. У 20-х роках XX ст. квасениця прямостояча була вiдома в Чернiгiвськiй областi.

В кiлькох мiсцях Чернiгiвськоi областi виявлено герань сибiрську. Тепер вона вже вiдома також з Чернiвцiв, Киiва та Бiлоi Церкви. Батькiвщина ii - Сибiр. В 1928 p. M.I. Котов вказуi, що цей буртАЩян дуже поширився по Украiнi i вже зтАЩявився в Середнiй та Пiвнiчнiй Росii. В 30-х роках хрiнниця крупковидна була поширена майже по всiй Украiнi, за винятком Чернiгiвськоi областi.

Зараз хрiнниця крупковидна дуже поширена в пiвнiчних районах Украiни, де i злiсним буртАЩяном, часто зустрiчаiться на пiвденному сходi Лiсостепу i трохи рiдше в iнших районах.

В 1882 р. Е.Е. Лiндесманом зазначено появу пiвнiчноамериканськоi рослини - щирицi бiлоi. Цю рослину, очевидно, було занесено в Одесу з пароплавним баластом. Але в тi роки щириця бiла звичайно траплялася бiля шляхiв, часто створюючи суцiльнi заростi, i дуже рiдко заходила в посiви.

В даний час щириця бiла в одним з найбiльш поширених бур'янiв у степовiй частинi Украiни. Дуже поширена вона i в лiсостеповiй частинi Украiни (крiм захiдних районiв). У захiдних областях щириця бiла трапляiться досить рiдко. Вперше для захiдних областей вона наводиться М.РЖ. Котовим у 1946 р. Тепер щириця бiла вiдома ще в Хмельницькiй областi. В лiсових районах ii знайдено в Закарпатськiй (Ужгород), РЖвано-Франкiвськiй, Киiвськiй та Чернiгiвськiй областях.

В серединi ХVIII ст. на Украiнi почали розводити гречку татарську. Ця рослина походить з Азii. РЖсторiя впровадження в культуру гречки татарськоi i поширення ii по краiнi подано в працi А.Д. Кузьменка. За його даними, на Украiнi цей вид вперше почали культивувати в с.Кручик Богодухiвського району на Харкiвщинi. РЖснуi також припущення, що насiння гречки татарськоi занесено з посiвним матерiалом.

Але вже в другiй половинi XIX ст., за лiтературними даними ця рослина на Украiнi траплялася в здичавiлому станi. Проте, за свiдченням iнших авторiв Горницький, ii ще де-не-де продовжували культивувати. Пiзнiше культура гречки татарськоi була остаточно забута. Тепер це буртАЩян, що найчастiше засмiчуi посiви культурноi гречки [23].

Як буртАЩян гречка татарська вперше на Украiнi була знайдена В.В. Монтрезором у 1882 р. В 1886 p. цей буртАЩян був вiдомий вже в Чернiгiвськiй губернii. В 1937 р. у працi "БуртАЩяни УРСР, заходи боротьби з ними i iлюстрований iх визначник" гречка татарська наводиться для пiвнiчно-захiдноi частини тодiшньоi територii Украiни.

В наш час гречка татарська досить часто трапляiться в Захiдному та Правобережному Лiсостепу, а також у Житомирськiй, Чернiгiвськiй та Харкiвськiй областях, в Днiпропетровську та Миколаiвi.

В 1894 p. на Украiнi в пiвденнiй частинi колишнього Одеського повiту в ставку на Великому фонтанi було виявлено пiвнiчноамериканську рослину - елодею канадську. Й.К.Пачоський помилково припускав, що цю рослину вперше було знайдено в 1898 p. Д. Дементьiвим на околицях Запорiжжя. Виявляiться, що перше мiсцезнаходження було ним пропущено, на що звернув увагу П. Шестериков (РЖ902). У наступному повiдомленнi в 1904 р. Й.К. Пачоський вказуi ще кiлька мiсць, де вiн знаходив елодею.

На початку Великоi Вiтчизняноi вiйни поширення елодеi канадськоi на Украiнi, мабуть, обмежувалося системою Днiпра. В 1946 р. А. Уясловський знайшов елодею в системi Сiверського Дiнця в районi Змiiва Харкiвськоi областi i Донецькоi гiдробiологiчноi станцii. Тепер цей вид поширений в Чернiгiвськiй областi.

Поширюiться переважно водним транспортом, птахами, течiiю рiчок.

1.2 Адвентивнi рослини та шляхи iх поширення

Поширення плодiв i насiння i одним з основних засобiв розселення видiв. Чимало видiв з великим потенцiальним ареалом здатнi значно поширитися у вiдповiдних мiсцезростаннях, якщо вони мають виключно ефективнi засоби поширення. Наявнiсть рiзноманiтних пристосувань до поширення плодiв i насiння рiзними агентами маi особливе значення для адвентивних рослин.

Дiяльнiсть людини допомагаi рослинам подолати природнi перешкоди, якi стримують iх поширення. Прижившись в новiй мiсцевостi, рослини продовжують поширюватись також i природними засобами. Вiд ефективностi останнiх часто залежить доля занесених рослин. З первiсного осередку адвентивнi рослини розносяться людиною в новi мiсцевостi i утворюють там новi осередки. Навколо цих осередкiв адвентивнi рослини розселяються вже самостiйно i згодом утворюють-великi колонii. Поступово цi колонii зтАЩiднуються мiж собою i поширення чужоземцiв набираi загрозливих розмiрiв. Адвентивнi бур'яни поширюються переважно в мiсцях з порушеним рослинним покривом, тому що нiякi, навiть найбiльш ефективнi, засоби поширення не можуть подолати конкуренцiю, яку буртАЩяни зустрiчають у природних ценозах. БуртАЩяновi угруповання менше здатнi протистояти поширенню адвентивних рослин i навiть iнодi повнiстю витiсняються ними.

Засобам поширення плодiв i насiння присвячено багато праць, в яких описуються переважно окремi типи пристосувань. Це працi Г. Рiдлi i Е. Ульбрiха, а у вiтчизнянiй лiтературi iдиною працею, в якiй висвiтлено рiзнi засоби поширення плодiв i насiння, в монографiя Р.Ю. Левiноi.

В цих працях адвентивним рослинам придiлено мало уваги i взагалi в них описуються лише пристосування до антропохорii, а природним засобам поширення, якi мають для адвентивних рослин не менше значення, лише у Г. Рiдлi вiдведено незначне мiсце.

Слiд розрiзняти спосiб занесення i засоби дальшою поширення адвентивних рослин.

Найбiльш важливими факторами, якi сприяють заносу названих рослин, в торгiвля, розвиток транспорту, вiйни, переселення народiв, перегiн худоби.

Загальновiдомi способи занесення рослин висвiтлено в працях деяких вiтчизняних i особливо захiдноiвропейських ботанiкiв, зокрема у А. Теллунга:

1) Занесення адвентивних рослин з насiнням культурних рослин. С. Дан наводить чимало буртАЩянiв, характерних для мiсць вивантаження зерна. С. Гойний зазначаi, що чорнощир звичайний завозиться з зерном. А. Теллунг спостерiгав адвентивнi рослини навколо складiв iз зерном i млинiв.

Г. Браун подаi великий список адвентивних рослин, якi були знайденi ним на солодових вiдходах пивоварного заводу. Серед них вiн зазначав гiпекоум повислий, нетреби - звичайну i колючу, нагiдки польовi, блекоту чорну, щирицю звичайну, канаркову траву малу.

Дурман звичайний часто завозиться з насiнням пшеницi, вiвса, сорго, кукурудзи та соi. Насiння щириць трапляiться серед насiння проса, маку, люцерни. З зерном пшеницi заноситься сухоребрик волзький, який часто зустрiчаiться бiля клинiв, портових складiв.

Насiння багатьох рослин поширюiться з кормом, який завозиться для свiйських i спiвочих птахiв, що утримуються у клiтках. Пiд час прибирання клiтки невикористане насiння потрапляi у смiття i викидаiться на смiтники, де згодом проростав.

Важливу роль у заносi насiння адвентивних рослин в iдi гра ют сiльськогосподарськi дослiднi станцii, якi висiвають насiння, одержане з багатьох краiн свiту. З 114 - видiв адвентивних рослин 29 i здичавiлими.

На Чернiгiвщинi чимало адвентивних буртАЩянiв потрапило з насiнням рiзних культур. Галiнсогу дрiбноквiткову було занесено з насiнням декоративних складноцвiтних; паслiн дзьобатий - з насiнням суданки; гречка татарська пiсля того, як ii перестали культивувати, заноситься в новi райони з насiнням гречки звичайноi. З неочищеним насiнням потрапили до нас американськi повитицi, вовчки, просо волосовидне тощо.

Насiння багатьох рослин завозиться людиною свiдомо для використання iх у господарствi. Але запроваджуючи у культуру рослини iнших краiн, людина часто не передбачаi можливих наслiдкiв. Деякi з цих рослин дичавiють i перетворюються на злiснi буртАЩяни, наприклад, чорнощир звичайний, гречка татарська, розрив-трава дрiбноквiткова та iн.

2) Занос насiння адвентивних рослин з рiзними вантажами. Насiння i плоди багатьох адвентивних рослий переносяться з рiзними вантажами, особливо з вовною i бавовною, в яких завжди i насiння з гачками, липкими залозками, колючками тощо. Такий способом розселилася нетреба колюча i, можливо, iншi види цього роду. Toмy в мiсцях очищення вовни i бавовни завжди трапляються адвентивнi рослини.

Чимало насiння рiзних рослин мiститься i в упаковцi вантажiв. Занесення рослин з насiнням i вантажами великою мiрою залежить вiд розвитку торгових вiдносинмiж окремими краiнами.

3) Переселення народiв. Деякi рослини було занесено в новi мiсцевостi кочiвниками, переселенцями, колонiстами. Так, вважають, що дурман звичайний занесли до РДвропи цигани. Кочiвники, можливо, занесли нетребу звичайну. РЖснуi припущення, що скажений огiрок могли занести до Криму ще давнi переселенцi з середземноморських краiн, якi заснували там своi колонii. З Криму цю рослину згодом було занесено в пiвнiчнi райони Украiни. Можливо також, що до Одеси скажений огiрок мiг потрапити а баластом.

Насiння щирицi синюватоi розноситься кiньми i великою рогатою худобою. РД свiдомостi, що насiння дурману звичайного поширюiться козами, якi споживають його, незважаючи на те, що вiн отруйний i бiльшiсть тварин його не iсть. У лiтературi описано випадки поширення тваринами деяких буртАЩянiв, зокрема щирицi лободовидноi i синюватоi i повитиць, насiння яких проходить непошкодженим через травний шлях тварин.

Пройшовши через травний шлях, насiння буртАЩянiв потрапляi у гнiй i зберiгаiться в ньому довгий час. Температура, яка виникав при розкладi гною, недостатня для iх знищення. Разом з гноiм, що використовуiться як добриво, насiння буртАЩянiв потрапляв на поля i проростаi там.

Взагалi поширенню рослин сприяють як свiйськi, так i дикi тварини. Наприклад, насiння кропиви коноплевидноi поширюiться ховрашками t байбаками. Багато рослин поширюiться птахами (плоскуша, щирицi), мурашками ( куряча слiпота жовта, квасениця рогата), жуками та блощицями (коноплi дикi).

4) Вiйни. Можна навести багато прикладiв, якi iлюструють вплив вiйн на переселення рослин. Вважають, що аiр i нетреба звичайна поширювалися татарами пiд час татаро-монгольськоi навали. Але це лише припущення. Бiльш точнi данi одержано в пiзнiшi часи в мiру вивчення мiсцевих флор. Французькi вiйська занесли галiнсогу дрiбноквiткову.

5) Перенесення насiння транспортом. Тепер це надзвичайно важливий фактор розселення рослин. Найбiльше значення мав морський транспорт, на що вже давно звернув увагу Ч. Дарвiн. Моря i океани часто i лише фiзичною перешкодою i не визначають грунтово-клiматичних меж ареалу багатьох видiв.

Рiчковий транспорт вiдiграi помiтну роль у поширеннi адвентивних рослин уздовж рiчок i утвореннi нових осередкiв буртАЩянiв. Таким способом на Украiнi поширюються нетреби, елодея тощо.

Залiзничний транспорт маi незрiвнянно бiльше значення. По залiзницях заносяться в новi райони iноземнi рослини, а також мiсцевi види, якi поширюються з пiвдня на пiвнiч. Так, залiзницями було занесено щирицю бiлу i лободовидну, кропиву коноплевидну i деякi iншi види. На залiзницях знайдено кропиву коноплевидну та галiнсогу дрiбноквiткову, а також цiлий ряд степових рослин. Бiльшiсть рослин, занесених до Литви i Естонii, в "залiзничними". Серед них багато наших рослин. По залiзницi просуваiться на пiвнiч i степовий гiрчак рожевий; його знаходили навiть на Полiссi на околицях Чернiгова.

Залiзничний транспорт сприяв розселенню по територii Чернiгiвськоi областi багатьох. видiв рослин. Таким шляхом проникають у новi райони чорнощир, нетреби, хрiнницi, щирицi та багато iнших рослин [22].

Останнiй часом все бiльшого значення в розселеннi рослин на Украiнi набував автотранспорт. Найбiльш постiйнi супутники шосе i автовокзалiв - щирицi, нетреби, ромашка запашна.

З камiнням, яке використовуiться для будiвництва шляхiв також заносяться деякi рослини. З баластом i пiском поширюiться хрiнниця густоцвiта.

Взагалi способiв заносу рослин дуже багато, вони надзвичайно рiзноманiтнi i мають РЖнодi найнесподiванiший характер. Наприклад, у 1685 р. з Канади було завезено чучело птаха, набите сiмтАЩянками злинки канадськоi. Невелика кiлькiсть сiм'янок, якi випадково висипалися з нього, поклала початок поселенню цього виду в РДвропi.

Р.Ю. Левiна видiляi 3 основнi категорii засобiв поширення плодiв та насiння за допомогою людини:

1) агеотохорiя (поширення засобами транспорту);

2) ергазiохорiя (розсiювання i розподiл у ТСрунтi насiння буртАЩянiв збиральними машинами i знаряддями обробiтку грунту);

3) спейрохорiя (поширення насiнин з насiнням культурних рослин). Але занесення рослими в нову мiсцевiсть - лише перший етап у розселеннi виду на цiй територii. Чимало видiв успiшно розселяiться в нових мiсцевостях, незрiвнянно бiльша кiлькiсть чужоземцiв зазнав невдачi iнодi вiдразу ж, iнодi через багато рокiв. Це трапляiться внаслiдок того, що рослина не може пристосуватися до даних умов, якi не вiдповiдають ii екологiчним i фiзiологiчним вимогам, або внаслiдок опору, який чинить тАЬпришельцямтАЭ природа або людина.

Щодо нашоi флори, то кiлькiсть рослин, якi не прижилися i зникли через бiльш-менш довгий час, досить незначна. Можливо, це пояснюiться неповнотою даних, тому що адвентивними рослинами на територii областi почали цiкавитися порiвняно недавно. В той же час досить багато занесених рослин значно поширилося по нашiй територii, причому деякi з них навiть витiсняють мiсцевi бур'яни.

Закрiплення занесених рослин у новiй мiсцевостi та iх дальше поширення значною мiрою залежать вiд ефективностi i рiзноманiтностi природних факторiв поширення iх плодiв та насiння.

Якщо при утвореннi нових осередкiв у вiддалених один вiд одного районах головна роль належить людинi, то в масовому захватi територii навколо цих осередкiв, у величезному зростаннi кiлькостi рослин у мiсцях, де прижився занесений вид, у поступовому зростаннi ареалу цього виду найбiльше значення належить природним факторам поширення. Чим бiльше насiння потраплявна новi територii, тим успiшнiше розселяiться вид. Наприклад, у багатьох адвентивних рослин (чорнощиру, амброзii, диких конопель тощо) насiння масово осипаiться бiля материнськоi рослини i дуже засмiчуi грунт. Потiм воно розноситься дощовими потоками, повiнню, тваринами та iншими природними агентами. Завдяки цьому площа, яку займав даний вид, збiльшуiться з року в рiк.

Особливо швидко поширюються рослини, насiння яких розноситься рiзними способами.

Здатнiсть поширюватися за допомогою рiзних способiв адже характерна риса адвентивних рослин. Дослiджуючи способи поширення тiii чи iншоi адвентивноi рослини, вадко вiддати перевагу будь-якому з них, настiльки вони завжди повтАЩязанi мiж собою i доповнюють один одного. Вiдокремившись вiд рослини яким-небудь способом, плоди або насiння, завдяки рiзним пристосуванням, продовжують поширюватися i шийки способами, якi завжди сполучаються нiж собою. Чiпкi та клейкi плоди i насiння розносяться на невеликi вiдстанi тваринами, а на бiльшi - транспортом. Наприклад, сiмтАЩянки нетреби, якi вкритi колючою, опушеною обгорткою, розносяться тваринами, транспортом i водою. У щирицi бiлоi дрiбне гладеньке насiння легко висипаiться з коробочки i густо вкриваi землю бiля материнськоi рослини. Потiм воно розноситься дощовими потоками i розталим снiгом на бiльшi вiдстанi. Рослина, утворюючи форму перекотиполя, переноситься вiтром досить далеко i засмiчуi грунт на значнiй площi. Дрiбне насiння щирицi бiлоi разом з землею легко прилипаi до нiг та колiс i розноситься ще далi. При перевезеннi засмiченого ТСрунту насiння може потрапити дуже далеко, навiть на iнший континент. Отже, насiння щирицi бiлоi, яке осипаiться бiля материнськоi рослини i не маi, здавалось би, нiяких пристосувань до поширення, виявляiться здатним подолати величезнi вiдстанi за допомогою вiтру, води, тварин i людини.

Така взаiмодiя факторiв поширення значною мiрою обумовлюi швидке поширення адвентивних рослин [22].

При вiднесеннi рослин до якоi-небудь карпоекологiчноi категорiiми брали за основу спосiб вiдокремлення плодiв або насiння вiд материнськоi рослини як первiсне кiльце в наступному сплетiннi взаiмодii iнших факторiв поширення.

За цим принципом, користуючись класифiкацiiю Р.Ю. Левiноiми вiднесли нашi адвентивнi рослини (59 видiв) до таких категорiй:

1. Автобарохори - насiння осипаiться пiд впливом сили тяжiння.

2. Автомеханохори - насiння активно розкидаiться внаслiдок особливого механiзму розкривання плоду або особливоi будови насiннiвих оболонок.

3. Балiсти - рослини, плоди яких мають пристосування, що заважають само висiванню насiння, внаслiдок чого воно висипаiться лише при розхитуваннi стебел.

4. Анемохори - насiння розноситься вiтром.

5. Зоохори - насiння розноситься тваринами.

6. Гiдрохори - насiння розноситься водою.

Два види - елодея канадська i лепеха звичайна - в наших умовах розмножуються лише вегетативно. Поширюються вони водою i людиною. Елодею розносять також птахи.

Мiсцезростання, де трапляються адвентивнi рослини, рiзнятьсямiж собою, i це, безумовно, вiдбиваiться i на способах поширення рослин у рiзних умовах.

Для характеристики способiв поширення адвентивних рослин у тих або iнших умовахми взяли найбiльш типових представникiв цих мiсцезростань. Цi рослини зустрiчаються i в iнших мiсцезростаннях, але дане i для них основним.

Деякi, переважно дуже поширенi адвентивнi рослини, настiльки типовi в рiзних мiсцезростаннях, що важко вирiшити, яке з них i основним. Такi рослини довелося включити в рiзнi групи одночасно.

Найбiльш численнi адвентивнi рослини на рудеральних мiсцезростаннях. Бiльшiсть з них вiдразу оселяiться тут, iншi потрапляють сюди з поля, городiв, або паркiв. Для них характерне дуже дрiбне насiння, яке легко розноситься з землею, а також дощовими потоками. Велика родючiсть автобарохорiв i розрiджена рослиннiсть на рудеральних мiсцях сприяють створенню величезних колонiй цих рослин. Багато в цих мiсцезростаннях i зоохорiв, якi постiйно розносяться тваринами. Крiм того, насiння багатьох барохорiв теж розноситься тваринами з землею, прилипаi до iх нiг. Всi рослини рудеральних мiсцезростань широко розносяться за допомогою транспорту.

Серед сегетальних буртАЩянiв перше мiсце займають автобарохори, друге - балiсти. РДдиний анемохор - галiнсога дрiбноквiткова - поширюiться переважно з насiнням городнiх культур i декоративних рослин, а також вегетативне i засмiчуi не польовi, а городнi культури i сади.

Такий високий процент барохорiв серед сегетальних буртАЩянiв Р.Ю. Левiна пояснюi тим, що в умовах поля поширення насiння плодiв природними агентами втрачаi своi значення. Значно бiльшу роль тут вiдiграi засмiчення ТСрунту, току у сегетальних барохор

Вместе с этим смотрят:

Адсорбция ионных и неионных поверхностно-активных веществ (ПАВ)

Активность карбоксипептидазы N и ангиотензинпревращающего фермента в сыворотке крови у онкологических больных при химиотерапевтическом воздействии

Активность основных карбоксипептидаз в тканях мышей при введении тестостерона и прогестерона

Активность плаценты при гестозах

Аналiз выкарыстання камп'ютэрСЮ у бiяiнфарматыцы