Розвиток швидкостi у вiйськовослужбовцiв

РЕФЕРАТ

на тему: Розвиток швидкостi у вiйськовослужбовцiв

ВСТУП

Розвиток фiзичних якостей вiдноситься до тих роздiлiв пiдготовки, в яких постiйно виникають проблеми професiйного вдосконалення вiйськовослужбовцiв. Вiдсутнiсть повноцiнного науково-методичного забезпечення не стимулюi професiйне зростання спецiалiстiв, якi за фахом своii дiяльностi повиннi забезпечувати покращання сили, швидкостi, витривалостi, гнучкостi. Особливоi уваги потребуi швидкiсна пiдготовка вiйськовослужбовцiв, яка за суттю свого звтАЩязку з вiйськово-професiйною дiяльнiстю означаi не що iнше, як можливiсть виконання поставленого завдання у встановлений час. Ось чому бiльшiсть вправ НФП оцiнюiться за критерiями, якi тим чи iншим чином вiддзеркалюють показники швидкостi: темп рухiв, час виконання окремого руху чи частоту iх повторення за одиницю часу.

РЖснування думки про те, що швидкiсть людини тАУ це фiзична якiсть, яка повинна розвиватись у допризовному вiцi або навiть ще ранiше, частково знаходить своi пiдтвердження у найнижчому, у порiвняннi з iншими фiзичними якостями, зростаннi результатiв у вiйськовослужбовцiв, наприклад, у бiгу на 100 м. Але свiтовий досвiд пiдготовки квалiфiкованих спортсменiв-бiгунiв засвiдчуi протилежне. Приблизно 46% представникiв свiтовоi елiти почали своi спецiалiзоване тренування у бiгу на 100 м пiсля 16-18 рокiв. Основна причина вiдставання швидкiсноi пiдготовленостi вiйськовослужбовцiв криiться зовсiм в iншому. Швидкiснi якостi людини i особливо чутливими до фiзичного навантаження. Процес пiдготовки повинен передбачати розвиваючi режими тренування. Фiзичне навантаження не повинно бути надмiрним або недостатнiм. Його оптимальнiсть регулюiться не тiльки виконаною роботою, але й необхiдною тривалiстю вiдпочинку, яка в рiзних людей може суттiво вiдрiзнятись. У бiльшостi випадкiв тривалiсть вiдпочинку важче проконтролювати, нiж показники тренувальноi вправи. Основним критерiiм достатностi вiдпочинку поки що залишаiться субтАЩiктивна готовнiсть людини до виконання швидкiсноi роботи. Ось чому у навчально-методичному посiбнику акцент зроблений не на готових тренувальних планах, яких на всi випадки не передбачиш, а на загальних вимогах до засобiв, методiв та методики розвитку швидкiсних можливостей вiйськовослужбовцiв. Образно кажучи, посiбник i тим iнструментом, за допомогою якого можна такi плани складати, вносити при необхiдностi в них потрiбнi змiни, проводити квалiфiкований контроль навчально-тренувального процесу, словом робити те, що необхiдно для ефективного управлiння фiзичною пiдготовленiстю пiдлеглих.

Важливою умовою успiшностi тренування i забезпечення повноцiнного взаiмозвтАЩязку швидкостi з iншими фiзичними якостями. Передусiм, слiд звернути на важливiсть силовоi пiдготовки, якою у бiльшостi випадкiв нехтують, вiддаючи перевагу виконанню самоi вправи на швидкiсть. Мiж тим, виконання силових вправ загального чи спецiального характеру даi можливiсть досягнути бiльш високих, а головне стабiльних, результатiв. Навчально-методичний посiбник наводить приклади таких вправ, а також орiiнтовнi показники кiлькостi iх повторень та тривалостi вiдпочинку мiж ними. Природно, неможливо подати вправи для всiх випадкiв, якi мають мiсце при розвитку швидкостi. Але автори сподiваються на викликану методичним посiбником зацiкавленiсть до активного розширення арсеналу володiння такими вправами. З цiiю метою поданi методичнi вимоги та принциповi пiдходи до вiдбору силових та iнших вправ, якi забезпечують пiдвищення швидкiсних можливостей вiйськовослужбовцiв.

Окремо слiд сказати про вплив витривалостi на швидкiсть рухiв. По-перше, необхiдно застерегти вiд механiчного перенесення положення спортивного тренування про негативний взаiмозвтАЩязок вправ, якi розвивають цi двi фiзичнi якостi. Не варто забувати, що у новачкiв маi мiсце широкий позитивний перенос фiзичних якостей. У них рiвень пiдготовленостi в однiй фiзичнiй вправi даi можливiсть достатньо точно прогнозувати результат виконання iншоi. Ось чому пiдвищення швидкiсних можливостей вiйськовослужбовцiв багато в чому залежить вiд ефективностi розвитку всiх фiзичних якостей. Розкриття загальних положень фiзичного вдосконалення якраз спрямоване на розвтАЩязання цього завдання.

1. Швидкiсть як фiзична якiсть

1.1 Елементарнi форми швидкостi

Швидкiсть як фiзична якiсть людини тАУ це здатнiсть виконувати руховi дii за мiнiмальний час.

В теорii фiзичноi пiдготовки розрiзняють наступнi елементарнi форми швидкостi: латентний час руховоi реакцii, швидкiсть виконання окремого руху, частоту рухiв. Указанi елементарнi форми мало залежать одна вiд одноi, оскiльки в iх основi лежать рiзнi фiзiологiчнi процеси, швидкiсть протiкання яких у значнiй мiрi визначаiться спадковiстю. Найбiльшу генетичну залежнiсть маi час простоi руховоi реакцii (ЧРР) тАУ 80%; швидкiсть окремого руху тАУ 60%. РЖншими словами, для тренувального впливу залишаiться незначний процент, на який може бути збiльшена швидкiсть виконання вправи. Що стосуiться високоi частоти рухiв, то необхiдний показник для бiгуна-спринтера свiтового рiвня маi одна людина приблизно на 7000 осiб. У бiльшостi людей поiднуiться, як правило, рiзний рiвень елементарних форм швидкостi.

Отже, можна сказати, що результат пiдготовки у швидкiсних вправах залежить як вiд правильного вiдбору кандидатiв до занять, так i ефективностi методики тренування.

1.2 Комплекснi форми швидкостi

У фiзичнiй пiдготовцi вiйськовослужбовцiв мають мiсце вправи, що вимагають комплексного виявлення елементарних форм швидкостi. Це розширюi коло людей, котрi можуть досягнути високих результатiв не тiльки у виконаннi вимог НФП, але i у спортивному напрямку роботи.

Комплекснi форми вияву швидкостi необхiднi, наприклад, при контактi з суперником. Така взаiмодiя поiднуi час складноi руховоi реакцii з швидким виконанням прийомiв у боротьбi, боксi, рукопашному бою. Ефективнiсть нанесення серiйних ударiв, iх рiзноманiтнiсть та можлива комбiнацiя ефективна вiд умiння швидко оцiнювати положення тiла, дii суперника та високу частоту iх виконання. Найбiльш повним i яскравим поiднанням усiх трьох елементарних форм швидкостi i бiг на 100 м. Результат у цiй вправi залежить вiд часу простоi руховоi реакцii вiйськовослужбовцiв на стартi, швидкостi виконання окремого руху (вiдштовхування, виносу стегна), частоти крокiв у бiгу.

В циклiчних рухах швидкiсного характеру, до яких вiдноситься бiг, плавання i гребля, розрiзняють три частини вправи: фазу набору швидкостi (розгону), фазу пiдтримки максимальноi швидкостi (стабiлiзацii) i фазу поступового зниження максимальноi швидкостi (витривалостi). Вказанi фази, як i елементарнi форми швидкостi, незалежнi одна вiд одноi. Тобто можна мати високi показники стартового розгону i вiдносно низькi у часi втримання досягнутого рiвня максимальноi швидкостi. Що стосуiться фази зниження максимальноi швидкостi, то вона, залежно вiд фiзичноi вправи, на 70-99% i генетично визначеною, а значить в окремих випадках практично не пiддаiться тренуванню.

Наявнiсть вiдносно самостiйних фаз у циклiчних вправах, а також рiзних фiзiологiчних механiзмiв, якi забезпечують високi показники елементарних форм швидкостi, вказуi на необхiднiсть у спортивно-масовiй роботi здiйснювати розвиток швидкостi не тiльки на основi iнтегрованого (комплексного) пiдходу, але й проводити цiлеспрямований вплив на рiзнi складовi швидкостi та iх компоненти спецiалiзованими (диференцiйованими) засобами фiзичноi пiдготовки.

1.3 Основнi фактори, що обмежують швидкiснi можливостi людини

Розвиток швидкостi вiйськовослужбовцiв, навiть при використаннi у тренуваннi надiйноi i виправданоi методики пiдготовки, може не 2耀ти очiкуваного покращання результату. Причиною тому i наявнiсть багатьох обмежуючих причин, серед яких видiляють: бiомеханiчнi, морфологiчнi, функцiональнi та психологiчнi фактори.

До бiомеханiчних факторiв, що лiмiтують рiст результатiв у вправах на швидкiсть, в першу чергу вiдноситься рiвень оволодiння технiкою рухiв. Технiка виконання вправи маi особливе значення, оскiльки рiвень швидкостi в них максимальний, а вияв сили рiзний i складаi незначну частку максимальних можливостей людини. Диференцiацiя за силовими (динамiчними) показниками вiдбуваiться значно повiльнiше, нiж засвоiння форми (кiнематики) рухiв. Виявлення таких зусиль, якi вiдповiдають потрiбнiй величинi, та поiднання iх iз необхiдним розслабленням в окремi фази рухiв тАУ найбiльш важлива вимога правильноi технiки рухiв. Непiдготовленi виконавцi докладають значно бiльше зусиль у пiдготовчi рухи i недостатньо - в основнi. Амплiтуда рухiв у них менша, а траiкторiя позбавлена плавностi та цiлiсностi. Прикладом амплiтуди рухiв у вправах на швидкiсть i кiлькiсть крокiв на дистанцii у бiгу на 100 м. Чоловiки-спринтери мiжнародного рiвня долають дистанцiю за 43-51 крок, а жiнки - за 48-56 крокiв.

У вiйськово-спортивнiй практицi для спортивноi орiiнтацii на 100-400 м необхiдно враховувати довжину нiг, яка вiдносно зросту маi складати 54-55%. Слiд зазначити, що зрiст, маса тiла практично не впливають на результат. Якщо розглянути полярнi показники, то найбiльш високими спринтерами були: Д. Карлос тАУ 193 см (США) тАУ результат у бiгу 10,0с, С.Уiльямс тАУ 192 см (США) тАУ 9,9 с, а найменшими тАУ А. Мерчисон тАУ156 см (США) тАУ 10,1 с; О. Корнелюк тАУ 164 см (Азербайджан) тАУ 10,0 с; Е Фiгерола тАУ 164 см (Куба) тАУ 10,0 с; В.Борзов тАУ 180 см (Украiна) тАУ 10,04 с. У жiнок дiапазон ростових показникiв не менш значний, нiж у чоловiкiв.

Отже, за даними зросту або за масою тiла достатньо важко визначити схильнiсть до спецiалiзованих занять спринтерським бiгом на 100 м. Але слiд враховувати, що зi збiльшенням довжини дистанцii, а значить i швидкiсноi витривалостi, перевагу отримують високi спортсмени, якi до цього ще мають меншу масу тiла.

У вiдповiдностi до зросту спостерiгаються рiзнi поiднання довжини i частоти крокiв. Найбiльша довжина кроку у бiгу на 100 м зафiксована у С. Уiльямса тАУ 254 см при частотi крокiв 4,4 за секунду; найвища частота крокiв тАУ 5,5 за секунду при iх довжинi 198 см тАУ у О. Корнелюка. РЖснують декiлька способiв визначення оптимальноi довжини крокiв для бiгу у спортивнiй формi. Орiiнтиром може бути вiдстань вiд кiнчикiв пальцiв витягнутоi руки вверх до пiдлоги. Ще простiший спосiб тАУ довжина кроку дорiвнюi 8 тАУ 8,5 стопи конкретного виконавця. Для вiйськових умов складно подати конкретнi рекомендацii, оскiльки довжина бiгового кроку залежить вiд умов виконання вправи (покриття мiсця проведення занять, взуття вiйськовослужбовцiв, наявностi зброi чи iншого спорядження).

До морфологiчних факторiв, що визначають рiвень швидкiсних можливостей вiйськовослужбовцiв, вiдносять загальну масу мтАЩязiв, яка у дорослоi людини в нормi повинна бути не менше 40% всiii маси тiла. Якщо цей вiдносний показник буде нижчим, то рiвень не тiльки швидкостi, але й сили та витривалостi буде недостатнiм. Крiм того, мтАЩязи людей, якi мають високу швидкiсть, складаються на 70-90% iз бiлих тАЬшвидкихтАЭ волокон. Наявнiсть таких волокон можна встановити за допомогою медико-бiологiчного дослiдження, наприклад, бiопсii, або спортивно-педагогiчним тестуванням тАУ виконанням стрибка вверх з мiсця з урахуванням часу вiдштовхування. Чим вищий стрибок i менший час вiдштовхування, тим бiльше тАЬшвидкихтАЭ волокон у складi мтАЩязiв даноi людини.

Функцiональнi можливостi при виконаннi вправ на швидкiсть забезпечують рухову дiяльнiсть працездатнiстю внутрiшнiх органiв та систем.

У процесi тренування на швидкiсть пiдвищуiться здатнiсть до утворення енергii при розчепленнi аденозинтрифосфорноi кислоти (АТФ) та кретинфосфату (КФ) мтАЩязiв. Квалiфiкованi спортсмени мають значно бiльшi запаси енергетичних речовин та бiльшу швидкiсть iх вивiльнення, що визначаi значно бiльшу потужнiсть роботи.

Вправи на швидкiсть предтАЩявляють рiзнi вимоги до функцiй, що забезпечують рухову дiяльнiсть. Спринтерський бiг вимагаi неоднакових функцiональних можливостей органiзму вiйськовослужбовцiв. Наприклад, вправи у бiгу до 100 м (човниковий бiг, бiг на 60 м, 100 м) не висувають граничних вимог до серцево-судинноi системи. ОбтАЩiм серця квалiфiкованих спринтерiв складаi у середньому 900 см³, в той час, коли у бiгунiв на довгi дистанцii тАУ 1100 см³. Максимальне поглинання кисню (МПК) дорiвнюi 50-60 мл/хв на 1 кг маси тiла (нижня норма здоровтАЩя тАУ 48 мл/хв на 1 кг). При МПК менше 70 мл/хв на 1 кг людина вважаiться безперспективною у вправах на витривалiсть. Найбiльший показник МПК був встановлений у одного iз рекордсменiв свiту в бiгу на 5000 м РД. Путеманса (Бельгiя) тАУ 92 мл/хв на 1 кг маси тiла.

ЗвтАЩязок швидкiсних можливостей у квалiфiкованих спортсменiв iз загальною витривалiстю можна показати на наступному цiкавому фактi. Пiдчас обстеження переможця монреальськоi олiмпiади (1976 р) в бiгу на 100 м тАУ 10,06 с тАУ Х. Кроуфорда (Тринiдад i Тобаго), який мав атлетичну будову тiла - зрiст 187 см, маса тiла 86 кг, жировий компонент 9%, була зафiксована повна втома при виконаннi прискореноi ходьби - тестовоi вправи. В цього атлета вже пiсля 16 хв пульс досягнув критичного значення - 187 уд/хв. Дослiдження проводилось за методикою К. Купера, який розробив норми фiзичного навантаження для оздоровлення людей рiзного вiку. Видатний спортсмен не змiг виконати мiнiмальну вимогу для оцiнювання фiзичного стану, хоча вона була розрахована на можливостi непiдготовлених людей.

Швидкiснi рухи характеризуються виконанням вправ в умовах кисневоi заборгованостi. Вiдомо, що при найбiльш iнтенсивнiй дiяльностi кров в органiзмi людини встигаi зробити колообiг тiльки за 8 секунд. Потiк кровi, збагачений киснем, досягаi працюючих мтАЩязiв тiльки через 4-5 с з моменту початку роботи. У бiгу на 100 м за цей час людина встигаi подолати 30-40 м дистанцii. Ось чому 13-19 неглибоких вдихiв, якi виконують пiдчас виконання швидкiсного бiгу, мають бiльше бiомеханiчне значення, тим що сприяють фiксацii тулуба у правильному положеннi i стимулюють працездатнiсть центральноi нервовоi системи, а менше тАУ фiзiологiчне. Органiзм при виконаннi бiгу на 100 м працюi на 96% у борг, який лiквiдуiться тiльки пiсля виконання вправи пiдчас вiдпочинку. Для швидкоi лiквiдацii кисневого боргу необхiдно мати високий рiвень кардiореспiраторноi працездатностi, що ефективно досягаiться тренуванням загальноi витривалостi.

Вправи на швидкiсть знаходяться у зонах двох потужностей роботи тАУ максимальноi, тривалiсть якоi до 30 с, i субмаксимальноi, тривалiстю не бiльше 2 хвилин. Бiг до 200 м тАУ зона максимальноi потужностi; бiг до 400 м тАУ зона субмаксимальноi потужностi. Подовження дистанцii вдвiчi вiд 100 до 200 м i вiд 200 до 400 м не вимагаi подвiйного витрачання енергii. У першому випадку (100-200 м) споживання енергii збiльшуiться на 40%; а у другому (200-400 м) - на 65%. Причиною i те, що на рiзних частинах дистанцii людина маi рiзну потужнiсть роботи. Встановлено, що найбiльшi енерговитрати спостерiгаються в стартовому розгонi, який займаi в бiгу на 100 м менше половини дистанцii, але за енергетикою на цю частину дистанцii припадаi бiльше 50% всiх витрат. Потужнiсть виконаноi роботи у швидкiсних вправах залежить вiд зусилля, на яке здатна людина за мiнiмальний промiжок часу. Найбiльшу силу вiйськовослужбовець виявляi на перших кроках стартового розбiгу, потiм вона поступово зменшуiться. Отже, бiг на 100 м передбачаi не тiльки високий рiвень швидкостi, але i спецiальноi силовоi пiдготовки, а саме розвитку стартовоi сили. Стартова сила охоплюi силовi можливостi людини в межах вiд 20 до 70% максимальних силових можливостей мтАЩязiв, якi виконують бiговi рухи. Силова пiдготовка , як , мiж iншим, загальна витривалiсть, спритнiсть та гнучкiсть, обовтАЩязково повиннi передбачатись при розвитку швидкiсних можливостей вiйськовослужбовцiв. Рiзнобiчнiсть фiзичного розвитку тАУ передумова успiшного виконання всiх фiзичних вправ на швидкiсть НФП.

Власне психiчнi особливостi характеризуються типом вищоi нервовоi дiяльностi вiйськовослужбовцiв. Сильний тип дозволяi краще переносити навантаження швидкiсного характеру i пiдчас перевiрок показувати бiльш високi результати, нiж на звичайних заняттях. Значну перевагу отримують вiйськовослужбовцi iз рухливим, урiвноваженим, сильним типом (сангвiнiки), або рухливим, неврiвноваженим сильним типом (холерики) вищоi нервовоi дiяльностi, в яких переважають процеси збудження над гальмуванням.

Працездатнiсть центральноi нервовоi системи характеризуiться частотою бiотокiв, якi викликають скорочення мтАЩязiв. В нормi показники знаходяться вiд 5 до 55 iмпульсiв за секунду. Чим вище частота нервових iмпульсiв, тим швидше скорочуються мтАЩязи.

При оцiнюваннi власне психiчних особливостей вiйськовослужбовцiв приймати до уваги необхiдно також тАЬсилутАЭ нервових процесiв, яка визначаiться часом руховоi реакцii на рiзнi сигнали 120 db i 40 db. Чим менше рiзниця у ЧРР на сильний i слабкий сигнал, тим бiльше придатна людина до роботи швидкiсного характеру. Наприклад, для бiгу на 60-100 м показник менше 1,30 одиниць, а на 200-400 м тАУ 1,55.

В процесi швидкiсноi пiдготовки збiльшуiться кiлькiсть задiяних у роботу функцiональних нервово-моторних одиниць мтАЩязiв. Аналогiчний процес вiдбуваiться при розвитку максимальноi сили. Це означаi, що при силовiй пiдготовцi покращуються умови для збiльшення швидкостi рухiв. У пiдготовлених спортсменiв бiльша частина мтАЩязу активна при його скороченнi i збiльшуi як силу, так i швидкiсть скорочення. Основною рiзницею мiж спортсменами атлетичних видiв спорту i представниками швидкiсно-силового напрямку тренування i здатнiсть до розслаблення мтАЩязiв пiсля потужного скорочення. Особливо високi показники розслаблення вiдмiчаються у представникiв циклiчних швидкiсно-силових видiв спорту.

Питання самоконтролю

1. Дайте визначення швидкостi та назвiть ii елементарнi форми.

2. Наведiть приклади елементарних форм швидкостi у фiзичнiй пiдготовцi вiйськовослужбовцiв.

3. Пояснiть вплив спадковостi на рiвень вияву швидкiсних можливостей людини.

4. Охарактеризуйте i наведiть приклади комплексного вияву елементарних форм швидкостi у фiзичнiй пiдготовцi вiйськовослужбовцiв.

5. Пояснiть необхiднiсть диференцiйованого i комплексного пiдходiв до розвитку швидкостi.

6. Перерахуйте основнi причини, що лiмiтують швидкiснi можливостi людини. Вкажiть, якi з них мають першочергове значення у фiзичнiй пiдготовцi вiйськовослужбовцiв.

7. Розкрийте морфологiчнi фактори, що визначають швидкiснi можливостi людини.

8. Пояснiть значення функцiональноi працездатностi у пiдвищеннi швидкостi.

9. Розкажiть про вплив власне психiчних особливостей на рiвень досягнень при виконаннi вправ на швидкiсть.

2. Вправи на швидкiсть у вiйськово-фiзичнiй пiдготовцi

2.1 Вправи на швидкiсть у фiзичнiй пiдготовцi iноземних армiй свiту

Фiзична пiдготовка в iноземних армiях розглядаiться з точки зору ii вiдповiдностi реальним умовам сучасного бою. Погляди закордонних вiйськових спецiалiстiв на мiсце i значення фiзичноi пiдготовки в системi бойового навчання знаходяться у постiйному розвитку. Аналiтики пояснюють це прагненням досягнути вирiшальноi переваги армiй блоку НАТО над можливим супротивником. Застосування передових методик, наукових досягнень у рiзних галузях фiзичного вдосконалення дозволяi постiйно розвивати та покращувати можливостi вiйськовослужбовцiв, готуi iх бути здатними для участi у бойових дiях у будь-якому мiсцi, за будь-яких умов i в будь-який час. Для забезпечення високоi ефективностi фiзична пiдготовка в iноземних армiях подiляiться на загальну, вiйськово-прикладну i спецiальну (оперативну), що дозволяi диференцiювати i конкретизувати нормативи, вимоги та умови виконання вправ.

Незважаючи на те, що у збройних силах краiн НАТО на сучасний перiод вiдсутня iдина концепцiя фiзичноi пiдготовки вiйськ, проглядаiться спiльнiсть вимог та пiдходiв до ii скерованостi. Це пояснюiться тим, що вона виступаi як частина бойовоi пiдготовки. Керiвнi документи збройних сил iноземних армiй не подають спiльного поняття тАЬфiзична пiдготовкатАЭ. У рiзних краiнах користуються рiзною термiнологiiю, наприклад, тАЬповнатАЭ або тАЬоперативна готовнiстьтАЭ (США), тАЬбойова фiзична готовнiстьтАЭ (Англiя), тАЬфiзична боiздатнiстьтАЭ (ФРН). Рiзниця у термiнологii вiддзеркалюi розбiжностi у розумiннi сутi, структури i змiсту фiзичноi пiдготовки. Тим не менш, у кожному визначеннi можна встановити загальну основу, яка може характеризуватись тАЬфiзичною придатнiстю.. до конкретноi дiяльностiтАЭ (Л. Морхауз).

Перехiд на новий спосiб комплектування збройних сил iноземних армiй викликав змiну всiii системи бойовоi, в тому числi i фiзичноi пiдготовки.

У збройних силах США набiр вiйськовослужбовцiв за контрактом привiв до встановлення наступних вимог до фiзичноi пiдготовки. Починаючи з 1972 р., головними напрямками роботи стають:

- розвиток загальноi витривалостi;

- пiдвищення мтАЩязовоi сили, зокрема, силовоi витривалостi;

- забезпечення рацiонального масо-ростового спiввiдношення;

- зниження жировоi маси тiла.

Отже, у фiзичнiй пiдготовцi армii США перевага починаi вiддаватись загальнiй витривалостi, яка забезпечуi виконання будь-якоi мтАЩязовоi роботи протягом декiлькох годин. Особлива увага придiляiться силовiй пiдготовцi. Як фактор, що забезпечуi високу працездатнiсть людини, передбачено проведення суворого контролю за масою тiла i особливо ii жировим компонентом. З метою оцiнювання пропонуються спецiальнi норми.

Що стосуiться швидкiсних можливостей вiйськовослужбовцiв, то вони розглядаються як такi, котрi пiдвищуються в процесi виконання навчальних вiйськово-професiйних завдань. Спецiально швидкiснi можливостi не розвиваються. Основною вправою для перевiрки швидкiсних якостей в армii США i човниковий бiг 10х30 ярдiв (приблизно 274 м) або в примiщеннi - 10х25 ярдiв (приблизно 220 м). Нормативна база розроблена для трьох вiкових груп i i рiзною для рiзних родiв вiйськ. Для ВВС вiдмiнним показником вважаiться час тАУ 41-45 с; задовiльним тАУ 56-62 с. Вiк вiйськовослужбовцiв при цьому не враховуiться. Для ВМС нормативи розробленi для трьох вiкових груп. У 17-25 рокiв на тАЬвiдмiннотАЭ необхiдно показати 46 с, на тАЬзадовiльнотАЭ тАУ 56-60 с.

У сухопутних вiйськах перевiрка швидкiсних можливостей вiйськовослужбовцiв не передбачаiться .

У збройних силах ФРН оцiнка швидкiсних можливостей проводиться на тАЬ солдатських змаганняхтАЭ на рiвнi рот i вiдповiдних iм пiдроздiлiв. Для цього пропонуiться дистанцiя бiгу на 100 м. На оцiнку тАЬвiдмiннотАЭ необхiдно показати результат 13,4 с; тАЬдобретАЭ тАУ 14,2 с; тАЬзадовiльнотАЭ тАУ 14,4 с. Спортивна спрямованiсть фiзичноi пiдготовки позначаiться наявнiстю спецiальноi вiдзнаки тАУ значка тАЬспортивних i вiйськових досягненьтАЭ, яким нагороджуються вiйськовослужбовцi починаючи з 1971 року. Вiдзнака маi 3 ступенi, для виконання яких необхiдно подолати нормативи у декiлькох вправах, в тому числi у бiгу на 400 м. Золотим значком нагороджуються особи, що пробiгли дистанцiю тАЬдовгого спринтутАЭ за 1.04,0 с; срiбним тАУ 1.08,0 с; бронзовим тАУ 1.12,0с.

В цiлому, iснуюча система фiзичноi пiдготовки ФРН, а також доцiльнiсть вправ, що в неi входять, постiйно викликаi критику нiмецьких спецiалiстiв. З самого початку введення ii у дiю вказуiться на вiдсутнiсть вiйськовоi специфiки i недостатнiсть формування моральноi i фiзичноi стiйкостi для умов вiйськовоi дiяльностi.

Фiзична пiдготовка збройних сил Францii. За прикладом США (1964р.) i ФРН (1968р.) спортивна доктрина фiзичноi пiдготовки приймаiться i у Францii. Причиною такоi орiiнтацii стала необхiднiсть пiдвищення престижу збройних сил у населення i залучення молодi на вiйськову службу. Спецiальнi дослiдження вiйськових психологiв показали позитивний вплив спорту на формування колективiзму i взаiмодопомоги; зниження рiвня соцiального протистояння всерединi збройних сил i пiдвищення згуртованостi вiйськовослужбовцiв; зростання кiлькостi бажаючих продовжити службу за контрактом. У збройних силах Францii спортивний напрямок знайшов своi вiдображення в тому, що перевiрка швидкiсних можливостей вiйськовослужбовцiв проводиться в спортивнiй формi. У бiгу на 100 м вiдмiнним вважаiться час 12,6 с; добрим тАУ 13,7 с; задовiльним тАУ 14,6 с.

Крiм спортивноi орiiнтацii швидкiсних вправ, яка на думку вiйськових спецiалiстiв Францii оздоровлюi збройнi сили фiзично i духовно, простежуiться i вiйськово-прикладне спрямування. Для парашутно-десантних вiйськ введений бiг на 90 м з вантажем 40 кг. Норматив, який необхiдно виконати, - 24 с.

Пiдсумовуючи, варто вiдмiтити, що вправи на швидкiсть в системi фiзичноi пiдготовки зарубiжних армiй не вiдносяться до основних, як скажiмо, вправи на загальну i спецiальну витривалiсть (США). Разом з тим, вправи на швидкiсть займають провiдне мiсце у краiнах, в яких за основний напрямок прийнята спортивна доктрина фiзичноi пiдготовки (ФРН, Францiя).

Статус вправ на швидкiсть вважаiться високим завдяки можливостi успiшного виконання ними соцiально-виховних функцiй. До таких функцiй вiдноситься: згуртування вiйськових колективiв; агiтацiя i пропаганда привабливостi вiйськовоi служби; зменшення соцiальноi напруженостi через неоднорiднiсть особового складу; формування сприятливого морально-психологiчного клiмату; поступова адаптацiя цивiльноi молодi до нових умов.

2.2 Вправи для розвитку i контролю швидкостi у вiтчизнянiй системi фiзичноi пiдготовки

Настанова з фiзичноi пiдготовки у Збройних силах Украiни 1997 р. визначаi швидкiсть як одну iз основних фiзичних якостей вiйськовослужбовцiв. Вiдповiдно, покращанню швидкiсних можливостей придiляiться значна увага. Для цього передбачено виконання наступних вправ: бiг на 100 м, бiг на 400 м, човниковий бiг 10х10 м, естафетний бiг 4х100 м для чоловiкiв, бiг на 100 м i човниковий бiг 10х10 м для жiнок.

У чоловiкiв вправи можна виконувати як у вiйськовiй, так i спортивнiй формi, у жiнок передбачена тiльки спортивна форма. Особливiстю оцiнювання результатiв у чоловiкiв i градацiя з поправками на форму одягу (1, 2, 3, 4), а також на взуття: тапочки та черевики. РЖснування поправок визначаiться необхiднiстю проведення перевiрки з максимально бiльшим охопленням особового складу. Такий пiдхiд забезпечуi поступове пристосування цивiльних осiб до вимог вiйськово-фiзичноi пiдготовки. Крiм того, зтАЩявляються обтАЩiктивнi пiдстави порiвняти досягнення iз нормативами iснуючоi РДдиноi спортивноi класифiкацii та критерiями, передбаченими Державними тестами, якi дiють в Украiнi з 1996 року. Це формуi iднiсть пiдходiв та спадковiсть програмно-нормативних документiв рiзного призначення. Як вiдомо, мета таких документiв спiльна тАУ забезпечення здоровтАЩя та фiзичноi придатностi людини до виконання своiх професiйних, у тому числi вiйськових, обовтАЩязкiв.

Використання бальноi системи оцiнювання виконання вправ швидкiсного характеру i передумовою досягнення гармонii у фiзичнiй пiдготовленостi вiйськовослужбовцiв. Вимоги оцiнювання вiдповiдають визначальним методичним положенням системи фiзичноi пiдготовки вiйськ, зокрема, принципу оптимальностi. За цим принципом розвиток швидкостi, сили, витривалостi, спритностi та гнучкостi повинен бути збалансованим i достатнiм для успiшного виконання поставлених бойових завдань. НФП-97 передбачаi достатнiсть фiзичноi пiдготовленостi вiйськовослужбовцiв введенням мiнiмальних порогових рiвнiв. Це позитивно впливаi на гармонiйнiсть фiзичного i психiчного розвитку i виступаi стримуючим фактором однобокостi фiзичноi пiдготовки.

Найбiльш важливою умовою стимуляцii до активних i систематичних занять вправами на швидкiсть вiйськовослужбовцiв-чоловiкiв i iснування спортивних нормативiв до першого розряду включно (табл. 1).

Таблиця 1. Нормативи спортивноi та вiйськово-спортивноi класифiкацii

Вправа	Форма одягу	Розряд
		1	РЖРЖ	РЖРЖРЖ
Бiг 60 м, с	Вiйськова: чоботи Спортивна: стадiон примiщення	8,2 - 7,0	8,6 - 7,2	9,2 7,7 7,6
Бiг 100 м, с	Вiйськова: чоботи спортивна	12,6 11,1	13,0 11,6	13,8 12,2
Бiг 400 м, с	Вiйськова: чоботи спортивна	58,4 51,1	1.00,8 54,2	1.05,0 58,3

Вместе с этим смотрят:

Бiологiчна зброя. Ураження при вибухах

Безопасность Республики Беларусь в военной сфере

Боевая служба временного розыскного поста

Боевое применение мотострелковых подразделений, частей, соединений на БМП

Вклад М.В. Фрунзе в развитие советской военной стратегии, оперативного искусства и тактики