Навчання особового складу на бойових традицiях Збройних Сил Росii

Мiнiстерство освiти и науки Украiни

Горлiвський технiкум Донецького нацiонального унiверситету

Реферат

З дисциплiни: тАЬВiйськова справатАЭ

Навчання особового складу на бойових традицiях Збройних Сил Росii

Виконав студент

Ахметов Сергiй Сергiйович

2010

План

Введення

1. Зародження та розвиток традицiй в армii Росii

2. Навчання особового складу на бойових традицiях Збройних Сил Росii

Висновок

Лiтература

Введення

"Найдорожче у людини - це життя. Воно даiться iй один раз, i прожити його треба так, щоб не було болiсно боляче за безцiльно прожитi роки, щоб не палив ганьба за пiдленьке i дрiб'язкове минуле.. "- цi гордi i пiднесенi слова чудового письменника-патрiота Миколи Островського, вкладенi в уста героя його роману Павла Корчагiна, повиннi стати девiзом росiйськоi молодi, мiльйонiв людей нашоi краiни. Цi слова повиннi стати основою, навiть в сучасний перiод розвитку держави Росiйського, молодого поколiння, якому належить найближчим часом стати на охорону рубежiв своii краiни, i тим, хто виконуi цей борг. Наша армiя - невiд'iмна складова частина нашого суспiльства. Тому й виховання особового складу здiйснюiться в дусi загальних завдань державного будiвництва.

Разом з тим воiни Збройних Сил i прямими спадкоiмцями всього найкращого, що було в традицiях росiйськоi армii i флоту.

Протягом столiть росiйськi воiни вважали боротьбу за незалежнiсть своii Батькiвщини справою честi, i щоразу, коли над Росiiю нависала небезпека iноземного поневолення, виявляли дивовижнi зразки хоробростi й героiзму. Носiiм справжнього патрiотизму росiйськоi армii i флоту завжди був народ. Саме воля народу була тiiю вирiшальною силою, об яку розбивалися всi спроби iноземних завойовникiв поневолити росiйську землю.

Збройнi Сили сприйняли народнiсть традицiй росiйськоi армii i флоту хоробрiсть i героiзм солдат i матросiв, iх вiрнiсть i самовiддане служiння своiй Батькiвщинi i багато iншого.

Виховання особового складу Збройних Сил на бойових традицiях сприяi iдейноi загартуванню воiнiв, дисциплiнуi частини i пiдроздiли, пiднiмаi моральний дух особового складу армii i - флоту. Проте особливе виховне значення маi пропаганда героiчного минулого нашого великого народу нашоi великоi краiни.

Традицii, як i iншi соцiально-психологiчнi явища, виникають i проявляються в рiзних масштабах, на всiх рiвнях суспiльного життя. Традицii для колективу i тим соцiальним елементом, який скрiплюi його в iдине цiле, i разом з тим надаi йому своiрiднiсть i неповторнiсть. Сукупнiсть традицiй i найважливiший елемент внутрiшньоколективних соцiально-психологiчноi атмосфери, в якiй постiйно перебуваi особистiсть.

На сучасному етапi розвитку та реформування Збройних Сил Росiйськоi Федерацii важко переоцiнити значення традицiй.

Через збереження i примноження традицiй ЗС РФ неодмiнно прийдуть до якiснiшого свого стану.

Дослiдження даноi теми дуже важливо i переслiдуi певнi цiлi: - удосконалення виховання особистостi в колективi; виховання колективу, як такого; - збереження та примноження традицiй, як елемента соцiально-психологiчноi атмосфери в армiйському середовищi.

Турбота про формування позитивних настроiв, про накопичення рiзноманiтних позитивних традицiй i турботою про формування колективу, посилення ефективностi його бойовоi та виховноi функцiй, турботою про морально-психологiчнiй пiдготовцi пiдроздiлу (частини) до успiшних дiй в умовах бою.

1. Зародження та розвиток традицiй в армii Росii

Для виконання завдань в умовах армii вiйськовослужбовцi повиннi отримати за час служби i таке виховання, яке маi особливу, вiйськову спрямованiсть. Ось це специфiчне, пов'язане з формуванням в особового складу Збройних Сил необхiдних вiйськових якостей, i визначаi сутнiсть вiйськового виховання, його мiсце в загальнiй системi пiдготовки збройних захисникiв Батькiвщини.

Вiйськове виховання являi собою цiлеспрямовану дiяльнiсть командирiв i штабiв з формування у воiнiв духовних якостей, що вiдображають специфiчний характер нашоi армii, ii завдання i призначення. В iдностi з усiма напрямками виховання вiйськове виховання розвиваi i формуi у воiна якостi, необхiднi йому для захисту Вiтчизни. У процесi вiйськового виховання формуються такi якостi, якi необхiднi воiнам завжди, але особливо при виконаннi завдань у бойових умовах. Це - стiйкiсть, мужнiсть, вiдвага.

Змiст вiйськового виховання в самому конкретному планi визначаiться вiйськовою присягою, в якiй в концентрованому виглядi сформульованi вимоги до збройного захисника Батькiвщини, та вiйськовими статутами, що регламентують повсякденне життя, функцiонування армii i флоту в ходi вiйни. Про значення вiйськових статутiв свiдчить те, що вони розглядаються i затверджуються на найвищому державному рiвнi.

Основними компонентами змiсту вiйськового виховання i:

- Виховання у вiйськовослужбовцiв глибокого розумiння iсторичного призначення Збройних Сил, особливостей iх будiвництва, функцiонування i свого мiсця у виконаннi поставлених перед ними завдань, особливо з пiдтримки постiйноi високоi бойовоi готовностi;

- Формування в особового складу непохитноi вiрностi вiйськовiй присязi i статутам, неухильного дотримання iх вимогам як у мирний час, так i в умовах вiйни;

- Розвиток постiйного прагнення до оволодiння вiйськовою справою, своiю вiйськовою професiiю, до вiдмiнного освоiння вiйськовоi технiки, зброi та способiв iх застосування;

- Вироблення у вiйськовослужбовцiв високоi дисциплiнованостi, беззаперечноi покори, змiцнення вiйськового товариства;

- Формування морально-бойових якостей, якi особливо необхiднi вiйськовослужбовцям в бою,

- Стiйкостi, мужностi, вiдваги, здатностi переносити найсуворiшi випробування для досягнення перемоги над ворогом;

- Виховання особового складу в дусi гордостi за належнiсть до Збройних Сил Росii, своii частини, прагнення розвивати i збагачувати iх бойовi традицii.

Робота з вiйськового виховання особового складу Збройних Сил повинна вестися диференцiйовано, де головна роль повинна належати вiйськовiй дисциплiнi. РДдиноначальнiсть в армii i на флотi, його послiдовне здiйснення у багатограннiй дiяльностi вiйськових кадрiв невiдривно вiд процесу виховання вiйськовослужбовцiв у дусi високоi дисциплiнованостi. Мiсце i значення цього процесу у змiстi вiйськового виховання визначаються перш за все тим, що мова йде про прищеплювання вiйськовослужбовцю одного з найважливiших якостей, без якого немислимi особистiсть воiна, специфiчна дiяльнiсть армii i флоту.

У процесi морального виховання у воiнiв формуiться поняття дисциплiнованостi як вiйськового обов'язку. Правове виховання розвиваi в них повагу до законiв, на яких грунтуiться правопорядок в армii i на флотi. Вiйськове виховання як би розкриваi суть доданкiв вiйськовоi дисциплiни, нацiлюi особовий склад на точне i неухильне дотримання вiйськовоi присяги i вiйськових статутiв, у iдностi з навчанням забезпечуi проведення в життя iх конкретних вимог. Цей iдиний процес покликаний сприяти утвердженню та пiдтримання статутного порядку.

Особливе значення надаiться особистiй приблизно офiцерiв у поiднаннi з iх умiнням квалiфiковано вирiшувати завдання неухильного змiцнення дисциплiни у пiдпорядкованих iм частинах i пiдроздiлах.

У змiстi вiйськового виховання важливе мiсце займаi i пропаганда бойових традицiй. Освоiння цих високих духовних цiнностей, по-перше, забезпечуi наступнiсть у роботi з формування у особового складу високих морально-бойових якостей захисникiв Батькiвщини, що сприяi глибокому усвiдомленню ним своiх службових обов'язкiв. По-друге, це могутнiй засiб впливу на уми i серця воiнiв активно сприяi сприйняттю ними героiчних справ, здiйснених радянськими людьми в боях за Батькiвщину, за справу своiх предкiв, як прикладiв для повсякденного наслiдування.

Бойовi традицii, по-третi, розглядаються як конкретний пiдсумок i, отже, у вiдомому сенсi осередок досвiду виховання воiнiв у дусi вiрностi своiй Батькiвщинi, вiйськовоi присяги, високоi дисциплiнованостi, готовностi до героiчних подвигiв. Саме тому у всьому процесi вiйськового виховання бойовим традицiям придiляiться неослабну увагу. Використовуються рiзнi форми пропаганди та агiтацii.

Таким чином, вiйськове виховання - цiлеспрямований процес формування морально-бойових якостей у збройних захисникiв держави Росiйськоi. В iдностi з моральним, правовим, трудовим, естетичним та фiзичним вихованням вiйськове виховання служить необхiдною умовою розвитку особистостi воiна, змiцнення морального духу, пiдвищення бойовоi потужностi Збройних Сил Росii, успiшного виконання ними своiх завдань як у мирний час, так i в умовах вiйни, якщо вона буде розв'язана.

Доблесть росiйських воiнiв, iх безприкладна стiйкiсть i мужнiсть, хоробрiсть i героiзм, вiрнiсть бойовому прапорi, товариська допомогу один одному i взаiмна виручка в бою, бойова дружба, притаманнi в боротьбi з ворогами Росii, служили i продовжують служити прикладом для воiнiв Збройних Сил Росii.

Розгром шведiв та нiмецьких лицарiв дружинниками Олександра Невського, битва на Куликовому полi, перемога народного ополчення над польською шляхтою на чолi з Кузьмою Мiнiним i Дмитром Пожарським, розгром шведiв пiд Полтавою, переможнi походи солдатiв Олександра Суворова - це сторiнки величноi епохи ратного подвигу росiйського народу в боротьбi за свою незалежнiсть i нацiональну честь.

Легендарнi сказання про безприкладних подвиги росiйських богатирiв, що билися пiд проводом Олександра Невського, переходять з поколiння в поколiння. Мужнiсть i вiдвага богатирська Гаврила Алексiча, Сбислава Якуповiча i Якова Полочанiнов, виявленi ними в боях зi шведами на берегах Неви, надихали воiнiв на великi подвиги.

У розпалi бою Гаврило Алексич по дошках верхи на конi в'iхав на палубу шведського корабля i там продовжував бити ворогiв.

Шведам вдалося скинути Гаврила Алексiча разом з конем в воду.

Алексич вибрався на берег i продовжував хоробро боротися з ворогом.

Новгородець Сбислав Якуповiча вражав ворогiв сокирою, дивуючи всiх своiю богатирською силою i смiливiстю.

Якiв Полочанiн безстрашно врiзався у ворожий полк i смiливо таврував ворога, проявляючи безприкладну вiдвагу, мужнiсть i хоробрiсть.

Як говорить переказ, вiн завдав удару ватажку шведiв герцогу Бергеру, "поклавши друк на його обличчя вiстрям свого меча." Вiйсько Олександра Невського вiдстояло право росiйського народу на вихiд до Балтiйського моря i за це нащадки вiддають йому данину поваги i подяки.

Гарячим патрiотом землi росiйськоi був сам князь Олександр Невський. Пiд його проводом у квiтнi 1242 росiйськi вiйська вщент розгромили лицарiв у знаменитому Льодовому побоiщi на Чудському озерi. Умiло маневруючи пiхотою i кiннотою, полководець давнину завдав нищiвного удару в тил ворога, а потiм вигнав далеко за межi росiйськоi землi непрошених гостей. Лицарi були остаточно вiдкинутi вiд росiйського кордону. Вiдпускаючи пiсля перемоги полонених на свободу, Олександр Невський карав iм передавати всiм, ".. що хай до нас шанують будь-якi гостi, ми iм будемо радi, але хто до нас з мечем прийде, той вiд меча i загине на тому стояла i стояти буде росiйська земля.. "Цей наказ, що виражаi волю росiйського народу, не втратив значення i в нашi днi. Ми i зараз з радiстю приймаiмо всiх iноземних гостей, якi до нас шанують з мiсiiю доброi волi, з мiсiiю миру. Але якщо хтось нападе на нашу Батькiвщину, Збройнi Сили Украiни вiдповiдять нищiвним ударом.

У пам'ять про подвиг росiйського патрiота Олександра Невського, який ще в 13 сторiччi настiльки успiшно вiдстоював вiд iноземних поневолювачiв священну землю батькiв, в краiнi засновано орден його iменi. Орденом Олександра Невського нагороджуються командири частин i - 9 пiдроздiлiв за iнiцiативу в бою з вибору вдалого моменту для раптового i стрiмкого удару по ворогу i нанесення йому крупноi поразки з малими втратами для своiх вiйськ.

Високi бойовi якостi, хоробрiсть i мужнiсть, самовiдданiсть i витривалiсть росiйських воiнiв проявилися в 1380 роцi в знаменитiй Куликовськiй битвi. У цiй битвi було розгромлено татарське вiйсько на чолi з Мамаiм i фактично знищене ярмо татаро-монголiв.

Завдяки своiму мужностi i патрiотизму росiйський народ вiдстояв незалежнiсть своii Батькiвщини i в жовтнi 1612 року, вигнавши зi своii землi польських iнтервентiв. Органiзаторами цiii перемоги були гарячi патрiоти росiйськоi землi Кузьма Мiнiн i Дмитро Пожарський, створили народне ополчення. Весь народ пiднявся тодi на боротьбу з ворогом. Розгром iнтервентiв силами народного ополчення з'явився новим чудовим проявом староi традицii росiйського народу всiма силами захищати свою землю, свою столицю - Москву. Вiд подвигу Мiнiна i Пожарського пiшла iсторична нитку до Вiтчизнянiй вiйнi 1812 року, а вiд неi - до героiчноi оборони радянськоi столицi в 1941 роцi.

Росiйська людина йшов на самопожертви, проявляючи виключне безстрашнiсть, презирство до смертi, якщо цього вимагала Батькiвщина, ii незалежнiсть. Прикладiв героiчного самопожертви безвiсних, простих людей, якi вiддали своi життя в iм'я Батькiвщини, було дуже багато. На цьому грунтi склалася легенда про РЖвана Сусанiнi, в основi якоi лежить дiйсний випадок. За переказами один польський загiн дiстався до самоi Костроми, але недалеко вiд неi збився з дороги. Вороги зайшли в будинок селянина села Домнiна Костромського повiту РЖвана Сусанiна i зажадали провести iх. РЖван Сусанiн добре знав дорогу, по якiй повиннi були йти вороги, але - 10 повiв iх в iнший бiк, хоча усвiдомлював, що йому загрожуi смерть.

Вiн до кiнця виконав свiй обов'язок перед росiйською землею. Вороги пiддали його неймовiрним муках, а потiм вбили, тому що вiн категорично вiдмовився повiдомити якi-небудь вiдомостi й показати правильну дорогу. Разом з ним загинув i ворожий загiн, заведений Сусанiним у непрохiдну лiсову глушину.

РЖсторично склалося так, що нашому народу столiттями доводилося вести боротьбу з чужоземними загарбниками за своi нацiональне iснування. Професiя воiна, захисника завжди була почесною на Русi. Ми маiмо право пишатися ратноi доблестю росiйськоi та iнших народiв нашоi Батькiвщини. Пам'ять про наших предкiв, iх справах i звершеннях в iм'я Батькiвщини повинна жити вiчно.

Протягом майже трьох столiть вiтчизняна вiйськова думка поповнилася багатющим матерiалом на тему навчання i виховання вiйськ. Багато полководцi i воiначальники, офiцери i генерали росiйськоi армii чудово розумiли значення морального елемента в навчаннi i вихованнi вiйськ i тим самим об'iктивно ставали носiями нацiонально-патрiотичних iдей.

Одним з кращих досягнень минулого i вироблений столiттями кодекс моральностi в росiйськiй армii. Мова йде передусiм про такi неминущi цiнностi, як честь i вiйськовий обов'язок, про систему виховання цих прекрасних якостей у росiйських солдатiв i офiцерiв. Але а вiйськова честь - це сама головна чеснота солдата.

Велич i могутнiсть, яких досягла Росiя до кiнця 18 столiття, не були щедрим даром провидiння. Вони з'явилися результатом колосальноi напруги всiх матерiальних i духовних сил народу i краiни.

Кiнець 17-початок 18 столiття, коли реформами Петра 1 були створенi регулярнi армiя i флот Росii, можна по праву вважати початком формування iдиноi системи навчання i виховання офiцерiв i солдатiв. Саме тодi закладалися погляди i принципи, на основi яких надалi розвивалася вiтчизняна школа вiйськовоi педагогiки. Вище всього Петро 1 ставив моральне виховання армii.

Засобами для виховання високих моральних начал у росiйськоi армii, на його думку, з'явилися дисциплiна, вимога вiд офiцерiв твердого характеру, свiдомого ставлення до свого обов'язку, а також особистий приклад служiння Батькiвщинi.

Великий вплив на напрямок виховання надав росiйський полководець П.О. Рум 'янцев. Честь офiцерська i солдатська розумiлася Румянцевим як вищий прояв всiх чеснот вiйськовоi людини. Вiн вважав, що офiцери тiльки тодi гiднi звання захисника Вiтчизни, коли вони "посаду i ревнощi до служби i власну свою честь у iдиний вид i спосiб свого благополуччя укладуть." Багатий досвiд семирiчноi вiйни та перетворення в росiйськiй армii, успiшно проведенi Румянцевим, надали основоположне вплив на великого росiйського полководця А. В. Суворова, якому вдалося не тiльки творчо узагальнити все краще, що було досягнуто вiтчизняноi вiйськовоi наукою i практикою, але i зробити iстотний внесок у розвиток системи виховання i навчання вiйськ.

Тому бiльшу актуальнiсть зберiгаi досi вiйськове спадщина великого росiйського полководця Олександра Васильовича Суворова.

Його знаменита "Наука перемагати" проголошуi наступне:

1. Солдату належить бути здоровим, хоробрим, твердим i правдивим.

2. Кожен воiн повинен розумiти свiй маневр.

3. Важко в навчаннi - легко в походi; легко в навчаннi - важко - в походi.

4. Стрiляй рiдко, та влучно, багнетом коли мiцно.

5. Де пройде олень, там пройде i солдатiв.

6. Громадян республiк не кривди. Солдат не розбiйник.

7. Три вiйськовi мистецтва: перше - окомiр, друге - швидкiсть, третi натиск.

8. Навчання свiтло, невчення - тьма. Справа майстра боiться.

9. Слухнянiсть, навчання, дисциплiна, чистота, здоров'я, охайнiсть, бадьорiсть, хоробрiсть - перемога!

10. Непридатний той солдат, хто вiдповiдаi: "Не можу знати."

Суворовськi традицii використовувалися не раз воiнами росiйськоi армii, а його мужнiсть i вiйськове мистецтво надихали iх на ратнi подвиги в iм'я перемоги над ворогами.

Суворовськi заповiти знайшли продовжувачiв в особi Кутузова, Багратiона, Прозоровського та iнших воiначальникiв. Пiд керiвництвом генiального росiйського полководця Михайла РЖларiоновича Кутузова в 1812 роцi була розгромлена першокласна наполеонiвська армiя.

Армiя Кутузова при пiдтримцi всього народу врятувала Росiю вiд поневолення.

Славною сторiнкою в iсторii росiйського вiйськово-морського флоту увiйшло Наваринська битва 1827 року, коли двiчi зазнали нищiвноi поразки турецькому флоту. У цiй битвi особливо вiдзначився екiпаж корабля "Азов" пiд командуванням Лазарiва.

"Азов" отримав 153 пробоiни, але з бою не вийшов. Весь екiпаж корабля вiв себе героiчно. Вiн потопив два турецькi фрегати i корвет, пiдбив 80-гарматний турецький корабель, який вибрався на берег i вибухнув. За цi перемоги i подвиги екiпаж корабля "Азов" першим удостоiвся Георгiiвського прапора. Цiкаво пiдкреслити, що у складi екiпажу цього корабля служили лейтенант Нахiмов, мiчман Корнiлов, гардемарин РЖстомiн, що згодом стали адмiралами i героями росiйського флоту.

Наш народ i його Збройнi Сили пишаються героiчним минулим своiх попередникiв, своiх далеких предкiв, дiдiв i батькiв.

Вони пишаються тим, що в росiйськiй армii i флотi зародилися славнi традицii стояти на смерть у боях за свою Батькiвщину, дорожити честю свого полку, виручати один одного вiд ворога, оберiгати вiд небезпеки командирiв.

В основу бойових традицiй молодоi Червоноi Армii лягли подвиги росiйського народу по захисту священних рубежiв своii Батькiвщини до Великоi Жовтневоi соцiалiстичноi революцii. Проте в роки громадянськоi вiйни почали зароджуватися новi традицii та iх спрямованiсть, а це пов'язано зi змiною ладу, стала iншою. Багатьом поколiнням вiдомi подвиги воiнiв Червоноi Армii в роки громадянськоi вiйни, вiдомi видатнi командири, на чиiх iменах виховалося не одне поколiння: це Чапаiв, Котовський, Блюхер, Фрунзе.. Але подальший розвиток бойовi традицii, що зародилися в роки громадянськоi вiйни, отримали в роки Великоi Вiтчизняноi вiйни.

Висока бойова активнiсть радянських воiнiв у iдностi з iх iдейною переконанiстю, безмежною любов'ю до своii Батькiвщини, вiрнiстю великому боргу та iншими морально-бойовими якостями i основою героiзму. Головне, що передаiться вiд поколiння до поколiння, - переконанiсть у правотi й непереможностi iдей. РЖдейна переконанiсть рiднить учасникiв штурму Зимового, солдатiв, утвердити Прапор Перемоги над рейхстагом, i нинiшнiх захисникiв Батькiвщини.

Найважливiшими бойовими традицiями фронтовикiв були: безмежна вiдданiсть справi Ленiна, любов до своii Вiтчизни, впевненiсть у перемозi над ворогами Батькiвщини. У наших людей немаi нiчого дорожчого, ближче i священнiшi Батькiвщини. "За таку Батькiвщину будемо стояти на смерть," - говорили фронтовики. РЖ стояли до кiнця, йшли на нелюдськi муки i вмирали героями, як комунiст генерал Д.М. Карбишев, комсомолець гвардii молодший сержант Ю. Смирнов, як багато iнших воiни-патрiоти.

У запеклих боях в роки Великоi Вiтчизняноi вiйни радянський воiн Олександр Матросов закрив своiм тiлом амбразуру ворожого дзоту, вiддав життя, щоб забезпечити виконання бойового завдання. У його героiчний подвиг вiдбилося глибоке усвiдомлення ним свого вiйськового обов'язку перед Батькiвщиною, перед радянським народом, полум'яний патрiотизм. Так само самовiддано дiяв, здiйснюючи повiтряний таран, безстрашний льотчик Микола Гастелло та багато iнших воiни-патрiоти. РЗх героiчнi вчинки стали прикладом для наслiдування, надихали мiльйони захисникiв Вiтчизни на безприкладнi подвиги в боях проти iноземних окупантiв. У цьому величезна сила прикладу героiзму радянських воiнiв. Великоi Вiтчизняноi вiйни героiзм в армii i на флотi став масовим. Бойовi подвиги багатьох десяткiв тисяч радянських воiнiв у битвах пiд Москвою, Ленiнградом i Сталiнградом, на Курськiй дузi, при форсуваннi Днiпра, Вiсли i Одера, при штурмi Берлiна i в iнших битвах свiдоцтво масового героiзму радянських людей в iм'я перемоги над фашистськими загарбниками.

Вiрнiсть присязi, вiйськовому обов'язку, масовий героiзм - цi бойовi традицii стали нормою поведiнки в бою. Чудовими бойовими традицiями i також любов до своii частини, до свого корабля, до Бойового Прапора, до Вiйськово-морського прапору, до зброi, вiйськове товариство, повагу командира i захист його в бою.

Цi та iншi традицii дуже важливi. Передаючись iз поколiння в поколiння, бойовi традицii множаться, розвиваються i живуть. Бойовi традицii, вiрнiсть iм спонукали радянських воiнiв зразково виконувати свiй священний обов'язок, чесно i сумлiнно служити своiму народовi, своiй Батькiвщинi.

У 1712 роцi указом Петра 1 затвердженi штати i чисельнiсть команди iнженерiв при артилерiйському полку. З цього перiоду в iнженерних вiйськах стали зароджуватися бойовi традицii такi як: безмежна вiдданiсть Батькiвщинi, вiрнiсть вiйськовому обов'язку, самовiдданiсть, масовий героiзм у боях, вiйськове товариство, високий професiоналiзм та багато iнших.

У ходi численних воiн, походiв, битв iнженернi вiйська виконували великий обсяг робiт iз забезпечення бойових дiй. РЖсторii вiдомi факти споруди польових укрiплень в Полтавському i Бородiнському битвах, створення бастiонноi та польовий оборони Севастополя пiд час Кримськоi вiйни 1853-1856 рр., Форсування Дунаю в росiйсько-турецьку вiйну 1877-1878 рокiв. При цьому, забезпечуючи атаки, штурми, просування вiйськ, часто вiйськовi iнженери безпосередньо брали участь в оборонних i наступальних боях, проявляючи мужнiсть i героiзм.

За численнi подвиги iнженернi частини нагороджувалися певними вiдмiнностями, в тому числi вручалися прапори, iкони, написи на головнi убори, Георгiiвськi срiбнi сигнальнi рiжки.

Так, пiсля росiйсько-японськоi вiйни ряд iнженерних батальйонiв i рот були подарованi написами: "За Мукден в 1905 роцi", "За Порт-Артур в 1904 роцi", 1-й саперний батальйон, 1-й Схiдно-Сибiрський батальйон отримали почеснi написи на головнi убори "За вiдзнаку у вiйнi з Японiiю в 1904 i 1905 роках".

На вiдмiну вiд iнших видiв i родiв вiйськ iнженернi вiйська не тiльки в перiод вiйни, але й у мирний час вирiшували завдання загальнодержавного масштабу. У другiй половинi минулого сторiччя в основному силами саперних батальйонiв були побудованi мiста-фортецi Росii: Кронштадт (пiд керiвництвом вiйськового iнженера Джiгканхсу), Брест-Литовська (А. Ден), Керч (А. Нат), ряд iнших. Ця, а також багато iнших традицiй росiйських iнженерних вiйськ були успадкованi i в пiсляреволюцiйний перiод.

Створенi пiд час боротьби з об'iднаними силами iмперiалiзму i внутрiшньоi контрреволюцii, iнженернi вiйська вже в першi роки свого iснування з успiхом вирiшили багато складнi завдання забезпечення бойових дiй молодий тодi Червоноi Армii. У цi ж роки виросли своi, новi iнженернi кадри.

Гiдний внесок у перемогу над нiмецько-фашистськими вiйськами i японськими мiлiтаристами внесли i iнженернi вiйська у роки Великоi Вiтчизняноi вiйни. У ходi вiйни вони одержали подальший, ще бiльший розвиток, виросли кiлькiсно, укрiпилися органiзацiйно i технiчно, придбали величезний досвiд забезпечення бойових дiй у рiзних умовах обстановки, показали зразки масового героiзму i мужностi при виконаннi бойових завдань. Дотримуючись бойовим традицiям, сапери при виконаннi завдань виявляли творчу активнiсть i винахiдливiсть, мужнiсть i вiдвагу.

Серед факторiв, що обумовили досягнення перемоги у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi радянського народу i його Збройних Сил над фашистською Нiмеччиною та iмперiалiстичною Японiiю, найважливiшим i радянський патрiотизм. Разом з усiiю Червоною Армiiю особовий склад iнженерних вiйськ виявив вiйськову доблесть, масовий героiзм, любов до Батькiвщини, свого народу. За бойовi подвиги на полях Великоi Вiтчизняноi вiйни 642 воiна iнженерних вiйськ удостоiнi звання Героя Радянського Союзу. Бойовi справи 266 саперiв i понтонерiв вiдзначенi орденом Слави всiх трьох ступенiв. Сотнi тисяч воiнiв нагородженi орденами i медалями. Навiчно зарахованi в списки iнженерних частин полеглi героi - рядовi й сержанти РЖ.К. Базилiв, Ф.РЖ. Безруков, В.П. Горячев, В.Б. РДфiмов, В.В. Колосов, М.В. М'який, Г.Е. Попов, В.М. Щасний, В.А. Сухов. Ореолом немеркнучоi слави народного героя у нас i у всьому мiнi оточене iм'я полум'яного сина радянського народу генерал-лейтенанта iнженерних вiйськ Д.М. Карбишева, який загинув у боротьбi з нiмецько-фашистськими загарбниками.

Серед 642 воiнiв iнженерних вiйськ, удостоiних звання Героя Радянського Союзу, i люди рiзних вiкiв i звань, нацiональностей i професiй. Чи не це приклад для наслiдування!

У Великiй Вiтчизнянiй вiйнi були значно збагаченi i примноженi героiчнi традицii, що склалися в роки громадянськоi вiйни. Масовий героiзм, високу органiзованiсть i бойовий вишкiл демонстрували цiлi об'iднання, з'iднання i частини. Показником цього i присвоiння багатьом з них звання гвардiйських, почесних найменувань, а так само нагородження орденами. 6 iнженерних бригад, 190 iнженерних, саперних i понтонних батальйонiв, 5 окремих рот удостоiнi звання гвардiйських. Всього за перiод вiйни було вироблено 773 нагородження орденами iнженерних, саперних i понтонних частин i з'iднань, багато хто з них удостоiнi почесних найменувань, а особливо вiдзначилися отримали звання гвардiйських, неодноразово почеснi найменування i були нагородженi орденами.

Масовий героiзм радянських саперiв i понтонерiв в боях за звiльнення РДвропейських краiн (Польщi, Чехословаччини, Румунii, Болгарii, Угорщини та iн), а також допомога, надана iнженерними частинами Червоноi Армii населенню визволених мiст i сiл цих краiн у розмiнуваннi територii, вiдновлення зруйнованих мостiв i пiдприiмств, - один iз проявiв великоi iсторичноi визвольноi мiсii Радянських Збройних Сил.

У пам'ятi народнiй будуть вiчно жити подвиги патрiотiв Батькiвщини i серед них саперiв, понтонерiв та iнших фахiвцiв iнженерних вiйськ, подвиги цiлих частин i з'iднань. Славнi бойовi традицii назавжди залишаться великим духовним багатством i будуть служити справi виховання людини великоi краiни Росii.

2. Виховання особового складу на бойових традицiях Збройних Сил

Бойовi традицii армii i флоту - це iсторично сформованi звичаi i моральнi правили, що стали нормою поведiнки воiнiв у бою i в мирний час, активно спонукають iх зразково виконувати свiй вiйськовий обов'язок, чесно i сумлiнно служити своiму народовi, своiй Батькiвщинi.

Вiйськова практика свiдчить, що бойовi традицii повсюдно взятi на озброiння як випробуваний i ефективний засiб виховання мужнiх, стiйких i умiлих захисникiв Батькiвщини.

Усюди, де служить росiйський воiн, поруч з ним несуть незмiнну вахту бойовi традицii.

Основними бойовими традицiями Збройних Сил i:

- Безмежна вiдданiсть i гаряча любов до Батькiвщини, постiйна готовнiсть захищати ii до останньоi краплi кровi;

- Непримиреннiсть до ворогiв Батькiвщини, висока пильнiсть;

- Вiрнiсть вiйськовому обов'язку, вiйськовоi присяги, самовiдданiсть i масовий героiзм в бою;

- Любов до рiдноi армii i флоту, до своii частини, кораблю, вiрнiсть Бойовому Прапора, Прапору корабля;

- Постiйне прагнення до вдосконалення бойовоi майстерностi, пiдвищенню вiйськових знань, невпинна боротьба за високу бойову готовнiсть, зразковий порядок, органiзованiсть i дисциплiну;

- Вiйськове товариство i колективiзм, повагу до командира i захист його в бою.

Пропаганда бойових традицiй допомагаi молодi збагачувати своi суспiльнi iдеали, як би долучатися до духовноi зовнiшностi тих, хто виявив легендарне мужнiсть i вiдвагу, обезсмертив себе подвигами в iм'я Батькiвщини.

Особливу цiннiсть бойовi традицii являють для вiйськового виховання особового складу армii i флоту. РЗх вивчення i пропаганда сприяi формуванню у воiнiв високих морально-бойових якостей, необхiдних для досягнення перемоги в сучасному бою, допомагають готувати воiна-громадянина, патрiота, який володii сильним духом, непохитною волею, мужнiстю i хоробрiстю, досконало володii вiйськовою технiкою та зброiю. Видатний полководець М. В. Фрунзе вважав традицii нашоi армii запорукою майбутнiх великих подвигiв радянських воiнiв. У своiму привiтаннi воiнам героiчноi 51-i Перекопськоi дивiзii вiн вказував на те, щоб "пам'ять про славне минуле закарбувалася i, не вмираючи, передавалося з поколiння в поколiння новим складом полкiв дивiзii.

Виховний вплив бойових традицiй полягаi насамперед у силi прикладу, яка спонукаi новi поколiння воiнiв йти по стопах своiх батькiв i дiдiв, множити iх славнi справи, беззавiтно служити Батькiвщинi. Сила позитивного прикладу - це величезна сила, а коли вона поiднуiться з iдейною переконанiстю, любов'ю до Батькiвщини, коли мотивами поведiнки людини, ii дiй стають благороднi цiлi, вона множиться у сто крат. Адже вiдомо з iсторii, що в роки Великоi Вiтчизняноi вiйни сотнi воiнiв наших Збройних Сил у критичнi моменти бою, наслiдуючи приклад Олександра Матросова, закрили своiм тiлом амбразури ворожих дотiв i дзотiв, бiльше трьохсот радянських льотчикiв повторили подвиг Миколи Гастелло. Понад 11000 чоловiк за героiзм у боях з нiмецько-фашистськими загарбниками удостоiнi високого звання Героя Радянського Союзу. Позитивний приклад героiв надаi впливу не тiльки на окрему людину, але i на вiйськовi колективи в цiлому.

Пропаганда бойових традицiй допомагаi виховувати воiнiв, цементувати вiйськовi колективи, мобiлiзувати особовий склад на вдосконалення своii майстерностi, змiцнення вiйськовоi дисциплiни, пiдвищення пильностi, бойовоi готовностi вiйськ i сил флоту. У бойових традицiях воiни знаходять кращий зразок для вибори морального iдеалу, до якого прагнуть, який наслiдують, який i побудником iх вчинкiв.

Вивчення, пропаганда та впровадження в життя бойових традицiй сприяють викриттю наклепницьких вигадок на адресу iсторii наших Збройних Сил.

РЖсторiю пише народ. РЗi можна трактувати по-рiзному, але не можна все ж таки змiнити iсторичнi вiхи. РЖсторiю переробити не можна. У зв'язку з розпадом Радянського Союзу Збройнi Сили, якi прийнятi пiд юрисдикцiю Росii, опинилися в якiйсь мiрi роздробленими, перебуваючи в деяких колишнiх республiках СРСР i в далекому зарубiжжi. Процес розпаду СРСР спричинив за собою в деяких регiонах мiжнацiональнi конфлiкти. У цих умовах Збройнi Сили Украiни опинилися в деякому сенсi в ролi заручника.

Дана ситуацiя висунула перед Збройними Силами ряд неординарних, невластивих iм завдань. Це i виведення вiйськ на територiю Росii як з краiн далекого зарубiжжя так i з територii колишнiх союзних республiк (особливо гостро в цьому планi вирiшувалося питання з - 21 республiками Прибалтики), це й виконання миротворчоi мiсii в Молдовi i на Кавказi, це й виконання бойових завдань спiльно з прикордонними вiйськами щодо захисту державних кордонiв на територii Таджикистану, це й виконання миротворчоi мiсii в Югославii пiд егiдою ООН. В результатi деяких подiй за останнiй час армiя потрапила пiд потужний вогонь критики з боку преси, громадськостi, що, природно, негативно позначилося на ii моральному станi. Однак не тiльки критика вплинула на зниження деякого морального потенцiалу армii, але також i соцiальнi умови, в яких вона опинилася. Деякими недобросовiсними iдеологами та журналiстами навмисне стали перекручуватися тi завоювання народу i армii, якi були досягнутi за останнi сiмдесят рокiв. У результатi полiтичноi боротьби армiя стала заручницею великоi полiтики.

Паралельно з питанням передислокацii вiйськ вирiшуiться питання про скорочення Збройних Сил до меж "розумноi" достатностi. Питання про скорочення, як нiякий iнший, торкнувся саме, здавалося б, стiйке i непорушне в армii - бойовi традицii. Часом доводиться дивуватися деяких рiшень з цього питання.

Як вiдомо, на територii колишньоi НДР дислокувалися частини, з'iднання та об'iднання, овiянi славою в роки Великоi Вiтчизняноi вiйни, що мають величезнi бойовi традицii, якi передавалися з поколiння в поколiння. Гордiстю, примiром, було служити солдата, офiцера в прославленiй 62-i загальновiйськовоi армii (нинi 8-а гвардiйська загальновiйськова армiя), якою командував у роки Великоi Вiтчизняноi вiйни прославлений командарм В.РЖ. Чуйков.

Подiiю iсторичноi ваги вважали солдати, офiцери, генерали цiii армii приiзд в 1977 роцi Маршала Радянського Союзу В.РЖ. Чуйкова, вiдвiдання ним частин i з'iднань, зустрiчi з особовим складом.

РЖ тодi гостро вiдчулося у кожного в серцi бойовi традицii живуть i множаться, вони вiчнi i непорушнi. Але як гiрко усвiдомлювати зараз те, що частини i з'iднання армii виведенi, частина з них розформована, а бойовi прапори, в тому числi i штабу об'iднання, зданi в Музей НД мiста Волгограда. Славнi сторiнки, вписанi цiiю армiiю в iсторiю Збройних Сил, завершенi.. Бойовi традицii, народженi пiд бойовими прапорами цього об'iднання, в тому числi i знаменитий клич ".. За Волгою для нас землi немаi.." на жаль втрачають свою актуальнiсть. Це велике поле дiяльностi i роздумiв для вiйськових iсторикiв. Але тим не менш, навiть сучасне життя Збройних Сил маi величезну грунт для появи, для народження нових бойових традицiй, проте цi традицii не можуть iснувати у розривi вiд традицiй минулих рокiв.

Навiть у наш непростий час вiйни вiрно служать своiму народовi, з честю виконують свiй вiйськовий обов'язок перед ним. Вони завжди готовi на будь-який подвиг в iм'я своii Батькiвщини. Наша армiя - це армiя героiв.

Бойовi традицii пов'язанi мiж собою. Вони вiдображають славу, велич i особливостi Збройних Сил Росii i служать справi пiдвищення iх боiготовностi. Бойовi традицii з'явилися могутнiм духовною зброiю нашоi армii i сприяли ii перемогам.

Армiя i флот невiддiльнi вiд свого народу. В армiю i флот щороку приходить поповнення з трудового фронту. Вiдслуживши в лавах Збройних Сил, вони знову повертаються до працi. Та й сама служба в лавах армii i флоту i великий i напружену працю. Без наполегливоi працi не можна освоiти складну бойову технiку, не можна виховати в собi якостi воiна, завжди готового виступити на захист Батькiвщини i вiдстоювати ii вмiло й мужньо.

Воiни Росiйських Збройних Сил i гiдними спадкоiмцями героiчних, славних традицiй, якими так багата iсторiя нашоi армii.

ВисновокВместе с этим смотрят: