Амортизацiя основних засобiв

Змiст

Вступ

В умовах переходу до ринкових вiдносин, питання, що повтАЩязанi зi змiнами в облiку та аналiзi господарськоi дiяльностi, стали предметом глибокого економiчного дослiдження. Особливо стоiть питання про використання основних засобiв. Краще iх використання i одним iз головних факторiв процесу становлення нашоi держави, в цьому випадку можливе збiльшення обсягу виробництва без додаткових капiтальних вкладень. Рацiональна експлуатацiя основних засобiв важливий фактор зниження собiвартостi продукцii.

Ринкове реформування економiки Украiни обумовило необхiднiсть змiн в методологii i технiцi ведення бухгалтерського облiку, зокрема основних засобiв. Вони зафiксованi в Положеннi (стандартi) бухгалтерського облiку №7 тАЬОсновнi засобитАЭ(в подальшому ПБО 7), затвердженим наказом Мiнiстерства Фiнансiв Украiни вiд 27.04.2000 р. №92 [12].

Забезпечення певних темпiв розвитку i пiдвищення ефективностi виробництва можливе за умови iнтенсифiкацii вiдтворення та кращого використання дiючих основних засобiв, i виробничих потужностей пiдприiмств. Цi процеси, з одного боку, сприяють постiйному пiдтриманню належного технiчного рiвня кожного пiдприiмства, а з iншого, - дозволяють збiльшувати обсяг виробництва продукцii без додаткових iнвестицiйних ресурсiв, знижувати собiвартiсть виробiв за рахунок скорочення питомоi ваги амортизацii та витрат на обслуговування виробництва i його управлiння, пiдвищувати фондовiддачу i прибутковiсть.

Основнi засоби i необхiдним фактором будь-якого виробництва. РЗх стан та ефективне використання прямо пропорцiйно впливаi на кiнцевi результати господарськоi дiяльностi пiдприiмства.

Формування ринкових вiдносин передбачаi конкурентну боротьбу мiж рiзними товаровиробниками, перемогти в якiй зможуть лише тi з них, хто найбiльш ефективно використовують всi види наявних в них ресурсiв.

Умови переходу до ринковоi економiки спонукають трудовi колективи до постiйного пошуку резервiв пiдвищення ефективностi використання всiх матерiально-речових факторiв виробництва, в тому числi i основних засобiв. Виявити та практично використовувати цi резерви можливо за допомогою досконалого економiчного аналiзу.

Стан та використання основних фондiв - один iз найважливiших аспектiв аналiтичноi роботи, так як саме вони i матерiальним втiленням науково-технiчного прогресу - головного фактору пiдвищення ефективностi будь-якого виробництва.

Бiльш повне та рацiональне використання основних фондiв та виробничих потужностей пiдприiмства сприяi покращанню всiх його технiко-економiчних показникiв: зростанню продуктивностi працi, пiдвищенню фондовiддачi, збiльшенню випуску продукцii, зниженню ii собiвартостi, економii капiтальних вкладень.

Ефективне використання основних засобiв сприяi прискоренню оборотностi оборотних засобiв. Чим краще експлуатуються основнi засоби, тим швидше оборотнi засоби проходять фазу виробництва i тим менше потреба в iх приростi.

Важливим фактором пiдвищення використання основних засобiв являiться перебудова в системi народного господарства.

Правильне використання основних засобiв в значнiй мiрi залежить вiд збiльшення iнтенсивного та експлуатацiйного навантаження на основнi засоби, автоматизацii i механiзацii виробничих процесiв, мобiлiзацii застарiлих машин, швидкоi реалiзацii основних засобiв i максимальноi ефективностi новоi технiки.

Важко недооцiнювати значення автоматизацii в бухгалтерському облiку, особливо в перiод переходу до повноцiнноi ринковоi економiки: точнiсть i оперативнiсть iнформацii стають вирiшальними чинниками успiшноi господарськоi дiяльностi. Однак, необхiдно враховувати вiдмiнностi в самому змiстi бухгалтерського облiку в Украiнi i в свiтi. Якщо в Украiнi бухгалтерське дiло обмежуiться облiково-реiстрацiйними задачами, то в краiнах ринковоi економiки облiково-реiстрацiйнi задачi тАУ це мала, i далеко не сама важлива частина бухгалтерськоi науки, основна увага придiляiться задачам фiнансового аналiзу i прогнозування. Тому дуже важливо правильно оцiнити задачi i мету автоматизацii бухгалтерського облiку.

Дипломна робота написана на матерiалах товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю тАЬЕлiон 2000тАЭ. РЖнженерне бюро тАЬЕлiон 2000тАЭ - приватне приладобудiвне пiдприiмство, створене в 1991 роцi, в 1998 роцi реорганiзовано в товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю тАЬЕлiон 2000тАЭ.

Форма власностi: колективна.

Види дiяльностi: маркетинговi дослiдження ринку обладнання телекомунiкацiй, екологii та промисловоi санiтарii; розробка електропневматичного i електронного обладнання та приладiв; пiдготовка виробництва та дрiбносерiйне виробництво фiрмового обладнання; сервiсне обслуговування: модернiзацiя свого фiрмового обладнання, поставленого в попереднiх роках.

Бюро розроблюi, виготовляi i постачаi в краiни СНД i Прибалтики електропневматичне обладнання наступних видiв: автоматичне обладнання для утримання пiд тиском сухого повiтря кабелiв зв'язку, хвильопроводiв радiорелейних лiнiй зв'язку i фiдерiв радiо- телетрансляцiйних центрiв; переноснi електро- i пневмоаспiратори для вiдбору проб повiтря при визначеннi забрудненостi повiтря; мембраннi мiкропроцесори для приладобудiвноi i медичноi технiки; бюро комплектуi пересувнi лабораторii вiдбору проб повiтря на базi мiкроавтобуса.

Споживачами даноi продукцii являються: пiдприiмства мiського та мiжнародного зв'язку; служби зв'язку залiзних дорiг, нафтопроводiв, газових магiстралей та силових лiнiй електропередачi; радiотрансляцiйнi центри.

Роздiл I. Економiчна сутнiсть основних засобiв в ринкових умовах.

1.1. Характеристика основних засобiв як облiковоi категорii, iх оцiнка, класифiкацiя та структура.

Органiзацiя будь-якоi пiдприiмницькоi дiяльностi потребуi наявностi засобiв працi. Отже, у виробничо-господарськiй дiяльностi пiдприiмства використовуються засоби працi, якi багаторазово (тривало) використовуються в процесi виробництва (експлуатацii), зберiгають початковий зовнiшнiй вигляд, протягом тривалого перiоду, зазнають поступового зносу i переносять свою вартiсть на собiвартiсть продукцii (витрати обiгу) поступово протягом iх нормативного строку служби за встановленими нормами.

Основнi фонди - це засоби працi, якi мають вартiсть i функцiонують у виробництвi тривалий час у своiй незмiннiй споживчiй формi, а iх вартiсть переноситься конкретною працею на вартiсть виготовлюваноi продукцii робiт, послуг частинами в мiру спрацювання. Основнi фонди пiдприiмства включають основнi виробничi фонди й невиробничi основнi фонди.

Поняття тАЬосновнi засобитАЭ подано в ПБО 7, а поняття тАЬосновнi фондитАЭ тАУ в Законi тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ в редакцii вiд 22 травня 1997р №283/17-ВР(в подальшому Закон Украiни тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ).

ПБО 7 [12] визначаi тАЬосновнi засобитАЭ як матерiальнi активи, якi пiдприiмство утримуi з метою використання iх в процесi виробництва або постачання товарiв, надання послуг, здавання в оренду iншим особам або для здiйснення адмiнiстративних i соцiально-культурних функцiй, очiкуваний строк корисного використання (експлуатацii) яких бiльше одного року (або операцiйного циклу, якщо вiн довший за рiк).

Згiдно пп.8.2.1. п.8.2. ст.8 Закону Украiни тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ [2] пiд термiном тАЬосновнi фондитАЭ слiд розумiти матерiальнi цiнностi, що використовуються у господарськiй дiяльностi платника податку протягом перiоду, який перевищуi 365 календарних днiв з дати введення в експлуатацiю таких матерiальних цiнностей, та вартiсть яких поступово зменшуiться у звтАЩязку з фiзичним або моральним зносом.

Економiчна сутнiсть i матерiально-речовий змiст основних фондiв слугують визначальними характеристиками в окресленнi iх значення для здiйснення вiдтворювальних процесiв, функцiонування та розвитку будь-якого виробництва. Вся сукупнiсть наявних виробничих фондiв складаi найбiльшу за питомою вагою частину нацiонального багатства краiни. Основнi фонди визначають характер матерiально-технiчноi бази виробничоi сфери на рiзних етапах ii розвитку. Зростання i вдосконалення засобiв працi забезпечують безперервне пiдвищення технiчноi оснащеностi та продуктивностi працi виробничого персоналу.

Вiдповiдно до ПБО 7, до основних засобiв вiдносяться земельнi дiлянки, будiвлi, споруди, обладнання, транспортнi засоби, капiтальнi затрати на полiпшення земель, iнструменти, прилади, iнвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторiчнi насадження, та iншi основнi засоби.

До втрати чинностi Положення тАЬПро органiзацiю бухгалтерського облiку i звiтностi в УкраiнiтАЭ затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв УкраiниВа вiд 03.04.93 р. (далi - Положення №250), до основних засобiв вiдносяться будiвлi, споруди, обладнання, транспортнi засоби та iн. предмети, що слугують бiльше року i мають вартiсть понад 15 неоподатковуваних доходiв громадян.

В звтАЩязку iз втратою чинностi Положення №250 та iнших нормативних актiв, якi встановлювали вартiснi границi, основних засобiв, в розмiрi 500 грн., вiдповiдно i данi вартiснi границi втратили свою чиннiсть.

Таким чином, для вiднесення матерiального обтАЩiкту до основних засобiв вiн повинен вiдповiдати трьом критерiям:

* бути активом;

* використовуватись дiяльностi пiдприiмства;

* мати термiн експлуатацii (використання) бiльше 365 днiв.

В бухгалтерському облiку i класифiкацiя основних засобiв за iх видами залежно вiд цiльового призначення i виконуваних функцiй; також основнi засоби класифiкують за ступенем використання в виробничiй та господарськiй дiяльностi; по галузям народного господарства; по функцiональному призначенню; по належностi. Вони, в свою чергу, подiляються на основнi засоби виробничого i невиробничого призначення. До основних засобiв виробничого призначення вiдносяться засоби працi, якi повтАЩязанi iз здiйсненням господарськоi дiяльностi - виробництвом продукцii, виконанням робiт та наданням послуг. Тобто, пiд основними виробничими засобами розумiються такi, якi використовуються в дiяльностi пiдприiмства i прямо повтАЩязанi з вилученням пiдприiмницького доходу.

Можна сказати i так: основнi виробничi фонди i частиною основних фондiв, яка бере участь у процесi виробництва, виконання робiт та надання послуг, здiйснення трудовоi дiяльностi тривалий час, зберiгаючи при цьому натуральну форму. Вартiсть основних виробничих фондiв переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у мiру використання. Поновлюються основнi виробничi фонди через капiтальнi вкладення.

До основних засобiв невиробничого призначення вiдносяться облiковуванi на балансi i неповтАЩязанi з дiяльнiстю пiдприiмства.

Згiдно Закону Украiни тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ пiд термiном тАЬневиробничi фондитАЭ слiд розумiти капiтальнi активи, якi не використовуються у господарськiй дiяльностi платника податку. До таких невиробничих фондiв вiдносяться:

капiтальнi активи (або iх структурнi компоненти), якi пiдпадають пiд визначення групи 1 основних фондiв, включаючи орендованi;

капiтальнi активи, якi пiдлягають пiд визначення груп 2 i 3 основних фондiв, якi i невiдтАЩiмною частиною, розмiщенi або використовуються для забезпечення дiяльностi невиробничих фондiв, що пiдпадають пiд визначення групи 1 основних фондiв або вилученi з мiсця ведення господарськоi дiяльностi платника податку та переданi у безоплатне користування особам, якi не i платниками податку на прибуток.

На пiдставi вивчення законодавчих актiв, нормативно-правових документiв, науковоi лiтератури можна запропонувати наступну класифiкацiю основних засобiв (рис.1).

Рис.1. Класифiкацiя основних засобiв.

Крiм того, згiдно Закону Украiни тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ [2] для обчислення амортизацiйних вiдрахувань введена класифiкацiя основних засобiв з подiлом iх на групи.

Спiввiдношення окремих груп основних виробничих фондiв становить iх структуру. Полiпшення структури основних виробничих фондiв, передусiм пiдвищення питомоi ваги активноi iх частини, сприяi зростанню виробництва, зниженню собiвартостi продукцii, збiльшенню грошових нагромаджень пiдприiмства.

Основними факторами, якi впливають на структуру основних виробничих фондiв пiдприiмств, i: рiвень автоматизацii i механiзацii, рiвень спецiалiзацii i кооперування, клiматичнi та географiчнi умови розмiщення пiдприiмств. Кожний фактор по-рiзному впливаi на структуру виробничих фондiв. Полiпшити структуру основних виробничих фондiв можна за рахунок: оновлення та модернiзацii устаткування, ефективнiшого використання виробничих примiщень установленням додаткового устаткування на вiльнiй площi; лiквiдацii зайвого й малоефективного устаткуванням.

Оцiнка основних засобiв пiдприiмства являi собою грошове вираження iх вартостi. Вона необхiдна для правильного визначення загального обсягу основних засобiв, iх динамiки i структури, розрахунку економiчних показникiв господарськоi дiяльностi пiдприiмства за певний перiод.

Основнi засоби облiковуються у натуральнiй та вартiснiй формах. Натуральний облiк даi змогу здiйснювати контроль за збереженням i використанням кожного iх виду. Облiк у вартiснiй оцiнцi дозволяi визначити потребу коштiв на придбання основних засобiв, визначити iх структуру, динамiку, суму амортизацiйних вiдрахувань, розмiр зносу тощо.

Розрiзняють наступнi вартiснi оцiнки основних засобiв: первiсну, балансову (залишкову), лiквiдацiйну, справедливу, переоцiнену та вартiсть яка пiдлягаi амортизацii.

Основнi засоби в бухгалтерському облiку вiдображають за фактичною собiвартiстю (вартiстю придбання), тобто первiсною вартiстю.

Первiсна вартiсть тАУ iсторична (фактична) собiвартiсть необоротних активiв у сумi грошових коштiв або справедливоi вартостi iнших активiв, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активiв.

У вартiсть придбання, тобто в первiсну вартiсть включаються вартiсть будiвництва (купiвлi) основних засобiв, затрати по встановленню та налагодженню включають заробiтну плату i вартiсть матерiалiв, якi прямо звтАЩязанi з цими операцiями. Таким чином, цi затрати входять в повну первiсну вартiсть обтАЩiкта, а не включаються в поточнi затрати по зарплатi i по собiвартостi реалiзованоi продукцii, вiдповiдно транспортнi затрати входять в повну первiсну вартiсть обтАЩiкта в тому випадку, коли вони оплаченi покупцем.

Первiсна вартiсть складаiться в момент надходження обтАЩiкта в експлуатацiю на даному пiдприiмствi. По первiснiй вартостi обтАЩiкт облiковуiться на протязi всього перiоду перебування на пiдприiмствi.

В залежностi вiд джерел надходження основних засобiв на пiдприiмство, пiд iх первiсною вартiстю розумiють:

вартiсть внесених засновниками основних засобiв, як iх вклад в статутний фонд пiдприiмства - за домовленiстю сторiн;

вартiсть отриманих обтАЩiктiв основних засобiв безкоштовно в сумi визначеноi експертним шляхом або за даними документiв прийому-передачi;

для будiвель та споруд встановлених господарським шляхом - фактична собiвартiсть iх спорудження, включаючи затрати на проектно-пошуковi роботи;

при будiвництвi пiдрядним способом затрати включаються в вартiсть обтАЩiкта за кошторисною вартiстю, включаючи затрати на проектно-пошуковi роботи.

Змiна первiсноi вартостi допускаiться у випадках добудови, дообладнання, реконструкцii (з вiдображенням витрат по капiтальним вкладенням), капiтального ремонту, що приводить до збiльшення майбутнiх економiчних вигод, та частковоi лiквiдацii вiдновлених обтАЩiктiв або переоцiнки iх.

Для бухгалтерського облiку, визначення вартостi основних засобiв наведене у ПБО 7: [12]

Залишкова вартiсть окремих iнвентарних обтАЩiктiв основних засобiв, що враховуються на рахунку 10 тАЬОсновнi засобитАЭ, визначаiться як сума, по якiй актив включаiться в баланс пiсля вирахування суми накопиченого зносу.

Згiдно Закону Украiни тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ у разi здiйснення витрат на придбання основних засобiв балансова вартiсть вiдповiдноi групи збiльшуiться на суму вартостi iх придбання з урахуванням транспортних i страхових платежiв, а також iнших витрат, понесених у звтАЩязку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ, у разi коли платник податку на прибуток пiдприiмств зареiстрований платником податку на додану вартiсть. У разi здiйснення витрат на самостiйне виготовлення основних засобiв платником податку для власних виробничих потреб, балансова вартiсть вiдповiдноi групи основних засобiв збiльшуiться на суму всiх виробничих витрат, понесених платником податку, що повтАЩязанi з iх виготовленням та введенням в експлуатацiю, а також витрат на виготовлення таких основних засобiв, що мають iншi джерела фiнансування, без урахування ПДВ, у разi коли платник податку на прибуток пiдприiмств зареiстрований платником податку на додану вартiсть.

Для визначення реальноi вартостi обтАЩiкту основних засобiв на кожний конкретний перiод обчислюють залишкову вартiсть як рiзницю мiж iх первiсною вартiстю i сумою нарахованого за перiод експлуатацii зносу.

Згiдно ж п.8.7.1. ст.8 Закону Украiни тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ [2] платник податку маi право вiднести до валових витрат, будь-якi витрати повтАЩязанi з полiпшенням (поточним i капiтальним ремонтом, реконструкцiiю, модернiзацiiю, технiчним переозброiнням) основних засобiв, якщо витрати на цi заходи не перевищують 5% сукупноi балансовоi вартостi груп основних засобiв на початок звiтного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, вiдносяться на збiльшення балансовоi вартостi груп 2 i 3 (балансовоi вартостi окремого обтАЩiкта основних засобiв групи 1) та пiдлягають амортизацii за нормами, передбаченими для вiдповiдних основних засобiв.

Таким чином, можуть мати мiсце такi випадки на пiдприiмствах, коли на початок року вартiсть обтАЩiктiв основних засобiв не збiльшуiться на витрати по iх полiпшенню. В кiнцi ж року витрати по полiпшенню аналогiчних основних засобiв можуть збiльшувати iх первiсну вартiсть, так як протягом року птАЩятивiдсотковий лiмiт витрат на iх полiпшення вже вичерпано.

Протягом функцiонування основних засобiв слiд порiвнювати оцiнки рiзних конструкцiй з ii початковим рiвнем. Це пояснюiться тим, що iнфляцiйнi процеси зумовили невiдповiднiсть розмiрiв амортизацiйних вiдрахувань на вiдновлення окремих видiв основних засобiв, введених в дiю в рiзнi перiоди. Крiм того це може вплинути на формування показникiв витрат та рентабельностi. Тому використовують оцiнку основних засобiв за вiдновленою вартiстю, пiд якою розумiють iх вартiсть за дiючими цiнами.

Термiн тАЬвiдновна вартiстьтАЭ повтАЩязано з визначенням справедливоi вартостi.

Справедлива вартiсть тАУ сума, за якою може бути здiйснений обмiн активу, або оплата зобовтАЩязання в результатi операцii мiж обiзнаними, зацiкавленими та незалежними сторонами.

Визначення справедливоi вартостi основних засобiв здiйснюiться на основi ринковоi вартостi. У разi вiдсутностi даних про ринкову вартiсть тАУ вiдновлювана вартiсть (сучасна вартiсть придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцiнки. Найчастiше операцii з основними засобами, що передбачають визначення справедливоi вартостi, здiйснюються з основними засобами, якi вже використовувались в господарськiй дiяльностi пiдприiмства i вже нарахована певна сума зносу.

ПБО 7 [12] дозволяi здiйснювати переоцiнку обтАЩiкту основних засобiв, якщо його залишкова вартiсть значно (бiльша нiж на 10%) вiдрiзняiться вiд справедливоi вартостi на дату балансу.

Первiсна вартiсть та сума зносу тАУ стають переоцiненою первiсною вартiстю i сумою зносу.

Вартiсть основних засобiв, яка пiдлягаi амортизацii, розраховуiться як рiзниця мiж собiвартiстю обтАЩiкта (або iншою сумою, що замiщаi його собiвартiсть у балансi) та його лiквiдацiйною вартiстю, сумою, яку пiдприiмство очiкуi отримати вiд реалiзацii або лiквiдацii обтАЩiкта по закiнченню строку його корисноi експлуатацii пiсля вирахування очiкуваних витрат, повтАЩязаних з реалiзацiiю або лiквiдацiiю.

1.2. Сутнiсть вiдтворення основних фондiв. Необхiднiсть облiку ступеня спрацювання та амортизацii.

Пiдвищення ефективностi використання основних фондiв пiдприiмств i одним з основних питань у перiод переходу до ринкових вiдносин. Вiд вирiшення цiii проблеми залежить фiнансовий стан пiдприiмства, конкурентоспроможнiсть його продукцii на ринку. Для пiдвищення ефективностi використання основних фондiв на пiдприiмствi, першочергове значення маi iх вiдтворення.

Вiдтворення основних виробничих фондiв - це процес безперервного iх оновлення. Розрiзняють просте та розширене вiдтворення.

Просте вiдтворення основних фондiв здiйснюiться в тому самому обсязi, коли вiдбуваiться замiна окремих зношених частин основних фондiв або замiна старого устаткування на аналогiчне, тобто тодi, коли постiйно вiдновлюiться попередня виробнича потужнiсть.

Розширене вiдтворення передбачаi кiлькiсне та якiсне збiльшення дiючих основних фондiв або придбання нових основних фондiв, якi забезпечують вищий рiвень продуктивностi устаткування.

Процес вiдтворення основних виробничих фондiв маi низку характерних ознак, зокрема:

В· основнi виробничi фонди поступово переносять свою вартiсть на вироблену продукцiю;

В· здiйснюiться нагромадження в грошовiй формi частково перенесеноi вартостi основних виробничих фондiв на готову продукцiю нарахуванням амортизацiйних вiдрахувань;

В· основнi виробничi фонди оновлюються в натуральнiй формi протягом тривалого часу, що створюi можливiсть маневрувати коштами амортизацiйного фонду.

У процесi господарськоi дiяльностi кругообiг основних виробничих фондiв проходить три стадii.

На першiй стадii вiдбуваiться продуктивне використання основних виробничих фондiв та нарахування амортизацiйних вiдрахувань. На цiй стадii основнi виробничi фонди в процесi експлуатацii зношуються й нараховуiться сума зносу. Вона i пiдставою для списання суми амортизацiйних вiдрахувань на витрати пiсля завершення процесу виробництва. На першiй стадii кругообiгу основних виробничих фондiв втрачаiться споживна вартiсть засобiв працi, iхня вартiсть переноситься на вартiсть готовоi продукцii.

На другiй стадii вiдбуваiться перетворення частини основних виробничих фондiв, якi перебували в продуктивнiй формi, на грошовi кошти через нарахування амортизацiйних вiдрахувань. На цiй стадii формуiться амортизацiйний фонд.

На третiй стадii в процесi виробництва вiдбуваiться оновлення споживноi вартостi частини основних виробничих фондiв. Це поновлення здiйснюiться замiною зношених основних виробничих фондiв на новi за рахунок амортизацiйного фонду.

Просте вiдтворення основних виробничих фондiв здiйснюiться у двох формах: 1) замiна зношених або застарiлих основних виробничих фондiв; 2) капiтальний ремонт дiючих основних фондiв.

За простого вiдтворення у кожному наступному циклi вiдбуваiться створення основних виробничих фондiв у попереднiх обсягах та з однаковою якiстю. Джерелом фiнансування замiни зношених основних фондiв i нарахована сума амортизацii. За розширеного вiдтворення кожного наступного циклу здiйснюiться кiлькiсне i якiсне зростання основних виробничих фондiв. Джерелом фiнансування таких змiн i використання частини створеного додаткового продукту.

Необхiднiсть оновлення основних виробничих фондiв за ринкових вiдносин визначаiться передусiм конкуренцiiю товаровиробникiв. Саме конкуренцiя спонукуi пiдприiмства здiйснювати прискорене списання основних виробничих фондiв з метою нагромадження фiнансових ресурсiв для наступного вкладання коштiв у придбання бiльш прогресивного устаткування, впровадження нових технологiй та iншого полiпшення основних виробничих фондiв.

У процесi експлуатацii основнi виробничi фонди зношуються.

Розрiзняють два види зносу основних фондiв - фiзичний i моральний.

Фiзичний знос - це поступова втрата основними засобами споживноi вартостi в процесi експлуатацii, тобто суто матерiальний знос iх окремих елементiв. Фiзичний знос залежить вiд багатьох факторiв, зокрема: особливостей технологiчного процесу; якостi обслуговування основних засобiв; квалiфiкацii робiтникiв та iхнього ставлення до основних засобiв у процесi використання, iнтенсивностi та умов iх використання. Розрiзняють повний i частковий знос основних засобiв.

Повний знос передбачаi повну замiну зношених основних засобiв шляхом нового капiтального будiвництва або придбання нових основних засобiв.

Частковий знос компенсуiться здiйсненням капiтального ремонту основних засобiв.

Моральний знос - це знос основних засобiв внаслiдок створення нових, бiльш прогресивних i економiчно ефективних машин та устаткування. Поява досконалiших видiв устаткування з пiдвищеною продуктивнiстю робить економiчно доцiльною замiну дiючих основних фондiв iще до iх фiзичного зносу.

Несвоiчасна замiна морально застарiлих основних виробничих фондiв призводить до того, що собiвартiсть пiдвищуiться, а якiсть знижуiться порiвняно з продукцiiю, виготовленою на досконалiших машинах та устаткуваннi.

Моральний знос зменшуi вартiсть основних виробничих фондiв через скорочення суспiльно необхiдних витрат на iх вiдтворення. Сума нарахованого зносу характеризуi стан основних виробничих фондiв. Вирахуванням з первiсноi вартостi основних виробничих фондiв суми зносу визначають залишкову вартiсть основних виробничих фондiв.

Необхiдною умовою вiдновлення засобiв працi у натуральному виглядi i iх вiдшкодування у вартiснiй формi, яке здiйснюiться через амортизацiю.

Вiдповiдно до ПБО №7 [12] амортизацiя тАУ систематичний розподiл вартостi, яка амортизуiться, необоротних активiв протягом строку iх корисного використання (експлуатацii).

Згiдно п.8.1.1. ст.8 Закону Украiни тАЬПро оподаткування прибутку пiдприiмствтАЭ [2] амортизацiя основних фондiв - це процес поступового перенесення витрат на iх придбання, виготовлення або полiпшення згiдно з нормами амортизацiйних вiдрахувань, установлених законодавчими актами.

До складу амортизацiйних витрат включають:

тАв витрати на придбання основних фондiв для власного виробничого використання, в тому числi на самостiйне виготовлення основних фондiв для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробiтноi плати працiвникам, якi були зайнятi на виготовленнi таких основних фондiв;

тАв на здiйснення всiх видiв ремонту, реконструкцii, модернiзацii та iнших способiв полiпшення основних фондiв.

Не пiдлягають амортизацii та повнiстю вiдносяться до складу валових витрат звiтного перiоду:

тАв витрати на придбання основних фондiв або нематерiальних активiв з метою iх наступноi реалiзацii iншим пiдприiмствам чи використання таких основних фондiв у виробництвi iнших основних фондiв, призначених для реалiзацii;

тАв витрати на утримання основних фондiв, що перебувають на консервацii.

Розмiр амортизацiйних вiдрахувань залежить вiд балансовоi вартостi основних фондiв i норм таких вiдрахувань, а також вiд методiв iх нарахування. Зокрема, пiдприiмство може самостiйно застосовувати метод прискореноi амортизацii.

Сутнiсть прискореного методу нарахування амортизацii полягаi в тому, що без скорочення встановлених нормативних строкiв служби основних фондiв пiдприiмствам дозволяiться протягом двох рокiв проводити амортизацiйнi вiдрахування в пiдвищених розмiрах, але з вiдповiдним зниженням iх у наступнi роки.

У наслiдок зростання амортизацiйних вiдрахувань знижуiться розмiр оподатковуваного прибутку, а отже, i величина податку на прибуток.

Суми амортизацiйних вiдрахувань звiтного перiоду визначаються шляхом застосування норм амортизацii до балансовоi вартостi груп основних фондiв на початок звiтного перiоду.

А = Б_а * Н

де А - сума амортизацiйних вiдрахувань (гривень);

Б_а - балансова вартiсть вiдповiдноi групи основних фондiв на початок звiтного перiоду (гривень);

Н - норма амортизацiйних вiдрахувань до балансовоi вартостi кожноi з груп основних фондiв (%).

Згiдно з чинним законодавством Украiни норми амортизацii встановлюються у вiдсотках до балансовоi вартостi кожноi з груп основних фондiв.

Слiд зазначити, що Верховна Рада Украiни маi право коригувати норми амортизацii на поправочний коефiцiiнт пiд час затвердження Державного бюджету Украiни.

Нарахування амортизацiйних вiдрахувань даi можливiсть визначити поточну вартiсть не зношеноi частини основних фондiв, а також вартiсть тiii iх частини, яка вiдноситься на виробництво продукцii, виконання робiт та надання послуг. Одночасно визначаiться нагромаджувана частина фiнансових ресурсiв для наступного замiщення основних фондiв, якi вибувають з виробничого процесу через зношення.

З метою створення фiнансових умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технiчних досягнень та пiдвищення заiнтересованостi пiдприiмств у поновленнi активноi частини основних фондiв пiдприiмства мають право самостiйно застосовувати прискорену амортизацiю основних фондiв. Слiд зазначити, що норми прискореноi амортизацii застосовуються тiльки до групи 3 основних фондiв. Це пояснюiться тим, що саме до третьоi групи включаiться активна частина основних фондiв, яка безпосередньо бере участь у процесi виробництва i зношуiться iнтенсивнiше, нiж iншi основнi фонди.

Облiк основних фондiв, до яких застосовуiться прискорена амортизацiя, ведеться окремо по кожному об'iкту. При цьому амортизацiйнi вiдрахування нараховуються на таку балансову вартiсть, яка дорiвнюi первiснiй вартостi цих об'iктiв, збiльшенiй на суму витрат, пов'язаних iз полiпшенням таких фондiв.

Амортизацiя окремого об'iкта основних фондiв групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартiстю такого об'iкта ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян. Тодi залишкову вартiсть об'iкта вiдносять до валових витрат за результатами вiдповiдного податкового перiоду, а надалi вартiсть об'iкта вважаiться нульовою.

Амортизацiя основних фондiв групи 2 i 3 провадиться до досягнення балансовою вартiстю групи нульового значення.

У разi здiйснення витрат на придбання основних фондiв балансова вартiсть вiдповiдноi групи збiльшуiться на суму вартостi iх придбання з урахуванням транспортних i страхових платежiв, а також iнших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням. При цьому не враховуiться сплачений податок на додану вартiсть, якщо конкретне пiдприiмство зареiстроване як платник податку на додану вартiсть.

Якщо пiдприiмство самостiйно виготовляi основнi фонди для власних виробничих потреб, балансова вартiсть вiдповiдноi групи основних фондiв збiльшуiться на суму всiх виробничих витрат, понесених пiдприiмством в перiод виготовлення таких основних фондiв, у тiм

Вместе с этим смотрят:

Автоматизацiя бухгалтерського облiку ТОВ "Хлiбороб"

Автоматизация бухгалтерского учета на малых предприятиях

Амортизация (износ) основных средств

Амортизация и износ основных средств

Амортизация основных средств